Курортно-туристичний комплекс України: основні проблеми і перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА І МАРКЕТИНГ»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ»

за темою: «КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ: ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

Виконавець:

студентка групи АПУз-17

напряму підготовки 281

«Публічне управління

та адміністрування»

Дронь В. С.

м. ПОКРОВСЬК - 2019 рік

РЕФЕРАТ

Загальна кількість в роботі:

Сторінок ,54 рисунків ,4 таблиць ,1 додатків 1

Об'єкт роботи: Курортно-туристичний комплекс України: його основні проблеми та перспективи його розвитку

Предмет роботи: теоретико-прикладні аспекти системи курортно-туристичного комплексу України; її вплив на соціально-економічне становище країни.

Мета роботи: дослідженні проблем курортно-туристичного комплексу України та перспективи їх вирішення

Задачі роботи: ? Дати визначення поняттю «курортно-туристичний комплекс України»;

? Розглянути різні види комплексу туризму;

? Визначити закономірності і причини виникнення основних проблем;

? Сформувати уявлення про особливості курортно-туристичного комплексу в Україні;

? Вивчити методи розвитку туризму.

Методи, що використовувалися при написанні роботи: загальнонаукові методи дослідження (аналіз і синтез, дедукція та індукція, аналогії і антиномії, історичного і логічного, гіпотези);

конкретно-наукові (економіко-статистичні та економіко-математичні)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДIЛ I КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 КТК: зміст, цілі і функції

1.2 Фактори розвитку туристичної галузі в країні

РОЗДIЛ II АНАЛІЗ РОЗВИТКУ КТК УКРАЇНИ

2.1 Характеристика курортно-туристичної галузі в сучасній Україні

2.2 Проблеми і протиріччя розвитку внутрішнього туризму

РОЗДIЛ III СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1 Використання закордонного досвіду розвитку туризму

3.2 Основні напрямки і засоби розвитку курортно-туристичної галузі в Україні.

ВИСНОВКИ

ЛIТЕРАТУРА

ДОДАТОК А

економіка курортний туристичний галузь

ВСТУП

Тема курсової роботи «Курортно-туристичний комплекс України» на данний час є дуже актуальною. Актуальність теми обумовлюється невпинно зростаючою роллю туристичного бізнесу в соціально-економічному зростанні сучасного суспільства. Зважаючи на це, навіть у тих країнах, де він ще не посів домінуючого місця в структурі дозвілля, а це стосується і сьогоденної України, туризм привертає до себе увагу як та ланка економічної діяльності, котра здатна забезпечити значний і суттєвий господарський, фінансовий та соціальний ефект. Саме з цієї причини досить актуальним у науковому плані є дослідження феномена інфраструктури курортно-туричного комплексу, його соціально-економічних чинників, з метою з'ясування шляхів та способів подальшого розвитку й удосконалення індустрії туризму, збагачення її соціокультурного змісту та досягнення високого рівня соціально-економічної ефективності. В умовах ринкових форм господарювання проблема формування ефективної ринкової інфраструктури туризму є надзвичайно актуальною. Ефективно діюча сучасна туристична інфраструктура є дуже важливим чинником формування конкурентоспроможної вітчизняної туристичної галузі у світовому розподілу праці.

Економіка курортно-туристичного бізнесу являє собою, з одного боку, сукупність суспільних відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, тобто при виробництві, розподілі, обміні та споживанні курортно-туристичних послуг (турпродукту), яка вивчається економічною теорією, а з іншого боку, є складовою частиною народногосподарського комплексу країни як каталізатора економічного зростання

В цій курсовій роботі я розглянула ті області України, де туристи можуть культурно відпочивати, приймати оздоровче лікування, відвідувати пам'ятники природи. Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, які використовуються або можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні проблем курортно-туристичного комплексу в Україні та методів вирішення їх.

Основні завдання курсової роботи зволяться до наступного:

- Дати визначення поняттю «курортно-туристичний комплекс»;

- Розглянути різні рекреаційні зони України та їх можливий вплив на розвиток туризму;

- Визначити причини виникнення проблем у цьому напрямку;

- Сформувати уявлення про особливості курортного туризму в Україні;

Об'єкт курсової роботи - курортно-туристичний комплекс України, причини, наслiдки недосконалості та методи регулювання його розвитку.

Предмет курсової роботи - є теоретико-прикладні аспекти та механізми існування явища курортного туризму та регулювання його впливу на соціально-економіну систему країни.

Основні методи дослідження, що використовуються при написанні курсової роботи: загальнонаукові методи дослідження (аналіз і синтез, дедукція та індукція, аналогії і антиномії, історичного і логічного, гіпотези), так і конкретно-наукові (економіко-статистичні та економіко-математичні).

Інформаційною базою дослідження стала навчальна та монографічна література з проблем існування та розвитку курортно-туристичного комплексу країни, дані Державної служби статистики України; дані Екологічної служби України

РОЗДIЛ I

КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ЯК ЕЛЕМЕНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1.1. КТК: зміст, цілі і функції

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Туризм проявляється як форма суспільного споживання специфічних благ, послуг та товарів, що об'єктивно розвинулась внаслідок соціологізації відтворювальної функції, утворивши галузь діяльності зі створення цього специфічного продукту та організації його споживання, яка за кінцевим призначенням та характером діяльності належить до споживчих галузей господарства

Сьогодні туризм став явищем, яке увійшло в повсякденне життя сотень мільйонів людей. Він включає всі вільні переміщення людей від місця їх постійного проживання і роботи, а також сфери виробництва і послуг, саме створених для задоволення потреб, які виникають у результаті цих переміщень. Туризм є видом діяльності, що має важливе значення в житті людей і сучасних суспільств. Він перетворився на змістовну форму використання вільного часу окремих осіб і на основний засіб міжособистісних зв'язків, а також політичних, економічних і культурних контактів, що стали необхідними внаслідок інтернаціоналізації всіх секторів життя націй.

Туристичний комплекс - це соціально-економічна система, яка складається із взаємопов'язаних елементів: туристів, природних умов, об'єктів історико-культурної спадщини, туристичних підприємств, допоміжних установ, а також елементів інфраструктури й органів управління, об'єднаних спільною діяльністю з використання туристичного потенціалу території. Базова модель туристичного комплексу складається з таких елементів: туристи, природні та культурні комплекси, технічні системи, обслуговуючий персонал та органи управління.

До характерних рис туристичного комплексу належать:

- туристичний комплекс - соціальне за своїм характером та кінцевим продуктом утворення. Його продукція- туристичні послуги, які забезпечують розширене відтворення фізичних та духовних сил населення, відпочинок та розваги;

- для туристичних комплексів характерна єдність процесів суспільного відтворення: виробництва, обміну, розподілу та споживання, оскільки між виробництвом і споживанням туристичних послуг, як правило, відсутній часовий розрив, і вони не можуть накопичуватися;

- для утворення та розвитку туристичних комплексів характерна яскраво виражена орієнтація на ресурси, оскільки вони виникають на базі поєднання природних умов і унікальних та обмежених історико-культурних об'єктів;

- туристичні комплекси характеризуються сезонністю функціонування, обумовленою як природною ритмікою, так і рядом аспектів організації суспільного життя.[ 1 ]

Курортно-туристичний комплекс - це сукупність пов'язаних між собою галузей та підприємств, об'єднаних спільною метою : цілорічне використання курортів країни в цілях відновного лікування, медичної реабілітації та оздоровлення населення України, ближнього та далекого зарубіжжя, а також створення конкуренто спроможного туристичного продукту на основі ефективного використання природних, лікувальних, соціально -культурних і виробничо-економічних ресурсів регіону. Основною метою розвитку курортно-рекреаційного і туристичного комплексу є формування конкуренто спроможного на світовому і національному рівнях туристичного продукту на основі ефективного використання рекреаційного потенціалу країни.

Поняття курортно-туристського комплексу це об'єднання функцій санаторно-курортного і туристського обслуговування для підвищення конкуренто спроможності підприємств цієї сфери в умовах транзитивної економіки.

Санаторно-курортний і туристський комплекс розглядається як сукупність пов'язаних між собою галузей та підприємств господарського комплексу, діяльність яких спрямована на задоволення потреб у санаторно-курортному лікуванні, реабілітації, оздоровленні та відпочинку громадянУкраїни, ближнього і далекого зарубіжжя, а також на створення конкурентоспроможного санаторно-курортного і туристського продукту на основі ефективного і раціонального використання природних, соціально-культурних івиробничо-економічних ресурсів.[ 2 ]

Під мотивами туризму розуміють усі психологічні та фізичні чинники, що спонукають людей обирати місце призначення, в якому вони сподіваються задовольнити свої туристичні потреби та бажання. Ці мотиви можна поділити на кілька груп:

1. Природні та кліматичні мотиви. Ці мотиви туризму переважно є визначальними. Такі природні фактори, як клімат, повітря, вода, рослинність.гори, ліси тощо, відіграють важливу роль у розвитку різних видів туризму. Природні та кліматичні елементи відносять до психологічних і біологічних потреб населення урбанізованих регіонів.

2. Культурні мотиви туризму спонукають людей відвідувати об'єкти, які становлять культурну спадщину країни: історичні місця, археологічні пам'ятки, музеї, картинні галереї, театри, народне мистецтво тощо.

3. Економічні мотиви, зокрема, вартість подорожі, ціни у країні призначення суттєво впливають на туристів, які належать до класу з середніми та нижчими доходами.

4. Психологічні мотиви -- це психологічні потреби туристів. Із зростанням доходів людей, а, отже, зниженням економічної мотивації, психологічні мотиви більшою мірою впливають на вибір місць призначення.

Крім перелічених основних мотивів туризму, існують деякі спеціальні, врахування яких також має значення для формування туристичної політики та розвитку економіки туризму.Найпоширенішими спеціальними мотивами є: необхідність звільнитися від повсякденної роботи; прагнення відпочити та розслабитися; бажання змінити обстановку та клімат; пошук романтики; можливість зайнятися спортом та ін.[ 3 ]

За своєю сутністю туризм - явище багатофункціональне. Він активно впливає на життя людей організацію їх праці та відпочинку, а відтак - на економічний і соціальний розвиток суспільства. Серед основних функцій туризму можно виділити такі:

Оздоровча : Туристична діяльність пов'язана з переміною місць, організується при любій погоді і пред'являє людині різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливі фактори: чергування оточуючого середовища (обстановка), кліматичних умов і видів діяльності.

Рекреаційна : Туризм є мобільною складовою рекреації, пов'язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов'язаною з отриманням прибутку. Сутністю рекреаційної функції туризму є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація.

Соціальна : Зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво. Перехід суспільного розвитку до моделі «вільного часу» урізноманітнює проведення дозвілля в бік інтелектуалізації, саморозвитку, посилюючи культурну функцію туризму

Культурна : Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти.

Екологічна : Покликана створювати економічні стимули для збереження навколишнього середовища. Поняття "екотуризм" охоплює широкий спектр подорожей - від невеликих пізнавальних турів для школярів до регулярних туристичних програм у національних парках і заповідниках. Одержуваний прибуток від цього виду туризму частково можна направляти на природоохоронні заходи.

Економічна : Яка виникає з факту, що туризм є, зокрема, чинником економічного розвитку територій туристичної рецепції.

Просвітницька : Під час подорожей і походів як по своїх країнах, так і в інших країнах туристи знайомляться з країною, її людьми, їх життям і національною культурою. Вони розширюють і поглиблюють свої знання в області ботаніки, зоології, географії, геології, метеорології і астрономії, сільського і лісного господарства, історії і культури. Правильно організована подорож або похід вносить важливий внесок в розвиток загальноосвітньої підготовки.

Виховна : Туризм надає велику допомогу у вивченні історії і формування світогляду, веде до поваги і активного захисту природних багатств. Оскільки туристична діяльність проводиться більшою частиною в колективі, коли одне залежить від другого і в обов'язковому порядку вимагається фактичність, уважне відношення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересі колективу, і все це формує такі риси характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу.

Релігійна : Пов'язана з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, що прямують до святих місць і релігійних центрів, що знаходяться за межами звичайного для них середовища. Релігійний туризм зазвичай розділяють на : паломницький, сакральний та езотеричний

Гуманітарна : Здатність туризму вносити різноманітність та радість в повсякденне життя людини, створювати атмосферу свята.

Противагою до цих функцій КТК є його негативні наслідки, що називаються дисфункціями туризму. Дисфункції туризму - це усі негативні явища, що є результатом розвитку туризму, які стосуються негативних змін в природному, суспільному, культурному середовищі, у сфері економічного життя відвідуваних територій та усіх видів патологічної поведінки серед туристів. Головною причиною негативних змін є те, що сучасний туризм є масовим і надто комерційним явищем. До найбільш розповсюджених негативних наслідків розвитку туризму на територіях туристичної рецепції, зокрема, відносимо:

- нищення навколишнього природного середовища внаслідок масового туристичного руху а також розширення і функціонування туристичної інфраструктури, пов'язаної з процесом туристичної урбанізації;

- комерціалізацію традиційної місцевої культури;

- суспільні патології у відвідуваному суспільному середовищі (проституція, алкоголізм, наркоманія);

- дезінтеграцію сім'ї і поляризацію місцевого населення;

- залежність місцевої туристичної економіки від зовнішніх чинників.

Рис 1.1-Економічні субфункціі туризму [ 4 ]

Концепція функції КТК не обмежується лише вище згаданими її аспектами. Це питання дуже широке, воно також стосується проблеми професійної етики працівників туристичної галузі та формулювання цілей розвитку туризму на різних рівнях стратегічного планування. Аналіз функцій і дисфункцій туризму знаходить також своє застосування при визначенні принципів та ідей сталого розвитку КТК.

Виділяють декілька підходів до класифікації туризму:

1. За географічним принципом: Внутрішній, міжнародний.

2. За напрямком туристичного потоку: В'їзний ,виїзний.

3. За метою поїздки: Рекреаційно-оздоровчий ,розважальний туризм подієвий туризм, професійно-діловий туризм ,науково-пізнавальний (конгресний), спортивний відпочинок ,шоп-тури , пригодницький (екстремальний), паломницько-релігійний, ностальгічний,екотуризм, екзотичний, елітарний

4. За джерелом фінансування: Соціальний, комерційний.

5. За способом пересування: Пішохідний, авіаційний, морський, річковий, автотуризм, залізничний,велосипедний,лижний,гужовий,змішаний.

6 За засобами розміщення: У готелях, мотелях, пансіонатах, кемпінгах, в апартаментах,у наметах.

7 За учасниками: Індивідуальний ,сімейний,груповий,корпоративний.

8 За тривалістю: Короткотривалий ,довготривалий.

9 За розташуванням: Гірський, водний,сільський,приміський.

10 За інтенсивністю потоку: Постійний,сезонний, епізодичний.

11За організованістю: Організований, неорганізований.

Можно дуже багато писати про різновиди відпочинку, з кожним рокомїх кількість бесприпинно зростає.Але хочу звернути увагу на декілька незвичних видів туризму та розглянути більш детально.

Рибальський туризм - різновид туризму, метою якого є лов риби та інших водних живих ресурсів.Рибальський туризм - це водночас промисел і розвага. Статистика підтверджує, що багато людей, які досягли у житті певного визнання (це переважно політики, вчені, бізнесмени), були завзятими рибалками. Рибалка в туризмі класифікується на:

- літня і зимова (відповідно до пори року);

- морська й озерна (відповідно до місця рибалки);

- прісноводна та не прісноводна;

- риболовля з берега або з човна;

- риболовля на донну вудку, на поплавця, спінінг, на хлист, жерлицю, сбіруліно;

- риболовля на хижих, напівхижих і травоїдних риб.

Види лову риби: Спіннінг,троллінг,джиг, мікроджиг, твіччінг,джеркінг,гумка,нудлінг та ін..Найпопулярніші країни рибальського туризму це - Великобританія, Панама, Туреччина, Росія, США, Венесуела, Мексика, Австралія, Фінляндія, Норвегія.[ 5 ]

Секс-туризм -- подорож з метою задоволення сексуальних потреб.У деяких регіонах світу цей напрямок туристичної індустрії в останнє десятиліття став провідним. Виділяють:жіночий секс-туризм,чоловічий секс-туризм. Найпопулярніші країни: Амстердам, Нідерланди, Чехія, Таїланд, Бразилія, Куба, Туреччина, Єгипет.[ 5 [

Професійно-діловий туризм. До цього виду туризму відносяться поїздки з діловими цілями. Життя в сучасному цивілізованому суспільстві викликає необхідність міжнародних контактів. Поїздки представників ділових кіл останнім часом стали носити масовий характер.Спеціально для цього створюються великі конгрес-центри, що мають зали для засідань і засоби для розміщення відвідувачів. Нерідко учасників конгресу супроводжують члени їхніх родин, для яких організатори форумів разом з туристичною фірмою пропонують чисто туристичну програму. Часто й самі учасники ознайомлюються з визначними пам'ятками міста, а після завершення конгресу роблять туристичні поїздки по країні.Відмінною рисою цього виду туризму є те, що учасники ділових зустрічей витрачають під час перебування в країні значно більше грошей, ніж звичайний турист. Тому багато держав прагнуть до проведення в себе міжнародних форумів та інших подібних заходів.

Клубний туризм - це відпочинок людей, яких поєднують спільні заняття, інтереси й захоплення. Місцем організації такого відпочинку, як правило, є туристичні містечка або круїзні судна, на яких вони відправляються, наприклад на острови, вивчати життя пташок чи риб і слухати лекції спеціалістів, організовують зустрічі філателістів, любителів джазової музики тощо. Таким спільним заняттям може бути просто активний відпочинок, бо передбачає обслуговування за принципом "all inclusive" (все включено).

Алкотуризм -- різновид туризму з метою відвідання певної географічної місцевості для розпивання там алкогольних напоїв. Буває :горільчаний, винний, коньячний та пивний. Наприклад відомий Октоберфест у Німеччині.

1.2 Фактори розвитку туристичної галузі в країні

В умовах значного загострення конкуренції, глобалізації та регіоналізації

господарських зв'язків туристичній галузі недостатньо володіти ресурсним потенціалом для здійснення успішної економічної діяльності та розвитку. Конкурентні переваги галузі на міжнародному ринку залежать від зовнішніх умов функціонування. Розвиток курортно-туристичної галузі забезпечить приплив у країну іноземної валюти, сприятиме освоєнню менш розвинених районів регіону, дозволить включити у господарський обіг невикористані іншими галузями природні ресурси. Це дасть поштовх розвитку інфраструктури

й сприятиме зайнятості місцевого населення. Тому визначення факторів, які впливають на розвиток туристичної галузі, та оцінка цих впливів є досить актуальною. Загальної класифікації факторів впливу на розвиток туристичної галузі не існує: вчені по-різному визначають пріоритетні фактори, що впливають на специфіку розвитку туристичної індустрії. Фактори, що впливають на розвиток туризму, різноманітні й багатогранні. Наявність сприятливих факторів приводить до лідерства окремих регіонів і країни у світовому туризмі, і навпаки, небажані фактори знижують туристичний потік. [Додаток А]

Основні фактори, що впливають на розвиток туризму, можна розподілити на дві групи: статичні і динамічні.

Статичні мають незмінне в часі значення (природно кліматичні, географічні, культурно-історичні фактори). До динамічних факторів відносяться:

- демографічні (загальне зростання народонаселення, урбанізація, тобто збільшення частки міського населення за рахунок скорочення чисельності сільських жителів, зміна вікової структури населення (збільшення в багатьох країнах середньої тривалості життя призводить до того, що все більше людей мають вільний час і засоби, що дозволяють їм здійснювати закордонні подорожі);

- соціальні (зростання добробуту населення розвинутих країн, що активно приймають участь в туристичному обміні, збільшення тривалості оплачуваних відпусток і скорочення тривалості робочого тижня, збільшення числа працюючих жінок і збільшення доходу на кожну родину (домогосподарство), зростання частки самотніх людей, тенденція до більш пізнього шлюбу і створення родини, надзвичайно швидке зростання числа бездітних пар у складі населення, зменшення імміграційних обмежень, більш ранній вихід на пенсію, зростання усвідомлення туристських можливостей.);

- економічні (полягають у зміні структури споживання товарів і послуг у бік збільшення в споживчому кошику населення частки різних послуг, у тому числі й туристичних);

- культурні (зростання культурного рівня населення багатьох країн і в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення із закордонними культурними цінностями);

- науково-технічний прогрес (зумовлює швидкий розвиток матеріально-технічної бази туристичної індустрії, що створює необхідні умови для масового туризму);

- міжнародні фактори (пом'якшення міжнародного клімату, перехід в ід конфронтації між окремими державами до співробітництва і взаєморозуміння, процеси глобалізації, рішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу.[ 6 ]

Серед факторів, які створюють можливості для розвитку туристичної галузі, можна виділити такі: наявність природно-кліматичних і ландшафтних умов, рекреаційних ресурсів, культурно-історичних пам'яток та культурної спадщини; наявність туристичного законодавства та державної туристичної політики; зростання народонаселення планети та збільшення реальних доходів; підвищення рівня освіти та соціального статусу; раціоналізація бюджету вільного часу; традиції гостинності у країні; розвиток системи освіти працівників галузі та впровадження інновацій у туризмі. Факторами, що несуть загрози розвитку туристичної галузі, є: економічна криза та політична нестабільність; мілітаризація економіки, ріст цін, інфляція; зниження реальних доходів населення; недостатній рівень розвитку інфраструктури.

При прогнозуванні та плануванні розвитку туристичної галузі необхідно завжди враховувати дію факторів, які найчастіше використовується у різних дослідженнях, а саме зовнішніх(екзогенних) і внутрішніх (ендогенних), які в туризмі мають специфічні прояви.

До зовнішніх факторів можна віднести такі: Політичні, Фінансово-економічні, Науково- та Соціально-демографічні фактори.

Серед внутрішніх переваг слід виділити такі:

- наявність морського узбережжя з відносно м'яким кліматом;

- можливість організації гірськолижних курортів;

- існування джерел з мінеральною водою і лікувальними грязями;

- архітектурні, інші пам'ятки.

Суттєвим фактором, який може активізувати або гальмувати розвиток туристичної галузі, є нормативно-законодавча база.На вдосконалення механізмів здійснення туристичної діяльності у країні спрямовано ряд указівПрезидента України, зокрема: «Про підтримку розвитку туризму в Україні»; «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму»; «Про деякі заходи щодо розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфер України». Принципове значення щодо впорядкування управління туристичною діяльністю в Україні мав Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму», відповідно до якого Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму реорганізовано у Державну туристичну адміністрацію України. У 2005 р. була створена Державна служба туризму і курортів.Для оптимізації розвитку туристичної галузі в Україні прийнято і низку важливих постанов Кабінетом Міністрів України, зокрема: «Про заходи подальшого розвитку туризму»; «Про утворення Наукового центру розвитку туризму»; «Про затвердження заходів щодо підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму»; «Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму» [7 ]

Розвитку курортно-туристичної галузі активно дуже сприяє саме внутрішньополітична стабільність країни; розширення міжнародних зв'язків; мирні, дружні, добросусідські відносини між державами. Політична стабільність проявляється і в суворому дотриманні і виконанні законів та інших регулюючих нормативних актів. Об'єктивною стабілізацією та її складовою частиною є відсутність політичного напруження у суспільстві. Стабільність виступає оцінкою стану політичного життя всередині держави, а також у системі міжнародних відносин. Насьогоднішній день, коли в Україні не стабільність, криза та триває військовий конфлікт на сході, а також анексія Криму, з безліччю проблем економічного, соціального та політичного розвитку ускладнюється вирішення проблем політичної стабільності.

Соціально-демографічні фактори також впливають на розвиток галузі туризму. Кількість населення, його розміщення та структура можуть сприяти розвитку туризму або бути перепоною туристичнорекреаційному освоєнню території. У результаті зростання народонаселення планети збільшується світовий туристський потенціал, туристична галузь потребуватиме нових людських ресурсів. Зміна структури населення, наприклад збільшення частки пенсійних груп, вплине на зростання потреби у стаціонарних установах відпочинку і оздоровлення, і,навпаки, зростання кількості молодих людей викличе потребу в розвитку активних видів туризму (пішого, водного, гірськолижного). [ 8 ]

Також дуже суттєвим політичним фактором є наявність міждержавних і міжурядових угод про співробітництво у сфері економіки, торгівлі, науково-технічних і культурних взаємозв'язків, туризму й обмінів. Правову основу міжнародного співробітництва у галузі туризму становлять міжнародні договори України. Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва у галузі туризму на принципах і нормах, розроблених Всесвітньою туристською організацією, членом якої є Україна. У 2005 р. Україна стала членом Європейської туристичної комісії. Співробітництво України з іншими державами у сфері туризму регулюється 44 міжурядовими та міжвідомчими угодами про співробітництво у галузі туризму, в тому числі 12 - з країнами ЄС. Державною службою туризму та курортів розроблено проекти міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво у галузі туризму з-понад 20 країнами світу, що є для України перспективними туристичними ринками, активно ведеться переговорний процес з їх укладання. Дуже важливою подією для країни стало підписання 11 червня 2017 року Угоди щодо безвізового режиму України з Європейським Союзом. Це значно спростило умови пересічення кордону та добре вплинуло на розвиток зовнішнього туризму.

Зогляду на все вищенаписане можемо зробити такі висновки: Таким чином, сфера туризму тісно пов'язана з комплексним характером потреб людини та мотивів, що спонукають її до подорожей і відпочинку. Це зумовлює комплексний характер послуг у процесі здійснення подорожі та обслуговування туристів відносно пропозиції, виконання туризмом комплексу функцій у соціально-економічній системі. Таким чином туризм являється поліфункціональним явищем. Аналізуючи дослідження науковців щодо визначення основних функцій, які виконує туризм, на нашу думку, їх можна узагальнити так: економічна, соціальна, гуманітарна та екологічна. Термін «функція» використовується нами в контексті зовнішнього прояву властивостей туризму як об'єкта в певній системі соціально-економічних відносин, його ролі та призначення в цій системі стосовно суспільства[ 9 ]

Роль туризму в сучасному світі визначається передусім тим, що він є частиною соціальної сфери, виконуючи функції соціального характеру.

1) туризм являє собою вид відпочинку, сприяє відновленню сил і працездатності людини і відповідно психофізіологічних ресурсів суспільства;

2) туризм сприяє раціональному використанню вільного часу людини;

3) важливу роль туризм виконує у сфері зайнятості й підвищення життєвого рівня місцевого населення;

4) туризм можна вважати екологічно безпечною сферою діяльності людини;

5) туризм збагачує соціально-економічну інфраструктуру і міжрегіональну співпрацю країн, держав і народів

РОЗДIЛ II

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ КТК УКРАЇНИ

2.1 Характеристика курортно-туристичної галузі в сучасній Україні

Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, а й в'їзного та виїзного туризму.Безліч факторів які це доводять. Маючи вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, багатою флорою і фауною, культурно-історичними пам'ятками світового рівня та туристичною індустрією, яка швидко розвивається Україна має багаті природно-кліматичні, культурно-історичні ресурси, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на ринок з привабливими туристичними пропозиціями. Це одна з найбільших за територією, з дуже розвинутою культурою, багатими народніми традиціями і різноманітною природою. Щорічно Україну відвідують мільйони туристів з різних країн світу. Велика частина населення - українці, чималу частину складають також росіяни, болгари, білоруси, молдавани та кримські татари. Завдяки такому змішання народностей, Україна володіє неповторною різноманітною культурою, в якій знайшлося місце традиціям кожного народу.

Природа Україні також дуже різноманітна, клімат - м'який і розміренний, ідеальний як для активного відпочинку, так і для сімейних мандрівок. На півночі країни ростуть соснові і мішані ліси, на півдні розстилається степ з лісостепом, підносяться скелясті Кримські гори, на заході знаходиться мальовнича Карпатська гірська ланцюг. На території Україні створено 12 заповідників, відвідавши які можна повною мірою насолодитися красою живої української природи. Найбільший із заповідників - Асканія Нова, він розташований в Херсонській області, на півдні країни.

В Україні за кілька днів можна побачити два моря, єдину в Європі пустелю, третю за величиною ріку Європи Дніпро (з його мальовничіми озерами і заплавами), найстаріші гірські масиви Європи, субтропічний клімат Криму, різноманітність рослинності - від степової савани, теплолюбіних рослин південного узбережжя, до глибоких кришталевих озер, долини нарцисів Карпат і величезних лісових масивів центрально-західної частині країни.З найбільш популярних курортів для відпочинку та туризму, можна виділити Крим, що омивається Чорним і Азовським морями, Шацькі озера і Карпати на Західній Україні, які славляться своєю неповторною красою. Також великою популярністю серед туристів користуються такі міста як Київ, столиця та найдавніше місто Україна, Львів, оповитий атмосферою старовини, таємниці і повний архітектурних пам'яток, і Одеса, столиця гумору, зі своєю особливою незабутньою атмосферою. Також дуже популярними є тури по замках і фортецях України, більшість з яких знаходиться в західних областях.Вони дуже різноманітні за будовою, розміром, стилю і, як правило, знаходяться в самих мальовничих куточках країни [10]

Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, які використовуються або можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні. Природні рекреаційні ресурси - це погода, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації - відновлення духовних і фізичних сил, витрачених під час праці, навчання, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту.[11]

Рекреаційні ресурси являють собою сукупність природних та антропогенних об'єктів і явищ, які можуть бути використані для відпочинку, лікування та туризму.Природними вважаються узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ, лісові і лугові масиви; передгір'я і гори; антропогенними - столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості, релігійно-культові комплекси, фортифікаційні та інші окремі споруди, розташовані за межами населених пунктів.

До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних вчених, письменників, акторів, політичних діячів тощо

Рекреаційні ресурси України (природні національні парки, приміські смуги, історико-архітектурні, історико-культурні заповідники і так далі) охороняються. У межах рекреаційних територій заборонена діяльність, яка призводить до негативних змін у навколишньому середовищі.

Значну частину природно-рекреаційного потенціалу складають рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.). Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації й курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Згідно з оцінкою фахівці потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн чоловік.

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів природно-заповідного фонду мають:

- від 8 до 13% - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

- 5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

- 3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

- доЗ% - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

- до 2% - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

- до 1% - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Середньорічна тривалість рекреаційного періоду на ньому становить 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в Україні грязьові курорти -Євпаторія, Саки та ін.[12]

Рис 2.1 - Категорії природоохоронних об'єктів України [13]

Практично в усіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях. [12 с1 ]

Україна має досить значні запаси лікувальних грязей, зосереджених, головним чином, у південних та північно-західних областях. На базі грязьових покладів працюють курорти Бердянська, Куяльника, Хаджибея та ін., а на курортах Миргорода, Моршина, Немирова, поширені торфові грязі.

Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні посідає група туристичних ресурсів це - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток з Україні становить 49147 об'єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-їсторичких пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській обл. (3134), Київській (2886), Чернігівській (2859) областях, АРК (3141). Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим [12 с1 ]

Специфічною складовою частиною туристично-рекреаційних ресурсів є біосоціальні рекреаційні ресурси - соціальні та природні об'єкти. явища, події, які пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих людей різних національностей: французів -Оноре де Бальзака (м. Бердичів, Корець), Д. Рішельє, Ж.Лябурс (м.Одеса), угорця Ф.Ліста (м.Київ), німців - Х.Стізена(м. Ялта і. П. Целана (м.Чернівці), іспанця Хосе (Йосипа) де Рібаса (м.Одеса), англійців Д.Говарда (м.Херсон), У.Черчілля (м.Ялта), італійця В.В.Растреллі (м.Київ), чехів Я.Гашека (м. Київ, Рівне, Дубно, Корець), Й. Главки (м. Чернівці), О. Яропіа, Я. Налепки (м. Овруч), поляків А. Міцкєвича(м. Львів), Л. Варинського (м. Канів), Я. Домбровського (м. Житомир), Я. Корчака, В. Василевської (м. Київ) [12 с2 ]

Військовий меморіал, присвячений британцям, що загинули під час Кримської війни 1853-1856 рр. (м. Севастополь), поховання шведів на полі Полтавської битви (м. Полтава), австрійців, що загинули в Сталінградській битві в 1943 р., місця розстрілу польських громадян (с. Биківня під Києвом, м. Луганськ) та інші теж входять до туристичних антропологічних ресурсів[12 с 2]

Досвід показує, що майже у всіх областях Україні щорічно проводять свій відпочинок тільки неорганізованим способом кілька мільйонів чоловік. Але слід відмітити, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів помітно знизилося. Разом з тим в Україні існують традиційні та перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування

2.2 Проблеми і протиріччя розвитку внутрішнього туризму

Україна з її багатими природними ресурсами та сприятливим кліматом, безцінними пам'ятками культури та історії має всі підстави для самого успішного прийому своїх та іноземних туристів. Курортні зони: Крим, Карпати, Азовське, Чорноморське побережжя. У формуванні і функціонуванні курортної територіально-рекреаційної системи істотну роль відіграють природні фактори. Поряд з використанням природних ресурсів людиною безпосередньо, для свого споживання,велике значення мають так само природні фактори, які впливають на естетичне сприйняття людини або фактори необхідні для зміцнення його здоров'я та підвищення працездатності, поліпшення самопочуття. Певними рекреаційними властивостями володіють ландшафти, клімат, рослинність і навіть такі зовсім "нематеріальні" ресурси, як тиша, дзенькіт струмка або шум водоспаду.Особливо важливий такий чинник, як рівень різноманітності природних комплексів, їх комфортність. Однак для того, щоб туристична галузь в Україні стала настільки ж дохідною, необхідний ряд умов. Перша і найважливіша - у нас є багатюща гарна природа, безліч визначних пам'яток світового значення, є де поєднати відпочинок з лікуванням. Друга умова -наявність добре підготовлених, стабільних, упевнених у собі кадрів. Сьогодні вУкраїні у сфері туризму працює понад чотири тисячі ліцензованих туристичних підприємств. Разом з тим, обсяги туризму в Україні можуть бути більшими, а туристично-рекреаційний потенціал реалізовуватись ефективніше за умови вирішення таких проблем, як невідповідність високої вартості готельних послуг їх низькій якості порівняно з міжнародними стандартами. Нині практично немає туристичних інформаційних центрів, в яких можна було б дізнатися про цікаві місця того чи іншого регіону. Бракує також пристойних готелів за доступними цінами. Існує й мовний бар'єр: якщо іноземець не розмовляє російською чи українською, йому важко порозумітися з обслуговуючим персоналом. Усе це значно знижує туристичну спроможність України.

Велике значення мають вимоги до якості обробки,обладнання та оснащення номерного фонду та курортно-туристичного комплексу,громадських приміщень та санвузлів, дизайну, стильовим архітектурним особливостямбудівлі. Вітчизняні фахівці розробили вимоги, що визначають склад,структуру і значення показників якісних характеристиккурортно-туристичного комплексу.

Базисною основою для розробки туристських програм є:

- мальовниче,що викликає інтерес місце розташування об'єкта;

- хороші погодно-кліматичні умови;

- хороший санітарний стан місця відпочинку, його чистота і доглянутість;

- комфортність і затишні готелів;

- здорове і смачне харчування, його хороша організація;

- максимальна ізольованість від шуму;

- наявність природних водойм.

Ці дані отримані з безлічі опитувань, проведених серед туристів. Вони говорять про те, що створення сприятливих умов для відпочинку це основа туристичного програмування, саме на основі сприятливих рекреаційних ресурсів і можливостей складаються програми обслуговування.[14]

Визначальними є внутрішні фактори розвитку ринку туристичних послуг. Серед них - природно-географічні особливості й кліматичні умови країни, наявність та якість природних ресурсів і можливість їх зручного використання, економічна ситуація в країні, внутрішня політика країни, політична стабільність; суспільний лад, рівень розвитку продуктивних сил, структура і рівень добробуту населення; можливість отримання пільг і знижок на туристичні послуги за рахунок держави й громадських організацій, підприємств та установ; стан розвитку туристичної інфраструктури, транспортних мереж, рівень життя в суспільстві, освітній та культурний рівень населення.

З точки зору впливу на туристичну діяльність усі фактори поділяються на фактори залучення (спонукають до подорожі - природні, культурні та соціальні умови в країні, де формуються туристичні потоки) та фактори диференціації попиту (впливають на вибір місця подорожі - туристичні ресурси, розвиток інфраструктури, рівень соціально-економічного розвитку країни).

З точки зору механізму впливу на розвиток туризму можна визначити фактори об'єктивні, що вже сформовані історичним розвитком суспільства, і такі, що цілеспрямовано регулюють саме туристичну діяльність - фактори першої групи. До другої належать державна політика в туризмі, наявність і зміст туристичного законодавства, туристична освіта в суспільстві тощо [12].

На сьогоднішній день розвиток курортно-туристичного комплексу в регіонах відбувається повільно порівняно зі світовими туристичними регіонами. Аналіз розвитку туризму в регіонах України доводить наявність досить сприятливих чинників для сталого розвитку туризму. В той же час наявні ресурси не використовуються належним чином через низький рівень розвитку інфраструктури, в якій одне з перших місць належить транспортній системі.

Сучасний розвиток курортно-туристичного комплексу в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч у його організаційній структурі, спрямованості розвитку, стані якісних і кількісних характеристик.З одного боку, сучасний стан курортно-туристичного комплексу в Україні розцінюється як кризовий, пов'язаний з різким падінням досягнутих раніше обсягів надання туристських послуг, скороченням матеріальної бази у сфері туризму й значною невідповідністю потребам населення в туристичних послугах. З другого боку, відзначаються високі темпи будівництва туристичних об'єктів, що відповідають найвищим світовим стандартам, значне збільшення виїздів українців у закордонні поїздки, зростання числа туристичних організацій по всій території України

Найголовнішою проблемою курортно-туристичного комплексу сьгодення є полдіі останніх п'яти років в Україні.В умовах військових дій та тимчасової окупації частини території України, економічної кризи та загалом недбалого ставлення до розвитку туризму в країні зі сторони державних органів влади спостерігаються негативні явища у туристичній галузі в частині фінансування, державного стратегічного програмування, також державного регулювання, зменшення обсягів туристичних потоків, змін у настроях споживачів щодо відпочинку тощо. В цих умовах актуалізується необхідність пошуку дієвих механізмів розвитку туристичної галузі як в цілому в Україні, так і в окремих регіонах. Також, у сучасних умовах господарювання на розвиток туризму в Україні негативно впливає напружена політична ситуація. На наш погляд, анексія Криму та події на Сході та Півдні України вже сьогодні вплинули на зниження розмірів в'їзних і внутрішніх туристичних потоків та на збільшення обсягів виїзного туризму. Адже частина українських туристів, яка надавала перевагу відпочинку біля моря, змушена їхати за кордон або відмовитися від такого виду відпочинку. На сьогодні морські узберіжжя краіни, не маючи більше конкурента- Крима, ставлять зависокі ціни на відпочинок. Та дуже часто зазвичай навіть сервіс не відповідає нормативу «ціна-якость». Це вже відчули на собі як наші, так і іноземні туристи. Які залишаються розачаровані якістю відпочинку в Україні. Наприклад Завдяки безвізу, на сьогоднішніи день, украінцям вигідніше їдити на відпочинок за кордон. Наприклад : відпустка строком у 10 діб на курортах Єгипту,чи Турціі буде коштувати майже вдвічі дешевше,ніж в готелі такого ж класу в Україні. А поїздки на уікенд до Європи вже стали традицією для багатьох украінців, мешкаючих біля кордону з Польшею, Чехією та Молдовою. Від цього країна тільки втрачає.

На відвідуваність Сходу суттєво вплинула ситуація на Донбасі. Тільки за офіційними даними, у 2012-му, році проведення Чемпіонату Європи з футболу, Харківщину відвідали понад 100 тисяч людей. У 2014 туристів стало у півтори рази менше. Причому кількість внутрішніх туристів зменшилася майже в 10 разів до 3,4 тисяч. Це найнижчий показник за попередні 13 років. Після катастрофи малайзійського «Боїнгу» у 2014 році повітряний простір над Донецькою, Луганською і частково Харківською областями тимчасово закривали. Питання безпеки польотів ставилося і у 2017, коли міжнародна організація EASA розглядала варіант обмеження польотів на Сході України. Тоді депутати Харківської міськради заявили, що рішення може призвести до «авіаційної ізоляції регіону і втрати інвестиційної привабливості», зверталися до Уряду. Врешті обмеження не вводилися.[ 15]

Після анексії півострова Крим Російською Федерацією та початку антитерористичної операції на сході України можна констатувати істотні втрати та негативні тенденції розвитку туристичної галузі у 2014-2018 pp. порівняно з попередніми докризовими роками:

- позбавлення Україною третини її національного туристично-рекреаційного потенціалу та активів в Криму (природно-заповідні території, історико-архітектурні та культурні об'єкти, санаторно-курортні та рекреаційні заклади тощо) внаслідок анексії Російською Федерацією;

- тимчасова втрата багатого туристично-рекреаційного потенціалу тимчасово окупованої території Донецької області (за кількістю санаторно-курортних та оздоровчих закладів Донецька область у 2013 р. займала 2 місце після АР Крим серед регіонів України);

- скорочення іноземних туристів, які прибувають з метою відпочинку в Україну внаслідок військових подій на сході країни та неспокійної обстановки у великих містах (Києві, Одесі) (у 2014 р. спостерігається скорочення іноземних громадян, які відвідали Україну вдвічі, так у 2013 р. їх кількість складала - 24,7 млн. осіб, а у 2014 р. - лише 12,7 млн. осіб, у 2015 р. - 12,4 млн. осіб);

- повний занепад круїзного туризму в Україні внаслідок втрати більшої частини пасажирських портів, розміщених на території анексованого півострова Крим та істотного зменшення заходів пасажирських лайнерів у порт міста Одеси через питання безпеки пересування акваторією Чорного моря (до 2013 р. в порт в Одесі заходило більше 150 лайнерів за сезон; у 2013 р. в акваторію Одеського порту було здійснено 148 заходів туристичних суден, у тому числі 106 іноземних круїзних лайнерів; у 2014 році в порт зайшло 28 лайнерів; у 2015 р. - 13 лайнерів (це найнижчий показник, починаючи з середини 1980-років)); - девальвація гривні, зменшення доходів населення та зміни у оформлені Шенгенських віз призвели до істотного скорочення обсягів виїзних потоків українських громадян за кордон;

- погіршення фінансово-економічного стану та показників діяльності вітчизняних туристичних підприємств, зокрема: зменшення в середньому близько на 40 %: кількості туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності, кількості суб'єктів туристичної діяльності, доходів фізичних осіб-підприємців туристичної діяльності, середньооблікової кількості штатних працівників усіх видів та типів туристичних підприємств [11-13.];

- зміни споживчих настроїв громадян України щодо відпочинку (погіршення споживчих настроїв громадян України щодо відпочинку в частині відмови від відпочинку, відмови від організованого туризму за кордон, довготривалих подорожей, і, як наслідок, перерозподіл туристичних потоків в середині країни);

...