Методи боротьби з інфляцією відповідно до різних наукових концепцій

- розробка та втілення в життя комплексних державних программ розвитку економіки, в першу чергу галузей і підприємств, які сприяють становленню конкурентного, високотехнологічного та наукомісткого виробництва;

- проведення послідовної антимонопольної політики та створення широкої мережі економічної інформації для підприємств;

- посилення стимулів виробничого накопичення, включаючи субсидії, що здатні підтримати процес накопичення коштів у підприємців та населення;

- зміна структури виробничих фондів з метою розширення виробництва товарів народного споживання, тобто створення умов для переливу капіталу з однієї до іншої галузі суспільного виробництва;

- стимулювання кредитної та інвестиційної діяльності банків та обмеження покриття дефіциту коштів за рахунок банківського кредиту;

- вдоск. податкової системи; особлива увага регулюючій ролі податків;

- підвищення ефективності грошово-кредитної політики, яка повинна забезпечити тісний взаємозв'язок усіх елементів ринкового механізму товарно-грошових відносин [20].

Отже, найбільшої ефективності проведення антиінфляційної політики можна досягти лише за умов комплексного використання всіх можливих способів боротьби з інфляцією. Інфляційні процеси та економічні кризи не оминули жодної країни, проте навіть найважчі з них зазвичай завершувалися оновленням економіки та її зростанням. Україні необхідно використовувати той досвід і методи, які допомогли вийти іншим країнам з кризи і подолати інфляцію, але з врахуванням особливостей національної економіки.

Таким чином, досягнення цінової стабільності та підтримки високого рівня економічної безпеки країни є неможливим без комплексного дослідження проблем інфляції та розробки ефективної системи заходів антиінфляційного регулювання. Поряд із переосмисленням застарілих підходів і методів боротьби з інфляцією варто оцінити можливість використання і розробити нові механізми антиінфляційного регулювання із врахуванням сучасних реалій функціонування економіки України. Водночас розпочинати розробку таких механізмів варто із усвідомлення передумов виникнення, сутності і значення антиінфляційного регулювання.

Питання про необхідність регулювання інфляції, як, власне, і саме це явище, з'явилося з появою «неповноцінних» грошей та відповідною трансформацією грошових відносин у суспільстві. Антиінфляційне регулювання - це складова частина комплексу заходів, що застосовуються владою при виникненні інфляційних процесів. Таким чином, передумовою виникнення антиінфляційного регулювання виступає явище інфляції та ті наслідки, які воно має для стану економіки країни. Негативні соціальні та економічні наслідки інфляції змушують уряди різних країн проводити певну економічну політику, яка має назву антиінфляційної політики.

Концептуально антиінфляційне регулювання та антиінфляційна політика можуть розглядатись в декількох площинах. Неоднозначність самої інфляції, неоднорідність та чисельність факторів, що спричиняють її виникнення, міра їх інтеграції у процес, їх параметри та сила впливу вимагають конкретизації та ретельного аналізу причин виникнення цього макроекономічного явища та його тенденцій. Такий підхід дозволить визначити конкретну ціль - причину інфляції та обрати найбільш ефективні інструменти антиінфляційного регулювання. Наприклад, інфляція може спричинятися невідповідністю темпів зростання грошової маси та товарної маси. Якщо інфляція виникла внаслідок зайвого зростання грошової маси, то обмежувати зростання кількості грошей в обігу доцільно інструментами грошово-кредитної політики - обліковою ставкою, нормою резервування, операціями на відкритому ринку, валютними інтервенціями, обмеженнями динаміки та обсягів кредитування, селективними заходами тощо. Якщо надлишкова грошова маса - наслідок зростаючого платоспроможного попиту, то доцільним заходом буде збільшення податкових відрахувань з доходів. Якщо інфляція спричинена недостатньою кількістю товарів, на які є попит, то вихід із даної ситуації необхідно шукати через процеси стимулювання виробництва [23].

Для покращення ситуації в Україні, для якої останнім часом характерним є досить високий рівень інфляції, і прогнози щодо нього теж не досить втішні, необхідна радикальна зміна діючої фінансової політики, якій притаманна девальвація та інфляція, на політику зміцнення національної валюти, стимулювання зростання промислового виробництва, підтримки оптимально регульованого рівня інфляції. Антиінфляційне регулювання має важливе значення для стримування інфляції та підтримки відносно стабільних темпів економічного зростання. Це пояснюється тим, що інфляція виникає як при «перегріві» економічної кон'юнктури, так і при спаді виробництва. Не менш важливу роль в стабілізації грошового обігу відіграє рівновага державних фінансів, досягнення якої також є завданням антиінфляційного регулювання. Невелика інфляція збільшує платоспроможний попит і тим самим стимулює економічне зростання.

Втілення у життя такої політики було б ефективнішим та швидшим, якби український уряд розробив антиінфляційну програму, яка б враховувала стадії інфляційного процесу, його інтенсивність та інші фактори. Оскільки завдання боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків, які має ефективно виконувати антиінфляційне регулювання, різні, вони потребують прийняття неоднакових методів регулювання. Важливою частиною розроблення антиінфляційної програми також є встановлення кількісних показників, які визначатимуть її кінцеві результати. До таких належать цінові показники (темп інфляції, індекс споживчих цін (табл. 3.1.), індекси оптових цін тощо), динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків тощо [24, с. 15].

Підводячи підсумок, можна відзначити, що антиінфляційне регулювання в Україні знаходиться в даний час на етапі, коли необхідно подальше вико- ристання заходів протидії інфляції. Майбутній успіх антиінфляційного регулювання залежить насамперед від правильного керівництва на державному рівні. Регулювання інфляції на основі системного підходу дозволить знизити інфляційні очікування, які стимулюють завчасне підвищення цін учасниками ринку, більш реально оцінювати економічні індика- тори, подолати помилковість сигналів, що надходять на ринок, і стабілізувати економічну поведінку його учасників і населення. При відносній стабільності цін знизиться вплив інфляційного чинника на при- йняття рішень про угоди та інвестиціях. Результати антиінфляційного регулювання, виходячи з показників рівня інфляції, свідчать, що вітчизняну антиінфляційну політику можна і потрібно покращувати до рівня розвинених країн (Японія, Європейські країни, США).

Таблиця 3.1. Індекси споживчих цін в Україні з 2000 по 2016 роки.

Висновки

фінансовий інфляція виробництво

Проведене дослідження причин, прояву та закономірностей протікання інфляції в Україні, соціально-економічного стану українців, а також заходів антиінфляційної політики в Україні дає змогу зробити наступні висновки.

Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого - у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу. Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Але не кожне підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін.

Як економічна категорія інфляція відображає перерозподіл національного доходу між сферами суспільного відтворення, галузями і регіонами народного господарства, між класами і соціальними групами населення, здійснюване через механізм зміни цін.

У роботі було визначено три основні напрямків наслідків інфляції для економічних субЧєктів, а саме: позитивний (приріст прибутку); нульовий (нейтральний); негативний (збитковий).

До негативних наслідків інфляційних процесів у роботі віднесено: зниження реальних прибутків населення, знецінення заощаджень населення, втрата зацікавленості виробників у створенні якісних товарів, високий рівень інфляційних очікувань, падіння експортної виручки, девальвація національної валюти.

Інфляційні процеси в Україні за досліджуваний період відбувалися за різних причин, як зовнішніх так і внутрішніх. Зокрема, це дефіцит бюджету, зростання державного боргу, надмірна емісія грошей, монополізація виробництва, незбалансованість інвестицій, загострення соціально-політичної ситуації в країні тощо.

Як і будь-який процес, що має економічну природу, інфляція в України мала певні етапи своєї еволюції. Виокремлено п'ять етапів розвитку інфляційного процесу в Україні: пострадянський період (1991 р.), гіперінфляційний період (1992-1994 рр.), дезінфляційний період (1995-1996 рр.), стабілізаційний період (1997-2013 рр.) та сучасний період (2014 р. і донині).

До соціально-економічних наслідків інфляції в Українї належать в першу чергу:

– ? зниження життєвого рівня населення;

– ? скорочення поточних реальних витрат населення;

– ? розподіл населення на бідних і багатих;

– ? падіння виробництва галузі;

– ? збільшення рівня безробіття.

Негативні економічні та соціальні наслідки інфляції визначають необхідність постійного регулювання її чинників. Регульована інфляція сприяє стабільному розвитку економіки, підвищенню її інноваційності та модернізації (неконтрольована ж інфляція, будучи наслідком розбалансованості економіки, посилює її диспропорції).

Основними принципами сучасної антиінфляційної політики в Україні повинні стати системність, управління інфляційним процесом ринковими і державними методами в інтересах зростання національного виробництва і забезпечення економічної безпеки країни і народу. Найефективнішим заходом антиінфляційної політики для України є розробка чіткої антиінфляційної програми, яка повинна врахувати стадії інфляційного процесу та його інтенсивність. Важливою складовою програми повинні стати кількісні фактори, які визначатимуть її кінцеві результати: темп інфляції, індекс споживчих цін, індекси оптових цін, динаміка грошової маси в обігу, розмір і динаміка державних видатків. Для ефективної реалізації такої програми необхідна сувора регламентація бюджетного процесу.

Список використаних джерел

1.Усов В.В. Деньги. Денежное обращение. Инфляция: Учеб. пособие - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.

2.Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита. М.: Банки и биржи, 1995.

3.Лившиц А. Я. Введение в рыночную экономику. М., 1998.

4.Чепурин М.Н. Курс экономической теории. Киров.: АСА, 1995.

5.Панчишин С. Макроекономіка: Навчальний посібник - К.: Либідь, 2007. - 616с.

6.Тіверіадська Л.В., Якименко А.М. Інфляційні процеси та їх соціально-економічні наслідки в Україні. // Економічний простір, 2015, №93.

7.Сайт Державного комітету статистики. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

8.Паливода К.В. Реальний стан економіки України: безінвестиційне зростання / К.В. Поливода//Фондовий ринок. - 2007. - №46. - С. 2-8.

9.Петрик О. Інфляція в Україні та її прогнозування в Національному банку // Вісник Національного банку України. - 2012. ? №5. - С. 8-12.

10.Марцин В. С. Інфляційні процеси, причини їх виникнення та шляхи подолання в Україні // Регіональна економіка. - 2012. ? №1. - С. 21-29.

Размещено на Allbest.ru