Антикризове управління на підприємстві

2014 рік: Кв = (2875 / 62616) *100% = 4,59 %

2015 рік: Кв = (3452/76486) * 100% = 4,51 %

2016 рік: Кв = (11949 / 87141) * 100% = 13,71%

Показники технічного стану основних засобів

1.Коефіцієнт зносу основних засобів:

К з = З * 100% / ПВ;

де З - сума зносу основних засобів;

ПВ - первісна вартість основних засобів .

2.Коефіцієнт придатності основних засобів - виявляє, яку частку складає їх залишкова вартість від первісної вартості:

К п = ( ПВ - З ) * 100 %/ ПВ;

2014 рік : К з = 26069 * 100 / 76486 = 34,08%

К п = ( 76486 - 26069 ) * 100 / 76486 = 65,92%

2015 рік : К з = 30687 * 100 / 87141 = 35,21%

К п = ( 87141 - 30678 ) * 100 / 87141 = 64,79%

2016 рік : К з = 44503 * 100 / 166230 = 26,77%

К п = ( 166230 - 44503) * 100 / 166230 = 73,23%

Коефіцієнти показують, що знос основних засобів у 2016 році значно покращився на 7,31 % в порівнянні з 2014 роком. Із аналізу технічного стану основних засобів бачимо, що стан ОЗ підприємства покращився . Коефіцієнт придатності у 2016 році порівняно з 2014 роком збільшився на 7,31%.

Показники ефективності використання основних засобів

1. Фондовіддача -- показник виробництва продукції (робіт, послуг) на 1 грн. вартості основних засобів - визначається як відношення обсягу випуску продукції до вартості основних виробничих засобів за порівнювальний термін часу (місяць, рік):

Фондовіддача (Фв ) = Др / Ф;

де Др - обсяг реалізованої продукції (виручка) підприємства за рік, грн;

Ф - середньорічна вартість основних засобів підприємства, грн..

2014 рік = 319753 /((62616+76486)/2) = 4,6 грн/грн

2015 рік = 449212 /((76486+87141)/2) = 5,49 грн/грн

2016 рік = 512536 /((87141+166230)/2) = 4,05 грн/грн

Фондовіддача основних засобів в 2014 році - 4,6 грн/грн., в 2015 році - 5,49 грн/грн.,а в 2016 році - 4,05грн/грн.. Із проведеного аналізу бачимо, що показник фондовіддачі з кожним роком зменшився,але в 2015 році використання ОЗ було не ефективним,так як показник збільшився у порівнянні з 2014 роком.

2. Фондомісткість (фондоємність) - представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі засоби підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Його можна обчислити за формулою:

Фондомісткість (Ф м )= Ф / Др;

Фм = 1/ Фв;

2014 рік = 1/4,6 = 0,22 грн /грн



2015 рік = 1/ 5,49 = 0,18 грн/грн

2016 рік = 1/ 4,05 = 0,25 грн/грн

Із аналізу показника фондомісткості бачимо, що використання ОЗ погіршилось, так як потребується більш вкладів на одиницю продукції. У 2016 році цей показник зріс на 0,03 у порівнянні з 2014 роком .

3. Фондоозброєність праці - це показник ефективності використання основних виробничих засобів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих засобів і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства , тобто за формулою:

Фондоозброєність праці (Фо)= Ф / Ч;

де Ч - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства.

2014 рік =((62616+76486)/2) / 912 = 76,26 тис. грн /чол..

2015 рік =((76486+87141)/2) / 1049 = 77,99 тис. грн/чол..

2016 рік =((87141+166230)/2) / 1299 = 97,53тис. грн/чол..

Даний показник свідчить про те , що у 2016 році збільшилась частка середньорічної вартості основних засобів підприємства до середньорічної кількості працівників. А це свідчить про те що з кожним роком фондоозброєність праці збільшувалась, що є добре для підприємства.

4.Рентабельність основних засобів - це показник який характеризує рівень прибутковості підприємства та є основним показником визначення ефективності діяльності підприємства. В загальному вигляді рентабельність розраховується за формулою:



Р = Пр / Фср *100%;

де Пр - чистий прибуток;

Фср - середньорічна вартість основних виробничих фондів.

2014 рік =(3356 / 69551) * 100 %= 4,83 %

2015 рік = ( 8023 / 81813,5) * 100 % = 9,81 %

2016 рік = (14461 / 126685,5) *100 % = 11,41 %

Розрахунок коефіцієнта рентабельності показує що цей показник з кожним роком збільшувався,що є позитивно для підприємства. Це свідчить про те що росте ефективність використання ресурсів підприємства. На 2016 рік цей показник становить 11,41 % ,що на 6,58 % більше ніж у 2014 році.

2.4 Аналіз показників з праці та її оплати

Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу чи надані послуги.

Основними розрахунками, які виконуються при аналізі показників використання праці і заробітної плати, є такі, які характеризують:

- використання робочої сили - її чисельність, склад і структура, динаміка і причини руху, рівень кваліфікації, стан підвищення культурно-технічного і освітнього рівня; використання робочого часу і трудова дисципліна; вплив чисельності робітників на виконання плану випуску продукції і її собівартості;

- продуктивність праці - рівень продуктивності праці на робочих місцях, ланках, цехах і підприємству у цілому по основних професіях, а також порівняння їх з аналогічними показниками минулих періодів; якість діючих норм виробітку, їх виконання і вплив на зріст продуктивності праці, вплив різних факторів на продуктивність праці;

- використання фонду заробітної плати - дані про його витрачання яку цілому по всьому виробничому циклу, так і по окремих його структурних підрозділах та категоріях працівників;розміри та динаміка середньої заробітної плати по окремих категоріях і професіях працівників;відхилення у чисельності робітників та у середній заробітній платі і їх вплив на загальний фонд заробітної плати і виконання виробничої програми; співвідношення темпів зросту заробітної плати з темпами зросту продуктивності праці. Крім того, визначається частка основної і допоміжної заробітної плати у вартості продукції тощо.

При аналізі показників про чисельність, склад, кваліфікацію і рух робочої сили у першу чергу визначаються дані про забезпеченість підприємства кадрами. Забезпечення підприємства необхідними кадрами можна вважати повним лише у тому випадку, коли планова (розрахована відповідно з трудомісткістю виробничої програми) потреба працівників відповідає наявності не тільки за їх загальною чисельністю, але і у розрізі категорій і професій, а інколи і у розрізі розрядів основних працівників.

При аналізі використання фонду заробітної платі можна визначити величини середньої заробітної плати відповідних категорій працівників, відхилень (абсолютного і відносного) фактичної величини заробітної плати від планового фонду, впливу росту середньої заробітної плати на продуктивність праці тощо.

Таблиця 2.6 - Динаміка руху кадрів

Найменування показників	2014 р.	2015 р.	2016 р.
1. Чисельність працівників на початок року, чол.	855	972	1102
2. Кількість прийнятих на роботу, чол.	418	628	685
3. Кількість звільнених всього, чол.	301	498	447
в т.ч.: - за власним бажанням, порушення трудової дисципліни	301	497	421
4. Чисельність працівників на кінець року, чол.	972	1 102	1340
5. Середньооблікова чисельність працівників, чол.	912	1 049	1299
6. Коефіцієнт обороту кадрів з прийому, %	45,83	59,87	52,73
7. Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття, %	33,00	47,47	34,41
8. Коефіцієнт плинності кадрів, %	33,00	47,38	32,41

Коефіцієнт обороту кадрів з прийому - це відношення кількості прийнятих працівників за певний період до середньооблікової кількості працівників за відповідний період.

Кп = Чп/Чсер * 100%

Кп2014 рік = (418/ 912)*100 = 45,83%

Кп2015 рік = (628/1049)*100 = 59,87 %

Кп2016 рік = (685/1299)*100 = 52,73 %

Коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення - це відношення кількості звільнених працівників за певний період до середньооблікової кількості працівників за відповідний період.

Кз = Чз/Чсер * 100 %;

Кз2014рік = (301/ 912)*100 = 33,00%

Кз2015 рік = (498/1049)*100 = 47,47 %

Кз2016 рік = (447/1299)*100 = 34,41 %

Коефіцієнт плинності кадрів - це відношення кількості працівників, що, вибули на підприємстві протягом року за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни до середньооблікової кількості працівників за відповідний період.

Кп.к = Чв/Чсер * 100%;



Кп.к 2014 рік = (301/912)*100 = 33,00%

Кп.к 2015 рік = (497 / 1049) * 100 = 47,38%

Кп.к 2016 рік = (421 / 1299) * 100 = 32,41%

Із аналізу динаміки руху кадрів можемо зробити висновок, що чисельність персоналу на підприємстві збільшилась на 247 чоловік у 2016 році в порівнянні з 2014 роком. Коефіцієнт обороту кадрів по прийому у 2016 році збільшився на 6,9 % у порівнянні з 2014 роком. Але і коефіцієнт обороту кадрів з вибуття з 2014 року до 2016 року збільшився на 1,41 %. Коефіцієнт плинності кадрів у 2016 році збільшився на 2,41 % порівняно із 2014 роком.

Раціональне використання робочої сили залежить від економного і ефективного використання робочого часу. Аналіз використання робочого часу проводиться за даними статистичної звітності - форма №3-ПВ «Звіт про використання робочого часу».

Для аналізу використання робочого часу для всіх категорій робітників застосовується два показники: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником і середня тривалість робочого дня.

Зазначені показники можна оцінити на підставі даних, що містяться у вищеназваній статистичній звітності.

Тривалість робочого періоду, в днях, залежить від кількості вихідних і святкових днів, кількості днів тимчасової непрацездатності, кількості днів відпусток, неявок на роботу з дозволу адміністрації, прогулів тощо.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від нормативної величини встановленого робочого тижня, часу простою протягом робочого дня (зміни), неповного робочого дня (скорочений робочий день, тиждень), часу інших скорочень робочого дня, передбачених законом.

Ефективність використання трудових ресурсів відображається у показниках продуктивності праці. Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва продукції, основним чинником економічного зростання. Тобто, продуктивність праці - це результативність праці або здатність людини виробляти за одиницю робочого часу певний обсяг продукції.

Підвищення продуктивності праці проявляється в тому, що частка живої праці в виготовленої продукції зменшується, а частка минулої праці збільшується, при цьому абсолютна величина витрат живої і матеріалізованої праці на одиницю продукції скорочується.

Рівень продуктивності праці на підприємстві та можливості його підвищення визначаються рядом факторів та резервів зростання. Під факторами зростання продуктивності праці розуміються причини, що зумовлюють зміни її рівня.

Під резервами росту продуктивності праці на підприємстві маються на увазі невикористовуванні ще реальні можливості економії трудових ресурсів.

Проаналізувавши склад та структуру фонду оплати праці ПАТ «Трест Житлобуд-1» за 2014-2016 рр. видно що з кожним роком фонд основної заробітної плати збільшується. У 2015 році він виріс на 23648,5 тис. грн.

(9,15%) відповідно до 2014 року. Це пов'язано в першу чергу, що підприємство надає більше послуг, що дає можливість збільшувати фонд заробітної плати.

Фонд додаткової заробітної плати зменшився. У 2014 році склав 4559,6 тис. грн., у 2015 році 3844,3 тис. грн. Інші компенсаційні виплати у 2015 році збільшились на 21,3 тис. грн. (0,04%) відповідно до 2014 року.

2.5 Аналіз витрат

Витрати виробництва - це витрати на придбання основних факторів виробництва, тобто робочої сили, засобів виробництва (в тому числі землі) для виготовлення продукції протягом певного періоду.

Розрізняють постійні та змінні витрати. Поділ витрат на постійні і змінні зумовлений тим, що збільшення або зменшення змінних витрат зумовлює зміни загальних витрат і обсягу виробництва продукції.

Постійними називаються такі витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. До них належать оплата зобов'язань із позик, орендна плата, амортизаційні відрахування, заробітна плата вищого управлінського персоналу тощо. Постійні витрати пов'язані з самим існуванням фірми і тому повинні оплачуватися навіть тоді, коли фірма нічого не виробляє.

Змінними називаються такі витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва товарів. До них належать затрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги і більшість витрат на оплату трудових ресурсів (працівників, задіяних у виробництві). Основу постійних витрат становлять затрати, пов'язані з використанням основних засобів, а змінних -- з використанням оборотних засобів.

Для контролю і аналізу витрат, поряд з обліком їх за економічними елементами, застосовується групування витрат на виробництво за статтями калькуляції, у розрізі яких обчислюється собівартість продукції.

З урахуванням вимог П(С)БО 16 промислові підприємства можуть використовувати такі калькуляційні статті:

1) Сировина і матеріали;

2) Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств;

3) Паливо і енергія на технологічні цілі;

4) Зворотні відходи (вираховуються);

5) Основна заробітна плата виробничих робітників;

6) Додаткова заробітна плата виробничих робітників;

7) Відрахування на соціальне страхування;

8) Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

9) Видати на утримання і експлуатацію обладнання;

10) Цехові витрати;

11) Втрати внаслідок технічно неминучого браку;

12) Супутня продукція (вираховується);

13) Інші виробничі витрати.

Групування витрат за економічними елементами дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у якому визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних засобів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства.

При аналізі витрат за економічними елементами вивчається співвідношення між витратами живої і уречевленої праці, і в залежності від питомої ваги окремих елементів в загальній сумі визначається характер виробництва (трудомістке, матеріаломістке, фондомістке).

Фактичне співвідношення зіставляють з базовим і з`ясовують причини отриманих відхилень. При аналізі результатів виходять з об`єктивної закономірності зміни структури витрат, під впливом удосконаленої техніки, технології на підприємстві, що проявляється в збільшенні частки матеріальних витрат, амортизації при відносному зменшенні витрат на оплату праці.

Аналіз структури витрат за елементами дозволяє здійснити пошук резервів можливого зменшення витрат операційної діяльності. Склад, структура і динаміка витрат операційної діяльності представлена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7- Склад та структура операційних витрат (за економічними елементами)

Елементи витрат	2014 р.	2015 р.	2016 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Матеріальні витрати	147415	44,6	258887	46,2	495790	46,6
Витрати на оплату праці	27009	8,1	46164	8,2	109442	10,3
Відрахування на соціальні заходи	10255	3,1	17423	3,2	23741	2,2
Амортизація	5230	1,6	5827	1,0	16395	1,5
Інші витрати	140365	42,6	231940	41,4	419244	39,4
Всього витрат	330274	100	560241	100	1064612	100



Найбільшу питому вагу в складі витрат операційної діяльності займають матеріальні витрати, а також інші витрати. Відповідно в минулому та поточному році питома вага матеріальних витрат становить 46,2 % і 46,6 %, тобто бачимо незначне збільшення. Отже, досліджуване виробництво є матеріаломістким. Інші витрати навпаки трохи зменшилися на 2015 рік їх відсоткова доля дорівнювала 41,4% , а на 2016 рік вже 39,4%. Частка витрат на оплату праці в 2015 році дорівнює 8,2 %, а в 2016 році -10,3 %. По усіх елементах операційних витрат спостерігається збільшення. Це збільшення і забезпечило зростання загальної величини витрат на 504371 тис. грн.

2.6 Аналіз доходів та фінансових результатів

Дохід - це надходження економічних вигід, які виникають у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, відсотків, дивідендів тощо.

У бухгалтерському обліку дохід відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників), за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) 15 “Дохід”. Норми стандарту виходять з принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, за якими для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. Господарські операції, здійснені підприємством за рік, можна систематизувати за видами діяльності й, відповідно, класифікувати доходи.

У бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи;

- надзвичайні доходи.

Дохід - збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу. На підприємстві використовуються такі складові доходу:

- доходи від реалізації продукції;

- доходи від іншої реалізації;

- доходи від надзвичайних операцій.

У структурі доходів найбільшу частку має дохід від реалізації продукції, всі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства.

Фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за звітний період. Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток, збільшення якого означає примноження фінансових ресурсів та зростання фінансових результатів. Збиток підприємства означає втрату фінансових ресурсів підприємств, якщо збитки носять регулярний характер, то врешті-решт будуть витрачені всі фінансові ресурси і підприємство збанкрутує. Отже, фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток.

В сучасних умовах розвитку суб'єктів підприємницької діяльності остаточний фінансовий результат формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

- фінансових результатів від основної діяльності:

- фінансових результатів від фінансових операцій;

- фінансових результатів від іншої звичайної діяльності;

- фінансових результатів від надзвичайних подій.

Звідси головними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

? оцінювання динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності):

? визначення спрямованості і розміру впливу окремих чинників на суму прибутку та рівень рентабельності;

? виявлення й оцінювання можливих резервів зростання прибутку і рентабельності;

? аналіз порогу прибутку.

Аналіз та оцінка рівня і динаміки показників фінансових результатів приведена у таблиці.

Таблиця 2.8- Динаміка формування фінансових результатів, тис. грн.

Показники	2014 р.	2015 р.	2016 р.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	319753	449212	512536
Податок на додану вартість	-	-	-
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (послуг)	319753	449212	512536
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	(257384)	(369663)	(433066)
Валовий результат: прибуток (збиток)	62369	79549	79470
Інші операційні доходи	22891	40074	68888
Адміністративні витрати	(15027)	(20063)	(30962)
Витрати на збут	(4806)	(5694)	(11062)
Інші операційні витрати	(27370)	(45458)	(69907)
Фінансовий результат від операційної діяльності: - прибуток (збиток)	38057	48408	36427
Інші доходи	367088	830414	662390
Фінансові витрати	(33448)	(37051)	(16994)
Інші витрати	(367185)	(830453)	(662709)
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток (збиток)	4512	11318	19114
Податок на прибуток від звичайної діяльності	(1156)	(3295)	(4653)
Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності	-	-	-
Чистий прибуток (збиток)	3356	8023	14461

Для виживання підприємства в умовах постійного загострення конкурентної боротьби необхідно вміти реально оцінити фінансовий стан як свого підприємства, так й існуючих потенційних конкурентів.

Основний досліджуваний показник - чистий прибуток - впродовж досліджуваного періоду зростав. У 2015 році на 4667 тис. грн. в порівняні з 2014 роком,а у 2016 році на 11105 тис. грн. у порівнянні з 2014 роком. Дана тенденція оцінюється позитивно. На зростання показника вплинуло зростання суми чистого доходу: у 2016 році на 192783 тис. грн. у порівнянні з 2014 роком. Ця дія оцінюється позитивно і свідчить про підвищення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг), конкурентоспроможність підприємства. Разом з тим, спостерігається зростання витрат підприємства. Сума витрат зросла за рахунок зростання собівартості реалізованої продукції,зростання адміністративних витрат,витрат на збут,інших операційних витрат та інших витрат. Але можна сказати що фінансові витрати у 2016 році зменшилися на відміну від 2014 року.

Завдяки своєчасному та якісному аналізу фінансового стану, ми можемо прослідкувати наскільки раціонально підприємство використовує, розподіляє свої ресурси. Проте сам фінансовий стан прямо пропорційно залежить від результатів підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність правильно функціонує, підприємство має вірно розроблену стратегію, то це забезпечує стабільний прибуток, можливість утворення додаткових джерел для його отримання, що позитивно впливає на фінансові показники та фінансове становище підприємства в цілому.

Неправильне формування і використання фінансової звітності може стати однією з головних причин кризового стану підприємства. Це виражається у невиконанні своїх зобов'язань перед працівниками, постачальниками, державою. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання. Фінансовий аналіз має бути об'єктивним та своєчасним. Тільки за цих умов власник зможе запобігти кризовій ситуації та мінімізувати свої ризики чи скористатися можливістю збільшення прибутку.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим.

Стійкий фінансовий стан показує нормальний рівень розвитку підприємства, можливість функціонувати та розвиватися, необхідний рівень ліквідності та фінансової стійкості.

Нестійкий фінансовий стан характеризується можливістю відновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу та збільшення власних оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів. економічний криза виробничий управління

Кризовий фінансовий стан підприємства характеризується повною втратою його платоспроможності, коли підприємство знаходиться на межі банкрутства. Кредиторська заборгованість є основним джерелом фінансування запасів.

Можна виділити 2 види аналізу фінансового стану підприємства: зовнішній і внутрішній.

Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства. Для його проведення використовується інформаційна база, яка включає більший обсяг інформації. Через це розширюються й можливості аналізу. Можна сказати, що цей вид аналізу забезпечує власні потреби підприємства. Цей вид дає можливість правильно планувати, контролювати і прогнозувати фінансовий стан підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться незалежними аналітиками. Це мають бути сторонні особи, у яких не має доступу до інформаційної внутрішньої бази. Він має спрогнозувати ступінь ризику інвестування та його прибутковості. Цей аналіз менш деталізованої фрми.

За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій та господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним з основних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємства у співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші.



РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА АНТИКРИЗОВИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ВИВЕДЕННЯ ІЗ КРИЗОВОГО СТАНУ ПАТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1»

3.1 Застосування теплоізоляційних матеріалів при будівництві

За останні роки будівельна галузь зробила великий крок вперед. Бурхливо розвивається виробництво теплоізоляційних, покрівельних, оздоблювальних матеріалів. В даний час в будівництві застосовується більше тисячі найменувань різних конструкційних і оздоблювальних матеріалів і виробів. У відповідності до Закону України “Про енергозбереження” розробляються різні енергозберігаючі державні цільові, регіональні, місцеві та інші програми.

Одна з головних задач, яку треба вирішити при будівництві або реконструкції житлових будівель - мінімізація тепловтрат. Є багато варіантів рішення цієї задачі. Одним з варіантів, якому приділяється велика увага з боку інженерів та будівельників є розвиток ринку теплоізоляційних матеріалів (утеплювачів). Досягається це шляхом поліпшення теплоізолюючих якостей огороджувальних конструкцій, що забезпечує не тільки економію коштів на опалення і кондиціонування, але й підвищення комфортних умов проживання в житлових будинках та перебування в громадських.

"Скромні" енерговитрати у розвинених країнах зумовлені не лише тим, що тепло - дороге, але й високими державними стандартами теплозахисту будівельних конструкцій. Для країн, що мають наближені до українських природні умови, ці стандарти донедавна були у 2,5-3,5 рази вищі за вітчизняні. Тому в Україні затверджені нові норми, наближені до світових. Але щоб дотримувати їх, потрібно застосовувати в будівництві високі технології, у впровадженні яких Україна катастрофічно відстала від розвинених країн.

З метою зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів сучасними нормами значно підвищено нормативні значення опору теплопередачі огороджуючих конструкцій житлових та цивільних будинків, у відповідності з якими нове будівництво, модернізація та капітальний ремонт будівель не може відбуватися без застосування ефективних теплоізолюючих матеріалів (утеплювачів). В якості утеплювачів застосовуються матеріали з великим терміном служби, що не намокають, з низькою теплопровідністю, які захищають будівлю теплим атмосферостійким «плащем».

Теплопровідність - це здатність матеріалу передавати тепло від однієї поверхні до іншої за наявності різниці температур на цих поверхнях. Така здатність характеризується коефіцієнтом теплопровідності, який визначається як кількість тепла, що проходить через зразок матеріалу товщиною 1 м і площею 1 м2 за 1 секунду при різниці температур на протилежних сторонах зразка в один градус. Коефіцієнт теплопровідності повинен бути такий, щоб матеріал при мінімально можливій товщині міг забезпечити в умовах експлуатації необхідний опір теплопередачі.

Теплопровідність пористих матеріалів, якими є утеплювачі, залежить від їх щільності, вигляду і розміру пір, хімічного складу і молекулярної структури твердих складових частин, коефіцієнта випромінювання поверхні, що обмежує пори, вигляду і тиску газу, що заповнює їх.

У радянські часи ринок теплоізоляційних матеріалів країни на 95% був зайнятий мінерально-ватними утеплювачами. Сьогодні для теплоізоляції застосовується широкий спектр як вітчизняних, так і імпортних матеріалів і, хоча традиційні матеріали все ще мають широкий попит, об'єми споживання нових матеріалів неухильно збільшуються.

В останній час заслужену увагу на будівельному ринку отримали теплоізоляційні матеріали, в яких основним ізолюючим елементом є повітря. До них відносяться мінеральні вати різних марок, а також вспінені полімери (пінополіетилен, пінополістирол, комірчасте скло).

Області застосування таких теплоізоляційних матеріалів визначаються безпосередньо їх технічними характеристиками: теплопровідністю, групою горючості, щільністю, міцністю на стиснення, водопоглинанням і т.д.

Найбільш перспективною є технологія зовнішнього утеплення стін будівель з використанням теплоізоляторів із закритими порами. Запропонована технологія дозволяє створити теплий фасад, в якому декоративна штукатурка наноситься безпосередньо на утеплювач (фасадна система з невентильованим утеплювачем).

Зовнішнє утеплення стін є переважнішим. Проте, внутрішнє утеплення зовнішніх стін, є дешевшим і більш технологічним, особливо у випадках, коли необхідно зберегти архітектурну зовнішність будівлі. Кардинальне рішення проблеми внутрішнього утеплення - застосування утеплювачів із закритими порами. Ці матеріали, які перешкоджають проникненню водяної пари, виконують роль паробар'єру.

Особливе значення має той факт, що застосування утеплювача із закритими порами сприяє збереженню несучої стіни, оскільки вона постійно не пронизуватиметься водяною парою.

Внутрішнє утеплення - дешевий і якісний вид утеплення за умови:

- застосування тільки утеплювачів із закритими порами, не здатних намокати;

- ретельного склеювання стиків теплоізолюючих плит, щоб уникнути прориву водяної пари до холодної стіни, а також ретельного утеплення примикань до вікон і балконних дверей.

Кожний з видів ізоляції не ідеальний і має свої мінуси, що обмежують сферу його застосування.

Грамотне використання поєднань різних матеріалів зведе їх недоліки до мінімуму. Тому перед нами ставиться задача знайти оптимальне рішення використання різних видів ізоляції як окремо кожного, так і в поєднанні.

Вирішення цього питання дозволить кожному теплоізоляційному матеріалу працювати на сто відсотків. А це означає, що протягом багатьох років будинок даруватиме тепло його мешканцям.



3.2 Рекомендації по використанню матеріалів для зовнішнього утеплення багатоповерхових будинків

Як тільки настає пізня осінь і шкала на термометрі починає поступово повзти в низ, для багатьох харків'ян настає досить невеселий період. Батареї в квартирі ледве нагріваються, тому в кімнатах стає досить прохолодно. Багато грішать на центральне опалення і вирішуються на установку індивідуального. Витративши досить пристойну суму грошових коштів, квартиронаймачі розуміють, що справа не тільки в системі опалення, але і втрати тепла через стіни.

Багато жителів панельних багатоповерхівок часто стикаються з проблемою - через стіни в квартиру проникає холодне повітря. В результаті, навіть з автономним опаленням, новими вікнами і заміненими вхідними дверима в квартирі все одно не стає тепліше. Саме тому, вирішити дану проблему необхідно в інший спосіб - достатньо просто замовити зовнішнє утеплення квартир Харкова, ціну якого не можна порівнятися з вашими щомісячними витратами на оплату опалення.

Існує два способи захиститися від холоду в квартирі. Ви можете спробувати збільшити товщину стін, уклавши додатковий шар цегляної кладки. Однак, сама по собі цегла має низькі теплоізоляційні властивості. Щоб добитися потрібного ефекту вам доведеться потовщувати стіну мінімум на півметра або навіть більше. В багатоповерховому будинку - це не найкраща ідея. Набагато простіше і ефективніше використовувати спеціальні теплоізоляційні матеріали, які при мінімальній товщині зможуть надійно перешкодити проникненню холоду всередину. Саме тому, в наші дні квартирні стіни найчастіше утеплюють за допомогою піноізолу. Володіючи чудовими властивостями і характеристиками, цей матеріал дозволяє збільшити збереження тепла в будинку до 50%. Це особливо вигідно в тому випадку, якщо у вас індивідуальне опалення і ви платите виходячи з того, скільки газу або електрики витратили на місяць. Але навіть якщо в квартирі центральне опалення, утеплення стін має свій сенс. В даному випадку ви зможете забезпечити тепло в кімнатах навіть тоді, коли центральна котельня ще не запущена, а на вулиці вже похолодало. Та й взимку, поняття «холодно» буде несумісне для вашої квартири.

Пінопласт як утеплювач використовується практично всюди. Це один з найпопулярніших теплоізоляційних матеріалів, що застосовуються як в індивідуальному, так і в масовому будівництві. Давайте з'ясуємо, чи виправдана така висока популярність пінопласту як утеплювача, розберемося, в чому полягають його плюси і мінуси (3.1).

Рисунок 3.1 - Зображення пінопласту

Пінопласт - тип матеріалів, структура яких представляє собою спінені маси. Основний обсяг структури пінопласту займає газ (повітря). Через це щільність пінопласту в кілька разів нижче, ніж щільність сировини, з якого виробляється сам пінопласт. Це істотно впливає на низьку вагу панелей (плит) з пінопласту. Завдяки великій кількості повітря в структурі пінопласту, матеріал має високі термоізоляційні і звукоізоляційні якості.

Пінопласт як утеплювач знайшов широке застосування наступних сферах: для зовнішнього, внутрішнього утеплення стін; утеплення стель, горищ, підлог, стін підвалів, фундаментів. Але потрібно зауважити, що використання пінопласту для внутрішнього утеплення стін виходять на вулицю не є правильним.

Причина цієї «неправильності» полягає в наступному: стіна, що виходить назовні, повинна обов'язково прогріватися за рахунок внутрішнього опалення. Якщо на внутрішню поверхню стіни укласти пінопласт, відбудеться не тільки утеплення стіни, але і теплоізоляція стіни від прогріву з боку приміщення. В результаті «точка роси» зміститься всередину стіни або в проміжок між стіною і шаром пінопласту .

Якщо використовувати пінопласт як утеплювач, то дуже бажано утеплювати їм стіни зовні приміщення. Але пінопласт не володіє достатньою механічною міцністю (навіть пінопласт з високою щільністю). Тому виникає необхідність зовнішнього зміцнення поверхні пінопластових плит.

Якщо пінопластом утеплюють фундамент, то виникає необхідність захисту плит пінопласту не тільки від тиску грунту, але і від навантажень, які виникають при замерзанні грунту. І якщо при зміцненні поверхні пінопласту на стінах можна обійтися армуючої сіткою і шаром штукатурки, то у випадку з утепленням підвалу, потрібно більш серйозний захист. Наприклад, цегляна кладка або захист за допомогою дерев'яної опалубки.

Переваги пінопласту як утеплювача:

1. Матеріал байдужий до дії вологи і практично її не вбирає.

2. Володіє хорошими термоізоляційними властивостями.

3. На поверхні пінопласту не утворюється грибок і пліснява

4. Пінопласт легко ріжеться і легко монтується.

5. Має невелику вагу.

6. Плити пінопласту мають низьку ціну.

7. Пінопласт має термін експлуатації.

8. Пінопласт витримує сильні морози, спеку і добові перепади температур. Має хорошу звукоізоляцію.

9. При монтажі не вимагає додаткової гідроізоляції.

Недоліки пінопласту:

1. Він має обмежену механічну міцність. Після монтажу вимагає створення додаткового захисту від механічних пошкоджень.

2. Пінопласт, практично не пропускає повітря.

3. Пінопласт легко руйнується під впливом різних нитрокрасок або лакофарбових покриттів на цій основі.

4. Пожежонебезпека. Добре горить і, що ще гірше, виділяє велику кількість їдких речовин.

Альтернативою пенопласту є мінеральна вата ( рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Зображення мінеральної вати

Мінеральна вата (мінвата) - сучасний волокнистий матеріал, що виготовляється в процесі силікатного сплаву гірських порід і сумішей металургійних шлаків [46].

У кожного з виробників мінвата поділяється на ряд видів.

Легкі мінеральні вати щільністю від 10 до 90 кг/куб. м призначені для утеплення каркасних конструкцій, які не піддаються особливій навантаженні.

Важкі мінвати з щільністю понад 90 кг/куб. м призначені для утеплення контурів конструкцій і споруд, вони здатні витримувати певні навантаження, в залежності від призначення приміщень.

Технічна мінеральна вата призначається для утеплення промислового обладнання з температурвми поверхні від -180 оС до +700 оС.

* Скловата являє собою мінеральну вату, вироблену в основному з розплаву скла.

* Кам'яна вата - це теж мінеральна вата, але виробляється вона переважно з розплавів від виверження гірських порід.

* Шлакова вата - так називають мінеральну вату, виготовлену з розплаву доменних шлаків.

Структура волокнистості у мінеральної вати може бути різною. Це залежить від технологічних особливостей виробництва. Вати бувають горизонтально-шаруваті, вертикально-шаруваті, а також гофровані або просторові, що помітно розширює спектр їх застосування в будівельних конструкціях.

Для мінеральної вати характерна стійкість до температурних підвищень і до агресивних середовищ. Мінвата стала особливо популярна в будівельній індустрії завдяки своїм високим теплоізоляційним і звукоізоляційним якостям.

Тому її виробляється нині досить-таки багато. Теплова ізоляція різного роду огорож, перекриттів і стін вважається однією з найбільш затребуваних сфер застосування мінвати. Мінеральні вати також використовуються для ефективної ізоляції поверхонь з високими температурами - печей, трубопроводів тощо), як звукоізоляційного матеріалу для акустичних екранів, перегородок; для захисту від вогню різноманітних конструкцій і споруд.

Наведемо нижче список переважних характеристик мінеральної вати, забезпечили її просування на ринку.

Переваги мінвати:

* низька теплопровідність (найважливіша властивість утеплювача);

* негорючість (полягає в класі негорючих матеріалів, що актуально в житловому будівництві і будь-якому будівництві);

* міцність при механічних впливах (для важких марок міцність на стиск);

* міцність на розрив (актуально для фасадних матеріалів);

гідрофобність матеріалу (водовідштовхування, здатність відштовхування вологи без насичення нею);

* високі звукоізолюючі характеристики (забезпечені наявністю хаотичних різної довжини волокон);

* стійкість до температурної деформації (мінвата не схильна до зміни форми при нагріванні/охолодженні);

* біологічна стійкість;

* хімічна стійкість;

* простота в монтажі.

Утеплювачі з мінеральної вати останнім часом отримали чималу популярність. Це здебільшого обумовлено якісними характеристиками матеріалу. В залежності від компанії-виробника мінвати розрізняються складом вихідної сировини, що застосовується для їх виготовлення. Великим попитом користується утеплювач в плитах - мінераловатні плити, вироблені з доменного шлаку і шлаків кольорових металів, а також їх самих різноманітних сумішей. Такі плити добре себе зарекомендували в експлуатації. Вони прекрасно справляються з ситуаціями підвищеної вологості і з високими навантаженнями. При дії швидко змінних температур і високих навантажень або деформації не володіє достатньою довговічністю.

Шкода мінеральної вати.

Сьогоднішні дослідження будівельних матеріалів нерідко містять вказівки на те, що мінеральна вата небезпечна для здоров'я людей.

Мінеральні вати можуть містити у своєму складі шкідливі компоненти, мінеральні волокна і зв'язують смоли. Вплив цих речовин на організм людини позначається негативно. Зокрема, вони мають уражаючу дію на дихальні органи, шкіру, очі.

Зарубіжні будівельні корпорації намагаються по можливості не використовувати мінеральну вату в житлових приміщеннях.

У складі мінеральної вати є фенол, здатний досить легко проникати в шкіряні покрови людини. Після чого починається його небезпечний вплив. З приводу його інтенсивності до с. п. йдуть запеклі дискусії, в чому чималу роль грає конкурентна боротьба за ринок з боку виробників інших матеріалів. Є дослідження, що показують, що навіть в порівняно малій кількості феноли можуть викликати головні болі, кашель, слабкість, нудоту, блювоту. У великих кількостях феноли можуть провокувати більш серйозні наслідки, аж до непритомності і судом.

У практиці будівництва поки нечасто використовують єдину централізовану систему кондиціонування та вентиляції в багатоквартирних будинках. При порушенні будівельних технологій при зведенні багатоквартирних будинків має місце контакт потоків повітря безпосередньо з незакритими поверхнями мінвати. В ході вентиляції та провітрювання крізь вентиляційні отвори, вікна і кватирки частинки мінеральної вати з потоками повітря отримують можливість потрапити всередину житлових приміщень і там накопичуватися.

Мінеральну вату потрібно закривати і ізолювати від безпосередніх контактів з потоком повітряних мас.

Виробники мінеральної вати чимало говорили про її негорючість. Але це твердження вже сумнівне. Як з'ясувалося, не горять лише власне мінеральні волокна, що стосується формальдегідних сполук, вони займаються досить легко. А деякі досвідчені пожежники стверджують, що мінвата горить ще краще соломи.

Недоліки.

Одним із серйозних мінусів мінеральної вати для утеплювальних цілей є те, що вона сильно убирає вологу, все-таки не треба забувати - вата є вата, навіть мінеральна. Роблячи утеплення стін зсередини, необхідно в обов'язковому порядку зробити якісно пароізоляцію приміщення. А якщо ні, то волога, конденсуючись при різниці температури зовні й усередині будинку вся вбереться в утеплювач. А, набрав вологи, він втратить свої переваги як тепло- і шумоізолятор.

Ще з мінусів мінвати, який необхідно враховувати, називають її підвищену здатність до усадки. Відповідно знов-таки з намоканням даного утеплювача його основні характеристики помітно погіршуються [47].

Розрахунок товщини утеплення.

Візьмемо цегляну стіну в півтора цегли і зробимо розрахунок необхідного шару теплоізоляції з мінеральної вати.

Нам необхіден теплоопір стіни не менше 3,5 (м2 * К / Вт). Отже, ми спочатку повинні дізнатися теплоопір даної стіни. Товщина стіни в півтори цеглини р=0,38 м. Коефіцієнт теплопровідності цегли k= 0,56 (Вт/м*к), отже за формулою:

R=p/k ,

R(к)= 0,38/0,56

Теплоопір стіни:

R(к)= 0,68(м2*К/Вт)

Щоб досягти необхідного показника теплоопору за ДБН в 3,9 (м2*К/Вт)

R(m)=R-R(k),

де R - теплоопір за ДБН

R(k) - тепло опір стіни

Теплоопір теплоізоляції що необхідна R(m):

R(m)=3.9-0.68

R(m)=3.22(м2*К/Вт)

Мінеральна вата: Виходячи з основної формули, ми робимо розрахунок товщини теплоізоляції, в нашому випадку мінеральної вати коефіціент теплопровідності 0,045(м2*К/Вт):

P(m)=3.22*0.045

P(m)=0.145(m)

За даним розрахунку товщини теплоізоляції на цегляну стіну в півтора цегли, необхідно мінеральна вата товщиною 145 мм.

Пінопласт: Виходячи з цієї ж формули, ми робимо так само розрахунок товщини теплоізоляції, пінополіуретану коефіціент теплопровідності 0,0145(м2*К/Вт):

P(m)=3.22*0.014

P(m)=0.045(m)

Тобто для такого самого рівня теплоізоляції потрібен шар теплоізоляції:

- товщиною - 14,5 см (мін вата);

-товщиною - 4,5 см піно-поліуретан, що в тричі менше по об'єму і ціні, і терміну експлуатації.

Зрозуміло, що більш доцільно та економічно використовувати пінопласт. Тим паче, що ці матеріали дуже схожі по своїм властивостям та характеристикам

Теплоізоляційні матеріали з коефіцієнтом теплопровідності менше 0,06 Вт / (м*К) окуповуються за 3-7 років експлуатації за рахунок економії енергоресурсів.

3.3 Розрахунок вартості теплоізоляції стін багатоповерхових будинків

Для обробки теплоізоляційного матеріалу нам необхідно буде використовувати декоративну мінеральну штукатурку «камінцевої» фактури. Мінеральна штукатурка виготовляється на основі гідрату вапна, мармурового грануляту, білих високоякісних портландцементів і легких мінеральних наповнювачів. Подібна штукатурка дуже економічна у витратах і добре підходить для теплоізоляції будівлі. Хоча в складі штукатурки є вапно, яка не переносить воду, сам матеріал можна спокійно чистити і мити, оскільки в його основі є речовини, що не дають вапна «розтанути».

Матеріал призначений як для оформлення інтер'єру, так і для фасадних робіт. До речі, під час фасадних робіт штукатурка часто застосовується в системі зовнішньої теплоізоляції. Мінеральна декоративна штукатурка не вибаглива в роботі і її можна наносити на будь-які мінеральні основи, в тому числі і на гіпсові штукатурки, асбетоцемент, фанеру, ДВП, ДСП, бетон і гіпсокартон.

Послідовність роботи із матеріалом:

· Поверхню необхідно ретельно очистити, вирівняти і висушити;

· далі необхідно очистити поверхню від старих оздоблювальних матеріалів. Видалення кожного з матеріалів має свої складності. Більш детально за весь процес читайте ось тут. Після цього необхідно зашпаклювати дефектні ділянки на поверхні і прогрунтувати.

· чекаємо поки висохне стіна. Після цього можна приступати до нанесення матеріалу.

· Згідно з інструкцією на упаковці, необхідно розвести сухий розчин з водою дотримуючись зазначених рекомендацій.

· Далі необхідно обробити всі стіну без перерви, від кута до кута. На кутах і стиках найкраще використовувати малярний скотч, він дозволить отримати рівну поверхню. Заздалегідь необхідно прочитати в інструкції, скільки рекомендується наносити шарів. Кількість може відрізнятися в залежності від виробника. Матеріал не застосовується при температурі нижче 5оС.

· Матеріал сохне протягом 3-х діб.

Середня ринкова вартість цієї штукатурки на даний момент становить 350 гривень за мішок матеріалу (25 кг). Згідно характеристик даного матеріалу ми знаємо, що на 1 мІ необхідно витратити 3,5 кг сухого розчину. Кілограм якого буде коштувати 14грн / мІ. 1 мІ пінопласту товщиною в 25 мм обійдеться в 26 грн.

Отже, розрахуємо матеріальні витрати:

(14грн/кг * 3,5к /мІ) + 26 грн /мІ = 75грн

Також нам необхідно розрахувати витрату на оплату праці. Втрати робочого часу майстра - штукатура 0,8 години. Ставка - 25грн/год.

Витрати на оплату праці:

(0,5 год + 0,3 год) * 25грн = 20 грн.

Також необхідно прорахувати витрати на соціальне страхування, які складають 22%.

Витрати на соціальне страхування:

20 * 0,22 = 4,40 грн

30 % від матерільних витрат складають накладні витрати:

( 75 грн + 20 грн + 4,40 грн) * 0,3 = 29,82 грн.

Маючи ці показники ми можемо прорахувати виробничу собівартість:

75 грн +20 грн+ 4,40 грн + 29,82 грн = 129,22 грн



Плановий прибуток - це 40 % від попереднього показника

129,22 * 0,4 = 51,69 грн

Повна вартість робіт:

129,22 грн + 51,69 грн = 180,91

Податок на додану вартість - 20%:

180,91 * 1,2 = 217грн

Згідно з вартістю теплоізоляції за 1, розрахуємо доцільність цього проекту на багатоповерховому будинку. Враховуючи, що середня площа стін багатоповерхового будинку, побудованого «ПАТ Трест Житлобуд -1» дорівнює 3820,5 мІ, то можемо зробити висновок, що доходи від теплоізоляційних робіт становитимуть:

Д = 217 * 3820,5 = 829048,5 грн

Витрати становитимуть:

3820,5 *129,92= 496359,36 грн

Чисті доходи:

3820,5 * 180,91= 691166,65 грн

Прибуток:



П = 691166,65 - 496359,36 = 194807,29 грн

Проаналізувавши програму з антикризових заходів по термоізоляції фасадів будівель та споруд, ми змогли підтвердити доцільність цієї програми.

Нашею задачею було обрати найбільш яцісний та доступний по ціні матеріал між пінопластом та мінеральною ватою. Вирішення цього питання дозволить кожному теплоізоляційному матеріалу працювати на сто відсотків. А це означає, що протягом багатьох років будинок даруватиме тепло його мешканцям. Отже, ми дослідили, що мінеральна вата (мінвата) - сучасний волокнистий матеріал, що виготовляється в процесі силікатного сплаву гірських порід і сумішей металургійних шлаків [46].

Пінопласт - тип матеріалів, структура яких представляє собою спінені маси. Основний обсяг структури пінопласту займає газ (повітря). Через це щільність пінопласту в кілька разів нижче, ніж щільність сировини, з якого виробляється сам пінопласт. Це істотно впливає на низьку вагу панелей (плит) з пінопласту. Завдяки великій кількості повітря в структурі пінопласту, матеріал має високі термоізоляційні і звукоізоляційні якості.

По нашим розрахункам більш доцільно та економічно використовувати пінопласт. Переваги пінопласту як утеплювача:

1. Матеріал байдужий до дії вологи і практично її не вбирає.

2. Володіє хорошими термоізоляційними властивостями.

3. На поверхні пінопласту не утворюється грибок і пліснява

4. Пінопласт легко ріжеться і легко монтується.

5. Має невелику вагу.

6. Плити пінопласту мають низьку ціну.

7. Пінопласт має термін експлуатації.

8. Пінопласт витримує сильні морози, спеку і добові перепади температур. Має хорошу звукоізоляцію.

9. При монтажі не вимагає додаткової гідроізоляції.

Теплоізоляційні матеріали, такі як пінопласт, з коефіцієнтом теплопровідності менше 0,06 Вт / (м*К) окуповуються за 3-7 років експлуатації за рахунок економії енергоресурсів.



ВИСНОВКИ

Проаналізувавши перший розділ, викладено дослідження про теоретичні засади антикризового управління, класифікацію та детальну характеристику видів криз по характеру, класифікації та іншим показникам.

Ми дослідили сутність та причини виникнення економічних криз, саме причини їх появи і розвитку. Причина появи кризових явищ у діяльності суб'єктів господарювання прихована в самому ринковому господарстві, викликана постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, необхідністю постійного корегування основних елементів та функціональних підсистем. Проаналізували методи запобігання криз на мікроекономічному рівні. Також у першому розділі роздивилися основні завдання антикризового управління, його функції, планування, контроль.

В другому розділі був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Трест Житлобуд-1, подані відомості про саме будівельне підприємство, тобто його характеристика; об'єктом дослідження є ПАТ «Трест Житлобуд-1» - одна з найбільших українських будівельних компаній.

Ми здійснили техніко-економічний аналіз діяльності підприємства, з метою об'єктивної оцінки її результатів і подальшого її розвитку та вдосконалення.

Було розглянуто динаміку складу та структури основних засобів ПАТ «Трест Житлобуд-1» за 3 роки (2014-2016 рр.).

Розрахувавши коефіцієнти та показники ми можемо скласти динаміку показників руху, технічного стану та ефективності використання основних засобів.

Коефіцієнт надходження ОЗ в 2014 році складає 21,89 %, в наступний рік цей коефіцієнт має тенденцію до зменшення 16,19 %, та до збільшення у 2016 році до 54,77 %.

Коефіцієнт вибуття ОЗ за аналізований період зменшується від 4,59 % у 2014р, до 4,51 % у 2015р, а у 2016 збільшується до 13,71 %.

Фондовіддача основних засобів в продовж аналізованого періоду мала таку тенденцію: 4,6 грн./грн. у 2014 році, в 2015 відбувається збільшення до 5,49 грн./грн., а в 2016 році в порівнянні з 2015 відбувається значне зменшення фондовіддачі основних засобів до 4,05 грн./грн.. В цілому можна сказати, що різке зниження коефіцієнта в 2016 році показує зниження ефективності використання основних засобів - це є негативна тенденція.

Для позитивного впливу на фінансові результати діяльності підприємства будь-якої сфери, в тому числі будівельної, принципове значення має збільшення показника фондовіддачі.

Для детальної оцінки стану підприємства ПАТ «Трест Житлобуд-1 був здійснений аналіз фінансових результатів.

За отриманими результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ми отримали розрахунки, з яких можна сказати, що дане підприємство має IV тип фінансової стійкості - кризовий. Це свідчить про те, що підприємство залежить в більшій мірі від позикових коштів, а ніж від власних.

Що стосується коефіцієнтів абсолютної ліквідності, то вони знаходиться в межах від 0,02 у 2014 році, 0,05 у 2015 році та 0,01 у 2016 році. Слід відмітити, що коефіцієнт абсолютної ліквідності не попадає в рекомендоване значення.

...