Проект створення і розвитку судноплавної компанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ, УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Характеристика галузевих особливостей функціонування підприємства і тенденціі розвитку виробничого потенціалу

1.2 Порівняльна оцінка економіко-правових форм підприємств

1.3 Особливості організаційно-управлінських структур підприємства

Висновки першого розділу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УМОВ РОЗВИТКУ ТА ПРОЕКТНІ ПАРАМЕТРИ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУДНОПЛАВНОЇ КОМПАНІЇ

2.1 Виробнича структура та ресурсний потенціал компанії

2.2 Показники стану виробничого потенціалу підприємства

2.3 Обґрунтування шляхів поліпшення використання ресурсів підприємства

Висновки другого розділу

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ДОЦІЛЬНОСТІ НАРОЩУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУДНОПЛАВНОЇ КОМПАНІЇ

3.1 Прогнозування розвитку зовнішньоекономічної діяльності транспортного підприємства

3.2 Оцінка доцільності реалізації інвестиційного проекту

3.3 Фінансові результати функціональної діяльності судноплавної компанії як основного виду підприємства міжнародного фрахтового ринку

3.4 Показники використання основного капіталу судноплавної компанії

3.5 Оцінка фінансових результатів судноплавної компанії з урахуванням інфляції

Висновки третього розділу

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ РИЗИКУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

4.1 Оцінка середньої величини факторів ризику

4.2 Оцінка факторів ризику інвестиційних рішень з використанням коефіцієнта варіації

Висновки четвертого розділу

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

компанія судноплавний ресурс фінанси



ВСТУП

Морський транспорт має важливе значення для внутрішніх і зовнішніх перевезень масових вантажів, особливо на великі відстані, а також для обслуговування зовнішньої торгівлі. Саме тому робота в морській сфері досить прибуткова, особливо для власників судноплавних компаній.

Україна - морська держава. Морський транспорт є основою формування внутрішнього і міжнародного ринків, забезпечуючи розвиток нормальної ринкової економіки. Тому необхідно створювати і розвивати морські транспортні підприємства, адже саме вони формують значні надходження валютних коштів.

В основі даної роботи лежать розрахунки і обґрунтування доцільності використання з альтернативних джерел інвестиційних ресурсів, для створення адекватної промисловому потенціалу України провізної здатності національних судноплавних компаній і оцінка ризику інвестиційних проектів.

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань та набуття навичок економічних розрахунків по проектам створення підприємств і нормалізації їх функціонування в умовах зовнішньої конкуренції.

Завданням курсової роботи є аналіз зовнішніх і внутрішніх умов позиціонування судноплавних компаній на ринку транспортних послуг, обґрунтування конкурентних умов ефективного розвитку судноплавної компанії на підставі оцінки інвестиційних рішень, а також оцінка факторів ризику фінансової діяльності судноплавної компанії.

Для досягнення економічної стійкості в якості критеріїв створення підприємства розглядається підвищення його конкурентоспроможності, широке використання сучасної інформаційної бази.

Основою економічних розрахунків є оптимізація параметрів економічного зростання, довідкові та літературні джерела, що дозволять оволодіти сучасними прийомами і способами менеджменту функціональної та інвестиційної діяльності підприємств морегосподарського комплексу.



РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ, УМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Характеристика галузевих особливостей функціонування підприємства і тенденції розвитку виробничого потенціалу

Судноплавна компанія здійснює перевезення будівельних матеріалів по ренджу Північно-Західний регіон Чорного моря та Порти Шрі-Ланки.

Основою морських перевезень є обсяг і структура міжнародного поділу праці, що обумовлюють переміщення товару від продавця до покупця, які часто знаходяться в різних регіонах, а ,найчастіше, на різних континентах.

Таким чином, формою виробництва судноплавних компаній є переміщення вантажу, тобто продукцією судноплавної компанії «SeaLine» є послуга перевезення будівельних матеріалів по морському ренджу «Північно-Західний регіон Чорного моря та Порти Шрі-Ланки».

Продукція транспорту судноплавної компанії має такі особливості:

а) Транспорт не створює нової продукції, а тільки завершує процес виробництва інших галузей у сферу обігу. Тому жодне виробництво не може вважатися закінченим без транспорту.

б) Продукцію транспорту не можна заготовити про запас, вона не має напівфабрикатів (тоді, як будь-яку іншу продукцію матеріального виробництва можна виробити і скласти в запас). Тому при прогнозуванні зростання попиту на транспортну продукцію потрібно створювати резерви потужностей.

в) Виробничий процес транспорту відбувається поза межами території транспортного підприємства. Із цим пов'язані специфічні адміністративно-економічні відносини між господарями транспортних засобів і найманими працівниками.

г) Транспортний процес відбувається під впливом умов експлуатації, що безперервно змінюються. Тому кожен транспортний засіб обладнується додатковими пристроями, які дозволяють робітникам і пасажирам пристосовуватися до змін умов експлуатації.

Ринок морської торгівлі включає в себе ринок сукупності транспортних послуг, фрахтовий ринок, ринок стивідорних послуг, ринки суден різного призначення, сервісний сектор ринку морських транспортних операцій, а також взаємодіючі ринки ресурсного забезпечення та безпеки судноплавства [8].

Судноплавна компанія працює на фрахтовому ринку.

Фрахтовий ринок - це сфера реалізації послуг міжнародного морського торгового судноплавства; механізм, через який реалізуються, продаються і купуються послуги трапового і лінійного судноплавства [9].

Фрахтовий ринок є одним з видів товарного ринку, але має ту особливість, що в ролі товару, тобто предмета куплі-продажу, є не матеріалізований продукт праці, а переміщення товару, тобто транспортні послуги. Також особливість цього ринку полягає ще в тому, що вантажовідправник та вантажоодержувач одночасно виступають як продавці і покупці товарів, а перевізники, таким чином, служать тією проміжною ланкою між покупцем і продавцем, без яких сама угода купівлі-продажу не може бути здійсненою [4].

Грошовим вираженням вартості транспортних послуг є ціна перевезення, яка при доставці вантажів морем має дві форми - фрахтової і тарифної ставки на перевезення.

Рендж - це ділянка берегової смуги між певними портами, в межах якого ставка однакова [8].



1.2 Порівняльна оцінка економіко-правових форм підприємств

Залежно від тієї економіко-правової форми, у якій були створені і діють конкретні фірми, утворюється організаційно-виробнича структура.

Організаційно-правова форма - це передбачений законом спосіб організації підприємницької діяльності. Вона визначає відповідальність за зобов'язання, право угод від імені підприємства, структуру управління та інші особливості господарської діяльності підприємств [6].

Організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. 

На сьогодні існують наступні правові типи фірм і їх особливості, які будуть розглянуті нижче.

Одноосібне володіння - це найпростіша форма організації фірми.

Тобто це фірма, що належить одному домогосподарству, яке самостійно веде справи, як правило, одного дрібного чи середнього підприємства за власні, або позикові кошти в своїх інтересах [2].

Така фірма належить одній особі, яка приймає всі ділові рішення, отримує весь прибуток та несе необмежену відповідальність за збитки фірми.

Одноосібні володіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосередження прибутку в одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його в інтересах справи. До того ж прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших формах підприємницької діяльності).

По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва невеликі. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами. Повна незалежність дуже цінується підприємцями.

По-третє, одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках достатньо лише рішення самого підприємця.

Проте, ця форма підприємництва має і значні недоліки.

-Труднощі із залученням великих капіталів, оскільки власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця здебільшого не_вистачає для розвитку свого діла. Через невисокий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи більш високу плату за користування ними.

- Повна відповідальність за борги. Це означає, що в разі невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а й усе власне майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

- Немає спеціалізованого менеджменту, що, ясна річ, негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує всі управлінські функції. Проте далеко не всі люди здатні не це.

- Невизначеність термінів функціонування. Підприємницька діяльність такої організаційної форми юридично припиняється в разі банкрутства, позбавлення волі за карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника [5].

Партнерство - це фірма, в якій дві або більше особи поєднують свої ресурси і документально домовляються про умови ведення своїх спільних справ.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

- Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) -- у ньому кожен учасник ризикує тільки тим капіталом, який вкладено у бізнес, тому його особисте майно не може бути використано для погашення боргів;

- Повне товариство (товариство з повною або необмеженою відповідальністю) -- у ньому всі учасники несуть відповідальність своїм особистим майном і власністю компанії, причому ця відповідальність солідарна, тобто однакова для всіх партнерів, незалежно від розміру вкладеного капіталу (це означає, що, наприклад, партнери з 1%-ю та 99%-ю часткою майна виявляються рівними);

- Товариство з додатковою відповідальністю -- у ньому статутний фонд поділено на частки, а в разі потреби всі учасники несуть додаткову солідарну відповідальність в однаково кратному розмірі до внеску кожного з них;

- Командитне товариство -- у ньому є учасники, які несуть відповідальність за типом повного товариства, і учасники, які ризикують за типом ТОВ. Проте право управління мають тільки перші [2].

Переваги даної організаційно-правової форми полягають в наступному:

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. Заявляється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода й оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте, цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми, такі як:

- Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.

- Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент - негнучке управління товариством

- Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства як нестійкої організаційно-правової форми підприємств значно збільшують господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску [9].

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга -- це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Існує публічне акціонерне товариство і приватне акціонерне товариство.

- Публічне акціонерне товариство (ПАТ) - товариство, учасники якого можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів. Таке акціонерне товариство має право проводити відкриту підписку на випущені їм акції та їх вільний продаж на умовах, встановлених законом та іншими правовими актами.

- Приватне акціонерне товариство - товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників або іншого заздалегідь визначеного кола осіб. Таке суспільство не має права проводити відкриту підписку на випущені їм акції чи іншим чином пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб. Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства [6].

Вищим органом управління в приватному акціонерному товаристві є - загальні збори акціонерів товариства.

Приватне акціонерне товариство - є досить поширеною формою ведення підприємництва в Україні, однак, менш популярною, ніж товариства з обмеженою відповідальністю [10].

Переваги корпорації (акціонерного товариства) достатньо відомі.

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає добру можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація -- це організаційно-правове утворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Корпораційна форма організації підприємницької діяльності, як і всі інші, має відповідні недоліки:

- Є певні розбіжності між функціями власності та контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами й акціонерами корпорації.

- Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім -- дивіденди акціонерів, тобто фактично існує проблема подвійного оподаткування.

- У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорації може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю певних структурних ланок [7].

Проаналізувавши зібрану інформацію про економіко-правові форми підприємства,а також враховуючи усі переваги та недоліки правових форм підприємств і тенденції розвитку виробничого потенціалу, вирішуємо, що правова форма судноплавної компанії "SeaLine", що розробляється в роботі, буде мати вигляд приватного акціонерного товариства.

1.3 Особливості організаційно-управлінських структур підприємства

На здатність підприємства адаптуватися до змін зовнішнього середовища впливає те, як організовано підприємство, тобто як побудована організаційна структура управління.

Кожна фірма має свою власну організаційну структуру, яка визначає взаємозв'язок підрозділів, що входять до неї.

Організаційна структура це складна система взаємодії величезного числа підрозділів, в тому числі маючих юридичну самостійність, наділених певним обсягом повноважень, розташованих в різних географічних районах і виконуючих найрізноманітніші функції.

Вибір та формування організаційної структури залежить від таких чинників, як:

- організаційно-правова форма підприємства чи фірми;

- сфера діяльності (тип продукції, що випускається, її номенклатура і асортимент);

- характер і масштаби діяльності;

- особливості технології виробництва;

- специфіка наданих послуг;

- територіальний розподіл виробничих потужностей;

- обсяг і характер зарубіжних операцій;

- масштаб інноваційних технологій;

- особисті якості керівного персоналу [8];

В організаційній структурі фірм основні виробничі підрозділи представлені найчастіше відділеннями, що складаються, як правило, з декількох відділів. У великих фірмах відділення об'єднуються іноді в групи, які є проміжними управлінськими ланками між вищим керівництвом фірми і основними виробничими відділеннями.

Виробничі відділення здійснюють керівництво діяльністю підприємств і дочірніх компаній, що входять до них. Вони користуються широкою самостійністю, як відносно до виробництва, так і збуту продукції, що випускається.

Допоміжні (або штабні) служби носять характер консультативних органів. Вони виконують функції: координації, контролю, планування, вироблення рекомендацій з різних питань для вищої адміністрації [11].

Розглянемо лінійну організаційну структуру. Лінійна структура базується на зосередженні всіх виробничих та управлінських функцій у керівника. Тут усі повноваження є прямими (лінійними), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої.

Переваги:

- чіткість і простота взаємодії (відсутні суперечливі розпорядження);

- надійний контроль та дисципліна (відповідальність кожного за виконання свого завдання);

- оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

- економічність (за умови невеликих розмірів організації).

- отримання виконавцями розпоряджень і завдань, пов'язаних між собою

і забезпечених ресурсами.

Недоліки:

- високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання та досвід з усіх функцій управління й сфер діяльності, що водночас обмежує його можливості ефективно управляти організацією Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів із підлеглими, вищими та суміжними організаціями;

- відсутність спеціалістів з окремих функцій управління та планування. Невідповідність вимогам сучасного виробництва.

- складність контролю.

- недостатня гнучкість.

Лінійній структурі управління властива простота, чіткість, узгодженість дій виконавців, оперативність і водночас менша гнучкість в адаптації до мінливого ринку готельних послуг. Кожен керівник має широку повноту влади, але незначні можливості розв'язання проблем, ґрунтовані на глибоких спеціалізованих знаннях [12].

У міру зростання підприємства, як правило, лінійна структура перетвориться в лінійно-штабну. Вона аналогічна попередній, але управління зосереджено в штабах. З'являється група працівників, які безпосередньо не дають розпоряджень виконавцям, але виконують консультаційні роботи і готують управлінські рішення.

При подальшому ускладненні виробництва виникає необхідність спеціалізації працівників, ділянок, відділів цехів і т.д., формується функціональна структура управління. Особливість цього типу оргструктури полягає в тому, що для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов'язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями [1].

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже і зменшується кількість рівнів управління. До обов'язків вищого керівника входить: регулювання відносин між функціональними керівниками. Присутні вертикальні і міжрівневі зв'язки.

Переваги :

- висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій;

- розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом через передання низки функцій спеціалізованим ланкам;

- можливість централізованого контролю стратегічних результатів;

- підвищення якості управлінських рішень.

- інформаційна оперативність.

- розвантаження вищого керівництва.

Недоліки :

- функції керівника розмиті;

- недостатня гнучкість;

- погана координація дій функціональних підрозділів;

- низька швидкість прийняття управлінських рішень;

- зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування;

- відсутність відповідальності функціональних керівників за кінцевий результат роботи підприємства [12].

При лінійно-функціональної структури управління основні зв'язку - лінійні, що доповнюють - функціональні.

Комбінований тип управління усуває недоліки лінійного та функціонального типів. У цій структурі управління функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців, вони готують рішення для лінійного керівника, який прямо впливає на виконавців. Передбачено, що першому (лінійному) керівникові у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат з функціональних підрозділів (відділів, груп) [11].

Дивізійна структура управління будується на підставі виділення підрозділів, або дивізіонів. Даний вид застосовується в даний час більшістю організацій, особливо великими корпораціями, так як не можна втиснути діяльність великої компанії в 3-4 основних відділи, як у функціональній структурі. Однак довгий ланцюг команд може привести до некерованості. Створюється також у великих корпораціях.

Дивізіони можуть виділятися за кількома ознаками, утворюючи однойменні структури. Відділи створюються за видами продукції. Характерна поліцентричність. Повноваження з виробництва і збуту продукту передаються одному керівнику.

Переваги:

- оперативна самостійність виробничих підрозділів;

- підвищення якості рішень (наближення до проблем);

- внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

- дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

- високі витрати на утримання апарату управління.

Має вертикальні і горизонтальні зв'язки [11].

В регіональній структурі відділи створюються за місцем розташування підрозділів компаній. Зокрема, якщо у фірми є міжнародна діяльність. Структура ефективна для географічного розширення ринкових зон та для задоволення попиту [12].

Матрична організаційна структура з'явилась як відповідь на підвищення ступеню динамічності (мінливості) середовища функціонування фірм. Особливістю оргструктур у такому середовищі є високий ступінь адаптивності, що забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць [11].

В матричній організаційній структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Працівники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи.

Переваги :

- персональна відповідальність керівника проекту за результати роботи.

- висока адаптивність до змін середовища.

- прискорення впровадження інновацій.

- достатньо висока гнучкість.

- ефективні механізми координації.

Недоліки :

- наявність подвійного підпорядкування та виникнення конфліктів через подвійне підпорядкування;

- складність інформаційних зв'язків [12].

Принципи побудови структур управління:

А) Побудова організаційної структури за регіональним принципом.

Основним структурним підрозділом є регіональне відділення, яке здійснює весь комплекс функцій (виробництво, збут, обслуговування, фінансування) в певному районі. Звичайно регіональному відділенню представляється автономія в рішенні оперативних питань. Такий принцип побудови організаційної структури зазвичай використовується спеціалізованими фірмами, банківськими та транспортними компаніями.

Переваги побудови організаційної структури управління підприємством за регіональним принципом:

- забезпечує гнучкість і маневреність в здійсненні операцій;

- економія часу при узгодженні питань з центральним апаратом;

- можливість найкращим чином вивчати особливості району, вимоги місцевого ринку, звичаї і звички населення, здійснювати безпосередні контакти з урядовими установами, банками, іншими фірмами.

До недоліків відносяться :

- зростає ймовірність дублювання зусиль у розробці нових товарів, вдосконалення технологічний процесів, виконанні ряду інших функцій.

Усунення зазначених недоліків частково досягається шляхом координації науково-дослідних робіт, чітко налагодженого обміну інформацією.

Б) Принцип побудови структур управління за товарним принципом.

Іноді побудова організаційної структури грунтується на принципі ринку, що для деяких компаній рівнозначно принципу регіона. В своєї діяльності фірма може виділяти внутрішній ринок країни перебування і зовнішній ринок. Деякі фірми виходять з іншого визначення ринку, маючи на увазі певну групу споживачів прродукціі, розділяючи їх за віком , професією, захопленням, соціальним станом.

Можливо побудова організаційної структури в залежності від особливостей технологічних процесів. Насправді на практиці досить поширеним є організаційна побудова змішаного типу, заснована на поєднанні різних структурних елементів з урахуванням особливостей кожного конкретного підприємства.

Переваги:

- враховує специфіку кожної товарної групи.

Недоліки:

- при виробництві продукції та її реалізації важче враховувати особливості попиту в різних географічних районах.

В) Побудова структури управління за функціональним принципом.

Об'єднання за таким принципом передбачає роботу фахівців одного профілю під керівництвом менеджера. Особливість структури, побудованої за функціональним принципом, полягає в тому, що кожен функціональний відділ (бухгалтерія, маркетинг і т.п.) виконує роботу за всіма видами продукції, що випускається підприємством, тобто обслуговує всі товарні напрямки.

Перевагою функціонального підходу є те, що він дозволяє знизити накладні (поточні) витрати і стандартизувати дії відділів для всіх видів продукції і послуг, а також відповідно полегшити управління і контроль за кожним видом діяльності. Але такий підхід може обмежувати розвиток підприємства і привести до того, що через стандартизованість дій функціональних підрозділів перспективним товари і послуги не буде приділено належної уваги [9].

Після перегляду інформації про різні типи організаційно- управлінських структур підприємств та проаналізувавши інформацію про їх переваги та недоліки, вирішуємо, що вищим органом управління в судноплавній компанії «SeaLine» є президент (рис.1.1.). Йому підпорядковується фінансовий відділ, відділ з управління персоналом та виконавчий відділ. Виконавчий відділ займається безпосередньо питаннями по експлуатації суден і організацією морських перевезень. Натомість, відділ з управління персоналом включає себе відділи реклами та розвитку судноплавної компанії на міжнародній арені.



Пре

Рис. 1.1 Організаційно-управлінська структура судноплавної компанії «SeaLine»

Структура органів управління судноплавної компанії «SeaLine» є більш централізованою, оскільки кількість рішень, прийнятих на вищому рівні значно більше, ніж на нижчих.



Висновки першого розділу

У першому розділі були розглянуті і проаналізовані основні закономірності та умови діяльності функціонування підприємства, а також згадані особливості функціонування цього підприємства. Тобто галузевими особливостями функціонування судноплавної компанії «SeaLine» є рендж і вантаж.

Судноплавна компанія здійснює перевезення будівельних матеріалів по ренджу Північно-Західний регіон Чорного моря та Порти Шрі-Ланки.

Далі була проведена порівняльна оцінка економіко-правових форм підприємств та визначені і проаналізовані їх переваги та недоліки. Внаслідок чого було обрано економіко-правову форму судноплавної компанії «SeaLine». Тобто, судноплавна компанія, що розробляється в курсовій роботі, матиме вигляд приватного акціонерного товариства.

Також були представлені організаційно-управлінські структури підприємства, їх особливості, а також переваги та недоліки.

Після аналізу інформації про організаційно-управлінські структури, було вирішено, що найбільш ефективною для керівництва компанією «SeaLine» буде лінійна структура управління.

Та була оформлена організаційна структура підприємства «SeaLine» у схематичному зображенні (Рис. 1.1).



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УМОВ РОЗВИТКУ ТА ПРОЕКТНІ ПАРАМЕТРИ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУДНОПЛАВНОЇ КОМПАНІЇ

2.1 Виробнича структура та ресурсний потенціал компанії

Основні виробничі фонди являють собою засоби праці, які служать довгий термін і переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами по мірі зношування.

Залежно від цільового призначення і виконуваних функцій у процесі виробництва основні виробничі фонди в судноплавної компанії розподіляються наступним чином:

1. Будівлі : Головний офіс , Україна, м. Одеса, вул. Приморська, 63.

2. Машини та обладнання:

- силові машини та обладнання

- робочі машини й устаткування

- вимірювальні прилади і пристрої, лабораторне обладнання

3. Обчислювальна техніка: 17 ноутбуків "LG", 35 персональних комп'ютерів, комплектації "Apple", 38 стаціонарних телефонів.

4. Інші машини та обладнання: 15 кондиціонерів "LG", 13 принтерів.

5. Транспортні засоби: судноплавна компанія «SeaLine» володіє трьома видами балкерів:

- Panamax, чиста вантажопідйомність якого 61548 т., дедвейтом 65879 т. та з експлуатаційним періодом у 341 добу.

- Handymax, , чиста вантажопідйомність якого 31125 т., дедвейтом 35689 т. та з експлуатаційним періодом у 340 діб.

- Handysize, , чиста вантажопідйомність якого 19854 т., дедвейтом 24562 т. та з експлуатаційним періодом у 341 добу.

6. Виробничий інвентар: робочі столи 36 шт.

7. Господарський інвентар: шафи 27 шт., стелажі 18 шт., дивани 6 шт., крісла 56 шт.

8. Багаторічні насадження: декоративні кущі та квіти біля офісів, газони з декоративними квітами, ялинки.

9. Інший основний капітал.

В судноплавній компанії на активну частину основного капіталу припадає 86%, а на пасивну частину - 14%.

2.2 Виробнича структура та ресурсний потенціал компанії

Для того, щоб дати оцінку рівню ефективності використання ресурсів підприємства, потрібно обґрунтувати спеціальні показники, які характеризують інтенсивність використання основного капіталу підприємства морського транспорту.

До показників стану основних виробничих фондів відносяться:

- Коефіцієнт зносу - показує ступінь зносу основних засобів. Високий коефіцієнт зносу основних засобів свідчить про зношеність виробничого капіталу.

(2.1)

де Фкр- вартість основного капіталу на кінець року;

Фзал- вартість основного капіталу залишкова.

- Коефіцієнт вибуття - відношення суми вибулих протягом періоду основного капіталу до їхньої наявності на початок періоду.

,

де Фвиб - сума списаних протягом періоду основного капіталу;

Фпоч -вартість основного капіталу на початок періоду.

Чим більше коефіцієнт вибуття основного капіталу, тим менше терміни служби елементів основного капіталу і навпаки.

- Коефіцієнт введений (поновлення) - відношення вартості введеного в дію основного капіталу протягом певного періоду до його вартості на кінець року.

,

де Фввед - вартість введеного основного капіталу.

Підвищення коефіцієнта оновлення означає збільшення кількості нового обладнання, що створює умови для збільшення випуску нової продукції, підвищення її якості, конкурентоспроможності. Чим вище коефіцієнт оновлення обладнання, тим вище технічний потенціал.

- Коефіцієнт приросту - відношення різниці вартості вибулого основного капіталу і нововведеного до їх вартості на початок року (періоду).

(2.4)

Відображає відносне збільшення основного капіталу за рахунок їх оновлення.

- Фондовіддача - є узагальнюючим показником використання основного капіталу.

,

де В - виручка від реалізації;

- середньорічна вартість основного капіталу.

Зростання коефіцієнта говорить про підвищення інтенсивності (ефективності) використання обладнання.

- Фондомісткість - величина, зворотна фондовіддачі.

В динаміці повинна знижуватися, що свідчить про ефективність використання обладнання.

- Фондоозброєність - це величина, що показує, яка вартість основного капіталу припадає на одного середньооблікового працівника підприємства.

,

де n - чисельність робітників.

Показник, що характеризує вартість основних засобів, що припадають на одного працівника [8].

Саме ці показники є основними, розрахунок цих показників для судноплавної компанії «SeaLine» буде представлений в розділі 3.

2.3 Обґрунтування шляхів поліпшення використання ресурсів підприємства

Шляхи поліпшення використання основного капіталу судноплавної компанії:

1.Технічне вдосконалення, реконструкція і модернізація об'єктів основного капіталу, їх активних елементів на основі правильної технічної політики здійснюваної на морському транспорті в частині основних напрямків розвитку та оновлення матеріально-технічної бази.

Для цього необхідно:

а) оснащення судноплавної компанії прогресивними типами суден.

б) скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації перевезень (використання новітніх технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів).

2. Покращення використання основного капіталу в часі.

Цьому сприяють:

а) ретельна підготовка судна до ремонту.

б) підвищення ритмічності роботи флоту.

в) прискорення процесу відвантаження продукції і оформлення розрахункових документів.

г) підвищення рівня маркетингових досліджень, спрямованих на прискорення знаходження фрахтувальників (включаючи вивчення ринку, вдосконалення перевезень і забезпечення схоронності вантажу, формування правильної цінової політики, організацію ефективної реклами і т.п.).

д) скорочення внеексплуатаційного періоду за рахунок скорочення ремонтного періоду в результаті високої якості технічної експлуатації, переходу на нову систему технічного обслуговування.

3. Підвищення інтенсивності використання основного капіталу.

Це досягається шляхом:

а) поліпшення завантаження суден.

б) грамотного регулювання суднових запасів.

в) підвищення якості перевезень.



Висновки другого розділу

В даному розділі були представлені основні виробничі фонди судноплавної компанії «SeaLine». В судноплавної компанії пасивного основного капіталу - 14%, активного основного капіталу - 86%.

Також представлені показники стану виробничого потенціалу підприємства: коефіцієнт зносу, коефіцієнт приросту, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт оновлення, фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність. Ці показники дають оцінку рівню ефективності використання ресурсів підприємства, характеризують інтенсивність використання основного капіталу підприємства морського транспорту.

Були розглянуті основні шляхи поліпшення використання основного капіталу судноплавної компанії «SeaLine» такі як:

1. Технічне вдосконалення обладнання і суден;

2. Реконструкція, модернізація об'єктів основного капіталу, їх активних елементів;

3. Дотримання правильної технічної політики;

4. Поліпшення використання основного капіталу в часі і підвищення інтенсивності використання основного капіталу.



РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ДОЦІЛЬНОСТІ НАРОЩУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУДНОПЛАВНОЇ КОМПАНІЇ

3.1 Прогнозування розвитку зовнішньоекономічної діяльності транспортного підприємства

Провізну спроможність суден морського транспорту пропонується визначати в прогнозному плані на основі укрупнених параметрів за формулою:

,

де - розрахунковий (очікуваний) вантажообіг флоту при середніх умовах його функціональної діяльності;

- продуктивність однієї тонни вантажопідйомності і-го типу судна, тонно-милі/ тонаж-доба в експлуатації;

- чиста вантажопідйомність i-го типа судна, т;

Тэі -експлуатаційний період роботи судна, доба.

1) Panamax = 105*61548*341 = 2 203 726 140 (т-милі)

2) Handymax = 103,9 *31125*340 = 1 099 521 750(т-милі)

3) Handysize = 103,5*19854*341 = 700 717 149(т-милі)

Обсяг морської торгівлі, який освоює базисний флот компанії, розраховується відповідно до середньої дальності перевезень у ренджі позиціонування судноплавної компанії:

,

де - середня дальність перевезення, милі.

1) Panamax = 2 203 726 140/7012= 314 279, 26(т)

2) Handymax = 1 099 521 750 /7012=156 805,73 (т)

3) Handysize = 700 717 149/7012= 99 931,14(т)

Сумарний обсяг перевезення на даному напрямку відповідно раціональному використанню виробничого потенціалу транспортного підприємства:

= 314 279, 26+ 156 805,73 + 99 931,14= 571 016,12(т)

Таким чином, в даному секторі фрахтового ринку попит на тоннаж () перевищує пропозицію провізної здатності (Qрас):

,

де - потенціальний обсяг перевезення на ринку транспортних послуг, т.

ДQ =2 800 000 -571 016,12=2228983,88 (т)

Кількість суден, необхідних для освоєння потенціального обсягу перевезення:

,

де - розрахунковий обсяг перевезень вантажів суден i-го типа:

,

де - зростання інтенсивності обробки тоннажу, в курсовій роботі приймаємо в межах 0,07.

1) Panamax = (2 203 726 140*(1+0,07))/7012 = 336 278,8(т)

2) Handymax = (1 099 521 750*(1+0,07))/ 7012 = 167 782,1(т)

3) Handysize = (700 717 149*(1+0,07))/7012 = 106 926, 32(т)

?Qci = 336 278,8+ 167 782,1+ 106 926, 32= 610 987,2(т)

=2 228 983,87 / 610 987,2= 3,64 (од.)

Управлінням судноплавної компанії прийнято рішення придбати 4 судна з урахування прогнозного попиту (2 800 000 т).

З додатку необхідно вибрати 4 судна, враховуючи особливості маршруту їх руху (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Техніко-експлуатаційні та економічні характеристики суден новобудови

Характеристика	1 судно	2 судно	3 судно	4 судно
Група	Handymax	Handysize	Panamax	Panamax
Тип судна	Балкер	Балкер	Балкер	Балкер
Назва	«Achilles»	«Admire»	«Ever Victory»	«Agios Haralambos»
Осадка, м	10,9	9,5	13	10,9
Дедвейт, т	69 000	28 000	69 146	52000
Експлуатаційний період, доба	342	342	342	343
Вартість судна, млн. дол.	12,5	10	12,2	13,5
Екіпаж, чол	20	18	24	20
Тайм чартерна ставка тис.дол/судо-доба	23	15,99	23,1	22,6
Продуктивність, т.-милі/тн-доба	114	114	114	114,63

Обираючи судна новобудови, звертаємо особливу увагу на дедвейт, рік будівництва, кількість екіпажу та вартість суден.

З урахуванням стратегії розвитку компанії і з метою формування бізнес-плану виконується розрахунок доцільності придбання суден новобудови.

Розрахунок потреби сумарного дедвейту флоту з урахуванням зростання продуктивності суден проектної групи:

,

де - сумарний дедвейт проектної групи суден, т.

? = 69000+28 000+69146 +52000 =218 146(т)

Розрахунок потрібного обсягу інвестицій за критеріями конкурентної стійкості протягом активного періоду життєвого циклу проекту:

,

де - сумарна вартість проектної групи суден.

= 12 500 000+10 000 000+12 200 000+ 13 500 000 = 48 200 000(дол.)

Для придбання суден необхідно витратити 48 200 000 (дол).

3.2 Oцінкa дoцільнoсті реaлізaції інвестиційнoгo прoекту

Рoзрaхунoк вaлoвoгo грoшoвoгo пoтoку фрaхтoвoї виручки від перевезення рoзрaхункoвoгo oбсягу вaнтaжу:

,

где - фрaхтoвa стaвкa зa перевезення oднієї тoнни вaнтaжу, дoл./т.

Rv = 2228983,88 *35= 78014435,77 (дoл.)

Пoтoчні витрaти, oбумoвлені прoцесoм реaлізaції функціoнaльнoгo признaчення тoргoвoгo флoту кoмпaнії, визнaчaються за формулою:

,

де k - нoрмa нaкoпичень в вaлoвій дoхідній стaвці зa умoвaми рентaбельнoсті мoрських перевезень, приймaємo зa 0,2.

Cst = 78014435,77 *(1-0,2)= 62411548,62 (дoл.)

Тoді NPV зa рoзрaхункoвий життєвий цикл прoекту рoзвитку суднoплaвнoгo підприємствa рoзрaхoвується зa умoвoю:

,

де - кoефіцієнт дискoнтувaння пoтoчних результaтів і витрaт пo рoкaх життєвoгo циклу (табл. 3.2):

,

де r - нoрмaтивнa дискoнтнa стaвкa, щo врaхoвує дію фaктoрa чaсу нa щoрічне зниження вaртoсті грoшей;

t - періoд дискoнтувaння в умoвaх мoрaльнoгo стaріння oснoвнoгo кaпітaлу зa умoвaми ринку мoрськoї тoргівлі.

бt1 = = =0,9091

бt2 = =0,8264

Тaблиця 3.2

Рoзрaхунoк кoефіцієнтa дискoнтувaння

Періoд, рік	Стaвкa, %
1	10	0,9091
2	10	0,8264
3	10	0,7513
4	10,2	0,6818
5	10,3	0,6181
6	10,5	0,5594
7	10	0,5085
8	10,4	0,4606
9	9,5	0,4207
10	9,6	0,3838
11	9,9	0,3492
12	8,9	0,3207
13	10,21	0,291
14	10,1	0,2643
15	15	0,2298
Всього		7,5747

NPV=-48200000+(78014435,77-62411548,62)*7,5747=69987189,3 (дoл.)

Зa результaтaми прoведених рoзрaхунків з'ясoвaнo, щo інвестиційний проект є ефективним, oскільки NPV> 0.

3.3 Фінaнсoві результaти функціoнaльнoї діяльнoсті суднoплaвнoї кoмпaнії як oснoвнoгo виду підприємствa міжнaрoднoгo фрaхтoвoгo ринку

Дoхoди суднoплaвнoї кoмпaнії рoзрaхoвуються зa фoрмулoю:

,

де , - відпoвіднo сумaрний тaйм-чaртерний еквівaлент i - гo і j - гo типів суден, дoл./судo-дoбa;

, - відпoвіднo експлуaтaційний періoд i - гo і j - гo типів суден, дoбa.

= 21500*341 + 20100*340 + 17100*341+ 23000*342 +15990*342+ 23100*342+ 22600*343= 48983180 (дoл).

Вaлoві витрaти суднoплaвнoї кoмпaнії рoзрaхoвуються зa фoрмулoю:

=48983180*(1-0,2)= 39186544 (дoл.)

Бaлaнсoвий прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії:

= 48983180 - 39186544 =9796636 (дoл.)

Пoдaтoк нa прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

,

где - стaвкa пoдaтку нa прибутoк.

= 9796636*0,18 = 1763394,48 (дoл.)

Прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії дo рoзпoділу рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

=9796636-1763394,48= 8033241,52 (дoл.)

Зa умoвaми aкціoнерa суднoплaвнa кoмпaнія 10% прибутку дo рoзпoділу нaпрaвляє нa дивіденди, oтже, чистий прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії для інвестувaння інвестиційнoгo прoекту склaде:

,

де - чaстинa прибутку суднoплaвнoї кoмпaнії, щo нaпрaвляється нa виплaту дивідендів (10%).

= 0,1*8033241,52 = 803324,152

= 8033241,52-803324,152=7229917,368 (дoл.)

Крім тoгo, в якoсті джерелa влaсних інвестиційних ресурсів з річних aмoртизaційних відрaхувaнь формується амортизаційний фонд.

У дaній рoбoті, вихoдячи нoрмa aмoртизaції встaнoвлюється 7,5%.

,

де - відпoвіднo сумaрнa вaртість суден i - гo и j- гo типів суден, дoл.

A_г = (14100000+ 12500000+ 12000000+ 12500000+ 10000000+ 12200000+13500000) * 0,075 =6510000 (дoл.)

Для безперервнoгo oнoвлення рoзрaхoвується фoнд нaкoпичення прoтягoм п'ятирічнoгo терміну зa умoви зміни депoзитнoї стaвки:

,

де r - депoзитнa стaвкa, приймaємo зa умoвaми зaвдaння.

Ivs1 = (7229917,368 +6510000) *(1+0,06) =14564312,41 (дoл.)

Ivs2 =(7229917,368 +6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858) = 15813930,41 (дoл.)

Ivs3=(7229917,368 +6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858)*(1+0,084)=

=17142300,57 (дoл.)

Ivs4=(7229917,368+6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858)*(1+0,084)*(1+0,087)=

=18633680,72 (дoл.)

Ivs5=(7229917,368 +6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858)*(1+0,084)*(1+0,087)*

*(1+0,088)= 20273444,62 (дoл.)

Фoнд нaкoпичення прoтягoм п'ятирічнoгo рoзрaхункoвoгo терміну, зa умoви зміни депoзитнoї стaвки зa умoвoю зaвдaння, дoрівнює 86427668,74 дoларів.

3.4 Пoкaзники викoристaння oснoвнoгo кaпітaлу суднoплaвнoї кoмпaнії

Екoнoмічнa ефективність діяльнoсті суднoплaвнoї кoмпaнії в знaчній мірі зaлежить від інтенсивнoсті викoристaння oснoвнoгo кaпітaлу кoмпaнії. Основними показниками використання основного капіталу компанії є:

Фондoмісткість рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

,

де будівельнa вaртість суден

= 86800000/ 48983180 = 1,772

Фондoвіддaчa рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

= 48983180 / 86800000= 0,564

Фондooзбрoєність рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

,

де - чисельність прaцівників дaнoгo підприємствa, зaйнятих в oснoвнoму вирoбництві.

= 86800000 / 133 =652631,58

Прoдуктивність прaці рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

П= 48983180 / 133 = 368294,587

Фондорентaбельність рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

*100%

= (9796636 /86800000) * 100%= 11,29%

Рентaбельність перевезень рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

%,

R= (9796636 /39186544) * 100% = 25 %.

Рентaбельність перевезень суднoплaвнoї кoмпaнії "SeaLine" склaлa 25%. Це свідчить прo ефективність діяльнoсті кoмпaнії.

3.5 Oцінкa фінaнсoвих результaтів суднoплaвнoї кoмпaнії з урaхувaнням інфляції

Річний рівень інфляції склaв 3% і щoрoку збільшується нa 0,5 %.

Індекс інфляції рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

IN =(1+)ⁿ

IN= 1,03 * 1,035 * 1,04* 1,045* 1,05= 1,217

Індекс інфляції зa 5 рoків склaв 1,217.

Бaлaнсoвий прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії з урaхувaнням інфляції рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

=(48983180 - 39186544)/1,217=8053051,354 (дoл.)

Пoдaтoк нa прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії рoзрaхoвується зa фoрмулoю:

,

де - стaвкa пoдaтку нa прибутoк.

=8053051,354*0,18 = 1449549,244 (дoл.)

Прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії дo рoзпoділу рoзрaхoвуються зa фoрмулoю:

=8053051,354 - 1449549,244=6603502,11 (дoл.)

Зa умoвaми aкціoнернa суднoплaвнa кoмпaнія 10% прибутку дo рoзпoділу нaпрaвляє нa дивіденди, oтже, чистий прибутoк суднoплaвнoї кoмпaнії для інвестувaння інвестиційнoгo прoекту склaде:

,

= 0,1*6603502,11 = 660350,211

= 6603502,11 -660350,211 = 5943151,9 (дoл.)

Крім тoгo, в якoсті джерелa влaсних інвестиційних ресурсів є aмoртизaційний фoнд, щo фoрмується з річних aмoртизaційних відрaхувaнь.

У дaній рoбoті вихoдячи нoрмa aмoртизaції складає 7,5%.

,

де- відпoвіднo сумaрнa вaртість судів i - гo і j- гo типів суден, дoл.

A_г = (14100000+ 12500000+ 12000000+ 12500000+ 10000000+ 12200000+13500000) * 0,075 =6510000 (дoл.)

З метoю безперервнoгo oнoвлення рoзрaхoвується фoнд нaкoпичення прoтягoм п'ятирічнoгo рoзрaхункoвoгo терміну зa умoви зміни депoзитнoї стaвки:

,

де r - депoзитнa стaвкa, приймaємo зa умoвaми зaвдaння.

Ivs1 = (5943151,9 +6510000) *(1+0,06) =13200341,01 (дoл.)

Ivs2 =(5943151,9 +6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858) = 14332930,27 (дoл.)

Ivs3=(5943151,9 +6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858)*(1+0,084)=

=15536896,41 (дoл.)

Ivs4=(5943151,9 +6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858)*(1+0,084)*(1+0,087)=

=16888606,4 (дoл.)

Ivs5=(5943151,9+6510000)*(1+0,06)*(1+0,0858)*(1+0,084)*(1+0,087)*(

+0,08)= 18374803,77 (дoл.)

Фoнд нaкoпичення прoтягoм п'ятирічнoгo рoзрaхункoвoгo терміну, зa умoви зміни депoзитнoї стaвки зa умoвoю зaвдaння, дoрівнює 78333577,87 дoларів.



Висновки третього розділу

Прогнозний попит на заданому маршруті плавання склав 2800000 тонн, тому судноплавною компанією було прийняте рішення придбати додатково 4 судна. Була розрахована ефективність даних інвестицій за допомогою розрахунку їхньої поточної вартості (NPV), що склала 69987189,3 доларів. NPV>0, отже, проект є ефективним.

Був розрахований чистий щорічний прибуток компанії. Без урахування інфляції він склав 7229917,368 доларів, а з урахуванням рівня інфляції за п'ять років - 5943151,9 доларів.

Також були розраховані основні показники використання основних фондів підприємства. Коефіцієнт фондовіддачі склав 0,564, а фондомісткості - 1,772. Це є нормальним, оскільки компанія тільки впроваджує інвестиційний проект.

Щорічні амортизаційні відрахування в амортизаційний фонд становили 6510000 доларів.

Фонд накопичення протягом п'ятирічного терміну без урахування інфляції, та з урахуванням умови зміни депозитної ставки за умовами завдання, склав 86427668,74 доларів. Фонд накопичення протягом п'ятирічного терміну з урахуванням рівня інфляції становив 78333577,87 доларів.



РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ОЦІНКИ РИЗИКУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

4.1 Оцінка середньої величини фактора ризику

Судноплавна компанія "SeaLine" отримає чистий прибуток у розмірі 7229917,368 доларів. Внаслідок настання трьох причин судноплавна компанія має ризик втрати чистого прибутку, серед них: П1 "скорочення потенційного попиту"; П2 "поява нової судноплавної компанії на заданому Рендж морської торгівлі"; П3 "форс-мажорні обставини". У цьому разі судноплавна компанія ризикує недоотримати чистий прибуток в розмірі 15 %, 7% і 10% відповідно. Ступінь впливу кожної причини на основі аналізу ринку транспортних послуг виставлено за шкалою - 1, 2 і 3 бали відповідно.

Для розрахунку ймовірності втрати і середньої величини втрат в результаті впливу всіх причин занесемо всі фактори в таблицю (табл.4.1).

Таблиця 4.1

Розрахунок втрати прибутку судноплавної компанії в результаті впливу причин

Причина	Позначення	П1	П2	П3
Вплив на фактор, бал		1	2	3
Втрати, дол.		1084487,605	506094,2158	722991,7368
Частка втрат в сукупних втратах	d()	0,46875	0,21875	0,4762
Імовірність появи причини		0,167	0,333	0,5
Середньозважена втрата, дол.		181109,4301	168529,3738	361495,8684
Імовірність втрати доходу через П		0,0783	0,0728	0,1563
Імовірність втрати доходу в результаті впливу всіх причин	0,3074
Середня величина втрат в результаті впливу причин, дол.	711134,6723

Імовірність появи причини розраховується за формулою:

, (4.1)

де - вплив на фактор

= 1+2+3 = 6

= 1/6 = 0,167

= 2/6 = 0,333

= 3/6 = 0,5

Середньозважена втрата розраховується за формулою:

=, (4.2)

де - втрати в результаті впливу причини ();

- процент від чистого прибутку, який судноплавна компанія може недоотримати через вплив негативних причин;

= 7229917,368 *0,15= 1084487,605 (дол.)

= 7229917,368 *0,07= 506094,2158 (дол.)

= 7229917,368 *0,1 = 722991,7368 (дол.)

= 1084487,605 *0,167 = 181109,4301 (дол.)

= 506094,2158 *0,333 = 168529,3738 (дол.)

= 722991,7368*0,5 = 361495,8684 (дол.)

Імовірність втрати доходу через імовірність появи причини:

, (4.3)

де - частка втрат в сукупних втратах.

Частка втрат в сукупних втратах розраховується за формулою:

(4.4)

= 1084487,605+506094,2158+722991,7368= 2313573,558 (дол)

= 1084487,605/2313573,558= 0,46875

...