Метод та методика економічного аналізу

Характеристика стану організації аналітичної роботи на підприємстві. Організаційно-економічна характеристика та аналіз фінансово-господарської діяльності компанії. Оцінка ліквідності та платоспроможності, ділової активності кондитерської фабрики.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 29.11.2020
Размер файла 1,1 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ННІ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА, ОБЛІКУ І АУДИТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Аналіз господарської діяльності»

на тему: Метод та методика економічного аналізу

Студентки

Оксюти А.О.

Черкаси - 2020 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти методу і методики економічного аналізу

1.1 Метод і методика економічного аналізу

1.2 Прийоми економічного аналізу

1.2.1 Групування

1.2.2 Порівняння

1.2.3 Деталізація

1.2.4 Балансовий прийом

1.2.5 Елімінування

Розділ 2. Характеристика стану організації аналітичної роботи на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «ВО «Конті»»

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «ВО «Конті»»

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності виробництва

Висновки і пропозиції

Список літератури

Додатки

Вступ

Вивчення кожної дисципліни проводиться з огляду на її загальнотеоретичні принципи. Засвоєння теоретичних питань, ключових термінів та категорій дає можливість перейти до оцінки та розв'язування найсучасніших проблем виробництва та покращення його ефективності.

Метою економічного аналізу є виведення результатів діяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливу факторів, показників своїх робіт для виявлення в подальшому недоліків і резервів, a тaкож розробка заходів, спрямованих на відновлення та збільшення виробництва та збуту, підвищення ефективності їх діяльності.

Усі виробничі та фінансові процеси, а також загальні результати діяльності підприємства повинні бути належним чином контрольовані. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, інструкцій тощо за допомогою аналітичної роботи щодня.

Що підтримувало розробку методів аналізу та з часом формування його як самостійної дисципліни? Перш за все, це пов'язано з формуванням єдиних принципів та затримкою обліку та управління стандартними формами звітності. Наступним є те, що "комерційна таємниця" скасовується і, іншими словами, полегшується доступ до будь-якої економічної інформації. По-третє, в період непу підприємницьку діяльність знову переводили до комерційного бюджету, тобто на основі самоокупності було цікаво слідкувати та аналізувати їхні результати.

Старанна робота по створенню обліку та контролю неминуче викликала необхідність розробки спеціальних методик вивчення якості бухгалтерського обліку та результатів їх господарської діяльності, зокрема на базі підприємств. Стандартизація бухгалтерських документів, реєстрів та форм звітності сприяла роботі над впровадженням аналізу, дала можливість розробити декілька єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.

Головною метою курсової роботи можна вважати повне висвітлення методів та методик економічного аналізу, які можуть бути використані при проведенні аналітичних розрахунків, a також допомогти оволодіти цими аналітичними інструментами, що дозволяють об'єктивно проводити не тільки комплексну оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства, але і на їх основі ухвалювати ефективні управлінські рішення, сприяючи економічному зростанню підприємства.

Для досягнення поставленної мети необхідно виконати такі завдання:

· Розглянути прийоми, що використовують в аналізі господарської діяльності;

· Навести організаціно-економічну характеристику підприємства;

· Провести аналіз основних економічних показників господарської діяльності ПАТ«ВО «Конті»;

· Дослідити і оцінити активи і зобов'язання ПАТ «ВО «Конті»;

· Оцінити ліквідность та платоспроможность ПАТ «ВО «Конті»;

· Оцінити фінансову стійкість ПАТ «ВО «Конті»;

· Оцінити ділову активністі ПАТ «ВО «Конті»;

· Оцінити ефективність господарської діяльності ПАТ «ВО «Конті».

Об'єктом дослідження роботи є процес організації аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ «ВО «КОНТІ»».

Предметом дослідження є методологічні та практичні аспекти аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти методу і методики економічного аналізу

1.1 Метод і методика економічного аналізу

Кожнa наукова дисциплінa мaє свій предмет та метод дослідження. Термін «метод» походить від грецького «мЭапдпт», що в перекладі означає «шлях дослідження». Саме правильністю методу, що було покладеного в основу, визначаються результати наукового дослідження.

Можна сказати, що метод якої завгодно науки зaлежить від її предмету. Так як предмет відповідaє на запитання «що ми вивчаємо?», то метод - «як вивчаємо?» та «з допомогою яких саме засобів?». Він виступaє в якості поєднання між практикою і теорією.

Метод є вихідним пунктом для подальших досліджень, сформувавшись у практиці попереднього дослідження. Тобто, метод одночасно є передумовою та результатом процесу дослідження.

Метод аналізу господарської діяльності - це спосіб комплексного, взаємопов'язаного та безперервного дослідження явищ, розкриття факторів, тенденцій і закономірностей цього розвитку, обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень, виявлення і мобілізація внутрішньо господарських резервів, що базуються на діалектиці з метою об'єктивної оцінки, забезпечення необхідною інформацією прийняття оптимальних управлінських рішень, контролювання і регулювання економічних процесів.

Здійснюється метод через методику. В аналізі господарської діяльності методика як певна послідовність операцій, прийомів, дій правил для годного виконання будь-якої роботи завжди конкретна.

Методика - сукупність конкретних технічних прийомів, засобів та способів, якими користуються в процесі проведення аналізу задля досягнення поставленої мети. Можна сказати, що це практичний додаток до методу економічного аналізу як науки.

В. І. Ганштак дав назву «методи» прийомам аналізу. А сукупність конретних прийомів дослідження являє собою науковий апарат аналізу. Аналіз застосовує багато прийомів, що є запозиченими з інших галузей. Наприклад планування, математики, статистики та інших. Внісши необхідні зміни аналіз пристосував ці прийоми до потреб вивчення свого предмету. Є різні етапи здійснення методу: вивчення об'єкту, вимір впливу на нього окремих факторів. При узагальненні матеріалів аналізу, використовують або окремі прийоми, або ж їх комбінацію (див. Додаток А, табл. 1.4).

Прийоми аналізу поділяють на дві групи:

1. традиційні - супроводжують аналіз на протязі всієї його самостійної історії;

2. економіко-математичні - увійшли згодом, по мірі їх виникнення в математиці та ускладнення аналітичних завдань.

Існують ще класифікаційні ознаки за якими групують прийом аналізу (Додаток А, табл. 1. 4)

Саме від об'єкта та мети аналізу і від інформації, якою володіє дослідник залежить вибір прийому.

Основною особливістю загальнонаукових прийомів є універсальність. Серед цих прийомів є:

ь Спостереження;

ь Аналіз і синтез;

ь Індукція і дедукція;

ь Аналогія та порівняння;

ь Логічне рішення і експеримент;

ь Узагальнення і обмеження;

ь Абстрагування;

ь Перехід від абстрактного до конкретного;

ь Моделювання.

Так як кожна наука користується своїми особливими прийомами, найчастіше, в особливу категорію виділяють загальнонаукові прийоми (рис.1.4).

Аналіз - (від грецького бнблэуйт - розкладання, розчленування) це розбір предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Таким чином, існує можливість поглибленого вивчення складу, взаємозв'язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання повинен здійснюватися відповідно до певних правил та принципів.

Аналіз предмету дає можливість роздільного вивчення його окремих частин, властивостей, відносин, процесів його зміни і розвитку. При цьому до аналізу і синтезу приєднуються операції абстрагування і узагальнення, для яких аналіз є необхідною передумовою.

Аналіз певного явища дає змогу пізнати його окремі сторони, дає підстави для абстракцій, однак не може повною мірою характеризувати явище. Тому після розкладання на складові і вивчення їх, необхідно відновити первинну єдність. Досягають цього за допомогою синтезу. Синтез (від грецького ухнаеуйт - поєднання, сполучення) - поєднання різних елементів у єдине ціле, здійснюване в процесі пізнання і практичної діяльності. Синтез і аналіз - фундаментальні процеси, до яких в кінцевому підсумку зводяться всі види розумової діяльності.

Перехід від аналізу фактів до синтезу здійснюється за допомогою індукції та дедукції. Індукція (від лат. inductio - наведення) - це спосіб переходу від знання окремих фактів до знання загального, що відображає закономірний, суттєвий чи необхідний зв'язок. Вона є сходженням від поодиноких фактів до узагальнень, від часткового до загального, від причин до наслідків.

Дедукція (від лат. deductio - виведення) - спосіб дослідження від загального до часткового, виведення із загальних положень висновків більш часткового характеру. Вона дає змогу виводити часткові, емпіричні закономірності, отримані з використанням індукції, з більш загальних відомих або передбачуваних закономірностей, тим самим пояснюючи менш загальні більш загальними. Цей прийом дозволяє систематизувати інформацію. Внаслідок особливого значення розкриття компонент закономірності у дедуктивному висновку її часто пов'язують з аналізом. Оскільки в процесі дедуктивних міркувань часто відбувається поєднання знань, які містять окремі посилки, її пов'язують із синтезом. [3, ст. 217]

Дедукцію іноді застосовують з метою перевірки тверджень. Цей процес є буденною справою аудиторів, які перевіряють відповідність реального стану справ бухгалтерської звітності, складеної на підприємстві.

Важливу роль в економічному аналізі відіграє порівняння - загально науковий прийом, який визначає схожість або відмінність явищ і процесів. Порівняння готує передумови для проведення аналогії. Аналогія - це прийом пізнання, який ґрунтується на перенос і однієї або ряду ознак з відомого явища на невідоме.

Абстрагування (від латинського abstractio - відвернення) один з моментів процесу пізнання, який полягає в тимчасовому відкиданні тих предметів, властивостей і зв'язків, які затрудняють вивчення об'єкту дослідження «в чистому вигляді», необхідний на даному етапі вивчення. Результатами абстрагування є поняття і категорії, наприклад: рух, розвиток, закон, вартість. Абстрагування - перша фаза дослідження, обов'язковим продовженням якої є сходження від абстрактного до конкретного, розв'язується протиріччя сутності і явища (перехід від теорії до практики). У результаті, забезпечується істинне пізнання об'єктивної реальності.

Узагальнення - один з найважливіших способів наукового пізнання. Воно являє собою процедуру переходу на більш високий рівень абстракції на основі виявлення загальних ознак для предметів в області, що досліджується: їх властивостей, відносин, тенденцій розвитку.

До основних категорій економічного аналізу належать фактори, показники та резерви.

В аналізі широко застосовується система показників, яка слугує для дослідження змісту економічних процесів і явищ з метою їх подальшого вдосконалення. Система показників - це їх впорядкована множина, в якій кожен показник кількісно і якісно характеризує певний бік господарської діяльності.

Поняття «резерви» в теорії та практиці аналізу використовують у двох значеннях. По-перше, резерви - це матеріальні ресурси, які підприємство тимчасово не використовує за призначенням. Їх залучають до процесу виробництва за умови графіків постачання запасів, перевиконання виробничої програми, зміни асортименту продукції, понаднормового використання матеріалів, тощо. По-друге, резерви - це не використані можливості підвищення ефективності виробництва, усунення негативного впливу певних чинників. Пошук резервів в такому розумінні та визначення реальних шляхів та строків їх мобілізації виступають основними задачами економічного аналізу. [4, ст. 311]

Класифікаційні ознаки резервів наведені у (Додатку Б, рис. 1.5.)

1.2 Прийоми економічного аналізу

1.2.1 Групування

Одним з основних логічних якісних прийомів, до якого звертаються на початковій стадії аналізу, є групування. Так само широко його застосовують у статистиці, проте існують принципові відмінності в його використанні в цих двох науках. Вони викладені у таблиці 1.5.

Групування - розмежування загальної кількості одиниць сукупності на окремі групи за однією або декількома істотними ознаками з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання.

Групування - це основа обробки та аналізу цифрової інформації. В залежності від того, якими принципами керувався дослідник, розчленовуючи сукупність на групи, можна зробити різні висновки. Тому в процесі утворення груп важливо дотримуватись єдиних наукових вимог. Встановити, до якої групи належить та чи інша одиниця загальної сукупності, можна на основі чіткого визначення суттєвих ознак, за якими повинно проводитися групування. Зазвичай користуються атрибутивними (якісними) та кількісними ознаками. Атрибутивною називається ознака, варіанти якої не мають кількісного виразу. Наприклад, юридична форма підприємства, місце його знаходження, професія робітника. Кількісними називають ознаки, варіанти яких виражаються числовою характеристикою або мірою. Прикладом такого роду ознак можуть слугувати стаж роботи, співвідношення залучених та власних коштів підприємства. [5, ст. 267]

Утворені групи повинні об'єднувати однорідні елементи сукупності (принцип подібності), а одна по відношенню до іншої повинні суттєво відрізнятися (принцип відмінності). Інакше групування втрачає сенс.

За допомогою групувань можна вирішувати такі завдання:

ь Виділення великих типів або класів явищ, визначення істотних відмінностей між ними та спільних ознак;

ь Вивчення структури якісно однорідної сукупності за певною ознакою;

ь Виявлення взаємозв'язків між явищами і показниками, що їх характеризують.

Групуваннями зручно користуватись для визначення залежності між окремими показниками діяльності підприємства. В аналізі особлива роль належить групуванням, які допомагають виявити зв'язок між ознакою, покладеною в основу групування, та пов'язаними з нею іншими ознаками, зокрема для виявлення резервів, викриття недоліків у роботі. Аналітичні групування дозволяють розкрити зміст середніх величин та виявити причинно-наслідкові зв'язки між узагальненими значеннями економічних показників в межах якісно однорідних груп.

Методика побудови групування передбачає такі кроки:

1. Формулювання мети аналізу;

2. Збирання необхідної інформації про об'єкт аналізу;

3. Ранжування зібраної інформації за обраною ознакою;

4. Вибір інтервалу розподілу даних за умови групування за кількісною ознакою та поділ їх на групи;

5. Визначення середньо групових показників за ознаками групування;

6. Аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв'язку і напряму впливу факторів на результат.

Для проведення групування спочатку визначають кількість груп при однакових інтервалах за формулою:

де n - кількість груп, N - кількість одиниць у сукупності.

Інтервал - це різниця між найбільшим та найменшим значенням ознаки в групі. Інтервали бувають відкритими, тобто без певної верхньої чи нижньої межі, та закритими. Для побудови інтервального ряду з рівними інтервалами визначають величину інтервалу:

де хmax, хmin - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності, яку досліджують.

1.2.2 Порівняння

Порівняння - зіставлення аналітичних показників з метою визначення загальних і специфічних ознак економічних явищ, тенденцій і закономірностей розвитку. Це один із найпоширеніших прийомів аналізу, який починається із зіставлення явищ, пошуку в них спільного та відмінного. Порівняння виражає характеристику одних явищ за допомогою інших, однорідних з ними, тому має сенс тільки для об'єктів, у яких є щось схоже. Об'єктами порівняння можуть бути явища одного рівня (підприємство і його підрозділи), одного змісту (організація праці, технологія, матеріально-технічне забезпечення), одного розміру (велике, середнє, мале підприємство), однакові параметри та показники. [6, ст. 193]

Необхідною умовою проведення якісного аналізу виступає забезпечення порівнянності показників діяльності різних підприємств. Порушення ознак порівнянності призводить до хибних висновків, а часом до свідомих перекручень. Правила забезпечення порівнянності показників:

1. Єдність методології обчислення та розмірності показників.

2. Ліквідація впливу цінового фактору та коливань курсів валют.

3. Нейтралізація дії кількісного фактору.

4. Тотожність періодів часу, за які проводять порівняння.

В разі виконання умови порівнянності можна зіставляти показники аналізованого підприємства з різними базами порівняння. Основні з них, корисні для прийняття управлінських рішень, наведені в таблиці 1.6 (Додаток В).

Користуючись порівнянням, отримують абсолютні та відносні значення відхилень між величинами.

Абсолютні величини - це іменовані числа, які характеризують кількість одиниць у сукупності або обсяг (розмір) явища в натуральних одиницях, які випливають із їх фізичних або економічних властивостей (вага, довжина, площа іт. п.; вартість, витрати праці).

Абсолютні величини не завжди дають об'єктивну уяву про зміни і відхилення, що відбуваються на підприємстві. Тому на базі абсолютних показників розраховують відносні, які показують співвідношення величини одного явища з іншим або з величиною того ж явища за інший період. Відносну величину одержують в результаті кратного порівняння показників роботи підприємства з тою чи іншою базою порівняння.

Використання абсолютних та відносних величин інформативне та доцільне лише за умови розуміння економічної сутності явищ та процесів, які вони кількісно описують. Відносні величини похідні від абсолютних, їх розміри змінюються залежно від зміни вихідних даних, тому окремо вони не можуть дати повної картини явища, що вивчається і мають застосовуватись лише в комплексі.

Сума абсолютних величин, які представляють кількість одиниць у сукупності, не має сенсу, їх характеризують середніми величинами. Вони допомагають переходити від одиничного до загального, від випадкового - до закономірного.

Середня величина - це узагальнюючий показник, який характеризує типовий розмір ознаки у розрахунку на одиницю однорідної сукупності в конкретних умовах простору і часу. [7, ст.267]

При застосуванні середніх величин слід пам'ятати, що вони є абстрактними величинами, що дають узагальнену характеристику явищ, та не характеризують індивідуальні ознаки. Ця риса відповідає завданням статистики, але не аналізу. Щоб уникнути невірних висновків, додатково слід вивчити їх зміст за допомогою середньо групових, а іноді індивідуальних показників. Врахування цього факту допоможе забезпечити правильність висновків, а відтак - управлінських рішень.

1.2.3 Деталізація

Загального уявлення про тенденції в зміні синтетичного показника, як правило, недостатньо. По-перше, залишається нерозкритим характер і величина впливу факторів на динаміку цих показників. По-друге, зміна загального показника часто являє собою суму протилежних тенденцій, що взаємно погашаються і таким чином затушовують зміни, що відбуваються. Тому виникає необхідність руху від загальних показників до часткових. При цьому користуються загально науковим прийомом дедукції, аналітичний прийом розчленовування загальних показників на складові частини називають деталізацією.

У практиці економічного аналізу деталізацію показників здійснюють за кількома напрямками:

v за структурними складовими для вивчення впливу зміни окремих структурних частин на загальний показник;

v по підрозділах підприємства за центрами відповідальності для виявлення точки найбільш істотних відхилень від плану і визначення ланок, що підлягають подальшому поглибленому аналізу;

v за утворюючими факторами для виявлення усіх факторів, що справляють вплив на узагальнюючий показник за часовими інтервалами для отримання динамічних рядів.

Одним з найважливіших засобів систематизації та узагальнення даних є таблиця.

Подання матеріалу у вигляді таблиці легке, однак їх оформлення не може бути довільним. Для того, щоб таблиці були зрозумілими всім користувачам аналітичної інформації, чіткіше виявляли закономірності об'єкта дослідження, існують певні правила оформлення таблиць (Додаток Г табл. 1.7). Аналіз таблиць доцільно починати з підсумкових результатів, які дають можливість отримати загальну характеристику явища, а потім переходити до вивчення їх складових. [8, ст.135]

Отримані в результаті аналізу числові показники можуть бути представлені в графічній формі. Графіками називають умовні зображення числових величин та їх співвідношень у вигляді різних геометричних образів - точок, ліній, площинних фігур.

Застосування графіків для викладення показників дає можливість зробити їх більш наочними та виразними, полегшити їх сприйняття, а в багатьох випадках і аналіз. Графік дозволяє одразу оцінити характер досліджуваного явища, його закономірності та особливості, тенденції розвитку, взаємозв'язок показників, що його характеризують.

Графіки узагальнюють результати аналізу. Вони доцільні на завершальному етапі дослідження: допомагають побачити нерозрізнені факти, а загальне ціле у його різноманітності. Основна перевага графічного прийому - компактність та вдала ілюстрація висновків.

На більшість економічних явищ, що вивчаються аналізом, одночасно впливає безліч факторів: поряд зі значущими, що визначають значення показника ефективності, на нього може впливати велика кількість інших, у тому числі випадкових. Залежність, що виникає, виявляється не в кожному окремому випадку, а лише в цілому і в середньому з великою кількістю спостережень, притаманних аналізу економічних суб'єктів протягом тривалого періоду часу або одночасному аналізі однорідної сукупності об'єктів. В таких випадках йдеться про наявність стохастичного зв'язку між факторами, який можна дослідити за допомогою кореляційного, дисперсійного, компонентного прийомів аналізу.

Особливий випадок стохастичного відношення - це співвідношення кореляції, згідно з яким кожне значення коефіцієнта може відповідати декільком значенням результуючого, що утворюють ряд розподілів. Таким чином, зміна аргументів призводить до зміни середнього значення залежного. Тому цей взаємозв'язок є неповним, нечітким, розпущеним і може бути виражений рівняннями лише приблизно.

Форма зв'язку між чинниками може бути адитивною, мультиплікативною та змішаною.

Адитивні моделі - це моделі, в яких аналізований результативний показник є алгебраїчною сумою факторів:

.

Так обсяг реалізації продукції визначається сумою обсягу виробництва та збільшення або зменшення залишків готової продукції на складі. Їх побудова ґрунтується на принципі розкладання цілого на окремі складові частини. Мультиплікативні моделі - це моделі, в яких узагальнюючий показник є добутком факторів:

Їх призначенням є виявлення причинно-наслідкових зв'язків, яке здійснюється за допомогою прийому елімінування.

Різновидом мультиплікативних моделей виступають кратні:

за допомогою яких обчислюють відносні показники та показники ефективності використання ресурсів.

1.2.4 Балансовий прийом

Найпростішим способом вимірювання впливу окремих факторів на результат їх взаємодії, виражений за допомогою зміни величини узагальнюючого показника, є балансовий прийом. Він слугує для вимірювання впливу факторів на узагальнюючий показник при їх адитивній строго функціональній залежності.

В основі балансового прийому - складання балансів, які є аналітичною формулою рівності підсумків правої та лівої частини. Порівняння планових та звітних балансів за відхиленнями дозволяє виявити вплив факторів (абсолютних або відносних величин), віднайти резерви підвищення ефективності виробництва.

Найширше розповсюдження він набув в аналізі фінансового стану підприємства, де головним джерелом інформації виступає бухгалтерський баланс, для виявлення причин змін фінансових результатів і їх структури та оцінки раціонального використання майна підприємства.

Балансовим прийомом користуються як допоміжним для перевірки розрахунків, які було здійснено за допомогою інших аналітичних прийомів. Він є одним з видів арифметичного контролю, заснованим на принципі взаємного балансування підсумкових показників сукупності при розчленуванні її на окремі елементи (сума частин повинна дорівнювати цілому). Порушення цієї рівності, тобто відсутність балансу відхилень сигналізує про наявність помилок при визначенні впливу тих чи інших факторів на результат за аналізованим показником. [9, ст.301]

1.2.5 Елімінування

Елімінування - логічний прийом економічного аналізу, що дає змогу почергово встановити вплив конкретного фактору на показник ефективності при умовному виключенні впливу інших факторів.

Насправді фактори взаємодіють між собою, що дає додатковий приріст результативного показника, який приєднується до останнього фактору. Тобто відбувається недооцінка результату впливу всіх факторів, крім останнього. Відповідно, величина впливу факторів на зміну аналізованого значення залежить від його місця у факторній моделі. [10, ст.125]

Необхідною умовою застосування прийому виступає наявність функціонального зв'язку між факторними та результативним ознаками. Тобто його можна застосовувати для адитивних, мультиплікативних та кратних моделей. Слід зважати на те, що всі чинники повинні діяти незалежно один від одного. Це дасть змогу послідовно оцінити вплив кожного з них відокремлено.

Перед тим, як почати обчислення, слід:

1) виявити чіткий взаємозв'язок між показниками, що вивчаються,

2) розподілити їх на кількісні та якісні,

3) правильно визначити послідовність підстановки в тих випадках, коли наявні декілька кількісних та якісних показників (основних та похідних, первинних та вторинних).

Різновидами прийому елімінування є прийом повних ланцюгових підстановок, прийом абсолютних різниць, прийом обчислення відносних різниць у різних показників. [11, ст.239]

Розділ 2. Характеристика та аналіз фінансового стану ПАТ «ВО «КОНТІ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ «ВО «КОНТІ»

економічний фінансовий ліквідність кондитерський

Компанія «КОНТІ» була заснована у 1997 році як закрите акціонерне товариство під назвою «Виробниче об'єднання «Київ-Конті». З 2004 року позиціонується як група «КОНТІ». На початку 2006 року компанія змінила назву на закрите акціонерне товариство «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «КОНТІ»[27]. У 2007 році група «КОНТІ» вводить в експлуатацію виробничий комплекс на території Донецької кондитерської фабрики, який став одним з найбільших і найсучасніших за технічним оснащенням у Східній Європі, розпочинає будівництво в Макіївці найбільшого у кондитерській галузі автоматизованого логістичного центра, який було введено в експлуатацію в 2008 році [27]. У 2009 році склад фабрик КОНТІ був збільшений кондитерською фасувальною фабрикою, для реалізації якої збудовано та введено в експлуатацію пакувальний цех з адміністративними та побутовими приміщеннями на території Макіївки. У 2011 році в Курську був запущений великий виробничий та адміністративний комплекс компанії, виробничий потенціал якого дозволяє групі «КОНТІ» випускати більш ніж удвічі кондитерські вироби в Росії. У 2012 році адміністративна будівля в Курську була введена в експлуатацію. 2014 рік - у ККФ №2 успішно запускаються 3 нові лінії: для виготовлення складних десертів, сучасних цукерок з помадки та шоколадно-вафельних виробів.

Місія ПАТ «Конті» [27]:

– довготривалий розвиток зі створенням унікальних, якісних, корисних продуктів;

– бути світовою компанією з збалансованим зростанням вартості компанії, операційною прибутковістю, сильними брендами;

– створити умови для особистого, професійного та матеріального зростання працівників.

Об'єднавши виробництво в Українi та Росiї була створена група «Контi», до складу якої входять Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» в Українi та ЗАТ «Конті-Рус» в Росiї. Зараз Група «Конті» є одним із трьох провідних виробників кондитерських товарів у Східній Європі [27]. В результаті змін, що відбулися за 17 років існування компанії, сьогодні сформована потужна організаційна структура, яка представлена на рис. 2.1.

На рисунку вище видно, що компанія має значні виробничі потужності в Україні. Кожна фабрика спеціалізується на розробці ряду товарних позицій, що дозволяє компанії більш ефективно організовувати свою діяльність. Компанії також належить Курська КФ, відкрив новий завод у 2010 році та запустив у 2011 році потужний виробничо-адміністративний комплекс у Курську, що сприяє розширенню його присутності на російському ринку, особливо в умовах невизначеності подальших зовнішньоекономічних зв'язків з Україною з Росією та підвищення митних ставок на імпорт кондитерських виробів до Росії.

На фабриках «Конті» працює 59 сучасних ліній з виробництва кондитерської продукції. Виробниче обладнання для компанії розробляється та постачається провідними європейськими компаніями за спеціальним замовленням. Інноваційне високоякісне обладнання дозволяє компанії виробляти кондитерські вироби, які не мають аналогів на ринку, виконувати всі санітарно-технічні норми, а також гарантувати високу якість продукції. [27].

Сьогодні компанія «Конті» виготовляє широкий асортимент кондитерських виробів, серед яких - шоколад, шоколаднi цукерки, цукерки помаднi, печиво, шоколадно-вафельнi торти, шоколаднi батончики, вафлi, карамель, драже, мармелад, крекер, пралiновi цукерки, тарталетки, тоффi, бiсквiтнi рулети, бiсквiтнi торти.

Компанія «Конті» виробляє продукцію високої якості, що забезпечується використанням високоякісної сировини та використання натуральних продуктів, інноваційних технологій виробництва та безпечних умов зберігання. До підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у своїй виробничій діяльності ПАТ «ВО «Конті» використовувало Державні стандарти якості продукції, а сама компанія мало головний зовнішній ринок - Росію. В табл. 2.1 представлені основні національні стандарти України, які компанія використовувала до початку євроінтеграційних процесів.

Після підписання Угоди про європейську інтеграцію умови поставки продукції на загальний європейський ринок змінилися, і відповідно змінився підхід до управління якістю продукції ПАТ «ВО Конті». Зокрема, була розроблена стратегія у сфері безпеки та якості продукції.

Стратегія ПАТ «ВО «Конті» в галузі безпеки та якості - це відповідність виготовленої продукції вимогам Європейського Співтовариства.

У Всеукраїнському державному науково-виробничому центрі стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Київ) регулярно перевіряють сировину та готову продукцію, що підтверджує відсутність ГМО. Компанія добровільно сертифікує всі вироблені кондитерські вироби в системі Укр СЕПРО.

Особлива увага групи KONTI до її продукції - це гарантія того, що споживач отримує гарантовану якість кондитерських виробів, виготовлених із безпечної сировини.

ПАТ «ВО «Конті» поважає законне право споживачів на безпеку харчових продуктів та дотримується позиції щодо того, що будь-яка інформація, що стосується здоров'я та безпеки життєдіяльності людини, повинна бути відкритою, доступною і надзвичайно чіткою. Це основа існування цивілізованого суспільства.

ПАТ «ВО «Конті» як соціально відповідальна компанія вважає своїм обов'язком:

– не використовувати потенційно небезпечних інгредієнтів у виробництві своєї продукції, до якої належать ГМ-продукти;

– якомога повніше інформувати споживачів про склад своєї продукції;

– допомогти інформувати громадськість про зв'язок ГМО зі здоров'ям та необхідність ГМ-маркування.

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «ВО «Конті»»

В рамках цієї роботи аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «ВО «Конті» буде проводитися за три звітні періоди (2017, 2018, 2019 рр.). Для проведення порівняльного аналізу основних фінансово-економічних показників виберемо за базу 2017рік, стосовно якого визначимо відхилення основних показників господарської діяльності підприємства. Використовуючи дані річної фінансової звітності: звіт про фінансові результати (форма №2) та баланс (форма №1) підприємства проаналізуємо основні показники господарської діяльності підприємства.

Аналіз основних економічних показників господарської діяльності ПАТ«ВО «Конті» буде проведено за даними табл.2.2.

Таблиця 2.2 Основні показники діяльності ПАТ «ВО «Конті» за 2017-2019 рр.

Показники

Роки

Відхилення 2019 рік до 2017 року

2017

2018

2019

+,-

%

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.

444 147

586 542

829 408

385 261

86,74

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн

419 456

538 115

738 905

319 449

76,16

Валовий прибуток, тис. грн.

24 691

48 427

90 503

65 812

266,54

Адміністративні витрати, тис.грн.

16 103

23 587

42 852

26 749

166,12

Витрати на збут, тис.грн.

2 977

5 114

5 186

2 210

74,24

Повні витрати на виробництво і реалізацію продукції, тис. грн., вт. ч.:

438 535

566 816

7 869 443

348 408

79,45

- постійні витрати

19 079

28 701

48 038

28 959

151,78

- змінні витрати

419 456

538 115

738 905

319 449

76,16

Прибуток від реалізації, тис. грн.

5 312

17 347

36 317

31 005

583,70

Чистий прибуток, тис. грн.

4 971

15 565

32 643

27 672

556,67

Витрати на 1грн. Чистої виручки від реалізації, грн.

0,99

0,97

0,95

-0,04

-3,91

Рентабельність господарської діяльності, %

1,13

2,75

4,15

2,51

х

Рентабельність продукції, %

1,19

2,89

4,42

3,23

х

Результати аналізу свідчать про підвищення загальної ефективності підприємства в останні роки. Зокрема, у 2017 році чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив 444 147 тис. грн. В 2019 році відбулося зростання виручки на 385 261 тис.грн. або 86% в порівнянні з 2017роком, що склало 829 408 тис.грн. Чистий прибуток підприємства в 2017 році був великим, та в 2019 році відбулося його зростання на 27 672 тис.грн, що склало 32 643 тис.грн. Як позитив слід відзначити зменшення частки витрат на 1грн. чистої виручки від реалізації продукції на 0,04грн, що свідчить про підвищення виробничої діяльності ПАТ «ВО «Конті». Зауважимо, що підприємство є прибутковим, порівнюючи з 2017 роком рентабельність господарської діяльності зросла на 2,51 пункти і становить 4,15%, а показник рентабельності збільшився на 3,23 пункти і становить у 2019 році 4,42%.

Для вивчення і оцінювання активів і зобов'язань ПАТ «ВО «Конті» згідно з фінансовою звітністю можна використовувати показники, наведені в табл. 2.3

Аналіз показав, що загальна вартість майна (активів) підприємства в 2019 році зросла порівняно з 2017 роком на 390 176 тис. грн. Вартість необоротних активів також збільшилась на 58 424 тис. грн. Підприємство має значну дебіторську заборгованість, яка зросла в 2019 році на 241 675 тис. грн. і становить 335 607 тис. грн.

Таблиця 2.3 Оцінка майнового стану ПАТ «ВО «Конті»

Показник

Роки

Відхилення 2019 до 2017

2017

2018

2019

1. Загальна вартість активів (майна), тис.грн.

131018

230993

521194

390176

2. Вартість необоротних активів, тис. грн.

21547

24586

79971

58424

3. Вартість оборотних активів, тис. грн.

109471

206406

441222

331751

4. Дебіторська заборгованість, тис. грн.

93932

150401

335607

241675

5. Грошові кошти, тис. грн.

4832

22392

21148

16317

6. Статутний капітал, тис. грн.

2280

2280

2280

0

7. Власний капітал, тис. грн.

27764

43529

76656

48892

8. Залучений капітал, тис. грн.

103254

187463

444538

341283

9. Поточні зобов'язання, тис. грн.

100881

119210

265886

165006

10. Вартість активів (майна) за первинною вартістю, тис. грн.

137555

240514

533437

395882

11. Робочий (чистий оборотний) капітал, тис.грн.

8590

87197

175336

166746

12. Коефіцієнт постійності активів

0,16

0,11

0,15

-0,01

13. Коефіцієнт співвідношення:

необоротних і оборотних активів

0,20

0,12

0,18

-0,02

оборотних і необоротних активів

5,08

8,40

5,52

0,44

Компанія все частіше використовує позичені кошти, про що свідчить збільшення позикового капіталу в 2017-2019 роках. Зокрема, в 2019 році відбулося збільшення цього показника на 444 538 тис. грн. (в 4 рази) порівняно з 2017 роком. Тому слід зазначити, що платоспроможність підприємства значно погіршилась.

У структурі позикових коштів ПАТ «ВО «Конті» найбільшу частину займають довгострокові позики банків, така ситуація пояснюється тим, що в 2017 році компанія залучила значні кошти для довгострокових інвестицій у розвиток виробництва.

Характеристики ефективності підприємства не можуть бути повними без аналізу ліквідності. Ліквідність (платоспроможність) - це показник фінансового стану, який показує, наскільки швидко підприємство може легко продати свої активи, отримати гроші та погасити борги як строк їх погашення. Аналіз основних показників ліквідності ПАТ «ВО« Конті » буде базуватися на даних табл. 2.4.

Загальний коефіцієнт покриття є важливим показником платоспроможності. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань [14,с.38].

Таблиця 2.4 Оцінка ліквідності та платоспроможності ПАТ «ВО «Конті»

Показник

Роки

Відхилення 2019р до 2017р

2017

2018

2019

1. Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)

1,09

1,73

1,66

0,57

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

1,05

1,53

1,43

0,38

3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності

0,06

0,28

0,20

0,14

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,05

0,19

0,08

0,03

5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів

0,83

0,89

0,85

0,01

6. Частка виробничих запасів в оборотних активах

0,02

0,06

0,07

0,05

Як показав аналіз, за всі звітні періоди компанія має значення цього показника в межах нормативних значень у 2019 році, воно зросло на 0,57 бала, що склало 1,66. Якщо компанія має намір мобілізувати оборотні активи у вигляді грошових коштів та грошових коштів у розрахунках для покриття зобов'язань, можна отримати швидкий коефіцієнт ліквідності. Він дорівнює частці відокремлення цієї частини оборотних активів у сумі поточних зобов'язань підприємства. Теоретично обґрунтована оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5-1,0. У нашому випадку в 2019 році значення цього показника становить 1,43. Найбільш мобільна частина оборотних активів - це гроші. Поточні активи в грошах готові до виплати та погашення негайно, тому їх відношення до поточних зобов'язань підприємства називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності [14, с.338]. Компанія має досить низькі (майже нульові) значення цього коефіцієнта (від 0,05 - у 2017 році до 0,08 - у 2019 році), що свідчить про брак найбільш мобільних активів - грошових коштів.

Фінансова стійкість підприємства - одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Фінансова стабільність передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупатися грошовими надходженнями від управління, а прибуток для забезпечення самофінансування та незалежності підприємства від зовнішніх джерел власності (активів) [27, с.73].

Аналіз фінансової стійкості ПАТ «ВО «Конті» буде здійснюватися з використанням інформації фінансової звітності підприємства (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Оцінка фінансової стійкості ПАТ «ВО«Конті»

Показник

Роки

Відхилення 2019р до 2017р

2017

2018

2019

1. Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу)

0,21

0,19

0,15

-0,06

2. Маневреність робочого капіталу

0,27

0,27

0,35

0,08

3. Коефіцієнт фінансової залежності

4,72

5,31

6,80

2,08

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,29

1,99

2,28

1,99

5. Коефіцієнт концентрації залученого капітал

0,79

0,81

0,85

0,06

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

0,08

0,61

0,70

0,62

7. Коефіцієнт довгострокових зобов'язань

0,02

0,36

0,40

0,37

8. Коефіцієн тпоточних зобов'язань

0,98

0,64

0,60

-0,37

9. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу

3,72

4,31

5,76

2,04

10. Коефіцієнт забезпечення власними коштами

0,06

0,09

-0,01

-0,06

11. Коефіцієнт фінансової стабільності

0,27

0,23

0,17

-0,10

12. Коефіцієнт фінансового лівериджу

0,09

1,57

2,29

2,21

13. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом

2,64

3,64

2,84

0,20

Розрахунки показують, що фінансовий стан ПАТ "ВО" Конті "незначно погіршився, оскільки коефіцієнт автономії, який характеризує частку активів власників підприємства у загальній сумі активів, перероблених на його діяльність, зменшився порівняно з 2017 роком на 0,06 бала.

У той же час значення цього коефіцієнта нижче, ніж критичні оцінки, прийняті у світовій практиці. Наприкінці 2019 року лише 15% майна компанії було покрито власним капіталом, а отже, фінансування господарської діяльності з позикових коштів здійснюється в неприйнятних межах.

Маневреність оборотних коштів характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у його загальній сумі, тобто визначається відношенням їх вартості до розміру оборотних коштів [26, с.79]. Аналіз порівнянь показує, що компанія на початок та кінець звітного періоду має низьку фінансову стабільність, але у 2019 році зростає на 0,08 і становить наприкінці звітного періоду 0,35.

Важливим показником для визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стійкості, який характеризує співвідношення власних і позикових коштів і обчислюється шляхом ділення власного капіталу на позиковий капітал. Згідно з підрахунками, компанія є фінансово нестабільною, оскільки значення цього показника у 2019 році менше критичного на 0,83 бала і становить 0,17 бала.

Міра фінансового важеля характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до власного капіталу. Збільшення коефіцієнта фінансового важеля свідчить про збільшення фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. У цьому випадку більш докладно аналізуються показники пасивів компанії. У нашому випадку компанія має високий ступінь фінансового ризику, оскільки в усі звітні періоди значення цього показника вище критичного.

Ділова активність підприємства характеризується абсолютними та відносними показниками ефективності використання ресурсів та обсягів господарської діяльності. Розрахунок показників ділової активності ПАТ "ВО" Конті "наведено в таблиці 2.6.

Отже, за даними розрахунків чистий прибуток підприємства ПАТ «ВО «Конті» зріс на 27 672 тис. грн., в 6,6 разів і в 2019 році має позитивне значення в розмірі 32 643 тис. грн. Позитивним зрушенням слід вважати зростання фонду оплати праці підприємства в 2019 році в 3,1 рази.

Ефективність використання ресурсів визначається їх оборотністю -оборотом, виміряним у часі. З усіх активів підприємства тільки невелика частина вільна - грошові кошти в касі та на рахунках в банку. Інші знаходяться в обігу: вкладені необоротні й оборотні активи, причому оборотні активи є найбільш мобільною частиною активів. Вони постійно поновлюються на всіх етапах господарської діяльності.

Таблиця 2.6 Оцінка ділової активності ПАТ «ВО «Конті»

Показники

Роки

Відхилення 2019 рік до 2017 року

2017

2018

2019

+,-

%

1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.

444147

586542

829408

385261

86,74

3. Валовий прибуток, тис.грн.

24691

48427

90503

65812

в 2,66р

4. Чистий прибуток, тис. грн.

4971

15565

32643

27672

в 55,6р

5. Продуктивність праці

68

45

40

-27

-40,37

6. Фонд оплати праці, тис. грн

6542

13060

20489

13947

в 2,13р

7. Додана вартість, тис. грн

17739

38180

67734

49996

в 2,81р

8. Коефіцієнт оборотності оборотних активів

4,50

3,73

2,57

-1,93

-42,94

9. Тривалість обороту оборотних активів, дні

81,16

97,94

142,24

61,08

75,26

10. Коефіцієнт оборотності запасів

196,25

43,66

19,43

-176,82

-90,10

11. Тривалість обороту запасів, дні

1,86

8,36

18,79

16,93

в 9,10р

12. Тривалість операційного циклу, дні

76,01

92,49

135,26

59,26

77,96

13. Тривалість обороту власного капіталу, дні

31,19

22,18

26,45

-4,74

-15,21

14. Коефіцієнт завантаження власного капіталу

0,06

0,06

0,07

0,01

24,17

15. Фондоозброєність праці (за оплатою праці)

3,70

2,25

1,62

-2,08

-56,16

16. Матеріаломісткість господарської діяльності

0,77

0,64

0,67

-0,10

-13,12

17. Трудомісткість господарської діяльності

0,05

0,06

0,10

0,05

90,96

18. Фондомісткість господарської діяльності

0,02

0,01

0,01

0,00

-18,30

19. Матеріаловіддача

1,29

1,57

1,49

0,20

15,10

Тривалість обороту характеризується кількістю днів, протягом яких активи проходять усі етапи одного циклу. Оборотність оборотних активів - можливість звільнення їх від господарської діяльності та способів більш ефективного використання коштів. Сума звільнених (додатково залучених) оборотних активів в результаті зміни їх обороту може бути визначена шляхом множення фактичного одноденного обороту від чистого доходу (доходу) за звітний період на різницю між оборотом (у днях) звітний та базовий періоди, тобто кількість обороту днів прискорення. За даними аналізу, значення цього показника зросло на 61 день, що є негативним зрушенням.

Оборот запасів - формування чистого доходу в 2017 році склало 2 дні, а в 2019 році збільшилося на 17 днів. Оборотність активів характеризує ефективність використання всього майна підприємства на балансі. Цей показник у 2019 році становить 19 днів.

Сукупними показниками оборотності короткострокових активів та зобов'язань є тривалість операційного та фінансового циклів. Операційний цикл ПАТ «ВО« Конті »триває 135 днів, що на 59 днів більше, ніж у 2017 р. Таким чином, у 2019 році на продаж та оплату готової продукції потрібно на 77,96% більше часу.

Кінцевий результат підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальною сумою прибутку на одиницю ресурсів. Прибуток і рентабельність - основні показники ефективності, що характеризують. Вивчення цих показників разом дає можливість всебічно оцінити ефективність господарської діяльності ПАТ «ВО «Конті» (табл.2.7).

Таблиця 2.7 Оцінка рівня ефективності господарської діяльності ПАТ «ВО «Конті»

...

Показник

Роки

Відхилення 2019 до 2017

2017

2018

2019

1. Валова рентабельність виробничих витрат

5,89

9,00

12,25

6,36

2. Коефіцієнт окупності виробничих витрат

16,99

11,11

8,16

-8,82

3. Коефіцієнт окупності чистого доходу

17,99

12,11

9,16

-8,82

4. Рентабельність операційної діяльності

1,21

2,82

4,07

2,86

5. Рентабельність господарської діяльності

1,93

3,25

4,44

2,51

6. Рентабельність підприємства

1.13

2,53

3,66

2,52

7. Чиста рентабельність виручки від реалізації продукції

1,12

2,65

3,94

2,82

8. Рентабельність активів

4,16

8,60

8,68

4,52

9. Коефіцієнт покриття виробничих витрат

0,94

0,92

0,89

-0,05

10. Коефіцієнт покриття витрат операційної діяльності

0,99

0,97

0,96

-0,03

11. Коефіцієнт покриття адміністративних витрат

0,04

0,04

0,05

0,02

12. Коефіцієнт покриття витрат на збут

0,01

0,01

0,01

0,00

13. Співвідношення адміністративних витрат і собівартості реалізованої продукції

0,04

0,04

0,06

0,02


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.