Оцінка зовнішньоекономічної діяльності України. Проблеми і перспективи

· доведення до рівня світових стандартів однієї із зон вільної торгівлі та відпрацювання на її основі режимів та механізмів зовнішньоекономічної діяльності;

· забезпечення керованого плавання гривні та підтримка курсу національної валюти у відповідності з наявними реаліями; удосконалення механізмів її конвертації;

· ефективне використання геополітичного положення України для поглиблення географічної диверсифікації зовнішніх зв'язків, удосконалення їх регіональної спрямованості. Пріоритетний розвиток співробітництва з ЄС та країнами СНД, відновлення позицій на ринках, що були втрачені. Поширення взаємовигідних економічних зв'язків з країнами Близького Сходу та Перської затоки та взаємовигідне співробітництво з міжнародними економічними і фінансовими організаціями.[18.61]

У травні 2008 р. Україна стала повноправним членом СОТ. Вступ до СОТ є вкрай суттєвим фактором формування привабливого іміджу України на міжнародній арені, що насамперед впливає на становлення ділового середовища як для національних, так й іноземних компаній, а також на її економічний розвиток. Недискримінація, передбачуваність, прозорість процедур та рівноправна торгівля - основні вимоги і в той самий час переваги СОТ, які ведуть до підвищення якості управління як приватними, так і державними підприємствами, а також значно зменшують можливості для корупційних дій на всіх рівнях.

З моменту вступу України до СОТ вона отримала такі переваги:

- одержання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі із більш ніж 150 країнами світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ;

- отримання можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

- набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС;

- скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС;

- доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

- забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Наслідки вступу України до СОТ мають специфічну форму для окремих секторів, що визначається структурою виробництва в них, а також вихідним рівнем його захищеності. Тому різні варіанти економічної політики мають більший або менший вплив на різні сектори. Наприклад, зменшення тарифів буде вигідним для секторів, які були відносно незахищеними або мали велику частку проміжного попиту (а тому виграють від зниження цін на фактори виробництва). Покращення доступу до ринків є сприятливим для експортно орієнтованих секторів, що стикаються зі значними торговельними обмеженнями на зовнішніх ринках. [18.52]

З усіх галузей промисловості членство України в СОТ є найбільш корисним для металургійної та хімічної промисловості. Для цих галузей найбільше значення матимуть покращення доступу до ринку, а також реформа тарифів і, відповідно, краща доступність обладнання та матеріалів.

Іншими галузями промисловості, в яких збільшиться випуск продукції, є виробництво коксу та видобування неенергетичних матеріалів. Зростання випуску в кожному з цих секторів може перевищити 10%. За винятком готельного та ресторанного бізнесу, який безумовно виграв від реформи тарифів і, відповідно, здешевлення продукції харчової промисловості, сектор послуг демонструє помірне зростання сукупного випуску. В цьому секторі найбільше зростають обсяги послуг зв'язку, де випуск росте за рахунок зниження бар'єрів для прямих іноземних інвестицій.

Найбільше зростання експорту відбувається в сільському господарстві, хімічній промисловості та металургії, темпи якого набагато вищі, ніж середнє збільшення експорту.

Зростання сукупного випуску тісно пов'язане з впливом на зайнятість населення. Підвищення попиту як на кваліфіковану, так і некваліфіковану робочу силу, було найбільшим у хімічній промисловості та металургії.

Споживачі отримують подвійний виграш. По-перше, можливе зростання промислового виробництва збільшує реальні доходи на фактори виробництва і таким чином доходи домогосподарств. По-друге, більша пропозиція товарів споживання за нижчими цінами краще задовольнятиме потреби споживачів. Для бідних споживачів найбільш важливим є краща пропозиція та знижена реальна вартість продуктів харчування, у той час як небідні споживачі переважно виграють від покращення доступності телекомунікаційних та фінансових послуг.

Слід зазначити, що протягом 2005-2008 років Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність до вимог СОТ. З прийняттям цих законів рівень лібералізації доступу до ринків України вже сьогодні більше ніж на 90% відповідає рівню зобов'язань, взятих у рамках переговорного процесу щодо вступу України до СОТ. Тобто українська економіка фактично працює за правилами цієї організації.

Вступ до СОТ призвів до суттєвого збільшення частки оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту (на початку 2005 року питома вага оподаткованого імпорту в його загальному обсязі становила близько 30%). Крім того, слід урахувати, що держава втрачала значні кошти внаслідок штучного заниження митної вартості. Звідси можна стверджувати, що зниження митного тарифу не повинно мати негативних наслідків при відсутності корупції та правильному адмініструванні.

Слід також ураховувати і той факт, що в Україні тарифом обкладається лише 31% імпортних товарів, за енергоносії та поставки товарів у рамках угод вільної торгівлі мито не сплачується, тобто вступ до СОТ вплинув тільки на цю частку.

Збільшення сплати мита та надходжень до бюджету відбувається за рахунок легалізації контрабандних імпортних потоків. Таким чином, сьогодні митно-тарифна політика відповідає вимогам членства України в СОТ, при цьому вона є виваженою та направленою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і захист національного товаровиробника, а також легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету.

Звичайно, при вступі до СОТ очікувався можливий негативний вплив вступу на вітчизняну економіку. Поряд з низкою переваг існують певні ризики від приєднання України до СОТ, а саме - загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

Запровадження правил СОТ у сфері стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розроблення та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур. Значна частина витрат, пов'язаних із переходом до нових стандартів, припадає на вітчизняних виробників. Слід зазначити, що угоди СОТ не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку. Це залишається компетенцією урядів. Однак від експортерів країни можуть вимагати підтвердження відповідності характеристик продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Тому необхідність дотримання міжнародних норм у цих сферах існує об'єктивно, незалежно від рішення про вступ до СОТ, оскільки є передумовою підвищення конкурентоспроможності виробників як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. [16.31]

Згідно з тарифними зобов'язаннями України, які є невід'ємною частиною Протоколу про вступ України до СОТ, зміна ставок ввізного мита відбулася як на продовольчі, так і промислові групи товарів.

Попередня діюча середньозважена тарифна ставка по всій номенклатурі становить 7,02% (сільське господарство - 18,19 та промисловість - 6,11%). Після вступу до СОТ відповідно до зв'язаних рівнів по всій номенклатурі вона дорівнює 5,09% (сільське господарство - 10,0, промисловість - 4,77%). Середньоарифметична діюча тарифна ставка по всій номенклатурі становить 6,51% (сільське господарство - 13,84, промисловість - 4,40%). Після вступу до СОТ відповідно до зв'язаних рівнів по всій номенклатурі ці показники дорівнюватимуть 6,28% (сільське господарство - 11,16, промисловість - 4,85%).

Значною мірою економіка України вже в період 2005-2008 років функціонувала в умовах СОТ, оскільки секторальні зобов'язання, взяті в рамках переговорів, в основному відповідали чинному законодавству. Кумулятивний вплив вступу України до СОТ на галузі національної економіки, за експертними оцінками, має позитивний характер. Найбільш важливою зміною, яка визначає зростання як добробуту, так і реального ВВП, є покращення доступу до ринків, зокрема для металургії, хімічної промисловості та сільського господарства. Лише це, за сприятливих умов, може призвести до 6,4% кумулятивного зростання добробуту та 2,7% - реального ВВП завдяки підвищенню експорту та відповідно попиту та цін на фактори виробництва всередині країни.

Вплив на добробут від зниження торгових бар'єрів пов'язаний з доступністю більш різноманітного переліку товарів та послуг, що дозволяє користувачам споживати якісніші послуги за нижчою ціною. Це стосується як кінцевих споживачів, так і підприємців, що матимуть кращий доступ до обладнання і товарів проміжного попиту. Означене стає підставою для підвищення реальної продуктивності виробництва. Також важливим є зростанням прямих іноземних інвестицій у ключових секторах, що збільшує пропозицію факторів виробництва та відповідно ціни як на робочу силу, так і капітал. Це, у свою чергу, обумовлює зростання доходів домогосподарств.

За сприятливих, не кризових умов розвитку, вплив на макроекономічне середовище полягає в наступному:

- прискорення економічного зростання шляхом стабілізації митно-тарифного, інвестиційного, регуляторного законодавства, додаткове сукупне підвищення добробуту від вступу України до СОТ та ВВП;

- створення умов для зростання обсягів іноземних інвестицій в економіку України, підвищення щонайменше удвічі темпів збільшення іноземних інвестицій;

- створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом із щорічним збільшенням обсягів експорту української продукції до ЄС;

- суттєва детінізація імпорту через його подальшу лібералізацію із супроводжуючим зростанням доходів від зовнішньоекономічної діяльності державного бюджету на 5-10% щорічно;

- пожвавлення виробництва в базових експортно орієнтованих галузях (металургійна, хімічна, аграрний сектор) внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків та додаткового щорічного збільшення експорту продукції щонайменше на 7-10% (від 1,5-2 до 4 млрд. дол.);

- стимулювання розвитку секторів послуг, зокрема завдяки залученню прямих іноземних інвестицій;

- зниження комерційних ризиків унаслідок установлення більш стабільного режиму торгівлі, зменшення втрат українських експортерів через недискримінаційні умови застосування захисних механізмів;

- прискорення структурних реформ і створення стимулу для підвищення конкурентоспроможності;

- застосування механізмів справедливого вирішення торговельних спорів;

- суттєве посилення ефективності заходів захисту внутрішнього ринку відповідно до процедур та правил судового вирішення спорів СОТ;

- розширення асортименту та якості пропонованих товарів і послуг, зниження їх ціни;

- щорічне загальне зростання виробництва щонайменше на 5-10%, збільшення зайнятості та доходів виробників, а отже, розширення бази оподаткування, що позитивно вплине на державний бюджет України. [16.22]

Переваги для споживачів:

- підвищення якості товарів та послуг;

- здешевлення вітчизняних та імпортованих товарів та послуг;

- розширення асортименту продукції.

Переваги для виробників:

- суттєва лібералізація доступу українських товарів на світові ринки (продукти харчової промисловості, металургійна, хімічна, машинобудівна продукція, споживчі товари);

- скорочення витрат ведення зовнішньоекономічної діяльності;

- зниження вартості сировини, проміжної продукції та інвестиційних товарів;

- зменшення втрат експортерів від дискримінаційних обмежувальних заходів;

- посилення правового захисту національного товаровиробника шляхом доступу до механізму вирішення торгових суперечок СОТ;

- забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг;

- суттєве підвищення конкурентоспроможності виробництва і товарів виробничого та споживчого попиту через значне збільшення обсягів іноземного інвестування (до 3-5 млрд. дол. щорічно). [14.41]

Поряд із лібералізацію торговельного режиму та відкриття своїх ринків для імпортної продукції, Угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку, який передбачає: спеціальні захисні заходи у випадку різкого зростання імпорту; антидемпінгові заходи у випадку імпорту за демпінговими цінами; компенсаційні заходи у випадку використання заборонених СОТ субсидій; підвищення ставок митного тарифу та застосування квот у разі суттєвого погіршення платіжного балансу країни; надання державної підтримки вітчизняним виробникам, у тому числі експортерам; використання субсидій, які не створюють негативного впливу на конкуренцію і спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, у тому числі експортерів; надання внутрішньої підтримки для розвитку сільського господарства, зокрема застосування спеціального режиму оподаткування.

Професійне використання зазначених інструментів захисту гарантовано мало посилити позиції України у міжнародній торгівлі. Але після відставки Уряду Юлії Тимошенко ця робота була фактично припинена.

Сьогодні захист інтересів вітчизняних товаровиробників в Україні здійснюється відповідно до чинного законодавства, зокрема Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу України до СОТ, треба розуміти і бачити внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Вони говорять про реформи і модернізацію, але не зацікавлені в них. Реформи - це зміна структури економіки, ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить і надприбутків олігархів. Саме тому слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов'язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля мало стимулювати загальне прискорення структурних реформ і створити стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприяє приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.[14.112]

Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став capacity building, тобто створення потенціалу використання можливостей. Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі. Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладається лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона ще буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.

Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи - будь якої чи то СОТ чи то Митного Союзу.[14.141]

Україна надає великого значення співробітництву з різними регіональними угрупованнями. В числі таких структур слід особливо виділити Раду Європи, ОБСЄ, ГУАМ, Організація Чорноморського економічного співробітництва, Центральноєвропейська ініціатива. Кожна з цих організацій знаходиться у сфері інтересів України. Взаємодія в рамках ОЧЕС пов`язана із просуванням інтересів української сторони в сфері транспорту і комунікацій, фінансовому та науковому співробітництві, в енергетиці та охороні довкілля, туристичній сфері. ГУАМ становить інтерес у сфері транспорту та енергетики. Членство України в ГУАМ сприяє зміцненню міжнародного авторитету України та посиленню її ролі як регіонального лідера. Пріоритетними для України напрямами є участь у проектній діяльності Ініціативи у сфері енергетики, промислового розвитку, науки і технологій, транспорту, транскордонного співробітництва. Членство України у Раді Європи є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у відповідність до норм цієї організації. Основні напрями співробітництва: забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьба із корупцією. Участь у діяльності ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні. Серед головних напрямків співпраці України з ОБСЄ - зміцнення превентивної ролі ОБСЄ та активізація її участі у врегулюванні „заморожених” конфліктів. Українська сторона послідовно залучається до вирішення актуальних питань реформування та подальшої інституціональної розбудови ОБСЄ [1.15].

Важливим вектором зовнішньої політики України є європейська інтеграція. Особливе значення надається співробітництву з Європейським Союзом, яке останнім часом набуває рис стратегічного. Крім того, активізувалося співробітництво України з НАТО, що проявляється у проведенні спільних навчань, підвищенні кваліфікації українських військових.

Єдина життєздатна торговельна політика - це зовнішньо орієнтована стратегія, спрямована на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі така стратегія має включати скасування усіх ввізних та імпортних мит і податків, а також усунення всіх нетарифних бар'єрів. Мало того, потрібно скасувати субсидії на виробництво та іншу пряму і непряму конкретну галузеву підтримку, а також лібералізувати ринок капіталу, щоб забезпечити рівні умови діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Шляхом повного використання своїх порівняльних переваг у такому лібералізованому середовищі Україна матиме максимальну користь від міжнародної торгівлі в короткостроковій та довгостроковій перспективі [39].

На практиці є принаймні чотири аргументи, чому така стратегія "first-best" не обов'язково найкраще відповідатиме інтересам України.

По-перше, можна буде надавати тимчасовий захист деяким галузям, які мають перспективу значного зростання доти, доки вони подолають вади масштабів виробництва, або допоки захищені компанії придбають та опанують сучасні виробничі технології.

По-друге, Україна може вирішити, що вона зацікавлена у збереженні деяких заходів, які викривлюють торгівлю, щоб використовувати їх як козирну карту під час переговорів із торговельними партнерами щодо поліпшення доступу до їхніх ринків.

По-третє, податки на торгівлю можуть забезпечити надходження до бюджету найменшим коштом.

По-четверте, економічні вигоди від вступу до регіонального торговельного блоку можуть переважити наслідки утримання від торговельних зв'язків із країнами поза торговельним блоком. [15.45]

Єдина стратегія, якої необхідно дотримуватися несировинним компаніям, що бажають наростити експорт, - це диверсифікація напрямів збуту. Так, виробник авіадвигунів «Мотор Січ», навіть незважаючи на багаторазові спроби РФ обмежити експорт українських двигунів, залишається одним з лідируючих несировинних експортерів. Секрет успіху компанії - в налагодженні збуту в усі країни, зацікавлені в її продукції. [11]

Якщо вважати весь ринок ЄС єдиним торговим простором (а в разі приєднання України до європейської зони вільної торгівлі це буде саме так), Росія, швидше за все, відійде на другий план. Вже зараз експорт до Європи ($ 17,4 млрд.) практично зрівнявся з поставками в РФ. А з урахуванням того, що поставки в Євросоюз ростуть, тоді як росіяни роблять усе, щоб потіснити українські товари, наступного року баланс буде вже не на користь Росії. Іншими словами, диверсифікація вже стала тенденцією. Якщо раніше експортери обговорювали, як забезпечити себе від заборонних заходів російської влади, то тепер шукають нові ринки збуту за межами РФ. Багатовекторність важлива не тільки через позицію Росії - українським виробникам важливо заробити репутацію і «застовпити» нові ніші в умовах зростаючої конкуренції на світових ринках. [15.44]

ВИСНОВКИ

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародного співробітництва, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю двох чи більше країн (міжнародних партнерів).

Зовнішньоекономічна діяльність в сучасній Україні є пріоритетним напрямом політики держави, що створює основи для розвитку вигідної торгівлі і сприятливого інвестиційного клімату в країні.

Міжнародне зіставлення основних показників зовнішньоекономічної діяльності України, Росії та Польщі показало відставання розвитку нашої держави від цих країн. Зокрема за даними 2011р. ВВП на душу населення України, що є мірою багатства становить лише 27,6 % даного показника в Польщі.

Головним торговельним партнером України є Російська Федерація.

У 2011 році експорт в Російську Федерацію займав 31% від загального обсягу, у 2012-му а частка Росії в українських поставках зменшилася до 25%.

Одним з пріоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності України є подальший розвиток торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва з країнами ЄС. За результатами аналізу показників зовнішньої торгівлі товарами та послугами України за 12 місяців 2011 року Європейський Союз був одним з найбільших зовнішньоторговельних партнерів України (поряд з країнами СНД). Так, частка ЄС у загальному зовнішньоторговельному обороті товарами та послугами України з країнами світу склала 29,62%. При цьому, частка експорту до ЄС товарів та послуг українського походження становила 16,23%, а імпорту з ЄС - 32,75% відповідно. У першому кварталі 2012 року обсяг зовнішньої торгівлі між Україною та країнами ЄС дорівнював 8 653,9 млн. євро із позитивним для України сальдо 1 895,7 млн. євро. Це є наслідок змін в структурі експорту України на користь товарів з високим рівнем доданої вартості, які імпортуються в ЄС.

Результати кореляційно-регресійного аналізу дозволяють зробити такі висновки:

· збільшення обсягу експорту на 1% призводить до зростання ВВП на 2,11%. При цьому коефіцієнти кореляції та детермінації є доволі високими, що свідчить про адекватність аналізу

· збільшення кумулятивного об'єму інвестицій на 1% призведе до збільшення обсягу ВВП на 2,12%. Коефіцієнт кореляції при цьому становить 0,89, що свідчить про наявність тісного зв'язку між цими показниками. Значення параметру рівняння становить 53,03, що свідчить про доволі високий рівень впливу факторів, що не входять до дослідження

· збільшення на 1% реалізованих в минулому періоді ПІІ призводить до збільшення обсягу ВВП аналізованого періоду на 9,82%. Значення коефіцієнта детермінації становить 60,1%, що вказує на менш тісний (у порівнянні з результатами попередніх досліджень) зв'язок. При цьому вплив факторів, які не включені ви дослідження є високим (= 60,03)

· отримані в ході розрахунків залежності свідчать про те, що вплив ПІІ в Україні носить короткостроковий характер, що є наслідком нераціональності ПІІ. Так, ПІІ спрямовуються у високорентабельні некапіталоємні галузі і сектори з швидким оборотом коштів, при цьому рівень впливу ПІІ на технологічне оновлення господарського комплексу України залишається низьким що свідчить про низьку ефективність інноваційно-інвестиційної складової ЗЕД України.

Стратегія, якої необхідно дотримуватися несировинним компаніям, що бажають наростити експорт, - це диверсифікація напрямів збуту. Якщо вважати весь ринок ЄС єдиним торговим простором (а в разі приєднання України до європейської зони вільної торгівлі це буде саме так), Росія, швидше за все, відійде на другий план.

Інтеграція України до Європейського Союзу - надзвичайно складний і достатньо тривалий процес. В сьогоднішніх умовах євроінтеграційні прагнення України, з погляду часу не є сприятливими. Реалізації намірів нашої країни заважають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Зовнішні пов'язані з тим, що сучасний стан ЄС переживає інтенсивне кількісне і не завжди якісне поповнення завдяки постсоціалістичним країнам. Внутрішні чинники виражаються у протиставленні всередині владних структур, глибокій економічній кризі, відсутності ефективних економічних і інституційних реформ. Проте, щоб інтеграційний процес відбувався ефективно, варто оцінити результативність економіки. І в цьому аспекті найбільш прийнятним для України, безсумнівно, є досвід Польщі. Адже за всіма параметрами Польща найбільш схожа на Україну з усіх держав Центрально-Східної Європи, які не так давно стали членами Союзу. Процес інтеграції Польщі до Європейського Союзу був успішним завдяки демонструванню нею послідовних і наполегливих дій. Щоб досягти оптимізації відносин із Європейським Союзом, Україна повинна:

1) добре засвоїти досвід країн Центральної Європи і Балтії, особливо Польщі, яка впевнено проводила переговорні процеси про вступ до ЄС, оперативно вирішувала внутрішні соціально-економічні проблеми;

2) українське державне керівництво має чітко задекларувати незмінність зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію, проводити відкриту, прозору і зрозумілу для своїх громадян і світу інтеграційну політику, сповідувати європейські норми і стандарти життя;

3) розробити чітку програму дій уряду з виконання угоди про асоціацію Україна - ЄС і механізми її реалізації.

ЛІТЕРАТУРА

зовнішньоекономічний політика торгівля інвестиційний

1. Байда Н.В. Ризики зовнішньоторговельної діяльності // Фінанси України. - 2002. - № 11. - С. 44-48.

2. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посіб. - К.: Академія, 2003. - 688 с.

3. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996. - 786 с.

4. Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України. - К.: Знання-Прес, 2002. - 268 с.

5. Гаврилишин Б. Україна між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем: геополітичні можливості і обмеження. Україна на шляху до Європи. - К.: Кондор, 2001. - 324 с.

6. Герасимчук З.В., Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 328 с.

7. Дацишин М. Конкурентні переваги структурно слабких територій України // Пріоритети. - 2003. - №5 (11). - С. 26-32.

8. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 1996. - 416 с.

9. Киреев А. Международная экономика: В 2-х ч. - М., 1998. - Ч. 1. - С. 285-320.

10. Клочко В.П. Зовнішньоторговельні відносини України в умовах посилення інтеграційних зв'язків // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 11. - С. 141-

11. Корчун B.C. Савчук О.П. Основні напрями зовнішньоекономічної політики України в аспекті процесів європейської інтеграції // Науковий вісник ВДУ. - №8. - 2003. - С. 83-89.

12. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В. Ивановой. - М.: Прогресс, 1992. - 520 с.

13. Максимова Л.М., Носкова И .Я. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. - 152с.

14. Міжнародна економіка. Збірник наукових праць інституту економіки і міжнародних відносин НАН України. - Вип. 33. - К., 2002. - 356 с.

15. Можайська О.О., Корчун B.C. Вдосконалення політики державного регулювання зовнішньої торгівлі в умовах переходу до ринкової економіки // Науковий вісник ВДУ. - № 8. - 2003. - С. 44-47.

16. Мотиваційні чинники міжнародних економічних процесів // Фінанси України. - 2004. - № 12. - С. 50-57.

17. Назаренко О. М. Основи економетрики : підручник / О.М. Назаренко. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 404 с.

18. Нікітіна М.Г. Світове господарство і міжнародні економічні відносини: просторові аспекти розвитку: Навчальний посібник. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 192 с.

19. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

20. Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. - СПб, 1998. - С. 244-350.

21. Офіційний сайт Світового банку [Електронний ресурс]. - Режим

доступу: http:// www.worldbank.org

22. Пилипенко С. Основні напрями вдосконалення зовнішньоекономічної політики України // Вісник КНТЕУ. - 2004. - № 3. - С. 5-12.

23. Розширення Європейського Союзу та зовнішньоторговельна політика України // www.analitik.org.ua.

24. Сайт Державного комітету статистики [Електронний ресурс]. - Режим

доступу: www.ukrstat.gov.ua

25. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. - К.: Либідь, 2002. - 470 с.

26. Фільюолі Л. Україна: політика в галузі зовнішнього сектору у середньостроковому періоді. Основні положення // Вісник НБУ. - 2003. - № 10. - С. 8-9.

Размещено на Allbest.ru