Проблеми формування фінансових ресурсів підприємств

2.6



Де, ДЗ та ПЗ - довгострокові та поточні зобов'язаня підприємства.

2.6.1

2.6.2

2.6.3

5. Коефіцієнт фінансування характеризує обсяг залучених позикових коштів на одиницю власного капіталу, тобто ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і розраховується за формулою 2.7. Нормативне значення цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,67-1,5.

2.7

2.7.1

2.7.2

2.7.3

Проведемо оцінку фінансового стану ПрАТ «Укртелеком» розрахувавши наведені показники, які представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Оцінка фінансового стану ПрАТ «Укртелеком»

Коефіцієнт	2016	2017	2018	Абсолютне відхилення
				16-17	17-18
Коефіцієнт автономії	0,8	0,7	0,8	-0,1	0,1
Коефіцієнт фінансової залежності	1,32	1,34	1,3	0,2	-0,04
Коефіцієнт маневреності власних коштів	0,01	0,06	0,08	0,05	0,02
Коеф. спів від. залучених та власних джерел коштів	0,3	0,3	0,3	0	0
Коефіцієнт фінансування	3,1	2,9	3,3	-0,2	0,4



Коефіцієнт автономії на протязі трьох років знаходиться в межах норми, тобто більше ніж 0,5, та майже не змінюється, тільки у 2017 році знизився на 0,1 в порівнянні з 2016 роком, але у 2018 збільшився на 0,1 і знову став 0,8. Це означає, що у 2018 році підприємство профінансоване на 80% за рахунок власних коштів та може вважатись незалежним.

Коефіцієнт маневреності власних коштів збільшувався за три роки з 0,01 до 0,08, значення коефіцієнта знаходиться нижче ніж нормативне значення, це свідчить про те, що власні кошти «відволікаються» на фінансування необоротних активів.

Коефіцієнт співвідношення залучених та власних джерел коштів на протязі трьох років не змінювався і становив 0,3, це свідчить про те, що на 1 гривню власних коштів припадає 30 гривень позичених. Коефіцієнт має нижчий показник ніж нормативне значення, це говорить про недостатню фінансову стійкість у довгостроковій перспективі.

Коефіцієнт фінансування на протязі трьох років знаходиться поза межами норми. А період 2016 - 2017 рр. , коефіцієнт зменшився на 0,2 , але вже в 2018 році збільшився на 0,4 , та став 3,3. Це свідчить про те, що в 2018 році на 1 грн залученого капіталу припадає 3,3 грн власного капіталу. Високий рівень показника означає наявність додаткових резервів підвищення ефективності за допомогою залучення позикових коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності так як і коефіцієнт автономії немає постійної динаміки. Даний коефіцієнт за період 2016 - 2018 рр. не виходить за межі оптимального значення. За період 2016 - 2017 рр. коефіцієнт збільшився на 0,2, але вже у 2018 році зменшився на 0,04. Зниження цього показника свідчить про те, що частка позикових коштів даного підприємства скорочується. Для підприємства скорочення цього коефіцієнта є досить привабливим, адже якщо позикові кошти скорочуються то підприємство спроможне функціонувати за рахунок власних коштів.

Отже, провівши аналіз фінансової стійкості ПрАТ «Укртелеком», можна зробити висновки, що більшість розрахованих показників знаходяться поза межами норми, це свідчить по недостатню фінансову стійкість. Але

2.2 Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Оцінку ефективності використання фінансових ресурсів проводять за допомогою показників стійкості, платоспроможності та ділової активності, які розглядаються через коефіцієнти структури капіталу, ліквідності та оборотності.

Коефіцієнт структури капіталу або коефіцієнт фінансового левериджу відображає структуру капіталу підприємства, а також, ризик структури капіталу [76, с. 284]. Фінансовий леверидж (важіль) показує ступінь впливу позичкового капіталу на рентабельність та прибутковість власного капіталу. Ефект фінансово левериджу асоціюють із зростанням рентабельності власного капіталу за допомогою частки позикового [33, c. 152].

Більше значення коефіцієнта фінансового левериджу відповідає більшій частці боргового капіталу в структурі капіталу, а отже, більшому ризику структури капіталу.

Коефіцієнт фінансового левериджу розраховується як відношення довгострокових залучених коштів до власного капіталу підприємства [76, с. 285](формула 2.8).

2.8

2.8.1

=0,09 2.8.2

=0,16 2.8.3

За період 2016-2017 рр. Коефіцієнт фінансового левериджу зменшився на 0,1 за рахунок зниження довгострокових зобов'язань та забезпечень, це позитивно впливає на структуру капіталу, але вже у 2018 році показник збільшився на 0,7 , це вже негативно впливає на капітал, та підприємству потрібно прослідкувати за рівнем заборгованості.

Наступним показником оцінки використання коштів є коефіцієнт ліквідності.

Ліквідність підприємства - це його здатність перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов'язань [23, с. 45].

Ліквідність підприємства розглядають як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення у грошову форму яких відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим менше часу необхідно для перетворення активів у гроші, тим вищий рівень їх ліквідності [50, c. 236].

Коефіцієнт ліквідності включає в себе такі показники:

1. коефіцієнт абсолютної ліквідності;

2. коефіцієнт критичної ліквідності;

3. коефіцієнт поточної ліквідності.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (), який відображає частину поточної заборгованості, яку підприємство може негайно погасити в найближчий час (формула 2.9).

2.9

Де, ГКЕ - грошові кошти та їх еквіваленти;

ПЗ - поточні зобов'язання.

2.9.1

2.9.2

2.9.3



Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2 - 0,35. Якщо є коефіцієнт набуває значення, нижче 0,2 - це означає, що у підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань.

Коефіцієнт критичної ліквідності () , який характеризує очікувану платоспроможність підприємства через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, розраховується за формулою 2.10.

2.10

Де, ПФІ - поточні фінансові інвестиції;

ДебЗ - дебіторська заборгованість.

2.10.1

2.10.2

2.10.3

Нормальним вважається стан, коли значення цього коефіцієнта перевищує одиницю.

2. Коефіцієнт покриття або коефіцієнт поточної ліквідності (), характеризує здатність підприємства погасити поточні зобов'язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. В цьому випадну розглядається не тільки забезпечення своєчасних розрахунків з дебіторами та реалізації готової продукції, а й продажу в результаті потреби інших оборотних засобів, формула 2.11.



2.11

Де, З - запаси.

2.11.1

2.11.2

2.11.3

Нормальним значенням цього коефіцієнту вважається, коли воно перевищує 2.

Часто значення показника поточної ліквідності вище 3 говорить про залучення зайвих оборотних активів (веде до зниження показників ефективності використання активів). Крім цього, залучення зайвих додаткових дорогих фінансових ресурсів веде до збільшення фінансових витрат. Додатковий аналіз структури активів дозволить підтвердити або спростувати цей висновок. Варто відзначити, що оптимальне значення показника часто є умовним і залежить від сфери діяльності, сезонного фактору, умов угоди співпраці з постачальниками і т.д.

Всі отримані дані занесемо у таблицю 2.2.

Таблиця 2.3 - Відносні показники ліквідності

Показники	2016	2017	2018	Абсолютне відхилення
				16-17	17-18
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,05	0,09	0,2	0,04	0,11
Коефіцієнт критичної ліквідності	0,3	0,4	0,5	0,1	0,1
Коеф. покриття або поточної ліквідності	0,4	0,4	0,6	0	0,2



Висновок

Коефіцієнт абсолютної ліквідності має тенденцію збільшення та у 2018 році став 0,2 , що є в межах нормативного значення, та свідчить про те , що у підприємства вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань.

Коефіцієнт критичної ліквідності не відповідає нормативному значенню за всі три роки, але спостерігається збільшення цього показника , так у 2016 році він був 0,3 , а в 2018 році став 0,5.

Коефіцієнт покриття або поточної ліквідності за 2016 та 2017 рік становив 0,4 , та в 2018 році зріс до 0,6 , що не відповідає нормативному значенню, що говорить про те, що підприємство має низьку здатність до погашення поточних зобов'язань.

Для оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства використовують такі показники оборотності:

1. коефіціент обертання оборотних активів;

2. коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

3. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

4. коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

5. коефіцієнт оборотності основних засобів;

6. коефіцієнт оборотності власного капіталу.

1. Коефіціент обертання оборотних активів, - цей показник показує швидкість обороту всіх мобільних засобів підприємства. Збільшення коефіцієнта характеризується позитивно, якщо він збігається з коефіцієнтом оборотності запасів, і негативно, якщо коефіцієнт оборотності запасів зменшується (формула 2.12).



Де, СВоа - середньорічна вартість оборотних активів.

2.12.1

2.12.2

2.12.3

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної суми дебіторської заборгованості (формула 2.12).

Де, СДЗ - середньорічна величина дебіторської заборгованості.

2.13.1

2.13.2

2.13.3

Тривалість одного обороту (середній період повернення) дебіторської заборгованості, - показує середнє число днів, необхідне для стягнення заборгованості. Розраховується за формулою 2.14:

2.14

2.14.1



2.14.2

2.14.3

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - ріст покупок у кредит. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної суми кредиторської заборгованості (формула 2.15).

2.15

Де, С - собівартість реалізованої продукції;

СКЗ - середньорічна величина кредиторської заборгованості.

2.15.1

2.15.2

2.15.3

Тривалість одного обороту (середній період погашення) кредиторської заборгованості, - вказує на період, протягом якого компанія використовує кошти своїх постачальників і підрядників (формула 2.16).

2.16

2.16.1



2.16.2

2.16.3

2. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. Чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів перебуває в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів визначається як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості запасів (формула 2.17).

2.17

Де, СВЗ - середньорічна вартість запасів.

2.17.1

2.17.2

2.17.3

3. Коефіцієнт оборотності основних засобів розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства (формула 2.18).



2.18

0,71 2.18.1

2.18.2

2.18.3

4. Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів [22, с. 25 - 26]. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства (формула 2.19).

2.19

2.19.1

2.19.2

2.19.3

За складеними розрахунками складемо таблицю 2.4.



Таблиця 2.4 - Показники оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

Показники	2016	2017	2018	Абсолютне відхилення
				16-17	17-18
Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	10,5	10,4	11	-0,1	0,6
Тривалість одного обороту (середній період повернення) дебіторської заборгованості	34	35	33	1	-2
Коефіціент обертання оборотних активів	3,6	3	2,8	-0,6	-0,2
Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості	3,2	3,1	4,5	-0,1	1,4
Тривалість одного обороту (середній період погашення) кредит. заборгованості, днів	113	116	80	3	-36
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	47,8	45,5	48,1	-2,3	2,6
Коефіцієнт оборотності основних засобів	0,71	0,7	0,68	-0,1	-0,2
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	0,68	0,61	0,57	-0,07	-0,04

Коефіцієнт обертання оборотних активів має тенденцію зниження у 2016 році він був 3,6 , а вже у 2018 році став 2,8 , це є негативною тенденцією , тому що це веде до зростання потреби в фінансових ресурсах. В умовах якщо не має доступу до дешевих фінансових ресурсах це призведе до збільшення фінансових витрат підприємства.

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості на 2018 рік збільшився в порівнянні з попередніми роками и став 11 , це свідчить про те наскільки ефективно компанія організувала роботу по забезпеченню фінансових надходжень за свою продукцію. Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості також у 2018 році зменшилась і стала 33 дні, це свідчить про те, що підприємство швидше отримає свої кошти за надані товари(послуги, роботи).

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості у 2018 році збільшився у порівнянні з минулими роками і становить 4,5 . Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості відповідно зменшився и у 2018 році становить 80 днів, це є позитивною тенденцією , та свідчить про те, що підприємство ефективно здійснює управління кредиторською заборгованістю.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів , а три роки показує позитивну тенденцію до збільшення показника , так за період 2017 - 2018 рр. збільшився на 2,6, це свідчить про укріплення фінансового становища підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів має негативну тенденцію, показник за три роки зменшився на 0,3, що показує менш ефективне використання основних засобів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу с кожним роком зменшується, так за період 2016-2018 показник зменшився на 0,11, це свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів та говорить про зниження ефективності використання власного капіталу.

2.3 Резерви збільшення фінансових ресурсів та заходи підвищення ефективності їх використання

Для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів на підприємстві, можна запропонувати такі напрямки та шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів:

1. зменшення дебіторської заборгованості;

2. зменшення запасів та готової продукції на складах;

3. вкладення коштів на депозит;

4. зменшення поточних зобов'язань.

Одним із способів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів ПрАТ «Укртелеком» може стати зменшення дебіторської заборгованості, а також усіх інших зобов'язань, що виникають в результаті розрахунків з постачальниками, підрядниками, покупцями, фінансовими установами та іншими суб'єктами ринку.

Виникнення дебіторської заборгованості обумовлене часовим лагом між прийняттям на себе відповідальності та її фактичним виконанням, яке передбачають договірні відносини. Більшість підприємств ставить пріоритетним завданням зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості, адже накопичення подібних боргів загрожує тим, що організації доведеться втратити значний обсяг грошових коштів з обороту підприємства на невизначений термін. В кінцевому підсумку це негативно відобразиться на плануванні фінансової діяльності компанії.

Для управління дебіторською заборгованістю необхідно розробити заходи щодо зменшення простроченої чи сумнівної заборгованості. Для цього використовуються наступні методи:

1. юридичні - претензійна робота, подача позову до суду;

2. економічні - фінансові санкції (штраф, пеня, неустойка), передача в заставу майна і майнових прав, призупинення постачань продукції;

3. психологічні - нагадування по телефону, факсу, пошті, використання ЗМІ чи поширення інформації серед суміжних постачальників, що загрожує боржнику втратою іміджу;

4. фізичні - арешт майна боржника, застосований органами державної виконавчої служби.

Застосування перерахованих вище методів залежить від строку заборгованості. До простроченої та сумнівної дебіторської заборгованості, згідно з запропонованим алгоритмом, рекомендується застосовувати всі вказані методи впливу на боржників [41].

Процедура стягнення дебіторської заборгованості має включати такі дії:

1. телефонний дзвінок в бухгалтерію з метою нагадування;

2. направлення боржнику акту звіряння;

3. направлення боржнику вимоги про сплату боргу протягом певного строку;

4. направлення боржнику листа, підписаного юристом підприємства про наміри звернутися до суду з метою стягнення боргу;

5. звернення до суду (при значних сумах заборгованості).

Для зменшення розміру дебіторської заборгованості необхідно:

1. визначити ступінь ризику неуплати рахунку покупцями;

2. збільшити коло покупців з метою мінімізації витрат від несплати одним або декількома покупцями;

3. контролювати співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості;

4. вести оперативний контроль за надходженням готівки;

5. своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

6. вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

7. своєчасно надавати платіжні документи;

8. припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну.

Для розрахунку потенційного обсягу грошових коштів, що надійдуть на підприємство після погашення дебіторської заборгованості контрагентами в результаті запропонованих процедур, використаємо метод інтервального прогнозу з використанням середньо-квадратичного відхилення.

В якості вхідних даних, використаємо - обсяг дебіторської заборгованості за 2016-2018 роки. Для визначення потенційного зниження дебіторської заборгованості в результаті запроваджених рекомендацій, розрахуємо середньоквадратичне відхилення за визначений термін і виведемо графічно очікуваний результат на рис. 2.3.



Рисунок 2.3 - Прогноз зменшення дебіторської заборгованості у 2019 році

Отже, в результаті проведення вищезазначених заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, у прогнозованому періоді очікується повернення 18376,3 тис. грн. дебіторської заборгованості, що, відповідно, призведе до скорочення дебіторської заборгованості на 3,9%.

Існує комплексна модель оптимізації джерел фінансування підприємства. Застосування даної моделі не тільки забезпечує при проведенні оптимізації структури фінансових ресурсів врахування всіх розглянутих вище критеріїв, а і дає змогу оптимізувати структуру позичкового капіталу. Але, у критерію мінімізації рівня фінансових ризиків автор пропонує розглядати коефіцієнт автономії, тому дана методика пропонується для підприємств на початковому етапі свого розвитку, створенні нового підприємства, при зміні розмірів існуючого підприємства, при вирішенні питань про реінвестування прибутку.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємства фінансування нeоборотних та оборотних активів буде проведене за рахунок власного капіталy та кредиту на тривалий термін. Інша половина змінної частини оборотних активів буде фінансуватися за рахунок кредиту на короткий термін, товарного кредитy та кредиторської заборгованості підприємства. Таким чином, дана модель дозволить створити більш раціoнальну та ефективну діяльність, яка забезпечить для підприємства зростання рентабельності власного капіталу, зниження середньозваженої вартості капіталу, зростання фінансової спроможності підприємства та мінімізацію фінансових ризиків.

Також однією з важливих проблем є дефіцит ресурсів для фінансування діяльності підприємства. Це спонукає до того, що довгострокові ресурси використовуються підприємством для вирішення поточних завдань. Результатом цього є покращення платоспроможності у короткостроковому періоді, але у довгостроковому періоді фінансова стійкість знижується [11, с. 16].

Підприємства не можуть спочатку залучати кошти, а потім перетворювати їх у фінансові ресурси. По-перше, кошти просто так на підприємство не надходять, тому що кожна залучена грошова одиниця є товаром або зобов'язанням підприємства. По-друге, кожна грошова одиниця, яка залучається підприємство уже має свій напрямок використання. У сучасних умовах підприємства не можуть довго утримувати на рахунках залучені кошти, тому що чим швидше кошти потраплять у обіг тим більшу суму прибутку можна отримати у майбутньому. Чим довше ці кошти перебуватимуть на рахунку підприємства тим більша вірогідність того, що можна отримати непередбачені збитки [60, с. 97].

Важливим фaктором, що впливає на формyвaння фінaнсових peсурсів у сучасних yмовах є податкова систeмa. Функціонування податкової системи, визначається взаємною узгодженістю складoвиx податкового механізму. Пpи цьому одним з напрямів для вирішення завдання формування ресурсів підприємства в сучасних yмовах є розроблення та побудова принципiв системи податкових cтaвoк ?49, с. 53?. Але, нажаль, в Україні, податкове законодавство є недосконалим, тому неможливо визначити чітко вплив податкової системи на формування оптимальної структури джерел фінансових ресурсів [2, с. 110].

У процесі утворення ресурсів підприємства важливу роль займає ринок цінних паперів, який повинен забезпечити економіку необхідними їй фінансовими ресурсами. Саме тому важливим є розвиток інфраструктури ринку цінних паперів. Сучасна інфраструктура ринку цінних паперів повинна мати здатність не тільки вирішувати завдання створення додаткових фінансових ресурсів, а й компенсувати значну частину інфляційного тиску на економіку. Кошти повинні бути спрямовані в інвестиції, а не па поточне споживання чи розміщення в закордон- них активах. Таким чином, за допомогою ефективної інфраструктури можна спрямувати значну частину вільних коштів на фондовий ринок з метою забезпечення необхідних ресурсів і ліквідності для розширення бізнесу емітентів цінних паперів ?24, с. 17?.

Доцільно використовувати для українських підприємств було б таке джерело фінансових ресурсів, як лізинг. Це джерело фінансових ресурсів мало використовується в Україні, хоча несе в собі значні потенційні можливості [1, c. 32].

Підприємствам в сучасних умовах не доцільно надати перевагу якомусь одному джерелу формування фінансових ресурсів. Це призводить до негативних наслідків. Доцільно було б віднести до методів формування фінансових ресурсів також податкове і фінансове планування. Ці методи допоможуть реалізувати функції фінансових ресурсів та проявити їх суть.

Відповідно до цього методу інтереси держави і підприємств співпадатимуть, тому що першочерговим завданням держави і підприємства в Україні, як і раніше, залишається зміцнення їх фінансової незалежності. Економічне зростання підприємства та суспільне виробництво в цілому залежить від того ефективного вирішення податкових проблем при формуванні його стратегії розвитку [16, с. 35 - 37].

Основними проблемами, які впливають на процес формування джерел фінансових ресурсів є:

1. низький рівень інвестиційної привабливості підприємства;

2. низький рівень фінансової прозорості для інвесторів та кредиторів; в) низький рівень підготовки менеджерів;

3. відсутність цілісної системи фінансового управління підприємством [11, c. 16].

Для удосконалення оптимізації джерел формування фінансових ресурсів підприємства можна запропонувати такі шляхи:

1. підвищення кваліфікації працівників, які відповідають за управління фінансами підприємств;

2. розроблення якісно нових підходів до організації роботи у сфері фінансування підприємства;

3. формування інформаційного забезпечення необхідного підприємству;

4. вибір ефективних джерел залучення фінансових ресурсів за допомогою проведення розрахунків вартості залучення ресурсів з кожного з джерел;

5. забезпечення підприємства необхідним обсягом фінансових ресурсів для його потреб;

6. покращити структури фінансових ресурсів;

7. забезпечення контролю за станом фінансових ресурсів за допомогою якого можна буд оцінити вплив якості управління фінансовими ресурсами на рівень рентабельності та динаміку розвитку підприємства [65, c. 90].

При дотриманні цих рекомендацій, за невеликий проміжок часу підприємство зможе оптимізувати джерела формування фінансових ресурсів та підвищити його фінансову стійкість і зберегти позиції на ринку.

Отже, проаналізувавши джерела формування фінансових ресурсів підприємства, їх динаміку і структуру, а також напрями використання коштів та провівши їх оцінку, можна зробити висновок про те, що підприємство ПрАТ «Укртелеком» є фінансово стійким, але не ефективно здійснює свою господарську діяльність.

Підприємство функціонує переважно за рахунок власних фінансових ресурсів, про що свідчить їх значне зростання. Значне місце у структурі власних коштів займає дохід підприємства, який становить більшу половину усіх коштів. Разом з тим важливу частку становить прибуток, амортизаційні відрахування та статутний капітал.

Для діяльності підприємства є негативним явищем те, що у його розпорядженні присутні незначні суми залучених фінансових ресурсів, а діяльність здійснюється не тільки за рахунок власних джерел. Це свідчить про зменшення його фінансової стійкості на ринку.

Разом із формування фінансових ресурсів на підприємстві присутнє таке явище, як їх використання.

Досить добре є те, що великі суми коштів спрямовані на придбання основних засобів та на поповнення резервного капіталу, це говорить про те, що підприємство розвивається

Отже, із проведеного аналізу можна прийти до висновку про те, що підприємство ПрАТ «Укртелеком» є фінансово стійким на ринку, але підприємству потрібно звернути увагу на ефективність використання фінансових ресурсів.



Висновок

У роботі зроблено теоретичне узагальнення та досліджено економічну природу фінансових ресурсів підприємства, класифікацію джерел їх формування та факторів, що впливають на напрями їх використання, проаналізовано фінансово-економічний стан підприємства ПрАТ «Укртелеком».

1. Дослідження суті фінансових ресурсів дозволило синтезувати основні характеристики щодо цього поняття та обґрунтувати його як кошти, які підприємство у процесі своєї діяльності формує та використовує на певні потреби. Якість використання фінансових ресурсів може бути оцінена через ефективність використання, при цьому ефективність забезпечується впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних та інших. Особливістю фінансових ресурсів є те, що вони мають забезпечувати зберігання акумульованої вартості краще за інші види ресурсів. Фінансові ресурси на підприємстві поділяють на власні та залучені.

2. Джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні фінансові ресурси та залучені з різних джерел кошти. Можна виділити такі основні складові фінансових ресурсів підприємства: дохід, прибуток, амортизаційні відрахування, статутний капітал, кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, короткострокові кредити банків.

3. Проведення аналізу власних та залучених ресурсів є необхідним для оцінки формування джерел фінансових ресурсів у сучасних умовах. На основі проведеної оцінки системи показників характеризують ефективність використання фінансових ресурсів та результативність діяльності підприємства. Оцінка ефективності використання фінансових ресурсів підприємства дозволить визначити напрями за рахунок яких можна поліпшити ці показники.

4. Провівши оцінку ефективності використання фінансових ресурсів на підприємстві СГВК «Олійники» в 2016 - 2018 рр. встановлено, що фінансові ресурси на підприємстві використовуються не ефективно.

Провівши розрахунок показників автономії, фінансової стійкості, фінансової залежності, фінансування та маневреності власного капіталу можна із впевненістю сказати, що не всі коефіцієнти знаходять у межах оптимального значення, а отже і діяльність підприємства не ефективна.

Високий рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства забезпечується за досить високого розміру власних фінансових ресурсів підприємства, основним джерелом яких є дохід.

За допомогою показників ліквідності виявлено, що у розпорядженні підприємства знаходиться значна сума вільних коштів, підприємству загрожують високі фінансові ризики та існують можливості до залучення додаткових ресурсних джерел.

Розрахувавши коефіцієнти оборотності можна стверджувати, що зростає швидкість оборотності коштів та кількість оборотів за рік, зростає ліміт кредиту, який може отримати підприємство. Негативним є те, що скорочується попит на готову продукцію.

Ефективне використання коштів можливе тільки тоді, коли не лише раціонально використовуються кошти, а й забезпечується пошук можливостей для подальшого розвитку підприємства.



Список використаних джерел

фінансовий звітність практичний

1.Андрущак Є. Управління фінансовими ресурсами у процесі реструктуризації підприємств / Є. Андрущак // Фінанси України. - 2002. -

№ 7. - C. 30-38.

2.Бадаковський В. Ю. Проблеми залучення кредитних ресурсів вітчизняними підприємствами / В. Ю. Бадаковський // Фінанси України. - 2005. - № 1. - С. 106-112.

3.Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика / О. Я. Базілінська. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 328 с.

4.Безбородова. Т. В. Удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами підприємств / Т. В. Безбородова // Держава та регіони. - 2006. -

№ 5. - С. 21-23.

5.Бердар М. М. Управління процесом формування та використання фінансових ресурсів на основі логістичного підходу/ М. М. Бернар // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 5. - С.133-138.

6.Білик М. Д. Фінанси підприємств / М. Д. Білик. - К.: Знання, 2005. - 820 с.

7.Білоліпецкий В. Фінансові ресурси та їх перетворені форми

/ В. Белоліпецкій, І. Мерзляков // Аудитор. - 2004. - №5. - С.51-55.

8.Бланк І. О. Управління формуванням капіталу / І. О. Бланк - К.: Ельга, 2002.

- 512 с.

9.Бланк І. О. Фінансовий менеджмент / І. О. Бланк. - К. : Ельга, 2008. - 722 с.

10.Близнюк О. П. Класифікація джерел формування фінансових ресурсів підприємства / О. П. Близнюк, А. П. Горпиненко // Вісник Міжнародного слов'янського університету. Серія: Економічні науки. - 2012. Т. 15, № 2. - с. 52-58.

11.Бойко Є. М. Сучасний стан та проблеми процесу формування фінансових ресурсів підприємства в Україні / Є. М. Бойко // Молодий вчений. - 2016. -

№ 5. - С. 15-16.

12.Бродська І. І. Аналітична модель інтегральної оцінки вартості підприємства

/ І. І. Бродська // Економіка АПК. - 2008. - № 6. - С. 94-101.

13.Буряковский В. В. Финансы предприятий : Учебное пособие / В. В. Буряковский, В. Я. Кармазин, С. В. Каламбет; под ред. В. В. Буряковского . - Дніпропетровськ: Пороги, 2003. - 246 с.

14.Василик О. Д. Теорія фінансів : підручник / О. Д. Василик. - К. : НІОС. - 2001. - 416 с.

15.Васильчак С. В. Основні підходи до організації управління фінансовими ресурсами підприємства / С. В. Васильчак // Економіка АПК. - 2011. - № 3

- С. 78 - 80.

16.Виговська В. В. Вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами малих підприємств / В. В. Виговська //Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 8. - C. 35 - 40.

17.Герасименко Р. А. Особливості формування фінансових ресурсів акціонерних товариств / Р. А. Герасименко // Фінанси України. - 2006. - № 6. - С. 82 - 89.

18.Гнип Н. О. Моделі формування фінансового потенціалу в рамках стратегії зростання підприємства / Н. О. Гнип // Держава та регіони. - 2010. - №2. - С.63 - 66.

19.Гончаров А. Б. Фінансовий менеджмент / А. Б. Гончаров - Харків: ІНЖЕК, 2007. - 237 с.

20.Горбан А. П. Управління фінансовими ресурсами підприємства / А. П. Горбан // Економічні науки. - 2010. - № 15. - С. 25 - 27.

21.Горбатенко А. А. Особливості формування власних фінансових ресурсів підприємств в Україні / А. А. Горбатенко // Економічний вісник Переяслав- Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди. - 2010. - Випуск № 15/1. - С. 195- 201.

22.Грабовецький Ю. Є. Економічний аналіз: Навч.посіб. / Ю. Є. Грабовецький. - К.: ЦУЛ, 2009. - 256 с.

23.Гринів Б. В. Економічний аналіз торговельної діяльності / Б. В. Гринів. - 2-ге вид., переробл. та допов. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - 392 с.

24.Грищенко Т. В. Роль інфраструктури ринку цінних паперів у формуванні його фінансових ресурсів / Т. В. Грищенко, І. С. Івахненко // Економіка та держава. - 2010. - № 7. - С. 17 - 20.

25.Довбня С. Б. Оптимізація програми фінансування підприємства / С. Б. Довбня // Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 18. - С. 79 - 82.

26.Єфремова Н. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства: їх склад та оптимізація структури / Н. Єфремова // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 2013. - № 3. - С. 53 - 61.

27.Загорулько Ю. І. Фінансова стійкість підприємств як економічна категорія

/ Ю. І. Загорулько // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, № 4/2013. - С.236 - 247.

28.Заїка І. П. Управління фінансовими ресурсами підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.04.01 / І. П.Заїка //. - Київ, - 2011. - 22 с.

29.Зятковський І. В. Фінанси підприємств / І. В. Зятковський. - 2-ге вид. - К. : Кондор, 2003. - 364 с.

30.Іванілов О. С. Економіка підприємства / О. С. Іванілов. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

31.Качмарик Я. Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємств / Я. Д. Качмарик, Р. І. Хуткий // Фінанси України - 2008. - № 10. -с. 138 - 144.

32.Кириленко О. П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика)

/ О. П. Кириленко. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 212 с.

33.Кнейслер О. В. Фінансовий менеджмент : Навчальний посібник / О. В. Кнейслер. - Тернопіль: «Вектор», 2008. - 240 с.

34.Козачок І. А. Формування та управління ефективним використанням фінансових ресурсів підприємства / І. А. Козачок // Гуманітарний вісник ЗДІА. - 2011. - № 47. С. 227 - 283.

35.Колчина Н. В. Фінанси підприємств / Н. В. Колчина, Г. М. Поляк.; за ред. Н. В. Колчина. - М.: ЮНИТИ ДАНА, 2006. - 368с.

36.Коробко М. В. Оптимізація структури капіталу / М. В. Коробко // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2003. - № 1 (Ч. 2). - С. 110-115.

37.Костецький В. В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств міського електротранспорту: дис. На здобуття наукового ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.08 гроші, фінанси і кредит / В.В. Костецький. - Тернопіль: ТНЕУ, 2010. - 250 с.

38.Кропівцова Н. І. Особливості формування фінансових ресурсів підприємства / Н. І. Кропівцова // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі і послуг. - 2011. - Вип. 1. - С. 261 - 268.

39.Курінна О. В. Теоретичні аспекти формування та використання фінансових ресурсів підприємства / О. В. Курінна // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Економіка. - 2013. - Вип. 2. - С. 140 - 148.

40.Лапа А. Є. Фінансові ресурси підприємства та їх оптимізація / А. Є. Лапа // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки,

№ 4/2013. - С. 289 - 297.

41.Лещук В. П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навч. посіб.

/ Кравчук О. М., Лещук В. П. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 504 с.

42.Линенко А. В. Оптимізація структури джерел фінансових ресурсів підприємства / А. В. Линенко // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Економічні науки. - 2014. - № 2. - С. 47 - 55.

43.Литнев О. М. Фінансові ресурси підприємства / О. М. Литнев. - М.: 2006. - 366 с.

44.Лігоненко Л. О. Фінанси підприємств : підручник / Л. О. Лігоненко. - К.: КНТЕУ, 2006. - 491 с.

45.Лукіна Ю. В. Формування та реалізація стратегії управління фінансами підприємства / Ю. В. Лукіна // Фінанси України. - 2013. - № 3. - С. 113 - 118.

46.Малій О. Г. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування: теоретичні аспекти / О. Г. Малій // Актуальні проблеми інноваційної економіки. - 2016. - № 2. - С.71 - 74.

47.Мельник. О. Особливості функціонування фінансових ресурсів в системі управління підприємством / О. Мельник // Галицький економічний вісник.

-- 2012. -- № 3(36). -- С.108 - 116.

48.Налукова Н. І. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: сутнісно- аналітичний аспект / Н. І. Налукова // Галицький економічний вісник. -- 2011. -- № 1(30). -- С. 166-174.

49.Ніпіаліді О. Ю. Аналіз фінансового стану підприємства та шляхи його поліпшення в умовах ринкових відносин ( на прикладі хлібоприймальних підприємств Тернопільської області) дис. на здобуття наукового ступеня канд. економ. наук : спец 08. 06.04 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит / О. Ю. Ніпіаліді. - Тернопіль: ТАНГ, 2002. - 208 с.

50.Ніпіаліді. О. Оцінка фінансового становища підприємства в умовах переходу до ринкової економіки / О. Ніпіаліді // Наукові записки : зб. наук. праць каф. екон. аналізу Терноп. акад. нар. госп-ва. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - Вип. 9. - С. 235 - 237.

51.Ніпіаліді О. Ю. Фінанси підприємств: Навч. посіб. / О. Ю. Ніпіаліді, Н. І. Карпишин. - Тернопіль: Економічна думка, 2009. - 232 с.

52.Опарін В. М. Фінанси / В. М. Опарін. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.:КНЕУ, 2005. - 240 с.

53.Опарін В. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти) : монограф. / В. Опарін. - К. : КНЕУ, 2005.- 240 с.

54.Павловська О. В. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. - К.: КНЕУ, 2002. - 388 с.

55.Павлюк К. В. Фінансові ресурси держави: монографія / К. В. Павлюк. - К.: “НІОС”, 2007. - 24 с.

56.Петренко Ю. В. Оптимізація джерел фінансових ресурсів підприємств

/ Ю. В Петренко // Фінанси України - 2009. - № 6. -С. 91 - 95.

57.Погожа Н. В. Проблемні аспекти формування та використання фінансових ресурсів підприємства в умовах рецесії України / Н. В. Погожа // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2012. - Вип. 2. - С. 144 - 149.

58.Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств / А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2002. - 571с.

59.Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств / А. М. Поддєрьогін, А. М. Білик, Л. Д. Буряк. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

60.Пройда - Носик Н. Н. Фінансові ресурси підприємства / Н. Н. Пройда - Носик, С. С. Грабарчук // Фінанси України - 2003. - №1. - С. 96 - 103.

Размещено на Allbest.ru

...