Інформаційні ресурси

Найважливіше значення в процесі розробки та реалізації стратегії мають інформаційні ресурси. Розглядаючи інформацію в економічних процесах, виділяють два джерела отримання конкретної інформаційної переваги. Перший полягає в позаекономічній монополії на володіння інформацією, що виникає при наявності адміністративних перешкодв процесі поширення інформаційних ресурсів. Друге джерело отримання інформаційної переваги визначається індівідуальними здібностями окремих людей глибше, більш оперативно оцінювати і аналізувати загальнодоступну інформацію.

Весь обсяг стратегічної інформації можна укрупнено розділити на два блоки: інформація про зовнішнє середовище та інформація про внутрішнє середовище підприємства. У розрізі блоків - за напрямками: зовнішнє оточення (політична, науково технічна, юридична, соціальна, економічна інформація); ринок; умови конкуренції; сильні і слабкі сторони підприємства; можливі обставини; минула діяльність; поточні проблеми та можливості; ризик у проведених стратегіях.

У процесі стратегічного управління найбільшою цінністю володіє інформація, що показує перспективи діяльності й зосереджена на аспектах навколишнього середовища і конкуренції, які значною мірою впливають на майбутнє організації. Внаслідок цього необхідне формування розгорнутої, взаємної за своїм змістом бази даних, що дозволяє здійснювати пошук, відбір та аналіз стратегічної інформації, визначаючи при цьому проблемні ситуації, поточні та майбутні пріоритети, тенденції розвитку в цілях формалізації прийняття стратегічних рішень і подальшого контролю за їх виконанням.

Таким чином, на самому початку дослідження виникає проблема співвідношення формальної організаційної структури підприємства і власне «стратегічної структури». У першому випадку йдеться про структуру, призначеної для управління поточною діяльністю, тобто про структуру оперативного управління; у другому - про організаційні форми стратегічного управління. Існує конфлікт, викликаний відмінностями існуючої формальної структури, створеної для реалізації вже прийнятих стратегій і «стратегічної структурою». Особливо якщо «стратегічна структура» насильно вбудовується в діючу організаційну структуру без попередньої адаптації останньої.

3.2 Вдосконалення механізму стратегічного управління потенціалом підприємства

Аналіз організаційного механізму IT підприємства «УнІТ» дозволяє зробити висновок про необхідність створення спеціального підрозділу, що координує процеси впровадження, функціонування та розвитку системи стратегічного управління в організації. Внаслідок цього, з'являється потреба у змінах, що стосуються організаційної структури підприємства.

Характер заходів щодо вдосконалення організаційної структури стратегічного управління, в свою чергу, визначається особливостями економічної ситуації і процесами, що відбуваються на підприємстві. Проектування організаційної структури стратегічного управління доцільно здійснювати за типовою схемою, яка представлена на рисунку 3.1.

В основі даного проектування лежать ключові моменти, що стосуються вивчення специфічних особливостей організації, які в подальшому визначають деталізацію функцій стратегічного управління, цілей або результатів діяльності організації, яких бажано досягти, а також існуючого розподілу функцій стратегічного управління між підрозділами і виконавцями. Особливе значення в процесі формування організаційної структури стратегічного управління підприємства має вирішення наступних питань:

- визначення ступеня відповідності виконуваних організацією стратегічних функцій реалізованої стратегії, і внаслідок цього необхідності застосування нового і специфічного підходу;

- визначення взаємозв'язків між виділеними стратегічними задачами і функціями та оперативними функціями з метою координації окремих частин стратегії;

- формування структурних одиниць організації для виконання стратегічно важливих завдань і функцій;

- встановлення рівнів ієрархії, на яких відбувається прийняття стратегічних рішень, і ступеня самостійності структурних одиниць у процесі прийняття стратегічних рішень;

- визначення організаційних зв'язків між структурними одиницями, способами їх комунікації, а також ступеня і форми їхньої участі у виробленні корпоративної стратегії.

Рис. 3.1 Схема процесу формування організаційної структури стратегічного управління організацією.

Аргументом доцільності створення групи стратегічного управління виступають процеси функціонування і вдосконалення стратегічного управління на підприємстві «УнІТ», забезпечують досягнення конкурентних переваг організації і як наслідок - стратегічного успіху в довгостроковому періоді.

Результатом утворення групи стратегічного управління і розподілу обов'язків підрозділів організації, задіяних у процесі стратегічного управління, повинна з'явитися інструкція або директива, яка регламентує повноваження на відповідних ієрархічних рівнях підприємства.

Виходячи із аналізу організаційної структури, функцій структурних підрозділів і обов'язків посадових осіб щодо стратегічного процесу, розроблено систему ТОВ «УнІТ», (табл. 3.5) із зазначенням горизонту планування, відповідальності за виконання функцій розробки, затвердження та контролю.

Окрім відповідальних осіб зазначених в таблиці 3.5, контролююча функція над виконанням стратегій усіх рівнів покладено також і на групу стратегічного управління. Відповідальність за розробку функціональних стратегій (виробництво, маркетинг, фінанси, персонал) несуть відповідні структурні підрозділи. Група стратегічного управління здійснює координацію функціональних стратегій і надає допомогу підрозділам в їх розробці.

Розрахуємо рух коштів на створення групи стратегічного управління. Методом спостережень було виявлено, що фактично 40% робочого часу помічники бухгалтера вільні. Таким чином, можемо скоротити одного помічника бухгалтера. Функціональні обов'язки електрика складаються з відповідальності за технічний стан ПК, тобто він слідкує за своєчасним технічним оглядомПК - направляє їх планово на технічний огляд та ремонт, організовує за заявками працівників періодичну закупку дрібних запчастин для ремонту та устаткування ПК. Методом спостережень було виявлено, що електрик має 71% робочого часу вільним. Можемо скоротити електрика. Таким чином, обов'язки електрика можна покласти на інженера-програміста, останньому піднявши заробітну плату на 130 грн.

Таблиця 3.5 Проект системи стратегій ТОВ «УнІТ»

Підрахуємо рух коштів з урахуванням зекономлених та витрачених коштів на створення посадової одиниці (табл. 3.6.).

Аналізуючи дані таблиці 3.6 видно, що витрати на створення маркетингового відділу цілком виправдані і не лише не перевищують зекономлену від реорганізації суму коштів, зекономлять 0,205 тис. грн. (17,91-17,705).

Таблиця 3.6 Підрахунок бюджету витрат на реорганізацію організаційної структури ТОВ «УнІТ» на прогнозний рік

До початку впровадження реорганізації структури необхідно створити певні умови, щоб мати шанс довести справу до кінця:

1. Готовність керівника до мобілізації всіх ресурсів для досягнення мети (гроші, час, зусилля, воля, влада).

2. Готовність персоналу до сприйняття нових ідей.

Готовність керівництва виконувати план підтверджується готовністю надати ресурси для його виконання. Але для виконання другої умови потрібно виконати чітку «прив'язку до реальності» - дати людям всю інформацію, змалювати проблеми, твердо позначити, в якому напрямі фірма не розвиватиметься ні за яких обставин. Вміло задані обмеження дозволять співробітникам самостійно зробити потрібні висновки, що значно полегшить сприйняття альтернатив.

Логіка впровадження змін в управлінні діяльністю підприємства представлена на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Логіка впровадження змін в стратегії управлінні ТОВ «УнІТ»

У контексті головної стратегії першими розв'язуються проблеми, загрозливі виживанню фірми. Потім вводяться зміни, затребувані персоналом. Шляхом переконання, прямого тиску і бартерних угод упроваджується непопулярний, але необхідний основний блок. Кожна стадія процесу і загальний результат ретельно контролюються з виходом на оперативну корекцію планів.

Цілісна картина ситуації складається лише в голові того, хто впроваджує зміни, тому навіть дуже докладна разова доповідь не забезпечить співробітників потрібною інформацією. Для досягнення повнішого результату слід доручити двом-трьом найбільш компетентним співробітникам підготувати доповідь по поточній ситуації з подальшим його обговоренням. Це продуктивно, оскільки ініціює включення персоналу в проблематику, але може бути реалізовано лише за наявності зацікавлених компетентних фахівців, що володіють авторитетом на підприємстві. Для цього доповідь можуть підготувати заступник директора і головний бухгалтер.

Далі проводиться презентація цілей і концепції змін. Потім обговорення стратегій перетворень з ключовими фігурами підприємства. Нарешті, останній засіб дипломатії, що застосовують в запущених випадках, - силовий тиск.

Найбільш адекватним індикатором процесу в даних обставинах буде часовий графік подій, що спирається на декілька контрольних точок.  Відстежуваний графік подій заважає менеджерам приховати власну нерозторопність за формулою «все буде, але пізніше», дисциплінує і задає темп.

Висновки та пропозиції

За результатами дослідження системи стратегічного управління потенціалом підприємства на прикладі ТОВ «Універсальні інформаційні технології» отримано наступні результати:

Проаналізовано основні поняття стратегічного менежменту. Спираючись на існуючі підходи, під стратегічним управлінням ми розуміємо управлінську концепцію, орієнтовану на реалізацію місії організації за допомогою досягнення конкурентних переваг, оптимізації власних можливостей і стратегії. У процесі стратегічного управління організаціями в залежності від ситуації і потреб необхідно використовувати досягнення і переваги різних шкіл стратегічного управління.

Проаналізовано особливості формування системи стратегічного управління потенціалом підприємства у сучасних умовах ринку.

Розглянуто методичні засади формування системи стратегічного управління та оцінювання її ефективності. Визначено основні напрями оцінки ефективності стратегічного управління.

В другому розділі було досліджено організаційно-економічну характеристику підприємства «УнІТ». Аналіз організаційного механізму ТОВ «УнІТ» показав, що існують недоліки і прогалини у розподілі та виконанні стратегічних функцій по причині відсутності організаційно методичного забезпечення.

Проведено аналіз системи стратегічного управління підприємства «УнІТ». Результати отримані під час SWOT-аналізу свідчать про те, що у підприємства є безумовні переваги у якості товару, його просуванні, у кваліфікаційному рівні персоналу, гарної репутації та частки на рину. Проте є значні недоліки, що значно впливають на діяльність та на можливості розвитку компанії: маркетингова діяльність, обмеженість клієнтів (через специфіку продуктів), та низьке географічне охоплення на рівні регіону м.Києва та області.

• Зроблено оцінку ефективності системи стратегічного управління на підприємстві «УнІТ». В області інформаційно-ресурсного забезпечення підприємство «УнІТ» має дефіцит і недостатній розвиток фінансових та інформаційних ресурсів, менш серйозні проблеми спостерігаються у забезпеченні технічними та технологічними ресурсами.

З факторів зовнішнього середовища на діяльність ІТ підприємства найбільший вплив надають споживачі і конкуренти, а також - економічні, політичні, правові та природні умови. Внаслідок цього, підприємство повинно бути максимально адаптованим до їх впливу.

Тим не менш, проведене дослідження дозволяє зробити висновок про доцільність формування системи стратегічного управління на підприємстві ТОВ «УнІТ». Оскільки, впровадження системи стратегічного управління сприяє усуненню даних недоліків, а головне, є найважливішим умовам стратегічного успіху підприємств.

• У третьому розділі запропоновано шляхи вдосконалення організаційного механізму стратегічного управління потенціалом підприємства «УнІТ», а саме введення в організаційну структуру групи стратегічного управління, розроблено посадові інстукції та розроблено схкму впровадження змін в стратегії управлінні ТОВ «УнІТ».
• За результатами оцінювання досліджено, що впровадження запропонованого проекту доцільно і необхідно, оскільки підвищує не тільки ефективність процесу управління, але і системи в цілому, а також сприяє досягненню поставлених цілей.

Перелік використаних джерел

1. Шершньова З. Є. Стратегічне управління:  Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление / Ансофф И.; сокр. пер. с англ.; науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. - М.: Єкономика, 1989. - 519 с.

3. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник - 2-е изд. перераб. и доп. / О.С. Виханский. - М.: Гардарика, 1998. - 296 с.

4. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. / Г.І. Кіндрацька. - К.: Знання, 2006. - 366 с.

5. Мартиненко М. М. Стратегічний менеджмент: Підручник / М. М. Мартиненко, І. А. Ігнатьєва. - К.: Каравела, 2006. - 319 с.

6. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: учеб. для вузов; пер. с англ. А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд; под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

7. Василенко В.О. Стратегічне управління підприємством. Навч. посіб. - Вид. 2-ге, виправл. і доп. За ред. Василенка В.О./В.О. Василенко, Т.І, Ткаченко. - К.: Центр навчальної літератури, 2004 - 400 с.

8. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник / О.С. Виханский. - М.: Гардарики, 2000 - 296 с.

9. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 160 с.

10. Гагаринская Г.П. Менеджмент: стратегия выживания организации: Монография. - Самара: Самарский дом печати, 1996. - 207 с.

11. Борнер С., Ведер Р. Концепция стратегического менеджмента // Проблемы теории и практики управления. - 1992. - №5. - С.90-92

12. Райан Б. Стратегический учёт для руководителя: Пер. с англ. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. - 616 с.

13. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий. - М.: Прогресс, 1987,-384 с.

14. 3акс С. Стратегия и экономика // Проблемы теории и практики управления. - 1996. - №4. - С.110-115.

15. Нємцов В. Д. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Д. Нємцов, Л. Є. Довгань - К.: ТОВ «УВПК ЕксОб», 2002. - 560 с.

16. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 175 с.

17. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 384с.

18. Бельтюков Е.А., Некрасова Л.А. Выбор стратегии развития предприятия: учебное пособие. - Одесса: ОНПУ, 2002. - 279с.

19. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Экономика, 1974. - 318 с.

20. Омаров A.M. Экономика производственного объединения (предприятия). - М.: Экономика, 1985.-384 с.

21. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. Учебник для вузов. М.: Русская деловая Литература, 1998. - 768 с.

22. Ефремов B.C. Семь граней современного менеджмента // Менеджмент в России и за рубежом. - №1- С.3 -13.

23. Волохов A.A. Формирование системы стратегического управления персоналом предприятия (организационно-методический аспект): Автореф. дис.... канд. экон. наук. - М.: Гос. академия упр. им. Орджоникидзе, 1998. -24 с.

24. Анисимов О.С. Управление, рефлексия, методология. Введение в методологию: Методологические рекомендации / Центр научно-технических услуг. - Петропавловск, 1989. - 157 с.

25. Баранчеев В. Стратегический анализ: технология, инструмент, организация // Проблемы теории и практики управления. - 1998. - №5. - С.85-92

26. Трайнев В.А., Дёмин Н.Я., Тимошин М.Л. Менеджмент: стратегическое управление производственно-хозяйственной системой разного уровня и конфигурации. - М.: ВИНИТИ, 1997. - 195 с.

27. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 175 с.

28. Философия: Учебник для высших учебных заведений. - Ростов-на- Дону: "Феникс", 1995.-576 с.

29. Гапоненко А.Л., Панкрухин А.П. Стратегическое управление: Учебник. - М.: Омега-Л, 2004. - 472 с.

30. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібник. - К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. - 366 с.

31. www.uni-tech.com.ua - офіційний сайт Компанії «Універсальні Інформаційні Технології» (УнІТ).

32. Кондратенко В.И., Петкевич Ф.П. Особенности организационной структуры и стратегии управления в рыночных условиях хозяйствования: Теория, опыт, практика. - Тюмень: Софт Дизайн, 1995. - 127 с.

33. Перрьяр М. Стратегическое управление внешним информационным потоком // Проблемы теории и практики управления. - 1994. - №6. - С.99- 104.

34. Ahlstedt L. The strategic role of the board of directors // Arenas of strategic thinking / Ed by Nasi J. - Helsinki: Foundation for econ education 1991 -- p.135-145.

35. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - М.: Политиздат, 1981. - 432 с.

36. Сыроежин И.М. Совершенствование системы показателей эффективности и качества. - М.: Экономика, 1980. - 191 с.

37. Ерохина Е. А. Развитие национальной экономики: системно-самоорганизационный подход: монография [Текст] / Е. А. Ерохина. -- Томск: Изд-во Томского ун-та, 1999. -- 160 с

38. Размещено на Allbest.ru