Організаційно-економічні засади екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням

Автором запропоновано вартість проведення екологічної сертифікації за видами природних ресурсів розраховувати за формулою:

, (2)

де V_{прир.рес.} - вартість проведення екологічної сертифікації за видами природних ресурсів, грн.; V_н - вартість проведення натурної оцінки, грн.; V_оа - вартість проведення основного аудиту, грн.; V_нi - вартість проведення наглядових інспекцій, грн.; V_серт - плата за видачу сертифіката, грн.;

Укрупнену оцінку вартості екологічної сертифікації природно-господарської системи запропоновано розраховувати за формулою:

(3)

де V_с - вартість екологічної сертифікації природно-господарської системи, грн.; V_з - вартість екологічної сертифікації земельних ресурсів, грн.; V_в - вартість екологічної сертифікації водних ресурсів, грн.; V_б - вартість екологічної сертифікації біоресурсів, грн.; V_a - вартість проведених робіт із екологічного аудиту, грн.

Для сільськогосподарських земель:

(4)

де V_зсг - вартість екологічної сертифікації сільськогосподарських земель, грн.; Ц_з - ціна екологічної сертифікації 1 га сільськогосподарських земель (наприклад, за різними оцінками - (60-90) євро та 500 грн. за гектар в Україні, грн.; F_з - площа земель, для сертифікації, га; в - коефіцієнт, що враховує види об'єктів сертифікації; с - коефіцієнт, що враховує призначення об'єкта сертифікації в майбутньому.

Ефективність проведення екологічної сертифікації сільськогосподарських земель у відношенні до отриманого доходу на прикладі вирощування зернових для районів з потенційно родючими ґрунтами є більшою для: Млинівського району - у 8,6 рази, Радивилівського району у - 9 разів а Костопільського району, що характеризується низькою родючістю ґрунтів - у 5 разів (табл. 5).

За результатами розрахунків також встановлено, що вартість проведення екологічної сертифікації сільськогосподарських земель порівняно з витратами на їх відновлення найбільше відрізняється для районів із значними втратами родючості та потенційно мало родючих земель. Тому процедурі екологічної сертифікації має передувати процедура екологічного аудиту, що і розкрито у розділі 3.

Таблиця 5 Вартість екологічної сертифікації сільськогосподарських земель порівняно з витратами на відновлення їх родючості та доходом від вирощування зернових

Адміністративні райони Рівненської обл.	Площа сільськогосподарських земель, тис. га	Витрати на відновлення родючості ґрунтів, млн. грн.	Урожайність зернових (середнє значення), ц/га	Вартість екологічної сертифікації, млн. грн.	Дохід від вирощування зернових, млн. грн.
Костопільський	17, 8	1548	20,7	8,9	40,5
Млинівський	46,9	3752	39,2	23,5	202,3
Радивилівський	44,3	200	31,3	22,2	199,4

Розроблено алгоритм та організаційний механізм сертифікації органічної продукції, які відповідають вимогам міжнародних стандартів та кодексів. Доведено, що екологічна сертифікація логічно завершує процедуру контролю, задекларовану в багатьох національних та світових законодавчо-нормативних документах, надає можливість комплексно вирішувати питання з екології, економіки та соціальної сфери, а при системному її використанні стане й вагомим джерелом і валютних доходів країни завдяки експорту екологічно сертифікованих сільськогосподарських культур та передусім зернових (за оцінками фахівців Української зернової асоціації такі суми складають від 2 до 4 млрд. доларів США щорічно). Запропоновано методичний підхід до обґрунтування економічної ефективності екологічної сертифікації земель сільськогосподарського призначення з використанням даних про „вигоди” і „затрати” і чистої приведеної вартості вирощування органічних зернових в екологічно безпечних умовах на прикладі Рівненської області та України. Доведено, що окупність органічного сільськогосподарського виробництва у порівнянні з традиційним за оптимістичним сценарієм наступає на 4-й рік (табл. 6).

Оптимістичний сценарій передбачає: господарювання на придатних для органічного землеробства землях (після процедури екологічного аудиту і сертифікації), зменшення урожайності зернових на 15% протягом перших трьох років їх вирощування, одноразові затрати на сертифікацію, стабілізацію родючості ґрунтів протягом трьох років, дотримання типових для природних зон сівозмін та наявність логістичної системи із збуту продукції. Песимістичний сценарій передбачає аналогічні вимоги щодо проведення екологічної сертифікації на четвертий рік вирощування органічних зернових.

Проведений аналіз динаміки коефіцієнту накопичених вигод-затрат та накопиченої чистої приведеної вартості для Рівненській області та України підтверджує еколого-економічну ефективність органічного виробництва на прикладі зернових.

Таблиця 6 Коефіцієнт вигоди-затрати при органічному і традиційному вирощуванні зернових в цілому для України

Сценарії	Коефіцієнт вигоди-затрати через 4 (к1), 6 (к2) та 8 (к3) років для органічного і традиційного виробництва зернових
	к1ор.	к1тр.	к1ор . / к1тр.	к2ор.	к2тр.	к2ор. / к2тр.	к3ор.	к3тр.	к3ор. / к3тр.
оптимістичний, (сертифікація) на 3-й рік	2,80	2,10	1,33	2,94	2,10	1,40	3,03	2,10	1,44
песимістичний, (сертифікація на 4-й рік)	2,84	2,91	0,97	3,93	2,91	1,35	4,20	2,91	1,44

Відношення коефіцієнтів вигоди-затрати через 3 роки для оптимістичного сценарію перевищує аналогічні значення для песимістичного в 1,37 рази, що засвідчує доцільність використання авторських пропозицій із скорочення перехідного періоду для органічного виробництва. Тому при переході на органічне землеробство можна зменшити площу під існуючими посівами зернових залежно від їх рентабельності за роками, наприклад, на 30-60% і отримувати такий самий сукупний прибуток, як при традиційному землеробстві. Вивільнені площі сільськогосподарських земель рекомендовано залучати під розширення виробництва та за іншими напрямами природокористування згідно висновків екологічного аудиту і сертифікації та отримувати синергетичний соціо-еколого-економічний ефект.

З метою прогнозування рентабельності вирощування традиційних та органічних зернових й озимої пшениці (культура, що найбільше експортується, має постійний попит на світових ринках) проведено прогнозування врожайності і валового збору традиційних зернових культур з використанням принципів реверсивності й циклічності. Дослідженнями динаміки рентабельності вирощування традиційних зернових отримано статистичну модель рентабельності зерновиробництва, яка має наступний вигляд

(5)

де R_i - рентабельність, %; і - валові збори зернових за два останні роки, млн. тонн; - коефіцієнти, які визначаються за методом найменших квадратів; Э_і - експорт за маркетинговий рік, що передує урожаю, даного року, млн. тонн; k_e - коефіцієнт впливу експорту на рентабельність підбирався з міркувань якості і точності моделі яку описує рівняння (5).

Високі значення коефіцієнта детермінації (0,77) та критерію Фішера (19,65) свідчать про високу адекватність моделі. Завдяки оцінюванню рентабельності вирощування органічної пшениці в Україні залежно від рентабельності і валового збору всіх зернових та реверсивно-циклічного характеру їх врожайності отримано лінійну залежність з коефіцієнтом детермінації (0,95):

(6)

де у_сп - рентабельність екологічно сертифікованої органічної пшениці, %; х - рентабельність традиційних зернових, %; у_со - рентабельність екологічно сертифікованих органічних зернових, %.

Обґрунтовано системний ефект від екологічної сертифікації із врахуванням вимог членства України в СОТ щодо бюджетного фінансування сільськогосподарського виробництва - програма „зеленої скриньки”. Фінансування екологічної сертифікації вирішує питанні якості, кількості, наприклад, зернових, а звідси сприяє вирішенню питання конкурентоспроможності вітчизняного агропромислового сектору економіки та що головне - не обмежується з боку СОТ, оскільки це видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону НПС, навчання, розроблення сучасної системи стандартів та прискорення їх гармонізації з міжнародними тощо.

У п'ятому розділі „Організаційно-економічний механізм запровадження екологічної сертифікації” обґрунтовано інституційні інструменти, організаційну та інформаційну основи розвитку, сутність і функції екологічної сертифікації як інструменту забезпечення безпеки природокористування, розроблені організаційні передумови забезпечення екологічної сертифікації продукції, послуг та у сфері природокористування, запропоновано організаційний механізм запровадження і функціонування екологічної сертифікації у системі управління природокористуванням, розроблено організаційно-економічний функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням.

Доведено, що розвиток теорії і практики екологічної сертифікації на перспективу буде базуватись на удосконалених положеннях екологічної політики: екологічні функції держави, політичні пріоритети і стратегічні завдання в діяльності міністерств та відомств, реалізація положень концепції екологічної сертифікації та вирішення низки запропонованих автором завдань нормативно-правового та організаційного характеру. З цією метою обґрунтовано обов'язкові, добровільні, стимулюючі, рекомендовані і не рекомендовані інструменти екологічної політики держави.

Розроблено інституційні інструменти, організаційну та інформаційну основи розвитку і запровадження екологічної сертифікації у сфері природокористування. Вони передбачають створення децентралізованої моделі управління НПС, спроможної ефективно впливати на процеси соціально-економічного розвитку територій в умовах ринкової економіки, виконання положень екологічного управління з метою стабілізації стану НПС та раціонального використання й відтворення природного капіталу шляхом запровадження схеми: мета > задачі; механізми > інструменти; експертиза > аудит; сертифікація > екологічна сертифікація; моніторинг еколого-економічного стану > прийняття управлінських рішень; стабілізація стану НПС > раціональне використання природного капіталу; забезпечення життєвих потреб населення > покращання стану НПС та сталий розвиток.

Розроблено пропозиції щодо удосконалення функцій центральних і регіональних органів виконавчої влади при формуванні і веденні регіонального кадастру природних ресурсів, на основі яких запропоновано схему інформаційного забезпечення управління природоохоронною діяльністю та природокористуванням на різних рівнях.

Обґрунтовано, що на відміну від існуючих до основних векторів запровадження екологічної сертифікації віднесено: організаційний механізм формування системи екологічної сертифікації в Україні здійснювати на основі Законів України „Про екологічну сертифікацію” та „Про екологічну стандартизацію”, гармонізацію національного екологічного законодавства, вдосконалення фінансово-економічного механізму підтримки виробництва і споживання пріоритетно екологічної продукції. Вирішення таких питань можливе із залученням екологічної сертифікації у сфері природокористування, оскільки вона є процедурою, що гарантує безпеку продукції, послуг, особливо це актуально для сільськогосподарських земель у контексті їх екологічної безпеки, кліматичних змін, надзвичайної конкуренції продовольства та поряд з цим фактичної відсутності на ринку України органічної продукції.

Із врахуванням сучасних економічних, екологічних та соціальних засад інноваційного розвитку держави, зворотного зв'язку у галузі природокористування і природоохоронної діяльності запропонований організаційний механізм запровадження (рис. 3) та функціонування екологічної сертифікації.

На основі організаційного механізму розвитку розроблено модель організаційно-економічного механізму екологічного управління для впровадження екологічної сертифікації у сфері природокористування. Доведено, що впровадження екологічної сертифікації можливе адміністративним шляхом та державної підтримки визначених заходів для економічної мотивації підприємств, організацій, органів управління, спрямованих на впровадження екологічної сертифікації відповідно до вітчизняних та міжнародних вимог.

Розроблено організаційно-економічний механізм функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням, який на відміну від існуючих передбачає формування регіональних систем екологічного управління, що у своєму функціонуванні системно використовують ключові вектори соціального, екологічного й економічного розвитку, інформаційного забезпечення, правові положення в державі та світі, інновації в галузі сертифікації з метою узгодження інтересів держави і бізнесу та створюють синергетичні ефекти (рис. 4). Доведено, що найбільш прийнятним способом запровадження екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням є ліцензування, акредитація і нагляд за діяльністю державних і приватних організацій на право проводити роботи із екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об'єктів НПС та у сфері природокористування в Державній Службі Технічного Регулювання України за виконанням законодавчо-нормативних документів України і світу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливістю методологічного підходу процедури екологічної сертифікації, на відміну від існуючих, є те, що вона передбачає системний аналіз соціо-еколого-економічних категорій та інформації, ідентифікацію проблем, врахування синергетичних ефектів, видачу екологічного сертифікату на продукцію, послугу та (або) екологічної декларації в системі природокористування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Організаційно-економічний механізм функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням

Обґрунтовано науково-методологічний підхід до удосконалення системи управління екологічною безпекою та методичні положення щодо ризиків із використанням превентивних інструментів, яким є екологічна сертифікація. Показано місце, сутність, характерні особливості еволюції стратегій економічного розвитку та забезпечення екологічної безпеки з використанням положень екологічної сертифікації.

Розроблена логістична модель забезпечення безпеки у сфері природокористування на різних рівнях та вдосконалена організаційна модель екологізованої системи підготовки й прийняття еколого-економічних рішень на прикладі реалізації програм, проектів з намічуваної діяльності. Доведено, що при цьому доцільно використовувати обґрунтовані моделі й проекти державно-приватного партнерства.

Для оцінювання екологічно сертифікованого рівня якості НПС запропоновано використовувати різницю між існуючим рівнем та обсягом додаткового скорочення викидів, скидів, розміщення відходів, використання ресурсів НПС як у натуральному, так і в грошовому вимірі:

(7)

де CР - екологічно сертифікований рівень якості НПС; ІР - існуючий рівень антропогенного навантаження на територію; ОДС - мінімально необхідний обсяг скорочення викидів, скидів, розміщення відходів, використання ресурсів НПС на те, щоб природно-господарські системи знаходились у стабільному стані.

Із врахуванням синергетичних ефектів в економіці, екології, соціальній та сфері консалтингу обґрунтовано економічні переваги екологічно маркованої продукції. Зокрема нами показано, що екологічне маркування є наслідком та узгоджується з тенденціями майбутнього інформаційного суспільства, підвищує ефективність виробничих систем, гарантує безпеку продукції для людини і НПС, усуває економічні бар'єри в торгівлі, доповнює положення та вирішує питання екологічного управління, наближує виробничі процеси до природного метаболізму та є наслідком екологічної сертифікації. Проведена оцінка запровадження екологічного маркування в економічно розвинених країнах і в Україні за 5-ти бальною шкалою. Встановлено значне відставання України у запровадженні екологічного маркування через відсутність законодавчо-нормативних документів із його регулювання і стимулювання інформування споживачів про життєвий цикл продукції та якість послуг. Розкриті переваги від участі України в Global Ecolabelling Network (Глобальна мережа екологічного маркування) з питань екологічного маркування, як логічного завершення процедури екологічної сертифікації, оскільки ідентифікована в такий спосіб продукція та її життєвий цикл (включно еколого-економічні аспекти) легітимно працює на користь суспільства.

Розроблені і запропоновані положення та етапи системи добровільної екологічної сертифікації виробництва і споживання екологічно безпечної продукції в Україні. Доведено, що постійне урізноманітнення і поява нових видів продукції вимагає від виробників інформування щодо особливостей її використання та безпеки.

Використання екологічної сертифікації надає суспільству, бізнесу значні преференції на різних рівнях: комплекс синергетичних соціо-еколого-економічних преференцій та ефектів; сприяє реалізації положень екологічної безпеки та сталого розвитку; забезпечує ефективне управління і прогнозування стану НПС і життєзабезпечення населення; гарантує виконання положень Конституції України про якісне довкілля.

Висновки

Дисертаційну роботу присвячено розв'язанню важливої економічної проблеми - розробленню теоретико-методологічних, науково-практичних засад формування екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням. Проведене наукове дослідження дозволило обґрунтувати ряд наукових положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічних механізмів оптимізації і стимулювання раціонального природокористування. Головні результати дисертації:

1. Обґрунтовано структурно-логічну побудову понять: „екологічна стандартизація”, „система екологічної сертифікації” та „екологічна сертифікація в системі управління природокористуванням” в частині сучасних особливостей природокористування. Зокрема, науково обґрунтовано, що під „екологічною сертифікацією в системі управління природокористуванням” розуміють системну діяльність третьої сторони з метою встановлення відповідності природно-господарських об'єктів до соціальних, економічних та екологічних критеріїв і потреб суспільства згідно законодавчо-нормативних документів України та світу з використанням процедури екологічного аудиту, що забезпечує економічно доцільне та екологічно виважене управління природокористуванням. Під системою екологічної сертифікації запропоновано розуміти сукупність учасників, які проводять сертифікацію та методик, правил і процедур, що забезпечують оцінку відповідності природно-господарських систем встановленим вимогам природоохоронного законодавства й екологічного управління. Розроблено системи сертифікації: декларація щодо відповідності поданим документам підприємства як природокористувача з контролювання роботи сертифікованої системи (систем) менеджменту; декларація щодо відповідності поданим документам підприємства як природокористувача з проведенням процедури екологічного аудиту; декларація суб'єкта природокористування щодо відповідності поданим документам про екологічно безпечний стан навколишнього природного середовища в територіальному аспекті з проведенням процедури екологічного аудиту.

2. Урахування сучасних еколого-економічних тенденцій, методологічних підходів в Україні і світі дозволило розробити теоретичні та методологічні засади, які полягають у формуванні концепції екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об'єктів навколишнього природного середовища та у системі управління природокористуванням, що є визначеною сукупністю комплексу організаційно-економічних засад: податкові і фінансові інструменти, інституційні заходи, науково-методичне забезпечення та спрямована на реалізацію державного управління в системі природокористування.

3. Розвиток екологічної сертифікації запропоновано здійснювати з трансформацією її в добровільну процедуру підтвердження відповідності у сфері природокористування до законодавчо-нормативних вимог національної й міжнародної стандартизації на фоні зростання ціни природного капіталу та посилення позитивної цінності якості навколишнього природного середовища. Для реалізації зазначених положень розроблено інституційні передумови, обґрунтовано вимоги до інформаційного забезпечення, удосконалено принципи формування екологічної сертифікації, запропоновано індекс вмотивованості екологічної сертифікації, актуалізовано положення екологічної політики щодо екологічної функції держави, стратегічних завдань міністерств і відомств із реалізації положень концепції екологічної сертифікації.

4. Запропоновано теоретико-методичні підходи до оцінки ефекту від впровадження екологічної сертифікації у сфері природокористування. Поглиблено наукові основи щодо визначення сумарних позитивних вигод від проведення екологічної сертифікації і затрат, необхідних для отримання запланованих вигод, які залежать від мети, об'єктів і масштабів екологічної сертифікації. Втрачені вигоди внаслідок відсутності гармонізації вітчизняних стандартів із сертифікації в торгівлі пшеницею продовольчого класу для України складуть 653635 та 319300 тис. дол. США у 2015/2016 маркетинговому році відповідно за прогнозами експорту „Агропрофі” і Food and Agricultural Policy Research Institute (FAPRI) за цінами експорту 2011/2012 року.

5. Із врахуванням соціо-еколого-економічних тенденцій в світі та Україні розроблено організаційний механізм формування стандартів із екологічної сертифікації. Запропоновано методичні підходи оцінювання економічної ефективності стандартів із екологічної сертифікації матричним методом та (або) аналізу економічних переваг, порівняння обсягу виробництва певної кількості і якості продукції та гармонізації законодавчо-нормативних документів різного рівня. Обґрунтовано економічну ефективність розроблених проектів стандартів із екологічної сертифікації у сфері природокористування на прикладі вирощування та експорту ріпаку за непрямим методом на державному рівні. В результаті експорту за світовими цінами держава отримає в 1,27 більше прибутку порівняно з ціною в Україні, що складатиме 177,2 млн. доларів США (перший варіант). За другим варіантом, який відображає становлення інституційного забезпечення екологічної сертифікації сільськогосподарського виробництва в системі аграрного природокористування, ефект не суттєво відрізняється від першого варіанта. Проте витрати на інституційне забезпечення екологічної сертифікації у 98 разів менші ніж за першим варіантом, що є результатом системного підходу до виконання робіт із екологічної сертифікації у сфері природокористування.

6. Розроблено науково-методичний підхід до формування системи екологічної сертифікації природно-господарських об'єктів, який передбачає: проведення екологічного аудиту і кластерного моделювання відповідно до запропонованих показників, врахування рівнів екологічних ризиків, прийняття управлінських рішень за розробленими соціальними, економічними та екологічними критеріями, інституційне забезпечення і модель управління екологічною сертифікацією в природно-господарських системах. Економічний ефект в результаті екологічної сертифікації полягає в науково обґрунтованому розвитку економіки, використанні довершених управлінських рішень, проведенні в подальшому екологічної сертифікації окремих територій, адміністративних районів, природно-господарських систем та в системі управління природокористуванням.

7. Екологічну сертифікацію у сфері природокористування запропоновано проводити за критеріями у балах та кількістю відповідності показників у відсотках. За умови, якщо середнє значення показників в балах не перевищує 1,7, природно-господарську систему можна сертифікувати. При значенні оцінки відповідності в балах 1,7 до 4,0 природно-господарські системи характеризуються задовільним соціо-еколого-економічним станом (заключні управлінські рішення приймають фахівці з екологічного аудиту і сертифікації щодо можливості сертифікації і подальшого функціонування природно-господарських систем). Вище значення ніж 4,1 показники засвідчують депресивну соціо-еколого-економічну ситуацію (природно-господарські системи не можуть бути сертифіковані). Із врахуванням, що економічна, екологічна, соціальна ситуації можуть суттєво відрізнятись одна від одної, для визначення певного стану відповідності запропоновано використовувати коефіцієнт перевищення критеріїв екологічної сертифікації та розроблену блок-схему алгоритму реалізації процедури екологічної сертифікації.

8. Вартість проведення екологічної сертифікації у сфері природокористування запропоновано розраховувати за формулою, що враховує: вартість проведення аудитів та інспекцій; разову плату за видачу сертифікату, організації, яка видає сертифікат і коефіцієнти, що враховують еколого-економічні особливості природокористування. Ефективність проведення екологічної сертифікації сільськогосподарських земель (на прикладі вирощування зернових у Рівненській області) у відношенні до отриманого доходу з потенційно родючими ґрунтами є більшою для Млинівського району - у 8,6 рази, Радивилівського району у - 9 разів а Костопільського району, що характеризується низькою родючістю ґрунтів - у 5 разів. Встановлено, що вартість проведення екологічної сертифікації сільськогосподарських земель порівняно з витратами на їх відновлення найбільше відрізняється для районів із значними втратами родючості та потенційно малородючих земель.

9. Стимулювання розвитку екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням запропоновано проводити із використаннями трьох блоків: а) економічні стимули, що забезпечують мотивацію до екологічної сертифікації (податок за забруднення і використання природних ресурсів, податкові пільги, екологічна декларація, гранти, реклама тощо); б) економічні санкції до суб'єктів природокористування (штрафи, відшкодування збитків, заміна неякісної продукції на якісну тощо); в) організаційно-правові заходи проведення екологічної сертифікації такі як інструменти екологічної політики (обов'язкові і добровільні), ціноутворення на екологічно сертифіковану продукцію, екологічне страхування тощо. Доведено, що найбільш прийнятним у сучасних економічних умовах є ліцензування, акредитація, нагляд за діяльністю державних і приватних організацій на право проводити роботи із екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об'єктів навколишнього природного середовища, у сфері природокористування в Державній Службі Технічного Регулювання України за виконанням законодавчо-нормативних документів України та світу.

10. Систематизовано способи запровадження екологічної сертифікації на різних рівнях, що удосконалюють систему управління природокористуванням та гарантування екологічної безпеки, обґрунтовують вдосконалення інституціональної системи управління якістю навколишнього природного середовища та екологізації економіки, розкривають пріоритети міністерств, відомств при формуванні інформаційного забезпечення екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням. З цією метою розроблено логістичну модель забезпечення безпеки у сфері природокористування. Доведено, що при цьому доцільно використовувати обґрунтовані моделі й проекти державно-приватного партнерства.

11. Запропоновано науково-методичні засади стимулювання розвитку екологічного маркування в системі екологічної сертифікації, елементами яких є оцінювання економічних переваг екологічно сертифікованої та відповідним чином маркованої продукції в Україні та світі за 5-ти бальною шкалою. Визначені економічні переваги екологічно маркованої продукції як завершальної ланки життєвого циклу екологічної сертифікації за національними та міжнародними стандартами, що вирішує стратегії чистого виробництва, екологічної ефективності, положення інформаційного суспільства, сталого розвитку тощо.

12. Функціонування екологічної сертифікації у сфері управління природокористуванням запропоновано здійснювати з використанням розробленого організаційно-економічного механізму функціонування екологічної сертифікації в сфері управління природокористуванням (у контексті пропозицій автора до національної екологічної політики України на період до 2020 року), який включає положення обов'язкової і добровільної сертифікації, економічні закони і категорії, соціо-еколого-економічні передумови, інновації галузі екологічного управління, інформаційне середовище, що дозволяє ефективно застосовувати податкові пільги, платежі, екологічне кредитування, субсидії і гранти, екологічне страхування, цінові інструменти, економічні санкції та екологічні квоти до суб'єктів природокористування. У зазначеному контексті охарактеризовано еколого-економічну значимість екологічної сертифікації з метою розробки методологічних засад якості життєзабезпечення населення.

13. Обґрунтовано положення й етапи запровадження системи добровільної екологічної сертифікації виробництва, реалізації, споживання екологічно безпечно продукції в Україні, що дозволяє реалізувати запропоновані положення на практиці. Доведено, що вирішення таких питань можливе із залученням екологічної сертифікації у сфері природокористування, як процедури, що гарантує безпеку продукції, використання об'єктів НПС та є особливо актуально у контексті великої конкуренції на ринку продовольства, постійного збільшення її попиту в світі й поряд з цим фактичної відсутності екологічно безпечної харчової продукції в Україні.

14. Розкрито науково-методичні положення оцінки ефекту впровадження екологічної сертифікації в галузі агропромислового комплексу України щодо показників „вигоди”, „затрати” та чистої приведеної вартості вирощування органічних зернових в екологічно безпечних умовах Рівненської області й в цілому України за розробленими оптимістичним і песимістичним сценаріями. Значення вигод перевищує відповідне значення затрат, починаючи з 4-го року, а у наступних роках така тенденція досягає значення у 1,6 рази. Відношення коефіцієнтів вигоди-затрати через 3 роки для оптимістичного сценарію перевищує аналогічні значення для песимістичного в 1,37 рази, що засвідчує доцільність використання авторських пропозицій із скорочення перехідного періоду для органічного виробництва. При переході на органічне землеробство можливо зменшити площу під існуючими посівами зернових залежно від їх рентабельності за роками, наприклад, на 30-60% і отримувати такий самий сукупний прибуток, як при традиційному землеробстві.

15. З врахуванням теоретичних і методичних підходів до оцінювання додаткових здобутків держави від експорту сільськогосподарської продукції та сертифікованої біомаси, вимог членства України в СОТ (програма „зеленої скриньки”) запропоновано способи підвищення конкурентоспроможності вітчизняного агропромислового сектору економіки за рахунок використання запропонованих проектів стандартів, розроблених систем сертифікації сільськогосподарських земель, що враховують вартість проведення екологічної сертифікації, витрати на відновлення родючості ґрунтів та доходи від вирощування зернових культур.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Скрипчук П.М. Менеджмент якості довкілля : [монографія] / П.М. Скрипчук. - Рівне : НУВГП, 2006. - 350 с.

2. Скрипчук П.М. Організаційно-економічні основи запровадження екологічної стандартизації і сертифікації : [монографія] / П.М. Скрипчук. - Рівне : НУВГП, 2010. - 265 с.

3. Скрипчук П.М. Теоретико-методологічні основи формування системи екологічної стандартизації і сертифікації : [монографія] / П.М. Скрипчук. - Рівне : НУВГП, 2011. - 367 с.

4. Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація в сфері природокористування: еколого-економічні засади розвитку : [монографія] / П.М. Скрипчук. - Рівне : НУВГП, 2011. - 358 с.

5. Скрипчук П.М. Науково-практичні основи екологічного менеджменту осушуваних земель Українського Полісся : [монографія] / За ред. Л.Ф. Кожушко, П.М. Скрипчук. Рівне : НУВГП, 2007. - 134 с., розділи 1, 5, 6 загальною кількістю 3.2 д.а.

6. Скрипчук П.М. Оцінка екологічної безпеки осушуваних сільськогосподарських земель : [монографія] / П.М. Скрипчук, О.І. Бондар, В.В. Рибак [та ін.] - Рівне : НУВГП, 2009. - 334 с., розділи 1.1, 1.3, 2.2, 3.2, 4.1, 5.1, 5.4 загальною кількістю 2.5 д.а.

7. Скрипчук П.М. Экологические аудит и сертификация сельскохозяйственных земель: экономические аспекты и практический опыт реализации / П.М. Скрипчук // Методы решения экологических проблем : Монография / Под ред. д.э.н. проф. Л.Г. Мельника, к.э.н. Е.В. Шкарупы. - Сумы: Изд-во СумГУ, 2010. - Вып. 3. - С. 407-421, розділ загальною кількістю 0.5 д.а.

Статті у фахових виданнях

8. Скрипчук П.М. Сертифікація якості навколишнього природного середовища / П.М. Скрипчук // Регіональні перспективи, № 6 (43) - 2004. - С. 34-37 (0,25 друк. арк.).

9. Скрипчук П.М. Розробка індикаторів еколого-врівноваженого розвитку / П.М. Скрипчук // Вісник Львівської комерційної академії. Сер. Економічна / П.М. Скрипчук. - Львів : Вид-во Львівської комерційної академії, 2005. - Вип. 18, Ч. 1. - С. 109-114.

10. Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація як інструмент виробництва та споживання екологічно чистої продукції / П.М. Скрипчук // Економіка України. - 2006. - № 3. - С. 55-63.

11. Скрипчук П.М. Економічні механізми становлення і розвитку екологічної сертифікації / П.М. Скрипчук // Економіка і держава. - 2006. - № 7. - С. 33-36.

12. Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація: етапи і процедури проведення / П.М. Скрипчук // Вісник Львівської комерційної академії. Сер. Економічна / П.М. Скрипчук. - Львів : Вид-во Львівської комерційної академії, 2006. - Вип. 20. - С. 377-383.

13. Скрипчук П.М. Організаційно-економічні засади сертифікації об'єктів навколишнього природного середовища / П.М. Скрипчук // Вісник Сумського державного університету. Серія економіка / П.М. Скрипчук. - Суми : Видавництво СумДУ, 2006. - № 7 (91). - С. 162-169.

14. Скрипчук П.М. Методичні засади розробки і сертифікації інтегрованих систем менеджменту облводгоспів (модель ДСТУ ISO 9 000 + ДСТУ ISO 14 000) / П.М. Скрипчук // Вісник НУВГП: зб. наук. пр. Нац. ун-ту водного госп. та природокор. Серія : Економіка. - Рівне: НУВГП, 2006. - Вип. 1 (33). - С. 128-133.

15. Скрипчук П.М. Економічні аспекти екологічного маркування / П.М. Скрипчук // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. Вип. Маркетинг: теорія і практика. - Ч. І. - К.: КНЕУ, 2007. - С. 301-310.

16. Скрипчук П.М. Розвиток методології якості життя / П.М. Скрипчук // Экономические инновации. Современный инструментарий экологизации природопользования и хозяйствования / П.М. Скрипчук. - Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 2007. - Вып. № 26. - С. 261-273.

17. Скрипчук П.М. Екологічне маркування: інноваційні та організаційні аспекти / П.М. Скрипчук // Механізм регулювання економіки. - 2007. - № 1 (29). - С. 104-115.

18. Скрипчук П.М. Економічні засади екологічної стандартизації / П.М. Скрипчук // Вісник соціально-економічних досліджень. Одес. держ. екон. ун-т / П.М. Скрипчук. - Одеса : Видавництво ОДЕУ, 2007 - Вип. 26. - С. 307-313.

19. Скрипчук П.М. Організаційно-економічні основи стимулювання розвитку метрології, стандартизації та сертифікації / П.М. Скрипчук // Економіка і держава. - 2008. - № 10. - С. 43-46.

20. Скрипчук П.М. Значення екологічної сертифікації у формуванні менеджменту якості навколишнього природного середовища / П.М. Скрипчук // Проблеми раціонального використання соціально-економічного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. зб. наук. пр. Нац. ун-ту водного госп. та природокор. Серія: Економіка. - Рівне: НУВГП, 2008. - Вип. XIV. № 4. - С. 50-63.

21. Скрипчук П.М. Еколого-економічне моделювання в процедурі екологічних аудиту і сертифікації / П.М. Скрипчук // Вісник НУВГП: зб. наук. пр. Нац. ун-ту водного госп. та природокор. Серія: Економіка. - Рівне: НУВГП, 2009. - Вип. 3(47). - Ч. 2. - С. 112-119.

22. Skripchuk P.M. Ecological certification is economic and ecological instrument of the informative providing in the field of using natural resources / П.М. Скрипчук // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. Дніпропетровського нац. у-ту. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009, - Вип. 251: В 6 т. - Т. V. - С. 1148-1155.

23. Скрипчук П.М. Становлення і розвиток екологічних менеджменту, стандартизації, сертифікації / П.М. Скрипчук // Наук. вісник НЛТУ : зб. наук.-техн. праць / П.М. Скрипчук - Львів : НЛТУ України, 2009. - Вип. 19.4. - С. 76-86.

24. Скрипчук П.М. Об'єктивна потреба формування системи екологічної сертифікації у галузі природокористування / П.М. Скрипчук // Наук. вісник : зб. наук.-техн. праць / П.М. Скрипчук - Львів : НЛТУ України, 2009. - Вип. 19.6. - С. 70-79.

25. Скрипчук П.М. Інституційні аспекти забезпечення екологічної сертифікації якості територіально-господарських систем / П.М. Скрипчук // Вісник НУВГП : зб. наук. пр. Нац. ун-ту водного госп. та природокор. Серія: Економіка. - Рівне: НУВГП, 2009. - Вип. 1 (45). - С. 282-287.

26. Скрипчук П.М. Екологічний аудит територіально-господарських систем / П.М. Скрипчук // Економіка України. - 2009. - № 11. - С. 76-91.

27. Скрипчук П.М. Природний капітал: методологія оцінки, розвиток, екологічні стандартизація і сертифікація / П.М. Скрипчук // Вісник СНАУ : зб. наук. пр. Сумс. Нац. агр. ун-ту, Серія: фінанси і кредит. - Суми: СНАУ, 2009. - Вип. № 1 (26). - С. 302-308.

28. P.M. Skripchuk Estimation of earths of the agricultural setting: methodology, ecological audit and certification, external effects. Przemysl. Nauka i studia. № 8 (20), 2009, p. 24-33.

29. Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація територіально-господарських систем: концептуальні положення та економічний механізм запровадження / П.М. Скрипчук // Регіональна економіка. - 2009. - № 4. - С. 117-124.

30. Скрипчук П.М. Методологічні засади адаптації сільськогосподарського виробництва із врахуванням зміни економічних та екологічних чинників / П.М. Скрипчук // Наук. вісник : зб. наук.-техн. праць / П.М. Скрипчук - Львів : НЛТУ України, 2009. - Вип. 19.15. - С. 191-197.

31. Скрипчук П.М. Оцінка запровадження екологічної сертифікації продукції на підприємствах України / П.М. Скрипчук // Механізм регулювання економіки. - 2010. № 3. Т.1 (47). - С. 133-141.

32. Скрипчук П.М. Інструменти екологічної політики для запровадження екологічної сертифікації у сфері природокористування / П.М. Скрипчук // Вісник НУВГП : зб. наук. пр. Нац. ун-ту водного госп. та природокор. Серія: Економіка. - Рівне: НУВГП, 2010. - Вип 1(49). - С. 201-208.

33. Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація сфери природокористування в Україні: концептуальні положення, економічна доцільність, модель і механізм реалізації / П.М. Скрипчук // Економіка і держава. - 2010. - № 10. - С. 81-85.

Публікації в інших виданнях

34. Скрипчук П.М. Розробка стандартів ведення сільського господарства в умовах ринкової економіки / П.М. Скрипчук, Т.В. Цикун, С.Б. Гутюк // Вісник УДУВГП: зб. наук. пр. Українського держ. ун-ту водного госп. і природокор. Серія: Економіка. - Рівне: УДУВГП, 2002. - Вип. 5 (18). - С. 181-187. Особистий внесок здобувача: аргументовано актуальність і методичні підходи до розробки стандартів екологічно безпечного аграрного виробництва.

35. Скрипчук П.М. Методологічні засади запровадження екологічної сертифікації / П.М. Скрипчук // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Міжнар. наук. конф. Київ, 13-14 квітня 2006 р. - Київ: НАН України, РВПС України. - 2006. - Частина ІІ. - С. 161-163.

36. Скрипчук П.М. Гармонізація нормативного забезпечення менеджменту якості довкілля / П.М. Скрипчук // Стратегія якості у промисловості і освіті: 2-га Міжнар. конф. Дніпропетровськ - Варна, 2-9 червня 2006 р. - Пороги - TV - Варна, 2006. - Том 2. - С. 430-433.

37. Скрипчук П.М. Особенности внедрения системы экологического менеджмента в Украине / Л.Ф. Кожушко, П.М. Скрипчук, Э.Г. Мороз // Management and engineering 07: V International scientific conference. Sozopol, Bulgaria. June 18-22, 2007. - Jan XIV. Volume 2 (97). P. 1-6. Особистий внесок здобувача: розроблені теоретичні, методологічні засади розвитку екологічного менеджменту в Україні.

38. Скрипчук П.М. Теоретичні засади екологічної сертифікації територій / П.М. Скрипчук // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2007. № 2. - С. 28-36.

39. Скрипчук П.М. Социально-экономические основы экологической сертификации в Украине / П.М. Скрипчук // Устойчивое социально-экономическое развитие региона: Междунар. науч.-практ. конф. Гродно, 16-17 мая 2008 г. - Гродно ГрГУ им. Я. Купалы / Скрипчук П.М. Гродно: ГрГУ, 2008. - В 2 ч. Ч. 1. - С. 167-172.

40. Скрипчук П.М. Еколого-экономическая оценка мелиорируемых земельных ресурсов / П.М. Скрипчук, Н.А. Степанюк // Природообустройство: науч.-практ. журнал. - М.: Моск. гос. ун-т природооб., 2008. - № 3. - С. 96-99 Особистий внесок: розроблені теоретичні, методологічні засади еколого-економічної оцінки земельних ресурсів.

41. Скрипчук П.М. Еколого-економічні засади меліорацій зони Полісся України / П.М. Скрипчук // Таврійський науковий вісник. - Херсон: ХДАУ, 2009. - Вип. 65. Ч. 2. - С. 116-125.

42. Скрипчук П.М. Екологічний маркетинг як інструмент та інформаційне забезпечення якості життєзабезпечення / П.М. Скрипчук, В.В. Рибак // Вісник Хмельницького нац. ун-ту. Економічні науки. - Хмельницький : ХНУ, 2009. - Т. 3 (140), № 5. - С. 234-238. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано використання екологічного маркетингу як складової інформаційного забезпечення якості життєзабезпечення на основі системного підходу в економіці, екології та соціальній галузях.

43. Скрипчук П.М. Концепція екологічної сертифікації продукції, послуг, об'єктів і територій навколишнього природного середовища / П.М. Скрипчук // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2009. № 4. - С. 41-51.

44. Скрипчук П.М. Возможности оценки экологического риска при использовании генетически модифицированой продукции / П.М. Скрипчук, Х.А. Крачунов // Годишник на техническия университет. Том 1. - Варна, 2009. - С. 226-232. Особистий внесок здобувача: запропоновано методику оцінки ризиків використання генетично модифікованої продукції.

45. Скрипчук П.М. Соціально-екологічний аспект органічного землеробства / П.М. Скрипчук, Г.М. Шевчук // Эко- и агротуризм: перспективы развития на локальных территориях [текст] : тезисы докл. ІІ Междунар. Науч.-прак. конф., 22-23 апр. 2010 г., г. Барановичи : РИО БарГУ, 2010. - С. 265-268. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано значення екологічної сертифікації в галузі сільського зеленого туризму в Україні.

46. Скрипчук П.М. Інструменти управління інноваційною екологічною діяльністю / П.М. Скрипчук, В.В. Рибак // Вісник Хмельницького нац. ун-ту. Економічні науки. - Хмельницький : ХНУ, 2010. - Т. 2 (152), № 3. - С. 64-73. Особистий внесок здобувача: обґрунтована класифікація інновацій та місце в ній екологічної сертифікації у системі управління природокористуванням.

47. Скрипчук П.М. Економічна ефективність екологічної сертифікації / Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону // Матеріали доповідей ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 18 травня 2011 р. - Суми / За заг. ред. О.В. Прокопенко: Сумський державний університет, 2011. - С. 185-186.

Анотація

Скрипчук П.М. Еколого-економічні засади формування системи екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Сумський державний університет, Суми, 2011.

У дисертаційній роботі розроблено теоретичні та методологічні засади екологічної сертифікації, які полягають у формуванні концепції, удосконаленні основних напрямів розвитку екологічної стандартизації і сертифікації, науковому обґрунтуванні системи екологічної сертифікації.

Запропоновано науково-методичний підхід до формування системи екологічної сертифікації природно-господарських об'єктів, який передбачає проведення екологічного аудиту, моделювання і прийняття управлінських рішень за розробленими критеріями відповідно до еколого-економічного механізму її впровадження. Розроблено організаційно-економічний механізм та науково-методичні положення стимулювання розвитку екологічної сертифікації. Обґрунтовані методичні підходи до визначення вартості проведення екологічної сертифікації у сфері природокористування. Визначено економічні переваги для держави від екологічної сертифікації на прикладі вирощування органічної сільськогосподарської продукції.

Ключові слова: екологічна сертифікація, управління природокористуванням, економічний механізм, економічна ефективність, екологічний аудит.

Аннотация

Скрипчук П.М. Эколого-экономические основы формирования системы экологической сертификации в системе управления природопользования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Сумской государственный университет, Сумы, 2012.

В диссертационной работе на основе системного подхода в экологическом управлении и экономике природопользования обоснованно решение актуальной научно-практической задачи - формирование методологических основ, теоретических и методических положений формирования экологической сертификации в системе управления природопользования. Разработаны понятия, сущность и научно-методические основы внедрения экологической сертификации, обоснованы этапы ее развития в Украине и мире. Разработано концепцию экологической сертификации продукции, услуг, технологий и в сфере природопользования, которая системно отображает механизмы решения экономических, экологических и социальных проблем и продовольственной безопасности страны.

Предложен научно-методический подход в системе управления природопользованием, который включает экологический аудит, кластерное моделирование, оценку качества окружающей среды и эколого-экономический механизм управления, с помощью которого проводят экологическую сертификацию природно-хозяйственных систем. Разработаны критерии экологической сертификации природно-хозяйственных систем по бальной оценке и количеству соответствия показателей в процентах. Экономический эффект в результате экологической сертификации заключается в научно обоснованном развитии экономики, использовании совершенных управленческих решений, рациональном использовании природного капитала.

Предложено стоимость проведения экологической сертификации в сфере природопользования рассчитывать по формуле, учитывающей: стоимость проведения аудитов и инспекций, разовую плату за выдачу сертификата а также коэффициенты учитывающие, эколого-экономические особенности природопользования. Для определения цены предложения экологической сертификации земель сельскохозяйственного назначения предложено использовать общие принципы оценки инвестиционной эффективности проекта с применением метода определения чистой приведенной стоимости.

Обоснованы методические подходы к определению экономического эффекта от внедрения экологической сертификации в сфере управления природопользованием, которые включают сопоставление экономических преимуществ, а также издержек на проведение экологической сертификации.

Обоснованы системы проведения, принципы и предпосылки внедрения экологической сертификации в сфере природопользования, на основании которых разработан организационно-экономический механизм, алгоритм внедрения и стимулирования развития экологической сертификации. Усовершенствован метод определения стоимости работ по проведению экологической сертификации в сфере природопользования.

Разработаны теоретические основы и научно-методические положения по стимулированию развития экологической сертификации в системе управления природопользованием, которые включают три блока: экономические стимулы, обеспечивающие положительную мотивацию, экономические санкции к субъектам природопользования, организационно-правовые меры для экономического стимулирования к проведению экологической сертификации.

Обоснованы методические основы проведения экологической маркировки в системе экологической сертификации, которые учитывают этические требования и удовлетворение требований потребителей, глобализацию экономического пространства, положения информационного общества и социальной ответственности капитала в инновационно-инвестиционной модели развития экономики. С этой целью проведена по 5-ти бальной шкале оценка степени внедрения экологической маркировки в Украине и в мире.

На основании системного подхода усовершенствованы теоретические и научно-методические основы определения экономического эффекта от выращивания экологически сертифицированных органических зерновых на примере региона и в целом Украины.

Предложено учитывать системный подход от внедрения экологической сертификации с учетом требований членства Украины в Мировой Организации Торговли на предмет бюджетного финансирования сельскохозяйственного производства - программа «зеленого ящика» так, как это платежи на разработку и гармонизацию стандартов, внедрение положений экологической сертификации, маркетинг, консалтинг.

Ключевые слова: экологическая сертификация, управление в системе природопользования, экономический механизм, экономическая эффективность, экологический аудит.

Annotation

Skrypchuk P.M. Ecological and economic bases of formation of environmental certification in environmental management system. - Manuscript.

Thesis to gain a doctoral degree of economic sciences, speciality 08.00.06 - Environmental Economics and Environmental Protection. - Sumy State University, Sumy, 2012.

This thesis developed a theoretical and methodological framework for environmental certification which consist in the formation of concepts, the improvement of the main directions of development environmental standards and certification, the scientific system of environmental certification.

...