Аналіз ефективності вирощування кукурудзи на підприємствах України

Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

Україну все частіше називають аграрною країною. Це і не дивно, адже сільське господарство виробляє все більше національного ВВП, дає все більше експортної виручки, не збавляє обертів навіть під час кризи. З-поміж зернових культур кукурудза займає одне з почесних місць, будучи незамінним джерелом сировини, що використовується як у тваринницькій галузі, так і в промислово-індустріальній сфері для виробництва масла і палива.

Роль України на світовому ринку кукурудзи стає все більш вагомою. Останніми роками наша країна зміцнилася у п'ятірці найбільших світових виробників культури. Українська продукція має великий світовий попит у зв'язку з порівняно меншими цінами і досить вдалим географічним розташуванням відносно основних країн-імпортерів.

Серед зернових культур в Україні найбільше вирощується кукурудзи. Її частка у загальному виробництві зерна становить близько 45%, тоді як пшениці -- 38, ячменю -- 14. Проте коливання виробництва не впливають на внутрішнє споживання кукурудзи. Для України -- це експортно-орієнтована культура. Попит внутрішнього ринку на продовольчу та фуражну кукурудзу становить близько третини її загального виробництва.

Введення інтенсивних технологій вирощування кукурудзи на зерно дає можливість не тільки значно збільшити вихід продукції, підвищити її якість, а й знизити затрати праці і витрати на виробництво даної продукції.

Кукурудзу традиційно вирощують українські аграрії, і вона займає суттєве місце в структурі виробництва зернових. Зазвичай на першому місці перебувають такі культури, як пшениця та ячмінь, що належать до ранніх зернових. І практично завжди, незалежно від урожаю інших культур, кукурудза за обсягами виробництва посідає третє місце. Ще меншу частку охоплюють жито, овес, горох, просо, гречка та інші зернові.

Різке збільшення врожаю в останні роки зумовлене насамперед зменшенням виробництва ранніх зернових через загибель озимих культур. Щоб компенсувати збитки, аграрії пересівають загиблі площі кукурудзою та соняшником.

Зазвичай внутрішнє споживання зерна кукурудзи становить близько 3,5 млн тонн. Але у зв'язку з низьким врожаєм пшениці та ячменю, частина яких іде на фуражні цілі, їх нестачу будуть покривати за рахунок кукурудзи, і тому споживання цього зерна в Україні зростає. Але перехід до нових умов господарювання загострив проблему підвищення ефективності виробництва. Для підприємства важливо знати не тільки обсяг виробництва продукції, а й скільки витрачено фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів, які понесені затрати на виробництво цієї продукції.

Метою цієї курсової роботи є дослідження ефективності вирощування кукурудзи в підприємствах України та розробка порад щодо підвищення цього показника.

Для досягнення поставленої мети було сформовано завдання роботи:

1. Аналіз виробництва кукурудзи на підприємстві за три роки.

2. Визначення динаміки виробництва культури в господарстві.

3. Розрахунок собівартості і рентабельності виробництва кукурудзи.

4. Визначення способів підвищення ефективності виробництва культури.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступає виробництво кукурудзи на прикладі сільськогосподарського підприємства України.

Об'єкт дослідження - Приватне акціонерне товариство «Рудьківське».

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА КУКУРУДЗИ В АГРАРНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Суть та види економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Сільське господарство - одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка виробляє продукти харчування для населення краї­ни та сировину для галузей промисловості. Вона відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, підвищенні життєвого рівня населення і розв'язанні соціально-економічних проблем. Тільки ефективне сільськогосподарське виробництво може бути надійною матеріальною основою функціонування всіх галузей і сфер економіки держави.

Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої та уречевленої праці в засобах виробництва. Вона визначається відно­шенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.

Як зазначено в економічній енциклопедії «ефективність - це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат. Крім того, це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Це конкретна форма вияву закону економії часу, їхній зв'язок здійснюється через підвищення продуктивності праці, яке означає зростання ефективності сукупної праці, ефективності всього виробництва, зумовленої насамперед прогресом продуктивних сил» [1].

Ефективність виробництва - категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання [2].

(1.1.)

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України е неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні дальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості -- в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність.

Ефект -- це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при визначеній взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці й предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію чи виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й упредметненої праці, а з іншого -- результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу й рівня їхнього використання [3].

Рис. 1.1 Фактори процесу виробництва

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві -- продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі або продуктивної худоби.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним із найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників невпинно зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Розглянемо основні етапи економічного розвитку сільськогосподарського виробництва кукурудзи:

1) На першому - відбувається перехід від ручної праці до машинної. На цьому рівні витрати живої праці з розрахунку на одиницю продукції зменшуються, а уречевленої зростають, оскільки зростає рівень механізації виробничих процесів, але і вартість застосовуваних основних засобів внаслідок, наприклад, збільшення кількості чи якісної заміни на більш продуктивну наявної сільськогосподарської техніки. Витрати сукупної праці на одиницю продукції незмінні внаслідок росту обсягу виробництва продукції, тому продуктивність праці зростає.

2) Другий етап пов'язаний з технічною революцією у виробництві робочих машин для сільського господарства і зростанням їх продуктивності при відповідній концентрації виробництва. Витрати уречевленої праці з розрахунку на одиницю продукції незмінні, оскільки збільшення вартості основних виробничих засобів компенсується приростом обсягу виробленої продукції. Витрати живої праці на виробництво сільськогосподарської продукції знижуються, причому такою мірою, що і сукупні витрати праці на одиницю продукції скорочуються. Таким чином, продуктивність праці зростає.

3) На третьому етапі економічного розвитку відбувається зменшення витрат як живої, так і уречевленої праці з розрахунку на одиницю виробленої продукції. Це етап науково-технічної революції у виробництві засобів виробництва в цілому, у тому числі і для сільського господарства. Для цього періоду характерна повна механізація і автоматизація виробництва, комплексна комп'ютеризація і Світлишин І.І. Про показники ефективності сільськогосподарського виробництва на конкретному етапі його розвитку 157 застосування найбільш прогресивних досягнень науки у виробництві. Відбувається заміна менш ефективних машин, хімічних засобів тощо новими, дешевшими і ефективнішими, що веде до швидкого зростання продуктивності праці.

Ефективність вирощування зернових культур характеризується багатьма показниками:

По-перше - виробництво кукурудзи, урожайність, собівартість 1 ц., затрати праці на 1 ц або виробництво культури з розрахунку на 1 люд. - год., ціну реалізації 1 ц, прибуток з розрахунку на 1ц, рівень рентабельності;

По-друге - вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га посіву, собівартість 1 ц, 1 ц корм, од., перетравного протеїну, затрати праці на 1 ц, на 1 ц корм, од., перетравного протеїну, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

1.2 Методика визначення економічної ефективності виробництва кукурудзи

Нині кукурудза належить до культур, що стали найвигіднішими у агровиробництві. Запровадивши нові агротехнології, виробники можуть отримувати високі врожаї та валові збори зерна. Та варто наголосити: поряд зі збільшенням урожайності культури та площі посіву, технологія вирощування культури залишається енергомісткою. Тому одним із напрямків економії ресурсів є правильний підбір гібридів.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при визначеній взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці й предметів праці.

Кукурудза має підвищені вимоги до вологи, тепла, світла, поживних речовин та інших факторів навколишнього середовища. Її гібриди значно відрізняються за вегетаційним періодом, звідси і різні вимоги до вищевказаних факторів. При застосуванні агротехнічних прийомів з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей зони, екологічних вимог, кукурудза забезпечує отримання максимального врожаю [4].

Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виробляє суспільно корисну продукцію чи виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої й упредметненої праці, а з іншого -- результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу й рівня їхнього використання.

При оцінці ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Доцільно застосовувати на сам перед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості.

Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності кукурудзи на зерно досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, про те вони не можуть бути єдиними для всього сільськогосподарського виробництва.



Рис.2.1 Види показників оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва

Для отримання порівняльних величин витрат результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішим показником, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий дохід, а також прибуток [5].

Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу, що має значення для народного господарства, зокрема для кожного сільськогосподарського підприємства, та населення країни.

По-перше, чим менше праці і ресурсів витрачається на одиницю продукції, тим більше її можна одержати тими ж само засобами, і продукція буде дешевшою. Отже, підвищення ефективності сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції і повнішому задоволенню потреб населення.

По-друге, ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування та товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Адже рівень цін тісно пов'язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції. Підвищення ефективності і зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.

По-третє, підвищення ефективності виробництва впливає на збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств. Чим більше вони виробляють і продають продукції, чим дешевше вона їм обходиться, тим вищі їх доходи, тим більше засобів вони зможуть виділити для розвитку виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення соціальних умов. Вітчизняні вчені у своїх наукових працях концентрують більшу увагу саме на економічній ефективності; однак, ураховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти і такі види ефективності, як технологічна, соціальна і екологічна. Для визначення ефективності виробництва в загальному по сільськогосподарському підприємству використовують показники, які слід обраховувати в такій послідовності:

1) Вартість валової продукції на один гектар сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на одну людино-годину, на сто гривень виробничих витрат, на сто гривень основного капіталу.

Формули для обчислення цих показників:

(1.2.)

Де, ВП - вартість валової продукції всього, тис\грн

де - площа сільськогосподарських угідь, га

(1.3)

Де, ВП - вартість валової продукції всього, тис\грн

- чисельність середньорічних працівників, чол

(1.4)

Де, ВП - вартість валової продукції всього, тис\грн

- сума(загальна кількість) людино-годин

*100 (1.5)

Де, ВП - вартість валової продукції всього, тис\грн

- сума виробничих витрат

1) Розмір чистого доходу, чистої продукції, та прибутку на один гектар сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника на одну людино-годину , на сто гривень витрат виробництва, на сто гривень основного капіталу.

Чистий дохід - це дохід, яку отримує підприємство в процесі своєї діяльності. Чистий дохід розраховується шляхом віднімання від вартості валової продукції суми всіх затрат на її виробництво.

Чистий прибуток - частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету.

(1.6)

2) Рівень рентабельності й норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Рентабельність продукції -- економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.



х 100% (1.7)

Де, Р - рентабельність;

По - прибуток від операційної діяльності;

С = Св - виробнича собівартість реалізованої продукцію.

Норма прибутку -- економічна характеристика, яка є процентним відношенням прибутку за певний період до авансованого перед початком цього періоду капіталу. Величина норми прибутку залежить від норми додаткової вартості, органічної будови капіталу і часу обороту капіталу.

Даний показник виражається у відсотках:

х100 (1.8)

Де, П- чистий прибуток;

- середньорічна вартість основного капіталу;

- середньорічна вартість оборотного капіталу.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу і взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. А для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Ефективність вирощування зернових культур характеризується багатьма показниками:

По-перше - виробництво кукурудзи, урожайність, собівартість 1 ц., затрати праці на 1 ц або виробництво культури з розрахунку на 1 люд. - год., ціну реалізації 1 ц, прибуток з розрахунку на 1ц, рівень рентабельності;

По-друге - вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га посіву, собівартість 1 ц, 1 ц корм, од., перетравного протеїну, затрати праці на 1 ц, на 1 ц корм, од., перетравного протеїну, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

При оцінці ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Доцільно застосовувати на сам перед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, про те вони не можуть бути єдиними для всього сільськогосподарського виробництва [6].

При визначенні економічної ефективності виробничої діяльності малих підприємницьких структур аграрного бізнесу необхідно розрахувати:

1) маржинальний дохід;

2) критичний обсяг виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Маржинальний дохід (прибуток) -- це різниця між виторгом від реалізації (без урахування ПДВ і акцизів) та змінними витратами. Іноді маржинальний дохід називають також сумою покриття.

Сума покриття -- це та частина виторгу, яка залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку.

Чим вище рівень маржинального доходу, тим швидше відшкодовуються постійні витрати, і організація має можливість отримувати прибуток.

Маржинальний дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами за формулою:

(1.9)

Де, - виручка від реалізації продукції, грн.

- загальна величина змінних витрат, грн.

Маржинальний дохід на 1 ц продукції визначається як різниця між ціною реалізації та змінними витратами у собівартості одиниці продукції за формулою:

(1.10)

Одна з головних умов успішного господарювання - це досягнення обсягів продажу продукції, які б забезпечили прибуток. Прогнозний розрахунок повинен дати відповідь: скільки необхідно реалізувати продукції, щоб виручка відшкодувала витрати. Виходячи з цього, при визначенні найефективнішого варіанту організації виробництва важливим є розрахунок критичного обсягу випуску продукції, досягнення якого забезпечує рентабельність підприємства [7].

Критичний обсяг виробництва певної продукції в натуральному виразі називається точкою беззбитковості. Критичний обсяг випуску продукції - це такий обсяг виробництва, за якого виручка від реалізації певного виду продукції дорівнює сукупним витратам на її виробництво і реалізацію.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв'язку з обсягом виробництва. Всі витрати поділяються на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами:

1) графічним, побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу);

2) за допомогою формули норми беззбитковості.

Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному виразі () однієї голови худоби визначається відношенням суми постійних витрат з розрахунку на одну голову худоби до маржинального доходу на 1 ц продукції. Його визначають за формулою:

(1.11)

де - сума постійних витрат на голову худоби, грн.

Ц - ціна реалізації 1 ц продукції, грн.

- сума змінних витрат на голову худоби, грн.

На рис. 1.3 наведений графічний метод визначення точки беззбитковості. За допомогою цього графіка, якщо дотримуватися точної шкали, можна оцінити різні варіанти обсягів реалізації продукції і визначити ступінь їх прибутковості.

Рис.1. 3 Визначення точки беззбитковості.



Рівень беззбитковості виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції () визначається відношенням суми постійних витрат з розрахунку на одну голову худоби до суми маржинального доходу на одну голову худоби і виражається в процентах. Його визначають за формулою:

*100 (1.12)

де Q - обсяг реалізації продукції з однієї голови худоби, ц.

Показники, що були наведені раніше повністю тю дають нам можливість прорахувати та визначити рівень ефективності виробництва кукурудзи на ПАТ «Рудьківське».

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА КУКУРУДЗИ У ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Товариство «Рудьківське» є підприємством у формі акціонерного товариства публічного типу та керується у своїй діяльності чинним законодавством України, Статутом та внутрішніми документами Товариства.

ПАТ «Рудьківське» вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації згідно з чинним законодавством України, має самостійний баланс, круглу печатку та штампом зі своїм повним найменуванням українською мовою, бланки, знаки для товарів та послуг, поточний, валютний та інші рахунки в банківських установах, а також інші атрибути юридичної особи відповідно до чинного законодавства України. агропромисловий рентабельність кукурудза

Дане підприємство знаходиться в Україні, Чернігівській області, Бобровицькому районі, селі Рудьківка, вул. 30 років Перемоги, 6. Місцезнаходження Товариства є його юридичною адресою.

Розташування в двох природно-кліматичних зонах зумовило спеціалізацію сільського господарства Чернігівської області. В поліській частині, поряд з зерновими, значного розвитку набуло льонарство і картоплярство, в лісостеповій - зернове господарство та вирощування цукрових буряків. Значне місце у структурі сільськогосподарського виробництва належить тваринництву, представленому скотарством м'ясо-молочного напряму, свинарством і птахівництвом.

Серед продукції сільського господарства домінує рослинництво -- 94 %. Загальна площа угідь -- 108,7 тис. га, з них рілля -- 90,5 тис. га.

Село Рудьківка розташоване на річці Бистриці на північному заході району. Відстань до районного центру автомобільними шляхами -- 7 км, до обласного центру -- 95 км. Село розташоване за 5 км від залізничної станції Бобровиця. Вегетаційний період холодостійких культур складає 220 діб, а відносно теплолюбних - 180 діб. Ґрунтоутворювальною породою є чорнозем - 96%. Інша - дерново-підзолисті - 4%.

ПАТ «Рудьківське» розташовується у лісостеповій зоні з помірно - континентальним кліматом(з достатньою кількістю опадів, теплим літом і порівняно м'якою зимою). Середня температура липня +19,3°C, січня -7°C. Опади рівномірно протягом року. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм. Проте дані кліматичні умови даного району повністю сприяють для вирощування озимих та ярих культур, олійних культур, а також кукурудзи.

Сільськогосподарські угіддя - це земельні ділянки, що систематично використовуються для виробництва того чи іншого виду сільськогосподарської продукції. До сільськогосподарських угіддь відносяться: рілля, пасовища, сіножаті, багаторічні насадження [8].

Для аналізу розміру таструктури земельних ресурсів визначають такий показник як структура земельних угідь (процентне відношення видів угідь у загальній земельній площі), що наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя	2013 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь, га	2951,0	100,0	2995,0	100,0	101,5%
у тому числі:рілля	2552,0	86,5	2541,0	84,8	99,6%

За наведеними даними у таблиці 2.1 ми можемо зрозуміти, що на даному підприємстві у складі угідь відсутні сіножаті, пасовища та багаторічні насадження, всю площу займає рілля. Аналізуючи показники, можна зробити висновки про те, що в 2015 році порівняно з 2013 роком площа ріллі зменшилось на 11 гектари, у відсотковому співвідношенні на 0,04%. В той час, коли загальна складова сільськогосподарських угідь у 2015 році збільшилось на 4 гектари, порівняно із 2013 роком, що у відсотковому співвідношенні становить - 1,5 %

Рис 2.1 Склад сільськогосподарських угідь.

Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами впливає на процеси виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства персоналом та ефективності використання його залежать обсяг і вчасне виконання всіх робіт, ступінь використання устаткування, машин, механізмів і як результат - обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники. Трудові ресурси сільського господарства включають працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві.

Велике значення в кожному підприємстві відіграють і трудові ресурси, чисельність і ефективність використання яких в ПАТ «Рудьківське» наведено в таблиці 2.2.

Визначення чисельності працівників підприємства необхідно не тільки для розрахунку різних економічних показників діяльності підприємства і складання статистичної звітності, але і для одержання права переходу на спрощену систему обліку, звітності й оподаткування. Так що до таких розрахунків необхідно ставитися з повною відповідальністю і здійснювати їх зі знанням справи. З огляду на це ми вирішили розглянути порядок здійснення таких розрахунків більш детально.

Таблиця 2.2

Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2013р.	2014р.	2015р.	2015 р. у % до 2013 р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб	39	35	40	102,6
у тому числі: рослинництва	32	29	33	103,1
тваринництва	7	6	7	100,0

Таким чином, виходячи з розрахункових даних таблиці 2.2 «Трудові ресурси господарства та їх використання», ми бачимо, що найбільша продуктивність праці спостерігається у 2015 році, а найменша - у 2013 році. Але дані показники не є надто різні, та має різницю в 1 особі.

Тим не менш, маємо право судити, підприємство з кожним роком розвивається, та залучає нових працівників на виробництво так, як відсоткове співвідношення середньорічної чисельності працівників збільшилось на 2,6 %. Також найбільше працівників на підприємстві залучено у галузі рослинництво. В межах 29-33 особи у рослинництві кожного року, та в межах 6-7 осіб у тваринництві на протязі трьох років.

Таким чином, виходячи з розрахункових даних таблиці 2.2 «Трудові ресурси господарства та їх використання», ми бачимо, що найбільша продуктивність праці спостерігається у 2015 році, а найменша - у 2013 році.

Але дані показники не є надто різні, та має різницю в 1 особі. Тим не менш, маємо право судити, підприємство з кожним роком розвивається, та залучає нових працівників на виробництво так, як відсоткове співвідношення середньорічної чисельності працівників збільшилось на 2,6 %.

Також найбільше працівників на підприємстві залучено у галузі рослинництво. В межах 29-33 особи у рослинництві кожного року, та в межах 6-7 осіб у тваринництві на протязі трьох років.

Головна мета планування чисельності працівників -- визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів.

Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з двох великих груп: персонал виробничої сфери і персонал, зайнятий у невиробничій сфері господарства.

Рис. 2.2. Середньорічна чисельність працівників за 3 роки

Окрім складу господарських угідь та наявності трудових ресурсів, варто також обчислити основний капітал підприємства та його використання.

Капітал - сума коштів, яка необхідна для започаткування та здійснення діяльності.

Авансований капітал - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство з метою одержання прибутку. Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили.

Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів називають відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу постійний капітал поділяється на основний і оборотний.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1. Внесенням власниками підприємства грошей та інших активів.

2. Накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві. Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на інвестований (вкладений або сплачений капітал) і нерозподілений прибуток.

Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається придбання на ринку предметів праці й оплату праці робочої сили. Основний капітал - це частина продуктивного капіталу, яка складається із вартості засобів праці, обертаються протягом кількох періодів виробництва і поступово переносять свою вартість на вироблений продукт. Валовий внутрішній продукт (ВВП) -- це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених усередині країни за певний період часу (наприклад, за місяць чи рік).

Під кінцевими товарами й послугами розуміється готова продукція, яка покидає процес виробництва як така, що придатна для задоволення потреб кінцевих споживачів.

Вона представлена споживчими товарами й послугами, а також інвестиційними товарами (такими, що купуються виробниками як засоби праці, тобто будинками, спорудами, машинами, обладнанням тощо).

Інвестований капітал - це сума акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Капіталовіддача -- відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів. Капіталовіддача показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто ефективність вкладення цих коштів.

(2.1)

де - середньорічна вартість основного капіталу

Капіталомісткість продукції -- величина, обернена капіталовіддачі. Вона показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню продукції, що випускається.

(2.2)

Номрма прибутку -- економічна характеристика, яка є процентним відношенням прибутку за певний період до авансованого перед початком цього періоду капіталу.

Величина норми прибутку залежить від норми додаткової вартості, органічної будови капіталу і часу обороту капіталу.

(2.3)

Показник норми прибутку дає можливість визначити ефективність використання всього авансового капіталу, ступінь його прибутковості. Чим вища норма прибутку підприємства, тим ефективніше використовується авансований капітал. Тому підприємницькі структури у своїй господарській діяльності прагнуть одержати найвищу норму прибутку, яка залежить від ряду чинників, а саме:

1) величини маси прибутку. Збільшення маси прибутку при тій самій величині авансованого капіталу показує ступінь вигідності підприємництва;

2) зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції. При незмінному рівні цін економія витрат на засоби виробництва один із найважливіших чинників зростання маси і норми прибутку в нинішніх умовах;

3) рівня ринкових цін на продукцію, які визначають у кінцевому рахунку величину прибутку, а отже, і норму прибутку [9].

Таблиця 2.3

Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
Вартість валової продукції, тис. грн	19179494	19902838	21284360,3	111,0
Вартість основного капіталу, тис. грн	5497,0	5187,0	4431,0	80,6
на 1 га с.-г. угідь	1,9	1,8	1,5	79,4
на 1 середньорічного працівника	355175,8	382746,9	506770,5	142,7
Капіталовіддача, грн	3489083,8	3837061,5	4803511,7	137,7
Капіталомісткість продукції, грн	0,3	0,3	0,2	72,6
Норма прибутку, %	24,46	20, 7	16,4	Х

Можна зробити наступні висновки розрахувавши таблицю 2.3 «Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання»:

Вартість валової продукції поступово по роках збільшувалась, та відповідно з 2013 року до 2015 року збільшилась на 11%, а саме різниця між 2015 роком та 2013 роком становить - 2104866 грн.

Вартість основного капіталу на протязі трьох років знизилась на 19,4 %, що становить 1066 грн .

Вартість основного капіталу на 1 гектар сільсько - господарських угідь також зменшилась на 20, 6 % - 0,4 грн. Тоді, як вартість на 1 середньорічного працівника збільшилась на 42, 7 % - 151594,7 грн.

Показник капіталовіддачі - 137 %.

Показник капіталомісткості - 72,6 %.

Норма прибутку на ПАТ «Рудьківське» становить - 67%.

Динаміку вартості валової продукції та вартості основного капіталу за три роки зображено у графіку 2.3

Рис 2.3. Вартість валової продукції

Також для того, щоб краще дізнатись на чому спеціалізується дане підприємство ПАТ «Рудьківське» доцільно було б розглянути структуру грошових надходжень від реалізації продукції.

Таблиця 2.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник	2013 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
	тис. грн	%	тис. грн	%
Зерно	11082,8	55,5	19958,5	52,7	94,95
Соняшник	6514,3	32,6	6293,0	16,6	50,92
Ріпак ярий	2385,1	11,9	0,0	0,0	-
Соя	0,0	0,0	11635,0	30,7	-
Всього по рослинництву	19982,2	100,0	37886,5	100,0	-

Аналізуючи показники таблиці можна зробити висновки про те, що у 2015 році реалізовано значно більше продукції рослинництва, ніж у 2013 році. А саме різниця становить - 17 904, 3 грн.

У 2013 році найбільше було реалізовано зерна - 11082, 8 грн, у 2015 році також - 19958,5 грн.

Отже, можна зрозуміти, що головною галуззю даного підприємства є зерно. Про це засвідчує показник структури товарної продукції який дорівнює 94,95%. На основі цього можна зробити висновки, що господарство має одну головну галузь. Тобто ПАТ «Рудьківське» має зерново-соєву спеціалізацію.

Рис. 2.4. Динаміка вартості основного капіталу

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва - це переважний розвиток однієї або декількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах і регіонах.

Розглянемо більш детально структуру грошових надходжень від реалізації зернових та зернобобових культур, для того, щоб визначити яка культура переважає в даній категорії (табл.2.5).

Спеціалізація аграрного підприємства визначається структурою грошових надходжень від реалізації товарної продукції, в якій відображується економічне значення окремих сільськогосподарських галузей в господарстві [10].

Зернові культури в Україні займають 45-50 % загальної посівної площі. Перші місця за посівними площами і за значенням належить культурам, що поділяють 9 родів: пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес, просо, кукурудза, сорго.

Проаналізувавши дані таблиці бачимо, що найбільш вагому частину серед зернових та зернобобових займає вирощування пшениці озимої у 2015 році - 75%. Але в минулих роках - 2013 році та у 2014 році - на високих позиціях була кукурудза на зерно - 61,34% та 45, 45% відповідно.

Аналізуючи динаміку структури грошових надходжень від пшениці озимої помічаємо, що з 2013 р. - 3746 тис.грн. до 2015 р. виручка значно збільшилась до 15004,9, що у відсотках відобразилось збільшення до 122,42%. В той час, коли грошові надходження від кукурудзи на зерно стрімко зменшились від 6798,4 тисяч гривень у 2013 році до 2262,6 тисяч гривень у 2015 році. У відсотках дане зменшення відобразилось до 81,52%.

Таблиця 2.5

Структура грошових надходжень від реалізації зерна та зернобобової продукції

Показник	2013 р.	2014р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн	%	%
Пшениця озима	3746	33,8	5017,5	33,58	15004,9	75,18	222,42
Кукурудза на зерно	6798,4	61,34	6791,4	45,45	2262,6	11,33	18,48
Ячмінь ярий	538,4	4,85	3132,6	20,96	2691	13,48	277,54
Всього зернових та зернобобових	11082,8	100	14941,5	100	19958,5	100	Х

Проаналізувавши дані таблиці бачимо, що найбільш вагому частину серед зернових та зернобобових займає вирощування пшениці озимої у 2015 році - 75%. Але в минулих роках - 2013 році та у 2014 році - на високих позиціях була кукурудза на зерно - 61,34% та 45, 45% відповідно.

Аналізуючи динаміку структури грошових надходжень від пшениці озимої помічаємо, що з 2013 р. - 3746 тис.грн. до 2015 р. виручка значно збільшилась до 15004,9, що у відсотках відобразилось збільшення до 122,42%. В той час, коли грошові надходження від кукурудзи на зерно стрімко зменшились від 6798,4 тисяч гривень у 2013 році до 2262,6 тисяч гривень у 2015 році. У відсотках дане зменшення відобразилось до 81,52%.

Також доцільно було б розглянути, яка ж урожайність сільсько - господарської продукції в Україні загалом. На даному графіку наведені результати із 2009 року по 2013 рік.

Результатами господарської діяльності є певні блага, які задовольняють потреби. Економічний результат діяльності підприємства - це термін, який використовується як вимірник того, наскільки вдало підприємство вирішує свої економічні завдання, задовольняючи інтереси його власників.

Оцінюючи результати господарської діяльності підприємства за певний час (місяць, квартал, рік)[11].

Для більш детальної характеристики підприємства варто зазначити результати його діяльності. Для характеристики економічної ефективності сільськогосподарського підприємства застосовують систему показників, зазначених в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Результати господарської діяльності підприємства

Показник	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
Вартість валової продукції, грн:	19179493,7	19902837,72	21284360,32	111,0
на 1 га с.-г. угідь	6499,3	6749,0	7106,6	109,3
на 1 середньорічного працівника	491781,9	568652,5	532109,0	108,2
на 1 грн виробничих витрат	1214,4	1040,4	704,7	58,0
Валовий прибуток, грн:	255200,0	1011000,0	1147600,0	449,7
на 1 га с.-г. угідь	86,5	342,8	383,2	443,1
на 1 середньорічного працівника	6543,6	28885,7	28690,0	438,4
Рівень рентабельності підприємства, %	1,2	5,0	3,2	X

Валовий прибуток розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції та її собівартістю.

Показник рівня рентабельності характеризує, на скільки вигідно підприємству виготовляти продукцію.

Його обчислюють за такою формулою:

*100 (2.3)

Аналізуючи таблицю 2.6, тобто результати діяльності, зазначимо, що вартість валової продукції в 2015 році, порівняно з 2013 роком, зросла на 2104866,62 гривню за рік, тобто на 11 %. На одного середньорічного працівника припадає 532109,0 гривень вартості валової продукції, за даними на 2015 рік. Валовий прибуток підприємства найбільший спостерігається у 2015 році, у грошовому виразі він становить - 1147600,0. В той час, як в 2013 році даний показник, порівняно з іншими роками має значно менший грошовий вираз, а саме -255200,0 гривні.

Аналізуючи таблицю 2.6, тобто результати діяльності, зазначимо, що вартість валової продукції в 2015 році, порівняно з 2013 роком, зросла на 2104866,62 гривню за рік, тобто на 11 %. На одного середньорічного працівника припадає 532109,0 гривень вартості валової продукції, за даними на 2015 рік.

Валовий прибуток підприємства найбільший спостерігається у 2015 році, у грошовому виразі він становить - 1147600,0. В той час, як в 2013 році даний показник, порівняно з іншими роками має значно менший грошовий вираз, а саме -255200,0 гривні.

На 1 гектар сільськогосподарських угідь припадає найбільше у 2015 році, і це - 383,2 гривні валового прибутку за досліджуваний рік. Не далеко відстає і 2014 рік -342,8 гривні валового прибутку, в той час як 2013 рік відстає майже в 4 рази і має такий грошовий вираз - 86,5гривень. У 2014 році рівень рентабельності становив 5,0 %, в 2015 - зменшився до 3,2% а у 2013 році становив всього лиш 1,2%.



2.2 Динаміка виробництва кукурудзи та чинники її формування

На сучасному етапі розвитку сільського господарства важливою задачею є забезпечення належних обсягів виробництва зерна, яке має вирішальне значення для всього аграрного сектора економіки. Зернове господарство - основа аграрного виробництва, а рівень його розвитку - це один із найважливіших показників розвитку економіки країни, який має безпосередній вплив на підвищення матеріального добробуту населення.

Розвиток виробництва кукурудзи характеризується такими показниками:

· Динаміка виробництва кукурудзи в господарстві;

· Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна кукурудзи;

· Собівартість і рентабельність виробництва зерна.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства та сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Урожайність безпосередньо прямо пропорційно впливає на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

Основними факторами, що впливають на продуктивність зернових культур, є : природні (природні) умови(температура повітря,сонячна радіація), впливати на які людина не може, але які враховуються при виборі строків сівби, густоти стояннярослин, напрямирядківі т. д; для оцінки фактори, що залежать від виробничої діяльності людини:наявністьвологивгрунті; забезпеченість рослин елементами живлення;сорт; якістьнасіння; захист посівів від шкідників,хворобібур'янів, регулювання зростання;збирання врожаю [12].

функціонування ПАТ «Рудьківське»за досліджуваний період, було проаналізовано динаміку виробництва кукурудзи в господарстві.

Таблиця 2.7

Динаміка виробництва кукурудзи в господарстві

Показник	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
Площа посіву, га	773	602	688	89,00
Урожайність з 1 га, ц	82,25	77,23	79,02	96,07
Валовий збір кукурудзи, ц	63582	46494	54368	85,51
Реалізовано кукурудзи, ц	67487	5482,3	9125	13,52
Рівень товарності, %	106,14	11,79	16,78	х

Дані таблиці 2.7 показують, що в аналізованому господарстві площа посіву кукурудзи за досліджуваний період зменшилась на 85 га або на 21 %. Урожайність впринципі на періоді трьох років однакова, коливається в межах від 77 га\ц - 83 га\ц. Валовий збір кукурудзи у 2014 році досяг найнижчої межі - 46494 центнери, тоді як в 2013 році найбільше, а становить - 63582 центнери. Значно знизилась реалізація кукурудзи.

Даний показник у відсотковому відношенні досяг 86,5% різниці між 2013 та 2015 роками. Проаналізувавши дані таблиці, рівень товарності також змінюється відповідно до інших показників від 106,141 % у 2013 році до 16,78 % у 2015 році.

Коливання в структурі посівних площ можна пояснити тим, що кожного року на зерновому ринку змінюється цінова політика. Зміни несуть зосередження господарств на вирощування саме тих культур на які передбачається найбільш вигідна та оптимальна ціна зерна пропозиції в майбутньому [13].

Структура виробничої собівартості та розмір статей витрат в ПАТ «Рудьківське» було розглянуто на прикладі кукурудзи на зерно (таблиця 2.8).

Аналіз структури виробничої собівартості та статей витрат на виробництво 1 ц кукурудзи на зерно свідчить, що собівартість 1 ц зазначеної культури в 2015 році знизиласьь на 325 грн у порівнянні з результатами 2013 року.. Найбільшу питому вагу в структурі матеріальних витрат займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу -- на нафтопродукти.

Взагалом прямі матеріальні витрати по обох роках займають найбільш важливу частку у структурі виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна кукурудзи, та займають у 2015 році - 89,1%, а у 2013 році - 56,14%.

Таблиця 2.8

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна кукурудзи

Показник	2013 р.	2015 р.
	грн	%	грн	%
Витрати на оплату праці, грн	46,7	0,743	41	0,69
Відрахування на соціальні заходи, грн	16,5	0,262	15,1	0,25
Прямі матеріальні витрати, грн	3530,7	56,14	5314,3	89,1
з них: насіння та посадковий матеріал	1055,8	х	900,9	х
мінеральні добрива	627,7	х	849,6	х
нафтопродукти	308,9	х	692,6	х
оплата послуг і робіт	1076,7	х	2208,5	х
решта матеріальних витрат	461,6	х	662,7	х
Амортизація необоротних активів	-	-	-	-
Загальновиробничі витрати	2695,6	42,86	609,2	10,2
Виробнича собівартість 1 ц зерна	6289,5	100	5964,5	100

Оплата праці та відрахування на соціальні заходи мають не велику частку в виробничій собівартості кукурудзи (менше 5%). Загальновиробничі витрати займають 42,86% в 2013 році та різко знизились до 10,2 % в 2015 році.

Отже, можна припустити, в підприємстві при вирощуванні сільськогосподарських культур добривам в системі агротехнічних заходів надається велике значення. Все це зумовлює значне зростання урожайності зернових культур протягом досліджуваного періоду.

Рентабельність діяльності підприємства означає його дохідність, прибутковість. В процесі господарської діяльності підприємство повинно відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток.

Рентабельність -- це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації. Розглянемо результат і результативність реалізації зерна в господарстві за досліджуваний період [14].

Таблиця 2.9

Собівартість і рентабельність виробництва зерна

Показник	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
Повна собівартість 1 ц зерна, грн	95,3	185,0	183,4	192,4
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	100,7	193,4	247,9	246,1
Прибуток на 1 ц зерна, грн	5,4	8,4	64,5	1195,4
Рівень рентабельності, %	5,7	4,5	35,2	х

Як бачимо, собівартість 1 ц зерна протягом 2013-2015 рр. зазнала коливань, і в межах зазначених років збільшилась на 88,1 грн, або на 92,4%. Ціна реалізації у 2015 році порівняно з 2013 роком підвищилась на 146,1%. Загалом підприємство є прибутковим. В 2013 році воно мало значний прибуток з 1 ц зерна - 5,4 грн, однак вже у 2015 році він збільшився на 59,1 грн. Станом на 2013 рік рівень прибутковості виробництва зерна складав -7,2%, а в 2015 -35,2 %, що говорить про те, що підприємство робить певні кроки для підвищення економічної ефективності своєї діяльності.

Отже, провівши аналіз економічної ефективності виробництва зерна в досліджуваному господарстві можна зробити наступні висновки про те, що на собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. Досліджуване ПАТ «Рудьківське» є прибутковим, відповідно і рівень рентабельності виробництва зерна є позитивним.

2.3 Економічна ефективність виробництва кукурудзи

Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Економічна ефективність виробництва зерна - це одержання максимальної його кількості з одного гектару площі посіву при найменших затратах праці і коштів на 1 ц зерна. Ефективність виробництва - це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва продукції [15].

Суть проблеми підвищення економічної ефективності виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю трудових, матеріальних і фінансових ресурсів домагатися істотного збільшення обсягу виробництва продукції. Це, в кінцевому рахунку, означає підвищення продуктивності суспільної праці, що і є критерієм (мірилом) підвищення ефективності виробництва.

В умовах розвитку суспільства корінним завданням є піднесення сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності праці та ефективного використання трудових ресурсів. Високі темпи підвищення продуктивності праці - важлива умова вирішення багатьох економічних і соціальних про...