Концептуальні положення розробки регіональних стратегій сталого розвитку, їх структури та принципів
Забезпечення збалансованого розвитку регіонів і мегаполісів на основі збереження їхніх структурних регіональних особливостей, природно-ресурсного потенціалу, господарсько-екологічної ємності. Розробка концепції (стратегії) переходу до сталого розвитку.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.11.2018 |
| Размер файла | 218,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
мінімізація негативних порушень екологічної рівноваги при будівництві та експлуатації водогосподарчих об'єктів;
оптимальне задоволення господарських потреб у воді.
Основні економічні показники використання водних ресурсів:
продуктивність води, що обумовлена кількістю виробленої продукції в розрахунку на одиницю витраченої води;
водоємність продукції - витрати води (м3) на одиницю виробленої продукції.
Урахування водного фактора при розробці стратегії сталого розвитку. При розробці стратегії сталого розвитку слід орієнтуватися на наступні пріоритети у використанні водних ресурсів [25].
Насамперед перевага повинна бути віддана задоволенню потреб населення в питній воді і водопостачанню населених пунктів.
На другому місці по пріоритетності водопостачання повинне бути сільське господарство. При цьому в першочерговому порядку необхідно вирішувати проблеми забезпечення водою тваринницьких галузей, а також потреби господарств у розвитку зрошуємого кормовиробництва і овочівництва.
Третє місце по пріоритетності займають промисловість, енергетика і транспорт. При прогнозуванні розвитку цих галузей необхідно орієнтуватися на можливість впровадження безводних і маловодних технологій, перевод підприємств на оборотне водопостачання, комбінування, кооперування і комплексування виробництва з метою повторного, багаторазового і комплексного використання води в галузях і технологічних процесах.
Складання стратегії сталого розвитку з урахуванням водного фактора передбачає:
аналіз сучасного стану наявності ресурсів поверхневих і підземних вод і їхньої якості в регіоні;
оцінку можливого збільшення водних ресурсів на території шляхом регулювання і територіального перерозподілу річкового стоку з урахуванням екологічних наслідків цих заходів;
оцінку можливого залучення до використання ресурсів підземних вод з урахуванням факторів, що обмежують їх використання (природних, екологічних, технічних), і аналізу природних і техніко-економічних показників заходів щодо поповнення ресурсів підземних вод.
4.8.2 Оцінка регіонального потенціалу ресурсів прісної води і його можливостей для стійкого міського розвитку, виробництва продовольства і розвитку сільських районів
Загальна мета цього елемента регіональної стратегії сталого розвитку полягає в забезпеченні адекватного постачання водою доброї якості населення регіону, при цьому зберігаючи гідрологічні, біологічні і хімічні функції екосистем, коректуючи діяльність людини з урахуванням можливостей природи і борючись зі зв'язаними з водою захворюваннями. Нові технології необхідні для забезпечення повного використання обмежених водних ресурсів і охорони цих ресурсів від забруднення.
Реалізація цього елементу стратегії сталого розвитку виконується з використанням положень розділу 4.7.2.
Для досягнення зазначеної мети необхідно розробити місцеві програми забезпечення питною водою населення.
4.8.3 Поліпшення екологічного стану малих річок та удосконалення системи водоохоронних зон
Загальні відомості. Поліпшення екологічного стану річки необхідне для досягнення оптимальних показників водного режиму, якості води і екологічного благополуччя річки з метою задоволення потреб водокористувачів, що не суперечать принципам сталого розвитку і вимогам природоохоронного законодавства.
Поліпшення екологічного стану річки здійснюється шляхом виконання комплексу спеціальних заходів як на території її водозбірного басейну, так і на самій річці.
Основним джерелом вихідної інформації про річку та її басейн при розробці комплексу спеціальних заходів для поліпшення екологічного стану річки має бути водогосподарський паспорт річки або водогосподарські паспорти малих річок її басейну (розробляються з урахуванням “Методических рекомендаций по заполнению паспортов малых рек УССР” / Минводхоз УССР, Укргипроводхоз. - Киев, 1990). Він містить такі відомості як фізико-географічна характеристика, характеристика господарської діяльності, наявність і використання природних ресурсів, водний режим річки, сучасний водний і водогосподарський баланси, стислі дані про екологічний стан у басейні та загальні рекомендації щодо його поліпшення. Наявність цих паспортів є обов'язковою умовою для такої розробки.
Питання про те, на яких річках у першу чергу слід виконувати роботи по поліпшенню їх екологічного стану, вирішується на підставі узагальнення і аналізу даних водогосподарських паспортів та у відповідності з “Методическим руководством по расчету антропогенной нагрузки и классификации экологического состояния бассейнов малых рек Украины" (НТД 33-4759129-03-04.92/Минприроды Украины, Госводхоз Украины, 1992).
Рекомендується у першу чергу виконувати роботи на річках з вираженими процесами вичерпання, забруднення та засмічення, на яких водний режим, якість води і екологічне благополуччя найбільшою мірою не відповідають вимогам природоохоронного законодавства і уповільнюють темпи досягнення стандартів сталого розвитку.
Оцінка сучасного екологічного стану річки. Комплексна оцінка сучасного екологічного стану річки виконується на основі зіставлення наявних даних про водний режим, якість води і екологічне благополуччя з показниками (характеристиками, параметрами), що враховують потреби водокористувачів і відповідають стандартам сталого розвитку та вимогам природоохоронного законодавства.
Оцінка водного режиму річки базується на порівнянні існуючих показників для років різної розрахункової забезпеченості залежно від завдань, що вирішуються (затоплення або підтоплення прилеглих територій, замулення або розмивання русла, переробка берегів тощо), з показниками, що враховують потреби водокористувачів і відповідають стандартам сталого розвитку та вимогам природоохоронного законодавства.
Оцінка якості води проводиться шляхом порівняння наявних показників складу та властивостей води з нормативними величинами для конкретних видів водокористування (господарсько-питного, комунально-побутового, рибогосподарського тощо).
Оцінка якості води у річках здійснюється відповідно до “Правил охраны поверхностных вод (типовые положения) ” (Госкомприроды СССР. - М., 1991).
Основним нормативним документом для оцінки санітарного стану є “Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения (СанПиН № 4630-88/Минздрав СССР. - М., 1988).
Гігієнічна оцінка якості води річок виконується у відповідності до вимог Правил № 1166, ГОСТ 17.1.2.03-77 і переліком “Предельно допустимые концентрации (ПДК) и ориентировочно безопасные уровни воздействия (ОБУВ) вредных веществ в воде водных объектов хозяйственно-питьевого и культурно-бытового водопользования" № 2932-83 Міністерства охорони здоров'я СРСР.
Рибогосподарська оцінка якості води річок виконується у відповідності до вимог “Обобщенного перечня предельно допустимых концентраций (ПДК) и ориентировочно безопасных уровней воздействия (ОБУВ) вредных веществ для воды рыбохозяйственных водоемов” (Минрыбхоз СССР. Главрыбвод. - М., 1990).
Комплексна оцінка якості води річок виконується згідно “Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями" (затверджена наказом Мінекобезпеки України від 31.03.1998 р., № 44) та “Методики встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України" (В.Д. Романенко, В.М. Жукинський, О.П. Оксіюк та ін. - К., 2001).
Нормування якості води у річці полягає у встановленні сукупності допустимих значень показників її складу і властивостей, у межах яких забезпечуються необхідні умови для водокористування та екологічного благополуччя водного об'єкта.
На підставі комплексної оцінки складається перелік показників (характеристик, параметрів), за якими екологічний стан річки не задовольняє потреби водокористувачів і не відповідає стандартам сталого розвитку та вимогам природоохоронного законодавства.
Природні умови і антропогенні фактори, що визначають екологічний стан річки. Екологічний стан річки визначається природними умовами і впливом антропогенних факторів.
До природних умов належать: клімат, гідрографічна сітка, рельєф, геологічна будова, гідрогеологічні умови, ґрунтовий і рослинний покрив, природний хімічний склад води.
До антропогенних факторів належать: регулювання стоку, зміна рівневого режиму, використання водних ресурсів (водоспоживання і водовідведення), погіршення якості води (за рахунок скидів підприємств, дренажних вод і поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь і населених пунктів), розорювання території, вирубування і насадження дерев і чагарників, використання прибережних територій і акваторії річки для рекреаційних цілей, рибогосподарське освоєння річки, викиди забруднюючих речовин у повітряний басейн, а також наявність складів отрутохімікатів, паливно-мастильних матеріалів, неорганізованих місць випасання і водопою худоби, необладнаних майданчиків для миття автотранспорту та сільськогосподарської техніки, відсутність водоохоронних зон, порушення регламентованої господарської діяльності на даній території тощо.
Аналіз переліку показників (характеристик, параметрів), за якими екологічний стан річки не відповідає вимогам природоохоронного законодавства і не задовольняє потреби водокористувачів, дає змогу встановити причини такої невідповідності і можливий вплив антропогенних факторів.
Заходи щодо поліпшення екологічного стану річки. Заходи щодо поліпшення екологічного стану річки розробляються на підставі її сучасного стану і аналізу показників, а також установлення причин невідповідності екологічного стану річки вимогам водоохоронного законодавства і потребам водокористувачів.
Основне завдання при проектуванні комплексу заходів полягає у виборі та обгрунтуванні конкретних заходів, а також черговості їх реалізації, з метою досягнення природно-антропогенної рівноваги з урахуванням вимог водоохоронного законодавства і потреб водокористувачів.
Заходи щодо поліпшення екологічного стану річки розробляються як на водозбірній території, так і на самій річці, й поділяються на організаційно-господарські, організаційно-технічні та технічні.
До організаційно-господарських заходів належать: регламентація водогосподарської діяльності на річці та території її водозбірного басейну відповідно до чинного законодавства; регламентація господарської діяльності на території водоохоронних зон і прибережних захисних смугах; встановлення лімітів водоспоживання і водовідведення, а також контроль за їх дотриманням у відповідності зі стандартами сталого розвитку.
До організаційно-технічних заходів належать: організація служби експлуатації та спостереження; контурно-меліоративна організація території; забезпечення оптимального водного режиму річки; встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.
До основних технічних завдань, спрямованих на поліпшення екологічного стану річок, належать: агротехнічні протиерозійні (виконання комплексу протиерозійних прийомів обробки грунтів); агролісомеліоративні (створення лісонасаджень з водоохоронними і грунтозахисними функціями); гідротехнічні (протиерозійні, берегоукріплювальні, руслоформуючі, стокорегулюючі та інші заходи); рибоохоронні (обладнання водозабірних споруд ефективними рибозахисними пристроями, будівництво рибоходів, створення штучних нерестилищ тощо); водозберігаючі та водоохоронні заходи на об'єктах господарського комплексу (застосування ефективних очисних споруд, заміна технологічного обладнання та окремих процесів виробництва, заміна водяного охолодження повітряним та випарним, впровадження малостічних та безстічних виробництв, утилізація стічних та дренажно-скидних вод тощо).
Заходи щодо поліпшення екологічного стану річки розробляються з урахуванням “Інструкції щодо розробки заходів для поліпшення екологічного стану річок України" (Держкомводгосп України, Укрводпроект, 1994).
4.9 Оцінка необхідного масштабу робіт із розвитку державних природних парків, заповідників і заказників на території регіону, створення регіональної екологічної мережі, удосконалювання природно-заповідних територій
Розвиток регіонального заповідного фонду, згідно з існуючими законодавчими документами (Закони України “Про природно-заповідний фонд України" та “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”), здійснюється в залежності від біорізноманіття, техногенного впливу на навколишнє середовище, екологічної збалансованості територій та соціальної доцільності. Ці фактори обумовлюють необхідний масштаб таких робіт в регіоні.
Біорізноманіття видів визначається за природним потенціалом фауни і флори, тоді як біорізноманіття екосистем, більшість з яких втратила частину своїх елементів, визначається за найбільш стабільним елементом (грунти, луки тощо). Збереження біорізноманіття потребує охорони як типових об'єктів (зональних, таких, що створюють середовище, едифікаторів), так і унікальних (види Червоної Книги, екосистеми Зеленої Книги, рідкісні, такі, що зникають тощо).
Вторинний характер екосистем потребує для їх відновлення визначення рівня та причин їх деградації. Проблеми відтворення екосистем заповідного фонду вирішуються усуненням причин (скорочення викидів і скидів, регулювання стоку тощо), урівноважуючим редеградаційним впливом (рекультивація, консервація, інтродукція, ренатуралізація).
Досягнення збалансованості екосистем та територій здійснюється на основі:
відповідності ценотичних конструкцій зональним типам усуспільнень;
структури грунтового, рослинного та біогеоценотичного покровів;
ценотичної повноцінності;
використання адаптивної стратегії організмів.
Соціальна доцільність визначається необхідністю здійснення оздоровчих і рекреаційних, науково-просвітницьких завдань заповідання за демографічними та медичними показниками.
Екологічна мережа формується для підтримки територіальності, біорізноманіття, системності, функціональності, стабільності екосистем території. Основними критеріями ефективності екологічної мережі є рівномірність, безперервність, репрезентативність, унікальність, цілісність структурності, ієрархічності, взаємозалежності, множинність, продуктивність, затратність, самовідновлюваність, самовідтворюваність, саморегулюємість. Основою екологічної мережі стає гідрографічна мережа. До неї додаються ландшафтні елементи, які утворюють мережу (долини, схили, поди, вододіли зі степами, луками, лісами, водно-болотними угіддями). На особливих умовах до екологічної мережі інтегруються об'єкти, порушені техногенним впливом.
Для забезпечення цілей заповідування встановлюються охоронні, буферні ландшафтні зони об'єктів заповідного фонду. Їх розміри, розташування визначаються природними особливостями території та рівнем її деградації. Мінімальні розміри зон забезпечують виключення деградаційного впливу техногенних об'єктів, функціонування всіх елементів екосистем в природних межах.
Оцінка необхідного масштабу робіт із розвитку державних природних парків, заповідників і заказників на території регіону, створення регіональної екологічної мережі, удосконалювання природно-заповідних територій визначається відповідними регіональними програмами, що входять до складу пакету нормативно-законодавчих документів, що регламентують перехід регіонів до сталого розвитку (наприклад, програми створення екологічної мережі та розвитку заповідуваних територій).
4.10 Оцінка масштабів сталого використання і збереження живих ресурсів рік, Чорного та Азовського морів
Стале використання і збереження живих ресурсів рік, Чорного і Азовського морів базується на засадах державної і регіональної політики, стратегії та плану дій, спрямованих на запобігання зростанню антропогенного тиску на довкілля Азовського і Чорного морів, Дніпра та інших річок, сприяння розвитку екологічно безпечних видів діяльності в Азово-Чорноморському регіоні, басейні Дніпра, збереження і відтворення біологічного різноманіття та ресурсів морів і рік.
Для поліпшення екологічного стану водних об'єктів доцільно передбачити проведення комплексу таких заходів:
зменшення рівня забруднення морів і рік та антропогенного навантаження на їх екосистеми (зменшення обсягів забруднень, що надходять з річковим стоком, з точкових і дифузних берегових джерел; зменшення забруднення атмосфери; створення системи контролю за переміщенням небезпечних речовин морським і річковим транспортом, запобігання забрудненню вод морів і рік суднами; удосконалення системи поводження з побутовими та промисловими відходами, що утворюються у прибережній смузі; розробка заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, удосконалення засобів ліквідації їх наслідків);
збереження і відтворення біологічного різноманіття, природних ландшафтів прибережної смуги та місць існування біологічних видів;
збалансоване використання і відтворення морських і річкових біологічних ресурсів та розвиток аквакультурних видів діяльності;
запобігання руйнуванню морського берега та охорона земель у прибережній смузі.
Нормативною базою реалізації зазначених заходів є "Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів", "Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води" та інші нормативні документи.
4.11 Оцінка регіональних можливостей комплексного використання, утилізації та рекуперації відходів промислового виробництва і побутових відходів з метою забезпечення збалансованості ресурсного споживання в регіоні
Регіональна стратегія використання відходів в умовах розвитку - невід'ємна частина державної стратегії раціонального природокористування, основним елементом якої є впровадження енерг - і матеріалозберігаючих технологій, мінімізація відходів на основі їх утилізації і рекуперації. Оцінка регіональних можливостей комплексного використання відходів базується на Законі України “Про відходи" (№ 187/98-ВР від 05.03.1998 р.), постановах Кабінету Міністрів України та інших директивних органів, що стосуються економічних проблем природокористування.
Оцінка можливостей регіону у використанні відходів здійснюється в два етапи.
На першому етапі досліджується наявність відходів у регіоні (промислових та побутових), а саме, здійснюється аналіз:
кількості і якості відходів (їх види і типи, кількісні та якісні параметри, географія розповсюдження і спосіб отримання) [26];
впливу накопичених відходів на довкілля, демографію і соціальну сферу; заподіяної шкоди (прямої і непрямої), яка складається з екологічної, економічної, демографічної та соціальної складових тощо [27].
Відходи пропонується класифікувати за комплексними показниками, які відображають їх узагальнені якості. При цьому необхідно брати до уваги як негативні чинники, які полягають в тому, що відходи є одним з головних джерел забруднення навколишнього середовища і згубно впливають на найважливіші сфери життєдіяльності людини, так і позитивні - можливість використання відходів як замінника природних ресурсів.
На другому етапі досліджуються можливості використання відходів, для цього:
оцінюються існуючі в регіоні виробництва по переробці, рекуперації і утилізації відходів з позицій нарощування перероблюючих потужностей;
визначаються регіональні можливості комплексного використання, утилізації і рекуперації промислових і побутових відходів з метою забезпечення збалансованості ресурсного споживання в регіоні;
розраховується економічний і соціально-демографічний ефект від переробки і застосування відходів в господарському комплексі регіону і галузях економіки країни, а також екологічний ефект від зниження впливу цих відходів на довкілля.
Наступним кроком необхідно здійснити аналіз чинників зростання відходності виробництва у регіоні. Для цього:
оцінюється моральне старіння і фізичне зношення діючих техніко-технологічних систем (де на більшості виробництв цей показник досяг критичної величини);
визначається частка матеріало - і енергоємних виробництв (металургії, енергетики, основної хімії), а також частка ресурсоощадних і малоресурсних виробництв і видів діяльності;
аналізуються порівняльні показники економічної діяльності, що визначають економічну ефективність виробництва, величину виробленого валового внутрішнього продукту в розрахунку на особу населення;
визначається частка використання всіх видів відходів, які щорічно утворюються;
визначається рівень використання ресурсів, насамперед, невідновлюваних первинних природних ресурсів, на особу населення, що є одним з головних індикаторів сталого розвитку (див. розділ 1);
визначається величина маси видобутих з надр гірничих мінералів, з якої отримана усереднена тонна маси машин (обладнання), що може служити індикатором наскрізного коефіцієнту відходності для економіки регіону загалом. Цей показник розраховується для загальної маси всіх типів машин (обладнання), вироблених за рік в країні з урахуванням всіх етапів у виробничому ланцюгу: видобуток сировинних матеріалів і палива - виробництво енергії-металургія-виробництво машин - експлуатація і ремонт машин [23].
Для реалізації потенціалу відходів як матеріальних ресурсів і мінімізації пошкоджуючого впливу відходів на навколишнє середовище і здоров'я людини необхідна сильна довготривала національна політика. Вона повинна регулювати взаємопов'язані техніко-технологічні, організаційно-правові, фінансово-економічні і соціально-політичні заходи стратегічного, тактичного і поточного характеру. На регіональному рівні можливості комплексного використання, утилізації та рекуперації відходів промислового виробництва і побутових відходів з метою забезпечення збалансованості ресурсного споживання визначаються відповідними програмами поводження з відходами.
4.12 Загальна оцінка резервних можливостей природно-ресурсного потенціалу території для переструктуризації регіонального господарського комплексу і покращення показника якості життя в регіоні
Оцінка природно-ресурсного потенціалу в цілому загалом визначається системним підходом з послідовним урахуванням багаторівневих часткових оцінок.
На першому рівні оцінок визначається можливість підвищення якості технологічних процесів, починаючи з видобутку природних ресурсів і закінчуючи їх використанням. Ця можливість визначається шляхом створення і впровадження принципово нової техніки і технології, що дозволить знизити обсяги природних ресурсів, що добуваються, і забезпечити їх резерв на перспективу.
На другому рівні оцінок визначається раціональна збалансованість ресурсів по відношенню до системоутворюючих чинників: соціальних, економічних, екологічних. Це забезпечить їх ефективне використання і, отже, сталий розвиток території.
На третьому рівні порівнюються як існуючі, так і нові джерела ресурсів, і розробляються стратегії їх розвитку. Стратегії розвитку вказаних джерел ресурсів полягають в наступному: “використання природних ресурсів”; “копіювання" закордонних досягнень; “освоєння передових рубежів" за рахунок власних досягнень науково-технічного прогресу, що дозволить виходити на нові ринки; “проривна" - створення нових видів продукції, що забезпечить на декілька поколінь уперед головне місце на ринку. Порівняння стратегій дозволить забезпечити вибір найбільш ефективної і здійснювати переструктуризацію територій.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Визначення позицій сталого розвитку. Основні принципи, на яких базується державна політика України щодо сталого розвитку. Економічні, соціальні, екологічні індикатори сталого розвитку. Особливості інтегрування України в світовий економічний простір.
реферат [22,5 K], добавлен 06.12.2010Еволюція і суть концепції сталого розвитку: цілі, завдання, критерії, механізми та інструменти фінансування. Економічний розвиток України: структура, тенденції, екологічний, соціальний і гуманітарний стан. Напрями стимулювання сталого розвитку України.
реферат [433,8 K], добавлен 19.04.2012Визначення, засоби, методи та інструменти фінансування сталого розвитку. Аналіз світового досвіду використання глобальних стратегій акумуляції, вивільнення і надходження грошових коштів. Результати використання механізмів і методів фінансування в світі.
курсовая работа [286,5 K], добавлен 09.12.2010Оцінка сталого розвитку в просторі економічного, екологічного та соціального вимірів. Ступінь гармонізації сталого розвитку. Оптимальне використання обмежених ресурсів. Характеристика та індикатори екологічного виміру. Стабільність соціальних систем.
реферат [23,0 K], добавлен 30.05.2012Сучасний стан проблеми сталого розвитку гірничодобувних підприємств. Особливості даної промисловості України. Природоохоронна діяльність та діагностика рівня забезпечення сталого розвитку ВАТ "Павлоградвугілля". Напрямки удосконалення його механізму.
дипломная работа [246,7 K], добавлен 14.05.2011Аналіз основних показників економічного і соціального розвитку регіонів України, розвиток господарських комплексів. Особливості сучасної програми регіонального розвитку. Класифікація регіональних програм: рівень значущості, територіальна приналежність.
реферат [62,6 K], добавлен 21.05.2012Значення категорій економічного розвитку та зростання. Загальні відомості про Програму Розвитку ООН, мета діяльності організації в Україні. Складові індексу людського розвитку. Характерна риса регіональних відмінностей даного показнику в Україні.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 29.11.2012Особливості стратегічного планування сталого розвитку в Європейському Союзі. Залучення до розробки національних стратегій громадянського суспільства та бізнесу. Аналіз досягнення економічного зростання та впровадження високих соціальних стандартів.
статья [23,9 K], добавлен 11.09.2017Теоретичні засади розвитку малого бізнесу. Характеристика ринкового середовища господарювання підприємства малого бізнесу. Нормативно–правове забезпечення сталого розвитку малого бізнесу в Україні. Стан та перспективи розвитку малого бізнесу.
курсовая работа [60,0 K], добавлен 30.03.2007Відповідальність та довіра, визначення морального статусу корпорації та поняття "соціальна відповідальність бізнесу". Аргументи "за" відповідальну поведінку корпорацій. Корпоративна соціальна відповідальність як елемент концепції сталого розвитку.
презентация [1,1 M], добавлен 02.06.2019Сталий розвиток: сутність та еволюція поглядів науковців. Особливості реалізації сталого економічного розвитку в умовах глобалізації. Вивчення триєдиної концепції стійкого розвитку. Глобальний та сталий розвиток, їх вплив на соціально-економічну систему.
курсовая работа [472,6 K], добавлен 28.03.2015Сутність і значення авіакосмічної промисловості в розвитку господарства сучасного світу, його структура та головні елементи. Вплив науково-технічного та інноваційного фактору на розвиток авіакосмічної промисловості, аналіз її регіональних особливостей.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 02.01.2014Загальні відомості про підприємство ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", порядок формування стратегії його зовнішнього розвитку. Аналіз потенціалу розвитку машинобудування в Україні. Шляхи покращення становища машинобудівної галузі виробництва.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 24.05.2015Місце м’ясомолочної промисловості в економіці України. Передумови регіональних відмінностей у розвитку і розміщенні м’ясомолочної промисловості. Перспективи та умови розвитку і розміщення м’ясомолочної промисловості в умовах ринкової економіки.
курсовая работа [76,8 K], добавлен 16.08.2008Забезпечення стабільного розвитку України на основі використання економічного потенціалу регіонів. Підвищення зайнятості населення, виробництва промислової та сільськогосподарської продукції. Зменшення викидів шкідливих речовин, охорона довкілля.
курсовая работа [407,8 K], добавлен 05.06.2019Аналіз закономірностей територіальної концентрації господарств у певних вузлових елементах, здатних впливати на навколишні райони - ціль теорії поляризованого розвитку. Сутність інвестиційно-програмованого підходу до еволюції регіональної економіки.
статья [14,1 K], добавлен 27.08.2017Формування економічної стратегії розвитку підприємств. Визначення проблем розвитку інтелектуального потенціалу в Україні. Підвищення продуктивності праці. Піднесення професійних навичок з метою поліпшення можливостей працевлаштування і продуктивності.
статья [23,3 K], добавлен 18.08.2017Теоретичні основи економіки регіону. Методи регіонального управління економікою. Методика опрацювання регіональних бюджетів. Форми і методи управління природними, трудовими ресурсами та виробничою інфраструктурою регіонів. Програми розвитку міст.
курс лекций [505,0 K], добавлен 06.12.2009Україна - одна з найбільших аграрних країн. "Шоковий" шлях дезінтеграції господарського комплексу колишнього СРСР та переходу до ринкової економіки. Післякризове відродження аграрного сектору. Обсяги і темпи зростання сільськогосподарської продукції.
статья [479,3 K], добавлен 30.07.2013Внутрішні ресурси України і ступінь її інтеграції в світогосподарську систему. Створення механізму сталого розвитку експорту. Процес регулювання зовнішньої торгівлі. Фактори, які впливають на експорт. Створення кластерів зовнішньоторговельного профілю.
реферат [19,4 K], добавлен 15.07.2009
