Видавнича кооперація як каталізатор формування національного ринку книжкової продукції в умовах непу (теоретичний аспект до вивчення проблем економічної історії)

Основною функцією кооперативних видавництв було друк та збут друкованої продукції.

У відсотковому відношенні вся друкована продукція кооперативного видавництва «Книгоспілка» поділялася на соціально-політичну та економічну літературу (32,5%); сільськогосподарську (10,8%); кооперативну (2,7%); дитячу (2,4%); белетристику (12,6%); підручники (22%); різну літературу (17%) [36, арк. 14]. На 1924 р. згідно з видавничими планами «Книгоспілки» планувалося видати 100 назв, накладом 1,4 мільйона примірників [58, арк. 19]. Щодо назв помітно таку тенденцію: якщо для продукції 1923/1924 р. художня й підручна література стояли на перших місцях, то вже дані 1924/1925 р. й 1925/1926 р. виразно виявляють зосередження видавничої активності на виданні в першу чергу масової літератури та художньої. Підручники відходять на 3-є, а то й на 4-е місця. Велику роль відігравало видання довідкової та дитячої літератури. Наукову літературу «Книгоспілка» видавала в найменшій кількості. Значно збільшився наклад методичної літератури. На думку А. Козаченка це була своєрідна відповідь на брак певної літератури в продукції УСРР. З 1925/1926 р. почала виходити література для освітніх установ профосу та політосвіти, тоді як за минулих років то були видання виключно для соцвиху. У 1925/1926 р. спостерігається збільшення друку масової літератури (2,8 др. арк. у 1923/1924 р. й 3,7 арк. - 1925/1926 р.), але пересічний наклад книжки був досить хитким: із 4,6 тис. прим. (1923/24 р.) зростає до 11 тис. (1924/1925) й знову падає до 7,1 тис. (1925/1926). В основному «Книгоспілка» виявляла виразну тенденцію до «масовості» видавництва: це доводить зріст масової і художньої літератури. Але на цьому шляху перед видавництвом постала загроза паралелізму, а звідси й - конкуренції з іншими, теж здебільшого масовими, зокрема видавництвом «Радянський селянин», що спеціалізувався на сільськогосподарській літературі. У загальноукраїнській книжковій продукції «Книгоспілка» поступово відвойовувала собі все більше місця на книжковому ринку: якщо у 1923/1924 р. її продукція складала щодо назв лише 3,05% (накладом 9,02%), то в 1924/1925 р. видає - 5,35% (накладом 7,81%), а в 1925/1926 р. відповідно - 6,8% (накладом 10,76%). За підрахунками С.Г. Бабенка, «Книгоспілка» з 1923 по 1926 рр. видала наклад 1 068 назв, друк. арк. 3 845 [4, с. 289]. Щодо накладу, то видавництво впевнено посідало друге місце (перше ДВУ), щодо назв - третє (друге - «Пролетарій») [16, с. 31].

Другим за обсягом друкованої продукції серед кооперативних видавництв був «Пролетарій». У 1922/1923 р. «Пролетарій» видав 77 назв загальним об'ємом 385 друк. арк., накладом 793 тис. прим., а вже в 1924/1925 р. ці показники значно зросли - (354; 2179; 3150). Протягом 1926 р. було видано 93 назви, обсягом 538 друк. арк. [27, арк. 27]. Зміни в обсязі книжки були незначними: 1923/1924 р. - 6 друк. арк., 1924/1925 р. - 6,1 і 1925/1926 р. - 7,1. У накладі за 1925/1926 р. помічаємо значне зменшення - майже на 25%. Так, у 1923/1924 р. наклад становив 10,7 тис. прим., 1924/1925 р. - 10,6, а 1925/1926 р. - 6,8. Протягом усіх трьох років «Пролетарій» орієнтувався на видання масової літератури, але ця тенденція в подальшому «йшла на спад», і продукція видавництва ставала все більш різноманітною: якщо для 1923/1924 р. масова література складала 66%, то вже в 1924/1925 р. - 54%, а в 1925/1926 р. - лише 35%. Так, якщо в 1923/1924 р. на другому місці щодо назв стояли підручники, то в 1924/1925 р. видавнича увага переноситься на видання методичної літератури (друге місце), юнацької (третє місце), зростає кількість наукових та белетристичних видань, з'являється й дитяча література. У 1925/1926 р. художня література займала друге місце, методична - третє, юнацька - четверте, навчальна - п'яте, наукова - шосте; помітно зросла дитяча література, зменшилася масова й довідково-офіційна література. Дані засвідчують, що в діяльності видавництва прослідковується тенденція до структуризації власних видань, виявляється нахил до задоволення всіх соціальних груп.

Підручники «Пролетарій» видавав переважно для політосвітніх закладів, шкіл політграмоти. Тільки за 1925/1926 р. було видано 4 назви (з 29). Масова література в 1923/1924 р. склала 54 назви (з 61), за 1924/1925 р. на першому місці була соціально-економічна література - 81 назва, ленінська - 44, антирелігійна - 11, з точних наук - 10, сільськогосподарська - 4, з прикладних знань - 2, військова - 1, професійна - 1. У 1925/1926 р. на першому місці - соціально-економічна (82 назви), далі професійна (17), з прикладних знань (5), антирелігійна (4), кооперативна (3), з точних наук (3), ленінська (2). У загальноукраїнському масштабі кооперативне видавництво «Пролетарій» відігравало значну роль: у 1923/1924 р. видавництво щодо кількості назв складало 3,34% (накладом 6,95%) усієї продукції УСРР, у 1924/1925 р. - 6,32% (8,63%), а 1925/1926 р. - 7,14% (8,07%). Особливістю видавничої діяльності «Пролетарія» було те, що воно повністю контролювалося ЦК КП(б)У, зокрема в резолюції Колегії відділу друку ЦК КП(б)У від 17 квітня 1925 р. «Про роботу Всеукраїнського видавництва «Пролетарій» було визначено виробничу програму в кількості 476 назв, 3 028 листів, 30 млн. відбитків на період 1 вересня 1925 р. [7, с. 125]. Слід зазначити, що станом на 1925 р. кооперативне видавництво «Пролетарій» посідало шосте місце серед видавництв СРСР.

Третю сходинку серед кооперативних видавництв за випуском друкованої продукції займав «Український робітник». Обсяг книжки видавництва постійно зростав, і в 1925/1926 р. складав 5,8 друк. арк., але був відчутним спад накладу до 9,2 тис. прим. У продукції «Українського робітника» за три роки діяльності масова література була на першому місці, яка складалася, головним чином, з професійної літератури - 21 назва, соціально-економічної - 15, з точних та прикладних наук - по 2 назви. Кооперативне видавництво видавало також ленінську, наукову, кооперативну, сільськогосподарську літературу та підручники для шкіл соцвиху й політосвітніх закладів і шкіл профграмоти.

У 1926 році кооперативне видавництво «Рух» видало 65 назв, 307 друк. арк., 97% від усієї кількості виданої друкованої продукції припадало на «Червоне письменство». «Рух» видавав в основному художні твори, переважно «старих» письменників. Темп зростання продукції цього видавництва був досить швидким для всіх показників, обсяг книжки складав 7,3 друк. арк. у 1925/1926 р. проти 4,7 друк. арк. в 1924/1925 р., наклад 5,8 тис. прим. в 1925/1926 р., проти 5,3 тис. в 1924/1925 р. [16, с. 41].

В Україні для задоволення культурних потреб нацменшин у першій половині 20-х рр. значну роль відігравали національні видавництва - кооперативне «Культур-Ліга» (єврейське), пайове товариство «Trybuna na Ukraini» (польське). Перше видавництво, поширюючи свою видавничу діяльність, зуміло витримати й значний наклад - 5 тис. прим. і обсяг 6,5 др. арк. Друге - не виявляло значної життєздатності, кількість його видань хиталася, обсяг незначний, хоч, очевидно, йдучи за загальною тенденцією національних видань, тираж і обсяг зростали. Ними видавалася масова, навчальна та методична література.

Друк книг у республіці зростав швидко й послідовно. Як приклад, загальні показники Української книжкової палати (створена в 1922 р.) [22, с. 838] з видавничої продукції становили: у 1923/1924 р. - кількість назв 2 757, друк. арк. 12 420,32 тис., накладом 14,7 млн.; у 1924/1925 р. відповідно - 4 508; 21 387,17; 33,8; у 1925-1926 рр. - 4 970; 24 071,36; 30,2. Усього за період з 1922 по 1932 рр. в УСРР було видано 65 068 назв [23, с. 8]. За архівними даними державні видавництва видали за 1923/1924 р. 696 назв, 41 23,85 тис. друк. арк., накладом 6,2 млн. прим., у 1924/1925р. - 1 373; 7 537,36; 17,7; у 1925/1926 р. - 759; 5 505,31; 12,3. У свою чергу приватні видавництва видали за 1923/1924 р. 108 назв, 507,65 тис. друк. арк., накладом 488 тис. прим., у 1924/1925 р. - 141; 781,17; 867,8; у 1925/1926 р. - 318; 1 917,12; 1,8 млн., тоді як кооперативні: за 1923/1924 р. - 280 назв, 1 078,82 тис. друк. арк., накладом 1,9 млн. прим., у 1924/1925 р. - 464; 1 311,2; 3,4; у 1925/1926 р. - 604; 2 296,87; 4,1. Ці показники свідчать про постійне зростання друкованої продукції як у державному, так і в приватно-кооперативному секторі.

Споживачами книжкової продукції кооперативних видавництв були організації, службовці, робітники, селяни, жінки, молодь, діти. Так, селяни купували книги активніше в середньому на 16,4%. Службовці купували книги в середньому від 8,5 до 11%. Згідно з даними дослідження кон'юнктури ринку було виявлено, що на селі питома вага дітей та молоді не зменшувалась і становила 30,4% у 1924/1925 р., 35,6% - у 1925/1926 р., 42,5% - у 1926/1928 р. [19, с 21]. У місті попит дітей та молоді на книгу в цей час знизився в середньому до 21%. Жінки та робітники складали в місті 7,9%, на селі - 3,5%. Організації велику роль відігравали в місті, де вони закуповували 42,2% усіх книжок, у той час як на селі цей відсоток знижується до 11,1%.

У розподілі споживачів за сумою витраченої на купівлю книг, головне місце посідали селяни, потім - організації, діти, молодь, службовці. Хоча організації й складали значну частину покупців (майже до 60% усієї суми продажу книжок), проте на селі, як і в місті, народжувавсь індивідуальний покупець на книжку. Головну роль купівельних інтересів селянина виконувала література із сільського господарства, кількість якої на селі та в районі за різні роки становила від 18,8% до 56,7% загальної кількості придбаних селянином книжок та від 25,9% до 58,2% загальної суми куплених книжок. У 1924-1926 рр. збільшився попит на соціально-економічну літературу (16,69%) та художню (16,7%), проте, у 1927-1928 рр. зменшився попит на соціально-економічну літературу і становив 9,9%, тоді як художня складала 21,2%. Постійно користувалася попитом дитяча книжка, що становила 22,2%, у той час як підручники складали 21,5% у місті відповідно - 16,8%. Інші серії посідали незначне місце, окрім юридично-довідкової, що становила 8,1%. Отже, купівельний попит селянина обмежувався серіями із сільського господарства, підручниками та соціально-економічною, дитячою, художньою і довідковою літературою.

У порівнянні із селянством робітники за 1926-1928 рр. купували дитячу літературу - 44%; художню - 24%; соціальну та сільсько-господарчу - 16%. Слід відзначити, що з двох відділів - дитячого та сільського господарства - робітник купував літературу за пересічну або нижче пересічної ціну, тоді як соціально- економічну та художню - за високою - 3,6 коп. та 1,29 коп.

Наступна категорія споживачів - службовці, які віддавали перевагу дитячій, соціально-економічній, художній, сільськогосподарській, кооперативній літературі, проте її популярність була не однаковою. Досить значний попит був на дитячу книжку, що складав у 1924-1925 рр. - 29,8%, у 1928 р. - 31,4%. За купівельною спроможністю службовці витрачали на дитячу книжку незначний відсоток загальних витрат, проте він поступово збільшувався протягом чотирьох років з 3% до 7,5%. Досить значну роль відігравала соціально-економічна література (однак щороку її попит зменшувався, відповідно в 1924/1925 р. - 35,2%, 1925/1926 р. - 28,7%, 1926/1928 р. - 9,8%, поступаючись художній, що зросла до 25%. [19, с. 26]. Неоднакове місце посідала сільськогосподарська література, яка мала найбільший попит у 1925/1926 р. - 25,7% (кількісно), однак за 1926/28 р. ці серії відігравали незначну роль - 6,1% у 1924/1925 р. та 5,6% у 1926-1928 рр., за сумою 6,7% у 1924-1926 рр. та 3,6% у 1926-1928 рр. Книжками з природознавства та з прикладних наук службовці цікавилися у незначній мірі - 5,4% у 1924/1925 р., 4,2% - 1925/1926 р., тоді як кооперативна становила - 15,6% (кількісно).

Споживчі уподобання жінок у 1924/25 рр. зосереджувалися на художній, соціально-економічній, сільськогосподарській та природознавчій і науковій літературі, її купівля як кількісно, так і сумою посідала значне місце, а саме: 14,8%, 20,1%, 16,7%, 27,6%. Високий відсоток мали дитяча - 13,5%, кооперативна література - 11,4% та підручники - 10,3%. У 1925/1926 р. смаки жінок зменшувалися до природознавчої літератури та прикладних наук, відсоток купівлі знизився з 16% до 3,3%. Досить низькими були показники з кооперативної та художньої літератури, але зростав попит на сільськогосподарську книгу - з 17,2% до 34,1% та на дитячу з 13,6% (1924/1925 р.) до 26% (1925/1926 р.). Високими показниками зростав темп видання підручників з 10,3% до 15,2%, тоді як соціально-економічної - 11,5%, та художньої - 8,2% кількісно та щодо суми відповідно - 13,4% та 9,9%. У 1926-1928 рр. читацькі уподобання жінок сконцентровуються в місті на дитячій (47,6% кількісно й 29,7% суми), соціально-економічній (31,2%; 25,4%), художній (10,9%; 12,7%) літературі, однак на селі інтереси жінок зосереджуються на художній (47,3%, 64,1%) та дитячій (21,5%, 10%) літературі.

Окремо видавництвами виділяється категорія споживачів - діти та молодь. Купівельна спроможність дітей в основному була зосереджена на художній та дитячій літературі, причому роль художньої зростала щороку (1924/1925 р. - 20,9%, 1925/1926 р. - 30,8%). Дитяча книжка мала попит від 25% до 42,4% (кількісно) і від 16,6% до 33,6% (у грошовому еквіваленті), підручники становили від 6,2% до 29,1%. Щодо іншої літератури, то цікаво відзначити, що в дітей значним попитом користувалася соціально-економічна книжка (13,8%), кооперативна (12,5%), з природознавства та прикладних наук (14,8%). Молодь більше цікавилася соціально-економічною книжкою, вона складала в місті - 49,5%, на селі 42,5%. На селі значну роль кількісно відігравала дитяча книжка - 25,4%, пересічна її ціна становила 8,2 коп. Підручник також цікавив молодь - 20,5%, пересічна ціна на селі - 32,9 коп., у місті - 93,9 коп.

Згідно з даними статистики в УСРР усього було видано за 1927-1928 рр. - 5 413 назв; 1929 р. - 6 480; 1930 р. - 8 079; 1931 р. - 8 086 [22, с. 842]. За даними досліджень С. Александрова, окремо із галузей знань загальні показники складали: література для сільського господарства - 390 назв (1927), 844 (1928); технічна - 409, 439; художня - 505, 574; підручники накладом 200 тис. примірників (1927), 273,5 тис. (1928) [2, с, 3]. На кооперативні видавництва припадав малий відсоток. Так, кооперативне видавництво «Плужанин» за 1928/29 р. значно підвищило в порівнянні з минулим роком кількість друкованих назв, у динаміці це виглядає так: за 1927/28 р. видано 11 назв, за 1928/29 р. - 48 назв [65, арк. 85], а у 1929/1930 р. - 22 назви. «Рух» у той самий час видав 105 назв, хоча ці показники значно поступаються першій половині 1920-х рр. [69, арк. 59]. Зменшилися показники і в основних кооперативних видавництвах, зокрема «Книгоспілка» видала 170 назв, накладом 5,1 тис. примірників, «Пролетарій» - 81 назв, накладом 1,6 тис. прим., «Культур Ліга» - 82 назви [20, с. 4], тоді як ДВУ збільшило свої показники - 428 назв, накладом 3,9 тис. прим [68, арк. 13]. Спад друкованих видань можна прослідкувати за планами кооперативних видавництв, зокрема «Український робітник» щодо назв недовиконав план на 42% [72, с, 1], у 1930 р. «Рух» виконав свій план лише на 29,6%, «Книгоспілка» - на 39,2%, «Пролетарій» - на 58,8% [9, с. 2]. «Гарт» планував у 1931 р. видати 71 назву, а реально було виконано - 24. У першу чергу такий спад виробництва пояснюється поганим паперовим забезпеченням [8, с. 1].

Свою кооперативну діяльність видавництва розпочинали з установчого капіталу. Формувався він переважно за рахунок коштів членів кооперативу та спонсорів. Як свідчать архівні матеріали, на початку 20-х рр. населення особливо не поспішало вступати до кооперативних видавництв, імовірно, причиною цього є загальна економічна нестабільність держави та недовіра до радянської влади. Так, аналізуючи звіт про проведену роботу видавництва «Пролетарій» за період з 10 листопада по 15 грудня 1922 р. по Петинському районі (Харківської губернії) виявилося, що агітаційна робота велася досить активно, але помітно було, як люди вагаються вступати в кооператив, деякі не хотіли робити внески та брати на себе обов'язки, що передбачено статутом видавництва. Серед тієї кількості підприємств та організацій, що найбільш категорично були налаштовані проти вступу до видавництва були: Державинський мануфактурний завод, Перша полотняна фабрика, Державний лісопереробний завод, Радянська хлібопекарня, Авторемонтний завод та ін. Члени правління видавництва вимушені були звернутися до парткому за допомогою, який повинен був вплинути на суспільну свідомість громадян [33, арк. 6].

На початку своєї діяльності основний фонд «Книгоспілки» становив 281,2 тис. крб. [58, арк. 13 зворот]. А «Пролетарій» розпочав роботу з установчого капіталу, що складав суму в 37 мільярдів крб. «совзнаків» 1922 р. [35, арк. 131], і вже на кінець грудня цього ж року основний капітал видавництва становив 3 трильйони крб. Загальний прибуток кооперативних видавництв розподілявся по групах згідно з призначенням: пайовий капітал формувався з пайових внесків членів кооперативу, запасний - створювався із щорічних відрахувань від приватних прибутків видавництва і призначався на покриття збитків, спеціальний - складався з прибутку спеціальних нарахувань на товари і призначався на окремі господарчі потреби видавництва (культурно-просвітницька робота), а також передбачались окремі відрахування на розпорядження загальних зборів та на задоволення потреб своїх членів. Так, наприклад, прибуток кооперативного видавництва «Благо» розподілявся наступним чином: в основний капітал - 30% відраховувалося, у запасний - 20%, в спеціальний - 25%, в розпорядження загальних зборів відводилося - 15%, для задоволення потреб своїх членів (відкриття читалень, бібліотек та ін.) - 10% [49, арк. 7]. Відповідна відсоткова градація була визначена Головкооперкомом і носила стандартний характер для всіх кооперативних видавництв. Але були й випадки, зокрема «Книгоспілка» на запасний капітал відводила 10% прибутку, і призначався він на погашення заборгованості кооперативу [53, арк. 12].

Чисті прибутки розподілялися на загальних зборах і у вигляді дивідендів нараховувалися членам видавництва. У разі, якщо виявлялася збитковість підприємства, а на покриття коштів із запасного капіталу не вистачало, то в такому випадку загальні збори проводили розверстку необхідних коштів між усіма членами кооперативного видавництва в межах їхньої відповідальності і пропорційно сумі їх пайових внесків. У випадку, коли член видавництва проігнорував, кошти вираховувалися з його дивідендів та пайових внесків членами правління без його відома. Тобто в кооперативних видавництвах прослідковується один з елементів демократизму: рівність між усіма членами.

Облік книжкових товарів робився сумарно за собівартістю, а облік канцтоварів проводився за продажною вартістю. Так, торгівельні обіги «Книгоспілки» за 1923/24р. з продажу літератури становили 778,9 тис. крб., а по окремих філіях обіги мали такий вигляд: Харківська - 304,9 тис. крб., Київська - 350,2 тис. крб., Одеська - 75,5 тис. крб., Сумська - 7,8 тис. крб., Вінницька - 20,5 тис. крб., Житомирська - 19,6 тис. крб. [36, с. 13, 14]. На 1 січня 1925 р. власний капітал «Книгоспілки» склав 644,1 тис. крб., позика - 1,1 млн. крб., тобто у співвідношенні - 1:3,8. Якщо врахувати видавничу діяльність «Книгоспілки», що була орієнтована на кооперативну систему господарювання, а також незначну увагу, яку видавництво приділяло збуту канцтоварів, то в цілому можна вважати фінансове становище сприятливим. За цей період торгівельні обороти кооперативного видавництва «Робітник Донбасу» становили суму в 680,9 тис. крб. Порівнюючи обороти видавництва за 1923 р. і 1924р., бачимо високий фінансовий зріст. Так, за 1923 р. зріст складав 34 тис. крб., а в наступному році становив 110 тис. крб., тобто піднялися на 400%. Беручи до уваги губернський масштаб діяльності видавництва і значну роботу зі швидкообіговими канцелярськими товарами, можна вважати вказане вище співвідношення нормальним.

У другій половині 1920-х рр. завдяки політиці держави у видавничій галузі ситуація починає змінюватися на користь державних видавництв. Хоча у фінансовому відношенні маятник розвитку кооперативних видавництв у 1925-1927 рр. показував досить високі результати. Так, наприклад, загальні обороти видавництва «Український робітник» за 1925/26 р. становили: з продажу літератури - 1,3 млн. крб., канцтоварів - 1,2 млн. крб.; з реалізації книг та періодики - 448,8 тис. крб., з виконання друкарських замовлень - 1,1 млн. крб. Загальний оборот видавництва склав 4,1 млн. крб., із цієї суми чистий прибуток становив 63,7 тис. крб. [39, арк. 13]. Ми спостерігаємо непогані показники видавництва з продажу канцелярських товарів, тому що вони в основному закуповувалися в товаровиробника, а не в посередника. Загальноторговий обіг по філіях мав такий вигляд: Артемівська - кількість заготовленої літератури складала на суму - 245,6 тис. крб., канцтоварів - 238,2 тис. крб.; Сталінська - література (289,3, 320,2), Луганська - відповідно (223,6, 339,7), Маріупольська - (97,2, 66,9), Слов'янська - (39,6, 118,8), Микитівська - (37,9, 82,2), Харківська - (113,8, 67,1), Катеринославська - (16,9, канцтоварами не займалася), Київська - (2,3, аналогічно), склад правління - (279,1). У 1926/27 р. загальні обороти «Українського робітника» становили 4507,2 тис. крб., у порівнянні з минулим роком прослідковується приріст на 8,6%. В основному прибутки видавництва розподілялися в такий спосіб: від продажу літератури 1533,2 тис. крб., канцелярських товарів - 1598,6 тис. крб., книг - 192,9 тис. крб., періодики - 92,4 тис. крб., продажу продукції друкарень - 949,4 тис. крб., а також з продажу спортивно- стрілецького інвентарю - 140,9 тис. крб. До речі, торгівлю спортивно-стрілецьким інвентарем видавництво розпочало з другого півріччя 1926/27р. Охарактеризувавши статистичні дані, ми виявили, що чистий прибуток видавництва за 1927 р. становив 3045,3 крб. Ця сума значно нижча в порівнянні з минулим роком на 10,9% від загального обороту видавництва. Пояснення цьому криються в першу чергу в реорганізації видавництва та ліквідації його друкарень і торгівельних філій у Донецькому регіоні [41, арк. 3-4].

У 1926/27 р. ріст загальних оборотів «Книгоспілки» збільшився, порівнюючи з минулим роком від 5073,4 до 5444,8 тис. крб., з них обороти по літературі збільшилися з 1 027 до 1513,6 тис. крб., тобто на 47,8%. По канцтоварах ми спостерігаємо значне зниження: з 4046,4 до 3 981 тис. крб. Виконання торгового плану по загальній сумі оборотів склав 117,8%. По літературі план було виконано з перевищенням на 48,3% [67, арк. 11]. Обороти кооперативного видавництва «Рух» на перше півріччя 1926/27 р. знизилися в порівняні з минулим півріччям з 197,1 до 157,5 тис. крб., причому зниження відбулося за рахунок зниження оборотів з продажу канцтоварів. Тобто ці показники говорять про те, що кооперативні видавництва ще міцно тримались у видавничій галузі УСРР, при цьому гідно конкуруючи з іншими видавництвами.

Продаж літератури за 1923-1924 рр. та 1927-1928 рр. зростав за системою ДВУ і «Книгоспілки» (без низової кооперації) таким чином: ДВУ збільшило продаж книжок від 3,1 млн. крб. у 1923-1924 рр. до 5,8 млн. крб. у 19271928 рр., по «Книгоспілці» за той же період відповідно - з 0,8 мли. крб. до 3,2 млн. крб. [1, с. 28]. У 1928 р. «Книгоспілка» продала 25% усіх книжок, проданих в Україні [4, с. 290], тоді як торгівельні обороти кооперативного видавництва «Український робітник» у 1927/28 рр. склали 3196,8 тис крб. Щодо окремих видів торгівлі обороти поділяються таким чином: література - 1,421 тис. крб.; речі культобслуговування - 522,7 тис. крб.; канцтовари - 1 253,1 тис. крб.; продаж власних видань у загальнорічному обігу з літератури дали 202,8 тис. крб. У складі видавництва залишалися такі філії: Харківська, Дніпропетровська, Криворізька, Київська та Одеська [37, арк. 3]. У той час загальні показники з продажу літератури в УСРР в 1927/1928 р. склали 19,3 млн. крб. [7, с. 251].

Кооперативні видавництва, окрім основної своєї діяльності, отримували прибуток і з фінансових операцій, укладаючи кошти в різні організації, установи та підприємства. Так, на початковому етапі своєї діяльності «Український робітник» мав паї та акції таких юридичних осіб, як Українбанк на загальну суму 9,7 тис. крб., Промбанк - 4,5 тис. крб., Горбанк - 8,9 тис. крб., Зовнішторгбанк - 1,7 тис. крб., Сільгоспбанк - 200 крб., Коопстрах - 500 крб., та ін., усього було придбано цінних паперів на 33,6 тис. крб. [39, арк. 14]. У 1927/1928 р. «Український робітник» оперував цінними паперами на загальну суму 63,3 тис. крб., в основному це були облігації з державних позик, а також видавництво володіло паями та акціями ряду організацій на загальну суму 39,9 тис. крб.. Видавництво «Рух» укладало кошти, підтримуючи діяльність навіть кооперативних видавництв - «Книгоспілки», «Плужанина» та ін. [69, арк. 57].

Більшу половину витрат у кооперативних видавництвах займали податки. Система оподаткування регламентувалася постановою ВУЦВКу УСРР від 5 вересня 1923 р. «Про податок на прибуток з державних та кооперативних підприємств та мішаних товариств». Згідно із цим документом оподаткуванню підлягав чистий прибуток, що його одержало кооперативне підприємство з усіх прибуткових джерел за операційний рік. Вирахування податку з кооперативних організацій покладалося на прибутково-маєткову податкову комісію [14, с. 379]. Якщо видавництво переживало економічні труднощі, воно брало кредит або дотації.

Державні органи на початковому етапі НЕПу створили сприятливе підґрунтя для діяльності деяких кооперативних видавництв. У грудні 1922 р. видавництво «Пролетарій» було звільнено від промислового податку та гербового збору, що дало йому змогу покращити своє фінансове становище. Такий привілей надавався не кожному кооперативному видавництву. Так, «Книгоспілка» неодноразово звертався до Головкооперкому з проханням звільнити її від патентного та зрівняльного податку. Однак Наркомфін категорично був проти, аргументуючи це тим, що пільгами по сплаті промподатку користуються лише державні видавництва, а також ті підприємства, які торгували радянськими, партійними та професійними виданнями. Видавництво «Книгоспілка» не підходило під цю категорію й тому права на пільги не мало [51, арк. 4].

Більшість кредитів надавали державні органи влади - РНК УСРР, ЦК КП(б)У, ЦУД, а також місцеві Губкоми. Так, 25 грудня 1922 р. РНК доручили Управлінню фінансів видати «Пролетарію» безвідсоткову суду в розмірі 20 мільйонів крб. грошовими знаками [48, арк. 372], а 14 лютого 1923 р. знову було виділено 200 тис. крб., а у квітні того ж року із резервного фонду було виділено ще 30 тис. крб.. У 1923 р. через загальноекономічну кризу в державі катастрофічною ситуація була й для видавництв. Кошти для розвитку видавничої галузі УСРР Центром були передбачені, але вони знаходилися лише «на папері». Для того, щоб покращити становище, у травні до Петербурга від Х. Раковського надійшла телеграма, у якій зазначалося: «Прошу терміново забезпечити переказ, який виділений Україні на здешевлення державних, кооперативних, партійних та інших видань» [60, арк. 14]. Але необхідної суми українські видавництва так і не отримали, тоді уряд спробував надати їх із власних резервів. Так, на підставі розпорядження голови РНК УСРР В. Чубаря, 22 червня 1924 р. кооперативному видавництву «Книгоспілка» було надано позику в розмірі 100 тис. крб.. У серпні 1926 р. за розпорядженням ЦУДу із державного бюджету було видано дотації кооперативним видавництвам: «Пролетарія» - 275 тис. крб., «Культур Лізі» - 30 тис. крб., а ось «Книгоспілка» не отримала, бо, за твердженням чиновників, не подала заяву на потрібну їй суму, тоді як «Український робітник» отримав довготермінову суду з резервів ЦК КП(б)У в розмірі 130 тис. крб. [71, арк. 1].

Кооперативні видавництва постійно користувалися банківськими послугами для активної книготоргівлі. У перші роки непу створюється сітка губернських комунальних банків, що ставили за мету - розвиток місцевої економіки в цілому, а також фінансово-кредитну допомогу державним, кооперативним та приватним підприємствам [60, арк. 75]. Так, лише за липень 1924 р. через Держбанк кредит отримали такі кооперативні видавництва: «Молодий робітник» у розмірі 5 тис. крб., «Пролетарій» - 15 тис. крб., «Робітник Донбасу» - 5 тис. крб., через Промбанк - «Пролетарій» - 15 тис. крб., «Робітник Донбасу» - 5 тис. крб. Але в порівняні із цими сумами державним видавництвам відводилася «левова» частка. Як приклад, за той самий період Бюро виділило кредити для ДВУ - 100 тис. крб., Держвидаву - 265 тис. крб., «Работник просвещения» - 52 тис. крб., «Крассной нови» - 235 тис. крб.. Ці показники говорять про те, кому надавалася перевага з боку держави і хто мав привілейоване становище у видавничій галузі. Дозвіл на будь-які асигнування необхідно було брати через державні органи влади. Так, 3 травня 1924 р. Комітет внутрішньої торгівлі надіслав лист до «Книгоспілки», у якому зазначалося, якщо видавництво хоче взяти кредит, для цього необхідно написати заяву з вказівкою на те, яке фінансове положення підприємства, та викласти чіткі переконання в крайній необхідності кредиту і передати її до економічної ради КВТ. Для того, щоб кооперативному видавництву отримати кредит, йому потрібно було дотриматися ряду вимог та отримати дозвіл.

Чільне місце в наданні фінансової допомоги кооперативним видавництвам займала кредитна кооперація, яка відновила свою діяльність 5 квітня 1922 р., коли був виданий декрет «Про кредитну кооперацію». Одним із представників кредитної кооперації був Українбанк, заснований у 1922 р., ініціатором, якого була Всеукраїнська кооперативна рада [57, арк. 83], банк був міжкооперативною центральною організацією кооперативного кредиту для всіх видів і рівнів кооперації.

Фінансову допомогу кооперативні видавництва отримували від Всеукраїнського страхового кооперативного союзу (Коопстрах - міжкооперативна організація, що об'єднувала страхові справи кооперативів усіх видів та їх членів). Більшість видавництв укладали двосторонні угоди про співпрацю з Коопстрахом. Одну з таких угод 21 січня 1924 р. уклало видавництво «Книгоспілка», у якій видавництво брало на себе зобов'язання виконувати всі роботи з друку бланків, інструкцій та ін. на своєму папері, а також забезпечувало Коопстрах необхідним канцприладдям по цінах не вищих, ніж у інших видавництвах. Коопстрах, у свою чергу, видав «Книгоспілці» аванс у рахунок майбутніх робіт. Після укладання угоди Коопстрах щомісячно перераховував в Українбанк на рахунок «Книгоспілки» кошти [59, арк. 4]. 20 вересня 1924р. члени правління кооперативу «Книгоспілка» застрахували в Коопстраху від пожежі майно видавництва на загальну суму 250,5 тис. крб.

Висновки

Отже, кооперативні видавництва були товариствами підприємницького типу, організаційно й функціонально належали до кооперативних товариств, а з іншого боку - були громадськими об'єднаннями з редакційними, виробничо-господарськими і соціокультурними функціями. Дослідивши діяльність кооперативних видавництв, можна констатувати, що саме вони посідали вагоме місце в поширенні й друкові різної літератури: соціально-економічної, суспільно-політичної, сільськогосподарської, художньої, книг для дітей, підручників, природничої, військової. Споживачами книжкової продукції кооперативних видавництв були найрізноманітніші соціально-професійні групи населення: робітники, селяни, службовці, жінки, молодь, військові, діти. Розповсюджуючи літературу в країні, де майже дві третини населення було неписьменним, видавництва сприяли повноцінній діяльності освітніх закладів, підвищенню інтелектуального й духовного рівня суспільства, створювали умови для розвитку науки, мистецтва, культури та освіти. Між кооперативами видавців, культурно- освітніми й науковими установами виник цілком органічний зв'язок, склалася своєрідна інтелектуально-духовна залежність, зумовлена високим попитом на книгу, позаяк видавництва друкували літературу з усіх галузей знань. Кооперативи друкарів займалися доброчинною діяльністю упродовж голодомору 1921-1923 pp., заснувавши спеціальний фонд допомоги дітям, до якого надходили кошти з внесків співробітників та членів видавництва. Для дітей проводилися культурно-освітні заходи, надавалася допомога студентам, постійно відраховувалися кошти на культурно-просвітницькі справи, на розвиток бібліотек та музеїв. Підтримуючи україномовну літературу, кооперативні видавництва сприяли українізації освітньо-культурних закладів.

Діяльність кооперативних видавництв періоду НЕПу, особливо формування організаційної структури та здійснення рекламно-агітаційної роботи варто взяти до уваги, розробляючи законодавчу базу національної програми книговидавництва в Україні.

Список використаних джерел

1. Агуф М., Коваль М. Книгу в маси. Харків, Книж. палата УРСР, 1965. 230 с.

2. Александров С. Перші підсумки книжкової продукції УСРР 1928/29 року. Радянський книгар. 1930. № 1. С. 3-4.

3. Арест Я., Добрушин В. Библиотечные коллекторы. Москва: И-во «Книга», 1973. 128 с.

4. Бабенко С.Г. Історія кооперативного руху; Львівська комерційна академія. Львів, Інститут українознавства НАН України, 1996. 412 с.

5. Баренбаум И.Е. История книги: Учебное пособие. 2-е издание переработанное. Москва: Книга, 1984. 248 с.

6. Генеральний договір між ДВУ та ««Книгоспілкою». Радянський книгар. 1930. № 4. С. 1-2.

7. Гольденберг Л.И. Книга и книжное дело в Украинской ССР: Соб. док. и мат. 1917-1941 гг. Киев: «Наукова думка», 1985. 478 с.

8. Доценко І. Книжку в маси. Культура і побут (додаток до газети «Вісті ВУЦВК»). 1928. 19 травня.

9. За цілковите виконання промфінпланів. Радянський книгар. 1930. № 3. С. 1-3.

10. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1922. Ч. 15. С. 251-252.

11. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1924. Ч. 16. С. 153.

12. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1924. Ч. 21-22. С. 38.

13. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1923. № 4. С. 75-76.

14. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1923. № 26. С. 395.

15. Карбівничий Б. Кооператори ще погано торгують книжкою. Радянський книгар. 1930. № 3. С. 13-14.

16. Козаченко А. Книжкова продукція УСРР (1923-1926). Бібліологічні вісті. 1927. № 2. С. 24-45.

17. Костик Є. П. Створення та діяльність кооперативних видавництв в УСРР 1922-1930 рр.: дис... канд. іст. наук: 07.00.01; Переяслав-Хмельницький держ. педагогічний ун-т ім. Григорія Сковороди. Переяслав-Хмельницький, 2005. 241 с.

18. Махоніна О. Про колектори та редакційно-бібліографічний центр. Радянський книгар. 1930. № 1. С. 12.

19. Нечаев М. Книжка та її покупець на селі. Київ: Український науковий інститут книгознавства, 1929. 50 с.

20. Пігулін М. Українські видавництва в 1928/1929 році. Радянський книгар. 1930. № 3. С. 3-4.

21. Рекомендаційна бібліографія й колектори. Радянський книгар. 1930. № 6. С. 9-10.

22. Сірополко Степан. Історія освіти в Україні. Київ: Наукова думка, 2001. 912 с.

23. Скачков В. М. Преса УкраїнськоїРСР 1917-1966/Стат. довідник. Харків: Б.в., 1967. 156 с.

24. Статистический ежегодник Киевской губернии. 1923 г. ч. 142. Киев: ЦСУ, Киевского губернского статистического бюро, 1924. 127 с.

25. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України). Ф. 166. Оп. 3. Спр. 468. 290 арк.

26. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 3. Спр. 976. 449 арк.

27. ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 6. Спр. 724. 125 арк.

28. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 12. 32 арк.

29. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 16. 12 арк.

30. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 176. 176 арк.

31. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 45. 30 арк

32. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 527. 811 арк.

33. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 7. 51 арк.

34. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 867. 1 арк.

35. ЦДАВО України. Ф. 168. Оп. 1. Спр. 9. 149 арк.

36. ЦДАВО України. Ф. 174. Оп. 1. Спр. 77. 44 арк.

37. ЦДАВО України. Ф. 174. Оп. 1. Спр. 8. 54 арк.

38. ЦДАВО України. Ф. 174. Оп. 2. Спр. 1. 83 арк.

39. ЦДАВО України. Ф. 174. Оп. 2. Спр. 10. 48 арк.

40. ЦДАВО України. Ф. 174. Оп. 2. Спр. 16. 37 арк.

41. ЦДАВО України. Ф. 174. Оп. 2. Спр. 8. 54 арк.

42. ЦДАВО України. Ф. 177. Оп. 1. Спр. 1348. 140 арк.

43. ЦДАВО України. Ф. 177. Оп. 1. Спр. 1500. 915 арк.

44. ЦДАВО України. Ф. 177. Оп. 1. Спр. 1637. 306 арк.

45. ЦДАВО України. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 130. 103 арк.

46. ЦДАВО України. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 131. 46 арк.

47. ЦДАВО України. Ф. 178. Оп. 1. Спр. 34. 14 арк.

48. ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 381. 408 арк.

49. ЦДАВО України. Ф. 271. Оп. 1. Спр. 317. 42 арк.

50. ЦДАВО України. Ф. 271. Оп. 1. Спр. 495. 117 арк.

51. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 24. 14 арк.

52. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 34. 102 арк.

53. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 35. 12 арк.

54. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 42. 388 арк.

55. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 43. 97 арк.

56. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 44. 435 арк.

57. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 49. 233 арк.

58. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 78. 33 арк.

59. ЦДАВО України. Ф. 292. Оп. 1. Спр. 86. 42 арк.

60. ЦДАВО України. Ф. 3040. Оп. 1. Спр. 320. 426 арк.

61. ЦДАВО України. Ф. 34. Оп. 11. Спр. 1889. 136 арк.

62. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 352. 50 арк.

63. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 36. 37 арк.

64. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 39. 102 арк.

65. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 47. 98 арк.

66. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 49. арк.102

67. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 5. 73 арк.

68. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 56. 138 арк.

69. ЦДАВО України. Ф. 555. Оп. 1. Спр. 62. 103 арк.

70. Центральний державний архів громадських об'єднань України ЦДАГО України (далі - ЦДАВО України). Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1665. 83 арк.

71. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2260. 92 арк.

72. Чаусовський І. Вузькі місця книготоргівельної роботи. Радянський книгар. 1930. № 1. С. 1-2.

References

1. Ahuf, M., Kval, М. (1965). Knyhu u тази [A book in the masses]. Kharkiv, Knyzhkova раіаїа USSR. 230 p. [in Ukr.].

2. Aleksandrov, S. (1930). Pershi pidsumky knyzhkovoi produktsii USRR 1928/29 roku [The first results of the book production of the USSR in 1928/29]. Radianskyi knyhar, 1. 3-4. [in Ukr.].

3. Arest, Ya., Dobrushin, V. (1973). Bibliotechnyie kollektoryi [Library Collectors]. Moskva: Izdatelstvo «Kniga». 128 р. [in Rus.].

4. Babenko, S. H. (1996). Istoriia kooperatyvnoho rukhu [History of cooperative movement]; Lvivska komertsiina akademiia. Lviv, Instytut ukrainoznavstva NAN Ukrainy. 412 p. [in Ukr.].

5. Barenbaum, I. E. (1984). Istoriya knigi [History of the book]: Uchebnoe posobie. Moskva: Kniga. 248 p. [in Rus.].

6. Heneralnyi dohovir mizh DVU ta «Knyhospilkoiu» [General agreement between the State Publishing House of Ukraine and «Knyhospilkoiu»]. Radianskyi knyhar. 1930. № 4. P. 1-2. [in Ukr.].

7. Goldenberg, L. I. (1985). Kniga i knizhnoe delo v Ukrainskoy SSR: Sobornik dokumentov i materialov 19171941 gg. [Book and book business in the Ukrainian SSR: Collection of documents and materials 1917-1941]. Kiev: «Naukova dumka». 478 p. [in Ukr.].

8. Dotsenko, I. (1928). Knyzhku v masy [A book in the masses]. Kultura i pobut (dodatok do hazety «Visti VUTSVK»). 19 travnia. [in Ukr.].

9. Za tsilkovyte vykonannia promfinplaniv [For the full implementation of industrial financial plans]. Radianskyi knyhar. 1930. № 3. P. 1-3 [in Ukr.].

10. Zbirnyk uzakonen ta rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu Ukrainy [Collection of laws and regulations of the Workers 'and Peasants' Government of Ukraine]. 1922. T. 15. pp. 251-252 [in Ukr.].

11. Zbirnyk uzakonen ta rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu Ukrainy [Collection of laws and regulations of the Workers 'and Peasants' Government of Ukraine]. 1924. T. 16. pp. 153 [in Ukr.].

12. Zbirnyk uzakonen ta rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu Ukrainy [Collection of laws and regulations of the Workers 'and Peasants' Government of Ukraine]. 1924. T. 21-22. pp. 38 [in Ukr.].

13. Zbirnyk uzakonen ta rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu Ukrainy [Collection of laws and regulations of the Workers 'and Peasants' Government of Ukraine]. 1923. T. 4. pp. 75-76 [in Ukr.].

14. Zbirnyk uzakonen ta rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu Ukrainy [Collection of laws and regulations of the Workers 'and Peasants' Government of Ukraine]. 1923. T. 26. pp. 395 [in Ukr.].

15. Karbivnychyi, B. (1930). Kooperatory shche pohano torhuiut knyzhkoiu [Cooperators still sell books poorly]. Radianskyi knyhar, 3. 13-14 [in Ukr.].

16. Kozachenko, A. (1927). Knyzhkova produktsiia USRR (1923-1926) [Books production of the Ukrainian SSR (1923-1926)]. Bibliolohichni visti, 2. 24-45 [in Ukr.].

17. Kostyk, Ye. P. (2006). Stvorennia ta diialnist kooperatyvnykh vydavnytstv v USSR 1922-1930 rokiv [Making and Activities of the Cooperative Publishing in the USSR (1922-1930)]. Candidate Dissertation: 07.00.01 (History of Ukraine). Cherkasy, 241 p. [in Ukr.].

18. Makhonina, O. (1930). Pro kolektory ta redaktsiino-bibliohrafichnyi tsentr [About collectors and editorial and bibliographic center]. Radianskyi knyhar, 1. 12. [in Ukr.].

19. Nechaiev, M. (1929). Knyzhka ta yii pokupets na seli [The book and its buyer in the village]. Kyiv: Ukrainskyi naukovyi instytut knyhoznavstva. 50 p. [in Ukr.].

20. Pihulin, M. (1930). Ukrainski vydavnytstva v 1928/1929 rotsi [Ukrainian publishing houses in 1928/1929]. Radianskyi knyhar, 3. 3-4 [in Ukr.].

21. Rekomendatsiina bibliohrafiia y kolektory [Recommended bibliography and collectors]. Radianskyi knyhar. 1930. № 6. P. 9-10 [in Ukr.].

22.Siropolko Stepan (2001). Istoriia osvity v Ukraini [History of education in Ukraine]. Kyiv: Naukova dumka. 912 p. [in Ukr.].

23. Skachkov, V.M. (1967). Presa Ukrainskoi SSR 1917-1966 / Stat. Dovidnyk [Press of the Ukrainian SSR 1917-1966 / Statistical Handbook]. Kharkiv: B.V. 156 р. [in Ukr.].

24. Statisticheskiy ezhegodnik Kievskoy gubernii. 1923 g. ch. 142 [Statistical yearbook of the Kiev province. 1923 part 142.]. Kiev: ZSU, Kievskogo gubernskogo statisticheskogo byuro, 1924. 127 p. [in Rus.].

25. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy (dali - TsDAVO Ukrainy) [Central State Archives of Supreme Bodies of Power and Government of Ukraine (TsDAVO of Ukraine)). F. 166. Op. 3. Spr. 468. 290 Sh. [in Ukr.].

26. TsDAVO Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 166. Op. 3. Spr. 976. 449 Sh. [in Ukr.].

27. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 166. Op. 6. Spr. 724. 125 Sh. [in Ukr.].

28. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 12. 32 Sh. [in Ukr.].

29. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 16. 12 Sh. [in Ukr.].

30. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 176. 176 Sh. [in Ukr.].

31. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 45. 30 Sh. [in Ukr.].

32. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 527. 811 Sh. [in Ukr.].

33. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 7. 51 Sh. [in Ukr.].

34. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 867. 1 Sh. [in Ukr.].

35. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 168. Op. 1. Spr. 9. 149 Sh. [in Ukr.].

36. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 174. Op. 1. Spr. 77. 44 Sh. [in Ukr.].

37. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 174. Op. 1. Spr. 8. 54 Sh. [in Ukr.].

38. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 174. Op. 2. Spr. 1. 83 Sh. [in Ukr.].

39. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 174. Op. 2. Spr. 10. 48 Sh. [in Ukr.].

40. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 174. Op. 2. Spr. 16. 37 Sh. [in Ukr.].

41. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 174. Op. 2. Spr. 8. 54 Sh. [in Ukr.].

42. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 177. Op. 1. Spr. 1348. 140 Sh. [in Ukr.].

43. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 177. Op. 1. Spr. 1500. 915 Sh. [in Ukr.].

44. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 177. Op. 1. Spr. 1637. 306 Sh. [in Ukr.].

45. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 178. Op. 1. Spr. 130. 103 Sh. [in Ukr.].

46. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 178. Op. 1. Spr. 131. 46 Sh. [in Ukr.].

47. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 178. Op. 1. Spr. 34. 14 Sh. [in Ukr.].

48. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 2. Op. 2. Spr. 381. 408 Sh. [in Ukr.].

49. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 271. Op. 1. Spr. 317. 42 Sh. [in Ukr.].

50. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 271. Op. 1. Spr. 495. 117 Sh. [in Ukr.].

51. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 24. 14 Sh. [in Ukr.].

52. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 34. 102 Sh. [in Ukr.].

53. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 35. 12 Sh. [in Ukr.].

54. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 42. 388 Sh. [in Ukr.].

55. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 43. 97 Sh. [in Ukr.].

56. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 44. 435 Sh. [in Ukr.].

57. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 49. 233 Sh. [in Ukr.].

58. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 78. 33 Sh. [in Ukr.].

59. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 292. Op. 1. Spr. 86. 42 Sh. [in Ukr.].

60. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 3040. Op. 1. Spr. 320. 426 Sh. [in Ukr.].

61. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 34. Op. 11. Spr. 1889. 136 Sh. [in Ukr.].

62. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 352. 50 Sh. [in Ukr.].

63. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 336. 37 Sh. [in Ukr.].

64. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 39. 102 Sh. [in Ukr.].

65. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 47. 98 Sh. [in Ukr.].

66. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 49. 102 Sh. [in Ukr.].

67. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 5. 73 Sh. [in Ukr.].

68. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 56. 138 Sh. [in Ukr.].

69. Tsdavo Ukrainy [TsDAVO of Ukraine]. F. 555. Op. 1. Spr. 62. 103 Sh. [in Ukr.]..

70. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy TsDAHO Ukrainy [Central State Archive of Public Associations of Ukraine TsDAHO of Ukraine]. F. 1. Op. 20. Spr. 1665. 83 Sh. [in Ukr.].

71. TsDAHO [TsDAHO of Ukraine]. F. 1. Op. 20. Spr. 2260. 92 Sh. [in Ukr.].

72. Chausovskyi, I. (1930). Vuzki mistsia knyhotorhivelnoi roboty [Bottlenecks of book trade]. Radianskyi knyhar, 1. 1-2 [in Ukr.].

Размещено на Allbest.ru

...