Курортно-туристичний комплекс України: основні проблеми і перспективи розвитку

- скорочення пасажирських авіаційних перевезень впродовж 2014-2015 pp., втрата кількох міжнародних аеропортів на анексованих та окупованих територіях (Донецьк, Сімферополь) та погіршення основних показників роботи аеропортів на решті території України впродовж 2014-2015 pp.

Важливими проблемами залишаються подальше вдосконалення всієї залізничної мережі регіонів, електрифікація окремих відрізків доріг, та також реконструкція і модернізація залізничних вокзалів.У Європі на уїк-енд можна злітати в іншу країну до родичів за 20 євро, а у нас вагон-СВ з Харкова до Карпат може коштувати на деякі дати майже 3 тисячі грн.Для розвитку внутрішнього туризму потрібне гарне залізничне сполучення. Якщо з певного міста є прямий потяг до Харкова, без пересадок, це вже залог успіху. Взагалі роблем із залізницею чимало. Багато років боролися, щоб призначали потяги у більшій кількості, тому що їх не вистачало. Взагалі транспортна проблема дуже актуальна. Вона проявляється сьогодні у відсутності бюджетного сегменту авіаперевезень (тобто, Lowcost перевізників), що не можна сказати про Європу, де послугами Lowcost перевізників користується велика частка туристів. Критичний стан автомобільних доріг, а також невідповідність міжнародним стандартам залізничного транспорту, також знижує привабливість авто мандрівок та пересуваннязалізничним транспортом країною.

Треба підкреслити, щонаявна матеріально-технічна база туризму в регіонах використовується неефективно через низку причин:

- асортимент туристичних послуг і рівень сервісу значно відстають від зарубіжних стандартів;

- ціни на готельні послуги мають постійну тенденцію до зростання, хоча це не завжди пов'язано з покращенням комфортності та рівня обслуговування;

- структура номерного фонду не відповідає потребам клієнтів (у готелях регіонів недостатньо одномісних номерів).

Через низький рівень завантаженості підприємств готельного господарства керівники вищевказаних підприємств змушені шукати інші напрямки використання приміщень (наприклад, оренда стороннім організаціям для використання не за прямим призначенням - головним чином під офіси)

Гірськолижний спорт, сноубординг, парапланеризм, піші та велосипедні прогулянки, альпінізм, рафтинг, катання на джипах та квадроциклах. На Прикарпаття їдуть не лише заради гір. Цікавить приїжджих культурна спадщина та гуцульські традиції. Серед туристичних атракцій -- Дністровський каньйон, скелі Довбуша, старовинні замки та храми. Минулого року на Франківщині було понад два десятки фестивалів: всесвітньо відоме «Свято Ковалів», авангардно-мистецький Porto Franko, офіціозно-міжнародний «Карпатський простір», етнічно-культурні «Гражда», «Лудинє» та «Покутське яблуко», гастрономічні фестивалі хліба, сиру, вина, меду, традиційних ремесел Центром туризму Івано-Франківщини є Карпати Там є проблеми і з такими сферами, як екологія та перевантаженість рекреаційних зон. На Яремчанщині, до прикладу, застарілі каналізаційні труби, підприємці економлять на комунікаціях, і відходи зливають просто у Прут. Контролювати ситуацію мають Держпродспоживслужба та екологічна інспекція.[15]

Маркування нових туристичних стежок, встановлення лавок й альтанок коштує грошей. Проте фінансування розвитку туристичної інфраструктури недостатнє. У 2019 році на діяльність всього управління міжнародного співробітництва, євроінтеграції, туризму та інвестицій ОДА направили два мільйони гривень. Влада намагається залучити до співпраці небайдужих та самих туристів.[ 16 ]

І на останок хочу позначити ще одну проблему у КТК України, таку як екологія. Розглядаючи незадовільний стан екології, як стримуючого фактору в розвитку туризму в нашій країні, все ж можна вважати цю проблему м'яко кажучи -двосторонньою. З одного боку туристів відштовхує несприятлива екологічна ситуація в нашій країні. Спричинено це аварією на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Але з другого боку є категорія туристів які бажають відвідати

«Зону відчуження». Розроблені спеціальні програми для відвідування даної території. Туристичні фірми пропонують авіа,та автобусні тури, індивідуальні програми відвідування Зони. Також розроблено проект створення «Чорнобильського національного парку» для збереження культурних, історичних та природних скарбів Зони, а також надання території статусу об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.[17]

Закінчюучі цей розділ можно зробити такі висновки: Загалом, за даними досліджень, однією з перешкод ефективного розвитку туристичної галузі в Україні протягом останніх років залишається слабка туристична інфраструктура. Це підтверджують і статистичні дані. Так, кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України є незначною порівняно з масштабами в'їзного, виїзного та внутрішнього туризму.[ 18 ] Складна політична ситуація, воєнні дії на території східних регіонів держави, а також високий рівень злочинності, особливо в туристичних регіонах країни також мають негативний вплив на туристичну привабливість України. Проаналізувавши національну політику України у сфері туризму, доходимо висновку, що низка законів, прийнятих урядом України, значно прискорила розвиток туризму в країні, сприяла налагодженню зв'язків та співробітництву з іноземними державами, входженню України у низку міжнародних організацій. Це свідчить про визнання туристичного потенціалу України на світовому туристичному ринку, сприйняття її світовою спільнотою як великої європейської держави з багатими природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, потужною туристичною інфраструктурою. Водночас існує низка об'єктивних і суб'єктивних соціально-економічних і правових проблем, які заважають ефективному функціонуванню туристичної галузі в Україні. Існує багато проблем, які потребують вирішення: удосконалення законодавства, оновлення інфраструктури, підвищення кваліфікаційного рівня існуючого персоналу та навчання нових кадрів, вирішення транспортної проблеми та подолання політичної кризи,все те, що дозволить туристичному ринкові України перейти на нову, вищу ступінь

РОЗДIЛ III

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1 Використання закордонного досвіду розвитку туризму

Постійно зростаючі прибутки від міжнародної туристичної діяльності створюють умови, за яких країни світу все більше уваги приділяють розвитку туризму. Це зумовлює перевищення туристичної пропозиції над попитом і, як наслідок, загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку. Зростання рівня конкуренції на світовому ринку туристичних послуг та незадовільні показники розвитку туризму потребують від нашої країни - як відносно нового учасника світового туристичного ринку - посилення своєї ролі у забезпеченні розвитку туристичної сфери. Одним з напрямів розв'язання проблем розвитку туризму є використання досвіду країн світу.

Система органів державного регулювання туристичної сфери має суттєві відмінності залежно від країни та ролі туризму в її економіці, зокрема наявності унікальних природних та культурних ресурсів, потенціалу національного туристичного ринку, доступності туристичних ресурсів для власних та іноземних туристів, ролі країни на міжнародному туристичному ринку, масштабів інвестицій в туристичну сферу. Сьогодні у світовій практиці державного регулювання туристичної сфери існує три основних моделі вирішення питання державного регулювання розвитку туризму (рис. 3.1):

Рис. 3.1 - Моделі впливу держави на розвиток туристичної сфери [19]

Перевагою моделі саморегуляції є те, що тут немає фінансових асигнувань держави в розвиток туристичної сфери. Цей варіант використовується, коли держава не бачить перспектив у розвитку власного туристичного сектору чи навпаки приватні органи регулювання відносин у туристичній сфері мають достатньо сильні позиції. Перша модель припускає відсутність центральної державної туристичної адміністрації, всі питання вирішуються на місцях на засадах та принципах ринкової “самоорганізації”. Урядові органи використовують таку модель у тих випадках, коли туризм національній економіці взагалі не дуже потрібний, або коли суб'єкти туристичного ринку займають сильні позиції, тобто здатні вирішувати свої проблеми без державної участі. Подібна модель управління індустрією туризму прийнята в США після того, як в 1997 р. була ліквідована державна структура U.S. Travel and Tourism Administration (USTTA), що відповідала за розвиток туризму в країні.

Друга модель передбачає активний вплив держави на розвиток туристичної сфери шляхом використання ефективних механізмів державного регулювання. Цей принцип потребує розробки, впровадження та фінансування спеціальних бюджетних програм. На сучасному етапі розвитку нашої країни фінансування цих програм є найслабшою ланкою і, відповідно, його головним недоліком. Вона передбачає наявність сильного й авторитетного центрального органу - міністерства, що контролює діяльність усіх підприємств туристичної галузі в країні. Для її реалізації потрібні відповідні умови, а саме: значні фінансові вкладення в туристичну індустрію: зокрема у рекламну й маркетингову діяльність, інвестування в туристичну інфраструктуру тощо. Подібна модель організації управління туристичною індустрією діє в Єгипті, Мексиці, Тунісі, Туреччині та інших країнах, для яких туризм є одним з основних джерел валютних надходжень у бюджет.Третя модель найбільш поширена серед країн Європи. При цьому варіанті питання розвитку туристичної сфери вирішуються на рівні окремого багатопрофільного міністерства у відповідному підрозділі.[20]

Третя модель організації державного регулювання туристичної сфери є, мабудь,найбільш доцільною для нашої країни. Цей вибір підтверджує Стратегія сталого розвитку туризму і курортів в Україні, де цей варіант визначається пріоритетним завдяки цілому ряду переваг:

- подолання негативних тенденцій у сфері туризму;

- забезпечення доступності туристичних ресурсів для населення;

- посилення позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному ринку, збільшення в'їзного туристичного потоку;

- пришвидшення темпів розвитку, збільшення частки очікуваних доходів від сфери туризму у бюджетах усіх рівнів.

У країнах, де використовується така модель, питання розвитку туристичної діяльності в країні вирішуються в “надрах” певного багатогалузевого міністерства на рівні відповідного галузевого підрозділу. При цьому підрозділ даного міністерства, що відповідає за розвиток туризму в країні, здійснює свою діяльність у двох напрямах: вирішує або регламентує загальні питання державного регулювання (розробка нормативно-правової бази, координація діяльності регіональної представницької й виконавчої влади, міжнародне співробітництво на міждержавному рівні, збирання й обробка статистичної інформації тощо) та спрямовує й координує маркетингову діяльність (участь у виставках і міжнародних об'єднаннях у туристичній сфері, управління туристичними представництвами своєї країни за кордоном тощо) [21, с.95].

Особливості застосування такого варіанту державного регулювання туристичної сфери розглянемо на прикладі Польщі.

Польща. Вихідні умови розвитку туристичних сфер України та Польщі були дуже схожими. Проте на початку свого становлення польська туристична сфера мала значно кращі показники розвитку, що було зумовлено більш ефективними трансформаціями структури державного регулювання туристичної сфери. Так, вже у 1995 році Польщу відвідало 19,2 млн. туристів (найкращий показник серед країн регіону). Також потребує уваги той факт, що у розрахунках середнього доходу від одного туриста Польща має один з найкращих показників у регіоні - 785 дол. (в Україні цей показник у 2009 році склав 190 дол.) [22] Державне регулювання туризму в Польщі здійснюється Міністерством спорту і туризму, до складу якого входить департамент туризму, головною метою діяльності якого є розвиток та регулювання туристичної індустрії [20]. Стратегія розвитку туризму в Польщі у 2007-2013 роках проголошує, що для гармонійного розвитку туризму в Польщі необхідно багатостороннє співробітництво уряду, місцевих органів влади, приватного сектору, а також неурядових організацій [23]. Органом, що займається просуванням туристичних можливостей Польщі в країні та за кордоном, є Польська Туристична Організація (ПТО). ПТО є державною установою і головними завданням цього органу є просування Польщі як країни, привабливої для туристів, забезпечення функціонування та розвитку польської туристичної інформаційної системи та підтримка планів розвитку і модернізації туристичної інфраструктури. ПТО має філії в 14 країнах по всьому світу та планує рекламні кампанії, які включають в себе потреби окремих ринків [24]. Структура та учасники системи державного регулювання туризму Польщі наведені на рис 3.2

Важливу роль у розвитку тур індустрії Польщі відіграє Польська туристична організація. Вона бере активну участь у національних та міжнародних туристичних виставках, часто виділяє кошти на дофінансування таких виставок, тому участь у них зазвичай є пільговою для польських працівників. Причому підготовка до цих виставок та організація стендів проходить на дуже високому рівні, і, як наслідок, Польща представлена дуже якісно, професійно і всебічно. Іншим напрямом діяльності Польської туристичної організації є організація пізнавальних подорожей для польських та іноземних журналістів та інфотурів для туроператорів. Метою таких подорожей є презентація об'єктів, що мають туристичний потенціал. У результаті польський туристичний продукт популяризується в пресі, а також збільшується спектр пропозицій щодо відпочинку в Польщі [25 ]. Вважаємо, що такий напрям діяльності на сучасному етапі може стати дуже корисним для реклами та презентації українських туристичних можливостей.

Рис. 3.2 - Структура державного туристичного сектору Польщі.[19]

Необхідно зазначити, що туристичні організації України поступаються у функціональності та ефективності діяльності своїм польським аналогам. Це пов'язано з такими чинниками:

- польські туристичні організації мають чіткий розподіл функцій;

- діяльність цих організацій взаємопов'язана та взаємоузгоджена;

- фінансування діяльності цих організацій здійснюється відповідно до розроблених стратегій, на достатньому рівні та на постійній основі;

- діяльність польських організацій не обмежена головним офісом, а має розгалужену мережу як в країні, так і за кордоном.

Загалом необхідно зазначити, що, якщо використовувати досвід Польщі, Україні необхідно вдосконалювати систему державного регулювання туристичної сфери за такими напрямками:

- вдосконалення діяльності організацій з розвитку та просування туристичних продуктів України на внутрішньому та зовнішньому ринках;

- фінансування розвитку туристичної сфери;

- створення системи розподілу обов'язків та функцій між туристичними організаціями;

- налагодження координування співробітництва між державою, туристичними організаціями та приватним сектором туристичної сфери;

- створення мережі представництв туристичних організацій як в Україні, так і за її кордоном.

Розуміння необхідності та важливості державної підтримки просування національного туристичного продукту на світовий туристичний ринок підтверджується в цих країнах переліком заходів організаційного характеру. Державні органи управління туристичною сферою, а також допоміжні та спеціалізовані структури, фінансування яких повністю або частково здійснюється за рахунок державного бюджету, виділяють істотні кошти на активну діяльність своїх представництв. Так, уряд Угорщини фінансує утримання 23 закордонних представництв. Питаннями розвитку туризму та регулювання в'їзного туризму на Мальті займається Мальтійське управління з туризму (МТА). Особливістю регулювання розвитку в'їзного туризму на Мальті є діяльність МТА з організації Мальтійських клубів за кордоном, що об'єднують компанії, котрі обрали Мальту своїм пріоритетним напрямом [26].

Щодо джерел фінансування просування національного туристичного продукту, то в частині країн головним джерелом є держава (Іспанія, Польща, Сінгапур). Обсяги фінансування розраховуються як прямим методом, так і у вигляді певного відсотка з податкових надходжень від підприємств турсфери. В деяких країнах до фінансування залучають кошти приватного бізнесу (Франція, Греція, Італія). Їхній відсоток у загальних витратах залежить від рівня співпраці приватного сектору з державним.

3.2 Основні напрямки і засоби розвитку курортно-туристичної галузі в Україні

Не зважаючи на всі реалії сьогодення, хотілося б зазначити, що Україна об'єктивно має могутній туристичний потенціал, який, нажаль, на сьогодні використовується не дуже ефективноТак, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам'ятки. Найбільше туристів приваблюють розкопки античних міст Північного Причорномор'я (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей); пам'ятки Київської Русі ІХ-ХІІ ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам'ятки оборонної архітектури (фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачевому); палацеві комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам'ятки культової архітектури в Києві, Львові, на Івано-Франківщині, у Почаєві, Мукачевому і Чернівцях, а також дерев'яної культової та цивільної архітектури в Карпатах. Згадувалося вже і про “зелений туризм”, всі передумови до розвитку якого в нашій державі існують. Адже саме Україна з давніх часів славилася красою та мальовничістю своїх пейзажів

Також одним видом факторів, що впливають на розвиток ринку курортно-туристичних послуг є особистісно-поведінкові фактори. Cлід зазначити, що серед всіх факторів, що впливають на розвиток туризму, особистісно-поведінкові фактори відіграють провідну роль в сучасному світі. Вони складаються із мотивів, які забезпечують бажання споживачів подорожувати, при цьому відповідати вимогам туриста. Аналізуючи роль психологічних факторів у формуванні ринку туристичних послуг доведено, що тільки небагато туристів приїжджають знову в ті місця, де вони вже були раніше, виключаючи випадки присутності економічних, лікувально-профілактичних або сентиментальних мотивів. У міру зростання доходів людина починає віддавати перевагу психологічним мотивам при виборі нової подорожі. Думка про якість спожитого туристичного продукту формується через деякий час після поїздки, оскільки до поїздки споживач може тільки змоделювати свої очікування на основі наявної інформації. Тому важливість ситуації полягає і в тому, що уявлення про продукт породжує у споживача певні очікування, і якщо вони не виправдані реальною якістю продукту, споживач легко в нім розчаровується. Туристично привабливим вважається те місце, в якому є три складові: історичні об'єкти, розвинена інфраструктура та регіональна «родзинка». Наприклад, усе це зараз має Кам'янець-Подільський Хмельницької області. Туди їдуть дедалі активніше. Це місто - яскравий приклад того, як місцева влада йде назустріч підприємствам та просуває свій регіон. Там відбуваються цікаві заходи, як наприклад, фестиваль повітряних куль, споруджуються готелі [27].Метою туризму є раціональна організація вільного часу споживача. Відповідно цього, розвиток туризму може бути обумовлений наявністю двох основних моментів: вільного часу і фінансових коштів для його раціональної організації

Для розвитку туризму в Україні необхідно виконати низку завдань, які полягають у такому:

- істотне нарощування мережі туристичних об'єктів і інфраструктури;

- підтримка малого підприємництва у туристичній сфері;

- розвиток міжнародної співпраці у галузі туризму;

- економічне стимулювання розвитку матеріальної бази, туристичної інфраструктури через залучення позабюджетних джерел, зокрема іноземних інвестицій для реконструкції і нового будівництва туристичних об'єктів;

- вдосконалення системи інформаційного забезпечення туристичної індустрії, створення крайової інформаційно-довідкової системи туризму, проведення активної рекламної діяльності;

- вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації туристичних кадрів;

- проведення необхідних наукових досліджень у сфері туризму;

- розвиток та підтримка приватного сектору.

Для обслуговування туристів в Україні сьогодні використовують можливості понад 3 000 закладів оздоровлення й відпочинку, майже 1 400 готелів, мотелів, кемпінгів різних форм власності, 3 500 транспортних засобів. Туристичною діяльністю займаються 2,5 тисячі підприємств, на яких працюють понад 100 тисяч осіб [28]

Є підстави стверджувати, що кризова ситуація в економіці та політиці, падіння попиту на виїзний туризм, скорочення в'їзного туризму справді може змінити ситуацію в українському туризмі. Адже за допомогою консолідації зусиль з розвитку туризму для комплексної реалізації стратегії просування туристичного продукту країни, Україну можна зробити привабливою не тільки для внутрішнього споживача, а й для європейців. І тоді вже, за наявності європейського сервісу, українці в принципі не матимуть потреби вкладати кошти в чужі економіки

Підняття рівня якості вітчизняних курортно-туристичних послуг до європейських стандартів, удосконалення туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення значно прискорило б розвиток вітчизняного туризму та привабило б більше туристів як з України, так із близького зарубіжжя. Такі дії привели б до збільшення інвестиційної привабливості вітчизняного сектору туризму. Відрегулювання та вдосконалення нормативно-правової бази у сфері ткурортів та уризму полегшило б виконання поставлених цілей. Одним із важливих чинників привабливості інвестицій в інноваційну діяльність туристичної галузі є розроблення чіткої стратегії конкурентоспроможності України та підприємств. Крім того, усі компоненти та складові курортно--туристичної діяльності повинні піддаватися впливу науково-технічного прогресу. Тільки така взаємодія усіх елементів туристичної індустрії може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого в якості зростання сфери туризму. У підсумку виграє той, хто раніше за всіх додасть своєму туристичному продуктові нові споживчі якості і властивості і зуміє зацікавити споживача цими новаціями.

Втілення цих завдань у реальність дасть змогу привабити як іноземних, так і національних туристів. На сьогодні можна говорити про деяке покращення загальної ситуації. Так, спостерігається певна зацікавленість іноземних інвесторів. Розпочато реконструкцію ряду київських готелів; в Карпатському регіоні почала свою діяльність з розвитку туристичної галузі міжнародна організація TACIS; британський фонд “Ноу-хау” взяв на себе витрати на відновлення туристичних об'єктів Львова Потрібно реконструювати і розширити мережі туристичних об'єктів і послуг. Допомогу повинні отримати й суб'єкти малого і середнього бізнесу. Приватний сектор становить незначну конкуренцію у готельній сфері підприємництва. За допомогою дрібних підприємців туристи можуть справді відчути колорит культури України, бути віддаленішими від навколишнього світу і водночас почувати себе у безпеці.[29]

У процесі подальших досліджень, на основі результатів проведених досліджень, які дали змогу виявити особливості та проблеми розвитку сфери курорту і туризму, повинен бути розроблений організаційно-економічний механізм розвитку курортно-туристичної галузі. Цей механізм уможливив би ефективно керувати курортно-туристичною галуззю, тим самим забезпечив би рентабельність та конкурентоспроможність вітчизняної економіки загалом.[29]

Виходячи з окреслених проблем і негативних аспектів розвитку курортно-туристичної галузі України, а також перешкод поступу галузі, зокрема в умовах тимчасової окупації частини території України, необхідно реалізувати низку важливих дієвих заходів:

1. Для реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», схваленої Указом Президента України та Стратегії розвитку туризму до 2020 р. внести відповідні запити та подання щодо фінансування сфери розвитку туризму в Україні. На регіональному рівні при розробці короткострокових програм розвитку туризму керуватися основними ідеями та напрямами, які будуть закладені у загальнодержавну Програму розвитку туризму. [30.с1]

2. Взяти під контроль Адміністрації Президента України виконання рекомендацій парламентських слухань «Розвиток туристичної індустрії як інструмент економічного розвитку та інвестиційної привабливості України» щодо основних складових ефективних змін та реформ в туристичній галузі України. [30с1]

3. Привести норми Закону України «Про туризм» у відповідність до директиви ЄС від 13.06.1990 р. №90/314 «Про комплексний туризм, відпочинок та тури». Закон повинен бути прикладним, а не декларативним, має містити основні вимоги та механізми реалізації послуг туристичними підприємствами, стимулювати розвиток пріоритетних для держави внутрішнього і в'їзного туризму, а також діяльність вітчизняних туроператорів, які займаються експортом туристичних послуг. [30с2]

4. Пришвидшити процес створення громадської організації «Національна туристична організація» шляхом вивчення успішного світового досвіду європейських туристичних країн (зокрема й Польщі, як найближчого сусіда) та наділення організації відповідними повноваженнями. В найбільших туристичних регіонах України (Львівська, Одеська, Київська, Херсонська, Івано-Франківська області) створити регіональні відділення Національної туристичної організації для просування регіонів на національному та міжнародному туристичних ринках та забезпечити сприятливі умови для залучення суб'єктів підприємницької діяльності до участі в роботі регіональних відділень. [30с3]

5. На регіональному рівні у західних прикордонних регіонах, які межують з країнами-членами ЄС, органам місцевої та регіональної влади спрямувати зусилля й організаційну та фінансову підтримку на підготовку, проходження і реалізацію проектів в межах нової редакції Програми добросусідства Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 [24]. Спільні проекти першого набору можуть бути пов'язані з:

1) збереженням і популяризацією історичної спадщини та місцевої культури (що важливо і перспективно для розвитку сільського, зеленого та агротуризму в Україні, проте вимагає фінансового сприяння);

2) поліпшенням якості і безпеки існуючих транспортних зв'язків (якість доріг та безпека названі у 2015 р. несприятливими факторами розвитку внутрішнього туризму в Україні);

3) механізмами та організацією пришвидшення оформлення в пунктах перетину кордонів. На ці тематичні цілі програми передбачено понад 80 млн. євро, з яких 13,5 млн. евро в галузі «Спадщина», 28,3 млн. «Доступність», 14,5 млн. євро на «Безпеку» і 23,8 млн. євро для галузі «Кордони».

6. На регіональному рівні (Одеська область) для відновлення та активізації круїзного туризму й створення комфортних умов з прийому іноземних туристів необхідно покращувати технічні та інфраструктурні можливості прийому та обслуговування круїзних суден, розвивати міську інфраструктуру (аеропорти, якісні дороги, місця для паркування екскурсійного автотранспорту), сприяти якісній та безпечній організації берегового та екскурсійного обслуговування суден у портах заходу. Відтак для реалізації проектів, спрямованих на розвиток інфраструктури міста Одеси та порту, пасажирської інфраструктури надавати податкові пільги для інвесторів [31].[32-33]

Розкривше питання основних напрямків розвитку курортно-туристичної галузі в Україні, можно зробити деякі висновки. Дуже важлива роль у забезпеченні конкурентоспроможності курортно-туристичної галузі України належить державі. Це проявляється, в першу чергу, у необхідності відповідного законодавчого регулювання туристичного бізнесу, забезпеченні значних фінансових ресурсів для функціонування галузі, розвитку та розширення взаємозв'язків з іншими країнами у сфері туризму. Для ефективного функціонування цієї сфери необхідно здійснити обґрунтований вибір перспективних напрямів розвитку курортно-туристичного бізнесу, в основу якого має бути покладена їх рентабельність, соціальна та культурна значущість. Для ефективної туристичної політики й управління необхідне державне фінансування (щонайменше, часткове) участі регіонів України у формуванні й просуванні національного турпродукту, бюджетна підтримка реставрації історико-культурних об'єктів і пріоритетних заходів цільової програми; підвищення прибутковості й інвестиційної привабливості підприємств туріндустрії; здійснення маркетингових досліджень, рекламно-інформаційної діяльності, організації та проведення міжнародних туристичних виставок, конференцій, семінарів, формування базового пакету інвестиційних проектів у галузі розвитку туристичної інфраструктури тощо.

ВИСНОВКИ

Сьогодні туризм виступає однією з високодохідних галузей господарювання, яка в сучасних умовах глобалізації безперервно та динамічно розвивається, сприяючи вирішенню цілого комплексу соціально-економічних проблем. Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем. У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму виникають нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Таким чином, туризм у сучасній світовій системі господарювання займає провідні позиції та виступає невід'ємною складовою розвитку світового ринку.

Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч у його організаційній структурі, спрямованості розвитку, стані якісних і кількісних характеристик.

З одного боку, сучасний стан туризму в Україні розцінюється як кризове, пов'язане з різким падінням досягнутих раніше обсягів надання туристських послуг, скороченням матеріальної бази у сфері туризму й значною невідповідністю потребам населення в туристичних послугах.

З другого боку, відзначаються високі темпи будівництва туристичних об'єктів, що відповідають найвищим світовим стандартам, значне збільшення виїздів українців у закордонні поїздки, зростання числа туристичних організацій по всій території України.

Проаналізувавши ситуацію в туристичній галузі України, я спробувала видокремити її головні проблеми та знайти альтернативний шлях виходу з кризи. Звичайно, така робота є далекою від висновків та думок справжніх фахівців та експертів в цій галузі. Але, незалежно від рівня фахової підготовки, на сьогоднішній день є декілька речей, очевидних, мабуть, кожному громадянинові України. Найважливіше з них - закінчення Війни у країні.Тут нема чого добавити.Наступним кроком який негативно впливає на розвиток курортно- турис-тичногокомплексу є подолання кризи в країні. Ми бачимо відсутність явища масовості туризму ( як внутрішнього, так і зовнішнього) в Україну через низьку платоспроможність основної маси населення

Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.

Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму.

Туризм необхідно планувати на комплексній основі, брати до уваги всі аспекти законодавства, що стосуються інших секторів, таких як транспорт, зайнятість, охорона здоров'я, сільське господарство, зв'язок та ін.".

Так, правову базу діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності.

Також аби досягти успіху слід докласти загальних зусиль до розв'язання іншої проблеми- Державного бюрократизму. Це мають бути не лише викладені на папері думки законодавців з приводу того, якою б вони хотіли бачити галузь туризму у майбутньому, а конкретні вчинки з їх боку. І починати слід не тільки з економічних та законодавчих нюансів.Курортно-туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє зокрема та майбутнє економіки, а, отже, і життя України в цілому

ЛІТЕРАТУРА

1. Перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні.[ Електронний

Ресурс ] Режим доступу:ttps://otherreferats.allbest.ru/sport/00242560_0.htm

2. Курортно-туристичний комплекс України[ Електронний ресурс ] Режим доступу: http://ukrefs.com.ua/58656-Kurortno-turisticheskiiy-kompleks-Ukrainy.html

3. Мотиви туризму. [Електроннийресурс. ] Режим доступу:

https://pidruchniki.com /13761025/turizm/motivi_tsili_podorozhey

4. Економічні субфункціі туризму [Електронний ресурс ] Режим доступу: (http://tourlib.net/statti_ukr/kolosinska2.htm)

5. Сучасні різновиди туризму [ Електронний ресурс ] Режим доступу: (https://pidruchniki.com/1373112043584/turizm/religiyniy_turizm_sakralniy_turizm_palomnitskiy_turizm_ezoterichniy_turizm)

6. Основні фактори розвитку ринку туристичних послуг.[ Електронний ресурс ] Режим доступу:(http://tourlib.net/statti_ukr/momont4.htm)

7. Закон України «Про туризм» у редакції від 26.04.2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua.

8. Фактори розвитку туристичної галузі. [Електронний ресурс] Режим доступу:file:///C:/Users/user1/Downloads/Nvkhdu_en_2014_8(3)__18.pdf)

9. Систематизація функцій туризму. [Електронний ресурс ] Режим доступу:(http://tourlib.net/statti_ukr/kolosinska2.htm)

10. Рекреаційні зони України.[.Електроний Ресурс ] Режим доступу: (https://otherreferats.allbest.ru/sport/00188084_0.html)

11. Сучасний стан природно- туристичного комплексу в Україні. [Електр. ресурс] Режим доступу: https://otherreferats.allbest. ru/sport /00242560_0.html

12. Курортно- рекреаційний комплекс України. [Електронний ресурс] Режим доступу:(https://works.doklad.ru/view/oyu3HDERyEE.html)

13. Категорії природоохоронних об'єктів України. [Електронний ресурс ] Режим доступу;(https://subject.com.ua/textbook/geography/8klas_6/47.html)

14. КТК, його проблеми та рішення [Електронний ресурс] Режим доступу https://works.doklad.ru/view/oyu3HDERyEE.html

15. Внутрішній туризм. Медіапортал[ Електронний ресурс] Режим доступу:

https://www.mediaport.ua/vnutrishniy-turizm-v-ukrayini-pereshkodi-i-perspektivi

16. Внутрішній туризм України. Перешкоди та перспективи [Електронний ресурс] Режим доступу:(https://www.mediaport.ua/vnutrishniy-turizm-v-ukrayini-pereshkodi-i-perspektivi)

17. Чорнобильська катастрофа. Вікіпедія. [Електронний ресурс] Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki %82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0

18. Тенденціі розвитку туристичної галузі України в умовах політико-економічної нестабільності. [Електронний ресурс ] Режим доступу:(http://tourlib.net/statti_ukr/miguschenko5.htm)

19. Іноземний досвід регулювання туристичної діяльності. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/solovjov.htm

20. Козловский Е.В. Иностранный опыт регулирования международного туризма и его использования в Украине [Електронний ресурс] Tourism in Ukraine - Режим доступу : http://www.ukrtourism.com.ua/ru/articles/1305/

21. Жукова М.А. Управление индустрией туризма в современных условиях: Дис. ... д-ра экон. наук: 08.00.05. - М, 2003. - 354 с.

22. Напрями регулювання структурних диспропорцій в туристичній сфері країн центрально-східної та південної Європи: досвід для України в контексті розширеної зони вільної торгівлі [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень - Режим доступу: http://www.niss.lviv.ua/analytics/79.htm

23. Мігущенко Ю. Інституційне забезпечення розвитку сфери туризму в українсько-польському транскордонному регіоні [Електронний ресурс] / Регіональний філіал НІСД у м. Львові - Режим доступу: http://www.niss.lviv.ua/analytics/140.htm

24. Гутник О.В. Особливості реалізації державної політики Польщі у сфері туризму [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/gutnyk.htm

25. Гутник О.В. Особливості реалізації державної політики Польщі у сфері туризму / О.В. Гутник // Публічне адміністрування: теорія та практика. - 2010. - Випуск 1(3). - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/gutnyk.htm.

26. Напрями регулювання структурних диспропорцій в туристичній сфері країн центрально-східної та південної Європи: досвід для України в контексті розширеної зони вільної торгівлі [Електронний ресурс] / Національний інститут стратегічних досліджень - Режим доступу: http://www.niss.lviv.ua/analytics/79.htm

27. Державна політика в сфері туризму. Проблеми та методи їх вирішення. [Електронний ресурс]. Режим доступу :http://tourlib.net/statti_ukr/antonjuk.htm

28. Державне та муніципальне управління в галузі туризму - 2007. - [Цит. 2008, 5 червня] - Доступний з http://www.tourism.if.ua/ua/tourism/doc/

29. Перспективи подальшого розвитку курортно- туристичного комплексу в Україні. Електронний ресур Режи доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/miroshnyk.htm)

30. Гутник О.В. Особливості реалізації державної політики Польщі у сфері туризму [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://tourlib.net/statti_ukr/gutnyk.htm

31. Програми добросусідства Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Українсько-польсько-білоруське співробітництво понад кордонами (12.10.2016 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pl-by-ua.eu/ua,news,186

32. Закон України «Про туризм» від 18.11.2003 р. №1282. - IV - ВР

33. Державне та муніципальне управління в галузі туризму - 2007. - [Цит. 2008, 5 червня] - Доступний з http://www.tourism.if.ua/ua/tourism/doc/

34. Державна політика в сфері туризму. Проблеми та методи їх вирішення. [Електронний ресурс]. Режим доступу :http://tourlib.net/statti_ukr/antonjuk.htm

35. В.Цибух “Туризм в Україні” // “Економіст”, №6 (June) 2003 р.,

36. Дідик М. Я. «Актуальні проблеми економіки №6(36), 2004

37. Д.Прейгер, І.Малярчук “Розвиток туризму в Україні” // Економіка України”, № 6 (червень) 2004 р. ,

ДОДАТОК А

Класифікація факторів, які впливають на розвиток туристичної галузі.

Размещено на Allbest.ru