Основи галузевої економіки та підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передмова

Економіка - термін грецького походження, що дослівно перекладається «закони господарства». Із вступом України в ринкові умови господарювання, кожній молодій людині, яка починає самостійне життя, опановує будь-яку професію, необхідно мати економічні знання. Це дасть можливість збудувати незалежну соціально-економічну систему країни. Немає в людському суспільстві жодної сфери життя, де людина могла б відчувати себе незалежною від економіки.

Розуміння економічних законів, дію яких не можна скасувати робить нас сильнішими. Знаючи закони економіки, ми можемо запобігати втратам грошей та ресурсів, які є обмеженими.

Матеріал, який вміщено в посібнику пояснює проблеми ринкового механізму і державного регулювання економіки, дає поняття і суть підприємництва, що допоможе учневі ПТНЗ засвоєнню економічних знань.

Навчальний посібник розрахований для учнів ПТНЗ, які вивчають дисципліну «Основи галузевої економіки та підприємництва». У посібнику враховуються вимоги державних стандартів профтехосвіти для підготовки кваліфікованих робітників.

Особливістю навчального посібника є спрямованість на впровадження активних методик навчання. Кожна тема містить короткий виклад основних теоретичних положень, перелік питань для вивчення і контролю знань.



Тема 1. Загальні основи суспільного виробництва

З давніх-давен мислителі цікавилися питаннями, чи існують якісь закономірності суспільного розвитку. Економікою Аристотель назвав спосіб ведення господарства, який слугує для примноження благ, потрібних для життя і корисних для людей й держави.

Значення економічних знань для суспільства:

· Ефективна економічна політика для забезпечення гідного рівня життя громадян

· Демократичне суспільство

· Досягнення соціальної і політичної стабільності, рівноправної взаємодії з іншими країнами

Значення економічних знань для окремої людини:

· Вибір сфери діяльності,майбутньої професії та роботи

· Здатність організувати власну справу, забезпечення свого добробуту

· Раціональна поведінка у споживанні та розподілу доходів

· Розуміння суспільних явищ, що відбуваються в житті країни та світу.

Створивши економіку, людство перейшло на якісно новий ступень свого розвитку. Економіка забезпечила міцний захист людей від несприятливого і небезпечного середовища. Люди навчилися видобувати і виробляти стільки продукції, скільки їм потрібно.

Століттями люди вважали, що багатіє та держава, яка більше захопила сусідніх територій. Існував також міф про те, що багатшими стають країни, які володіють великими природними ресурсами.

З виникненням класичної економічної школи у ХVІІІ сторіччі ствердилась думка, що багатство країни виникає у матеріальному виробництві, в усіх його галузях. Особливу роль в розвитку економічної науки відіграв шотландський економіст Адам Сміт, який написав книгу «Дослідження природи і причини багатства народів» (1776р.). Він став засновником економічної теорії і довів, що виробництво матеріальних благ є основою життя людського суспільства і його розвитку. А економіка - це всі види діяльності людини, які забезпечують матеріальні умови життя.

У сучасній економіці створюються десятки мільйонів різних видів товарів - продукції та послуг. Діяльність людей, спрямована на створення товарів для задоволення потреб називається виробництвом. Для існування виробництва необхідно поєднання факторів виробництва: праці, засобів праці, предметів праці.

Праця - це фізична й духовна діяльність людей, спрямована на отримання доходу для задоволення потреб.

Засоби праці - це машини, обладнання, інструменти, виробничі споруди, транспортні засоби, нафто-та газогони тощо, за допомогою яких людина обробляє предмети праці.

Предмети праці - це те, на що спрямована виробнича діяльність - земля, сировина, енергоносії.

Спосіб поєднання елементів виробництва називається технологією.

Створений у виробництві продукт рухається далі та проходить декілька стадій:

Непереривний зв'язок виробництва, розподілу, обміну та споживання називається економічним кругообігом. Всі зазначені в схемі стадії в сукупності називаються відтворенням.



Створений у виробництві продукт рухається далі: розподіл в сучасних умовах здійснюється через доходи. Ті, хто виробляють товар, вкладаючи у нього свою працю, отримують зарплату, а ті, що вкладають свої капітали, - мають доходи різних видів. Далі іде стадія обміну, тобто отримані за виконану роботу гроші витрачаються на купівлю необхідних товарів і послуг. За стадією обміну йде стадія споживання. Після споживання виникає знову потреба, яку необхідно задовольняти. Отже, коло обіг товарів замкнувся.

В історії людства простежується найважливіша суперечність: між бажаннями і попитом та матеріальними можливостями їх задоволення. Природні ресурси обмежені. Саме нестача ресурсів стимулює прогрес науки й техніки, в результаті чого зростають продуктивність праці та кількість вироблених товарів, але не такою мірою, щоб задовольнити зростаючий попит на них. Це означає, що економіка стоїть перед проблемо вибору.

Проблема вибору - одна з найважчих у суспільстві. Вона полягає в тому, що через обмеженість природних та інших ресурсів треба в кожний даний момент вирішувати, що виробляти і в якій кількості.

Контрольні запитання:

1. Що таке економіка?

2. Чому вивчення основ економіки є актуальним?

3. Що є основою життя людського с суспільства?

4. Дайте характеристику економічному кругообігу.

5. Назвіть елементи виробництва.

Тест: Адам Сміт вважав, що для того щоб держава піднялася з нижчого ступеня варварства до найвищого ступеня цивілізації, їй обов'язково потрібні:

1. Захоплення чужих територій і рабів.

2. Багаті корисні копалини.

3. Легкі податки, терпимість в управлінні.

4. Жорстке централізоване управління.

Тест: Аристотель назвав економікою:

1. Сукупність підприємств невиробничої і виробничої сфери.

2. Спосіб ведення господарства, який спрямований на примноження благ, необхідних для життя і корисних для людини і держави.

3. Розширення ринків збуту та одержання дешевих товарів.

Кросворд:

1. Захоплення сусідніх територій в ХУІ-ХІХ ст..

2. Третя стадія колообігу в економіці

3. Термін, який грецькою мовою має написання «nomos»

4. Наука, яка вивчає закони розвитку господарства

5. Товари, які мають нематеріальну природу

6. Автор терміну економіка

7. Остання стадія коло обігу в економіці

8. Термін, який грецькою мовою має написання «oicos»

9. Процес створення матеріальних благ

10. Річ, яка продається і купується

11. Чим вимірювалось багатство країни в ХІ-ХІУ ст..

Тема 2. Поняття ринку і ринкових відносин

Ринкова економіка існує за умови здійснення певних принципів взаємодії та спілкування економічних суб'єктів. Принцип перший - це економічна свобода. Він означає,що кожен економічний суб'єкт керується власним інтересом і несе відповідальність за власні дії. Кожен виробник сам вирішує:

Ш Що виробляти;

Ш Як виготовляти;

Ш Кому продавати;

Ш Яку ціну встановлювати;

Ш Як витрачати доходи, отримані від продажу.

Умовою реалізації цього принципу є приватна власність на майно, доходи та виробничі ресурси.

Принцип другий - це конкуренція. Конкуренція є економічне змагання виробників однакових товарів на ринку заради приваблення якомога більшої кількості покупців і отримання максимальної вигоди. Без економічної свободи не існує конкуренції. У конкурентній боротьбі виграє той, хто може зайняти на ринку найбільш стійке положення і забезпечити стабільний прибуток. Виділяють три види конкуренції: цінову, якості і сервісу.

Цінова конкуренція - це пропозиція покупцям купити товари, аналогічні за якістю товарам інших фірм, але за нижчою ціною.

Конкуренція якості - це пропозиція покупцям купити за тими самими цінами, які пропонують інші фірми, товари більш високої якості.

Конкуренція сервісу - це пропозиція покупцям купити товари за тими самими цінами, які пропонують інші фірми, але з гарантією більш тривалого або зручнішого обслуговування цих товарів в подальшому їх використанні.

Ринкові форми конкуренції

Принцип третій - саморегулювання. Саморегулювання означає, що попри велику кількість виробників і споживачів їхня діяльність узгоджується автоматично.

Без ринкової конкуренції немає ринкового саморегулювання. Пояснення того, що вирішення найважливіших питань господарського життя: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти - у ринковій економіці відбувається з урахуванням рівня цін, що встановилися на ринку, виробничих витрат виробників, що конкурують між собою та доходів споживачів.

Попит	Пропозиція
	Багато	Декілька	Один
Багато	Поліполія (досконала конкуренція)	Олігополія	Монополія
Декілька	Олігопонсія (олігополія попиту)	Двостороння олігополія	Обмежена монополія
Один	Монопонсія (монополія попиту)	Обмежена монопсонія	Двостороння монополія

У ринковій економіці всі господарські суб'єкти самостійно складають свої програми, за допомогою яких вони намагаються відстоювати свої інтереси на ринку. Інтереси суспільства задовольняються через механізм цін і конкуренції, тобто відбувається саморегулювання.

Попит та пропозиція є найважливішими категоріями ринку. Без них не можна пояснити, що таке ринкова ціна.

Кожна родина, виходячи зі свого бюджету, вирішує, які товари і в якій кількості вона може придбати. На її рішення впливають:

- ціна на певний товар;

- ціни на інші товари;

- наявна сума грошей для здійснення покупки.

Отже, попит - це кількість товарів і послуг певного виду, яку покупці готові придбати за певного рівня цін на них.

Вивчаючи реагування покупців на зміну цін можна сформулювати закон попиту: із зростанням ціни величина попиту зменшується, а із зниженням ціни - зростає.

Другим фактором формування ринкових цін є пропозиція. Оскільки товари виробляються заради отримання прибутку, то перевага надаватиметься тим товарам, які здатні забезпечити виробникам найбільший прибуток. Тому пропозиція залежить і від ціни, і від величини попиту. Пропозиція - це вияв готовності виробника створювати і продавати товар за певного рівня ціни. Закон пропозиції в тому, що зростання цін веде до підвищення величини пропозиції, а зниження цін до її зменшення.

Завжди існує ціна, за якою обсяг пропозиції відповідає обсягу попиту, тобто бажання покупців і продавців збігаються. Така ціна називається рівноважною, або ціною рівноваги попиту та пропонування. Якщо рівновага на ринку не встановилась, то можливі або надмірний попит, або надмірна пропозиція. Механізм цін - це процес постійного руху попиту і пропозиції в напрямку рівноваги і досягнення рівноважної ціни.

Приклад взаємодії попиту і пропозиції на ринку яблук

Ціна 1 кг яблук (грн.)	Обсяг попиту, кг	Обсяг пропозиції, кг	Обсяг продажу, кг	Стан кон'юктури ринку	Вплив на ціну
12,00	2000	4500	2000	Перевищення пропозиції над попитом	Зниження
11,00	2300	4000	2300
9,00	3000	3000	3000	Рівновага	Немає
8,00	4500	2000	2000	Перевищення попиту над пропозицією	Підвищення



У реальному житті товари не завжди продаються за ціною ринкової рівноваги. Продавці можуть завищити ціну. Але тоді покупці не купуватимуть усієї продукції. Виникне її надмір, і постане питання, як реалізувати весь товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну.

Якщо ринкова ціна встановиться на рівні нижчому, ніж рівноважна, то попит перевищуватиме пропонування, і виникне дефіцит. Це створить для покупців проблему: як придбати товар? Вони ёконкуруючі між собою, виявлятимуть готовність купувати за вищої ціни.

Ринкова конкуренція є тим самим регулятором, який повертає ціну до рівня, узгоджує попит і пропонування.

Так гнучко ринковий механізм працює, тільки коли йому нічого і ніхто не заважає. Але цю умову не завжди можна забезпечити . І причиною цього є таке економічне явище, як монополія. Якщо один з учасників ринку тримає контроль над формуванням цін, то це означає, що порушується баланс інтересів продавців і покупців, і ціновий механізм почне давати хибні сигнали, заважаючи людям знайти найбільш раціональні варіанти використання обмежених ресурсів. Це положення справедливе для всіх типів ринку.

Види ринків

Контрольні запитання:

1. Що таке конкуренція?

2. Охарактеризуйте цінову конкуренцію та конкуренцію якості.

3. Які види конкуренції ви знаєте?

4. Що таке попит?

5. Які фактори і як впливають на рішення людей купувати чи не купувати товари?

6. Сформулюйте закон попиту.

7. Сформулюйте закон пропозиції

8. Що таке ринкова рівновага і коли вона досягається?

9. Які види ринків ви знаєте?

10. Назвіть місця, де стикаються попит і пропозиція.

11. Чим загрожує суспільству контроль над ринками?

Завдання:

До кожного з позначених цифрами положень знайдіть відповідник з наведених термінів: а)конкуренція; б)конкуренція якості; в)цінова конкуренція; г)олігополія; д)попит; є)закон попиту; ж)монополія; з)рівноважна ціна; к)закон пропозиції; поліполія.

1.Пропозиція покупцям купити за тими самими цінами, які пропонуються іншими фірмами, товари більш високої якості.

2.На ринку існує кілька продавців певного товару і багато покупців.

3.Економічне змагання виробників однакової продукції заради приваблення більшої кількості покупців і одержання завдяки цьому максимального прибутку.

4.Пропозиціія покупцям купити товари, аналогічні за якістю товарам інших фірм, але за нижчою ціною.

5.Стан ринку, за якого один продавець і багато покупців.

6.Стан ринку, за якого існує велика кількість продавців і покупців.

7.Кількість товарів певного виду, яку покупці готові купити за певного рівня цін на них.

8.Ціна, за якою вдається продати весь товар, який виробник запропонував для продажу.

9.Зростання цін призводить до підвищення пропозиції, а зниження цін - до її зменшення.

10.Зростання цін призводить до зменшення величини попиту, а зниження цін - до її зростання.

Тема 3. Виникнення грошей. Їх функції і види

Гроші - невід'ємна частина нашого повсякденного життя. Тому ми не помічаємо, що вони є одним із найзначніших винаходів у господарській діяльності людини.

Гроші мають багатовікову історію, протягом якої суттєво й неодноразово змінювалася їхня форма.

Гроші для господарського життя суспільства важливі не самі по собі, а з огляду на виконувані ними функції.

Гроші виконують кілька функцій:

o Засобу обігу;

o Засобу платежу;

o Міри вартості;

o Засобу нагромадження.

Функцію засобу обігу гроші виконують під час купівлі-продажу товарів та послуг. Щоразу, коли ми розраховуємось у крамниці грошима, вони виконують для нас та для тих, хто продає товар, функцію засобу обігу.

Коли йдеться про відшкодування за використані ресурси - для виплати зарплати, процента за кредит, орендної плати, гроші виконують функцію засобу платежу.

Якщо ми використовуємо грошову форму для зіставлення цін різних товарів, дивлячись на цінники і вирішуючи, купити чи не купити, гроші виконують для нас функцію міри вартості.

Функцію засобів нагромадження гроші виконують тоді, коли роблять заощадження.

Сучасні гроші існують у формах:

Паперові гроші - це банкноти, або банківські білети. Назва «банківські білети» відбиває те, що перші банкноти були письмовими свідченнями (розписками) банкірів про одержання на зберігання від клієнтів певної кількості золота. У банкноті зазначалася кількість золота, яку треба було повернути власникові на його вимогу. Згодом право випуску банкнотів перейшло до держави. Спочатку банкноти обмінювалися на золото, а випуск їх пов'язувався з золотим запасом країни. На початку ХХ ст. більшість країн світу припинили обмін банкнотів на золото.

До паперових грошей належать казначейські білети. Їх випускає міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювались на золото.

Для розмінювання паперових грошей використовуються монети, які називають білонними грошима.

До замінників грошей належать чеки, векселі, банківські картки. Їх використовують у розрахунках, але за умови, що кожний із цих замінників забезпечується або рахунком у банку, або готівковими грошима.

Міжнародні - це гроші міжнародних організацій, що призначені для здійснення розрахунків між країнами. Такими грошима є СДР - «спеціальні права забезпечення», створені Міжнародним валютним фондом (МВФ), та євро - спільна валюта країн ЄС, котрі утворюють Єврозону.

Банківські рахунки, або депозитні гроші - це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів (депозитів).

Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Кошти з безстрокових рахунків можна отримати в будь-який час для розрахунків або платежів. Строкові рахунки стають доступними вкладникам лише через визначений час.

Сучасні гроші не мають золотого забезпечення, але вони є стійкими. І це їх робить такими:

по-перше, гроші наділені особливою суспільною корисністю - властивістю обмінюватись на товари та послуги;

по-друге, гроші визнаються державою, яка оголошує їх законними платіжними засобами;

по-третє, цінність грошей визначається їхньою купівельною спроможності, яка залежить від змін загального рівня цін - інфляції. Якщо ціни в економіці є стабільними, то це забезпечує стабільність національних грошей.

Закон грошового обігу

Тривалий досвід використання паперових грошей показав, що грошей у країні має бути рівно стільки, скільки потрібно для нормального функціонування торгівлі і виробництва. Виходячи з цього закон грошового обігу має такий вигляд:

М = РQ/V,

де М - грошова маса, необхідна для країни з метою забезпечення нормального грошового обігу; Р - середній рівень цін на товари; Q - кількість вироблених товарів; V - швидкість обертання грошей, разів за рік.

Єдино правильною політикою уряду і національного банку є випуск грошей в економіці такими темпами, які не перевищують темпів зростання виробництва товарів у країні. Тоді вільний ринок сам відрегулює всі пропорції в економіці і держава розвиватиметься нормально.

Контрольні запитання:

1. Які види грошей ви знаєте?

2. Які функції виконують гроші?

3. Назвіть властивості грошей.

4. Чим відрізняються готівкові і безготівкові грошові кошти?

5. Сформулюйте закон грошового обігу.

Завдання:

Які функції виконують гроші у наведених прикладах?

1. Цей футболіст оцінюється в 1 млн.доларів

2. Службовець вимагає підвищити його річний оклад до 50 тис.грн.

3. Два торговці антикваріатом домовилися обмінятися картинами.

4. Юнак відкладає щомісячно 50 грн. для того, аби піти на курси водіїв.

5. Покупець купує холодильник і розраховується за нього чеком.

6. Чоловік щороку відкладав 20 тис.гривень на купівлю автомобіля.

7. Секретар фірми отримав зарплату 4 тис.гривень

8. На прохання дитини мати купила у кафе морозиво і воду.

9. Банк перераховує організації гроші на зарплату.

10. Укладання угоди про страхування життя.

11. Відомча оцінка спадщини.

12. Підприємство відвантажило продукцію і одержало вексель.

13. Фірма взяла кредит під заставу.

14. Підприємство обміняло свою продукцію (автомобілі) на цукор, ліс, будівельні матеріали.

15. Людина частину зарплати перевела на свій рахунок.

16. Купівля автомобіля в кредит.

17. Визначення валового внутрішнього продукту України.

Завдання:

Спробуйте проаналізувати наслідки різних варіантів зміни елементів формули грошового обігу. Як кожний з варіантів впливає на кількість грошей в обігу?

Тема 4. Доходи в ринковій економіці та їх розподіл

У процесі виробництва створюються товари, які продають на ринку. Отримані підприємствами гроші від реалізації мають покрити витрати на засоби виробництва і дати прибуток. Показник, який оцінює вартість створених у суспільстві за рік товарів і послуг, призначених для особистого споживання і виробничого нагромадження називається національним доходом.

Національний дохід складається з фонду споживання і фонду нагромадження. Розподіл національного доходу відбувається через систему розподілу доходів, коли кожному фактору виробництва відповідає певний вид доходу:

Фактор виробництва Вид доходу

Праця Зарплата

Земля Рента

Капітал Відсотковий дохід

Підприємницька діяльність Прибуток

Виробничий фактор праця відрізняється від усіх інших виробничих факторів тим, що його власником є людина. На ринку праці продається здатність працівника створювати товари і послуги. Цю здатність купують підприємці або держава, а продають наймані працівники. Зарплата є ціною робочої сили.

У реальній економіці зарплата конкретного працівника залежить від великої кількості чинників:

o Застосована на підприємстві система оплати праці (відрядна, коли оплата залежить від обсягу виробленої продукції, чи почасова, коли враховується відпрацьований час);

o Унікальність здібностей працівника у деяких професіях;

o Необхідність тривалої і коштовної освіти та постійного підвищення кваліфікації;

o Важкі умови праці, що передбачають додаткові витрати на відновлення фізичних та моральних сил працівника.

Зрозуміло, що робочу силу не можна розглядати як звичайний фактор виробництва. Суттєвою відмінністю її є те, що на ринку праці існує межа падіння ціни робочої сили, тобто зарплати, яка визначається прожитковим мінімумом.

Прожитковий мінімум - це рівень доходів, необхідний для придбання людиною певної кількості продуктів харчування не нижче фізіологічних норм, а також задоволення на найнижчому його рівні потреб в одязі, взутті, сплати за житло, транспорт.

Земля є найважливішим фактором виробництва. Землю людина використовує як життєвій простір. На земля розташовані виробничі споруди, шляхи мости тощо. У сільському господарстві вона слугує як предметом, так і засобом праці. З освоєнням землі як засобу праці, користування нею переросло у володіння, а потім і у власність.

На ринку землі виникають особливі відносини.

По-перше, вони встановлюються між власниками землі та орендарями, у разі коли земля надається в тимчасове користування (оренду).

По-друге, вони формуються між власниками і покупцями землі в разі продажу земельних ділянок.

Земельна рента - це частина доходу, яка сплачується орендарем землевласникові за право користування землею. Вона залежить від природної родючості землі, кліматичних умов, віддаленості від ринків збуту тощо.

Земельну ренту орендарі сплачують землевласникам у формі орендної плати, яка крім ренти включає амортизаційні відрахування і відсоток на раніше вкладений у землю капітал.

Фактор виробництва як капітал поділяють на фізичний та фінансовий.

Фізичний капітал це споруди, будівлі, обладнання, устаткування, шляхопроводи, мости тощо.

Фінансовий капітал є нагромадженням фізичного капіталу, коли заощадження економічних суб'єктів перетворюються в інвестиції. Це відбувається за участі банків, інвестиційних фондів, страхових компаній.

Банки, які одержують у тимчасове користування гроші вкладників формують на ринку капіталу пропозицію фінансових ресурсів. Винагородою, яку вкладники заощаджень одержують на банківських рахунках, є банківський відсоток. Відсоток - це банківська плата клієнтові за утримання його від надлишкового споживання. Відсоток відіграє важливу роль у функціонуванні ринку. Він стимулює власникові заощаджень класти гроші на депозитні рахунки.

Депозити - це всі види грошових коштів, наданих їхніми власниками банкові на тимчасове зберігання з правом використання цих коштів для кредитування.

За право використання фінансових ресурсів позичальник сплачує позичковий процент. Він оцінюється у процентах як частка від позиченої суми грошей.

Для того щоб отримати дохід на фінансовий капітал можна купувати цінні папери - акції і облігації.

Акції - це пайові цінні папери, які випускаються акціонерними товариствами для залучення коштів та інвестування їх у виробництво.

Облігації є борговими цінними паперами, які випускаються емітентами: корпораціями й урядом. Емітент, який випустив облігації, зобов'язується повернути в певний строк номінал облігації і певний відсоток доходу.

Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерної компанії, яка сплачується власником акцій пропорційно їх номінальній вартості. Дивіденди можуть зростати, якщо збільшується прибуток компанії, і зменшуватись, коли справи її погіршуються, а в якісь період можуть зовсім не сплачуватись, якщо фірма не отримала прибуток.

Привабливою властивістю акцій, де розвинений фінансовий ринок, є їх висока ліквідність, тобто в будь-який момент їх можна продати і одержати готівку. Таким чином, у країнах з розвиненою ринковою економікою гроші населення працюють і приносять власникам доходи. Більш консервативні і обережні люди купують державні облігації, які без ризику дають дохід у вигляді відсотка.

Діяльність будь-якого підприємця це отримання прибутку. Але для того щоб лишатися конкурентоспроможним на ринку та отримувати прибуток, він повинен постійно оновлювати продукцію, виробляти і пропонувати нові товари і послуги.

Норма прибутку характеризує ступень вигідності або ефективності застосування капіталу і обчислюється за співвідношенням прибутку до витрат на виробництво і реалізацію товару. Отже, підприємцям все одно, що виробляти і продавати, аби був вищий прибуток. І це головна причина того, чому в ринковій економіці відбувається постійне переливання капіталів із галузі в галузь - через вищу норму прибутку. Це переливання приводить до вирівнювання галузевих норм прибутку до середньої. Але така рівновага довго не утримається. Хтось вирвався уперед: зростає прибуток, збільшуються дивіденди на акції, і це викликає зростання попиту на них та їх ринкової ціни. Виробництво у цій галузі збільшується, пропозиція товарів перевищує попит на них, знижуються ціни, а отже, і норма прибутку. В тій галузі, звідки капітали пішли, пропозиція зменшилася, попит залишився незмінним, ціни піднялися, норма прибутку зросла. Тобто відбувається вільне переливання капіталу з галузі в галузь, з виробництва в торгівлю і назад. У розвинених країнах середня норма прибутку в промисловості і торгівлі сягає 10-11%.

Контрольні запитання:

Завдання №1. Дайте відповіді на питання:

1. Яким факторам виробництва відповідають різні види доходів?

2. Що таке заробітна плата.

3. Які є основні форми зарплати?

4. Що таке відсотковий дохід?

5. Що таке депозит?

6. Що таке акції і облігації?

7. Що таке дивіденди?

8. Чим відрізняється банківський і позичковий відсоток?

9. Що характеризує норма прибутку?

10. Який дохід має землевласник?

11. Що включає в себе орендна плата за землю?

12. Що таке земельна рента?

13. Які види доходів належать до доходів від власності?

Завдання №2. За наведеними нижче даними про сукупний дохід домогосподарства після сплати податків:

Рік	Дохід у розпорядженні родини (грн..)	Споживання (грн..)	Заощадження (грн..)
2008	3000	3110	?
2009	4000	4000	?
2010	5000	4850	?
2011	6000	5600	?
2012	7000	6240	?

1.Обчисліть розмір заощаджень, які роблять домогосподарства.

2.Розрахуйте норму споживання і заощаджень у відсотках до сукупного доходу.

3.Яке значення має сукупний дохід домогосподарств для родин і для держави?

4.Як можна пояснити перевищення споживання над доходом у першому рядку?

Тест: прожитковий мінімум - це:

А) рівень доходів, необхідний для придбання мінімальної кількості продуктів харчування;

Б) рівень доходів, необхідний для задоволення мінімальних потреб в одязі, взутті, для оплати житла, транспортних послуг, предметів санітарії та гігієни;

В) рівень доходів, необхідний для при дбання людиною певної кількості продуктів харчування не нижче фізіологічних норм, а також задоволення на низькому рівні потреб в одязі, взутті, для оплати житла, транспортних послуг.

Тема 5. Сутність підприємництва

Розвиток підприємництва є об'єктивною необхідністю ринкової економіки. Підприємці це особливі суб'єкти економіки. Підприємницький простір - це територіальна цілісність, у межах якої відповідні фактори впливають на професійну діяльність підприємця. Його можна охарактеризувати як суму трьох сфер - правової, соціальної і економічної.

Під підприємництвом розуміють прагнення до самостійної ділової активності для реалізації на практиці конкретних ділових ідей на відповідних формалізованих началах і пов'язані з ним дії.

Розвиток підприємництва приносить суспільству незаперечні вигоди. Вони полягають у тому, що:

· Підприємець може досягти своєї мети, лише якнайповніше задовольняючи потреби споживача;

· Підприємець зацікавлений в економічному використанні ресурсів, тому він прагне вдосконалити технології і цим сприяє технічному прогресу;

· Підприємець досягає найліпших результатів за умов соціальної і політичної стабільності, тому він зацікавлений у партнерських відносинах з урядом, профспілками, споживачами.

Судячи з досліджень природну здатність до підприємництва мають лише 3-5% населення в будь-якій країні.

Підприємництво передбачає офіційну реєстрацію підприємця як такого, необхідність його вступу у сферу ділових зв'язків і ділових відносин від імені визнаного суспільством економічного суб'єкта.

Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності є вибір організаційно-правової форми її здійснення. В Україні поширені три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) Одноосібна власність;

2) Товариство;

3) Корпорація (акціонерні товариства).

Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який означає надання права на виробництво і збут продукції, а також отримання практичної допомоги в організації бізнесу.

Одна з рис підприємництва полягає в тому, що кожний підприємець, котрий реалізує власні задуми, водночас здійснює господарську діяльність в інтересах суспільства. Щоб отримати більший прибуток і бути конкурентоспроможним, він повинен постійно дбати про науково-технічний прогрес, підвищувати якість товарів як виробничого призначення, так і особистого споживання і здешевлювати їх.

У цивілізованих суспільствах знайдено інструменти узгодження інтересів підприємців, суспільства, споживачів, найманих працівників. Найбільш дієвими інструментами є:

o Законодавство, яке оберігає довкілля, визначає мінімальну заробітну плату, умови праці, захищає приватну власність та виключає надмірний податковий тягар на підприємців;

o Діяльність інститутів громадського суспільства - об'єднань споживачів, захисників довкілля, спілок підприємців, професійних спілок.

Видатні підприємці - організатори, новатори, творчі особистості - є багатством нації. Завдяки їм змінюється спосіб життя і спілкування мільйонів людей. Світ на початку ХХІ ст.. був би іншим, якби не діяльність підприємців - засновників таких фірм, як «Apple», «Microsoft», «Samsung».

Великі українські підприємства «Оболонь», «Рошен», «Чумак», «Богдан» та тисячі середніх і малих підприємств, що чесно роблять справу в країні, живлять упевненість у тому, що традиція українського підприємництва в її ліпших виявах не втрачена.

Відповідно до Господарського Кодексу України у нашій країні не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади й керування, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Забороняється займатися підприємництвом також певним категоріям громадян, зокрема тим, хто має погашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисні злочини.

Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції із цінними паперами), що матеріалізуються у виробленій продукції (послугах, інформації).

Підприємництво може застосовуватися у всіх сферах економіки, крім тих, втрата державного контролю над якими завдає шкоди безпеки суспільства й здоров'я людей. Це виготовлення й реалізація зброї, наркотичних засобів, грошових держзнаків.

Такі види діяльності в Україні, як розвідка й експлуатація корисних копалин, ремонт спортивного, мисливського й іншого видів зброї, виготовлення й реалізація медикаментів і хімічних речовин, виробництво пива, вина лікеро-горілчаних виробів, цигарок, медична, ветеринарна і юридична практика, вимагають спеціального дозволу - ліцензії. Таким чином, державні органи, які видають їх, можуть регулювати і контролювати зазначені види діяльності.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України. Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основним з яких є Господарський Кодекс України. Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу - формування підприємницької політики, а передовсім - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів. В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву.

Контрольні запитання:

1. Що таке підприємництво?

2. Як ви розумієте поняття «підприємництво», «підприємець» та «підприємницька діяльність»?

3. У чому полягає державна підтримка підприємництва?

4. Кому заборонено займатися підприємницькою діяльністю?

5. Які форми підприємництва?

6. На які види підприємницької діяльності видаються ліцензії?

7. Який ви знаєте основний законодавчий акт, який регулює підприємницьку діяльність?

Тема 6. Підприємство як самостійна ланка виробничої сфери

Основою життя будь-якого суспільства є виробництво матеріальних та нематеріальних благ, що становить трудову діяльність людей. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу роботу і діють за певними правилами. Організація з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство - це організаційно відокремлена та економічно самостійна ланка виробничої сфери, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

Підприємства можна класифікувати і досліджувати, спираючись на різні критерії.

Класифікація та групування підприємств

Підприємства за формою власності: приватне - належить одній особі; колективне - належить колективу людей; державне - належить суспільству. Формам власності відповідають певні організаційні форми підприємств.

Форма власності Організаційні форми підприємств

Одноосібне володіння

Приватна Партнерство

Корпорація

Виробничі кооперативи

Колективна Збутові та споживчі кооперативи

Кредитні кооперативи

Державна Комунальні підприємства

Загальнодержавні підприємства

Приватна власність є основою ринкової економіки.

Підприємства за масштабами визначаються за такими параметрами:

Параметри оцінки	Малі підприємства	Середні підприємства	Великі підприємства
Зайняті (осіб)	до 50	від 51 до 250	більш ніж 250
Оборот (валовий продукт)	до 70 млн.грн.	від 70 до 100млн.грн.	більше 100 млн.грн.

За метою діяльності підприємства поділяються на прибуткові та неприбуткові. Для прибуткових підприємств мета одержання прибутку є першорядною. Для неприбуткових підприємств прибуток не є метою діяльності. Але якщо у процесі господарської діяльності їхні доходи перевищують витрати, то різниця цілком повертається у справу з метою її розширення або модернізації.

Цілі діяльності неприбуткових підприємств (організацій) можуть бути:

· Для профспілок, творчих спілок письменників, композиторів, художників - захист інтересів певних груп людей;

· Для університетів, коледжів, шкіл,клубів - освіта та просвітницька діяльність;

· Для Червоного хреста, товариств милосердя, об'єднань для підтримки людей з обмеженими можливостями - благодійна діяльність;

· Для товарних та фондових бірж - упорядкування ринкових відносин та надання їм більш цивілізованих форм.

У процесі підприємницької діяльності формуються два основні види доходу:

- Валовий дохід;

- Прибуток підприємця.

Валовий дохід визначається за формулою

TR = P x Q,

де Q - обсяг проданої продукції; Р - ціна одиниці продукції.

Валовий прибуток розраховується за формулою

Pr = P x Q - TC = TR - TC,

де Pr - прибуток підприємця; ТС - загальні витрати на виробництво та реалізацію продукції.

З валового прибутку стягується частина до державного та місцевих бюджетів у вигляді податків. Прибуток після оподаткування називається чистим прибутком і визначається за формулою

NPr = Pr - T,

де NPr - чистий прибуток; Т - податок на прибуток.

Розмір прибутку залежить від витрат. Витрати поділяють на постійні та змінні. Принципова відмінність між постійними та змінними витратами полягає в тому, що постійні витрати не змінюються зі зміною обсягів виробництва, а змінні витрати зростають у разі збільшення і скорочуються в разі зменшення цих обсягів.

Крім абсолютного, поданого у грошовому вимірі, показника прибутку, для оцінки діяльності підприємств використовують і відносний показник прибутковості, або рентабельності. Його розраховують як співвідношення між прибутком і витратами:

Pr'= Pr/ТС х 100%

Прибутковість (рентабельність) показує, який прибуток одержано на одиницю витрат.

Контрольні запитання:

1. Які існують за класифікацією та групуванням підприємства?

2. Які існують форми власності?

3. Дайте характеристику прибуткових та неприбуткових підприємств.

4. Що таке валовий дохід?

5. Що таке прибуток підприємця?

6. Поясніть показник рентабельності.

7. Якого розміру та якої організаційної форми доцільно зробити підприємство, що здійснює таку діяльність:

v Виробляє залізничні вагони;

v Створює музичні кліпи;

v Надає юридичні послуги;

v Видає книжки і листівки.

Обгрунтуйте свою відповідь.

8. Розв'яжіть задачу.

Фірма реалізувала 8000 одиниць товару по 500 грн. за одну одиницю. Постійні витрати на виробництво продукції становлять 2000 грн. Змінні витрати - 10 грн. на кожний виріб. Визначте валовий прибуток фірми. Яким буде чистий прибуток фірми, якщо податок на прибуток та інші платежі до бюджету становлять 40%.

Тема 7. Основи менеджменту

Менеджмент - вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях, за допомогою якої здійснюється функція управління.

Менеджери - категорія працівників, хто здійснює роботу з управління.

Результати діяльності більшості організацій свідчать про те, що одним із найважливіших факторів ефективного їх функціонування в сучасних умовах є наявність високопродуктивного стабільного колективу, здібного в екстремальних умовах вирішувати проблеми та досягати поставлену мету. Проблема управління персоналом в найближчій перспективі буде знаходитися в центрі уваги керівництва кожної фірми, кожної організації.

Під управлінням персоналу розуміють сукупність усіх управлінських рішень та видів діяльності, що безпосередньо зв'язані з організацією впливу на людей, які працюють на підприємстві чи в установі.

Предметом науки управління персоналом є вивчення відносин керівництва організації з працівниками та між ними з метою найбільш повного та ефективного використання потенціалу. Управління персоналом є процес безперервним та включає в себе проблеми планування підбору, професійної підготовки, оцінки та навчання кадрів, які здійснюються з метою раціонального їх використання, підвищення ефективності та покращення якості життя. Управління персоналом є також процесом дуже складним, при здійсненні якого необхідно враховувати такі аспекти:

- Техніко-технологічні, які відображають рівень розвитку конкретного виробництва;

- Організаційно-економічні, що включають питання планування, визначення чисельності працюючих, організацію їх стимулювання, використання робочого часу;

- Правові, які регламентують всю діяльність по управлінню персоналом відповідно до чинного законодавства;

- Соціально-психологічні, які зумовлюють необхідність запровадження соціально-психологічних процедур в практику кадрової роботи;

- Педагогічні, що забезпечують організацію професійного навчання, підвищення кваліфікації та виховання кадрів.

Основними завданнями управління персоналом є здійснення наукових принципів при підборі та розстановці кадрів в організації, формування стабільних продуктивних трудових колективів для реалізації поставленої перед ними мети.

Відповідно до чинного законодавства нашої країни трудові ресурси - це частина населення країни, яка володіє необхідним фізичним розвитком, знаннями та практичним досвідом для роботи в народному господарстві. Тобто, до трудових ресурсів відносять все працездатне населення у працездатному віці за винятком непрацюючих інвалідів, непрацюючих осіб у до пенсійному віці, котрі отримали пенсію за віком на пільгових умовах.

Кадри підприємств та організацій формуються та поповнюються за рахунок трудових ресурсів суспільства та виступають об'єктом кадрової роботи на підприємстві. Під кадрами організації розуміють кваліфікованих працівників, які пройшли професійну підготовку та мають спеціальну освіту. До складу кадрів не відносять тимчасових, сезонних, позаштатних працівників та працівників за сумісництвом.

Кадри в організації поділяють на дві групи: кадри управління та робітничі кадри.

Останнім часом широке застосування отримав термін «персонал». Персонал - це особовий склад підприємства, організації, або частина цього складу, яка являє собою групу за професійними чи іншими ознаками. Це поняття застосовується при плануванні та здійсненні практичних заходів щодо покращення якісних характеристик працівників організації.

Управління персоналом є важливий та безперервний процес в кожній організації. Управління персоналом в організації повинно здійснюватися постійно, хоча окремі його заходи направлені на реалізацію того чи іншого складового елементу управління персоналом, що виступають послідовно як самостійні.

Основними етапами управління персоналом в організації є такі:

· планування персоналу, головною метою якого є розробка плану задоволення майбутніх потреб організації в людських ресурсах;

· залучення персоналу та створення резерву потенційних кандидатів для заміщення усіх посад;

· відбір кадрів, в процесі якого здійснюється оцінка кандидатів та відбираються кращі із претендентів;

· визначення заробітної плати та можливих додаткових пільг для працівників організації з метою залучення та збереження кадрів;

· професійна орієнтація та адаптація з метою швидшого введення нових працівників в організацію та реалізації їх потенціалу;

· навчання персоналу як безперервний процес, що є необхідною умовою для ефективного виконання робіт;

· оцінка діяльності працівників (атестація кадрів);

· трудове переміщення (підвищення, пониженн6я, переведення, звільнення працівників), метою якого є більш раціональне їх використання;

· підготовка керівних кадрів як важливою складовою усієї системи управління персоналом.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте місце управління персоналом в системі менеджменту організацією.

2. В чому полягають задачі управління персоналом на сучасному етапі?

3. Що є предметом науки управління персоналом?

4. Як впливають організаційні, економічні, психологічні аспекти на організацію управління персоналом?

5. Охарактеризуйте основні етапи процесу управління персоналом в організації.

Тести до теми

1. Предметом науки управління персоналом є:

а. вивчення відносин керівництва організації з працівниками,а також серед них з метою найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу;

б. аналіз між особистих відносин в колективі;

в. дослідження ринку робочої сили у визначеному регіоні з метою найбільш повного та ефективного використання її потенціалу.

2. Процес управління персоналом включає:

а. залучення та відбір кадрів в організацію;

б. оцінку та навчання персоналу;

в. звільнення персоналу;

г. тільки перші дві відповіді;

д. перші три відповіді.

3. Що із викладеного не входить до завдання управління персоналом в організації:

а. підвищення кваліфікації кадрів;

б. покращення житлових умов працюючих;

в. проведення профорієнтаційної роботи за межами підприємства;

г. формування резерву керівних кадрів організації.



Тема 8. Основи маркетингової діяльності

Маркетинг буквально означає ринкову діяльність, тобто продаж і купівлю товарів. Ця діяльність охоплює процеси планування, управління, розроблення виробів і послуг, цінову політику, просування товарів до покупців і їх збут для того, щоб досягнення таким чином різноманітних благ задовольняло потреби як окремих осіб, так і організацій.

Маркетинг - це систематизована діяльність, пов'язана з розробленням, створенням і реалізацією продукції для задоволення особистих і суспільних потреб.

Концепція маркетингу визначає стратегію фірми у вирішенні нею завдань розробки, виробництва, продажу й після продажного обслуговування товарів. Найважливішими якостями маркетингової діяльності є чесність, порядність, послідовність, професіоналізм. Тому сучасний маркетинг перетворюється на єдиний технологічний процес, зорієнтований не тільки на комерційних успіх, а й на розвиток соціальних відносин, зміцнення норм суспільної етики й моралі.

Маркетинг є об'єктом управління, отже, його стосуються всі принципи, всі функції і методи управління - економічні, організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні. Маркетинг особливо потребує прогнозування, організації контролю.

Найважливішим завданням маркетингу є забезпечення максимально можливої стабільності в роботі фірми, планомірності розвитку й досягнення стратегічних цілей.

В процесі маркетингової діяльності вирішується також інші завдання:

Ш Забезпечення фірми надійною, своєчасною та достовірною інформацією про ринок, товари, споживачів, конкурентів та ін.;

Ш Створення товару, який би максимально відповідав можливостям фірми;

Ш Вплив на споживача, попит і ринок.

Виникнення і розвиток маркетингу зумовлені розвитком економічних відносин між суб'єктами господарської діяльності і зростанням продуктивності праці, яке стало наслідком науково-технічного прогресу, спеціалізації, поділу праці. Все це спричинило різке збільшення проблем із збутом продукції, а отже,нераціональне використання ресурсів, погіршення фінансових показників і, врешті-решт, негативні економічні та соціальні наслідки. За цих умов виникла потреба у маркетинг-плані, тобто у визначенні того, як саме фірма використовуватиме свої можливості. Цей план містить стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його.

В сучасних умовах маркетинг постійно вивчає співвідношення ринкового попиту й пропозиції. Оскільки пропозиція завжди випереджує попит, це стимулює розвиток теорії і практики маркетингу.

Основними етапами маркетингової діяльності є:

Ш Розроблення ринкової стратегії фірми

Ш Розроблення продуктової стратегії фірми

Ш Реалізація маркетингової стратегії.

Перш ніж скласти маркетинг-план, підприємець повинен визначити для себе конкретні цілі й завдання. Після визначення цілей і завдань маркетингової діяльності підприємець приступає до розроблення стратегії маркетингу. У процесі її розроблення треба продумати всі найважливіші інструменти маркетингу, якими користуватиметься фірма. До таких інструментів належать:

Ш Збут і реалізація продукції

Ш Ціноутворення

Ш Просування товару на ринку

Ш Політика підтримки продукту бізнесу.

Стратегія маркетингу займає центральне місце в стратегії будь-якої фірми. Розвиток фірми і розмір отримуваного нею прибутку залежить від того, наскільки повно й ефективно вона задовольнятиме потреби своїх клієнтів. гроші підприємство маркетинговий інфляція

Кожна фірма формує свою власну маркетингову стратегію, тобто так розподіляє зусилля й комбінує інструменти маркетингу, щоб з урахуванням конкретних ринкових умов досягти своїх цілей найкращим способом.

Ключовим розділом бізнес-плану є фінансовий план, у якому узагальнюються основні положення всіх попередніх розділів цього плану у вартісній формі, обґрунтовується доцільність реалізації підприємницького проекту з економічного погляду.

Обгрунтований фінансовий план може бути використаний для залучення інвесторів і кредиторів, для оцінки результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу. Аналіз майбутнього фінансового стану фірми ґрунтується на певних передбаченнях і припущеннях. У зв'язку з цим виникає обов'язкова потреба в перевірці цих передбачень. Процедура аналізу передбачає розрахунки кількох варіантів прогнозів зведенням у них почергово основних припущень та оцінювання їх впливу на майбутні фінансові результати діяльності фірми.

Маркетингові дослідження - це систематичний процес постановки мети дослідження, збору, аналізу об'єктивної ринкової інформації і розроблення рекомендацій щодо прийняття конкретних управлінських рішень із продуктово-ринкової стратегії фірми.

Основними етапами маркетингових досліджень є:

1.визначення їх мети;

2.визначення завдань дослідження;

...