Форми міжнародного бізнесу та їх розвиток в Україні

У цивільному кодексі України передбачений також і інший вид франчайзингу - субфранчайзинг. Є приклади практичного його використання в нашій країні. Зокрема, компанія «Михаил Воронин» розробила субліцензійний пакет для виробників одягу по регіонах. Цей пакет передбачає, що для певного регіону з допомогою спеціальної методики розраховується мінімальна квота з реалізації товару ТМ «Михаил Воронин». Якщо торгова структура у цьому регіоні повністю покриває цю квоту, то їй надається ексклюзивне право регіонального представництва. По-перше, відповідно до угоди франчайзер не має права відкривати свої торговельні підприємства або продавати франшизу в цей регіон. По-друге, всі питання оптово-роздрібної реалізації продукції компанії у вказаному регіоні вирішуються ексклюзивним представником. Сьогодні компанія веде переговори з потенційними франчайзі про надання їм такого статусу у Львові, Харкові та Дніпропетровську [23].

Залежно від сутності господарських відносин в Україні найбільш розповсюджений виробничий франчайзинг, особливо у виробництві безалкогольних напоїв. Найчастіше франчайзер надає своїм франчайзі спеціальний інгредієнт, без якого виробництва неможливе, і тим самим бізнес між франчайзером і франчайзі не припиняється відразу після передачі обладнання та технологія виробництва, а має довготривалий характер. Франчайзі обслуговує клієнтів, франчайзер забезпечує виробництво ресурсами. За такою схемою на території України працюють компанії «Соса Соlа», «Рерsісо» та інші, що продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва, місцевим компаніям. Кожен з місцевих або регіональних розливальних та пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії, вони змішують концентрати, надані франчайзером, з іншими інгредієнтами та, дотримуючись певної технології, розливають у банки чи пляшки і реалізовують виготовлену продукцію через систему місцевих розповсюджувачів. Певно, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися за своїми якостями від аналогічного товару в Києві чи іншому регіоні.

З кожним роком масштаби франчайзингового бізнесу охоплюють все більше ринків по всьому світу, ця хвиля не оминула і Україну. З моменту свого піднесення у 2004 році національний франчайзинг зростає потужними темпами. Щорічно, в середньому на 25% збільшується питома вага франчайзингових мереж на теренах нашої держави, що свідчить про успішну тенденцію розвитку даного специфічного різновиду ведення бізнесу [4].

З метою оцінки франчайзингового сегменту ринку України, необхідно розглянути динаміку розвитку національних та зарубіжних мереж на території України (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Динаміка кількості франчайзерів в Україні, 2001-2014 рр. [ 4]

Аналізуючи вітчизняний ринок, можна відмітити стрімкий ріст кількості франчайзерів у 2002-2008 рр., в середньому, приріст складав 35% з року в рік. Кризу відчув на собі франчайзинг також у 2009 році, коли кількість франчайзерів зменшилась на 35%, у порівнянні з попереднім роком, і становила 247 осіб. Проте, надалі франчайзинг почав підніматись на ноги досить непоганими темпами до 2012 року. У 2014 році зафіксовано 570 діючих франчайзерів, їх кількість зросла лише на 8% з 2012 року, що говорить про уповільнення активності ринку. Наразі в Україні утворено 22,6 тис. франчайзингових точок в яких зайнято понад 490 тис. осіб, що становить, в середньому, 20 осіб на кожному підприємстві [4].

Еволюційний розвиток ринку франчайзингу в Україні подано у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Еволюційний розвиток франчайзингу в Україні

Джерело [16]

У загальній кількості франчайзерів, які працюють на території України, 406 із 570 компаній (72%) активно розширюють свої мережі за рахунок відкриття як власних, так і франчайзингових об'єктів і 134 компанії (25%) на даному етапі свого розвитку мають тільки власні точки: вони знаходяться в активному пошуку партнера-франчайзі або зовсім недавно стали гравцем ринку франчайзингу. Із загальної кількості українських франчайзерів 37 вже розширились, тому мають франчайзі за кордоном [16].

На українському ринку представлені як іноземні, так і вітчизняні франчайзери, причому частка останніх (у кількісному вираженні) становить приблизно 50 %. Деякі українські компанії мають франчайзингові об'єкти в інших країнах (наприклад FFS, Arber, Джинси Суперціна, VD One).

Одні з найбільш відомих в Україні франшиз: Піца Челентано, SELA, Форнетті, Євротоп, Наш Край, DiaWest, Аптека Доброго Дня, ТНК (розвиває джобберську мережу). Як і в Росії , компанія McDonald's має на українському ринку тільки власні об'єкти, і продавати тут франшизи поки не планує [4].

Найбільшою українською франшизою «продуктового» сегмента стала «Наш Край», в якої більше 80% точок є франчайзинговими. Ця мережа розширилася до 139 магазинів і впевнено утримує звання найбільшої франчайзингової мережі в сегменті FMSG. Мережа магазинів «Наш Край» розвивається з 2001 року, а у франчайзингу з 2004 року, і працює в трьох форматах: «експрес», «магазин біля дому» і супермаркет. За кількістю франчайзингових об'єктів найбільшими мережами в Україні є: Наша ряба (більше 2500), Гаврилівські курчата (600), Форнетті (500), Джинси Суперціна (280) [4].

Структура вітчизняного ринку франчайзингу наслідує світову, тому лідируючі позиції у нас в країні займають наступні сфери: громадське харчування, роздрібна торгівля та послуги. Кількість франчайзингових точок значно перевищує кількість власних точок по даним галузям ринку і безперервно зростає (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Структура франчайзингових та власних точок в Україні за провідними галузями, 2014 р., % [4]

Україна залишалася монопольним середовищем для мережі McDonald's до недавніх пір, зайшла компанія на український ринок ще 15 років тому. За ці роки гігант із Сан-Бернандіно створив 75 ресторанів в українських містах і підняв оборот аж до 95 млн. відвідувачів на рік. В недалекому 2010 році на ринок вийшла, після Pizza Hut друга у світі, піцерія Domino's Pizza. Перший ресторан фаст-фуду із США KFC з'явився в тільки в грудні 2012 р., який займає четверту сходинку за кількістю точок в світі [7].

Американська мережа ресторанів «Subway» також присутня на українському ринку. Перші закусочні з'явилися у Харкові та Дніпропетровську наприкінці 2013 року. На сучасному етапі, «Subway» є найбільшою мережею фаст-фуду у світі, яка налічує більше 40 тис. точок у близько 103 країнах світу. Наразі, понад 600 ресторанів «Subway» вже відкрито в Росії [4].

В цілому, український ринок франчайзингу представляє широкий спектр іноземних франшиз, як мінімум по одній з кожної країни (перелік з декількох країн, з однією франшизою-представником - табл. 4.2).

Таблиця 4.2 Іноземні франшизи в Україні, 2014р.

Джерело [16]

Spar - це унікальне об'єднання незалежних оптових і роздрібних продавців в 33 країнах світу. У складі мережі близько 12,5 тис. магазинів. SPAR був заснований в 1932 році в Голландії як добровільний союз бакалійників під назвою «Dе SPAR». Формати магазину: Spar Express, супермаркети EuroSpar і SuperSpar, гіпермаркети InterSpar [16].

Для розвитку франчайзингу існує безліч різновидів каталогів та рейтингів учасників, які використовуються в Україні. Вони відображають загальну картину франчайзингових компаній, що діють в Україні. Серед лідерів вітчизняного франчайзингу провідні українські франчайзери, які діють в різних сферах бізнесу (табл. 4.3). Було проведено ранжування, взявши за основу порівняння обсяг необхідних інвестицій для початку роботи франчайзі, у межах від 100 тисяч до 1 млн. доларів США, за напрямком, який пропонує правоволоділець. Для подання суми інвестицій у рейтингу бралось середнє значення в межах «від» - «до», яке вказано в каталогу франшиз.

Таблиця 4.3 Провідні українські франчайзингові системи, 2014 р.

Джерело [4]

Як видно з рейтингу, переважають (50%) компанії зі сфери харчування. Найдорожчим бізнесом, за рахунок дороговартісного обладнання, є офтальмологія, яку представляє в нашій країні компанія «Новий Зір». Найбільшою мережею за обсягом франчайзингових точок стала «Піца Челентано» (160 точок). Окупність бізнесу розглянутих, в середньому, становить 18-24 місяці.

Незважаючи на те що для України поняття франчайзингу є порівняно новим, за останні роки спостерігається значне його зростання. З'являються нові вітчизняні франчайзери, а також закордонні компанії виходять на український ринок. За сучасних кризових умов цей вид бізнесу залишається одним із найперспективніших та найменш ризиковим для українських підприємців, а також дає можливість підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки і сприяє виходу країни з кризи.

Франчайзинг створює певні вигоди не лише для власників бізнесу, але й для споживачів. Вони отримують доступ до вітчизняних та імпортних товарів та послуг відомих торгових марок, якість яких перевірена досвідом і часом.

Найбільш ефективним, на нашу думку, для підприємств України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі не тільки реалізовувати, але й виробляти продукцію материнської компанії, використовуючи при цьому її торгову марку. Хоча, через недосконалість цієї системи, у нас більш поширеним є виробничий франчайзинг, що передбачає дозвіл франчайзі лише на виробництво продукції франчайзера.

Яскравим прикладом використання в Україні регіонального франчайзингу є співпраця з італійською фірмою «Benetton», а також субфранчайзингу - з компанією «Михаил Воронин».

Становлення франчайзингу на теренах України має свої досягнення та проблеми. Так, у 2014 році зафіксовано 570 діючих франчайзерів та 31,7 тис. франчайзингових точок в яких зайнято понад 490 тис. осіб, що становить, в середньому, 20 осіб на кожному підприємстві. Структура вітчизняного ринку франчайзингу наслідує світову, тому лідируючі позиції у нас в країні 36 займають наступні сфери: громадське харчування, роздрібна торгівля та послуги. На українському ринку представлені як іноземні, так і вітчизняні франчайзери у співвідношенні 50% на 50%. Найбільш відомими українським франшизами є Піца Челентано, SELA, Форнетті, Євротоп, Наш Край, DiaWest, Аптека Доброго Дня, New York Street Pizza тощо. Широкий спектр іноземних франшиз представлений з Німеччини, Португалії, Англії, Словаччини, США, Польщі, Росії, Нідерланд та багатьох інших.

ВИСНОВКИ

Проведений в ході дослідження аналіз дозволяє зробити висновок, що міжнародний бізнес є частиною загальної системи міжнародних економічних відносин, яка відповідає відносинам, пов'язаним з діловою активністю промислового, комерційного та валютно-фінансового типів. Являє собою ділову взаємодію фірм різних форм власності або їх підрозділів, які знаходяться в різних країнах, головною метою яких є одержання прибутку за рахунок вигод і переваг ділових міжнародних операцій.

Згідно з такими критеріями визначення суб'єктами міжнародного бізнесу можуть виступати окремі особи, підприємства, транснаціональні структурні утворення, міжнародні організації й асоціації, інтеграційні (регіональні) угрупування та держави.

Основними формами міжнародного бізнесу є: експорт - продаж товарів (послуг) в інші країни, ліцензування, франчайзинг, управлінські контракти, проекти «під ключ», прямі іноземні інвестиції, спільне підприємство.

Розвиток міжнародного бізнесу обумовлює необхідність існування ефективного регулювання його на державному, національному на наднаціональному рівнях. Метою такого регулювання є: забезпечення збалансованості сфер та галузей країни в умовах максимальної свободи міжнародного руху товарів та факторів їх виробництва; стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності; створення передумов для широкої інтеграції національної економіки у світове господарство.

Слід підкреслити, що експорт є найпростішою формою міжнародного бізнесу і являє собою продаж товарів (послуг) в інші країни. Це історично перша і найпоширеніша форма міжнародного бізнесу в Україні. В сучасних умовах зовнішньоторговельні операції становлять понад 80% обсягів міжнародного бізнесу.

Маючи високий експортний потенціал, Україна поки що використовує його недостатньо ефективно порівняно з іншими державами. Так, за обсягами експорту товарів на душу населення, Україна поступається не лише розвинутим країнам, але й більшості країн Центральної та Східної Європи.

Розвиток зовнішньої торгівлі України відбувається під дією комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, причому пастка негативних чинників переважає. Низька конкурентоспроможність виробників товарів і послуг є одним з визначальних факторів, що стримує ефективне просування українських товарів на міжнародні ринки.

Слід визначити першочергові завдання щодо розвитку експорту: створення експортно-орієнтованих виробництв для виготовлення продукції з комплектуючих виробів, що надходять з-за кордону; підвищення в експорті питомої ваги продукції машинобудування; реалізація переваг, отриманих у результаті створення унікальних високих технологій, зокрема в авіакосмічній промисловості, виробництві зброї та продукції подвійного призначення, енергетичній галузі, енергомашинобудуванні, електрозварюванні тощо; надання різних видів наукоємних послуг у галузях, де Україна має висококваліфікованих спеціалістів і досягнення світового рівня; відкриття торговельних представництв українських підприємств за кордоном; створення сучасного механізму інформаційного забезпечення експортерів щодо кон'юнктури зовнішніх ринків.

Необхідно зазначити, що для українських підприємств важливо посилити їх позиції на тих ринках, де вони сильніші, і одночасно намагатися поступово диверсифікувати ринки збуту. Важливо вчасно направити зусилля підприємців у ті ніші, де Україна має потенціал, щоб реструктуризувати підприємства і перевести їх на нові технології. При цьому, на державному рівні подальше покращання торговельного режиму (стосується, зокрема, зменшення тарифних і нетарифних бар'єрів, спрощення адміністративних процедур, вдосконалення митного регулювання, створення інфраструктури підтримки експортера) сприятиме інтенсифікації і диверсифікації зовнішньої торгівлі. Також вважаємо дуже важливим покращення умов для інвестування з метою сприяння залученню нових технологій, розвитку передових галузей промисловості, у тому числі шляхом реалізації спільних інвестиційних проектів.

Географічна диверсифікація українського експорту є не стільки цілеспрямованим процесом, скільки результатом втрати Україною традиційних ринків збуту, виштовхуванням продукції на нові зовнішні ринки та стагнації її внутрішнього ринку.

Аналіз структури експорту України у 2014 р. свідчить про те, що входження економіки України у світове господарство поки що відбувається за сировинним і низькотехнологічним сценаріями. Ріст сировинної складової експорту України призвів до формування іміджу України як "сировинного придатку" у світовому господарстві. За багатьма товарними позиціями зовнішня торгівля України все більше перетворюється в односторонній потік. Існуючі темпи інноваційного та науково-технічного розвитку майже не дозволяють створювати для України новітні конкурентні переваги.

Оздоровлення та розвиток сучасної економіки України неможливий без активізації інвестиційної діяльності, пошуку та залучення надійних інвесторів, які б розміщували свої інвестиції на довгострокові терміни, забезпечуючи цим стабільний розвиток важливих ланок господарства. Україна має всі шанси для залучення інвестиційних ресурсів та використання їх на користь економіки, тому що потенціал української економіки має досить «широкі горизонти» для свого розвитку.

Якщо визначити місце України за міжнародними економічними показниками, то згідно з Індексом інвестиційної привабливості (International Business Compass), що його розраховує міжнародна консалтингова мережа BDO, Україна покращила свій показник на 20 позицій і посіла 89 місце зі 174 країн. Минулого року Україна посіла 109 місце в цьому рейтингу. Попри нестабільну політичну ситуацію та бойові дії на Донбасі, Україна увійшла в першу сотню рейтингу Doing business, який укладає Світовий банк. У цьому рейтингу легкості ведення бізнесу Україна посіла 96 місце і покращила свої позиції відразу на 16 пунктів порівняно із попереднім роком.

Основу інвестиційної діяльності будь-якої держави визначають за обсягом прямих іноземних інвестицій та за інвестиціями в основний капітал. Аналіз показників інвестиційної діяльності за період 2010-2014 рр., дозволяє констатувати, що в Україні спостерігається скорочення темпів зростання прямих іноземних інвестицій. Якщо у 2010 році цей показник складав 29,4 %, то у 2014 році - 11,7 %. Прямі іноземні інвестиції повинні підсилювати міжнародну інвестиційну позицію України та запобігати зростанню зовнішнього боргу, на сьогодні, ситуація в економіці країни протилежна - інвестиції скорочуються, а борги ростуть.

Структура та динаміка інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в Україні свідчить про таке :

основними джерелами інвестування були й залишаються власні кошти підприємств та установ, що становлять 63,3% від загального обсягу інвестицій у капітал;

спостерігається стрімке падіння банківського кредитування з 20,7% у 2009 році до 14,1% у 2014 році;

у структурі іноземного інвестування переважають інвестування у фінансовий, а не в реальний сектор економіки; кошти іноземних інвесторів у основний капітал за період 2010-2014 рр. стрімко скоротились, відповідно становили 3,9% та 1,4%.

Усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора.

Незважаючи на те що для України поняття франчайзингу є порівняно новим, за останні роки спостерігається значне його зростання. З'являються нові вітчизняні франчайзери, а також закордонні компанії виходять на український ринок. За сучасних кризових умов цей вид бізнесу залишається одним із найперспективніших та найменш ризиковим для українських підприємців, а також дає можливість підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки і сприяє виходу країни з кризи.

Франчайзинг створює певні вигоди не лише для власників бізнесу, але й для споживачів. Вони отримують доступ до вітчизняних та імпортних товарів та послуг відомих торгових марок, якість яких перевірена досвідом і часом.

Найбільш ефективним, на нашу думку, для підприємств України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі не тільки реалізовувати, але й виробляти продукцію материнської компанії, використовуючи при цьому її торгову марку. Хоча, через недосконалість цієї системи, у нас більш поширеним є виробничий франчайзинг, що передбачає дозвіл франчайзі лише на виробництво продукції франчайзера. Яскравим прикладом використання в Україні регіонального франчайзингу є співпраця з італійською фірмою «Benetton», а також субфранчайзингу - з компанією «Михаил Воронин».

Становлення франчайзингу на теренах України має свої досягнення та проблеми. Так, у 2014 році зафіксовано 570 діючих франчайзерів та 31,7 тис. франчайзингових точок в яких зайнято понад 490 тис. осіб, що становить, в середньому, 20 осіб на кожному підприємстві. Структура вітчизняного ринку франчайзингу наслідує світову, тому лідируючі позиції у нас в країні 36 займають наступні сфери: громадське харчування, роздрібна торгівля та послуги. На українському ринку представлені як іноземні, так і вітчизняні франчайзери у співвідношенні 50% на 50%. Найбільш відомими українським франшизами є Піца Челентано, SELA, Форнетті, Євротоп, Наш Край, DiaWest, Аптека Доброго Дня, New York Street Pizza тощо. Широкий спектр іноземних франшиз представлений з Німеччини, Португалії, Англії, Словаччини, США, Польщі, Росії, Нідерланд та багатьох інших.

Незважаючи на вагому кількість переваг франчайзингової діяльності, український ринок має ряд проблем, які потрібно вирішити. Основною та найбільш чуттєвою проблемою є правове регулювання франчайзингу, яке не відповідає змісту і стану розвитку комерційних відносин. Перш за все, потрібно прийняти закон України «Про франчайзинг», щоб наблизитись до світових стандартів регулювання цього бізнесу в нашій країні. Також, українським франчайзерам варто розширюватись за межами нашої держави. Загалом, франчайзинг дає неймовірні можливості для процвітання бізнесу в короткі терміни, з мінімальним ризиком та з порівняно невеликими витратами на його організацію.

З огляду на вище сказане, можна зробити висновки, що головними напрямами розвитку міжнародного бізнесу в Україні слід вважати: створення потужного експортного сектору, поступову інтеграцію економіки в європейські і світові господарські об'єднання та організації, створення привабливого інвестиційного іміджу, зміцнення партнерських стосунків з країнами ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрусенко І.В. Експортний потенціал України - один з основних чинників розвитку зовнішньоекономічних відносин / І.В. Андрусенко, В.Ф. Грищенко. - К.: Знання, 2012. - С.121-122. - Режим доступу : http://essuir.sumdu. edu.ua/ bitstream/ 123456789/22866/1/67.pd

2. Бабан Т.О. Сутність поняття "експортний потенціал" у економічній науці / Т.О. Бабан // Таврійський державний агротехнологічний університет. - 2012. - С.7.

3. Баєва О.В. Розвиток зовнішньої торгівлі України в умовах її членства у СОТ / О.В. Баєва // Донецький національний університет. - 2014. - С.18-21. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2014/018.pdf

4. Бедринець М. Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні / М.Д. Бедринець // Фінанси України. - 2014. - № 2. - С. 96-109.

5. Белінська Я.В. Державна підтримка експорту: зарубіжний досвід та уроки для України / Я.В. Белінська // Стратегічні пріоритети - 2013. - № 3. - С.120-131. Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/8/16.pdf

6. Григорова-Беренда Л.І. Основні положення державної програми підтримки експортної діяльності підприємств / Л.І. Григорова-Беренда // Журнал "БізнесІнформ" - 2014. - № 12. - С.16-23. - Режим доступу : http: //archive. Nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/bi/2014_12/16-23.pdf

7. Ґудзь О.В. Договір франчайзингу: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні / О.В. Ґудзь, О. К. Кохановська // Людина і політика. - 2014. - № 1 - С. 129

8. Данилишин Б. Сприяння ефективній реалізації експортного потенціалу України є одним з найважливіших елементів політики Уряду [Електронний ресурс] / Б. Данилишин. - 2014. - С.25 - Режим доступу : http://www.me.gov.ua

9. Закон України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць» від 06. 09. 2012 р.

№ 5205-VI [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon.nau.ua

10. Закон України «Про державну фінансову підтримку експортної діяльності» від 01.11.2012р. № 9373 [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.ukrexport. gov.ua

11. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В. Багрова та ін.; за ред. д-ра екон. наук, проф. І.В. Багрової. - К., ЦНЛ, 2012. - 580 с.

12. Кукуш О. Семантика та економічний зміст категорії "експортний потенціал" / Оксана Кукуш // Економічний аналіз. - 2014. - № 3 (19). - С.173-176.

13. Левицький Р.Й. Комплексний механізм залучення іноземних інвестицій [Електронний ресурс] / Р.Й.Левицький // Електронне наукове фахове видання “Державне управління: удосконалення та розвиток”. - Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=12.

14. Лісова Л.О. Державна підтримка українського експорту / Л.О. Лісова // Вісник Хмельницького національного університету. - 2012. - № 2,- С.228-231.-Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2012

15. Марченко Т. Проблеми реалізації експортного потенціалу України / Тетяна Марченко // Журнал інтелектуальної еліти " Персонал". - Режим доступу : http://www.personal.in.ua/article.php?ida=142

16. Мазуренко В.П. Розвиток франчайзингових відносин у міжнародному бізнесі [Електронний ресурс] / В.П. Мазуренко. - Режим доступу : http: //journals. uran.ua/nvgeci/ article/viewFile/21638/19273.

17. Носова А. С. Стратегія інвестиційної привабливості України [Електронний ресурс] / А. С. Носова // Наукові конференції. - Режим доступу : http://intkonf. org/nosova-as-strategiya-investitsiynoyi-privablivosti-ukrayini/.

18. Онищенко О.А. Механізм регулювання зовнішньої торгівлі /О.А. Онищенко // Теорія та практика державного управління. - 2013. - Вип. 2 (25). - С. 7.

19. Платіжний баланс і зовнішній борг України за 2014 рік [Електронний ресурс] / Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua/doccatalog/ document?id=7471977

20. Проект національної стратегії розвитку експорту України [Електронний ресурс] - 2010. - Режим доступу : http://www.ukrexport. gov.ua/ukr /zed/strategy

21. Пелехань Д.А. Экспортный потенциал Украины: проблемы развития и их пути решения / Д.А. Пелехань, Е.И. Авраменко // Кременчугский государственный университет имени Михаила Остроградского. - Режим доступу : http://www. rusnauka.com /12_ENXXI_2013/Economics/64896.doc.htm

22. Сойма С.Ю. Зовнішньоекономічна діяльність регіону в умовах ринкової трансформації : дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 08.00.05: захищена 25.10.11 / С.Ю. Сойма. - Ужгород, 2011. - С. 22.

23. Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні / Я. Сидоров // Підприємництво, господарство і право. - 2014. - № 3. - С. 34.

24. Статистичний щорічник України за 2014 рік [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. - Режим доступу : https: //ukrstat. org/uk/ druk /publicat/kat_u/publ1_u.htm

25. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Офіційний сайт міністерства економічного розвитку і торгівлі України. - Режим доступу : http://www.me.gov.ua.

26. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Офіційний сайт міністерства фінансів України. - Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua.

27. Статистична інформація [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Міжнародного центру перспективних досліджень. - Режим доступу : http: // icps.com.ua.

28. Стеценко Ж.В. Державне регулювання експорту в Україні. [Електронний ресурс] / Ж.В. Стеценко. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum /Evkpi/2013/48.pdf.

29. Тепла М.М. Аналіз експорту товарів у структурі зовнішньої торгівлі України / М.М.Тепла // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 21.18 - С.276-284.

30. Ходорович О.С. Розвиток зовнішньоекономічних операцій та шляхи її удосконалення [Електронний ресурс] / О.С.Ходорович. - Режим доступу : http://www.rusnauka. com/25_ WP_2014/Economics/71141.doc. htm

31. International Trade Statistics 2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.wto.org/ english/ res_e/ statis_e/i ts2014 _e / its2014_e.pdf.

ДОДАТОК

Анотація курсової роботи іноземною мовою

ANNOTATION

Conducted the survey analysis leads to the conclusion that international business is part of a system of international economic relations, which corresponds to the relations connected with the business activity of industrial, commercial and monetary types. It is a business interaction firms of different ownership or units located in different countries, the main purpose is to profit at the expense of business benefits and advantages of international operations.

According to such criteria determining international business entities can serve individuals, enterprises and transnational structural formation, international organizations and associations, integration (regional) groups and the state.

The main forms of international business are: export - sale of goods (services) to other countries, licensing, franchising, management contracts, projects "turnkey", foreign direct investment, joint venture.

International Business Development necessitates the existence of effective regulation it at the state, national to the supranational level. The purpose of this regulation are: to balance areas and sectors of the country in conditions of maximum freedom of international movement of goods and factors of production; encourage the development of foreign economic relations of businesses; creating conditions for broader integration of the national economy into the world economy.

It should be emphasized that the export is the simplest form of international business and represents the sale of goods (services) in other countries. This is historically the first and most common form of international business in Ukraine. In modern conditions foreign trade operations represent over 80% of international business.

With high export potential, Ukraine is using its under-performing compared to other countries. Thus, exports goods per capita, Ukraine yields not only developed countries but also most countries in Central and Eastern Europe.

The development of foreign trade of Ukraine is under complex internal and external factors, and the trap of negative factors prevail. Low competitiveness of producers of goods and services is one of the key factors holding back the progress of Ukrainian goods to international markets.

It should define the priorities for the development of exports, creation of export-oriented industries to manufacture products with components that come from abroad; increase in export share of engineering products; realization of the benefits obtained as a result of the creation of unique high technologies, particularly in the aerospace industry, manufacturing of arms and dual-use products, energy industry, power engineering, welding, etc; providing various kinds of high-tech services in areas where Ukraine has highly qualified specialists and achieving world-class; opening trade offices of Ukrainian enterprises abroad; creating modern mechanism of information support exporters on external markets.

It should be noted that it is important for Ukrainian companies to strengthen their positions in the markets in which they are stronger, while trying to gradually diversify markets. It is important to direct the efforts of entrepreneurs in those niches where Ukraine has the potential to restructure the company and to transfer them to new technologies. However, at the national level to further improve trade regime (applies in particular to reduce tariff and non-tariff barriers, simplification of administrative procedures, improving customs regulation, infrastructure support exporting) will promote intensification and diversification of foreign trade. Also consider it very important to improve conditions for investments to promote the involvement of new technologies, development of advanced industries, including through implementation of joint investment projects.

The geographical diversification of Ukrainian exports is not so much focused process as a result of loss of Ukraine's traditional markets, pushing new products to foreign markets and stagnation of the domestic market.

Analysis of the structure of Ukraine's exports in 2014 indicates that the entry of Ukraine's economy into the world economy is still on a raw and low-tech scenarios. Increased raw material component of export Ukraine led to the formation of the image of Ukraine as "a raw appendage" in the global economy. In many commodity positions Ukraine's foreign trade is increasingly becoming a one-way flow. The current pace of innovation and technological development can create barely Ukraine for new competitive advantages.

Improvement and development of a modern economy is impossible without Ukraine stimulate investment, finding and attracting credible investors who have placed their investments in long-term, stable development ensuring that important parts of the economy. Ukraine has all chances for attracting investment resources and use them for the benefit of the economy, so that the potential of the Ukrainian economy has a very "broad horizons" for his development.

If we define Ukraine's place on the international economic indicators, according to the Investment Attractiveness Index (International Business Compass), which it expects international consulting network BDO, Ukraine improved its rate by 20 positions and ranked 89th of 174 countries. Last year, Ukraine ranked 109 place in the rating. Despite the unstable political situation and the fighting in Donbas, Ukraine entered the first hundred rating Doing business, which concludes the World Bank. This ease of doing business ranking Ukraine ranked 96 place and improved their position immediately to 16 points compared to the previous year.

The basis of the investment any country is determined by the amount of direct foreign investments and on investments in fixed assets. Analysis of investment for the period 2010-2014., Can state that in Ukraine a decline in the growth rate of foreign direct investment. If in 2010 the figure was 29.4%, in 2014 - 11.7%. Foreign direct investment should enhance the international investment position of Ukraine and prevent the growth of external debt, as of today, the situation in the economy opposite - shrinking investment and rising debts.

Structure and dynamics of investments in fixed capital by sources of financing in Ukraine demonstrates the following:

- the main sources of investment were and are own funds of enterprises and institutions that make up 63.3% of total investment in capital;

- there is a steep decline in bank lending from 20.7% in 2009 to 14.1% in 2014;

- in the structure of foreign investment dominated the financial investment, not in the real economy; foreign investors in fixed capital over the period 2010-2014. rapidly decreased, respectively were 3.9% and 1.4%.

Realizing the importance of improving the investment climate in Ukraine, the main short term objective is to prepare the necessary legal and institutional framework to enhance the capacity of the mechanisms for the investment climate and the formation of foundations maintaining and increasing the competitiveness of the domestic economy. You must take a number of immediate measures to depoliticize the economy, the formation of common strategic objectives and consistency of economic reforms, ensuring security of constancy and protection of rights and freedoms market investor.

Despite the fact that Ukraine franchising concept is relatively new, in recent years there is a significant growth. There are new franchisors domestic and foreign companies entering the Ukrainian market. Under current crisis conditions this business remains one of the most promising and least risky for Ukrainian entrepreneurs, and makes it possible to increase the competitiveness of the national economy and contributes to exit from the crisis.

Franchising creates certain benefits not only for business owners but also for consumers. They have access to domestic and imported goods and services known brands whose quality proven experience and time.

The most effective, in our view, for businesses Ukraine is a franchise business that involves allowing the franchisee not only to implement but also to produce products of the parent company, using its trademark. Although, due to the imperfections of the system, we have a common manufacturing franchise that provides authorized franchisees only on production of the franchisor. A striking example of regional franchising in Ukraine is cooperation with the Italian company «Benetton», as well as franchise - with "Michael Voronin".

The formation of franchising in Ukraine has its achievements and challenges. Thus, in 2014 recorded 570 existing franchisors and 31.7 thousand. Franchise outlets employing more than 490 thousand. People, that is, on average, 20 people in each enterprise. The structure of the domestic market franchise follows the world as a leader in our country, occupy 36 following areas: catering, retail and services. On the Ukrainian market are both foreign and domestic franchisors in the ratio of 50% to 50%. The most famous Ukrainian franchise is Pizza Celentano, SELA, Fornetti, Yevrotop, our land, DiaWest, Pharmacy Good Day, New York Street Pizza and more. A wide range of foreign franchises represented in Germany, Portugal, England, Slovakia, USA, Poland, Russia, the Netherlands and many others.

Despite the considerable number of advantages of franchising, the Ukrainian market has a number of problems to be solved. The main and most sensitive issue is the legal regulation of franchising, which is out of place and state of development of commercial relations. First of all, you must accept the law of Ukraine "On the franchise" to get closer to international standards of regulation of business in our country. Also, Ukrainian franchisor should expand beyond our state. Overall, franchising provides incredible opportunities for business success in a short time, with minimal risk and at relatively low cost to its organization.

Given the above said, we can vysnovky that the main areas of international business in Ukraine to be considered: the creation of a strong export sector, the gradual integration of the economy in yevropeyski and global business associations and orhanizatsiyi, creating an attractive investytion image partnerskyh strengthening relations with the EU.

Размещено на Allbest.ru