Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

ринковий економіка стратегічний

Умови сучасних економічних відносин в Україні передбачають високий рівень конкуренції серед, як підприємств в цілому так і окремих їх елементів. Тому жорсткий рівень конкуренції серед випускників вищих навчальних закладів вимагає максимальної досконалості у своїх особистих та професійних навичках. Оскільки, будь яка наука у діловому світі має прикладний характер: для становлення висококваліфікованого професіонала необхідно не лише низка теоретичних знань, а й практичний досвід їх застосування.

Концепція стратегічного управління, що виникла в середині XX століття в країнах ринкової економіки, дозволяє підприємствам перейти на якісно новий рівень управління. Саме в технологіях стратегічного управління найбільшою мірою проявляється здатність до «нейтралізації» негативних зовнішніх впливів.

Однак більшість українських підприємств до сьогоднішнього часу вкрай слабо використовують моделі, методи та інструменти стратегічного управління. Це пояснюється тим, що, по-перше, в існуючому різноманітті шкіл стратегічного управління відсутній єдиний підхід до вирішення питань, пов'язаних з формуванням системи стратегічного управління промисловим підприємством. По друге, концепції стратегічного управління знаходяться в постійному розвитку, що пояснюється необхідністю застосування творчого підходу при прийнятті нових, оригінальних стратегічних рішень, що дозволяють підприємствам забезпечити успішне функціонування в довгостроковому періоді і переваги перед конкурентами. В третє, в процесі використання технологій стратегічного управління необхідно враховувати галузеві, регіональні та організаційні особливості.

Однак проблемам формування системи стратегічного управління, особливо в контексті організаційних перетворень, приділяється недостатня увага, що обумовлює необхідність подальших теоретичних і методичних розробок в даній області.

Мета роботи - дослідження системи стратегічного управління потенціалом підприємства на прикладі ТОВ «Універсальні інформаційні технології».

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

- проаналізувати поняття та основні принципи формування системи стратегічного управління;

- вивчити особливості формування системи стратегічного управління підприємством у сучасних умовах ринку;

- розглянути методичні засади формування системи стратегічного управління та оцінювання її ефективності;

• - дослідити організаційно-економічну характеристику підприємства «УнІТ»;
• - провести аналіз системи стратегічного управління потенціалом підприємства «УнІТ»;
• - дати оцінку ефективності системи стратегічного управління на підприємстві «УнІТ»;
• - запропонувати шляхи вдосконалення організаційного механізму стратегічного управління підприємства «УнІТ».

Об'єкт дослідження - ІТ компанія «Універсальні Інформаційні Технології» (далі «УнІТ»).

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні підходи до формування системи стратегічного управління підприємством інформаційних технологій.

У роботі застосовані такі методи дослідження: історичний і логічний, табличний, економіко-статистичний, метод аналізу і синтезу, індукції і дедукції, бібліографічний.

1.Теоретичні аспекти стратегічного управління потенціалом підприємства

1.1 Поняття та принципи стратегічного управління потенціалом підприємства

У сучасних умовах ведення бізнесу ключовим елементом успішного функціонування підприємства є адекватна оцінка умов функціонування та врахування факторів зовнішнього та внутрішнього середовища при формування цільових орієнтирів діяльності.

Підприємство - це відкрита соціально-економічна система, тому для забезпечення конкурентоспроможності через формування, розвиток та реалізацію конкурентних переваг воно змушене враховувати тенденції розвитку та змін факторів як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, не лише адаптуватись до них, а й створювати ефективну гнучку систему реагування, що ґрунтується на подоланні усіх негативних впливів та використанні наявних можливостей.

В економічній літературі стосовно ефективності діяльності підприємств, розвитку регіонів та держави в цілому достатньо часто використовується категорія «потенціал».

Потенціал (від лат. potetia сила, можливість, напруга) - в широкому розумінні означає засоби, запаси, джерела, які є в наявності та можуть бути використані для досягнення певної мети.

Термін «потенціал» в економічній літературі розуміють неоднозначно.

Так, у «Великому тлумачному словнику української мови» [5] потенціал розглядається як сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, що можуть бути використані у певній сфері, галузі, ділянці; запас чогонебудь, резерв; приховані здатності, сили якої-небудь діяльності, що можуть виявлятись за певних умов.

В «Економічній енциклопедії» вказується, що потенціал - це наявні в економічного суб'єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння раціонально використати для досягнення поставленої мети [6]. Зокрема, Н.С. Краснокутська розглядає потенціал підприємства як можливості системи ресурсів і компетенцію підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів [8]. Дане визначення, на нашу думку, є цікавим з позицій симбіозу ресурсної та результативної концепцій, проте не відображає структуру потенціалу.

Отже, узагальнюючи думки різних авторів відносно визначення категорії «потенціал», можна зазначити, що він уявляє собою наявні (реальні) або приховані сукупні можливості, ресурси, запаси або джерела, що використовуються чи можуть бути використані або мобілізовані для досягнення певної мети, рішення певної задачі, виконання цілеспрямованої роботи в якій-небудь галузі, ділянці, сфері. З одного боку, потенціал - це наявні можливості та ресурси, що є в наявності та використовуються або можуть бути використані для досягнення визначної мети. З іншого - це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва чи діяльності. Тобто потенціал характеризується двома рівнями: досягнутим (або наявним) та перспективним.

З'ясуємо значення стратегічного управління в процесі управління конкурентоспроможністю підприємства через аналіз трактування змісту поняття (табл. 1.1).

Узагальнивши підходи науковців, можна стверджувати, що стратегічне управління - це управлінський процес (з позицій процесного підходу), управлінські дії стосовно досягнення цілей (з позицій цільового підходу), концепція управління (з позицій інтегрального), спрямовані на  досягнення поставлених цілей організації, які деталізують мету діяльності кожного підприємства - забезпечення його житєздатності та життєстійкості на ринку, тобто високого рівня конкурентоспроможності.

Таблиця 1.1. Теоретичні підходи науковців щодо трактування змісту поняття «стратегічне управління»

Автор (и), джерело	Трактування поняття «стратегічне управління»
Ансоф І. [2, с. 60]	реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій
Виханский О. С. [3, с. 13]	таке управління організацією, яке базується на людському потенціалі як основі організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і здійснює сучасні зміни в організації, які відповідають виклику оточення і дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності дозволяє організації виживати у довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей
Кіндрацька Г. І. [4, с. 26]	діяльність, що забезпечує створення та підтримання стратегічної відповіності між цілями організації, її потенціалом і можливостями у зовнішньому середовищі
Мартиненко М. М., Ігнатьєва І. І. [5, с. 7]	стратегічне управління з точки зору загального менеджменту можна розглядати як сукупність специфічних процесів прийняття управлінських рішень щодо формування мети та визначення цілей організації, вибору стратегій її діяльності та використання ресурсів у ринковому середовищі, що забезпечують реалізацію цих стратегій
Томпсон А. А., Стрікленд А. Дж. [6, с. 36]	процес формування менеджментом стратегічного бачення, постановки цілей, розробки і реалізації стратегії, своєчасного корегування бачення, цілей, стратегії та реалізації
Шершньова З. Є. [1, с. 29]	багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей; реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий, системний, ситуаційний та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх із наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки й реалізації системи стратегії («стратегічного набору»)

Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії [7, с. 34]. Характерні риси концепції стратегічного управління підприємством представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Характерні риси системи стратегічного управління підприємством

Характерні риси стратегічного управління вказують на те, що дана концепція є оптимальною для використання в нинішніх умовах, оскільки на етапі трансформації самої парадигми бізнесу, умов діяльності компаній, форм і методів конкуренції, лише на основі аналізу достовірної інформації про сильні та слабкі сторони підприємства, його можливості та загрози можливо сформувати план розвитку, який у повній мірі відповідатиме цілям та завданням підприємства.

До основних факторів, що впливають на ефективність системи стратегічного управління належать: споживачі продукції, поведінку яких мають аналізувати маркетингові підрозділи, постачальники сировини та матеріалів, зв'язки з якими пітримують підрозділи матеріально-технічного постачання, акціонери, для обслуговування яких потрібно створити групу фахівців для підготовки щорічних або квартальних звітів, урядові установи, які зобов'язують кожну організацію створювати підрозділи для статистичної звітності, виконання платежів до податкових органів та ін., місцева влада, яка нерідко залучає організації до участі в реалізації місцевих проектів, суспільство, а саме засоби мacoвoї інформації, населення, політичні партії, релігійні організації та громадські рухи, які вимагають створення підрозділів для роботи з громадськістю, технологічне середовище, яке змушує фірми обирати завжди один із альтернативних варіантів організаційних рішень, створювати власні підрозділи досліджень i розробок або залучити iнші організації до виконання тaких розробок, економічне середовище, яке змушує фірму створювати підрозділи для вивчення конкурентів, зміни курсів цінних паперів і валют, прогнозування кризи, правове середовище, яке змушує кожну організацію створювати юридичні служби для вивчення та дотримання законів. Серед внутрішніх факторів, які впливають на успішність стратегічного управління, можна виокремити: обсяг виробництва., чисельність i професійну структура працюючих, територіальне розташування. Лише за умови врахування усіх зазначених факторів можливим є формування стратегії, яка дозволить підприємству досягнути довгострокових цілей, не погіршивши поточні результати та оптимізувавши видатки.

Концепція стратегічного управління є набагато складнішою за підходи, що традиційно використовувалися вітчизняними підприємствами на умовах планової економіки чи навіть на етапі первинної трансформації та адаптації до умов ринку. Стратегічне управління дуже багатопланове, і направлене, в першу чергу, не на досягнення планового показника усіма можливими способами, а на збалансування відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем. Метою стратегічного управління, таким чином, є визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства.

Процесу стратегічного управління потенціалом підприємства притаманні такі принципи як реальність (досяжність), орієнтація на кінцевий результат, вимірюваність, однозначність, гнучкість, прийнятність (табл. 1.2).

Основним завданням стратегічного управління є формування умов для успішної реалізації стратегії, досягнення її цілей з мінімальними витратами для підприємства. Стратегія, в свою чергу, являє собою це конкретизовану у певних показниках бажану позицію підприємства в середовищі, шаблон логічної, послідовної поведінки, яка складається на підприємстві для досягнення планових обсягів діяльності [8, с.15].

Для розуміння сутності стратегічного управління доцільно розглянути різні його аспекти та особливості.

По-перше, стратегічне управління являє собою вид, сферу діяльності, яка полягає в реалізації перспективних цілей за допомогою здійснення змін в організації і завоювань конкурентних переваг.

По-друге, стратегічне управління - це інтегруючий і системоутворюючий процес, що зв'язує підрозділи організацій в єдине ціле і здійснює взаємодію із зовнішнім середовищем.

По-третє, стратегічне управління є областю наукових знань, що вивчає прийоми і інструменти, методологію прийняття стратегічних рішень і способи реалізації цих знань[9,с. 23].

Як зазначають ряд дослідників, стратегічне управління оперує конструкціями, які можуть бути охарактеризовані як концептуальне уявлення розв'язуваної проблематики з опорою на теорію. Дані конструкції, відображаючи прикладні взаємозалежності і зв'язку розв'язуваних проблем, випливають безпосередньо з практики. Тому стратегічне управління орієнтоване, насамперед, на розробку практичних рекомендацій, використовуючи при цьому не тільки власні моделі та інструментальні розробки, а й досягнення інших наук [10, с. 67].

Унаслідок вищесказаного, бачиться логічним вивчення саме того рівня наукової теорії, який включає до свого складу методологію, методику і технологію стратегічного управління. При цьому, безсумнівно, слід спиратися на більш високі рівні наукового знання; такі як загальнофілософської рівень, загальнонаукових рівень і рівень конкретної методології наук, що утворюють сукупність знань про управління в соціально-економічних системах.

Таблиця 1.2. Принципи стратегічного управління підприємства

Принцип стратегічного управління	Зміст
Реальність	Метою не може бути лише досягнення бажаного стану об'єкта, необхідним є врахування можливостей підприємства та умов зовнішнього середовища.
Орієнтація на кінцевий результат	В цілях має існувати стимулюючий фактор, який спонукає виконавців, котрі хочуть досягти високих результатів та успіху, докладати додаткових зусиль і використовувати весь виробничий потенціал підприємства.
Вимірюваність	Мета має бути представлена кількісно чи іншим способом для оцінки ступеня її досягнення, що дуже важливо під час формування планових документів, стандартів дій або робіт, нормативів тощо.
Однозначність	Розглядаючи мету як найзагальніший варіант рішення, виконавці повинні розуміти необхідність і доцільність своєї роботи, тоді вони зможуть знецінювати більш досконалі варіанти досягнення цілей
Гнучкість	Можливість і необхідність внесення коректив у зміст мети та структуру цілей організації під впливом змін у середовищі
Прийнятність	Необхідність урахування звичаїв, потреб, бажань, традицій та цінностей, що склалися в суспільстві

Сутність стратегічного управління характеризується специфічними цілями, комплексним аналізом зовнішнього середовища і оптимізацією ресурсно функціонального потенціалу компанії. Внаслідок цього, твердження, що «структура системи стратегічного менеджменту відрізняється від структури системи менеджменту тільки складом деяких компонентів та тимчасової орієнтацією цих компонентів» в значній мірі спрощує і принижує сенс визначення «стратегічний».

Отже, на сьогодні стратегічне управління потенціалом підприємства набуває виключного значення для розвитку підприємства, оскільки лише за умови орієнтації на довгострокові цілі, можливим є досягнення успіху підприємства в умовах мінливого бізнес-середовища. Сьогодні компанії повинні не просто діяти за шаблоном, базуючись виключно на досвіді попередніх періодів, але й прогнозувати можливий вплив змін у зовнішньому середовищі на результати компанії, її сприйняття постачальниками, конкурентами, споживачами.

Головною запорукою успішності системи стратегічного управління є її адекватність, реальність, науково обґрунтованість, однозначність, гнучкість. Окрім цього, важливе значення для ефективності стратегії має її сприйняття персоналом, оскільки лише у тому випадку, коли зміни, реалізації яких вимагає стратегія, підтримуються працівниками, такі зміни можуть бути успішними. А сьогодні опір змінам є одним з основних бар'єрів для переходу до концепції стратегічного управління на вітчизняних підприємствах, тому для підвищення ефективності роботи компаній керівництву необхідно знайти інструменти переконання працівників у доцільності введення нововведень.

У нинішніх умовах, коли політико-економічна ситуація в країні є надзвичайно складною, вітчизняним компаніям необхідно перетворити стратегічне управління на ключову концепцію бізнесу, оскільки лише взаємоузгоджений розвиток усіх сфер діяльності підприємства дозволить підприємствам оптимально використовувати ресурси та досягати визначених раніше цілей навіть в умовах зміни факторів зовнішнього середовища. Керівництву українських підприємств необхідно сформувати поетапний план переходу підприємств до парадигми стратегічного управління, визначити тих працівників, які будуть відповідальні за впровадження тих чи інших змін та подолання психологічного опору в колективі. Лише за умови докорінної перебудови системи менеджменту вітчизняні компанії матимуть можливість протистояти проявам кризи та посилити позиції на ринку.

1.2 Особливості оцінювання системи стратегічного управління потенціалом підприємства

Управління процесом формування стратегічного потенціалу підприємства в умовах нестабільності та непередбачуваності подій є надзвичайно важливим, адже дає змогу проаналізувати вплив факторів

зовнішнього та внутрішнього середовища та передбачити наявність потенційних загроз і можливостей їх

усунення.

Управління стратегічним потенціалом підприємства повинне включати такі етапи [4]:

1) формування інформаційного забезпечення та виявлення структури потенціалу підприємства:

- виділення процесів і ресурсів, що входять до складу стратегічного потенціалу, а саме: загальної системи управління, служби маркетингу, інноваційних змін та складових виробництва продукції;

- установлення місії та цілей організації;

- оперативне управління ресурсами на основі ситуаційного ресурсно-функціонального підходу;

2) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища з метою виявлення конкурентних переваг та слабких сторін підприємства;

3) формування методики діагностики стратегічного потенціалу: кількісна оцінка складових стратегічного потенціалу, аналіз помилок і похибок, аналіз життєвого циклу підприємства та його продукції;

4) виявлення синергетичного впливу елементів один на одного та проведення інтегральної оцінки конкурентоздатності підприємства (конкурентоспроможності продукції, конкурентних переваг та споживчої цінності);

5) формування загальної та локальних стратегій підприємства (планування поточної діяльності, стратегічне планування виробничої програми);

6) використання механізму контролінгу з метою коригування поставлених цілей;

7) моніторинг використання стратегічного потенціалу з метою забезпечення економічної стабільності підприємства.

На всіх етапах процесу управління стратегічним потенціалом підприємств виникає потреба в його оцінці, вірогідність й адекватність якої підвищує рівень обґрунтованості прийнятих управлінських рішень (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Етапи процесу формування стратегічного потенціалу

При аналізі можливих стратегічних змін необхідно брати до уваги стратегічний потенціал основних конкурентів, сукупний стратегічний потенціал стратегічних груп (у разі ухвалення рішення конкурентами, що перебувають в одній стратегічній групі, про об'єднання своїх стратегічних потенціалів, створення консорціуму), стратегічні зони з визначенням вимог до стратегічного потенціалу організацій в кожній такій зоні, конкурентні області (сила конкуренції, прибутковість, необхідний рівень операційної і маркетингової активності), привабливість конкурентних областей і сфер перебування стратегічних груп [2].

На основі системного підходу, за якого оцінці піддається як загальна величина потенціалу підприємства, так і величина його елементів, сумарний стратегічний потенціал підприємства пропонується розраховувати не як просту суму складових його елементів, а як інтегральний показник, через різнорідність і часом непорівнянність оцінок окремих елементів, а також необхідність урахування синергетичного ефекту їхньої взаємодії. Визначення ефективності використання стратегічного потенціалу дозволяє встановити співвідношення його складових, оптимізувати їхні пропорції, виявити потреби у всіх видах ресурсів (кадрових, матеріальних, фінансових, технологічних й інформаційних) і ступінь їх використання.

Серед методів оцінки ринкових можливостей за способом оцінки виділяють індикаторні та матричні методи.

Індикаторні методи ґрунтуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства й національної економіки в цілому. Під індикатором розуміють сукупність характеристик, які дають змогу у формалізованому вигляді описати стан параметрів того чи іншого об'єкта, що досліджується, і на основі цього сформулювати рекомендації з підвищення результативності функціонування об'єкта. Кожен індикатор, у свою чергу, розпадається на низку показників, які відображають стан окремих елементів досліджуваного об'єкта.

Нині індикаторні методи широко використовують зарубіжні інвестори для оцінки конкурентоспроможності потенціалу країни в разі потреби визначення оптимального розміщення виробництва і капіталовкладень. Міжнародна організація «Європейський форум з проблем управління» (зі штаб-квартирою в Женеві) щорічно визначає рівні конкурентоспроможності потенціалу розвинутих країн, користуючись системою індикаторів, яка налічує близько 340 показників і понад 100 експертних оцінок.

Дані аналізу групують за такими основними факторами:

1) динаміка економіки (економічний потенціал);

2) виробнича потужність промисловості;

3) динаміка ринку;

4) фінансова підтримка;

5) людський капітал;

6) імідж країни;

7) забезпеченість сировиною;

8) орієнтація на зовнішній ринок;

9) інноваційний потенціал;

10) суспільний спокій.

Кожен із цих 10 факторів складається з 20-40 оціночних індикаторів. Отже, постає складне завдання з відбору найвагоміших індикаторів для оцінки кожного фактора.

В основу матричних методів покладено ідею розгляду процесів конкуренції в їх взаємозалежності та динаміці.

Використовуючи матричні методи, управлінці мають змогу оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку. Матричними методами широко користуються американські консультаційні фірми, а за належного інформаційного забезпечення такі методи можуть бути надійним інструментом для оцінки конкурентоспроможності потенціалу й вітчизняних підприємств.

Використання методу SWOT-аналізу передбачає аналіз галузі, в якій функціонує підприємство, аналіз виявлених пріоритетних галузей у рамках регіональної специфіки. Якісний аналіз внутрішнього потенціалу підприємства дає можливість виявити вимоги щодо стратегічного потенціалу, які будуть враховані при формуванні управлінського рішення.

Метод SРАСЕ-аналізу є похідним від SWОТ-аналізу та застосовується для оцінки сильних та слабких сторін діяльності підприємств за такими групами критеріїв [7]:

1) фінансова сила підприємства;

2) привабливість галузі;

3) стабільність галузі.

На основі вивчення ключових критеріїв у складі кожної групи складається матриця спрямованої стратегії в системі координат SРАСЕ та будується вектор позиції підприємства, що оцінюється. Положення вектора визначає тип рекомендованої стратегії (консервативна, захисна, конкурентна, агресивна) для зміцнення конкурентних позицій.

Механізм оцінювання стратегічного потенціалу передбачає цілі оцінювання; критерії оцінювання (кількісні аналоги цілей); фактори впливу (елементи об'єкта управління та їх зв'язки, на які впливають для досягнення встановлених цілей); методи оцінювання; ресурси, що використовуються для оцінювання (матеріальні й фінансові ресурси, соціальний та організаційний потенціали, завдяки яким реалізується обраний метод управління та забезпечується досягнення поставлених цілей).

Отже, управління процесом формування стратегічного потенціалу підприємства є надзвичайно важливим, оскільки сприяє комплексному аналізу впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища та дозволяє передбачити наявність потенційних загроз і можливостей їх усунення. Стан стратегічного потенціалу підприємств є результатом впливу не окремих факторів, а взаємодії усієї сукупності факторів, що створюють умови його розвитку.

2.Дослідження системи стратегічного управління потенціалом на підприємстві «Уніт»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства «УнІТ»

Компанія «Універсальні інформаційні технології» (УнІТ) є IT компанією, що розробляє програмні продукти та надає послуги в галузі інформаційних технологій.

Компанія «Універсальні інформаційні технології» є приватним підприємством і товариством з обмеженою відповідальністю

Місія УнІТ - розробка універсального програмного забезпечення, що охоплює всі області життєдіяльності людини [31].

Компанія УнІТ заснована в лютому 2007 року. Метою створення компанії була розробка програмного продукту «Універсальна Інформаційна Система», яка являє собою єдину централізовану систему зберігання, захисту, обробки та доступу до інформації. На даний момент цей проект успішно розвивається та просувається на ринку. Також з'явився ряд нових напрямків, над якими компанія працює (програмний комплекс «Центр Сертифікації Ключів», бібліотека функцій криптографічних перетворень).

УнІТ є компанією, що динамічно розвивається. Швидке зростання стало можливим завдяки професійному керівництву, висококваліфікованій команді та атмосфері ентузіазму. На даний момент в УнІТ працюють технічні керівники, аналітики, програмісти, тестувальники, фахівці в області захисту інформації в комп'ютерних системах.

Головною сферою діяльності ТОВ УнІТ є розробка, продаж та підтримка програмних продуктів різних типів та класифікацій.

Керуючим органом на підприємстві є рада директорів з різних напрямків та генерального директора, що очолює дану організацію

Контроль за підприємством з боку власників здійснюється шляхом вивчення справ через внутрішню звітність та висновки незалежних аудиторських компаній, що з певною періодичністю роблять перевірки (аудит).

Дане підприємство має організаційно-лінійну структуру управління, часом, з елементами матричної структури. Це характеризується об'єднанням працівників різних відділів під час праці над надскладними проектами, що потребують безпосередньої уваги фахівців різних кваліфікацій. Відбувається тимчасове створення, певних, проектних відділів, які очолює профільний фахівець на час виконання проекту. Проте в більшості часу структура є лінійно-функціональною і має чітку ієрархію.

Підприємство діє відповідно до національного законодавства та міжнародних правових актів.

В рамках того, що підприємство являється, власне, розробником програмних продуктів, тому у діяльності використовується велика низка авторських програм по написанню, тестуванню та підтримки програмних продуктів. Серед загально відомих використовується професійний пакет програм від компаній Microsoft: Microsoft Office (2010) (Word, Excel, Acces, PowerPoint) та 1С Бухгалтерия.

На базі програм від компанії Microsoft здійснюється підготовка документів, таблиць, презентацій. Ведення облікової бази кожним працівником.

1С Бухгалтерія є відомим та досить популярним програмним продуктом серед українських підприємств, що допомагає у веденні фінансових справ, формування та коригування різного роду звітностей.

Детальний перелік програм та відділів що їх викристовують наведено у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Перелік програмного забезпечення ТОВ «УнІТ»

Назва ПЗ	Підрозділ, що використовує	Управлінські задачі, які використовуються
Word	ІТ, фінансовий, комер., відділ забезпечення	Ділова переписка, написання внутрішньо-офіційних документів
Excel	ІТ, фінансовий, комерційний, відділ забезпечення	Веддення облікових записів, обробка інформації
PowerPoint	ІТ, фінансовий, комер., відділ забезпечення	Підготовка та представлення презентацій
Basic	IT	написння базових програмних продуктів
Bat	ІТ, фінансовий, комерційний, відділ забезпечення	MAIL-клієнт для ведення внутрішньої переписки,написання листів та обробки пошти з різних сервісів
1С Бухгалтеріія	Фінансовий	Ведення обліку фінансової діяльності підприємства та формування звітностей
Універсальна Інформаційна Система «Україна»	IT, відділ забезпечення	Доступ до Інформаційної Системи не прив`язаний до стаціон. робочого місця.
Універсальна Інформаційна Система для комерційних структур	IT	Доступ до Універсальної Системи з любої точки світу. Організація зберігання інформації про всілякі документи Вашої компанії. Ведення обліку клієнтів. Ведення обліку співробітників організації. Можливість доступу до певних даних із баз організацій-партнерів.
Програмний комплекс ЦСК KeyCenter	IT, відділ забезпечення	використовується в різних програмних додатках та автоматизованих системах в якості засобу надання послуг електронного цифрового підпису.
Бібліотека функцій криптографічних перетворень UnitCrypt	IT, відділ забезпечення	Використання бібліотеки можливо в любій комп`ютерній системі, яка базується на процесорі сумісному з Intel Pentium, під ОС сімейств Windows 98/ME, Windows NT/2000/XP, чи на комп`ютерах під керівництвом UNIX сумісних операційних систем.

Структура організації має суттєвий вплив на ефективність функціонування системи стратегічного управління. Існує декілька підходів приведення до відповідності структури і стратегії: функціональна спеціалізація, організація за географічним принципом, децентралізовані господарські підрозділи (лінійна структура управління); структура стратегічних груп; матричні структури.

ТОВ «УнІТ» є підприємством з розгалуженою організаційною структурою і поділене на значну кількість відділів (департаментів). На чолі кожного з відділів стоїть профільний директор, що безпосередньо керує і відповідає за певний напрям діяльності підприємства перед радою директорів.

Форма поділу управлінської праці на ТОВ УнІТ носить горизонтальний характер: розміщення конкретних керівників (директорів) на чолі окремих підрозділів, і мала кількість рівнів ієрархії.

Для кращого розуміння ієрархії та організаційної структури досліджуваного підприємства, розглянемо органіграму ТОВ УнІТ, яка представлена у Додатку 1.

З даної органіграми видно, що підприємство має 4 структурних підрозділи (департаменти):

- фінансовий - відповідає за управління активами підприємства, розрахунки сигнальних показників економічної доцільності проектів, ведення внутрішнього обліку, формування та подання до податкових органів різних форм звітності, а також нарахування зарплат та премій.

- комерційний - займається просуванням програмних продуктів на ринку, дослідженням ринку, пошуком нових та потенціальних клієнтів. Розроблює маркетингові стратегії та рекламні кампанії.

- ІТ - відділ займається розробкою, вдосконаленням, встановлення та технічною підтримкою програмних продуктів. Веде аналіз потреб у додаткових системах сповіщення, захисту та віддаленого апаратного управління.

- відділ забезпечення - відповідає за матеріальне та технічно-технологічне забезпечення різного роду техніки та програмного забезпечення, слідкує за технічним станом та придатністю обладнання.

Підпорядковані генеральному директору: секретар-офіс менеджер, юрист та HR менеджер виконують всі інші допоміжні функції на підприємстві.

2.2 Аналіз системи стратегічного управління потенціалом підприємства

Органом, що відповідає за розвиток та планування, а також за розробку стратегій ТОВ «УнІТ» є Рада директорів. На основі отриманої консолідованої інформації звітують на засіданні ради директорів та перед генеральним директором. На базі аналізу діяльності кожного з департаментів рада директорів приймає стратегічні рішення, що до подальшої корекції діяльності, формує нові цілі та розробляє плани.

Кожне засідання ради директорів протоколюється та ведеться журнал. Це допомагає закріпити всі проговорені моменти задля детальної обробки інформації і унеможливлення повторень запланованих дій та рішень при наступних зборах.

За кожним членом ради директорів закріплені функції стратегічного управління наведені в таблиці 2.2. З матриці видно, що головну відповідальність, що до змінення затвердження та аналізу бере, переважно, генеральний директор. Інші функції покладаються на директорів у відповідності до їх напрямку діяльності.

Таблиця 2.2 Матриця розподілу функцій у системі стратегічного управління ТОВ «УнІТ»

	Функції	Генеральний директор	Фінансовий директор	Комерційний директор	ІТ директор	Директор з забезпечення
1	Виявлення стратегічних проблем	+
2	Здійснення стратегічного аналізу	+	+	+
3	Збір та узагальнення релевантної інформації		+	+	+	+
4	Оцінка стратегічного потенціалу		+	+	+
5	Формування місії та системи стратегічних цілей	+
6	Розробка стратегії		+	+	+	+
7	Коригування та затвердження стратегічного плану	+	+	+	+
8	Формування стратегічного бюджету		+
9	Формування програми стратегічних змін	+
10	Здійснення моніторингу зовнішнього та внутрішнього оточення			+		+
11	Координація розробки стратегічних планів
12	Організація системи коммун. у процесі розробки та реалізвції					+
13	Організація мобілізації стратегічних ресурсів		+			+
14	координація процесу реалізації стратегії	+				+
15	організація реалізації програми стратегічних змін		+	+	+
16	розробка системи мотивації персоналу	+	+	+	+	+
17	Контроль за реалізаціїє стратегії	+
18	Оцінка діючої стратегії	+	+
19	Оцінка реалізації стратегії	+	+	+

Під час вивчення стратегії управління на ТОВ «УнІТ» була зроблена оцінка мною і декількома співробітниками компанії. За результатами проведеного оцінювання можна побудувати наступну матрицю оцінки повноти вирішення стратегічних функцій на ТОВ «УнІТ».

Відповідно до таблиці 2.3, реалізація здійснення стратегічних знаходиться на помірному рівні. З максимальних 190 балів, реалізація стратегій на підприємстві отримало 138, що вказує на нормальний рівень здійснення стратегічних функцій. Проте функції 6, 9, 13 та 15 знаходяться на досить низькому рівні, що може призвести до унеможливлення повного здійснення стратегії підприємства.

Таблиця 2.3. Матриця оцінки повноти вирішення стратегічних функцій на ТОВ «УнІТ»

№	Функції	Бали	№	Функції	Бали
1	Виявлення стратегічних проблем	7	11	Координація розробки стратегічних планів	7
2	Здійснення стратегічного аналізу	5	12	Організація системи комунікацій у процесі розробки та реалізвції	8
3	Збір та узагальнення релевантної інформації	8	13	Організація мобілізації стратегічних ресурсів	6
4	Оцінка стратегічного потенціалу	8	14	координація процесу реалізації стратегії	8
5	Формування місії та системи стратегічних цілей	10	15	організація реалізації програми стратегічних змін	5
6	Розробка стратегії	6	16	Роз. системи мот. персоналу	8
7	Коригування та затвердження стратегічного плану	7	17	Контроль за реалізацією стратегії	9
8	Формування стратегічного бюджету	8	18	Оцінка діючої стратегії	8
9	Формування програми стратегічних змін	4	19	Оцінка реалізації стратегії	7
10	Здійснення моніторингу зовнішнього та внутрішнього оточення	9		Сума	138

SWOT-аналіз. Кожна організація (підприємство) має на ринку певні переваги і наділена недоліками. SWOT-аналіз (strength, weaknesses, opportunitiesandthreats) - дає змогу виявити ті сильні і слабкі сторони, які потребують найбільшої уваги і зусиль з боку підприємства.

Перед початком SWOT-аналізу комплексно зосереджуються на ймовірних загрозах і можливостях, що постають перед виробником. Після цього слід з'ясувати, які загрози є найбільш імовірними і які ризики вони здатні спричинити. Саме вони потребують найбільшої уваги і концентрації зусиль з метою їх усунення.

Таблиця 2.4. Слабкі та сильні сторони ТОВ «УнІТ»

Підсистеми	Сильні сторони	Слабкі сторони
Вплив (значення)	Високе	Середнє	низьке	Високе	Середнє	низьке
Маркетинг-мікс				+
Товар	+
Ціна		+
Дистрибуція					+
Просування	+
Персонал	+
Організація маркетингу				+
Клієнти				+
Репутація підприємства	+
Ринок					+
Частка	+
географічне охоплення				+

Оцінюючи можливості, слід зважити на їх потенційну привабливість і ймовірність їх реалізації, а також те, чи заплановані вигоди можуть перевершити ймовірні втрати внаслідок реалізації можливостей. Іноді можливості несуть в собі як велику привабливість, так і великий ризик. Залежно від ситуації один і той самий фактор здатний бути як загрозою, так і можливістю. Метою SWOT-аналізу не є з'ясування всіх сильних і слабких сторін, це надто складно і не забезпечує досягнення ефективності. Підприємство повинно зосередитися на тих із них, які можуть стати ключовими факторами успіху чи провалу, а надто широкий перелік нівелює те, що є найважливішим. Дані, що до підсистем і їх впливу можемо виділити, що у підприємства є безумовні переваги у якості товару, його просуванні, у кваліфікаційному рівні персоналу, гарної репутації та частки на рину. Проте є значні недоліки, що значно впливають на діяльність та на можливості розвитку компанії: маркетингова діяльність, обмеженість клієнтів (через специфіку продуктів), та низьке географічне охоплення на рівні регіону м.Києва та області.



Рис.2.2 SWOT-аналіз ТОВ «УнІТ»

У відповідності до SWOT аналізу у підприємства є значний потенціал для розвитку видів та підвищення якості програмного забезпечення, проте неможливість поширювати та нарощувати об'єми продажів та діяльності через регіональне розміщення та відсутність маркетингових заході.

Для нарощення діяльності та зменшення впливу ризиків підприємству необхідно відкрити представництва у найбільших містах України, що дозволить розширити клієнтську базу і наростити об'єми, а також розробити та застосувати серйозну маркетингову стратегію для популяризації продуктів на ринку України, а в майбутньому, й світу.

3.Шляхи вдосконалення системи стратегічного управління потенціалом на підприємстві «УНІТ»

3.1 Оцінювання стратегічного управління потенціалу на підприємстві «УнІТ»

Проведемо аналіз найбільш значущих складових пропонованої нами моделі системи стратегічного управління. Інформаційно-ресурсне забезпечення відіграє найважливішу роль у формуванні системи стратегічного управління організацій і в певній мірі впливає на отримання результатів діяльності господарського суб'єкта.

Трудові ресурси.

На ТОВ «УнІТ» відповідальним за трудові ресурси є HR менеджер. Головна мета його діяльності - суміщення наявних людських ресурсів, кваліфікації і трудового потенціалу зі стратегією і цілями компанії. Перед ним стоїть широке коло завдань. Менеджер персоналу здійснює весь цикл робіт із персоналом: від вивчення ринку праці і наймання персоналу до відходу на пенсію чи звільнення. Він розробляє стратегію управління персоналом, кадрову політику і планування кадрової роботи; забезпечує організацію кадрами необхідної кваліфікації, необхідного рівня і спрямованості підготування; аналізує кадровий потенціал, прогнозує і визначає потребу в робітничих кадрах і фахівцях; проводить маркетинг персоналу; підтримує ділові зв'язки зі службами зайнятості; планує організацію та контроль підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців і керівників; комплектує керівними, робочими кадрами і спеціалістами організації з урахуванням перспектив її розвитку.

Характерним для будь-якого підприємства, що займається виробничою діяльність, чи будь-якою іншою є періодична атестація працівників на їх кваліфікаційний рівень. Особливо це важливо для компаній, що в ІТ промисловості. Це пояснюється тим, що ІТ індустрія є досить стрімкою і для втримання конкурентних позицій необхідно випускати конкурентні програмні продукти, що потребують відповідного кваліфікаційного рівня.

Атестація на підприємстві проходить з залученням зовнішніх спеціалістів, що роблять, аналіз рівня знань у робітників і у випадку невідповідності обраним критеріям розробляють освітні програми для працівників. Таким чином підприємство залишається конкурентним, адже має висококваліфікованих працівників і низьку плинність кадрів, про що засвідчено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Рух персоналу на ТОВ «УнІТ»

Показники	Період, роки	Відхилення, %
	2018	2018	2019	2018/2017	2019/2018
Чисельність працівників на початок року	60	62	64	2	2
Прийнято осіб	2	3	4	1	1
Вибуло осіб	1	1	1	0	0
У т.ч. за власним бажанням	1	1	1	0	0
за порушення дисципліни	0	0	0	0	0
скорочення штатів	0	0	0	0	0
Чисельність працівників на кінець року	62	64	67	2	3
Середньооблікова чисельність	63	63	65,5	2	2,5
Коефіцієнт прийому	0,05	0,05	0,06	0,011	0,013
Коефіцієнт звільнення	0,016	0,016	0,015	-0,001	-0,001
Коефіцієнт скорочення штатів	0	0	0	0	0
Коефіцієнт загального обороту робочої сили	0,7	0,7	0,8	0,1	0,1
Коефіцієнт плинності кадрів	0,02	0,02	0,02	0	0

Така стабільність характерезується значним рівнем оплати праці, забеспеченням соціальним пакетом та оплачуваними відпустками та лікарняними. До всього цього можна додати значною мотивацією преміями та поїздками на семінари за кордон.

З таблиці 3.1 видно, що коефіцієнт плинності кадрів становить, всього 0,02, що є дуже високим показником і свідчить про стабільність кадрового складу підприємства. Спостерігається позитивна динаміка у прирості кадрів на 3%. Середньооблікова чисельність на підприємстві склала 65,5 чоловік, що на 4% більше ніж у 2018.

Проаналізуємо економічну мотивацію на підприємстві розглянувши фонд оплати праці у 2019 році (таблиця 3.2). За вказаними даними бачимо, що фонд оплати праці у 2019 році становив 8490,24 тис грн.., з яких 75, 76% склала основна заробітна плата та 24,24 додаткова у вигляді премій та надбавок.

Таблиця 2.8. Фонд оплати праці ТОВ «УнІТ» 2019

	Структура ФОП
	Основна	Додаткова	Сума
Тис. грн	6432	2058,24	8490,24
%	75,76	24,24	100

Беручи середньооблікову чисельність працівників у 65,5 чоловік - то на кожного робітника, в середньому, припадає 8183,2 грн. основної заробітної плати та 2618,6 грн. додаткової, що в сумі складає 10801грн/міс, що є досить високим рівнем заробітних плат.

Проте щоб зрозуміти, ефективність робочої сили, розглянемо показники ефективності використання персоналу підприємства в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Оцінка ефективності використання трудового потенціалу працівників ТОВ «УнІТ»

Показники	Період, роки	Відхилення	Темп росту, %
	2018	2019
Товарооборот на одного працівника, грн.	901265,63	814213,74	-87051,88	90,34
Товарооборот на 1 грн ФОП	6349	6281	-68,00	98,93
Прибуток на 1грн ФОП	2,0387346	2,43444237	0,40	119,41
ФОП н 1грн товарообігу	157,50	159,20	1,70	101,08

На основі наведених даних можна зробити висновок, що хоч товарооборот на одного працівника зменшився через падіння товарообороту, проте прибутковість на 1грн ЗП зросла, через скорочення ФОП у 2019 порівняно з 2019 на 6,5%, але й приріст прибутковості зіграв свою роль у збільшенні даного показника на 19,41%. Можна зробити висновок, що діяльність трудових ресурсів є досить ефективною.

Таким чином, продуктивність праці в цілому по обчислена як відношення товарної продукції до чисельності персоналу в абсолютному вираженні має стійку тенденцію до збільшення.

Технічні ресурси

Під технічними ресурсами ми маємо на увазі матеріальні ресурси, що включають сировину, матеріали, комплектуючі вироби, паливо енергетичні ресурси, запасні частини, а також виробниче обладнання та інвентар.

Вартість основних засобів станом на 2019 рік становила 19009 тис. грн., що становить дуже значну частину в нематеріальних активах, а саме 99,8%. Це пояснюється дорогоцінністю відповідного обладнання, що використовується у випуску програмних продуктів. Незначна вартість нематеріальних активів пояснюється у забезпеченістю підприємства у власному, авторському програмному забезпеченні.

Проаналізувавши динаміку основних засобів, можна побачити, що спостерігається позитивна динаміка у прирості вартості основних засобів. Це слідує з планового стратегічного оновлення та удосконалення високотехнологічного обладнання.

Цільовим призначенням матеріально-технічної бази, що по суті, є високотехнологічним багатозадачним комп'ютерним обладнанням з комплексом додаткових оброблюючих систем та систем для захисту та зберігання інформації, є написання різними мовами програмування програних продуктів, реалізації їх діяльності шляхом забезпечення діяльності з центрального блоку управління, цілодобової підтримки та аналізом. Значною функцією обладнання є зберігання резервних копій систем установлених у замовників, для можливості негайного відновлення їх функціонування, в разі виникнення непередбачуваних випадків: збій системи, хакерське вторгнення, вірусне пошкодження, збій реєстрів, фізичне пошкодження обладнання та інше.

Джерелами формування матеріально-технічної бази на ТОВ «УнІТ» закупівля власним коштом підприємства, що були сформовані під час капіталізації прибутків чи внесків власників підприємства, а також за рахунок амортизаційних коштів.

Оскільки ТОВ «УнІТ» є ІТ компанією, і не потребує матеріальних ресурсів у вигляді сировини чи матеріальних заготівель, все підприємство базується в офісному центрі і не має жодних складських приміщень, а лише серверні, що умовно є складами інформаційних продуктів.

Фінансові ресурси.

Аналіз показників фінансової стійкості ТОВ «УнІТ» представлено у таблиці 3.4.

Показники фінансової стійкості безпосередньо пов'язані з особливостями господарської діяльності, характер якої обумовлює структуру активів. Саме цим пояснюється необхідність значної диференціації критеріїв їх оцінки не тільки за видами діяльності.

Коефіцієнт автономії на підприємстві з кожним роком зростає, що означає збільшення долі необоротних активів у сукупних активах, а також те, що оборотні активи почали швидше обертатись обертатися. Загалом цей коефіцієнт зріс майже на 11% за 5 років.

Коефіцієнт мультиплікації є оберненим до коефіцієнта авт...