Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Економічна безпека підприємства

Економічна безпека підприємства

Поняття та концептуальні засади економічної безпеки. Світовий досвід забезпечення економічної безпеки підприємства. Економічний аналіз діяльності ПАТ "Завод iм. Фрунзе". Аналіз та оцінка організації діяльності служби економічної безпеки на підприємстві.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.07.2020
Размер файла 942,5 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему «Економічна безпека підприємства»

Харків

2019

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні основи економіки підприємства
    • 1.1 Поняття економічної безпеки

1.2 Концептуальні засади економічної безпеки

  • 1.3 Світовий досвід забезпечення економічної безпеки підприємства
  • Розділ 2. Економічний аналіз діяльності публічного акціонерного товариства "Завод iм. Фрунзе"
    • 2.1 Загальна характеристика підприємства
    • 2.2 Оцінка ресурсного забезпечення діяльності підприємства
  • Розділ 3. Організація діяльності служби економічної безпеки на підприємстві
  • Висновки
  • Використана література

Вступ

В сучасних умовах дисбалансу економічних процесів одним із найважливіших аспектів забезпечення стійкого зростання бізнесу та формування позитивних результатів його фінансової діяльності є існування ефективної системи економічної безпеки, яка забезпечить захист підприємства від загроз. Захист обумовлений здатністю органів управління підприємства на відповідних рівнях: забезпечити сталий економічний розвиток підприємства; нейтралізувати негативний вплив кризових явищ економіки; сформувати адекватну систему обліку фінансових потоків і зміцнити операційну ефективність системи контролю; забезпечити проведення робіт із захисту конфіденційності інформації, що становить комерційну таємницю тощо. Сучасні наукові дослідження вказують на той факт, що без єдиної системи економічної безпеки бізнесу неможливо знайти вихід із кризи, стабілізувати економічну ситуацію, створити ефективний механізм ведення бізнесу. Одразу ж зауважимо, що рівень економічної безпеки бізнесу залежить від того, наскільки ефективно його керівництво спроможне уникнути реальних загроз і ліквідувати шкідливі наслідки впливу окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовищ. В умовах посткризового відновлення є досить актуальним пошук основних способів прискорення бізнесу з мінімальними витратами на формування ефективної системи функціонування суб'єктів господарювання, спрямованого на максимізацію прибутків і гармонізацію відносин між зацікавленими особами ведення бізнесу. Ефективність та надійність сформованої системи пропонується оцінювати, спираючись на такі критерії: підприємство зберігає та примножує матеріальні цінності, йде шляхом сталого розвитку; своєчасно попереджає кризові ситуації і нейтралізує негативні чинники, що впливають на його діяльність.

Підвищення рівня ризиків ведення бізнесу вимагає від суб'єктів господарювання ефективного формування середовища економічної безпеки, визначення та попередження основних факторів впливу на їх безпеку. Слід зважити на той факт, що виробничо-економічні системи, незалежно від форми власності, характеризуються наявністю постійного ризику та загроз, що пов'язані з динамікою зовнішнього та внутрішнього середовища їх функціонування. Економічна безпека бізнесу залежить від стану фінансової безпеки країни. Між тим слід зазначити, що в даний час фінансова безпека України знаходиться під загрозою, оскільки всі складові забезпечення економічної безпеки знаходяться в умовах небезпеки. Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним видом бізнесу не тільки в кризові періоди, але й під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс вирішуваних при цьому цільових завдань має істотну відмінність.

Дослідження сучасної проблематики з питань економічної безпеки бізнесу висвітлюють такі провідні науковці як О. Ареф'єва, І. Бінько, М. Войнаренко, В. Геєць, В. Духов, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, Т. Косянчук, Т. Кузенко, В. Мартинюк, В. Микитенко, В. Мунтіян та ін. У практичній діяльності безпеці бізнесу приділяється надто мало уваги: у більшості випадків проблеми усвідомлюються лише тоді, коли кризові явища набувають суттєвих масштабів або, що значно гірше - незворотного характеру.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів економічної безпеки на прикладі промислового підприємства.

Розділ 1. Теоретичні основи економіки підприємства

1.1 Поняття економічної безпеки

економічний безпека підприємство

Поняття «економічна безпека» пройшло чимало переосмислень у зв'язку зі зміною умов зовнішнього середовища із урахуванням факторів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття «економічна безпека» почало застосовуватися на Заході у зв'язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних зв'язків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам [1].

Сутність економічної безпеки полягає в забезпеченні поступального економічного розвитку суспільства з метою виробництва необхідних благ та послуг, що задовольняють індивідуальні та суспільні потреби. Раніше усі питання, пов'язані із забезпеченням безпеки покладалися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворення системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі [3].

Історичний аспект є основою вивчення будь-якої наукової категорії, оскільки історичні корені й джерела допомагають детальніше розкрити її зміст. У вирішення наукових проблем, пов'язаних з економічною безпекою, простежується досить нетривала історія, яка починається з використання Ф. Рузвельтом терміна «економічна безпека» при проведенні аналізу внутрішніх проблем Сполучених Штатів Америки. У 1934 році було прийнято перший нормативно-правовий акт з питань безпеки - закон «Про національну безпеку» та створено Федеральний комітет з економічної безпеки з метою підвищення рівня якості життя населення через забезпечення економічної безпеки держави. Основний акцент робився на забезпечення розвитку промисловості, в той час як економічна безпека підприємства поки що не виокремлюється.З цього часу вчені розвинених економічних держав активно та ефективно займались дослідженнями економічної безпеки різних рівнів. У СРСР така проблема не висвітлювалась, але необхідність її аналізу все частіше виходила на перший план [2].

На другому етапі розвитку економічної безпеки в 1940-60-х роках створено міжнародні асоціації забезпечення міжнародної економічної безпеки розвинених країн світу, зокрема: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародний центр по регулюванню інвестиційних спорів, Організація країн-експортерів нафти. У цьому випадку виділявся паливно-енергетичний сектор економіки та зосереджувалась увага розвинених країн світу на їх інтеграції та недопущенні паливної кризи.

Третій етап характеризується прийняттям країнами Західної Європи стратегії економічного методу забезпечення національної безпеки, в результаті чого ними створено механізм протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. Забезпечення економічної безпеки підприємства розглядалось, у першу чергу, для забезпечення соціально-економічних інтересів працюючих.

Наступний етап є характерним, в основному, для країн колишнього СРСР, але його вплив було відчутно в глобальних світових процесах економічної безпеки. На цьому етапі пройшла зміна курсу країн колишнього СРСР з командно-адміністративної системи на формування ринкової системи господарювання. Економічна безпека держав акцентувалась на збереженні їх економічної незалежності. У цей період підприємствам необхідно було перебудовувати свою діяльність повністю під ринкові закони, чого багато з них не витримали. Економічну безпеку підприємствам тепер необхідно забезпечувати самостійно, а не очікувати цього від держави.

У 1988 році в Росії з'являються перші оглядові статті напряму дослідження економічної безпеки. А в 1994 році зростає активність вітчизняних вчених в області дослідження економічної безпеки України та підприємств. На сучасному етапі створено вагомі наукові школи провідних вчених, які займаються дослідженнями економічної безпеки.

П'ятий етап характеризується прийняттям країнами колишнього СРСР державних нормативно-правових актів з питань забезпечення національної економічної безпеки, які дозволяли формувати безпечне підприємницьке середовище.

Нова ера інтелектуальної глобальної економіки характеризується комплексною механізацією, автоматизацією, інформатизацією та елекронізацією майже всіх бізнес-процесів. Але поряд з такими позитивними характеристиками, які дозволяють значно підвищити інтенсивність виробництва, сучасне світове економічне співтовариство зіткнулось зі значними проблемами, які загрожують зниженням глобальної економічної безпеки. Серед них можна виділити ключові: економічне відставання країн, що розвиваються; економічні проблеми країн, що перейшли від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової; наближення продовольчої кризи; радіаційне зараження; значна залежність деяких країн від імпорту традиційних енергоносіїв; низький рівень використання альтернативних енергоносіїв; направлення значних фінансових ресурсів на запобігання війні та багато інших.

Під міжнародною економічною безпекою розуміється така економічна взаємодія країн, яка виключала б навмисне завдання збитку економічним інтересам якоїсь країни [4.2]. Дестабілізуючими факторами зниження рівня міжнародної економічної безпеки можуть бути: порушення стабільності міжнародної торгівлі; обмеження доступу деяких країн до стратегічних ресурсів шляхом їх дорожчання, або під впливом політичних факторів; навмисне створення перешкод при обміні новими актуальними технологіями; створення сприятливих умов деякими країнами для «відпливу» висококваліфікованих кадрів з інших країн та інші.

Відповідно до Концепції економічної безпеки України суть економічної безпеки країни визначається як спроможність національної економіки забезпечити свій вільний незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та здатність Української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз [4.3]. Інтенсифікація інтелектуально-інноваційного розвитку України є основною передумовою досягнення нею високого рівня економічної безпеки.

Економічну безпеку регіонів України можна охарактеризувати такими основними дестабілізуючими факторами, як: виснаження виробничо-технічного потенціалу, погіршення екологічної обстановки, зростання безробіття, втрата продовольчої незалежності, порушення рівномірності фінансового забезпечення (рис. 1.1).

Рисунок 1- Ієрархія рівнів економічної безпеки

Опорою національної економіки та економічного розвитку регіонів є високорозвинені виробничі структури, які спроможні успішно досягати поставлених ринкових цілей.

Економічну безпеку підприємства можна розглядати як одну з складових загального поняття «безпека».

Економічна безпека підприємства - це захист діяльності підприємства від негативних впливів зовнішнього середовища, а також здатність швидко усунути різноманітні загрози чи пристосуватися до існуючих умов, які не позначаються негативно на його діяльності [5]. Крім того, економічна безпека підприємства - найефективніше використання ресурсів, які забезпечують стабільне функціонування підприємства.

У цілому можна виділити декілька підходів різних авторів до визначення економічної безпеки підприємства (ЕБП) (рис. 1.2) [5]. ЕБП визначають:

Як захист проти економічних злочинів. Дуже часто забезпечення ЕБП зводять до протистояння, захисту від різного роду економічних злочинів (від крадіжки, шахрайства, фальсифікації, промислового шпигунства і т. д.). Виконувати аналіз комплексу цих загроз надзвичайно важливо, але обмежувати поняття економічної безпеки підприємства лише загрозами з різним рівнем деталізації не можна, особливо зважаючи на те, що це поняття є набагато ширшим та змістовним.

Рисунок 1.2- Підходи до визначення поняття «економічна безпека підприємства» [5]

Як стан захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. Підприємство - це, в першу чергу, об'єкт економічних відносин. Власник підприємства в першу чергу зацікавлений у отриманні прибутку, тобто безпека носить чисто економічний характер. Утім, міркування про економічну доцільність ведення боротьби з загрозами викличе інтерес власника, оскільки це безпосередньо зачіпає його матеріальні інтереси.

Як стан ефективного використання ресурсів або потенціалу. Підхід, який намагається уникнути вживання поняття загрози у визначенні ЕБП, базується на економічних поняттях досягнення мети, функціонування підприємства, тобто є ресурсно-функціональним підходом. Згідно цього підходу, економічна безпека підприємства - це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання загрозам і для забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому [4].

Як наявність конкурентних переваг. Підхід, прихильники якого вважають, що наявність конкурентних переваг, зумовлених відповідністю матеріального, фінансового, кадрового, техніко-технологічного потенціалів і організаційної структури підприємства його стратегічним цілям і завданням забезпечать йому певний рівень економічної безпеки [4].

Як реалізація і захист економічних інтересів. Відносно більш новий підхід, що заснований на реалізації і захисті економічних інтересів підприємства.

Аналіз понять «економічна безпека підприємства», кожне з яких зі своїх позицій розкриває його природу, дозволяє виділити в них найбільш істотні міркування [1]:

1. Велика частина авторів під ЕБП розуміють стан потенційної жертви, об'єкта небезпеки.

2. ЕБП доволі часто розглядається як здатність підприємства ефективно використати ресурси та наявні ринкові можливості в умовах цілеспрямованої руйнуючої дії ззовні або із самого підприємства.

3. ЕБП - поняття системне, це властивість підприємства, побудованого на принципах стійкості, саморегуляції, цілісності. ЕБП покликана захистити кожну з цих властивостей, оскільки руйнівна дія на будь-яку з цих властивостей призведе до загибелі підприємства в цілому.

4. ЕБП розглядається як вирішальна умова діяльності підприємства.

5. ЕБП в абсолютному своєму виразі - відсутність небезпек і загроз.

Існує припущення, що вплив загроз можна нейтралізувати повною мірою, але у більшості випадків це можливо лише частково.

Елементом майже всіх понять виступає загроза як реальна ознака небезпеки. Причому загроза в цьому контексті набуває якості сутнісної характеристики. На основі аналізу всіх підходів і розкриття змісту ЕБП виявляється, що загроза і боротьба з нею є суттю безпеки.

1.2 Концептуальні засади економічної безпеки

В основі розробки комплексної системи забезпечення економічної безпеки діяльності підприємства повинна лежати певна концепція, яка включає мету, завдання, принципи діяльності, об'єкт і суб'єкт, стратегію і тактику. Мета цієї системи - мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, у тому числі його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам. У процесі досягнення поставленої мети здійснюється вирішення конкретних завдань, які об'єднують усі напрямки забезпечення безпеки [6]:

- ефективне прогнозування загроз економічної безпеки підприємства;

- організація попередження впливу можливих загроз;

- виявлення, аналіз і оцінка існуючих загроз економічної безпеки;

- прийняття рішень та реагування на існуючі загрози;

- вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Об'єктом системи в цілому виступає стабільний економічний стан діяльності фірми в поточному і перспективному періоді. Конкретними ж об'єктами захисту виступають фінансові, матеріальні, інформаційні та кадрові ресурси.

Суб'єкт даної системи носить більш складний характер, оскільки його діяльність характеризується не тільки особливостями і характеристиками об'єкта, а й специфічними умовами зовнішнього середовища. Тому можна виділити дві групи суб'єктів, що забезпечують економічну безпеку підприємництва: зовнішні суб'єкти органи законодавчої, виконавчої та судової влади, покликані забезпечувати безпеку всіх без винятку законослухняних учасників підприємницьких відносин та внутрішні суб'єкти(особи, які безпосередньо здійснюють діяльність із захисту економічної діяльності підприємства). Суб'єкти, що забезпечують економічну безпеку підприємництва, здійснюють свою діяльність на основі певної стратегії і тактики.

Стратегія - це довгостроковий підхід до досягнення мети. Для забезпечення економічної безпеки підприємства застосовуються функціональні стратегії безпеки:

Стратегія економічної безпеки включає, перш за все, систему превентивних заходів, реалізовану через регулярну, безперервну роботу всіх підрозділів суб'єкта підприємницької діяльності з перевірки контрагентів, аналізу передбачуваних угод, експертизі документів, виконання правил роботи з конфіденційною інформацією і т. п. Служба безпеки в даному випадку виступає в ролі контролера.

Стратегія реактивних заходів застосовується у разі виникнення або реального здійснення будь-яких загроз економічної безпеки підприємництва. Ця стратегія, заснована на застосуванні ситуаційного підходу і врахуванні всіх зовнішніх і внутрішніх чинників, реалізується службою безпеки через систему заходів, специфічних для даної ситуації [7].

Місце підсистеми управління економічною безпекою підприємства в системі його стратегічного управління наведено на рис. 1.3.

У дослідженні поняття «концепція» пропонується розглядати як систему поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, тлумачення яких-небудь явищ, подій; основна ідея якої-небудь теорії. Термін «концепція» використовується також для позначення основного задуму в наукових, художніх, політичних та інших видах діяльності людини.

Концепція управління економічною безпекою підприємства - це система теоретико-методологічних поглядів, яка відображає розуміння і трактовку економічної безпеки підприємства та визначає цілі, завдання, методи, принципи, концептуальні моделі та положення управління нею.

Ефективне управління економічною безпекою підприємства засноване на таких принципах [8]:

Принцип законності - уся діяльність підприємства носити законний характер.

Принцип економічної доцільності - необхідно організовувати захист тільки тих об'єктів, витрати на захист яких менші, ніж втрати від реалізації загроз за цими об'єктами.

Поєднання превентивних та реактивних заходів економічної безпеки.
Превентивними вважаються заходи попереджувального характеру, що дозволяють не допустити виникнення або реалізацію загроз економічній безпеці. Реактивні - це заходи, які приймаються при реальному виникненні загроз або необхідності мінімізації їх негативних наслідків.

Принцип безперервності - функціонування системи забезпечення економічної безпеки підприємництва має здійснюватися постійно.

Принцип диференційованості - вибір заходів з подолання загроз, що виникають, відбувається залежно від характеру загрози і ступеня тяжкості наслідків її реалізації.

Принцип координації - для досягнення поставлених завдань необхідно постійне узгодження діяльності різних підрозділів служби безпеки, самого підприємства і поєднання організаційних, економіко-правових та інших способів захисту.

Повна підконтрольність системи забезпечення економічної безпеки керівництву суб'єкта підприємницької діяльності.

Рисунок - 1.3. Місце підсистеми управління економічною безпекою підприємства в системі його стратегічного управління

Концептуальні положення управління економічною безпекою підприємства:

Моніторинг та діагностику економічної безпеки підприємства необхідно проводити постійно.

Економічну безпеку підприємства необхідно досліджувати в статичному та динамічному аспекті.

Управління економічною безпекою підприємства повинне бути ключовою складовою стратегічного управління підприємства.

Повинно постійно здійснюватися удосконалення захисту інформації підприємства.

Повинен здійснюватися контроль доступу сторонніх осіб на територію підприємства.

Необхідно ретельно перевіряти контрагентів на предмет їх репутації та порядності ведення бізнесу.

1. Періодично необхідно здійснювати перевірки персоналу підприємства на предмет ймовірності розкриття комерційних таємниць.

2. Необхідно знижувати ризики від озброєних пограбувань підприємства.

3. Оцінювально-аналітична система повинна стати центральною частиною управління економічною безпекою підприємства.

4. При оцінюванні рівня економічної безпеки підприємства необхідно враховувати не лише результати діяльності підприємства на поточну дату, а й потенціал.

5. При оцінюванні рівня економічної безпеки підприємства необхідно використовувати декілька альтернативних методичних підходів.

6. Оцінка значущості функціональних складових економічної безпеки повинна проводитись за допомогою перевірених евристичних методів.

7. Оцінка та аналіз економічної безпеки повинні базуватись на врахуванні технологічних особливостей підприємства.

8. Оцінювальні показники економічної безпеки повинні бути скориговані на коефіцієнт значущості стадії життєвого циклу та значущості ринкової стратегії підприємства.

9. Управління економічною безпекою необхідно здійснювати не лише за результатами, а й за потенціалом підприємства.

10. Працівники служби економічної безпеки підприємства повинні володіти навичками побудови економіко-математичних моделей, володіти найсучаснішими пакетами прикладних програм, знати основні підходи до оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.

1.3 Світовий досвід забезпечення економічної безпеки підприємства

Світовий досвід забезпечення економічної безпеки підприємства зводиться до наслідування ключових факторів економічної безпеки розвинених держав світу. Так, важливим є той факт, що в економічно розвинених державах світу більше приділяється увага питанням розробки теоретико-прикладних засад розвитку підприємництва, формуванню сприятливого економіко-правового середовища для ведення підприємницької діяльності. У розвинених країнах розробляються цільові стратегічні планові документи щодо зміцнення економічної безпеки підприємств, регіонів, галузей. У таких умовах суб'єкти підприємницької діяльності, виконуючи свою вагому соціальну та економічну місії у суспільстві, опиняються у ситуації належного рівня захищеності свого майна та інтересів від впливу чинників зовнішнього середовища. Тому цей досвід становить значний інтерес як для розвитку системи безпеки вітчизняних суб'єктів господарської діяльності, так і для безпеки національної економіки.

Уряди багатьох розвинених країн (у тому числі Японії, США [2]) офіційно (у програмних документах органів державного управління) визнають об'єктивне існування ризиків, пов'язаних з посиленням агресивності ринкового середовища та загостренням конкуренції у різних сферах діяльності на внутрішньому і світовому ринках. Це вимагає спеціальних організаційних та ресурсних заходів підтримки та забезпечення стійкості та безпеки підприємств, зокрема, сектору малого і середнього бізнесу в цих екстремальних ситуаціях. Уряд Японії визнає, що в умовах глобалізації економіки, швидких та масштабних змін саме підприємства цього сектору економіки більшою мірою, ніж великі потребують допомоги та державної підтримки [4].

У розвинених країнах світу позитивним є те, що крім моніторингу рівня розвитку підприємництва, розробки і реалізації пропозицій щодо удосконалення державного регулювання його розвитку, до переліку основних завдань органів державного управління входить:

1) формування структурних підрозділів ведення політики у сфері економічної безпеки підприємництва за галузево-територіальною ознакою (досвід США, де крім Адміністрації малого бізнесу питання забезпечення економічної безпеки підприємництва покладено на регіональні відділення Міністерства внутрішньої безпеки серед малих підприємств [3]);

2) створення документації стратегічного характеру, а також тактичних заходів щодо зміцнення економічної безпеки підприємництва (досвід Японії , у якій серед офіційно закріплених стратегічних планових документів, які систематично розробляє та реалізує Міністерство економіки, торгівлі та промисловості, передбачено документ під назвою «Підвищення стійкості підприємств сектору малого і середнього підприємництва та розвиток систем економічної безпеки підприємництва». Крім того, урядова стратегія посилення конкурентоспроможності Японської промисловості на світових ринках передбачає сім основних стратегічних напрямів її реалізації, серед яких п'ятий напрям стосується безпосередньо розвитку системи економічної безпеки бізнесу. До основних операційних завдань стратегії внесено посилення фінансової підтримки, поліпшення умов створення нових підприємств, розвиток загальнонаціональної системи забезпечення економічної безпеки та ін. [5]);

3) здійснення систематичного моніторингу внутрішнього та зовнішнього ринків та розробка рекомендацій як для органів державного управління, так і безпосередньо підприємств щодо заходів, метою реалізації яких є посилення конкурентних позицій національних підприємств, захисту їх економічних інтересів (досвід США, Японії, Німеччини, Великобританії та Франції );

4) ведення роботи щодо зміцнення інституційної бази захисту права власності. Зокрема, у цьому напрямі країнами ЄС укладено спільну угоду з права інтелектуальної власності між органами влади, академічними і промисловими структурами та науково-дослідними установами. Надзвичайно популярною серед інтелектуальної еліти Європейського Союзу є Сьома Рамкова Програма. Метою цієї спеціальної програми є підтримка наукової діяльності, що проводиться в рамках міжнаціонального співробітництва, від спільних проектів і створення мереж до координації дослідницьких програм. Сюди ж входить співпраця між ЄС та третіми країнами. Програма Співпраця також поділяється на тематичні підпрограми, кожна з яких працюватиме наскільки це можливо автономно, але в той же час знаходяться у тісному зв'язку, що дозволяє здійснювати міждисциплінарний підхід до областей науки, що має спільні інтереси. Для програми Співпраця було визначено десять тематичних областей: здоров'я; продукти харчування, сільське господарство та біотехнології; інформаційні та комунікаційні технології; нанонауки, нанотехнології, матеріали та нові технології виробництва; енергія; навколишнє середовище (у тому числі зміна клімату); транспорт (включаючи космонавтику); соціально-економічні та гуманітарні науки; безпека; космос. Чільне місце серед досліджень посідає напрям безпеки, в якому основну питому вагу займає економічна безпека підприємства;

5) пошук та забезпечення джерел фінансування ризикового капіталу, в тому числі в інтересах інноваційної діяльності з метою підвищення рівня НДКР в довгостроковій перспективі (досвід країн ЄС). Це, як правило, фінансування інвестицій як у новостворені підприємства, так і високотехнологічні, а також у розвиток сектору динамічних високотехнологічних дослідницьких малих і середніх підприємств. Для забезпечення останнього ведеться робота у напрямі формування сприятливого макроекономічного клімату, стабільності фінансових ринків, податкового режиму та регулювання прав на інтелектуальну власність ;

6) надання гарантій за інвестиціями в акціонерний капітал та гарантій за позиками підприємств. У багатьох розвинених державах світу вагомими елементами безпеки підприємництва є функціонування страхових і гарантійних фондів, кредитної кооперації, яка обслуговує клієнтів, традиційно не привабливих для комерційного банківського кредитування (практично вся сфера малого підприємництва) [17];

7) здійснення роботи з планування життєвого циклу функціонування підприємств у різних галузях та сферах економіки та надання консультацій з питань забезпечення високої життєздатності підприємств відповідно до їх життєвих циклів, ведення конкурентної боротьби та сприяння розвитку підприємництва у перспективних сферах (досвід Фінляндії );

8) підтримка підприємств, які розпочинають діяльність створенням фондів та механізмів фінансування різних етапів їх становлення (досвід практично всіх країн ЄС, Мексики).

Усвідомлюючи, що серед економічних ризиків функціонування підприємств, зокрема малого і середнього бізнесу, вагоме місце займають нелегітимні та/чи напівлегітимні дії з боку підприємств великого бізнесу, монополістів тощо, у таких країнах як, Німеччина, Японія, США та інші законодавчо закріплені права та механізми реалізації прав підприємств у разі дискримінаційних дій щодо них.

Важливу роль щодо забезпечення економічної безпеки підприємства у розвинених країнах відіграє страхова сфера, яка виступає головним ризикознижуючим чинником та бере участь у забезпеченні доступу підприємств до фінансових ресурсів та конкурентних позицій на зовнішніх ринках.

Упровадження позитивних аспектів проаналізованого досвіду зміцнення економічної безпеки підприємств в Україні приділяється недостатня увага.

Упровадження позитивних аспектів проаналізованого досвіду зміцнення економічної безпеки економіки призведе до:

- забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємств;

- забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу вітчизняних підприємств;

- досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури підприємств;

- досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та інтелектуального потенціалу підприємств;

- мінімізація руйнівного впливу наслідків виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

- якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємств;

- забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення належного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів та відділів підприємства;

- ефективна організація безпеки персоналу, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів підприємства.

Розділ 2. Економічний аналіз діяльності публічного акціонерного товариства "Завод iм. Фрунзе"

2.1 Загальна характеристика підприємства

ВАТ "Завод iм. Фрунзе" засновано в 1994 роцi на базi "Завод iм. Фрунзе". Пiдприємство працює на ринку виробiв з перфорованого металу бiльше 120рокiв,засноване у вiдповiдностi до Указу Президента України ВАТ "Завод iм. Фрунзе"Про корпоратизацiю пiдприємств" вiд 15.06.93р та наказу Мiнмашпрому України вiд 14.09.94р №1246- шляхом перетворення державного пiдприємства у вiдкрите акцiонерне товариство. У 2005-2006р створено вiддаленi склади у м. Львовi та Симферополi У 2007-2008р перетворено Київську,Одеську, Донецьку та Днiпропетровську Фiлiї на вiддаленi склади. У 2006роцi до товариства було приєднано СП "Фрунзе-Сита" На сьогодняшнiй день товариство є найбiльшим перфорацiйним пiдприємством України та країн СНД. У 2010 роцi фiлiї перетворено на вiддаленi склади-7 вiддалених складiв. У 2011 роцi важливих подiй розвитку не було. У 2012 роцi було злиття ВАТ "Завод iм. Фрунзе" з Фрунзе-Сетка ХОС ВОИ СОИУ ( код ЄДРПОУ 33292296). У 2013 р. товариство перетворено в ПАТ. Приєднання у кiнцi 2014 року ХОС ВОI СОIУ "Солар Фонд" та збiльшення капiталу на 24400 тис. грн. У 2015 р. вiдбулось змiна найменування товариства на: публiчне акцiонерне товариство "завод фрунзе" (було: публiчне акцiонерне товариство "завод iм. фрунзе").

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб) - 379 Cередня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють за сумiсництвом (осiб) - 13 Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб)- 0 Фонд оплати працi (тис. грн.) - 22047 В порiвняннi з попереднiм роком зменьшився у зв'язку зi зменшенням чисельностi працiвникiв. Для стимулiровання робiтникiв на пiдприємствi iснує постiйно дiюча атестаційна та Атестацiйно-квалiфiкацiйна комiсiя, метою якої є своєчасне пiдвищення квалiфiкацiйного рiвня робiтникiв та категорiй спецiалiстам. Заплановано проводити навчання робiтникiв та спецiалiстiв на пiдготовчих курсах.

Переговори, проведені «Заводом Фрунзе» (Харків) після участі у виставці IBF-2017 чеському Брно, показують, що регіон Центральної Європи є перспективним ринком збуту для продукції підприємства.

Як повідомив голова правління ПАТ «Завод Фрунзе» Олександр Василенко, всього за час виставки було встановлено близько 50-ти контактів, і частина з них отримала результативне продовження у вигляді підписаних контрактів.

Він повідомив, що компанія вже поставляє свою продукцію до Словаччини, також виконана поставка першого замовлення клієнта в Чехію.

«Ми бачимо, що за рівнем якості своєї продукції конкуруємо на європейських ринках, головним чином, з німецькими виробниками. Це пояснюється тим, що протягом декількох років ми планомірно оновлювали виробничі потужності, і зараз основа нашого виробничого парку - це сучасне німецьке, італійське і японське обладнання », - зазначив О.Василенко.

У той же час, сказав керівник заводу, українське підприємство пропонує нижчу ціну на свою продукцію в порівнянні з головними європейськими конкурентами.

У зв'язку з тим, що Росія, яка багато років була для заводу основним експортним ринком збуту, взяла курс на імпортозаміщення, ввела мита на системи огорожі українського виробництва на рівні 6%, «Завод Фрунзе» активно шукає нові ринки збуту, в першу чергу, в Європі, повідомив О.Василенко.

Як повідомлялося, «Завод Фрунзе» вперше взяв участь в найбільшій будівельній виставці в Центральній Європі IBF-2017, яка пройшла в Брно з 23 по 27 квітня і яку відвідали близько 45 тис. Чоловік з 20-ти країн. Це вже друга європейська виставка з початку поточного року, на якій представлений «Завод Фрунзе». У лютому підприємство успішно взяло участь у польській виставці Budma, після якої отримало ряд нових клієнтів в Європі.

2.2 Оцінка ресурсного забезпечення діяльності підприємства

Успіх у будь-якій підприємницькій діяльності в основному визначається правильно обраною стратегією управління ресурсним потенціалом підприємства. Вибір стратегій залежить у свою чергу від ряду чинників. А саме: яким обсягом ресурсного потенціалу володіє підприємство; рівень конкурентоспроможності ресурсного потенціалу підприємства; його ринкова частка. При цьому сама технологія управління ресурсним потенціалом підприємства включає такі етапи:

1) оцінка структури, динаміки і ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства, його частки на ринку;

2) оцінку конкурентоспроможності ресурсного потенціалу підприємства;

3) аналіз резервів і витрат ресурсного потенціалу;

4) вибір стратегії та тактики по підвищенню конкурентоспроможності ресурсного потенціалу;

5) проведення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності потенціалу підприємств, виходячи з обраної тактики та стратегії.

Оцінка ресурсного потенціалу підприємства полягає у визначенні в грошовому виразі вартості, що може бути найбільш імовірною ціною. Ціллю оцінки ресурсного потенціалу є визначення якої-небудь оцінної вартості, що необхідно для ухвалення управлінського рішення. Оцінка ресурсного потенціалу дає змогу: оцінити ступінь залучення ресурсів у господарський оборот; оцінити ступінь використання активної частини потенціалу; оцінити ефективність ресурсів, вкладених у формування і розвиток ресурсного потенціалу.

Таблиця 1. Склад та динаміка необоротних активів ПАТ "ЗАВОД ФРУНЗЕ", тис. грн

№ п/п

Групи необоротних активів

Роки

Абсолютний приріст, тис.грн

Темп зростання, %

2013

2014

2015

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Нематеріальні активи

80

99

114,5

19

15,5

123,75

115,65

2

Незавершені капітальні інвестиції

2869

3541,5

1375,5

672,5

-2166

123,44

38,83

3

Основні засоби

153560,5

152959

144141,5

-601,5

-8817,5

99,6

94,23

4

Інвестиційна нерухомість

12299,5

9254,5

7845,5

-3045

-1409

75,24

84,77

Разом

168809

165554

153477

-2955

-12377

98,07

92,7

Сума необоротних активів у 2013 році була 168809 тис. грн., а вже у 2014 зменшилась і стала 165554 тис. грн. і у 2015 також зменшилась відносно попередніх років, і становила - 153477 тис. грн. У структурі необоротних активів суттєвим є основні засоби, які у 2013 році становили 153560,5 , а у 2014 році 152959 та відхилення склало -601,5 тис. грн. У 2015 основні засоби становили 144141,5 та відхилення в порівнянні з 2014 роком склало -8817,5тис. грн.

Таблиця 2. Структура необоротних активів ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ», %

№ п/п

Групи необоротних активів

Роки

Відхилення у 2014 р. порівняно з 2013 р, +-

Відхилення у 2015 р. порівняно з 2014 р, +-

2013

2014

2015

1

Нематеріальні активи

0,048

0,059

0,074

0,011

0,015

2

Незавершені капітальні інвестиції

1,7

2,13

0,89

0,43

-1,24

3

Основні засоби

90,98

92,39

93,9

1,41

1,51

4

Інвестиційна нерухомість

7,272

5,59

5,1

-2,137

-0,49

Разом

100

100

100

-0,286

-0,205

У структурі необоротних активів найбільш суттєвими є основні засоби, які у 2013 році становили 90,98% , а у 2014 році 92,39% та відхилення склало 1,41%. У 2015 основні засоби становили 93,9% та відхилення в порівнянні з 2014 роком склало 1,51%.

Таблиця 3. Показники забезпеченості та ефективності використання основних засобів

№ п/п

Показник

Роки

Абсолютний приріст, +,-

Темп зростання, %

2013

2014

2015

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

1

Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн

153560,5

152959

144141,5

-601,5

-8817,5

99,6

94,23

2

Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб

455

419

392

-36

-27

92,08

93,55

3

Валова продукція, тис.грн

443902

398168

453306

-45734

55138

89,69

113,84

4

Виробнича площа, тис.м2

0

0

0

-

-

-

-

5

Чистий прибуток, тис.грн

11001

26953

46202

15952

19249

245

171,41

6

Фондозабезпеченість, грн/м2 (1/4)

-

-

-

-

-

-

-

7

Фондоозброєність, тис.грн/особу (1/2)

337,49

365,05

367,7

27,56

2,65

108,16

100,72

8

Фондовіддача, грн/грн (3/1)

2,89

2,6

3,14

-0,29

0,54

89,96

120,76

9

Фондомісткість, грн/грн (1/3)

0,34

0,38

0,31

0,04

-0,07

111,76

81,57

10

Рентабельність основних засобів, % (5/1*100)

7,16

17,62

32,05

10,46

14,43

246,08

181,89

Фондоозброєність в порівнянні з 2014 та 2013 рр.збільшилась на 27,56 тис. грн, або на 8,16%,сума за 2015 рік в порівнянні з 2014 рік, також збільшилась на 0,72%. Сума фондовіддачі у 2013 році склала 2,89 тис. грн., а у 2014 році 2,6 тис. грн, що в порівнянні з 2013 роком зменшилась на 0,29 тис.грн., а вже у 2015 році сума складала 3,14, що більне на 0,54 тис. грн, ніж у 2014 році.

Фондомісткість у 2013 році була 0,34 тис.грн., а у 2014 році склала 0,38 тис. грн, що на 0,04 тис.грн. більше, ніж у 2013 році. У 2015 році сума склала 0,31 тис.грн, що на 0,07 тис.грн. менше, ніж у 2014 році.

Сума рентабельності у 2013 році склала 7,61%, а у 2014 році була 17,62%, що на 10,46% більше, ніж у 2013 році. У 2015 сума складала 32,05% , що на 14,43% більше ніж у 2014 році.

Таблиця 4. Склад та динаміка оборотних активів ПАТ «завод Фрунзе», тис. грн

№ п/п

Групи оборотних активів

Роки

Абсолютний приріст, тис.грн

Темп зростання, %

2013

2014

2015

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

1

Запаси:

52828,5

63918,5

85010

11090

21091,5

121

133

виробничі запаси

12125

18128

33697

6003

15569

149,5

185,88

незавершене виробництво

3381,5

4067,5

5242,5

686

1175

120,28

128,88

готова продукція

13660

17521,5

21131

3861,5

3609,5

128,26

120,6

товари

23662

24201,5

24939,5

539,5

738

102,28

103,04

векселі одержані

132,5

2512,5

3575

2380

1062,5

1896,22

142,28

2

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги

19599,5

18479,5

24772

-1120

6292,5

94,28

134,05

3

Дебіторська заборгованість за розрахунками:за виданними авансами

8453,5

12772

27050,5

4318,5

14278,5

151,08

211,79

з бюджетом

1214

1253,5

177

39,5

-1076,5

103,25

14,12

4

Інша поточна дебіторська заборгованість

1489,5

1412,5

3071

-77

1658,5

94,83

217,41

5

Гроші та їх еквіваленти

7232,5

18179,5

41005

10947

22825,5

251,35

225,55

Разом

89603,5

114762

180908,5

25158,5

66146,5

128,07

157,63

Кількість оборотних активів на 2013 рік складає 89603,5тис. грн., а на 2014 рік 114762 тис. грн., що в порівнянні з 2013 роком більше на 25158,5 тис. грн або на 28,07%. У 2015 році кількість оборотних активів склала 180908,5 тис. грн, що на 66146,5 тис. грн або 57,63% більше ніж у 2014 році.

Сума запасів у 2013 році була 52828,5 тис.грн., а у 2014 склала 63918,5 тис грн, що на 11090 тис. грн., або на 21% більше, ніж у 2013. У 2015 році сума була 85010 тис. грн.,що в порівнянні з 2014 роком сума збільшилась на 21091,5 тис. грн, або на 33%.

Кількість грошей та їх еквівалентів у 2013 році склала 7232,5 тис.грн., а у 2014 році збільшилась на 10947 тис.грн. в порівнянні з 2013 роком.У 2015 році сума склала 41005 тис.грн, що на 22825,5тис.грн більше ніж у 2014 році.

Таблиця 5. Структура оборотних активів ПАТ Фрунзе , %

№ п/п

Групи оборотних активів

Роки

Відхилення 2014 р. до 2013 р, +-

Відхилення 2015 р. до 2014 р, +-

2013

2014

2015

1

Запаси:

58,95

55,69

47

-3,26

-8,69

виробничі запаси

22,95

28,36

39,63

5,41

11,27

незавершене виробництво

6,4

6,36

6,16

-0,04

-0,2

готова продукція

25,85

27,41

24,85

1,56

-2,56

товари

44,79

37,86

29,33

-6,93

-8,53

векселі одержані

0,25

3,93

4,20

3,25

0,27

2

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги

21.87

16,1

13,69

-5,77

-2,41

3

Дебіторська заборгованість за розрахунками:за виданними авансами

9,43

11,12

14,95

1,82

3,83

з бюджетом

14.36

9,81

0,65

-4,55

9,16

4

Інша поточна дебіторська заборгованість

1,66

1,23

1,69

-0,43

0,46

5

Гроші та їх еквіваленти

8,07

15,84

22,66

7,77

6,82

Разом

100

100

100

-

-

У структурі оборотних активів суттєвими є запаси, частка яких у 2013 році становили 58,95%, а у 2014 році 55,69% та відхилення склало 3,26%.

У 2015 частка основ них засобів становила 47% та відхилення в

порівнянні з 2014 роком склало 8,69%. Та суттєвим є гроші та їх еквіваленти, частка на 2013 рік склала 8,07%, а у 2014 році 15,84%, що на 7,77% більше ніж у 2013 році. У 2015 році частка 22,66%, що в порівнянні з 2014 роком на 6,82% більше.

Таблиця 6. Показники ефективності використання оборотних засобів ПАТ Фрунзе

№ п/п

Показник

Роки

Абсолютний приріст, +,-

Темп зростання, %

2013

2014

2015

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Сума матеріальних витрат, тис.грн

98028

116584

183227

18556

66643

118,92

157,16

2

Обсяг виробленої продукції, тис. грн

443902

398168

453306

-45734

55138

89,7

113,9

3

Виручка від реалізації продукції, тис.грн

443902

398168

453306

-45734

55138

89,7

113,9

4

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн

89603,5

114762

180908,5

5

Балансовий прибуток, тис.грн

13629

33210

58038

19581

24828

243,67

174,76

6

Собівартість продукції, тис.грн

374990

319619

346149

-55371

26530

85,23

108,3

7

Матеріаломісткість продукції, грн/грн (1/2)

0,22

0,29

0,4

0,07

0,11

131,81

137,93

8

Матеріаловіддача, грн/грн (2/1)

4,52

3,41

2,47

-1,11

-0,94

75,44

72,43

9

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, % (1/6*100)

26,14

36,47

52,93

10,33

16,46

139,51

145,13

10

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів Коб (3/4)

4,95

3,46

2,5

-1,49

-0,96

69,89

72,25

11

Коефіцієнт завантаженості оборотних засобів або коефіцієнт закріплення Кз (4/3)

0,20

0,28

0,39

0,08

0,11

140

139,28

12

Кількість оборотів nоб (3/4).

4,95

3,46

2,5

-1,49

-0,96

69,89

72,25

13

Період обороту Тоб, днів (365/nоб)

0,0008

0,0009

0,0008

0,0001

-0,0001

112,5

88,88

14

Рентабельність оборотних засобів Ро.к., % (5/4*100)

15,21

28,93

32,08

13,72

3,15

190,2

110,88

Матеріаломіскості продукції в 2013 році була 0,22грн, а вже у 2014 році стала 0,29 грн, що різниця склала 0,07 грн в порівнянні з 2013 роком, а у 2015 році 0,4 грн, тому різниця склала з попереднім роком 0,11 грн.

Матеріаловіддача в 2013 році склала 4,52 грн, а у 2014 була 3,41 грн, що зменшилось в порівнянні з 2013 роком на1,11 грн, а вже у 2015 році знизилась до 2,47 грн, зменшився в порівнянні з 2014 роком на 0,94 грн.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції в 2013 році 26,14%, а у 2014 була 36,47%, в порівнянні з 2013 роком.Вже у 2015 році сума збільшилась до 52,93%, що в порівнянні з 2014 роком сбільшилась на 16,46%.

Сума коефіцієнта оборотності оборотних засобів в 2013 році становила 4,95, а у 2014 році 3,46, що в порівнянні з 2013 роком сума зменшилась на 1,49. У 2015 році кількість була 2,5, що також в порівнянні з минулим роком сума зменшилась вже на 0,96.

Кількість рентабельності оборотних засобів в 2013 році була 15,21, а вже у 2014 році збільшилась до 28,93, що в порівнянні з минулим роком різниця збільшилась на 13,75. Сума в 2015 році складала 32,08, що в порівнянні з минулим роком також збільшилась на 3,15.

Таблиця 7. Показники використання персоналу підприємства

Показник

Роки

Абсолютний приріст, +,-

Темп зростання, %

2013

2014

2015

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

2014 р до 2013 р

2015 р до 2014 р

2

3

4

5

6

7

8

9

Обсяг виробленої продукції, тис. грн

443902

398168

453306

-45734

55138

89,69

113,84

Чисельність працівників, осіб

455

419

392

-36

-27

92,08

93,55

Фо...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены