Структура соціоекологоекономічної безпеки підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки,

кафедра менеджменту

СТРУКТУРА СОЦІОЕКОЛОГОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Черчик Лариса, доктор

економічних наук, професор

м. Луцьк

Анотація

соціоекологоекономічний безпека підприємство економічний

У статті розглянуто існуючі підходи до визначення структури та сутності складових соціальної, екологічної та економічної безпеки. Наукова новизна дослідження полягає у розвитку теорії безпеки підприємства, удосконаленні підходів до визначення сутності та змістовного наповнення складових соціоекологоекономічної безпеки підприємства на основі ресурсного та функціонального підходу з використанням методу ієрархічної декомпозиції (перший рівень декомпозиції - виділення соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства; другий - розгляд складових соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства; третій рівень - визначення змістовного наповнення окремих підсистем соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства). Застосовані підходи акцентують увагу на найважливіших ресурсах та видах діяльності підприємства, що дає можливість отримати інформацію для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, визначити цільові установки розвитку підприємства на стратегічну перспективу з позицій забезпечення соціоекологоекономічної безпеки загалом, тактичного та операційного рівня - в контексті її окремих складових.

Ключові слова: безпека, соціоекологоекономічна безпека підприємства, структуризація соціоекологоекономічної безпеки підприємства.

Аннотация

Черчик Лариса, доктор экономических наук, профессор, Восточноевропейский национальный университет имени Леси Украинки, кафедра менеджмента, г. Луцк

СТРУКТУРА СОЦИОЕКОЛОГОЕКОНОМИЧНОИ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ

В статье рассмотрены существующие подходы к определению структуры и сущности составляющих социальной, экологической и экономической безопасности. Научная новизна исследования заключается в развитии теории безопасности предприятия, совершенствовании подходов к определению сущности и содержательного наполнения составляющих социоэкологоэкономической безопасности предприятия на основе ресурсного и функционального подхода с использованием метода иерархической декомпозиции (первый уровень декомпозиции - выделение социальной, экологической и экономической безопасности предприятия, второй - рассмотрение составляющих социальной, экологической и экономической безопасности предприятия, третий уровень - определение содержательного наполнения отдельных подсистем социальной, экологической и экономической безопасности предприятия). Примененные подходы акцентируют внимание на важнейших ресурсах и видах деятельности предприятия, дают возможность получить информацию для принятия обоснованных управленческих решений, определения целевых установок развития предприятия на стратегическую перспективу с позиций обеспечения социоэкологоэкономической безопасности вцелом, тактического и операционного уровня - в контексте ее отдельных составляющих.

Ключевые слова: безопасность, социоэкологоэкономическая безопасность предприятия, структурирование социоэкологоэкономической безопасности предприятия.

Annotation

Cherchyk Larysa, Dr. Sc. (Economics), Professor, Lesya Ukrainka Eastern European National University, Head of the Department of Management, Lutsk

STRUCTURE OF SOCIOECOLOGICAL AND ECONOMIC SECURITY OF ENTERPRISES

The article examines the existing approaches to the definition of the structure and essence of the components of socioecological and economic security. The socio-ecological and economic security of the enterprise is characterized by the protection of vital interests of the enterprise from possible threats, due to the reliable provision of all kinds of resources, formation and development of the economic potential of the enterprise, in which the probability of unwanted changes is smaller than the critical limit. At the same time, it is a state of stable preservation of the basic indicators and parameters of the company's operation, the ability to provide development, to achieve the goals, responding adequately to changes in the environment. The substantive content of the socioecological and economic security of the company clarifies its components, for the specification of which the resource and functional approaches are used. The scientific novelty of the research is to develop the theory of enterprise security, to summarize the results of existing developments, to improve approaches to the definition of the essence and meaningful content of the components of socioecological and economic security of the enterprise, implemented within a three-component approach using the decomposition method (the first level of decomposition - the allocation of social, environmental and economic security enterprises, the second - consideration of the components of the social, environmental and economic security of the enterprise; the third level - definition content of the individual subsystems of social, environmental and economic security). The practical value of the results of the study is that the applied approaches focus on all the most important resources and activities of the enterprise, which gives the opportunity to obtain information for the adoption of sound management decisions. Such information will allow us to determine target installations for the development of the enterprise in the strategic perspective from the point of view of providing socioecological and economic security in general, tactical and operational levels - in the context of its individual components.

Key words: security, socioecological and economic security of the enterprise, structuring of the socioecological and economic security of the enterprise.

Постановка проблеми

Вивчення різних підходів до визначення сутності безпеки суб'єктів господарювання, дозволяє зробити такі узагальнення: найчастіше вона розглядається як стан підприємства; результат ефективної діяльності менеджменту; умова стабільного розвитку.

Ми розглядаємо три дефініції поняття соціоекологоекономічної безпеки: 1) як внутрішньої здатності об'єкта протистояти загрозам, забезпечуючи реалізацію власних інтересів і цілей при збереженні існуючих або досягненні бажаних параметрів, без нанесення шкоди іншим об'єктам у коротко- та довгостроковій перспективі; 2) як результат цілеспрямованої діяльності щодо збереження своєї ідентичності, цілісності, якісних параметрів та здатності до цілеспрямованого розвитку; 3) як стан захищеності від несприятливого впливу прогнозованих чинників зовнішнього оточення, що визначає її внутрішні можливості та здатність протидіяти деструктивним впливам, з одного боку, та унеможливлює його негативну дію на це оточення, з другого [1].

У дослідженні беремо за основу визначення соціоекологоекономічної безпеки підприємства як стану його захищеності від негативних впливів, завдяки внутрішній стійкості, збереження самоідентичності та цілісності, гнучкості та адаптивності, що забезпечує здатність до стабільного розвитку, реалізації поставлених цілей підприємства та його працівників, досягнення бажаних результатів з урахуванням інтересів працівників та без нанесення шкоди оточенню, збереження природно-ресурсного та асиміляційного потенціалу довкілля (А. Черчик) [2, с. 43].

Аналіз останніх досліджень

Найбільшою мірою, комплексно, здійснювалось структурування економічної безпеки підприємства, що відобразили в своїх працях В. Безбожний, В. Васильчак, А. Веселовський, В. Дикань, І. Воловельська, О. Маковоз, С. Ілляшенко, Ю. Ярова, Л. Артеменко, Н. Гічова, М. Камлик, Н. Реверчук та інші. Огляд наукових праць свідчить про те, що найчастіше виділяють фінансову, кадрову, інформаційну, техніко-технологічну, політико-правову, екологічну та силову складові економічної безпеки. Узагальнення існуючих напрацювань дозволяє стверджувати, що найчастіше для визначення безпеки підприємства використовується функціональний, ресурсний, системний підходи.

Проте, незважаючи на ці розробки, залишають дискусійними питання змістовного наповнення соціоекологоекологічної безпеки підприємства та його складових. Тому наукові дослідження в цьому напрямі залишаються актуальними.

Мета статті

Метою статті є узагальнення існуючих підходів та подальший розвиток наукових положень щодо структуризації соціоекологоекологічної безпеки підприємства.

Виклад основного матеріалу

Соціоекологоекономічна безпека підприємства є складним поняттям, тому, для ефективного управління нею, необхідно визначити її складові в межах трикомпонентного підходу, використавши метод декомпозиції. Перший рівень декомпозиції передбачає виділення соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства. Другий рівень декомпозиції передбачає розгляд складових соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства. Третій рівень декомпозиції передбачає визначення змістовного наповнення окремих підсистем соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства.

Змістовне наповнення безпеки підприємства уточнюють її складові, для конкретизації яких найчастіше використовується функціональний підхід.

Зазначимо, що при вивченні складових соціальної безпеки ми виявили певні суперечності та різні підходи, які полягають у такому: соціальна безпека ототожнюється з кадровою або інтелектуально-кадровою і тому складові співпадають; одні і ті ж складові кадрової та соціальної безпеки розглядаються з дещо різних позицій; кадрова безпека розглядається як складова соціальної (О. Яременко); кадрова безпека розглядається як складова економічної (І. Бурда, В. Кравченко, О. Лащенко, О. Литовченко, Н. Мехеда, А. Маренич).

Кожен з підходів застосовується в конкретному контексті, тому можна навести низку аргументів щодо доцільності його застосування. Зокрема, погоджуємось, що при використанні ресурсного підходу, кадрову безпеку варто розглядати як складову економічної, оскільки певні чинники соціальної в такому випадку не розглядаються. При вивчення соціальної безпеки як самостійного напряму досліджень, неможливо обійти складові кадрової безпеки, але їх, на нашу думку, доцільно розглядати в контексті соціально-трудових відносин в колективі підприємства.

Уточнимо власну позицію щодо структуризації соціальної безпеки підприємства як такого рівня розвитку соціально-трудових відносин, за якого забезпечуються інтереси працівників та підприємства (його власників), реалізація соціального потенціалу та досягнення цілей професійного та особистісного розвитку на основі взаємовигідних партнерських відносин, забезпечення належного рівня життя, доходів, умов праці та відпочинку. З огляду на це визначення, доцільно виділити як окремі складові:

- безпеку життя, яка включає безпеку здоров'я, фізичну безпеку, безпеку життєдіяльності, безпеку праці, ергономічну безпеку;

- професійну безпеку, в межах якої розглядаємо інформаційну, інтелектуальну, кар'єрну, статусну, ергономічну, безпеку розвитку;

- психологічну безпеку, що декомпонується на антиконфліктну, комунікаційну, інформаційну.

Безпека життя визначається сукупністю техніко-технологічних та організаційних чинників підприємства забезпечувати сприятливі та безпечні умови для діяльності та праці шляхом попередження, недопущення, зменшення впливу ризиків внутрішнього та зовнішнього середовища, які можуть негативно вплинути на складові здоров'я персоналу, запобігання травматизму, професійним захворюванням, підтриманні фізичних кондицій, недопущення зовнішніх небезпек, пов'язаних з діяльністю на підприємстві. Саме тому, на відміну від існуючих підходів, техніко- технологічну безпеку, спрямовану на використання сучасного обладнання, новітніх технологій, передового досвіду, створення безпечного робочого місця, ми відносимо до цієї складової.

Говорячи про безпеку здоров'я, маємо на увазі всі його прояви: фізичного здоров'я - недопущення пошкодження організму; психічного - запобігання порушення психічних процесів; духовного - розладів свідомості; соціального - соціальної розбалансованості, маргіналізму тощо.

Ергономічна складова передбачає формування комфортних умов на кожному робочому місті з урахуванням фізіологічних та психічних особливостей працівника, його естетичних вподобань, задоволення персоналу своєю роботою для запобігання швидкої моральної та фізичної втоми.

Професійна безпека - це здатність протистояти загрозам звільнення, погіршення статусу чи умов праці завдяки високому рівню конкуренто -спроможності працівника в конкретній сфері діяльності, який досягається як його власними зусиллями щодо розвитку і самореалізації, з одного боку, так і гарантування підприємством професійної стабільності та зростання відповідно до політики формування, оптимізації складу, розвитку та кар'єрного просування персоналу. Високий рівень конкурентоспроможності формується завдяки реалізації інтелектуальної та інформаційної складових як передумови та результату володіння сучасними знаннями, вміннями, навиками професійної роботи, здатністю до саморозвитку, ініціативності, виявлення лідерських здібностей, навиками самоменеджменту. Зазначене дозволить отримати високий соціальний статус, кар'єрний ріст, привабливі умови праці в контексті її змістовності та матеріальної віддачі.

Як зазначалось вище, в межах мотиваційної безпеки розглядають фінансову та пенсійно- страхову (Н. Чередниченко [3], О. Кавтиш [4].

На нашу думку, фінансова та пенсійно-страхова складові значною мірою корелюють з позиціями забезпечення життєдіяльності та професійною безпекою, оскільки зайнятість у певних сферах діяльності (галузева приналежність підприємства), рівень розвитку та стан підприємства, якість соціально-трудових відносин в ньому визначають рівень оплати праці та інші доходи персоналу підприємства, які визначають для більшості рівень матеріального забезпечення, якість життєдіяльності та рівень життя загалом.

Найчастіше психологічна безпека розглядається як стан захищеності від негативних психологічних дій персоналу підприємства й інших осіб, залучених в його діяльності, з одного боку, а також здатність людини протистояти несприятливим зовнішнім і внутрішнім впливам, з другого (І. Баєва) [5].

Значною мірою визначення стосуються позицій збереження психологічного здоров'я, недопущення професійного вигорання та перевтоми, інформаційного пресингу та дезорієнтації, тому психологічну безпеку можна віднести до складових безпеки здоров'я, а отже - безпеки життя.

Коли йдеться про екологічну безпеку підприємства, то розглядають дві позиції: 1) як захищеність довкілля, людей від негативного впливу діяльності підприємства; 2) як захищеність підприємства від екологічних загроз.

На нашу думку, екологічна безпека підприємства - це, з одного боку, стан захищеності від негативних впливів внутрішнього та зовнішнього середовища, з другого - його здатність швидко усунути загрози, забезпечувати своє функціонування на основі екологоорієнтованих техніко - технологічних та управлінських інновацій, що унеможливлюють нанесення шкоди навколишньому природному середовищу. Один з контекстів екологічної безпеки як стану, за якого в результаті діяльності підприємства не виникає негативного впливу на стан та здоров'я його працівників, або, якщо й виникає такий вплив, то працездатність людини відновлюється після робочої зміни, можна розглядати як складову безпеки здоров'я.

Основними складовими екологічної безпеки є: природоресурсна, екотехногенна, інституційна, природно-кліматична, радіаційна, акустична, іонізуюча, хвильова, селева, ерозійна тощо.

Суть природоресурсної безпеки можна сформулювати як такий стан забезпечення економічної діяльності підприємства природними ресурсами, який дозволяє досягти поставлених цілей розвитку за умов раціонального використання природних ресурсів, збереження якості екосистеми, в якій функціонує підприємство.

Екологічний аспект забезпечення енергетичної безпеки підприємства передбачає, перш за все, оптимальне використання невідновлюваних чи вкрай обмежених енергетичних ресурсів, зменшення техногенного навантаження на природне середовище та поліпшення його екологічного стану, розробку програм рециклінгу та утилізації відходів з залученням інноваційних технологій [2, с. 162].

Екотехногенна безпека визначається екологічною орієнтованістю технічного устаткування та технологій, їх надійністю, безвідходністю. Адже неефективне використання ресурсів та високий рівень забруднень і відходів найчастіше пов'язаний з використанням застарілих технологій та технічних засобів. Для багатьох підприємств характерний високий рівень морального та фізичного старіння обладнання, залишковий принцип фінансування природоохоронних заходів та капітальних вкладень в очисні споруди. Крім того приймаються управлінські рішення, де пріоритетом є економічні інтереси без урахування екологічних аспектів діяльності, наявні випадки порушення технології, техніки безпеки та принципів екологобезпечного виробництва.

Інституційна складова екологічної безпеки визначається наявністю дієвої правової бази та системи управління охороною навколишнього природного середовища, набором формальних та неформальних інституцій та інститутів, які сприяють дотриманню екологічних нормативів, технічних, санітарно-гігієнічних, будівельних та інших норм і правил, що містять вимоги щодо охорони довкілля.

За напрямами можливих небезпек можна виділити природно-кліматичну, радіаційну, акустичну, іонізуючу, хвильову безпеку.

Найбільше уваги науковці та практики приділяють економічній безпеці підприємства. Залежно від прийнятого тлумачення економічної безпеки підприємства виділяють її складові, зокрема:

- фінансова; інтелектуальна і кадрова; техніко-технологічна; політико-правова; інформаційна; екологічна; силова (О.Судакова, С. Покропивний);

- фінансова, ринкова, інтерфейсна, інтелектуальна, кадрова, технологічна, правова, екологічна, інформаційна, силова (С. Ільшенко, І. Карпунь);

- поточна економічна безпека; тактична економічна безпека (виробничо-технічна складова; інтелектуально-кадрова складова; комерційна складова); стратегічна безпека (ринкова; соціальна; інноваційно-технологічна; сировинна та енергетична; екологічна) (Н. Гічова).

Як бачимо, найчастіше застосовуються ресурсний, функціональний, ресурсно-функціональний підходи. Для визначення складу економічної безпеки підприємства використаємо ресурсний та функціональний підходи. Ресурсний підхід пов'язує стан економічної безпеки з забезпеченістю та ефективністю використання основних корпоративних ресурсів і передбачає визначення відповідних складових.

Зазначимо, що відповідно до ресурсного підходу розглядаємо фінансову, кадрову, інформаційну, технічну, технологічну, матеріально-сировинну, просторову. Проте варто зауважити, що при трактуванні цих складових не завжди робиться акцент на їх ресурсній природі. Тому уточнимо змістовне наповнення кожної з них.

Суттєва увага приділяється фінансовій безпеці. Ресурсний підхід, коли стан фінансової безпеки асоціюється з ефективним використанням ресурсів використовується досить часто. При цьому фінансова безпека розглядається як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів підприємства, виражений у найкращих значеннях фінансових показників прибутковості та рентабельності бізнесу, якості управління, використання основних і оборотних засобів підприємства, капіталу тощо.

Фінансова безпека декомпонується на низку складових, розглянемо основні підходи: інвестиційну, інноваційну, кредитну та емісійну (І. Бланк); грошово-кредитну, бюджетну, валютну, банківську та податкову (В. Шлемко, І. Бінько); інвестиційну, грошово-кредитну, бюджетну, валютну, банківську, фондову та страхову (М. Єрмошенко, К. Горячева, О. Судакова); інвестиційну, бюджетну, банківську, фондову, страхову, кредитну, грошову і програмно-аналітичну (Л. Матвійчук); інвестиційну, страхову, фондову, бюджетно-податкову, кредитну та грошову (О. Малик); інвестиційну, грошово-кредитну, валютну, фондову та бюджетно-податкову (Н. Коленда).