2.3.1 Основні поняття про природні ресурси

Природні ресурси є матеріально-енергетичною основою та середовищем існування та еволюційного розвитку всіх біотичних спільнот [10]. На антропогенному рівні під природними ресурсами розуміються будь-які джерела (природні об'єкти і явища) отримання людиною матеріальних і духовних благ, які можуть бути реалізовані при існуючих соціально-економічних відносинах і адекватних їм технологіях.

В залежності від джерел утворення природні ресурси поділяються на поновлювальні та непоновлювальні.

Поновлювальні природні ресурси - це ресурси, здатні поновлюватися на протязі деякого реального проміжку часу. Непоновлювальні природні ресурси - це ресурси, які виникли на протязі геологічного часового періоду і не можуть бути поновлені природним шляхом за реальний часовий проміжок.

Облік природних ресурсів повинен включати три аспекти:

? кількісну характеристику природного ресурсу;

? якісну характеристику природного ресурсу;

? місцезнаходження природного ресурсу.

Кількісна оцінка поновлювальних природних ресурсів являє собою встановлення гранично допустимої інтенсивності споживання даного ресурсу, при якій ресурс не втрачає своєї здатності до поновлення.

Кількісна оцінка непоновлювальних природних ресурсів визначається через їх запаси - кількість природних ресурсів в природному середовищі, яка залежить від рівня розвитку технології їх освоєння, встановлюється в результаті спеціальних досліджень, робіт і корегується в процесі експлуатації цих ресурсів.

Якість природного ресурсу характеризує сукупні його властивості, які визначають ступінь його придатності для використання за призначенням. Якісні показники природних ресурсів з позицій їх споживчих властивостей розглядаються як корисні та шкідливі. Корисні показники визначають головне функціональне призначення природного ресурсу. Шкідливі властивості ускладнюють технологічний процес їх освоєння, погіршують технологічні та споживчі якості, приводять до подорожчання процесу освоювання ресурсу.

Місцезнаходження природного ресурсу, який вводиться в експлуатацію, обумовлює особливості його взаємодії з довкіллям та з господарською інфраструктурою регіону. Тому аналіз місцезнаходження джерела техногенезу повинен включати як економічні, так і екологічні аспекти. Перший аспект пов'язаний з аналізом територіальних співвідношень між господарськими об'єктами, які експлуатують даний природний ресурс. Другий - з аналізом геолого- та гідрогеологічних, орографічних та гіпсометричних особливостей розміщення техногенних об'єктів.

Доцільність освоєння природного ресурсу встановлюється кондиціями (сукупністю вимог до природного ресурсу, його якості та умов знаходження в природному середовищі) або виконанням відповідних техніко-економічних розрахунків.

Оцінка природних ресурсів здійснюється для кожного виду окремо.

Для оцінки та обліку природного ресурсу необхідно:

1) встановити особливості економіко-географічного положення ресурсу, які впливають на умови та економіку його освоєння (природно-кліматичні умови, промислова освоєність району, транспортні зв'язки, джерела електро- та водопостачання тощо);

2) встановити умови перебування ресурсу в природному середовищі та його кількісні параметри;

3) встановити граничні умови вилучення ресурсу з природного середовища;

4) розглянути варіанти технологічного освоєння природного ресурсу та відповідні їм втрати і погіршення якості природного ресурсу;

5) оцінити ресурсні витрати (матеріальні, енергетичні, трудові, екологічні) при освоєнні природного ресурсу;

6) виконати економічну оцінку освоєння природного ресурсу;

7) виконати порівняння техніко-економічних і екологічних показників освоєння природних ресурсів із гіршими показниками (замикаючими витратами) на освоєння аналогічного або альтернативного ресурсу;

8) у випадку, якщо в результаті порівняння перевага віддається ресурсу, що розглядається, його запаси визнаються достовірними й повинні підлягати занесенню в регіональний кадастр природних ресурсів.

2.3.2 Особливості обліку мінерально-сировинних ресурсів

Забезпечення суспільства мінеральною сировиною реалізується через створення надійно функціонуючої системи прогнозування масштабів використання ресурсів, пошуку нових їх запасів, розробку нових ефективних технологій видобутку, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій, технологій отримання замінників цих ресурсів. Ця система значною мірою створюється на надійній обліковій базі.

Облік мінерально-сировинних ресурсів виконується за наведеною у підрозділі 2.3.1 методикою. При цьому така процедура має свої особливості [11]:

? родовища характеризуються різноманітними умовами знаходження в надрах, якістю корисних копалин і, як результат, техніко-економічними показниками;

? у будь-який час для досліджень доступна лише інформація про деяку, раніше виявлену розвідкою, частину мінеральних ресурсів, тих чи інших корисних копалин (відомості Державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин і Державного балансу запасів корисних копалин, звітні матеріали організацій геологічного профілю тощо);

? розміри і якісні характеристики родовищ корисних копалин, до прийняття їх на державний баланс, можуть оцінюватися лише в термінах вірогідності;

? достовірність інформації про родовища корисних копалин зростає з розширенням їх промислового освоєння;

? цінність запасів мінеральної сировини залежить від реальної доступності ресурсу до споживача;

? при оцінці запасів мінеральної сировини необхідно враховувати витрати на усіх стадіях їх освоєння (від геологічної розвідки до споживання).

Враховуючи, що запаси мінеральних ресурсів залежать від багатьох змінних факторів і їх величина змінюється протягом часу, вони повинні уточнюватися та прогнозуватися з деяким часовим інтервалом, величина якого залежить від:

зміни загальнодержавної або регіональної потреби в даному виді мінерального ресурсу;

розробки й впровадження нових технологій освоєння цього ресурсу;

вичерпання частини розвіданих запасів із кращими геологічними та гірничотехнічними характеристиками;

відкриття й введення в експлуатацію нових родовищ корисних копалин;

кон'юнктури ринку мінеральної сировини.

Облік мінерально-сировинних ресурсів повинен забезпечити розробників регіональної стратегії сталого розвитку такими показниками:

місця розташування родовищ різних корисних копалин та їх проявів;

балансові та прогнозні запаси корисних копалин різних родовищ;

якісна характеристика корисних копалин (вміст цінних металів і неметалів; наявність небажаних домішок; комплексний характер сировини; технологічні можливості вилучення корисних компонентів тощо);

гірничотехнічні та гірничо-геологічні умови розробки родовищ (характер залягання й конфігурація покладів корисних копалин; фізико-хімічні характеристики корисних копалин, розкривних і вміщуючих порід; можливість використання високопродуктивної гірничої техніки; збагачуваність корисних копалин; варіанти технологій збагачення та металургії тощо);

вірогідність на базі проявів корисних копалин реєстрації родовищ та їх прогнозні характеристики;

можливий рівень річної продуктивності підприємств з видобутку корисних копалин, строки їх роботи, можливі терміни уведення їх до експлуатації, будівництва та експлуатації;

економіко-географічні характеристики (район розміщення родовищ; розташування можливих гірничих підприємств та переробних виробництв; ступінь і характер освоєності території; наявність і стан транспортних комунікацій та інших об'єктів інфраструктури; наявність трудових, водних і енергетичних ресурсів; кліматичні умови тощо);

економічні параметри експлуатації мінеральних ресурсів, соціальні та екологічні наслідки цих робіт.

Дані обліку мінеральних ресурсів використовуються при розробці схем довгострокового розвитку галузей регіонального господарського комплексу, які видобувають і використовують мінеральну сировину (підрозділ 5.1), плануванні заходів по відновленню запасів мінеральних ресурсів та збалансованому їх використанню (підрозділ 5.6), прогнозуванні змін техногенного навантаження на навколишнє середовище та його стану (розділ 6).

2.3.3 Оцінка показників атмосферного повітря як ресурсу

Атмосферне повітря є одним з основних, життєво важливих елементів природно-ресурсного потенціалу території. Він забезпечує саму можливість життя, надійно захищає від шкідливих космічних випромінювань, виконує терморегулюючі, енергоресурсні та господарські функції. Під впливом атмосфери здійснюються найважливіші гідро - і геологічні процеси.

Завдяки наявності кисню повітря використовується як хімічний агент в різних процесах, є найважливішою промисловою сировиною для отримання кисню, азоту та інертних газів.

Структура і склад узагальненого показника ресурсного потенціалу атмосферного повітря території (рисунок 2.1), його кількісна оцінка, розроблені на основі динаміки рівнянь балансу використання і відновлення [12].

Рисунок 2.1 Структурна схема атмосферного повітря як поліресурсу

Відповідно до прийнятої структури [12] узагальнений інтегральний показник ресурсного потенціалу атмосферного повітря має три основні рівні агрегування: перший - це зведена ресурсна інтегральна оцінка атмосферного повітря, другий - ресурсні макропоказники атмосферного повітря, третій - базові ресурсні показники повітря.

Інформація для визначення показників ресурсного потенціалу атмосферного повітря надається обласним статистичним управлінням, гідрометеослужбами, обласним управлінням екології і природних ресурсів. Як початкові дані для визначення базових складових макропоказника ресурсу корисних хімічних речовин служать обсяги випуску продукції, при виробництві якої використовується кисень і азот, їх питоме споживання на одиницю продукції, а також режим опадів і їх кількість.

Агрегування і нормування показників проводиться у відповідності з методологією, викладеною в [2]. Кожний вид ресурсів характеризується одним приведеним безрозмірним показником верхнього рівня (в діапазоні 0 ? 1,0), який володіє повнотою відображення цільової спрямованості вигляду ресурсу і дозволяє оцінювати різні регіони в різні моменти часу. Значення „0” відповідає крайньому негативному фізичному стану системи, що оцінюється, значення „1” - граничному ідеальному стану системи.

Результатом оцінки атмосферного повітря як поліресурсу є складові та зведений інтегральний показник ресурсного потенціалу, що дозволяє спрогнозувати і оцінити рівень якості атмосферного повітря з урахуванням його ресурсного потенціалу у зв'язку з соціально-економічними показниками.

2.3.4 Оцінка потенціалу земельних ресурсів

Соціально-економічна оцінка потенціалу земель регіону проводиться на основі даних, що містяться в Державному земельному кадастрі. Цей кадастр призначений для забезпечення відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування території населених пунктів, економічної оцінки земель.

Державний земельний кадастр ведеться за єдиною для країни системою на базі нормативних документів, затверджених Держкомземом України.

Облік кількості земель ведеться по власникам землі і землекористувачам. При обліку кількості земель виділяються землі в межах населених пунктів, за межами населених пунктів, за категоріями, за формами власності, зрошувані і осушені тощо.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних та інших обстежень і розвідувань. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Під час здійснення кількісного та якісного обліку природних ресурсів регіону для розробки стратегії сталого розвитку відомості Державного земельного кадастру можуть доповнюватися даними моніторингу земель.

Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами; стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ тощо; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, карстовими та іншими явищами.

Аналіз та вивчення земельно-кадастрової документації, результатів обліку земель за якістю дозволить отримати таку інформацію:

кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі й землекористувачів, їх кількість, якість, господарську цінність та продуктивність;

класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

характеристику земель за товщиною гумусового горизонту, вмісту гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

характеристику культур, технічного стану природних кормових угідь;

типологічну характеристику лісових угідь;

класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням тощо.

Наведена інформація дозволить визначити агрегований показник якісного стану земельних ресурсів і грунтового покриву, який структурно складається з чотирьох макропоказників [2]:

родючості грунтів (визначається двома показниками: безпосередньо родючості грунтового покриву та вмісту гумуса);

забруднення грунтів (залежить від показників, що характеризують забруднення легкорозчинними та токсичними солями, пестицидами, нафтопродуктами);

пошкодження грунтів (характеризується показниками, які відображають глибину змитості грунтового профілю; площу, зруйновану геодинамічними процесами, а також гірничими виробками, відходами; показник розораності земель);

функціонального використання території (визначається показниками, які характеризують площі урбанізованих територій, сільськогосподарських угідь, територій, що охороняються, а також показники лісистості, залуженості, розораності тощо).

2.3.5 Облік біологічних ресурсів