Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Кафедра економіки підприємства ім. проф. І.Н. Романенка

Курсова робота

З економіки підприємства

На тему: Ресурсний потенціал підприємства та ефективність його використання

Студентки

Гончарук Дарини Олександрівни

м. Київ-2018 р



План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності використання ресурсного потенціалу

1.1 Суть ресурсного потенціалу та його склад

1.2 Методика дослідження

Розділ 2. Забезпеченість сільськогосподарського підприємства виробничими ресурсами та ефективність їх використання

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2 Оцінка забезпеченості підприємства основними видами ресурсів

2.3 Факторний аналіз економічної ефективності використання ресурсного потенціалу

Розділ 3. Напрями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

3.1 Чинники підвищення ефективності використання земельних ресурсів у сільському господарстві

3.2 Обгрунтування раціонального використання капіталу підприємства

3.3 Шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів підприємства

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

В економічній літературі існують два напрямки дослідження ресурсного потенціалу як об'єкта: «ресурсне» і «результативне». Ресурсний напрямок розглядає ресурсний потенціал як сукупність ресурсів господарської ланки, оцінка ресурсного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використання ресурсного потенціалу визначається відношенням отриманого результату до обсягу застосованих ресурсів. У рамках «результативного» напрямку ресурсний потенціал розглядається, як здатність господарської системи освоювати, переробляти ресурси для задоволення суспільних потреб, оцінка величини ресурсного потенціалу зводиться до оцінки максимального обороту, який господарська ланка здатна зробити при даній кількості, якості і будівлі ресурсів.

Ефективне і конкурентоспроможне функціонування кожного окремого сільськогосподарського підприємства є практично неможливим без якісного і економічно обґрунтованого розвитку його ресурсного потенціалу. У сучасних умовах, коли значна частина господарств знаходиться у кризовому фінансовому стані, їх важливим завданням є одержання максимальних прибутків при мінімальних витратах ресурсів. Однак, на жаль, нині значна частина підприємств все більше втрачає можливості здійснення навіть простого відтворення свого ресурсного потенціалу. Гострий дефіцит виробничих ресурсів та їх структурна розбалансованість призводять до зниження темпів економічного розвитку аграрного сектора економіки, потенційні можливості якого використовуються не повною мірою, що гальмує вирішення існуючих нині економічних, соціальних та екологічних проблем. Підвищення рівня ефективності використання економічного потенціалу аграрних підприємств відіграє провідну роль в успішному вирішенні економічних і соціальних завдань, досягненні головної мети виробництва - підвищення прибутковості. Важливість питань, пов'язаних зі зміцненням та ефективним використанням ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, їх теоретична і практична значимість зумовили вибір теми курсової роботи і визначили її мету та основні завдання.

Об`єктом в даній роботі є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива", а метою - дослідження його ресурсного потенціалу та визначення ефективності його використання.

За результатами дослідження сформульовані висновки та внесені пропозиції, які мають наукову новизну як для досліджуваного підприємства, так і для розвитку теоретичних підходів до планування в напрямку подальшого розвитку підприємств:

- поняття економічної категорії “ресурсний потенціал підприємства”;

- теоретичних та методологічних аспектів методик розрахунку ресурсного потенціалу підприємства;

- напрямків та чисельних оцінок рівня підвищення ресурсного потенціалу підприємства.

Аналіз даних має практичне значення одержаних результатів в можливості їх використання для подальшого планування розвитку підприємства ТОВ «Нива».



Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективності використання ресурсного потенціалу

1.1 Суть ресурсного потенціалу та його склад

В основу поняття «ресурсний потенціал» входять такі поняття як «ресурси» та «потенціал». Ресурс - це запас, джерело. Цей термін є досить багатогранним. Він в себе включає такі поняття як «природний ресурс». «економічний ресурс», «матеріальний ресурс», «вторинний ресурс», «трудовий ресурс», «виробничий ресурс» тощо [7]. В даному випадку нас цікавить останнє. Виробничі ресурси - ресурси, які використовуються у виробничому процесі (природні, трудові, капітал, підприємницька діяльність ) [ 2]. Потенціал - це можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані. Якщо говорити про потенціал підприємства, то на думку науковців, це сукупність ресурсів, які можуть бути використані в процесі підприємницької діяльності суб'єктом господарювання. Що ж до самого визначення терміну «ресурсний потенціал», то існує досить широке коло визначень, які його характеризують. Ресурсний потенціал як сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, зокрема здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії, досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства. При цьому ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями: реальними можливостями підприємства в тій чи іншій сфері діяльності (також і нереалізовані можливості); 3 обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві; здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства; формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва [15]. Різноманіття підходів до розуміння сутності ресурсного потенціалу дає змогу вважати його багатоаспектним поняттям. На мій погляд, ресурсний потенціал є системою взаємопов'язаних різних видів ресурсів, які є у розпорядженні підприємства або можуть бути залучені до його господарської діяльності для максимального задоволення потреб споживачів та підвищення його конкурентоспроможності на ринку. При цьому він визначається не просто кількістю та якістю ресурсів, які є на цей момент, а й їхнім оптимальним співвідношенням, відповідністю їхньої величини і складу потребам вирішуваних завдань. Більшість дослідників формують таку структуру ресурсного потенціалу підприємства: (див рис. 1.1)

Рис. 1.1. Структура ресурсного потенціалу підприємства

Мaтеpiaльні ресурси - використовуються у господарській діяльності підприємства. Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві три час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься на вартість продукції, що виробляються частинами в міру спрацювання. Оборотні фонди - частина виробничих фондів у вигляді сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживають у кожному виробничому процесі (циклі) і переносять всю свою вартість продукції, що виробляється Діяльність будь-якого підприємства орієнтована на отримання результатів. Традиційно розглядається, що головною метою організації с максимізація прибутку. Більшість економістів-дослідників обумовлюють успіхи функціонування правильним вибором виду господарювання, обраною стратегією, філософією управління, наявністю достатньої кількості необхідних ресурсів, вмінням швидко реагувати на постійні зміни зовнішнього середовища. У сукупності всі перелічені фактори формують потенційні можливості підприємства - його економічний потенціал, який є основою прийняття стратегічних рішень , визначає напрямок розвитку підприємства виходячи з умов ринку, обумовлює формування конкретної програми дій на перспективу, виступає базовим критерієм управління сучасним підприємством.

Трудові ресурси (трудовий чи кадровий потенціал) - це загальна чисельність наявного працездатного населення на території країни, адміністративно-територіальні одиниці або на підприємстві; основна продуктивна сила суспільства. Іншими словами, трудові ресурси - сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи. Саме трудовий потенціал приводить в дію всі інші складники ресурсного потенціалу підприємства. Він може бути описаний з різних позицій залежно від кількісних і якісних характеристик. Це дає змогу здійснювати оцінку кадрового потенціалу у вартісних категорій, яка особливо актуальна для власника підприємства. Така оцінка допомагає отримати реальне уявлення про те, наскільки здібності працівників перевищують витрати на їх залучення, навчання та розвиток [20].

Фінансові ресурси - сукупність грошових коштів та надходжень, які в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на відновлення підприємства та стимулювання працівників. Фінансові ресурси дуже важливі, як вихідний вид ресурсів для створення та діяльності підприємства, забезпечують процес виробництва, є неодмінною умовою неперервності процесу виробництва [3].

Нематеріальні ресурси -- це складова частина потенціалу підприємства, що здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого проміжку часу. Для цього виду ресурсу є характерними нематеріальна основа і невизначеність величини майбутнього прибутку від її використання в процесі виробництва. Цей термін використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності.

Інформаційно-методичні ресурси - це семантична інформація у вигляді понятійного знання, що відображає не стільки індивідуальні, скільки суспільні (колективні) знання. Розглядаючи склад ресурсного потенціалу щодо функціональних напрямів формування та використання, розрізняють потенціали: маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність ); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюжку "збут-виробництво-закупівлі" фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу) (9).

1.2 Методика дослідження

Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах ринку, що характеризується нестабільністю макро- і мікроекономічних факторів, одним з першочергових завдань керівництва стає формування та оцінка поточних та перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу; збалансування можливостей підприємства з потенціалом зовнішнього середовища для досягнення запланованих задач та з метою виживання в умовах конкуренції сьогодні та в перспективі. В умовах обмеженості ресурсів в країні саме внутрішній потенціал підприємства необхідно вважати головним ресурсом його розвитку.

Метод (англ. method) - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети. Поняття тотожне алгоритму діяльності чи технологічного процесу [18]. Оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом необхідне для забезпечення більш повного й раціонального використання ресурсів підприємства. Важливо охарактеризувати не тільки наявний, але й фактично використовуваний обсяг ресурсів. Тому система показників оцінювання управління ресурсним потенціалом повинна включати показники, що характеризують наявність, склад, стан ресурсів і показники ефективності використання ресурсів. При оцінюванні ресурсного потенціалу й ефективності його використання необхідно чітко уявляти структуру потенціалу, основні характеристики складових елементів, їхнє співвідношення й використання в процесі виробництва. Важливо зрозуміти місце й роль матеріальних елементів ресурсного потенціалу, зв'язок їх з іншими компонентами. На основі проведеного аналізу нами визначено систему основних показники, що характеризують ефективність управління ресурсним потенціалом підприємства і зводяться до наступних: ( Рис. 1.2 - Рис. 1.5)

Рис.1.2 Оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів

ь матеріальні ресурси, оцінювання яких включає аналіз потенційних можливостей предметів і засобів праці, технічних та технологічних ресурсі підприємства;



Рис.1.3 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів

ь фінансові ресурси, оцінювання яких полягає в аналізі фінансових показників, прибутковості, ліквідності та платоспроможності;

Рис.1.4 Оцінка ефективності використання трудових ресурсів

ь трудові ресурси, оцінка яких включає аналіз показників плинності кадрів, рівня продуктивності праці трудових ресурсів;



Рис.1.5. Оцінка ефективності використання інформаційних ресурсів

ь інформаційні ресурси, оцінювання яких включає аналіз технічного забезпечення інформаційними системами та аналіз кадрового забезпечення та рівня їх кваліфікації у галузі інформаційних систем.

Оскільки основною метою управління ресурсним потенціалом підприємства є нарощення прибутку для забезпечення подальшого розвитку, то доцільним є оцінка та аналіз показників прибутковості. Прибутковість можна розглянути за допомогою таких показників, як темп приросту чистого доходу від реалізації продукції та прибуток від звичайної діяльності. Визначення рівня технологічного забезпечення інформаційної системи складається з оцінки забезпеченості користувачів ПК, наявності програмного забезпечення, яке підтримує функціональні інформаційні ресурси, зі співвідношення між забезпеченістю ПК та програмним забезпеченням. Головними показниками, що характеризують технологічну підтримку формування і використання інформаційних ресурсів є забезпечення ПК i програмне забезпечення. Технічна ефективність характеризується показниками надійності, швидкодії, пропускною здатністю технічних засобів і систем продуктивністю комп'ютерної техніки і програмного забезпечення. Здійснення аналізу наявних показників інформатизації сприяє визначенню складу показників, які застосовуються в системі управління інформаційними ресурсами. Якісна оцінка складу інформаційних ресурсів допускає аналіз показників, які характеризують споживчі властивості інформації: загальний і корисний обсяг інформації, вартість та ефект від її використання, період використання, своєчасність отримання, тривалість обробки, способи й форми надання, участь у процесі ухвалення рішення.

Для цілісної уяви про стан та ефективність управління ресурсного потенціалу й оцінювання ступеня впливу ресурсів підприємства на формування результату діяльності підприємства використано інтегральний показник ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства. Так, інтегральний показник ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства розраховується за формулою:

ІПЕВРП = ?in =1 ki * Рi ,

де ІПЕВРП - інтегральний показник ефективного управління ресурсним потенціалом підприємства;

ki - ваговий коефіцієнт показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства;

Рi - частковий ресурсний показник підприємства;

і - кількість ресурсів підприємства.

Для виявлення значимості кожного параметру необхідно визначити коефіцієнт значимості параметру, який розраховується за формулою:

ki =

де ki - коефіцієнт значимості параметру;

m - число експертів;

n - число параметрів;

Rij - значення ранга, яий присвоєний j-м експертом i-му параметру.

Аналіз запропонованих нами показників оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом показує, що їх вибір оснований на комплексному, багатовимірному підході до оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом; їх характеристика дає змогу оцінити та проаналізувати ефективність управління кожним ресурсом у складі всього ресурсного потенціалу підприємства, що сприятиме підвищенню ефективності управління ресурсним потенціалом. Це дозволить визначити величину резервних можливостей для подальшого розвитку підприємства і сприятиме створенню ефективної системи управління його ресурсним потенціалом.

В результаті проведеного дослідження у першому розділі можна узагальнити, що підприємство самостійно формує свій власний ресурсний потенціал, що дозволяє йому закріпити специфічні його особливості і визначити перспективи розвитку на майбутнє. Ресурсний потенціал підприємства - сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його частину, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела. Для того, щоб забезпечити стабільність діяльності підприємства необхідно оцінити ефективність управління ресурсним потенціалом. Врахування такої оцінки дозволить ефективно впливати на поточний стан та тенденції розвитку підприємства, встановлювати розміри та напрями змін, виявляти більш вагомі фактори такого зростання, складати прогнози й плани подальшого вдосконалення процесів відтворення, використання та управління ресурсним потенціалом.

Тому, основною характеристикою ресурсного потенціалу в процесі такого оцінювання повинна бути його цінність для досягнення зазначених цілей.



Розділ 2. Забезпеченість сільськогосподарського підприємства виробничими ресурсами та ефективність їх використання

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Таблиця 2.1 Характеристика господарства

Повна назва компанії	СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НИВА
Організаційно-правова форма	ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
ЄДРПОУ	03754478
Номер запису в ЄДР	1 345 120 0000 000174
Дата реєстрації	24.02.2000
Керівник	СУКАЙЛО ПЕТРО АВКСЕНТІЙОВИЧ
Статус	Не перебуває в процесі припинення
Розмір статутного капіталу	10 710,00 грн.
Телефон	Телефон 1: 0456252340 Телефон 2: 0456251505 Факс: 0456252340
Адреса	09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, ВУЛИЦЯ ВОКЗАЛЬНА, будинок 109

Основний вид діяльності:

· 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

Інші види діяльності:

· 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

· 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур;

· 01.29 Вирощування інших багаторічних культур;

· 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

· 01.63 Післяурожайна діяльність;

Сільськогосподарські угіддя - це земельні угіддя, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. Ці угіддя є головним засобом в сільськогосподарському виробництві.

Угіддя розрізняються за природними особливостями і призначенням. До основних категорій відносяться:

· рілля -- землі, що систематично оброблюються і використовуються для посіву різноманітних сільськогосподарських культур;

· багаторічні насадження (сади, виноградники);

· перелоги (рілля, необроблювані тривалий час землі);

· сіножаті і пасовища (луки, що використовуються для сіножаті і випасу сільськогосподарських тварин).

Залежно від якісного стану, розділяються на види:

· орошуване рілля, осушене, підлягає ерозії;

· сіножаті заливні, суходольні, заболочені тощо.

Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн гектарів, або 70 % загального фонду країни. 78,9 % сільськогосподарських угідь -- орні землі (рілля) і багаторічні насадження, 13,0 % -- пасовища, 8,4 % -- сіножаті. Найвища частка орних земель -- у степових районах (70 -- 80 %) і лісостеповій зоні. Пасовища зосереджені, в основному, в Карпатах, на Поліссі та в південно-східних степових областях, сіножаті -- в долинах річок лісової і лісостепової зон.

Україна характеризується високим ступенем освоєння земельного фонду; на сільськогосподарські угіддя припадає 60 % його площі. Характерною рисою структури сільськогосподарських угідь України є загальна висока питома вага розораних земель (80 %), а в Кіровоградській, Вінницькій і Тернопільській областях він складає близько 90 %. Інші площі використовуються під багаторічні насадження (1,5 %), сінокоси (3,1 %) і пасовища (11 %). На структуру сільськогосподарських угідь впливають природні, економічні і соціальні фактори. Так, землі лісостепової зони розорані на 85,4 %, землі Полісся -- на 68,9 % (тут майже третину площі сільськогосподарських угідь займають природні кормові угіддя).

Рис.2.1 Структура сільськогосподарських угідь

За площею сільськогосподарських угідь Україна посідає одне з перших місць у світі. Найбільшу площу посівних земель займають посіви зернових культур, особливо озимої пшениці. Вирощування зернових культур має широтну зональність. Таким чином в Україні добре розвинуто і рослинництво і тваринництво. В Україні вирощують усі сільськогосподарські культури помірного поясу, а головна галузь тваринництва України -- скотарство.

Таблиця 2.2 Склад і структура сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя	2015	2016	2016 р. у % до 2015 р.
	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь, га	2596	100	2585	100	99,6
У тому числі:
Рілля	2596	100	2585	100	-
Сіножаті	-	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-	-
Багаторічні насадження	-	-	-	-	-

Завдяки цій таблиці ми бачимо, що вся частка угідь, які знаходяться на балансі господарства це рілля.

Основу посівних площ України складають посіви зернових культур (56 %). Вони відіграють провідну роль у всіх областях України, особливо тих, що розташовані у степовій і лісостеповій зонах.

Основою збільшення виробництва продукції й підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових (та інших) ресурсів. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил, а їх праця - вирішальним фактором виробництва, тому поряд із засобами виробництва й землею необхідним виробничим фактором (ресурсом), в усіх галузях економіки, є праця.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. До трудових ресурсів належать: населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці); працюючі особи пенсійного віку; працюючі особи віком до 16 років.

Оскільки наше підприємство займається виключно продукцією рослинництва, то всі свої земельні ресурси направляє на вирощування с/г культур, використовуючи при цьому людський потенціал. (Табл. 2.3)



Таблиця 2.3 Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2015	2016	2017	2017р. у % до 2015р.
Середньорічна кількість працівників, осіб	61	58	54	88,5
У тому числі: рослинництва	61	58	54	88,5
Тваринництва	-	-	-	-
Відпрацьовано у с/г виробництві всього, тис. люд.-год.	104920	99760	92880	88,5
У тому числі: рослинництва	104920	99760	92880	88,5
Тваринництва	-	-	-	-
Відпрацьовано одним працівником за рік , люд.-год.	1720	1720	1720	100
У тому числі: рослинництва	1720	1720	1720	100
Тваринництва	-	-	-	-
Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього	0,95	0,95	0,95	100
У тому числі: рослинництва	0,95	0,95	0,95	100
Тваринництва	-	-	-	-

Ми бачимо, що чисельність робітників на підприємстві зменшується, це відбувається під дією науково-технічного прогресу - з`являються нові технології виробництва, людська праця замінюється автоматизованою.

Необхідно розрізняти поняття «трудові ресурси» та «робоча сила». Поняття «трудові ресурси» більш широке і багатогранне порівняно з поняттям «робоча сила». Робоча сила визначається здатністю людей до праці й реалізується в процесі виробництва. Носієм робочої сили є людина, тому робоча сила існує на всіх етапах розвитку суспільного виробництва й невіддільна від її власника - людини. Отже, соціальну суть трудових ресурсів становлять люди в певних виробничих умовах, а робоча сила відображає економічний змість трудових ресурсів[12].

У практиці підприємницької діяльності авансований капітал поділяється на основний і оборотний. Це пов'язано з тим, що різним речовим елементам продуктивного капіталу властиві певні особливості функціонування у виробничому процесі. Так, засоби праці (будівлі, споруди, машини, устаткування та ін.) функціонують протягом тривалого часу, обслуговують багато виробничих циклів. Предмети праці (насіння, корми, сировина, паливно-мастильні матеріали тощо) споживаються повністю протягом одного періоду виробництва.

Основний капітал - це частина продуктивного капіталу, яка складається із вартості засобів праці, обертаються протягом кількох періодів виробництва і поступово переносять свою вартість на вироблений продукт.

Основний капітал є базовим у кожному підприємстві, тому для кращого розуміння впливу на господарство розкриємо основні показники забезпеченості основним капіталом та його використання.

Показником використання засобів праці виступає капіталовіддача. Цей показник показує, скільки вироблено продукції на одиницю основного капіталу (засобів праці).

Його розраховують за формулою:

Кb. - капіталовіддача;

П - вартість виробленого продукту;

Ко -вартість основного капіталу (основних виробничих фондів).

Зворотною величиною є капіталомісткість. З її допомогою вимірюється вартість основного капіталу, яка припадає на одиницю виробленої продукції. Ця величина розраховується за формулою:

Км - капіталомісткість;

Ко - вартість основного капіталу;

П -вартість виробленого продукту.

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Тому для того, щоб точно визначити рівень ефективності господарської діяльності підприємства, використовують відносний показник прибутку, що виражається у відсотках і називається нормою прибутку.

Нп =

Цей показник норми прибутку дає можливість визначити, яка продукція більш прибуткова, тобто й вигідніша для виробництва[8].

Таблиця 2.4 Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показник	2015	2016	2017	2017 р. у % до 2015
Вартість валової продукції, тис. грн.	23543,639	18665,447	12510,780	53,1
Вартість основного капіталу, тис. грн.	13224	19463,5	26552,5	200,7
На 1 га с/г угідь	5,093	7,53	-	-
На 1 середньорічного працівника	216,79	335,58	-	-
Капіталовіддача, грн	1,78	0,959	0,471	26,5
Капіталомісткість продукції, грн.	0,561	1,042	2,122	378,3
Норма прибутку, %	83,85	9,3	14,22	Х

З даної таблиці помітно, вартість валової продукції у 2017 р. зменшилась в порівнянні з 2015р., а вартість основного капіталу навпаки - зросла, відповідно норма прибутку падає, а тому підприємство має зробити певні висновки та виправити ситуацію на краще.

Отже, норма прибутку розкриває взаємозв`язок між розміром капіталу, собівартістю продукції, ціною і масою прибутку. З цього взаємозв`язку можна зробити такий висновок: одержання максимуму прибутку залежить як від норми прибутку, так і від авансованого капіталу[1].

В умовах ринкової економіки не всі суб`єкти підприємницької діяльності можуть забезпечити собі постійну і достатню прибутковість, частина із них банкрутує, тобто стає неплатоспроможними. Водночас банкрутство підприємств означає не тільки збитки для суб`єктів підприємництва, а і зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття.

Грошові надходження підприємств відіграють важливу роль у процесі кругообігу коштів. Грошові надходження підприємства повинні забезпечувати відшкодування витрат, своєчасне виконання фінансових зобов`язань, формування доходів і прибуток[5].

Орієнтиром нашого господарства є зернові культури, а отже найбільше грошових надходжень приносять дані культури (табл. 2.5)

Таблиця 2.5 Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Показник	2015	2016	2016 р. у % до 2015
	Тис. грн	%	Тис. грн	%
Зерно	52467,9	55,6	21506,6	84,1	41
Соняшник	17130,1	18,05	1151	4,6	6,7
Соя	25287	26,7	2903,6	11,4	11,5
Всього по рослинництву	94885	100	25561,2	100	27

Відсоткова частка зерна помітно домінує, але порівняно з 2015 роком зросла (як і по рослинництву загалом) у 2016, а частка сої зменшилась, тому спеціалізація підприємства змінилася з зерна та сої тільки на зерно.[15]

У процесі господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів, який характеризується вкладанням коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов`язань перед державою, банками та іншими суб`єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств[14].

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться кошти, які надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці, переважна частка (60-70%) фінансових ресурсів надходить на підприємство за рахунок внутрішніх джерел.

Грошовими надходженнями (доходами) підприємств (крім кредитних і страхових організацій) визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів чи погашення зобов`язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства, за винятком внесків учасників (власників майна)[2]. сільськогосподарський виробничий ресурс капітал

Економічна ефективність виробництва вимірюється багатьма показниками, це наприклад, показники продуктивності виробничих ресурсів (продуктивність основного капіталу, оборотного капіталу, річна продуктивність праці, продуктивність землі) і продуктивності виробничо-спожитих ресурсів (матеріаловіддача, працевіддача, землевіддача, амортвіддача).

Таблиця 2.6 Результати господарської діяльності підприємства

Показник	2015	2016	2016 р. у % до 2015 р.
Вартість валової продукції, грн:	23543639,01	18665447,116	79,3
на 1 га с/г угідь	9069,19	87220,7	79,6
на 1 середньорічного працівника	385961,3	321818,05	83,38
на 1 грн виробничих витрат	828,3	537,7	64,91
Валовий прибуток, грн:	55101	14686	23,5
на 1 га с/г угідь	18,03	4,3	23,8
на 1 середньорічного працівника	767,3	189,9	24,8
Рівень рентабельності підприємства, %	97,2	53,03	Х

Вартість валової продукції суттєво впала, так само як і показник валового прибутку, а тому, рентабельність теж зменшилась з 97,2% до 53,03%, але і це не поганій показник.

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення[1].

2.2 Оцінка забезпеченості підприємства основними видами ресурсів

Оскільки основою для нашого підприємства є зерно, ми проводимо дослідження динаміки його виробництва.

Урожаєм або валовим збором у статистиці називають загальний обсяг виробництва продукції, зібраної з усієї площі посіву врожаю визначають за один рік.

Валовий збір = урожайність з 1 га * Посівна площа, га

Урожайність - це середній збір того чи іншого виду продукції з одиниці площі (1 га, кв.м площі закритого грунту).

Посівна площа - це ділянка землі, засіяна відповідними культурами.

Фактичний урожай або валовий збір - це кількість зібраної і оприбуткованої продукції землеробства.

Фактична урожайність с/г культур визначається шляхом ділення фактичного валового збору даного виду с/г на уточнену площу посіву даних культур.

Для аналізу динаміки урожайності культур, їх валового збору в розрізі даного господарства використовують індексний метод[16].

Важливим показником, що характеризує товарність виробництва валової продукції, є рівень товарності. Він визначається як відсоткове відношення обсягу товарної продукції до валової. Визначаючи рівень товарності окремого виду продукції, використовують натуральні вирази:



Рт =

Коли ж визначають рівень товарності окремої галузі або аграрного підприємства загалом, то використовують вартісний вираз валової й товарної продукції, причому дуже важливо, щоб обидва види продукції розраховувались в єдиних цінах.

Таблиця 2.7 Динаміка виробництва зерна в господарстві

Показник	2015	2016	2016 р. у % до 2015 р.
Площа посіву, га	1530	1460	95,4
Урожайність з 1 га, ц	80,069	57,87	72,3
Валовий збір зерна, ц	122505	84497	69
Реалізовано зерна, ц	193666	55516	28,7
Рівень товарності, %	1,58	0,66	Х

Динаміка виробництва зерна за рік змінилась, тому в свою чергу із втратою валового збору зерна підприємство втратило у реалізації зерна, а звідси й в рівні товарності.

Пшениця є основною культурою в складі зернових та зернобобових, тому ми вирахуємо структуру виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна пшениці.

У процесі виробництва продукції здійснюються неоднорідні за своїм складом і економічним значенням витрати. Собівартість сільськогосподарської продукції складається з витрат, пов`язаних з використанням землі, основних засобів, трудових і матеріальних виробничих ресурсів.

Отже, ресурси, що беруть участь у процесі виробництва, різняться за природою їх створення, особливостями функціонування і періодом часу, протягом якого використовуються у процесі виробництва[14].

Сукупність вартості спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів формують витрати виробництва. Кожне підприємство здійснює витрати пов`язані з виробництвом продукції, які включають сукупність затрат живої праці й матеріальних засобів на виробництво та реалізацію продукції, зокрема витрати підприємства складуються з втрат на оплату праці та вартості спожитих матеріальних ресурсів - зносу основних засобів, які беруть участь у виробництві продукції, вартості спожитих у процесі виробництва матеріалів (насіння, добрив, хімікатів, палива тощо).

У процесі виробництва продукції здійснюються найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом та економічним значенням. Витрати на виробництво сільськогосподарської продукції розподіляються: за характером участь у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення їх у собівартість, за формою участі витрат у виробничому процесі[2].

Таблиця 2.8 Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц зерна пшениці

Показник	2015	2016
	грн	%	грн	%
Витрати на оплату праці, грн	89,8	3,8	346,5	5,4
Відрахування на соціальні заходи, грн	28,5	1,2	72,1	1,1
Прямі матеріальні витрати, грн	2179,9	93,4	5514,3	85,8
з них: насіння та посадковий матеріал	286,8	12,3	606,5	9,4
мінеральні добрива	250,4	10,7	2129,8	33,1
нафтопродукти	278,5	11,9	801,1	12,5
оплата послуг і робіт	532,1	22,8	1137,7	17,7
решта матеріальних витрат	832,1	35,7	839,2	13,1
Амортизація необоротних активів	35	1,6	497,1	7,7
Загальновиробничі витрати	2333,2	100	6430	100
Виробнича собівартість 1ц зерна	3927,2	Х	7736,5	Х

За період 2016 року в структурі витрат зросли прямі матеріальні витрати та амортизація необоротних активів. Всі інші витрати зросли на менший відсоток, але все одно це вплинуло на збільшення, майже в два рази, виробничої собівартості зерна.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має дуже важливе значення. Він дозволяє з`ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст, встановити резерви і дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції[17].

Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка рівна собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції і прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове положення, що не включає банкрутство.

Економічна ефективність виробництва вимірюється багатьма показниками, у тому числі і такими, які уже розглянуті вище. Це, наприклад, показники продуктивності виробничих ресурсів (продуктивність основного капіталу, оборотного капіталу, ручна продуктивність праці, продуктивність землі) і продуктивності виробничо-споживчих ресурсів (матеріаловіддача, працевіддача, землевіддача, амортвіддача)[18].

Ефективність виробництва характеризують і показники собівартості продукції та її трудомісткості. Все ж особливу роль для вимірювання й оцінки економічної ефективності виробництва мають показники рентабельності, які частково все розглянуті попередньо.

Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.



Таблиця 2.9 Собівартість і рентабельність виробництва зерна

Показник	2015	2016	2016 р. у % до 2015 р.
Повна собівартість 1 ц зерна, грн	165,99	295,11	177,8
Ціна реалізації 1 ц зерна, грн	270,91	387,39	142,9
Прибуток на 1 ц зерна, грн	104,92	92,28	87,95
Рівень рентабельності, %	63,2	31,26	Х

Ми можемо побачити, що рівень рентабельності становить 31,26%, а отже, можна зробити висновок, що підприємство обрало не зовсім правильний вектор руху, проте це все ж не такий малий показник, який міг би бути, але в подальшому його треба підвищувати.[7]

2.3 Факторний аналіз економічної ефективності використання ресурсного потенціалу

Факторний аналіз - статистичний метод аналізу впливу окремих факторів (чинників) на результативний показник.

Факторний аналіз використовується для комплексного аналізу господарської діяльності, пошуку і класифікації факторів, що впливають на економічні явища і процеси, з виявленням причинно-наслідкових зв`язків, що впливають на зміну конкретних показників господарської діяльності.

Економічний аналіз - взаємопов`язані й взаємозумовлені методи вивчення і наукового дослідження певних явищ, процесів, дій, результатів. У економіці застосовується з метою виявлення закономірностей і тенденцій розвитку економічних процесів, встановлення та оцінки основних факторів, що позитивно чи негативно впливають на показники ефективності. За допомогою економічного аналізу виявляють невикористані резерви поліпшення показників діяльності окремих галузей, об`єднань, підприємств.[2]

Результати економічного аналізу використовують для прогнозування і перспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності.

Таблиця 2.10 Вплив факторів на зміни валового збору зерна

Показник	2015	2016	Відхилення
Площа посіву, га	1530	1460	-70
Урожайність з 1 га, ц	80,069	57,87	-22,2
Валовий збір зерна, ц	122505	84497	-38008
Валовий збір зерна при площі 2016 р. і урожайності 2015 р.	116900,74	Х
Зміни валового збору зерна за рахунок, ц: площі посіву	-564,24
урожайності	-32403,74	Х

Отже, на зміну валового збору зерна значну роль відіграє урожайність зерна, а тому фактор важче передбачити, адже тут відіграють роль природні та соціальні фактори (засуха, буревій, пошкодження гризунами, птахами чи комахами і т.д.). Некоректним є висновок, що «собівартість виражає виробничі відносини, пов`зані з розподілом продукту». Як і вартість, категорія «собівартість» є насамперед категорією безпосереднього виробництва. Належність собівартості до відносин розподілу деякі автори пояснюють тим, що заробітна плата - це категорія розподілу. Водночас вони вірно зазначають, що заробітна плата також відображає вартість необхідного продукту, який є категорією власне виробництва.

Структура собівартості має різні критерії розмежування. Як категорію економічної теорії найчастіше її поділяють за елементами витрат: сировини та основних матеріалів, палива, заробітної плати, допоміжних матеріалів, електроенергії, амортизації основних фондів, соціального страхування та ін. Ця класифікація допомагає заставляти матеріальні, трудові і частково фінансові ресурси підприємства, виявляти тенденції їх зростання або зниження та ін. Витрати класифікують за статтями калькуляції. Поряд з деякими усередненими елементами в ній виокремлюють витрати на підготовку та освоєння виробництва, утримання й експлуатацію устаткування, управління структурним підрозділом підприємства, витрати від браку та ін.[20]

Отже, в такій класифікації розмежовують статті за економічним змістом і призначенням (наприклад, основні витрати і затрати на управління) та за способом розподілу між окремими видами продукції (наприклад, умовно-постійні і змінні). Класифікація дає змогу визначити вплив строків освоєння нової продукції, зміни обсягів виробництва, управлінських витрат тощо на величину собівартості. З допомогою такої систематизації складають річні й поточні бізнес-плани, визначають собівартість окремого виду і всієї товарної продукції.[6]

У собівартості наявних також виробничі і позавиробничі витрати підприємства. До виробничих витрат належать усі витрати, пов`язані з процесом виробництва (витрати на сировину, матеріали, заробітну плату та ін.). До позавиробничих витрат - витрати, пов`язані з реалізацією продукції, також відрахування на науково-дослідні роботи, підготовку кадрів, маркетингові дослідження та ін.

У кожному з цих видів собівартості найважливішими статтями витрат є сировина, матеріали, електроенергія, заробітна плата, відрахування на соціальне страхування. Для сучасного народного господарства України актуальною є проблема оптимального співвідношення витрат підприємства та суспільства на речові фактори і заробітну плату. Так, на початку 1995р. частка заробітної плати у ВВП становила до 34%, у 2002р. - 43,7%, в той час як у США майже 70%, Греції - понад 70%.

Таблиця 2.11 Собівартість 1ц зерна і фактори її формування

Показник	2015	2016	Відхилення (+/-)
Витрати на 1 га посіву, грн	11560,13	13667,9	2107,77
Урожайність з 1 га, ц	80,069	57,87	-22,2
Собівартість 1 ц зерна, грн	144,4	236,2	91,8
Собівартість 1 ц зерна при витратах 2016р. і урожайності 2015р., грн	170,7	Х
Зміни собівартості 1 ц зерна, грн	91,8	Х
у т.ч. за рахунок: витрат виробництва	-52,6	Х
урожайності	144,4	Х

Як ми можемо побачити із розрахунків, зміна собівартості зерна в більшій мірі залежить від витрат виробництва, що полегшує планування собівартості на майбутні періоди.

Як вже зазначалося вище, отримання прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб`єктів господарювання. Прибуток входить до складу виторгу від реалізації. Однак на відміну від виторгу, надходження якого на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартали, рік) на основі даних бухгалтерського обліку.[21]

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається по мірі реалізації продукції. Проте окремі законодавчі акти по різному трактують настання моменту реалізації. Так, згідно із Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, реалізацією визнається подія, що відбулася раніше: дата зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів або дата відвантаження товарів. Згідно із Законом «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року з наступними змінами до нього), реалізацією вважається зарахування коштів від покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів, що підлягають реалізації.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах, реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді. Тобто, коли якісь кошти від покупця надходять на розрахунковий рахунок постачальника.[6]

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів встановлення податкових зобов`язань підприємств згідно з цією датою призводить до витрат оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршення їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна: обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсяг виробництва продукції, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюється умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, державного регулювання рентабельності продукції, як правило, вже немає. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.[21]

Таким чином, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить істотними.



Таблиця 2.12 Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна

Показник	2015	2016	Відхилення (+/-)
Реалізовано зерна, ц	193666	55516	-138150
Прибуток, тис.грн	20319,436	5123,02	-15196,42
Повна собівартість 1ц зерна, грн	165,99	295,11	129,12
Ціна реалізації 1ц зерна, грн	270,91	387,39	116,48
Прибуток на 1ц зерна, грн	104,92	92,28	-12,64
Зміни маси прибутку, тис.грн	-15196,42	Х
у т.ч. за рахунок: обсягу реалізації зерна	14494698	Х
собівартості зерна	7168225,92	Х
ціни реалізації	6466503,68	Х

Проаналізувавши дані, ми дійшли висновк...