Моделі місцевого економічного розвитку, які найчастіше використовують муніципалітети Канади і які можуть бути застосовані в Україні

Співвідношення ціни та якості - У більшості випадків державно-приватне партнерство є співвідношенням ціни і якості, яка є оптимальною, за умови, коли дана робота комерціалізується на конкурентних умовах.

Скорочення державного боргу або позабалансового фінансування - У деяких випадках партнер з приватного сектора може мати доступ до ринку заборгованості та / або фондових ринків та інших форм організації третіх осіб та / або альтернативних джерел фінансування, які недоступні для органів державної влади.

Доступ до більш широкого діапазону навичок у сфері планування, управління та надання послуг - Через державно-приватне партнерство, державний сектор може отримати доступ до досвіду та / або інструментів підтримки управління, які не можуть бути доступні в рамках існуючої організації.

Реалізація активів, що мало використовуються - ДПП може надати можливість для громадського сектора реалізувати важливі активи, які можуть бути недостатньо використовуваними або слаборозвиненими. Творчі проекти розвитку, в поєднанні з творчими методами фінансування та активізацією маркетингових зусиль, можуть забезпечити значні фінансові вигоди для державного сектора.

Сприяння, розвиток та реалізація потенціалу економічних можливостей території - В залежності від структури та сфери ДПП можуть бути реалізовані можливості розвивати нові навички серед представників місцевої робочої сили; заохочення та підвищення обізнаності про вибрані можливості і проблеми; або заохочення широких інвестицій приватного сектора в регіони і місцеві громади.

Партнери з приватного сектора також можуть розраховувати на отримання інших окремих переваг в результаті їх участі в наступному:

доступ до регульованого ринку, в умовах відсутності або обмеженої конкуренції.

Вихід на новий ринок, у тому числі в нові географічні райони.

Диверсифікація та збільшення асортименту продуктів чи послуг за межами бази, встановленої компанією.

Розширення довіри до приватної фірми, поліпшення загального іміджу компанії через її зв'язок з державним орканом, певним проектом та створенням суспільного продукту.

Які є ризики?

Звичайно, прагнення до державно-приватного партнерства та отримання очікуваних вигод не існує без деякого невід'ємного ризику. Ці ризики, в свою чергу, означають додаткові витрати, деякі з яких є очевидними і, як такі, можуть бути легко вирахувані і передані партнеру, що найкраще підходить для управління ризиками.

Інші, нематеріальні ризики, важко помітити з самого початку, і вони не піддаються готовим рішенням або управлінню. Загалом, існують дві категорії ризиків: ризики, пов'язані з проектом (ті, які піддаються управлінню учасниками партнерства), і ризики не пов'язані з проектом (ті, які не мають безпосереднього управління з боку учасників Ділі).

Ризики пов'язані з проектом:

• Ризик пов'язаний із будівництвом (проектувальні та будівельні витрати, контроль за витратами і часом).

• Ризик оперативної діяльності та результатів ефективності (технічні й оперативні ноу-хау).

• "Ринковий ризик" (ризик пов'язаний з попитом.

• Фінансовий ризик (зміна вартості валюти, обмінний курс і швидкість коливань процентних ставок).

• Екологічний ризик (минулі і майбутні зобов'язання, затримки в реалізації проекту, перевитрата коштів).

Ризики не пов'язані з проектом

• Політичний ризик (експропріація, політичне насильство, зміна влади, конвертованість валюти і передача майна).

• Контрактні ризики [регуляторні ризики], (урядовий дефолт за договірними зобов'язаннями, тобто формули ціноутворення, право першочерговості).

• Макроекономіка навколишнього середовища - ризик волатильності (зміни в макро-балансі у відносно короткі періоди, тобто обмінний курс, інфляція тощо...).

• Правове середовище (верховенство права, наприклад судова система, процедури регулювання та арбітраж).

* Залишковий ризик (особливо актуально, якщо в кінці проекту є наміри передати активи в експлуатацію тій чи іншій компанії).

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Визначитись з переліком проблем, на вирішення яких місту бракує ресурсів, технологій, комерційної спрямованості, готувати пропозиції потужним підприємствам у спільній співпраці через створення ДІЛІ, займатись пошуками великого підприємства, якому буде вигідна одна із пропозицій міста.

16. Онлайнова служба "Бізнес"

Онлайнова служба спрощує процес отримання дозволів і ліцензій для підприємців, фірм, влади та сторонніх постачальників бізнес-послуг. Користувачі мають просто відповісти на низку запитань щодо характеру їхньої діяльності, після чого онлайнова служба "Бізнес" автоматично сформує перелік дозволів та ліцензій, які необхідно отримати від органів влади всіх рівнів з наданням щодо кожного документа базової інформації та посилань на сайти тих органів влади, де користувачі можуть отримати додаткову інформацію, а в деяких випадках і подати заявку в режимі онлайн. Система онлайнової служби "Бізнес" була розроблена для забезпечення максимальної зручності для бізнесу і може суттєво скоротити час, який підприємствам довелося б витратити на пошук інформації. Онлайнова служба "Бізнес" - це безкоштовна послуга влади, за вийнятком самого оформлення необхідних дозволів і ліцензій, за які справляється певна плата.

Які ресурси потрібні?

Онлайнова служба "Бізнес" забезпечує надання підтримки та визначення орієнтирів для розробки структурованої програми, в якій місцева влада відповідає за координацію надання інформації та доручає своїм працівникам та відповідним службам вести цю роботу в законодавчому полі.

Результат

Завдяки проекту - онлайнова служба "Бізнес" суттєво зменшує обсяг взаємодії з органами влади різних рівнів з метою отримання підприємствами різноманітних дозволів та ліцензій, стає прозорішим бізнес-клімат, зменшується корупція. Більшість необхідної інформації надходить із єдиного джерела. Це дає змогу підприємствам витрачати менше часу на пошук інформації й більше часу на розбудову бізнесу.

Онлайнова служба "Бізнес" удосконалює планування бізнесу, оптимізуючи надання дозволів. Завдяки цьому підприємства від самого початку далеко просуваються в отриманні необхідних їм дозволів та ліцензій.

Відповіді надаються саме тоді, коли вони потрібні. Онлайнова служба "Бізнес" - це онлайнова послуга, якою можна скористатися саме тоді, коли в цьому виникає потреба. Вона цілодобово допомагає підприємствам з'ясовувати вимоги органів влади, надає контактну інформацію та доступ до онлайнових форм подання заявок, якщо такі існують.

Які існують ризики?

Багато дозволів носять хаотичний і склад- нодоступний характер, надаються урядами різних рівнів і не завжди можуть бути систематизовані для різних галузей економіки.

Головний ризик програми на кшталт проекту "Онлайнова служба "Бізнес"" полягає в забезпеченні достовірності та актуальності наявної інформації. Для цього потрібні час і зусилля органів влади всіх рівнів.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Готувати проекти бази нормативно-правового забезпечення діяльності бізнесу, працювати над проектами створення вільного доступу до бізнес-орієнтованої інформації, шукати кошти і гранти на виконання такої роботи тощо.

17. Готовність до інвестицій

Зміст поняття "готовність до інвестицій" у контексті територіальної громади - це стан підготовленості місцевої влади до того, що стосується її здатності використовувати наявні ресурси та потенційні можливості розвитку бізнесу та промисловості.

Готовність може визначатися за такими елементами, як відповідне визначення цільового призначення земель (зонування), наявність комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, асфальтованих доріг тощо), наявність земельної маси, податкових пільг, позитивного ставлення на місцях до розвитку нового бізнесу, наявність трудових ресурсів (як кваліфікованих, так і некваліфікованих), обізнаність щодо джерел надання субсидій, венчурного капіталу та інших джерел фінансування, обізнаність щодо самого процесу розвитку на рівні громади для оптимізації цього процесу і, зокрема, перегляд та актуалізація місцевої політики у сфері розвитку бізнесу та суміжних документів.

Які ресурси потрібні?

Обсяг ресурсів залежить від стану та готовності місцевої влади, землі, нерухомості, інфраструктури. Першим кроком процесу забезпечення готовності є визначення та оцінка поточного стану громади та розробка реалістичного плану заходів із закріпленням за ними відповідних людських, капітальних та фінансових ресурсів.

Результати

Формування позитивного інвестиційного клімату, позитивного іміджу про громаду, яка дбає про розвиток і подає сигнал бізнесу тим особам, які відповідають за зміну інвестиційних потоків, вибір місця для розміщення підприємств та об'єктів промисловості, про те, що громада готова приймати інвестиції, забезпечувати контроль над її власною долею.

Які існують ризики?

Реальний ризик, пов'язаний із відсутністю планування й неготовністю громади до прийняття підприємств та інвестицій, полягає в тому, що у громаді не розміщуватимуться підприємства та об'єкти промисловості, бо вони перетікатимуть на ті території, які є готовими, оскільки це приносить пряму користь бізнесу.

Ключем до успіху є ініціативний підхід місцевої влади, яка веде планування на перспективу з оцінкою поточного стану та визначення тих сфер, які потребують покращення, і надає реальні фінансові та кадрові ресурси на усунення прогалин, виявлених у сфері забезпечення готовності до інвестицій.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Розробка карти інвестора, створення алгоритму інвестиційного супроводу, наявність інформації про стратегічні пріоритети території та розміщення її в пошуковій системі Інтерне- ту тощо.

Економічні кластери

Термін "економічний кластер" стосується групи фірм, яким вигідніше працювати разом і які можуть мати вигоди на зменшенні питомих витрат від спільного використання ресурсів, сегментування ринку та зменшення конкуренції. Такі фірми мають однакові ресурси або однакові результати діяльності (наприклад, сировину, робочу силу, клієнтів), причому в рамках кластера деякі фірми, як правило, налагоджують тісні зв'язки з іншими фірмами у сфері закупівель та реалізації, тоді як інші фірми можуть бути їхніми прямими конкурентами.

Переваги діяльності фірм у кластері мають різні переваги, але вони зазвичай пов'язані з ефектом економії за рахунок масштабу в тому, що стосується ресурсів, продукції та персоналу. Простіше кажучи, якщо багато фірм у регіоні виробляють електронні процесори, то фірми, що продають їм сировину, можуть краще скористатися з наявності великого ринку для своєї продукції, а виробники процесорів, скоріше за все, матимуть можливість вибору з-поміж кількох постачальників, даючи їм змогу підтримувати ціни на нижчому рівні. На ринках праці наявність великої кількості компаній, яким потрібен один і той же набір навичок, це означає, що в регіоні формуватиметься ринок працівників, які мають цей набір навичок і які мають змогу легше переходити з фірми на фірму. Кластера опосередковано можна вважати місцями "перетікання знань", а мережі контактів забезпечують поширення передового досвіду. Спільний ринок робочої сили та невідворотність спільних соціальних зв'язків означає, що компанії можуть швидше навчатися одна в одної, ніж якби вони були ізольовані одна від одної.

Територіальна близькість економічних кластерів залишається предметом активного обговорення. Якщо в деяких визначеннях робиться наголос на територіальній близькості як на визначальному елементі функцій кластера, то в інших визначеннях кластерами вважаються й розтягнуті ланцюжки формування вартості, що мають глобальний характер. На практиці територіальна близькість кластерів, як правило, визначається регіоном, обмеженістю взаємодії між промисловими підприємствами або комбінацією цих чинників.

Які ресурси потрібні?

Для реалізації регіональної ініціативи з забезпечення зростання деякі місцеві органи влади призначають наглядові ради, до складу яких для визначення напрямків реалізації політики та вивчення умов на місцях можуть включатися активні підприємці та влада. Регіон, що є предметом вивчення для формування кластеру, може визначатися за територіальним принципом, за політичними кордонами, за настроями громадськості, за економічним потенціалом, звичками, навіть за напрямками та розкладом руху з місця проживання до місця роботи й назад.

Після визначення кластера за результатами оцінки та аналізу зв'язків і галузевих тенденцій на предмет визначення чинників, які пов'язують фірми у кластері одну з одною, можна розробляти стратегії, спрямовані на поліпшення економічного клімату для підприємств, що входять до складу кластера.

Яку користь це може принести?

Кластери мають три потенційних напрямки впливу на конкуренцію:

• за рахунок підвищення продуктивності компаній у кластері;

• за рахунок заохочення інновацій;

• за рахунок стимулювання нових підприємств у відповідній сфері.

Формування кластерів дає змогу містам та регіонам керувати їхнім економічним розвитком та залученням робочої сили. Воно стимулює зосередження громад на підтримці існуючих галузей. Громади усвідомлюють, що найкращим способом забезпечення розвитку економіки самої громади та регіону навколо неї є надання підтримки кластерові фірм, ніж намагання залучати компанії в регіон одна по одній. Торговельні палати, бізнес-інкубатори та деякі університети працюють із компаніями над формуванням кластерів і забезпеченням синергетичного ефекту в ділових спільнотах.

Для малих підприємств і підприємств, що розвиваються, розміщення в кластері поруч із конкурентами та суміжниками може стати чинником, що сприяє прискоренню зростання, визнанню та набуттю певного статусу на ринку. Групове здійснення закупівель у межах кластеру може забезпечувати економію за рахунок ефекту масштабу.

Які існують ризики?

Потенційною вадою високої концентрації промислової бази є надмірна орієнтація на одну-єдину галузь. Громаді, яка протягом тривалого часу користувалася перевагами створеного кластеру, може бути тяжко пристосуватися до умов кризи в тій галузі, на основі якої сформувався кластер.

Економічні кластери стали відігравати провідну роль у сфері економічного розвитку, оскільки вважається, що вони забезпечують підвищену "доходнісгь інвестицій" у формі числа нових робочих місць та економічного зростання, ніж інші, менш цілеспрямовані заходи. Водночас складність кількісної оцінки взаємозв'язків, що становлять кластер, заважає точно визначати наявність кластера, не кажучи вже про оцінку користі від нього. Попри наявність окремих прикладів ефективності кластерів як чинників економічного розвитку, загальна користь від них досі залишається предметом дискусії.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Налагоджувати контакти між представниками споріднених галузей в території, спонукати до створення бізнес-мереж, готувати проекти на пошуки грантового фінансування (співфінансування) по стимулюванню умов для формування кластерів, розробляти обґрунтування та складати бізнес-плани для кластерів, тощо.

19. Торгово-промислові палати

Роль торгово-промислової палати в місцевому економічному розвитку Канади (як і в багатьох розвинутих країнах світу) вагома. Торгово-промислова палата - це організація ділових людей та професіоналів, мета якої полягає в забезпеченні їхніх комерційних інтересів, розбудові здорової економіки та поліпшенні якості життя у громаді, в регіоні, провінції.

Торгово-промислова палата - це місцева організація підприємств, що має на меті задоволення їхніх інтересів. Власники підприємств у великих та малих містах формують такі організації для того, щоб вони були речниками ділової спільноти.

До складу таких організацій входять місцеві підприємства, які обирають раду або правління, які визначають політику діяльності Палати. Правління або рада наймає виконавчого директора та персонал, необхідний для ведення справ організації.

Принципи членства в кожній Палаті різні залежно від місцевості - до їхнього складу можуть входити корпорації чи групи економічного розвитку (але останні іноді можуть бути однією з гілок місцевої влади - такі групи працюють разом, а в деяких ситуаціях можуть мати спільні офіси), а також бюро з розвитку туризму. Зазвичай членство в Торгово-промисловій палаті добровільне, але більшість місцевих підприємств вважають, що сила палати в її чисельності. Торгово-промислові палати в Канаді існують уже більше двох сторіч. Зокрема, Торговельна палата Галіфаксу, заснована в 1750 році, вважається першою торговельною палатою в Північній Америці. На початку XIX століття Торговельні ради утворилися в містах Сент-Джон, Квебек та Монреаль. Зараз в країні працює більше 500 торговельних палат та рад.

Сутність назв "Торгово-промислова палата" "Торгівельна палата" та "Торгівель- на рада" в Канаді є однаковою. У країні ширше вживається назва "Торговельна палата", оскільки лише цей термін використовується в більшості інших країн.

Які ресурси потрібні?

Торговельні палати визначають і встановлюють членські внески самостійно. У деяких громадах вони отримують кошти від муніципалітетів на компенсацію операційних витрат чи на реалізацію певних проектів, які вважаються корисними для ділової спільноти чи територіальної громади.

Яку користь це може принести?

Торговельні палати виступають за державну політику, яка забезпечує формування потужного та конкурентного ринкового середовища, що є корисним і для підприємств, і для населення відповідних міст та всієї Канади.

Торговельні палати підтримують ініціативи, спрямовані на збільшення числа робочих місць, надання податкових пільг населенню та підприємствам і поліпшення якості життя в територіальних громадах.

Торговельні палати відіграють ключову роль у розвитку місцевих підприємств. Торговельні палати зі своїми програмами підтримки, можливостями для взаємодії, професійного розвитку та іншими ресурсами є для ділових людей важливим інструментом розвитку та просування бізнесу.

Хоча окремі Торговельні палати мають різні місії, усі вони, як правило, опікуються підтримкою торгівлі та промисловості, стимулюванням громадянського розвитку та забезпеченням загального добробуту самої територіальної громади та сусідніх територій.

До продуктів і послуг торговельних палат належать можливості мережевої взаємодії, роз'яснювальної роботи, консультацій зі справ бізнесу, програми матеріальної допомоги та професійного розвитку.

Які існують ризики?

Палати зазвичай є віддзеркаленням своєї членської бази, тому якщо місцева економіка перебуває не в найкращій формі, ефективність діяльності Торговельної палати страждає. Участь у політичній діяльності також становить для палат загрозу та виклик, оскільки їм доводиться врівноважувати необхідність спілкування з місцевими радами з питань економіки та бізнесу з одночасним намаганням виглядати безпристрасно.

Що можуть в цьому напрямку робити РВАМУ як ЦСРМ?

Пошук шляхів співпраці з торгово-промисловою палатою, пошук нових моделей спільного використання можливостей та переваг, створення спільних проектів для місцевого економічного розвитку.

Размещено на Allbest.ru