Моделі місцевого економічного розвитку, які найчастіше використовують муніципалітети Канади і які можуть бути застосовані в Україні

Стратегія залучення інвестицій - це стратегія, мета якої є залучення нових інвестицій в існуючі підприємства та створення нових бізнесів у територіальних громадах. Територіальні громади, які добилися успіху в реалізації інвестиційних стратегій, націлених на розширення або приваблення підприємств, визначили низку ключових компонентів своїх планів:

• залучення інвестицій на основі спільних зусиль громади;

• оптимізація громадських ресурсів громади;

• розвиток зв'язків між ланцюжками постачання;

• формування кластерів та використання відповідного синергетичного ефекту;

• постійні інновації та підвищення продуктивності;

• використання інформації та економіки знань;

• головним фактором виробництва є людина, її інтелект та творчість;

Компанії ухвалюють стратегічні рішення про розширення або переміщення за результатами розгляду великої кількості альтернативних варіантів. Ці рішення ухвалюються на основі якісної інформації, достовірного порівняння та докладної оцінки, що дозволяє визначити таке місце розташування підприємства, яке забезпечує компанії перевагу в конкуренції. Інвестори послідовно відстежують наявність у місцевостях, що розглядаються, певних характеристик. Наприклад, конкурентоспроможний доступ до ринків і сировини є так само вкрай важливим для успіху бізнесу, як наявність громадської інфраструктури. Рішення та міркування ґрунтуються на фактах і об'єктивній оцінці характеристик та рис території.

Для успішної розробки та реалізації стратегії залучення або розширення інвестицій громада має зробити певні ключові кроки.

Збирання та актуалізація необхідної інформації. Необхідні дані мають бути легко та оперативно доступними. Часто пошук майданчиків для здійснення інвестицій ведеться у стислі строки. Підтверджено, що оперативність реагування територіальної громади підвищує ймовірність залучення інвестиції нею. На інвестиційні запити, як правило, надається практично однакова інформація. Отже, такі запити необхідно прогнозувати та підтримувати в актуальному стані збірку достовірної інформації.

Клієнти-інвестори, як правило, запитують інформацію з таких питань:

• наявна інфраструктура, плани розвитку та прогнозний розподіл капіталу;

• вимоги нормативних актів та природоохоронні вимоги;

• конкурентні транспортні можливості та альтернативні варіанти;

• "готові для розміщення", відібрані та обслуговувані майданчики з відповідним цільовим призначенням;

• людські ресурси та система забезпечення підготовки кадрів;

• простий доступ до ключових постачальників та послуг підтримки.

З чого складається стратегія залучення інвестицій?

Особи, які розміщують підприємства та компанії, що збираються розмістити на території громади нове підприємство чи розширити вже існуюче підприємство, як правило, проводять оцінки за низкою ключових критеріїв. інвестиція стратегія капітал

Робоча сила:

о населення територіальної громади, очікуваний темп зростання, кількість працездатного населення та його доступність;

о рівень заробітної платні, середній рівень оплати праці в промисловості;

о рівень освіти, наявність особливих навичок;

о нинішні роботодавці на території громади з розподілом по галузях;

о проблеми у сфері трудових відносин між працівниками та керівництвом;

о навчальні можливості, програми та заклади (місцевий коледж, технічне училище, середня школа);

о район проживання працівників, тривалість переїзду від місця проживання до місця роботи;

о показники безробіття та оцінки неповної зайнятості;

о закони та нормативні акти, які регулюють практику започаткування та ведення бізнесу, заробітну плату, виплати тощо;

о частка компаній, де діють профспілки, на відповідній території;

о середній рівень доходів; о законодавство щодо трудових стандартів.

Нерухомість / Доступність:

Громада, щоб залучити найбільш високоякісні промислові підприємства, має створити першокласні майданчики для них. Інвестори запитуватимуть інформацію щодо таких чинників:

о Перелік та доступність існуючих будівель та промислових об'єктів;

о доступність (площа) придатних до використання земель у власності територіальної громади та у приватній власності із зазначенням розцінок;

о цільове призначення (зонування) та напрямки використання земель як зараз, так і в минулому;

о близькість земель до шкіл, зон розміщення житла та підприємств торгівлі або несумісних промислових підприємств;

о ставки місцевих податків, розміри внесків на розвиток інфраструктури тощо. Інфраструктура та планування: о близькість до аеропортів, автомагістралей, залізниць і портів;

о наявність інженерних мереж (газ, вода, кабель), розміщення по відношенню до майданчика, розміри, потужність;

о водопостачання та водовідведення (наявні потужності), діаметри трубопроводів, близькість до промислових об'єктів, структура тарифів, рівні надбавок; о доступність залізниць; о потенціальна можливість розширення каналізаційних колекторів та перелік перспективних планів модернізації інфраструктури;

о процес та очікувані строки надання дозволів.

1. План територіального розвитку або генеральний план (ТП)

Генеральний план має на меті формування комплексної нормативної бази, на основі якої здійснюватиметься фізичний, екологічний, соціальний та культурний розвиток територіальної громади або будь-якої її частини.

ГП, зазвичай, заохочує довгостроковий характер розвитку шляхом запровадження політики, що забезпечує сталу цілісність громади та визначає напрямки майбутньої політики у сфері землекористування, транспорту та ухвалення рішень щодо інвестицій в інфраструктуру громади у спосіб, що враховує бачення територіальної громади.

Генеральний план можна також розглядати як інструмент управління зростанням територіальної громади, який дає громаді змогу визначати цілі, завдання та політику розвитку, на основі яких рада може керувати землекористуванням, адміністративним поділом, муніципальними та комунальними послугами.

ГП має визначати політику з таких питань, як:

• раціональне землекористування на даний час і на перспективу, раціональний розвиток громади;

• поточний та перспективний економічний розвиток;

• загальна наявність громадських споруд;

• управління земельними ділянками, вразливими до стихійного лиха (повеней, зсувів та нестабільності);

• поводження з землями, вразливими в екологічному відношенні;

• захист джерел води;

• впровадження ГП.

ГП може: регулювати координацію муніципальних програм у сфері розвитку; містити положення політики щодо використання земель певного цільового призначення; містити концептуальні плани подальшого розвитку; містити мапу або низку мап із позначенням напрямків поточного або перспективного використання земель або зон реалізації певної політики; якщо раду було оголошено органом затвердження, у плані мають міститися положення щодо контролю над розміщенням конкретних об'єктів торгівлі або промисловості; інші положення щодо фізичного, екологічного, економічного, соціального чи культурного розвитку соціальної громади, які рада вважає необхідними; а також положення щодо узгодження напрямків використання та забудови земель, схеми майбутнього зростання та громадських споруд із сусідніми громадами.

Генеральний план є нормативним документом для забезпечення того, щоб забудова "проводилася у впорядкований та раціональний спосіб із урахуванням природоохоронних, соціальних та економічних потреб територіальної громади".

Які ресурси потрібні?

ГП розробляється акредитованим та/або сертифікованим розробником.

Результати:

• визначення цілей, завдань і політики землекористування;

• інформування жителів громади про те, як саме влада збирається задовольняти потреби та очікування громади;

• внесення ясності в роль муніципалітету в процесі розвитку;

• надання раді орієнтирів для ухвалення рішень;

• надання раді повноважень для примусової реалізації рішень у сфері землекористування;

• зменшення конфліктів у сфері землекористування;

• створення можливостей для врахування інтересів усіх зацікавлених сторін при плануванні розвитку громади;

• створення бази землекористування, зростання та розвитку для всіх сторін із забезпеченням визначеності для забудовника.

Які існують ризики?

Без ГП територіальна громада:

• майже не контролює забудову й нездатна ефективно керувати землекористуванням;

• не може узгоджувати забудову з планами розвитку комунальних послуг та інфраструктури;

• нездатна забезпечити розмежування ділянок з несумісними напрямками використання (наприклад, житло від промислових підприємств або тваринницьких ферм);

• не може запобігти розміщенню забудови на вразливих землях.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Сприяти процесу прозорості використання землі, створення бази землекористування, проведення роз'яснювальної роботи з громадою з метою зменшення конфліктів у землекористуванні, просвітницька діяльність, вивчати досвід інших громад, формувати пропозиції майбутніх планів розвитку територій, проводити опитування серед цільових груп та вивчати думку громадськості, створення спільних із сусідніми громадами планів розвитку території тощо.

2. Стратегія маркетингу та комунікації

Маркетинг - це функція організації та набір процесів створення, комунікації та формування цінності для клієнтів, а також управління стосунками з клієнтами у спосіб, що приносить користь організації та зацікавленим сторонам.

Маркетинг - це не подія, а процес, який має свій початок, але ніколи не завершується, оскільки завжди існує можливість щось покращити або змінити. Цей процес не повинен припинятися, оскільки він створює контрольований та позитивний імідж громади.

Маркетинг - це стратегія, яку місцева влада може застосовувати для залучення нових підприємств та об'єктів промисловості.

Інструментами маркетингу громади є веб- сайти, відеофільми, пряме листування, особисті візити, ярмарки, а також такі традиційні інструменти, як брошури та реклама.

Сприйняття громади діловими людьми та інвесторами, туристами, покупцями й молоддю з інших місцевостей розвивається щодня. Це сприйняття справляє потужний вплив на ухвалення рішень про розміщення підприємств та здійснення інвестицій. Продумана стратегія маркетингу дає місцевій владі змогу контролювати власну долю.

Стратегія маркетингу повинна визначати: цільові групи, інструменти маркетингу, що застосовуватимуться (веб-сайти, публікації тощо), та ключові повідомлення.

На підтримку бачення, місії та стратегії місцевої влади, описаних у стратегічному та операційному планах, необхідно розробити план або стратегію комунікації.

Які ресурси потрібні?

Кошти на операційні витрати та план потрібні для того, щоб місцева влада могла цілеспрямовано розподіляти ресурси між відповідними напрямками роботи та оцінювати досягнуті результати.

Результат:

* забезпечення поширення інформації з наголосом на двосторонній характер ВИГОДИ та інформаційних потоків;

• надання зацікавленим сторонам повної, достовірної та своєчасної інформації*, що дає їм змогу робити оцінки на підставі наявної інформації;

• підтримка, зміцнення та врахування бачення та стратегій організації*.

Які існують ризики?

Відсутність достатнього обсягу коштів для маркетингу та недосягнення результатів можуть призвести до зневіри, якщо не буде видно, що кошти витрачаються ефективно. У таких ситуаціях бюджет, як правило, скорочується, що веде до подальшого обмеження обсягу маркетингових заходів.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Створювати стратегії маркетингу території, розробляти бренди, досліджувати та визначати пріоритети, готувати промоційні матеріали, сприяти створенню та підтримці професійних сайтів, створювати спільні маркетингові плани із сусідніми громадами, поширювати інформацію про місто (територію, регіон) серед цільової аудиторії тощо.

3. Управління проектами

Розробка проектів - це певний процес, наслідки недотримання якого можуть бути масштабними. Шляхів управління проектом та його реалізації є стільки, скільки існує окремих людей, груп, організацій або компаній, що займаються цим.

Найбільшим розчаруванням у процесі розробки проектів може бути не усвідомлення цілей до початку реалізації проекту. Це може призвести до ситуації, в якій усе робиться та переробляється по кілька разів без якогось предметного результату.

Першим кроком у розробці проектів є визначення змісту наповнення та обсягу проекту. Процес стратегічного планування є найефективнішим підходом до обрання потенційних проектів для реалізації.

Процес розробки проектів полягає в управлінні ризиком. Управління ризиком - це "системний процес управління вразливістю організації до ризику для досягнення цілей організації у спосіб, що відповідає суспільним інтересам, забезпечує безпеку людей, врахування впливу на довкілля та дотримання закону". Цей процес складається із заходів з планування, організації, управління, координації та контролю, що здійснюються з метою формування ефективного плану, який забезпечує мінімізацію несприятливого впливу ризику на ресурси, доходи та грошові потоки організації.

Наступним етапом процесу є попереднє техніко-економічне обґрунтування, яке дозволяє оперативно оцінити галузь реалізації проекту з точки зору самого проекту. На цьому етапі можна також визначити, чи вимагає досягнення позитивного результату проекту наявності партнера. Такий аналіз може проводитися у будь-якій формі - від короткої наради з керівниками галузі до двох чи трьох тижнів інтенсивної роботи.

Після того, як буде встановлено, чи має проект потенціал розвитку, необхідно розробити техніко-економічне обґрунтування.

Добре опрацьоване техніко-економічне обґрунтування має висвітлювати історію відповідного підприємства або проекту, описувати його продукти чи послуги, містити бухгалтерську звітність, відомості про діяльність та управління нею, результати маркетингових досліджень, документи з питань політики, фінансові дані, а також враховувати юридичні обов'язки та податкові зобов'язання. Загалом техніко-економічні обґрунтування передують розробці технічного завдання та реалізації проекту.

Кінцевим кроком є складання бізнес-плану, в якому стисло описуються результати всіх робіт і досліджень, проведених на етапах попереднього дослідження та техніко-еконо- мічного обґрунтування. Саме на цьому етапі з'являється можливість поглянути на стан справ під іншим кутом, щось змінити та усвідомити наслідки реалізації проекту.

До інших етапів процесу розробки проектів можна віднести: забезпечення юридичної підтримки, державну реєстрацію, формування команди проекту, залучення досвідченого радника чи консультанта, а також забезпечення фінансування.

Які ресурси потрібні?

До необхідних ресурсів можна віднести кошти, потрібні для оплати праці досвідченого радника чи консультанта, який може забезпечити супровід протягом усього процесу, зводячи ризик до мінімуму на основі власного досвіду.

Результат.

Розуміння процесу розробки проектів спрощує для професіоналів та агентств у сфері економічного розвитку усвідомлення позицій конкретного підприємця по відношенню до конкретного підприємства чи сектора, дозволяючи відповідно спрямовувати його діяльність. Якщо ж замовником є місцева влада, то дотримання процесу розробки проектів дозволяє звести ризик до мінімуму та вжити належних запобіжних заходів до ухвалення рішення, що може дорого коштувати.

Які існують ризики?

Не дотримуючись методики розробки проектів, місцева влада бере на себе ризик реалізації проекту чи заходу без усвідомлення всіх фактів та за відсутності бачення чи головної мети реалізації такого проекту чи заходу. Такий підхід може призвести до марного витрачання коштів платників податків, а це, у свою чергу, може серйозно позначитися на здатності місцевої громади рухатися вперед, залежно від того, про яку суму йдеться. Політичний вплив на процес на будь-якому його етапі до затвердження проекту також може відіграти негативну роль.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Займатись проектним менеджментом, впровадження моделей економічного розвитку здійснювати за принципом розробки проектів, готувати проекти для пошуків альтернативного фінансування, моніторити виконання стратегічних планів, як виконання окремих проектів тощо.

4. Діагностика (оцінка) активів територіальної громади

Діагностика активів - це спосіб визначити активи громади (всі цінності та ресурси), щоб сформувати підґрунтя для тих заходів, що їх може вжити регіон, маючи реальну надію на поліпшення своєї конкурентоспроможності в цілому. Діагностика активів може проводитися на різних рівнях залежно від наявності часу та ресурсів, а також амбіцій керівництва громади чи регіону. На базовому рівні процес оцінки активів забезпечує надання керівництву переліку ключових ресурсів, які можуть бути залучені до розвитку.

Ініціативи з оцінки активів більш комплексного характеру забезпечують поглиблене розуміння ключових позицій, які формують економіку регіону, визначення "прогалин", які вимагають подальших інвестицій, а також встановлення базового рівня, по відношенню до якого оцінюється подальший поступ у напрямку розвитку громади чи регіону. Така робота вимагає масштабних досліджень, спрямованих на оцінку впливу активів громади чи регіону (людських, фінансових, інституційних та, зокрема, природних) на інновації та продуктивність, які врешті-решт забезпечують добробут місцевого населення.

Які ресурси потрібні?

Якщо ця робота ведеться власними силами, то знадобляться лише час та власні зусилля. У випадку залучення сторонніх підрядчиків доведеться забезпечити фінансування проекту.

Результат.

Можливість визначення ресурсів. Діагностування дає змогу керівництву громади чи регіону визначити ресурси, які можуть бути використані для підтримки ініціатив у сфері розвитку. Невідповідність стратегії та активів може значно обмежити потенційний ефект ініціативи в царині розвитку.

Створення бази для розробки та реалізації стратегії. Діагностика активів може закласти основу для розробки нового стратегічного плану або забезпечити перегляд дій. що вже ведуться. Вона допомагає виявляти прогалини, дублювання та неефективність, сприяючи цим громадам і регіонам у перерозподілі ресурсів між ключовими напрямками задля уникнення непотрібних видатків там, де вже наявні якісні активи. Первісна карта активів дозволяє громаді чи регіону визначити базовий рівень, у порівнянні з яким оцінюватиметься поступ із плином часу.

Поглиблене розуміння потенціалу і взаємозв'язків у громаді чи в регіоні. Процес комплексного діагностування активів веде до поглибленого розуміння шляхів взаємодії між інституціями громади та регіону, а також їхньої взаємодії з інституціями за межами громади чи регіону. Маючи можливість поглянути на існуючі інституції під новим кутом зору, керівництво громади може достовірніше оцінити їхню поточну значимість для економіки. Крім того, виникає можливість визначити шляхи зміцнення відповідних інституцій, налагодження зв'язків між ними та, врешті- решт, удосконалення системи інновацій громади чи регіону.

Формування каталізатора партнерства. Діагностика активів забезпечує узагальнення знань, що їх мають окремі особи, та їхнє донесення до інших осіб, котрі можуть запропонувати нові шляхи використання активів. База ресурсів, складена в рамках процесу діагностики, може допомогти продемонструвати зацікавленим сторонам те, що вони працюють в певній "спільноті" на рівні громади або регіону. Оскільки лідери мають змогу побачити спільні інтереси та організаційні зв'язки, вони можуть ухвалити рішення про зміцнення або налагодження відносин партнерства.

Процес діагностики активів є засобом оцінки наявних у громаді чи в регіоні активів, що вказує на шляхи поліпшення та зміцнення їх з метою надання підтримки в реалізації ефективної інноваційної стратегії економічного розвитку.

Які існують ризики?

До ризиків для процесу діагностування активів можна віднести необхідність підтримання переліку активів в актуальному стані.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Провести інвентаризацію ресурсів регіону, створити базу даних потенційних можливостей, мати інформацію про інноваційні розробки, потенціал наукових, навчальних та ремісничих інституцій, можливості асоціацій та професійних об'єднань тощо.

5. Збір та ПОРІВНЯННЯ оцінки економічних даних

Для чого це треба робити?

Мета планування економічного розвитку полягає у формуванні та підтриманні потужної та активної місцевої економіки. Місцева влада не повинна планувати економічний розвиток ізольовано: важливу роль тут відіграє координація планів економічного розвитку на регіональному рівні.

Водночас, перш ніж територіальна громада зможе розробити політику економічного розвитку, слід зрозуміти характер місцевої економіки. Проведення інвентаризації та паспортизації шляхом збирання та подальшого аналізу даних, оцінка паспорту громади та результатів інвентаризації закладають підвалини для визначення цілей економічного розвитку, розробки стратегії та, врешті-решт, залучення підприємств.

Крім збирання даних та забезпечення розуміння характеру місцевої економіки громади мають представити свої дані так, щоб залучити до себе чинники потенційного розвитку. У середовищі з гострою конкуренцією, коли існує потреба у проведенні маркетингу громади як потенційного майданчика для розміщення або розширення промислових та інших підприємств, необхідні достовірні і повні дані, призначені для оперативного надання професіоналам у сфері вибору майданчиків для розміщення таких підприємств.

Приклад деяких даних, з отримання яких можна розпочинати роботу:

• провідні роботодавці;

• нові компанії на території громади;

• середня зарплата в розрізі галузей;

• вартість започаткування бізнесу;

• середня вартість земельних ділянок;

• середня вартість нерухомості;

• наявність інженерних мереж;

• дані про якість життя у територіальній громаді, за можливості, в регіоні;

• тощо.

Коли всі ці відомості будуть отримані їх доведеться лише час від часу оновлювати

Які ресурси потрібні?

Час на збирання, аналіз та презентацію даних. Якщо за результатами збирання даних буде складатися "Паспорт громади", слід узяти до уваги витрати на друк таких паспортів.

Результат

Економічний аналіз може вказати на можливості й ризики та стати підґрунтям для розробки надійного плану. Найкращі плани спираються на кількісну та якісну інформацію про тенденції розвитку економіки та враховують інші чинники - положення політики, рівень конкуренції та нормативну базу. Чим доречнішими, надійнішими та достовірнішими є дані про економічний розвиток, тим кращим буде процес планування, в рамках якого місцева влада організовує, аналізує, планує та застосовує свою енергію до виконання завдань, спрямованих на поліпшення добробуту та якості життя у громаді, й тим успішнішою буде сама громада.

Які існують ризики?

Проблема полягає у забезпеченні достовірності та доречності всієї економічної та географічної інформації, а також у забезпеченні її послідовної актуалізації та оцінки.

Ризик відсутності достовірних даних може призвести до втрати економічних можливостей, а також довіри серед тих, хто обирає майданчики для розміщення підприємств, а також на місцевому ринку.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Створювати профілі територій, виконувати аналітичні дослідження, розробляти інвестиційні паспорти, дослідження конкурентних переваг території тощо.

6. Угоди ПРО міжмуніпипальну співпрацю

Міжмуніципальна співпраця може допомогти громадам підвищити ефективність та результативність надання послуг. Оскільки обов'язки муніципалітетів стають дедалі складнішими, муніципалітетам доводиться шукати шляхів якнайкращого надання тих послуг, яких потребують громади. Одним із інструментів розв'язання цієї проблеми є міжвідомча співпраця.

Муніципалітети можуть управляти змінами, надаючи послуги спільно з одним чи кількома іншими муніципалітетами. Розподіл послуг у ширшому розумінні може відбуватися в різних формах: вони можуть закуповувати послуги один в одного, укладати угоди один з одним або з іншими муніципалітетами про спільне надання певних послуг напряму або силами спільної міжмуніципальної корпорації.

Можливість співпраці не обмежується лише колом тих послуг, що їх надає муніципалітет. Кілька прикладів:

• Збір та утилізація сміття.

• Прибирання снігу, сміття, благоустрій.

• Ремонт доріг.

• Розвиток інфраструктури.

• Послуги водопостачання та водовідведення.

• Послуги каналізації та очищення стоків.

• Адміністративні послуги.

• Економічний розвиток.

• Інженерні роботи.

• Кадрові послуги (наймання, оцінка та навчання).

• Офісне обладнання та інформаційні технології.

• Обладнання комунальних мереж.

• Обслуговування муніципальних офісів та майданчиків комунальних підприємств.

Міжмуніципальна угода - це укладений у письмовій формі договір між двома муніципалітетами, який регулює порядок спільного надання деяких послуг, у т.ч. в сфері економічного розвитку.

Які ресурси потрібні?

Місцева влада має провести "оцінку потреб" для визначення можливостей більш економічного чи ефективного виконання існуючих функцій у рамках угоди про співпрацю. Знайти партнера для співпраці можна в сусідніх громадах, які вже виконують відповідну функцію або ще не виконують її, але бажають це робити. Після знаходження партнера необхідно спільно розглянути доцільність угоди про співпрацю.

У цій роботі мають брати участь як працівники, так і депутати ради. Для успіху потрібна належна двобічна комунікація, дух ініціативи та співпраці й готовність мислити в "регіональному" масштабі.

Результат

Спільно надаючи певні послуги, муніципалітети мають змогу знизити витрати за рахунок ефекту масштабу. Максимально збільшуючи ефективність надання послуг шляхом їх спільного надання, муніципалітет може обмежити вплив підвищення видатків або навіть зекономити кошти й використати їх на вдосконалення послуг, що надаються, надання нових послуг або зниження податків. Спільне надання послуг може передбачати закупівлю кращого або новішого обладнання зі зниженням витрат на його технічне обслуговування.

Які існують ризики?

Недовіра, непорозуміння, погана комунікація та неформальний підхід, супроводжувані нечітким розумінням завдань та обов'язків кожного партнера - ось основні перешкоди на шляху міжмуніципальної співпраці.

Фінансові зобов'язання мають відповідати стратегічним і фінансовим планам муніципалітету. Необхідно провести аналіз доцільності витрат та аналіз ризиків, щоб переконатися у тому, що проект забезпечить досягнення бажаних показників витрат і користі, а партнери мають у своєму розпорядженні достатньо ресурсів для виконання своїх обов'язків.

Свідоме врахування деталей на етапах планування проекту та ведення переговорів щодо нього, а також відданість і ентузіазм можуть зробити величезний внесок в успішну реалізацію міжмуніципальних проектів співпраці.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Створення спільних стратегій розвитку, виділення спільного промислового майданчика для залучення крупних інвесторів, дизайн земельної ділянки, проект побудови спільної інфраструктури, збір та утилізація сміття, промоція регіону, залучення якірного інвестора тощо.

7. Бізнес-інкубатори

Бізнес-інкубатори - це програми, спрямовані на прискорення успішного розвитку підприємств за допомогою певного набору ресурсів і послуг з підтримки бізнесу, розробкою та організацією надання яких відає керівництво інкубатора, причому вони надаються як у самому інкубаторі, так і через його мережу контактів. Інкубатори відрізняються один від одного за порядком надання своїх послуг, за своєю організаційною структурою і за типом клієнтів, яких вони обслуговують. Успішне виконання програми в бізнес-інкубаторі підвищує ймовірність того, що підприємство залишиться у бізнесі на довший строк.

Призначенням бізнес-інкубаторів є допомога новоствореним фірмам ("стартапам"). Зазвичай вони надають:

• гнучкий простір і гнучкі можливості оренди, часто за дуже низькими тарифами;

• платні послуги з підтримки бізнесу - наприклад, обробка телефонних дзвінків, ведення бухгалтерії, секретарські послуги, доступ до факсів та копіювальних машин, бібліотеки та конференц-зали;

• ділову та технічну допомогу або на території самого інкубатора, або через мережу обслуговування;

• допомогу в залученні фінансування;

• створюють умови для взаємодії з іншими підприємцями.

Які ресурси потрібні для відкриття бізнес-інкубатора?

Залежно від того, якого саме типу бізнес-інкубатор ви бажаєте розвивати (тобто, технологічний, промисловий, харчопереробний тощо), основними ресурсами є капітальні вкладення у будівлю та потенційні підприємства-учасники. Хоча більшість інкубаторів пропонують своїм клієнтам офісні приміщення та спільні адміністративні послуги, серцем справжньої програми бізнес-інкубації є надання послуг "стартапам".

Результат

Інкубаційні програми забезпечують диверсифікацію економіки, комерційне освоєння технологій, створення робочих місць і розбудову добробуту. Інкубатори надають практичний управлінський досвід, доступ до фінансування, послуг технічної підтримки, офісних послуг, орендованих приміщень, бізнес-про- грам, а також можливості взаємодії.

Які існують ризики?

Відкриття бізнес-інкубатора може коштувати чимало й потребує здійснення значної капітальної інвестиції зі значним ризиком неотримання "доходу від інвестицій", оскільки на ранніх етапах бізнесу ризик того, що "стартап" зазнає невдачі, є найбільшим.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Виконати техніко-економічне обґрунтування, розробити проект, вивчити альтернативні можливості створення та існування, організувати обговорення з бізнес-громадськістю, знайти альтернативні способи фінансування, скласти бізнес план тощо.

8. Програма утримання та розширення підприємств

Програма утримання та розширення підприємств (ПУРП) - це стратегія економічного розвитку, яка має на меті утримання на певній території та розвиток підприємств, що вже існують. Ці програми розробляються для надання підтримки існуючим підприємствам з метою розвитку та розширення в умовах глобальної економіки сьогодення.

Міцна програма утримання та розвитку підприємств (ПУРП) забезпечує не лише врахування потреб місцевих підприємств, але й їхнє задоволення.

Програми ПУРП - це позитивні просвітницькі програми з низьким рівнем ризику, адміністраторами яких, як правило, є місцеві організації на кшталт торговельної палати чи організації економічного розвитку.

Програми ПУРП передбачають планування та здійснення діяльності на рівні громад, що забезпечує взаємодію з місцевими підприємствами. Програми утримання та розвитку підприємств можуть передбачати й проведення як навчання сам-на-сам, так і групового навчання, щоб допомогти їм у досягненні максимального успіху.

Основними елементами програми ПУРП можна вважати: відвідування та дослідження підприємств; програми "таємничих покупців", дослідження відтоку клієнтів роздрібної торгівлі; проведення ярмарків; семінари для керівництва та працівників; програми заохочення купівлі продукції місцевих підприємств "свій до свого по своє"; а також, наприклад, "сніданки з мером".

Які ресурси потрібні?

Для розробки та успішної реалізації місцевої ПУРП потрібні час та деякі кошти на здійснення операційних витрат.

Результат

Безпосередня користь від програми ПУРП полягає в запобіганні потенційному зникненню робочих місць і несприятливому впливу втрати відповідних коштів на оплати праці; підприємства, які вдалося утримати, можуть мати потужніший потенціал для зростання; а працівники утриманих компаній є ідеальними кандидатами для відкриття нових підприємств чи придбання вже існуючих підприємств на рівні територіальної громади.

Подвійну користь від ПУРП отримує ор- ганізація-адміністратор - по-перше, у формі виконання роботи на користь суспільства, а по-друге, через здобуття визнання її як лідера економічного відродження громади.

Програма утримання та передбачені нею заходи означають, що організація зацікавлена у збереженні добробуту місцевих підприємств та їхніх власників і зовсім не означає, що у громаді або на певному підприємстві щось іде не так, як належить.

Ефект потужної програми ПУРП полягає в можливості визначення компаній, що перебувають під загрозою, та завчасного проведення відповідної роботи з ними, а також у забезпеченні рекламування громади як доброго місця для ведення бізнесу силами власників місцевих підприємств. Крім того, залучати нові підприємства легше, якщо існуючі підприємства розвиваються та залишаються у громаді.

Які існують ризики?

Програми утримання досить складно реалізовувати. Зусилля, спрямовані на утримання та розвиток, не завжди притягують до себе таку саму увагу, як залучення в громаду нового підприємства, але короткостроковий і довгостроковий ефект зазвичай справляє потужніший загальний вплив. Проекти утримання підприємств формують імідж позитивно налаштованої та ініціативної громади, привабливої для залучення інших підприємств у майбутньому.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Провести опитування, вивчити проблеми того чи іншого бізнесу, конкретно та загалом, знайти структуру, яка може допомогти вирішити проблему, забезпечити потрібною інформацією, підготувати проект на отримання гранту по сприянню у вирішенні питання для місцевого бізнесу (наприклад, навчання, гаряча лінія, служба підтримки бізнесу) тощо.

9. Промислові коридори

Промислові коридори - це території, що мають спільні характеристики або спільне цільове призначення. Такі території часто утворюють або планують як засіб заохочення розвитку промислової інфраструктури або благоустрою певних місцевостей, забезпечення можливостей для промислового розвитку на незайнятих землях, призначених для будівництва промислових підприємств або для заохочення співпраці між територіальними громадами.

Які ресурси потрібні?

Розбудова промислового коридору зазвичай вважається тривалим проектом, який вимагає значного капіталу та операційних ресурсів. Розробка плану забудови території, що передбачає визначення земельних ділянок та рівня витрат на обслуговування об'єктів нерухомості є обов'язковою справою для всіх, хто збирається застосовувати цей підхід.

Результат

У загальних рисах промислові коридори поліпшують придатність території для довгострокового промислового використання; утворюють привабливе середовище, яке заохочує розвиток нових промислових підприємств і збільшує базу оподаткування місцевими податками; а також може забезпечити впорядковану та вчасну модернізацію місцевої інфраструктури.

Крім того, не слід забувати й про залучення приватних інвестицій, поліпшення доступу для промислового транспорту, можливість ув'язки навчання робочої сили з потребами конкретних промислових підприємств, а також забезпечення території інженерними мережами та комунальними послугами.

Які існують ризики?

Утворення промислового коридору вимагає наявності низки ключових чинників, зокрема: політичної волі; незайнятої землі з відповідним цільовим призначенням, придатної для будівництва; належного транспортного сполучення; та плану. Оскільки тут йдеться про довготривалий проект, нетерплячість політиків чи громадськості з приводу відсутності підприємств на об'єкті може негативно позначитися на фінансуванні, яке є потрібним для просування вперед.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Провести переговори з громадами прилеглих територій з метою об'єднання зусиль для розвитку бізнесу вздовж транспортного коридору, розробити стратегію створення промислового коридору, техніко-економічне обґрунтування та проект.

10. Промислово-дослідні парки

Промислово-дослідний парк - це галузевий кластер, у якому на певній території зосереджені взаємопов'язані підприємства, постачальники та підприємства суміжних галузей. Визначення промислових кластерів дозволяє виявляти побічні можливості промислового та економічного розвитку.

Формування в регіоні кластерів промислових підприємств у поєднанні з відносним паритетом відповідних галузей на місцевому рівні може вказувати на можливість економічного зростання.

Які ресурси потрібні?

Як і промислові коридори, промислово- дослідні парки вимагають суттєвих капіталовкладень та наявності плану розвитку.

Результат

Формування кластерів подібних підприємств у промислово-дослідному парку може забезпечити економію за рахунок ефекту масштабу й заохотити розвиток інших підприємств на відповідній території.

Крім того, на територію можуть переїхати великі групи кваліфікованих працівників, здатних ділитися знаннями, ідеями та інформацією. Чим більше фірм працює на території, тим гострішою є конкуренція за робочу силу, що веде до підвищення зарплатні.

Які існують ризики?

Одним із викликів є визначення секторів із найвищим потенціалом та початок залучення підприємств відповідного типу на певну територію. Якщо вам удається залучити одне підприємство, що працює в певному секторі, це створить потенціальну можливість формування кластеру з кількох компаній. Водночас для залучення першої фірми доведеться витратити чимало зусиль і ресурсів без будь- яких гарантій успіху, що може викликати стурбованість на політичному рівні.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Створити базу інноваційних проектів та досліджень, вивчити можливості місця розташування експериментальних виробництв, виявити бізнеси, готові займатись впровадженням новинок у виробництво, розробити концепцію, шукати варіанти альтернативного фінансування.

11. Сервіс-центри "Бізнес"

Мета діяльності сервіс-центрів "Бізнес" полягає в наданні підприємствам ресурсів, необхідних для розвитку, включаючи широкий набір інформації про послуги, програми та нормативні акти уряду. Сервіс-центр "Бізнес" заохочує підприємництво та інновації й надає підтримку через свою мережу, що створені в країні. Такі центри відкрито в усіх територіях. Вони працюють із партнерами в малих територіальних громадах відповідного регіону та мають численні точки доступу до послуг.

Сервіс-центр "Бізнес" прагне:

• зробити менш складною роботу з органами влади кількох рівнів;

• зосередити ділову інформацію в рамках однієї зручної для використання служби;

• надати можливість ухвалювати ділові рішення в умовах глобальної економіки на підставі якісної інформації;

• зробити внесок у досягнення успіху підприємствами на засадах належного бізнес- планування, досліджень ринку та використання стратегічної ділової інформації.

Сервіс-центр "Бізнес" працює на основі домовленостей про співпрацю між органами влади різних рівнів, а також неприбутковими організаціями.

Сервіс-центри "Бізнес" безкоштовно надають своєчасні та достовірні інформаційно- довідкові послуги як новим підприємцям, так і тим, що вже здійснюють свою діяльність у всіх регіонах країни.

Такі центри працюють на засадах партнерства між різними рівнями влади й надають усі послуги, пов'язані з діловою інформацією. Їхнім завданням є обслуговування малого бізнесу шляхом надання йому інформації, необхідної для виживання в нинішніх умовах ведення бізнесу. Мережа сервіс-центрів "Бізнес" може складатись з кількох інтегрованих організацій, котрі надають підприємцям послуги та ресурси, необхідні для забезпечення розвитку та розширення бізнесу

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Сприяти створенню бази бізнес-орієнтованої інформації, сприяти створенню мережі центрів подачі необхідної для бізнесу інформації тощо.

12. Програма "Перші враження"

Розроблена в США програма "Перші враження" (Рігсі Ітргеєяіош) - це програма благоустрою громад, яка надає їм інформацію про те, як їх сприймають люди, які вперше їх відвідують. Отримані в такий спосіб дані можна використати для визначення можливих напрямків благоустрою громади та зміцнення її іміджу в очах світу.

У деяких місцевостях пропонуються три компоненти програми "Перші враження":

• Програма для громад;

• Програма для центрів міст;

• Програма з туризму.

У рамках програми "Перші враження" територіальна громада включається до пари з іншою громадою аналогічного розміру й типу та оцінюється групами добровільних відвідувачів. Багато громад працювали з місцевими торговельними палатами над пошуком волонтерів. Кожна група відвідувачів складається з 5-6 мешканців різного походження, різних професій і різного віку. Вони проводять кілька годин у місті, записуючи свої спостереження.

Вони анонімно відвідують іншу громаду й заповнюють анкету з запитаннями про їхні перші враження, зокрема, стосовно стану, дружності та привабливості відвіданого ними міста. Результати опитування узагальнюються в підсумковому звіті, який надсилається партнерській громаді.

Після завершення відвідань та опитувань обома командами відвідувачів із відповідної пари міст, відвідувачі ухвалюють рішення про порядок надання результатів. Можливі такі варіанти, як зустрічі віч-на-віч із представниками іншої громади або обмін звітами між громадами з подальшою презентацією результатів мешканцям відповідною громадою.

Програма "Перші враження" може застосовуватися як самостійна програма для інформування керівництва громад про те, які питання слід врахувати у відповідних програмах економічного та соціального розвитку громади. Крім того, цією програмою можна скористатися для збирання даних у рамках інших заходів на зразок програми аналізу центрів міст. Ця програма корисна для тих громад, які прагнуть посилити свої зусилля, спрямовані на залучення підприємств або розширення туризму, на основі безстороннього бачення своєї громади очима інших людей та інформації про те, яке враження залишає громада як місце для проживання, відвідання чи ведення бізнесу.

Які ресурси потрібні?

Організаційний, навчальний та людський ресурс. Витрати мінімальні - йдеться лише про час і зусилля волонтерів.

Результат

• Оцінка успішності реалізованих раніше ініціатив у даній сфері розвитку;

• визначення напрямків зміцнення наявних комунальних послуг та поліпшення благоустрою;

• формування кращого іміджу в очах оточуючих;

• отримання конкретних рекомендацій, які допомагають визначити пріоритети у сфері розвитку.

Участь у програмі може принести користь і у формі поліпшення позначень на вулицях, покращення обслуговування відвідувачів, прибирання сміття з вулиць, оновлення систем освітлення чи вкладення коштів у комплексне відродження центрів міст і окремих районів.

Вважається, що учасники програми з більшою впевненістю ставляться до реалізації стратегічних проектів та налагодження більш тривких відносин співпраці з іншими громадами.

Які існують ризики?

Щоразу, коли йдеться про погляд "зі сторони", існує ризик того, що вам цей погляд не сподобається й ви не повірите почутому. Водночас свідома участь у програмі такого роду зі щирим наміром прислухатися та врахувати результати може надати в розпорядження громади об'єктивну інформацію, що може бути використана для подальшого поліпшення ситуації в громаді як місці проживання та ведення бізнесу.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Створювати проекти, які покращують візуальне сприйняття міста і розвивають його бренд, залучати творчу громаду до цього, проводити конкурси, вивчати досвід інших міст.

13. Розвиток туристичного сектора

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації, турист це той, хто подорожує щонайменше на відстань п'ятдесяти миль від домівки. Туризм це подорож переважно для рекреаційних цілей чи відпочинку, або надання послуг на підтримку здійснення відпочинку і подорожей. Але це також подорож у справі, для роботи бізнесу, ділових зустрічей, отримання іншого досвіду тощо. Більш повне визначення було б таким - туризм є сферою послуг, що включає низку матеріальних і нематеріальних компонентів. Матеріальні компоненти включають в себе транспортні системи - повітряного, залізничного, автомобільного, водного і тепер космічного сполучення; готельні послуги - проживання, харчові продукти і напої, екскурсії, сувеніри, а також супутні послуги, такі як банківська справа, страхування та безпека. Нематеріальні елементи включають у себе: відпочинок і релаксацію, культуру, можливість втечі від буденності, пригоди, новий і різний досвід.

Крім того, є багато видів туризму, включаючи дозвілля, вивчення культурної спадщини, охорону здоров'я, зимові види спорту, тривале перебування - туристи, які залишаються більш ніж на одну ніч, круїзи, туризм на день, пригодницький туризм, екотуризм і робочі відпустки тощо.

Які ресурси необхідні?

Що стосується початку роботи в туристичному секторі, все починається з плану, оскільки важливо зрозуміти, як туризм може послужити більш широкій меті. Це коли громада шукає широку податкову базу, прагне до збільшення зайнятості, розширення об'єктів відпочинку, вдосконалення освітніх програм і більш високої якості життя. Як туризм може сприяти досягненню цих цілей?

Якщо туризм визначено як засіб для виконання більш широких цілей громади, має сенс розробити плани розвитку туризму з більш конкретними цілями. Вони, як правило, визначаються через безперервний процес, в якому різні групи та організації громади спільно працюють над загальними цілями. Місцеві органи влади, що здійснюють планування, торгово-промислова палата, туристичне бюро або аналогічні структури повинні взяти на себе керівну роль у розробці початкового плану і забезпечити широке залучення можливостей туризму в інтересах спільноти. Громадська підтримка процесу планування та самого плану також має важливе значення.

Після того як ви визначили своє бачення і цілі туристичної діяльності, інші елементи процесу планування повинні включати:

• визначення системи туризму (чи хочете ви щоб ваш туристичний план включав одноденних відвідувачів, делегатів з'їздів, конференцій, тих хто перебуває у відрядженні, людей, які відвідують друзів і родичів, людей, які проїздять транзитом, або сезонних відвідувачів;

• визначення ресурсів, організацій, туристичних продуктів та ринків;

• створення альтернативи для розвитку туризму у вашому районі; оцінка цих альтернатив;

• вибір і проведення моніторингу та оцінювання.

Результат

Туризм є одним із найбільш ефективних способів перерозподілу багатства, шляхом переміщення грошей в місцеву економіку з інших частин країни і з-за кордону. Він приносить прибуток громаді, який в іншому випадку не можна було б отримати.

Економічні вигоди від туризму можуть приймати різні форми, включаючи:

Робочі місця - Зайнятість може бути пов'язана з туризмом безпосереднім чином, шляхом виникнення таких вакансій, як гід або керівних посад, або отримувати підтримку в таких галузях, як виробництво продуктів харчування або роздрібній торгівлі.

Збільшення доходів - Збільшення доходів, отриманих від відвідувачів або туристичного бізнесу, може прямо або опосередковано сприяти життєздатності місцевих підприємств та розвитку громади.

Економічна диверсифікація - Туроператори можуть грати важливу роль у приверненні уваги до процвітання, яке туризм може забезпечити спільноті і сприятиме більшому розумінню та повазі в питанні розвитку туризму.

Економічна диверсифікація є для багатьох громад страховим полісом. Пропонуючи додаткові кошти від доходів, туризм може підтримати громаду, коли традиційні галузі знаходяться під фінансовим тиском, особливо там, де вона в значній мірі спирається на одну галузь.

Які ризики?

Для свого процвітання індустрія туризму повинна працювати в умовах, які залишаються привабливими для туристів. Промисловість потребує відносно добре освіченої робочої сили, функціонування систем охорони здоров'я, ефективного транспорту, зв'язку, водопостачання та енергетичної інфраструктури. Ці послуги та об'єкти також є цінними для місцевих громад.

Місцеве самоврядування забезпечує більшу частину інфраструктури і багато з послуг, необхідних для розвитку туризму, в тому числі будівництво автомобільних доріг, громадських парків, налагодження роботи правоохоронних органів, водопостачання і водо- відведення, збір сміття і відходів. Потрібно дати оцінку туристичним рішенням з чітким розумінням потенціалу місцевої інфраструктури та послуг щодо передбачуваних потреб, і врахувати як потреби місцевого населення, так і туристів.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Шукати ніші в туристичній індустрії, щоб якомога більше відвідувачів залучити і затримати в території, вивчати досвід інших громад, створювати проекти, шукати альтернативні джерела фінансування.

Державно-приватне партнерство (ДПП)

Державно-приватне партнерство традиційно визначається як ".... проекти, в яких налагоджено співпрацю між державними установами та приватними компаніями у фінансуванні, розробці, будівництві, експлуатації та / або правах власності на активи інфраструктури. Державний сектор звичайно забезпечує політичні рамки, повноваження на зміни і фінансові стимули для приватного сектора, а приватний сектор, в свою чергу, надає свій капітал, досвід та можливості здійснення проектів, які задовольняють потреби і служать суспільному благу".

Оскільки структури державно-приватного партнерства служать різним цілям, вони можуть складатися з одного конкретного виду діяльності, набору дій або тривалого партнерства чи тимчасової співпраці. Одна модель не підходить під усі випадки життя.

У розмежуванні структур державно-приватного партнерства по цілях, по суті є чотири типи: (1) матеріальні об'єкти економічної інфраструктури державно-приватного партнерства, наприклад дороги та системи водопостачання, (2) нематеріальні об'єкти економічної інфраструктури ДПП, наприклад фінансові установи, (3) матеріальні об'єкти соціальної інфраструктури ДПП, наприклад лікарні, а також (4) нематеріальні об'єкти соціальної інфраструктури ДПП, наприклад соціальне забезпечення / програмування.

Які ресурси необхідні?

Право власності на нові об'єкти інфраструктури або залишається у державного сектору або повертається назад державному сектора, в кінці терміну дії договору. Більше того, державний сектор зберігає повний контроль над інфраструктурою і результатами проекту. Другий аспект полягає в тому, що більшість державно-приватних партнерств не пов'язані із заміною державного забезпечення активів або послуг приватним забезпеченням.

Результат

Загалом вигоди, які може отримувати державний сектор, відрізняються від тих, які може отримувати приватний сектор. Короткий опис деяких потенційних вигод для державного сектора.

Зміцнення інфраструктури та розвиток сфери послуг - Через державно-приватне партнерство може бути реалізований план по зміцненню або розвитку суспільної (громадської) інфраструктури чи послуг, які інакше не були б доступні в рамках існуючих бюджетів.

Розподіл ризиків - За своїм визначенням, ДПП передбачає розподіл деяких ризиків у рамках проекту (наприклад, експлуатаційних та / або фінансових ризиків, пов'язаних з проектом) між кожним з учасників. Фактично розподіл ризиків часто розглядається як визначальна якість державно-приватного партнерства. Там, де такий розподіл оптимі- зований, державний сектор зможе реалізувати значні вигоди. Підвищення рівня обслуговування - Залежно від ініціативи, партнер з державного сектора може отримати вигоду від вибраного масштабу господарювання або нових технологій для підвищення якості надаваних послуг, запропонованих, у рамках партнерства партнером з приватного сектора.