Газова промисловість України, її регіональні особливості

Висока відмінність цін на газ для різних категорій споживачів у поєднанні з заборгованістю значної їх частини спричинила непомірне навантаження на Державний бюджет і зростання заборгованості НАК «Нафтогаз України». Затягування реформування енергетичного ринку також посилює залежність від ціни на імпортований газ національної промисловості. У сучасних умовах незаперечним є те, що ціна на газ зростатиме, однак таке зростання вимагає відповідних дій, спрямованих на вирівнювання платоспроможного попиту населення, зменшення енергозатрат як у корпоративному, так і приватному секторах, а також стимулювання використання альтернативних джерел електроенергії.

Нетрадиційні енергоносії є важливим чинником, який має стабілізуючі можливості, насамперед щодо ціноутворення і диверсифікації постачання альтернативних енергоносіїв. Однак сьогодні Україна не може розраховувати на стабілізаційні можливості нетрадиційних енергоносіїв, оскільки не сприяє їх фактичному впровадженню на державному рівні, залишаючи декларативними цілі, заявлені в «Енергетичній стратегії України на період до 2030 року»: підвищення рівня власного виробництва первинних енергетичних ресурсів; диверсифікація джерел зовнішнього постачання первинних енергетичних ресурсів; закріплення стратегічного становища України в міжнародній системі транспортування енергоносіїв; забезпечення внутрішньої енергетичної незалежності шляхом подолання монополії і розвитку конкуренції між основними підприємствами енергетичного сектору України.

Належної уваги заслуговує питання власності, вирішення якого сприятиме розвитку конкуренції - об'єктивного чинника суспільного розвитку, який орієнтує на кращу якість, високий рівень обслуговування, низькі витрати, а отже, економію і інтенсивне використання ресурсів, залучення найновішого обладнання і подальший пошук шляхів удосконалення діяльності. Сьогодні конкуренція бере на себе не тільки функцію вибору найкращого, але і функцію пошуку найкращих шляхів досягнення найкращого. Відсутність конкуренції у газовому секторі за рахунок домінування державних компаній перетворила вітчизняний ПЕК на боржника, що потребує державних інвестицій та підтримки, насамперед за рахунок бюджетних коштів. За даними експертів, сьогодні НАК «Нафтогаз України» знаходиться у кризовому стані, хоча, з іншого боку, діяльність приватних компаній, які активно користуються газопроводами, оцінюють як прибуткову. Тому сьогодні одним із варіантів вирішення питання поліпшення фінансового стану газової галузі та інвестування у її розвиток є залучення приватних інвесторів у розвиток галузі під контролем держави.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.2-ГТС України

Вирішення питань власності та структурних змін повинно супроводжуватись ретельним обліком та аналізом реальної ситуації в галузі. Важливим є те, щоб рішення, які стосуються передачі прав власності приватним інвесторам відповідали національним інтересам. Втрата контролю над державним майном може призвести до зниження доходів держави від стратегічно важливого і прибуткового сектору національної економіки. Тільки володіння повною та достовірною інформацією про об'єкти державної власності дасть можливість ефективно використовувати газотранспортну систему. У разі приведення у відповідність до чинного законодавства порядку використання та обліку газопроводів і майна вартість державних та комунальних активів збільшиться щонайменше на 1,4 млрд. грн. Визначення орендної (концесійної) плати за державне майно газотранспортної інфраструктури, що знаходиться у користуванні, могло б забезпечити щорічні надходження до Державного бюджету в розмірі понад півмільярда гривень.

Отже, головними причинами низької ефективності функціонування вітчизняного газового ринку в сучасних умовах є надмірний вплив на роботу сектору політичних процесів - як зовнішніх, так і внутрішніх; низька якість державного менеджменту; неефективність механізмів ціноутворення та забезпечення його прозорості. Подолання кризових явищ насамперед вимагає вирішення питання нестабільності і високого ступеня невизначеності державної енергетичної політики, ситуативності реагування на кризові явища; неспроможності усунути розбіжності між інтересами вітчизняних суб'єктів газового ринку та іноземних партнерів; незавершеності законодавчого забезпечення роботи газового ринку, його інтеграції до європейського ринку; забезпечення достатнього рівня інвестиційної привабливості та модернізації галузі; здійснення приватизаційних процесів.

Подальші дослідження розглянутої у роботі проблеми пов'язані із виконанням таких завдань: дослідження потенціалу газової галузі щодо міжнародної інтеграції у газовому секторі; приведення у відповідність вимог функціонування газового ринку із врахуванням реальних потреб його учасників та визначення відповідних положень енергетичної політики із врахуванням сучасних тенденцій світового розвитку енергетичного ринку та особливостей його розвитку в Україні.

3.2 Проблеми розвитку газотранспортної системи України

Незважаючи на те що природний газ усе частіше розглядається як найбільш прийнятне джерело енергії завдяки поліпшенню технологій видобутку, змінам у нормативно-правовій базі, а також факту, що газ визнається найбільш «зеленим» видом викопного палива, що спричиняє мінімальну емісію СОІ і відповідає цілям декарбонізації, нині існує низка викликів та загроз функціонуванню вітчизняної газотранспортної системи.

Водночас на тлі порівняно високих цін на вуглеводні та суттєвих затрат на отримання енергії з відновлювальних джерел енергії зростає увага до нових способів використання вугілля та ядерного палива для отримання електроенергії та тепла. Посилюється міжпаливна конкуренція. зростає видобуток нетрадиційних вуглеводнів, які збільшують конкуренцію на ринках традиційних палив, про що можуть засвідчувати динаміка та структура споживання первинних енергоресурсів в Україні з урахуванням прийнятої енергетичної стратегії України до 2030 року та проекту енергетичної стратегії України до 2035 року [13, с.23].

Серед викликів та загроз функціонуванню газотранспортної системи України можна виділити загальносвітові тенденції, а саме:

- зниження світового споживання природного газу: за даними щорічного статистичного огляду британської компанії British Petroleum, світове споживання природного газу зросло за 2014 рік тільки на 0,4%;

- сповільнення темпів видобутку природного газу світовий видобуток газу зріс на 1,6%;

- зниження обсягів постачання природного газу трубопроводами у 2014 році постачання газу трубопроводами знизилося на 6,2% порівняно з попереднім періодом;

- зростання обсягів транспортування скрапленого природного газу. зокрема, обсяги світової торгівлі скрапленим газом зросли на 2,4%, частка обсягів скрапленого природного газу у світовій торгівлі газом зросла до 33,4% [6, с. 4-5].

Дослідження тенденцій на світовому ринку газу свідчать про уповільнення попиту на природний газ, скорочення міжнародної торгівлі газом, який постачається на ринок трубопроводами, що викликано переважно геополітичними конфліктами, економічним спадом в Європі, Росії та інших країнах, теплими погодними умовам, також варто зауважити про постійне зростання міжпаливної конкуренції, зокрема з боку вугілля і нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії, що також послаблює позиції природного газу як на світовому, так і на національному ринку енергоресурсів. усе це негативно впливає на розвиток вітчизняного ринку газу загалом та функціонування газотранспортної системи України зокрема.

Отже варто зазначити, що європейські країни раніше, ніж Україна, зіткнулися з необхідністю диверсифікувати джерела газових поставок. Газопроводи Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Болгарії ще до недавнього часу були побудовані так, що по них міг надходити газ тільки з Росії. Впродовж декількох років ці країни на практиці застосували відхід від монополії ват «Газпром» шляхом будівництва міждержавних газопроводів-перемичок - інтерконнекторів, що передбачено низкою документів Євросоюзу, зокрема третьою газовою директивою наявність інтерконнекторів дає можливість підвищити безпеку газових поставок, у тому числі й завдяки закупівлі газу на «спотовому» ринку (газових «хабах») інтерконнектори покликані пов'язати абсолютно всі європейські газові об'єкти і перекачувати необхідну кількість газу з будь-якої точки в будь-якому напрямку.

Щодо внутрішнього стану газового сектору України, то матеріали досліджень указують на значне зниження обсягів споживання природного газу у 2015 р. (на 18% порівняно з 2014 р.) і на зниження обсягів видобутку газу майже на 3% порівняно з 2014 р. незважаючи на зниження обсягів дефіциту газу в 2015 р. із 22,1 млрд. м3 до 15 млрд. м3, коефіцієнт енергетичної залежності країни є досить високим - 42,98%.

Негативним фактором, що призвів до скорочення обсягів транзиту природного газу ПАТ «Укртрансгаз», стало будівництво та введення ват «Газпром» в експлуатацію газопроводу «Ямал - Європа» у 1999 р., у 2011 р. першої черги, а в 2012 р. - другої черги газопроводу «Північний потік» загальною проектною продуктивністю 55 млрд. м3. Газопроводом «Північний потік» було протранспортовано 11,8 млрд. м3 у 2012 р., 22 млрд. м3 - у 2013 р. і 34 млрд. м3 - у 2014 р., водночас обсяги транзиту газу територією України поступово знизилися зі 104,2 млрд. м3 у 2011 р. до 62,2 млрд. м3 у 2014 року.

Як зазначено в указаній стратегії, в останні роки стратегія Росії спрямована на поступову розбудову газопроводів для постачання газу до Європи в обхід території України, тому фахівці, що розробляли можливі сценарії потоків транзитного газу територією України, ґрунтуються на намірах ват «Газпром» побудувати газопроводи в обхід України (як мінімум обидві нитки «Північного потоку - 2» та газопроводу «турецький потік», а також потрібних трубопроводів на території Європи) та можливістю отримання ват «Газпром» або його дочірніми структурами виключень з європейського енергетичного законодавства стосовно повного доступу до потужностей збудованих газопроводів на території Європи.

Реалізація проекту «Північний потік - 2» може створити додаткові передумови та технічні потужності для зменшення транзиту природного газу через територію України у західному напрямку (через ГВС Ужгород, ГВС Берегово, ГВС Дроздовичі) на 55 млрд. м3. Створення «віртуальної торгової точки» у Балтійському морі здатне збільшити транспортні потужності в напрямку Європи на 10-11 млрд. м3.

Реалізація проекту «Турецький потік» також може створити передумови та технічні потужності для зменшення транзиту природного через територію України в південному напрямку (через ГВС Орлівка) від 15,25 до 32 млрд. м3 (до 63 млрд. м3 залежно від кількості прокладених ниток).

Транспортування природного газу південним маршрутом значною мірою залежить від реалізації проекту «Турецький потік». найбільш імовірним варіантом реалізації проекту будівництва газопроводу «турецький потік» є будівництво однієї або двох ниток потужністю 15,25 млрд. м3/рік або 31 млрд. м3/рік відповідно. Таким чином, скорочується обсяг транзиту природного газу південним напрямком (за прогнозом, складеним на основі балансу Пат Укртрансгаз» на 2015 р., транзит природного південним напрямком становитиме 16,5 млрд. м3/рік). ураховуючи те, що остаточних домовленостей щодо реалізації проекту «турецький потік» не було досягнуто, то встановити точні терміни реалізації, а також майбутню продуктивність газопроводу складно.

Транспортування природного газу західним маршрутом значною мірою залежить від реалізації проекту «Північний потік - 2» а також від проектів розвитку внутрішньо європейської газової інфраструктури. нині існує альтернатива використання вільних фізичних потужностей інтерконнекторів між країнами Європи обсягом 15 млрд. м3, які здатні вплинути на основний маршрут транспортування природного газу, що проходить МГ «Пат «Уртрансгаз».

Окрім «Північного потоку - 2», основний вплив на зменшення обсягів транзиту природного газу для Пат «Укртрансгаз» несе розширення газової інфраструктури всередині Європи. як наслідок, реалізація цих проектів може вивільнити додаткові потужності обсягом до 52,8 млрд. м3/рік.

Підсумовуючи наведені факти, зазначаємо, що нині існує загроза зниження обсягів транзиту газу територією України, що ґрунтується на наявності вже збудованих та проектних газопроводів, а також на отриманні ват «Газпром» або його дочірніми структурами виключень з європейського енергетичного законодавства стосовно повного доступу до потужностей збудованих газопроводів на території Європи.

На основі наведених даних можна стверджувати про значне скорочення ємності ринку газу в Україні, високий рівень енергетичної залежності, низький рівень використання потужностей вітчизняної газотранспортної системи. Також варто зазначити, що, незважаючи на прийняття у 2015 року Закону «Про ринок природного газу» та низки інших нормативно-правових актів, лібералізація ринку газу загалом та реформування нафтогазового комплексу зокрема відбувається повільно: «Нафтогаз України» займає монопольне становище; немає повноцінної конкуренції; державні органи досі контролюють газовий сектор; НКРЕКП не приймає незалежних та економічно обґрунтованих рішень, зокрема в частині формування транспортних тарифів; доступ до потужностей газотранспортних інших операторів та інвесторів ускладнений та політизований тощо.

Отже, найбільш небезпечними викликами для газової галузі нині є: -

- неухильне скорочення транзитних потоків російського природного газу через Україну, спричинене, насамперед, стратегією будівництва обхідних трубопроводів. за песимістичним сценарієм стратегії до 2030 року, транзит російського газу територією України може становити щорічно лише 30-40 млрд.м3;

- наявна залежність енергетики України від імпорту газу одного постачальника та незначні обсяги диверсифікованих поставок природного газу; відставання розвитку вітчизняного газового ринку (а отже, його конкурентоспроможності) від активних процесів реформування світових газових ринків, насамперед, у Європі;

- необхідність виконання зобов'язань України, що випливають з її членства в енергетичному співтоваристві, та зафіксовані іншими міжнародними зобов'язаннями України;

- зростання цін на природний газ до європейського рівня, який робить неконкурентоспроможними галузі промисловості, що забезпечують більшу частину ВВП України; брак значних інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації вітчизняної ГТС та ПСГ [14].

ВИСНОВКИ

Таким чином, плануючи розвиток газотранспортної системи України, необхідно враховувати загальносвітові тенденції на ринку енергоресурсів загалом та природного газу зокрема; інтереси країн-імпортерів природного газу, які намагаються монополізувати ринок природного газу, та країн-експортерів, які намагаються диверсифікувати шляхи та джерела постачання газу; важливим є також розгляд міжпаливної конкуренції. нині запорукою успішної євроінтеграції вітчизняної газотранспортної системи є забезпечення її конкурентоспроможності через модернізацію та оновлення техніко-технологічної бази, зниження витрат на транспортування природного газу, вдосконалення корпоративної структури та культури, покращення обліку природного газу тощо. Отже, підводячи підсумки, ми можемо сказати, що газова промисловість України не тільки розвивається, але й має гарні перспективи на майбутнє. За оцінками спеціалістів на теренах нашої держави можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Хоча видобуток нафти зменшується, маємо гарні перспективи: великі потужності з переробки нафти близько 70 млн. т. і великі газосховища. На сьогодні в Україні немає механізму стимулювання зменшення споживання енергоносіїв, який повинний включати державну систему енергозбереження на довгострокову перспективу, систему стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання. Саме тому основною стратегією на довгострокову перспективу є подальше нарощування видобутку природного газу з підвищення його частки в енергобалансі країни для того, щоб вирішити проблеми перекладу народного господарства на енергозберігаючий шлях розвитку, провести модернізацію галузей ПЕК, вирішити питання розвитку атомної енергетики на базі реакторів підвищеної безпеки нового покоління, розробити і підготувати до широкого тиражування екологічно прийнятні технології спалювання вугілля; розширення ринку У майбутньому газова промисловість повинна стати однією з галузей з надзвичайно високим ступенем концентрації капіталу й виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кобернік С.Г. Географія: довідник/ С.Г. Кобернік.- К.: Літера ЛТД, 2007.- 512с.

2. Жуйков Г. Є. Характеристика структури паливно-енергетичного комплексу України та його роль у господарському комплексі держави / Г. Є. Жуйков, О. В. Крижановська // Європейські перспективи. - 2014. - № 5. - С. 134-137.

3. Поспєлов О.В. Ефективність функціонування паливно - енергетичного комплексу України при переході в європейську енергетичну систему/ О.В. Поспєлов/ О.В. Поспєлов// Вісник НТУ «ХПІ». 2014. № 46.- С. 81- 89

4. Завальнюк С. О. Теоретико-методичні підходи до формування інвестиційного забезпечення розвитку паливно-енергетичного комплексу України / С. О. Завальнюк // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - № 17. - С. 26-30.

5. Гордієнко В.П. Енергетична складова в системі економічної безпеки України / В.П. Гордієнко // Інноваційна економіка. - 2012. - № 4. - С. 33 - 36.

6. Варналій, А. О. Стан та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України / А. О. Варналій, К. І. Тарасова // Статистика - інструмент соціально-економічних досліджень: збірник наукових студентських праць. Випуск 4. Частина І - Одеса, ОНЕУ. - 2018. - С. 136 - 143.

7. Довідник з економічної та соціальної географії України/ уклад. А.С. Космина. - Вінниця: Книга - Вега, 2006.- 160с.

8. Старостин А. Газовый выбор: сдача суверенитета или реформа // Комментарии. - 2007. - № 32.- С. 10. 9. Газодобывающей промышленности Украины - 80 лет. - Энергобизнес. - 2004. - N 24. - С. 16 - 20.

10. Розвиток газової промисловості України у 1940-х - 1980-х роках/ В.П. Щербина // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 147. - С. 19-22.

11. Дергачова В. В. Особливості середовища функціонування підприємств газової промисловості України в контексті формування механізму процесів їх інвестування / В. В. Дергачова, В. В. Чорній // Економічний вісник Національного технічного університету України « Київський політехнічний інститут" - 2016. - № 13. - С. 158-168

12. Перспективи розвитку газовидобувної промисловості України / І. Ч. Лещенко, О. В. Стогній // Проблеми загальної енергетики. - 2015. - Вип. 3. - С. 5-12.

13. Гелетуха Г.Г. Критичний аналіз основних положень «енергетичної стратегії україни на період до 2030 року / Г.Г. Гелетуха [електронний ресурс]. - режим доступу: http://www.mama-86.org.ua

14. Нова енергетична стратегія україни: безпека, енергоефективність, конкуренція (проект) [електронний ресурс]. - режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua.

15.Чукаєва І.К. Проблеми управління та регулювання розвитком нафтогазового комплексу / І.К. Чукаєва // Економіка та право. - 2009. - № 2. - С.29-32

16. Дзьоба О.Г. Нові підходи щодо формування ціни на природний газ / О.Г. Дзьоба // Науковий вісник ІФНТУНГ, Серія «Економіка та управління в нафтовій і газовій промисловості». - 2010. - С.14-17.

17. Михальчишин Н.Л. Регулювання діяльності природних монополій: навч. посіб. / Н.Л. Михайльчишин. - Львів, 2009. - 256с.

18. Полянська А.С. Пріоритети розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств нафтогазового комплексу на шляху до інтеграції вітчизняного Пек у європейський економічний простір / А.С. Полянська // Науковий вісник ІФНТУНГ. - 2013. - № 2(35). - с. 213-220.

19. Крижанівський Є.І. техніко-економічні аспекти транспортування природного газу із морських родовищ / Є.І. Крижанівський // Науковий вісник і ФНТУНГ. - 2013. - № 2. - С. 7-15.

20. Іващук Н. Л. Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку газової промисловості / Н. Л.Іващук, О. В. Лопушанський, О. В. Іващук // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2011. - Вип. 7. - С. 364-372

21. Артемов В.І. Управління ефективністю функціонування нафтогазо-видобувного комплексу України: автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.00.03 / В. І. Артемов; Харків. нац. ун-т. - Харків, 2008. - 34 с.

22.Данилюк М.О. Формування нових господарських відносин у нафтогазовому комплексі України: Автореф. дис... д-ра. екон. наук: 08.06.02 / М.О. Данилюк; НАН України. Ін-т регіон. дослідж. - Л. - 1999. - 35 с.

23. Дейнека О.Г. Управління паливно-енергетичним комплексом України: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.02.03 / О.Г. Дейнека; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2005. - 30 с.

24. Квасній Л.Г. Ефективний розвиток нафтогазового комплексу як важлива умова економічної безпеки ринку енергоносіїв / Л.Г. Квасній // Вісн. нац. ун-ту «Львів. політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - 2007. - № 605. - С. 212-217

25. Мельник О.В. Пріоритети та перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України у взаємодії з суміжними галузями: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.01 / О.В. Мельник; Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки України. - К. - 2006. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru