Ф’ючерсна торгівля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ф'ючерсна торгівля



1. Походження ф'ючерсної торгівлі

Ф'ючерсний ринок на початку свого формування був спрямований на поліпшення маркетингу і торговельної практики для виробників і споживачів сільськогосподарської продукції.

Організація ф'ючерсного ринку завершила велику роботу зі створення нового механізму взаємовідносин виробник - споживач.

Не применшуючи роль форвардних контрактів, які практично вирішили проблему укладання договірних угод між покупцями та продавцями, ф'ючерси дозволили значно посилити контроль за фінансовими потоками, зменшити ризики пов'язані із ціноутворенням та виробити надійний механізм прогнозування і управління втратами залежними від змін цін. ф'ючерсна торгівля біржова спекуляція

Слід пам'ятати, що ризик є фактом повсякденного життя, який існує незалежно від того, хочемо ми цього чи ні. Суть питання заключається лише в тому, хто візьме його на себе і як цей ризик буде розподілено. Ф'ючерсні біржі знайшли на це питання відповідь шляхом створення механізму хеджування.

У своїй класичній роботі «Про багатства народів» основоположник ринкової економіки Адам Сміт запровадив поняття «невидима рука», яка рухає систему вільного ринку до загального благополуччя, хоча кожний з учасників цього ринку дбає про власний інтерес. За словами А. Сміта, учасник системи вільного ринку, керований цією «невидимою рукою», допомагає всій системі.

Але, дбаючи про власний інтерес, він часто допомагає інтересам суспільства ефективніше, ніж тоді, коли б він реально збирався зробити це. Особливо виразно можна спостерігати дію цієї «невидимої руки» на прикладі ф'ючерсного ринку. Більшість торговців цього ринку дбають про особисті інтереси і перспективи своїх торгових операцій. Ніхто з них не ставить за мету підвищити ефективність економіки або ж поліпшити функціонування ринку певного товару. Кожний з них керується власним інтересом, але їх взаємодія приводить до результату, який спрямований на благо суспільства.

Основна причина і необхідність виникнення та широкого розвитку ф'ючерсної торгівлі полягає в тому, що вона знімає практично всі обмеження, в порівнянні з торгівлею реальним товаром на біржі. Як матеріальне благо, товар несе в собі цілу низку обмежень для розвитку біржової торгівлі. Один із шляхів позбутися такого обмеження - це організація торгівлі не самим товаром, а лише правами на цей товар, тобто ф'ючерсними контрактами. Біржовий обіг купівлі-продажу реальних товарів поступається місцем обігу контрактів, зв'язок яких із діючим ринком товару має непрямий характер, бо лише кілька відсотків від загальної кількості ф'ючерсних контрактів закінчується постачанням реального товару. Непрямий зв'язок цих двох ринків ф'ючерсних контрактів і реального заключається в тому, що власники контрактів постійно продають і купують їх в залежності від впливу мінливої ринкової кон'юнктури на їхню комерційну або іншу діяльність.



Ф'ючерсна торгівля виникла в другій половині XIX ст. і потреба в її розвитку обумовлена наступними факторами:

- зниження ризиків несприятливих коливань цін на обіг капіталу;

- зменшення розміру резервного капіталу, необхідного на випадок несприятливої кон'юнктури;

- прискорення повернення в грошовій формі авансованого капіталу

- здешевлення кредитних ресурсів

- зниження витрат торгового обігу.

Торгівлю на ф'ючерсній біржі порівняно з біржею реального товару вирізняють:

- фіктивний характер угод (лише кілька відсотків угод завершуються постачанням товару, а решта - виплатою різниці в цінах);

- переважно непрямий зв'язок з ринком реального товару через хеджування;

- цілковита уніфікація всіх умов контрактів, крім ціни і терміну постачання;

- знеособленість угод, бо вони реєструються не між окремим покупцем і продавцем, а між ними і розрахунковою палатою.

Як правило, ф'ючерсні біржі універсальні, тому що на них укладаються угоди на товар, валюту, індекси акцій, відсоткові ставки тощо, а обсяг проданої продукції через ф'ючерсні біржі набагато перевищує її кількість, що реалізується на спотовому ринку.

На ф'ючерсному ринку торгівля здійснюється усіма видами біржових товарів, що стосується товарної групи, то це угоди на зернові та олійні культури, олію, нафту і нафтопродукти, дорогоцінні і кольорові метали, бавовну, цукор, каву, какао-боби, живу худобу, лісоматеріали.

Біржова практика виокремлює такі основні функції ф'ючерсного ринку:__

1. перенесення ризику з учасників, які не бажають нести його, на тих, хто прагне, внаслідок чого збільшується кредитоспроможність учасників ринку, які без такого механізму, як хеджування, були б дуже уразливими. Банки і фінансові інститути також, кредитуючи клієнтів, менше піддаються ризику. Крім того для них - це зменшення фінансових витрат, а для споживачів - це більш низькі ціни;

2. підвищення стабільності цін. Ліквідні ф'ючерсні ринки сприяють стабільності цін на ринку реальних товарів;

3. визначення ціни. Постійні ф'ючерсні котирування інформують учасників ринку щодо майбутньої цінової ситуації на ринку та фінансових інструментів, що дозволяє чіткіше планувати виробничу і фінансову діяльність;

4. встановлення певного порядку в торговельній практиці різних учасників ринку. Відомо, що діючі правила бірж сприяють чесній і впорядкованій торгівлі;

5. доступність і відкритість інформації для всіх учасників ринку змушує їх вести конкуренцію за рівних умов.

З позиції біржі ф'ючерсна торгівля - це результат природної еволюції розвитку біржової торгівлі за умов ринкового господарства, тобто в процесі постійної конкурентної боротьби різноманітних типів ринкових посередницьких структур. Завдяки значним перевагам перед торгівлею реальним товаром, ф'ючерсна торгівля дала змогу біржам вижити за умов становлення ринкової економіки, заробляти і нагромаджувати капітали для свого існування і розвитку.

Мета, яку ставила перед собою біржа, розвиваючи ф'ючерсну торгівлю, полягає в одержанні прибутків у розмірах, необхідних для існування в ринковому середовищі.

Це завдання біржа могла реалізувати тільки в тому разі, якщо вона відповідала вимогам ринкового середовища загалом на конкретних етапах його розвитку.

З погляду ринкового середовища метою ф'ючерсної торгівлі є задоволення інтересів широкого загалу підприємців у страхуванні можливих змін цін на ринку реального товару, у прогнозуванні цін на основні сировинні товари, цінні папери, а в підсумку - в одержанні прибутку від біржової торгівлі.

Великий попит на прогнозування ціноутворення зумовлений високим рівнем розвитку й усуспільнення виробництва, його міжнародною інтеграцією.

Ф'ючерсна біржова торгівля, ґрунтуючись на зазначених засадах, створила досконалий механізм такого прогнозування цін. Товар ще не створений (не вирощений, не добутий), а він за допомогою ф'ючерсних контрактів купується і продається за ринковою ціною. Вона уже є і живе реальним життям, піддаючись впливу всіх процесів, що відбуваються в навколишньому середовищі.

Відособленість ф'ючерсного ринку від ринку реальних товарів забезпечує страхування зміни ціни на ринку реального товару. Це стало можливим лише після того, як на цьому ринку було створено особливий вид контракту та механізм його здійснення, що надав можливість страхувати зміну цін на ринку реального товару.

Передусім це було досягнуто шляхом:

- стандартизації контракту, тобто продавці і покупці укладали контракт, у якому було стандартизовано, тобто обумовлено, кількість продукції, якість, термін поставки і місце поставки;

- зміцнення довіри до такого контракту (його виконання). Для чого біржі запровадили чіткі фінансові вимоги до всіх учасників торгів якими передбачено внесення депозиту кожною стороною контракту. Одночасно, біржа розробила правила, що регулювали механізм укладання цих угод, а також чіткий порядок розгляду спірних питань, що виникали в процесі діяльності.

В біржовій практиці такі контракти отримали назву - ф'ючерсні.

Ф'ючерсний контракт є юридично зафіксованим зобов'язанням доставити у зазначене місце товар стандартної кількості і якості за ціною, узгодженою в торговельній ямі чи кільці біржі протягом часу, зазначеного в контракті.

Якщо, продано один грудневий ф'ючерсний контракт на кукурудзу, то це означає, що необхідно для виконання зобов'язання протягом грудня доставити 500 т кукурудзи, вологістю не більше 15 %, на визначений біржею склад. Це зрозуміло, тому що цей вид контракту стандартизований щодо кількості, якості, часу і місця доставки (премія і скидки є компенсацією за якість зерна і місце доставки). Єдиний елемент ф'ючерсного контракту, що встановлюється в процесі переговорів, - це ціна, яка уточнюється відкритим оголошенням в торговій ямі або електронній платформі біржі.

Таким чином, ф'ючерсний контракт можна ще характеризувати як стандартизований форвардний контракт, що торгується на біржі, має одинакові параметри для всіх видів товарів, виступає сам як товар, тобто продається і купується, вимагає під час торгівлі застави (маржі), що гарантує виконання зобов'язань, може достроково закриватися (ліквідовуватися) зустрічною позицією і вимагає постійного відстеження стану ринку та маржового рахунку.

Ф'ючерсний контракт, як і будь-який інший, має дві сторони:

покупець - сторона, яка має довгу позицію (long);

продавець - сторона, яка має коротку позицію (short).

На практиці ф'ючерсні контракти рідко завершуються наявною поставкою. У більшості випадків вони завершуються шляхом здійснення зворотної угоди.

Кожний ф'ючерсний контракт має стандартну, встановлену біржею

кількість товару, яка називається одиницею контракту (contract unit).

Кожна біржа, керуючись звичаями та фізичними властивостями товару,

визначає способи котирування цін на різноманітні товари.

Наприклад, зернові культури (пшениця, овес, кукурудза, соя-боби) котируються в центах за бушель; срібло, золото та платина в доларах за тройську унцію; неетильований бензин в центах за галон; сира нафта в доларах за барель; облігації Казначейства США у 32-х долях долара; векселі за ІММ індексом; крупна рогата худоба в доларах і центах за фунт; бавовна, кава, концентрат апельсинового соку, соєва олія, свиний окіст в центах за фунт; какао-боби в доларах за тонну тощо.

Більшість фізичних товарів котируються в центах і сотих долях центів - ця величина називається пунктом. Порядок змінення цін залежить від мінімального розміру коливання ціни кожного ф'ючерсного контракту, який встановлюється відповідною біржею і називається тік (tick or minimum fluctuation) або крок аукціону.

Нижче наведені величини деяких біржових одиниць:

1 тройська унція = 31,1 г;

1 фунт = 0,454 кг;

1 барель нафти = 159 л;

1 галон бензину (американський) = 3,6 л;

1 галон бензину (британський) = 4,546 л;

1 британська теплова одиниця БТО = 1,055 кДж (близько 30 кубічних метрів природного газу);

1 бушель пшениці, сої = 60 фунтів = 27,24 кг;

1 бушель кукурудзи = 56 фунтів = 25,424 кг;

1000 деревинних фунтів = 2,52 куб. м.

Ф'ючерсні ринки різняться складом учасників, рівнем динаміки цін біржовими товарами. Основною ж складовою ф'ючерсного ринку передусім є сам ф'ючерсний контракт, його учасники - хеджери, спекулянти, арбітражери, є клірингова корпорація (розрахункова палата), а також маржа.

Клірингова корпорація, як структурна одиниця, за своєю природою, зазвичай, незалежна від біржі. Це один із основних органів, що забезпечує цілісність і ефективність ф'ючерсного ринку. Вона здійснює всі розрахунки з

клієнтами, веде облік всіх біржових операцій, бере на себе зобов'язання

протилежної сторони в торговельних угодах, тобто вона є покупцем щодо кожного продавця і продавцем щодо кожного покупця.

Не менш важливою складовою, що забезпечує життєздатність ф'ючерсного ринку є маржа.

Маржа - це сума грошей, яку мають внести покупці і продавці ф'ючерсних контрактів у вигляді депозиту на свої рахунки з метою гарантування виконання контрактів.

Маржу сплачують клієнти, які мають забезпечувати певний її рівень, що встановлюється для них брокерськими конторами, що обслуговують даного клієнта і залежить від мінімального рівня, встановленого біржею.

У ф'ючерсній торгівлі існують наступні види маржі:

- початкова маржа - депозит, що вноситься під час відкриття ф'ючерсної позиції;

- змінна (підтримуюча) маржа - переказ грошових коштів, що забезпечує відповідність нової вартості контракту після зміни цін.

Підтримуюча маржа - це мінімально допустимий рівень маржової позиції. Величина початкової і варіаційної маржі виникають у взаєминах біржі й учасників ф'ючерсних операційної, а також клірингової палати. Це виглядає наступним чином:

- ф'ючерсна біржа встановлює мінімальний рівень початкової і підтримуючої маржі, члени біржі про ці вимоги повідомляють своїх клієнтів (залежно від того є ці клієнти членами або нечленами біржі). Цю маржу умовно називають маржею біржі;

- розрахункова (клірингова) палата, в свою чергу, також встановлює свої вимоги щодо рівня маржі, який клірингові (розрахункові) фірми мають підтримувати в розрахунковій палаті. Їх розмір співпадає, але зустрічаються випадки, коли вона дещо більша за маржу біржі. Умовно її називають кліринговою маржею.

Не всі члени біржі членами являються розрахункової палати. Член розрахункової палати застосовує вимоги біржі щодо маржі для своїх клієнтів у взаємовідносинах з розрахунковою палатою. Деякі брокерські фірми ведуть ф'ючерсні рахунки для клієнтів, але самі не є членами розрахункової палати.

Такі брокерські контори самі є клієнтами клірингових фірм.

Оскільки біржі існують незалежно одна від одної, одна фірма може мати різноманітний механізм переказу маржі в операціях з різними біржами. Кожний учасник, який купує або продає ф'ючерсні контракти, незалежно від того здійснює він торгівлю самостійно чи через брокера, має спеціальний рахунок для обліку суми маржі.

Сума грошей, яку клієнт має внести брокерській фірмі, при відкритті своєї торгової позиції, називається початковою маржею. Для цього після виконання замовлення клієнт направляє чек про оплату маржі своєму брокеру або кліринговій фірмі, що і є фінансовою гарантією (необхідною як для покупців, так і продавців), для підтвердження виконання взятих зобов'язання щодо ф'ючерсного контракту.

Біржа, на якій відбувається торгівля ф'ючерсними контрактами, встановлює мінімальний розмір маржі у вигляді фіксованої суми на кожний контракт, яка залежить від виду активу, а також від рівня і стабільності ціни на нього та інших чинників. Початкова маржа, як правило, становить 2-10% вартості ф'ючерсного контракту. Вимоги щодо величини маржі можуть змінюються тільки при умові зміни ціни на актив, що лежить в основі ф'ючерсного контракту. При спокійній поведінці ринку розмір початкової маржі збільшується або зменшується всього кілька разів протягом життєвого циклу контракту, а під час швидких змін цін розміри маржі можуть уточнюватися щотижня або й щодня.

На розмір маржі суттєво впливає також і цінова нестійкість. Маржа 2-10% від вартості контракту - нормальне явище, але в умовах високого ризику може досягати верхньої межі - 10% і навіть вище.

При встановленні рівня маржі, ф'ючерсні біржі та розрахункові палати постійно знаходяться під впливом суперечливих факторів, з яких важливим залишається фінансова цілісність ринку, а з іншого боку низький рівень маржі збільшує кількість учасників, що різко підвищує ліквідність ринку.

Необхідно зрозуміти, що депозит не відображає вартість операції з

торгівлі ф'ючерсами. Гроші, що їх клієнт перераховує на спеціальний рахунок, залишаються його власністю, до того часу, коли внаслідок якоїсь невдалої операції він їх не втратить.

Біржа встановлює єдині вимоги щодо розміру початкової маржі, а кожна брокерська фірма - має можливість підвищити її рівень для своїх клієнтів. Як правило, маржа брокерського дому - це розмір початкової маржі, яку дім вимагає від середнього клієнта. Для спекулятивних операцій маржа брокерської контори вища за мінімальний біржовий рівень, але враховуючи високу конкуренцію серед брокерських фірм, це стримує бажання підвищити її рівень.

Але існує правило, яке стверджує про те, що у жодному разі маржа брокерського дому не може бути нижчою за мінімум, встановлений біржею.

Маржа брокерського дому може змінюватись, але вона ніколи не повинна бути нижчою за мінімальний рівень встановлений біржею.

На рівень брокерської маржі впливає і близьке настання місяця виконання контракту.

Часто вимоги про поповнення початкової маржі надсилаються клієнтові, якщо він в силу різних причин відкрив ф'ючерсну позицію, не маючи в цей час

на своєму рахунку коштів. Причини такої ситуації можуть бути наступні:

- клієнт відкрив ф'ючерсну позицію, маючи недостатньо коштів на своєму рахунку;

- клієнт відкрив ф'ючерсну позицію в день, коли несприятлива зміна цін за раніше відкритими позиціями зменшує кошти на його рахунку до рівня, коли на нову позицію не залишається коштів;

- біржа збільшує маржу з оберненою дією.

Правила ф'ючерсних бірж єдині щодо початкової маржі: клієнт зобов`язаний внести кошти на рахунок навіть тоді, коли він ліквідує позицію на ф'ючерсному ринку. Така принциповість зрозуміла. Здійснення операцій без необхідної суми початкової маржі є дуже серйозним порушенням. Виконати вимогу про поповнення біржової маржі шляхом простої ліквідації позиції ставить під загрозу фінансову цілісність всієї системи ф'ючерсного ринку.

Початкову маржу можна буде внести у наступний спосіб:

- готівкою, для індивідуальних клієнтів і невеликих інституціональних

клієнтів достатньо чека, а для інституціональних клієнтів потрібно банківський переказ;

- державними цінними паперами, деякі біржі обмежують використання державних цінних паперів для початкової маржі паперами з терміном погашення менше одного року;

- переказом надлишкових коштів або цінних паперів з інших рахунків.

Якщо клієнт має інші ф'ючерсні рахунки або рахунки на цінні папери в тій самій фірмі, він може доручити виконавцеві рахунків переказати надлишок коштів на дефіцитний рахунок;

- акредитивом. Деякі біржі дозволяють використовувати акредитив як початкову маржу. Проте не всі брокерські фірми приймають акредитиви, оскільки процедура перетворення його в кошти достатньо складна;

- складським посвідченням. Деякі біржі дозволяють своїм членам приймати складське посвідчення, як початкову маржу.

При невиконанні вимоги про поповнення початкової маржі брокерські фірми залишають за собою право ліквідувати початкову позицію клієнта.

Після відкриття позиції та внесення початкової маржі в процесі біржової торгівлі відбувається зменшення або збільшення вартості позиції клієнта. На базі ціни кожного дня розраховується зміна вартості біржового контракту, як

різниця між ціною поточною та ціною, за якою було укладено угоду.

У залежності від напряму руху ціни, сума грошей на рахунку клієнтів та початкова маржа зменшується або збільшується. Якщо початкова маржа клієнта зменшиться до визначеного біржею рівня, брокер вимагає від клієнта додаткових коштів, що тлумачиться як вимога поповнення маржі. На відміну від вимоги про поповнення початкової маржі, ця вимога спричинена несприятливою зміною цін ф'ючерсного контракту, а не браком у клієнта достатніх коштів на рахунку для початку операції.

Маржа, як барометр, що показує прибутки чи збитки клієнта за торговий день. Інколи кошти, що перевищують необхідну суму, клієнт може забрати, але частіше вони залишають їх на рахунку, як резерв.

Як правило, більшість бірж установлює підтримуючу маржу на рівні 75% початкової. У випадку, коли сума коштів на рахунку клієнта зменшиться нижче встановленого рівня, брокерська фірма вимагає поповнити його до початкового рівня.

Стосовно варіаційної маржі, то вона виконується двома способами:

або внесенням необхідних коштів і рідше ліквідацією або зменшенням позиції.

Необхідно врахувати ще одну особливість стосовно варіаційної маржі, що у випадку наявності вимоги про додаткове внесення варіаційної маржі відбуваються не сприятливі для клієнта зміни ціни.

Варіаційна маржа вноситься лише готівкою (чеком, переказом). На відміну від початкової маржі, яка може бути поповнена цінними паперами або іншими коштами. Для такої відмінності є підстави. Якщо початкова маржа є заставою доброї волі, то варіаційна маржа є поточною вартістю ф'ючерсної позиції клієнта, коли позиція прибуткова, він може забрати надлишок. Кошти для тих, хто виграє, отримуються через розрахункову палату від ф'ючерсної позиції клієнтів протилежної (що програє) сторони, тому не можливо дозволити поповнювати рахунок цінними паперами, акредитивами тощо.

Якщо в результаті змін ф'ючерсних цін виникають збитки на відкритих ф'ючерсних позиціях, то вони відшкодовуються за рахунок сплаченої маржі.

Якщо депозитний рахунок зменшується нижче за звичайний рівень, то клієнт має поповнити його так, щоб досягти встановленого мінімального рівня маржі.

На жаргоні ф'ючерсної торгівлі він дістав назву «марджин-кол» - вимога гарантованого внеску, вимога про додаткове забезпечення, вимога сплати різниці.

Коли, як результат, зміни ціни на ф'ючерсній відкритій позиції утворюється прибуток, то сума цього прибутку перераховується на кредитний рахунок маржі покупця. Маржа вираховується на основі щоденного базису.

Клієнт може повернути кошти з рахунку маржі в будь-який час за умови, що таке повернення не знижує баланс цього рахунку нижче встановленого мінімального рівня. Після того як відкрита позиція закривається шляхом залікової торгівлі, кошти, що залишаються на маржовому рахунку можуть бути повернуті клієнту.

Функціонування ф'ючерсного ринку забезпечується його учасниками, до яких належать:

- хеджери - виробники або споживачі товарів, які шукають на ф'ючерсному ринку засобів захисту від цінових змін порівняно з початковими позиціями шляхом тимчасової заміни реального контракту продажу чи купівлі товару на відповідний ф'ючерсний контракт;

- відкриті спекулянти - приватні інвестори, які прагнуть отримати прибуток за рахунок очікуваних змін цін на товари у ході щоденних торгів.

Вони розміщують свої замовлення на ринку через комісійні доми і не беруть безпосередньої участі у торгівлі на біржовому кільці чи електронній системі;

- торговці «на долівці» - приватні інвестори, які є учасниками біржової торгівлі у спеціальному місці (біржова яма, долівка, ринг, кільце) і прагнуть отримати прибуток за рахунок передбачення цінових змін.

До групи хеджерів на товарному біржовому ринку належать сільськогосподарські виробники, виробники промислової сировини і продукції. та інших видів сировини, тобто всі, хто бере участь у ринку реального товару і шукає захисту від непередбачуваних змін цін на ф'ючерсному ринку. А стосовно, наприклад, ринку зерна то це:

- фермери, які шукають захисту від зниження цін на зерно, що зберігається в сховищі або врожаю в полі;

- керуючі (власники) сільськогосподарських елеваторів, які шукають захисту від змін цін у період з часу купівлі контракту і отримання зерна від

фермерів до часу використання його;

- борошномельні підприємства, які шукають захисту від підвищення

ціни на сировину або зниження вартості запасів;

- зернові трейдери, які шукають захисту від підвищення ціни на зерно,

яке ще не куплене, але уже укладено форвардні контракти на майбутню

доставку клієнту.

Через те, що кількість фізичних осіб чи фірм, які шукають захисту від

зниження цін у будь-який час, рідко збігається з кількістю тих, хто шукає

захисту від підвищення цін, виникає потреба в інших учасниках ринку - до них належать спекулянти. Винагорода спекулянта за участь в торгівлі на

ф'ючерсному ринку - це можливість досягнення найвищого прибутку, при

умові правильного передбачення напряму та часу цінових змін.

Торговець «на долівці», який прагне купити і продати ф'ючерсні контракти за ціною, що змінюється і одержати прибуток, одночасно забезпечує високу ліквідність на цьому ринку.



2. Технології ф'ючерсної торгівлі

Основні елементи механізму що забезпечують функціонування біржової ф'ючерсної торгівлі є:

- організація біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами;

- порядок розрахунків і ліквідації ф'ючерсних контрактів;

- організація виконання ф'ючерсних контрактів.

Торгівля ф'ючерсним контрактом починається з подачі клієнтом заявки представникові брокерської фірми, що торгує на біржі. Заявка може бути письмовою або усною залежно від того, клієнт постійний для фірми чи разовий, а також чи є договір між фірмою та клієнтом по наданню біржових послуг.

Заявка містить дані про товар, термін постачання його кількість контрактів і ціну. Стосовно ціни, то клієнт обумовлює її граничні значення або дає наказ

виконати за поточною біржовою ціною.

Представник брокерської фірми передає заявку (зазвичай телефоном) безпосередньо брокеру в біржовий зал або у свій інформаційний центр.

Біржовий брокер отримавши заявки, у процесі торгів викрикує своє замовлення на купівлю (продаж) контрактів: запропоновану ним ціну і їх кількість. Відшуковуючи протилежну зустрічну заявку і якщо пропозиції співпадають, то інші брокери, які одержали замовлення на продаж (купівлю) цього самого виду контрактів, пропонують свою ціну, то угода вважається укладеною і негайно реєструється біржовими системами.

Після закінчення біржових торгів брокери між собою перевіряють деталі укладених угод, а потім інформація про заключені угоди доводиться до клієнтів.

Технологія процесу купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів представлена на рис. 2.

Порядок розрахунків у ф'ючерсній торгівлі досить складний. Основною складовою всіх розрахунків за ф'ючерсними контрактами є клірингова (розрахункова) палата - ключова технічна ланка в організації ф'ючерсної торгівлі. Вона забезпечує фінансову стабільність ринку ф'ючерсних контрактів, захист інтересів клієнтів, контроль за біржовими операціями. Розрахункова палата реєструє результати біржових торгів, визначає заставні суми за укладеними ф'ючерсними контрактами, перераховує суми виграшів і програшів біржових клієнтів за відхилення поточної ціни від контрактної. При цьому, виграш одного клієнта є програшем іншого в такому самому розмірі.

Члени розрахункової палати, як правило, - це брокерські фірми, що торгують на біржі. Якщо брокерська фірма з певних причин не є членом розрахункової палати, то її розрахунки за біржовими угодами може здійснювати лише член розрахункової палати за окремим договором на обслуговування з цією брокерською фірмою.

Розрахункова палата часто є структурним підрозділом біржі або самостійною комерційною організацією, заснованою біржею або групою бірж, а інколи і декількома банками, зазвичай, вона обслуговує розрахунки за ф'ючерсними контрактами відразу кількох бірж, збільшується кількість її клієнтів брокерських фірм - членів палати, а отже, збільшуються і обіги, прибутки, резервні і страхові фонди, підвищується стабільність цін у ф'ючерсній торгівлі окремими видами контрактів за несприятливих змін ринкової кон'юнктури.

Усі члени розрахункової палати відкривають у ній свої рахунки за допомогою яких здійснюються миттєві розрахунки між брокерською фірмою і біржею, між брокерською фірмою і розрахунковою палатою, між брокерськими фірмами і клієнтами.

Розрахункова палата реєструє укладений на торгах ф'ючерсний контракт, як подвійне зобов'язання продавця поставити товар біржі, а покупця - прийняти товар від біржі й оплатити його. Під час реєстрації контракту кожна зі сторін угоди вносить на спеціальний рахунок розрахункової палати заставну суму із свого розрахункового рахунка, розмір якої встановлює біржа з урахуванням ринкових характеристик товару, на який укладено ф'ючерсний контракт.

У свою чергу, брокерські фірми отримують від своїх клієнтів зазначені заставні суми в порядку, передбаченому їхніми договорами на обслуговування.

Кожний день біржової торгівлі розмір заставних сум може змінюватися, якщо ціна укладеного контракту починає відхилятися від біржової ціни на момент закінчення торгів. Розрахункова палата перераховує заставні суми своїх членів, а вони, у свою чергу, здійснюють перерахунок із своїми клієнтами.

Власник контракту, який бажає відмовитися від виконання своїх зобов'язань щодо нього до закінчення терміну дії контракту, має здійснити протилежну операцію: купити контракт, якщо до цього він його продав або продати контракт, якщо до цього він його купив, заплативши або отримавши різницю між вартістю контрактів.

Біржові торги ф'ючерсними контрактами з постачанням товару на певну дату припиняються за кілька днів до настання терміну виконання. У такому випадку кожна із сторін контракту зобов'язана виконати всі умови передбачені угодою, тобто виконання контракту з обох сторін обов'язкове і контролюється біржовими правилами.

Продавець біржового контракту зобов'язаний поставити товар (якщо йдеться про товарний ф'ючерс) за умовами передбаченими контрактом на запропонований біржею склад. Що стосується покупця, то він зобов'язаний в разі виконання ф'ючерсного контракту, отримати товар на вказаному біржею складі і здійснити розрахунки за нього.

Порушення зобов'язань за ф'ючерсною торгівлею однієї із сторін призводить до великих штрафних санкцій, а виконання зобов'язань гарантується біржею за рахунок її страхових запасів та спеціальних фондів.

Біржа одночасно торгує відразу кількома (іноді десятками) видами товарів, тому для кожного з них окремо встановлюється час та місце торгів.

Укладення угод на біржових торгах за умов стабільної ринкової економіки полегшується тим, що зазвичай різниця між запропонованими продажною ціною і ціною купівлі становить десяті відсотка.

Угода, укладена в процесі біржових торгів, відразу фіксується спеціальними службовцями біржі і висвітлюється на електронному табло, далі її реєструють і вона надходить до розрахункової системи .

Порядок реєстрації угод на кожній біржі організований відповідно до норм і правил конкретної біржі і може відрізнятися від документообігу інших бірж. Під час обробки документації велике значення має рівень комп'ютеризації: що він вищий, то менший паперовий документообіг. Однією з кращих вважається така організація документообігу, за якої службовці біржі реєструють контракт одразу в комп'ютері, а брокери-продавці і покупці заносять у його пам'ять необхідні реквізити угоди і перевіряють зміст вихідних даних. Доповнення реквізитами початкових (взятих з біржових торгів) даних про угоду означає її підтвердження кожною із сторін.

В окремих випадках біржі різних регіонів або навіть країн співпрацюють одна з одною, погоджуючи час проведення торгів. Момент закінчення біржового торгу однією біржею є його початком на іншій біржі, забезпечуючи безперервність торгівлі.

Брокерів, які працюють у біржовому залі, зазвичай поділяють на дві групи. 1.Перші укладають угоди за дорученням клієнтів: продають і купують для них ф'ючерсні контракти. Комісійну винагороду клієнти сплачують за договором брокерській фірмі, що їх обслуговує.

2. Друга група брокерів здійснює угоди для своїх брокерських фірм, тобто працює дилерами. Користуючись безпосередньою присутністю в біржовому залі (місці торгів) під час торгів, вони мають тимчасову перевагу перед клієнтами біржі, що перебувають поза її межами. Дилери купують або продають контракти від свого імені і тримають їх протягом кількох хвилин або

навіть секунд, використовуючи будь-які, найнезначніші коливання цін для одержання щоденних прибутків.

Хоча переважна кількість ф'ючерсних контрактів ліквідується до моменту їх виконання, у чому, власне, і полягає сутність ф'ючерсної торгівлі, спрямованої на одержання прибутку від угод за ф'ючерсними контрактами, деяка частина їх підлягає виконанню (зазвичай кілька відсотків від загальної кількості укладених контрактів). Ф'ючерсний контракт, що виконується, - це, по суті, уже форвардний контракт, що гарантується біржею.

Механізм виконання ф'ючерсного контракту чітко регламентується біржею. Місцем постачання товару за ф'ючерсним контрактом (або місцем одержання), зазвичай, є складські приміщення, з якими біржі укладають угоди, що передбачають виконання всіх вимог завершального етапу ф'ючерсної торгівлі. Розрахунки за постачання товарів можуть здійснюватися безпосередньо між продавцем і покупцем, але під контолем розрахункової палати. Форми розрахунків залежать від їх застосування в кожній країні. Біржі дуже ретельно ставляться до вибору місця поставки (одержання) товару, тому що це є гарантією виконання ф'ючерсного контракту. Велика увага приділяється місцю розташування складських потужностей, їхньому фінансовому стану, рівню розцінок за послуги, якості їх виконання, чіткості роботи персоналу тощо.

Основним технологічним стержнем функціонування ф'ючерсного ринку є механізм хеджування.

Хеджування - це засіб одержання прибутку у процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що ґрунтується на відмінностях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей самий товар.

У практиці біржової торгівлі розрізняють хеджування і спекуляцію.

Біржова спекуляція - це засіб одержання прибутку в процесі біржової ф'ючерсної торгівлі, що базується на відмінностях у динаміці цін ф'ючерсних контрактів у часі, просторі і на різні види товарів.

У політико-економічному змісті і хеджування, і біржова спекуляція є просто спекуляцією, тобто засобом одержання прибутку, що базується не на виробництві, а на різниці в цінах. Хеджування і біржова спекуляція - дві форми спекуляції на біржі, що співіснують і доповнюють одна одну, але водночас і різняться між собою. Це дві сторони однієї медалі. Хеджування неможливе без біржової спекуляції і навпаки.

Слід зазначити, що учасники біржової торгівлі здійснюють свою діяльність відразу у багатьох напрямах, використовуючи всі наявні види ф'ючерсних контрактів і їх комбінації. При цьому відбувається біржове цінове страхування, тобто страхування від змін цін на ф'ючерсні контракти, а не страхування, пов'язане зі зміною цін на ринку реального товару. У цьому розумінні хеджуванням починають займатися не тільки власники реального

товару, а й самі біржові спекулянти, а тому стираються розбіжності між хеджуванням і біржовою спекуляцією. Хеджування здійснюється з метою забезпечення одержання додаткового прибутку від біржових угод, а біржова

спекуляція перетворюється у форму хеджування.



3. Фінансові розрахунки ф'ючерсної торгівлі

Як і будь-яка ринкова ціна, ціна ф'ючерсного контракту має об'єктивну основу - вартість. Ціна може коливатися залежно від попиту і пропозиції. Вартість ф'ючерсного контракту може бути визначена як така його ціна, за якою інвестору вигідна як купівля самого активу на фізичному ринку і наступне його зберігання до моменту використання або одержання доходу, так і купівля ф'ючерсного контракту на цей актив. Отже, вартість ф'ючерсного контракту визначається наступними чинниками:

· ціна активу на фізичному ринку,

· термін дії ф'ючерсного контракту,

· відсоткова ставка,

· витрати, пов'язані з володінням активом (зберігання, страхування).

Внаслідок специфіки ринку і країни слід відзначити й такі відмінності: в комісійних витратах на готівковому і ф'ючерсному ринках; в оподаткуванні; у валютних курсах тощо. Формула розрахунку вартості ф'ючерсного контракту має такий вигляд:

Са = Ца + Ца * П* Д/360, (11. 1)

де Са - вартість ф'ючерсного контракту на біржовий актив;

Ца - ринкова ціна активу на фізичному ринку;

П - банківський відсоток за депозити (плюс відсоток витрат на зберігання і транспортування);

Д - кількість днів до закінчення терміну дії ф'ючерсного контракту або його закриття.

Якщо біржовий актив приносить певний дохід, наприклад, дивіденд за акції або відсоток за облігації, то цей дохід треба вирахувати виходячи з банківської відсоткової ставки. Формула матиме такий вигляд:

Са = Ца + Ца *(П-Па)* Д/360, (11.2)

де П - середній розмір дивіденду за акції або відсотка за облігації.

На практиці ціна і вартість ф'ючерсного контракту не бувають рівні.

Етапи розрахунків з купівлі-продажу ф'ючерсного контракту включають: день (момент) укладення контракту; період, протягом якого контракт залишається незакритим або невикористаним, і день (момент) закриття контракту або його виконання.

1 етап:

??день укладення контракту (відкриття позиції);

??реєстрація контракту в Розрахунковій палаті;

??сплата гарантійного внеску за контракт;

??сплата збору за реєстрацію контракту.

2 етап:

??день (період) збереження відкритої позиції;

??розрахунки за змінною маржею;

??розрахунки за початковою маржею, якщо Розрахункова палата змінила їхні ставки.

3 етап:

??день закриття контракту внаслідок здійснення зворотної угоди або день виконання контракту (день закінчення терміну його дії);

??розрахунок прибутку (збитку) за закритою позицією;

??сплата збору за реєстрацію зворотної угоди;

??розрахунок суми грошей, яку виплачує Розрахункова палата члену Розрахункової палати (клієнту) або яку виплачує Розрахунковій палаті член Розрахункової палати (клієнт);

??передача (одержання) біржового активу, що лежить в основі ф'ючерсного контракту.

Розрахунок початкової маржі за відкритою позицією здійснюється за формулою

М = ЦК*Пм:100, (11.3)

де М - сума початкової маржі;

Цк - ціна купленого ф'ючерсного контракту на біржовому ринку;

Пм - відсоткова ставка початкової маржі, %.

Ставка початкової маржі складає 1-10% і коливається залежно від виду ф'ючерсного контракту і поточної ринкової кон'юнктури. Рівень ставки початкової маржі відповідає максимально можливій зміні ринкової ціни ф'ючерсного контракту впродовж одного біржового торговельного дня.

3.1 Підрахунок прибутків та збитків за ф'ючерсним контрактом

З часом ціна на товар під впливом попиту і пропозиції постійно змінюється. З коливанням ціни змінюється і вартість контракту. Держатель довгої позиції (покупець) розраховує на підвищення цін, що збільшує вартість контракту. Спад цін та зниження вартості контракту дає прибуток утримувачу короткої позиції (продавцю).

Вартість контракту в момент часу (t1):

Vt1 = P _t1 ??C, (11.4)

Вартість контракту в момент часу (t2):

V_t2 = P _t2 *C (11.5)

Різниця вартості в інтервалі t2 і t1:



3.2 Маржа та леверидж

Кожен покупець та продавець зобов'язаний внести своєму брокеру певну суму грошей як гарантію виконання контракту. Цей депозит називається маржа (margin) і її роль надзвичайно важлива для розуміння того, чому ф'ючерсна торгівля може бути як доволі прибутковою, так і доволі ризикованою справою.

Наприклад:

1. При оцінці золота 1000 дол. за тр. унцію, одиниця контракту 100 тройських унцій, вартість контракту складе 100 тис. доларів.

Держатель ф'ючерсної позиції повинен внести депозит в розмірі 5000 дол., тобто 5 % від вартості контракту;

2. На ринку цінних паперів депозит часто складає 50 % вартості.

Для того, щоб зручніше було визначати ступінь ризику ф'ючерсної оборудки біржовики ввели термін леверидж (leverage) - показник, який дає відношення між всією вартістю інвестицій та обсягом коштів, необхідних для їх контролю.

Наприклад: якщо для купівлі чогось вартістю 100 дол. потрібен депозит 50 дол., то леверидж складає 2 : 1; якщо необхідно внести повний платіж, то леверидж дорівнює 1 : 1.

На ф'ючерсних ринках показник левериджу частіше складає 10 : 1; 20 :

1 та навіть більше. Чим більший показник левериджу, тим менша зміна ціни може призвести до аналогічної зміни усієї вартості інвестованого капіталу.

Тобто, чим менший рівень початкової маржі, тим вищий показник левериджу і тим більший ризик біржової оборудки.



3.3 Розрахунок стану рахунку клієнта

Невід'ємним елементом торгівлі на ф'ючерсному ринку є безготівкові розрахунки, які здійснюються через клірингову (розрахункову) палату.

Основою клірингових розрахунків є система депозитів або гарантійних внесків від учасників ф'ючерсних операцій, які називаються маржа.

У ф'ючерсній торгівлі існують два основних види маржі:

- початкова маржа (original margin or initial margin) - це депозит, який вноситься як покупцем, так і продавцем при відкритті позиції;

- варіаційна маржа (variation margin) - це переказ грошових коштів для покриття збитків, що виникли на рахунку учасника операції після зміни цін.

Всі біржі встановлюють, що як тільки сума початкової маржі зменшилась до певного рівня, який називається підтримуюча маржа, брокер може вимагати від клієнта додаткових коштів. Це називається вимога поповнення варіаційної маржі. Більшість бірж встановлюють підтримуючу маржу на рівні 75% від початкової. Якщо сума сума початкової маржі впаде до 75 % і нижче, то брокерська фірма попросить клієнта внести кошти, які доповнить його рахунок до початкового рівня 100 %.

Кожен учасник ф'ючерсних торгів має спеціальний рахунок для обліку суми застави (margin account).

Кожного ранку відділ маржових розрахунків брокерського дому отримує звіт для кожного з своїх клієнтів, який називається звітом про кошти клієнта та маржу.

В звіті відображається стан рахунку клієнта після закриття біржі попереднього дня. На його підставі робиться висновок про те, чи достатньо коштів на рахунку клієнта. Якщо коштів недостатньо, тобто якщо на маржовому рахунку залишилось коштів менше, ніж рівень підтримуючої маржі, то клієнт отримає вимогу про поповнення рахунку і йому доведеться внести певну суму, яка поновить рахунок до рівня початковоїь маржі. Якщо клієнт не може за якихось причин внести готівкою потрібну суму, яка відновить його маржовий рахунок до початкового рівня, то потрібно або зменшити позицію (ліквідувати декілька контрактів), або взагалі закрити позицію за браком готівки на даний момент часу. Адже поповнювати маржовий рахунок потрібно швидко у визначений біржею термін. Іноді біржа може вимагати від клієнта, який викликає підозру на неплатоспроможність, вносити варіаційну маржу кожну годину.

Звіт містить ряд термінів:

1. Баланс готівки (cash balance) - це величина готівкових коштів на

рахунку в даний момент часу;

2. Результат по відкритих позиціях (open-trade equity) - це прибуток

або збитки на рахунку в даний момент часу;

3. Сумарні кошти (total equity) - це сума п.1 та п.2;

4. Цінні папери на депозиті - вартість цінних паперів (зазвичай в США казначейські векселі) на рахунку, які використано як попередню маржу. Якщо цінні папери не вносились, то в даному випадку зазначається їх відсутність;

5. Сума початкової маржі - показник початкової маржі за всіма відкритими позиціями;

6. Підтримуюча маржа - це сума підтримуючої маржі, яка необхідна за всіма відкритими позиціями;

7. Залишок маржі - сумарні кошти за мінусом суми початкової маржі (п.3 мінус п.5).

Оже, якщо на рахунку клієнта є надлишок маржі, то ці кошти він може зняти з рахунку, або ж задіяти їх для відкриття додаткових позицій. Якщо ж залишок маржі вказує, що на рахунку недостатньо коштів (менше, ніж сума підтримуючої маржі), то клієнт отримає вимогу про поповнення маржового рахунку із сумою варіаційної маржі, тобто із сумою, яку потрібно швидко внести готівкою. Величина варіаційної маржі має збільшити рахунок клієнта до рівня суми початкової маржі.

3.4 Облік процедури поставки

В практиці бірж існують 2 способи врегулювання або ліквідації ф'ючерсного контракту:

1. Шляхом поставки товару (by delivery);

2. Шляхом укладання зворотньої угоди (by offset).

Для ліквідації зобов'язань за контрактом за допомогою офсетної угоди учасник угоди дає брокеру наказ на здійснення зворотньої угоди:

а) держатель довгої позиції дає наказ на продаж такого ж контракту;

б) держатель короткої позиції - на купівлю такого ж контракту.

Різниця вартості контракту на момент укладання і момент ліквідації дає або прибуток, або збиток. Прибутки будуть перераховані на маржевий рахунок клієнта, а збитки - списані з рахунку.

Позиції, які залишаються відкритими на кінець періоду поставки,

повинні бути виконані шляхом поставки реального товару. Винятком є

ф'ючерсні ринки, де можливе врегулювання шляхом розрахунку готівкою.

Точний опис процедури поставки подається в правилах кожної біржі,

але є спільні моменти:

- строк дії ф'ючерсного контракту спливає в другій половині місяця;

- період поставки зазвичай 2 - 3 тижні до кінця місяця.

За всіма ф'ючерсними контрактами час поставки обирається продавцем в межах встановленого періоду поставки. Саме продавець визначає, коли він підготує повідомлення нотис (notice) про свій намір здійснити поставку. Після того, як покупець отримав нотис, через 1-2 дні починається наявна поставка. Продавець також обирає конкретний сорт та місце поставки (із запропонованих біржею).

Існують два типи нотису про поставку: переказний та непереказний.

Якщо покупець отримає переказний нотис, - навіть якщо за контрактом ще іде торгівля, він має його прийняти. Однак, якщо він не хоче отримувати товар, то він повинен продати ф'ючерсний контракт і закрити свою довгу позицію.

Оскільки товар вже знаходиться на складі і готовий до поставки, на переведення нотісу дається обмежений час (зазвичай 30 хв.). На нотисі (в зазначеному місці) кожним покупцем робляться позначки про переведення та позначається час, коли його було отримано.

Якщо нотис залишається в руках покупця більше, ніж 30 хв. (або інший певний час), то він вважається прийнятим або “зупиненим” (stopped).

Останній утримувач нотису повинен прийняти поставку.

З непереказним нотисом поводяться інакше. Покупець після отримання нотису ще може продати контракт до настання останнього дня

торгівлі. Але нотис не переводиться одразу на нового покупця. Отримавши нотис, покупець має тримати його до наступного дня і оплатити день складських витрат. Але, оскільки він продав свій контракт, він випускає новий нотис і надсилає його в розрахункову палату після закриття торгівлі в день здійснення угоди.

Ця процедура називається повторним виставленням нотису.

Наступного дня розрахункова палата підсумовує здійснені угоди.

Покупець має їх дві на своєму рахунку: одну за ф'ючерсною позицією, другу - за реальним товаром.

Більшість ф'ючерсних ринків використовують непереказний нотис.

Облік процедури поставки складний. Ціна, за якою буде здійснена поставка, не є тією ціною, за якою було куплено контракт.

Приклад 1.

Клієнт купив червневий ф'ючерсний контракт на золото 11 квітня за ціною 395 дол. за унцію. Передбачається, що він має заплатити 395 ?100 = 39500 дол. у випадку прийняття поставки. Але насправді покупець заплатить ту ціну, яка діє в день виписки нотису.

Розглянемо дану ситуацію:

11 квітня: клієнт купує червневий контракт на золото по 395 дол./унц. З наміром прийняти поставку.

1 червня: покупець надсилає нотис в розрахункову палату. Поточна розрахункова ціна золота складає 410,30 дол.

2 червня: покупець отримує нотис і повинен прийняти поставку і оплатити складське свідоцтво на 100 унцій золота.

3 червня: покупець отримує товар і платить 41030 дол. (410,30?100 унц.).

Так відбувається на практиці. Але це не означає, що для покупця ціна угоди стала 410,30 дол. замість 395,00 дол., адже покупець на день прийняття нотису мав на свому ф'ючерсному рахунку прибуток в розмірі

15,30 дол./унц. Тому НЕТТО-ціна, з врахуванням прибутку, складе 395,00 дол.

Рахунок покупця має такий вигляд:

Результат: прибуток 15,30 дол./унц.?100 унц. = 1530 дол.

НЕТТО-витрати: 39500 дол. (395 дол./унц.)

Брокерська фірма закриває ф'ючерсну позицію покупця за ціною, яку вказано в нотисі і кредитує його рахунок на 1530 дол., потім брокерська фірма дебетує його рахунок за поставку на 41030 дол., який він повинен оплатити.



3.5 Роль спекулянтів на ф'ючерсному ринку

Операції на ф'ючерсних біржах, пов'язані зі страхуванням фінансових ризиків, неможна виконувати без наявності особливої групи торгівців, які приймають на себе ці ризики. Таку функцію у ф'ючерсних торгах виконують трейдери або спекулянти. Вони беруть на себе значну масу ризиків хеджерів та біржового залу, що, як результат, викликає збільшення обсягів капіталу на ринку та зростання його ліквідності.

Біржова спекуляція - це механізм укладання строкових контрактів з метою одержання надприбутків за умови раціональних, правильних, сподівань стосовно динаміки цінових коливань чи курсів на базові активи у віддаленому майбутньому.

Функції біржових спекулянтів на ф'ючерсному ринку:

- прийняття ризиків від хеджерів;

- надання можливості для хеджерів вільно входити і виходити з ринку;

- репрезентація значної частини попиту та пропозиції на ринку;

- забезпечення глибини, ширини опірності біржового ринку, його ліквідності;

- купівля ф'ючерсів при зростанні цін і продаж при падінні;

- вирівнювання цінової волатильності;

- аналіз та передбачення неочікуваних ситуацій на ринку.

Перший дослідник спекулянтів французький економіст П'єр Прудон в своїй праці «Посібник для спекулянта на біржовому фондовому ринку» (1857 р.) сказав, що в основу будь-якого виробництва та репродукції усього багатства покладено чотири основні складові:

- праця - прикладання рук до будь-якої справи, наприклад оранка землі, виплавлення сталі;

- капітал - грошові кошти та обладнання;

- торгівля;

- спекуляція - найголовніша риса і основа виробництва.

Виробляти за його розумінням, не означає створити цінності, необхідно намагатися придати речам корисності, а також цінності, тому пересування їх у ті місця, де немає їх, надає корисності їм, а отже, і цінності.

Все це означає, що настільки глибоко та змістовно в ті далекі часи розумів Прудон місце спекуляції в чотирикутнику суспільного-виробництва, говорячи що «…спекуляція - це діяльність розумова і пошук різних засобів, за допомогою яких капітал, праця та торгівля - кредити, перевезення, обмін -входять до сфери виробництва. Саме вона шукає та знаходить поклади джерел

...