Продовольча безпека як критерій ефективності аграрної політики

Размещено на http://www.allbest.ru//

Продовольча безпека як критерій ефективності аграрної політики



Теоретичні основи розвитку ринку продовольства

У звичайних умовах в кожній країні розглядаються дві групи проблем. Перша - про загальну достатність продуктів харчування та її рівень, який може бути досягнутий за рахунок власних виробничих можливостей або зовнішніх постачань. Друга - про дотримання в реальній продовольчій політиці принципів соціальної справедливості, гуманності та прав людини.

Ринок продовольства в окремій частині є складовою аграрного, в іншій - похідним від нього, тому загальні складові механізму їх побудови та розвитку в багатьох напрямках є спільними. Однак між ними є певні відмінності, такі як стабільність функціонування, передумовлена щоденною потребою людей в харчуванні, сезонністю виробництва і споживання, здатністю замінити інші ринкові системи [73].

Економічними особливостями ринку продовольства, як єдиної цілісної системи, є:

значна кількість учасників ринку, жоден з яких не має домінуючого становища і не володіє визначальною часткою у структурі виробництва та ринку;

бар'єри для входження в число учасників ринку та у галузі виробництва нових товаровиробників досить низький;

більшість видів продукції, що обертається на ринку має відносно стандартний характер; продовольча безпека ринок

територіальні відмінності в межах країни для більшості видів продукції слабкі, але галузь характеризується відчутним впливом конкурентів національного і міжнаціонального рівнів;

постійне існування споживчого попиту на продукцію (особливо на головні види продовольства) і його малоеластичний характер. Ціни на продовольство надмірно еластичні до зміни обсягу постачань. Проте в умовах скорочення доходів зменшується рівень споживання більшості продуктів, особливо найдорожчих, що призводить до значних коливань у

виробництві продовольчих товарів та приведення його значення до рівня платоспроможного попиту;

- значний вплив попиту на рух цін, що призводить до часткового коливання ринкової кон'юнктури в залежності від короткочасних змін попиту і пропозиції: при скороченні попиту ціни падають значніше, ніж обсяги виробництва, а при розширенні попиту обсяги виробництва збільшуються швидше, ніж зростання цін [72].

На формування механізму функціонування аграрного сектору необхідно враховувати не лише внутрішню специфіку ринку продовольства, а й зовнішні чинники, що безпосередньо визначають процес формування аграрного ринку.

До цих факторів перш за все слід віднести можливості та джерела для економічного зростання: наявність та структурний склад природних,

трудових фінансових ресурсів; відповідність розвитку технологій та технічного оснащення галузей сільського господарства, переробної промисловості, інфраструктурного сектора сучасному рівневі.

Класифікація інститутів регіонального ринку продовольства за рівнем ієрархії та їх взаємодія з суб'єктами ринку продовольства (виробники, посередники, споживачі).

Взаємодія інститутів регіонального ринку продовольства

Етапи формування ринку продовольства

Головними в цій ієрархії є ринки зерна і картоплі, які забезпечують сировиною інші сільськогосподарські та переробні галузі - галузі наступних технологічних етапів. Зерновий ринок являє собою господарсько-економічну систему, засновану на реалізації фінансових, організаційно-правових, економічних, соціальних інтересів виробників зерна та інших суб'єктів господарської взаємодії, метою якої є задоволення потреб ринку продовольства країни в продовольчих ресурсах та реалізація господарських інтересів суб'єктів, які в нього входять. Однак формування подібних систем є складним завданням і вимагає методичного, організаційного, управлінського забезпечення.

Ієрархічність товарних ринків в системі продовольчих ринків

Особливості ринку продовольства значною мірою обумовлені багаточисельністю його учасників та різноманіттям товарів, які є об'єктом купівлі-продажу. Це, свою чергу, визначає широкий перелік класифікацій продовольчих товарів: за групами (хліб і хлібобулочні вироби, кондитерські вироби і мед, крупи та ін.), асортиментом (виробничий, промисловий, торговий), ступенем готовності до кінцевого споживання (високий, середній та низький рівень), терміном зберігання, за рівнем важливості (товари першої необхідності і делікатеси), за рівнем калорійності продуктів, вмістом вітамінів, за сортом та рівнем якості товарів тощо.

Умовами ефективного функціонування ринку продовольства є наявність: значної кількості товаровиробників, платоспроможного

споживача, місця проведення обмінних операцій, досконалої конкуренції та нормативно-правового забезпечення з регулювання відносин [97].

Найбільш визначальними передумовами для розвитку ринку продовольства є наявність: сприятливих природно-кліматичних умов для сільськогосподарського виробництва; достатньої кількості виробничих потужностей сучасного матеріально-технічного оснащення і технічного рівня, що спроможні забезпечити ефективну переробку місцевої сировини у

високоякісні продукти харчування; розвиненої виробничої і соціальної інфраструктури; розвинених ринків збуту продовольчих товарів, мережі підприємств оптової і роздрібної торгівлі продовольчими товарами; розвиненої мережі транспортування продовольчих товарів з місць їх виробництва до споживачів; кваліфікованих трудових ресурсів, спроможних забезпечити ефективний розвиток виробництва і реалізацію харчових продуктів; довгострокової практики розвитку продовольчого комплексу, яка завдяки використанню багаторічного досвіду сприяє досягненню високого рівня ефективності виробництва продовольства [36].

Крім того, ринок продовольства має свої атрибути, які слід враховувати для успішної діяльності на ньому: а) ринок продовольства якісно виділяється серед інших ринків сукупністю товарів, що реалізуються на ньому. Вони об'єднані в групи продуктів харчування, до яких відносяться: зерно і хлібопродукти, м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, яйця і яйце продукти, цукор та кондитерські вироби, картопля і карпоплепродукти, овочі та овочепродукти, насіння соняшника, олія і оліє продукти, фрукти та вироби з них, безалкогольні та алкогольні напої. Ці групи товарів складають основу відповідних продуктових ринків, які тісно між собою поєднані через платоспроможний попит населення на продукти харчування; б) продовольчі товари порівняно з іншими видами продукції мають певні особливості. Серед них: високий рівень взаємозамінності і в той же час низька еластичність за доходами, а також обумовленість обсягів виробництва товарів не лише платоспроможним попитом, але й фізіологічними нормами споживання; в) на продовольчому ринку реалізуються товари першочергової потреби - продукти харчування, що мають найважливіше значення для існування людини. Тому ринок продовольства потрапляє до сфери не лише економічних, соціальних та політичних інтересів; г) ринок продовольства займає особливе місце в структурі агарного ринку. Ринок продовольства є найважливішим результатом взаємодії усіх функціональних сфер агропромислового комплексу і його стан залежить від рівня розвитку інших ринків агропромислового спрямування - праці, землі, засобів виробництва, фінансових, кредитних, інвестиційних інформаційних ресурсів, інженерно - консультаційних послуг й інших складових інфраструктури ринку.

Його стабільність і насиченість є завданням і метою роботи агропромислового комплексу в цілому; д) на ринок продовольства впливають сезонність виробництва сільськогосподарської продукції та її споживання обумовлене біотехнологічним характером сільського господарства; е) ринок продовольства обумовлений безперервністю свого функціонування, що викликана необхідністю щоденного задоволення потреб у харчуванні. Ця особливість надає сільсгосптоваривиробникам значну перевагу, порівняно з промисловістю та іншими галузями, що потерпають від більшої невизначеності збуту свої товарів; є) на продовольчому ринку усі продавці є конкурентами, оскільки: більшість із них не володіють значною часткою ринку, усі продукція є стандартизованою, існує вільний доступ до інформації про рівень цін продавців, усі виробники вільно обирають вид продукції, вхід та вихід на ринок є відносно вільним, жоден з учасників не може впливати на господарську діяльність іншого економічного агента; ж) для суб'єктів ринку продовольства можливим є використання стратегій як диверсифікації, так і спеціалізації або їх поєднання.

Виробництво різнорідних видів продукції створює для товаровиробників додаткові труднощі як виробничого, так і збутового характеру; з) недовготривалість зберігання продовольчих товарів, що вимагає швидкого їх збуту після виробництва і впливає на обсяги втрат виробленої продукції, а отже, і дохідність; е) зосередження основного споживача продовольчих товарів в містах, що обумовлює використання різного роду посередників. Це означає втрату певної частки товаровиробників і є додатковим фактором зростання цін на продукцію для кінцевого споживача.

До того ж специфіка функціонування ринку продовольства полягає в таких особливостях: уповільнених темпах обігу капіталу

сільськогосподарської галузі та більшому терміні окупності капіталовкладень; недостатній мобільності та вузькій спеціалізації робочої сили, низькій нормі прибутків на капітал, авансований у виробничу діяльність; у наявності довершеної конкуренції між виробниками сільськогосподарської продукції, що дає ринкові переваги підприємствам I та III сфер агропромислового комплексу; у низькій еластичності попиту на продовольство; у необхідності фітосанітарного й зооветеринарного контролю якості продукції; у потребі підвищення купівельної спроможності населення [120].

Формування та функціонування ринку продовольства залежить від дії зовнішніх і внутрішніх факторів та механізмів. До зовнішніх факторів слід віднести: природно-кліматичні умови господарювання, податкову, кредитну політику держави, інші заходи регулювання ринку продовольства, інфляцію й коливання валютного курсу, наявність реальних інвестицій і потенціальних інвесторів, заходи обмежування імпорту продовольства, обсяги міжрегіональної торгівлі продовольством, трансформацію форм і відносин власності, наявність конкурентів на відповідному товарному ринку, рівень платоспроможного попиту населення, фінансові втрати внаслідок порушення партнерами контрактних умов, форс-мажорні обставини [18].

Так, природно-кліматичні умови включають погодні умови, рельєф місцевості, характер ґрунтів. Їх вплив зумовлює сільськогосподарську спеціалізацію території, коливання врожайності та якість продовольчої сировини, сезонність виробництва продукції переробними галузями харчової промисловості.

Внутрішні фактори включають в себе: матеріально-технічне, кадрове й інформаційне забезпечення виробництва, мотивацію персоналу, якість продукції й ділову репутацію підприємства, його маркетингову стратегію та заходи формування попиту і стимулювання збуту, рівень реалізаційних цін і цінову політику підприємства, віддаленість від ринків збуту або місць переробки продукції, обсяги втрат і невиробничих витрат, якість менеджменту й облікової роботи [120].

На розвиток ринку продовольства негативний вплив здійснюють такі фактори як різке скорочення поголів'я тваринництва і відповідне зменшення виробництва продукції галузі, нестабільний характер взаємовідносин в структурі агропромислового комплексу, високий рівень зносу засобів виробництва у сільському господарстві та харчовій промисловості, низький рівень оборотності капіталу, дефіцит оборотних засобів, недостатній рівень розвитку обслуговуючої та виробничої інфраструктури підприємств, незначний рівень інноваційності виробництва тощо.

Рівень продовольчого виробництва й обсяги споживання, що залежать від прибутків, визначають головне - місткість ринку, тобто ту частину товарних пропозицій, яка може бути реалізована з таким рівнем і співвідношенням цін. Місткість національного ринку продовольства - не що інше як сукупний попит на продовольчу продукцію. Визначальною рисою ринку продовольства, зокрема, є те, що зростання фізичної потреби у продуктах харчування має визначені межі. У певний момент зростання загального обсягу споживання продуктів харчування повинне зупинитися, витрати ж на харчування можуть зростати за умови збільшення додаткової вартості у харчовій промисловості, під час пакування продукції тощо.

Формування ринку продовольства відбувається на основі взаємодії попиту, пропозиції та ціни на продовольчі товари, що регулюється відповідними організаційними, економічними та правовими методами, які застосовуються у сфері виробництва і збуту продовольчої продукції. Рівновага на ринку продовольства, як і на будь-якому іншому, визначається у результаті взаємодії факторів попиту та пропозиції, результатом чого є формування ціни рівноваги, яка покликана враховувати інтереси усіх сторін товарообміну. Ринкова пропозиція являє собою сумарний обсяг індивідуальних пропозицій виробників сільськогосподарської продукції. При цьому попит на продовольчу продукцію формується наявністю відповідних фінансових ресурсів платоспроможного попиту. Пропозиція на ринку продовольства являє собою сукупність продовольчих товарів, які при певному рівні цін можуть виробити і запропонувати для продажу виробники.

Товарна пропозиція на ринку продовольства - продовольчі товари, які перебувають на ньому або можуть бути доставлені. Усі продукти харчування можна поділити на дві групи: продукти щоденного попиту і продукти делікатесної групи. Можливий інший поділ: продукти, що швидко псуються та продукти тривалого зберігання.

Спрямування заходів державного впливу на ринок продовольства

Розвиток ринку продовольства в національній економіці

Вінницька область є одним із найбільших виробників продукції агропромислового комплексу держави. Протягом останніх років вона займає перші позиції в рейтингу регіонів України з виробництва зернових культур, молока та молокопродуктів, цукрових буряків та цукру, рослинної олії та інших продуктів АПК. Тобто, якщо виходити із рівнів виробництва продовольства, регіон здатен забезпечити власні споживчі потреби у більшості видів харчових ресурсів. Але кількісна структура виробництва за окремими продовольчими групами не відповідає якісним параметрам попиту зі сторони населення, що потребує окремого дослідження і пошуку шляхів вирішення зазначеної проблеми.

Пропозицію на продовольчому ринку формують сільськогосподарські підприємства, особисті підсобні господарства, імпортери та переробні підприємства, певна частка продовольчих ресурсів задіяна у

міжрегіональному обміні. Основний попит на продовольчі товари визначається під впливом споживчих запитів з боку населення, галузей промислової переробки та експортерів (рис. 2.1).

Структура виробництва валової продукції сільського господарства в Україні

Найбільш потужні виробничі комплекси сільського господарства в Україні зосереджені в центральних регіонах України, які характеризуються стабільними темпами росту та досить високими показниками технологічної та економічної ефективності.

Одним із найважливіших постачальників сільськогосподарської продукції є Вінницька область, яка у 2015р. займала перше місце за часткою у виробництві валової продукції із показником 7,5% (9,2%

загальнодержавного виробництва продукції рослинництва та 6,8% -

тваринництва). До п'ятірки найбільших аграрних регіонів в Україні також входять Полтавська (7% від загального обсягу валової продукції сільського господарства), Дніпропетровська (6,3%), Харківська (6,1%) та Черкаська (6,1%) області. Разом ці регіони забезпечують практично третину загальнодержавної пропозиції сільськогосподарської продукції

Для ринку продукції рослинництва також відслідковується залежність між рівнем рентабельності та часткою ринку. Великі підприємства із рівнем реалізації продукції рослинництва понад 50 млн.грн., частка яких у загальній чисельності підприємств-учасників ринку рослинницької продукції складала 2,7-2,9%, займали в середньому 32% відповідного ринку.

Результати групування сільськогосподарських підприємств за рівнем рентабельності свідчать, що основною причиною її зниження є зростання рівня операційних витрат. Великі товаровиробники мають змогу використовувати «ефект масштабу», володіють значними фінансовими,

людськими, технологічними та технічними ресурсами, що забезпечує високу ефективність їх господарської діяльності. Тому можна стверджувати, що в перспективі значення великих агрохолдингів буде зростати, а також те, що тенденція до укрупнення виробництва у сільському господарстві буде нарощуватися.

Населення України серед інших країн Європи на продукти харчування у 2014 р. витратило найбільшу частку серед сукупних споживчих витрат - понад 55%. Найменший показник спостерігався у Люксембургу (8%), також менше 10% на продовольство витратили мешканці Нідерландів. Споживачі у сімнадцяти країнах Європи затратили на їжу від 10% до 20%, десять країн витрачали в межах 20-30% та шість - 30-40%, у чотирьох країнах частка продовольчих витрат у валових склала 40-50% (рис. 2.11). Служба статистики Міністерства сільського господарства США зазначає дещо нижчий рівень витрат на харчування в Україні - 37% сімейного бюджету (рис. 2.12).

Рис. 2.11. Рівень витрат на продукти харчування в країнах Європи у 2014 р., % до сукупних витрат

Високий показник витрат на харчування в структурі сукупних витрат обумовлений наступними причинами: високим рівнем тіньової економіки, що не дозволяє реально оцінити загальні сукупні доходи та витрати населення; високими цінами на продовольчі товари; низьким рівнем середніх доходів населення України. Так, у найближчого західного сусіда України - Польщі, - мінімальний рівень оплати праці у 2013р. складав 397,23 євро, що за середньорічним курсом НБУ (10,61 грн. за 1 євро) становило 4214,6 грн.

Але при неспівставних доходах ціни на продовольство в Україні та Польщі за майже усіма групами продовольчих товарів є близькими або й нижчими (не на користь вітчизняного ринку).

Стратегія розвитку ринку продовольства

Головною задачею уряду будь-якої країни у сфері продовольчої політики є забезпечення мінімальних потреб населення в продуктах харчування, бажано за рахунок власних виробничих можливостей. Підвищення рівня самозабезпечення є передумовою продовольчої безпеки країни. Тому даний аспект є важливим аргументом, який використовується при формуванні системи заходів протекціонізму для підтримки власного сільського господарства та регулювання імпорту з метою досягнення заданого рівня самозабезпечення.

Регулювання ринку сільськогосподарської продукції більшості розвинених країн світу часто визначається політично обумовленими цілями - гарантування високої рентабельності сільськогосподарського виробництва як шляхом підтримки високих внутрішніх ринкових цін так і дотуванням збиткових галузей, що позитивно впливає на рівень виробничої собівартості; забезпечення достатнього рівня продовольчої безпеки країни; зростання показників продовольчого самозабезпечення населення держави тощо. Також метою регулювання ринку продовольства та сільськогосподарської продукції є врахування потреб споживачів та інтересів виробників аграрної та харчової продукції.

Основними цілями запропонованими стратегії розвитку ринку продовольства Вінницької області є:

Створення передумов для динамічного розвитку ринку продовольства та агропромислового комплексу області;

Покращення існуючої ринкової інфраструктури, а також створення сприятливого конкурентного середовища в системі ринку продовольства області;

Здійснення комплексу заходів для покращення якості життя населення;

Реалізація загальнодержавних та регіональних цільових програм розвитку ринку продовольства, які покликані забезпечити сталий розвиток галузей АПК та створити умови для ефективної діяльності підприємства - суб'єктів ринку продовольства.

Завданнями стратегії розвитку ринку продовольства Вінницької області є:

Забезпечення регіонального ринку продовольства

сільськогосподарською продукцією та готовими харчовими продуктами за рахунок оптимального використання природно-економічного потенціалу в господарській діяльності підприємств АПК області, а також розвиток ринкової інфраструктури для забезпечення доступу продовольчих товарів, вироблених підприємствами області на зовнішні ринки.

Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств-виробників продовольчих товарів, покращення інфраструктурного та інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, особистих підсобних господарств населення та інших суб'єктів ринку продовольства, а також органів державного управління та споживачів.

Удосконалення структури аграрного сектора економіки області, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток нових секторів та створення умов для зростання сільськогосподарського виробництва.

Підвищення рівня життя, забезпечення зайнятості сільського населення та підвищення якості кадрового потенціалу, підвищення ефективності роботи систем життєзабезпечення.

Створення сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату шляхом розвитку фінансово-кредитної, страхової інфраструктури, створення умов для розвитку підприємництва, а також формування ефективної системи державного управління.

Удосконалення нормативно-правової бази, яке передбачає забезпечення стабільних умов господарювання, стимулювання та захищеності інвестицій, дотримання антимонопольного законодавства, інноваційне спрямування розвитку суб'єктів ринку продовольства, мінімізацію та упорядкування регуляторних актів держави, гармонізацію стандартів з ринком Європейського Союзу.

Результатами впровадження запропонованої стратегії розвитку ринку продовольства Вінницької області мають стати:

розширення ємкості внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції та готових харчових продуктів на основі сталого зростання рівня доходів населення, збільшення обсягів та удосконалення структури споживання продовольства, підвищення якості продуктів та культури харчування;

формування економічних механізмів забезпечення доступності високоякісних продуктів харчування різних видів, відповідно до соціального статусу та рівня доходів окремих груп населення;

розробка та впровадження високопродуктивних та екологічно

ощадливих систем ведення виробничої діяльності у галузях

сільськогосподарського виробництва та харчової промисловості відповідно до заданих параметрів ефективності виробництва та якості кінцевої продукції;

підтримка сталого балансу попиту та пропозиції для окремих груп продовольчих товарів з урахуванням перспектив розширення ринків їх збуту на загальнодержавному та глобальному рівнях;

розробка та реалізація цільових програм, спрямованих на

забезпечення виробництва якісно нових продуктів функціонального призначення: для екологічно забруднених регіонів, оздоровчого -

профілактичного призначення, з підвищеним вмістом необхідних макро-, мікроелементів та вітамінів;

нарощування експортного потенціалу високоякісного продовольства з підвищеним рівнем промислової переробки за рахунок: цільової орієнтації виробників продовольчих товарів на експорт, формування споживчого попиту, створення зв'язків із зовнішньоекономічними контрагентами, інтеграції в міжнародні агропродовольчі організації;

організація системи забезпечення безпеки продуктів харчування та продовольчої сировини, особливо виробленої у особистих підсобних господарствах населення за рахунок створення та удосконалення нормативної, лабораторної та аналітичної бази контролю якості і безпеки продуктів харчування та посилення контролю умов виробництва, закупівлі, транспортування, зберігання та реалізації продукції;

розробка інструментарію формування навиків у домогосподарств населення щодо організації сільськогосподарського виробництва та збуту виробленої продукції шляхом проведення просвітницьких заходів, консультування, розповсюдження інформаційних матеріалів, популяризації кооперативного руху, сприяння створенню виробничих, заготівельних та збутових кооперативів;

підготовка кваліфікованих фахівців консультаційних центрів, розробка та впровадження систем збору, зберігання, використання та обміну інформацією щодо стану кон'юнктури ринку продовольства, забезпечення вільного доступу до інформаційних баз даних, створення та розповсюдження інформаційно-просвітницьких та освітніх програм, навчальної та наукової літератури у сферах організації виробництва у малих господарських формах, здійснення планування виробництва та збуту продукції, культури споживання продовольства тощо.

Досягнення стратегічних цілей розвитку ринку продовольства Вінницької області можливе за умови дотримання наступних принципів державної політики у цій сфері:

підвищення ефективності державної підтримки, забезпечення цільового використання бюджетних коштів спрямованих на розвиток усіх складових ринку продовольства регіону, збалансований розподіл засобів державної підтримки між усіма підсистемами ринку продовольства;

використання підходу до надання фінансової допомоги з місцевого бюджету за принципом «підтримка в обмін на результати», підвищення відповідальності одержувачів бюджетних коштів за забезпечення виробництва кінцевого продукту;

підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за результати розвитку ринку продовольства конкретних адміністративно- територіальних одиниць;

регулювання балансу інтересів виробників продовольства та організацій сфер переробки й обміну, створення нових інтегрованих і кооперативних структур, розвиток ринкової інфраструктури;

надання державної підтримки в освоєнні інноваційних методів ведення виробництва продовольчих товарів;

розвиток ефективної системи залучення інвестицій суб'єктами ринку продовольства, розвиток високопродуктивного спеціалізованого виробництва з використанням інтенсивних технологій, підтримка інвесторів, які реалізують проекти з максимальним рівнем переробки сільськогосподарської сировини та виробництва засобів виробництва, пошук і використання різних систем комунікацій для обміну інформацією та узгодження спільних програм дій влади та учасників ринку продовольства;

екологізація технологій виробництва продуктів харчування з метою підвищення рівня їх якості та покращення навколишнього середовища;

формування нових стереотипів поведінки та професійної діяльності на продовольчому ринку, в тому числі шляхом інтенсивного навчання персоналу, підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів, проведення просвітницької роботи.

Сильні та слабкі сторони ринку продовольства Вінницької

області

Сильні сторони	Слабкі сторони
Вигідне географічне положення регіону	Недостатній розвиток маркетингової інфраструктури
Сприятливі природно-кліматичні умови для виробництва більшості видів	Високий рівень розораності ґрунтів, істотна частка еродованих, виснажених ґрунтів,
сільськогосподарської продукції	неоптимальна структура посівних площ
Кількісна та якісна структура населення,	Значний рівень зносу виробничих фондів
трудових ресурсів регіону	сільського господарства та харчової промисловості
Розгалужена мережа переробних	Енергетична залежність галузей АПК від
потужностей харчової промисловості	зовнішніх постачань
Достатній розвиток транспортної інфраструктури регіону	Низький рівень використання побічної продукції та відходів виробництва
Мережа установ роздрібної торгівлі,	Недостатній рівень залучення
ресторанного господарства, оптово- роздрібних продуктових ринків	інвестиційних ресурсів у розвиток сільського господарства, харчової промисловості, збутової мережі області
Високий науковий та кадровий потенціал	Недостатній рівень впровадження
аграрної науки, мережа науково-дослідних,	вітчизняних наукових розробок у практику
навчальних закладів аграрного спрямування	суб'єктів ринку продовольства
Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі	Низький рівень експорту безпосередньо
продуктами харчування	підприємствами області
Наявність позитивного досвіду залучення іноземних інвестицій підприємствами АПК	Низький рівень іноземного інвестування в розрахунку на душу населення в регіоні
Діяльність виробничих, обслуговуючих та збутових кооперативів	Недостатня мережа обслуговуючих кооперативів в сільській місцевості

Потенційні можливості та загрози на продовольчому ринку Вінницької

області

Потенційні можливості	Загрози
Стабільне зростання попиту на	Негативні тенденції розвитку демогра-
продовольство як в середині країни, так і на	фічних процесів, що призводить до
світовому ринку	скорочення попиту на продовольство
Вільний доступ до європейського ринку в	Падіння життєвого рівня населення в
результаті дії угоди про зону вільної	результаті девальвації національної валюти
торгівлі
Конкурентоспроможні ціни та якість	Недостатній рівень сертифікації та
продовольчих товарів	стандартизації виробленої продукції
Зростання привабливості галузей АПК для	Скорочення темпів приросту інвестиційної
іноземних інвесторів в результаті	активності в результаті погіршення
здешевлення внутрішньо регіональних	політичної та економічної ситуації
ресурсів
Значний потенціал росту виробництва в результаті його інтенсифікації та	Зменшення рівня використання виробничих потужностей харчової промисловості в
підвищення рівня завантаженості потужностей переробних підприємств	результаті скорочення внутрішнього попиту
Підвищення рівня доходності ринку в результаті поглиблення рівня переробки	Можливі зміни в податковому законодавстві в сторону підвищення
сільськогосподарської сировини	податкового тиску. Висока імовірність
	неповернення ПДВ при експорті
Використання нових енергозберігаючих технологій. Розвиток інноваційно орієнтованих виробництв	Погіршення екологічної ситуації в результаті інтенсивного зростання тваринницьких галузей
Достатньо високий рівень розвитку транспортної інфраструктури та роздрібної мережі ринку продовольства	Недостатній рівень розвитку заготівельної та маркетингово-консультаційної інфраструктури
Впровадження альтернативних джерел енергії. Державна підтримка виробництва альтернативних видів палива	Нестабільність фінансово-кредитного забезпечення розвитку ринку продовольства. Підвищення відсотків за користування кредитними коштами
Інтенсифікація кооперативного руху. Створення широкої мережі заготівельних обслуговуючих кооперативів	Низька культура підприємницької діяльності. Відсутність підприємницьких навиків у домогосподарств населення
Посилення процесів вертикальної та горизонтальної інтеграції сільськогосподарських підприємств, підприємств харчової промисловості та збуту	Відтік кваліфікованих працівників до регіонів із вищим рівнем доходів та закордон

На даний час у Вінницькій області реалізуються або близькі до завершення наступні стратегії та галузеві програми, метою яких є розвиток складових ринку продовольства регіону:

Стратегія збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 р.

Програма економічного і соціального розвитку Вінницької

області на 2015 р.

Програма розвитку овочівництва та переробної галузі Вінницької області на період до 2020 р.

Програма розвитку регіонального фінансового лізингу в

агропромисловому комплексі Вінницької області на 2011 -2015 рр.

Програма розвитку особистих селянських та фермерських

господарств області на 2011-2015 рр.

Стратегією збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 р. [140] передбачено реалізацію інвестиційних проектів, спрямованих на розв'язання проблем в агропромисловому комплексі Вінницької області на суму 13,2 млрд. грн. Із цієї суми фінансування за рахунок державного бюджету - 700 тис. грн., з місцевого бюджету - 1280 тис. грн. Основні інвестиційні кошти, передбачені на розвиток складових ринку продовольства передбачаються за рахунок приватних інвесторів

Реалізація положень стратегії дозволить забезпечити розвиток ринку продовольства Вінницької області як найважливішої складової продовольчої безпеки регіону та України, прогнозувати і запобігати імовірним та існуючим загрозам і ризикам для економіки регіону, підвищувати її сталість, створити умови для динамічного розвитку агропромислового комплексу, інфраструктури ринку продовольства, а також поліпшення продовольчого забезпечення населення.

Аналіз рівня продовольчої безпеки в Україні

Згідно визначення запропонованого ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) продовольча безпека - стан, який характеризується постійним фізичним, соціальним та економічним доступом усіх людей до достатнього за обсягом, поживністю та безпечністю продовольства, яке необхідне для здорового та активного життя.

Чинники, що визначають ступінь продовольчої безпеки в сучасних умовах, можуть мати короткостроковий характер дії. До довгострокових чинників належать:

групи населення, що живуть за межею бідності і не мають достатнього доходу для придбання мінімального набору продуктів харчування;

населення територій, продовольче постачання яких не забезпечується ринковими механізмами через зовнішні чинники (наприклад, транспортну недоступність);

незбалансованість харчування з певних складових, що призводить до втрати здоров'я нації або окремих груп населення;

низький контроль над безпекою продуктів харчування, через що продовольство стає загрозою життю і здоров'ю нації;

виснаження природного потенціалу аграрного виробництва в країні призводить до зниження рівня продовольчого забезпечення нації;

низький матеріально-технічний, фінансовий, науково- технологічний потенціал сталого відтворення сфер АПК.

До чинників короткострокового характеру, які несуть потенційну загрозу продовольчої безпеки регіону, належать такі:

нестабільність аграрного виробництва і можливість природних катаклізмів, що знижують продовольче забезпечення в окремі періоди;

велика залежність продовольчого забезпечення регіону від зовнішніх джерел на фоні нестабільної кон'юнктури національного та світових ринків і валютних надходжень від імпорту;

нестабільне зовнішньополітичне становище країни у світі може призвести до торгового ембарго та інших подібних санкцій [71].

Важливим кроком для гарантування продовольчої безпеки є визначення переліку показників для оцінки її рівня. Нами для оцінки рівня продовольчої безпеки використані індикатори, якими оперує Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), а також Методика, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання продовольчої безпеки» від 05.12.2007 р. за № 1379.

У 2014 р. середньодобова поживність раціону українця була на 30 ккал нижчою, ніж у 2013 р. (рис. 4.1). Разом з тим вона на 17,6 % перевищує встановлений граничний критерій для цього індикатора (2500 ккал).

Левову частку калорій, понад 71 %, населення отримувало від продукції рослинного походження. Натомість, частка продукції тваринництва у 2014 р. була незначною - 28,9 %, що в 1,9 рази нижче від встановленого граничного критерія (55 %).

Щодня житель України споживав в середньому 104,3 г протеїнів, що фактично відповідає середньому рівню розвинених країн.

Рис. 4.1. Динаміка середньодобової калорійності раціону населення України, ккал на 1 особу

Диференціація вартості харчування за соціальними групами

Протягом останніх десяти років внутрішня політика України була орієнтована на вирішення питань подолання бідності та збільшення особистих доходів громадян. Про це свідчать прийняття багатьох нормативно-правових актів - указів Президента України («Про стратегію подолання бідності», «Про Стратегію національної безпеки України»), постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України («Про затвердження комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності», «Про затвердження концепції поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення»), а також Закону України «Про основи національної безпеки України».

Але в умовах фінансово-економічної кризи, яка суттєво вплинула на соціально-економічний стан України, проблема бідності населення та тісно пов'язана з нею проблема продовольчої безпеки на рівні домогосподарств, стали ще гостріші. Це в свою чергу проявилось в істотній диференціації обсягів споживання продовольства (табл. 4.6).



Таблиця 4.6

Диференціація обсягів продовольчого споживання в середньому на

місяць на особу, кг

	Споживання за квінтильними (20%)	Співвідношення
	групами в залежності від розміру	вищого і нижчого
	сукупних доходів	квінтилів
	перший квінтиль	останній квінтиль
	(нижчий)	(вищий)
	2012	2013	2014	2012	2013	2014	2012 р.	2013 р.	2014 р.
	р.	р.	р.	р.	р.	р.
Хліб і хлібопродукти	8,8	8,6	8,1	9,0	9,1	9,5	1,02	1,06	1,17
М'ясо і м'ясопродукти	3,8	3,8	3,6	6,6	7,0	6,5	1,74	1,83	1,81
Молоко і	15,2	15,3	11,3	24,0	25,5	17,8	1,58	1,67	1,58
молокопродукти
Риба і рибопродукти	1,4	1,4	1,2	2,1	2,3	2,1	1,50	1,61	1,75
Яйця (шт.)	17,6	18,0	17,6	21,9	22,8	21,8	1,25	1,27	1,24
Овочі та баштанні	8,4	7,6	7,1	11,5	11,2	11,1	1,37	1,47	1,56
Картопля	7,6	6,6	6,2	7,2	7,0	7,2	0,95	1,06	1,16
Плоди, ягоди та	2,6	2,85	2,6	5,6	6,15	5,2	2,15	2,16	2,00
виноград
Цукор та цукровмісні вироби	2,7	2,7	2,5	3,4	3,3	3,5	1,26	1,25	1,40
Олія та інші рослинні	1,7	1,6	1,5	1,9	1,9	1,9	1,12	1,16	1,27
жири

Джерело: сформовано за даними Державної служби статистики України.

Поряд з проблемою бідності загрозливою залишається ситуація з показниками соціально-економічного розшарування. Для вимірювання диференціації вартості харчування за соціальними групами, державна статистика здійснює групування обстежуваних домогосподарств, виділяючи децильні або квінтильні групи й обчислюючи відповідні коефіцієнти, тобто відношення середніх показників за групами, куди включаються 10 (20)% домогосподарств з найбільшими доходами (витратами), до аналогічних показників за групами 10 (20)% домогосподарств з найменшими доходами (витратами). Чим більше значення цього відношення від одиниці, тим сильніше є соціальне розшарування [99, 146].

Ємність внутрішнього ринку окремих продуктів

Ємність внутрішнього ринку окремих продуктів відстежується в динаміці та визначається у натуральному виразі як добуток споживання певного продукту та середньорічної чисельності населення (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Оцінка ємності внутрішнього ринку України, тис. т

	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2014 р.*	Приріст, %
					2013 р. до 2011 р.	2014 р. до 2013 р.
Хліб і хлібопродукти (у перерахунку на борошно)	5047	4990	4933	4668	-2,3	-5,3
М'ясо і м'ясопродукти	2339	2478	2550	2325	9,0	-9,1
Молоко і молокопродукти	9363	9797	10050	9581	7,3	-4,8
Риба і рибопродукти	614	620	663	479	8,0	-29,7
Яйця (млн. шт.)	14165	14020	14076	13345	-0,6	-5,2
Овочі та баштанні	7440	7452	7431	7019	-0,1	-5,5
Плоди, ягоди та виноград	2405	2432	2560	2249	6,4	-12,8
Картопля	6368	6394	6161	6061	-3,3	-1,6
Цукор	1758	1713	1686	1559	-4,1	-7,4
Олія рослинна всіх видів	625	591	604	561	-3,4	-7,3
із неї олія соняшникова (розрахунково)	426	450	465	370	9,2	-21,1

* Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Джерело: складено на основі Звітів про стан продовольчої безпеки України за 20112013 рр., а також за даними Державної служби статистики України.

Ємність продовольчого ринку - це максимально можливий обсяг реалізації товару за цього рівня платоспроможного попиту і роздрібних цін. Кожна з цих складових знаходиться під дією певних факторів, які в сукупності істотно впливають на ємність ринку. Залежно від чисельності населення в регіоні та норм споживання певних конкретних видів продуктів харчування, визначають необхідні обсяги виробництва окремого виду продукції [146].

Продовольча незалежність за окремим продуктом

Продовольча незалежність характеризується таким рівнем розвитку економіки, коли продовольча безпека держави не залежить від зовнішніх продовольчих поставок. Для запобігання ситуації залежності держава може нарощувати свій економічний потенціал та підвищувати ефективність агропромислового виробництва.

Позитивним є той факт, що у 2011-2014 рр. продовольчі потреби населення нашої країни задовольнялися, як правило, за рахунок продукції вітчизняного виробництва.

У 2014 р. по трьох групах продовольства частка імпорту перевищувала встановлений 30-ти відсотковий граничний критерій для цього індикатора.

Таблиця 4.8

Імпортозалежність за групами продовольства, %

Продукція	Роки	Відхилення, 2014 р. до 2011 р., в.п.
	2011	2012	2013	2014
Хліб і хлібопродукти	1,7	2,8	2,4	2,0	0,3
М'ясо і м'ясопродукти	10,4	17,1	13,0	8,6	-1,8
Молоко і молокопродукти	2,7	4,2	5,5	3,7	1,0
Риба і рибопродукти	66,7	71,1	73,0	75,4	8,7
Яйця і яйцепродукти	0,4	0,5	0,6	0,9	0,5
Овочі та баштанні	3,8	2,9	3,2	3,2	-0,6
Плоди, ягоди та виноград	48,3	48,1	45,8	38,1	-10,2
Картопля	0,6	0,4	0,4	0,7	0,1
Цукор	15,3	0,6	0,7	0,4	-14,9
Олія рослинна всіх видів	39,8	39,1	49,0	39,8	0,0
із неї олія соняшникова	0,2	0,2	0,2	0,2	0,0

Джерело: складено на основі Звітів про стан продовольчої безпеки України за 20112013 рр., Огляд продовольчої безпеки України у 2014 році та бліц-оцінка на 2015 рік - http://edclub.com.ua/sites/default/files/files/food_security_2014.pdf



Найвищий рівень імпортозалежності (75 %) відмічався по групі "риба і рибопродукти", оскільки 90 % імпортних поставок припадає на види риб, які видобуваються виключно у водах морських економічних зон інших держав, що пов'язано з особливостями їх біологічного циклу.

Перевищення граничного критерія по групах "фрукти та ягоди" та "олії рослинні", обумовлено імпортом екзотичних видів фруктів та тропічних олій, які не культивуються в Україні, але користуються попитом на внутрішньому ринку.

Інші показники продовольчої безпеки

Щільність автомобільних доріг. Індикатор щільності автомобільних доріг використовується ФАО для оцінки фізичної доступності продовольства для населення. Чим вища концентрація доріг на одиницю площі, тим легше забезпечити доставку продовольства населенню. В Україні у 2014 р. на 100 кв. км площі припадало 27 км автодоріг, що є одним із найнижчих показників серед європейських країн (рис. 4.10).

Рис. 4.10. Щільність автомобільних доріг, км на 100 кв. км

Джерело: Держстат, FAO (дані по країнах за 2011 рік)

У 2014 р. порівняно з попереднім відбулося погіршення стану продовольчої безпеки України за основними показниками:

знизилася середньодобова калорійність раціону українців, при одночасному зменшенні споживання продукції тваринного походження, частка якої у раціоні становить 28,9 % при необхідних 55 %;

зменшилося фактичне середньодушове споживання продовольства населенням по 6 із 10 досліджуваних груп;

погіршилася на 1,6 відсоткових пункти економічна доступність населення до продовольства, частка витрат домогосподарства на продовольство у загальних витратах досягла 53,6 %. Водночас задоволення потреб населення у продовольстві, у межах його купівельної спроможності, забезпечувалося, в основному, за рахунок продукції вітчизняного виробництва.

Базуючись на аналізі тенденцій соціально-економічного розвитку України у І півріччі 2015 р. можливо зробити висновок про подальше погіршення основних індикаторів продовольчої безпеки.

За оцінками Економічного дискусійного клубу, за результатами 2015 р.:

частка витрат домогосподарств на продукти харчування зросте на 35 % та у окремих регіонах досягне граничної межі у 60 %;

зменшиться середньодушове споживання м'яса і м'ясопродуктів на 7-8 %, молока і молокопродуктів - на 9-10 %, риби та рибопродуктів - 5-8 %.

Водночас прогнозоване зменшення реальних наявних доходів населення сприятиме скороченню частки імпорту продуктів харчування, в першу чергу того асортименту, що виробляється вітчизняними виробниками [89].



Нормативно-правове регулювання та зарубіжний досвід забезпечення продовольчої безпеки держави

Загальна декларація про ліквідацію голоду та недоїдання визначає, що кожен чоловік, жінка чи дитина мають невід'ємне право бути вільними від голоду і недоїдання для повного розвитку і збереження своїх фізичних і розумових здібностей, а обов'язком кожної зацікавленої держави у відповідності до її суверенних міркувань і внутрішнього законодавства є усунення перешкод для виробництва продовольства.

На світовому рівні забезпечення продовольчої безпеки регламентується Декларацією Всесвітнього саміту з продовольчої безпеки, яка була прийнята в листопаді 2009 року. В декларації були підтверджені зобов'язання Всесвітнього продовольчого саміту 1996 року, спрямовані на те, щоб назавжди викорінити голод на Землі. Декларація також містить заклик збільшити внутрішнє і міжнародне фінансування сільського господарства, нові інвестиції в сільськогосподарський сектор, поліпшити загальне керівництво у вирішенні глобальних проблем продовольчої безпеки в партнерстві з відповідними зацікавленими сторонами державного і приватного сектора та ініціативно підходити до вирішення проблем продовольчої безпеки, які виникають у зв'язку з зміною клімату [143].

У національному законодавстві визначення поняття продовольчої безпеки вперше було здійснене в Законі України "Про державну підтримку сільського господарства України", який був прийнятий у 2004 році. Відповідно до нього продовольча безпека - це захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою

безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання його звичайної життєвої діяльності [51]. Умови досягнення продовольчої безпеки вважалися наступними: забезпечити країну власним продовольством в повній мірі і проводити закупівлі продуктів іноземного виробництва лише в крайніх випадках. Сьогодні основні принципи та напрямки забезпечення продовольчої безпеки в Україні визначаються наступними законодавчими актами: Законом України "Про основи національної безпеки України", "Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року", Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання продовольчої безпеки", Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» та деякими іншими [155].

В Україні у 2011 р. Верховною Радою було ухвалено Закон «Про продовольчу безпеку України» (№ 8370-1), який мав би визначати правові, економічні та організаційні основи діяльності держави, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні продовольчої безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз та встановлював відповідальність держави за належний рівень харчування населення. Ініціаторами зазначеного Закону були народні депутати Верховної Ради України VI скликання Калетнік Г.М., Терещук С.М., Борт В.П. та Сідельник І.І.

Дія цього закону поширюється на галузі, що забезпечують виробництво продукції сільського і рибного господарства, її заготівлю, зберігання, переробку та реалізацію, аграрну науку й освіту, вирішення продовольчих і соціальних проблем.

Законом визначено основні завдання у сфері формування продовольчої безпеки. Відповідно до закону, граничним (пороговим) значенням індикатора достатності запасів зерна у державних ресурсах, - що визначається як співвідношення між обсягами продовольчого зерна у державному продовольчому резерві та обсягами внутрішнього споживання населенням хліба і хлібопродуктів у перерахунку на зерно, - вважається його 17- відсотковий рівень, що відповідає 60 дням споживання.

Граничним (пороговим) значенням індикатора економічної доступності продуктів, - що визначається як частка сукупних витрат на харчування у загальному підсумку сукупних витрат домогосподарств, - вважається його 50-відсотковий рівень.

Граничним (пороговим) значенням індикатора продовольчої незалежності за окремим продуктом, - що визначається як співвідношення між обсягом імпорту окремого продукту у натуральному виразі та ємністю його внутрішнього ринку, - вважається його 20-відсотковий рівень.

У законі визначено, що фізична доступність харчових продуктів визначається як структура джерел реалізації продовольчих товарів на ринку, наявність мережі роздрібної торгівлі у розрахунку на 10 тис. осіб, чисельність торгових місць на продовольчих ринках у розрахунку на 10 тис. осіб, чисельність підприємств малого бізнесу у сфері торгової діяльності на відповідній території, стан розвитку оптової торгівлі продовольчими товарами, наявність основних видів продовольчих товарів у роздрібній торговій мережі та на ринках на відповідній території та асортимент продовольчих товарів у роздрібній торговій мережі на відповідній території [19].

Проте Закон України «Про продовольчу безпеку України» був ветований Президентом України 10.01.2012 р. із зауваженнями.

В Росії забезпечення продовольчої безпеки держави унормовується «Доктриной продовольственной безопасности Российской Федер...