Економічна оцінка виробництва виробу на підприємстві

- токарне - 251388 - 418980;

- фрезерне - 279320 - 558640;

- свердлильне - 223456 - 279320;

- інше - 111728 - 167592.

3. Вартість 1 м2 виробничої площі - 4400 -10500 грн/м2.

ВСТУП

Економічна оцінка виробництва виробу на промислових підприємствах є важливим завданням, яке можна розв'язати виконуючи науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи. Будь-яке підприємство не існує саме по собі, а пов'язано з економікою в цілому, з одного боку, через ринок виробничих факторів, з іншого -- через ринок збуту, тому і економіка підприємства повинна досліджувати відносини окремих підприємств з іншими господарськими одиницями, з ринком. При цьому вона розглядає господарський процес, як в цілому, так і з точки зору інтересів окремого підприємства.

Актуальністю теми даної роботи є те, що на сьогоднішній день промислове виробництво продукції є актуальною темою, яка вважається найважливішою галуззю госпадарського комплексу усіх розвинутих країн світу.

Метою можна ставити визначення економічної оцінки виробництва електродвигунів на підприємстві.

В курсовому проекті треба:

· оцінити потенційні ринки збуту виробів;

· розрахувати витрати на виробництво;

· визначити вартість виробничих фондів і величину амортизаційних відрахувань;

· розрахувати величину показників з праці та заробітної платні;

· розрахувати показники ефективності використання виробничих фондів;

· виконати розрахунки ефективності інвестицій;

· оцінити можливі стратегії фінансування;

· розрахувати показники кредитування.

1. ОПИС ВИРОБУ

В даному розділі курсового проекту приводиться таблиця основних параметрів виробу (табл.1.1).

Електродвигуни -- основний вид двигунів у промисловості, на транспорті і в побуті, це -- електрична машина, що перетворює електричну енергію на механічну.

В основі роботи колекторних двигунів лежить фізичне явище - втягування або виштовхування провідника з електричним струмом у магнітному полі. Щоб провідник зі струмом безперервно рухався між полюсами магніту, йому надають форми рамки, на обидва боки якої магніт діятиме одночасно, але у протилежних напрямках: один бік рамки втягуватиме, а другий - виштовхуватиме.

На ринку промислового обладнання України можна купити загальнопромислові трифазні електродвигунів: АИР, 4А, 4АМ, 5А, 5АМ, 4АМУ, 6АМУ.

4А, 4АМ, 5А, 5АМ - придбаються на Володимирському електромеханічному заводу («ВЕМЗ») та ВАТ на «Баранчінскому електромеханічному заводі», ВАТ «Ярославський ЕМЗ» (Росія), АИР - маркування маленьких вітчизняних або китайських електродвигунів. Також з маркуванням 4АМУ, 6АМУ можна купити двигуни ТОВ «НВП «НКЕМЗ» (Україна). Сьогодні, важко уявити собі наше життя без такого обладнання, як електродвигун. Дійсно, в сучасному світі, електродвигуни використовуються практично у всіх галузях промисловості та сільському господарстві, на величезних підприємствах та приватних квартирах. Діапазон застосування такого продукту як електродвигун є занадто широким. Вони потрібні всюди, зокрема, там, де необхідно електричну енергію перевести в механічний рух, таким чином працює багато механізмів, робототехніці, електронному обладнанні, електропобутових приладів та ін.

Таблиця 1.1 - Основні параметри виробу

Таблиця 1.1 складається за даними ДСТУ, ГОСТа, ТУ або іншого виду конструкторської документації (КД) на вироби, які розглядаються в КП. Надається також короткий опис потреб, які може задовольнити відповідний виріб, його особливості і переваги перед аналогічними виробами цього типу. За наявності надається інформація про патенти або авторські свідоцтва, пов'язані з виробом або технологією його виготовлення, коротко висловлюються особливості його обслуговування. При цьому використовуються необхідні літературні джерела і практичні матеріали по конкретному виду виробів.

2. ОЦІНКА РИНКУ ЗБУТУ

На практиці цей розділ є, як правило, найважливішою частиною бізнес-плану. Досвід показує, що невдача більшості комерційних проектів була пов'язана саме із слабким вивченням ринку і переоцінкою його місткості. Вивчення ринку включає: визначення сегментів ринку за галузевими, функціональними ознаками та за напрямками використання виробів; оцінку місткості ринку виробів усередині країни і місткості окремих його сегментів; виявлення частки імпорту в місткості ринку виробу; аналіз товарної і фірмової структури ринку; прогнозування кон'юнктури ринку на період до двох років і тенденцій розвитку ринку на віддалену перспективу.

Методика дослідження ринку в загальному випадку включає наступні етапи.

1 Формулювання проблеми і попередній виклад задач, розв'язання яких дозволить вирішити всю проблему, в короткій і ясній формі з вказівкою необхідних видів інформації.

2 Організація пошукового дослідження, включаючи збір даних про основні аспекти проблеми. Етап закінчується остаточним формулюванням задач.

3 Визначення необхідних початкових даних, методів їх отримання і видів аналізу, які необхідно виконати.

4 Збір даних.

5 Аналіз зібраних даних.

6 Розробка і реалізація заходів щодо використання даних.

Розрахунок місткості ринку при невеликій кількості споживачів виконується методом підсумовування ринків, що допускає визначення всіх потенційних споживачів виробу на кожному ринку. При достатньо великій кількості споживачів місткість ринку визначається за допомогою статистичних методів, що враховують як минулі тенденції, так і перспективні чинники.

Річна місткість ринку (М) для виробу виробничого призначення в загальному випадку може бути виражена так:

М = В + Зв - Е + І + Зп - Ен + Ін ,

де:

В - загальний випуск виробу;

Зв - залишок товарних запасів на складах виробів і баз постачання (10,5% від В);

Е - експорт (7% від В);

І - імпорт (8,5% від В);

Зп - зниження (збільшення) запасів виробу на складах споживачів (10,5% від В);

Ен - непрямий експорт (2,5% від В);

Ін - непрямий імпорт (1% від В).

Місткість ринку для електродвигуна:

М = 4500 + 4500*0,105 - 4500*0,07 + 4500*0,085 + 4500*0,105 - 4500*0,025 + 4500*0,01 = = 6300шт.

Електродвигуни будуть купувати власники величезних підприємств та фірм майже всіх галузь промисловості та сільського господарства, безпосередньо, за їх власними потребами (кількість, час) та можливостями (ціна). Орієнтуючись на вибухозахищеність, велику номінальну потужність і т.д., тобто, орієнтуючись на якість електродвигуна.

На практиці вирішення цих задач є предметом спеціальних маркетингових досліджень. В курсовому проекті об'єм робіт задається у кожному конкретному випадку викладачем і може, наприклад, включати:

– оцінку найважливіших галузей - споживачів виробу і основних видів машин і обладнання, комплектованого цими виробами;

– визначення потреби у виробі даного типу з різним рівнем головних параметрів;

– аналіз тенденцій розвитку ринку виробів даного типу;

– оцінку відповідності виробу стандартам найважливіших імпортерів;

– укрупнений розрахунок місткості ринку одним з методів.

3. РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО. РОЗРАХУНОК СОБІВАРТОСТІ І ЦІНИ ВИРОБУ

В цьому розділі виконуються розрахунки собівартості і ціни за варіантами виробу, а також розраховуються, відповідно до нормативних документів, важливі для оцінки використання ресурсів показники технологічності.

Відповідно до діючих нормативних документів повна собівартість виробу ( Сп ) включає:

Сп = Св + Са + Сз ,

де:

Св - виробнича собівартість, грн.;

Са - адміністративні витрати, грн.;

Сз - витрати на збут продукції, грн.

У свою чергу, виробнича собівартість визначається:

Св = См + Скуп + Спе + Зо +Зд + Свнес + Вуе + Сзв + Вб + Сін ,

де:

См - витрати на основні матеріали;

Скуп - витрати на куповані комплектуючі та напівфабрикати;

Спе - витрати на паливо та енергію;

Зо - основна заробітна плата;

Зд - додаткова заробітна плата;

Свнес - єдиний соціальний внесок;

Вуе - витрати на утримання і експлуатацію обладнання

Сзв - загальновиробничі витрати

Вб - втрати від браку продукції

Сін - інші витрати

Собівартість - це сума витрат на виробництво і реалізацію одиниці виробу даного типу. Калькуляція (розрахунок) собівартості виконується відповідно до методичних рекомендацій з калькуляції собівартості промислової продукції (робіт, послуг) 2001 р.

В калькуляціях собівартості на підприємствах, як правило, приводяться такі розрахунки:

3.1 Розрахунок витрат на основні матеріали і напівфабрикати власного виробництва

Витрати на основні матеріали (Cм) і напівфабрикати власного виробництва (Спф) визначаються за формулами:

,

,

де:

Кт - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготовчі витрати на матеріали (Кт=1,05 - 1,1);

Нві - норма витрат на одиницю виробу матеріалу i-го виду (в прийнятих одиницях вимірювання);

Цi - ціна одиниці i-того виду матеріалу, грн. Приймаються реальні або світові ціни на матеріали;

Св - вартість зворотних відходів, грн. (приймається рівною 1-2% від суми витрат на основні матеріали з обліком транспортно-заготівельних витрат);

m - кількість видів основних матеріалів у виробі;

Нвi - норма витрат на одиницю виробу напівфабрикату власного виробництва i-го виду;

Cвpi - виробнича собівартість одиниці i-го виду напівфабрикату власного виробництва, грн.;

m - кількість видів напівфабрикатів власного виробництва у виробі.

3.2 Розрахунок витрат на куповані комплектуючі та напівфабрикати

Розрахунок цих витрат виконують за формулою:

,

де:

Kт - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати на куповані комплектуючі (Кт=1,05 - 1,1);

Цnj - ціна одиниці j-того виду купованих комплектуючих, грн.;

Nnj - кількість купованих комплектуючих j-того виду на виріб, шт.;

n - кількість видів купованих комплектуючих на виріб, шт.

Результати розрахунків по статтях 1 і 2 зводяться в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 - Розрахунок витрат на основні матеріали, напівфабрикати і куповані комплектуючі

3.3 Розрахунок основної заробітної платні

Основна заробітна плата визначається як:

Зо = Зп + Д ,

де:

Зп - пряма заробітна плата основних виробничих робітників, грн.;

Д - доплата до прямої заробітної платні, грн. (приймається за узгодженням з викладачем).

Пряма заробітна плата на один виріб розраховується по формулі:

,

Сг- годинна тарифна ставка першого розряду, грн.;

Кті - тарифний коефіцієнт середнього розряду i-того виду робіт;

ti - трудомісткість i-того виду робіт на один виріб;

m - число видів робіт.

Годинна ставка 1-го розряду встановлюється виходячи з мінімальної місячної зарплати та Генеральної Угоди між КМУ та Загальноукраїнськими обєднаннями організацій роботодавців та підприємців, профспілками. Згідно цієї угоди розмір тарифної ставки 1-го розряду мусить бути не нижчим ніж 120% мінімальної заробітної плати, що встановлена законом на поточний період в перерахунку на годину.

,

Зmin - мінімальна заробітна плата в Україні на момент розрахунку ;

Фміс(г) - місячний фонд робочого часу в годинах (може бути прийнятий 168 годин при 21 робочому дні за місяць).

Згідно з діючими нормативними документами в машинобудуванні встановлено три значення годинних тарифних ставок:

для висококваліфікованих робітників допоміжного виробництва, що виконують особливо складні і унікальні роботи, верстатників на унікальному устаткуванні, зайнятих виготовленням особливо складної продукції (найвища);

для робітників основного і допоміжного виробництва;

для робітників, зайнятих на інших роботах, безпосередньо не пов'язаних з основним характером діяльності підприємства.

Для робіт з важливими і шкідливими умовами праці передбачено збільшення річних тарифних ставок на 4, 8, 12, 16, 20 і 24 відсотка.

Оплата праці проводиться за тарифною сіткою, що приведена в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Тарифна сітка, за якою здійснюється оплата праці робітників в машинобудуванні

Праця робітників, зайнятих на різних роботах (верстатні, холодні, гарячі і шкідливі) зазвичай оплачуються по різному. Тому розрахунок по цих видах робіт ведеться окремо, а пряма заробітна плата на виріб визначається як сума відповідних значень. Якщо середній розряд робіт не ціле число, то його тарифний коефіцієнт знаходиться методом інтерполяції за наступною формулою:

KТіj = KТi + j * (KТi+1 - KТi),

де:

j - дробова частина розряду.

Так, наприклад, тарифний коефіцієнт середнього розряду 4,4 визначається як:

Kт4,4 = Kт4 + 0,4* (Kт5 - Kт4) = 1,56 + 0,4* (1,71 - 1,56)=1,62

Тут Kт4 і Kт5 - тарифні коефіцієнти 4 і 5 розрядів відповідно.

Розрахунок заробітної платні на один виріб зводиться в таблицю 3.3.

Таблиця 3.3 - Розрахунок основної заробітної платні на один виріб

3.4 Додаткова заробітна плата

Додаткова заробітна плата (Зд) виробничих робітників розраховується пропорційно сумі основної заробітної платні. В курсовому проекті цю величину слід узяти за узгодженням з викладачем.

Єдиний соціальний внесок (Свнес)

Єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це - консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.

Єдиний соціальний внесок підлягає сплаті до Пенсійного фонду України. Він замінив собою чотири раніше (до 2011 року) існуючих обов'язкових державних соціальних збори: до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та до Фонду соціального страхування від нещасного випадку.

До 2016 року ставки єдиного соціального внеску встановлювалися відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких було віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Мінімальна ставка ЄСВ до 2016 року становила 34,7% від розміру мінімальної зарплати.

З 01.01.2016 року ставка єдиного соціального внеску знижена до 22% (для всіх категорій платників) до визначеної статтею 7 Закону N 2464-VI бази нарахування єдиного внеску. В даній роботі в якості бази нарахування слід прийняти витрати на оплату праці, тобто суму основної (Зо) і додаткової (Зд) заробітної платні.

3.5 Витрати на утримання і експлуатацію обладнання (Вуе)

Розподіляються на собівартість пропорційно основній заробітній платні. В курсовому проекті величину цих витрат слід узяти за узгодженням з викладачем (105 %).

Загальновиробничі витрати

Розподіляються на собівартість пропорційно основній заробітній платні. В курсовому проекті величину цих витрат слід узяти за узгодженням з викладачем (90 %).

Втрати від браку

Втрати від браку продукції можна прийняти 2% від суми попередніх статей витрат.

Інші витрати

Інші витрати приймають в розмірі до 1% від суми попередніх статей витрат.

Адміністративні витрати (Ав)

Адміністративні витрати знаходимо пропорційно виробничій собівартості (% від виробничої собівартості за узгодженням з викладачем). Можна прийняти у розмірі 3,5 %.

Витрати на збут

Витрати на збут знаходять пропорційно сумі виробничої собівартості (% від Св тобто від виробничої собівартості за узгодженням з викладачем). Можна прийняти у розмірі 2 %.

Прибуток, П.

В калькуляції собівартості розраховуються також прибуток на один виріб, оптова ціна підприємства, податок на додану вартість (ПДВ) та відпускна ціна підприємства (ціна продажу).

Прибуток на один виріб для машинобудівної продукції складає в середньому 15 % від повної собівартості і визначається за формулою:

,

де:

15 % - граничне значення рівня рентабельності на один виріб.

Всі вказані коефіцієнти (відсотки) пропорційності приймаються за узгодженням з викладачем. Обчислюється також оптова ціна, ПДВ і відпускна ціна виробу. Всі розрахунки зводяться в табл. 3.4.

Оптова ціна визначається як:

Ц = Сп + П

Податок на додану вартість (ПДВ) на дану продукцію згідно законодавству України визначається у розмірі 20% від оптової ціни:

ПДВ=20%Ц

Варто зазначити, що 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, де було зазначено, що податок на додану вартість з 2014 р. буде знижено до 17%, але в грудні 2013 року Верховна Рада України перенесла зниження ставки податку на 2015 рік. Згодом зниження ставки ПДВ знову було відстрочене у зв'язку з нестабільною економічною ситуацією у державі.

Відпускна ціна виробу (ціна продажу) розраховується як:

Цпр = Ц + ПДВ = Сп + П + ПДВ

Всі розглянуті розрахунки зводяться в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок собівартості і ціни виробу

4. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ І РОЗРАХУНОК АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ

4.1 Розрахунок вартості виробничих фондів

Термін «фонди» латинського походження (лат. fundus) в перекладі означає «головний елемент» чи «основа». Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, оскільки виробниче підприємство не може здійснювати діяльність, не маючи засобів виробництва. Саме засоби виробництва і є матеріальною основою виробничих фондів.

Виробничі фонди - це ті матеріально-речові засоби, які беруть участь у виробництві (тобто використовуються в господарській діяльності підприємства), вони є продуктивною частиною фондів, яка складає матеріальну основу виробничої діяльності. Виробничі фонди підприємства поділяються на основні та оборотні засоби (рис. 4.1).

Рисунок 4.1 - Виробничі фонди

Далі необхідно розрахувати вартість основних та оборотних засобів підприємства. Розрахунки здійснюються в такій послідовності: визначається дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання; розраховується кількість одиниць верстатного обладнання; обчислюється вартість виробничих фондів. Дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання (Фд) визначається так:

,

де:

Фреж - режимний фонд часу роботи одиниці обладнання, г.;

Вр - відсоток втрат часу на технічне обслуговування і ремонти.

Величина Фреж визначається як:

де:

ард - кількість робочих днів в році (визначається за календарем за винятком вихідних та святкових днів);

l - число змін за добу (приймається двозмінний режим роботи);

tзм - тривалість однієї зміни в годинах (8 годин).

Величина Вр при двозмінній роботі може бути прийнята в розмірі 5% для універсального і 10-15% і для спеціального обладнання.

Визначення кількості одиниць верстатного обладнання в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва виконується за групами обладнання (токарне, свердлувальне і т. д.). Розрахункове число одиниць за i-ю групою обладнання (Сpi) визначається так:

,

де:

Ар - річний випуск виробів в шт.;

t- трудомісткість одного машинокомплекту деталей, що обробляються на даній групі обладнання в нормо-годинах;

Квн - планований коефіцієнт виконання норм (приймається в межах 1,05-1,1).

Прийнята (фактично необхідна) кількість одиниць обладнання (Спр) встановлюється з розрахунком, щоб фактичний коефіцієнт завантаження обладнання (Кзав) не перевищував планованої величини 0,85.

.

Отже, прийнята кількість одиниць обладнання визначається з округленням до цілого, як:

.

Розрахунок кількості верстатного обладнання по групах і ділянці в цілому виконується для двох варіантів проектованого виробу в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Розрахунок кількості верстатного обладнання

Розрахунок вартості основних виробничих засобів (фондів) виконується в таблиці 4.2 за результатами розрахунку кількості верстатного обладнання (табл. 4.1). Вартість обладнання визначається так:

,

де:

Цci - середня ціна i-го виду обладнання (приймається за узгодженням з викладачем на момент розрахунку), грн.;

m - кількість видів обладнання.

В капітальні витрати по устаткуванню (обладнанню) - (Кобл - не плутати з Коб!!!) входять також витрати на його транспортування, монтаж і наладку (приймаються в розмірі 10-15% від Зобл). Вартість виробничих площ визначається так:

Зпл = S * Цм2

де:

S - площа проектованої ділянки, м;

Цм2 - середня ціна за 1м2 виробничої площі на момент проектування (приймається за узгодженням з викладачем), грн.

Площа ділянки визначається множенням кількості верстатів на середню величину площі, що зайнята одним верстатом. Вона може бути прийнята для малих верстатів 10-12 м2, для середніх - 15-20 м2 і для крупних - 30-45 м2.

Вартість інших складових основних засобів обчислюється виходячи з їх структури згідно Додатку 1 і розрахованих абсолютних значень вартості обладнання. Вартість інших складових основних засобів розраховуємо за пропорцією:

Кобл - 39,3%

X - 36,3%

X = Кобл*36,3 / 39,3

Якщо отримане значення вартості виробничих площ не співпадає з розрахованим вище, то приймаємо для подальшого розрахунку значення, визначене по структурі.

Вартість оборотних засобів (коштів) розраховується на основі визначених раніше значень вартості основних матеріалів і купованих комплектуючих (табл. 3.1 або 3.4) і орієнтовної структури оборотних коштів, що приведена в Додатку 2.

При розрахунку вартості оборотних засобів (аналогічно розрахунку вартості основних засобів) врахувати кількість оборотів оборотних засобів, які розраховують так:

Коб = Т/Д = 360 / (Тциклу + 10),

де:

Т - плановий період рік тобто 360 днів;

Д - тривалість обороту оборотних засобів (п. 9 початкових даних + 10-15 днів). Вартість матеріалів розраховується за формулою:

См? = ((См + Скуп) * Ар) : Коб,

де:

См, Скуп - вартість матеріалів та купованих комплектуючих і напівфабрикатів (табл. 3.1 або 3.4);

, згідно з Додатком 2, складає 43,5% всієї вартості оборотних засобів (коштів).

Вартість інших складових оборотних засобів (коштів) знаходимо згідно зі структурою, поданою в Додатку 2.

Розрахунок вартості оборотних засобів (Соб.з) приводиться в табл. 4.3.

Таблиця 4.2 - Розрахунок вартості основних виробничих засобів

Таблиця 4.3 - Розрахунок вартості оборотних засобів

4.2 Розрахунок вартості нематеріальних активів

Згідно Податковому кодексу України 2010 року виділяються 6 груп нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Група 1 - права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище).

Група 2 - права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

Група 3 - права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті.

Група 4 - права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті.

Група 5 - авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті.

Група 6 - інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Тобто, до нематеріальних активів відноситься вартість об'єктів промислової і інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних об'єктом права власності (патенти, ліцензії, комплекти конструкторської і технологічної документації, нові технології, «ноу-хау», товарні знаки, права оренди і ін.). На практиці їх вартість визначається прямим розрахунком. В КП до вартості нематеріальних активів можна віднести витрати на освоєння виробництва (Вов), вартість придбаних для виготовлення виробу патентів і ліцензій. Якщо розрахунок Вов не виконувався, то укрупнено його можна узяти у відсотках від розрахункової ціни виробу. Вартість патентів визначається як:

Зп = Nn * Цп ,

Зпбаз =2,1*12000=25200

Зпнов=1,9*12000=22800

де:

Nn - кількість патентів;

Цп - середня вартість одного патенту, грн. (В середньому можна прийняти Цп = 11000 - 15000 грн.). Кількість патентів можна укрупнено визначити як:

Nn = Кп * Zop ,

Nnбаз = 0,1*21=2,1

Nnнов= 0,1*19=1,9

де:

Кп = (0,03 - 0,15) - коефіцієнт, що враховує середнє число патентів, необхідних для розробки і виготовлення оригінальних складових частин виробу (Zop).

Вартість ліцензій укрупнено знаходиться так:

Зл = Nл * Цл ,

Злбаз=1,89*6000=11340

Злнов=1,71*6000=10260

де:

Nл - кількість ліцензій;

Цл - середня вартість однієї ліцензії, грн. (В середньому можна прийняти Цл = 5000 - 10000 грн.)

Кількість ліцензій укрупнено знаходиться як:

Nл = Кл * Zop,

Nлбаз=0,09*21=1,89

Nлнов=0,09*19=1,71

Тут приймаємо Кл = (0,01 - 0,12)

Розраховується загальна вартість нормативних активів

НА(баз)=25200+11340=36540

НА(нов)=22800+10260=22060

4.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань

Амортизації підлягають основні засоби і нематеріальні активи (НА). За старим податковим законодавством при визначенні амортизації в податковому обліку основні засоби поділялися на чотири групи:

будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої;

транспортні засоби; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади;

інші основні фонди, що не увійшли до груп 1 і 2, 4

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

З 1.01.2004 р. річні норми амортизаційних відрахувань по групах складали: На1 = 8%; На2 = 40%; На3 = 24%. До 31.12.2003 р. діяли інші норми: На1 = 5%; На2 = 25%; На3 = 15%. Річна норма амортизації четвертої групи основних засобів, що діяла з 1.01.2003 року дорівнювала 60%.

Як уже зазначалося вище, в грудні 2010 року було прийнято новий Податковий кодекс України, де запропонована інша класифікація основних засобів (таблиця 4.4). Тепер замість заданих норм амортизації, вст.ановлено мінімально допустимі строки корисного використання об'єктів основних засобів, відповідно до яких і визначаються норми амортизації.

Таблиця 4.4 - Класифікація груп основних засобів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Для розрахунку амортизації елементи основних засобів з табл. 4.2 відносяться до вказаних шістнадцяти груп

На практиці амортизація нараховується щомісячно (в КП для спрощення розрахунків нарахуємо по кварталах одного року лише для деяких груп основних засобів). Балансова вартість основних засобів на початок звітного (i-го) місяця для нарахування амортизації визначається як:

Фoi = (Фо i-1 + Фвв i-1 - Фвиб i-1 - А i-1) * Ji-1/100,

де:

Фо i-1 - балансова вартість основних засобів на початок попереднього місяця (в КП - квартала), грн.;

Фвв i-1 - вартість засобів, введених в попередньому місяці (в КП - кварталі), грн.;

Фвиб i-1 - вартість засобів, що вибувають в попередньому місяці (в КП - кварталі), грн.;

Аi-1 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в попередньому місяці (в КП - кварталі);