Управління конкурентоспроможністю підприємства на основі управління його ресурсним потенціалом на прикладі ПАТ "Шарівське"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМЕНІ ПЕТРА ВАСИЛЕНКА

Навчально-науковий інститут механотроніки і систем менеджменту

Кафедра підприємництва, торгівлі та біржової діяльності

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Підприємництво»

на тему: Управління конкурентоспроможністю підприємства на основі управління його ресурсним потенціалом на прикладі ПАТ «Шарівське»

Виконав: студент групи 56-ПТм

спеціальності 076 «Підприємництво,

торгівля та біржова діяльність»

Брицький Юрій Юрійович

Керівник: к.е.н. Ряснянська А.М.

Харків - 2018

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретичні засади управління конкурентоспроможністю та ресурсним потенціалом підприємства

1.1 Поняття управління конкурентоспроможністю

1.2 Управління ресурсним потенціалом підприємства

1.3 Вплив управління ресурсним потенціалом підприємства на управління його конкурентоспроможності

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Шарівське»

2.2 Аналіз конкурентоспроможності підприємства

2.3 Аналіз конкурентоспроможності сільсько-господарської продукції

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів та форм проявлення конкуренції, прискорення темпів змін параметрів ринку викликали об'єктивну необхідність розроблення та втілення на українських підприємствах принципово нових підходів до управління конкурентоспроможністю продукції і формування стратегії підприємства.

Стабільність функціонування фірми на ринку визначається конкурентоспроможністю товарів, які нею виробляються, наданих нею послуг і можливостями, що забезпечують успішність у конкурентній боротьбі.

Тому тема дослідження, присвячена питанню менеджменту конкурентоспроможності українських підприємства на зовнішньому ринку, є актуальною і своєчасною. Значення обраної теми полягає у тому, що через підвищення менеджменту конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку можна підвищити експортний потенціал країни.

Проблеми пізнання в області конкурентоспроможності підприємств пов'язані зі складністю та динамічністю розвитку світового ринку в умовах глобалізації світової економіки, наявністю різних форм міжнародної конкуренції в різних галузях, високою долею монопольного сектору в українській економіці, недостатнім досвідом роботи українських підприємств на зовнішньому ринку та ін.

Метою дослідження є розробки шляхів удосконалення управління конкурентоспроможністю українських підприємств на зовнішньому ринку на прикладі ПАТ «Шарівське»

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та прикладних аспектів забезпечення конкурентоспроможності фірми при виході на зовнішній ринок.

Об'єктом дослідження є менеджмент управління конкуренто- спроможністю підприємства ПАТ «Шарівське»

У роботі були використані результати наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних учених, що спеціалізуються на розгляді проблем менеджменту конкурентоспроможності,а також інформаційною базою для роботи були звіти статистики Міністерства промисловості України, звіти Державного митного комітету, дані Держкомстату України, Закони України, звіти про фінансову діяльність ПАТ «Шарівське» та інші джерела.

При виконанні роботи застосовувались наступні методи досліджень - загальнонаукові методи пізнання: формальна логіка (аналіз і синтез, індукція та дедукція), діалектична логіка (сходження від абстрактного до конкретного,), системний аналіз; економіко-статистичні методи.

Розділ 1. Теоретичні засади управління конкурентоспроможністю та ресурсним потенціалом підприємства

1.1 Поняття управління конкурентоспроможністю

Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об'єктивним розвитком продуктивних сил і які відображають результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Конкурентоспроможність є одним з основних понять, яке активно використовується в теорії та практиці економічного аналізу, виступає багатоаспектним поняттям, що в перекладі з латинської мови означає суперництво, боротьбу за досягнення найкращих результатів. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат (Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, чинників управління та продуктивності використання ресурсів (М. Портер), конкурентного статусу фірми (І. Ансофф) [1].

Слід звернути увагу на багатозначності трактувань сутності поняття “конкурентоспроможність” сучасними вченими-економістами (табл. 1. 1).

Таблиця 1.1

Погляди вчених-економістів на категорію конкурентоспроможність

Автор визначення	Визначення конкурентоспроможності
Ожогов С. І.	Здатність витримувати конкуренцію, протистояти конкурентам
Книш М. І.	Ступінь привабливості даного продукту, для здійснюючого реальну покупку споживача
Забєлін П. В., Моісеєва Н. К.	Здатність приносити прибуток у короткостроковому періоді не нижче заданого, або перевищення над середнім прибутком
Грошев В. П.	Комплекс споживчих властивостей товару, що визначає його відмінність від інших аналогічних товарів по ступені й рівню задоволення потреб покупців і витратам на його купівлю й експлуатацію
Кредісов А. И.	Характеристика товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару як по ступені відповідності конкретної потреби, так і по витратах на її задоволення
В. Стівенсон	Конкурентоспроможність характеризує те, “наскільки ефективно компанія задовольняє потреби клієнта порівняно з іншими компаніями, що пропонують подібний товар або послугу”.
М. О. Ермолов	Конкурентоспроможність - це відносна характеристика, яка відображає відмінності у процесі розвитку певного виробника від виробника конкурента як по ступеню задоволення власними товарами, так й по ефективності виробничої діяльності.
Печінкин А. та Фомін В.	Конкурентоспроможність - складне багатоаспектне поняття, яке визначає здатність товару зайняти та вдержати позицію на конкурентному ринку в певний період за конкуренції з іншими аналогічними товарами. Розрізняють: конкурентоспроможність продукції (властивість, яка оцінюється за сукупністю основних техніко-економічних, якісних і вартісних показників, що відрізняють товар від товару - конкурента) та рівень конкурентоспроможності продукції (відносна характеристика продукції як товару, що відображає ступінь її переваги на даному ринку перед товаром - конкурентом). За критерій конкурентоспроможності пропонують брати відносну долю продажу товару, що оцінюється.
Хруцький В. Є., Корнєєва І. В.,	Конкурентоспроможність - це стабільна можливість задовольняти певні потреби покупців краще, ніж конкуренти, та завдяки цьому вдало продавати продукцію з прийнятними фінансовими результатами для виробника.
Фатхутдинов Р. А.	Конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами на даному ринку
Піддубний, І. О., Піддубна А. І.	Конкурентоспроможність - це потенціальна або реалізована здатність економічного суб'єкта до функціонування у релевантному зовнішньому середовищі, яка ґрунтується на конкурентних перевагах і відображає його позицію відносно конкурентів
Райзберг Б. А.	Конкурентоспроможність - це реальна та потенційна можливість фірм у існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, що за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів

Розбіжності та різноманітність авторських позицій стосовно визначення поняття конкурентоспроможності пов'язані з [2]:

? ототожненням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції або послуг;

? масштабами розгляду конкурентоспроможності: на регіональному, національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна) ;

? заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень) ;

? характеристикою будь - якої складової конкурентоспроможності підприємства: конкурентоспроможність виробничого, трудового потенціалу.

Незважаючи на різні підходи до визначення його суті, всі дослідники відмічають порівняльний і часовий (динамічний) характер цього показника:

? порівняльний характер означає, що конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту; вона не випливає з його внутрішньої природи, а проявляється тільки за умов порівняння даного об'єкта з іншими; її можна оцінити порівнянням найбільш суттєвих показників діяльності підприємств; результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності;

? часовий характер (динамічність) означає, що досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності підприємства не може розглядатися як довгострокова характеристика його ринкової позиції незалежно від ефективності діяльності; протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть привести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності.

У цілому, існують різні підходи до класифікації конкурентоспроможності [3]:

? за територіально-географічною ознакою - міжнародна і внутрішньо національна конкурентоспроможність; конкурентоспроможність в межах окремих регіонів (районів) ;

? залежно від масштабності економічних об'єктів - конкурентоспроможність товару, підприємства-виробника, галузі і/або комплексу галузей, національної економіки;

? у тимчасовому прояві - конкурентоспроможність на певну дату або проміжок часу у минулому, поточна конкурентоспроможність, конкурентоспроможність в перспективі.

Наведемо характеристику видів конкуренції за масштабністю економічних об'єктів.

Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, цінами, встановлюваними продавцями товарів; перевагами в гарантійному і післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.

Разом з тим, конкурентоспроможність товару - це не уміле маневрування в ринковому просторі і в часі, а головне, - максимальне врахування вимог і можливостей конкретних груп покупців. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком ефективнішого управління процесом розробки, реалізації і експлуатації пропонованої продукції.

Наведемо підходи до визначення конкурентоспроможності організації (табл. 1. 2). Зауважимо, що поняття конкурентоспроможності безпосередньо пов'язано з терміном „конкурентноздатна організація”, який можна трактувати як перевагу товарів (послуг) підприємства над аналогами у конкретних сегментах ринку в певний період часу по потенціалу розробляти, виробляти й продавати конкурентноздатні товари (послуги) у майбутньому, досягнуте без шкоди фінансовому стану організації.

Визначення конкурентноздатності організації за Кіперманом Г. Я. є неповним, тому що не враховує, що організації конкурують на конкретних ринках у певний період часу, перевагою - те, що підкреслюється ефективність господарської діяльності як вирішальний елемент конкурентноздатності організації. Розуміння сутності “конкурентноздатності організації” за Фатхутдіновим Р. А. є неповним, тому що зводить конкурентноздатність організації до випуску конкурентноздатної продукції, фактично тим самим, прирівнюючи ці два поняття. Ті ж недоліки має визначення, дане Хруцьким В. Є., Корнєєвой І. В., але на відміну від Фатхутдінова вони конкретизує те, що конкурентноздатність досягається на конкретних ринках у даний період часу [4].

Таблиця 1.2

Змістовне наповнення дефініції “конкурентоспроможність підприємства”

Джерело	Визначення
Азоєв Г. Л.	Здатність ефективно розпоряджатися власними і позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Виробництво і реалізація конкурентноздатних товарів - обов'язкова умова конкурентоспроможності фірми. У ширшому сенсі для забезпечення конкурентоспроможності необхідна систематична робота по всьому виробничо-господарському циклу, що приводить до конкурентних переваг у області НДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу тощо. Конкурентоспроможність фірми - результат її конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління компанією.
Зав'ялов П. С., Лозовський Л. Ш., Поршнєв А. Г., Райзберг Б. А.	Здатність фірми, компанії конкурувати на ринках з виробниками й продавцями аналогічних товарів за допомогою забезпечення більш високої якості, доступних цін, створення зручних умов для покупців, споживачів.
Кіперман Г. Я.	Здатність протидіяти на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції (конкурентам) як за рівнем задоволення своїми товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так за ефективністю виробничої діяльності.
Перцовський Н. І.	Можливість ведення ефективної господарської діяльності і її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку. Це узагальнюючий показник життєвої стійкості підприємства, його вміння ефективно використовувати свій фінансовий, виробничий, науково-технічний і трудовий потенціали.
Фатхутдінов Р. А.	Здатність фірми випускати конкурентноздатну продукцію, її перевага стосовно інших підприємств даної галузі усередині країни й за її межами.
Хруцьким В. Є, Корнєєва І. В.	Здатність успішно оперувати на конкретному ринку (регіоні збуту) у даний період часу шляхом випуску й реалізації конкурентноздатних виробів і послуг.
А. П. Градова	Конкурентоспроможність фірми може бути визначеною як її порівняльна перевага по відношенню до інших фірм даної галузі всередині країни та за її межами
Скударь Г. М.	Відносна характеристика, що віддзеркалює відмінності процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності
Ю. М. Пахомов, Д. Г. Лук'яненко, Б. В. Губський. -	У широкому розумінні конкурентоспроможність - це обумовлені економічними, соціальними і політичними факторами позиції країни або товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки вона може визначатися і як здатність країни (фірми) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках третіх країн.
Азоєв Г. Л., Челенков А. П.	Конкурентоспроможність фірми - це можливість фірми ефективно розпоряджатись власними й залученими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Виробництво та реалізація конкурентоспроможних товарів - обов'язкова умова конкурентоспроможності фірми
Іванов Ю. Б.	Конкурентоспроможність підприємства - це певна система, що складається з безперервно взаємодіючих факторів і характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства по надбанню та утриманню впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги. Тому під конкурентоспроможністю слід розуміти не тільки ефективність, але і динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища.
Швейцарська організація “European managment forum”	Конкурентоспроможність компанії - її реальна потенційну здатність проектувати, виробляти та збувати за існуючих умов товари, які за ціновими і неціновими характеристиками є привабливішими для споживачів, ніж товари їх конкурентів.
А. П. Градов	Конкурентоспроможність фірми - її порівняльна перевага відносно інших фірм даної галузі в країні та за її межами.
М. І. Круглов	Конкурентоспроможність підприємства - система економічних категорій, елементами якої є конкурентоспроможність продукції і фінансова конкурентоспроможність.Це економічна категорія, за допомогою якої виявляється перевага даного виробника, по рівню задоволення споживачів продукцією.

Більшість вчених з даної проблематики пропонують об'єднати в одне поняття “конкурентноздатність товару” й “конкурентноздатності організації”. Дане твердження буде не зовсім вірним, тому що покупець не завжди знає, якому виробнику належить даний товар, а навіть якщо й знає назву фірми, то ця назва не завжди про щось говорить. Конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність фірми - виробника продукції співвідносяться між собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару та сукупності економічних методів діяльності фірми, які впливають на результати конкурентної боротьби. Р. Хейс, С. Уїлрайт і Д. Кларк виділяють чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства [5]:

Керівництво підприємств першого рівня розглядає організацію управління як щось внутрішньо нейтральне. Свою роль керівники підприємства бачать лише в тому, щоб випускати продукцію, не піклуючись ні про які сюрпризи для конкурентів і споживачів. Вони упевнені в конструкції і технічному рівні своєї продукції, організації збуту і ефективності реклами. Такий підхід приносить успіх, якщо підприємство зуміє знайти свою ринкову нішу, яка убереже його від негайної конкуренції. Але якщо підприємство переростає нішу, йому неминуче доводиться вступати в конкурентну боротьбу з іншими виробниками і піклуватися про створення конкурентних переваг;

Компанії другого рівня конкурентоспроможності прагнуть до того, щоб їх підприємства повністю відповідали стандартам, встановленим їх основними конкурентами, - технічним прийомам, технологіям, методам організації виробництва ведучих підприємств галузі. Вони слідують тим же принципам і підходам в управлінні якістю продукції і працею, але деяким компаніям використання стереотипів не додає конкурентоспроможності, і в умовах загострення конкурентної боротьби вони від них починають відходити.

Компанії третього рівня конкурентоспроможності досягають успіху в конкурентній боротьбі, завдяки не стільки функції виробництва, скільки функції управління, якості, ефективності управління і організації виробництва в найширшому сенсі. Такі компанії на багато років випереджають своїх конкурентів;

Компанії четвертого рівня конкурентоспроможності кидають виклик будь-якому конкуренту по всьому світу в будь-якому аспекті виробництва або управління; це підприємства світового класу. Компанії третього і четвертого рівнів конкурентоспроможності є «стратегічно важливими підприємствами», або «стратегічними підприємствами».

У системі японського менеджменту дотримуються думки, що конкурентоспроможність компанії може бути виражена через п'ятирівневу ієрархію факторів [6].

Згідно японської моделі конкурентоспроможності, на першому рівні ієрархії - частка компанії на ринку, яка визначається наступною функцією:

(частка в попередній період, ), (1.1)

де - порівнювана якість товарів; - відносна ціна товарів; S - фактор, що враховує просування продукції на ринок; - фактор, що враховує потужність збутової мережі компанії.

Якість продукції в цій функції відображає дизайн, розміри і рівень власне якості, диференціацію продукції, і сегментацію ринку. На другому рівні цієї ієрархії конкурентоспроможність повинна бути підкріплена трьома найважливішими факторами - здатністю до розвитку, виробничими і збутовими потужностями. На третьому рівні ієрархії - стратегія «продукт - ринок», на четвертому - здатність вищого керівництва компанії ухвалювати такі рішення, які реалізують на практиці три перші фактори конкурентоспроможності компанії. На п'ятому рівні - підсумки функціонування компаній в попередньому періоді, де особливо важливий прибуток компанії як джерела ресурсів боротьби за ринок [7].

Конкурентоспроможність галузі визначається наявністю у неї технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами не вище за інтернаціональні) продукції високої якості, що задовольняє вимогам конкретних груп споживачів [8].

Конкурентоспроможність галузі передбачає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть виражатися в наявності раціональної галузевої структури; групи висококонкурентних фірм-лідерів, що підтягають інші підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської і прогресивної виробничо-технологічної бази, розвиненої галузевої інфраструктури, гнучкої системи науково-технічної, виробничої, матеріально-технічної і комерційної співпраці як усередині галузі, так і з іншими галузями в країні і за її межами, ефективної системи розподілу продукції. Конкурентоспроможність галузі досягається як за рахунок конкурентних переваг її компаній, так і системи їх взаємодії.

Конкурентоспроможність економіки - дуже складне, багатоаспектне поняття, що не має загальновизнаного універсального визначення. Як привило, трактується як концентрований вираз економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових і інших можливостей, що реалізовуються в товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними зарубіжним товарам і послугам як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Але це лише одна, найбільш видима сторона поняття. Інша сторона - це переваги системи державного і суспільного устрою країни, політико-правової організації і регулювання всіх сторін громадського життя суспільства, здатність держави забезпечити стійкий, динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим матеріальний добробут членів суспільства, що не поступається світовим стандартам. Щоб мати конкурентноздатну економіку, необхідно створити конкурентноздатне суспільство, що володіє безперечними перевагами в різних областях людської діяльності [9].

Як можна зрозуміти з аналізу наведених визначень, основними ознаками конкурентоспроможності як одного з критеріїв ефективності економічного суб'єкта є [10]:

? відносний (порівняльний) характер - конкурентоспроможність проявляється тільки через порівняння характеристик економічного суб'єкта з характеристиками інших суб'єктів даного ринку;

? релевантний характер критерію конкурентоспроможності, який означає, що траєкторія руху даного економічного суб'єкта (його конкурентна позиція) відносно інших суб'єктів може бути визначена тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

? часовий характер (динамічність) критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб'єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

Я схиляюсь до думки, що конкурентоспроможність - це сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу. Тому, що для забезпечення такої характеристики товару, як конкурентоспроможність потрібно, по-перше сам товар, що обов'язково задовольняє певну потребу споживача. По-друге, цей товар повинен мати певні якісні та цінові характеристики, що виділяють його серед переважної більшості аналогів. По-третє ринок має бути конкурентним, оскільки на ринку монополії чи навіть олігополії про конкурентоспроможність товару мова не йде.

Конкурентоспроможність товару є головною умовою конкурентоспроможності фірми на ринку і важливою основою прибутковості її діяльності. Найчастіше під конкурентоспроможністю товару мають на увазі [11]:

- властивість (сукупність властивостей) товару та його сервісу, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби, порівняно з аналогічними товарами, представленими на цьому ринку;

- характеристику товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі та за витратами на її задоволення;

- спроможність товару відповідати вимогам даного ринку у період, що аналізується;

- здатність витримувати конкуренцію на ринку (наявність вагомих переваг над виробами інших товаровиробників).

Конкурентоспроможність продукції (послуги) залежить від ряду чинників, що впливають на пріоритетність вибору і визначають обсяг їх реалізації на певному ринку [12]:

- техніко-економічних чинників, які залежать від продуктивності і інтенсивності праці, витрат виробництва, наукоємності продукції - якість, продажна ціна і витрати на експлуатацію (використання) або споживання продукції (послуги;

- комерційних чинників, які визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку - кон'юнктура ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом і пропозицією даного товару, національні та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію або послугу.) ; сервіс, що надається (наявність ділерсько-дистреб'юторських пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту і інших послуг, що надаються) ; реклама (наявність і дієвість реклами і інших засобів дії на споживача з метою формування попиту) ; імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни) ;

- нормативно-правових чинників, які відображають вимоги технічної, екологічної і морально-етичної безпеки використання товару на даному ринку, патентно-правові вимоги (патентна чистота і патентний захист) ; у разі невідповідності товару діючим нормам і вимогам стандартів і законодавства він не може бути проданий на даному ринку.

Продукт у процесі відтворення проходить чотири стадії: виробничу, розподілу, обміну і споживання. Оскільки розподіл і обмін як фази відбуваються у процесі продажу, у табл. 1. 3. наведено фактори конкурентоспроможності за трьома сферами проходження продукту.

Таблиця 1.3

Фактори конкурентоспроможності товару за стадіями відтворення продукту [13]

Стадії відтворення продукту	Фактори
Виробнича стадія	- Технічні: якість, міцність, надійність, безпечність. - Економічні: матеріаломісткість, енергоспоживання, габарити, об'єм, вага, концентрація. - Естетичні: художня виразність та колорит, раціональна організація форми, цілісність композиції. - Екологічні: вплив на природне та предметне середовища. - Експлуатаційні: простота користування (приготування), комфортність, ремонтопридатність, зручність в експлуатації
Стадія продажу	- Споруда крамниці: інтер'єр, ергономічні умови - Процес продажу: кваліфікація персоналу, швидкість обслуговування, знання іноземних мов - Сервіс у процесі продажу: консультація персоналу, доставка, підгонка, монтаж, установка на місці. - Гуртовий продаж: франчайзинг, мерчендайзинг, фірмова мережа, дистриб'ютори - Умови контракту: ціна, знижка, система оплати - Законодавство з регулювання обміну: мито, податки, дотації, правовий захист товару

Як видно з додатку А, більшість складових конкурентоспроможності походять з виробничої сфери і тільки певна їх частина - з торговельної. За великої кількості факторів конкурентоспроможності товару на ринку, пріоритетну роль відіграють наступні [14]:

1) корисність для потенційного покупця (споживча вартість або здатність задовольнити вимоги, що пред'являються до даного типа і виду товару з боку споживача) ;

2) ціна товару (при рівній корисності покупець віддасть перевагу дешевшому товару, але може придбати і дорожчий товар, якщо він виявиться для нього кориснішим; виняток - престижні або статусні товари, придбання яких необхідне для підтримки певного соціального статусу покупця) ;

3) інноваційність продукції (введення важливої для покупця новизни у товар, що робить його оригінальним (ексклюзивним)). Критерій конкурентоспроможності товару - це якісна та (або) кількісна характеристика продукції, що виступає основою для оцінки її конкурентоспроможності.

Поряд з цими критеріями виділяють також організаційні критерії (умови збуту, якість обслуговування і післяпродажну діяльність), але їх неможливо виміряти навіть за допомогою бальної шкали через вплив на них занадто великої кількості факторів.

За результатами аналізу літературних джерел і стандартів Ліфіцом І. М. виділені критерії (показники) конкурентоспроможності послуг, характеристика яких наведена в табл. 1. 4.. Перші три критерії визначають корисність послуги, причому перелік одиничних показників першого критерію специфічний для кожної групи послуги, а зміст другого і третього критеріїв у принципі ідентичний для всіх груп послуг.

Оцінка конкурентоспроможності продукції західними науковцями здійснюється з урахуванням таких критеріїв [15]:

1) ступінь новизни товару; якість його виготовлення; наявність матеріальної бази для поширення інформації про товар, можливість стимулювання збуту, включаючи рекламу; можливості пристосування товару до вимог конкретного ринку; фінансові умови; динамізм збуту і здатність швидко реагувати на успіхи ринку - підхід експертів Паризької торгово-промислової палати;

Таблиця 1.4

Критерії конкурентоспроможності послуг [15]

Критерій	Характеристика
Критерій результату виконання послуги	Критерій регламентований стандартами на матеріальні послуги. Результативність окремих груп послуг визначають: послуги хімчистки - чистота виробу, збереження його форми, належна відпрасованість тощо; транспортної послуги - прибуття за розкладом, чіткість і розбірливість оголошення зупинок; послуги торгівлі - якість та асортимент товарів, що реалізується. Для оцінки результату виконання соціально-культурних послуг (припустимо, освітніх) думки споживача (що вчиться, студента) недостатньо. Потрібна участь експертів і застосування спеціальних стандартів (наприклад, державних освітніх стандартів). При оцінці критерію необхідно звертати увагу не лише на величину споживчого ефекту послуги, але і на стабільність рівня її якості (наявність діючої і сертифікованої системи якості в організації сфери послуг).
Критерій умов обслуговування	Критерій визначається матеріально-технічною базою організації і набором послуг, які вона надає. Він повинен охоплювати лише ті послуги, які створюють зручності споживачу (організація і створення місць відпочинку в приміщенні магазина, прийом і зберігання речей покупців тощо). Вимоги до матеріально-технічної бази як чиннику безпеки послуги регламентовані стандартами безпеки праці, будівельними, санітарними нормами і правилами і іншими обов'язковими нормами. Вимоги до умов обслуговування однотипні для всіх груп послуг. Вимоги до категорії сфери послуг (зоряність, клас, розряд і ін.) можуть встановлюватися в стандартах на класифікацію підприємств (наприклад, готелі) або в стандартах загальних технічних умов (послуги перукарень).
Критерій культури обслуговування	Критерій регламентований спеціальними стандартами, що визначають вимоги до обслуговуючого персоналу. Особливу роль він відіграє у забезпеченні якості і конкурентоспроможності послуг торгівлі і громадського харчування. Культура обслуговування залежить від майстерності обслуговуючого персоналу в широкому розумінні цього терміну.
Критерій доступності послуги	Критерій включає затрати грошових коштів і часу. Витрати, що передують обслуговуванню, значно перевершують затрати часу клієнта на безпосередній контакт з виконавцем послуги, досягаючи співвідношення 20: 1. Оцінка затрат часу при обслуговуванні не може бути однозначною: великі затрати часу на очікування прийому оцінюються споживачем негативно, а на контакт з лікарем - позитивно; великі витрати часу на консультацію з продавцем-консультантом оцінюються покупцем позитивно, а на очікування в черзі до продавця-касира -негативно. Не всі витрати часу повинні відображатися в критерії доступності (втрати часу на очікування прийому лікаря можуть бути враховані як в критерії умов обслуговування, так і в критерії доступності послуги). Важливо уникнути подвійного рахунку і врахувати цю характеристику у складі лише одного критерію.

2) цінові показники (продукція вважається конкурентоспроможною, якщо її продажна ціна, дизайн і якість не поступаються аналогам, представленим на ринку) ; порівняльна вартість (порівняльна вартість одиниці праці в обробній промисловості порівнюваних країн, підрахована в одній валюті) ; порівняльна прибутковість (чим вищі прибутки мас компанія від своїх експортних операцій, тим вищим є рівень конкурентоспроможності її продукції, тобто показником є норма прибутку компанії) - підхід англійських економістів.

Під чинниками конкурентоспроможності прийнято розуміти безпосередні причини, наявності котрих необхідно та достатньо для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентоспроможності. Класифікацію чинників конкурентоспроможності наведено в додатку Б. Крім зазначених в додатку Б, за інтенсивністю дії розрізняють малозначні, значні і дуже значні фактори конкурентоспроможності продукції, а за характером дії - позитивні і негативні, по відношенню безпосередньо до товару виділяються такі групи чинників, як товарні та нетоварні; по відношенню до підприємства та ступеню їх контрольованості підприємством виділяються такі групи чинників, як зовнішні та внутрішні.

У сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств на ринку цінова конкуренція змінилась неціновою, тобто конкуренцією технічного та якісного рівня продукції. У конкурентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той товаровиробник, який пропонує нижчі ціни, а той, який пропонує вищу якість, оскільки високоякісна продукція більш практична у використанні. При цьому роль ціни не зменшується, вона є найвпливовішим критерієм максимізації прибутку.

В умовах глобалізації ринкових відносин при дослідженні оцінки та діагностики рівня конкурентоспроможності підприємств машинобудування виникає необхідність пошуку нових критеріїв, враховуючи конкурентоспроможність як складову стратегії. Всі методи аналізу конкурентоспроможності повинні оцінювати не лише статичний стан, а й спрямовуватися на прогнози (динаміка).

У сучасних підходах існують різноманітні методи оцінки конкурентоспроможності:

- методи, що базуються на теорії рівноваги підприємства та галузі;

- методи, які побудовані на теорії ефективної конкуренції;

- матричні методи оцінювання конкурентоспроможності;

- інтегральні методи;

- методи визначення позиції в конкуренції з точки зору стратегічного потенціалу підприємства;

- методи, що базуються на порівнянні з еталоном;

- графічні методи;

- методи оцінки за ринковою часткою.

Найбільша увага при оцінці конкурентоспроможності підприємства приділяється матричному методу, оскільки він враховує динамічність зовнішнього середовища. Основним недоліком зазначених методів оцінки конкурентоспроможності вважається статичність оцінки, яка може бути актуальною лише в короткостроковому періоді [16].

При використанні достовірної інформаційної системи забезпечення конкурентоспроможності, керівництво підприємства може систематично вирішувати завдання ефективності виробничої стратегії, продуктивності використання всіх видів ресурсів (матеріальні, фінансові, трудові та інтелектуально-інформаційні), забезпечуючи у такий спосіб конкурентоспроможність сукупного (як синергетичний ефект) потенціалу підприємства [17].

Конкурентоспроможність підприємства приладобудівного комплексу також залежить від спроможності спрямовувати частину ресурсів на наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), використовувати у виробничому процесі сучасну техніку і технології, нові форми організації виробництва та управління, іншими словами впроваджувати у виробничий процес стратегію інновацій.

До основних критеріїв оцінки конкурентоспроможності, які недостатньо враховуються підприємствами, належить, насамперед, зміна значимості (пріоритетності) чинників конкурентоспроможності у реальній економіці. Інформація про критерії оцінки конкурентоспроможності діяльності підприємства, на які слід звернути увагу і будувати стратегію діяльності на ринку, є індикатором визначення рівня конкурентоспроможності. Ідентифікації таких чинників є одним із головних напрямків вироблення тактичних рішень фірмами і реалізації стратегічної позиції підприємства в конкурентному середовищі. Використання на основі моніторингу дієвих механізмів посилення конкурентоспроможної позиції дає змогу підприємству забезпечувати стабільність функціонування у реальній економіці.

Забезпечення конкурентоспроможності потребує прояву гнучкості мислення, постійного пошуку і використання нових, неординарних рішень, тобто непередбачуваних і ефективних дій. Фірмі необхідно систематично оцінювати вплив різноманітних чинників на її рівень і розробляти заходи щодо підвищення значень відповідних показників, оскільки завдяки оцінці конкурентоспроможності визначається стратегія розвитку підприємств. При оцінці конкурентоспроможності виділяють чотири діагностичні компоненти аналізу конкурентоспроможності (цілі, стратегія, допущення, можливості). Розуміння та аналіз зазначених елементів дає змогу передбачити реакцію конкурентів.

У спеціалізованій економічній літературі економісти розглядають ряд підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, використовуючи при цьому різноманітні показники. Пошук шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства неможливий без аналізу чинників зовнішнього середовища, оскільки вони визначають рівень ризику підприємницької діяльності [18].

Тобто, інформаційне забезпечення рівня конкурентоспроможності охоплює як характеристики внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Оцінювання конкурентоспроможності підприємств машинобудування, його окремих бізнес-процесів потребує насамперед розгляду низки внутрішньофірмових методичних питань, пов'язаних з оцінкою конкурентоспроможності. Сьогодні на визначення конкурентоспроможності впливають наступні групи чинників: ресурсні, управлінські, організаційні, технічні, ринкові [19].

В умовах глобалізації ринкового середовища виникає необхідність об'єктивного виявлення й аналізу зовнішніх чинників, які впливають на оцінку конкурентоспроможності. Більшість теоретиків і практиків дотримуються думки, що вибірка аналітичних показників, які дають можливість отримати достовірну інформацію про конкурентоспроможність підприємства, затрудняє хід визначення ефективності, але сприяє комплексному аналізу і більш об'єктивному прийняттю рішення щодо розробки та впровадження бізнес стратегії. При оцінці конкурентоспроможності важливе значення відіграє організаційна культура, яка формує внутрішню політику бізнесу, і є основою зовнішньої прозорості бізнесу та сприяє утриманню ним своєї позиції в конкурентній боротьбі [20].

Завдяки ефективному використанню методів управління підприємством (організаційних, економічних, адміністративних) підвищується рівень конкурентоспроможності підприємства. Підприємству, при визначенні конкурентоспроможності, слід враховувати динамічність ринкової системи, оцінювати і аналізувати можливості проникнення на ринок нових конкурентів. Серед перелічених чинників впливу на конкурентоспроможність підприємства в умовах ринкової динаміки відіграє важливу роль інформаційно-комунікаційне середовище, оскільки через існування бар'єрів доступу інформаційних ресурсів оцінка конкурентоспроможності підприємств машинобудування є складною, адже підприємству не завжди вдається отримати інформацію про своїх конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства виявляється лише порівняно, а отже, є відносним показником. При оцінці конкурентоспроможності базу для порівняння для забезпечення достовірності отриманих даних слід обирати в межах галузі.

Більшість методів оцінки конкурентоспроможності бізнесу є кількісними. Кількісний підхід до оцінки конкурентоспроможності дає змогу прогнозувати реальні шанси в конкурентній боротьбі, в конкретній сфері діяльності і приймати на цій основі, найдоцільніше вирішувати як з економічної, так і стратегічної точки зору. Проте в реальній економіці значна увага приділяється якісним методам оцінки конкурентоспроможності підприємства, які мають низький ступінь фінансово-математичної формалізації, їх вирізняє трудомісткість реалізації і дискретність оцінки. Вони не дають можливості використовувати оцінку конкурентоспроможності при аналізі і визначенні напряму посилення конкурентних позицій підприємства. Відсутність ефективних методів оцінки, що дають змогу кількісно описати конкурентне становище підприємства, утруднює процес використання цієї важливої характеристики при ухваленні рішень у процесі управління підприємством [21].

Таким чином, оцінка і управління вартістю підприємства є головним інструментом забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки відповідні методики пропонують точні і взаємозв'язані критерії оцінки результатів - вартість компанії, окремих бізнес-одиниць і бізнес-процесів, на основі яких можна створювати діяльність підприємства.

Кількісна оцінка конкурентоспроможності підприємств машинобудування повинна базуватися на наступних положеннях:

? інтегральні та індивідуальні показники повинні формувати систему оцінки конкурентоспроможності;

? при оцінці конкурентоспроможності для забезпечення більшої достовірності отриманих результатів слід враховувати значну множину показників та потенційні можливості підприємства;

? необхідно виконувати принцип безперервності інформації [22].

Створені методи оцінки конкурентоспроможності підприємств машинобудування не відповідають сучасним тенденціям розвитку ринку, проте це можливе лише за умови послідовного вивчення етапів економічних процесів, якими привабливість і буде визначатися. Тому, постає проблема розробити нові методи оцінки конкурентоспроможності. Збалансована система показників є одним із новітніх методів оцінки конкурентоспроможності в багатьох галузях економіки, водночас і машинобудування в основі якої є оцінка не матеріальних активів підприємства, а інтелектуального капіталу. Завдяки розробці і використання збалансованої системи показників як концептуальної основи, підприємства можуть вживати відповідні заходи, що сприятимуть розвитку та утриманню провідних позицій на ринку в атмосфері невизначеності, мінливості економіки. Під час розроблення збалансованої системи показників слід звернути увагу на такі її складові: фінансову, клієнтську, внутрішніх процесів, навчання і розвиток персоналу.

Під конкурентоспроможністю розуміють характеристику продукції, котра показує її відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на задоволення цієї потреби. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість збуту на даному ринку) товару можна визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою. Інакше кажучи, конкурентоспроможність - поняття відносне, чітко прив'язане до ринку і (для товарів сезонного попиту) часу продажу.

Щоб задовольнити певну потребу, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це достатньо складний виріб, нести витрати на експлуатацію - купувати пальне, мастило, запасні частини, платити за профілактичні огляди та відновлювальні ремонти, оплачувати (якщо це товар виробничого призначення) працю обслуги, її навчання, страхування. Товар після придбання здебільшого неможливо негайно починати експлуатувати. Як правило, його треба доставити покупцеві, установити, перевірити та ін. Отже, витрати покупця складаються з двох частин - витрат на придбання (ціна товару) та витрат, пов'язаних зі споживанням, що їх називають «ціною споживання».

Останній економічний показник, хоч і є дуже важливим, але не вичерпує повністю поняття конкурентоспроможності. «Параметри» конкурентоспроможності залежать від виду й складності виробу в технічному та експлуатаційному відношенні, а також від потрібної точності оцінки, цілі дослідження та інших зовнішніх факторів.

Для оцінки конкурентоспроможності важливо розуміти, що на сучасному ринку покупець здебільшого намагається купувати не товари як такі, а весь комплекс пов'язаних з ними послуг, важливих для покупця, так що останній оцінює конкурентоспроможність з власних, вигідних для нього, але значно менш вигідних для виробника позицій.

Конкурентоспроможність товару має бути ключовим моментом прийняття рішення про розширення та створення нових виробничих потужностей, розробки маркетингових прогнозів.

Вивчення конкурентоспроможності товару, що реалізується на ринку, треба провадити безперервно та систематично.

Основні завдання аналізу:

? оцінка конкурентоспроможності продукції;

? вивчення факторів, що впливають на її рівень;

? розроблення заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Оцінка конкурентоспроможності продукції ґрунтується на дослідженні потреб покупця та вимог ринку. Щоб товар задовольняв потреби покупця, він має відповідати певним параметрам:

? технічним (властивості товару, галузь його використання й призначення) ;

? ергономічним (відповідність товару будові та функціям людського організму) ;

? естетичним (зовнішній вигляд товару) ;

? нормативним (відповідність товару чинним нормам і стандартам);

? економічним (відповідність ціни товару платоспроможності споживача) ;

? організаційним (умови поставки, комплектність поставки, сервісне обслуговування).

1.2 Управління ресурсним потенціалом підприємства

Ринкові умови діяльності підприємств вимагають прийняття оптимальних управлінських рішень щодо визначення обсягів виробництва, обрання цільових ринків реалізації продукції, що передбачає ефективність використання всіх видів ресурсів підприємства, їх оптимальну структуру, від якої залежать фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Ринок вимагає швидкого реагування на зміну господарської ситуації, пов'язаної з використанням ресурсного потенціалу, та його впливу на фінансовий стан підприємств. У цих умовах зростає роль аналізу ресурсного потенціалу підприємств.

Розвиток виробництва найтіснішим образом пов'язане з використанням таких понять як "економічні ресурси", "фактори виробництва", "економічний потенціал", "ресурсний потенціал". До факторів виробництва звичайно відносять все те, що, беручи участь у виробничому процесі, створює, робить, провадить товари й послуги; до ресурсів - основні й допоміжні кошти, запаси сировини, можливості, джерела чого-небудь. Економічні ресурси стають факторами виробництва лише попередньо перетворившись у товар або в послугу, в об'єкт ринкового обміну; до факторів виробництва ставляться всі види використовуваних у виробництві ресурсів, які впливають на можливість і результативність господарської діяльності. Саме поняття "економічні ресурси" є фундаментальним в економічній теорії й означає джерела, кошти забезпечення функціонування й розвитку виробництва. Вони діляться на природні, трудові, капітальні, оборотні кошти (матеріали), інформаційні ресурси, фінансові й інших. У вітчизняній економічній літературі термін "фактор" й "ресурс" використаються по-різному.

Фамктор (лат. "facere"-- "діяти", "виробляти", "примножувати") - умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник [23]. Забезпечення стійкого розвитку промислових підприємств залежить від вибору ефективної стратегії використання й формування ресурсного потенціалу підприємств, як і всього національного господарства у світовій економіці, не відповідає їх природному й інтелектуальному потенціалу.

Основою соціально-економічного розвитку будь-якого підприємства є його ресурсний потенціал, кількісні та якісні характеристики якого відображають впорядковану сукупність ресурсів, що включають фінансові, виробничі, трудові та інформаційні ресурси. Закономірним результатом використання ресурсного потенціалу підприємства є насамперед виробництво продукції високої якості, що дає можливість отримання високої віддачі. Ресурсний потенціал підприємства слід розглядати, з одного боку, як специфічну економічну категорію, що є наслідком взаємодії всіх ресурсів підприємства, не лише наявних, а й прихованих, а з іншого - як економічну основу підприємства, що характеризується системою показників, які відображають не тільки наявні ресурси, а й їхні резерви, які можуть бути використані за визначених умов.

Оцінка управління ресурсним потенціалом підприємства має бути комплексною, тобто вона може бути отримана як систематизація результатів комплексного економічного аналізу. У такій оцінці повинні міститися узагальнені висновки щодо використання ресурсів підприємства, засновані на принципі системності. Процес оцінювання повинен відбуватися також у певній послідовності і мати потребу в чіткій організації. Тобто, оцінка - це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик підприємства[5]. Тому така оцінка дає можливість встановити як функціонує ресурсний потенціал, чи досягаються поставлені цілі, як зміни та вдосконалення в управлінні впливають на повноту використання ресурсів підприємства та ефективність управління ним.

Серед існуючих підходів до оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом найбільш поширеним є метод діагностики ресурсного потенціалу, який слід проводити у формі комплексного, поетапного і поелементного дослідження[24].

Так, при комплексній формі оцінювання ресурсного потенціалу досліджуються всі ресурси підприємства, що інтегруються в єдиний показник. Основними методами інтегрування показників є експертний та рейтинговий. Використовуючи поетапне оцінювання найчастіше акцентується увага на головних критеріях, що визначають здатність підприємства вирішувати його основні завдання. У цьому випадку проблема зводиться до деталізації головних критеріїв, що забезпечують комплексне оцінювання.

Умовою розвитку ресурсного потенціалу підприємства є не тільки абсолютне збільшення його рівня, а й забезпечення ефективного його використання з урахуванням якісних характеристик ресурсного потенціалу. Кількісні характеристики покликані оцінити обсяг і швидкість відтворення окремих ресурсів і в цілому ресурсного потенціалу, а якісні характеристики, в свою чергу, є основою для визначення ефективності використання ресурсів. Використання кількісних і якісних характеристик ресурсного потенціалу підприємства дозволяють: проаналізувати початковий рівень розвитку ресурсного потенціалу; виявити сформовані диспропорції між ресурсами підприємства; виділити пріоритетні напрямки розвитку ресурсів; визначити, виходячи з досягнутого рівня і напрямів розвитку діяльності підприємства, припустимі виробничі, соціальні та економічні навантаження [25].

Характерною особливістю ефективного управління ресурсним потенціалом є, в першу чергу, оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, де корисний результат діяльності підприємства порівнюється з витратами на отримання цього корисного результату. Корисний результат розглядається як ефект, який може бути економічним, у вигляді прибутку підприємства, та соціальним, у вигляді забезпечення формування кращого рівня життя для людини [26].

...