Проблеми формування фінансових ресурсів підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дипломну роботу присвячено проблемі фінансових ресурсів підприємства та резерви їх збільшення.

В першому розділі розглядаються загальні основи формування та використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах. Проводиться дослідження теоретичних аспектів фінансових ресурсів підприємства. Вивчаються нормативно-правові основи формування і використання фінансових ресурсів підприємства. Визначаються їх особливості на даному підприємстві.

В другому розділі проведений аналіз стану формування та використання фінансових ресурсів підприємства ПрАТ «Укртелеком». Проводиться дослідження розміщення та використання фінансових ресурсів даного підприємства, а також оцінка їх фінансового стану. Розглянуті напрямки оптимізації джерел формування та використання фінансових ресурсів підприємства. Визначені шляхи вдосконалення структури фінансових ресурсів підприємства та виокремленні джерел для поліпшення його фінансового стану.

Ключові слова: фінансові ресурси, формування фінансових ресурсів , ефективність використання.

Фінансовий стан підприємства визначається формуванням і використанням його ресурсів. Він характеризується забезпеченістю власними обіговими коштами, станом нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, станом та динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотністю коштів, платоспроможністю та іншими підсумками фінансово-господарської діяльності підприємства, які дозволяють дати оцінку досягнутим результатам та зробити висновки про рівень фінансово стану підприємства.

Формування та використанням фінансових ресурсів підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній цілі.

Ефективно розміщені фінансові ресурси підприємства є передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому. Ефективні форми управління фінансовими ресурсами дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток.

Актуальність теми. Основною метою управління фінансовими ресурсами на підприємстві є їх оптимізація, тобто процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Тому комплексна розробка теоретичних і практичних питань формування та використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах, а також визначення напрямів підвищення їх ефективності є актуальною проблемою сьогодення, що і стало причиною вибору теми магістерської роботи.

Питаннями формування та використання фінансових ресурсів займалися такі вітчизняні вчені, як М. Д. Білик, І. О. Бланк, О. Д. Василик, І. В. Зятковський, Л. О. Лігоненко, В. М. Опарін, К. В. Павлюк, А. М. Поддєрьогін та інші. Над дослідженням проблем функціонування фінансових ресурсів підприємств працювали російські та зарубіжні вчені Ю. Брігхем, Р. Брейлі, В. В. Бочаров, Г. Дональдсон В. В. Ковальов, С. Майєрс, Дж. С. Мілль, В. М. Родіонова, М. В. Романовський, В. А. Слєпов, та ін.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо фінансових ресурсів підприємства, аналізу їхнього формування та використання, а також пошуку сучасних методів щодо їх покращення.

Відповідно до поставленої мети в роботі передбачено вирішення таких основних завдань:

1. розглянути економічну сутність та види фінансових ресурсів і дати їм характеристику;

2. виокремити джерела формування фінансових ресурсів підприємства;

3. уточнити напрямки використання ресурсів підприємства;

4. проаналізувати джерела формування фінансових ресурсів;

5. провести оцінку ефективності використання фінансових ресурсів підприємства;

6. дослідити напрями оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприємства у сучасних умовах;

7. виявити шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства в сучасних умовах.

Об'єктом дослідження є фінансові ресурси підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-прикладні засади формування та використання фінансових ресурсів підприємства.

Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, закони України, фінансова звітність.

У роботі використовуються метод аналізу, метод синтезу, метод формалізації. Інформаційною базою наукового дослідження є фінансова звітність підприємства ПрАТ «Укртелеком».



1. Теоретичні основи фінансових ресурсів підприємства

1.1 Сутність, роль та значення фінансових ресурсів

фінансовий звітність практичний

Вплив фінансів на процес розширеного відтворення починається з трансформації валового внутрішнього валового продукту у відповідні фонди. Саме тоді фінанси починають діяти як складова частина економічного механізму держави. Матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси. І це виділяє фінанси із сукупності економічних категорій. Можна сказати, що фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє конкретне вираження у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.

В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, що подаються в словниках та науковій літературі, не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю. Підходи до визначення фінансових ресурсів представленні в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Сутність поняття «Фінансові ресурси»

Автор	Визначення поняття «фінансові ресурси»
Бірманю О.М.	характеризує фінансові ресурси як виражену в грошах частину національного доходу, сконцентровану безпосередньо в державі чи підприємствах для використання на цілі розширеного відтворення і на загальнодержавні потреби
Сичов. М.Г.	підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження грошові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продуту і національного доходу.
Гуйда.Т.В	визначає фінансові ресурси як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зростання матеріального добробуту суспільства.
Коробов. М.Я	визначає фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення.
Павлюк К.В	грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб. В цьому визначенні виражені економічна основа, зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення. В економічній літературі зустріч. різні визначення межі функт. фінансових ресурсів.

Щоб побудувати поняття "фінансові ресурси" необхідно виходити, перш за все, з поняття "ресурси". Слово "ресурси" походить від французького "ressource", що означає - допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо) на певні цілі. В економічній теорії ресурси прийнято поділяти на чотири групи (рис. 1.1)

Рис.1

фінансовий звітність практичний

Складові ресурсів виробництва

Економічна категорія «ресурси» має ряд основних особливостей:

1. потреба в ресурсах пов'язана з процесом суспільного виробництва та створення споживчої вартості;

2. структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин;

3. використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення (ресурси із матеріально-уречевленої форми переходять у вартісну або фінансову).

Природні, матеріальні, трудові ресурси властиві будь-якому виробництву. Вони називаються "базовими". Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва. їх відносять до похідних. Тому, враховуючи специфічність категорії фінансів, для визначення поняття фінансових ресурсів можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. А саме:

1. джерело створення фінансових ресурсів;

2. форма виявлення фінансових ресурсів;

3. цільове призначення фінансових ресурсів.

Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку.

Отже, фінансові ресурси мають певні критерії визначення (джерело створення, форму виявлення та цільове призначення) та характерні ознаки як економічної категорії і виражають фінансовий результат процесу відтворення.

1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів. Вони створюють передумови для стабільного процесу виробництва, його постійного зростання, а також визначають конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Функціонування ринкової економіки в Україні можливе за умов зростання ефективності використання фінансових ресурсів. Для забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємствах має бути розроблена спеціальна фінансова політика, яка направляється на залучення фінансових ресурсів із різних джерел для його потреб у майбутньому [34, с. 236].

Ресурси підприємств є необхідною умовою їх функціонування та здійснення процесу розширеного відтворення у всіх формах та на всіх стадіях. Головною проблемою для підприємства є постійна недостатність власних фінансових ресурсів.

Формування фінансових ресурсів підприємства - це складний процес, який орієнтується на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем і з забезпеченням високої якості їх використання [39, с. 140 - 142].

На формування фінансових ресурсів підприємства впливають різні чинники, які у відношенні до підприємств доцільно поділяти на внутрішні та зовнішні чинники. Внутрішні чинники - це несистематичні чинники, які пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства, а зовнішні - це систематичні чинники, що не пов'язані безпосередньо з діяльністю підприємства, але впливають на неї.

До внутрішніх чинників належать:

1. уточнення фінансових завдань;

2. якісне управління фінансовими ресурсами;

3. оптимізація партій продукції з метою мінімізації запасів та від повідних витрат;

4. розробка оптимальної структури виробництва з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

5. налагодження роботи з посередниками та забезпечення взаємозв'язку збутової стратегії з виробничою;

6. вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

7. уточнення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в проміжку «ціна - якість»;

8. аналіз ринку продукції;

9. якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

10. розробка планів роботи з контрагентами та її погодження з фінансовим планом підприємства;

11. планування маркетингової діяльності;

12. аналіз цін конкурентів та пошук шляхів їх зниження;

13. аналіз структури витрат підприємства та шляхи її оптимізації;

14. оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

15. характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників відноситься: інфляція, зменшення або зростання цін на ресурси та розвиток фінансового ринку, стан розвитку фінансового ринку та стан економіки в цілому [5, с. 135 - 136].

Усі ці чинники мають вплив на формування фінансових ресурсів підприємства через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел.

Забезпечення підприємства достатнім обсягом фінансових ресурсів, підвищення ринкової вартості та максимізація прибутку є основним завданням управління фінансовими ресурсами.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні та залучені кошти.

До власних коштів відносяться:

1. статутний капітал - це капітал підприємства, який створений із внесків засновників, або з номінальної вартості акцій підприємства [18, с. 64]. Сума статутного капіталу зазначається в установчих документах. Він забезпечує врегулювання відносин власності та управління підприємством. Сума статутного капіталу не може бути меншою за суму, яка встановлена законодавством [41, с. 127 - 128];

2. амортизаційні відрахування - це поступове перенесення вартості основних фондів на виготовлені продукти [18, с. 64]. Вони є одним із найдешевших джерел фінансування, адже не оподатковуються і не потребують витрат на мобілізацію. Розмір амортизаційних відрахувань залежить від норм амортизації, структури груп та їх балансової вартості [ 66, c. 57].

Підприємство повинно саме обирати метод нарахування амортизаційних відрахувань, що зможе прискорити процес оновлення основних засобів, підвищити продуктивність їхньої активної частини та збільшити розміри власних фінансових ресурсів підприємства;

3. дохід - це кошти, які отримуються у результаті продажу товарів чи послуг;

4. прибуток - це сума коштів на яку доходи більші за витрати.

До джерел формування власних фінансових ресурсів підприємства належать ті кошти, які безпосередньо формуються із фінансово-господарської діяльності підприємства і їм належить велика частка у формуванні власного капіталу підприємства.

До залучених коштів підприємства належать:

1. отримані кредити;

2. пайові внески громадян;

3. мобілізовані на фінансовому ринку кошти;

4. кошти, які надходять до підприємства за рахунок випуску та емісії акцій;

5. кошти, які формуються у зв'язку з розподілом фінансових ресурсів між державним та місцевими бюджетами

6. кошти цільових фондів, які надаються на безповоротній основі;

7. страхові відшкодування тощо.

Залучені кошти надають змогу новим підприємствам сформувати свій капітал, а уже створеним підприємствам збільшити розмір свого капіталу [18, с. 65 - 66].

На підприємстві при формування фінансових ресурсів потрібно дотримуватися таких принципів:

1. урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

2. забезпечення відповідності обсягу залучених фінансових ресурсів обсягу сформованих активів;

3. забезпечення високоефективного використання фінансових ресурсів під час господарської діяльності підприємства, що передбачає дотримання певної відповідності між складовими фінансових ресурсів і напрямами їх використання;

4. забезпечення оптимальності структури джерел фінансування з позиції ефективного їх функціонування - цей принцип передбачає формування певного співвідношення між власними та позиковими ресурсами підприємства;

5. забезпечення мінімізації витрат щодо формування фінансових ресурсів із різних джерел - реалізація цього принципу пов'язана з розрахунком вартості кожної окремої складової фінансових ресурсів та залучення його із таких джерел, які б забезпечували мінімальні витрати з формування та використання певних видів власних та позикових фінансових ресурсів [44, с. 198].

Подєрьогін А. М. пропонує класифікувати джерела формування фінансових ресурсів підприємства за такими напрямками:

1. фінансові ресурси, які формуються під час створення підприємств;

2. ресурси, що формуються із власних і прирівняних до них коштів;

3. кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку;

4. фінансові ресурси, що надходять в процесі розподілу грошових надходжень.

Виділяють такі джерела формування фінансових ресурсів, які представлені в таблиці 1.1.



Таблиця 1.1 - Джерела формування фінансових ресурсів

1. створюються під час заснування підприємства із внесків засновників у статутний капітал:	1.1 акціонерний капітал;
	1.2 внески членів товариства
	1.3 бюджетні кошти;
	1.4 внески членів товариства
	1.5 галузеві фінансові ресурси
2. створюються за рахунок власних і прирівняних до них коштів:	2.1 доходи від операційного, інвестиційної, фінансової діяльності:	2.1.1 валовий і чистий дохід
		2.1.2 прибуток від основної діяльності
		2.1.3 прибуток від операційної діяльності
		2.1.4 прибуток від фінансових операцій
		2.1.5 прибуток від іншої діяльності та надзвичайних подій
		2.1.6 прибуток від іншої діяльності та надзвичайних подій
	2.2 Надходження:	2.2.1 амортизаційні відрахування
		2.2.2 цільові надходження
		2.2.3стійкі пасиви тощо
3. мобілізуються на фінансовому ринку:	3.1 надходження від емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів
	3.2 фінансовий лізинг, комерційні та банківські кредити
4. надходять у процесі розподілу грошових надходжень:	4.1 кошти, які надійшли від асоціацій, галузевих структур
	4.2 страхові відшкодування
	4.3 бюджетні інвестиції, асигнування, дотації, субсидії

фінансовий звітність практичний

Так як деякі науковці під фінансовими ресурсами підприємства розглядають капітал, то можна виокремити структуру джерел формування фінансових ресурсів. Джерела формування фінансових ресурсів поділяються на власний та позиковий капітал. До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Позиковий капітал поділяється на довгостроковий та короткостроковий.

Довгостроковий позиковий капітал включає в себе: довгострокові банківські кредити, довгострокові фінансові та інші зобов'язання. Короткостроковий позиковий капітал складається із короткострокових банківських кредитів, поточних зобов'язань за рахунками та кредиторської заборгованості.

Довгостроковий та короткостроковий капітал підприємства використовують для фінансування необоротних та оборотних активів та для проведення діяльності в результаті якої можна отримати дохід і прибуток та виконати свої зобов'язання перед контрагентами.

Отже, за джерелами формування фінансові ресурси можна структурувати таким способом:

1. кошти, які сформовані за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб у статутний фонд під час заснування підприємства;

2. ресурси, які формуються за рахунок доходів і прибутків від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, амортизаційних відрахування, цільових надходження, стійкі пасиви у вигляді кредиторської заборгованості;

3. ресурси, які розміщуються на фінансовому ринку від емісії акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, отримані банківські і комерційні кредити;

4. ресурси, які формуються за рахунок бюджетних інвестицій, державних дотацій та субсидій, страхових відшкодувань [10, с. 53 - 57].

Кожне джерело формування фінансових ресурсів має певні позитивні та негативні ознаки. Власним фінансовим ресурсам підприємства притаманні простота та швидкість залучення, забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, зниженням ризику банкрутства, збереженням повного управління і контролю з боку засновників. Обсяги залучення власних фінансових ресурсів підприємства обмежені. Це залежить від ефективної діяльності підприємства у попередньому періоді та його фінансових можливостей.

На відміну від власних фінансових ресурсів, позиковим притаманні широкі можливості залучення активів і зростання обсягів діяльності підприємства. Однак залучення позикових коштів має певні труднощі. Використання позикових коштів підприємства збільшує ризик неплатоспроможності та зменшує його фінансову стійкість.

У сучасних умовах діяльності підприємства не можна надати перевагу якомусь одному джерелу формування фінансових ресурсів через негативні наслідки. При використанні лише власних коштів виникають проблеми з обмеженням зростання фінансового потенціалу підприємства, а використання позикових та залучених коштів у великих обсягах дійсно дає можливість виживання та прогресивного розвитку в умовах нестабільності, що значно підвищує ступінь ризику у фінансовій діяльності підприємств [12, с. 95 - 98].

Наявність значної питомої ваги власних фінансових ресурсів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств, тоді як висока частка позичених свідчить про певні фінансові проблеми [51, c. 9].

Співвідношення власних і позикових коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства формує показник структури капіталу підприємства, який є одним із найголовніших критеріїв оцінки фінансового стану підприємства.

Вибір варіантів залучення позикових коштів має бути привабливим лише за умови підтримання нормальної кредитної політики, врахуванні переваг та недоліків. Використання позичкового капіталу в багатьох випадках має свої плюси, так як заборгованість вигідна в період підвищення темпів інфляції, а плата за користуванням позиковим капіталом належить до валових витрат і не оподатковується. У сучасних умовах більш вигідніше користуватися власними фінансовими ресурсами, ніж позиковими. Велика частка позикових коштів підвищує ризик банкрутства, тому не дуже потрібно використовувати можливості залучення позикових коштів без особливої необхідності [57, с. 146 - 147].

Костецький В. В. вважає, що у сучасних умовах підприємства повинні сформувати таку структуру фінансових ресурсів, яка б забезпечувала б зростання їх ефективної діяльності, платоспроможності, фінансової стійкості та мінімізувала можливі фінансові ризики [37, c. 48].

Формування з різних джерел фінансових ресурсів дає можливість підприємству вчасно інвестувати кошти у нове виробництво, забезпечувати розширення й технічне переозброєння діючих основних засобів, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження та ін.

У ході формування фінансових ресурсів підприємств велику роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх джерел.

Аналіз формування фінансових ресурсів підприємства має здійснюватися за такою послідовністю:

1. На першому етапі аналізуються джерела формування капіталу: оцінка структури джерел фінансових ресурсів у цілому, аналіз джерел власних та позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості.

2. На другому етапі проводиться аналіз активів підприємства: аналіз складу і структури капіталу, аналіз оборотного капіталу та дебіторської заборгованості.

3. На третьому етапі проводиться аналіз ліквідності балансу підприємства, який передбачає певну перебудову активів за ознакою ліквідності і пасивів та ознакою терміновості їх погашення. Головною метою цього етапу є перевірка балансу надходження і витрачання фінансових ресурсів підприємства, тобто його здатність за певний період часу розраховуватись за своїми зобов'язаннями власним майном.

4. На четвертому, проводиться порівняння фінансових показників одного підприємства з іншими або за різні звітні періоди, таким чином розраховується узагальнюючий рейтинговий показник.

Для аналізу формування фінансових ресурсів підприємства перші 2 етапи є обов'язковими [12, с. 98 - 100].

Проблеми джерел фінансування підприємств притаманні кожному підприємству. На фінансову стійкість підприємства впливають власний, залучений і позиковий капітал. З одного боку він формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні їх активів, а з іншого, являє собою зобов'язання перед конкретними власниками - державою, юридичними і фізичними особами. Підприємство, яке користується тільки власними фінансовими ресурсами, має досить високу фінансову стійкість, але цим підприємство скорочує темпи свого розвитку в майбутньому, не використовуючи додаткових джерел фінансування.

Отже, при формуванні фінансових ресурсів підприємства потрібно врахувати велику кількість внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на його функціонування. Усі підприємства залежать від взаємовідносин зі своїми партнерами, попиту на продукцію, тенденцій розвитку галузі, економіки країни та інших незалежних від підприємства чинників. Окрім того, внутрішні фактори, які включають в себе стан основних засобів підприємства та рівень їх механізації, обмеженість виробничої потужності, рівень кваліфікації працюючих та інші, які враховують певні особливості при формуванні величини та структури фінансових ресурсів.

Формування фінансових ресурсів із різних джерел надає можливість підприємству свідомо реагувати на зміни потреб ринку, розширювати асортимент своєї продукції та збільшувати масштаби виробництва. Під час формування ресурсів важливо притримуватися оптимального співвідношення між джерелами формування за для забезпечення нормальної фінансової стійкості підприємства [39, с. 144 - 145].

Функціонування ринкової економіки України можливе за умови ефективності використання фінансових ресурсів. Використані ресурси, формуючи ресурсний потенціал окремого підприємства, є часткою ресурсного потенціалу економіки в цілому чи окремих галузей.

Використання фінансових ресурсів може здійснюватися підприємством за такими напрямками:

1. платежі організаціям фінансово-банківської системи, обумовлені виконанням фінансових зобов'язань (податкові платежі до бюджету, страхові платежі, виплата відсотків за користування банківськими кредитами, погашення раніше отриманих позик тощо);

2. реінвестування пов'язане з розширенням та технічним оновленням виробництва, переходом на нові прогресивні технології, використання «ноу-хау»;

3. інвестування фінансових ресурсів у цінні папери інших суб'єктів господарювання: акції, облігації, які є об'єктом купівлі-продажу на ринку;

4. використання фінансових ресурсів на забезпечення потреб соціального характеру;

5. поточні витрати на виробництво і реалізацію (робот, послуг);

6. інвестування коштів у поповнення оборотних активів і поширення асортименту продукції, що виробляється;

7. інвестування коштів у науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки і придбання нематеріальних активів;

8. створення резервів тощо.

З практичної точки зору доцільно групувати напрямки використання фінансових ресурсів підприємства за видами активів і витрат (рис. 1.1). Розмежування існуючих напрямків використання фінансових ресурсів підприємства дозволяє врахувати специфіку і функції кожного з них для ефективного управління з метою стійкого розвитку підприємства.



Рисунок 1.2 - Напрями використання фінансових ресурсів підприємства

До необоротних активів належать: основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення, інші активи.

До оборотних активів відносять: запаси, дебіторську заборгованість, короткострокові фінансові вкладення.

Затрати на виробництво продукції включають в себе: матеріальні витрати, оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші витрати.

Затрати на збут продукції складаються із: транспортних затрат, реклами, представницьких витрат, зберігання і реалізації продукції, страхування, нормативних недостач.

До управлінських витрат відносять: адміністративно-управлінські витрати, утримання загальногосподарського персоналу, витрати на інформаційні, аудиторські, консалтингові послуги.

До інших витрат належать: відсотки до оплати, витрати по наданню в тимчасове користування активів підприємства, витрати по вибуттю основних засобів та інших активів, оплата кредитних послуг.

Фінансові ресурси, опосередковуючи виробничу діяльність господарю- ючого суб'єкта, забезпечують її безперебійність, що значною мірою досягається за рахунок синхронізації їх надходження і витрачання. В протилежному випадку дисбаланс використання фінансових ресурсів загрожує виникненню банкрутства. Кошти, які підприємство отримує від реалізації продукції, уможливлюють відновлення процесу виробництва, але при цьому частина доходу може спрямовуватись на відтворення фінансових ресурсів.

Ресурси, які не приймають участь у процесі, можуть бути використані для відтворення у формі короткострокових і довгострокових фінансових вкладень. Таке використання фінансових ресурсів з метою отримання доходу, уже є їх розширеним відтворенням, що підвищує ефективність всього відтворювального процесу на підприємстві [39, с. 143 - 147].

Важливим завданням при визначенні напрямів використання фінансових ресурсів підприємства є їх оптимізація та раціональний перерозподіл. Оптимальний варіант формування та використання фінансових ресурсів базується на застосуванні системно-аналітичного підходу до управління фінансами. В основі цього підходу лежить доцільність управлінського рішення, яке визначається ситуацією, що формується під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Досить суттєвою допомогою в управлінні фінансовими ресурсами, зокрема, у частині їх використання у господарській діяльності для підвищення ефективності є інформаційні технології. В епоху інформаційного суспільства жодне підприємство не обходиться без використання різноманітного інформаційного забезпечення, яке не лише підвищує оперативність обробки та отримання інформації, а й допомагає підтвердити чи спростувати рішення про зміни на підприємстві. Тому фінансування розвитку інформаційних технологій можна визначити як важливий напрям спрямування наявних ресурсів підприємства [26, c. 55].

1.3 Показники ефективності використання фінансових ресурсів

Ефективність використання фінансових ресурсів можна розглядати з позиції їх складу та структури джерел фінансових ресурсів. Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, постійного і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов'язане.

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялись і куди їх вкладено [ ].

Велике значення для самостійності і незалежності підприєм­ства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка влас­ного капіталу і менша -- позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється низкою причин:

1. для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов'яз­ково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб'єкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

2. позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3. якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання господарюючим суб'єктом позикових коштів на досягнення визначеної мети.

4. юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5. у разі недосягнення поставленої мети господарюючий суб'єкт може просто «проїсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У разі недосягнення поставленої мети через «проїдання» позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо [ ].

Але в окремих випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним більше використовувати власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може ефективнішим буде застосування позикового капіталу й отримання більших доходів, але проте з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Правильна фінансова політика допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності. Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьо­ма показниками:

1. Коефіцієнтом фінансової незалежності (), (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу до загального капіталу (формула 1.1):

1.1

Де, ВК - власний капітал;

ВБ - валюта балансу.

2. Коефіцієнтом фінансової залежності (), який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального капіталу (формула 1.2).

1.2

Де, ПК - позиковий капітал.

3. Коефіцієнтом фінансового ризику (, плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного (формула 1.3):



1.3

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства [ ].

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70 : 30; 60 : 40; 50 : 50). На нашу думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

На тих підприємствах, де коефіцієнт обертання низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підпри­ємствах, де обертання капіталу високе, цей показник може бути більше 1.

Аналіз джерел власних коштів. Під час подальшого аналізу необхідно вивчити динаміку і струк­туру власного та позикового капіталу, з'ясувати причини змін окремих їхніх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період [ ].

Аналіз джерел позикових коштів. Окремо розглядаються динаміка і структура позикових коштів, для чого доцільно складати окрему аналітичну таблицю. Перелік показників позикових коштів у подібних таблицях залежить від видів залучених коштів, які застосовує господарюючий суб'єкт у своїй діяльності.

Аналіз кредиторської заборгованості. Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру кредиторської заборгованості, частоту і причини створення простроченої кредиторської заборгованості.

Особлива увага має приділятися даті виникнення кредиторської заборгованості, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення. Окремо вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Вона розраховується за формулою 1.4:



Де, Ткз -- середня тривалість кредиторської заборгованості;

СЗКЗ -- середні залишки кредиторської заборгованості;

Дн -- дні періоду;

СКО -- сума кредитових оборотів за розрахунками з кредиторами.

Для вивчення складу і структури кредиторської заборгованості, її динаміки доцільно також складати спеціальну аналогічну таблицю [ ].

Зростання кредиторської заборгованості заслуговує негативної оцінки. Позитивним є повне погашення на кінець року поточних зобов'язань із позабюджетних платежів.

Аналіз дебіторської заборгованості підприємства. Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості, крім випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів.

Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою 1.5:

Де, -- тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості, дні;

СЗ -- середні залишки заборгованості за розрахунками дебіторів;

Дн -- дні аналізованого періоду;

ДО -- сума дебетового обороту за розрахунками дебіторів.

Показники оборотності дебіторської заборгованості можна порівнювати в динаміці, із середніми по галузі тощо [ ].

У фінансово-аналітичній роботі набув поширення термін «активи підприємства». Активи підприємства -- це все те, що має вартість, належить підприємству і відображується в активі бухгалтерського балансу. В активі балансу наводиться інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, про залишки вільної готівки.

Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу статті розміщено залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення на готівку). За цією ознакою розрізняють активи іммобілізовані (статті розділу І активу балансу) та мобільні (статті розділів ІІ і ІІІ активу балансу).

Іммобілізовані активи -- це основний капітал, мобільні активи -- це поточні активи, або оборотний капітал.

Оборотний капітал може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) та у сфері обігу (готова продукція на складах і товари, засоби у розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі, на рахунках у банку тощо), тобто може функціонувати у грошовій та матеріальній формах [ ].

Розміщення засобів підприємства має велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладено в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.

Ефективність використання фінансових ресурсів припускає не тільки віддачу від кожного виду ресурсу, але й оптимальність структури останніх. На практиці важливо не тільки визначити загальні економічні результати, але і проаналізувати чинники, що їх обумовили. Іншими словами, мова йде про встановлення причин підвищення або зниження рівня ефективності використання фінансових ресурсів. Причин цих може бути багато, але, насамперед, це динаміка зміни поміжних показників, що в їхньому взаємозв'язку і взаємозумовленості формують узагальнюючий показник. Для того щоб виконати подібного роду аналіз, варто представити узагальнюючий показник як функцію від проміжних показників ефективності. Модель такого показника являє собою середній розмір проміжних показників ефективності, зважених по частці факторних фінансових ресурсів у сукупному обсязі цих ресурсів, розраховується за формулою 1.6:

1.6

Де, /Р, /Р - відповідно питома вага основ­них і оборотних засобів як складових фінансових ресурсів підприємства в загальному обсязі його фінансових ресурсів.

З іншого боку, джерелами фінансових ресурсів підпри­ємства є кошти власні, позикові і залучені [ ]. При цьому під позиковими і залученими коштами ми будемо розуміти суму довгострокових, короткострокових кредитів і креди­торської заборгованості, і називати їх спрощено позиковими коштами. Такий поділ, оскільки довгострокові кредити в да­ний час практично відсутні, буде у певній мірі відповідати меті визначення ступеня використання джерел фінансових ресурсів підприємства.

Тоді узагальнюючу модель показника оцінки ефектив­ності використання фінансових ресурсів підприємства мож­на записати в наступному вигляді (формула 1.7):

1.7

Де, Дс , Дз - відповідно вироблений доход від використання власних і позикових коштів;

Сс, Сз - відповідно власні і позикові кошти;

Сс/Р, Сз/Р - відповідно питома вага власних і позикових у загальній сумі фінансових ресурсів підприємства;

Дс/Сс, Дз/Сз - відповідно ресурсовіддача власних і позикових коштів підприємства.

Застосування подібного підходу при побудові узагаль­нюючих моделей показників ефективності використання фі­нансових ресурсів підприємства дає можливість аналізувати не тільки складові доходу підприємства (у нашому випадку їх дві. а може бути і більше), але і чинники, що впливають на їхнє формування.

Як правило, оцінка діяльності підприємства ведеться по закінченні звітного періоду (в існуючій практиці звичай­но за рік. рідше - за квартал). При цьому, чим триваліше пе­ріод, тим більше усереднюються як вихідна інформація, так і показники. Тому точність розрахунків, особливо за приве­деними моделями, буде значною мірою залежати від прави­льності вибору проміжку часу, де накопичена інформація дасть найбільш точні дані. Ми вважаємо, що таким проміж­ком часу може бути цикл трансформації фінансових ресурсів.

Під циклом трансформації ми будемо розуміти період часу, протягом якого знайшла своє повне завершення видо­зміна певного обсягу фінансового ресурсу. Іншими словами, цикл трансформації включає проміжок часу від початку виробництва продукції до реалізації цієї продукції і одержання доходу у вигляді виручки.

Подібних прикладів із виділенням певних показників (фондоємність, рентабельність продажів, оборотність оборотних засобів тощо) можна навести безліч. Таким чином, до складу узагальнюючого показника ефективності викорис­тання фінансових ресурсів входять, як ми переконалися, і показники оцінки ефективності виробництва. Отже, використання даного показника має сенс при оцінці виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства. Крім того, приведена модель узагальнюючого показника ефективності використання фінансових ресурсів підприємства дозволяє оптимізувати співвідношення фінансових ресурсів.

Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність насіння, кормів, то це негативно впливає на фінансові результати діяльності та фінансовий стан господарства. Але негативним явищем є створення надлишкових виробничих запасів, які не можуть бути своєчасно задіяні у виробничому процесі.

У результаті на складах нагромаджуються надлишкові виробничі запаси, заморожується капітал, уповільнюється його обіговість і відповідно погіршується фінансовий стан підприємства. Поряд із добрим фінансовими результатами, високим рівнем рентабельності підприємство може мати фінансові складнощі, якщо воно нераціонально використовує свої фінансові труднощі, вкладаючи їх у наднормативні запаси і припускаючи велику дебіторську заборгованість.

Для належного використання фінансових ресурсів потрібно систематизувати наявні підходи до управління ними. Теоретична база управління фінансовими ресурсами підприємства представлена в табл. 1.3.

Таблиця 1.3 - Теоретична база управління фінансовими ресурсами підприємства для визначення ефективних напрямів їх використання

Концепції, методи	Характеристика	Зв'язок з управлінням фінансовими ресурсами
Системний підхід (концепція)	Заснована на загальній теорії систем, що вказує на специфіку, сутність об'єкту управління як системи та усі взаємо- зв'язки з іншими господарськими системами	Дозволяє розглядати процес управління фінансовими ресурсами підприємства як систему взаємопов'язаних елементів, на основі обліку властивостей системи, її складових
Стратегічний менеджмент (концепція)	Управління, засноване на цілях, формуванні та реалізації стратегій, спрямованих на досягнення поставлених цілей	Сприяє реалізації стратегії управління фінансовими ресурсами в нових ринкових умовах
Концепція фінансової безпеки	Містить сукупність теоретичних положень стратегій, елементів, що забезпечують фінансову безпеку господарської системи	Забезпечує довготривалу стійкість фінансових відносин підприємств, досягається безпека підприємств
Управління надійністю (метод)	Управління, засноване на ви- явленні причин порушення надійності роботи підприємства	Сприяє підвищенню фінансової безпеки, виявленню специфічних ризиків надійності підприємства
Бюджетування і внутрішній аудит (механізми)	Бюджетування - механізм управління фінансовими ресурсами підприємства на основі бюджету окремих підрозділів. Внутрішній аудит - оцінка і підвищення ефективності процедур управління ризиками, внутрішнього контролю та управлінських процесів	Сприяють реалізації функцій антикризового управління, спрямованого на фінансову стійкість підприємства
Управління ризиками (інструментарій)	Управління, засноване на ідентифікації, моніторингу і мінімізації ризиків	Дозволяє виявити і нівелювати ризики, які властиві процесу управ. фінансовими ресурсами

Проаналізувавши згруповану в таблиці 1.1 інформацію можна зробити висновки про те, що використання фінансових ресурсів підприємства базується на концепціях, методах, механізмах та інструментах, які передбачають підвищення ефективності управління підприємством.

Отже, фінансові ресурси підприємства - це одна з основних підсистем фінансової системи держави. Це відносно самостійна й особлива сфера функціонування фінансів, яка має свою специфіку організації та принципи реалізації притаманних їй функцій. Специфіка фінансових ресурсів підприємств полягає в тому, що за їхньою допомогою мобілізуються кошти й створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перерозподілу, як це має місце в підсистемі державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг. Тому однією із проблем функціонування підприємства є розробка шляхів оптимального їх формування та раціонального використання, що забезпечить одержання максимального можливого ефекту від фінансового капіталу - фінансових ресурсів.

Формування фінансових ресурсів є важливою складовою у функціонуванні підприємства та потребує узгодження дій системи управління підприємством, а від управлінського персоналу цілої низки знань, умінь та досвіду за різними напрямами. Злагоджена та цілеспрямована діяльність засновників та управлін- ського персоналу у вирішенні питань доцільного використання фінансових ресурсів забезпечує збереження підприємства та його подальший розвиток, а відповідно подальші кроки у процесі формування та використання фінансових ресурсів.

Роль фінансових ресурсів в підприємницькій діяльності важко переоцінити, оскільки вони здатні в короткі строки перетворюватися в будь-який інший вид економічних ресурсів і забезпечувати їх кругообіг. Темпи розвитку економіки, оздоровлення бюджетної системи й фінансів підприємств багато в чому залежать від раціонального використання джерел формування фінансових ресурсів, як на рівні підприємств, так і на рівні держави, що складає одне з найважливіших завдань для підприємства.



2. Аналіз ефективності формування і використання фінансових ресурсів ПрАТ «Укртелеком»

2.1 Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства

Аналіз джерел формування фінансових ресурсів проведемо на основі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком».

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» («Компанія») - найбільший оператор послуг фіксованого телефонного зв'язку та інтернет-послуг в Україні, що здійснює експлуатацію телекомунікаційних активів, які раніше знаходились у державній власності. 11 травня 2011 року в межах програми приватизації в Україні ТОВ «ЕСУ», дочірня компанія австрійської компанії EPIC, придбало частку володіння у Компанії в розмірі 92.791%. 30 вересня 2013 року фінансово-промислова група України «Cистем Кепітал Менеджмент» («СКМ») придбала частку володіння у ТОВ «ЕСУ» в розмірі 100%.

Станом на 31 грудня 2018 року власниками акцій Компанії є ТОВ «ЕСУ» (92.791%), інші юридичні особи (5.868%) та фізичні особи (1.318%), інші акціонери, щодо яких Депозитарій не надав інформацію - 0.023%.

Компанія контролюється основним бенефіціарним власником, паном Р.Л. Ахметовим, через різні компанії, які зазвичай відносять до і називають СКМ.

Компанія надає клієнтам практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, зокрема послуги фіксованого зв'язку (міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок); послуги передачі даних і побудови віртуальних приватних мереж; послуги доступу до мережі Інтернет; IP-постійне з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостинг; надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку; відео-конференцзв'язок; аудіотекс; IPTV та інші телекомунікаційні послуги.

Аналіз фінансових ресурсів ПрАТ «Укртелеком» будемо проводити на основі балансу (форма №1) та звіту про фінансові результати (форма №2) за період 2016 - 2018 рр.

Кожне підприємство має джерела формування фінансових ресурсів, дане підприємство не є виключенням. Фінансові ресурси підприємства формуються із власних та залучених джерел. До власних ресурсів ПрАТ «Укртелеком» відносяться: амортизаційні відрахування, статутний капітал, дохід та прибуток. Розглянемо детальніше власні фінансові ПрАТ «Укртелеком», які представлені на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 - Власні фінансові ресурси ПрАТ «Уктелеком» за період 2016- 2018 рр.

У процесі діяльності підприємства власні фінансові ресурси можуть поповнюватися за допомогою залучених коштів.

До залучених фінансових ресурсів ПрАТ «Укртелеком» належать короткострокові кредити банків та кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

Проведемо аналіз залучених джерел формування фінансових ресурсів ПрАТ «Укртелеком», які наведені на рис. 2.2.



Рисунок 2.2 - Залучені фінансові ресурси ПрАТ «Укртелеком» за період 2016-2018 рр.

Ніпіаліді О. Ю. фінансовий стан підприємства розглядає як забезпеченість підприємства власними і залученими коштами, ефективність та можливість їх використання у обороті підприємством в даних економічних умовах [49, c. 47].

Важливою характеристикою фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість. Фінансова стійкість - це одна з важливих характеристик оцінки фінансового стану підприємства за якою визначається ефективність фінансового управління підприємством. Фінансово стійким вважається таке підприємство, яке за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, а також дебіторську та кредиторську заборгованості і розраховується за своїми зобов'язаннями в зазначений термін [54, с. 214]. Фінансова стійкість підприємства залежить від ефективного управління фінансовими ресурсами і визначається оптимальною структурою активів, співвідношенням оптимального рівня власних і позикових коштів, співставленням активів та джерел їх фінансування [3, с. 107].

Розроблена система показників, за якою оцінюють фінансову стійкість підприємства. Основними з них є:

1. Коефіцієнт автономії. Цей показник характеризує ступінь залежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення суми власних коштів до підсумку балансу. Оптимальне його значення більше 0,5, розраховується за формулою 2.1.

2.1

Де, ВК - власний капітал (формула 2.2);

К - загальна сума капіталу підприємства.

2.2

Де, Дзаб - довгострокові забезпечення;

Пзаб - поточні забезпечення;

ДМП - доходи майбутніх періодів.

2.2.1

2.2.2

2.2.3

2.1.1

2.1.2

2.1.3

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Він обернений до коефіцієнту автономії. Збільшення цього показника призводить до збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Оптимальне значення менше 2 (формула 2.3) .

2.3

2.3.1

2.3.2



2.3.3

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Даний коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Визначається відношення власного капіталу до оборотних активів. Оптимальне значення більше 0,4 (формула 2.4).

2.4

Де, ВОК - власні обігові кошти (формула 2.5).

2.5

2.5.1

2.5.2

2.5.3

2.4.1

2.4.2

2.4.3

4. Коефіцієнт співвідношення залучених та власних джерел коштів - визначає ступінь ризику, пов'язаного з можливістю втрати фінансової незалежності підприємства і відображає, скільки позикових коштів припадає на 1 грн. власного капіталу. Нормативне значення показника знаходиться в межах 0,4 або 40%. Обчислюється за формулою 2.6:

...