Формування та розвиток системи управління корпоративною безпекою підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.24.021.8

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Рудковський Олександр Володимирович

Херсон - 2017

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор Хрущ Ніла Анатоліївна,

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів, банківської справи та страхування.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Анісімова Ольга Миколаївна,

Донецький національний університет (м. Вінниця)

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри інформаційних систем управління;

доктор економічних наук, доцент

Погорелов Юрій Сергійович, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри обліку і аудиту;

доктор економічних наук, доцент

Гарафонова Ольга Іванівна, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту.

Захист відбудеться «13» липня 2017 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 67.052.05 у Херсонському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 24, корпус 1 ХНТУ, ауд. 223.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 24.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поступова глобалізація світової економіки, посилення конкуренції на національних та міжнародних ринках, ускладнення виробництва конкурентноздатної продукції та її просування до кінцевого споживача в межах циклу задоволення суспільних потреб, постійно вимагають удосконалення не тільки техніко-технологічних процесів та організації виробництва, а й призводять до пошуку нових організаційних форм ведення господарської діяльності та відповідної побудови ефективних систем управління ними, що відображається у еволюції наукових поглядів. Корпоративна форма організації господарської діяльності є еволюційним здобутком розвитку з боку не тільки практичних надбань, але й сучасних наукових доробок щодо підвищення ефективності діяльності компаній, формування їх конкурентних переваг та найбільш повного використання їх організаційного потенціалу. Причому вона сьогодні в тих чи інших формах займає домінуюче положення у відношенні до інших, що потребує дослідження основних підходів до формування систем та механізмів з управління та підвищення ефективності функціонування саме корпоративного сектору економіки.

Корпоративні підприємства виступають найбільш активними учасниками ринкових відносин, а їхня діяльність охоплює переважну більшість господарських операцій видобутку, розподілу та споживання виробничих ресурсів, вироблення корисних благ, задоволення широкого кола суспільних потреб та запитів. Відіграючи надзвичайну роль в національній економіці, такі структури посідають важливе місце у системі економічної безпеки країни. З розвитком ринкових відносин в Україні формується новий тип управління, який домінує в країнах із ринковою економікою, а саме - корпоративне управління. Можливості, що надаються корпоративною організацією для нарощування обсягів діяльності та залучення інвестиційних ресурсів, дозволяють створити надзвичайно сприятливі передумови для активізації інноваційної діяльності.

Разом з тим, в процесі розвитку економіки України відбуваються суттєві зміни як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі функціонування корпоративних структур. Небезпечні явища, які супроводжують цей процес, не сприяють позитивним змінам розвитку суб'єктів господарської діяльності. Спостерігається зниження фінансової стійкості більшості корпорацій, спад обсягів виробництва, збільшення питомої ваги збиткових підприємств, зростання кількості банкрутств. Ці негативні явища мають дестабілізуючий характер впливу на економічний стан корпорацій та значно знижують рівень їх корпоративної безпеки, що в подальшому може призвести до втрати економічної самостійності та здатності до самозбереження. Одним із важливих і перспективних напрямів вирішення зазначених проблем є розробка методологічних підходів до формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємств.

Проблемам розвитку корпоративізму присвятили чимало наукових праць такі вітчизняні вчені: О. М. Анісімова, В. Д. Базилевич, З. С. Варналій, В. М. Геєць, А. С. Гальчинський, О. І. Гарафонова, В. М. Гриньова, Д. В. Задихайло, І. А. Ігнатьєва, В. А. Євтушевський, І. П. Малик, М. П. Мальська, Г. В. Назарова, О. С. Поважний, Г. Г. Савіна, І. А. Старостіна, Н. А. Хрущ.

На актуальність проблеми забезпечення достатнього рівня корпоративної безпеки вказують теоретико-прикладні дослідження, серед яких варто виокремити напрацювання вітчизняних та зарубіжних науковців: Л. І. Абалкіна, О. В. Барановського, М. А. Бендикова, О. В. Ілляшенко, М. А. Коваленка,Г. В. Козаченко, П. Я. Кравчука, І. П. Мігус, Є. І. Овчаренка, Є. А. Олейникова, І. П. Отенко, Ю. С. Погорелова, Є. М. Рудніченка, О. А. Сарапіної, В. І. Франчука, Ю. М. Харазішвілі, І. І. Цигилика, Л. Г. Шемаєвої, В. В. Шликова, В. І. Ярочкіна.

Констатуючи вагомі наукові результати досліджень зазначених вчених, слід відзначити, що залишаються недостатньо розробленими методологічні засади розв'язання проблем формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємств. Таким чином, поставлена на розгляд проблема потребує свого розв'язання на нових методологічних засадах.

Науково-теоретична та практична значимість окреслених проблем зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання, наукову новизну та структурно-логічну побудову дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності до планів науково-дослідної роботи Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за держбюджетними темами: «Методологія формування мережевих структур та моделі їх корпоративного управління» (номер державної реєстрації 0113U002061, 2015-2017 рр.), в межах якої автором запропоновано концептуальну модель формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою; «Процеси формування та моделювання стратегії і тактики управління фінансами суб'єктів господарювання» (номер державної реєстрації 0114U000272, 2014-2016 рр.), у процесі виконання якої автором запропоновано науково-методологічний підхід до формування стратегічних пріоритетів розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємства.

У межах тематики наукових досліджень Хмельницького національного університету при виконанні госпрозрахункової теми «Розробка моделей та технологій процесу прийняття управлінських рішень в системі ефективного розвитку підприємств легкої промисловості» (номер державної реєстрації 0114U004512, 2014-2015 рр.) здобувачем здійснено розроблення теоретико-методологічних підходів до формування організаційно-економічного механізму управління корпоративною безпекою підприємства.

У рамках тематики досліджень наукового журналу «Економіка і фінанси» (м. Дніпро) при виконанні науково-дослідної теми «Розробка концепції забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації світової економіки» (номер державної реєстрації 0113U007516, 2014 р.) автором визначено основні характеристики корпорацій як підприємницької структури колективної форми власності, суб'єкта господарювання та соціального інституту, розглянуто принципи побудови ефективної системи корпоративного управління, визначено фактори, які впливають на її ефективність, проаналізовано умови та сформульовано вимоги до керованості системи корпоративної безпеки підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування та розроблення теоретико-методологічних засад, науково-методичних та практичних рекомендацій щодо формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємств.

Виходячи з поставленої мети дослідження, автором вирішувались такі основні завдання:

- систематизувати наукові положення щодо змісту безпеки як загальнонаукової категорії та обґрунтувати природу процесів взаємодії підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища у контексті забезпечення їх безпеки;

- дослідити передумови виникнення, зміст та складові корпоративної безпеки підприємства;

- дослідити сутність корпорації як суб'єкта економічних відносин та розвинути класифікаційні засади визначення видів загроз корпоративній безпеці підприємства;

- визначити основні концепції та розглянути еволюцію теорій управління корпоративною безпекою;

- обґрунтувати теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму управління корпоративною безпекою підприємства;

- дослідити методологічні аспекти побудови системи управління корпоративною безпекою та обґрунтувати концептуальну модель її формування та розвитку;

- удосконалити систему управління корпоративною безпекою підприємства;

- визначити вплив факторів внутрішнього і зовнішнього середовища на корпоративну безпеку підприємств харчової промисловості;

- удосконалити науково-методичний підхід щодо визначення рівня загроз корпоративній безпеці харчових підприємств;

- сформулювати методологічні положення та розробити науково-методичні рекомендації щодо оцінювання рівня сформованості системи управління корпоративною безпекою на підприємствах харчової промисловості;

- систематизувати типи поведінки суб'єктів безпеки в процесі запобігання загрозам;

- запропонувати науково-методичний підхід щодо вибору стратегії розвитку системи управління корпоративною безпекою та надати управлінські рекомендації за його результатами.

Об'єктом дослідження є процеси формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємств.

Предмет дослідження складають теоретичні, методологічні, науково-методичні засади та прикладний інструментарій формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи утворює сукупність загальнонаукових і спеціальних методів, які дозволяють системно вирішувати проблемні завдання з обраного напряму дослідження.

Для вирішення поставлених завдань було використано такі методи наукового дослідження: монографічний аналіз - для дослідження безпеки як загальнонаукової та загальноекономічної категорії; абстрагування та морфологічний аналіз - для уточнення та впорядкування категоріально-понятійного апарату за обраним напрямом дослідження; групування і класифікації - для дослідження видів загроз корпоративній безпеці підприємств; метод індукції і дедукції - для побудови методологічних основ управління корпоративною безпекою на підприємствах; економіко-статистичний метод - для виявлення тенденцій розвитку і структурних змін у харчовій промисловості; таксономічний метод - для визначення інтегрального показника рівня загрози корпоративній безпеці харчових підприємств; метод експертних оцінок, аналітичний метод - для визначення інтегрального показника сформованості системи корпоративної безпеки за різними рівнями управління (оперативним, тактичним, стратегічним); абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення результатів досліджень та формування на їх основі проміжних та підсумкових висновків; графоаналітичний метод - для надання наочності матеріалу та схематичності зображення низки теоретичних та практичних положень дисертації.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти ВР України, Кабінету Міністрів України, Антимонопольного комітету України щодо організації та функціонування корпоративних підприємств; матеріали Державної служби статистики України; офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій; основні положення наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених у межах досліджуваного проблемного поля; матеріали вітчизняних і міжнародних конференцій; звітні дані корпоративних підприємств харчової промисловості; інформація мережі Internet; власні дослідження та спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна, сформульованих у дисертаційній роботі досліджень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що їх сукупність являє собою основу для вирішення важливої проблеми щодо обґрунтування теоретико-методологічних і прикладних засад формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємств.

Основні наукові результати, які розкривають особистий внесок автора в розробку й вирішення проблеми, характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

- обґрунтовано природу процесів взаємодії підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища на основі узгодження корпоративних інтересів та координації дій у економічній, соціальній, політичній, екологічній та природній сферах діяльності за складовими: фінансово-економічною, кадрово-інтелектуальною, техніко-технологічною, інформаційною, логістичною та культурно-ціннісною;

- запропоновано специфічну характеристику системи управління корпоративною безпекою, а саме: «сформованість системи», під якою слід розуміти узгодженість інтересів суб'єктів безпеки за рівнями (мікрорівень, мезорівень та макрорівень) з урахуванням складових корпоративної безпеки; такий підхід дозволяє кількісно оцінювати рівень сформованості системи управління корпоративною безпекою підприємства;

- запропоновано систематизацію типів поведінки суб'єктів безпеки в процесі запобігання загрозам на основі критеріїв «міра, у якій для суб'єкта важливо подолати загрозу» та «міра, у якій для суб'єкта важливо зберегти виробничий потенціал», у відповідності до якої запропоновано виділяти такі типи поведінки: примирення, адаптація, активізація механізмів протидії загрозам, застосування доцільної стратегії протидії загрозам; така систематизація спрямована на передбачення поведінки суб'єкта та вибору доцільних інструментів її реалізації;

- запропоновано матричну класифікацію стратегій розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємства в залежності від рівня сформованості (низького, середнього, високого) системи та рівня загроз (низького, середнього, високого); в матриці представлено такі стратегії: стратегія очікування суттєвих змін, стратегія напруженого моніторингу, стратегія спокійного моніторингу, стратегія сподівань, стратегія активізації діяльності з підвищення рівня корпоративної безпеки, стратегія формалізованого підходу до запобігання загрозам, стратегія гасіння всіх вогнищ небезпеки, стратегія гасіння груп небезпеки, стратегія гасіння локальних вогнищ небезпеки; надана систематизація стратегій розвитку системи управління корпоративної безпеки дозволяє на її основі сформувати науково-методологічний підхід до вибору стратегій в залежності від кількісного представлення сформованості системи і рівня загроз;

удосконалено:

- склад функціональних складових корпоративної безпеки, в якому, на відміну від існуючих, додатково враховано логістичну складову, спрямовану на узгодження інтересів підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища щодо зниження економічних втрат в процесі руху матеріальних потоків у ланцюгу «постачання сировини - виробництво - споживання»;

- організаційно-економічний механізм управління корпоративною безпекою, в якому на відміну від існуючих, передбачено блок вибору рівня управління: оперативного, тактичного або стратегічного, - в залежності від стану захищеності стабільності функціонування підприємства, що дозволяє більш доцільно обирати управлінські заходи щодо реалізації кожної складової корпоративної безпеки підприємства;

- систему управління корпоративною безпекою за рахунок розширення її функцій, а саме: додатково пропонується функція «гармонізації та взаємоузгодженості інтересів», та конкретизації блоку забезпечення корпоративної безпеки підприємства, що полягає у застосуванні управлінського інструментарію вибору доцільної стратегії розвитку системи управління корпоративної безпеки підприємства;

- науково-методологічний підхід до вибору стратегій розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємства, заснований на відповідності стратегії певному стану корпоративної безпеки, який характеризується кількісно рівнем сформованості та рівнем загроз; даний підхід дозволяє максимально уникати суб'єктивного підходу при виборі стратегії і при цьому дотримуватись принципу доцільності, тобто відповідності стратегії меті її застосування при певних внутрішніх і зовнішніх обставинах;

дістали подальшого розвитку:

- категоріально-понятійний апарат теорії управління безпекою підприємств, а саме визначення понять: «корпоративна безпека підприємства», під яким, на відміну від існуючих, слід розуміти стан захищеності стабільного функціонування та корпоративних інтересів підприємства від потенційних і реальних загроз, що досягається шляхом гармонізації та взаємоузгодження його інтересів відповідно до інтересів суб'єктів внутрішнього й зовнішнього середовища; «управління корпоративною безпекою підприємства», під яким, на відміну від існуючих, слід розуміти сукупність взаємопов'язаних процесів, метою яких є узгодження інтересів підприємства з іншими суб'єктами безпеки та протистояння загрозам, що дозволяє досягти такого стану корпоративної безпеки, за якого зберігається стабільне функціонування та розвиток підприємства відповідно до його оперативних, тактичних та стратегічних цілей; «система управління корпоративною безпекою підприємства», під яким, на відміну від існуючих, пропонується розуміти організовану сукупність управлінських заходів, які підпорядковані певній меті, задачам, принципам та функціям, та спрямовані на захист корпоративних інтересів підприємства від негативного впливу потенційних та реальних загроз;

- класифікація загроз корпоративній безпеці підприємств, в якій, на відміну від існуючих, додатково виділено класифікаційну ознаку «за рівнями управління», що дозволяє розподілити загрози за оперативним, тактичним та стратегічним рівнем управління для ухвалення найбільш обґрунтованих управлінських рішень щодо запобігання негативного впливу загроз;

- сутнісне наповнення концептуальної моделі формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємства, яка, на відміну від існуючих, передбачає не тільки дослідження впливу загроз зовнішнього і внутрішнього середовища, але і враховує узгодження інтересів суб'єктів безпеки, що в кінцевому рахунку дозволяє визначати рівень сформованості та напрямки управлінського розвитку системи корпоративної безпеки; особливістю моделі є поєднання процесів формування та розвитку, що дозволяє у подальшому запровадити кількісний підхід до одночасного оцінювання зазначених категорій;

- науково-методичний підхід до визначення рівня загроз корпоративній безпеці підприємств харчової промисловості на основі застосування таксономічного методу, який, на відміну від існуючих, дозволяє визначати інтегральний рівень загроз на основі порівняння фактичних показників за складовими з їх пороговими рівнями, при цьому пороговий рівень слід розглядати як такий, після перевищення якого підприємство втрачає можливість стабілізувати свою діяльність.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в доведенні науково-обґрунтованих та методично-завершених положень до рівня практичних рекомендацій, спрямованих на формування та розвиток системи управління корпоративною безпекою підприємств.

Результати дисертаційної роботи використано Департаментом економічного розвитку, промисловості і інфраструктури Хмельницької обласної державної адміністрації під час розробки Плану реалізації Стратегії регіонального розвитку Хмельницької області на 2015-2017 рр. (довідка № 05.01-1211/16 від 29.04.2016 р.); Управлінням економіки Хмельницької міської ради при підготовці проектів щорічних програм соціально-економічного розвитку м. Хмельницького (довідка № 293 від 14.07.2016 р.); Хмельницькою торгово-промисловою палатою при розробці інвестиційних програм для м. Хмельницького (довідка № 22-01/532 від 14.06.2016 р.); у діяльності підприємств харчової промисловості: ТОВ «Мілк Ворд» (довідка № 220/1 від 11.04.2016 р.); ПрАТ «Деражнянський молочний завод» (довідка № 489 від 15.04.2016 р.); ТОВ «АФ «Проскурів» (довідка № 27 від 15.04.2015 р.); ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» (довідка № 1591 від 21.04.2016 р.); ТДВ «Дунаєвецький маслозавод» (довідка № 38 від 26.04.2016 р.); ТОВ «Віньковецький сирзавод» (довідка № 138/1 від 18.05.2016 р.); ДП «Старокостянтинівський молочний завод» (довідка № 216 від 14.04.2016 р.); ТОВ «Кобулетурі-Україна» (довідка № 125 від 14.06.2016 р.). Теоретичні положення і матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі ПВНЗ «Хмельницький економічний університет» при викладанні дисциплін: «Економіка підприємств», «Фінансовий менеджмент» (довідка № 47/1 від 05.04.2016 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним дослідженням, в якому обґрунтовано авторський підхід до розробки теоретико- методологічних і прикладних основ формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємства. Всі наукові результати, які отримано у дисертаційній роботі та виноситься на захист, одержано автором особисто і відображено у наукових публікаціях. Конкретний внесок здобувача в цих роботах викладено в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації. В даній роботі матеріали і висновки кандидатської дисертації не використано.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методичні і практичні результати проведеного дослідження, а також концептуальні положення і загальні висновки доповідалися й публічно обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: IX Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2012 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції управління фінансовими та інноваційними процесами в умовах ринкових перетворень» (м. Вінниця, 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток систем фінансово-облікового забезпечення функціонування підприємств та національного господарства» (м. Тернопіль, 2014 р.); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна візія та виклики» (м. Тернопіль, 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Інноваційне забезпечення сталого розвитку України в контексті інтеграції до Європейського співтовариства» (м. Вінниця, 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Застосування інноваційних технологій у підготовці фахівців з економіки, фінансів та права - 2014» (м. Вінниця, 2014 р.); 20-th International Scientific Conference «Economic for ecology» ESCS (c. Sumy, 2014 р.); IX Міжнародній науково-практичній конференції «Управління економічними системами: концепції, стратегії та інновації розвитку» (м. Хмельницький, 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжнародні відносини країн Центрально-Східної Європи в умовах бігравітаційних процесів» (м. Хмельницький, 2014 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів та студентів «Сучасні напрямки розвитку економіки і менеджменту на підприємствах України» (м. Харків, 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (м. Київ, 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми становлення інформаційної економіки в Україні» (м. Львів, 2015 р.);

LXXI науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів та співробітників відокремлених структурних підрозділів університету (м. Київ, 2015 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 55 наукових праць, із них: 1 одноосібна монографія; 4 колективних монографій; 7 статей у наукових періодичних виданнях інших держав; 17 статей у виданнях, які включено до міжнародних наукометричних баз; 11 статей у наукових фахових виданнях України; 1 стаття в інших наукових виданнях; 14 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 54,29 друк. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 506 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі: основного тексту 367 сторінок, 32 рисунки, 84 таблиці, список використаних джерел нараховує 672 найменування на 67 сторінках, 10 додатків на 63 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, сформульовано мету та визначено об'єкт, предмет і завдання дослідження, надано характеристику наукової новизни, практичне значення одержаних результатів та інформацію щодо апробації результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі «Теоретико-методичні аспекти дослідження корпоративної безпеки підприємства» досліджено понятійно-категоріальний апарат та систематизовано теоретичні напрацювання щодо змісту безпеки як загальнонаукової категорії; обґрунтовано природу процесів взаємодії підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища у контексті забезпечення їх безпеки; визначено сутність, зміст і функціональні складові корпоративної безпеки підприємства.

Дослідження безпеки як загальнонаукової категорії, розгляд її епістемології, який здійснений з використанням положень екосесетейту, екосесенту, загальної теорії систем, теорій і концепцій функціонування та розвитку підприємства, а також за результатами опрацювання наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної свободи, гармонізації інтересів, управління підприємством, дозволили виявити розмаїття зв'язків, що мають місце як усередині досліджуваного об'єкта, так і в його взаємозв'язку із зовнішнім середовищем, а також розглянути структуру економічної безпеки та пояснити її ґенезу.

Встановлено, що формування конфігурації взаємозв'язків і взаємозалежностей об'єктів безпеки завжди залежить від набору інтересів певного суб'єкта безпеки, які мають підлягати захисту та/або узгодженню з інтересами інших суб'єктів.

Виділено інтереси підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища за сферами діяльності, які в однаковій мірі притаманні всім учасникам взаємодії в процесі управління підприємством (рис. 1).

Спираючись на наукові здобутки теорії і практики управління безпекою, аргументовано доцільність уточнення змістовного наповнення дефініції «корпоративна безпека підприємства». На підставі проведеного дослідження наукових позицій і рекомендацій щодо визначення поняття «корпоративна безпека підприємства» у роботі запропоновано таке його трактування: корпоративна безпека підприємства - це стан захищеності стабільного функціонування та корпоративних інтересів підприємства від потенційних і реальних загроз, що досягається шляхом гармонізації та взаємоузгодження його інтересів відповідно до інтересів суб'єктів внутрішнього й зовнішнього середовища.

На основі узагальнення та критичного аналізу існуючих наукових поглядів відносно структури корпоративної безпеки, в роботі представлено авторську позицію щодо функціональних складових корпоративної безпеки. Запропоновано розглядати корпоративну безпеку у розрізі таких її складових: фінансово-економічна, кадрово-інтелектуальна, техніко-технологічна, інформаційна, логістична та культурно-ціннісна. Зазначені складові корпоративної безпеки адаптовано до сучасного зовнішнього середовища, в якому генеруються загрози негативного характеру, на елімінування яких і спрямована дія складових.

Визначено, що найсуттєвіші загрози виникають у тих сферах діяльності, де збільшується кількість суб'єктів взаємодії. Логістична складова пов'язана із внутрішнім менеджментом та охоплює зв'язки, що виникають на мезо- і макрорівні. Тобто, кількість зв'язків за цією складовою є однією з найбільших, а тому і кількість загроз, які виникають у сфері логістики є найбільшим, що потребує підвищеної управлінської уваги для протидії цим загрозам. Цим пояснюється врахування логістичної складової, яка спрямована на узгодження інтересів підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища щодо зниження економічних втрат в процесі руху матеріальних потоків у ланцюгу «постачання сировини - виробництво - споживання».

Рис. 1. Конфігурація взаємозв'язків сфер діяльності та сфер інтересів суб'єктів безпеки

У другому розділі «Концептуальні підходи до управління корпоративною безпекою підприємства» досліджено сутність корпорації як суб'єкта економічних відносин та розвинуто класифікаційні засади визначення видів загроз корпоративній безпеці підприємства; визначено основні концепції та розглянуто еволюцію теорій управління корпоративною безпекою; обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму управління корпоративною безпекою підприємства.

На основі дослідження глобальних закономірностей розвитку суспільства встановлено, що підґрунтям економічного зростання в Україні має стати корпоративна форма організації господарської діяльності, оскільки саме така форма діяльності є привабливою з точки зору підвищення ефективності діяльності компаній, надає конкурентні переваги та відкриває нові перспективи залучення та використання сукупності всіх можливостей.

Встановлено, що перевагами корпоративної форми діяльності є: забезпечення конкурентоспроможності організації, гнучкість та мобільність, здатність реагувати на зміни ринкової кон'юнктури, легкість залучення додаткових коштів шляхом емісії акцій, залучення іноземних інвестицій, відкритість до інноваційних процесів. Недоліками корпоративної діяльності є загроза монополізації ринку в результаті недобросовісної конкуренції, незахищеність прав акціонерів.

Встановлено, що саме наявність спільної мети та інтересів є характерною особливістю корпорації, що забезпечує єдність та стійкість організаційної форми, функціональну структуру, а також комплекс узгоджених шляхів і методів реалізації мети та можливість адаптивної поведінки до впливів зовнішнього характеру.

Доведено, що формування концепції управління корпоративною безпекою підприємства є досить актуальною проблемою, оскільки сьогодні держава прямо не здійснює керування діяльністю підприємств, а тільки регулює їхню діяльність за допомогою правових, економічних і соціальних заходів, за допомогою прямого (розробка нормативних актів, положень, заходів, що безпосередньо впливають на діяльність суб'єктів ринкових відносин) і непрямого (податкова система, цінова і фінансово-кредитна політика, державні замовлення) регулювання.

Визначено, що характер діяльності корпорації як відкритої системи визначається динамічністю, непередбачуваністю та невизначеністю. За таких умов підприємству досить важко зберігати стабільність та реалізувати поставлені завдання, оскільки загрози, що виникають як в зовнішньому, так і у внутрішньому середовищах, мають дестабілізуючий характер та несуть небезпеку для діяльності підприємства. В окремих випадках загроза має критичний характер та може бути причиною банкрутства підприємства

Обґрунтовано, що для прийняття управлінських рішень важливо ідентифікувати загрози для корпоративної безпеки підприємства. З цією метою в роботі систематизовано загрози щодо кожної зі складових корпоративної безпеки підприємства за рівнями управління (табл. 1). Така класифікація загроз дозволить керівництву підприємства своєчасно реагувати на вплив дестабілізуючих чинників.

Встановлено, що зовнішні загрози для корпоративної безпеки можуть створюватись: клієнтами, конкурентами, кримінальними елементами, партнерами, колишніми працівниками, юридичними і фізичними особами, які займаються промисловим шпигунством, окремими посадовими особами державних органів, які зловживають своїм становищем, засобами масової інформації.

Таблиця 1 Класифікація загроз корпоративній безпеці підприємства за рівнями управління

Внутрішні загрози, як правило, викликані наявністю передумов для протиправних, негативних дій персоналу, порушенням режимів діяльності, безконтрольним використанням засобів виробництва: низького стану виховної та профілактичної роботи; невідповідності кадрової політики умовам роботи; непрофесійних дій працівників; психологічних та комунікаційних особливостей працівників; низького стану трудової і виробничої дисципліни; недосконалої системи стимулювання праці персоналу; слабкої вимогливості керівного складу. Внутрішні загрози корпоративної безпеки є постійними і не залежать від наявності зовнішніх загроз.

Систематизація праксеологічних і науково-методологічних підходів до розуміння базових категорій теорії управління безпекою підприємств свідчить про широку їх різноманітність, різновекторність та суперечливість, що потребує узагальнення і уточнення з метою розкриття змісту та специфіки управління корпоративною безпекою.

На основі дослідження і узагальнення сучасної термінології менеджменту, сформульовано авторське бачення змісту дефініції «управління корпоративною безпекою підприємства», згідно з яким це - сукупність взаємопов'язаних процесів, метою яких є узгодження інтересів підприємства з іншими суб'єктами безпеки та протистояння загрозам, що дозволяє досягти такого стану корпоративної безпеки, за якого зберігається стабільне функціонування та розвиток підприємства відповідно до його оперативних, тактичних та стратегічних цілей.

Спираючись на сутнісне наповнення концепції та розуміння особливостей управління корпоративною безпекою підприємств, визначено принципи, які необхідно враховувати при здійсненні процесів управління корпоративною безпекою, а саме: синергізму, емерджентності, конвергентності, компліментарності, різноманітності, цілеспрямованості, економічності, стратегічності, послідовності, гомеостатичності, конгруентності, системності і комплексності, когнітивності.

Доведено, що корпоративна безпека може бути забезпечена при комплексній гармонізації власних інтересів підприємства на всіх етапах та напрямках. Найбільший ефект досягається тоді, коли всі заходи об'єднуються в єдиний цілісний механізм. Запропоновано організаційно-економічний механізм управління корпоративною безпекою підприємства розглядати як сукупність управлінських елементів та способів їхньої організаційної і економічної взаємодії, спрямованих на гармонізацію інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища, за допомогою чого, з урахуванням особливостей діяльності підприємства, забезпечується стан його захищеності від впливу потенційних і реальних загроз.

Структуру організаційно-економічного механізму управління корпоративною безпекою підприємства представлено на рис. 2. В ньому передбачено блок вибору рівня управління: оперативного, тактичного або стратегічного, - в залежності від стану захищеності стабільності функціонування підприємства. Це дозволяє більш доцільно обирати управлінські заходи щодо реалізації кожної складової корпоративної безпеки підприємства.

Рис. 2. Структура організаційно-економічного механізму управління корпоративною безпекою підприємства

Концепція формування і дії механізму управління корпоративною безпекою підприємства передбачає, що такий механізм є гнучкою, інтегрованою і відкритою системою, що охоплює методи, інструменти, важелі, за допомогою яких забезпечується в тій або іншій формі гармонізація всіх сфер діяльності підприємства й інтересів взаємодіючих з ним суб'єктів зовнішнього середовища.

У третьому розділі «Методологічні засади формування системи управління корпоративною безпекою підприємства» досліджено методологічні аспекти побудови системи управління корпоративною безпекою; обґрунтовано концептуальну модель формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою; удосконалено систему управління корпоративною безпекою підприємства.

У роботі висунуто гіпотезу, що корпоративна безпека підприємства є специфічним об'єктом управління, який належить до класу частково керованих систем. Керованість в якості властивості корпоративної безпеки підприємства як об'єкта управління, описує здатність системи до регулювання та, певною мірою, - до саморегулювання. Проте саморегуляція корпоративної безпеки підприємства є вкрай обмеженою, тоді як і регуляція може здійснюватися лише до певних меж. Частково обмеженість керованості випливає з усіченого набору її властивостей, зумовленої відсутністю такої властивості, як довготривалість, частково - поєднанням властивостей корпоративної безпеки підприємства як об'єкта управління. Такі властивості, як надійність і гнучкість, можуть конфліктувати, суперечачи одна одній, негативно тим самим впливаючи на результативність та знижуючи керованість корпоративної безпеки підприємства. Отже, однією з головних особливостей корпоративної безпеки підприємства як об'єкта управління є часткова керованість.

Встановлено, що формування та розвиток системи управління корпоративною безпекою підприємств має розглядатись як певний процес, який має власну послідовність взаємопов'язаних етапів (рис. 3). Кожен з етапів є базовим для наступного і формує певне підґрунтя для створення, становлення та розвитку системи управління корпоративною безпекою. Разом з тим, процес організації системи корпоративної безпеки має базуватися на певній інформаційній базі, яку будуть становити: результати аналізу загроз діяльності підприємств, рішення керівника щодо організації безпеки, існуючі правові норми чинного законодавства щодо захисту діяльності суб'єкта господарювання, основні завдання діяльності підприємства і його можливості щодо створення системи управління корпоративною безпекою.

Відмінною рисою запропонованої концептуальної моделі є те, що вона передбачає не тільки дослідження впливу загроз зовнішнього і внутрішнього середовища, але і враховує узгодження інтересів суб'єктів безпеки, що в кінцевому рахунку дозволяє визначати рівень сформованості та напрямки управлінського розвитку системи корпоративної безпеки. Таке поєднання процесів формування та розвитку дозволяє запроваджувати кількісний підхід до одночасного оцінювання зазначених категорій.

Рис. 3. Концептуальна модель формування та розвитку системи управління корпоративною безпекою підприємства

Виходячи з аналізу теоретико-методологічних аспектів системного підходу до корпоративної безпеки підприємства, автором пропонується під системою управління корпоративною безпекою підприємства розуміти організовану сукупність управлінських заходів, які підпорядковані певній меті, задачам, принципам та функціям, та спрямовані на захист корпоративних інтересів підприємства від негативного впливу потенційних та реальних загроз.

На основі даного визначення та результатів аналізу умов діяльності корпоративних підприємств, розроблено конкретні рекомендації щодо удосконалення системи управління корпоративною безпекою підприємства (рис. 4). економічний корпоративний безпека організаційний

Рис. 4. Система управління корпоративною безпекою підприємства

Головною метою функціонування системи управління корпоративною безпекою підприємства визначено забезпечення стабільної і ефективної діяльності підприємства шляхом узгодження корпоративних інтересів суб'єктів безпеки. Відповідно до мети сформовано завдання системи: виявлення потенційних і реальних загроз, прийняття відповідних рішень щодо запобігання загрозам, при несвоєчасному реагуванні на загрози ліквідація наслідків їх дії, організація взаємодії між всіма структурними підрозділами, створення спеціальної служби корпоративної безпеки на підприємстві.

Визначальне місце у системі управління корпоративною безпекою підприємства відводиться її суб'єктам та об'єктам. Визначено, що об'єктом управління корпоративною безпекою виступає саме підприємство, всі його корпоративні ресурси та інтереси. Суб'єктами управління корпоративною безпекою є особи, підрозділи, служби, органи, що безпосередньо займаються безпекою діяльності.

У роботі аргументовано, що забезпечення корпоративної безпеки передбачає створення на підприємстві спеціального структурного підрозділу - служби корпоративної безпеки, з властивою їй сукупністю функцій, що направлені на реалізацію оперативних, тактичних і стратегічних заходів щодо захисту інтересів підприємства від можливих загроз. Процедура створення служби корпоративної безпеки базується на засадах всебічного аналізу та врахування всіх характерних особливостей підприємства: організаційна структура, вид господарської діяльності, технологічний рівень, чисельність та структура персоналу та ін.

Важливим структурним елементом системи управління корпоративною безпекою є принципи, що є базовими орієнтирами, яких повинна дотримуватися система при досягненні своїх цілей та завдань. Запропоновано до принципів системи відносити законність, самостійність і відповідальність, економічна доцільність, обґрунтованість, комплексність, своєчасність, безперервність, активність.

На основі обґрунтування сутності функцій системи управління корпоративною безпекою було аргументовано введення додаткової функції «гармонізації та взаємоузгодженості інтересів». Її запропоновано визначати як сукупність заходів, спрямованих на гармонізацію інтересів всіх структурних елементів системи із суб'єктами середовища, в якому функціонує підприємство.

Доведено, що результатом дії системи управління є забезпечення корпоративної безпеки підприємства. На основі узагальнення існуючих підходів, було конкретизовано блок забезпечення корпоративної безпеки підприємства, що полягає у застосуванні управлінського інструментарію вибору доцільної стратегії розвитку системи управління корпоративної безпеки підприємства

У дисертаційній роботі доведено, що позитивними наслідками формування системи управління корпоративною безпекою можуть бути: забезпечення стабільного розвитку підприємства, прийняття своєчасних та ефективних управлінських рішень, реалізація стратегічних цілей, захист від примусового злиття чи поглинання, захист від посягань на власність підприємства, своєчасне реагування на відповідні загрози та небезпеки.

У четвертому розділі «Діагностика передумов розвитку системи корпоративної безпеки підприємств в умовах сучасних викликів і загроз» досліджено вплив факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на корпоративну безпеку підприємств харчової промисловості, удосконалено науково-методичний підхід щодо визначення рівня загроз корпоративній безпеці харчових підприємств, сформульовано методологічні положення та розроблено науково-методичні рекомендації щодо оцінювання рівня сформованості системи управління корпоративною безпекою на підприємствах харчової промисловості.

Корпоративні підприємства відіграють провідну роль в економіці розвинених країн. Визначено, що за останні роки спостерігається тенденція до збільшення корпоративних об'єднань і в Україні. Порівняно з 2010 роком їх кількість зросла на 24,9 %. Це вплинуло і на питому вагу підприємств корпоративного сектору, яка за досліджуваний період збільшилась на 11,51 в.п. (рис. 5).

Рис. 5. Кількість та питома вага підприємств корпоративного сектору України (на 1 січня відповідного року)

Аналіз діяльності корпоративних підприємств харчової промисловості дозволив зробити висновок, що в сучасних умовах спостерігається збільшення негативного впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на корпоративну безпеку суб'єктів господарювання. Встановлено, що найбільш суттєвими зовнішніми факторами є інфляційні процеси, звуження внутрішнього ринку через зниження платоспроможності населення та зовнішніх ринків через їх переструктурування, недоступність довгострокових позикових коштів, низька якість і обмежений асортимент сировини, нестабільність діючого законодавства у сфері підприємництва, оподаткування.

До внутрішніх факторів впливу віднесено: високий рівень зносу основних засобів, відсутність сучасних інструментів менеджменту, низький рівень професіоналізму, невисокий рівень заробітної плати, застарілі системи мотивації і стимулювання, відсутність транспортних засобів для швидкої логістики, накопичення дебіторської заборгованості, повільне впровадження міжнародних стандартів якості, низький рівень корпоративної культури.

В роботі запропоновано здійснювати комплексну оцінку рівня загроз для корпоративної безпеки підприємств з метою розробки управлінських заходів щодо їх попередження або елімінування.

Кількісна оцінка здійснюється на основі розрахунку обраних показників, що характеризують функціональні складові корпоративної безпеки підприємства, із зведенням їх до відносного інтегрального (таксономічного) показника рівня загроз корпоративній безпеці. Вибір таксономічного методу для розрахунку обумовлений тим, що він дозволяє враховувати досить широке коло індикаторів, які характеризують можливі загрози для підприємства за складовими корпоративної безпеки.

Особливістю використання даного методу є те, що під час обов'язкової процедури - стандартизації, що дозволяє звести усі одиниці вимірювання у безрозмірні величини, - запропоновано фактичні показники співвідносити з пороговими рівнями, тобто такими, після перевищення яких підприємство втрачає можливість стабілізувати свою діяльність.

З використанням методу таксономії запропоновано розрахувати показники рівня загроз за кожною складовою корпоративної безпеки та визначати інтегральний показник за формулою:

,

де ІФЕ - рівень загроз за фінансово-економічною складовою; ІКІ - рівень загроз за кадрово-інтелектуальною складовою; ІТТ - рівень загроз за техніко-технологічною складовою; ІІНФ - рівень загроз за інформаційною складовою; ІЛОГ - рівень загроз за логістичною складовою; ІКЦ - рівень загроз за культурно-ціннісною складовою.

За допомогою таксономічного методу було отримано значення інтегрального показника рівня загроз корпоративній безпеці, числовий діапазон якого коливається в межах від 0 до 1. Чим вище значення цього показника, тим вище рівень загроз і навпаки.