Оцінка впливу державного регулювання на фінансовий стан підприємства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

ВСТУП

Економіка сучасних розвинених країн стала планомірно керованою. Перехід до планомірно-ринкової економіки, її нормальне функціонування та поступальний розвиток передбачають необхідність державного регулювання, тобто наявність регульованого ринку в усіх сферах суспільного відтворення. Діючі ринкові механізми певною мірою потрібно доповнювати системою державного втручання, якій властива управлінсько-планова та контрольна діяльність відповідних органів влади.

Державне регулювання економіки - форма управління економікою, що представляє собою вплив державних органів на економічні процеси. Воно застосовується в умовах, коли об'єкт управління безпосередньо не підпорядкований суб'єкту управління, тобто якомусь державному органу.

Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного, стабільно-поступального економічного, соціального, наукового і культурного розвитку країни. Таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами.

Метою курсової роботи є оцінка впливу державного регулювання на фінансовий стан підприємства.

Об'єктом дослідження являється агропромисловий комплекс „Нивотрудівський".

Предмет дослідження є вплив податків на діяльність підприємства.

Завдання курсової роботи є:

- дослідити діяльність АПК „Нивотрудівський";

проаналізувати фінансові результати підприємства;

- розглянути вплив державного регулювання на діяльність даного підприємства.

Для вирішення поставленого завдання використаємо методи дослідження - вертикальний, горизонтальний, порівняльний, факторний.

РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ФАКТОР СТИМУЛЮВАННЯ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Сутність та необхідність державного регулювання діяльності підприємства

Державне регулювання економіки покликане забезпечити її рівновагу і сталий розвиток.

Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства є системою типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють правомочні державні установи та суспільні організації з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінилися.

На думку Д.М. Стеченка [6,с.24],державне регулювання можна визначити як вплив держави на відтворювальні процеси в економіці відповідними засобами з метою зорієнтувати суб'єктів господарювання і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної політики суспільного розвитку. Державне регулювання - це майже всі функції держави, пов'язані з економічною та економічно - соціальною діяльністю і покликані забезпечити умови функціонування ринкової економічної системи.

Державне регулювання охоплює всі напрямки суспільного виробництва. Однак першочергова увага приділяється регулюванню відносин власності та підприємництва, інвестицій і структурної перебудови галузей матеріального виробництва, соціального розвитку і ринку праці, фінансового ринку та грошового обігу, територіальних пропорцій і регіональних ринків, природокористування, зовнішньоекономічної діяльності. Ці питання становлять основний зміст державного регулювання економіки. [6,9]

Вчений А.Дьомін визначає механізм державного регулювання як систему технічних для певного способу виробництва форм, методів, важелів, інструментів впливу на економіку, на процес відтворення на основі властивих йому законів і згідно з правовими нормами суспільства. [4,115]

Л. Дідківська, Л. Головко визначають державне регулювання економіки, як систему заходів держави для здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально - економічних проблем розвитку національної економіки і всього суспільства. [5,23]

Дещо по-іншому підходить до визначення терміну С. Чистов, розглядаючи державне регулювання економіки з теоретичного і практичного погляду. З теоретичного погляду державне регулювання економіки - це система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів і засобів впливу держави на перебіг соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики.

З практичного погляду державне регулювання економіки - це сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики. [8,24-25]

Отже, державне регулювання - це комплекс заходів держави, спрямованих на скерування поведінки товаровиробника в напрямі, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади цілей.

Потреба в державному регулюванні економіки теоретично обґрунтована Дж.М. Кейнсом. Мета державного втручання полягає в забезпеченні прибутковості капіталу, запобіганні соціальному вибуху, який може статися внаслідок безробіття, падіння рівня життя, інфляції та інших явищ. На думку Дж. М. Кейнсом та його прихильників, держава повинна взяти на себе відповідальність не лише за стан виробництва, формування сукупного попиту, але й за ситуацію у сфері зайнятості, використання трудових ресурсів, регулювання доходів населення.

Об'єктивними причинами необхідності державного регулювання в умовах сьогодення є:

- наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;

- недосконалість цінового механізму для певної групи товарів, який робить їх виробництво неефективним;

- повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

- забезпечення стабільності і гармонійності суспільства;

- сприяння збереженню та відтворенню природного, культурного, національно-історичного середовища існування народів;

- розв'язання питань міжнародної політики і співпраці. Основними принципами створення системи державного регулювання

економіки в нашій країні є:

- принцип розумної достатності (державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів);

- принцип поступовості (командно-адміністративні методи регулювання замінюються правовими та економічними в міру створення об'єктивних умов - демонополізації, приватизації, стабілізації тощо);

- принцип адекватності (система державних регуляторів економіки повинна відображати реальний стан соціально-економічного розвитку).

Основними функціями державного регулювання економіки є:

- регулювання макроекономічних процесів і пропорцій;

- регулювання зовнішньоекономічних відносин;

- розроблення і регулювання науково-технічної, інвестиційної та соціальної політики;

- захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв;

- розроблення і регулювання регіональної політики;

- соціальний захист населення;

- захист особи, інтересів товаровиробника і держави;

- утримання і забезпечення ефективної роботи органів державної влади. [9,37]

Отже, державне регулювання є політикою, що визначає правові обмеження для підприємств усіх сфер економіки, політикою, яка через застосування державою спеціальних заходів впливає на поточні ринкові події. Серед державних заходів виокремлюють шість цінових обмежень: обмеження прибутку, витрат; установлення стандартів якості та кондиції; розширення публічних і тарифних зобов'язань; визначення виробничих обов'язків, обов'язків транспортування та постачання транспортних підприємств. [6,12]

1.2 Методи державного регулювання підприємства

Під методами державного регулювання економіки розуміють засоби впливу держави на сферу підприємництва з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до прийнятої національної економічної політики.

Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного, стабільно-поступального економічного, соціального, наукового і культурного розвитку країни. Як видно з рисунка 2.1., таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами. їх слід органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, сучасного стану економіки.

Обов'язковою передумовою державного регулювання економіки є створення необхідної правової бази. Правову основу такого регулювання становлять законодавчі та нормативні акти, котрі визначають порядок формування і функціонування елементів ринкового господарства.

Правове регулювання - це діяльність органів державної влади й управління щодо встановлення та контроль за дотриманням обов'язкових юридичних правил поведінки суб'єктів права.

Серед правових методів регулювання економіки важливе місце посідають закони, спрямовані на тривале правове регулювання ринку.

Постанови, укази, декрети, рішення виконують функції короткотермінового, або оперативного регулювання.

В Україні створена певна правова основа для функціонування ринкових відносин, зокрема, прийняті Конституція та Закони „Про власність", „Про банки і банківську діяльність", „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції", „Про банкрутство", „Про інвестиційну діяльність", „Про захист іноземних інвестицій в Україні", „Про державне мито", „Про оплату праці" та інші; укази та розпорядження Президента України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів; нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. [6,13].

Суть адміністративних методів полягає у прямому втручанню в діяльність товаровиробника шляхом доведення обов'язкових для виконання державних замовлень (контрактів), ліцензування, встановлення норм і стандартів щодо регламентації відповідності вимогам внутрішнього і зовнішнього ринків, державного підприємництва.

Адміністративне регулювання необхідне при розробці жорстких стандартів, які гарантують населенню життя в умовах економічної безпеки, при встановленні гарантованого мінімуму заробітної плати і допомоги по безробіттю, при підготовці нормативних актів, спрямованих на захист національних інтересів у системі світогосподарських зв'язків. [13,192]

До адміністративних методів відносять визначення і підтримку мінімально допустимих рівнів життя населення, захист внутрішнього ринку і національних інтересів у системі міжнародного співробітництва та реалізацію цільових програм.

Рисунок 2.1 Класифікація методів і засобів держаного регулювання економіки

Також відноситься і ліцензування, яке здійснюється з метою недопущення на ринок неякісної продукції (послуг), впорядкування підприємницької діяльності у тих сферах, які не можуть регулюватися ринком.

Державне підприємництво передбачає перелік і механізм створення, функціонування підприємств з державною формою власності на засоби виробництва.

Державне замовлення - це важливий інструмент державного регулювання економіки. Воно виконує функції:

- забезпечення першочергових державних та спеціальних потреб у найважливіших видах продукції (робіт, послуг);

- формування необхідних пропорцій соціально-економічного розвитку виробництва;

- забезпечення виконання прийнятих Верховною Радою України законодавчих актів і державних програм;

- забезпечення функціонування систем, які гарантують належний життєвий рівень народу та його екологічну безпеку;

- формування державних резервів і запасів;

- виконання міжнародних угод з питань економічного та науково-технічного співробітництва;

- задоволення потреб оборони та інших споживань. Фінансування державних замовлень здійснюється у двох напрямках. У першому воно фінансується з державного бюджету, інших фінансових коштів і фондів, у другому - держава не забезпечує державне замовлення фінансовими ресурсами.

Державний контракт. Замовниками у державних контрактах виступають уповноважені на це від Кабінету Міністрів України органи виконавчої державної влади. Укладаючи контракт замовник виступає від імені держави гарантом фінансування поставок продукції (робіт, послуг), передбачених контрактом у межах асигнувань, виділених йому на ці потреби.

Адміністративні методи включають і квотування. Як засіб державного регулювання економіки воно вводиться з метою прямого встановлення державою підприємствам-монополістам їхньої частки у виробництві, збуті, експорті, імпорті товарів. Квота визначає частку учасника у капіталі, лімітах можливих кредитів.

Система норм і стандартів регулює відносини у сферах праці, якості продукції, охорони навколишнього середовища, соціального захисту населення через встановлення рівня вимог щодо їхнього складу.

Стандарти - це єдині норми за технологією виробництва, типами, марками, параметрами, розмірами, якістю виробів, а також за величиною вимірювань, методами контролю і правилами упакування, маркування та зберігання продукції. [9,46].

Економічні методи державного регулювання підрозділяються на методи грошово-кредитної, фінансово - бюджетної політики, індикативне планування, цінова політика.

Грошово-кредитне регулювання в Україні здійснює Національний банк.

Основними засобами грошово-кредитного регулювання є:

- регулювання дисконтної ставки (дисконтна політика, здійснювана центральним банком);

- встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів, які фінансові інститути країни зобов'язані зберігати в національному банку;

- операції державних установ на ринку цінних паперів, такі як емісія державних зобов'язань, торгівля ними і погашення.

За допомогою цих інструментів держава ринеться змінити співвідношення попиту і пропозиції на фінансовому ринку в потрібному напрямку. Пряме державне господарське регулювання здійснюється засобами бюджетної політики. [14,5]

Суть фінансово-бюджетних засобів регулювання полягає у встановленні державного оподаткування і державних витрат з таким розрахунком, щоб вони приводили економіку в стан рівноваги.

Використання засобів фінансово-бюджетного регулювання зводиться до: маніпулювання ставками податків запровадження багатоканального формування бюджету (різноманітні податки, збори, платежі, відрахування); координації державних виплат; амортизаційної політики.

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є податки. Вони також широко використовуються для впливу на діяльність суб'єктів господарства. Державне регулювання за допомогою податків залежить у вирішальному ступені від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, а також від видів і розмірів економічного розвитку країни: показники розвитку економіки в цілому (макроекономічні показники), окремих її сфер, соціального розвитку, зовнішньоекономічної діяльності та ін. Але серцевиною індикативних планів є економічні програми, спрямовані на розв'язання найбільш актуальних проблем розвитку країни. Не випадково тому індикативне планування часто називається економічним програмуванням. Кількість і характер економічних програм залежить від конкретних цілей та умов розвитку національної економіки. [13,192]

Специфічними засобами державного впливу на економіку виступає економічне прогнозування, програмування, планування, переконання громадськості.

1.3 Аналіз методик фінансового стану підприємства

Здатність підприємства своєчасно погашати свої боргові зобов'язання характеризує його фінансовий стан. Під фінансовим станом підприємства розуміють також рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Оцінка фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують господарсько-фінансове становище суб'єктів господарювання.

До основних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, належать такі:

- прибутковість (рентабельність);

- оптимальний розподіл прибутку;

- оптимальні розміри власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

- наявність власних джерел формування оборотних активів в обсязі, достатньому для їх покриття;

- платоспроможність підприємства. [11,275-276]

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

- горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або і середньо галузевими та середніми показниками;

- факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), колі-результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; виокремлення ізольованого впливу факторів;- відсоткових чисел; диференційний; логарифмічний; інтегральний; простих і складних відсотків; дисконтування. У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. Необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. [7,246-248]

В.В. Бурковський пропонує використовувати для рішення задач фінансового аналізу цілий ряд спеціальних методів. А саме, використовувати такі системи фінансового аналізу, який проводиться на підприємстві, як трендовий, структурний, порівняльний та аналіз коефіцієнтів. Зупинимося детальніше на аналізі фінансових коефіцієнтів, який базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників між собою. В процесі здійснення цього аналізу знаходять різні відносні показники, що характеризують різноманітні аспекти фінансової діяльності. Найбільше розповсюдження отримали слідуючи аспекти такого аналізу: фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності активів і рентабельності:

1) Аналіз фінансової стійкості. В процесі цього аналізу виявляють рівень ризику, зв'язаного з структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь фінансової стабільності майбутнього розвитку підприємства. Для проведення такого аналізу використовують такі фінансової коефіцієнти (табл.1.1).

Таблиця 1.1 Фінансові коефіцієнти, що оцінюють рівень фінансової стійкості підприємства

Назва коефіцієнта	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення	Економічна сутність
1	2	3	4
Коефіцієнт автономії, Ка	Ка=СВК/СА	СВК - сума власного капіталу; СА - сума всіх активів	Коефіцієнт показує, в якій мірі активи, що використовуються підприємством, сформовані за рахунок власного капіталу
Коефіцієнт фінансування, Кф	Кф=СЗК/СВК	СЗК - сума запозичених коштів	Коефіцієнт показує, яка сума запозичених коштів залучена підприємством в розрахунку на одиницю власного капіталу
Коефіцієнт заборгованості, Кз	Кз=СЗК/СК	СК - сума всього капіталу	Коефіцієнт показує, яка сума запозичених коштів приходиться на одинцю всього капіталу
Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності, Кдн	Кдн=(СВК+СЗК)/СК	Коефіцієнт показує, яка сума власного та запозиченого довгострокового капіталу приходиться на 1 грн загального капіталу

2) Аналіз платоспроможності. В процесі цього аналізу виявляється можливість підприємства своєчасно розраховуватися по своїм зобов'язанням в залежності від стану ліквідності його активів. Для виконання такого аналізу використовуються коефіцієнти, що наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Фінансові коефіцієнти, що оцінюють рівень платоспроможності підприємства

Назва коефіцієнта	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення	Економічна сутність
1	2	3	4
Коефіцієнт абсолютної платоспроможності, Кап	Кап=(ГА+ПФІ)/НЗ	Га - грошові активи ПФІ - поточні фінансові інвестиції НЗ -невідкладні зобов'язання (короткострокова заборгованість по поточним господарським зобов'язанням, перед бюджетом і по оплаті праці	Коефіцієнт показує, в якій мірі невідкладні зобов'язання можуть бути погашені за рахунок наявних активів ліквідній формі
Коефіцієнт проміжної платоспроможності, Кпп	Кпп= (ГА+ПФІ+Дз)/ПЗ	Дз - дебіторська заборгованість по поточним господарським зобов'язанням ПЗ - поточні зобов'язання (невідкладні зобов'язання, короткострокові запозичені кошти, короткострокові кредити банку	Коефіцієнт показує, в якій мірі всі поточні зобов'язання можуть бути погашені за рахунок грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості
Коефіцієнт поточної платоспроможності Кпот	Кпот = ОА/Пз	ОА - оборотні активі	Коефіцієнт показує, в якій мірі поточні зобов'язання будуть погашені за рахунок оборотних активів

3) Аналіз оборотності активів. В процесі цього аналізу встановлюється, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, обертаються в процесі діяльності підприємства. Для проведення аналізу оборотності активів використовуються фінансової коефіцієнти, приведені в таблиці 1.3

Таблиця 1.3 Фінансові коефіцієнти, що оцінюють рівень оборотності активів підприємства

Назва коефіцієнта	Алгоритм розрахунку	Умовні позначення	Економічна сутність
Коефіцієнт оборотності активів, Ка	Ка=ПП/Асер	ПП- об'єм продаж продукції; Асер - середня вартість активів	Коефіцієнт показує, яку кількість обертів виконують активи за період діяльності підприємства
Коефіцієнт оборотності оборотних активів, Коа	Коа=ПП/ОАсер	ПП- об'єм продаж продукції; ОАсер - середня вартість оборотних активів	Коефіцієнт показує, яку кількість обертів виконують оборотні ктиви за період діяльності підприємства
Тривалість одного обороту активів підприємства, Та	Та = ПД/Ка	ПД- число днів в періоді	Показник вказує скільки днів триває один оборот загальних активів підприємства
Тривалість одного обороту оборотних активів підприємства,	Та = ПД/Коа	ПД- число днів в періоді	Показник вказує скільки днів триває один оборот оборотних активів підприємства

4) Аналіз рентабельності. В процесі цього аналізу встановлюється рівень прибутковості використання капіталу в цілому або окремих його частин, а також рівень прибутковості по відношенню до інших показників господарської діяльності. Для проведення аналізу використовуються коефіцієнти, що наведені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Фінансові показники, що визначають коефіцієнти рентабельності підприємства

Назва показника	Алгоритм розрахунку	Умовні скочення
1	2	3
Коефіцієнт рентабельності загальних активів (коефіцієнт фінансової рентабельності),Ра	Ра=ПР/Асер	ПР - прибуток ; Асер - середньорічна вартість загальних активів
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (коефіцієнт фінансової рентабельності), Рк	Рк=ПР/ВКсер	ВКсер - середня сума власних коштів підприємства
Коефіцієнт рентабельності продаж, РП	РП=ПР/ПП	х
Коефіцієнт рентабельності поточних витрат, Рв	Рв=ПР/ВР	Сума валових витрат виробництва та збуту

Таким чином, в ході аналізу фінансового стану підприємства використовуються прийоми, методи та моделі аналізу, що залежить від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВПЛИВУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ДІЯЛЬНІСТЬ АПК „НИВОТРУДІВСЬКИЙ" ЗА 2003-2005 р.р.

2.1 Характеристика і основні техніко-економічні показники АПК„Нивотрудівський"

Агропромисловий комплекс „Нивотрудівський" знаходиться на території с.Нива трудова Апостолівського району Дніпропетровської області. Агропромисловий комплекс „Нивотрудівський" є самостійним структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства „Міттал Стіл Кривий Ріг". АПК має свій бухгалтерський облік з незакінченим оборотним балансом, який надається в головну бухгалтерію комбінату, має печатку з позначенням свого найменування, штамп для завірення документів, при необхідності може мати свій рахунок для здійснення поточних розрахунків і отримання дотацій, як сільгоспвиробник. Безпосередньо підпорядковується директору з персоналу комбінату.

Підрозділ створений з метою виробництва та переробки сільськогосподарської продукції для забезпечення продуктами харчування управління громадського харчування та торгівлі комбінату.

Основними напрямками агропромислового комплексу „Нивотрудівський" є:

- виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

- торгівельна діяльність в сфері громадського харчування, щодо реалізації продуктів харчування;

- надання тракторних та авто послуг, а також послуг по переробці сільськогосподарської продукції юридичним особам, та громадянам, на підставі укладених угод, або в ініціативному порядку на у мовах, визначених домовленістю сторін;

- проведення реконструкцій, поточних та капітальних ремонтів основних фондів, промислових та інженерних споруд і комунікацій;

- здійснення будь-яких видів господарської діяльності, які не суперечать чинному законодавству.

Агропромисловий комплекс „Нивотрудівський" включає в себе 28 підрозділів, із них основні:

- племінна ферма по вирощуванню свиней, 10 000 голів великої білої породи;

- три сільськогосподарських відділення, які включають в себе: три тракторно-польових бригад, дві молочно - товарні ферми, пасіку.

До переробних відділків відносять:

- відділок по переробці сільськогосподарської продукції, де встановлені дві крупорушки та два млина, і проводиться переробка зерна на муку і крупу;

- дві санітарні бойні, де проводиться забій тварин на м'ясо;

- молоко пункт;

- зернотік.

Для обслуговування основного виробництва є слідуючи підрозділи: автоколона, мехколона, дві майстерні по ремонту сільськогосподарської техніки та обладнання, ремонтно-будівний відділок, котельна племінної ферми, центральний енергорозподільний пункт, лабораторія, центральний склад, столова, відділок охорони, нафтозаправна станція.

Агропромисловий комплекс „Нивотрудівський" не є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, Положення про АПК, наказів, розпоряджень по комбінату, рішень зборів акціонерів.

АПК не має права укладати угоди, набувати особисті не майнові права, нести обов'язки, бути позивачем в місцевому, господарському та третейському суді.

Майно агропромислового комплексу „Нивотрудівський" становляї основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яки відображається у самостійному балансі АПК, та які є складовою частиної балансу комбінату.

Формування майна АПК відбувається за рахунок фінансування комбінату згідно з чинним законодавством. Комбінат здійснює контроль з ефективністю використання та збереження закріпленого за АПК майн правомірністю дій по відношенню до власності комбінату.

Таблиця 2.1 Основні техніко - економічні показники фінансово-господарської діяльності АПК „Нивотрудівський"

Показники	Од. вим	Роки	Відхилення + (-)
		2003	2004	2005	2004/ 2003	2005/ 2004
1	2	3	4	5	6	7
Об'єм валової продукції в порівняльних цінах	тис грн	17069	16393	16930	-676	537
в т.ч. рослинництво	Тис грн	3778	5694	5107	1916	-587
тваринництво	тис грн	13291	10699	11823	-2592	1124
Валовий збір зернових всього	т	6033	10403	9638	4370	-765
Соняшник	т	486	533	938	47	405
Посівні площі: зернові всього	га	1958	2336	2379	378	43
соняшник	га	315	349	468	34	119
Валовий надій молока	т	2569	2115	2409	-454	294
Продукція вирощування тварин:	т	2208	1775	1939	-433	164
в т.ч. ВРХ	т	343	303	234	-40	-69
свині	т	1865	1472	1705	-393	233
Поголів'я тварин:
корови	ГОЛ	543	509	556	-34	47
молодняк ВРХ	ггол	1460	1125	925	-335	-200
свині	гол	10842	9425	10317	-1417	892
Вартість основних фондів	млн. грн	113,1	111,8	112,8	-1,3	1,0
Виручка від реалізації продукції	тис грн	8930	91	137	-8839	46
Собівартість реалізованої продукції	тис грн	11560	80	112	-11480	32
Валовий прибуток	Тис грн	-2630	11	25	2641	14
Рентабельність продукції	%	-22,8	13,7	22,3	36,5	8,6
Фонд оплати праці	тис грн	5268	6781	8476	1513	1695
Численність робітників	чол	770	759	779	-11	20
в т.ч. робочих	чол	660	649	666	-11	17
Середньомісячна заробітна плата	грн	570	744	907	174	163
Фондоозброєність	тис грн	146,9	147,3	144,8	0,4	-2,5
Дебіторська заборгованість	тис грн	1928	1755	1736	-173	-19
Кредиторська заборгованість	Тис грн	1241	579	206	-662	-373

Як видно з таблиці 2.1 об'єм валової продукції в порівняльних цінах в 2004р знизився на 676 тис грн. в порівнянні з 2003р, а в порівнянні з 2005р виріс на 537 тис грн.. Це пов'язано із зменшенням продукції вирощування тварин в 2004р в порівнянні з 2003р на 433 т, а в 2005р цей показник виріс на 161 т в порівнянні з 2004р. Недополучення продукції вирощування пов'язано зі змінами в кількісному стані поголів'я тварин. Так, в 2004р поголів'я тварин зменшилось, а саме корів на 34 гол., молодняк ВРХ на 335 гол., свиней на 1417 гол в порівнянні з 2003р., а порівнянні з 2005р поголів'я корів збільшилось на 47 гол., молодняк ВРХ зменшилось на 200 гол., свиней збільшилось на 892 гол.

Валовий збір зернових в 2004р виріс в порівнянні з 2003р на 4370т, а в 2005р зменшився в порівнянні з 2004р на 765 т. Це пов'язано зі зміною посівної площі та врожайності зернових культур.

Чисельність працівників на підприємстві коливається від 770 чол. в 2003р до 779 чол. в 2005р. Середньомісячна заробітна плата на протязі досліджує мого періоду постійно зростала з 570 грн. в 2003р до 907 грн. в 2005р. Це пов'язано з ростом фонду заробітної плати з 5268 тис грн. в 2003р до 8476 тис грн. в 2005р.

В 2003р від реалізації продукції отримали збиток який складає 2630тис грн. , рентабельність - 22,8%, а в 2004р і в 2005р отримано прибуток, який складає відповідно 11 тис грн. і 25 тис грн., рентабельність зросла в 2004р в порівнянні з 2003р на 36,5%, а в 2005р в порівнянні з 2004р на 8,6%.

Дебіторська заборгованість зменшується за досліджуємий період, але не в значній мірі з 1928 тис грн. в 2003р до 1736 тис грн. в 2005р.за рахунок перерахування коштів контрагентам. Значно зменшилась кредиторська заборгованість з 1241 тис грн. в 2003р до 206 тис грн. в 2005р., за рахунок перерахування АПК коштів за одержані послуги і отримані товари.

2.2 Аналіз фінансового стану АПК „Нивотрудівський"

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, які відображають процес формування і використання фінансових ресурсів.

Для проведення аналізу змін основних фінансових показників складаємо порівняльний аналітичний баланс, в який включаються основні агреговані показники бухгалтерського балансу.

Таблиця 2.2 Агрегований порівняльний баланс підприємства АПК „Нивотрудівський" у 2003-2005 р.р.

Активи	На кінець 2003 Р-	На кінець 2004 Р-	На кінець 2005 Р-	Відхилення (+,-)
				2004/ 2003	2005/ 2004	темпи росту (%)
Необоротні активи	51936	35209	35388	-16727	179	-32,2	0,5
В % до підсумку	73,8	64,5	62,3	105,9	8
Оборотні активи	18302	19173	21147	871	1974	4,8	10,3
В % до підсумку	26	35,1	37,2	-5,5	88,5
Витрати майбутніх періодів	115	182	260	67	78	58,3	42,9
В % до підсумку	0,2	0,3	0,5	-0,4	3,5
Баланс	70353	54564	56795	-15789	2231	-22,4	4,1

Як видно з даних таблиці 2.2 горизонтальний аналіз агрегованих показників підприємства показав, що на кінець 2004 року вартість майна зменшилась на 15789тис. грн., а на кінець 2005 року по зрівнянню з 2004 роком зросла на 2231 тис. грн.

Головним фактором зменшення вартості майна підприємства являється зменшення необоротних активів з 51936 тис. грн. в 2003 році до 35388 тис. грн. в 2005 році, хоча і збільшились оборотні активи з 18302тис. грн. в 2003 році до 21147 тис. грн. в 2005 році, також збільшувались витрати майбутніх періодів з 115 тис. грн. в 2003 році до 260 тис. грн. в 2005 році.

Вертикальний аналіз балансу показав, що змінилася структура агрегованих показників. Питома вага необоротних активів до кінця 2004року зменшилась з 74,8% до 64,5%, а до кінця 2005року на 62,5%; оборотні активи до кінця 2004 року зросли з 26%) до 35,1%), а в 2005 році до 37,2%; витрати майбутніх періодів зросли в 2004 році з 0,2%> до 0,3% і до кінця 2005 року до 0,5%>.

Таблиця 2.3 Порівняльний аналіз джерел фінансування АПК „Нивотрудівський" за2003-2005 р.р.

Пасиви	На кінець 2003 Р	На кінець 2004 Р	На кінець 2005 Р	Відхилення (+,-)
				2004/ 2003	2005/ 2004	темпи росту (%)
І Власний капітал
Всього по розділу І	44163	31467	30896	-12696	-571	-28,7	-1,8
В % до підсумку	62,8	57,7	54,4	-5Д	-3,3
ІІ.Забезпечення наступних виплат і платежів
Всього по розділу II
В % до підсумку
111 .Довгострокові зобов'язання
Всього по розділу III
В % до підсумку
IV Поточні зобов'язання
Всього по розділу IV	26190	23097	25899	-3093	2802	-11,8	12,1
В % до підсумку	37,2	42,3	46,5	5,1	3,3
Доходи майбутніх періодів
Баланс	70353	54564	56795	-15789	2231	-22,4	4,1

Як видно з даних таблиці 2.3 горизонтальний аналіз показників підприємства показав, що головним фактором зменшення вартості майна підприємства являється зменшення власного капіталу з 44163 тис. грн. в 2003 році до 30896 тис. грн. в 2005 році, зменшились поточні зобов'язання з 26190тис. грн. в 2003 році до 25899 тис. грн. в 2005 році.

Вертикальний аналіз балансу показав, що змінилася структура агрегованих показників. Питома вага власного капіталу до кінця 2004року зменшилась з 62,8% до 57,7%, а до кінця 2005року на 54,4%; поточні зобов'язання до кінця 2004 року зросли з 37,2% до 42,3%, а в 2005 році до45,6%.

Зовнішнім виявом фінансової стійкості підприємства є його платоспроможність. Підприємство вважається платоспроможним, якщо наявні у нього грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення і активні розрахунки покривають його короткострокові зобов'язання.

Для аналізу фінансової стійкості необхідно розрахувати такий показник як надлишок коштів для формування запасів і затрат, який знаходиться як різниця між об'ємом джерел коштів і об'ємом запасів.

Для характеристики джерел коштів для формування запасів і затрат використовують показники, які відображають різну ступінь обхвату видів джерел: наявність власних оборотних коштів; загальна величина основних джерел для формування запасів і затрат. На основі цих показників розраховують показники забезпеченості запасів і затрат джерелами їх формування: надлишок або нестача власних оборотних ресурсів; надлишок або нестача власних коштів та довгострокових кредитів і займів; надлишок або нестача основних джерел покриття запасів.

Таблиця 2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства АПК „Нивотрудівський" у 2003-2005 р.р..тис.грн.

№ п/п	Показник	На кінець 2003 р.	На кінець 2004 р.	На кінець 2005 р.
1	Власний капітал	44163	31467	308960
2	Необоротні активи	51936	35209	35388
3	Власні обігові кошти	-7773	-3742	-4492
4	Довгострокові зобов'язання	-	-	-
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів	-7773	-3742	-4492
6	Короткострокові кредити	-	-	-
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів	-7773	-3742	-4492
8	Запаси	16291	17416	19408
9	Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів	-24064	-21158	-23900
10	Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик	-24064	-21158	-23900
11	Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів	-24064	-21158	-23900
12	Тип фінансової стійкості	Кризовий фінансовий стан

Як видно з таблиці 2.4 у підприємства кризовий фінансовий стан, тобто для забезпечення запасів не вистачає власних оборотних коштів.

Таблиця 2.5 Основні показники фінансової рівноваги підприємства АПК „Нивотрудівський" у 2003-2005 р.р.

Показники	Періоди	Відхилення + (-)	Норматив
	2003 р.	2004 р.	2005р.	2004/ 2003	2004/ 2003
1	2	3	4	5	6	7
1. Коефіцієнт ліквідності поточної (загальної ліквідності)	0,6988	0,8301	0,8165	0,1313	-0,0136	більше 1
2. Коефіцієнт термінової ліквідності	0,0768	0,0761	0,0672	-0,0007	-0,0089	0,8-1
1	2	3	4	5	6	7
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0032	0,0001	0,0001	-0,0031	-	0,2-0,4
4. Коефіцієнт фінансової залежності	1,5930	1,7369	1,8383	0,1439	0,1014	більше 0,2
5. Коефіцієнт автономії	0,6277	0,5757	0,5440	-0,052	-0,0317	більше 0,5
5. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	0,0019	0,0001	0,0001	-0,0018	-	Менше 1

Для одержання кількісних характеристик фінансової стійкості підприємства використовують слідуючи фінансові коефіцієнти:

- Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу (розраховується згідно формулі 1.1) характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50%, тобто КА >0,5. Як видно з таблиці 2.5 на протязі 2003 - 2005 років підприємство мало стійке фінансове положення.

- Коефіцієнт фінансової залежності - це показник обернений до коефіцієнта автономії (розраховується згідно формулі 1.3). Якщо КЗ =1, підприємство не має позик. У підприємства достатньо власних коштів для покриття заборгованості. В нашому випадку коефіцієнт фінансової залежності більше 1, підприємство не має позик.

- Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (коефіцієнт фінансування) доповнює коефіцієнт автономії (розраховується згідно формулі 1.2). Нормальне співвідношення залучених і власних коштів КФ =1. Зростання цього показника обумовлює залежність підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості. В даному випадку підприємство має відносно стійкий фінансовий стан, так як показники менше 1.

Ліквідність підприємства - це спроможність швидко продавати активи і одержувати кошти для сплати своїх зобов'язань. Основним і: показників ліквідності являються коефіцієнти поточної, швидкої ті абсолютної ліквідності. Коефіцієнт ліквідності поточної (покрита загальної платоспроможності) (розраховується згідно формулі 1.7 показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну; грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань Значення коефіцієнту 1-1,5 свідчить про те, що підприємство власне ліквідує борги. По даним таблиці 2.5 видно, що підприємство власно ш ліквідує своєчасно заборгованість.

Коефіцієнт ліквідності термінової (розраховується згідно формул: 1.6) показує частину коштів, які можуть бути використані, якщо можливе погашення всіх або деяких поточних зобов'язань наступить терміново Критичне значення коефіцієнту 0,8-1. По даним таблиці 2.5 видно, ще показник коефіцієнту не відповідає нормативу, що свідчить пре некредитоспроможність підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (розраховується згідно формулі 1.5) характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2-0,35. З таблиці видно, що на протязі 2003-2005 років підприємство неспроможне негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Важливим показником, який відображає кінцеві фінансові результати підприємства, є рентабельність. Рентабельність характеризує прибуток, який одержаний з кожного рубля коштів, вкладених в підприємство або інші фінансові операції.

Таблиця 2.6 Розрахунок коефіцієнтів рентабельності АПК „Нивотрудівський" у 2003-2005р.р.

Показники	Періоди	Відхилення(+,-)
	2003 р.	2004	2005	2004/ 2005.	2005/ 2004
1. Рентабельність усього капіталу	-0,08	-0,04	-0,05	0,04	-0,01
2. Рентабельність власного капіталу	-0,15	-0,06	-0,09	0,09	-0,02
3. Рентабельність продаж	-0,23	0,14	0,22	0,37	0,08
4. Рентабельність основної діяльності	-0,29	0,12	0,18	0,41	0,06

Рентабельність усього капіталу (сукупних активів) показує, чи має підприємство базу для забезпечення високої прибутковості власного капіталу (розраховується згідно формулі 1.12). Рентабельність на підприємстві зросла з -0,08 до -0,05, це значить, що на кінець 2005 року на 1 грн. активів в результаті діяльності, підприємство не отримує 0,05коп.

Рентабельність власного капіталу (розраховується згідно формулі 1.13) характеризує ефективність використання власного капіталу. По результатам звітного періоду робітники підприємства не отримали на 1 грн. власного капіталу 0,09 коп., що менше ніж на початку періоду на 0,06 коп.

Рентабельність продажів (розраховується згідно формулі 1.14) характеризує ефективність підприємницької діяльності. За 2003 рік кожна гривня реалізації продукції не принесла -0,23 коп. До кінця 2005 року кожна гривня реалізації продукції принесла до 0,22 коп.

Рентабельність основної діяльності (розраховується згідно формулі 1.15) дозволяє знайти отриману на кожну 1 грн., яка була потрачена для виробництва кінцевого продукту. За 2004 рік рентабельність основної діяльності збільшилась на 0,41 і складає 0,15 на 1 грн. затрат, а в 2005 році в порівнянні з 2004 роком - на 0,06 і складає 0,18 на 1 грн затрат.

Коефіцієнти ділової активності дають можливість проаналізувати ефективність...