Сучасні теорії поведінки споживача

3.3 Визначення оптимального обсягу виробництва та продажу продукції, ціни і прибутку на монопольному ринку

Таблиця 3.4 Параметри цін, витрат та доходів підприємств на ринку монополії

На рисунку зображено процедуру вибору оптимального обсягу

Виробництва монополії за методом порівняння граничного доходу і граничних витрат (модель MRMC).

Якщо фірма вирішить виготовляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсяг який відповідає перетину і рівності кривих MR = MC.

Змінюючи обсяги в той чи інший бік, фірма, зрештою, зрівнює випуск, досягаючи оптимуму в точці, де криві MR і MC перетинаються. Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б заплатити покупці за запропонований обсяг продукції.

Рисунок 3.4 Оптимальний вибір підприємства за умов ринку монополії

Можливості оптимізації ринкових рішень на ринку монополії та досконалої конкуренції

Успішне функціонуванння підприємства на ринку досконалої конкуренції залежить від раціонального маневрування змінними ресурсами, обсяг використання яких визначається обсягом продукції. Конкурентні підприємства називають прайс-тейкерами, тобто вони погоджуються із ціною.

Монополіст досягає максимального доходу, коли еластичність його попиту дорівнює 1, втрати, доходи дорівнюють їх приросту. Максимізація прибутку досягається або через обсяг виробництва або через ціну [1,233]

Економічні наслідки монополії :

Монополія в порівняні з досконалою конкуренцією обмежує випуск продукції і підвищує ціну. Монополіст не може підвищувати прибутки за рахунок задоволення усіх запитів споживачів,тому що для зростання випуску він змушений буде зменшувати ціну для всіх покупців.

З іншого Боку існування монополії породжує втрати суспільства, які пов`язані з обмеження мвипуску і дорівнюють нагромадженій сумі перевищення граничної цінності над граничними витратами при русі від монопольного обсягувиробництва до конурентного.

І останній наслідок, поява цінової дискримінації, яку здійснює фірма-монополіст, коли визначає ціни для різних категорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту .

У індивідуальному завдані було представлено підприємство. На початку роботи була представлена динаміка витрат даного підприємства в розрізі змін обсягів виробництва. Надалі, в результаті проведення розрахунків, за умови , що підприємство діє в короткостроковому періоді і має ціну - було визначено :

При ціні Р1 фірма отримує збитки в незалежності від обсягу реалізації продукції. Це повязано з дуже низьким рівнем ціни Р1 в порівняні з витратами які понесе фірма. Таким чином Р1= min AVC - фірма працює на межі своїх можливостей;

При ціні Р2 фірма буде отримувати прибуток і оптимальний обсяг продажу буде складати 6,тому що ринкова ціна продукту в короткостроковому періоді перевищує середні витрати на його виробництво (P2 > ATC).Оптимальний обсяг визначається в точці перетину граничних витрат (МС) з граничною виручкою при умові МR=P(універсальною необхідною умовою максимального прибутку)

За умови, що фірма-монополіст, за допомогою метода порівняння граничного доходу і граничних витрат (модель MRMC), було визначено оптимальний обсяг продажу ,ціну та прибуток.

Так, за розрахунками, оптимальний обсяг можна вважати 3 або 4, так як виручка від реалізації буде однакова - 120. Проблема максимізації прибутку фірми-монополіста розв'язується дещо інакше, ніж у випадку конкурентної фірми. Головна відмінністьполягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення щодо обсягу випуску, і щодо ціни, тоді як конкурентна фірма визначає лише обсяг.

Правило граничного випуску МR= МС, є універсальною необхідною умовою максимального прибутку за умови МR<P(приQ>0).

ВИСНОВКИ

Споживач завжди буде намагатися задовольнити максимум своїх потреб, виходячи з тих тих обмежень, та обставин що його оточують. Його заdданям завжди буде отримати як умога більшу корисність від благ, які він придбає при найменших фінансових затратах!

Але поняття корисності для кожного споживача є індивідуальним, те благо, яке приносить користь одному споживачу , іншому - не приносить ніякого задоволення!

Ординалістське визначення корисності грунтується на передумові, що споживач здатний класифікувати альтернативні можливості задоволення. Отже, максимізація корисності в ординалістській теорії визначається не лише кількістю споживчих благ,а й через споживчі переваги.

Ординалістська версія поведінки споживача, яка грунтується на аналітичному апараті кривих байдужості, відкидає необхідність кількісного вимірювання корисності і передбачає лише порядкове ранжирування споживачем множини споживчих наборів. Ординалістську функцію корисності представляє крива байдужості, яка відображає множину наборів благ однакового рівня корисності. Вона являє собою "модель бажаного", описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який споживчий кошик.

Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і залежить від ступеня замінності благ у споживанні.

Гранична норма заміни визначає кількість одного блага, від якої повинен відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого блага. Із застосуванням аналітичного інструменту кривих байдужості, поняття граничної корисності в теорії поведінки споживача замінюється категорією граничної норми заміни одного блага іншим, закон спадної граничної корисності - законом спадної граничної норми заміни благ. Аналіз поведінки споживача показує, що, незважаючи на відмінність аналітичних підходів, вони дають один і той самий результат: гранична норма заміни благ є співвідношенням їх граничних корисностей. Споживач може легко змінювати комбінацію товарів у ринковому кошику без втрат рівня корисності.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія; Загальна економічна теорія (Ч. 1); Спеціальна економічна теорія (Ч. 2): Підручник. - К.: Ніка-Центр, 2017. - 57с.

2. Білоконенко О. В. Історія економічних вчень. - К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2013. - 90 с.

3. Лісовий А. В., Мікроекономіка: Курс лекцій. - К.: ЦУЛ, 2003. - 118 с.Гриценко О.А., Дарнопих Г.Ю. Економічна теорія. - Х., 2015.

4. Пітюлич М.І., Кушнір Ю.Б. Мікроекономіка. Навчальний посібник. "Карпати", Ужгород, 2010.

5. Климко Г. Н., Нестеренко В. П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник. - К.: Вища школа, 2012. - 74 с.

6. Основи економічної теорії/Ю.В.Ніколенко, А.В. Демківський. В 2-х кн. - К., 2014.

7. Поклавська Ж., Криса О. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2009

8. Классика экономической теории. - М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2000. - 85 с.

9. Чухно А.А. Основи економiчної теорії. В 2-х чч. ч. I - К., 2004.

10. Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/

11. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 64 с.

12. Безугла В.О.,Постіл І.І. Мікроекономіка:навчальний посібник.-Київ.:Центр учбової літератури,2007.-32-35 с.

13. Шевченко А.Ф.,Шевченко О.М.Мікроекономіка:навчальний посібник-К.:Зовнішня торгівля.2009 р. 18-24 с.

Размещено на Allbest.ru