Регіональна економічна політика України

Формування нової моделі розвитку регіональної економіки потребує перегляду цілей і інструментів регіональної політики.

В наш час змінився погляд на саму проблему регіонального розвитку.

З'явилось визнання того, що розвиток не пов'язаний виключно зі зростанням економічного потенціалу і не відображається тільки в кількісних показниках виробленого валового продукту або доходу. Цей розвиток включає до себе багато різних характеристик, які визначають умови, в яких цей розвиток відбувається.

Регіональна нерівність визначається у наш час не тільки різницею в рівні доходів, але і якістю навколишнього середовища, рівнем розвитку інфраструктури, а також соціальною інституціональною ситуацією, в якій діє місцевий бізнес.

Соціально-економічні дисбаланси виникають не тільки між регіонами, але й постійно виникають усередині самих регіонів - в розвинених регіонах виникають ареали, що переживають спад, тоді як у відсталих областях виникають полюси росту. Нові комерційні зв`язки виробничих систем і локального середовища вимагають інакше, по-новому підходити до проблеми малих та середніх міст.

Регіональна економічна політика не повинна бути набранням будь-яких заходів, але повинна мати на увазі виділення субрегіональних рівнів, для яких необхідно виробити адекватну стратегію розвитку. Таким чином мова йде про субрегіональну політику, яка формується у тісному взаємозв`язку з політикою забудови територій, в тому числі з політикою розвитку окремих міст і регіонів транскордонного співробітництва.

Нові пріоритети регіональної економіки потребують також зміни засобів, які б забезпечували досягнення поставленої мети. Якщо раніше завданням регіональної економіки був захист найслабкіших регіонів від міжнародної конкуренції шляхом фінансових дотацій ззовні, а також протекціонізм по відношенню до місцевого неефективного та неконкурентоспроможного виробництва, але сьогодні завдання стоїть в тому, щоб забезпечити конкурентоспроможність слабких регіонів на світових ринках.

Завдання це вирішується, поруч з іншими, шляхом усунення технологічної відсталості і розвитку здатності локальної системи не тільки генерувати, а скоріше сприймати та своєчасно запроваджувати різноманітні інновації.

Якщо стара політика підсилювала залежність регіональної економіки від розвитку регіонів лідерів, то нова повинна сприяти сталому розвитку усіх регіонів без винятку, що й повинно привести до високої конкурентоспроможності національної економіки і визначить її місце в глобальній економіці.

2.4 Механізм реалізації структурно-територіальних проблем регіональної політики

Структурна політика регіону - це удосконалення галузевої структури регіональної економіки та динаміка її розвитку. Для кожного регіону визначаються особливості динаміки виробництва. На цій основі і типізують регіони. До першого типу відносять регіони з незначними стійкими падіннями виробництва. Цей тип динаміки притаманний регіонам з переважанням експортних галузей або галузей які забезпечують життєдіяльність країни [7].

Другий тип - помірне падіння виробництва з наступним зростанням. Це регіони з монопродуктовою специфікою, продукція яких користується великим попитом на зовнішніх ринках (чорні метали, добрива). Подальше розширення виробництва наштовхується на обмеження попиту на світових ринках. Активна експансія українських виробників на світових ринках у вигляді демпінгу, призводить до падіння цін на цю продукцію і санкцій окремих країн і міжнародних організацій. Перспективи розвитку регіонів другого типу визначаються кон`єктурою відповідної продукції на світових ринках, видатками виробництва, валютними курсами. На економічне положення регіонів цього типу регіональна влада суттєво не впливає.

Третій тип регіонів - це глибоке падіння, стабілізація, помірне зростання. Для цього в регіоні має бути розвинута диверсифікована промисловість, та розвинуте сільське господарство.

Четвертий тип регіону - це стрімке і стійке падіння. Цей тип динаміки є характерним для промислово розвинутих регіонів зі слабкими сільським господарством. В цих районах запровадження механізму реалізації регіональної політики можливе з двох точок зору: 1) можливостей використання компенсаційних механізмів; 2) довгострокових перспектив розвитку регіону.

В основі структурної політики регіонів має бути стратегія економічного зростання, яка ґрунтується на конкурентних перевагах того чи іншого регіону.

Названі переваги можуть забезпечити такі чинники: високий науково-технічний потенціал, рівень освіти населення, розвинута промисловість, насичений внутрішній ринок, вигідне економіко-географічне положення, значний ресурсно-сировинний потенціал, розвинута транспортна інфраструктура, кваліфікована і відносно дешева робоча сила, наявність свобод них виробничих потужностей промислових територій з відповідними екосистемами, досвід експорта високотехнологічної продукції, досвід виробничої кооперації.

Для реалізації цих чинників за допомогою механізму регіональної політики: 1) формується стабільна система оподаткування, яка стимулює виробництво; 2) ефективно регулюються ціни і тарифи, насамперед, на товари і послуги природних монополій; 3) проводиться активна кредитно-фінансова політика; 4) розвиваються міжрегіональні зв`язки та зовнішньоекономічна діяльність.

Необхідність у загальному підході до структурних проблем країни та Національній стратегії, на базі якої будуть визначатися пріоритетні цільові завдання, слід розглядати як оптимальний засіб вдосконалення механізму реалізації регіональної політики. Основний урок полягає в тому, що регіональні проблеми потрібно розглядати у ширшому контексті, враховуючи усі необхідні чинники - не лише економічні, а й соціальні, фінансові та інституційні - та уникати розгляду кожної конкретної проблеми ізольовано, без урахування усіх інших елементів. Подальша перспектива передбачає більш інтегрований підхід до розробки як секторальної, так і територіальної політики. Водночас довгостроковий характер регіональних дисбалансів вимагає відповідної довгострокової стратегії для послідовного виконання завдання щодо зменшення різниці між рівнем розвитку регіонів і поліпшенням показників економічної діяльності регіонів.

Розділ 3. Перспективи та напрями розвитку державної регіональної економічної політики України з урахуванням входження до Європейського союзу

В сучасних умовах інтеграції України до Європи значно зростає роль регіональної економічної політики держави. Сучасна регіональна політика не забезпечує достатній рівень економічного розвитку для всіх областей України. Саме тому є актуальним дослідження її проблемних моментів і визначення перспектив подальшого розвитку [1, с. 18].

Фундаментом регіонального розвитку України має стати самостійність регіонів щодо визначення цілей свого розвитку та можливості фінансування заходів для їхньої реалізації передусім за рахунок власних джерел та залучених інвестицій. Йдеться про те, що основою політики економічного зростання на регіональному рівні повинно стати раціональне використання трудового потенціалу та виробничих ресурсів, максимальне сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, забезпечення раціонального використання навколишнього середовища.

Регіональні та місцеві органи влади мають стати ключовими в організації розвитку території. Йдеться про створення інституційних умов, які б дозволили регіонам повністю реалізувати наявний у них потенціал, максимально збільшити їхній внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на світових ринках. Саме за такими принципами здійснюється регіональна політика країн ЄС.

За сучасних умов державна регіональна економічна політика має забезпечити [1, с. 27]:

1) формування оптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б сприяла їхньому комплексному розвитку на основі природно-ресурсного, виробничо-економічного, людського потенціалів, наявної інфраструктури з використанням переваг та можливостей геополітичного становища регіонів;

2) застосування договірних засад при визначенні спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у стимулюванні регіонального розвитку, зокрема підтримку розвитку депресивних територій;

3) вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем розвитку шляхом об'єднання фінансових ресурсів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

4) децентралізацію влади, розмежування функцій та повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

5) удосконалення системи державного стратегічного програмування регіонального розвитку, розробка стратегій розвитку регіонів;

6) підвищення ролі регіонів у зовнішньоекономічному співробітництві, активне входження регіонів до міжнародних організацій та формувань, активізація міжрегіонального та транскордонного співробітництва;

7) підвищення ролі регіонів у реалізації екологічної політики держави;

8) адаптацію національного законодавства з питань регіональної політики до норм і стандартів Євросоюзу.

Отже, регіональна політика є інтегрованою частиною єдиної економічної політики Європейського Союзу. Категоризація регіонів є основою процесу формування регіональної політики ЄС. Міжрегіональне співробітництво розглядається як одна із реальних форм, здатних скоротити відмінності між регіонами всередині ЄС і одночасно є одним із пріоритетних напрямів регіональної політики.

Висновки

Державна регіональна економічна політика - це сукупність організаційно-правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.

Можна зробити висновок про те, що майже усі заходи сучасної регіональної економічної політики держави підкорені єдиній стратегічній меті: структурному перетворенню регіональних економік та їх збалансованому і максимально соціально без хворобливому пристосуванню окремих регіонів до нових умов функціонування.

Складовими цієї політики є:

- формування нових організаційних основ регіональної політики з передачею адміністрації регіонів повної відповідальності за її проведення;

- підтримка розвитку високотехнологічних видів виробництва та інноваційної діяльності, розвиток наукових парків, технополісів, регіональних інноваційних систем;

- сприяння модернізації традиційних видів виробництва і фірм, зайнятих у цих галузях, шляхом її фінансової реструктуризації, стратегій розвитку продукту і диверсифікації ринків збуту з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності;

- розвиток сфери послуг, її модернізація і диверсифікація існуючих видів виробничих та споживчих послуг, що надаються приватним сектором;

- підвищення гнучкості та диверсифікації ринку робочої сили, удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації регіональної робочої сили;

- модернізація та розширення фізичної інфраструктури, підприємницьких інфраструктур (система маркетингових і консультаційних послуг, зв`язку та телекомунікацій , інформаційні мережі), соціальної інфраструктури, в т.ч. - системи освіти, сфери культури і організації відпочинку;

- створення регіональних і місцевих фінансових ринків, системи венчурного фінансування та інвестиційних фондів для нових фірм та фірм, що розширюють свою діяльність.

Усі заходи щодо структурної перебудови повинні бути ринково орієнтовані і базуватися на принципах економічної ефективності.

регіональний економічний політика україна

Список літератури

1. Ю.В. Ткаченко Регіональна економічна політика як складова економічного зростання // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики, 2012, № 1(17). С. 18-32.

2. Федосеєва О.В. Особливості регіональної соціально-економічної політики України в ринкових умовах // Вісник Запорізького національного університету Економічні науки №1(5), 2010. С. 194-199.

3. Предборський В.А. Трансформаційні протиріччя у регіональному вимірі як тіньоутворюючі фактори розвитку / В.А. Предборський // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 10 (65). - С. 136-139.

4. Черевко О.В. Управління соціально-економічним розвитком регіону на стратегічних засадах / О.В. Черевко // Економіка та держава. - 2006. - № 9. - C. 57-59.

5. Федулова Л.І. Проблемність регіонів: особливості регіональної політики в умовах нової економіки / Л. І. Федулова, Н. Ю. Буга // Регіональна економіка. - 2008. - № 3. - C. 31-41.

6. В.Л. Тодосійчук Регіональна економіка: Підручник. - Вінниця, ВДАУ, 2008. - 434 с.

7. Семенов В.Ф. Регіональна економіка: Навчальний посібник.- Київ, МП «Леся», 2008.-595с.

8. Димченко О.В. Регіональна економіка: навч. посібник / О.В. Димченко, Н.М. Матвєєва, С.М. Гайденко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва - Х.: ХНАМГ, 2010, - 221 с.

9. Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі / А. Чухно // Економіка України. - 2004. - № 4. - С. 15-23.

10. Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка: Навчальний посібник. - Львів: "Магнолія 2006", 2011.- С. 638.

11. Економічна політика: Навч. посіб. / О.О. Бєляєв, А.С. Бебело, М.І. Диба та ін. - Вид. 3-тє, без змін. - К.: КНЕУ, 2007. -288 с.

12. Фісун К.А. Методологія програмування розвитку регіонів України. - Харків, 2007, - 401 с.

13. Е.А. Зінь Регіональна економіка: Підручник. -- К.: «ВД «Професіонал», 2007. -- 528 с.

14. Долішній, М.І. Актуальні проблеми формування регіональної політики в Україні [Текст]/ М.І. Долішній // Регіон, економіка. - 2006. - №3(13). - С. 15 - 20.

15. Регіональна економіка : підручник / за ред. Є.П. Качана. -- К.: Знання, 2011. -- 670 с.

16. Про Концепцію державної регіональної політики Президент України; Указ, Концепція від 25.05.2001 № 341/2001 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/341/2001

17. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року: постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. № 1001 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 30. - Ст. 2132.

18. Іщук С.І. Регіональна економіка: Теорія. Методи. Практика : підручник / С.І. Іщук, О.В. Гладкий ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К. : Знання, 2013. - 447 с.

19. Мартусенко І.В. Регіональна економіка: Підручник / І.В. Мартусенко, Б.В. Погріщук. - Тернопіль: Крок, 2015. - 626 с.

20. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 29.07.2002 р. № 224 «Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку» [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.uazakon.com/document/spart09/inx09341.htm.

21. Шевчук Л.Т. Регіональна економіка: навч. посіб. / Л.Т. Шевчук. - К. : Знання, 2011. - 319 с.

22. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теорія : монография / Л.И. Дмитриченко. - Донецк : УкрНТУК, 2001. - 330 с.

23. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление.-М.:ЮНИТИ-ДАНА,2002.- 239 с.

24. Закон України Про засади державної регіональної політики / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.90 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/156-19.

25. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики. - М.:ГУ ВШЭ, 2004. - 495 с.

26. Кулік, О.О. Перспективи регіональної економічної політики на межі XX та на початку XXI століть [Текст]/ О.О. Кулік // Український географічний журнал (УГЖ). - 2005. - №1. - С. 25 - 27.