Оцінка економічної ефективності інновацій в органічному землеробстві

ОЦЕНКА ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИННОВАЦИЙ В ОРГАНИЧЕСКОМ ЗЕМЛЕДЕЛИИ

Цель. Цель статьи - произвести оценку экономической эффективности инноваций в органическом земледелии путем определения целесообразности применения биопрепаратов при выращивании различных сельскохозяйственных культур на основе экспериментальных данных.

Методология / методика / подход. В основу исследований положены общетеоретические и прикладные подходы, которые связанные с проблемой оценки инновационных мероприятий и внедрений в органическом земледелии, их адаптивном и гибком использовании современных технологических решений, что позволяет повысить экономическую эффективность производства органической продукции, не делая негативного влияния на почвообразование, сохраняя его природно-ресурсный потенциал и обеспечивая условия для расширенного воспроизводства плодородия почв. Для описания и построения алгоритма изложения научного исследования и его результатов мы применяли такие методы: монографический - для методологического и практического опыта использования биопрепаратов, статистический - при оценке наименьшей существенной разницы для 0,05уровня значимости влияния на урожайность кукурузы на зерно и гречихи (показатель НСРо,о5), балансовый - определяя расходы на поступления основной и побочной продукции, конструктивно-расчётный - рассчитывая величины экономической эффективности прироста урожайности от внесения биопрепаратов, обобщения - подводя промежуточные и заключительные итоги экономического анализа результатов микрополевых опытов.

Результаты. Осуществлена оценка экономической эффективности применения инноваций в органическом земледелии, в частности эффективности использования биопрепаратов при выращивании сельскохозяйственных культур. Доказано, что применение биопрепаратов способствует росту не только экономического, но и экологического эффекта. Учитывая экономическую оценку выращивания кукурузы на зерно, то в этом случае комплексное внесение биопрепаратов оказалось малоэффективным, однако во время выращивания гречихи - наоборот, наиболее эффективным является именно комплексное их применение.

Оригинальность / научная новизна. Научная новизна работы заключается в том, что получило дальнейшее развитие положение, по применению биопрепаратов, учитывая современные достижения в земледелии, в частности в такой сложной и экологически чувствительной ее области как органическое земледелие. Организация и проведение исследований предусматривали получение значений отклика урожайности сельскохозяйственных культур как при внесении раздельно биопрепаратов (полимиксобактерин, хетомик, диазобактерин и экостерн), так и при их сочетании. При этом не менее существенно сделан акцент на исследование изменений в поступлении побочной продукции, экономической оценке инновационных мероприятий, способствующих быстрой аккумуляции органического вещества через гумификацию побочной продукции для улучшения состояния баланса гумуса, что является одной из ключевых проблем деградации почв Украины.

Практическая ценность / значимость. Возможность применение новаций в органическом земледелии требует взвешенных действий и получения четких экспериментальных результатов, поскольку неполнота учета факторов приводит не только к экономическим потерям конкретных сельскохозяйственных товаропроизводителей, но и непосредственно наносит экологический ущерб, что отражается на плодородии почв. Результаты исследований показывают, что применение биопрепаратов как отдельно, так и в комплексе, имеют разную экономическую эффективность, что зависит от сельскохозяйственных культур, а также от условий их выращивания. Наибольший совокупный экономический эффект от внесения биопрепаратов удобрительного и защитного действия в опыте с посевом кукурузы на зерно получен с хетомиком - 4414 грн/га, а в посеве гречихи - при внесении экостерна - 1963 грн/га; однако при комплексном внесении диазобактерина и хетомика он составил 1891 грн/га, и по уровню рентабельности в 43,9 % несколько превышает первый вариант, где рентабельность составляет 42,5 % соответственно. Все эти варианты имеют высокий уровень экономической эффективности использования инноваций, направленных на углубление биологизации сельскохозяйственного производства и повышение в целом эффективности органического земледелия.

Ключевые слова: эффективность, инновация, биопрепарат, органическое земледелие, плодородие почв.

Постановка проблеми

Численні дослідження свідчать, що сучасна наукова думка націлена на вирішення проблеми сталого розвитку суспільства, насамперед аграрної сфери, через зменшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище. В цьому аспекті особливого значення набуває вивчення можливостей і меж біологізації сільськогосподарського виробництва в контексті сучасного соціально-економічного розвитку нашої країни.

Загалом погляди науковців на вирішення проблеми біологізації сільськогосподарського виробництва за останній період певною мірю трансформувались у бік переваги застосування органічного землеробства, технологій і технологічних процесів, які сприятимуть подальшому зниженню родючості ґрунтів, стабілізації виробничих систем, зниженню залежності від техногенних факторів і, таким чином, підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції. Тобто виникає проблема заміни хіміко- техногенних ресурсів альтернативними маловитратними заходами, які базуються на природних процесах самовідновлення. У зв'язку із цим ідеальною є модель виробничої системи із замкнутим виробничим циклом та високим рівнем рециркуляції біогенних елементів, коли відходи одного технологічного процесу є сировиною або базою для наступного при відносно невисоких витратах антропогенної енергії [1, с. 15]. В Україні після періоду інтенсифікації відбувається поступовий перехід до впровадження органічного землеробства, що викликано соціально-економічною ситуацією. У зв'язку з цим, необхідно розробити такі системи землеробства, які б ураховували економічні і ресурсні можливості сільськогосподарських підприємств і забезпечили подальший їх розвиток.

Однак під час розгляду питань щодо оцінки ефективності застосування інновацій в аграрному секторі економіки, зокрема при використанні ґрунтів у господарському обігу, виникають ряд методичних протиріч і проблем з їх комплексного економічного оцінювання. Тому для побудови системного дослідження в частинні оцінювання ми застосовували розроблені та апробовані методичні підходи, які випливають з методології та методики оцінювання ефективності інновацій у сфері використання ґрунтів [2]. Більше того, методологія досліджень передбачає ретельне напрацювання й розробку апарату економіко-математичної й економетричної обробки результатів, здатних кількісно та якісно оцінити багатосторонні процеси відтворення родючості ґрунтів на інноваційних засадах, поєднавши агрофізичні та біохімічні причини ґрунтових трансформацій з оцінюванням ресурсу в господарському використанні, тобто за ринкового обігу [3]. У свою чергу це пов'язано із загальним впливом на формування конкурентоспроможності рослинництва від земельного потенціалу, але водночас є проблеми щодо розробки саме такого апарату оцінювання [4]. У цьому контексті поглибленого розроблення набули дослідження, спрямовані на розробку моделей системного управління родючістю ґрунтів та їх оцінювання, в першу чергу, завдяки експертному підходу за матеріалами Харківської та Волинської областей [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Перехід господарств у різних країнах світу на органічну систему землеробства здійснюють свідомо, все більше розуміючи важливість споживати екологічно чисту продукцію, вирощену без застосування мінеральних добрив та особливо отрутохімікатів. Попри це, як зазначає В. І. Кисіль, через високу залежність продуктивності ріллі від техногенних чинників відбуватиметься подальше забруднення та руйнація навколишнього середовища, зниження родючості ґрунтів тощо [ 6].

Про це пише й О. Г. Тараріко, відзначаючи, що ситуація потребує переходу від розробки статичних моделей систем землеробства до гнучких динамічних, які максимально враховують не тільки ґрунтово-ландшафтні фактори, але й ресурсні, економічні можливості і конкурентоспроможність продукції [ 7].

Як вважають О. Маковецький та М. Осипов, слід у стислі строки визначити вклад та співвідношення біологічних і техногенних факторів у розвиток агросфери як на ближню, так і віддалену перспективи, розробити моделі енергозберігальних ґрунтозахисних систем землекористування, які базуватимуться на досягненнях науки, в тому числі новітньої біотехнології, космічної інформації про стан ландшафтів, ґрунтового покриву і посівів [8].

Ми приєднуємось до поглядів тих науковців, які вважають, що подальша інтенсифікація землеробства як шлях підвищення продуктивності багато в чому до умов України непридатна. Так, академік О.О. Созінов вважає, що сільськогосподарське виробництво не може поки що повністю відмовитися від інтенсифікації землеробства за рахунок хіміко -техногенних ресурсів, особливо добрив та засобів захисту рослин. У той же час в інтересах всього людства має бути переглянута концепція розвитку агросфери з урахуванням небезпеки виникнення глобальної екологічної катастрофи, пов'язаної з розбалансуванням біосфери через надмірну технологізацію [9].

Вагомий внесок у питання вивчення економічної ефективності органічного землекористування зробив А. В. Кучер. У його праці дістали дальшого розвитку теоретико-методичні засади визначення ефективності органічного землекористування з позицій системного й міждисциплінарного підходів, зокрема в частині визначення сутності й ієрархічної класифікації ефективності цього землекористування [10]. Комплексні дослідження з розвитку органічного землеробства як в Україні, так і світі здійснено багатьма ученими. Серед вітчизняних учених варто відмітити праці Є. Данкевича, В. Данкевича, О. Чайкіна [11], О. Маслака [12], Н. Ляліної, Г. Матвієнко-Біляєвої [13], Л. Кучер, М. Хелдак, А. Орленка [14]. Питання органічного виробництва у різних країнах висвітлені в публікаціях I. D. Popa, D.-C. Dabija [15], K. B. A. Shamsi, A. Compagnoni, G. Timpanaro, S. L. Cosentino, P. Guamaccia [16], E. M. De Olde, F. W. Oudshoorn, E. A. M. Bokkers, A. Stubsgaard, C. A. G. S0rensen, I. J. M. De Boer [17], J. Torres, D. L. Valera, L. J. Belmonte, C. Herrero- Sвnchez [18], Z. Mala, M. Maly [19], K. Klonsky, L. Tourte [20], W. Ma, A. Abdulai, R. Goetz [21] та багатьох інших. Порівнянню виробничих витрат органічної та звичайної систем виробництва присвячена праця K. Klonsky [22].

Мета статті - здійснити оцінку економічної ефективності інновацій в органічному землеробстві шляхом визначення доцільності застосування біопрепаратів під час вирощування різних сільськогосподарських культур на основі експериментальних даних.

Виклад основного матеріалу дослідження

У світі органічне виробництво сільськогосподарської продукції стає все більше популярним, при цьому тенденції до збільшення посівних площ та кількості господарств спостерігаються за всіма регіонами. Так, до регіонів, де найбільш динамічно розвивається органічне землеробство належить Африка, де за останні десять років посівні площі під органічним землеробством зросли приблизно у 2,2 раза, а чисельність органічних господарств взагалі різко зросла - у 4,1 раза. Також досить суттєво збільшуються площі органічних земель в Південній Америці - на 65,9 % і в Європі - на 47,9 %. Незважаючи на активізацію органічного землеробства, у вищенаведених регіонах світу все ж таки провідне місце на сьогодні займає Океанія, де найбільше площі припадає на Австралію [ 23]. У цілому розвиток органічного землеробства у світі, набирає все більшої популярності у тих господарствах, які донедавна застосовували інтенсивні технології у вирощуванні сільськогосподарських культур, переущільнювали ґрунти і вносили надмірну кількість мінеральних добрив, високі дози пестицидів. Такі заходи, крім деградації ґрунтів та їх подальшого хімічного забруднення, не можуть дати нічого іншого. Їх тривале застосування загрожує екологічною катастрофою [23].

Зовсім протилежною є ситуація із розвитком органічного землеробства в Україні. Для України характерною є зміна частки органічних земель в загальній площі не під впливом подальшого нарощення масштабу виробництва, а за рахунок активного збільшення кількості безпосередніх господарств. Отже, в Україні збільшення частки органічних земель останнім часом відбувалося за рахунок випередження появи нових господарств над зменшенням їх землезабезпеченості. Тобто такі зміни для України переважно характеризують достатньо прикутий інтерес господарств до системи органічного землеробства, що врешті й спонукає господарства до переходу на засади органічного виробництва сільськогосподарської продукції. Проте, з огляду на останні роки, в Україні мають місце не менш істотні зміни, які характеризують збільшення частки органічних земель на 49,2 % і не лише з позицій кількісного збільшення органічних господарств (28,2 %), але й за рахунок підвищення їх середньої площі (15,7 %). Таким чином, це свідчить про динамічний розвиток органічного землеробства в Україні, де останніми роками відбувається одночасно процес як збільшення кількості органічних господарств, так і їх середньої площі.

У певній мірі можна стверджувати, що розвитку органічного виробництва в Україні сприяють відповідні запити споживачів щодо органічної продукції. Проведене вченими дослідження з опитування респондентів, виявило, що саме 56 % з них вважають за потребу споживати органічну продукцію. У свою чергу, 33 % респондентів впевнені в швидкому розвитку ринку органічної продукції [24]. Отже, перехід на технологію органічного виробництва знаходить підтримку не лише серед сільськогосподарських товаровиробників, а й достатньо зумовлено ринком (зовнішнім чинником).

Аналіз розвитку органічного землеробства в деяких країнах світу, а також дослідження тенденцій, пов'язаних із унесенням мінеральних добрив і пестицидів, дає підстави вважати про, що ця система землеробства має певні переваги порівняно з іншими її різновидами, при цьому існує необхідність для удосконалення методичних підходів щодо оцінки ефективності використання ґрунтових ресурсів на основі впровадження новацій. Тобто це зовсім інший характер проведення такої оцінки в центрі уваги якої розглядаються не лише проблеми, що пов'язані зі збільшенням економічного ефекту. У цьому випадку акцент зміщується на розв'язання проблем раціонального використання ресурсів, у першу чергу відновлення ґрунтових властивостей (надання ним певних видів послуг), їх збереження та відновлення, тому питання економічної ефективності стають другорядними. Незважаючи на це, до неї існує жвавий інтерес з боку господарюючих суб'єктів.

Очевидно, що результатами цього є конкретні види ефектів, що пов'язанні з використанням ґрунтових властивостей, через виконання ним своїх функцій, а зміна переваг між одними та іншими системами землеробства дозволяє стверджувати про неоднозначність цих ефектів при відтворенні ґрунтових властивостей, їх генетичного та материнського потенціалу, який доволі швидко втрачається через недбале їх використання, або через надмірне зосередження на одному із них при цьому нехтуючи іншими. Тобто таке наслідування призводить до упущення (послаблення) контролю над процесами раціонального використання земель, а відтак і до посилення їх деградації. У цьому випадку слід враховувати й те, що деградаційні процеси руйнують потенційну родючість ґрунтів і можуть тимчасово замаскуватися під підвищення економічної родючості [25].

У цьому контексті набуває особливого значення пошук саме таких методичних підходів до оцінки ефективності ведення органічного виробництва порівняно з іншими видами господарювання, та одночасно виявлення його впливу на відтворювальні здатності ґрунтових ресурсів. Відтак, ми приєднуємося до думки Н. В. Зіновчук та А. В. Ращенко, які зазначають, що нагальним є розроблення адекватних методик, за допомогою яких можна було б оцінити та порівняти ефективність органічного та традиційного виробництва продукції рослинництва, а також систематизувати та дослідити організаційні чинники, що впливають на виробництво органічної продукції [ 24].

Органічне землеробство не є простим компромісом між інтенсивним та ресурсозберігаючим землекористуванням, це є певний комплекс змін у пріоритетах одних ефектів над іншими, узгодження економічної результативності порівняно зі збереженням і відновленням ґрунтів, підвищення їх не скільки економічної ефективності як природної родючості ґрунтів, піклування не лише про раціональне землекористування, а й про дотримання високих стандартів якості та безпечності продуктів харчування.

Незважаючи на популярність системи органічного землеробства, зазначимо, що серед наукової спільноти немає єдиної думки щодо переваг тієї чи іншої систем. Ми переконані, що жодного з варіантів, які ведуть до певної всеосяжної системи «чистого» землеробства для всіх випадків, коли сільськогосподарську продукцію вирощують незважаючи на природно - кліматичні умови, економічно-фінансове забезпечення господарств, а також без поступового переходу, що потребує часу освоєння техніки в господарствах і технології вирощування сільськогосподарських культур, бути не може. Пропозиція вважати органічне землеробство єдиною системою для всіх господарств, незалежно від природної родючості земель та вирощування продукції в усіх природно-економічних зонах України, не є раціональною.

Відповідно до європейського стандарту в рамках Постанови Ради ЄС № 834/2007 від 28 червня 2007 р., органічне виробництво - це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найліпші практики з огляду на збереження навколишнього середовища, рівень біологічного різноманіття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження [26].