Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

ЗВIТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛIДНУ РОБОТУ

Роль фінансового капіталу у відтворювальних процесах у сучасній економіці

2012

Список авторів

Керівник НДР, стар.наук. співроб., канд.екон.наук	2012.12.18	І.Д. Скляр
Відповідальний виконавець, молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	Ю.М. Шкодкіна
Вед. наук. співроб., канд. екон. наук, професор	2012.12.18	В.М. Боронос
Вед. наук. співроб., док. екон. наук, професор	2012.12.18	П.В. Тархов
Вед. наук. співроб., док. екон. наук, професор	2012.12.18	І.В. Басанцов
Вед. наук. співроб., док. екон. наук, професор	2012.12.18	С.М. Фролов
Cтарший наук. співроб., канд. тех. наук, доцент	2012.12.18	В.Т. Александров
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	К.В. Ілляшенко
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	В.Г. Боронос
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	О.В. Зайцев
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	О.О. Захаркін
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	Т.О. Ілляшенко
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	Т.О. Кірсанова
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	Е.Г. Козін
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	І.М. Кобушко
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	О.І. Мельник
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	І.Й. Плікус
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	К.В. Савченко
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	П.М. Рубанов
Старший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент	2012.12.18	Н.А. Антонюк
Cтарший наук. співроб., канд. ф-м. наук, доцент	2012.12.18	В.М. Олійник
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, ст..викладач	2012.12.18	М.В. Костель
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук	2012.12.18	Л.Л. Гриценко
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, ст. викладач	2012.12.18	М.Ю. Абрамчук
Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук	2012.12.18	Л.С. Захаркіна
Молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	А.В. Абрютіна
Молодший наук. співроб., ст. викладач	2012.12.18	І.В. Новикова
Молодший наук. співроб., ст. викладач	2012.12.18	В.І. Лисиця
Молодший наук. співроб., ст. викладач	2012.12.18	Т.В. Касьяненко
Молодший наук. співроб., ст. викладач	2012.12.18	Д.Г. Михайленко
Молодший наук. співроб., асистент	2012.12.18	Н.В. Котенко
Молодший наук. співроб., асистент	2012.12.18	О.П. Дєдова
Молодший наук. співроб., асистент	2012.12.18	С.В. Похилько
Молодший наук. співроб., асистент	2012.12.18	А.В. Салтикова
Молодший наук. співроб., асистент	2012.12.18	Л.С. Малахова
Молодший наук. співроб., асистент	2012.12.18	Е.С. Оніщенко
Молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	Ю.Г. Шишова
Молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	Д.В. Лєус
Молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	І.В. Карпенко
Молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	О.О. Білопольська
Молодший наук. співроб., аспірант	2012.12.18	Ж.В. Деркач
Студент	2012.12.18	Г.М. Ткаченко
Студент	2012.12.18	С. Г Карпенко
Студент	2012.12.18	А.С. Ломака
Студент	2012.12.18	М. В. Скобенко

РЕФЕРАТ

Звіт про НДР: 43 с., 7 рис., 4 табл., 54 джерела.

Об'єкт дослідження: фінансовий капітал як чинник трансформації відтворювальних процесів в умовах фінансової глобалізації.

Метою роботи є систематизація науково-методичних підходів до визначення ролі фінансового капіталу у відтворювальних процесах у глобальному фінансовому середовищі.

Методами дослідження є метод логічного узагальнення, наукової абстракції, системно-структурний аналіз, метод порівняння, графічний метод.

Результатом роботи є узагальнення та систематизація науково-методичних підходів до визначення ролі та місця фінансового капіталу у сучасній економіці, розвиток існуючої теоретико-методичної бази дослідження фінансової глобалізації, її вимірів та наслідків.

Новизна результатів роботи: на основі систематизації показників, які кількісно характеризують глобалізацію, виділено характерні їх відмінності та класифіковано індекси глобалізації за такими групами: 1) вузькозосереджені та комплексні індекси; 2) індекси нерегулярного та регулярного розрахунку; 3) одновимірні та багатовимірні індекси.

Взаємозв'язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на науково-практичних конференціях, публікувалися в наукових виданнях.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі проведеного дослідження можуть бути запропоновані підходи щодо дослідження взаємозв'язку глобалізаційних процесів та закономірностей руху фінансового капіталу.

Галузь застосування: 75.13.0 - «Регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності».

Значущість роботи i висновки: створює науково-методичну базу для дослідження зв'язку глобалізаційних процесів з іншими важливими явищами світового розвитку та обґрунтування ефективних рішень у сфері регулювання фінансових ринків.

Прогнозні припущення про розвиток об'єкту дослідження: подальше поглиблення теоретико-методичних підходів до вивчення феномену глобалізації та трансформацій фінансового капіталу.

ЗМІСТ

Вступ

1. СУПЕРЕЧНОСТІ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

2. ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

2.1 Узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності фінансової глобалізації

2.2 Особливості кількісної оцінки глобалізаційних процесів у сучасній економіці

2.3 Аналіз тенденцій фінансової глобалізації та їх впливу на рух капіталу у процесі відтворення

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Сучасний етап економічного розвитку відбувається в умовах посилення глобалізаційних процесів у світі. Протягом останніх десятиліть глобалізація проявилася як невідворотний процес суспільного розвитку та як фактор впливу на різні сфери життєдіяльності людини, зокрема на економічну діяльність. Фінансовий капітал у даному контексті відіграє роль одного з основних рушіїв глобалізації, а відтак, впливає на процеси відтворення в сучасній економіці. фінансова глобалізація капітал

Вирішальна роль інтересів фінансового капіталу у прийнятті управлінських рішень опосередковує необхідність врахування глобальних трансформаційних змін, які викликані процесами фінансової глобалізації, та їх наслідків для забезпечення ефективності відтворювальних процесів.

Реалізація даної мети вимагає виявлення закономірностей руху фінансового капіталу в умовах глобалізації фінансових відносин, що, у свою чергу, потребує визначення місця і ролі фінансового капіталу у відтворювальних процесах у сучасній економіці.

Метою даної роботи є систематизація науково-методичних підходів до визначення ролі фінансового капіталу у відтворювальних процесах у глобальному фінансовому середовищі.

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання роботи:

1) визначення суперечностей відтворювальних процесів у сучасній економіці з позицій дослідження процесу відтворення національного багатства;

2) узагальнення теоретичних підходів до дослідження фінансової глобалізації як домінантного виміру загального процесу глобалізації;

3) дослідження існуючих методів кількісної оцінки рівня глобалізації;

4) аналіз сучасних тенденцій фінансової глобалізації та визначення їх впливу на рух капіталу у процесі відтворення.

1. СУПЕРЕЧНОСТІ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Відтворювальний процес як об'єкт економічних досліджень є складним і багатоаспектним. Найбільш загальним є визначення відтворення як безперервного відновлення виробництва матеріальних благ у межах виробничих відносин, а також безперервне відновлення самих цих відносин [33]. Деякі джерела конкретизують тлумачення категорії «відтворення» через подальше виробництво витрачених факторів виробництва - природних ресурсів, засобів виробництва, робочої сили [5].

Дослідження закономірностей відтворення спрямовані на висвітлення його окремих аспектів, з виділенням складної ієрархії споріднених процесів. У структурі відтворювального процесу традиційно виділяють [17]:

- відтворення системи продуктивних сил, що включає засоби виробництва, форми і методи організації виробництва, сили природи і саму людину-працівника, а також відтворення науки та інформації;

- відтворення техніко-економічних відносин, розширене відтворення яких потребує поглиблення суспільного поділу праці на національному та наднаціональному рівні;

- відтворення відносин економічної власності, яке передбачає відтворення не лише відносин з приводу привласнення засобів виробництва, але й предметів виробництва, послуг тощо;

- відтворення господарського механізму;

- відтворення сукупного суспільного продукту.

Наведені структурні елементи у своїй взаємодії забезпечують єдиний процес відтворення економічної системи: перші два елементи забезпечують відтворення технологічного способу виробництва; відтворення продуктивних сил і відносин економічної власності формують процес відтворення суспільного способу виробництва, а процеси відтворення продуктивних сил і економічних відносин -- економічного способу виробництва [17].

Традиційні аспекти дослідження відтворення, на теперішній час, доповнюються новими, а акценти зміщуються на дослідження відтворення національного багатства.

У найбільш широкому розумінні національне багатство визначається як результат постійно відновлюваного процесу накопичення та використання суспільством матеріальних та духовних результатів праці та використовуваних природних ресурсів з метою задоволення як поточних, так і довгострокових потреб економічного зростання [20].

Стосовно оцінки національного багатства деякі вчені вказують на необхідність розмежування наукового та споживчого підходу до розуміння багатства. Останній передбачає урахування у структурі багатства як поточного потоку благ, так і накопичених у грошовій та не грошовій формах, тоді як згідно наукового підходу багатство має розглядатися виключно як накопичений, кінцевий результат. Так, на думку Є. М. Бухвальда та Л. І. Нестерова багатство необхідно розглядати як кумулятивний результат попередніх циклів відтворення та одночасно як передумову їхнього подальшого відновлення [20].

Досліджуючи процес відтворення національного багатства необхідно визначитися зі структурою національного багатства. Найбільш поширеним є підхід, згідно з яким ця структура представлена трьома складовими - природним, людським та виробленим (фізичним) капіталом. Проте існує інший підхід до оцінки структури суспільного капіталу - так звана модель п'яти капіталів, за якою виокремлюється 5 складових: природний, людський, вироблений, соціальний та фінансовий капітал. У даній моделі соціальний капітал розглядається як сукупність інститутів, що дозволяють підтримувати та розвивати людський капітал у взаємодії з іншими складовими (сім'я, громади, школи, громадські організації тощо) [52]. Тобто мова йде про так би мовити соціоінституційну складову національного багатства. Однак ця складова представлена здебільшого суспільними інститутами, кумулятивну економічну оцінку яких провести практично неможливо, адже неможливо визначити економічну цінність сучасної сім'ї як результату багатовікового розвитку інституту сім'ї у суспільстві.

Виокремлення фінансового капіталу формально вимагає урахування його розміру у величині національного багатства. Проте деякі науковці схиляються до думки, що фінансовий капітал недоцільно розглядати як реальне накопичене багатство. Автори даного підходу також зазначають, що фінансовий капітал дає можливість купувати та продавати інші види капіталу, проте на відміну від інших складових власне фінансовий капітал не має реальної вартості, він репрезентує соціальний, людський або вироблений капітал.

Проте, сьогодні, в умовах посилення та поглиблення глобалізації, досліджувати відтворювальні процеси і не приймати до уваги закономірності руху фінансового капіталу означає повністю визнати відсутність його впливу на процеси відтворення, що не відповідає ані реаліям сьогодення, ані завданням позитивної економіки.

Дослідження ролі фінансового капіталу у відтворювальних процесах, їх стабільності досліджується у таких аспектах:

· відірваність фінансового сектору від реального, що проявляється, по-перше, у переважанні короткострокових, переважно спекулятивних, форм фінансування, а отже, в орієнтації інвестиційного капіталу на короткострокову перспективу (шот-термізм - shot termism), по-друге, непропорційне зростання розміру активів фінансового сектора; по-третє, зміщення провідної ролі до цінних паперів, переважно деривативів;

· роль фінансових інновацій у розвитку нестабільності на фінансовому ринку (перерозподіл ризиків). Більшість аналітиків схиляються до думки, що саме торгівля ризиком стала причиною фінансової кризи 2008-2009 рр. і саме фінансові інновації, що з цим пов'язані формують уже сьогодні нестабільність та можливість виникнення кризових ситуацій у подальшому [18; 25];

· трансформація поняття ліквідності, що у контексті фінансової глобалізації дедалі частіше використовується для аналізу фінансового ринку, що зумовлено можливостями майже без обмежень нарощувати ліквідність шляхом сек'юритизації.

· роль фінансових ринків у формуванні економічної динаміки та необхідність їх регулювання - за оцінками, сумарна вартість деривативів перевищує обсяг світового ВВП, що зумовлює підвищену волатильність, а отже, формує передумови для нової кризи на фондових ринках [25].

· процес демонетизованої фінансиалізації, що проявляється у зростанні впливу фінансових відносин на всі аспекти соціально-економічного розвитку [18];

· достатність регулюючого впливу центральних банків та виправданість неоліберального підходу до управління економікою тощо.

Кожен із зазначених аспектів потребує окремого дослідження, причому з урахуванням сучасних глобалізаційних тенденцій, зокрема, тих, що формуються у фінансовій сфері, і на дослідженні яких ми зупинимося далі.

2. ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ

2.1 Узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності фінансової глобалізації

На теперішній час, фінансова глобалізація є одним з найбільш уживаних термінів у сучасній економічній науці та багатьох суміжних сферах знань. Однак, єдине розуміння сутності даного поняття відсутнє.

Фінансова глобалізація, по суті, є одним із процесів глобалізації, який представляє собою вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків [27].

При цьому загальний процес глобалізації розглядають як процес швидкого формування світового економічного, фінансового, інформаційного просторів, поступового злиття національних економік у єдину загальносвітову систему [32]. Тобто, глобалізація є сукупністю процесів, які опосередковуються через посилення інтенсивності обміну, зростання потоків та взаємозалежностей між різними територіями світу; зміну здатності простору та часу формувати та обмежувати такі потоки і взаємозалежності, а також через поширення усвідомлення глобальних взаємозв'язків [35, с. 13 -14].

Такі потоки і взаємозалежності виникають у різних сферах людської діяльності, що дозволяє теоретично виділяти окремі виміри глобалізації. У науковій літературі найчастіше розглядають економічний, політичний, соціальний, культурний, ідеологічний, технологічний (науково-технологічний) та екологічний (ресурсно-екологічний) виміри глобалізації [23, 2, 37]. Кожний такий вимір глобалізації являє собою процес зі своєю сферою, темпами розвитку та проявляється як у позитивних, так і негативних тенденціях сучасного розвитку (табл.2.1).

Таблиця 2.1 - Виміри глобалізації та їх прояви (на основі [1])

Вимір глобалізації	Прояви
Економічний	- Інтернаціоналізація виробництва, торгівлі та фінансів; - розвиток транснаціональних компаній (ТНК); - дерегуляція фінансових ринків; - діяльність міжнародних економічних організацій (МВФ, СОТ, Світовий банк).
Політичний	- Розповсюдження державних політик, - демократизація; - політична інтеграція, утворення наднаціональних політичних інститутів (ООН, ОБСЄ); - вплив зовнішніх формувань (міжнародних інституцій та неурядових організацій, інших держав), світової спільноти в цілому на внутрішню політику будь-якої держави.
Соціальний	- Міжнародна мобільність людських ресурсів; - поширення інформації; - нерівномірність розвитку світового ринку праці; - нерівність в умовах життя та доступу до благ представників різних народів; - високий рівень бідності у світі; - демографічні проблеми (контролювання чисельності людства, боротьба за народжуваністю і старінням тощо).
Культурний, ідеологічний	- Глобальна циркуляція ідей; - експорт західних цінностей; - поширення загальних стандартів, ідеалів (прав людини, свободи особистості тощо); - інтеграція країн у глобальне суспільство зі спробою зберегти культурну самобутність.
Науково-технологічний	- Розвиток інформаційних та комунікаційних технологій; - глобалізація науки та скорочення терміну впровадження результатів наукових досліджень; - технологічні ризики та необхідність контролю за ними.
Ресурсно-екологічний	- обмеженість світових природних ресурсів та перспективи їх вичерпання; - глобальні екологічні проблеми (глобальне потепління, збільшення природних катастроф).

Деякі дослідники структурують глобалізацію як (світову) систему національних держав, світову капіталістичну економіку, а також з позицій світового військового порядку та міжнародного поділу праці [10]. Група науковців з Міжнародного інституту сталого розвитку в Канаді, окрім економічної глобалізації, виокремлює глобалізацію знань та глобалізацію управління [49].

Не зважаючи на різне розуміння структури глобалізаційних процесів, у теорії глобалізації виділяють наступні основоположні підходи до дослідження природи глобалізації [15]:

· культурологічний - за даним підходом глобалізація розглядається у широкому цивілізаційному аспекті;

· економічний - вивчається у контексті розвитку глобальних ринків товарів та послуг, капіталу та праці;

· екологічний - співвідноситься із погіршенням стану навколишнього природного середовища у глобальному масштабі;

· комплексний - передбачає дослідження глобалізації як комплексного явища (геополітичного, геоекономічного, геокультурного тощо).

З огляду на ключову роль економічного виміру глобалізації та переслідуючи ціль аналізу процесів відтворення в умовах глобалізації фінансових відносин, у роботі дослідження проводилося з позицій економічного підходу.

Рушійною силою усього процесу глобалізації вважають економічну глобалізацію [7], оскільки кардинальні зміни та посилення взаємозв'язків саме у світовій економічній системі сприяли глобальній інтеграції у різних сферах життєдіяльності людини. У зв'язку з такою роллю економічної глобалізації, багато науковців трактуючи поняття глобалізації фактично характеризують її економічний вимір. Наприклад, О.Нєклесса описує глобалізацію як процес перетворення національних економік в автономні, але не самодостатні суб'єкти світового господарства з виокремленням світової економіки у самостійний економічний суб'єкт, що функціонує на теренах національних економік. Гж.Колодко визначає глобалізацію як процес створення лібералізованого й інтегрованого світового ринку товарів і капіталу, а також формування нового міжнародного інституційного ладу, який служить розвиткові виробництва, торгівлі і фінансових потоків у всесвітньому масштабі [14]. Навіть в економічній енциклопедії глобалізація розглядається як “процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х років ХХ століття набуває форм постійного й неухильного зростаючого міждержавного переплетіння національних економік” [13].

При цьому, поширеним є підхід, за яким фінансову глобалізацію розглядають як один із проявів економічної глобалізації. Так, у роботі [23] у структурі економічної глобалізації виділяють виробничу, торгівельну та фінансово-інвестиційну глобалізацію, а також інфраструктуру.

Проте, як показують дослідження, фінансова глобалізація розвивається динамічніше та у значній мірі відокремлено від економічної глобалізації (див. пункт 2.2). Тому, небезпідставним є підхід до визначення фінансової глобалізації як “процесу формування ринку грошового капіталу та цінних паперів відокремлено від виробничої економіки та на противагу їй” [15, с.160].

Отже, фінансова глобалізація розглядається або як один із вимірів загального процесу глобалізації або як складова економічної глобалізації. За будь-яким з даних підходів, беззаперечним є те, що фінансова глобалізація відіграє домінантну роль у розвитку глобалізаційних процесів та у сучасній економіці зокрема.

За своєю природою глобалізація є двоїстим феноменом, оскільки має об'єктивну та суб'єктивну сторону розвитку [3, 6, 15, 26]. З одного боку, глобалізація як об'єктивний процес обумовлена розвитком виробничих відносин та технологічною революцією у сфері інформатики та телекомунікацій. З іншого боку, глобалізація є результатом дій сучасних глобалізаторів (транснаціональних компаній, міжнародних фінансово-кредитних установ, урядів країн-лідерів, олігархічних кланів), спрямованих на задоволення власних економічних інтересів.

Інтереси капіталу опосередковуються суб'єктивною стороною глобалізації [15], тому фінансова глобалізація набуває передусім суб'єктивного характеру (оскільки реалізує інтереси транснаціональних компаній, міжнародних фінансово-кредитних установ, урядів країн-лідерів тощо). Водночас, стрімкий розвиток глобалізаціних процесів у фінансовій сфері був забезпечений появою комп'ютерних технологій, що характеризує фінансову глобалізацію як об'єктивний процес. Таким чином можна зробити висновок, що фінансова глобалізація носить об'єктивно-суб'єктивний характер та відповідно визначає характер руху фінансового капіталу у сучасній економіці. У даному руслі доречним є визначення М.Г. Дєлягіна, який описує глобалізацію як процес прискореного формування єдиного фінансово-інформаційного простору на основі новітніх, переважно комп'ютерних, технологій [19].

Фінансова глобалізація як явище економічного розвитку суспільства не є новим феноменом сьогодення. Процеси, які характеризують фінансову інтеграцію окремих країн і регіонів, мали місце в історії ще століття назад. Так, на основі Д. Гелд, Д. Голдблат, Е.Мак Грю, Дж.Ператон можна виділити три основні етапи фінансової глобалізації:

- період системи золотого стандарту,

- період Бреттон-Вудської системи,

- сучасний етап розвитку фінансової глобалізації.

Перший етап фінансової глобалізації - у період функціонування золотого стандарту 1870-1914 років - характеризувався зростанням обсягів світової торгівлі та експорту капіталу. Індустріально розвинуті країни підтримували стабільні валютні курси та орієнтувалися на вільне переміщення капіталу між країнами. Проте, домінантним напрямком міжнародних потоків капіталу був його рух між країнами колоніальних імперій: від країн-метрополій до країн-колоній. На той час спостерігалися висока мобільність капіталу та швидкі темпи накопичення іноземних фінансових активів та зобов'язань. Обсяги міжнародних потоків капіталу були співставними із аналогічними показниками перед фінансово-економічною кризою 2008-2009 рр. Однак, у 1914 році вони досягли свого піку та з початком Першої світової війни почали стрімко падати, відновивши позитивну тенденцію починаючи з 1945 року [50].

Під час функціонування Бреттон-Вудської світової валютної системи міжнародні потоки капіталу не відзначалися високою мобільністю, що пов'язують з політикою країн орієнтованою на внутрішню стабільність та фіксовані валютні курси [23].

Після краху Бреттон-Вудської системи та з введенням плаваючих валютних курсів, рівень мобільності капіталу почав відновлюватись. Проте, обсягів міжнародних потоків капіталу 1914-го року вдалося досягти лише наприкінці 1990-х років [50].

Для досягнення цілей нашого дослідження найбільший науковий інтерес становить останній етап фінансової глобалізації, оскільки саме цей період характеризується найбільш високими темпами зростання капіталу та поглибленням процесів фінансової глобалізації. Так, на початку ХХІ століття міжнародні потоки капіталу зросли майже у 5 разів - з 3035,7 млрд. дол. США у 1999 році до 12663,8 млрд. дол. США у 2007 році. Найбільші темпи зростання спостерігались у країнах, що розвиваються: у період 1999 - 2007 рр. валові обсяги міжнародних потоків капіталу зросли у 10 разів - 359,3 млрд. дол. США у 1999 році проти 3951 млрд. дол. США у 2007 році [42].

2.2 Особливості кількісної оцінки глобалізаційних процесів у сучасній економіці

На сьогодні, існує декілька показників, які кількісно характеризують глобалізацію. Деякі науковці вважають, що такі індикатори дещо спрощено розглядають глобалізацію та, таким чином, ведуть до неправильного розуміння процесу глобалізації як феномену сучасного розвитку. Проте, на наш погляд, за відсутності інших релевантних кількісних показників, останні принаймні дозволяють оцінити рівень глобалізації країн у кількісних величинах та дослідити її вплив на відтворювальні процеси у сучасній економіці.

На теперішній час, розроблено ряд показників кількісної оцінки глобалізації, які, як правило, представлені у формі однойменних індексів. У результаті аналізу низки індексів глобалізації, розроблених у період з нульових років двадцять першого століття по сьогоднішній день, можна виділити наступні загальні ознаки відмінності одних індексів від інших:

· врахування різної кількості вимірів глобалізації;

· зосередженість на окремих вимірах глобалізації;

· регулярність та період розрахунку.

Виходячи з даних ознак відмінності, ми поділяємо індекси глобалізації відповідно на наступні групи:

· Одновимірні та багатовимірні індекси (або одноаспектні та багатоаспектні). Глобалізація - це багатовимірне явище, яке проявляється у різній мірі в різних сферах людської діяльності. В залежності від кількості вимірів глобалізації, які включаються до розрахунку індексів, останні можуть бути одновимірні - характеризують лише один вимір (аспект) глобалізації (наприклад, індекс глобалізації культури) та багатовимірні - розглядають більше ніж один вимір глобалізації (наприклад, Маастрихтський індекс глобалізації).

· Вузькозосереджені та комплексні індекси. Індекси глобалізації - це агреговані показники, які обчислюються на основі субіндексів обраних вимірів глобалізації. Кожному субіндексу присвоюється ваговий коефіцієнт, який визначає вплив того чи іншого виміру глобалізації на кінцевий Г-індекс. Більша частка одного субіндексу у загальній структурі веде до зосередженості індексу на одному вимірі глобалізації, приблизно однакові вагові коефіцієнти - до «демократичності» індексу. Перші індекси ми розглядаємо як вузькозосереджені, останні - як комплексні.

Деякі багатовимірні індекси через присвоєння одній зі змінних високого вагового коефіцієнта порівняно з коефіцієнтами для інших змінних є вузькозосередженими, в результаті чого їх можна віднести до одновимірних індексів. Таким є один з найперших розроблених індексів глобалізації - індекс WMRC (World Markets Research Centre), який, хоча і враховує обсяг телефонного трафіку та користування Інтернетом у світі, на 90% сконцентрований на економічній глобалізації, а отже, фактично виявляється одновимірним індексом глобалізації.

Також групи індексів за другою ознакою можна розглядати з позиції географічного покриття - кількості країн, для яких розраховується індекс. Яскравим прикладом є латинський Г-індекс - індекс, який розраховується лише для країн Латинської Америки.

· Індекси нерегулярного та регулярного розрахунку (розраховані на систематичній основі).

Не зважаючи на чисельність розроблених індексів глобалізації, на сьогодні, лише деякі з них розраховуються на регулярній (щорічній) основі. Тому, ми поділяємо існуючі Г-індекси на індекси регулярного та нерегулярного розрахунку. Варто зазначити, що до останньої групи відноситься переважна більшість індексів. Так, індекс NGI - новий індекс глобалізації, хоча і розрахований для країн за період 1995 - 2005 років, розраховувався лише разово. Маастрихтський індекс глобалізації взагалі визначає рівень глобалізації у країнах станом на 2005 і 2008 роки. А індекси AT Kearney та CSGR-індекс за своєю характеристикою є індексами регулярного розрахунку, однак, на теперішній час, не розраховуються на постійній основі.

Класифікація найбільш відомих індексів глобалізації за розглянутими групами індексів, на основі трьох загальних ознак відмінності, представлена в таблиці 2.2.

З огляду на завдання дослідження / виявлення особливостей протікання глобалізаційних процесів у фінансово-економічній сфері, більш детальному аналізу у роботі підлягали багатовимірні індекси глобалізації, які включали оцінку економічної та/чи фінансової глобалізації, та період розрахунку яких дозволяв оцінити дані явища у динаміці.

Таблиця 2.2 - Класифікація індексів глобалізації

За врахуванням багатовимірності процесу глобалізації
Одновимірні:	Багатовимірні:
· WMRC Index (Randolph 2001) - оцінює лише економічну глобалізацію, проте є одним з перших розроблених індексів глобалізації (Г-індексів) · Cultural Globalization Index (Kluver and Fu 2008) - вимірює культурний вимір глобалізації, інтегрованість країни у глобальну культуру · інші	· AT Kearney/ Foreign Policy Magazine індекс глобалізації · CSGR індекс глобалізації · NGI (New Globalization Index) - новий індекс глобалізації · MGI (Maasticht Globalization Index) - Маастрихтський індекс глобалізації · КОF індекс глобалізації · Ernst&Young /EIU Globalization Index · Global index · інші
Зосередженість на окремих вимірах глобалізації
Вузькозосереджені	Комплексні
· AT Kearney/ FP індекс глобалізації · WMRC Index · Ernst&Young /EIU Globalization Index · LGI Latin Globalization index - є регіональним Г-індексом для 18 країн Латинської Америки · інші	· CSGR індекс глобалізації · NGI - новий індекс глобалізації · MGI - Маастрихтський індекс · КОF індекс глобалізації · Global index · інші
За регулярністю розрахунку
Нерегулярного розрахунку	Регулярного розрахунку
· NGI - новий індекс глобалізації · MGI - Маастрихтський індекс · інші	· КОФ індекс глобалізації · AT Kearney/ FP індекс глобалізації* · CSGR індекс глобалізації*

Одним з найперших багатовимірних індексів глобалізації є індекс AT Kearney/FP - індекс, розрахований міжнародною компанією з управлінського консалтингу AT Kearney спільно з міжнародним виданням Foreifn Policy, який оцінює зміни в чотирьох ключових складових глобальної інтеграції, включаючи торгівлю та інвестиційні потоки, транскордонний рух людей, обсяг міжнародних телефонних дзвінків, користування мережею Інтернет та членство у міжнародних організаціях. Розрахунок індексу базується на 12 змінних згрупованих у 4 категорії - економічна інтеграція, технологічний зв'язок, персональні контакти, політичне залучення. Однак, результати розрахунку даного індексу глобалізації представлені лише у формі рейтингів країни за рівнем глобалізації за розрахунковий період.

Після розробки індексу глобалізації AT Kearney у 2001 році було запропоновано низку інших Г-індексів, які на думку їх авторів усувають тим чи іншим способом недоліки першого (див. Lockwood and Redoano, 2005; Martens and Zywietz, 2004,2006). Серед таких індексів слід відмітити CSGR індекс глобалізації, який визначався як компліментарний до індексу AT Kearney та, на відміну від останнього, враховував географічні характеристики країн. CSGR індекс був розроблений Центром з дослідження глобалізації та регіоналізації (Center for the study of globalization and regionalization) та передбачає оцінку економічного, соціального та політичного вимірів глобалізації за період з 1982 по 2004 роки.

Найбільш відомим, на сьогодні, є КОФ індекс глобалізації, оскільки охоплює найбільший період розрахунку - 1970-2009 рр. та розраховується на постійній основі. КОФ індекс глобалізації було розроблено при Швейцарському економічному інституті та Федеральному швейцарському технологічному інституті.

КОФ індекс включає 23 змінних для трьох вимірів глобалізації - економічного, соціального та політичного, за якими розраховуються відповідні субіндекси і формується загальний індекс глобалізації. Тобто, КОФ Індекс глобалізації показує рівень інтегрованості країни у світову економічну систему, соціальну та політичну сферу. Чим вищий індекс глобалізації, тим більш глобалізована країна у зазначених напрямках.

Індекс Global Index був розроблений з метою створення індексу глобалізації на основі AT Kearney/FP індексу, CSGR індексу та KOF-індексу глобалізації, який би більшою мірою враховував соціологічні аспекти глобалізації. Так, у Глобал Індексі, на відміну від інших Г-індексів, враховуються кількість міського населення; обсяг витрат на навчання у країні; кількість дітей учнівського віку, які залученні до навчання у школах тощо. Однак змінні, які описують соціально-культурну глобалізацію, у сумі мають ваговий коефіцієнт більше 60% проти 31% вагів економічного виміру і 7% - політичного, що зміщує фокус оцінки індекса у бік соціальної глобалізації.

Розглянуті індекси глобалізації, окрім CSGR індексу, підлягають критиці через неврахування розмірів країн. Вважається, що менші країни мають більше стимулів до здійснення міжнародної торгівлі, оскільки у більшій мірі залежать від іноземних ресурсів і ринків. Звідси, країни менші за розміром показують вищі показники глобалізації і завжди знаходяться у перших позиціях рейтингів.

Іншим недоліком зазначених індексів глобалізації, враховуючи CSGR індекс, є ігнорування географічної відстані між країнами. Якщо її не враховувати, то індекси фактично оцінюватимуть регіоналізацію, а не глобалізацію. Так, наприклад 70% операцій з торгівлі Австрії здійснюються з її головним торговим партнером - Німеччиною [54].

Індексами, які враховуюють зазначені проблеми розрахунку індексів глобалізації, є NGI індекс (New Globalization Index) - Новий індекс глобалізації, та MGI індекс (Maastricht Globalization Index) - Маастрихтський індекс глобалізації.

NGI індекс враховує географічну близькість між країнами шляхом множення змінних, наприклад, обсягу міжнародної торгівлі товарами, на відстань між країнами у кілометрах, таким чином надаючи більшої ваги країнам, які торгують з найбільш віддаленими партнерами.

Новий індекс глобалізації, окрім економічної, соціальної, політичної та технічної глобалізації, у деякій мірі оцінює рівень екологічної глобалізації країни, оскільки враховує кількість ратифікованих країною угод у сфері охорони навколишнього природного середовища.

NGI індекс розрахований для 1995-2005 рр., проте щорічних показників глобалізації не наводиться. Дані представлені у вигляді групування країн за тенденціями змін індексу глобалізації за розрахунковий період. Україна за даними розрахунками знаходиться у групі країн з низьким рівнем глобалізації, але зростаючим. Інші три групи країн включають країни з високим рівнем глобалізації з тенденцією до його підвищення, країни з високим рівнем глобалізації з тенденціює до його спадання та група країн з низьким рівнем глобалізації та з тенденцією до спадання.

Маастрихтський індекс глобалізації, на відміну від інших індексів, не сфокусований на економічному напрямку глобалізації. Окрім глобальної політики, торгівлі та фінансів, MGI індекс включає такі компоненти як організоване застосування сили, рівень руху людей, технології та навколишнє середовище. Однак, MGI індекс було розраховано лише для 2000 і 2008 років.

Результати порівняльного аналізу розглянутих індексів глобалізації представлено у таблиці 2.3.

Розглянуті індекси глобалізації довзоляють дослідити зв'язок глобалізаційних процесів з іншими важливими явищами світового розвитку, такими як економічне зростання, досягнення сталості розвитку, погіршення стану навколишнього природного середовища, тощо.

Часовий та географічний розмах розрахунку КОФ індексу глобалізації дає змогу оцінити розвиток глобалізації за роками за різними країнами. Так, за останні майже 40 років більш глобалізованими стали всі країни світу незалежно від рівня доходів у них, в тому числі і Україна. Однак, в одних країнах глобалізаційні процеси поглибились більшою мірою, в інших - меншою, залишивши останні менш інтегрованими у світові процеси розвитку. Згідно розрахунків КОФ-індексу глобалізації за період 1970-2009рр. найбільш глобалізованими країнами є країни Західної Європи та Північної Америки, найменш глобалізованими - країни Африки на південь від Сахари [46].

Таблиця 2.3 - Порівняльна характеристика багатовимірних індексів глобалізації

Індекс глобалізації	Роки розрахунку	Роки розрахунку для України	Кількість країн	Кількість вимірів	Економічна глобалізація	Соціальна глобалізація	Політична глобалізація	Технічна глобалізація	Екологічна глобалізація	Кількість змінних	Поправки
					Інвестиції	Торгівля (товари, послуги)	Обмеження (бар'єри на імпорт, тарифи)
					Прямі іноземні інвестиції	Портфельні інвестиції
КОF індекс глобалізації	1970-2009	1991-2009	187	3 (4)							()		23
AT Kearney / FP - індекс	1998-2005	2001-2005	72	4									12
CSGR -індекс	1982 - 2004	1995-2004*	103	3 (4)							()		16	на розмір країни: (площа території, чисельність населення)
NGI - індекс	1995-2005	1995-2005	70	3 (4)							()	*	21	- на географічну відстань між країнами; - на розмір країни (площа території, числеьність населення)
MGI - індекс	2000, 2008	2000, 2008	117	5									11	- на чисельність населення та наявність виходу до моря
Global index	1970-2002	1991-2002	97	4									31

() - вимір глобалізації окремо не виділяється під час розрахунку індексу, але фактично враховується.

*- розрахунки для України лише для економічної і політичної глобалізації

* - індекс враховує кількість міжнародних угод у сфері охорони НПС ратифікованих країною

Також за даними КОФ-індексу глобалізації було проведено дослідження зв'язку між економічним ростом у країні та рівнем її залучення у світові інтеграційні процеси. Результати даного аналізу свідчать, що глобалізація сприяє економічному зростанню. Більш глобалізовані країни характеризуються вищими показниками економічного росту. Причому, значною мірою такий вплив обумовлюється соціальною глобалізацією та, у розвинених країнах, відсутністю обмежень на торгівлю та капітал [40].

Крім того, як показують розрахунки, найбільш глобалізованими є країни з високим рівнем доходу, включаючи країни, що входять і не входять до Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), найменш глобалізованими - країни з низьким рівнем доходу (рис.2.1).

Як видно з рис.2.1, зі зниженням рівня доходу країни характеризуються нижчем рівнем глобалізації. В середньому, багатші країни виявляються більш глобалізованими, бідніші - менш глобалізованими. Аналогічно, ОЕСР країни характеризуються значно вищим рівнем глобалізації, ніж країни, які не є членами ОЕСР, хоча також відносяться до країн з високим рівнем доходу [40].

Рисунок 2.1- Динаміка КОФ-індексу глобалізації за країнами в залежності від рівня доходів (побудовано на основі [40] та [46])

Згідно класифікації країн за рівнем доходу, розробленої Всесвітнім банком, Україна входить до групи країн з доходом нижче середнього. Проте, якщо порівняти рівні глобалізації України та в середньому по даній групі в динаміці, то спостерігається факт випередження Україною інших країн по групі починаючи з 1997 року (рис.2.2). А починаючи з 2000 року рівень глобалізації України близько наближається до рівня глобалізації країн з доходом вище середнього (рис.2.3).

Рисунок 2.2 - Динаміка КОФ-індексу глобалізації України та в середньому по групі країн з рівнем доходу нижче середнього [побудовано за даними[46])

Дослідження за Новим індексом глобалізації [54], доводять, що високий рівень глобалізації країн обумовлюється глобалізацією фінансової сфери. За даним індексом, найбільш глобалізовані країни завдячують своїм місцем у першій десятці рейтингу високим показникам фінансової глобалізації. Так, рівень глобалізації Ірландії та Нідерландів, які посідають відповідно перше та третє місце у рейтингу, на 45% та 52% відповідно обумовлений фінансовим виміром глобалізації. Крім того, характерною рисою країн БРІКу (Бразилії, Росії, Індії, Китаю), Південної Африки та Мексики, які за рейтингом є на порядок менш глобалізованими, є низькі показники фінансової глобалізації [54, с.19-25].

Рисунок 2.3 - Динаміка КОФ-індексу глобалізації України та в середньому по групі країн з рівнем доходу вище середнього [побудовано за даними[46])

Отже, розрахунки за індексами глобалізації свідчать про зростання впливу глобалізаційних процесів у сучасній економіці та про домінантну роль фінансової глобалізації у таких процесах. Тому, подальшим необхідним завданням дослідження представляється аналіз тенденцій глобалізації фінансових відносин.

2.3 Аналіз тенденцій фінансової глобалізації та їх впливу на рух фінансового капіталу

Розглянемо тенденції характерні для сучасного етапу розвитку фінансової глобалізації, які на теперішній час визначають рух фінансового капіталу у економічному просторі.

По-перше, спостерігається домінування фінансового сектору у відтворювальних процесах у сучасній економіці.

Темпи зростання обсягу фінансового капіталу у світі випереджають темпи фізичного виробництва, обміну та споживання виробленої продукції. Транскордонні потоки фінансового капіталу подвоюються кожні 4 роки, в той час як для зростання товарообігу удвічі потрібно 15 років [16].

Одноденний оборот світового валютного ринку на початку 2000-х років становив в середньому 1,5 трлн. доларів США, що майже у 30 разів перевищувало вартість товарів та послуг, що реалізовувалися та надавалися, а у 2006 році - 2,5 трлн. доларів США, що перевищувало світовий ВВП у 13 разів, а міжнародний товарообіг - у 60 разів [38, c.116] (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Тенденції зміни світового річного товарообігу та денного обороту світового валютного ринку (побудовано за даними ОЕСD)

За таких темпів зростання фінансового капіталу, система регулювання економіки не встигає адаптуватись до надшвидких змін у світовій фінансовій сфері [16].

У залежності від співвідношення інтенсивності розгортання глобалізаційних процесів у фінансовому і реальному секторах економіки виділяють чотири стани глобалізації [23, с.196]:

· Відсутність глобалізації. Ні фінансовий, ні реальний сектори економіки країн не виходять за межі національ-них кордонів.

· Глобалізація переважно реального сектору. Такий стан глобалізаційних процесів можливий у регіональних об'єднаннях країн, у межах яких ринки певних видів товарів і послуг повністю інтегровані. У результаті, реальний сектор економіки превалює над фінансовим за ступенем розвит-ку глобалізації.

· Глобалізація переважно фінансового сектору. Мобільність фінансових активів є вищою за мобільність товарів та послуг, тому розвиток глобалізаційних процесів на фінансових ринках є більш інтенсивним.

· Повна глобалізація. Реальний і фінансовий сектори економіки країн є тісно взаєпов'язаними та взаємозалежними.

З огляду на сучасні тенденції зростання міжнародних фінансових потоків у порівнянні з товарообігом між країнами, можна зробити висновок, що, на сьогодні, у світовому господарстві переважає третій тип глобалізації, тобто глобалізація фінансових ринків превалює над глобалізацією товарів і послуг.

По-друге, спостерігається тенденція все більшого нарощення фінансового капіталу відокремлено від реальної економіки, тобто глобальні фінансові відносини зміщуються у площину віртуального.

Зі зростанням обсягу операцій з фінансовим капіталом глобальні фінансові ринки все більше набувають спекулятивного характеру, що проявляється у нарахуванні відсотків на відсотки під час арбітражних операцій, у невиправдано (з економічної точки зору) високих дивідендах та відсотках по цінним паперам внаслідок переоціненого курсу їх котирувань, у переливаннях капіталів та їх відмивання через офшорні зони тощо. Як наслідок наростає фінансова бульбашка та у реальний виробничий сектор рециклює лише 10% коштів [16].

Факт того, що фінансовий сектор стає достатньо самодостатнім підтверджується даними зростання обсягу потоків спекулятивного характеру на глобальних валютних ринках (рисунок 2.2). Так, у 1983 році одноденний оборот світового валютного ринку становив 60 млрд. доларів США, а вже на початку 1990-х років потоки спекулятивного характеру оцінювалися у 600 млрд. дол. США, у 2000 та 2010 роках -1,5 та 4 трлн. доларів США відповідно [38, c.116]. Крім того, на теперішній час, міжнародний товарообіг більш менш регулюється національними економіками, в той час як фінансові потоки майже повністю вийшли з під такого контролю [16, с.87]. У результаті, регулюючі функції зміщуються до фінансового сектору, що здійснює значний вплив на ціноутворення в економіці, розподіл доходів, напрями інвестування.

Рисунок 2.2 - Одноденний оборот світового валютного ринку (середні значення)

Більше ніж 9/10 операцій на фондових біржах не мають зв'язку з торгівлею та довгостроковими інвестиціями, що пов'язують з великою кількістю злиттів у корпоративному секторі, численними банкрутствами та укладанням угод з приводу викупу пакетів акцій фінансових структур, серед яких були і достатньо впливові фінансові інституції [16].

Фінансові ринки більше не відповідають потребам та інтересам реальної економіки, її обсягам та можливостям [24]. На сьогодні, перевага надається випуску паперових фінансових документів, а не виробництву реальної продукції. Вторинний ринок цінних паперів у декілька разів випереджає вартість світового валового продукту, підриваючи глобальне фінансове середовище й світову економіку в цілому [8].

Фінансовими ринками успішно створюється багатство, проте нарощення фінансового капіталу не сприяє виробництву товарів, які б забезпечували суспільні потреби - потреби у суспільних товарах.

Домінування інтересів фінансового капіталу призводить до активізації суб'єктивної сторони глобалізації, що проявляється у негативних наслідках, передусім, таких як надання товарів та послуг всупереч натуральним потребам суспільства, що у свою чергу, значною мірою підживлює надспоживання та впливає на процес відтворення у сучасній економіці. [6, с.11-18].

Таким чином, глобальні фінанси стають відірваними від виробничої економіки та у формулі фінансової операції - Г-Г' - на сьогодні не відображається заново створена вартість [15, с.161].

Проте, на думку Луцишин З.О., спекуляції у глобальному фінансовому просторі мають і позитивні наслідки. Зокрема, спекулятивний характер операцій з капіталом сприяє перерозподілу частини доданої вартості та призводить до централізації та концентрації капіталу за рахунок розорення середніх та малих компаній. Крім того, спекуляція, яка базується на «гарячих грошах», викликає високу активність на валютному ринку та ринку цінних паперів. Особливо значну роль спекуляції відіграють у формуванні вторинного ринку, оскільки останній забезпечує оборот фіктивного капіталу у промисловий [16].

Отже, фінансовий сектор зазнає якісних трансформацій - відбувається зміщення фінансових відносин у віртуальну площину.

На думку Лукашевича В.М., віртуальна економіка не є по суті економічними відносинами, бо не відображає процесу обміну товарів та послуг, а являє собою оволодіння тим, що створено чужою працею у виробничій економіці або безцінним даром природи (земля, ліси, тощо); виключається з фаз виробництва та розподілу суспільного відтворення; здійснюється у фазі споживання, котре перетворюється на споживання раніше створеного суспільного багатства [15, с.162].

По-третє, потоки капіталу у формі портфельних інвестиції у значній мірі превалюють над прямими інвестиціями.

Обсяги прямого і портфельного інвестування до початку 80-х років ХХ століття характеризувались приблизно однаковими темпами зростання. Починаючи з 1982 року портфельне інвестування почало розвиватися інтенсивніше (таблиця 2.2), що пов'язують, передусім, з лібералізацією фінансових ринків, розвитком фінансових інновацій та більш широким використанням похідних фінансових інструментів. Так, у період з 1987 по 1996 роки загальні обсяги операцій з деривативами збільшились майже в 15 разів [23].

Таблиця 2.2 - Вхідні потоки прямих і портфельних інвестицій за регіонами світу у період 1978 -1995 рр., 100 млн долларів США [44]

<...

Група країн	1978--1981 рр.	1982--1989 рр.	1990--1995 рр.
1. Прямі іноземні інвестиції
Розвинені країни	38	79	151
Країни, що розвиваються	10	15	60
Латинська Америка	6	6	18
Східна Азія	3	7	36
Південна Азія	0	0	1
Африка	0	1	2
ВСЬОГО	48	94	211
2. Портфельні іноземні інвестиції
Розвинені країни	38	166	418
Країни, що розвиваються	2	2	53
Латинська Америка	2	-1	36
Східна Азія	1	2	13

Подобные документы

• Економічна глобалізація

  Дослідження процесу економічної глобалізації, з’ясування сутності цього процесу. Передумови входження світової економіки в процес економічної глобалізації. Соціально-економічні наслідки економічної глобалізації. Стрімка глобалізація та інтелектуалізація.
  
  научная работа [61,6 K], добавлен 06.12.2008
  

• Національні форми залучення економіки до глобальних економічних процесів

  Поняття глобалізації та глобальних економічних процесів, їх сутність та формування протягом 20 сторіччя. Зародження міжнародних монополій та їх розвиток. Національні форми і особливості залучення до глобалізації. Фактори та наслідки глобалізації.
  
  контрольная работа [27,5 K], добавлен 08.03.2012
  

• Форми панування фінансової олігархії

  Сутність та причини виникнення фінансової олігархії. Методи панування фінансової олігархії в ринковій економіці. Особливості її функціонування в умовах перехідної економіки України. Загальна характеристика олігархічної структури в сучасній Україні.
  
  курсовая работа [39,9 K], добавлен 02.10.2011
  

• Іноземний капітал в економіці України: стан, проблеми і перспективи

  Значення іноземного капіталу в сучасній економіці. Форми здійснення іноземного інвестування. Вплив іноземного капіталу на розвиток національної економіки. Роль іноземного капіталу в економіці України: стан, динаміка, тенденції та перспективи залучення.
  
  курсовая работа [772,0 K], добавлен 01.04.2013
  

• Глобалізація світової економіки

  Сутність і головні передумови економічної глобалізації, форми та етапи її реалізації, оцінка наслідків. Напрями міжнародної економічної глобалізації, її сучасний стан, тенденції даного процесу в світовій економіці. Проблема вибору вектору для України.
  
  аттестационная работа [457,3 K], добавлен 04.06.2016
  

• Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік

  Вплив глобалізації на стан національної економіки України, необхідність розробки моделі участі у світовому процесі. Сутність процесу, його позитивні та негативні наслідки та відзеркалення на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку.
  
  реферат [30,6 K], добавлен 23.06.2009
  

• Стратегія розвитку України в умовах глобалізації

  Вивчення передумов, ознак та форм глобалізації. Огляд процесу посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг. Вплив глобалізації на соціально-економічний стан України.
  
  курсовая работа [66,1 K], добавлен 15.10.2012
  

• Глобальна нестабільність фінансових ринків в умовах світової кризи

  Особливості впливу глобальної нестабільності на процеси трансформації світового фінансового ринку. Розгляд ознак розвитку фінансової нестабільності в економіці. Аналіз проблем ринку грошей, які призвели до руйнування ринків короткострокових кредитів.
  
  реферат [419,9 K], добавлен 07.08.2017
  

• Аналіз фінансового стану підприємства та оцінка інвестиційного проекту

  Фінансова діагностика підприємства. Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансів підприємства. Аналіз фінансових коефіцієнтів, робочого капіталу та фінансової стійності, показники ліквідності, рентабельність Оцінка, структура інвестиційного проекту.
  
  курсовая работа [56,4 K], добавлен 08.08.2010
  

• Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення

  Теоретичні основи формування капіталу підприємства. Сутність капіталу підприємства. Особливості формування складових власного капіталу підприємства. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг). Форми реалізації структури капіталу.
  
  курсовая работа [140,0 K], добавлен 28.08.2010
  

• Вартість інвестиційного капіталу, оцінка інвестиційних якостей акцій

  Стратегия й тактика управлення фінансами. Управління інвестиційним процесом. Принципи процесу оцінки вартості капіталу. Оптимізація структури капіталу. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу. Аналіз капіталу підприємства.
  
  контрольная работа [37,6 K], добавлен 07.11.2008
  

• Теорія структури капіталу підприємства та їх вплив на фінансування

  Теоретичні засади структури капіталу підприємства. Види капіталу підприємства, його кругообіг. Поняття структури капіталу: будова, складові частини, особливості обертання у виробництві. Вплив різних форм капіталу на фінансування підприємства.
  
  курсовая работа [143,8 K], добавлен 02.11.2007
  

• Сутність нагромадження капіталу

  Сутність нагромадження капіталу як економічної категорії, його основні форми та фактори. Способи та методи нагромадження капіталу, його роль і значення в економіці держави. Особливості та характеристика етапів процесу нагромадження капіталу в Україні.
  
  курсовая работа [52,7 K], добавлен 11.11.2009
  

• Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

  Теоретико-методологічне обґрунтування фінансової стійкості, її роль і місце в загальній системі економічних параметрів. Організаційно-економічна характеристика СХПК ім. Карбишева. Аналіз майнового положення і структури сільськогосподарського капіталу.
  
  дипломная работа [1,7 M], добавлен 20.09.2008
  

• Структура капіталу підприємства та шляхи її оптимізації

  Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
  
  курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002
  

• Сутність, функції і форми капіталу

  Сутність і поняття капіталу в сучасній економічній літературі. Поняття і форми міжнародного руху капіталу, його масштаби, динаміка, географія. Національний капітал України: оцінки і тенденції. Вдосконалення соціально-економічних основ людського капіталу.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 23.09.2011
  

• Управління капіталом підприємства ВАТ "Електромотор"

  Поняття капіталу, його структура, загальна характеристика. Особливості позичкового капіталу, основні недоліки. Основний напрям діяльності ВАТ "Електромотор", аналіз фінансового стану, джерела формування майна. Формування оптимальної структури капіталу.
  
  курсовая работа [181,2 K], добавлен 16.04.2012
  

• Економічні ризики

  Фінансовий ризик і вартість капіталу. Вартість користування власними і залученими джерелами капіталу. Вплив структури капіталу на вартість фірми. Фінансовий леверідж та ризик втрати фінансової незалежності. Ризик втрати ліквідності та його фактории.
  
  контрольная работа [156,5 K], добавлен 07.05.2008
  

• Людський капітал в сучасній економіці

  Теоретичні засади та поняття людського капіталу, критерії його оцінювання та формування. Поява і розвиток альтернативних концепцій людського капіталу, пов'язаних з роботами американського економіста Фішера. Стан розвитку людського капіталу в Україні.
  
  курсовая работа [702,6 K], добавлен 12.06.2016
  

• Сучасні системи оцінки фінансової діяльності та можливості їх застосування на підприємствах України

  Теоретичні основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання, її головні економічні показники. Проведення аналізу фінансового стану та оцінки господарської діяльності підприємства на прикладі ТОВ "ЕМ ПІ ДЖІ". Розробка шляхів її вдосконалення.
  
  дипломная работа [3,7 M], добавлен 22.03.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам