Ф’ючерсна торгівля

багатств, відкриває кращі, найдоступніші засоби для їх добування. Вона їх примножує через комбінацію кредиту, дистрибуції - розміщення в часі і просторі, обігу та обміну. З допомогою народження ще нових потреб, спекуляція домагається ще непереривного розміщення капіталів та залучення їх до обігу».

Не менш колоритно зазначив роль спекуляції у функціонуванні ринкової економіки російський учений М. Студентський, який написав: «Спекуляція є генієм відкриттів. Вона винаходить інновації, нагромаджує запаси, розв'язує складні завдання і, як нескінченний розум, створює з нічого щось. Праця, капітал, торгівля виконують її накази. Вона - головна, вони її органи. Вона йде попереду, вони супроводжують її».

Водночас слід відмітити, разом з цим «з'являється спекулянт, який не вартий цього імені, спекулянт не чесний гравець, який брехнею намагається нажити свої статки шляхом розорення інших. Таку спекуляцію слід карати, як обман і шахрайство за допомогою яких вона діє. Але заборонити її взагалі замість того, щоб карати її вчинки, однозначно знищити спекуляцію справжню, плодотворну і корисну, запобігши багатьом банкрутствам можна зубожити країну і повернути людей до їх первісного стану».

Найвідоміший сучасний філантроп і біржовий спекулянт Дж. Сорос, який гарно відчув результати спекулятивних операцій на світових фінансових ринках, досить вдало аргументував позитивну роль спекулянтів в оздоровленні кризової економіки, він з іронією зазначив про недопустимість негативного ставлення навіть до самого процесу спекуляції, також до тих людей, хто активно бере участь в ньому. «Я сам - учасник процесу динамічного дисбалансу, оскільки я є міжнародним інвестором. Я - називаю себе біржовим торговцем і жартую, що інвестиції є невдалими спекуляціями, але на тлі розгорнутої кампанії проти біржових торговців це більше не приносить мені задоволення. Міжнародні інвестори відіграли важливу роль у кризі обмінних курсів. Але створити спільний ринок без міжнародного руху капіталу неможливо. Звинувачувати в цьому біржових торговців - те саме, що вбити посланця, який приніс погану звістку».

Отже, всебічно проаналізувавши дії спекулянтів на біржовому ринку, варто пам'ятати, що вони, досліджуючи та передбачаючи всі дані, що впливають на поведінку ринку в майбутньому, намагаються їх використати для свого більшого збагачення. Передбачаючи неврожай, спекулянт купує ф'ючерсні контракти за декілька місяців наперед. Зростання цін на ф'ючерси стає сигналом щодо дії для власників зернових запасів. Імпортери хочуть завезти зерно з тих місць, коли воно є з надлишком. Завдяки таким діям сам неврожай може не мати таких руйнівних тоді наслідків, а замість різкого зростання цін, вони підвищуватимуться поступово.

На випадок великих врожаїв дії спекулянтів наперед повідомить ринок про таку ситуацію, що може дати змогу учасникам прийняти більш адекватні рішення. Без спекулянта не має змоги встановити реальні ціни або курси не лише на товарному ринку, а й на ринках фінансових інструментів.

Можна сміливо стверджувати, що найбільший ризик у нашій країні - це вкладання коштів у виробництво, тому без паритетного ставлення до посередника і виробника останній не стане на ноги - його нікому буде підняти.

Спекулянт - це той, хто готовий ризикувати. Це варто усвідомити політикам і багатьом ученим, які впродовж усіх років реформ твердять про захист вітчизняного виробника. Без інвестора виробник не зможе відродитися, а інвестиції в економіку країни за рівнем ризику належать до спекулятивних.

Спекуляція на біржі - це особливе і велике мистецтво, що вимагає спеціальної і різнобічної підготовки. Якщо людина такою не народилася, то має виробити у собі спекулянта, біржовика. Потрібно багато, якщо не все, знати про відповідні ринки, мати чуття, трохи щастя вміти та передбачити відповідний момент для купівлі та продажу, крім сміливості, треба мати гроші, користуватися довірою учасників ринку».

Спекулянти - це найчисельніша і, можливо, найменш щаслива група учасників ф'ючерсного ринку. Хоча не існує офіційної статистики успіхів і невдач спекулянтів на ф'ючерсних ринках, проте деякі експертні оцінювання все-таки робилися. За цими оцінками, лише від 10 до 30% усіх спекулянтів мали щорічний прибуток від своєї діяльності. Проте це не заважає новим групам учасників ф'ючерсного ринку випробовувати свої сили в спекулятивних операціях.

Спекулянтами називають учасників ф'ючерсних операцій, які не зацікавлені у відповідному спотовому ринку, але здійснюють торгівлю ф'ючерсами, сподіваючись отримати прибуток внаслідок правильного передбачення руху цін.

На відміну від торговців біржового залу, спекулянти сподіваються отримати прибуток від зміни рівня цін, а не від різниці цін покупців і продавців, і, на відміну від хеджерів, вони сподіваються отримати прибуток за рахунок збільшення ризику та коливання цін. Стратегією спекулянтів є купівля контрактів за низькими цінами і продаж їх за вищими цінами.

Більшість спекулянтів керується сподіваннями на швидкий прибуток, а не турботою про добробут економіки, проте загалом спекулянти виконують на ф'ючерсних ринках кілька життєво необхідних функцій, що полегшує торгівлю біржовими товарами і фінансовими інструментами.

Насамперед спекулянти беруть ризик хеджерів на себе. Без них хеджерам було б дуже важко, а може навіть і неможливо узгодити ціну, тому що продавці (власники коротких позицій) хочуть отримати найвищу ціну, тоді як покупці (власники довгих позицій) хочуть заплатити найменшу ціну. Врегулювати ці взаємні бажання досить складно. Без спекулянтів продавці були б змушені приймати пропозиції, незважаючи на низькі ціни, а покупці - незважаючи на високі. Спекулянти є нібито містком між цим ціновим розривом пропозиції і попиту, що збільшує загалом цінову ефективність ринку.

Спекулянти сприяють підвищенню ліквідності ринку, тобто створюють такий ринок, що дає можливість швидко продавати і швидко купувати. З появою на ринку спекулянтів збільшується кількість реальних покупців і продавців, і хеджери вже не обмежуються просто хеджуванням ризиків інших.

На ліквідному ринку з великою кількістю продавців і покупців можна здійснювати операції в будь-яких масштабах за незначної зміни ціни.

Водночас прихід спекулянтів сприяє конкуренції, а отже, ефективнішому виявленню об'єктивної ціни.

Діяльність спекулянтів сприяє відносній стабільності ринку та загалом усуває різкі перепади цін. Купуючи ф'ючерсні контракти за низькими цінами, спекулянти сприяють збільшенню попиту, що зумовлює підвищення ціни.

Продаж спекулянтами ф'ючерсних контрактів за високими цінами знижує попит, отже, ціну. Тому різкі коливання цін пом'якшуються спекулятивною діяльністю.

Спекуляція на ф'ючерсних ринках, як спекуляція з реальним товаром, може бути як прибуткова, так і збиткова. Але, на відміну від спекулянтів реальним товаром, у ф'ючерсних спекулянтів дуже рідко виникає потреба в придбанні реального товару або фінансового інструменту, щоб виконати ф'ючерсний контракт. Вони купують контракти, сподіваючись, що ціни підвищаться, щоб продати їх за вищою ціною та отримати прибуток. Вони продають контракт, очікуючи, що ціни впадуть, щоб придбати його за нижчою ціною та знову отримати прибуток.

Унікальною рисою ф'ючерсної торгівлі є те, що спекулянт може почати грати на біржі, як купивши, так і продавши ф'ючерсний контракт. Рішення спекулянтів про це залежить від прогнозування ринкової ситуації.

Потенційний прибуток залежить від розміру ризику, який спекулянт бере на себе, і від його прогнозу ринкової ситуації, точніше, від його досвіду та вміння правильно передбачити рух цін. Можливий прибуток та втрати однаково великі як для спекулянтів-покупців, так і для спекулянтів-продавців.

Не останню роль в отриманні прибутку під час здійснення спекулятивної операції відіграє техніка цих операцій. За технікою здійснення вони розподіляються на прості та комбіновані. За простої операції спекуляція здійснюється за однією ф'ючерсною позицією, а комбінованої - за кількома взаємопов'язаними позиціями. Техніка здійснення спекулятивних операцій на перший погляд здається дуже простою. Якщо на першому етапі спекулянт продає ф'ючерсний контракт, на другому - купує аналогічний навпаки.

Приклад 1. У квітні ф'ючерсні угоди на липневу пшеницю СВОТ котируються по 490 с/за бушель. Однак спекулянт, проаналізувавши кон'юнктуру ринку, очікує на високий врожай, тобто спаду цін, вирішує відкрити коротку позицію на 10 липневих контрактів. На початку липня ціни на липневі ф'ючерси впали до 450 с/за бушель. Спекулянт закриває коротку позицію шляхом викупу контрактів (ліквідацією) з прибутком 40 с/за бушель.

Квітень Коротка позиція 10 контрактів (shot) 490 с/за бушель Липень Довга позиція 10 контрактів (long) 450 с/за бушель Результат: прибуток становить 40 с/ за бушель або $20 000

У наведеному прикладі спекулянт здійснив операцію на зниження ціни, тому гравців, що продають ф'ючерсні контракти з метою подальшої їх купівлі за нижчою ціною, називають «ведмедями».

Спекулянтів, що купують ф'ючерсні контракти з метою їх подальшого продажу за вищою ціною, називають «биками».

Приклад 2. У січні, очікуючи підвищення цін на золото, спекулянт відкриває довгу позицію на два березневих контракти 400$/за унцію. У березні можливі три варіанти цін: підвищення до 420$/за унцію, збереження рівня попередньої ціни 400$/за унцію або спад ціни до 380$/за унцію. Після закриття позиції оберненою офсетною угодою у березні було отримано такий результат спекулятивної операції:

Спекулятивний прибуток можливий як у разі гри на підвищення, так на зниження ціни. Водночас варто зауважити, що в спекулятивних операціях

можливі збитки часто дуже значні. Тому спекулятивна діяльність та інвестиції в неї - справа з високим ступенем ризиків.

Спекулянтами на товарних біржах можуть бути різні категорії учасників. Дуже часто цим займаються фахові дилери - члени ф'ючерсних бірж, які здійснюють угоди від власного імені та на свій страх і ризик. Це можуть бути «непрофесіонали» - різноманітні організації та окремі особи, які торгують за посередництва брокерських контор.

У біржовій практиці прийнято класифікувати спекулянтів за різними видами ознак:

1.За обсягами вкладеного капіталу в спекулятивну гру їх розподіляють на великих та дрібних. Проте ці поняття дуже умовні і по-різному сприймають на різних біржах. Так, у США до великих спекулянтів належать ті, у кого відкрита позиція досягає ліміту звітності, встановленого Комісією з товарної ф'ючерсної торгівлі. Спекулянтів, що мають обсяг операцій менший за цей рівень, вважають дрібним.

2. Певною мірою спекулянтів можна класифікувати за різними методами прогнозу та ринкової кон'юнктури, якими вони користуються. Так, одна група

спекулянтів використовує фундаментальний аналіз ринку, тобто приділяє особливу увагу зміні чинників, що впливають на попит і пропозицію на ринку.

Інша група застосовує технічний аналіз, який ґрунтується на інформації про

динаміку цін, обсяги угод, рівні відсоткових ставок.

3.Різняться спекулянти за методом здійснення операцій, за стратегією і практикою торгівлі. З цього погляду їх можна класифікувати так:

- позиційні спекулянти, або фло-трейдери - можуть бути як професіоналами, так і непрофесіоналами. Вони, зазвичай, утримують свою позицію протягом кількох днів, тижнів та навіть місяців. Під час вироблення такої стратегії користуються аналізом цін за тривалий період та не реагують на тимчасові коливання;

- одноденні спекулянти - утримують позицію протягом одного дня торгів, очікуючи серйозних змін цін протягом дня, дуже рідко переносять позицію на наступний день. Багато хто з них є членами біржі і здійснює свої угоди в залі;

- скалпери, або джобери - ведуть торгівлю в залі винятково у своїх інтересах. Використовують найменші коливання цін. Протягом дня продають та купують

велику кількість контрактів, до кінця дня їх закривають. За невеликого прибутку (або збитків) на одній операції забезпечують собі необхідний рівень

прибутку за рахунок обсягу операцій. Таку тактику також використовують

переважно фахові трейдери, що торгують за власний рахунок;

- спредери - використовують різниці цін на різні, але взаємозалежні ф'ючерсні контракти. Прибуток спредера може виникати у разі використання певного співвідношення цін на контракти з одного товару з різними термінами або за різними товарами з одним терміном.

Розрізняють такі види спредів (стредлів):

- внутрішньоринковий (intra market spread) - міжпостачальний, що означає зайняття спекулянтом довгої позиції в одному контрактному та місяці проти короткої в іншому для одного й того самого товару на тій самій біржі;

- міжтоварний (inverted product) - означає зайняття спекулянтом довгої позиції для одного товару, короткої - для іншого;

- спред товар-похідні (commodity versus product spread) - означає зайняття спекулянтом різних позицій на базовий товар та продукти його переробки (нафта - нафтопродукти; соя - соєва олія тощо);

- міжринковий (inverted market) - зайняття протилежних позицій на різних біржах. Міжринкову, спредову угоду називають арбітражем у часі.

Для розуміння ефективності спредових операцій розглянемо такий приклад (табл. 11.1). На ринку цукру влітку, зазвичай, є різниця між цінами липневого контракту - останнього контракту старого врожаю та жовтневого - першого контракту нового врожаю. На якийсь момент ціни на липневі контракти можуть зрости понад звичайний рівень, а на жовтневі - залишитися на місці. Якщо, наприклад, ціна на липневий контракт з 10.54 с/за фунт зросла до 10.6.0 с/за фунт, а на жовтневий залишалася на рівні 10.44 с/за фунт, то спред становитиме 0,16 с/за фунт. Спекулянт може використати цю ситуацію так: купити липневі контракти та продати жовтневі спочатку, а потім ліквідувати їх, коли ціни встановляться.

Ефективність біржової спекуляції

Успішні спекулятивні операції на ф'ючерсному ринку потребують розробки стратегії їх здійснення, аналізу і прогнозу цін та вміння ефективно управляти виділеним для операцій капіталом.

Для ефективної спекулятивної торгівлі трейдер має, по-перше, спеціалізуватися на певному ринку і, по-друге, обмежити кількість одночасно контрольованих ним відкритих позицій. Кількість одночасно контрольованих позицій встановлюється з урахуванням часу, який трейдер може присвятити спекулятивній діяльності. Так, для спекулянтів-непрофесіоналів, які не мають можливості присвятити цьому заняттю весь свій час, вважається за доцільне мати водночас не більше п'яти відкритих позицій. Для фахових трейдерів, які мають у своєму розпорядженні спеціальне устаткування і штат співробітників, таким лімітом може бути сто позицій.

Важливу роль в успішній ф'ючерсній торгівлі відіграє тактика здійснення операцій та раціональне керування наявними грошовими ресурсами.

Звісно, ефективне керування капіталом не зможе забезпечити прибуток у разі непрофесійних рішень, але воно може полегшити вплив збиткових операцій на стан спекулянта.

У використанні грошових ресурсів співвідносяться три чинники:

· ризик,

· можливий прибуток

· розмір наявного капіталу.

Спекулянти на ф'ючерсних ринках часто оцінюють ризик, порівнюючи лише контрактну ціну і розмір початкової маржі. Насправді це неправильно.

Межа ризику або становить повну вартість контракту (у разі довгої позиції), або необмежена (у разі короткої позиції).

Проте це тільки теоретичний розмір ризику, тому що ціни рідко зменшуються до нуля. Ризик ф'ючерсної позиції складається з двох частин:

- суми, яку спекулянт готовий втратити перед тим, як віддасть наказ на закриття позиції;

- чинника змінності, що враховує можливість того, що умови ринку можуть призвести до істотної відмінності реальної ціни закриття угоди від запланованої ціни закриття.

Як уже зазначалося, важливим моментом у роботі спекулянтів є ефективне використання готівкових коштів. Практика здійснення спекулятивних операцій на ф'ючерсних ринках уже відпрацювала обов'язкові умови, яких слід дотримуватися для успішного здійснення цих операцій.

Зокрема, за кожною позицією можна ризикувати не більше ніж 5% спекулятивного капіталу.

Якщо припустити, що в кожну угоду вкладається однакова частка капіталу, а прибутки втрати завжди однакові, ймовірність втрати всього капіталу визначається за формулою:

R = (P / q)N,

де: P - ймовірність втрати капіталу на кожній угоді;

q=(1-P) - ймовірність прибутку на кожній угоді;

N - кількість одиниць у початковому капіталі.

Практика спекулятивних операцій на західних біржах підтверджує той факт, що фаховий спекулянт має успішні угоди на 10-15% частіше, ніж дозволяє теорія ймовірностей. Тобто, у ситуації, коли він ставить за мету мати однакові прибутки і збитки, його шанси становитимуть 55 на 45%. Тоді:

Якщо підставити різні відсоткові частки, і отримаємо таку ймовірність

банкрутства спекулянта(табл. 11.2.):

Отже, ризикуючи 20% в кожній операції, ймовірність втратити весь капітал досить висока - 40%. А вкладаючи в одну операцію лише 5%, ймовірність втратити становить лише 2%.

До корисних порад, що сприяють успішній спекуляції на біржовому ринку, можна віднести і такі:

- спекулювати тільки тими коштами, які можна дозволити собі втратити;

- до початку кожної операції встановлювати рівень ризику бажаний рівень прибутковості;

- метою операції має бути отримання максимум прибутку за мінімум втрат;

- переконатися, що середній прибуток у 10-15 разів перевищить витрати за угодою;

- не захоплюватися побудовою пірамід щодо кількості відкритих позицій;

- не збільшувати кількості позицій, доки остання з відкритих позицій не покаже прибуток.

4. Перспективи ф'ючерсної торгівлі в Україні

За багато років успішного розвитку ф'ючерсної торгівлі у світовій практиці нагромаджено величезний досвід, дуже корисний сьогодні для України. Початком активного розвитку біржового ринку в нашій країні можна вважати середину 90-х років XX ст. З цього часу починаються перші кроки українських бірж з упровадження спотових, форвардних контрактів, а також спробами освоєння ф'ючерсних контрактів.

Уповільнений розвиток ф'ючерсного ринку пов'язаний зі складними умовами становлення ринкової економіки країни, відсутністю необхідної інфраструктури для ф'ючерсної торгівлі, кваліфікованих кадрів біржовиків,

спроможних організувати біржову діяльність.

Але найголовніша причина, що перешкоджає розвитку ф'ючерсної торгівлі, - це повільний розвиток безпосередньо ринкових відносин. Ринкова структура економіки країни перебуває ще тільки в стадії формування.

Для переходу до торгівлі строковими контрактами в нашій країні, особливо продукцією агропромислового комплексу, що посідає чільне місце на товарному біржовому ринку, необхідно створити добре розвинутий ринок реального товару, щоб не менше половини продукції реалізовувалося через спотові та форвардні біржові контракти. Водночас слід домогтися:

- гармонізації стандартів якості товарів з міжнародними стандартами;

- стабільності національної грошової одиниці - гривні;

- кореляції внутрішніх та зовнішніх ринків за основними біржовими товарами;

- усунення високих ризиків, пов'язаних з логістикою біржових товарів;

- створення стабільної та всеосяжної законодавчо-правової бази;

- фінансової цілісності, передусім ф'ючерсного ринку;

- залучення великої кількості учасників ринку і, насамперед, спекулянтів;

- незначної волатильності цін на біржові товари;

- створення кліринго-розрахункових центрів;

- впровадження електронної технології торгівлі;

- встановлення кваліфікаційних вимог до учасників ф'ючерсного ринку;

- організації розгалуженої системи підготовки фахівців для обслуговування ф'ючерсного ринку.

Размещено на Allbest.ru