Складність формування ефективної системи земельних відносин - необхідність враховувати подвійність положення землі у сільському господарстві, тобто регулювання її використання як природного компоненту так і як основного засобу виробництва. Звідси поява суперечливих завдань ставить перед політиками, технологами, вченими та практиками завдання розробки таких норм використання землі, які б не суперечили один одному, а узгоджено вирішували б обидва завдання. Ця вимога забезпечується не завжди, що формує в системі земельних відносин протиріччя, які, накопичуючись створюють проблеми. Це підтверджує аналіз результатів реформи: масове порушення вимог раціонального та ефективного використання угідь, скорочення або припинення робіт з комплексної агрохімічної меліорації земель, заходів щодо запобігання ерозії ґрунтів, інші роботи, спрямовані на підвищення родючості ґрунтів.[10]

Важливе значення у системі земельних відносин є забезпечення стійкості земельних прав не тільки на певну площу, а й на розташування землі в певному місті та в певних межах, що підсилює інтерес землекористувачів до дбайливого та господарського ставлення до замкнутого саме в цих межах угіддь.

Особлива проблема - незадовільне виконання фінансових зобов'язань за програмами підвищення родючості земель. Роботи, пов'язані з відновленням деградованих угідь, можна розділити на два види, суттєві для організації їх подальшого фінансування. Перший - це технолого-екологічні роботи, спрямовані на поліпшення використання сільськогосподарських земель (дотримання сівозмін, мінімізація обробок, внесення органічних добрив, вапнування, промивка ґрунтів, усунення причин потрапляння у водойми гною, мінеральних добрив і т.п.). Другий вид - еколого-технологічні (осушення, збільшення вмісту гумусу, усенення водної ерозії, очищення озер і ставків і т.п.).

Перший вид - це в основному роботи, здійснювані безпосередньо у господарствах та силами господарств, другий - виконувані міжгосподарськими та спеціалізованими організаціями. Перші більшою мірою можуть забезпечуватися коштами господарств, другі - коштами держави, спеціальних фондів, джерелами яких можуть бути :

· земельний податок, який повинен повністю використовуватися на цілі збереження земельних ресурсів;

· приватні кошти інвесторів;

· штрафні санкції до підприємств галузей економіки, що наносять шкоди навколишньому середовищу;

· кошти сільськогосподарських організацій, селянських господарств на відновлювальні роботи із землею на своїх ділянках.

Одним із джерел фінансування робіт з відновлення та посиленню продуктивної складової деградованих сільгоспугідь може стати їх застава. Потрібно законодавчо закріпити відносно сільськогосподарських угідь, що перебувають у складі категорії земель сільськогосподарського призначення, як використовуваних неналежним чином, на основі наступних критеріїв:

· на ріллі не вирощують сільськогосподарські культури, обробка чистих і сидеральних парів не ведеться більше двох років поспіль;

· багаторічні трави містяться на одній ділянці більше трьох років поспіль;

· на сінокосах не ведуть косовицю трав більше двох років поспіль;

· на пасовищах худоба не пасуть більше двох років поспіль;

· ділянка природних кормових угідь заросла деревно-чагарниковою рослинністю на площі більше 20 % його загального розміру.[12]

Таким чином, варто підкреслити, що підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення на основі раціональної системи землеробства можна досягти за умови наявності декількох факторів ( рис. 3.1).

Рис. 3.1 Фактори підвищення ефективності використання земель в Україні

Крім цього вимагають оперативного вирішення питання загально-економічних перетворень, причому як на державному, так і на регіональному та місцевому рівнях. Їх вирішення можливе на основі реалізації наступних заходів організаційно-економічного характеру:

· встановлення паритетності цін на продукцію сільського господарства і продукцію та послуги інших сфер АПК;

· зниження кредитних ставок до рівня, що дозволяє вести розширене відтворення;

· уточнення спеціалізації сільськогосподарських організацій в залежності від їх зонального розташування;

· вдосконалення структури посівних площ, забезпечує збереження родючості ґрунтів і оптимальне співвідношення економічно вигідних (затребуваних на ринку) сільськогосподарських культур;

· здійснення постійного моніторингу земель.

Постійне збільшення продуктивної сили землі являється актуальною проблемою державного значення, від успішного вирішення якої залежать темпи розвитку галузей народного господарства, рівень добробуту населення, економіка країни в цілому. У даний час особливо актуальним є питання вироблення чіткої державної політики щодо земель сільськогосподарського призначення, основних напрямів та механізмів удосконалення регулювання земельних відносин у сільському господарстві, впорядкування землекористування[3].

3.2 Обгрунтування раціонального використання капіталу підприємства

Виробництво зерна в Україні історично посідає одне з основних місць у розвитку сільського господарства. Зерно використовується у ряді промислових виробництв, забезпечує кормові ресурси, має велике значення у формуванні експортних поставок продовольчих товарів держави. Україна належить до провідних держав-зерновиробників світу.

Останнім часом все частіше українські науковці переймаються питаннями конкурентоспроможності, при чому набуває особливої важливості не тільки конкурентоспроможність країни або агропромислового комплексу, а, зокрема, і зернового підкомплексу і зерна - як однієї з провідних ланок продовольчої безпеки країни.

Питання конкурентоспроможності зернової продукції розглядається у працях таких відомих вчених- економістів як О. Амосов та Р. Фатхутдінов, вагомий внесок вносять роботи А.Г.Івахненко, Б. Губського, А. Кредісова, М. Гельвановського, С.Кваші та В. Месель-Веселяка.

Розвиток конкурентоспроможності зерна України повинен здійснюватися на таких напрямках: по-перше, визначення перспективних світових регіональних ринків збуту українського зерна; по - друге, вирішення проблем інфраструктури експорту українського зерна; по - третє, розробка комплексної моделі стратегії управління зерновим сектором економіки України на світовому товарному ринку.

Для підвищення конкурентоспроможності зернового комплексу України на світовому ринку, необхідно здійснювати ряд заходів, які б сприяли розвитку даного виробництва [19].

Насамперед, суттєва державна підтримка виробника зерна; регулювання розвитку виробничої та ринкової інфраструктури; економіко-правове забезпечення зовнішньополітичної діяльності та зовнішньополітичне регулювання позиції зерна на світовому ринку.

Створення необхідних умов для ефективного виробництва, становить фундамент конкурентоспроможності зернових на світовому товарному ринку, забезпечує його ключові параметри: якість і ціну, а також регулює термін реалізації на відповідному ринковому сегменті та можливості просування зазначеного товару на інші сегменти світового ринку. Важливість підвищення ефективності процесу виробництва актуалізується і тим фактором, що він забезпечує наявність значних партій товару, створює державний резерв, на основі якого реалізуються ринкові компоненти впливу держави на світовий ринок.

Таким чином, державне регулювання конкурентоспроможністю зернового сектора України на світовому ринку повинно спрямовуватися на створення необхідних умов демократичного розвитку економіко правової, зовнішньополітичної та інфраструктурної бази ринку зернових.

Разом з тим необхідно враховувати, що якщо конкуренція недостатньо сильна і мета, яку ставлять перед собою підприємства, не підкріплюється істотними інвестиціями, то вимогливість покупців не приведе до появи поліпшеної продукції [16].

Таблиця 3.1 Динаміка цінової конкурентоспроможності зерна у сільськогосподарському підприємстві

Тенденція ТОВ «Нива» до збільшення рівня рентабельності та цінової конкуренто спроможності за обрані роки зменшилась, але загалом є дуже високою (31,3% та 92,3% відповідно), а тому має шанси на охоплення великої частки даного ринку. Оскільки показник все ж таки зменшився з роками, то треба звернути увагу на рентабельність та прикласти деякі зусилля.

3.3 Шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів підприємства

При визначенні економічної ефективності виробничої діяльності малих підприємницьких структур аграрного бізнесу розраховують:

1) маржинальний дохід;

2) критичний обсяг виробництва і реалізації продукції.

Маржинальний дохід (Мд ) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами за формулою:

Мд = Вр - Сзв

де Вр - виручка від реалізації продукції, грн;

Сзв - загальна величина змінних витрат, грн

Маржинальний дохід на 1ц продукції визначається як різниця між ціною реалізації та змінними витратами у собівартості одиниці продукції за формулою:

Мд = Ц - Сзв

де Ц- ціна реалізації 1 ц продукції, грн;

Сзв - змінні витрати на 1 ц продукції, грн.

Одна з головних умов успішного господарювання - це досягнення обсягів продажу продукції, які б забезпечили прибуток. Прогнозний розрахунок повинен дати відповідь: скільки необхідно реалізувати продукції, щоб виручка відшкодувала витрати. Виходячи з цього, при визначенні найефективнішого варіанту організації виробництва важливим є розрахунок критичного обсягу випуску продукції, досягнення якого забезпечує рентабельність підприємства.

Критичний обсяг виробництва певної продукції в натуральному виразі називається також точкою беззбитковості. Критичний обсяг випуску продукції - це такий обсяг виробництва, за якого виручка від реалізації певного виду продукції дорівнює сукупним витратам на її виробництво і реалізацію.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку грунтуються на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв`язку з обсягом виробництва. Всі витрати поділяються на постійні та змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства.

Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами:

1) графічним, побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу);

2) за допомогою формули норми беззбитковості; [11]

Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному виразі однієї голов худоби, наприклад, визначається відношенням суми постійних витрат з розрахунку на одну голову худоби до маржинального доходу на 1 ц продукції.

Його визначають за формулою:

Nкр =

Де Свп - сумма постійних витрат на голову худоби, грн.

Ц - ціна реалізації 1ц продукції, грн.

Сзв - сума змінних витрат на голову худоби, грн.

Рівень беззбитковості виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції визначається відношенням суми постійних витрат з розрахунку на 1 га зібрано площі, ц до суми маржинального доходу на одну голову худоби і виражається в процентах. Його визначають за формулою:

Nв = (3.4)

Де Q - обсяг реалізації продукції з 1 га зібрано площі, ц.

Таблиця 3.2 Методика розрахунку беззбиткового обсягу виробництва пшениці у сільськогосподарському підприємстві

Далі розраховують ціну на продукцію для досягнення рівня рентабельності 40%. Для цього використовують формулу:

РР = (3.5)

де РР - рівень рентабельності, %

Ц - ціна реалізації 1ц, грн

РП - реалізовано живої маси, ц

ПС - повна собівартість реалізованої продукції, грн.

Звідси ми бачимо, що при рівню рентабельності 40%, ціна реалізації 1ц зерна повинна становити 420грн/ц.

Тенденції розвитку управлінської науки потребують підвищення рівня ефективності функціонування підприємства, зміцнення його конкурентоспроможності. При цьому першочерговою для підприємства стає проблема ефективного управління ресурсами в умовах їх обмеженості. Підвищення корисності використовуваних ресурсів, їх віддачі - це одна з головних умов, що забезпечує розвиток підприємства, сприяє підвищенню конкурентоспроможності. Все це дозволяє говорити про необхідність усестороннього вивчення підходів і показників оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом підприємства.[13]

На основі таблиці 3.2 ми побудуємо проектний розрахунок продуктивності та обсягів виробництва продукції рослинництва для отримання певного розміру прибутку в 2018 році.

Таблиця 3.3 Проектний розрахунок продуктивності та обсягів виробництва пшениці для отримання певного розміру прибутку в 2018 році

Висновок

За результатами досліджень по ТОВ «Нива» ми дійшли до такого висновку:

1. Вся частка угідь, які знаходяться на балансі фірми це рілля;

2. З кожним роком підприємство розширює свої межі, а тому і збільшує чисельність своїх працівників;

3. Вартість валової продукції у 2016 році впала, порівняно з 2015 роком, а вартість основного капіталу зросла, відповідно норма прибутку падає, а тому потрібно зробити висновки і налагодити ситуацію в майбутньому;

4. Відсоткова частка зерна значно домінує над іншими видами продукції;

5. Рентабельність підприємства впала з 97,2% до 53,3%;

6. Динаміка виробництва зерна за рік майже не змінилася, але в свою чергу із втратою валового збору зерна ми втратили у реалізації зерна, а звідси і в рівні товарності.

7. На зміну валового збору зерна значну роль відіграє урожайність зерна, а тому такий фактор важче передбачити, адже тут відіграє роль природні та соціальні фактори (засуха, буревій, пошкодження гризунами, птахами чи комахами і т.д.);

Тому, можна сміливо сказати, що підприємство займає хорошу позицію на ринку, має нормальній рівень конкурентоспроможності і велике майбутнє, якщо своєчасно зверне увагу на деякі недоліки та зможе їх виправити.

Список використаних джерел

1. Азізов С.П Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. Навч. посібник. -К.:2000.-160с.

2. Бабина О.Є. Потенціал як системна економічна категорія / О.Є. Бабина // Вісник Економіки транспорту і промисловості. - 2011. - № 36. - С. 23-26.

3. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-542с.

4. Вишневська О.М. ресурсний потенціал підприємництва / О.М. Вишневська // Економіка АПК. - 2008. - № 12. - С. 32-37.

5. Галушко В.П. Виробнича економіка / В.П. Галушко. - Вінниця, 2005.

6. Гречина І.В. Структура сукупного потенціалу економічної системи / І.В. Гречина // Україна: Схід-Захід - проблеми сталого розвиту: матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2011. - С. 185-187.

7. Дієспоров В.С. Економіка сільськогосподарської праці. - К.: ІАЕ УААН, 2004. - 448с.

8. Довгаль, Н. С. Методичні основи оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства / Н. С. Довгаль // Науково-технічна інформація. - 2008. - № 4. - С. 55-57

9. Дунда С. П. Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу як напрям розвитку підприємства / С. П. Дунда // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). - 2013. - № 2(2). - С. 83-89.

10. Економічний довідник аграрника / За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука. -К.: Преса України. - 2008. - 800с.

11. Закон України «Про оплату праці»: Верховна Рада Україїни від 20.04.95 №144/95-ВР - Редакція 11.08.2013

12. Збарський В.К. Основи підприємництва та бізнесу: Підручник. - Вінниця.: Нова книга, 2004. - 464с.

13. Іванілов О.С. Економіка підприємства : підручник / О.С. Іванілов. - К. Центр учбової літератури, 2009. - 728с.

14. Івашенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.-Київ:НІЧЛАВА,2001.-204 с.

15. Качуровський, В. Є. Ресурсний потенціал підприємства: структура та ефективність використання / В. Є. Качуровський, В. П. Чайковська // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007. - № 4. - С. 123-129

16. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008. 679с.

17. Кузьменко, О. Б. Оцінка ефективності використання природно-ресурсного потенціалу аграрних підприємств / О. Б. Кузьменко // Вісн. аграр. науки Причорномор`я. -- 2012. -- Вип. 3 (67). -- C. 38-47.

18. Малиш Н. А. Структурні показники та економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України / Н. А. Малиш. // Державне управління: теорія та практика. - 2013. - № 1.

19. Природний капітал як економічна категорія / В. Ф. Горячук // Економічні інновації. -- 2012. -- Вип. 48. -- C. 88-93.

20. Фурдичко, О. І. Проблема оптимізації використання природно-ресурсного потенціалу / О. І. Фурдичко, В. С. Паштецький // Агроекологічний журнал. -- 2013. -- № 1. -- C. 17-21.

21. Шаблій О.І., Білецький М. І., Заставецький Б.І. Соціально-економічна географія України: Навч. посіб., Львів, видавництво ”Світ” 2000. - 679 с.

Размещено на Allbest.ru