Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Кафедра економіки і маркетингу

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання

Студентки 2 курсу 20 групи напряму підготовки

6.030607 «Маркетинг» Дударчик В.С.

Керівник: Клімова І.О.

м. Житомир 2015рік

План

• банкрутство підприємство фінансовий оздоровлення
• Вступ
• 1. Теоретичні основи банкрутства підприємства
• 1.1 Сутність банкрутства: його суб'єкти, симптоми, причини
• 1.2 Види банкрутства в сучасних ринкових умовах господарювання
• 1.3. Банкрутство підприємства: підстави та наслідки
• 2. Сучасний економічний стан ДП «Білокоровицьке лісове господарство»
• 2.1 Організаційно - економічна характеристика ДП ” Білокоровицький лісгосп”
• 2.2 Аналіз виробничих ресурсів ДП ” Білокоровицький лісгосп”
• 3. Основні напрямки політики запобігання банкрутства на ДП «Білокоровицький лісгосп»
• 3.1 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства
• 3.2 Правові проблеми механізму банкрутства та шляхи його вирішення
• 3.3 Заходи фінансового оздоровлення підприємства
• Висновки та пропозиції
• Список використаних джерел
• Додатки

Вступ

За роки незалежності в Україні спостерігається процес формування ринкових відносин, який має, як правило, незворотній характер. В той же час даний процес супроводжується певними окремими явищами, які мають негативний характер, бо викликані ці явища недостатністю ринкового механізму. Зазвичай підприємства, які багато років працювали стабільно, то через цілий ряд факторів підприємство опиняється в передкризовому чи кризовому стані.

Сьогодні більшість вітчизняних підприємств в Україні потерпають від фінансових ускладнень, які викликані як зовнішніми проблемами, тобто це нестабільність політичної ситуації, спад виробництва чи недостатністю виконавчої бази, так і внутрішніми проблемами, тобто це неефективне використання коштів чи незбалансованість фінансових потоків, також недосконалий маркетинг. Сукупність всіх цих факторів викликає необхідність постійного дослідження фінансового стану підприємства. Необхідності такого дослідження є упередження кризового розвитку, запобігання банкрутства підприємства, також створення певних захисних механізмів антикризового фінансового управління, які в свою чергу залежать від виявлених факторів та сили їхнього впливу.

На даний час на межі банкрутства перебуває багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої внутрішні та зовнішніх зобов'язань.

Зрозумілим є те, що неодмінною умовою оздоровлення сучасної вітчизняної фінансової системи є санація суб'єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, тобто, оздоровити державну фінансову систему. Але в той же час оздоровлення економіки залежить від своєчасної та якомога безболісної ліквідації всіх неефективних виробничих структур, які постійно потребують фінансової підтримки і ніяк не поповнюють бюджет держави.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що нестабільність в економіці, сповільнення розвитку науки та техніки, недосконалість законодавства в галузі податкової політики чи господарського права слугують причиною для існування в країні тенденції щодо збільшення фінансово неспроможних підприємств. Як правило, всі ці причини призводять до збільшення позовних заяв до арбітражних судів у зв'язку з банкрутствами підприємств. Якщо ж підприємства збанкрутують то втрати від такої ситуації несуть не тільки контрагенти, а й держави, бо якщо кількість таких підприємств в країні зростає то це спричиняє ще більше поглиблення економічної кризи. Тому, якщо виходити з впливу механізму банкрутства на економіку держави то особлива увага повинна приділятися дослідженню причин банкрутства, методам його запобігання.

Мета курсової роботи полягає у вивчені особливостей банкрутства, як економічного явища, його сутності, симптомів, видів та суб'єктів, причин виникнення та наслідки настання. Також дослідити правові проблеми банкрутства, заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства. Дослідити сучасний економічний стан Державного підприємства «Білокоровицьке лісове господарство»

Обєктом дослідження є ДП «Білокоровицьке лісове господарство»

Предметом дослідження є вивчення суті банкрутства та його видів, проаналізувати діяльність ДП «Білокоровицьке лісове господарство», також визначити вірогідність банкрутства на даному підприємстві.

Методи дослідження: статистичні методи, загальнонаукові методи аналізу та синтезу, абстрагування та узагальнення, також порівняльний аналіз.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи.

2. Проаналізувати сутність, симптоми банкрутства.

3. Дослідити види банкрутства, причини виникнення та наслідки.

4. Проаналізувати сучасний економічний стан ДП «Білокоровицьке лісове господарство»

5. Проаналізувати ДП «Білокоровицький лісгосп» на вирогідність банкрутства.

6. Визначити правові проблеми механізму банкрутства та шляхи їх подолання.

7. Визначити заходи фінансового оздоровлення підприємства.

1. Теоретичні основи банкрутства підприємства

1.1 Сутність банкрутства: його суб'єкти, симптоми, причини

На сучасному етапі розвитку економіки багато підприємств стикаються з проблемою банкрутства. Банкрутство, можна сказати, це одна з юридичних підстав ліквідації підприємств, що регулюється Законом “Про підприємства в Україні” (ст.ст.24,34). Порядок і умови визнання будь-яких юридичних осіб -- (суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спеціальний Закон України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство” (Відомості Верховної Ради України. -- 1992 -- №31. -- Ст. 440).

Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулюється також і законодавством України про організацію та діяльність Арбітражного суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону “Про банки і банківську діяльність”.

Поняття про банкрутство містить стаття 1 Закону “Про банкрутство”. В законі банкрутство пов'язане з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможності юридичної особи -- суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

Багато вчених по-різному трактували визначення банкрутства. Ось, наприклад, дані подані в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Визначення поняття банкрутства

№	Визначення поняття	Автор
1.	Банкрутство - це документально підтверджена нездатність суб'єкта господарювання платити за своїми зобов'язаннями і фінансувати основну поточну діяльність у зв'язку з відсутністю коштів. На думку автора, саме такий стан підприємства показує про погіршення всіх показників, щ визначають фінансову стійкість[1].	Шморгун Н. П.
2.	Банкрутство - це фінансова неспроможність підприємства, що виявляється в перевищенні витрат на виробництво продукції над виторгом від її реалізації[2].	Скворцова М.М.
3.	Банкрутство - це неспроможність підприємства платити за своїми борговими зобов'язаннями та виконувати зобов'язання перед бюджетом[3].	Базілінська О.Я.
3.	Банкрутство - це одна з юридичних підстав ліквідації підприємства, яка виявляється в неплатоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього термін пред'явлений йому кредиторами виоги і виконати зобов'язання перед бюджетом[4].	Яблонська А.С.
4.	Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дали позитивних результатів[5].	Терещенко О.О.
5.	Банкрутство суб'єкта господарювання - це крах, викликаний технічною чи фізичною нездатністю суб'єкта господарювання погасити взяті на себе фінансові зобов'язання[6].	Білоліпецький Н.П.
6.	Банкрутство - це встановлена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність, і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів він здатний лише через застосування ліквідаційної процедури[7].	Філімоненко О.С.

Отже, як бачимо, банкрутство є складним процесом, його можна охарактеризувати з різних сторін - юридичної, управлінської, організаційної, фінансової тощо.

Щодо правового характеру банкрутства то, суть його насамперед полягає у тому, що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.

Суб'єктами банкрутства закон визнає лише юридичних осіб, причому осіб однієї категорії -- суб'єктів підприємництва, неспроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, мова йде насамперед про підприємства всіх форм власності і видів, визначених статтею 2 Закону "Про підприємства в Україні", а також про господарські об'єднання згідно з статтею 3 цього Закону, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Зазначені суб'єкти пойменовані Законом "Про банкрутство” боржниками або банкрутами.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом -- після того, як Арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

Закон “Про банкрутство” не поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно статутами (положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю.

Також важливу роль займають кредитори в відносинах банкрутства. Це можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. До кола кредиторів не входять ті суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні повинні діяти у справах про банкрутство як збори кредиторів. Збори можуть створювати комітет кредиторів. Коли кредиторів більше десяти, створення такого комітету є обов'язковим. Повноваження цього органу визначають збори. Ці органи -- збори, комітет -- необхідні для участі у провадженні у справах про банкрутство з боку кредиторів з тим, щоб діяли не окремі численні кредитори, а один спільний, об'єднаний кредитор.

Підприємство у кризовому стані опиняється не відразу, a саме рух до нього починається з погіршення певних показників, що й і характеризують його зовнішнє та внутрішнє середовище, тобто з'являються симптоми банкрутства. До симптомів банкрутства відносять:

- спад попиту на продукцію і зменшення обсягів виробництва,

- втрата клієнтів та покупців,

- зниження прибутковості виробництва,

- збільшення величини неліквідних оборотних коштів,

- неритмічність виробництва,

- низький рівень використання виробничого потенціалу і зниження рівня продуктивності праці,

- скорочення робочих місць,

- збільшення витрат на виробництво реалізацію продуктивності праці

- припинення поточних платежів і систематичне порушення термінів погашення зобов'язань,

- зменшення потоку грошових коштів від здійснення операції,

- падіння ринкової ціни цінних паперів і скорочення виплачуваних дивідендів[8].

В сучасних умовах всі підприємства мають майже одне й теж саме коло проблем. Вважається, що найбільш поширеними є: зміна економічного середовища, в якому вони існують; втрата традиційних ринків збуту власної продукції ; зміна системи планування, яка призводить до порушення ритмічності виробничої діяльності; нестабільність правового поля.

На думку Базілінської О.Я., за умов ринкової економіки підприємства постійно перебувають під впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть призвести до недостатності активів у ліквідній формі та банкрутства[3].

Всі автори, що досліджували питання банкрутства підприємств, поділяють причини виникнення банкрутства на зовнішні (екзогенні), внутрішні (ендогенні).

Подольська В.О. виділяла такі зовнішні та внутрішні причини банкрутства. До зовнішніх причин належить:

- спад виробництва;

- збільшення кількості збиткових підприємств;

- неплатоспроможність підприємств - партнерів;

- політична нестабільність держави;

- недосконалість законодавства;

- високий рівень податків;

- структура та рівень добробуту населення;

- розмір і структура споживання;

- платоспроможний попит населення;

- посилення міжнародної конкуренції;

До внутрішніх причин належить:

- дефіцит власних оборотних активів;

- недосконалість механізму ціноутворення;

- бездіяльність юридичних служб підприємств;

- відсутність контролю за договірними відносинами;

- значна питома вага непродуктивних витрат;

- зростання дебіторської та кредиторської заборгованості;

- неефективне використання ресурсів;

- збільшення витрат;

- збиткова діяльність підприємств[9].

До цих всі зазначених Подольською В.О. причин Шморгун Н.П. додав ще декілька, a саме, до зовнішніх причин, він відніс: кризовий стан економіки, тобто інфляція, загальний спад виробництва; зміну кон'юнктури виробництва, стихійне лихо тощо. До внутрішніх причин Шморгун Н.П. відніс: низький рівень техніки, технології; використання позик на невигідних умовах; швидке і непланове розширення діяльності; зниження показників рентабельності; погана якість клієнтури, що платить із запізненням, або не платить і веде до ланцюгового банкрутства тощо[1].

Отже, можна сказати, що зовнішніх та внутрішніх причин для банкрутства підприємства є дуже багато, але кожна з цих причин, якщо вона є, є дуже вагомою та важливою.

1.2 Види банкрутства в сучасних ринкових умовах господарювання

У практиці господарювання досить часто можна зіткнутися з підприємствами, які фактично є фінансово-неспроможними, однак, з певних мотивів приховують цю обставину. В даному випадку можна говорити про наявність прихованого банкрутства. З іншого боку, ряд суб'єктів господарювання, переслідуючи певні цілі, можуть зумисне оголосити себе банкрутами, не будучи такими. При цьому має місце фіктивне банкрутство. Для багатьох державних підприємств характерною є ситуація, коли службові особи зловмисне або за своєї халатності доводять суб'єкт господарювання до фінансової кризи та до банкрутства. Для запобігання вказаних негативних проявів Кримінальним кодексом України встановлено покарання, якщо підприємці чи відповідальні службові особи вдаються до них.

Приховане банкрутство характеризується зовнішньою непомітністю погіршення економічного стану підприємства. Обсяг продаж не зменшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства начебто зберігається. Погіршення стану підприємства усвідомлює лише невелика група фахівців[6].

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років.

Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається такими двома ознаками:

-- надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника:

-- причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Мотиви та цілі приховання банкрутства:

— надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи,

— спроба одержати банківський кредит для покриття заборгованості чи привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства,

-- прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д[8].

Суб'єктами прихованого банкрутства можуть бути засновники підприємства, власники, посадові особи.

Мінімальне стягнення у разі виявлення факту прихованого банкрутства застосовується:

-- якщо прихована фінансова неспроможність є наслідком банкрутства іншої юридичної особи або настала внаслідок порушення законодавства контрагентами (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами);

-- якщо вона є наслідком дії форс-мажорних обставин.

Максимальні санкції застосовуються, якщо фінансова неспроможність є наслідком невміння вести ефективну фінансово-господарську діяльність, недостатньої кваліфікації керівництва, недбалості, крадіжок, різного роду зловживань, прорахунків щодо оцінки ринків збуту і т.д [7].

Фіктивне банкрутство - це свідомо неправдиве оголошення підприємства неплатоспроможним для одержання від кредиторів відстрочки платежів або списання частини боргів[8].

Фіктивним банкрутством можна назвати ситуацію, коли підприємство фактично не є банкрутом, однак воно вказує у документах про свою неплатоспроможність. У зв'язку з ним Кримінальним кодексом передбачено, що явно неправдива заява громадянина -- засновника або власника підприємства, а також посадової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання зобов'язань перед кредиторами та бюджетом карається штрафом від 300 до 500 мінімальних зарплат з позбавленням права займатися даною діяльністю до 5 років. Ті самі дії, якщо вони завдали великою матеріального збитку кредиторам або державі, караються позбавленням волі до 3 років з конфіскацією майна.

Великий матеріальний збиток -- це збиток, який перевищує в 50 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму. Збиток виникає внаслідок неповернення боргів, несплати відсотків та податків.

Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними:

— порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство,

— ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з метою приховання незаконного витрачання коштів,

— надання недостовірних даних аудитору з метою одержання необ'єктивного висновку про фінансовий стан підприємства[9].

Новим законодавством про банкрутство запроваджене положення про відповідальність за умисне банкрутство. Умисне банкрутство -- це умисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності через здійснення з корисливих мотивів власником або посадовою особою підприємства протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов'язків, що завдало істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

Умисне доведення до банкрутства, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам кредиторів, що охороняються законом, -- карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5-ти років. Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -- караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна[10].

На ці та інші фактори й обставини слід звертати увагу власникам та фінансовим службам вітчизняних підприємств під час провадження фінансово-господарської діяльності.

Шморгун Н.П. виділив до вище сказаних видів ще й випадкове та необережне. За його слова, випадкове банкрутство виникає внаслідок надзвичайних обставин (військові дії, стихійні лиха), політична нестабільність, економічна криза (загальний спад виробництва тощо). Необережне банкрутство виникає в результаті неефективної роботи, проведення ризикових операцій[1].

Подольська О.Я. виділяє наступні види банкрутства підприємства: реальне, технічне, фіктивне, навмисне, які наведені нижче в таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Види банкрутства

Банкрутство
Реальне	характеризує повну неспроможність відновити свою фінансову стабільність і платоспроможність у найближчий період через втрату капіталу.
Фіктивне	характеризується неправдивим оголошенням підприємства про своє банкрутство з метою одержання відстрочки по виконанню своїх кредиторський зобов'язань.
Технічне	неплатоспроможність підприємства, що викликана суттєвим простроченням його дебіторської заборгованості.
Навмисне	неплатоспроможність підприємства, що створена штучно його керівництвом або власником.

Реальне або явне банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Тут виникає невідповідність грошових потоків, a також зовнішні конфлікти з партнерами[2].

Технічне банкрутство характеризується неплатоспроможністю підприємства, що зумовлена непогашенням своєї дебіторської заборгованості.

Отже, Подольська О.Я. виділила ще два види банкрутства, відмінних від попередніх.

Таким чином, можна сказати, що вид банкрутства безпосередньо залежить від істинної причини його виникнення.

1.3 Банкрутство підприємства: підстави та наслідки

З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були милосердні до неспроможних боржників. У середньовіччі, наприклад, гарантом забезпечення повернення боргу було не майно, а сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недоторканність. Розвиток капіталістичних відносин потребував інших засобів боротьби з цим явищем. Поступово в цивільному та торговому законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задоволення позовів та претензій кредиторів. Ці питання регулюються, як правило, спеціальним законом про банкрутство.

Закон «Про банкрутство» повинен виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову реорганізацію.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів[12].

Отже, підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємництва є економічний фактор, визначений ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності. Суб'єкт, неспроможний виконати назначені грошові зобов'язання протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, визнається Законом боржником[13].

Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" досить детально визначає поняття та склад грошових зобов'язань, під якими розуміються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України[11]. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі н господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено зазначеним Законом. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання по виплаті авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникають з такої участі.

Вважається, що етапами порушення справи про банкрутство є:

1. Встановлення факту неплатоспроможності боржника.

2. Документальне підтвердження вимоги кредитора, який ініціював порушення справи про банкрутство.

3. Визначення майнових активів боржника.

4. Виявлення всіх можливих кредиторів.

5. Обґрунтування можливості реструктуризації або санації.

6. Визнання боржника банкрутом[13].

Підстави порушення провадження у справі про банкрутство виділяються матеріального і процесуального характеру. Матеріальними підставами порушення справи про банкрутство є такі:

- розмір вимог кредиторів повинен становити не менше трьохсот мінімальних - розмірів заробітної плати;

- вимоги кредиторів мають бути безспірними;

- вимоги кредиторів не задоволенні боржником протягом трьох місяців після настання строку їх погашення.

Процесуальною підставою виступає письмова заява кредитора (кредиторів) або самого боржника, що подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника.

Фактичною вважається, що підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до господарського суду, яка називається "заява про порушення справи про банкрутство" (ч. 1 ст. 7 Закону). З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою, що підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги (ч. 9 ст. 7)[14].

Із заявою про порушення справи про банкрутство до господарського суду може звернутися боржник із власної ініціативи. Боржник реалізує таке право за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом « Про банкрутство»[12]

Разом з тим, боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

- при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених Законом (ч. 5 ст. 7).

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом (ч. З ст. 6)[15].

Тут слід враховувати, що:

по-перше, безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

по-друге, мінімальний розмір заробітної плати періодично змінюється, а тому змінюється і розмір безспірних вимог1.

Законом встановлені окремі особливості щодо розмірів безспірних вимог і строку їх непогашення. Наприклад, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 52); підставою для визнання банкрутом селянського (фермерського) господарства є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів (ч. 1 ст. 50)[11].

Якщо ж підприємство визнали банкрутом, то з'являється ряд наслідків. До них належать:

1. Зупиняється підприємницька діяльність боржника. Тобто із дня прийняття судом постанови підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

2. До ліквідаційної комісії переходять права розпорядження майном банкрута та його майнові права та обов'язки.

3. Зупиняється наражування пені і процентів на всі види заборгованості.

4. Може бути признанимо недійсними угоди по продажу майна за три місяці до моменту подачі заяви про признання банкрутом і до року, до порушення спарви про продаж майна або прийняття боргових зобов'язань, які привели підприємство до кризового стану[13].

Отже, своєчасне виявлення кризового стану підприємства дозволить попередити неплатоспроможність підприємства на ранніх етапах, у рамках ще не порушеної справи про банкрутство. Але якщо ж така ситуація сталася, то авжеж вона має негативні наслідки. Але, якщо подивитись з іншої сторони, то можна сказати, що така ситуація має й позитивний наслідок, який полягає у тому, що підприємства, оголошені банкрутами й до яких застосовується механізм їх ліквідації, завершують свою неефективну діяльність, а замість них можуть бути створені такі підприємства, які будуть здійснювати свою діяльність ефективно.

Висновок до першого розділу

З вище сказаного можна зробити такі висновки.

Банкрутство підприємства - це нездатність певного підприємства сплачувати свої зобов'язання. Тобто підприємство - банкрут, взагалі, не може задовольнити вимоги своїх кредиторів щодо певних оплат, чи то оплати товарів та послуг, також підприємство не може забезпечити обов'язкові платежі до бюджету та позабюджетні фонди, бо немає коштів.

За своєю суттю банкрутство - це такий процес, який не бажаний для будь - якого підприємства. Що до видів банкрутства то їх є дуже багато, кожен з який має свою суть. Більшість з них є не бажаними, але є такий вид, який підприємство саме створює це приховане. Якщо підприємство вроваджує приховане банкрутство то воно в першу чергу хоче відхилитися від сплати боргу чи податку.

Підстав для банкрутства вистачає, наслідки до яких призводить банкрутство є зупинення діяльності, що потім призведе до зниження прибутків підприємства.

2. Сучасний економічний стан ДП «Білокоровицьке лісове господарство»

2.1 Організаційно - економічна характеристика ДП ” Білокоровицький лісгосп”

Державне підприємство “ Білокоровицьке лісове господарство'' - це комплексне господарство, яке займається охороною та захистом лісу, лісовідновленням та лісорозведенням, лісозаготівлею та переробкою деревини.

“Білокоровицьке лісове господарство'' створене зо червня 1952 року за наказом №235 по Житомирському обласному управлінню лісового господарства та лісозаготівель. В 2005 році Білокоровицький лісгосп перейменований на Державне підприємство “ Білокоровицьке лісове господарство''. Підприємство засноване на державній власності, входить до сфери Управління державного комітету лісового господарства України підпорядковане Житомирському управлінню.

Державне підприємство “ Білокоровицьке лісове господарство'' розташоване в селі Нові Білокоровичі вул. Гагаріна 1.

Лісгосп розташований в північно-західній частині Житомирської області на території трьох адміністративних районів -- Олевського, Ємільчинського і Луганського і розділений на 8 лісництв.

1. Замисловицьке (8634 га)

2. Тепеницьке (5755 га)

3. Поясківське (7000 га)

4. Озерянське (7871 га)

5. Радовельське (6768 га)

6. Білокоровицьке (7807 га)

7. Зубковицьке (8608 га)

8. Жубровицьке (7264 га)

Площа лісгоспу становить 59745 га, в тому числі покрита лісом 51994 га.

З всієї площі на виробничі приміщення задіяно 5, 2 тис. га., дослідницькі служди займають 12 га., a допоміжні служби займають 950 га. Так як до складу підприємства входить 8 лісництв, з них найбільшими структурами є Білокоровицький нижній склад, Жубровський та Поясківський проміжні склади, також є автотранспортний цех, в складі якого 57 автомобілів, в тому числі 15 лісовозів, 10 сортиментних, 29 тракторів, 2 автомобілі МАЗ.

Лісгосп має автобусне та залізничне сполучення, відстань до столиці України 200 км.

Таблиця 2.1

Загальна характеристика підприємства

Площа земель лісового фонду, га	59890
Із них вкриті лісовою рослинністю, га	52270
В т.ч. лісових культур	1570
Ліси першої групи, га	5245
Природно-заповідний фонд, га	1483
Мисливські угіддя, га	31806
Розрахункова лісосіка по гол. користуванню, тис. м3	66,4
Розрахункова лісосіка по проміжному користуванню, тис. м3	22,1
Крім того, вибіркові санітарні рубки, тис. м3	9
Заготівля деревини, тис м3	9,6

Державне підприємство “ Білокоровицьке лісове господарство'' має велику площу і вкрита лісовою рослинністю (таблиця 2)

Таблиця 2.2

Таблиця розподілу вкритих лісовою рослинністю земель за основними переважаючими породами (%) до площі всього підприємства (52270 га)

Назва породи дерева	Площа	Відсоток від площі вкрита рослинністю
Сосна	27409 га	52.44%
Ялина	321 га	0.61%
Дуб	8585 га	16.42%
Ясен	23 га	0.044%
Граб	127 га	0.24%
Береза	12890 га	24.66%
Осика	728 га	1.39%
Вільха	2184 га	4.18%
Інші породи	3 га	0.0057%

Також на всій площі підприємства рослинність є різної вікової групи (таблиця 3).

Таблиця 2.3

Діаграма розподілу вкритих рослинністю земель за групами віку

Назва	Площа	Відсоток від площі вкрита рослинністю
Молодняки	11549 га	22.094%
Середньовікові	19941 га	38.15%
Пристигаючі	11764 га	22.5%
Стиглі і перестиглі	9061 га	17.34%

Середній запас на 1 га вкритої лісом площі -- 192 м3, в тому числі стиглих і перестійних -- 233 м3, також 69% насаджень 1 та 2 класів бонітету. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 27% площі.

Розрахункова лісосіка по рубках головного користування становить 102,3 тис.м3, рубках пов'язаних з веденням лісового господарства та рубках догляду -- 36,9 тис.м3.

План садіння лісових культур на поточний рік становить 210 га, фактично посаджено 228 га. Прийнято та заліснено 545,7 га земель біокарбонового фонду.

Витрати на 1 га посаджених культур складають 2350 грн., а загальні витрати на 1 га лісових культур до переводу в покриту лісом площу 6800 грн. В основному вищесказані дані з року в рік не змінюються, зміни можуть тільки виникати якщо перевищується план посадки дерев, або, наприклад, збільшується ціна витрат на 1 га посаджених культур.

Лісгосп спеціалізується на виробництві деревини, в більшій мірі виробнича продукція складається з:

1. Лісоматеріали круглі - 4500 м³.

2. Пиломатеріали - 2000 м³.

3. Заготовки для європіддонів - 400 м³.

4. Заготовки пилені дубові - 850 м³.

5. Шпали дубові - 100 м³.

6. Штахетник різнолистяний - 340 м³.

7. Паливні пакети - 5800 с/м.

Управління ДП «Білокоровицький лісгосп» здійснюється згідно зі статтею 7 «Управління Підприємством та самоврядування трудового колективу» Статуту підприємства.

Схема структури управління ДП «Білокоровицьке лісове господарство» (див. рис. 1)



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура управління

Органом управління Підприємства є його директор.

Наймання директора здійснюється Органом управління майном шляхом укладання з ним контракту в установленому законом порядку. Підприємство за погодженням з Управлінням визначає структуру управління і штати. Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном та Управління.

Директор Підприємства:

несе повну відповідальність за стан діяльності Підприємства;

діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях.?

розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

укладає договори, видає доручення, відкриває в установах банків розрахункові та інші рахунки;

несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

Орган управління майном не має права втручатися в оперативну і господарську діяльність Підприємства. Головний лісничий Підприємства є першим заступником директора.

Начальники відділів, які відають питаннями використання, відтворення, охорони і захисту лісів, головні спеціалісти цих структурних підрозділів є одночасно за посадою старшими інспекторами з контролю у галузі ведення лісового господарства.

Заступники директора, головні спеціалісти призначаються та звільняються з посади директором за погодженням з управлінням, інші працівники апарату управління і структурних підрозділів підприємства, а також старші майстри та майстри призначаються та звільняються директором. Повноваження трудового колективу підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією).

Для представництва інтересів трудового колективу на загальних зборах (конференції) трудовий колектив обирає профспілковий комітет, до складу якого не може обиратися керівник Підприємства. Вибори здійснюються таємним голосуванням строком на 3 роки не менш як 2/3 голосів. Члени виборного органу не можуть звільнюватися з роботи або переводитися на інші посади з ініціативи адміністрації Підприємства без згоди профспілкового комітету.

Право укладання колективного договору від імені власника надається директору, а від імені трудового колективу - профспілковому комітету підприємства.

Ліси підприємства відіграють велику правоохоронну і рекреаційну роль. Вони виконують полезахисні, протиерозійні, водоохоронні та санітарно - гігієнічні функції. В лісовому фонді переважають соснові насадження.

Підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони та раціонального використання лісів та інших природних ресурсів, a також відновлення їх до рівня встановлених нормативів. Спеціальне використання лісових ресурсів підприємство здійснює в межах земельних ділянок, переданих йому в постійне користування.

Так як підприємство є досить велику структуру управління, бо в кожному з 8 лісництв є своя маленька структура управління, тому досить доречним буде визначити ефективність організаційної структури управління, дані використовуватимемо за 2014 рік. Для цього на застосуємо наступну формулу:

;

де К_еф - коефіцієнт ефективності організаційної структури управління;

Р_к - кінцевий результат (ефект), отриманий від функціонування організаційної структури управління (який гіпотетично можна ототожнити з чистим прибутком підприємства); В_у - витрати на управління.

Отже, ефективність організаційної структури у ДП «Білокоровицьке лісове господарство» досить велика, тому на мою думку, на підприємство структуру управління змінювати не потрібно, бо вона і так гарно функціонує.

2.2 Аналіз виробничих ресурсів ДП ” Білокоровицький лісгосп”

Виробничі ресурси для підприємства є дуже вагомим та важливим елементом. На даний час, коли існує ринкова економіка характерна економічна нестабільність, підприємства повинні підвищувати своє економічну ефективність. Тому визначення аналізу виробничих ресурсів для підприємства є дуже важливим, бо цей аналіз дає змогу визначити чи достатньо забезпечене підприємство трудовими ресурсами, чи раціонально використовуються всі трудові ресурси, чи висока продуктивність праці. Від того як забезпечене трудовими ресурсами підприємство ї ефективність їх використання залежить обсяг виробництва та своєчасне виконання усіх робіт.

Дані, які використовувалися до обрахувань розміщенні в додатках A, Б, В, Г, Д.

Таблиця 2.4

Аналіз наявності та ефективності використання трудових ресурсів в досліджуваному підприємстві за 2012 - 204 рр.

Показники	Роки	Відхилення
		2012 до 2014
	2012	2013	2014	+( - )	%
Середньооблікова чисельність штатних працівників, чол..	387	389	567	+180	45,8
Чистий прибуток, тис. грн.	60486	65321	85305	+24819	38,4
Обсяг реалізації, тис. грн.	34952	44117	28365	-6287	46,6
Реалізація на 1 штатного працюючого, грн.	90315	11354	38135	-52180	69,7
Середньомісячна зарплата 1 працівника, грн.	4024	3275	1908	-2116	87,6

Отже, можна зробити висновок, що трудових ресурсів на ДП «Білокоровицьке лісове господарство» вистачає, навіть, можна сказати, що з кожним роком кількість працівників збільшується цьому свідчить те, що підприємство є стабільним. Але так як кількість працівників збільшується то зарплата зменшується, хоч і підприємство має стабільно високі прибутки, обсяг реалізації теж досить високий.

Аналіз активної частини матеріально-технічної бази виробництва.

Основні фонди для кожного підприємства мають велике значення, бо вони служать матеріально - технічною базою. Вважається, що значне підвищення основних виробничих фондів призведе до певних ускладнень, стосовно, технічного переоснащення виробництва, та також фізичного та морального старіння обладнання, що знижує ефективність використання. Тому, як правило, найбільш економічно виправним є збільшення часу робота обладнання, повне завантаження його в наявному парку тощо.

Визначення забезпеченості підприємства основними виробничими фондами в необхідній кількості та асортименті, їх повне використання, їх рух та технічний стан показано в таблиці 2.5. Дані, що використовувалися в таблиці розміщені в додатках A, Б, В, Г, Д.

Таблиця 2.5

Аналіз наявності, стану, забезпеченості і ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в 2012 - 2014 рр.

Показники	Роки	2014 до 2012
	2012	2013	2014	±	%
Наявність ОВФ на початок року, тис грн.	8570	4397	13660	+5090	93,5
Наявність ОВФ на кінець року, тис грн.	10950	2978	12744	+1494	95,4
Абсолютний приріст (зменшення), тис. грн.	2380	-1419	-916	-3296	123,6
Коефіцієнт оновлення, %	0,78	1,4	1,07	+0,29	82,2
Коефіцієнт вибуття, %	1,2	0,67	0,93	-0,27	12,3
Коефіцієнт приросту (зменшення) %	0,27	-0,32	-0,06	-0,33	106
Коефіцієнт зносу %	2.1	3,4	1,5	-0,6	6,1
Коефіцієнт придатності %	1,5	0,76	1,03	-0,47	13,8
Середньорічна вартість ОВФ, тис грн.	6733	9151	10777	4044	117,7
Обсяг виробництва продукції, тис грн.	24831	33025	14335	-10496	65,8
Середньорічна чисельність працівників, чол.	387	389	567	+180	45,8
Продуктивність праці, тис. грн.. /чол.	90,3	113,4	50,026	+86,5	81,2
Фондоозброєність тис. грн./чол.	22,9	22,8	15,65	-7,05	118,3
Фондовіддача, тис. грн.	6,15	5,29	5,10	-0,67	93,4
Фондомісткість, тис. грн...	0,162	0,188	0,195	+0,033	53,6

З вище наведеної таблиці, можна зробити такі висновки, що всі показники з кожним роком змінюються по різному. Також з таблиці ясно, що підприємство має основні виробничі фонди, також зрозуміло, що коефіцієнт оновлення з кожним роком зростає. Така ситуація означає, що інтенсивність введення нових основних засобів, тому й підприємство є досить потужним і отримує максимальні прибутки. Щодо інших показників то з року в рік вони змінюються по різному, тобто нема тенденції зменшення чи зростання, це теж є досить не поганим показними, бо підприємство може робити помилки і може виправляти них. Хотілося б звернути увагу на показники фондовіддачі, фондомісткості та фондоозброєності. Щодо фондоозброєності, то цей показник за таблицею зменшується, що призводить до зниження фондовіддачі. Це означає, що погіршується використання основних виробничих фондів. Фондомісткість на противагу попереднім показникам збільшується.

Щоб дослідити ефективність функціонування підприємства потрібно використати систему показників рентабельності, які показані в таблиці 2.6. Дані, що використовувалися для обрахунків розміщенні в додатках A, Б, В, Г, Д.

Таблиця 2.6

Аналіз динаміки показників рентабельності досліджуваного підприємства за 2012 - 2014рр.

Показники рентабельності	Роки	Відхилення, +/-
	2012	2013	2014	2014 до 2013
Рентабельність всієї діяльності, %	6,0	6,0	6,0	-
рентабельність продукції лісозаготівель, %	14,4	14,4	12,0	-2,4
Рентабельність продукції переробки, %	47,2	12,6	11,5	-35,7

На основі отриманих даних можна зробити такі висновки, що рентабельність всієї діяльності підприємства з року в рік не змінюється. Змінюється рентабельність лісозаготівель та переробки, але їх зміни мають негативний характер, бо рентабельність залежить від прибутків підприємства. Рентабельність також може зменшитися, наприклад, від того, що витрати на виробництво продукції збільшилися у зв'язку з збільшенням іноземної валюти тощо.

Висновок до другого розділу

Проаналізувавши сучасний економічний стан ДП «Білокоровицьке лісове господарство»то можна зробити наступні висновки:

ДП «Білокоровицьке лісове господарство» спеціалізується на лісовідновленні, лісозаготівлі, переробки деревини. Підприємство для своєї діяльності має велику площу, що дозволяє більше розводити та переробляти деревини, тим самим збільшувати свої прибутки.

Підприємство має стабільну, ефективну структуру управління, що дає змогу ефективно працювати. Ефективність підприємства засвідчує показник, який знайдений вище і показує, що структура управління підприємства немає недоліків.

Проаналізувавши наявність, ефективність трудових ресурсів, забезпечення та використання основних виробничих фондів, рентабельність підприємства то можна сказати, що підприємство повністю забезпечене трудовими ресурсами та основними виробничими фондами. Підприємство має високий показник рентабельності всієї діяльності, тобто ДП «Білокоровицьке лісове господарство» є дуже ефективний та прибутковим підприємство.

3. Основні напрямки політики запобігання банкрутства на ДП «Білокоровицький лісгосп»

3.1 Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

В умовах перехідної економіки різко зростає роль фінансових компонентів організації господарської діяльності підприємств. Це викликано, по-перше, ліквідацією безповоротної державної підтримки збиткових підприємств та зміни умов їх кредитування з боку банківської системи, невід'ємною рисою якого стає оцінка якості фінансового стану підприємств і впевненості в його стабільності. Це привело до того, що фінансова стабільність, ділова активність і фінансова ефективність стають основними елементами, які гарантують його виживання на ринку, бо банкрутство суб'єкта господарювання є настільки ж ймовірним результатом діяльності як тривале й ефективне його існування.

У вітчизняній і закордонній науковій літературі існують різні підходи до прогнозування ймовірності банкрутства підприємств.

Ознаки банкрутства можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення і ймовірність банкрутства в недалекому майбутньому: повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічній збитковості; наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості; низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція їх до зниження; збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі; дефіцит власного оборотного капіталу; систематичне збільшення тривалості обороту капіталу; наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції; використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах; несприятливі зміни в портфелі замовлень; падіння ринкової вартості акцій підприємства; зниження виробничого потенціалу[16].

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дієвих заходів. До них відносяться:

- надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку збуту;

- втрата ключових контрагентів;

- недооцінка відновлення техніки і технології;

- втрата досвідчених співробітників апарата керування;

- змушені простої, неритмічна робота;

- неефективні довгострокові угоди;

- недостатність капітальних вкладень і т.д[17].

Багато вчених досліджували оцінку прогнозування банкрутства підприємств, тому завдяки цьому виникло багато коефіцієнтів, саме розрахунку ймовірності банкрутства.

З економіко-математичних методів, використовуваних для прогнозування банкрутства підприємств, найбільше часто застосовуваним на практиці є дискримінантний аналіз. Найбільш відомими методами, заснованими на побудові дискримінантної функції, є:

1) моделі оцінки ймовірності банкрутства на основі Z-критерію Е. Альтмана;

2) модель Бівера;

3) модель Тофлера ;

4) модель Г. Спрінгейт тощо[18].

Ще одним підходом до прогнозування банкрутства підприємств на підставі економіко-математичних методів є імітаційне моделювання. Методи розрахунку ймовірності банкрутства на основі імітаційного моделювання можуть бути застосовні в умовах вітчизняної економіки. Дана група методів заснована на розрахунку ймовірності банкрутства підприємства шляхом аналізу результатів, що дозволяє оцінити схильність підприємства до банкрутства в майбутньому. Так, менш фінансово стійкі підприємства мають більшу ймовірність збанкрутувати в найближчий період, чим більше стійкі[19 ]. Але одним з вагомих недоліків імітаційного моделювання є те, що вони не дають достовірної інформації.

Для того, щоб з'ясувати вірогідність банкрутства ДП «Білокоровицьке лісове господарство» застосуємо економіко - математичні методи, тобто моделі, що зазначені вище.

Таблиця 3.1

Ймовірність настання банкрутства для підприємства ДП «Білокоровицьке лісове господарство» за економіко - математичними методами у 2012 - 2014 роках

Назва методу	Коефіцієнти за досліджуваними роками
	2012 рік	2013 рік	2014 рік
Модель Бівера	1,91	1,18	0, 7
Модель Альтмана	2,8	3,9	4,2
Модель Тофлера	0,42	0, 40	0,6
Модель Спрінгейта	1, 62	2,012	2, 868

В таблиці визначено вірогідність банкрутства ДП «Білокоровицький лісгосп» за найбільш популярними моделями. Отже, можна зробити висновок, кожної з моделей, що кожна з них має свою лінію розвитку. Деякі з них з роками знижували всій показник7, a деякі навпаки підвищили.

Щодо моделі Бівера то вона є однією з тих яка знизила свій коефіцієнт, але не до граничної межі, яка становить 0,2. Тобто якщо показник був би нижчим 0,2 то це о...