Цифрова трансформація та нові бізнес-моделі як детермінанти формування економіки нестандартної зайнятості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цифрова трансформація та нові бізнес-моделі як детермінанти формування економіки нестандартної зайнятості

А.М. Колот, О.О. Герасименко



АНОТАЦІЯ

За розгортання Четвертої промислової революції та формування нового технологічного базису - “Індустрії 4.0” - відбувається динамічна різновекторна трансформація провідних інститутів економіки та суспільства, нового формату та змісту набувають соціально-трудові відносини в цілому і зайнятості, зокрема.

Квінтесенція статті - науково-прикладне обґрунтування конструкту економіки нестандартної зайнятості, наукова аргументація та подальший розвиток попередніх розвідок авторів щодо детермінант формування гіг-економіки під впливом “цифровізації” економічного і суспільного розвитку та появи нових бізнес-моделей, які кардинально змінюють усі складові світу праці.

Розкрито нові грані складного світу праці і зайнятості та отримано прирощення новітніх знань у цій царині за системного дослідження ланцюга змін: впровадження проривних технологій “Індустрії 4.0” “цифровізація” як домінантний вектор технологічних новацій формування нових бізнес-моделей зміни в суспільному поділі праці та змісті процесів праці поява та інтенсивний розвиток іманентних новій (цифровій) економіці форм зайнятості. Обґрунтовується, що основною першопричиною, свого роду “спусковим гачком” появи та відтворення ланцюга досліджуваних змін є цифрова трансформація економіки і суспільства. Розкрито сутність феноменів сьогодення, які обумовлюють розбудову “гіг-економіки”. Наведено аргументацію поширення платформових бізнес-моделей та їх впливу на світ праці та зайнятості. Запропоновано нову теоретичну конструкцію ланцюга змін, “на виході” яких - нові форми та в цілому нова платформа соціально-трудового розвитку.

Виконане дослідження сфокусоване на пошук відповідей на низку запитань: Чому сучасна економіка не може “ужитися” з традиційними (стандартними) формами зайнятості? Чому атиповість стає не виключенням, а нормою? Якими на практиці постають конкретні механізми та інструменти трансформації стандартних форм зайнятості у нові, що іманентні сучасним умовам економічного і суспільного поступу?

Ключові слова платформові бізнес-моделі, сфера праці та зайнятості, стандартна зайнятість, нестандартна зайнятість, економіка нестандартної зайнятості, гіг-економіка



Anatoliy Kolot (Ukraine), Oksana Herasymenko (Ukraine)

DIGITAL TRANSFORMATION AND NEW BUSINESS MODELS AS DETERMINANTS OF FORMATION OF THE ECONOMY OF NONTYPICAL EMPLOYMENT

ABSTRACT

With the development of the Fourth Industrial Revolution and the formation of a new technological basis - “Industry 4.0” - a dynamic multi-vector transformation of the leading institutes of economy and society takes place, social and labor relations in general and employment in particular acquire new format and content.

The quintessence of the article is a scientific-applied substantiation of the construct of nontypical employment economy, scientific argumentation and further development of previous researches of authors regarding determinants of gig-economy formation under the influence of economic and social development “digitalization” and emergence of new business models. that radically change all components of the world of work.

New facets of the complex world of work and employment have been revealed and the increase of the newest knowledge in this field has been received under systematic research of a chain of changes: introduction of “Industry 4.0” breakthrough technologies “digitalization” as a dominant vector of technological innovations formation of new business models changes in social division of labor and the content of labor processes the emergence and intensive development of employment forms immanent to the new (digital) economy. It is substantiated that the main root cause, a kind of “trigger” for the emergence and reproduction of the chain of researched changes is digital transformation of the economy and society. The essence of today's phenomena, which determine the development of the “gig economy”, is revealed. The argumentation of the spread of platform business models and their impact on the world of work and employment is given. A new theoretical construction of a chain of changes, the “output” of which is new forms and, a new platform for social and labor developmen t in general, has been suggested.

The research focuses on finding answers to a number of questions posed to every conscious person. Among them are the following ones: Why can't the modern economy “get along” with traditional (standard) forms of employment? Why does atypicality become not the exception but the norm? How do specific mechanisms and tools for transforming standard forms of employment into new ones, which are immanent to modern conditions of economic and social progress, behave in practice?

Keywords platform business models, sphere of labor and employment, standard employment, nontypical employment, economy of nontypical employment, gig-economy



ВСТУП

Зміни у світі праці та зайнятості, що відбуваються у перших десятиліттях ХХІ століття під впливом “цифровізації” та низки інших чинників демографічного, інституціонального, глобалізаційного характеру є настільки складними і різновекторними, що більшість економічно активних людей змушені по-новому уявити, усвідомити, сформувати оновлену ментальну модель системних трансформаційних змін та реалій цифрової доби. Таке твердження цілком корелює з висновками засновника і президента Світового економічного форуму в Давосі, Шваба, який зазначає, що “поєднання структурних чинників (надмірна заборгованість та старіюче населення) і системних чинників (впровадження цифрових платформ і економіки на вимогу, зростаюча актуальність зниження граничного рівня витрат та інше) змусить нас переписати підручники з економіки. Четверта промислова революція має потенціал підвищити економічне зростання і пом'якшити деякі глобальні проблеми, з якими ми усі зіштовхуємося. Одначе, нам також слід визнати її можливі негативні наслідки і управляти ними. Зокрема, у тому, що стосується нерівності, зайнятості і ринків праці” [43, с. 31-32].

Саме економічна наука у тандемі з іншими суспільними науками покликана сформувати у представників мережевого суспільства нове економічне мислення, нову економічну культуру, сучасне розуміння філософії розвитку світу економіки і світу самих людей. У руслі цього завдання розглядаємо і завдання цієї статті, в якій досліджується ланцюг явищ і процесів, їх взаємозв'язків і наслідків для соціально- трудової сфери, а саме:

* феномен цифрової трансформації як однієї з першопричин так званого “великого вибуху-1” (аналогічно до “великого вибуху”, який стався свого часу у галактиці і змінив весь світ космосу) в економіці та суспільстві, що стався на рубежі двох тисячоліть;

* поява та інтенсивний розвиток нових організаційних форм суб'єктів господарювання, що відбувається під впливом цифровізації та інших проривних технологій “Індустрії 4.0”;

* еволюція традиційних та формування платформових бізнес-процесів у контексті цифрової трансформації;

* розвиток нових, іманентних цифровій економіці форм зайнятості як реакція на сучасні організаційні форми господарювання та нові моделі бізнесу.

Терміни “нестандартна”, “гнучка”, “нестійка” зайнятість; “нестійкість”, “нестандартність” зайнятості заполонили соціально-економічну, соціально-трудову літературу. Вони постійно звучать з трибун науково-практичних конференцій, “круглих столів”, є предметом дискусій у колі фахівців-практиків.

Діапазон суджень щодо явищ і процесів, які проявляються і масово відтворюються на ринку праці з “не” - нестабільністю, нестійкістю, нестандартністю у цій царині - є вкрай строкатим. При цьому маємо зауважити, що до останнього часу усі відхилення від стандартної зайнятості розглядалися скоріше як негатив, прояви викривлень у світі праці та зайнятості. Нині градус протистояння між представниками різних наукових шкіл в оцінках прийнятності чи неприйнятності нестандартності дещо понизився. Втім, “туман у цій царині не розвіявся”.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю переформатизації сприйняття нестандартної зайнятості, яка зумовлює новий устрій ринку праці. Науково-практична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні економіки нестандартної зайнятості як вектору розвитку сучасної екосистеми. Актуальність теоретико-методологічних аспектів головного предмету дослідження - формування економіки нестандартної зайнятості під впливом цифрової трансформації та розвитку нових бізнес- моделей і супроводжуючих її структурних складових - є очевидною. Достатньо зауважити, що частка працівників з новими, іманентними сучасним умовам формами зайнятості у світі вже перевищує 50%. Головним результатом дослідження є нова наукова аргументація щодо того, якими будуть драйвери розвитку світу праці і зайнятості під впливом цифровізації та появи нових бізнес-моделей.



1. ЛІТЕРАТУРНИМ ОГЛЯД

Заявлена тема статті є симбіозом досліджень двох наукових проблем, центральною серед яких є проблематика формування економіки нестандартної зайнятості, котра розглядається через призму цифрових трансформацій та нових бізнес-моделей. Отже, контур досліджуваної проблеми визначає цифрову трансформацію як тренд розвитку нової - гіг-економіки.

Традиційно нестандартна зайнятість розглядалася і до нині переважно презентується як аномалія, як відхилення від типової зайнятості, з притаманними їй особливостями щодо характеру використання робочого часу, строку трудового договору (контракту), форми організації робочого місця та способу найму працівника, що створює передумови для вигод організаційно-економічного характеру та паралельно породжує численні соціальні ризики та загрози. Саме через призму зазначених характеристик нестандартна зайнятість знайшла відображення у працях іноземних та українських дослідників [1; 6; 11; 14; 19; 20; 29; 32; 38; 46]. Підкреслимо, що розвиток нестандартних форм зайнятості розглядається неоднозначно - з одного боку як напрям забезпечення ефективної зайнятості [10], як форма адаптації до нестабільності державної економіки [6], як можливість зниження соціальної напруги та вдосконалення структури занятості населення [35]; з другого боку - в контексті негативних наслідків застосування нетрадиційних форм зайнятості [29], зокрема прекаризації сучасного суспільства [4; 28; 40].

На противагу науковим підходам, за якими нестандартна зайнятість асоціюється з відхиленнями від норм і розглядається як фрагментарне явище та відносно автономний сегмент сфери зайнятості на різних рівнях функціонування екосистеми, авторський концепт, що обстоюється в даній статті, є принципово іншим. Ми переконані, що нестандартна зайнятість, за якою “закріпився потенціал” дефіциту гідної праці [21; 27], в новій (цифровій) економіці зазнає кардинальних трансформацій і не лише стає нормою, набуваючи небачених раніше масштабів та модифікацій. Вона переростає в домінуючий тренд соціально- трудового розвитку та визначає ще один вектор розвитку сучасної економіки - економіку нестандартної зайнятості, інтенсивне формування якої є безпосереднім наслідком, одним з “продуктів” сучасних бізнес-моделей.

Теорія бізнес-моделей в останні десятиліття отримала розвиток завдяки науковим дослідженням здебільш зарубіжних економістів і, зокрема, Ліндера і Кантрелла. Зазначені автори у 2000 р. обґрунтували основні складові класичної бізнес-моделі, яка обов'язково має доповнюватися моделлю змін [26]. Основним драйвером таких змін на сучасному етапі є впровадження цифрових та інших проривних технологій, які є уособленням Четвертої промислової революції (“Індустрія 4.0”).

У 2006 р. Чесбро ввів у науковий обіг ряд нових складових бізнес-моделі фірми, які спрямовані на створення цінності. У трактуванні Чесбро бізнес-модель фірм постає як “спосіб, який компанія використовує для створення цінності і отримання прибутку” [17].

Нині значною популярністю користується теорія бізнес-моделі, що запропонована швейцарськими бізнес-аналітиками Остервальдом і Піньє [16]. Зазначені дослідники трактують бізнес-модель як концептуальний інструмент, який містить набір об'єктів понять і їх взаємозв'язків з метою вираження бізнес-логіки конкретної компанії. Справедливо стверджувати, що Остервальд і Піньє заклали в основу своєї моделі деталізовану бізне-ідею. При цьому акцент зроблено на зовнішньому середовищі фірми і передбачено, що саме гармонійна “включеність” фірми у її зовнішнє оточення забезпечує левову частку конкурентоздатності.

Деякі автори небезпідставно стверджують про необхідність доповнення бізнес-моделі Остервальда і Піньє моделями внутрішнього середовища фірми. Саме в цьому ключі дослідниками із Лондонського університету Брунеля трактується сутність та природа бізнес-моделі організації, яка постає як “абстрактне уявлення організації, будь то концептуальне, текстове і/або графічне із усіх взаємопов'язаних структурних, операційних і фінансових механізмів, розроблених організацією, а також усі продукти і/або послуги, які організація пропонує на основі цих механізмів, які необхідні для досягнення стратегічних цілей і завдань” [36].

Соціально-трудовій проблематиці у контексті цифровізації та розвитку бізнес-моделей значна увага приділена на останніх Світових економічних форумах, які традиційно проводяться в Давосі. Без перебільшення бестселерами сучасності стали публікації з проблематики Четвертої промислової революції, її технологій та змін економічної, соціальної, трудової реальності початку ХХІ ст., що підготовлені за безпосередньої участі та під керівництвом Клауса Шваба - засновника і президента Світового економічного форуму [43].

Важливою віхою у дослідженні соціально-трудових аспектів “Індустрії 4.0” слід вважати низку публікацій, підготовлених одним із дослідницьких підрозділів Європейського Союзу - Європейським фондом покращення умов життя і праці (Eurofound).

У статті, що пропонується потенційним читачам, нові бізнес-моделі розглядаються як масштабна передумова та структурований формат економіки нестандартної зайнятості.



2. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою дослідження є упорядкування наявних та сформування сучасних уявлень щодо природи взаємозв'язку розвитку нових організаційних форм суб'єктів господарювання економіки платформ, бізнес- моделей цифрової доби та нестандартної зайнятості.

Предмет дослідження - науково-прикладні засади закономірностей становлення економіки нестандартної зайнятості під впливом цифрової трансформації та нових бізнес-моделей.



3. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Методологічна основа досягнення поставленої мети - системний підхід в дослідженні взаємозв'язку цифрової трансформації та формування платформових бізнес-процесів у контексті їх наслідків для соціально-трудової сфери.



4. УЗАГАЛЬНЕННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ

Економіка як система господарювання на усіх її рівнях - від нано- до глобального - являє собою надскладний організм, у якому за аналогією з людським відбуваються взаємообумовлені, взаємопов'язані процеси, “кровообіг” ресурсів, факторів, результатів економічної діяльності; “працює” інститут потреб, мотивів, інтересів; здійснюються відтворювальні процеси; як і в житті людини, мають місце етапи народження, зрілості, постаріння тощо.

До настання ери “цифровізації” економічний організм розвивався еволюційно, здебільш лінійно, переважали елементи незмінності, стандартності поступу. Технологічні, трудові, інституціональні, соціальні та інші підсистеми економічного організму до настання зазначеної вище ери розвивалися не те, що автономно (автономності бути не могло і дотепер), а за своїми сценаріями, здебільш синхронно, поступово адаптуючись до умов індустріалізму. На рубежі тисячоліть світ економіки, світ самих людей, образно кажучи, “перевернувся”. Стався “великий вибух-1” за аналогією, як це свого часу відбулося у сонячній галактиці.

“Великий вибух-1” в економіці і суспільстві, свідками якого є нинішні покоління - це синхронне нашарування у часі і просторі декількох глобальних, надмасштабних і водночас різновекторних за наслідкам феноменів сучасності, які формують принципово нову технологічну, економічну, трудову, соціальну реальність. Ідеться про те, що у часі та просторі відбулося і продовжує відбуватися співпадіння мегазрушень демографічного, глобалізаційного, технологічного, інституціонального характеру.

Чи не найпотужнішим детонатором, першопричиною “великого вибуху-1” слід вважати інформаційно- комунікаційні та інші проривні технології, які є уособленням “Індустрії 4.0”. Дійсно, під впливом сучасних, постіндустріальних технологій, доповнених засобами комунікації та обміну інформацією, докорінно змінюються виробничі системи, відбувається формування нових соціальних інститутів і моделей взаємодії, започатковуються нові соціально-трудові практики. Цифровізація набуває значущості одного з пріоритетних векторів становлення нової економіки.

4.1 Цифрова трансформація як тренд розвитку нової економіки

Не буде перебільшенням твердження, що впровадження на практиці технологій “Індустрії 4.0” має чи не основний наслідок - цифрову трансформацію економіки в цілому та бізнесу, зокрема.

Оточуючий нас світ все більше претендує на світ цифрової реальності. Щоденно ми використовуємо комп'ютерні технології, які здійснюють обчислення з недоступною для нас швидкістю; зберігаємо і використовуємо неймовірну кількість даних, які людський мозок не в змозі запам'ятати та обробити. “Цифра” у самому широкому її розумінні проникає в усі “ніші” економічного і суспільного життя, у повсякденну практику кожної людини.

Кіберфізичні системи та інші проривні досягнення “Індустрії 4.0” кардинально змінюють світ самих людей, починають конкурувати з останніми. У науковий обіг вимушено введено нове антропологічне поняття - “нелюдиновимірний світ”, з огляду на масову заміну людської діяльності створеними технічними новаціями.

Діяльність суб'єктів господарювання як нових організаційних форм, так і традиційних, які беруть на озброєння цифрові технології, усе більше пов'язана з віртуальною реальністю, оскільки включає використання онлайн-послуг, хмарних сервісів, соціальних мереж, електронної торгівлі.

Компанії, які прагнуть набути незаперечних переваг, першими розпочали масове використання інформаційно-комунікаційних технологій і далеко просунулися в оцифруванні бізнес-процесів. На думку Перес, нова (цифрова) економіка являє собою черговий технологічний уклад, який перезапускає конкурентне змагання на нову базу і в цьому змаганні “останні можуть стати першими” [34].

Згідно даних аналізу BCG (Boston Consulting Groop) першість у застосуванні цифрових технологій належить В2С-секторам: медіа; роздрібна торгівля; телекомунікації; страхування; банківські послуги [3].

Зазначене вище не означає, що інші галузі залишаються на узбіччі цифрової трансформації. Маємо враховувати специфіку тих чи інших видів економічної діяльності, їх можливості впливати як на внутрішнє, так і зовнішнє середовище компанії, яка перебуває на тому чи іншому ринку. Так, наприклад, компанії, які функціонують у металургійному, нафтогазовому, енергетичному комплексах, цифрові технології запроваджують в основному для покращення внутрішньої діяльності, а їхній вплив на зміну зовнішнього середовища залишається незначним.

Справедливим є твердження, що найбільший ефект від цифровізації отримують компанії, які комплексно трансформують свій бізнес, не обмежуються впровадженням у бізнес-процеси цифрових сервісів стосовно своїх традиційних продуктів, внутрішньої діяльності, а розширюють сферу діяльності, впливають на зовнішнє середовище, стають глобальними, трансформуються у платформи.

Черговий раз наголошуємо на тому, що стійкий розвиток компаній залежить від їхньої спроможності запровадити нові бізнес-моделі, які безпосередньо пов'язані з цифровою трансформацією [18]. Цифрова трансформація за усієї її глобальності реалізується, перш за все, на рівні компаній. Більшість із них задля набуття незаперечних конкурентних переваг та виконання своєї місії прагнуть впроваджувати сучасні проривні технології, здійснювати цифрову трансформацію бізнес-моделей. З огляду на це і науковий, і прикладний інтерес являє розуміння феномену “цифрова трансформація”.

Термін “цифрова трансформація” увійшов у науковий обіг наприкінці минулого століття та усе більше використовується стосовно бізнесу і це не є випадковим. Трансформація в цілому і цифрова, зокрема, відбуваються не в абстрактному просторі, а в конкретному середовищі та мають “прив'язку” до об'єкта. У світі економіки таким провідним об'єктом є організація (фірма, компанія, підприємство). У найближчому майбутньому переваги матимуть ті організації, які першими підключаться до процесу глобальної цифрової трансформації, перебудують свої бізнес-моделі.

В терміні “цифрова трансформація” кожне слово несе своє навантаження.

Трансформація у загальному її трактуванні являє собою процес кардинальної зміни об'єкта в цілому та окремих його елементів в результаті впливу зовнішніх і/або внутрішніх чинників. Аналітики компанії BCG пропонують просте (якщо не спрощене) визначення феномена, що розглядається: “Цифрова трансформація - це максимально повне використання потенціалу цифрових технологій у всіх аспектах бізнесу” [3].

У наведеному вище визначенні акцент зроблено на масштаби застосування цифрових технологій. Втім, є і друга сторона медалі, яку вище згадані аналітики безпідставно ігнорують. Заслуговує уваги трактування цифрової трансформації, що належить Ховарду Кінгу - експерту з аналізу даних агентства Rufus Leonard, у якому наголошується на масштабах перетворень, які стосуються як внутрішнього середовища компанії, так і зовнішнього, включно споживачів, конкурентів. Ховард Кінг розглядає цей феномен як “масштабну трансформацію бізнесу, що охоплює увесь набір функцій компанії від автоматизації закупівель до продажу і маркетингу, які впливають як на зміну операційної моделі, так і на інфраструктуру компанії, що базується на цифрових технологіях і функціонує під впливом трьох основних драйверів: зміни запитів користувачів, розвитку технологій і посилення конкуренції” [45].

Більш виваженими вважаємо визначення цифрової трансформації, у яких на передньому плані - акцент на зміну ментальних схем, мислення, ділової культури, способи прийняття рішень. Дійсно, цифрова трансформація бізнесу - це новий погляд на бізнес-модель компанії, це зміна мислення бізнесу, орієнтація на зміни, драйвером яких є як внутрішнє, так і зовнішнє середовище - розбудова нових форм комунікацій, вплив на поведінку споживачів, прогнозування дій конкурентів, розширення своєї “ніші” на ринку товарів і послуг.

Саме на таких позиціях перебуває аналітик компанії Agile Elephant Террар, який вважає, що “цифрова трансформація - це процес переходу організації до нових способів мислення і роботи на базі використання соціальних, мобільних та інших цифрових технологій. Ця трансформація включає у себе зміни в мисленні, стилі керівництва, системі заохочення інновацій і прийнятті нових бізнес-моделей задля покращення роботи співробітників організації, її клієнтів, постачальників і партнерів” [41].

Авторський конструкт феномену, що розглядається, є таким. Цифрова трансформація бізнесу - це кардинальна зміна ментальних моделей, драйвером якої є цифровізація; це усвідомлений, інноваційно орієнтований, ініційований менеджментом компанії процес докорінного удосконалення бізнес-процесів, що охоплює як внутрішнє, так і зовнішнє середовище компанії, на основі пошуку і/або розробки та використання цифрових технологій.

Свідченням того, що одним із основних «продуктів» цифрової трансформації бізнесу є поява принципово нових та удосконалення діючих бізнес-процесів є, зокрема, наступне. Згідно дослідження, що проведене вченими Центру цифрового бізнесу Массачусетського технологічного інституту [33], у якому задіяно більше як 150 керівників із 50 компаній, цифрова трансформація здійснюється у трьох основних напрямах: робота з клієнтами; операційні процеси компанії; бізнес-процеси компанії.

Запропонована модель трансформації бізнесу, авторство якої належить Вестерману, Бонне, Макафі, показана в Таблиці 1.



Таблиця 1. Ключові складові цифрової трансформації бізнесу

Робота з клієнтами
Більш глибоке розуміння клієнтів	Збільшення доходів від взаємодії з існуючими клієнтами	Пошук нових форм взаємодії з потенційними клієнтами
Операційний процес
Автоматизація виробничих процесів	Реалізація творчого потенціалу співробітників	Управління продуктивністю на основі аналізу «великих даних»
Бізнес-моделі
Точкове впровадження нових технологій	Впровадження нових, раніше не існуючих цифрових бізнес-моделей	Цифрова глобалізація

Отже, цифрова трансформація має, як мінімум, два виміри: один - технологічний, інституціональний, а другий - управлінський, психологічний, ментальний, морально-духовний. Одним з основних векторів цифрової трансформації є створення передумов для формування нових бізнес-моделей.

Реалізація на практиці нових бізнес-моделей, у т. ч. платформових, змінює усі складові економічної діяльності, які у свою чергу трансформують світ праці і зайнятості, у чому нас переконують наступні судження.

нестандартна зайнятість цифровізація

4.2 Нові організаційні форми суб'єктів господарювання та трансформація традиційних бізнес-організацій як платформи нової організації праці

Карколомні зміни техніко-технологічного характеру, які з кожним днем стають більш масштабними та інтенсифікуються, формують принципово інший базис сучасної організації, трансформуючи усе або майже все - від розмірів організацій, їх структури, співвідношення матеріального і нематеріального і до моделей бізнесу, самої філософії підприємницької діяльності.

Не потребує особливих доведень, що традиційним бізнес-структурам з жорстко ієрархічними системами управління, домінуванням вертикальних зв'язків між менеджментом та підрозділами стає усе проблемніше реагувати на потреби і виклики сучасного ринку. Динамізм змін у зовнішньому середовищі, зростаюча конкуренція між суб'єктами економічної діяльності, скорочення “життєвого циклу” продукції, зрушення у структурі чинників набуття конкурентних переваг, зміни у ланцюгах створення доданої вартості - це далеко не повний перелік обставин, які потребують запровадження нових бізнес-моделей. Останні мають закласти основи гнучкого реагування на потреби сучасного ринку, швидкого переналаштування, організації роботи на випередження.

Особливої актуальності набуває запровадження нових організаційних структур, налагодження горизонтальних взаємодій, створення проєктних кластерів для вирішення оперативних, термінових завдань, що стає не виключенням, а нормою сьогодення. За аксіому можна сприймати твердження, що колишня, а нерідко й нинішня гігантоманія - великі компанії з площами у декілька гектарів, спорудами- велетнями, основними фондами, вартість яких вимірюється цифрами з багатьма-багатьма нулями, однопрофільні цехи з величезним штатом - це ознаки економічної епохи, яка відійшла у минуле. Таким компаніям, до того ж заснованим переважно на традиційних організаційно-управлінських принципах функціонування, вкрай проблематично вписатися в умови нової (цифрової) економіки.

Маємо зробити уточнення, що у цьому контексті не йдеться про транснаціональні корпорації - Google, IBM, Apple, Coca Cola, Starbuks і низку інших світових грандів, які в змозі конкурувати навіть з економіками окремих країн. Ці корпорації зайняли свою нішу у глобальній економіці, мають незаперечні конкурентні переваги та можливості їх нарощувати. До того ж транснаціональні корпорації постійно змінюють ландшафт світового економічного простору, вибудовують свої бізнес-процеси з урахуванням змін у міжнародному поділі праці та ланцюгах створення доданої вартості. Наші розмірковування про інше - про масштаби організацій та підприємств, що стосуються виробничих фондів, площ, персоналу, і які часто-густо стають гальмом на шляху ефективного ведення бізнесу та набуття незаперечних конкурентних переваг, яких більшість на національних ринках товарів і послуг. Йдеться про велику кількість українських організацій та підприємств з архаїчними вертикальними структурами, бізнес- моделями, що відповідають вимогам здебільш економіки індустріальної доби. Але так буде не завжди і так вже не є в багатьох організаціях та на багатьох підприємствах, які прагнуть “вписатися” у вимоги глобальної економіки.

За умов швидких, багатовекторних змін на ринках товарів і послуг, зростання конкуренції між суб'єктами економічної діяльності, нагальних потреб у виконанні термінової, нетипової за своїм змістовим наповненням роботи, яка виходить за межі звичних алгоритмів, шаблонних операцій тощо, виникає нагальна потреба зміни кадрової політики організацій. Трендом останніх років у цій царині є скорочення чисельності постійних працівників.

Застосування суб'єктами діяльності такої кадрової стратегії пояснюється, як мінімум, двома причинами, і йдеться про таке. Збереження абсолютної більшості персоналу на умовах стандартної зайнятості унеможливлює гнучку, мережеву організацію праці, яка набуває статусу іманентної складової платформи “Праця 4.0”. Далі, умови постійної, стандартної зайнятості продукують високу затратність на персонал, стримують підвищення продуктивності праці та зниження операційних витрат у розрахунку на одиницю продукції. Запровадження нових кадрових стратегій та мережевих форм і методів організації праці за настання ери цифровізації відбувається як в межах існуючих підприємницьких структур, так і за появи цілої низки компаній, які засновані на нових, “мережевих” принципах організації виробництва та управління. Серед нового покоління таких компаній виділимо такі як мережеві компанії, віртуальні торгові платформи, шерінгові сервіси; організації-команди, що створюються для реалізації конкретних проєктів; організації, що засновані на принципах державно-приватного партнерства; мікробізнеси; стартапи і багато інших.

Один із наукових парадоксів сьогодення полягає у тому, що немало дослідників - представників різних наукових шкіл, нехтуючи системним підходом, логікою методологічних досліджень, продовжують розглядати явища і процеси з наведеного вище ланцюга перетворень як певні автономії, ізольовані або ж напівізольовані інституції. Такий підхід не дозволяє мати цілісне уявлення про складний, взаємопов'язаний світ економіки і світ самих людей, першопричини трансформаційних процесів в економіці в цілому та у світі праці і зайнятості, зокрема.

4.3 Еволюція традиційних та формування платформових бізнес-моделей

Прагнення до виконання місії компанії, якої вона дотримується відповідно до статутних документів та пріоритетів, що їх сповідують власники, спонукає топ-менеджмент до пошуку нових, більш досконалих бізнес-моделей.

За становлення нової (цифрової) економіки процес зміни та пошуку більш досконалих бізнес-моделей значно пришвидшився під впливом низки чинників і серед них:

* поява нових, проривних технологій “Індустрії 4.0”, які дають змогу суттєво розширити масштаби ринку без залучення значних капітальних вкладень, скоротити транзакційні витрати та набути конкурентних переваг;

* розширення та урізноманітнення потреб споживачів, які прагнуть скористатися новими можливостями, що їх продукують “Індустрія 4.0” та мережеве суспільство;

* посилення глобальної конкуренції за ресурси, споживачів, ринки збуту тощо.

На нові можливості і на нові виклики компанії реагують по-різному, але більшість із них прагне пошуку та впровадження нових бізнес-моделей, що адекватні умовам глобального, національного і регіонального ринків та внутрішнього середовища.

Завдячуючи цифровим та іншим проривним технологіям “Індустрії 4.0” з'являються принципово нові бізнес-моделі, які начебто зі світу наукової фантастики перекочовують у нову (цифрову) економіку.

Звертаємо увагу на те, що більшість авторів у поняття бізнес-моделі включають компоненти та чинники, за допомогою яких організація створює цінність для споживача, забезпечує свою конкурентоздатність, дбаючи про розвиток внутрішнього середовища та “включеність” у зовнішнє оточення.

За існування різних моделей ведення бізнесу є потреба у їх порівняльному аналізі, а, отже, їх класифікації. В економічній теорії та на практиці мають місце різні підходи до їх поділу та аналізу. В останні роки набула популярності класифікація, за якої усі бізнес-моделі поділяються на дві групи - традиційні та так звані платформові. Поява останніх безпосередньо пов'язана з цифровою трансформацією.

Платформові бізнес-моделі забезпечують створення цінності для споживачів за широкого використання цифрових та інших проривних технологій “Індустрії 4.0”, які уможливлюють взаємодію суб'єктів економічної діяльності у реальному часі, рівний доступ виробників і клієнтів до інформації та її достовірність.

За використання електронно-цифрових каналів зв'язку, інших інформаційно-комунікаційних технологій та кіберсистем різко скорочуються транзакційні витрати, обмежуються можливості монопольного диктату, недобросовісної конкуренції. Принципово важливо, що за таких умов в економіку повертається інститут довіри.

Найбільш яскравими, широко відомими прикладами платформових бізнес-моделей є сервіси транспортного обслуговування населення Uber, оренди транспорту Делімобіль, бронювання квартир Airbnb. Спільним для виокремлених та інших платформових бізнес-моделей є те, що вони засновані на загальній базі - платформі, функціонування якої дозволяє різко прискорити комунікації, встановити прямі зв'язки між суб'єктами (постачальниками послуг і клієнтами), позбутися посередників, сформувати довірчі відносини, різко скоротити транзакційні витрати.

З огляду на зазначене можна стверджувати, що основними ознаками (вони ж і відмітні характеристики) платформових бізнес-моделей є:

1) реально-часова - взаємодія учасників ринкових відносин у режимі реального часу;

2) безпосередність - взаємодія учасників ринкових відносин без агентів-посередників;

3) фінансово-економічна - взаємодія учасників платформи за низьких транзакційних витрат;

4) просторова - відсутність бар'єрів для входження у систему (на платформу).

Основні порівняльні характеристики традиційних і платформових бізнес-моделей представлені в Таблиці 2.

Таблиця 2. Основні порівняльні характеристики традиційних і платформових бізнес-моделей

Ознаки (критерії порівняння)	Традиційні бізнес-моделі	Платформові бізнес-моделі
Спосіб взаємодії суб'єктів ринкових відносин	Традиційний за залучення посередників (агентів), інших додаткових ланок у ланцюгу створення доданої вартості	Безпосередній на базі платформи
Часові параметри взаємодії суб'єктів відносин	Тривалі, передбачають активні і пасивні взаємодії	Взаємодія відбувається у режимі реального часу
Швидкість взаємодії учасників відносин	Низька або середня	Висока
Рівень витрат, що пов'язані зі взаємодією учасників відносин	Середній або високий	Низький
Наявність додаткових обмежень щодо взаємодії учасників відносин	Регіональні, міжрегіональні інші обмеження інституціонального характеру	Можливість усунути більшість додаткових обмежень
Витрати компанії на вхід у бізнес	Відносно низькі витрати, у т. ч. на створення додаткової ланки взаємодії	Високі витрати на створення платформи
Рівень прозорості відносин та довіри між учасниками	Низький, детермінований складною мережею взаємодій, протирічливістю мотивів та інтересів	Високий рівень прозорості та довіри



Слід зауважити, що нині сфери застосування платформових бізнес-моделей - це, перш за все, галузі (підгалузі) з високою часткою інформації по відношенню до інших факторів виробництва. У таких галузях (підгалузях) конкуренція між компаніями стрімко замінюється конкуренцією між бізнес-платформами, а для фірм з традиційними бізнес-моделями залишаються окремі ніші.

Маємо звернути увагу на важливу перевагу платформових технологій та відповідних бізнес-моделей, які дозволяють поєднати переваги масштабу послуг з індивідуальним підходом до кожного споживача. При цьому швидкість обслуговування “уживається” зі зниженням витрат через усунення посередників.

І вітчизняна, і особливо зарубіжні практики демонструють інтенсивний розвиток організацій з невеликим штатом персоналу, децентралізованими системами управління, домінуванням горизонтальних зв'язків та перенесенням акцентів на мережеву взаємодію. Саме на таких засадах функціонують так звані шерінгові компанії. З їх поширенням з'явився термін “шерінгова економіка” (англійською “share economy”) і означає “економіка спільного споживання”.

У зарубіжній літературі поряд з поняттям “share economy” використовується інше, із соціально-трудовим забарвленням - “економіка короткострокових контрактів”, “економіка вільного заробітку” (англійською “gig-economy”). Наголошуємо на тому, що хоча ці поняття не є ідентичними, вони є віддзеркаленням феномену, який має декілька вимірів.

“Шерінгова економіка” - це нова модель бізнесу, яка заснована на тому, що суб'єкт підприємницької діяльності не закуповує ресурси, а бере їх в оренду з метою започаткування справи та отримання прибутку. Поява шерінгових компаній та їх стрімкий розвиток пов'язані з можливостями інтернет-технологій, які доповнюються застосуванням ряду інших проривних технологій “Індустрії 4.0”. Кожна з таких компаній використовує інтернет-платформи, які є одночасно і вітриною, і системою пошуку необхідної клієнту речі або послуги, і каналом комунікації з орендодавцем і потенційним чи реальним споживачем.

На цей час найбільш поширеним є шеринг транспорту, житла, обладнання для туризму, інших видів дозвілля, технічних та побутових засобів для виконання певних робіт у помешканні, на садовій ділянці тощо. Спектр товарів, майна, обладнання, яке може бути отримане у тимчасове користування, стрімко розширюється.

Шерінговими бізнес-проєктами, які мають світову прописку, є сервіси таксі Uber, короткострокої оренди житла Airbnb, пошук попутників BlaBlaCar, онлайн-аукціон eBay, товариства пошуку житла і взаємної допомоги в організації відпочинку CouchSurfing Hospitality Club тощо.

За оцінками багатьох вчених, практика спільного споживання не зводиться до використання на умовах оренди певних товарів чи отримання послуг, а є проявом глибокої соціальної трансформації, зміни моделі сприйняття реальності та ціннісних настанов членів мережевого суспільства.

Для розуміння переваг цифрових платформ маємо ще і ще раз акцентувати на такому. Бізнес-моделі платформ і економіка спільного користування формують новий тип підприємницької діяльності - без посередництва, традиційних у минулому бар'єрів з небаченою раніше оперативністю та продуктивністю надання послуг та вироблення продукції.

Відбулося вибухове зростання так званої однорангової економіки (англійською “peer-to-peer economy”, Р2Р). У цій економіці на горизонтальному рівні відбувається увесь кругообіг - виробництво розподіл обмін споживання - без задіяння дотеперішніх ієрархічних, централізованих моделей управління. Акцентуємо увагу на тому, що бізнес-моделі цифрових платформ спільного використання позитивно оцінюються і виробниками, і споживачами, і інвесторами. Ключова перевага таких моделей і відповідних платформ - здатність генерувати небачену раніше віддачу від масштабу, “облегшення активів”, зняття бар'єрів входження для нових учасників, що в сукупності продукує особливі конкурентні переваги та високу рентабельність підприємницької діяльності.

4.4 Типологія і географічна концентрація цифрових платформ

В існуючих наукових публікаціях можна натрапити на декілька типологій цифрових платформ. Відомий дослідник капіталізму цифрових платформ Срнічек пропонує виокремлювати такі типи платформ:

* хмарні цифрові платформи (як приклад, Amazon, Web Services);

* рекламні цифрові платформи (Facebook, Google);

* продуктові цифрові платформи (Rolls Royce, Zipcar);

* промислові цифрові платформи (General Electric, Simens);

* “опорні” цифрові платформи (Airbnb або Uber) [37].

Класифікація цифрових платформ за ознакою створення цінності наведена в Таблиці 3.

Необхідно акцентувати на тому, що стратегічні цілі цифрових платформ відрізняються від цілей традиційних міжнародних компаній тим, що вони (стратегічні цілі) виходять за рамки окремої фірми і спрямовані на підтримку екосистеми усіх партнерів, що знаходяться на платформі, і мають сприяти розбудові максимально ефективного ланцюга створення вартості.

Таблиця 3. Основні типи платформ за ознакою створення цінності

Тип платформи	Характеристика	Кількість	Ринкова капіталізація, млрд доларів	Приклади
Інноваційні	Основою є проривні цифрові технології, на цих платформах перебуває значна кількість інноваторів, які знаходяться у різних країнах та формують “інноваційну екосистему платформи”	5	911	Microsoft, Intel, Oracle, Sap and Salesforce
Платформи транзакцій	Створюють “цифрові” умови взаємодії між продавцями та покупцями	160	1.100	Uber, eBay, Amazon market-plase
Інтегровані	Одночасно постають і як інноваційні, і транзакцій	6	2.000	Amazon, Facebook, Apple, Google, Alibaba and XiaoMi
Інвестиційні	Включають компанії, які розробляють стратегію портфеля платформи, постають у якості холдингової компанії та / або інвестора платформи	5	Дані відсутні	Softbabk (Японія), Priceline Group (США), Rocket Internet (Німеччина)

Порівняльний аналіз традиційних бізнес-моделей і цифрових платформ засвідчує, що основна відмінність останніх (платформ) - сприятливі умови взаємодії покупців і продавців, оперативність, продуктивність взаємодії, масштабування інновацій.

Фундаментальне дослідження глобальних цифрових платформ, що проведене Евансом і Гавером [12], виявило 176 платформових компаній із сукупною ринковою капіталізацією, що складає 4.3 трлн доларів, з них 64 компанії знаходяться у Північній Америці і 82 - в Азії. Показовими є й наступні дані щодо форм власності платформових компаній: 107 є приватними (більшість з них - це нові з надінтенсивним розвитком) і 69 є публічними компаніями.

Концентрація більшості цифрових платформ у двох зазначених регіонах дає підстави стверджувати, що далеко не всі розвинені країни можуть скористатися своїми перевагами цифрової трансформації та набути незаперечних конкурентних переваг.

4.5 Як цифрова трансформація та нові моделі бізнесу змінюють світ праці і зайнятості?

Передусім зауважимо, що проблематика праці і зайнятості за умов цифрової трансформації, вкрай обмежено представлена в науковій літературі. Водночас у наявних публікаціях домінує фрагментарне, компліментарне подання матеріалу.

Є підстави стверджувати, що характер праці і зайнятості за останні два десятиліття кардинально змінився й цей тренд характерний як для розвинених країн, так і тих, що розвиваються. Робота усе менше асоціюється з виконанням трудових функцій у певному місці у певний час. За цієї причини у перспективі усе менше буде відмінностей між роботою і особистим життям.

З розвитком цифрових платформ спостерігається тренд посилення асиметрії прав і обов'язків роботодавців, з одного боку, і працюючих за наймом, з іншого. Зарубіжна і вітчизняна практики переповнені свідченнями, що роботодавці за нового формату економіки та притаманними їй відносинами усе частіше не виконують зобов'язань щодо надання працівникам соціальних гарантій, здійснення відрахувань у соціальні фонди, створення умов для розвитку персоналу. Реалії є такими, що цифрові платформи створюють додаткові можливості для роботодавців уникати законодавчих зобов'язань перед працівниками, змінювати статус працюючих за наймом, зокрема, переводити останніх до складу самозайнятих, зберігаючи з ними трудові відносини.

Міжнародна організація праці у своїх матеріалах засвідчує зростання у світовому вимірі тимчасової зайнятості, зайнятості упродовж неповного робочого дня, самозайнятості, поширення “замаскованих” форм трудових відносин [31].

За наявними даними в останні десятиліття значно зросла частка працівників, які працюють менш як 35 годин на тиждень [2]. У дослідженні, яке проведене Європейським фондом з покращення умов життя і праці, підтверджуються висновки Міжнародної організації праці щодо поширення нестандартних форм зайнятості, при цьому їхнє застосування диктується не стільки добровільним вибором працівників, як відсутністю вакантних робочих місць зі стандартними умовами роботи [2].

Підтвердженням поширення неповної зайнятості та зниження тижневої тривалості робочого часу працівників ряду країн ЄС (ЄС-15) є дані Таблиці 4.

Таблиця 4. Тижнева тривалість робочого часу в країнах ЄС-15 (у відсотках)

Тривалість робочого часу впродовж тижня, в годинах	1996 р.	2002 р.	2008 р.	2015 р.!
Менше 10 годин	3.4	3.8	4.0	4.6
11-15 годин	2.0	2.3	2.5	2.6
16-20 годин	5.4	5.8	6.1	6.4
21-25 годин	3.2	3.4	3.9	4.5
26-30 годин	3.8	4.3	5.0	5.8
31-35 годин	4.8	10.4	9.4	9.6
36 годин і більше	77.4	70.2	69.2	66.7
Всього	100	100	100	100

В дослідженні, що виконане європейським фондом з покращення умов життя і праці, акцентується увага на низці основних тенденцій у сфері праці і зайнятості, що характерні для країн європейського континенту:

1) розподілена робота, коли роботодавець здійснює добір двох або більше працівників для спільного виконання конкретної роботи;

2) спільне використання співробітника, коли окремий працівник спільно залучений групою роботодавців для виконання робіт (задоволення кадрових потреб) різних компаній;

3) нерегулярна робота, коли роботодавець не зобов'язаний постійно (регулярно) надавати роботу працівникові, але може залучати його за вимогою;

4) тимчасове управління, за якого висококваліфіковані фахівці тимчасово залучаються для виконання певних проєктів чи вирішення конкретних виробничих завдань;

5) мобільна робота за широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій, що уможливлює виконання роботи із якого завгодно місця й у будь-який час;

6) портфельна робота, коли самозайнятий індивід працює на велику кількість замовників (клієнтів), виконуючи разові роботи;

7) робота на основі ваучерів, коли трудовий договір передбачає оплату послуг ваучером, що покриває витрати на оплату праці та внески на соціальне страхування;

8) спільна зайнятість, за якої фрілансери, самозайняті, інші фізичні чи юридичні особи, наприклад, мікропідприємства практикують співробітництво для виконання певних професійних завдань;

9) зайнятість на онлайн-платформах з виконання завдань, розподілених між “віртуальною хмарою” працівників [8].

Європейське відділення глобального союзу Industri All, здійснюючи оцінювання загроз, які продукує “Індустрія 4.0”, звертає увагу на те, що процес цифровізації “зосереджує владу і багатство на платформах цифрового ринку, тим самим полишає усі інші компанії у ланцюгу створення вартості можливості інвестувати, запроваджувати інновації та забезпечувати гідну заробітну плату й умови праці; ставить під сумнів засади постійних трудових відносин в межах повного робочого дня, які базуються на колективних договорах, тому що всі функції цих відносин (включаючи контроль над завданням) можуть реалізовуватись індивідуально, в автоматичному та дистанційному режимі (і), отже, працівники опиняються у світі необмеженої цінової конкуренції і нестандартної зайнятості, де процвітають індивідуалізовані умови найму (фрілансерство, вимушена самозайнятість, краудсорсинг, платформова або гіг-зайнятість), (і) це відкриває безпрецедентні можливості як для асиметричного, вертикального і одностороннього контролю над працівниками, так і симетричного, горизонтального, багатостороннього і демократичного співробітництва між ними” [15].

Змушені констатувати, що наявні прогнози щодо впливу “Індустрії 4.0” на ринок праці суттєво поляризовані і варіюють від оптимістичних очікувань щодо зростання частки інтелектуально насичених, високооплачуваних та до песимістичних висновків щодо втрати переважної частки існуючих робочих місць і незначної появи нових. Так, за оцінкою Оксфордського університету, у США внаслідок автоматизації 47% працівників ризикують втратити роботу. Згідно з прогнозом Міжнародної організації праці, серед країн Південно-Східної Азії АСЕАН-5 у найближчі 20 років автоматизація може призвести до ліквідації 56% робочих місць. Згідно з даними Світового банку, у країнах, що розвиваються, можуть бути автоматизовані дві третини робочих місць [15, с. 8].

За підсумками Американського опитування використання часу (ATUS) частка працівників, які працюють у дистанційному форматі, зросла з 18.6% у 2003 р. до 23.7% у 2018 р., а середня кількість годин роботи упродовж дня для тих, хто працював вдома, зросла з 2.56 годин у 2003 р. до 2.94 годин у 2018 р. [5].

Уявлення про те, хто працює у дистанційному режимі, дають дані, наведені в Таблиці 5.

Таблиця 5. Частка працівників, які зайняті у дистанційному режимі роботи, у США в розрізі обраних характеристик, %

Загальна кількість	12.9	Сфера громадського харчування, транспорт	1.3
Неповна зайнятість	6.9	Лісове господарство, рибальство / Гірнича справа	11.1
На постійній основі	14.5	Будівництво	4.5
Чоловіки	13.1	Промислове виробництво	14.0
Жінки	12.6	Оптова та роздрібна торгівля	6.8
Неповна середня освіта	1.4	Транспортні та комунальні послуги	6.8
Середня освіта	3.8	ІКТ	26.9
Випускники коледжів	7.6	Фінанси	26.4
Бакалаври та вище	24.6	Професійні та бізнес-послуги	31.2
Неіспаномовне біле населення	15.4	Освіта і здоров'я	9.4
Неіспаномовне небіле населення	11.4	Відпочинок і готельний бізнес	2.3
Латиноамериканці	5.1	Інші послуги	9.7
Сім'ї без дітей	12.5	Державне управління	13.4
Сім'ї з дітьми	13.4	Неміське населення	4.4
Подружні пари	15.8	Міське населення в цілому	9.2
Самотні	8.7	Населення міста 100-250 (тис. осіб)	11.9
Вік 16-24	2.6	Населення міста 250-500 (тис. осіб)	7.9
Вік 25-54	15.5	Населення міста 500 тис. - 1 млн (осіб)	11.8
Вік 55+	11.8	Населення міста 1-2,5 млн (осіб)	13.8
Менеджери / Професіонали	23.1	Населення міста 2,5-5 млн (осіб)	18.3
Службовці	2.4	Населення міста 5+ млн (осіб)	16.4
Торгові працівники та конторські службовці	10.1	Будівництво / сфера послуг	2.2
Сільське / рибне господарство	0.6

Наголошували і продовжуємо наголошувати на тому, що першим кроком на шляху уникнення та/або згладжування негативних наслідків поширення технологій “Індустрії 4.0” є наукова аргументація того, що насправді відбувається у світі праці і зайнятості. При цьому експертні оцінки стану у цій сфері мають бути виваженими та об'єктивними.



ОБГОВОРЕННЯ

Для розуміння логіки, якої дотримуються автори статті, конструкції та контенту авторської моделі економіки нестандартної зайнятості наголошуємо на тому, що першопричини “великого вибуху-1” у світі праці та зайнятості ми пов'язуємо з цифровою трансформацією економіки і суспільства, появою нового типу компаній та нових систем управління як в цих, так і традиційних компаніях; переорієнтацією підприємницьких структур на нові бізнес-моделі.

...