Структура соціоекологоекономічної безпеки підприємства

За визначенням О. Стащук, кредитна безпека - це стан найбільш ефективного використання позикових фінансових ресурсів підприємства, що дозволяє йому забезпечити захист фінансових інтересів усіх суб'єктів кредитних відносин та протистояти загрозам грошово-кредитної політики в напрямку оптимізації капіталу суб'єкта господарювання та максимізації його ринкової вартості [ 2, с. 196-197].

Враховуючи, що кредит - не єдина форма позики фінансових ресурсів, доцільно до складу фінансової безпеки віднести боргову як відповідний рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування та ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує суверенітету держави та її фінансовій системі.

Валютна складова актуальна, якщо підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність і має валюту, яка є важливим стабільним ресурсом для його розвитку у процесі купівлі-продажу іноземної валюти для експортно-імпортних розрахунків.

Страхова безпека актуалізується з позиції забезпечення покриття отриманих збитків у разі настання страхової ситуації. Страхові суми в такому випадку відносять до внутрішніх джерел фінансування реальних проектів.

Аналогічний підхід доцільно використати і щодо фондової безпеки - в контексті формування інвестиційного портфелю і мобілізації інвестиційних ресурсів.

Багато вчених як основну складову економічної безпеки розглядають кадрову. Вище ми розглянули підходи до визначення сутності та складових кадрової безпеки, тому уточнимо її суть з позиції ресурсного підходу. На нашу думку кадрова безпека - це такий склад та якісний стан колективу працівників підприємства, який, завдяки високому професіоналізму, кваліфікації, особистісним якостям, забезпечує виконання покладених на них функцій, реалізацію цілей розвитку та відповідність місії підприємства.

В межах кадрової безпеки доцільно виділити інтелектуальну, інформаційну, професійну, кваліфікаційну, оскільки це характеристики людський ресурсів, водночас, власне ресурси - вміння, знання, навики, досвід, здатність їх застосовувати.

Інтелектуальна безпека полягає у здійсненні сукупності заходів, спрямованих на створення, відтворення, збереження і захист інтелектуального потенціалу, який формується (використовується, трансформується) зусиллями персоналу підприємства. В її межах можна виділити патентну безпеку, безпеку авторства, націлені на захист інтелектуальних прав.

Нині інформація - стратегічний ресурс підприємства. Тому інформаційна безпека - це не лише стан захищеності інформаційних ресурсів підприємства від загроз несанкціонованого доступу, зміни або знищення, а й наявність достатньої, достовірної інформації для прийняття управлінських рішень. Складовими інформаційної безпеки є: безпека джерел інформації (безпека інформаційних каналів), аналітична та прогностична безпека, технічна та технологічна безпека, безпека документообігу, безпека інформаційних систем.

В наукових джерелах часто використовується термін - техніко-технологічна безпека підприємства як стан найбільш ефективного використання його техніко -технологічної бази з метою досягнення економічних та соціальних цілей розвитку підприємства в умовах конкуренції і господарського ризику [6]. Ми вважаємо за доцільне окремо розглядати технічну та технологічну складові економічної безпеки.

Технічна безпека може трактуватись з кількох позицій. Проте в контексті складової ресурсної безпеки акцент робиться на стані, структурі технічних ресурсів, відповідності найновішим досягненням науки і техніки в даній сфері діяльності, ефективності використання. Тому, на нашу думку, технічна безпека - це такий склад і стан технічних ресурсів, який дозволяє мати і утримувати на довготермінову перспективу конкурентні переваги у сфері технічного озброєння підприємства. На нашу думку, технологічна безпека може трактуватись як такий рівень технологій, за якого створюються умови для ефективного виробництва продукції, надання послуг, інших видів діяльності з використанням найновіших ідей та наукових розробок, що дозволяє забезпечити високий (прийнятний) рівень конкурентоспроможності підприємства або отримати бажану конкурентну позицію.

Матеріально-сировинна безпека - це стан повного та безперебійного забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими високої якості, а в подальшому - ефективне їх використання, обробка, утилізація.

Як окрему складову варто виділити енергетичну безпеку, яку трактують як безперервну наявність джерел енергії за доступною ціною (Міжнародне Енергетичне Агентство). МЕА виділяє два аспекти енергетичної безпеки: довгострокову енергетичну безпеку, що пов'язана з своєчасними інвестиціями в постачання енергії в зв'язку з економічним розвитком та екологічними потребами, та короткострокову, яка фокусується на здатності енергетичної системи оперативно реагувати на раптові зміни в співвідношенні попиту та пропозиції [7]. Енергетична безпека тісно пов'язана з енергетичною незалежністю - це рівень самостійності керівництва підприємства у формуванні та здійсненні політики, яка незалежна від зовнішнього і внутрішнього втручання та тиску (Н. Матвійчук) [2, с. 163].

Нечасто, але зустрічається просторовий ресурс підприємства. Просторова безпека з позиції ресурсного підходу - це здатність підприємства використати можливості та долати загрози, пов'язані з розміщенням підприємства в навколишньому середовищі На її рівень впливають: привабливість місця розташування для суб'єктів ринку, природно -кліматичні умови, наявність та якість природних ресурсів та умов, рівень розвитку виробничої, ринкової та соціальної інфраструктури, рівень криміногенності, ефективність роботи служби безпеки тощо. Її складовими є інфраструктурна безпека, природоресурсна, асиміляційна, ринкова, соціальна.

Основними функціональними напрямами діяльності, які передбачають високий рівень ризиковості, є інвестиційна, інноваційна, маркетингова, зовнішньоекономічної діяльності; базовими - екологічна, виробнича; що опосередковано впливають на попередні та результати діяльності - іміджева, інтерфейсна, інституційна.

Оскільки екологічна складова була розглянута вище, зупинимось на виробничій безпеці. Н. Коленда дає визначення виробничої безпеки як стану, який характеризується захищеністю всіх складових виробничого процесу від впливу зовнішніх і внутрішніх загроз та ризиків, що дозволяє забезпечити ефективність виробничої діяльності, комфортні та безпечні умови праці й розвиток трудового потенціалу а також мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище Структурними елементами виробничої безпеки підприємства є: техніко-технологічна; безпека праці; матеріально-сировинна; збутова; організаційна [2, с. 130-131].

Техніко-технологічна безпека - це стан захищеності технічної та технологічної складової виробничого процесу від негативних чинників впливу, за якого створюються умови для ефективного, раціонального використання техніки та технології, їх оновлення з метою забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Безпека праці - це стан захищеності працівників виробництва від негативних чинників впливу внутрішнього та зовнішнього характеру, за якого забезпечені належні та безпечні умови праці та відпочинку. Матеріально -сировинна безпека - це стан захищеності від негативних чинників впливу, за якого виробництво є ритмічним, планомірним та ефективним, а також мінімальні витрати у системі матеріально-сировинного забезпечення. Збутова безпека - це стан захищеності, за якого виробництво в повній мірі задовольняє потреби ринку як за кількісними, так і якісними показниками, що забезпечує його високу ефективність та конкурентоспроможність. Організаційна безпека - це стан захищеності виробництва, за якого досягається найвищий рівень його ефективності завдяки правильній організації та управлінню [2, с. 130-131].

Інвестиційна діяльність підприємства забезпечує стратегічні напрями його розвитку, тому забезпечення інвестиційної безпеки потребує особливих зусиль та уваги. Інвестиційну безпеку найчастіше розглядають як: стан ефективного використання ресурсів та ринкових можливостей для запобігання загроз зовнішнього та внутрішнього середовища, які виникають у процесі інвестиційної діяльності підприємства, що сприяє його стійкому розвитку [8, с. 184]; забезпечення такого стану інвестиційної сфери, за якого економічна стратегія розвитку підприємства здатна зберігати і підтримувати достатній рівень інвестиційних ресурсів в умовах дії внутрішніх і зовнішніх загроз, що є необхідним для забезпечення стійкого розвитку та економічної стабільності [ 9, с. 294].

Інвестиційна безпека тісно пов'язана з фондовою, яку розглядають як стан, за якого відбувається зростання ринкової вартості підприємства та привабливості дивідендної політики.

В структурі економічної безпеки особливе місце займає інноваційна складова, яку визначають як послідовну, заплановану, цілеспрямовану, комплексну діяльність підприємства щодо зміни кожного з елементів бізнесу певного підприємства, викликану попитом, обумовлену науково - технічним прогресом і спрямовану на діючу організаційну структуру, технологічні процеси, стиль і методи управління, продукцією, що випускається, джерела сировини й матеріалів, ринки збуту [10, с. 181];

Як зазначає Н. Коленда, комерційна безпека підприємства - це стан, за якого ефективно здійснюється організація та управління процесами купівлі-продажу, відбувається задоволення попиту споживачів і зростає рівень капіталізації її суб'єкта, гарантується отримання бажаного комерційного результату від діяльності підприємства та формується прихильність споживачів [ 2, с. 169]. Основними складовими комерційної безпеки підприємства вона виділяє: постачальницько-збутову як стан, за якого відбувається вчасне постачання товару на ринок та його швидкий збут; ринкову як стан, за якого ринок позитивно сприймає товар, у споживачів формується лояльність та прихильність до нього та зростає попит; маркетингову як стан, за якого відбувається правильний та адекватний вибір маркетингових заходів та відповідна (бажана) реакція споживачів на їх використання; безпеку комерційної вигоди як стан, за якого підприємство отримує очікуваний прибуток (комерційну вигоду) від своєї діяльності [2, с. 169].

Ринкова безпека - це стан захищеності підприємства від неефективно обраної моделі поведінки на ринку, помилок у товарно-збутовій політиці, політиці ціноутворення, виготовлення неконкурентоспроможної продукції.

Силова безпека - це захищеність підприємства від загроз життю його власників та працівників, їх здоров'ю та матеріальному благополуччю, а також захист майна підприємства від кримінальних посягань тощо

Інтерфейсну безпеку, як складову економічної безпеки, розглядають як надійність взаємодії з економічними контрагентами та контактними аудиторіями [11].

Т. Сак в складі інтерфейсної безпеки розглядає лише зовнішніх стейкхолдерів, адже внутрішні (персонал, менеджери, власники) визначають кадрову безпеку підприємства: безпека у взаємодії з споживачами; безпека у взаємодії з постачальниками; безпека у взаємодії з посередниками; безпека у взаємодії з інвесторами; безпека у взаємодії з кредитно -фінансовими установами; безпека у взаємодії з іншими стейкхолдерами (партнери, громадські організації, засоби масової інформації тощо) [2, с. 171-172].

Щодо зовнішньоекономічної діяльності, то в наукові літературі зустрічаються два терміни - зовнішньоекономічна безпека підприємств та безпека зовнішньоекономічної діяльності підприємства. О. Швиданенко трактує зовнішньоекономічну безпеку підприємства як невід'ємну складову міжнародної, національної безпеки країни, яка відображає стан найефективнішого використання корпоративних ресурсів для запобігання погрозам і забезпеченню стабільного функціонування підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках [12, с. 360].

Економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності підприємства пов'язана з валютною, яку розглядають як стан, за якого ризики здійснення валютних операцій зводяться до мінімуму.

На нашу думку, важливе значення в контексті забезпечення економічної безпеки відіграють нормативно-правові, управлінські, організаційні фактори, елементи корпоративної культури. Тому вважаємо доцільним виділити інституційну безпеку підприємства. М. Комар у інституційній структурі фірми виокремлює формальні та неформальні інститути [13]. На основі цих підходів О. Вашків виділяє дві взаємопов'язані тріади: першу формують три групи фундаментальних інституційних підсистем, другу - функціональні складові інституційного середовища. Тріада базисних інститутів складається з: ментальних особливостей працівників підприємства; внутрішніх культурних особливостей підприємства; когнітивних механізмів підприємства. Тріада функціональних підсистем включає: організаційно-управлінські і техніко-технологічні особливості підприємства; поведінкові паттерни підприємства; досвід ринкового функціонування підприємства [14, с. 42-43].

Виходячи з цього, інституційна безпека - це такий стан інституційного середовища підприємства, за якого ефективно здійснюється організація та управління всіма процесами його діяльності, гарантується захищеність працівників, з одного боку, та запобігає ризикам нелояльності, з другого.

Правову безпеку можна розглядати як усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства, правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства.

Висновки

Таким чином, соціоекологоекономічна безпека підприємства характеризуватися захищеністю життєво важливих інтересів підприємства від можливих загроз завдяки надійному забезпеченню всіма видами ресурсів, формуванню та розвитку економічного потенціалу підприємства, при якому ймовірність небажаних змін менша критичної межі. Водночас, це стан стійкого збереження основних показників і параметрів функціонування підприємства, здатність забезпечувати розвиток, досягати поставлених цілей, адекватно реагуючи на зміни оточення.

Змістовне наповнення соціоекологоекономічної безпеки підприємства уточнюють її складові, для конкретизації яких використано ресурсний та функціональний підходи.

Наукова новизна дослідження полягає у розвитку теорії безпеки підприємства, узагальненні результатів існуючих напрацювань, удосконаленні підходів до визначення сутності та змістовного наповнення складових соціоекологоекономічної безпеки підприємства, що здійснено в межах трикомпонентного підходу з використанням методу декомпозиції (перший рівень декомпозиції - виділення соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства; другий - розгляд складових соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства; третій рівень - визначення змістовного наповнення окремих підсистем соціальної, екологічної та економічної безпеки підприємства).

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що структура соціоекологоекономічної безпеки підприємства обґрунтована на основі ресурсного та функціонального підходів, що дозволяє акцентувати увагу на усіх найбільш важливих ресурсах та видах діяльності, а отже дає можливість отримати інформацію для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Саме така інформація дозволить визначити цільові установки розвитку підприємства на стратегічну перспективу з позицій забезпечення соціоекологоекономічної безпеки загалом, тактичного та операційного рівня - в контексті її окремих складових.

Джерела та література

1. Черчик Л. М. Концептуальні основи формування системи соціоекологоекономічної безпеки. Економічний форум. 2016. № 2. С. 167-174.

2. Теоретичні засади формування системи соціоекологоекономічної безпеки підприємств: колективна монографія За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л. М. Черчик Луцьк: Терен, 2018. 248 с.

3. Чередниченко Н. В. Кадрова безпека як складова частина економічної безпеки підприємства. Управління фінансово-економічною безпекою: матеріали науково-практичної конференції, 28 серпня року / Відп. за вип. А.М. Куліш. Суми: СумДУ, 2009. С. 51-53. URL: http://essuir. sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/8570/1/579.doc

4. Кавтиш О. П. Системна природа кадрової безпеки підприємства. Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2015. № 12. С. 181-189.