Принципи інтеграції в торгівельному судноплавстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На даний час існує велика кількість судноплавних підприємств, які конкурують між собою і борються за максимальні прибутки в умовах ринкової конкуренції. Тому одне з найважливіших завдань для них, це збільшення та покращення структури виробництва танспортних послуг, що найбільш повно відповідають вимогам судноплавного ринку та економії паливно-енергетичних ресурсов.

У зв'язку з цим проблема визначення параметрів впливають на функціонування судноплавної компанії є однією з найважливіших проблем, що вирішуються судноплавними компаніямі для свого подальшого успішного функціонування. Таким чином, дана робота та аналіз предмету роботи, мають важливе значення при вирішенні завдання з визначення параметрів функціонування судноплавної компанії, і можуть бути застосовані на практиці і є актуальними.

Актуальність обраної для даного дипломного дослідження теми визначається тим, що кожна судноплавна компанія, починаючи свою діяльність, повинна чітко уявляти потреби на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їх отримання, а також вміти чітко розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі своєї діяльності.

Об'єкт дослідження - світові судноплавні компанії та методи досягнення їх стійкого функціонування. У зв'язку з цим мета дипломної роботи полягає в тому, щоб, проаналізувавши основні напрямки діяльності судноплавних компаній, розробити рекомендації щодо підвищення ефективності роботи підприємств в умовах сучасних інтеграційних процесах а також визначити найважливіші параметри для її стійкого функціонування.

У дослідженні стійкого функціонування були використані такі методи, як метод експертних оцінок, бухгалтерський аналіз фінансової звітності.



Розділ 1. Основи параметрів стійкого функціонування суднопланих компаній

1.1 Сутність поняття стійкого функціонування судноплавних компаній

На сучасному транспортному ринку існує велика кількість підприємств, котрі ведуть жорстку боротьбу за свій сегмент. Збереження свого ринкового сегменту обумовлює необхіжність більш уважного ставлення, оцінки та аналізу результатів своєї роботи.

Конкурентна боротьба - це динамічний процесс. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами. Конкурентне середовище збільшує суперництво між учасниками. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.

Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Отже, конкуренція диктує жорстку технологічну дисципліну, вимагає високої якості виробів, сучасного дизайну, здатності передбачати перспективні потреби, а не лише торгувати тим, що виробляється і поки що знаходить попит.

Для досягнення та дотримання стійкого функціонування функціонування підприємству потрібно розуміти та вміло оцінюванти структуру свого ринку та сегменту в якому воно функціонує. Структура ринку - це основні риси ринку, до числа яких відносяться: кількість підприємств у галузі; легкість входу і виходу з фірм в галузь; доступність ринкової інформації.

Знання структури ринку необхідно для того, щоб визначити можливі обсяги виробутку продукції при різних рівнях цін, і як поведуть себе підприємства-конкуренти під впливом змін на ринку.

На думку професора Беложецкий И.А. вважає що при розгляді питання функціонування підприємства потрібно звертати увагу на види та форми конкуренції з якою воно буде стикатися в процесі своєї виробничої діяльності. Він виділяє три види конкуренції [1]: функціональна, видова та предметна.

Функціональна конкуренція виникає тому, що будь-яку потребу можна задовольнити дуже різними способами. І, відповідно, всі товари, що забезпечують таке задоволення, є функціональними конкурентами. Функціональну конкуренцію доводиться враховувати, навіть якщо фірма є виробником унікального товару.

Видова конкуренція - виникає в наслідок того, що є товари, призначені для однієї і тієї ж мети, але різняться якимось важливим параметром.

Предметна конкуренція - результат того, що фірми випускають ідентичні товари, що різняться лише якістю виготовлення або навіть однакові за якістю.

Через такі складні умови ринкового середовища підприємство, а в транспортній галузі особливо, має зберігати стійкі параметри своєї діяльності. Для цього важливо визначитися з факторами які мають вплив на його діяльність:

- фактори зовнішнього середовища. До ції групи входять фінанси, процентна ставка за кредит, місцеві податки, конкуренти, партнери, місцеві органи влади, профспілки, постачальники, споживачі. Вплив цих факторів не залежить від діяльності підприємств і обумовлюється станом зовнішнього середовища

- внутрішні фактори. Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх факторів безпосередньо залежить від діяльності підприємства, стану його ресурсної бази, характеру організації стратегічного управління, ступінь задоволення потреб споживача, інноваційні технології виробництва, системи загального менеджменту тощо).

Підпрємству важливо розвиватися та забезпечувати стійке функціонування, бо так воно зможе мати впевненість у своєму майбутньому, сберігати та примножати прибуток, розширювати свою клієнтську базу, оновлювати основні фонди, мати можливість залучати інвестиції та ін.

Для реалізації цього важливо дати визначення та характеристику терміну стійкого функціонування підприємтва, навколо якого у останній час ведеться так багато діскуссій.

Так, у табл. 1.1 наведено трактування терміну стійкого функціонування підприємства.

Табл. 1.1 - Визначення поняття стійкого функціонування підприємства.

Сутність поняття стійкого функціонування підприємства	Автор
«… сохранение и улучшение основных параметров производственно-хозяйственной, финансово-экономической и организационно-управленческой деятельности на основе управления его конкурентоспособностью.»	Левіков Г.А. [2]
Спроможність змінюватися щодо зовнішніх вимог ринку та внутрішніх факторів які випливають з особливостей виробництва, організації та управління.	Жихарева В.В. [3]
Рівень організації виробництва, праці та управління, її діяльність, та пов'язан з удосконаленням організації виробництва, праці та управління	Нікольська Э.В. [4]
Це активність іфективність його інвестиційної діяльності, яка спрямована на вдосконалення технічної (матеріально-виробничої) бази компанії.	Афоніна С.А. [5]
Це єдність якостей, кількостей, взаємозв'язку елементів системи, що існують в часі і в просторі. Поняття стійкості підприємства пов'язано в першу чергу з поняттям фінансової стійкості, яка визначається як рух грошових потоків, що забезпечують постійне перевищення надходження коштів над їх витрачанням, тобто суб'єкт господарювання отримає реального прибутку.	Андрєєва Т.А. [6]
«Это состояние предприятия, которое обеспечивает, в нормальных условиях, выполнение всех его обязательств перед работниками, другими организациями, государством благодаря достаточным доходам и соответствию доходов и расходов».	Райзберг Б.А. [7]
Воно відображається у перевазі в технології доставки вантажів, зменшенні експлуатаційних витрат, скорочення часу повного обслуговування вантажопотоків.	Баришнікова В.В. [8]
Це адекватність техніко-економічного рівня поточних до перспективних вантажопотоків і рівню тарифних ставок.	Примачев А.Н. [9]
Це комплексна система показників, яка відображає в економічне зростання, зміцнення фінансового стану і підвищення ефективності використання всієї сукупності і кожного виду ресурсів, виконання за звітний період зобов'язань перед працівниками, іншими організаціями та державою.	Вахромов Е. Н.[10]
Це підвищення рівня організації виробництва, розвиток науково-технічної бази, щодо продукції - поліпшення якісних показників, використання нових принципів ціноутворення.	Бабенко Д.А. [11]

Розглянемо думки та погляди науковців наведених у табл.1.1. Такі автори як Левіков Г.А. Жихарева В.В. та Баришнікова В.В., вважають, що стійке функціонування завжди впливає на розвиток та удосконалення матеріально-технічної бази підприємства. За думкою професорів Афоніної С.А. та Нікольськї Э.В., дуже суттєвим є вдосконалення та оновлення матеріально-технічної бази. Це пов'язано з тим, що вона має прямий вплив на збереження та поліпшеня конкурентоспроможності продкції підприємства та його місця на ринку.

На думку вченого Райзберга Б.А., стійке функціонування впершу чергу має надавати можливість підприємству робити виплати перед кредиторами, працівниками, державою та ін.. Можна погодитися з цією думкою, але вона не в повній мірі відобража сутність цього поняття.

Вперше термін "стійке функціонування" виник у зв'язку з розглядом проблеми обмеженості ресурсів, яка стала наслідком глобальних енергетичних криз 1973 та 1979. Стійке функціонування у підприємницькій діяльності знаходить своє відображення в досягненні не тільки фінансової стабільності, але в реалізації комплексної системи цілей (соціальних, економічних, технічних та екологічних) на основі послідовного здійснення принципу відповідальності перед суспільством. У цьому випадку прибуток не є кінцевою метою, яка повинна зосередитися на управлінської діяльності підприємства [11].

Таким чином, на основі аналізу авторів, досліджуючих питання функціонування підприємств, які наведени у табл.1 можна дійти до висновку, щодо багатоаспектності питання стійкого функціонування підприємств.

Повною мірою під стійким функціонуванням підприємства мається на увазі таке функціонування, при якому воно є спроможним покращувати свою конкурентоздатність, сберігати своє місце на ринковому сегменті, вдосконалювати використання власних ресурсів та підвищювати попит на свою продукцію.

Стійке функціонування підприємства повинно бути досягненно через зростання основної діяльності підприємства, та прибутку, та бути достатнім для економічного розвитку і забезпечення стійкого зростання. Основні зусилля мають бути спрямовані на розвиток конкурентоспроможності виробництва продукції і підвищення технічного рівня виробництва, застосування інноваційних технологій

1.2 Основні параметри стійкого функціонування судноплавних підприємств

В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщається в основну ланку економіки - підприємство. Саме на підприємствах виробляється потрібна суспільству продукція, виробляються послуги. Справа в тому, що саме на підприємствах зосереджені кваліфіковані кадри, тут вирішуються питання ефективного використання ресурсів, застосування сучасної техніки і технології, одержання високоякісних товарів і послуг, що користуються попитом.

В умовах ринкової економіки стійке функціонування має той, хто вміло вивчає вимоги ринку, пропонує послуги, потрібні людям, розробляє чіткі бізнес-плани та здійснює ефективне управління. Тому важливо мати змогу надати характеристику діяльністі підприємства та визначити показники які надають понятя щодо його стійкого функціонування.

Грибов В.Д. характеризує діяльність підприємства великою кількістю показників, що враховують його техніко-економічні, конкурентні та інші особливості [12]. На стійке функціонування підприємства впливають фактори, які можна розділити на зовнішні і внутрішні. Внутрішні безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства; зміна зовнішніх майже або зовсім не підвладна волі підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти розвитком підприємства.

Вплив цих чинників ускладнює діяльність підприємства, та вимагає від менеджменту бути більш обачливими і намагатися враховувати іх при розробці стратегічних рішень. Через з'ясування цих чинників можна зрозуміти у якому стані знаходитья підприємство, у критичному чи стабільному[12].

Для визначення впливу таких чинників, існує велика кількість методик та засобів які визначають параметри, що надають як кількісну, так і якісну характеристику іх впливу на діяльність підприємства.

З точки зору вченої Зинченко А.П, серед великої кількості цих параметрів основними группами є [13]:

- показники якості продукції;

- показники фінансово-економічного стану;

- показники конкурентоздатності;

- та для судноплавних підприємств, показники діяльності транспортних підприємств.

До группи показників діяльності транспортного підприємства відносять:

Показники роботи транспорту поділяють на дві групи: кількісні і якісні. До кількісних відносять:

обсяг перевезення вантажів т; ;

вантажообіг ткм;

обсяг перевезення (кількість) пасажирів , пас;

пасажирооборот , пас.км.

Рис. 1.1 - Параметри які впливають на функціонування підприємства.

Облік за цими показниками зазвичай ведеться наростаючим підсумком за кожну добу, декаду, місяць, квартал і рік. Вантажообіг і пасажирообіг іноді називають продукцією транспорту.

Оскільки на транспорті вантажні та пасажирські перевезення здійснюються одночасно, виникає необхідність загальної оцінки його роботи за вантажним і пасажирським перевезенням спільно. Для цієї мети служить показник приведенного вантажообігу:



_прив.=k_прив.;

де к_прив. - коефіцієнт перекладу пасажирообороту в вантажообіг.

середня дальність перевезення 1 т вантажу: розраховується по всьому вантажообігом і по окремих родах вантажів.

- середня швидкість доставки вантажів: собівартість перевезень вантажів, за 10 т/км:

Параметри конкурентоспроможності підприємства.

Судноплавні компанії функціонують не тільки на національному, але й на світовому транспортному ринку. Через це є дуже важливим визначити парметри своєї міжнародної конкурентоспроможності. Для виходу на світовий транспортний ринок підприємство перш за все має досягти такого рівня ефективності, який може дозволити йому впевнено почувати себе та не бути аутсайдером. Тому важливо визначити показники, якими слід обґрунтовувати свій рівень конкурентоздатності. До них відносять:

Показник вартості бізнесу. Це зростання визначається як різниця між вартістю капітала підприємства під час його створення (частка яка була внесена акціонером) і вартістю цієї частки у разі ії продажу [14].

Показник платоспроможності. Цей показник відобража можливість підприємства своєчасно сплачувати поточні зобов'язання. Визначається за формулою:

.

Показник використання власних потужностей.

Завдяки ньому можна зробити висновок щодо ефективності роботи служби збуту. Визначається за формулою:



.

Фінансово-економічна група. Для визначення впливу цієї групи використовують систему параметрів, які пов'язані між собою і оцінюють різні сторони діяльності підприємства [16]. Вона дозволяє визначити найбільш раціональні способи використання ресурсів та сформувати структуру коштів підприємства. Крім того, вона виступає як інструмент прогнозування окремих показників підприємства та фінансової діяльності в цілому.

Найчастіше для визначення фінансово-економічного стані підприємства використовують наступні показники:

Показники ліквідності підприємства. Під ліквідністю підприємства розуміють наявність у нього оборотних коштів у розмірі, достатньому для погашення короткострокових зобов'язань [13]. У фінансовій літературі використовують наступні показники ліквідності:

А) Коефіцієнт поточної ліквідності(. Він який показує, якою мірою поточні зобов'язання (ПЗ) фірми покриваються її поточними активами (ПА):

де ОК - оборотні кошти;

КЗ - короткострокові зобов'язання.

Значення коефіцієнта менше 1 показує наявність високого фінансового ризику, оскільки брак коштів може призводити до банкрутства. Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта, рівне 2.

Б) Коефіцієнт термінової ліквідності (Ктерм.,) показує відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов'язань:

де ВЗ - виробничі запаси.

В) Ліквідність грошових активів.

Кгр активів = .

Коефіцент грошових коштів отриманих від оперціної діяльності:

К _{к. отр. опер} =.

Коефіцент дебіторської заборгованності (К_дб):

К_дб= .

Коефіцент відношення сумарного прибутку до дебіторської заборгованності:

К_{об.к.деб.з.}=

Приріст капіталу має бути достатнім щоб відшкодувати інвестору ризик вкладення інвестицій, мати можливість відшкодувати йому відмову від використання наявних коштів у поточному періоді та компенсувати втрати від інфляції майбутньому [14].

Оцінка ефективності інвестицій базається на розрахунку показників, від розрахунку яких залежить час повернення інвесованих коштів і майбутній розвиток компанії. До таких показників належать:

1. Рентабельність інвестицій у %.

,

Де - це рентабельність інвестованих коштів;

ЧП - чистий прибуток після оподаткування;

ВПБ - валюта пасиву балансу;

КО- короткострокові зобов'язання.

2. Період окупності інвестицій.

3. Норми прибутку інвестицій. Для її визначення використовуються формули:

*100 або ,

Де - норма прибутку інвестицій;

ЧП - чистий прибуток;

І - віхідні інвестиції в проект;

АВ - амортизаційні відрахування, що створюються проектом.

4.Прибуток на вкладений капітал. Демонструє інвесторам на який прибуток можливо очікувати, виміряється у %.



.

Показники прибутку. Показники прибутку можуть бути різними, що зумовлено необхідністю відрахуванням з прибутку різних податків і зборів, а також розрахунком прибутку за різними термінами часу: за місяць, рік або за весь період виробництва. Для розрахунку показників прибутку застосовують формули:

П = Ц - С;

П = В - З.

Де П -- прибуток; Ц -- ціна; С -- собівартість одиниці продукції; А -- обсяг виробництва за весь термін служби продукції; В -- виторг від реалізації продукції за весь термін служби (В = ЦА); З -- затрати за весь термін служби.

Рентабельність -- параметр, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) [13]. Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції. Він буває наступних видів:

а) Рентабельність капіталу (Rк). Розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (Пр) до витрат на її виробництво і реалізацію (Впр):

б) Рентабельність активів (R а) - відношення балансового прибутку до середньої вартісті капіталу (Кср):



в) Рентабельність власного капіталу (Rв.к) - відношення чистого прибутку (Пч) до середньої вартості власного капіталу (Кв):

.

Группа показників якості.

Під якістю транспортного обслуговування клієнтури перевезень зазвичай мають на увазі повноту, швидкість, своєчасність або рівномірність доставки та збереження вантажів, безпеку перевезень, а також комплексність, доступність і культуру обслуговування споживачів транспортних послуг. При цьому, на відміну від пасажирських перевезень, заходи щодо забезпечення якості перевезень вантажів спрямовані не тільки на об'єкт або предмет перевезення, але і на їх власників.

Поліпшення якості транспортного обслуговування, веде до збільшення клієнтської бази та зростання доходів. Задоволеність клієнта наданою транспортної послугою визначається такими критеріями якості як швидкість, своєчасність і безпеку перевезення, збереження вантажів, повнота задоволення попиту за обсягами перевезень, комплексність транспортного обслуговування, доступність і рівень транспортного сервісу, оперативність і культура обслуговування клієнтів при оформленні договорів і замовлень на перевезення і т. д. [15].

Для оцінки пассажирських перевезень, з точку зору якості, застосовують такі показники як проста, складна і інтегральна якость.

Проста якість перевезень характеризується якимось одним істотним натуральним показником, наприклад швидкістю перевезення.

Складна якість характеризується всіма натуральними показниками перевезень: безпекою, швидкістю, рівнем сервісу, вартістю та ін.

Інтегральна якість характеризується не тільки натуральними показниками, а й показниками витрат на їх здійснення.

Для кількісної оцінки якості перевезень пасажирів сукупність характеристик розбивається на 4 категорії:

- безпеку перевезень;

- рівень організації руху транспортних засобів у часі (частота, ритмічність, регулярність, точність руху, залежність від зовнішніх умов);

- витрати часу на поїздку, з урахуванням очікування;

- зручність користування транспортом, тобто комфортабельність.

Важливими показниками споживчих властивостей продукції пасажирського транспорту є: швидкість, комфортабельність і зручність поїздки, швидкість оформлення проїзних білетов, частота і регулярність руху, безпересадочність рейсів і ін. Керуючись ними, пасажир віддає перевагу тому чи іншому виду транспорту, виду повідомлень, часу поїздки і т. п.

Наступна группа перевезень - це вантажні перевезення. Під якістю обслуговування клієнтури з вантажних перевезень зазвичай мають на увазі повноту, швидкість, своєчасність або рівномірність доставки та збереження вантажів, безпеку перевезень, а також комплексність, доступність і культуру обслуговування споживачів транспортних послуг. При цьому, на відміну від пасажирських перевезень, заходи щодо забезпечення якості перевезень вантажів спрямовані не тільки на об'єкт або предмет перевезення, але і на їх власників.

Основними показниками якості транспортного обслуговування вантажовласників є:

- ступінь задоволення попиту за обсягом перевезень вантажів за певний період часу (рік, квартал, місяць і коротші терміни):

- показник регулярності перевезень вантажів:

- рівень виконання встановлених строків доставки вантажів:

- ступінь збереження вантажів, що перевозяться:

Для узагальненої оцінки якості обслуговування тим чи іншим видом транспорту вимагається єдиний, комплексний показник. Для цього можна розрахувати сукупність розглянутих вище чинників, як показник якості транспортних послуг:

К_заг = _ус + _ритм + _дост К_дост + _збер К_сохр,

де _ус, _ритм, _дост, _збер - рейтингові коефіцієнти, що враховують споживчі оцінки окремих показників транспортного обслуговування та їх взаємовплив (визначаються опитуванням і методом експертних оцінок). Запити споживачів щодо якості транспортного обслуговування задовольняються на 80 - 82%.

Для підприємств, в умовах ринкової економіки, запезбечення стійкого функціонування є дуже важливим і тому з боку менеджерів воно має досліджуватися, та своєчасно бути скорегованим. Для такого аналізу використовуються параметри, які дають змогу оцінювати та робити висновки щодо результатів діяльності підприємства.

Система параметрів, які характеризують діяльність, підприємства дозволяє забезпечувати контроль у досягненні встановлених цілей, орієнтуючись на результати активності. Ці параметри являють собою ефективний інструмент опису підприємства, тому мають таке поширене використання в науці і в управлінні піприємствами [17].

Серед великого переліку таких показників основними є показники групп якості, конкурентноспроможності, фінансово-економічного сектору та показники основної діяльності. Саме через визначення цих показників, можливо зробити висновки, щодо здатності підприємства мати стійке функціонування у сучасному висококонкурентному транспортному ринку.



1.3 Дослідження світовіх інтеграційніх процесів

У широкому розумінні інтеграційні процеси визначають і як процес, і як відносини. В першому розумінні їх тлумачать як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У цьому плані міжнародні інтеграційні процеси розглядаються як вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин (МЕО). Як процес, вони проявляються в стиранні відмінностей між економічними суб'єктами -- представниками різних держав [19].

Розвиток світових інтеграційних процесів обумовлений такими факторами:

• економічним розвитком країн, регіонів світу і груп країн в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;

• розвитком науково-технічного прогресу;

• тенденціями демографічного розвитку;

• необхідністю та наявністю вирішення світових проблем (продовольчої, енергетичної, екологічної, економічного зростання й народонаселення, роззброювання, економічної безпеки,);

• скороченням відстаней завдяки розвитку транспортно-комунікаційних мереж;

• ринковою “уніфікацією” економічного розвитку.

На мікрорівні виділяють вертикальну й горизонтальну інтеграції. Горизонтальна інтеграція є результатом злиття підприємств, що виробляли однорідні або подібні товари з метою їхньої подальшої реалізації через спільну систему розподілу й одержання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, які виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання підприємств, що існують у різних виробничих циклах.

Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:

- виробнича інтеграція “вгору” (придбання сталеливарним підприємством заводу, що виробляє металоконструкції);

- інтеграція “вниз” (наприклад, придбання заводу, який виробляє сировину до компанії, що реалізує головне виробництво);

На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації. Вони є й найбільш інтегрованими мікроструктурами.

На рівні національних економік інтеграційні процеси розвиваються на основі формування економічних об'єднань країн з тим або іншим ступенем узгодження їхніх національних інтересів. Тут мова йде про явище економічного регіоналізму.

Інтеграційні процеси, досліджені у роботах іноземних та вітчизняних авторів, поділяються на такі форми інтеграції [19]:

- зона преференційної торгівлі,

- зона (асоціація) вільної торгівлі,

- митний союз,

- спільний ринок.

Кожний з цих інтеграційних процессів має свої суттєві переваги та недоліки для країн які вступають до нього. Вони можуть бути різних видів прояву, деякі можуть мати сутто економічні наслідки, інші створити умови для прояву внутрішних негативних явищ.

Табл.1.2 - Форми міжнародної економічної інтеграції.

Форми міжнародної регіональної економічної інтеграції	Ключові характеристики
	Звуження внутрішніх тарифів	Усунення внутрішніх тарифів	Спільний зовнішній тариф	Вільний рух капіталів і робочої сили	Гармонізація економічної політики	Політична інтеграція
Зона преференційної торгівлі	+	-	-	-	-	-
Зона (асоціація) вільної торгівлі	+	+	-	-	-	-
Митний союз	+	+	+	-	-	-
Спільний ринок	+	+	+	+	-	-
Економічний союз	+	+	+	+	+	-
Політичний союз	+	+	+	+	+	+

Зона преференційної торгівлі має пільговий торгівельний режим, коли дві або кілька країн понижають взаємні тарифи по імпорту товарів, не змінюючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Найбільшим прикладом такої інтеграції є преференційна система «Британського Співтовариства» (1932 р.), що поєднувала 48 держав.

У зонах вільної торгівлі діє пільговий торгівельний режим для країн-учасниць через ліквідацію внутрішніх тарифів при збереженні їх в торгівлі з іншими країнами. Наприклад «Європейська асоціація вільної торгівлі» (1960 р.), зона вільної торгівлі «США-Канада» (1988 р.), «Північноамериканська угода про вільну торгівлю» (НАФТА).

Митний союз виступає як угода двох або декількох держав, у якій передбачається ліквідація внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли в «Бенілюксі» (з 1948 р.), у «Європейському Союзі» (з 1968 р.).

Спільний ринок забезпечує вільний рух не тільки товарів, але й послуг, громадян (робочої сили) і капіталу. Такі умови економічних відносин характерні для Європейського Союзу.

Для економічного союзу характерне вільне пересування результатів виробництва яке доповнюється гармонізацією внутрішньої й зовнішньої економічної політики. У країнах членах союзу функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є «Бенілюкс» (з 1960 р.), Сполучені Штати Америки, Радянський Союз (до 1991 р.). На основі економічних створюються політичні союзи, у яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція.

Економічна природа інтеграційних процесів і взаємин між країнами, обумовлюють спадковість у розвитку міжнародної економічної інтеграції.

При створенні зон вільної й преференційної торгівлі, міждержавні відносини стосуються тільки сфери обміну, тобто розвивається торгівельні інтеграційні процеси. Для більш глибоких форм міждержавних відносин створюються умови для поліпшення інтеграції у сфері виробництва.

Для створення економічих інтеграційних союзів двох або декількох країн необхідні економічні, соціально-культурні, політико-правові й інфраструктурні умови. З політико-правової точки зору велике значення мають взаємовідносини політичних устроїв і законодавства країн. У економічних умовах інтеграції важливими є наступні критерії: рівень розвитку країн, їх технологічних та ресурсних потенціалів; ступінь ринкових відносин, зокрема національних ринків товарів, послуг, капіталу й праці; перспективи та масштаби розвитку економічних взаємозв'язків країн і т.д. Важливими є інфраструктурна й соціально-культурна взаємопорозуміння. При цьому економічні інтеграційні союзи країн можуть бути сформовані різними шляхами [18].

Ефективність таких міжнародних інтеграційних процесів досягається за рахунок наступних чинників:

• зменшення, або усунення дискримінаційних бар'єрів між країнами-учасницями інтеграційних угруповань у пересуванні товарів і послуг, капіталу, робочої сили;

• уніфікації та стандартизації у виробничо-комерційній сфері;

• динамічного ефекту, який виникає завдяки розширенню ринку й економії на масштабах виробництва;

• реалізації достатнього рівня конкуренції.

Для розвинутих інтеграційних угруповань (економічний та політичний союзи, спільний ринок) характерні:

• синхронізація процесів відтворення;

• розвиток господарського комплексу з тісними взаємозв'язками національних економік;

• особливі механізми регулювання, переважно через наднаціональні органи;

• скоорденована політика, як у економічних відносинах, так і у відносинах з іншими країнами.

Цікавий той факт, що по оцінках фахівців, регіональні економічні утворення є ефективними у своїй діяльності, маючи мінімум 300 млн. чоловік сумарного населення країн, що входять у них [18].

Однак, незважаючи на економічні переваги, процеси міжнародної економічної інтеграції відбуваються на поприщі складного переплетення соціально-економічних та політичних проблем. Основні чинники, через які виникають проблеми:

• націоналізм;

• історичні конфлікти окремих країн чи груп країн;

• ідеологічні розбіжності;

• політико-правові, економічні та соціально-культурні розходження країн-учасниць;

• зростая витрат у реалізації регулювання на наднаціональному рівні;

• протиріччя щодо розширення інтеграційних угруповань і ін.

Сучасним процесам міжнародної інтеграції властиві особливості, а саме:

• динамізм процесів міжнародної інтеграції, обумовлений як дією об'єктивних факторів, так і “ланцюговою” реакцією країн на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

• нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, створена явними відмінностями економічного розвитку країн;

• розвиток поруч з інтеграційними дезінтеграційних чинників, які мають глибокий корінь в політичних, історичних, економічних та соціальних закономірностях міжнародного розвитку.

На початковому етапі інтернаціоналізації національні економіки взаємодіють на основі розвинення традиційних форм міжнародних економічних відносин -- міжнародного руху капіталу, міжнародної торгівлі та робочої сили. Вони (ці форми) здійснюються національними господарськими суб'єктами. Регулювання ынтеграцыйних процесів здійснюється на національному рівні, хоча важливу роль грають і наднаціональні організації.

Рівень початкової інтернаціоналізації визначається;

— рівнем залучення національної економіки в систему міжнародних економічних відносин (якісна сторона);

— вагою міжнародної складової у створенні результатів економічної діяльності (кількісна сторона).

Як приклад можна навести те, що у міжнародних економічних відносинах деяких країн переважає торгівля товарами. Ці країни перебувають майже поза міжнародними потоками капіталу та через слабість своєї грошової одиниці не включені у систему валютних відносин. Кількісним показником інтернаціоналізації для цих країн буде експортна (імпортна) квота. Для інших країн які одночасно з торгівлею здійснюють міжнародну інвестиційну діяльність та об'єктивно включені в міжнародні валютно-фінансові відносини, кількісними показниками інтернаціоналізації будуть відношення експорту (імпорту) товарів, капіталу та послуг, надходжень від експорту робочої сили, доходів отриманих від валютних операцій до тих або інших макроекономічних показників.

У судноплавстві існує не багато інтеграційних процесів, але вони є. В першу чергу слід назвати конференції судновласників. Конференція судновласників -- це група, що складається з кількох перевізників, які експлуатують судна, що надають послуги з міжнародних перевезень вантажів на певному напрямку або напрямках в певних географічних межах та пов'язаних угодою (договором), в рамках якого вони здійснюють перевезення за єдиними (загальними) тарифними ставками і на інших узгоджених умовах надання послуг [60].

Однією з основних цілей, яку переслідує конференція, це забезпечення клієнтів більш стабільними, частими і гнучкими послугами. Наслідком цього має стати зменшення вартості послуг для вантажовідправників.

У більшості конференцій створюється на правах спільного володіння Об'єднаний Центр Управління Судами. Це компанія працює незалежно від своїх акціонерів. Всі кораблі перевізників членів конференції, якими вони володіють або зафрахтовані, об'єднуються в загальний пул комбінованого флоту і керуються цим центром.Центр має високу ступінь обміну судами, тобто з оперативним центром вирішальним на якому сервісі, які суду, якого судновласника будуть працювати, без впливу самого судновласника на це рішення. Цей принципсприяє утворенню маршруту однорідних судів. Отже, сервіс, в якому вони працюють, пропонує однакову вантажомісткість тиждень за тижнем, що дає великий внесок у стабільність.

Центр управління судами можна розглядати як єдиного перевізника різними, незалежно конкуруючими комерційними агентами, які. Якщо один з судновласників прийняв вантаж понад своєї квоти, він може спробувати придбати додаткове місце, не зайняте іншим членом трійки, біля центру управління судами.

Конференція потребує великих індивідуальних жертв у відношенні власних інтересів від кожного з членів конференції, щоб вона реально працювала таким чином, щоб забезпечити її успіх.Кожна лінія яку обслуговує конференція забезпечує власні потреби у наймі судів, що також може взяти суду в суборенду в іншої лінії конференції. Для придбання нових суден проводяться консультації всередині союзу. Кожний судновласник може продовжувати вкладати кошти в тоннаж самостійно, але плани з новобудови в першу чергу повинні передаватися в оперативний комітет центру управління судами.

Рис. 1.2 - Характеристика тонажу конференції Р3.

Основним завданням будь-конференції судновласників є підвищення прибутку, і може бути досягнуто:- раціоналізацією маршрутів за рахунок скорочення витрат при тому ж обсязі місткості суден. - більш низькі витрати на вантажне місце в конференціях, що дозволяє її учасникам испытавыть менші фінансові труднощі при коливанні фрахтових ставок, ніж іншим судновласникам. - у випадку зниження фрахтових ставок на тривалий термін вони також мають більш вигідну позицію, т. к. зазвичай на лініях які обслуговують члени конференцій більш низькі фрахтові ставки. - більша стабільність розвитку і отримання доходів, з-за того, учасникам конференцій не потрібно реагувати контрзаходами на нові програми і плани один одного. - оскільки місткість суден направлення на оснонвых напрямках перевезень в даний час перевищує попит приблизно на 10%, то членам конференцій простіше знаходити вантажовідправників для свого тоннажу, т.к. центр управління володіє великими даними і існує менша конкуренція за вантажне місце серед членів конференції. - потенційне підвищення якості надаваних послуг, і як наслідок розширення клієнтської бази. - з-за меншої кількості судів при більш високій частоті суднозаходів та більш широкому географічному покритті (більше портів) для кожного партнера, знижуються його операційні витрати, наприклад зменшення використання палива та ін.- збільшення можливостей для усунення непотрібного дублювання суднозаходів.- спрощення регулювання тоннажу у відповідь на зміну попиту.- часто у конференцій є в оренді власні термінали в кожному порту заходу, який обробляє тоько суду членів конференції, і з-за цього відбувається зниження часу на суднозаходи і зниження плат за портові збори.

Рис.1.3 - Світова часта контейнерного тоннажу Р3 союзу.

Іншими словами конференції забезпечують стабільність в галузі.

Однак на основних маршрутах,таки як, Схід-Захід, ЄЕС, Китай, Японія і США є різні форми антимонопольних законодавств проти об'єднання в судноплавстві. У США цим регулятором виступає FMC (Federal Maritime Commission), ЄЕС це Антимонопольна комісія, у Китаї їх діяльність регулює Минестерство водного транспорту та ін.

Тому формування конференцій судновласників можливо лише за схвалення регулюючих органів, що не є дуже швидким і безпроблем аспектом конференції.

Для створення та початку роботи конференції необхідно вибрати таку концепцію незалежного спільного підприємства дляуправління судами, яка буде без будь-якої участі в маркетингових, цінових схемах і зможе задовольнити різні контролюючі органи: тобто флоти компаній об'єднані, але комерційна конкуренція залишається незачепленою.

Але незважаючи на ці труднощі практика угрупуваннь судновласників у конференції, пули та альянси досить популярна. Через це, на сьогодні існує велика кількість таких угрупувань, які включають у себе від 2 невеликих перевізників до більшої їх кількості. Станом на сьогодні, найбільшими такими конференціями судновласників є:

- Grand Alliance. Велика конференція судновласників до складу якої входять Hapag-Lloyd, NYK, OOCL.

- New World Alliance. До його складу входять APL, Hyundai, MOL.

- Green Alliance. Він має назву зелений через те, що зокрема оптимізації вантажопотоків, сприяє покращенню зовнішнього середовища. Це відбувається за допомогою того, що до членів конференції висуваються певні вимого, щодо забруднення зовнішнього середовища, зменшення використання пального, певні екологічні вимоги до будування нових суден та ін. До складу цієї конференції входять Coscon, Hanjin, “K” Line и Yang Ming.)

- G6. Він є одним з найбільших угрупуваннь судновласнів на ринку перевезень. Здійснює свою діяльність майже на усіх напрямках морскьх перевезень, та висуває досить високі вимоги до свойх учасників щодо розподілу своїх суден, та має одні з найнижчих фрахтових ставок серед інших конференцій. До складу цього об'єднання входять APL, Hapag Lloyd, Hyundai Merchant Marine, Mitsui OSK, Nippon Yusenи та OOCL;

- CKYHE. Конференція діяльність якої зосередженая на європейських та азіатських напрямках перевезень. До складу входять такі компанії як Cosco, K-Line, Yang Ming, Hanjin Shipping та Evergreen Marine

- Р3. Конференція яка зосереджена на контейнерному сегменті судноплавного ринку. Її діяльність охоплює усі напрямки світових перевезнь, такі як Європа, США, Азія та ін. Незважаючи на те, що кількість її учасників невелика, вона оперує майже половиною контейнерного сегменту морських перевезень. До її складу входять Maersk Line MSC CMA CGM.

Найпершою вважається «Калькуттська конференція» (United Kingdom Calcutta Conference), яка була створена в 1875 році для судновласників, які працювали на лінії, що зв'язувала Великобританії з Індією. Незабаром, у 1879 році, за нею послідувала Далекосхідна фрахтова конференція (Far Eastern Freight Conference).

Станом на сьогодні, діяльність конференцій охоплює усі сектори судноплавного ринку. У середньому на долю кожной приходиться від 3% до 10% сегменту. Їснують деякі виключення. Такі наприклад як Р3 конференція.

Конференція Р3 вважається найбільшою у контейнерному сегменті. Вона складається з трьох найбільших компаній цього сегменту. Її центр управління судами розташований в Лондоні. Лондонський центр спільного тоннажу координує всі суднові операції. В цілях забезпечення безперебійного сервісу P3, цей спільний і належить учасникам центр, функціонує незалежно від кожного з партнерів.

У розпорядженні конференції є флот, що складається з 255 суден загальною місткістю 2,6 млн TEU. Вона обслуговує 28 ліній на усіх напрямках світових перевезнь, таких як Європа, США, Азія та ін. При цьому, частину свого флоту компанії використовують на свій розсуд, за межами альянсу.

Даний союз контролює 40% ринку контейнерних перевезень. Враховуючи кількість, розмір і економічність їх судів, кожен, хто почне політику зниження ставок проти будь P3 лінії приречений програти.

Тоннаж трьох перевізників розподілений таким чином: - Maersk Line -- 1 100 000 TEU - 42% - MSC - 900 000 TEU - 34% - CMA CGM - 600 000 TEU -- 24%

Переваги для судновласників такі ж як і ті що були розглянуті вище, але в даному випадку ще слід додати деякі. Наприклад для Maersk line цей союз вигідний тим, що компанія може використовувати свої суперконтейнеровози, завантажуючи їх повністю і плаваючи на більш коротких маршрутах з великою кількістю портів, що зробить судно дешевше у використанні. Для MSC це дає можливість підвищити надійність свого розкладу, з яким компанія відстає від двох інших, Maersk Line зокрема.

Даний союз являє собою мережу з трьох найбільших у світі перевізників контейнерів. Ключові особливості цього союзу: - частка трійки в 2014 в глобальному вантажообігу TEU - 29% - частка у світовому контейнерному флоту по місткості - 38% - для замовленні споруди контейнерних суден - 22%.

На початку XX століття конференції судноплавників стали охоплювати значну частину ринку морських перевезень (близько 50% перевезень пасажирів і 80% перевезень вантажів). Конференції проводять інтенсивний обмін комерційною інформацією (ціни на бункер, валютний курс тощо), взаємно консультують один одного. Для упорядкування конкуренції в області морських перевезень у рамках Конференції ООН з торгівлі і розвитку у морському транспорты була прийнята «Конвенція про кодекс поведінки конференцій» в Женеві 6 квітня 1974 року, яка вступила в силу в 1983 році.

Цей кодекс є компромісом між розвиненими країнами та тими, що розвиваються. Практика укладання конференциальных угод веде до певної монополізації ринку, але, на думку деяких фахівців, знищення такої практики може означати по суті катастрофу для судноплавства і, таким чином, для світогосподарських зв'язків у цілому.

Якість перевезень, в тому числі підвищення збереженості перевезення вантажів, надання додаткових транспортних послуг, а також реклама послуг, зазвичай не регулюються угодами учасників конференцій.

В судноплавстві мають місце і більш тісні об'єднання, ніж конференції -- це пули. Коли в рамках конференції діє пул, то всі лінії -- члени конференції мають право брати участь у цьому пулі, якщо вони обслуговують перевезення, які охоплюються пулом.

У рамках пулу зазвичай визначається керуюча компанія, що здійснює централізовано маркетинг та комерційний менеджмент. Технічний менеджмент і комплектування суднових екіпажів залишаються у сфері відповідальності судновласника.

Останнім часом багато країн, зокрема члени ЄС і США, задіяли жорсткі закони і положення, що обмежують види діяльності конференцій з метою відновлення вільної конкуренції в своїх портах. Так, наприклад, наступні положення включені нині в законодавство США:«На конференції заборонено обговорювати, погоджувати чи давати рекомендації щодо рівня ставок або інших комерційних умов, які встановлюються в індивідуальному або мультимодаль-ном сервісному контракті».

Нові умови розвитку національних економік, сучасна світова тенденція до “розмивання” економічного суверенітету держав у сучасному інтегрованому світі породжують бажання вже сьогодні змінювати методологію дослідження міжнародних економічних відносин, відокремлюючи нові базові поняття про об'єктивність, суб'єктність та предмет аналізу [18]. Зокрема, у розумінні держави як національної економіки в її традиційному розумінні.

У першому розділу були розглянені теоритичні аспекти стійкого функціонування суднопланої компанії. Був зроблен критичний аналіз різних поглядів авторі, досліджуючих проблему стійкого функціонвання підприємств судноплавної галузі, їх класифікація.

Було зроблено дослідження факторів впливу на стан і розвиток судноплавної компанії та аналіз основних світових інтеграційних процесів.

Були дослідженні та обрані основні параметри, які характеризують наявність стійкого функціонування судноплавної компанії, в умовах сучасних інтеграційних процеів. Ці параметри будуть використані у другій частині роботи, для дослідження світових судноплавних компаній та результатів їх роботи.

Проаналізовані різні погляди вченів, дослджуючив стійке функціонування та їх порівняння їх поглядів на це поняття. За данними отриманими у цьому досліджені були зроблени висновки щодо варіативності цього поняття, та різноманітті чинникив впливаючих на нього.



Розділ 2. Оцінка функціонування світових судноплавних компаній в умовах сучасних інтеграційних процесів

2.1 Аналіз сегментів ринку провідних судноплавних компаній

На формування структури та обсягів судноплавного ринку впливають процеси, що відбуваються в міжнародній торгівлі, світовій економіці і на транспорті. Міжнародний характер торгового мореплавання і кардинальні зміни у світовій економіці (внаслідок процесів глобалізації виробництва і розподілу) привели до об'єднання раніше існували ізольовано одна від одної локальних судноплавних ринків у світовий ринок, що охоплює в даний час все океанські та, пов'язані з ними, морські басейни світу.

Світовий судноплавний ринок як систему можна підрозділити за окремими ознаками на дві великі секції - секція лінійних судів та трампових.

Ринок трамповых судів. Світовий фрахтовий ринок трамповых судів є ринком досконалої конкуренції за наступних причин: на нім, незалежно один від одного, діє велика кількість продавців і покупців транспортної продукції; кожен з них не може значно вплинути на рівень фрахтових ставок і має достатньо повною інформацією про цінах і витратах.

Внаслідок того, що трампові судна не пов'язані з певним районом плавання і спрямовуються туди, де є потреба, трамповый ринок чуйно реагує на зміну попиту і пропозиції, для нього характерні значні коливання фрахтових ставок.

За видами вантажів, що перевозяться та спеціалізації судів розрізняють ринки наливних (танкерних) і суховантажних суден. Перелічені ринки поділяються за конкретним типам суден та їх тоннажным групами (за дедвейту).

Судноплавний ринок перший за кількістю перевезень як пассажрів, так і вантажів. Через це існує великий попит на його продукцію, тобто на транспортні послуги. Через це, на судноплавному ринку існує безліч компаній які мають у своїй власності суда, та задовольняють цей попит. Серед них є й великі транснаціональні компанії, які мають у своїй власності десятки великих суден, але є й невеликі, які оперують декількома невеликими судами.

Серед цієї великої кількості учасників судноплавного ринку, аналітична компанія «Тherichest», виділя вісімку найбільших та найкапіталоємкіх [18].До їх складу входять наступні судноплавні компанії:

- Maersk Line,

- Mediterranean Shipping Company,

- Evergreen Line,

- Frontline ltd,

- Тorm,

- Scorpio,

- Hapag,

- MOL (Mitsui O.S.K. Lines, Ltd.).

Maersk Line (дат. Mжrsk Gruppen) -- датська компанія, що оперує в різних секторах економіки, в першу чергу відома своїм транспортним бізнесом. Зазвичай відома під назвою Maersk. Штаб-квартира компанії базується в Копенгагені, а її дочірні підприємства і офіси, в яких зайнято близько 108 тис. співробітників, розташовуються в більш ніж 135 країнах світу. Ця компанія займає 208-е місце в списку Fortune Global 500 за 2015 рік, у порівнянні зі 172-м місцем у 2014 році

Компанія має офіси в 130 країнах світу [18]. Флот компанії на серпень 2015 року включав:

* 397 суден-контейнеровозів,

* 8 супертанкерів водотоннажністю 300 тис. т,

* 51 нафтопродуктовозів,

* 14 газовозів,

* 19 автомобілевозів.



Рис. 2.1 - Флот компанії Maersk line, кількість суден.

Також компанії належать 40 контейнерних терміналів по всьому світу, в більшості у спільному володінні з портовими адміністраціями; також вона володіє рядом найбільших у світі суден-контейнеровозів. Крім цього, група займається видобутком нафти і природного газу, суднобудуванням, їй належить мережа супермаркетів, поштова компанія та ін. Володіла авіакомпанією Maersk Air.

Виручка групи в 2015 році склала $62,6 млрд. Фінансові результати, за 2015 рік були найкращими у всьому судноплавному ринку. За весь фінансовий рік, за оцінками аналітиків [18], операційний прибуток компанії перевищів $2,9 млрд. Цей прибуток перевищів попередньорічний на 55%. Кращим був третій квартал -- з липня по вересень. У цей період прибуток склав $685 млн. Це кращий результат найбільшого глобального оператора з середини 2010 року. А дохід на інвестований капітал перевищив 13,5% (за попередній квартал він склав 10,8%). Бізнес-модель компанії будується з урахуванням того, що фрахтові ставки в цілому будуть зберігати тенденцію до зниження.

Результати Maersk Line дуже показові, бо стан ринку в цілому, був дуже неоднозначним, увесь рік відбувалися значні коливання фрахтових ставок в усіх сегментах.

Також компанія Maersk, в кінці 2015 року, оголосила про намір знову почати замовляти суда, з 2014 була перерва на замовлення таких суден з боку компанії. Останніми були прийняті нею в експлуатацію в 2014 році мегаконтейнеровози класу Triple-E рекордної місткістю -- 18 270 TEU. Раніше вартість подібного судна досягала $185 млн, станом на 2016 р. вона становить приблизно $160 млн.

У січні поточного року Maersk підписала контракт на будівництво другого покоління контейнеровозів Triple-E на корейській верфі Daewoo Shipbuilding & Marine Engineering (DSME). Всього в серії 11 контейнеровозів місткістю 19 630 TEU, а також ще шість одиниць у вигляді опціону. Вартість контракту становить $1,8 млрд.

Нові судна будуть найбільшими в складі флоту Maersk. Задіяти їх планується на маршруті Азія -- Європа, де вони замінять суду меншої місткості. Здача запланована в період з квітня 2017 по травень 2018 року. Працювати вони будуть під прапором Данії.

Наступна по розмірам судноплавна компанія - Mediterranean Shipping Company.

...