Країни-реципієнти іноземного капіталу одержують вигоди різного характеру. Передусім, приплив капіталу підвищує рівень інвестування. Прямі іноземні інвестиції досить часто супроводжуються передачею управлінського досвіду, програмами підготовки кадрів, а також встановленням зв'язків з постачальниками та міжнародними ринками [16].

Проте, у випадку короткостроковості міжнародних вхідних потоків, останні можуть підривати безпеку країн, що розвиваються. А як показують дослідження, обсяги потоків капіталу короткострокового характеру демонструють стійку тенденцію до зростання.

Рисунок 2.4 - Обсяги вхідних ПІІ за групами країн у частках від загального обсягу вхідних ПІІ у світі (побудовано за даними [53])

Міжнародні інвестиційні потоки формують дві групи капіталу - короткострокового або тактичного інвестування і довгострокового або стратегічного інвестування. На сьогодні, переважає тактичне інвестування, тобто спостерігається домінування короткострокового інвестування над довгостроковим.

Приплив і відплив короткострокового капіталу суттєво впливає на стан національних економік, підтвердженням чого слугують кризи 1990-2010 рр., які охопили спочатку країни, що розвиваються, та економіки перехідного типу (Латиноамериканські країни, країни Південно-Східної Азії, Росія, Турція), а потім і розвинуті країни - іпотечна криза в США, яка призвела до потрясінь на міжнародних фінансових ринках.

У роботі [4] зазначається, що сама наявність значних потоків короткострокового капіталу і можливість їх швидкого відпливу із країни посилює дію фінансових криз, навіть якщо останні були викликані внутрішніми факторами, наприклад, помилковою політикою держави [11].

Фінансова глобалізація стимулює зростання обсягу “швидких грошей”, які характеризуються непередбачуваністю та надзвичайно високою мобільністю. У випадку дотримання інвесторами чітко розробленої інвестиційної політики під час переміщення капіталів, потоки тактичного інвестиційного капіталу фактично позбавлені будь-якого контролю чи регулювання [16].

Такий розподіл фінансових ресурсів у міжнародному фінансовому просторі призводить до зростання розриву у рівні розвитку між розвинутими країнами та країнами з менш розвиненою економікою або економікою перехідного типу. Світовий фінансовий капітал зосереджується переважно у країнах з розвинутою економікою, які здатні впливати на ситуацію на світових фінансових ринках. У результаті, спостерігаємо фінансове домінування окремої групи розвинених країн, які фактично монопольно володіють глобальними фінансовими ресурсами та визначають рух фінансового капіталу у світі.

Звідси, розрив між розвиненими країнами, на території яких проживає близько 1/6 населення планети, і країнами, що розвиваються, де сконцентрована набагато більша кількість людей, зростає. Факт зменшення рівня бідності у окремих країнах протягом останніх десятиліть є незаперечним. Деяким країнам вдалося скористатись перевагами фінансової глобалізації - Мексика, Китай, Коста-Ріка з розвитком фінансової глобалізації змогли збільшити частку своєї участі у світовому торговельному обороті й збільшити дохід на душу населення [8]. Однак, більша частина країн, що розвиваються, так і залишилася за межею бідності.

Перерозподіл фінансових ресурсів від багатих країн до бідних мав забезпечуватись через міжнародні фінансові інститути, зокрема Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий банк (СБ), проте їх схеми переміщення ресурсів виявилися неефективними [12, с.31-34; 22, с.21-40].

Отже, з поглибленням глобалізаційних процесів розрив між високорозвиненими й слаборозвиненими країнами світу зростає, що призводить до все більшого утвердження так званого “суспільства 20:80”. Безсумнівною є неможливість виведення всіх країн на однаковий рівень розвитку, завжди одні країни отримуватимуть більше благ від глобалізації, інші - менше. Однак великий розрив між країнами загрожує масштабними і серйозними екологічними та соціальними наслідками.

Розглянуті диспропорції сучасного фінансово-економічного розвитку формують недосконалий міжнародний фінансовий ринок. За таких умов посилення взаємозв'язків у фінансових відносинах на глобальному рівні призводить до хвилеподібного поширення потрясінь у фінансовій сфері. Через канали фінансових зв'язків відбувається трансмісія фінансових шоків від розвинутих економік до економік перехідного типу і менш розвинутих країн. Таким чином, у результаті фінансової глобалізації фінансові кризи переростають з національних у глобальні.

Однак, глобалізація фінансових відносин може мати і ряд переваг для країн, які активно залучаються до глобалізаційних процесів. У залежності від характеру впливу вигоди від фінансової глобалізації поділяють на прямі і непрямі.

Прямі вигоди сприяють зростанню рівня ВВП та зменшенню волатильності обсягів споживання в країні. До них відносять диверсифікацію ризиків на міжнародному рівні та забезпечення більш ефективного розміщення капіталу.

Непрямі вигоди фінансової глобалізації відзначаються опосередкованим впливом на розвиток економіки в країні та передбачають розвиток фінансового ринку, формування макроекономічної дисципліни, тощо [47].

Проте, фінансова глобалізація сприяє фінансовому розвитку у країнах з розвинутою економікою та на ринках, що формуються. А для країн з низьким рівнем розвитку економіки такого позитивного зв'язку не виявлено [9].

Виділяють ряд вимог або “граничних умов”, за якими визначають у якій мірі фінансова глобалізація стимулюватиме розвиток національних економік, а у якій мірі шкодитиме розвитку фінансових відносин у країні [47]. Так, за умови розвинутої фінансової системи та належного регулювання у країні, фінансова глобалізація забезпечує правильний розподіл фінансових ресурсів, чим сприяє економічному зростанню [9].

Фінансова глобалізація сприяє розподілу ризиків на міжнародному рівні та в окремих країнах, оскільки національні капітали можуть експортуватись за кордон з метою розподілу ризику. Так, у періоди благополуччя держава може надавати кредити іншим державам, у менш сприятливі періоди - позичати з-за кордону, таким чином зменшуючи коливання в інвестиціях, споживанні та доходах у країні. Фінансова глобалізація сприяє переходу від портфельних інвестицій з меншими ризиком і прибутком до портфельних інвестицій з більш високим ризиком та рівнем прибутку.

Міжнародний рух капіталу, інтенсивність якого активізується за процесів фінансової глобалізації, сприяє акумуляції та об'єднанню заощаджень у світовому масштабі. Крім того, фінансова глобалізація веде до зниження міжнародних трансакційних витрат, чим сприяє зв'язку між фінансовим і реальним секторами міжнародної економіки. [9].

Залежність економічного зростання країни від ступеню її залучення у глобалізаційні процеси виступає предметом численних досліджень. Як показує аналіз таких робіт, висновки за ними бувають достатньо різними і навіть протилежними. Одні науковці обстоюють сильний зв'язок між зростанням обсягів торгівлі і потоків прямих іноземних інвестицій, стверджуючи, що останні ведуть до підвищення показників економічного росту [39; 43], інші зазначають відсутність такого впливу [34].

Варто зазначити наявність третьої позиції у таких дослідженнях, згідно якої збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій має позитивний ефект для економічного зростання у країнах з високим рівнем доходів, для країн з низьким рівнем доходу він виявляється негативним.

Такі різні висновки дослідження взаємозв'язку рівнів глобалізації країн та їх економічного зростання можуть бути обумовлені використанням різних підходів та аналізом впливу лише одного виміру глобалізації, у даному випадку економічно-фінансового. Особливою характеристикою глобалізації як феномену сучасного розвитку є його комплексність та багатовимірність. Тому доцільним є проведедення аналізу на основі показників, які враховують різні виміри глобалізації.

ВИСНОВКИ

У дослідженнях процесів відтворення все частіше постає питання ролі фінансового капіталу, який зазнає трансформацій та посилює вплив на всі процеси соціально-економічного розвитку на глобальному рівні.

Дослідження ролі фінансового капіталу у відтворювальних процесах представлені у таких аспектах: відірваність фінансового сектору від реального; роль фінансових інновацій у розвитку нестабільності на фінансовому ринку; роль фінансових ринків у формуванні економічної динаміки та необхідність їх регулювання; процес демонетизованої фінансиалізації; достатність регулюючого впливу центральних банків та виправданість неоліберального підходу до управління економікою. Особливо актуально постає питання дослідження закономірностей руху фінансового капіталу в умовах глобалізації, а отже, актуалізує вивчення власне феномену глобалізації.

Особливою характеристикою глобалізації як феномену сучасного розвитку є його комплексність та багатовимірність. Загальний процес глобалізації розглядають як процес швидкого формування світового економічного, фінансового, інформаційного просторів, поступового злиття національних економік у єдину загальносвітову систему.

Економічну глобалізацію вважають рушійною силою усього процесу глобалізації, посилення взаємозв'язків саме у світовій економічній системі сприяли глобальній інтеграції у різних сферах життєдіяльності людини. Фінансова глобалізація відіграє домінантну роль у розвитку глобалізаційних процесів.

За своєю природою глобалізація є двоїстим феноменом, оскільки має об'єктивну та суб'єктивну сторону розвитку. З одного боку, глобалізація як об'єктивний процес обумовлена розвитком виробничих відносин та технологічною революцією у сфері інформатики та телекомунікацій. З іншого боку, глобалізація є результатом дій сучасних глобалізаторів (транснаціональних компаній, міжнародних фінансово-кредитних установ, урядів країн-лідерів, олігархічних кланів), спрямованих на задоволення власних економічних інтересів.

На основі систематизації показників, які кількісно характеризують глобалізацію, виділено характерні їх відмінності та згруповано індекси глобалізації: 1) вузькозосереджені та комплексні індекси; 2) індекси нерегулярного та регулярного розрахунку; 3) одновимірні та багатовимірні індекси. Розглянуті індекси глобалізації дозволяють дослідити зв'язок глобалізаційних процесів з іншими важливими явищами світового розвитку, такими як економічне зростання, досягнення сталості розвитку, погіршення стану навколишнього природного середовища тощо.

У залежності від співвідношення інтенсивності розгортання глобалізаційних процесів у фінансовому і реальному секторах економіки виділяють чотири стани глобалізації: відсутність глобалізації; глобалізація переважно реального сектору; глобалізація переважно фінансового сектору; повна глобалізація

Виявлено тенденції, характерні для сучасного етапу розвитку фінансової глобалізації, що визначають рух фінансового капіталу: домінування фінансового сектору у відтворювальних процесах у сучасній економіці; тенденція нарощення фінансового капіталу відокремлено від реальної економіки; потоки капіталу у формі портфельних інвестиції у значній мірі превалюють над прямими інвестиціями.

Світовий фінансовий капітал зосереджується переважно у країнах з розвинутою економікою, які здатні впливати на ситуацію на світових фінансових ринках. У результаті, спостерігаємо фінансове домінування окремої групи розвинених країн, які фактично монопольно володіють глобальними фінансовими ресурсами та визначають рух фінансового капіталу у світі.

Список використаних джерел

1. Андрушкевич Ф. Природа та сутність глобалізаційних змін сучасного світу / Ф. Андрушкевич // Гілея: науковий вісник. - К., 2010,N Випуск 32.-С.143-149

2. Бек У. Что такое глобализация?/Пер.с нем. А.Григорьева и В.Седельника; Общая редакція и послесл.А.Филиппова. - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 304с.

3. Білорус О.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетол. дослідж.) / О.Г.Білорус, Ю.М.Мацейко. - К.: МАУП, 2005. - 492с.

4. Богомолов О.Т. Мировая экономика в век глобализации / О.Т.Богомолов. - М.: Экономика, 2007.

5. Борисов А.Б. Большой экономический словарь / А.Б. Борисов. - М.: Книжный мир, 1999. - 895с.

6. Буравльов Є.П. Глобалізація: проблеми безпеки. - К.: Ін-т пробл. нац. безпеки, 2007. - 160с.

7. Бхагвати Дж. В защиту глобализации / Пер.с англ. Под ред. В.Л.Иноземцева. - М.:Ладомир, 2005. - 448с.

8. Гапонюк О.І. Трансформація світової фінансової системи в контексті економічної глобалізації: дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Донецький національний ун-т. -- Донецьк, 2006. -- 213арк. -- Бібліогр.: арк. 165-181.

9. Гарсиа Э.Д. Влияние глобализации на финансовое развитие формирующихся экономик / Э.Д. Гарсиа // Финансовый журнал. - 2012. - №1. - С.37-48.

10. Гідденс Е. Нестримний світ. Як глобалізація перетворює наше життя / Н. П. Поліщук (пер. з англ.). - К.: Альтерпрес, 2004. - 100с.

11. Головнин М.Ю. Теоретические основы денежно-кредитной политики в условиях глобализации / М.Ю.Головнин. - М.: Институт экономики РАН, 2008. - 48с.

12. Джордж Сорос. Про глобалізацію /Пер. з англ. А.Фролкін. - К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. - 173с.

13. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2000. -- 864 с.

14. Колодко Гжегож В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. - К.: Основні цінності, 2002. - 248с.

15. Лукашевич В.М. Глобалистика: Учебное пособие. - 3-е издание, переработанное и дополненное. - Львов: “Новий світ-2000”, 2006. - 540с.

16. Луцишин З. Асиметрія і парадокс фінансової глобалізації / Зоряна Луцишин // Міжнародна економічна політика. - 2008 . - № 8-9. - С. 78-103.

17. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2004. -- 856 с.

18. Несветайлова А. За пределами политэкономии Мински : ликвидность и финансовые инновации в контексте глобального кредитного кризиса / А. Несветайлова // Вопросы экономики. - 2011. - № 6. - С. 107-122.

19. Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку та трансформацій / Під загальною редакцією чл.-кор. НАН України Б.М.Данилишина. - К.:ЗАТ «Нічлава», 2006. - 704с.

20. Путь в ХХІ век : (стратегические проблемы и перспективы развития российской экономики) [Электронный ресурс] / под ред. Д.С. Львова [авт. текста Е.М. Бухвальд, Л.И. Нестеров]. - М.: Экономика, 1999. Режим доступу.: http://www.liednet.ru/lvov/5.htm

21. Скляр І.Д., Шкодкіна Ю.М. Інтернаціональні та інтранаціональні диспропорції фінансової глобалізації / І.Д. Скляр, Ю.М. Шкодкіна // Економічний дисбаланс країни: проблеми та шляхи вирішення: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м.Львів, 22-23 червня 2012 р.) - Львів: «Львівська економічна фундація», 2012. - Ч.1. - С.77-78.

22. Стиглиц Дж.Ю. Глобализация: тревожные тенденции. Перевод с английского Г.Г. Пирогова. - М.: Национальный общественно-научный фонд, 2003. - 304 с.

23. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук'яненка. - К.: КНЕУ, 2001. - 538с.

24. Суліма Є.М., Шепелєв М.А. Глобалістика: підручник/ Є.М.Суліма, М.А.Шепелєв. - К.: Вища школа, 2010. - 544с.

25. Тамбовцев В. Финансовый кризис и перспективы глобального регулирования // Вопросы экономики. - 2011. - №. 8. - С. 97-105.

26. Фоміна М.В. Проблеми сталого економічного розвитку в умовах глобалізації: монографія / М. В. Фоміна; М-во освіти і науки, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім.. М. Туган - Барановського. - Донецьк: [ДонНУЕТ], 2010. - 359с.

27. Хоминич И. П. Финансовая глобализация // Банковские услуги. - 2002. - № 8. - С. 2-13.

28. Шкодкіна Ю.М. Багатовимірність глобалізації у контексті сталого розвитку / Ю.М. Шкодкіна // Экономика XXI века: глобализация, кризисы, развитие: Материалы Международной научно-практической конференции (г. Харьков, 29-30 июня 2012г.) - Х.: ИФИ, 2012. - С.186-187.

29. Шкодкіна Ю.М. Механізм фінансової трансмісії у забезпеченні екологічно сталого розвитку / Ю.М.Шкодкіна // Інноваційна економіка. - 2012. - №11. - С.160-164.

30. Шкодкіна Ю.М. Тенденції глобалізації у контексті екологічно сталого розвитку [Електронний ресурс] / Ю.М. Шкодкіна // Проблеми системного підходу в економіці. - 2011. - №4. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2011_4/Shkodkina_411.htm

31. Шкодкіна Ю.М. Фінансові обмеження сталого розвитку / Ю.М. Шкодкіна // Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м.Суми, 19-21 червня 2012 р.) - Суми: СумДУ, 2012. - С.55-56.

32. Що таке глобалізація і чи загрожує вона Україні? [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dumka.pl.ua/world/136-2010-03-11-09-38-23.html

33. Энциклопедия политэкономия. Политическая экономия. Т.2, Т.3 - М.: Сов. энциклопедия, 1975.

34. Carcovic M., Levine R. Does foreign direct investment accelerate growth? Mimeo, University of Minessota. - 2002.

35. Caselli M. Trying to measure globalization: experiences, critical issues and perspectives /? Marco Caselli. Dordrecht. - New York: Springer, 2012. - 139p.

36. 3. Centre for the Study of Globalisation and Regionalisation (CSGR) [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://www2.warwick.ac.uk/fac/soc/csgr

37. Chase-Dunn C. Globalization: A World-Systems Perspective// Journal of World-systems research. - 1999. - №2. - P.10-15.

38. Clark E. International Finance. Second Ed. - L.: Thompson, 2002.

39. Dollar D., Kraay A. Trade, growth and poverty. World Bank Discussion Paper. Washington, DC. - 2001.

40. Dreher A., Gaston N., Martens P., Van Boxem L. Measuring globalization - opening the black box. A critical analysis of globalization indices/ A. Dreher, N. Gaston, P. Martens, L. Van Boxem// Journal of Globalization Studies. - 2010. - Vol.1. - №1. - P.166-185.

41. Foreign Policy. Globalization Index. [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://www.foreignpolicy.com/articles/2007/10/11/the_globalization_index_2007

42. Global financial stability report: Navigating the financial challenges ahead // International Monetary Fund [Електронний ресурс] - Режим доступу: - www.imf.org

43. Greenaway D., Morgan W., Wright P. Exports, export composition and growth/ D. Greenaway, W. Morgan, P. Wright // Journal of International Trade and Economic Development. - 1999. - 8(1). - P.41-51.

44. International Financial Markets: Changes in the International Fow of Funds in the 1990s, BIS, 1998, 48 p.

45. 2. Kearney A.T. Measuring Globalization // Foreign Policy. - 2001. - Jan./Feb. - p.56-65.

46. KOF Index of Globalization [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://globalization.kof.ethz.ch/

47. Kose M. Financial globalization: Reappraisal Prasad E./ Kose M., Rogoff K., Wei S.J.// International Monetary Fund Working Paper №06/189. - 2006. - 91p.

48. Martens P., Raza M. Is globalization sustainable?/P.Martens, M.Raza//Sustainability. - 2010. - 2. - P.280-293.

49. Najam A., Runnals D., Halle M. Environment and Globalization: Five Propositions. International / Institute for Sustainable Development [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.iisd.org/pdf/2007/trade_environment_globalization.pdf

50. Obstfeld M. Globalization and Capital Markets / M. Obstfeld, A. Taylor // NBER Working Paper. - 2002. - No. 8846. - 67 p.

51. Organization of Economic Co-operation and Development. StatExtracts [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://stats.oecd.org/index.aspx?queryid=167#

52. The five capitals model - a framework for sustainability [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.forumforthefuture.org/the-five-capitals

53. United Nations conference on Trade and Development [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://unctadstat.unctad.org

54. Vujakovic P. How to Measure Globalization? A New Globalization Index (NGI)/ P.Vujakovic // Atlantic Economic Journal. - 2010. - Vol. 38. - Issue 2. - P. 237-271.

Размещено на Allbest.ru