Теоретичні аспекти управління виробничим потенціалом підприємств
Потенціал підприємства як економічна категорія. Сутність та характеристика виробничого потенціалу. Аналіз матеріального, кадрового стану підприємства. Розробка конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності використання його виробничого потенціалу.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 23.12.2017 |
Размер файла | 583,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат
Курсова робота 69 стор., 5 таблиць, 6 рис., 4 додатки, 30 джерел.
Об'єкт дослідження промислове підприємство ПАТ «Мотор Січ».
Мета курсової роботи - визначення сутності та особливостей процесу управління виробничим потенціалом підприємства.
Методи дослідження: вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, аналіз поточної діяльності підприємства.
Основні результати дослідження: У курсовій роботі розглянуті теоретичні аспекти виробничого потенціалу підприємства його види сутність. Проведено аналіз підприємства по наступним напрямкам: аналіз виробничого, матерільного, кадрового стану підприємства. Розроблено конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності використання виробничого потенціалу підприємства.
ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ВИРОБНИЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ, РЕСУРСИ, СИНЕРГІЯ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ, ФОНДОМІСТКІСТЬ, ФОНДООЗБРОЄНІСТЬ, ЗДАТНІСТЬ ДО ВІДНОВЛЕННЯ
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти управління виробничим потенціалом підприємств
1.1 Потенціал підприємства як економічна категорія
1.2 Сутність та характеристика виробничого потенціалу
1.3 Концептуальні засади управління виробничим потенціалом
Розділ 2. Діагностика стану управління виробничим потенціалом
2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Мотор Січ»
2.2 Аналіз показників виробничої діяльності ПАТ «Мотор Січ»
2.3 Аналіз кадрової складової ПАТ «Мотор Січ»
Розділ 3. Удосконалення системи управління виробничим потенціалом на пат «Мотор Січ»
Висновок
Список використаної літератури
Додаток А
Додаток Б
Додаток В
Додаток Г
Вступ
економічний матеріальний потенціал виробничий
Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин, багато в чому, залежить від функціонування матеріальної основи економіки - підприємства. На рівні підприємства створюється суспільний продукт та надаються відповідні послуги, тобто фактично існування підприємств забезпечує існуванню усієї економічної системи держави як такої.
Підприємства поєднують з виробничим процесом кваліфіковану робочу силу, використовують високопродуктивну техніку, здійснюють менеджмент та маркетинг.
В умовах функціонування виробничих підприємств в системі ринкових відносин найбільш важливої ваги набуває питання здійснення ефективного управління підприємством.
Серед питань управління виробничим підприємством найбільш важливими можливо вважати питання виробничого планування та формування виробничої програми.
Поняття формування виробничої програми є достатньо широким і враховує широкий спектр проблем, таких як:
- забезпечення підприємства виробничими фондами
- матеріально-технічне забезпечення виробництва
- кадрове забезпечення виробництва
- планування технологічного процесу
- планування виробничого асортименту
- планування маркетингової програми як необхідний елемент ефективної діяльності.
Отже, актуальність обраної теми полягає в тому, що в сучасних умовах досягнення високих техніко-економічних показників виробництва неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктури.
Метою курсової роботи є визначення сутності та особливостей процесу управління виробничим потенціалом підприємства. Відповідно, завдання курсової роботи полягають у:
- Визначенні сутності виробничого потенціалу.
- Характеристиці виробничої інфраструктури підприємства.
- Аналіз виробничого потенціалу підприємства.
Предмет дослідження - теоретико-методичні засади та практичні рекомендації щодо управління виробничим потенціалом підприємства.
Об'єктом курсової роботи є процес управління виробничим потенціалом підприємства ВАТ «Мотор Січ».
Методи дослідження що були використані при написанні курсової роботи: описовий, порівняльний, аналітичний, графічний метод, аналізу. Описовий метод використовувався при написанні вступної частини курсової роботи, аналітичний, графічний використовувалися при написанні основної частини, та вирішення конкретних завдань з функцій управління, та їх вплив на економічну ефективність.
Інформаційною основою роботи є законодавчі акти, міжнародні та національні стандарти обліку і звітності, інші нормативно-правові документи, інструктивні матеріали статистичних органів, статистичні щорічники, дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку, річні та оперативні звіти банку, розробки науково-дослідних установ, роботи вчених в галузі аналізу та управління виробничим потенціалом підприємства, результати особистих спостережень автора практики організації та управління на підприємстві.
Обсяг та структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить: сторінок - 69, таблиць - 6, рисунків - 5, використаних джерел - 30.
Розділ 1. Теоретичні аспекти управління виробничим потенціалом підприємства
1.1 Потенціал підприємства як економічна категорія
В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.
В етимологічному значенні термін «потенціал» походить від латинського potential й означає «потужність, сила».
Відповідно до визначення Великого економічного словника потенціал як економічна категорія становить наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення будь-чого.
Основна маса публікацій з теорії потенціалів присвячена такій категорії як економічний потенціал підприємства.
Самуокін Л.І. вважає, що економічний потенціал необхідно розглядати у взаємозв'язку з властивими кожній суспільно-економічній формації виробничими відносинами, що виникають між окремими працівниками, трудовими колективами, а також управлінським апаратом підприємства з приводу повного використання їхніх здібностей зі створення матеріальних благ і послуг. Довгий час у вітчизняній економічній науці економічний потенціал підприємства ототожнювався з масштабом діяльності об'єкта, а для його характеристики використовувалися поняття розмір підприємства та його виробнича потужність. При цьому під розміром розумілися: виробнича площа, кількість робочих місць, загальна чисельність персоналу, обсяг продукції, сумарна вартість основних фондів, а під потужністю - обсяг продукції в натуральному вимірі. Однак і розмір, і потужність дають лише орієнтовне уявлення про можливості підприємства, тому що:
- виступають характеристиками, що не знаходяться в прямому взаємозв'язку з умовами й інтенсивністю використання ресурсів підприємства за призначенням;
- не відбивають ступінь ефективності використання ресурсів для оптимізації можливостей підприємства.
Найбільш поширене трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей, що близько до визначення Великого економічного словника. Крім того, іноді потенціал підприємства визначають як можливості господарської системи виробляти продукцію (що близько до його трактування як виробничої потужності) або як можливості продуктивних сил забезпечувати певний ефект, не уточнюючи, водночас, чи відповідає цей ефект поставленим цілям.
Не применшуючи значення ресурсів як базису у формуванні потенціалу підприємства, відзначимо, що сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу виступають здібності підприємства мобілізувати ресурси у ході здійснення комплексу дій (бізнес-процесів). З урахуванням того, що сукупність таких здібностей в економічній літературі прийнято називати компетенціями, то потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів.
З огляду на зміст наведеного визначення, а також на те, що компетенції та ресурси, зумовлюючи внутрішні можливості підприємства, повинні забезпечити його конкурентні переваги в ринковому середовищі, що визначає можливості попиту, модель потенціалу підприємства може мати таке графічне зображення (рис. 1.1):
У розвитку сучасних уявлень про потенціал можна виділити три напрямки. Представники першого (Д. Черников, С. Бєлова, Є. Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал - це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів. Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положення акад. Л.І. Абалкіна про те, що поняття «потенціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) - це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу.
У літературі трактування поняття «потенціал» як певної сукупності ресурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, знаходить все більше прихильників. Так, наприклад, В.М. Архангельський під потенціалом розуміє засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі, тобто сукупність реальних нагромаджених ресурсів. До складових потенціалу в цьому розумінні відносять відповідні трудові, матеріальні, фінансові та інформаційні ресурси, які залучаються у сферу вдосконалення виробництва. Еволюція трактування терміна «потенціал» наведена в таблиці 1.1
Таблиця 1.1. Еволюція трактування терміна «потенціал»
Автор |
Визначення |
|
Воблий К. Г. |
Потенціал виробничих сил - потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення |
|
Вейц В. |
Потенційні виробничі сили - не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес |
|
Струмилін С. Г. |
Економічний потенціал - сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства |
|
Нємчинов В. С. |
Потенціал розширеного виробництва - ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання |
|
Анчишкін О. І. |
Виробничий потенціал - сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва |
|
Абалкін Л. І. |
Потенціал - це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу |
|
Архангельський В. М. |
Потенціал - засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі |
|
Рєпіна І. М. |
Підприємницький потенціал - сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. п.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства |
|
Друга група авторів уявляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), що забезпечують досягнення мети виробництва. Основою для такого підходу є висловлювання К. Маркса про те, що засоби праці, предмет праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, що підкреслює їхній потенційний характер. Для перетворення цієї можливості на дійсність «вони мають з'єднатися». Це положення є принципово важливим для аналізу і розроблення методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний динамізм розвитку виробництва в деяких випадках послабив увагу дослідників до питань поліпшення використання вже нагромаджених ресурсів. М. А. Іванов, Ю. Г. Одегов, К. Л. Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефективності розвитку економіки мають базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливостях виробництва. Зі збільшенням масштабів виробничого апарату зростає значення задач, пов'язаних зі всебічним і найраціональнішим використанням внутрішніх можливостей розвитку виробництва.
Учені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів економічної системи виконувати поставлені перед нею завдання. Потенціал, на їхню думку, - це цілісне уявлення про єдність структури і функції об'єкта, вияв їх взаємозв'язку. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу виконувати певні завдання - що вдаліше склалася структура об'єкта, що більше відповідають одні одним його структурні та функціональні елементи, то вищими будуть його потенціал і ефективність.
У сучасних динамічних умовах ринкового господарювання орієнтація на традиційні переваги для планування стратегічного розвитку потенціалу підприємства може стати помилковою.
У зв'язку з цим, на думку І. Ансоффа, концепцію сильних і слабких сторін необхідно замінити на загальнішу концепцію організаційного потенціалу з наголошуванням на потенціалі загальнофірмового менеджменту. У діапазон потенційних можливостей він включає: маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси та інші функціональні складові, а також навички загальнокорпоративного управління (наприклад, управління розвитком, диверсифікацією, розширенням за рахунок придбання інших підприємств, управління персоналом) [11].
1.2 Сутність та характеристика виробничого потенціалу підприємства
Успішний розвиток бізнесу - це результат раціонального менеджменту, заснованого на використанні інформації про можливості підприємства. Отже, розвиток бізнесу обумовлено наявністю у підприємства відповідного економічного потенціалу. При цьому для ефективного розвитку підприємництва необхідно мати адекватну ринковим відносинам систему економічної інформації, що розкриває його можливості. У свою чергу, можливості будь-якого економічного суб'єкта (підприємства), іншими словами його потенціал, в ринкових умовах господарювання визначаються різними факторами, і перш за все наявністю власності підприємства. Розвиток бізнесу полягає в тому, що кожне підприємство, володіючи власністю, прагне її примножити. Результат використання власності, що залежить від підприємливості менеджерів, має на увазі ефективне використання потенціалу підприємства. Визначення стратегії розвитку підприємства базується на наявності у цього підприємства потенціалу.
Підприємство володіє виробничим, майновим, наукових, технічних, трудовим, фінансовим та іншими видами потенціалу. Виходячи з наявності всіх видів потенціалу здійснюється планування розвитку бізнесу, яке полягає в розробці заходів щодо використання наявного потенціалу. Система формування та систематизація складових виробничого потенціалу промислового підприємства наведені в рис.1.2.
Принцип діючого підприємства передбачає безперервність діяльності, яка може бути забезпечена наявністю і неухильним зростанням потенціалу підприємства. Отже, перед менеджерами стоїть завдання не тільки не допустити спаду та банкрутства, а й забезпечити приріст потенціалу.
Потенціал в загальному розумінні розглядається як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведені в дію, використані для досягнення певної мети [5].
Рис. 1.2. Система формування та систематизація складових виробничого потенціалу промислового підприємства
Стосовно до економіки в контексті соціально-економічних систем, до яких відноситься будь-яке підприємство, потенціал являє собою сукупність ресурсів. Як зазначає В.В. Ковальов: «Соціально-економічну систему можна визначити як сукупність ресурсів з обов'язковим і домінуючим участю людського чинника, об'єднаних для досягнення певної мети економічного характеру, організованих належним чином і діючих як єдине ціле» [6].
Сукупність ресурсів складається з матеріальних, трудових, фінансових, організаційних, інформаційних та інших видів ресурсів.
Ідентифікуючи наявність ресурсів з поняттям «потенціал», виділяємо трудової, технічний, організаційний, майновий, фінансовий та інші потенціали, які визначають здатність підприємства досягати поставлені перед ним цілі. Наявність будь-якого виду потенціалу і його використання визначає в тій чи іншій мірі результат діяльності підприємства.
Поняття «виробничий потенціал» найбільш близьке до поняття «технічний потенціал», проте суть їх різна.
Існує декілька підходів у визначенні сутності і структури виробничого потенціалу. Найбільш поширеним є ресурсний підхід, який, у свою чергу, ділиться на дві ресурсні позиції.
Прихильники першої позиції розглядають виробничий потенціал як сукупність ресурсів без врахування їх взаємозв'язків і участі в процесі виробництва. У числі прихильників цієї позиції академік Абалкін Л.І., Золотарьов В.А, Волик І.М., Лукінов І., Савицька Г.В. Це найбільш всеосяжне визначення. Недоліком даного підходу є те, що виключається розгляд взаємодії ресурсів, так як просте наявність ресурсів не передбачає їх сумісність і застосовність (використовуванність).
Болотний К.А., Ротко Н.В., Кушлин В.І., Сліжіс М.У. ототожнюють виробничий потенціал з основними фондами, матеріальними і трудовими ресурсами. Автори конкретизують ресурсні складові виробничого потенціалу. Не слід обмежувати розгляд виробничого потенціалу запропонованими складовими, доцільно також розглядати в складі даної категорії інформаційно-комунікаційні ресурси і ресурси управління.
Ревуцький Л.Д., розглядаючи виробничий потенціал підприємства, обмежується тільки трудовими ресурсами визначаючи його, як «... технічно, організаційно, економічно і соціально-обгрунтовану норму ефективного робочого часу основного виробничого персоналу підприємства за певний інтервальний період календарного часу» [7] . Автор даного визначення зводить виробничий потенціал до наявності одного ресурсу, без якого використання інших не представляється можливим.
Ряд авторів порівнює виробничий потенціал тільки з основними фондами та виробничою потужністю підприємства (об'єднання), до них відносяться Донець Ю.Ю., Смишляєва Л.М., Фальцман В.К. Недоліком даного підходу є те, що автори в деякій мірі ототожнюють виробничий потенціал з технічним потенціалом підприємства, до того ж має місце вузькість у погляді на структуру виробничого потенціалу.
Нікітіна Н.В. також розглядає інноваційну складову виробничого потенціалу.
Інша група економістів, в яку входять Анчишкин А.І., Архипов В, М., Бердникова Т.Б., Мерзлікіна Є.М., Сатановський Р.Л., Фігурне Е.Б., визначає виробничий потенціал як здатність виробничої системи виробляти певну кількість матеріальних благ, використовуючи ресурси виробництва. Так, економіст Бердникова Т.Б. визначає виробничий потенціал як «... категорію, що об'єднує різні виробничі можливості підприємства з випуску та реалізації різних видів продукції, надання послуг» [8], Однак найбільш обгрунтована думка з питання сутності поняття виробничого потенціалу висловлюють вчені Богомолова В.О. і Нгуєн Т.Т. Ханг. Вони визначають виробничий потенціал підприємства, як «... наявні у нього потенційні можливості з випуску конкурентоспроможної продукції при використанні сукупності наявних на підприємстві технічних, трудових і матеріально-енергетичних ресурсів» [9].
Існує також ряд загальних визначень. Так, Шокарева Т.Д. відносить виробничий потенціал до складової частини науково-технічного потенціалу. На думку економіста Бєлової С.А. «... Виробничий потенціал є синтетичним показником рівня розвитку економіки».
Розглянувши низку існуючих думок, можна зробити висновок про те, що в поняття «виробничий потенціал» дослідниками вкладається різний зміст, тобто не існує єдиної точки зору. Однак у широкому сенсі більшість існуючих думок зводиться до визначення виробничого потенціалу як сукупності тих чи інших видів ресурсів підприємства. Таким чином, більше поширення отримала ресурсна позиція у визначенні виробничого потенціалу. З цієї позиції взаємозв'язок технічного і виробничого потенціалу розкривається через обсяги сукупностей розглядаються в кожному з понять ресурсів. У цьому випадку технічний потенціал є складовим елементом виробничого потенціалу, так як техніко-технологічні ресурси, як видно з наведених вище визначень, входять до складу ресурсів, здатних виробляти матеріальні блага. Більш того, даний вид ресурсів є основою виробничого потенціалу і з точки зору другій позиції, тому що саме основні виробничі фонди містять в собі здатність або можливість виробництва.
Аналіз вищевикладених точок зору призводить до висновку, що виробничий потенціал господарської системи є сукупність ресурсів, наданих в її розпорядження для діяльності. Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, а також їх інтеграція визначають виробничу здатність господарської ланки. Однак, виробничий потенціал, визначаючи можливість випуску матеріальних благ і послуг, не може служити мірою корисного ефекту.
Основне значення виробничого потенціалу підприємства полягає у створенні нових вартостей, а його елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог виготовленої продукції. Це своє призначення він зможе виконати, якщо прийнята їм речовинно натуральна форма та кількісне співвідношення його складових роблять його здатним функціонувати як вартість, що створює вартість і додаткову вартість. Тобто коли склад і характеристики елементів виробничого потенціалу відповідають і визначаються параметрами виготовленої продукції.
У такому випадку всі елементи виробничого потенціалу служать одній загальній меті, що стоїть перед підприємством. Але саме те, що і місце і функції кожного елемента визначаються вимогами, що пред'являються до сукупності елементів у цілому, і характеризують його впорядкованість. З іншого боку, виконання сукупністю елементів загальної для виробничого потенціалу завдання означає, що вони взаємозалежні і взаємодіють між собою. Таким чином, виробничий потенціал відповідає вимогам, що пред'являються до систем.
Як зазначалося, головне завдання виробничого потенціалу полягає у виготовленні продукції, тобто в її відтворенні. Очевидно, що для того, щоб виробничий потенціал зміг здійснити цей безперервний і постійно поновлюється процес, він сам також повинен безперервно і постійно відтворюватися. Виробничий потенціал повинен мати здатність до самовідтворення. На практиці ця здатність підтверджується низкою тенденцій: системою ремонтів і модернізацією основних фондів підприємства. Іншою формою практичної реалізації здатності виробничого потенціалу до самовідтворення слід вважати збільшення в структурі промисловості кількості комплексних підприємств (які включають непрофільні виробництва). Слід відзначити й іншу форму прояву відтворювальної здатності виробничого потенціалу, як технічне переозброєння і реконструкція виробництва.
Перша з них - цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать спільної мети стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі управління його формуванням і використанням наступних принципів: спільності та єдності цільової функції для виробничого потенціалу і кожного його елемента, спільності критеріїв ефективності функціонування та розвитку елементів і самого потенціалу в цілому.
Другою відмітною рисою потенціалу є складність. Вона проявляється в наявності декількох складових елементів, кожен з яких представляє собою сукупність окремих частин. Наприклад, виробничий потенціал підприємства включає в себе основні виробничі фонди, які серед інших елементів містять робочі машини й устаткування, у свою чергу, основне технологічне обладнання. А останнє включає в себе металорізальні верстати, що містять токарні верстати і т.д. Крім того, в системі існують зворотні матеріально-речові та інформаційні зв'язки між елементами потенціалу.
В якості третьої характерній особливості виробничого потенціалу слід відзначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Але її не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні та технологічні особливості виробництва (наприклад, заміщення живої праці машинним). Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів виробничого потенціалу слід розглядати збереження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації управління та виробництва. При цьому ступінь альтернативності не постійна і залежить від економічної ситуації, рівня розвитку виробничого потенціалу, особливостей господарської системи. Також важливо зрозуміти, що теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, але існує межа взаємозамінності. Крім того, це процес періодичний за своїми кількісними характеристиками і за часом. У цілому завдяки цій характеристиці елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованого рівноваги елементів.
Четвертої характеристикою є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою якісну та кількісну взаємозв'язок, виражену мірою відповідності та співвідношення речових, особистих і нематеріальних факторів виробництва. Інтегральне дію елементів наводить на думку про наявність структур виробничого потенціалу, відповідних його мінімальної і максимальної віддачі. Стає ясним, що поліпшення тільки одного елемента неможливо досягти істотного зростання віддачі виробничого потенціалу. Найвища віддача потенціалу можлива лише за одночасної модернізації всіх його елементів.
П'ятим характерною ознакою виробничого потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття як елементи новітніх досягнень науково-технічного прогресу, здатність до розвитку шляхом безпосереднього та систематичного використання нових технологічних ідей. При цьому виробництва з більш високою науково-технічної ємністю більш ефективні і мають більш широкі перспективи розвитку.
Шостий характерною особливістю виробничого потенціалу є гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д., без докорінної зміни його матеріально-технічної бази. Вимога до підвищення гнучкості виробничого потенціалу особливо актуально в умовах нестабільності ринкової обстановки, зростання коливань обсягу і структури попиту, різкого прискорення темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві.
Сьомий відмітною характеристикою є класовий характер. Цим значною мірою визначаються його масштаби і структура. Так, цілі модернізації виробництва полягають у бажанні капіталу піти від вирішення соціальних проблем, отримати новий стабільний джерело надприбутки, ефективний засіб тиску на робітничий клас і знаряддя боротьби з профспілками.
Нарешті, слід відзначити ще одну характеристику виробничого потенціалу - його потужність. Вона являє собою кількісну оцінку ефективності виробництва потенціалу підприємства. Потужність потенціалу, будучи об'єктивно визначена, показує місце конкретного господарського підрозділу в галузевому і народногосподарському потенціалах. Вона служить важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічними та економічним потенціалом суспільства.
Всі характерні риси виробничого потенціалу промислового підприємства можна класифікувати за низкою ознак: внутрішні засоби і особливості структури, якісні характеристики, соціально-економічні відмінності. До структурних особливостей слід віднести цілісність, складність, взаємозамінність елементів, їх взаємозв'язок і взаємодія. Якісними характеристиками можна вважати здатність елементів потенціалу до сприйняття досягнення науково-технічного прогресу, гнучкість потужність виробничого потенціалу. Соціально-економічні відмінності полягають в класовому характері і здатності мати потужністю. Системна концепція формування і оцінювання виробничого потенціалу промислового підприємства наведена в Додатку Б.
Роль і значення виробничого потенціалу підприємства в суспільному виробництві не залишаються незмінними. Виробничий потенціал підприємства є матеріальною передумовою прискорення науково-технічного прогресу. Між ними існує взаємозв'язок - чим вище техніко-економічний рівень елементів потенціалу та ступінь їх використання, тим потужніше база (матеріально - технічна) науково - технічного прогресу, тим ширше горизонти впровадження його досягнень, більше можливостей для вдосконалення та збільшення розмірів елементів виробничого потенціалу промислового підприємства . Вони взаємно вдосконалюють і розвивають один одного.
При цьому виробничий потенціал промислового підприємства на пряму пов'язані з темпами соціально-економічного розвитку країни. Поліпшення його використання сприяє зростанню виробництва інвестиційних ресурсів і товарів народного споживання за одних і тих самих витрат суспільної праці. А якісні його характеристики визначають ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб народу і сама якість економічного та соціального зростання.
У самій загальній постановці елементами виробничого потенціалу підприємства можна вважати всі ресурси, які будь-яким чином пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства. Вибір найбільш важливих з величезного їх числа є дуже складну проблему, про що свідчить безліч думок про склад виробничого потенціалу. Головна трудність аналізу складу виробничого потенціалу підприємства полягає в тому, що всі його елементи функціонувати одночасно і в сукупності. Отже, закономірності розвитку потенціалу можуть бути розкриті не як окремо взяті закономірності розвитку її складових, а тільки як їх поєднання. Звідси очевидна марність спроб виявлення ролі кожного з елементів виробництва окремо.
Робоча сила у виробничому процесі історично займала основне місце, будучи першим продуктивною силою. Від якості і кількості персоналу безпосередньо залежить продуктивна здатність господарської ланки. Підприємства самостійно визначають потребу у трудових ресурсах, їх структуру і кваліфікаційний склад.
Виробнича здатність господарської системи визначається кількістю використовуваних знарядь праці. Їх техніко-економічні показники відтворюються самою системою шляхом капітального ремонту та модернізації. Знаряддя праці взаємозамінні з іншими видами ресурсів. Особливо висока взаємозамінність між основними фондами і живою працею. Разом з тим, нова техніка вимагає відповідних змін у кваліфікаційному складі працюючих і серйозні зміни в технології та організації виробництва. Характеристики знарядь праці завжди адекватні характеристикам виробленої продукції: габарити робочих машин і виробничих площ підбираються під розміри оброблюваних виробів; розташування і характер робочих органів верстатів, що виготовляють виріб, відповідають конфігурації оброблюваних деталей. Таким чином, знаряддя праці повною мірою відповідають системним вимогам виробничого потенціалу підприємства і, отже, є його елементом.
Розвиток продуктивних сил в умовах науково - технічного прогресу характеризується радикальними змінами не тільки знарядь праці, а й методів виробництва, тобто технології виготовлення продукції. Це - та ланка виробничого процесу, в якому в першу чергу реалізуються нові наукові відкриття та технічні рішення. Технологія не є речовим елементом виробництва і завжди матеріалізується в тій чи іншій системі засобів праці. Однак вона визначає форми зв'язку особистих і речових елементів виробництва, а також всі просторові і тимчасові зв'язки між речовими елементами і стадіями виробництва. У цьому полягає основний вплив технології на розвиток продуктивних сил.
Тому технологія є одним з найважливіших елементів виробничого потенціалу. Технологія завжди відповідає виробленої продукції, завжди тотожна виду використовуваних знарядь праці, робочої сили і енергетичних ресурсів. Технологічна база підприємства на пряму залежить від рівня організації і управління, наявності досвіду і традицій трудового колективу, його сприйнятливості до досягнень науково-технічного прогресу. [12]
Інформація в промисловому виробництві використовується у вигляді результатів наукових розробок щодо вдосконалення основних фондів і предметів праці, навичок і знань виробничого персоналу.
Крім того, існують і такі форми інформації, як результати наукових розробок у галузі організації виробництва, праці та управління, дані з вивчення ринку збуту, програм управління машин і устаткування й т. д. Інформація в повній мірі відповідає ознакам елементи виробничого потенціалу. Вона найбільш ефективно заміщає промислово-виробничий персонал, великий заміщає ефект щодо основних фондів, дозволяє економити і інші ресурси. Значна частина ресурсів у вигляді інформації виходить в самому господарському ланці як результат дії його служб, а також від інших спеціалізованих організацій. При цьому її форми, види, структура і зміст цілком визначаються масштабами, видом діяльності, складністю та рівнем розвитку підприємства. Тому можна стверджувати, що інформація відтворюється всередині господарської системи.
Таким чином, виробничий потенціал підприємства включає основні виробничі фонди, промислово-виробничий персонал, технологію, енергію й інформацію.
1.3 Концептуальні засади управління виробничим потенціалом
Проблема вимірювання величини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані.
Виробничий потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінюванні рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва.
Ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних відповідних значень складових елементів.
Використання натуральних показників сьогодні досить ускладнене при оцінюванні таких складних елементів виробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиночні показники, що характеризують їх. М.В. Архіпов фізичний обсяг виробничих ресурсів рекомендує оцінювати в чисельності промислово-виробничого персоналу за формулою:
, (1.1)
де Wо - сукупна споживча вартість виробничих ресурсів;
L - чисельність промислово-виробничого персоналу;
КL - коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів;
П - коефіцієнт заміщення (еквівалентності) основних виробничих фондів чисельністю ВПП;
- частка активної частини ОВФ;
F - вартість основних виробничих фондів у незмінних цінах;
КW - коефіцієнт оцінки складу і якості ОВФ.
Коефіцієнт КL і КW враховують вплив науково-технічного прогресу на фактори виробництва.
Відмінною рисою останніх років у країні є поступовий перехід до досить твердої проти затратної політики господарювання.
Одним з елементів такої політики є поліпшення використання наявних потужностей на діючих підприємствах.
Поки що немає простих, але досить точних методів оцінювання виробничих можливостей підприємств. Традиційні методи вирішення цього завдання базуються на різноманітних принципових підходах, але всі вони страждають неоднозначністю одержуваних оцінок, недостатньою точністю кінцевих результатів .
До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і розвитком підприємства.
Виробничий потенціал - наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:
* потенціал землі та природно-кліматичні умови;
* потенціал основних фондів;
* потенціал оборотних фондів;
* потенціал нематеріальних активів;
* потенціал технологічного персоналу.
Потенціал землі та природно-кліматичні умови - можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.
Фондовий потенціал - наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.
Потенціал оборотних фондів - це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.
Потенціал нематеріальних активів - сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.
Потенціал технологічного персоналу - здатність робітників і виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи [14, 27] . Структура потенціалу підприємства наведена на рис 1.3.
Реалізація можливостей інтенсифікації існуючих виробництв дасть змогу значно скоротити витрату трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів на задоволення сьогоднішніх і майбутніх потреб суспільства.
Величина виробничого потенціалу і його структура можуть мати широкий діапазон застосування в прогнозуванні, плануванні й стимулюванні матеріального виробництва [11].
Рис. 1.3. Структура потенціалу підприємства
Ідея виміру потенціалу як найвищої віддачі сукупних ресурсів досить приваблива. Але на цьому шляху стоїть ряд практично нерозв'язних проблем. Насамперед, не завжди можна достатньо вірогідно визначити найвищу віддачу при складній сукупності взаємодіючих елементів, оскільки в цьому випадку постає питання про облік їхнього взаємного впливу, взаємного доповнення інших подібних якостей. Це природно, оскільки жодний виріб неможливо створити тільки за допомогою одного виробничого ресурсу. На кінцевий результат активно впливає саме сукупність елементів потенціалу. Нарешті, є підстава виявити нелінійну залежність між ресурсами й результатами [8,29] .
Для практичного визначення розміру виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи.
Сформовано три основних підходи до визначення виробничого потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).
1. Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових.
Оцінюючи виробничий потенціал, треба враховувати: матеріально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці; трудові ресурси, енергетичні та інформаційні ресурси, фінансові (грошові) ресурси. Останні є найбільш взаємозамінними з усіма іншими. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживної вартості. Кожен з окремих видів ресурсів має свій внесок у формування кінцевих результатів, тому підхід «чим більше, тим краще» відносно всіх складових потенціалу одночасно, не є ефективним. Як наслідок, потрібно враховувати, вивчати та формувати структуру складових виробничого потенціалу з метою досягнення максимальних у поточних умовах результатів.
2. Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі.
Аналіз та оцінка структурних характеристик виробничого потенціалу пов'язані з певними труднощами, оскільки всі його елементи функціонують одночасно, в сукупності та взаємодії. Це призводить до того, що важко встановити значення кожного типу ресурсів окремо для діяльності всього потенціалу. До структуроутворюючих елементів потенціалу можна віднести технологію та організацію [9,19] .
Створення ефективної структури виробничого потенціалу зумовлює економію всіх видів ресурсів (сировини, матеріалів, енергії, фінансів, витрат живої та матеріалізованої праці), оскільки завдяки досягненню синергії між ними - елементами потенціалу - можна з меншою їх кількістю задовольнити більшу кількість потреб, виробивши більшу кількість продукції. Це можливо лише за умови підвищення якісного складу всього виробничого потенціалу та окремих його складових.
Виробничі потенціали зі структурної точки зору різняться розмірами та ступенем відособлення ресурсів, структурою ресурсів, що використовуються. Для визначення структурних характеристик потенціалу досліджують:
- масштаб потенціалу та його просторове розміщення;
- характер діяльності, що її здатен виконувати виробничий потенціал - об'єкт дослідження;
- ступінь замкненості.
Структурні характеристики виробничого потенціалу дають змогу оцінити усталеність, динамічність і рухомість системи.
Цілісні характеристики виробничого потенціалу як системи визначають стратегію його поведінки та задають відповідні стратегії для кожного з його елементів. Потенціал може досягти цілей лише тоді, коли на досягнення певних цілей спрямований кожний із його елементів, оскільки виготовлення продукції певної кількості й рівня конкурентоспроможності потребує участі всіх підсистем та елементів виробничого потенціалу. Відсутність або невідповідність потрібного елемента означає зупинку виробничого процесу, а також додаткових витрат часу і коштів на його створення або заміну. Усе це доводить необхідність цільового підходу до визначення виробничого потенціалу.
3. Цільовий (проблемно-орієнтований) підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функціонування потенціалу для виготовлення конкурентоспроможної продукції, який знаходить відображення в нормативних «деревах цілей» («деревах проблем») з широким спектром локальних і системних оцінок окремих елементів та взаємозв'язків [9,21].
Рівень виробничого потенціалу визначається в процесі його використання й оцінюється з точки зору його результативності, тобто ступеня задоволення (порівняно з конкурентами) потреб клієнтів, які споживають вироблену продукцію (надані послуги).
Тому важливим етапом стратегічного аналізу є цільові оцінки виробничого потенціалу підприємства. У цьому разі йдеться про аналіз та оцінку рівня відповідності потенціалу підприємства тим цілям, які поставлені керівниками на перспективу. Така постановка проблеми докорінно відрізняється від поширеної оцінки нагромадження підприємством чи організацією ресурсів лише з кількісної точки зору. Цільова оцінка потенціалу - якісна оцінка, що дає змогу оцінити можливості досягнення певних результатів, створює умови для обґрунтованого підходу до планування процесу трансформації окремих його частин і потенціалу загалом на основі правильного розподілу дій та ресурсів по виконавцях і термінах для якісного та своєчасного отримання необхідних параметрів і набуття навичок, а отже, забезпечує досягнення поставлених цілей.
Виробничий потенціал - це система взаємопов'язаних та до певних меж взаємозамінних, у певний спосіб організованих і спрямованих на досягнення поставлених цілей ресурсів, які становлять, у свою чергу, окремі виробничі та управлінські підсистеми підприємства.
Важливе значення має не лише обсяг цих складових, а й те, як використовуються окремі елементи потенціалу. Це в свою чергу залежить від рівня взаємодії, співвідношення частин виробничого потенціалу, а також прийнятих стратегій розвитку як окремих складових, що знаходять вираження в ресурсних, функціональних і продуктових стратегіях, так і підприємства загалом. Результати цільового аналізу всього потенціалу, а також окремих його елементів є основою для:
- вибору стратегій та визначення термінів їхнього виконання;
- визначення напрямків та швидкості нагромадження, зміни структури потенціалу та окремих складових;
- формування конкурентоспроможності підприємства;
- прийняття рішень щодо організаційної реструктуризації й розвитку.
Виробничий потенціал, як і виробнича потужність (тільки більш системно), являє собою кількісну оцінку його здатності до випуску продукції певного обсягу, структури та якості, та, висловлюючись більш загально, одержувати необхідні результати [1, 23].
Аналіз виробничого потенціалу можна виконувати за допомогою такої форми (табл. 1.3).
Таблиця 1.3. Експертні оцінки окремих складових виробничого потенціалу відповідно до обраних продуктових стратегій:
Експертні оцінки складаються за такою шкалою:
5 - повна відповідність;
4 - відповідність в основному;
3 - відповідність у великій кількості елементів;
2 - незначна відповідність;
1 - відповідність у другорядних елементах;
0 - невідповідність.
Одержані оцінки дають змогу визначити рівень відповідності виробничого потенціалу підприємства обраним стратегіям по окремих складових. Враховуючи значущість цих складових для виробничого потенціалу, що визначається експертами у відповідних коефіцієнтах, можна розрахувати загальну цільову оцінку виробничого потенціалу. Одержані значення дозволяють зорієнтуватись у характері заходів, які треба здійснити на підприємстві для забезпечення виконання стратегій (табл. 1.4).
Таблиця 1.4. Цільова оцінка відповідності виробничого потенціалу підприємства новим вимогам (стратегіям)
Рівень відповідності |
Загальне визначення рівня відповідності |
Інтервал значення рівня відповідності |
|
Відсутній |
Наявна не більша від загальної професійної орієнтації в галузі, куди спрямована майбутня діяльність підприємства; перед визначенням яких-небудь конкретних цілей необхідні попередні заходи з формування відповідної компоненти виробничого потенціалу підприємства |
0 ... 0.2 |
|
Низький |
У разі початку робіт з цього рівня необхідно посилити відповідність ВПП залученням зовнішніх джерел; наявний потенціал можна використовувати лише для співвиконання робіт під керівництвом (або за надання певної матеріальної або інформаційної допомоги) партнера |
0.2 ... 0.4 |
|
Середній |
Рівень відповідності ВПП дає змогу починати роботи з освоєння обраного напрямку діяльності; для забезпечення відповідного саморозвитку ВПП у процесі виконання робіт треба поновити окремі складові ВПП з допомогою партнера (партнерів) |
0.4 ... 0.7 |
|
Високий |
ВПП відповідає умовам самостійного розв'язання основних проблем, пов'язаних з переходом у новий напрямок діяльності та може забезпечити потрібний саморозвиток і посилення відповідності потенціалу цілям, що планується досягти, в процесі виконання робіт |
0.7 ...0.9 |
|
Повна відповідність |
Відповідний елемент ВПП достатній для успішного досягнення визначених цілей у необхідні терміни |
0.9 ... 1.0 |
|
Розділ 2. Діагностика стану управління виробничим потенціалом
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Запорізький моторобудівний завод, нині ВАТ «Мотор Січ», заявив про своє народження в 1916 році, як одна із філій акціонерного товариства «Дека». Першу продукцію підприємство видало в другій половині 1916 року. Це був вертикальний шестициліндровий двигун типу «Мерседес» водяного охолодження, що одержав назву «Дека М-100».
У цей час ВАТ «Мотор Січ» є одним з найбільших у світі по виробництву й реалізації авіаційних моторів для літаків, вертольотів різного призначення. Також підприємство займається виробництвом товарів народного споживання, виготовленням спецоснащення та інструмента [29].
Акціонерне товариство відкритого типу. Товариство користується правами й обов'язками юридичної особи. Майно товариства складається з основних фондів і оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі товариства. Воно самостійно планує свою діяльність; визначає стратегію й основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів і пріоритетів, кон'юнктурою ринку продукції, товарів, робіт, послуг і економічної ситуації; розпоряджається виготовленою продукцією, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після виплати податків і інших обов'язкових платежів.
У його складі 8 спеціалізованих заводів, розташованих в Україні в містах Запоріжжя, Сніжне, Волочиськ, Лебедин, Гуляйполе.
Для більш детального вивчення складових структури відкритого акціонерного товариства слід розглянути його організаційну структуру управління. Організаційна структура управління - це сукупність організаційно - впорядкованих відносин і зв'язків між ланками (підрозділами, цехами, робочою групою чи окремими виконавцями) і рівнями управління. Відповідно з організаційною побудовою товариства формується відповідна до неї структура управління (Додаток А).
Один з них - ВМЗ сьогодні - це сучасне підприємство з основним «набором» реально освоєних науково-технологічних новацій. Телекомунікаційне оснащення, комп'ютерне забезпечення, верстатний парк, нові металургійні матеріали й полімерне покриття, автоматизоване складське господарство. Кожний четвертий із двох з половиною тисяч працюючих - висококваліфікований фахівець.
Ринок помітно деформує спектр випускаємої продукції: від пересувних електростанцій декількох типів, агрегатів і вузлів під зборку авіадвигунів на основному виробництві додався не менш щедрий список так званих товарів народного споживання. Більше півсотні найменувань. Паркові атракціони й дитячі манежі, глушителі для всіх російських авто й металочерепиця, всі ці товари є конкурентоспроможними, як на території України, так і за її межами.
Конструкторами майже кожного, за рідкісним винятком, авіадвигуна із Запоріжжя, є два колективи - ВАТ «Мотор Січ», виробник, ЗМКБ (Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро) «Прогрес», проектант. Так склалося, що останні піввіку вони монополісти в цьому високотехнологічному секторі авіабудування.
Фахівцями «Мотор Січ» розроблені й виготовляються комплексні газотурбінні силові системи для виробництва електроенергії, нагрівання води, одержання стисненого повітря, гасіння пожеж у закритих приміщеннях. Авіаційні двигуни використаються також як бурові установки й силові агрегати пасажирських судів на повітряній подушці й підводних крилах.
Застосовувані у виробництві технології, матеріали й устаткування, кваліфіковане виконання - гарантують якість і експлуатаційну надійність випускаємої техніки .
...Подобные документы
Поняття, структура та призначення виробничого потенціалу сучасного підприємства. Порядок, основні критерії оцінювання ефективності використання основних елементів виробничого потенціалу, трудових ресурсів та оборотних засобів організації на даному етапі.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 10.09.2010Принципи та необхідність управління виробничим потенціалом підприємств, особливості, основні вимоги та важелі даного процесу, концептуальні підходи. Аналіз динаміки основних техніко-економічних показників, шляхи вдосконалення потенціалу підприємства.
курсовая работа [215,1 K], добавлен 17.01.2015Потенціал та цілі виробничої діяльності підприємства. Управління формуванням і розвитком потенціалу підприємства. Нематеріальні активи як складова частина потенціалу підприємства, методи та прийоми їх оцінювання, практичні рекомендації щодо реалізації.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 26.04.2011Сутність потенціалу підприємства, його структура та конкурентоспроможність. Фінансові ресурси підприємства, їх склад, характеристика і джерела формування. Аналіз фінансового потенціалу підприємства та шляхи вдосконалення його ефективності в умовах кризи.
научная работа [44,9 K], добавлен 26.09.2009Теоретичні засади оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Сутність та види інновацій на підприємстві. Структура інноваційного потенціалу підприємства. Методики оцінювання інноваційного потенціалу ХДЗ "Палада", стан та шляхи його підвищення.
дипломная работа [511,2 K], добавлен 10.06.2010Організаційно-економічна характеристика підприємства. Загальний аналіз економічного потенціалу та шляхи його оптимізації на основі застосування сучасних інформаційних технологій. Динаміка прибутковості активів та оцінка впливу факторів на її зміну.
курсовая работа [649,4 K], добавлен 01.10.2012Узагальнення економічної сутності поняття потенціал підприємства. Дослідження методів оцінки виробничого потенціалу і визначення ролі економічних показників для оцінки його елементів. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення фінансування підприємств.
курсовая работа [197,5 K], добавлен 07.07.2010Розрахунок вартісної оцінки персоналу. Аналіз потенціалу підприємства графоаналітичним методом "Квадрат потенціалу". Визначення довжини векторів виробничого, організаційного та маркетингового потенціалу. Характеристика стадій життєвого циклу організації.
контрольная работа [447,7 K], добавлен 15.07.2010Сутність економічного потенціалу підприємства, його властивості. Організаційно-економічна характеристика підприємства "Горсвет". Побудова квадрату потенціалу. Інформаційні технології в сфері планування і прогнозування економічного потенціалу підприємства.
курсовая работа [174,8 K], добавлен 10.04.2014Підходи, завдання та напрями створення потенціалу успіху. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства. Критерії оцінки кадрового потенціалу методом анкетування робітників та ранжування отриманих даних. Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів.
контрольная работа [476,0 K], добавлен 25.11.2011Діагностика стану та ефективності використання потенціалу державного підприємства "Укрметртестстандарт". Аналіз динаміки балансу та фінансових результатів, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності. Інноваційний потенціал підприємства.
дипломная работа [6,4 M], добавлен 07.07.2010Характеристика діяльності ВАТ "Коростишівський льонозавод", аналіз економічної ефективності використання його виробничого потенціалу. Оцінка фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства. Стратегії управління конкурентоспроможністю фірми.
дипломная работа [476,1 K], добавлен 03.01.2011Економічна сутність ресурсного потенціалу підприємства. Матеріальні і нематеріальні ресурси, формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Проблеми та перспективи підвищення ефективності формування і використання ресурсів підприємства.
курсовая работа [71,0 K], добавлен 15.02.2011- Портфельний аналіз у системі прийняття рішень про перспективи збільшення підприємницького потенціалу
Сутність та етапі портфельного аналізу, його значення для підприємства. Матриця "темпи зростання ринку-частка на ринку" (модель ВСG). Комплексний аналіз РІMS та матриця Arthur D. Little. Портфельний аналіз та оцінка виробничого потенціалу підприємства.
курсовая работа [67,5 K], добавлен 23.12.2012 Розрахунок показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів. Оцінка техніко-економічної інформації, виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничого потенціалу, методика впровадження заходів і управління ними.
курсовая работа [638,9 K], добавлен 18.11.2014Характеристика трудового потенціалу підприємства. Аналіз ефективності використання трудового потенціалу за ресурсним, витратним і результатним підходами. Системний аналіз складових економічної і соціальної ефективності мотивації трудової діяльності.
курсовая работа [310,6 K], добавлен 14.09.2014Ефективність як економічна категорія. Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства. Організаційно-економічна характеристика ТОВ "Панда". Розрахунок економічної ефективності впроваджених заходів та їх вплив на результати діяльності підприємства.
курсовая работа [92,4 K], добавлен 03.06.2010Визначення методів оцінки трудового потенціалу організації. Сутність стратегічного та оперативного управління потенціалом підприємства. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом компанії. Особливості оргструктури фірми.
контрольная работа [32,9 K], добавлен 11.03.2016Активізація інноваційної діяльності промислових підприємств. Організаційно-економічна характеристика підприємства. Забезпеченість та ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства. Економічна ефективність та безпека діяльності підприємства.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 22.05.2010Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Динаміка розвитку галузі рослинництва. Оцінка майнового стану, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [73,3 K], добавлен 12.09.2014