Забезпечення стійкої взаємодії учасників інноваційного процесу в умовах глобальних викликів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення стійкої взаємодії учасників інноваційного процесу в умовах глобальних викликів

Даніч В.М. ¹*,

1*д.е.н., професор, професор кафедри економічної кібернетики та прикладної економіки, завідуючий кафедрою математичних методів в економіці, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Татар М.С.²*

2*к.е.н., доцент, доцент кафедри фінансів, обліку і оподаткування, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут"



Анотація

В умовах глобальних викликів особливо актуалізується проблематика дослідження взаємодії в інноваційних процесах, оскільки саме інновації відіграють важливу роль в боротьбі з різними видами викликів сучасності. В свою чергу глобальні виклики та криза є поштовхом до інноваційних змін та зрушень, інновації є протилежністю кризи, оскільки саме інноваційний прорив сприяє виходу з кризового стану. Метою статті є аналіз взаємодії учасників інноваційного процесу, визначення їх дій на різних стадіях інноваційного процесу, бар'єрів до формування стабільних соціально-економічних зв'язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Для досягання мети використано такі методи: абстрактно-логічний, системно-синергетичний, статистичний, порівняльний, горизонтальний, вертикальний, табличний та графічний методи відображення інформації. Результати. У статті визначено види взаємодії, проаналізовано поняття інноваційної дифузії та дій різних суб'єктів для її здійснення, проаналізовано соціально-економічну взаємодію учасників інноваційного процесу, визначено їх дії на різних стадіях інноваційного процесу, бар'єри до формування стабільних соціально-економічних зв'язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії. Проаналізовано кібернетичну, матричну й структурну моделі інноваційного процесу. Встановлено, що на швидкість поширення інновацій мають великий вплив інноваційна політика держави, існування адекватної інформаційної бази, механізмів функціонування науки та її взаємодії з виробництвом, форми прийняття законодавчих рішень з питань нововведень, способів передавання інформації, механізмів. Практична значимість дослідження полягає в можливості налагодження ефективної взаємодії між учасниками інноваційного процесу шляхом дослідження середовищ, де здійснюється дифузія інновацій (відповідних сайтів, соціальних мереж, НДЧ та методичних відділів вищих навчальних закладів, науково-дослідних інститутів тощо), аналізу бар'єрів до формування стабільних взаємозв'язків між учасниками інноваційних проектів та існуючих моделей інноваційного процесу. У межах подальших досліджень планується удосконалити систему показників, що визначають ефективність взаємодії під час інноваційних процесів, визначити найбільш ключові з них, побудувати структурну модель забезпечення стабільної соціально-економічної взаємодії у інноваційній дифузній мережі. інноваційний економічний соціальний

Ключові слова: взаємодія; глобальні виклики; дифузія; інноваційний процес; суб'єкти господарювання; учасники



DANICH VITALIY ^, TATAR MARYNA²

1* Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Economic Cybernetics and Applied Economics, Head of the Department of Mathematical Methods in Economics, V.N. Karazin Kharkiv National University

2 PhD in Economics, Associate professor of the Finance, Accounting and Taxation Department, National Aerospase University "Kharkiv Aviation Institute"

ENSURING SUSTAINABLE INTERACTION OF THE INNOVATION PROCESS PARTICIPANTS IN THE CONDITIONS OF GLOBAL CHALLENGES

In the context of global challenges, the issue of studying the interaction in innovation processes is especially relevant, because it is innovation that plays an important role in combating various types of challenges today. In turn, global challenges and the crisis are the impetus for innovative changes and shifts, innovation is the opposite of the crisis, because it is the innovative breakthrough that helps to overcome the crisis. The purpose of the article is analyzing the interaction of participants in the innovation process, determining their actions at different stages of the innovation process, barriers to the formation of stable socio-economic ties and indicators that determine the effectiveness of such interaction. For achievement this goal, the following methods were used: abstract and logical, system and synergetic, statistical, comparative, horizontal, vertical, tabular and graphical methods of information display. Results. The article identifies the types of interaction, analyzes the concept of innovation diffusion and actions of different actors for its implementation, analyzes the socio-economic interaction of participants in the innovation process, identifies their actions at different stages of the innovation process, barriers to stable socio-economic relations and indicators that determine the effectiveness of such interaction. Cybernetic, matrix and structural models of innovation process are analyzed. It is established that the innovation speed is greatly influenced by the state innovation policy, the existence of adequate information base, mechanisms of science and its interaction with production, forms of legislative decision-making on innovation, methods of information transfer, mechanisms. The practical significance of the research lies in the possibility of establishing effective interaction between participants in the innovation process by studying environments where the diffusion of innovations (relevant sites, social networks, research units and methodological departments of higher education institutions, research institutes, etc.), analysis of barriers to stable relationships between participants in innovation projects and existing models of the innovation process. Within the framework of further research it is planned to improve the system of indicators that determine the effectiveness of interaction during innovation processes, to determine the most key of them, to build a structural model of stable socio-economic interaction in the innovation diffuse network.

Keywords: interaction; global challenges; diffusion; innovation process; business entities; participants



Постановка проблеми

Глобальні виклики сучасності можуть призводити як до позитивних змін, так і до криз та мегакриз, однак зазвичай на практиці спостерігається симбіоз позитивно-негативних змін. На прикладі пандемії короновірусу як одного з глобальних викликів сучасності, відбувся як прорив в інноваційній діяльності, оскільки саме інновації відіграли важливу роль в боротьбі з короновірусною інфекцією, починаючи з розшифровки вірусу, розробки вакцин, методів лікування і діагностики та закінчуючи розробкою і реалізацією антикризових заходів підтримки найбільш постраждалих галузей економіки. Глобальний пошук рішень для зупинки COVID-19, з одного боку, сприяв зростанню мільярдних інвестицій в розвиток та дифузію інновацій, безпрецедентним чином розширив міжнародне співробітництво в цій сфері, зміцнив авторитет науки й необхідності інновацій в суспільній свідомості, з іншого - виявився своєрідним краш-тестом науково-технічних, інноваційних політик як національного, так і міжнародного рівня. Тому переоцінювання цінностей у зв'язку з глобальними викликами, формування, активне запровадження нових шаблонів, паттернів поведінки юридичних та фізичних осіб, в цілому - соціально-економічного загалу, повинно стати базисом інноваційної системи нового типу. Відповідні трансформації, ефективна взаємодія всіх учасників інноваційного процесу повинні бути забезпечені інформаційною, організаційною й економічною підтримкою з боку державних і місцевих органів влади, які, в свою чергу, також повинні зазнати трансформаційних змін. Це дозволить отримати синергетичний ефект від такої взаємодії й від інноваційної діяльності загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значну увагу дослідженню різних аспектів інноваційних процесів та взаємодії між їх учасниками приділяють Андросова О.Ф. [1], Багрова, І.В., Черевко, О.Л. [2], Василенко В.О. [3], Ковальов Г.Д. [4], Лісовська Л.С. [5], Мельник І.Ю., Бояринова К.О. [6], Микитюк П.П., Сенів Б.Г. [7], Шукшунов В.Є. [8], Юринець З.В. [9]. Мельник І.Ю. та Бояриновою К.О. розглянуто сутність та зміст реалізації інноваційного процесу, його моделі та проблеми реалізації на підприємствах [6]. Лісовською Л.С досліджено проблему термінологічного обґрунтування системи взаємодії у інноваційних процесах через визначення категорій "система", "зв'язки", "взаємодія", "економічна взаємодія", "взаємодія у інноваційних процесах", доведено, що взаємодія як наукова категорія є предметом досліджень різних галузей. Диференціація розуміння взаємодії пов'язана зі специфікою відносин, процесів та явищ, які вона описує, та складом її учасників. Автор сформувала групування видів взаємодій за певними ознаками, що дає змогу визначити місце та значення економічних взаємодій у національній економіці. Виокремлено особливу роль споріднених форм взаємодій, які розташовані на перетині кількох ознак. За результатами поведених досліджень автор надає власне трактування поняття "взаємодія у інноваційних процесах" та актуалізує її сучасні форми прояву у відкритих моделях інноваційного процесу [5]. Юринець З.В. проведено ідентифікацію та діагностику перешкод інноваційному розвитку суб'єктів господарювання, явищ, подій і ситуацій, що уможливлюють появу перешкод в інноваційній діяльності; окреслено процес створення підсистеми управління усуненням перешкод інноваційному розвитку суб'єктами господарювання, визначено наукові - методологічні основи формування та вибору інноваційної стратегії суб'єктів господарювання, розроблено економіко - математичні засоби ухвалення управлінських рішень щодо вибору оптимальної стратегії виробництва інноваційної продукції суб'єктами господарювання [9].

В роботах [10-15] розглянуті масові лавиноподібні процеси в соціально-економічних системах, побудовані моделі динаміки валютних панік, визначені патерни поведінки суб'єктів господарювання в умовах дезінтеграційних процесів. Розроблені методи й отримані моделі поведінки суб'єктів можуть бути використані при визначенні моделей динаміки інноваційних процесів, формуванні і розповсюдженні ефективних інноваційних поведінкових шаблонів.

Попри високу зацікавленість науковців різними аспектами тематики інноваційних процесів як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання, недостатньо проаналізовано формування зв'язків між учасниками інноваційного процесу, перешкоди, які можуть існувати на шляху до формування стабільних соціально- економічних зв'язків в умовах глобальних викликів та чинники успішної взаємодії для досягнення соціально-економічного ефекту від інноваційної діяльності. Також виникає необхідність відокремлення показників, які визначають ефективність взаємодії під час здійснення інноваційних процесів в умовах глобальних викликів.

Формулювання цілей статті

З огляду на це метою статті є аналіз взаємодії учасників інноваційного процесу, визначення їх дій на різних стадіях інноваційного процесу, бар'єрів до формування стабільних соціально-економічних зв'язків та показників, що визначають ефективність такої взаємодії.

Виклад основного матеріалу

Взаємодія існує у різних галузях науки, спілкування та пізнання навколишнього світу, у зв'язку з чим виникає необхідність розглядати взаємодію в багатоаспектному ракурсі. Поняття Основні види взаємодії наведено на рис. 1. взаємодії розглянуто в попередній роботі авторів [16].



Рисунок 1. Види взаємодій

Джерело: удосконалено авторами на підставі [5]

В умовах глобальних викликів особливо актуалізується взаємодія в інноваційних процесах, оскільки саме інновації відіграють важливу роль в боротьбі з різними видами викликів сучасності, ідентифікація та класифікація яких здійснена в роботі [17]. Саме інновації необхідні не тільки для боротьби з пандемією, а й для боротьби з іншими глобальними викликами, в першу чергу, зі зміною клімату, втратою біологічної різноманітності, кризою нестачі води, військовими агресіями, кібератаками, шахрайством та крадіжкою даних, "молодінням" небезпечних для життя хвороб тощо з метою переходу до більш сталого інноваційного майбутнього й пришвидшення інтеграції до європейського простору.

Взаємодія у інноваційних процесах належить до об'єктів дослідження соціальних наук, до підвиду економічної взаємодії й передбачає налагодження відносин між окремими суб'єктами або групами суб'єктів, кожен з яких може бути охарактеризований як відокремлений учасник зі своїми цінностями, менталітетом, потребами, культурою спілкування та здатністю до відкритості, та можливостями й бажанням взаємодіяти у команді інших учасників. Також дослідження взаємодії під час реалізації інноваційних проектів передбачає визначення зв'язків в системі "людина-техніка", що потребує додаткового дослідження в технічних та природничих науках.

Доцільною є розробка таких інновацій, які поступово можуть бути впроваджені та отримати своє визнання в результаті єдності взаємопов'язаних інститутів, груп, організацій, спільнот, які, взаємодіючи, забезпечують матеріальні та нематеріальні потреби та інтереси людей [18], тобто в соціальних системах. Даний процес має назву інноваційна дифузія.

Поняття "дифузія" вперше запропонував американський соціолог Еверетт Роджерс. В своїй праці він сформулював визначення, яке отримало свою подальшу життєздатність серед інших вчених-економістів: "дифузія - це комунікаційний процес, за допомогою якого інновація передається через певні канали протягом визначеного часу між учасниками соціальної системи" [19]. На нашу думку, не досить зрозуміло, які канали маються на увазі, який період часу потрібно брати за основу, які учасники і на яких умовах взаємодіють між собою. Одне очевидно, що теорія Е. Роджерса має за мету знайти пояснення спроможності нових ідей та технологій поширюватися в різні культури.

Дифузія використовується в різних значеннях: 1) виявлення, розсіяння, поширення; роздроблення; 2) змішення двох рідин, не дивлячись на різну питому вагу кожній з них; 3) дифузія світла. Дифузія в хімії (від лат. diffusio - поширення, розтікання) - взаємне проникнення дотичних речовин один в одного унаслідок теплового руху часток речовини.

Дифузія відбувається у напрямі падіння концентрації речовини і веде до рівномірного розподілу речовини за всім займаним ним обсягом (до вирівнювання хімічного потенціалу речовини). Дифузія в фізиці - (лат. diffusio - поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія) - процес взаємного проникнення молекул або атомів однієї речовини поміж молекул або атомів іншої, що зазвичай приводить до вирівнювання їх концентрацій у всьому займаному об'ємі [20].

Наразі дифузія інновацій є досить розповсюдженим явищем та заслуговує на увагу як вітчизняних, так і закордонних вчених. Так, автор Проровський А.Г. [21] пропонує розмежувати поняття "розповсюдження інновацій" і "дифузія інновацій" та ототожнювати визначення "дифузія інновацій" та "трансфер технологій". Так, під розповсюдженням інновацій він розуміє "інформаційний процес, форма і швидкість якого залежать від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здібностей до практичного використання цієї інформації" [21]. На нашу думку, форма і швидкість процесу, що здійснюється, обов'язково повинні відбуватися в регламентованому правовому полі, тобто виконуватися у відповідності до Законів країни або країн розповсюдження інновацій. Дифузія інновації на думку Проровського А.Г. - це "процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі... Тобто, це поширення вже одного разу освоєної і використаної інновації в нових умовах або місцях вживання. Трансфер технологій є не що інше, як дифузія інновації. Міжнародний трансфер технологій - дифузія інновації, коли виробник і споживач інновації знаходяться в різних країнах" [21]. Із даного визначення стає зрозумілим, що для успішного впровадження інновація повинна бути хоча б одноразово випробувана у конкретного суб'єкта підприємницької діяльності, який своїм позитивним досвідом використання інновації здатний її передати іншому користувачу на комерційній основі.

Майже аналогічне трактування дифузії надає вчений Сунгуров А.Ю. Дифузія є "важливою частиною інноваційного процесу. Це поширення вже одного разу освоєної і використаної інновації в нових умовах або місцях застосування. В результаті дифузії зростає число як виробників, так і споживачів, і змінюються їх якісні характеристики. Безперервність новітніх процесів визначають швидкість і межі дифузії інновацій в ринковій економіці" [22]. Відмітною особливістю цього визначення є виділення результату дифузії і її впливу на якісні характеристики суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, дифузія - це процес передачі нововведення по комунікаційним каналам між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб'єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновації - це розповсюдження вже одного разу освоєної й впровадженої інновації у нових умовах.

Таким чином, під дифузією інновацій будемо розуміти комунікаційний процес, за допомогою якого нововведення, що вже знайшли своє позитивне опробування у одного суб'єкта підприємницької діяльності, передається на комерційній основі протягом певного періоду для освоєння іншим суб'єктам або іншим учасникам соціальної системи, що діють в інших умовах або місцях. Тобто, дифузію як процес характеризують чотири взаємопов'язаних елемента:

1) сутність нововведення - ідея, практична діяльність або об'єкт, який сприймається як щось нове індивідуумом або іншою одиницею адаптації;

2) засоби комунікації - засоби передачі повідомлень від одного індивідуума іншому;

3) час впровадження - відносна швидкість, із якою інновація адаптується членами соціальної системи;

4) учасники соціальної системи - безліч взаємопов'язаних одиниць, які займаються спільним вирішенням проблем для досягнення спільної мети.

Результати синергетичного ефекту, що можуть бути отримані за допомогою зазначених елементів, спроможні визначити тільки реальні споживачі інновації: підприємства як користувачі нової для них технології або пересічні покупці нової для них продукції. Процес визнання інновації - це адаптація інновації. Знаходження оптимальних співвідношень та взаємозв'язків між елементами дифузії є мистецтвом моделювання процесу ухвалення рішень.

Слід відрізняти поняття дифузії, враховуючи результат від її впровадження: комерційний або некомерційний. Якщо мова йде про отримання прибутку, то очевидно, що інноваційна дифузія є механізмом розвитку технологічної системи, що базується на перейнятті розроблених та одноразово випробуваних інновацій в окремих галузях виробництва іншими.

У випадку відсутності комерціалізованої складової необхідно використовувати термін "дифузія науково-технічних знань" як фундаментальне знання. Використовується у разі неможливості отримання прибутку. Може бути об'єктом промислового шпигунства або об'єктом міжнародного наукового обміну у рамках різних наукових шкіл.

На сьогоднішній день в умовах глобальних викликів забезпечення стійкої взаємодії учасників інноваційного процесу є досить важливими, адже від швидкості та обсягів поширення результатів інноваційної діяльності залежить ефективність функціонування суб'єктів господарювання.

Успішність дифузії інновацій залежить від технічних та вартісних властивостей самого нововведення, зокрема наявності конкуруючих технологій чи продуктів, вартість порівняно з альтернативами, доступність, зрозумілість та простота у використанні, сумісність; потенціалу акцептора інновацій, тобто його здатності сприймати інновації та провадити інноваційну діяльність, інноваційна активність; наявність розвинутої мережі контактів між учасниками інноваційного процесу;

абсорбційна здатність території ("здібність розпізнавати цінність нової зовнішньої інформації, засвоювати її та використовувати для комерційних цілей, що в комплексі характеризує здатність країни до запозичення технологій"). Також успішний розвиток інноваційних процесів на стадії дифузії інновацій в значній мірі залежить від інформаційної забезпеченості. Відповідальність за це повинні взяти на себе органи управління та наукові організації - творці інновацій. Вони прямо і безпосередньо зацікавлені в оперативному інформуванні різних суб'єктів про створені і створювані інноваціях.

Інновація - це щось нове, що впроваджується й розповсюджується. Процес проникнення інновацій залежить від сприйняття різними суб'єктами нововведень. Можливі різні варіанти розповсюдження:

- вільних характер розповсюдження, коли діє механізм наслідування, механізм зараження, коли суб'єкт дивиться на інших й копіює їх поведінку;

- цілеспрямований характер розповсюдження, коли діє механізм навіювання й умовляння реципієнта індуктором.

У своїй теорії дифузії інновацій Еверетт Роджерс розробив графік прийняття інновацій членами суспільства як криву нормального розподілу, розділену на п'ять сегментів, дав назву й приблизну оцінку кожному сегменту, а також охарактеризував споживачів кожної групи. Е. Роджерс визначив п'ять категорій споживачів, розподіл між якими є наступним: 2,5 % припадає на новаторів; 13,5 % забезпечують ранні послідовники;

найчисленніші категорії (по 34 %) становлять категорії споживачів "рання більшість" і "пізня більшість", 16 % припадає на консерваторів або відстаючих [24].

Новатори - це ті хто здатні на ризик, відкриті всьому новому індивіди. Такі суб'єкти схильні самоорганізовуватися, легко встановлюючи зв'язок один з одним, незважаючи на географічні відстані.

Ранні послідовники - це джерело інформації про нововведення. Особи, що належать до цієї категорії, користуються авторитетом у інших членів спільноти через свою успішність і готовності прийняття інновацій.

Рання більшість -- категорія людей, які не бажають брати нові ідеї або технології першими. Раннє більшість вважає за краще спочатку обдумати все "за" і "проти", що займає багато часу, а потім приймати інновацію. Дана категорія виконує важливу функцію легалізації нововведення, демонструючи решті частини спільноти, що інновація корисна і її прийняття бажано.

Пізня більшість - скептично і недовірливо ставляться до переваг нововведення. Вони не роблять ніяких дій і вичікують до тих пір, поки більша частина спільноти не випробує і не прийме інновацію. Іноді мотивуючим фактором для пізнього більшості служить тиск соціальної групи. В інших випадках прийняття інновації обумовлюється економічною необхідністю.

Відстаючі (консерватори) - члени соціуму, прив'язані до минулого, до традицій і дуже неохоче приймають що-небудь нове. Вони вважають за краще спілкуватися з людьми того ж складу розуму. На той час, коли відстаючі приймають інновацію, суспільство може піти так далеко вперед, що "інновація" вже застаріє.

Спостерігачі стверджують, що в процесі ознайомлення з інновацією сам індивід відіграє відносно пасивну роль. Людина частіше не шукає її цілеспрямовано, як правило, вона випадково дізнається про інновацію. Дж. Коулмен і його колеги зробили висновок, що початкове інформування про інновацію, на прикладі нових ліків, відбулося головним чином через канали комунікації і повідомлення - як от продавців або реклами в медичних журналах, до чого лікарі свідомо не прагнули. Проте на пізніших етапах приймання рішення щодо інновації лікарі ставали активними шукачами інформації, як правило, розпитуючи своїх колег у комунікаційних мережах [25].

Інші люди можуть дізнаватися про інновацію, роблячи певні кроки, тож їхнє ознайомлення - це не пасивна діяльність. Адже схильності індивіда впливають на його поведінку стосовно поширення інформації про інновацію і на ймовірний ефект від такої інформації. Всі люди схильні сприймати ті ідеї, які співзвучні з їхніми інтересами, потребами і поглядами.

Е. Гессінджер доводив, що люди не часто відкриваються на зустріч новому, якщо самі спочатку не відчувають потребу в інновації. І навіть, якщо людина відкрита новим віянням, ця відкритість ще нічого не дасть, якщо людина не бачить, що інновація відповідає її потребам, поглядам і переконанням [26].

Потреба в певних інноваціях, які пов'язані з життям та здоров'ям людини, мабуть, стоїть на першому місці. Але в багатьох інших випадках інновація може створити потребу. Як правило, така послідовність подій характерна для споживачів інновацій, наприклад моди або електроніки. Ми дізнаємося про продукт широкого вжитку, він нас приваблює дизайном або функціоналом, а тоді ми вже вважаємо, що нам без нього не обійтися.

Взаємодія при цьому може бути безпосередньою, так і каталітичною, тобто через третіх осіб, а також через ЗМІ, соціальні мережі тощо.

Інтернет, подібно до ЗМІ, дає змогу одній людині вступати в односторонній зв'язок з великою аудиторією. В свою чергу, електронна пошта більше схожа на міжособистісне спілкування, бо вона має індивідуальний характер.

Дифузія через Інтернет надзвичайно прискорює процес впровадження інновацій. Інтернет прискорює процеси поширення інновацій, про що інколи можуть свідчити

Інтернет-віруси, які за день-два здатні обійти земну кулю [27].

Згідно Statista.com, найпопулярніша соцмережа у світі - Facebook, який наразі налічує майже 2,5 мільярда активних користувачів на місяць. Додаток для обміну фотографіями Instagram - 1 мільярд.

Найпопулярніші соціальні мережі в світі за кількістю активних користувачів (в мільйонах) наведено на рис. 2.



Рисунок 2. Найпопулярніші соціальні мережі в світі за кількістю активних користувачів станом на квітень 2020 року

Джерело: побудовано авторами на підставі [28]

Згідно Statista.com найбільш популярною соціальною мережею в Україні був Facebook, яким регулярно користуються 44 відсотки учасників опитування. Instagram посів друге місце з часткою 18 відсотків, а 13% респондентів взагалі не користувалися соціальними мережами.

Проведене соціальне опитування з охватом 19 мільйонної аудиторії дозволило отримати відповідь на питання "Якими соціальними мережами Ви регулярно користуєтеся?", результати якого наведено на рис. 3.

Рисунок 3. Відповідь на питання "Якими соціальними мережами Ви регулярно користуєтеся?"

Джерело: побудовано авторами на підставі [28]

Слід зауважити, що для реклами інноваційних продуктів можливо використання соціальних мереж на кшталт Facebook, однак для пошуку інвесторів більш доцільно застосування цільових платформ, зокрема Kickstarter [29], GoFundMe [30], Indiegogo [31], Habr [32], Reddit [33], що безпосередньо передбачені для пошуку фінансування та реалізації наукових, творчих проєктів, а також цільових каналів з поширення інновацій в Telegram.

Також, слід зауважити, що люди по-різному сприймають інформацію та піддаються її впливу. Ефективність дифузії інновацій багато в чому залежить від того, наскільки підрозділи підприємства готові до прийняття інновації. Також проблема дифузії інновацій на підприємстві пов'язана з формуванням довірчих відносин між співробітниками, які за своєю суттю є соціальним механізмом даного процесу.

Масштаб поширення інновації (її дифузії) залежить від її виду, затребуваності у споживачів. Швидкість адаптації до інновацій впливає на розвиток підприємства і їх конкурентоспроможність [34].

Дифузія інновацій має ряд негативних аспектів:

- - повільна дифузія сприяє згортанню виробництва новації, створює загрозу відмови від упровадження, тому що попит на інновації досить рухливий, оскільки на його величину і динаміку впливають фактори економічного, соціального і технологічного характеру;

- - впровадження інновацій в обсязі, більшому, ніж підприємство здатне прийняти, призводить до зростання непродуктивних витрат;

- - достатня кількість ризиків (серед них неправильно вибраний ринок розповсюдження інновації, характеристика інновації не відповідає очікуванням споживачів).

Лісовська Л.С. визначає взаємодію з питань інновацій як сукупність відносин суб'єктів інноваційної діяльності спільного виконання робіт щодо створення, освоєння, використання та поширення інновацій, спрямованих на підвищення продуктивності реалізації нових ідей інноваційного процесу. Протікання взаємодії супроводжується зміною стану етапів інноваційного процесу у просторі і часі, через постійне узгодження умов та форм співпраці і частки кожного учасника у ресурсному забезпеченні діяльності та очікуваних економічних результатах від впровадження протягом життєвого циклу інновацій. Сутність взаємодії проявляється у тому, що суб'єкти погоджено взаємно діють у процесах управління інноваційною діяльністю, індивідуальний результат кожного з них впливає на поведінку іншого учасника зокрема та інноваційного процесу загалом. Такі активні відносини змінюють динамічний результат інновацій, утворюють єдине ціле, взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем [5].

Під час реалізації суб'єктами господарювання різних етапів інноваційного процесу виникають певні бар'єри, перешкоди цих процесів. Через економічну кризу і дефіцит бюджетів внаслідок локдаунів в найближчі роки можуть різко скоротитися державні і приватні витрати на дослідження та інновації. Нажаль в сучасних умовах більшість загроз носять вже не локальний характер, а стають глобальними. В таких умовах основна проблема майбутнього господарського зростання буде складатися не стільки у зростаючій потребі у коштах на фінансування нових інвестицій в інновації, скільки у необхідності резервування капіталу з метою забезпечення тих нагальних потреб, які будуть викликані ризиками.

Така ситуація може завдати серйозної шкоди дифузії інновацій, в той час, як саме інновації необхідні не тільки для боротьби з пандемією, а й для боротьби з іншими глобальними викликами, в першу чергу, зі зміною клімату, військовими агресіями, кібератаками з метою переходу до більш сталого інноваційного майбутнього.

При цьому аналіз статистичних даних показує, що рівень інноваційного розвитку України й так суттєво поступається країнам ЄС. За даними Європейського інноваційного табло (European innovation scoreboard - EIS) Зведений індекс інновацій в Україні впродовж 2012-2019 р. суттєво нижчий за інші країни Європи (табл. 1).



Зведений індекс інновацій у країнах Європи у 2012-2019 рр.

Джерело: побудовано авторами на підставі [35], [36] Таблиця 1

Країни	2012	2013	2014	Значення за роками 2015 2016	2017	2018	2019
ЄС	0,466	0,469	0,462	0,468	0,478	0,487	0,498	0,507
Бельгія	0,557	0,558	0,560	0,557	0,567	0,583	0,610	0,615
Болгарія	0,197	0,207	0,215	0,214	0,222	0,223	0,227	0,230
Чехія	0,388	0,391	0,392	0,401	0,395	0,406	0,423	0,427
Данія	0,674	0,683	0,673	0,667	0,657	0,668	0,669	0,682
Німеччина	0,610	0,610	0,586	0,585	0,584	0,592	0,604	0,608
Естонія	0,432	0,435	0,411	0,418	0,378	0,389	0,493	0,502
Ірландія	0,522	0,511	0,514	0,527	0,567	0,564	0,565	0,568
Греція	0,293	0,300	0,302	0,308	0,327	0,334	0,384	0,389
Іспанія	0,364	0,364	0,349	0,344	0,366	0,377	0,402	0,432
Франція	0,502	0,508	0,518	0,523	0,537	0,542	0,534	0,530
Хорватія	0,254	0,256	0,241	0,247	0,247	0,256	0,287	0,298
Італія	0,365	0,371	0,361	0,375	0,360	0,373	0,401	0,420
Кіпр	0,401	0,413	0,383	0,395	0,370	0,381	0,405	0,451
Латвія	0,213	0,212	0,261	0,284	0,267	0,288	0,311	0,320
Литва	0,275	0,275	0,277	0,305	0,362	0,351	0,382	0,404
Люксембург	0,624	0,627	0,602	0,617	0,622	0,607	0,618	0,639
Угорщина	0,302	0,301	0,305	0,306	0,311	0,320	0,330	0,337
Мальта	0,311	0,346	0,399	0,399	0,368	0,398	0,423	0,426
Нідерланди	0,600	0,601	0,594	0,605	0,616	0,620	0,635	0,648
Австрія	0,554	0,561	0,551	0,556	0,580	0,578	0,589	0,596
Польща	0,238	0,246	0,236	0,243	0,252	0,256	0,281	0,299
Португалія	0,390	0,395	0,387	0,389	0,379	0,390	0,464	0,490
Румунія	0,187	0,185	0,142	0,145	0,143	0,154	0,153	0,160
Словенія	0,477	0,480	0,468	0,472	0,460	0,456	0,440	0,431
Словаччина	0,328	0,333	0,313	0,321	0,332	0,318	0,329	0,338
Фінляндія	0,621	0,620	0,606	0,610	0,617	0,629	0,683	0,709
Швеція	0,681	0,686	0,682	0,679	0,686	0,701	0,701	0,713
Ісландія	0,586	0,598	0,601	0,592	0,584	0,593	0,598	0,579
Ізраїль	0,558	0,560	0,560	0,560	0,561	0,563	0,563	0,563
Півн. Македонія	0,157	0,166	0,165	0,176	0,191	0,212	0,209	0,226
Чорногорія	0,197	0,193	0,202	0,198	0,196	0,199	0,196	0,220
Норвегія	0,487	0,487	0,493	0,493	0,577	0,580	0,612	0,611
Сербія	0,251	0,253	0,265	0,269	0,258	0,281	0,291	0,313
Швейцарія	0,732	0,728	0,745	0,748	0,775	0,809	0,819	0,837
Туреччина	0,257	0,260	0,250	0,255	0,251	0,261	0,314	0,316
Україна	0,172	0,163	0,166	0,162	0,164	0,163	0,168	0,167
Об'єднане Королівство	0,533	0,528	0,549	0,561	0,599	0,599	0,607	0,613
ЄС 28	0,472	0,475	0,473	0,479	0,488	0,496	0,512	0,522

До розрахунку Зведеного індексу інновацій включено чотири групи показників, десять інноваційних вимірів та 27 різних показників, що дозволяє порівняти дослідницькі та інноваційні системи країн Європи й оцінити сфери, в яких вони повинні концентрувати свої зусилля, щоб підвищити продуктивність інновацій, а саме:

- "рамкові умови" включають основні зовнішні чинники інноваційної діяльності й три інноваційні аспекти: людські ресурси, привабливі системи досліджень, а також інноваційне середовище;

- -"інвестиції" включають державні та приватні інвестиції в дослідження та інновації та охоплюють два аспекти: фінансування та підтримку, а також інвестиції фірм;

- -"інноваційна активність" охоплює інноваційні зусилля на рівні фірми, згруповані за трьома інноваційними вимірами: новаторами, зв'язками та інтелектуальними активами.

- -"вплив" охоплює вплив інноваційної діяльності компаній на два інноваційні аспекти

- вплив на зайнятість та вплив на торгівлю.

Порівняння зазначених показників для деяких країн Європи наведено в табл. 2 (умовні позначення країн можна побачити в наступній табл. 3). Показники дослідницьких та інноваційних систем країн Європи у 2019 р. наведено у табл. 3, а зміна показників дослідницьких та інноваційних систем країн Європи у 2019 р. порівняно з 2012 р. представлена в табл. 4.

Кількість міжнародних наукових спільних публікацій в Україні у 2019 р. складає 126, у той час як в Бельгії 1944, Ісландії - 3916 публікацій, а в найближчих сусідів України Польщі - 436 публікацій, Угорщині - 608.

Витрати на НДДКР у державному секторі в Україні складають 0,2% ВВП, у той час як в Данії - 1,07%, Швеції та Швейцарії - 0,96, Норвегії - 0,99%, Польщі - 0,4%.

Витрати на НДДКР у бізнес-секторі в Україні складають 0,28% від ВВП, в Австрії - 2,22%, Бельгії - 1,95%, Польщі - 0,8% від ВВП.

Також в Україні значно нижча кількість підприємств, що проводять навчання інформаційно-комунікаційним технологіям (ІКТ) для розвитку або вдосконалення навичок свого персоналу.

Аналіз інноваційної активності показує, що в Україні 10,6% малих та середніх підприємств (МСП) з інноваціями продуктів чи процесів, в Норвегії 55,6% МСП є інноваційно активними, в Нідерландах 48,5% від всіх МСП впроваджують інновації продуктів чи процесів, а Польщі також цей показник невисокий (14,8%), однак дещо вищий ніж в Україні.

Відсоток МСП з маркетинговими або організаційними інноваціями в Україні складає 12,4% від загальної кількості МСП, у той час як в Люксембурзі 52%, Австрії 50,4%. В Польщі цей показник навіть нижче, ніж в Україні.

Аналіз взаємодії суб'єктів господарювання між собою та органами влади можна здійснити шляхом порівняння інноваційних МСП, що співпрацюють з іншими, державно-приватних спільних публікацій та спільного державно приватного фінансування витрат на НДДКР. Так, в Україні 5,4% МСП від загальної кількості МСП взаємодіють з іншими МСП, в той час як в Естонії 24,6%, Ісландії - 22,9%.

Державно-приватні спільні публікації складають в Україні 8,9 на 1 млн населення, а в Швейцарії - 432,4, Ісландії - 296,9, в Польщі - 27,9.

Спільне державно-приватне фінансування витрат на НДДКР в Україні складає лише 0,01% ВВП, хоча в інших країнах цей показник також на низькому рівні.

В Україні джерела фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств показано в табл. 5, у 2019 р. 87,7% до загального обсягу витрат на інновації це власні кошти підприємств.

Джерела фінансування інноваційної діяльності також опосередковано свідчать по взаємодію між різними контрагентами щодо розгляду можливості спільного фінансування інноваційних проектів.

При цьому найбільша частка витрат на НДДКР за даними Всесвітнього інноваційного звіту [37] здійснюється у Обладнання ІКТ та електронне обладнання (23,5%), фармацевтика та біотехнології (18,8%), автомобілі (15,6%), програмне забезпечення та послуги ІКТ (14,4%), промислове машинобудування та транспорт (3,8%), подорожі, відпочинок та особисті товари (3,1%), будівельні та промислові матеріали (2,9%), хімічні речовини (2,7%), загальні промисловість (2,5%), аерокосмічна промисловість та оборона (2,5).

Зайнятість населення України у наукомісткій діяльності складає 12,9% від загальної зайнятості, в Люксембурзі 24,5%, Ісландії - 20%, в Польще менше, ніж в Україні - 10,4%.

Експорт середньої та високотехнологічної продукції складає 26,7 % від загального експорту продукції в Україні, для порівняння в Угорщині 69,6%, Чехії - 68,1, Польщі - 49,4%.

Показники інноваційного розвитку України та деяких країн ЄС у 2019 р., що включені до розрахунку Зведеного індексу інновацій Таблиця 2

	BE	BG	CZ	DK	EE	IT	CY	LU	HU	NL	AT	PL	SI	SE	IS	NO	CH	UA
РАМКОВІ УМОВИ
Людські ресурси
1.1.1 Нові випускники докторантури (на 1 тисячу населення)	2,0	1, 5	1, 7	3, 2	1, 3	1, 4	0, 7	1, 7	1, 0	2, 2	2, 2	0, 5	1, 9	2, 7	1, 3	2, 1	3, 6	1,0
1.1.2 Відсоток населення, яке закінчило повну вищу освіту	47,9	33,0	32,6	45,6	43,2	27,7	59,8	55,1	30,7	48,1	41,6	43,5	42,6	48,0	47,1	48,3	52,6	н/д
1.1.3 Відсоток населення у віці від 25 до 64 років, що здійснює навчання впродовж життя Привабливі системи досліджень	8,5	2,5	8,5	23,5	19,7	8,1	6,7	18,0	6,0	19,1	15,1	5,7	11,4	31,4	21,5	19,7	31,6	н/д
1.2.1 Міжнародні наукові спільні публікації на 1 млн населення 1.2.2 Наукових публікацій серед 10% найбільш цитованих (як відсоток до загальної	1944	319	1085	3203	1827	914	2424	2764	608	2202	1925	436	1580	2700	3916	2720	3713	126
кількості наукових публікацій)	12,8	3,0	5,2	14,1	8,4	11,3	8,9	11,4	5,5	15,1	11,2	4,8	7,7	12,9	12,1	12,1	14,5	1,9
1.2.3 Іноземні докторанти (відсоток до їх загальної кількості)	37,9	6,6	17,0	35,2	14,2	14,9	15,3	85,2	14,7	43,1	30,3	2,2	8,9	35,1	28,6	20,7	55,3	7,0
Інноваційне середовище
1.3.1 Широкосмугове проникнення	31,0	15,0	15,0	62,0	17,0	13,0	17,0	34,0	21,0	35,0	17,0	24,0	22,0	59,0	н/д	30,0	43,6	21,1
1.3.2 Підприємництво, яке керується можливостями	1,6	1,0	2,7	11,1	3,0	3,0	3,1	4,5	2,6	7,0	2,7	5,4	2,4	7,4	10,0	6,3	6,4	н/д
ІНВЕСТИЦІЇ
Фінансування та підтримка 2.1.1 Витрати на НДДКР у державному секторі (% ВВП)	0,80	0,21	0,73	1,07	0,79	0,51	0,28	0,54	0,36	0,72	0,94	0,40	0,49	0,96	0,72	0,99	0,96	0,20
2.1.2 Венчурне вкладання капіталу (% ВВП)	0,139	0,024	0,009	0,153	0,081	0,064	0,175	0,189	0,077	0,179	0,052	0,051	0,003	0,120	н/д	0,101	0,240	0,023
Інвестиції фірм
2.2.1 Витрати на НДДКР у бізнес-секторі (% ВВП)	1,95	0,54	1,19	1,95	0,59	0,86	0,20	0,68	1,16	1,45	2,22	0,80	1,45	2,35	1,30	1,08	2,34	0,28
2.2.2 Інноваційні витрати не на НДДКР (% від обороту)	0,49	0,47	0,74	0,35	1,92	0,69	0,65	0,23	0,91	0,16	0,53	1,11	0,69	0,77	н/д	0,68	2,01	0,55
2.2.3 Підприємства, що проводять навчання ІКТ	36,0	10,0	25,0	31,0	17,0	19,0	31,0	27,0	16,0	26,0	18,0	13,0	28,0	32,0	25,0	44,0	n/a	8,3

ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ Новатори

3.1.1 Малі та середні підприємства (МСП) з інноваціями продуктів чи процесів (як % до

всіх МСП)	47,3	16,3	33,0	33,3	41,4	40,7	28,5	40,4	18,0	48,5	45,0	14,8	25,9	38,3	44,5	55,6	44,8	10,6
3.1.2 МСП з маркетинговими або організаційними інноваціями	45,1	15,7	31,3	39,2	20,4	38,9	27,6	52,0	18,5	31,6	50,4	11,1	27,0	36,3	39,1	54,0	58,4	12,4
3.1.3 МСП, що впроваджують власні інновації Зв'язки	39,8	13,8	30,6	23,6	38,4	38,8	28,2	35,1	14,5	35,0	38,3	12,1	22,4	33,5	н/д	47,9	36,9	18,7
3.2.1 Інноваційні МСП, що співпрацюють з іншими (% до всіх МСП)	22,1	3, 6	12,6	12,9	24,6	5, 7	9, 2	9, 8	5, 9	14,5	22,1	4, 5	12,2	13,2	22,9	21,7	9, 7	5, 4
3.2.2 Державно-приватні спільні публікації на 1 млн населення 3.2.3 Приватне співфінансування державних видатків на НДДКР	131,8	15,3	65,8	293,8	74,7	73,9	99,3	158,0	62,6	184,9	243,1	27,9	131,2	270,1	296,9	231,0	432,4	8,9
(% ВВП) Інтелектуальні активи	0,08	0,01	0,03	0,03	0,03	0,03	0,00	0,01	0,02	0,09	0,05	0,01	0,04	0,04	0,01	0,04	0,09	0,01
3.3.1 Заявки на патент РСТ	2,98	0,50	0,70	5,96	1,53	2,00	0,53	1,66	1,10	4,67	4,60	0,43	2,38	8,65	3,15	2,98	6,68	0,58
3.3.2 Заявки на використання торговельних марок на млрд. ВВП	7,96	9,00	5,35	11,88	22,97	8,70	38,33	30,97	4,27	9,57	13,18	5,34	10,95	10,94	6,94	3,84	18,80	1,83
3.3.3 Проектування програм ВПЛИВ Вплив зайнятості	2,74	5,16	2,30	7,42	4,56	5,71	2,95	7,66	1,06	4,25	6,29	5,09	2,25	4,06	1,41	0,66	6,58	0,05
4.1.1 Зайнятість у наукомісткій діяльності (% до загальної)	15,7	10,2	13,2	15,4	14,1	14,0	17,7	24,5	11,8	17,7	15,0	10,4	13,9	18,8	20,0	15,8	21,7	12,9

Подобные документы

• Інноваційна активність підприємницьких структур в умовах інтернаціоналізації української економіки

  Сутність інновацій, інноваційного процесу та інноваційного менеджменту. Чинники активізації інноваційної діяльності підприємства. Інноваційна активність промислових підприємств України. Пропозиції щодо активізації інноваційного процесу в Україні.
  
  реферат [41,7 K], добавлен 19.08.2010
  

• Оцінка ефективності інноваційного проекту (на прикладі підприємств текстильної промисловості)

  Визначення основних етапів інноваційного процесу. Дослідження ефективності інноваційного проекту на підприємстві текстильної промисловості. Розрахунок показників чистого дисконтованого доходу, індексу рентабельності та терміну окупності інвестицій.
  
  курсовая работа [242,7 K], добавлен 04.06.2014
  

• Шляхи покращення інноваційного типу розвитку

  Методологічні основи дослідження формування інноваційного розвитку й підприємництва. Значення інноваційного розвитку, суть інноваційних структур. Аналіз обсягу реалізації нафтопродуктів на "Лукойл", напрямки покращення інноваційного типу розвитку.
  
  курсовая работа [477,0 K], добавлен 20.10.2012
  

• Аналіз інноваційного потенціалу промислового підприємства

  Теоретичні засади оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Сутність та види інновацій на підприємстві. Структура інноваційного потенціалу підприємства. Методики оцінювання інноваційного потенціалу ХДЗ "Палада", стан та шляхи його підвищення.
  
  дипломная работа [511,2 K], добавлен 10.06.2010
  

• Основні засади інноваційного розвитку

  Становлення та розвиток теорії інновації. Загальна характеристика та структура інноваційного процесу. Місце та роль інновацій у системі господарювання. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності. Система класифікації інновацій та її життєвий цикл.
  
  лекция [32,6 K], добавлен 21.02.2010
  

• Розроблення пропозицій щодо оцінки інноваційного потенціалу на ДП ХЕМЗ

  Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу. Фінансовий та техніко-економічний аналіз ДП ХЕМЗ. Проблематика інноваційного потенціалу, розроблення пропозицій щодо його оцінки. Багатофакторний аналіз показників, які застосовуються для оцінки.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 27.06.2012
  

• Прийняття рішень в інноваційній діяльності

  Сутність інноваційного рішення в діяльності сучасного підприємства. Характеристика та аналіз фінансово-економічних показників ПАТ "Житомирський маслозавод". Пропозиції щодо вдосконалення процесу прийняття рішень в інноваційній діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [362,1 K], добавлен 16.02.2014
  

• Інноваційний потенціал промисловості України

  Теоретичні аспекти інноваційного потенціалу промисловості. Сучасний стан інноваційного потенціалу промисловості України. Проблеми впровадження інновацій на підприємствах, шляхи їх вирішення. Формування механізму використання інноваційного потенціалу.
  
  курсовая работа [84,4 K], добавлен 06.03.2014
  

• Розвиток інноваційного підприємництва в умовах ринкової економіки

  Багатокритеріальна класифікація інновацій. Впровадження прогресивних технологічних процесів у промисловості України в 1991-2009 роках. Нормативно-правове регулювання та фінансово-економічне забезпечення регулювання інноваційного підприємництва в країні.
  
  автореферат [1,4 M], добавлен 14.03.2013
  

• Інноваційний розвиток в промисловості України

  Оцінка інноваційного розвитку в промисловості України. Аналіз сучасного стану інноваційного розвитку за різними галузями промисловості та регіонами. Основні проблеми і їх актуальність на сьогоднішній день, перспективні напрямки інноваційного розвитку.
  
  научная работа [49,8 K], добавлен 16.12.2014
  

• Удосконалення напрямів інноваційного розвитку дослідних підприємств як важливого складника забезпечення трансформаційних процесів

  Склад та класифікація основних чинників, що стримують інноваційний розвиток. Загальні умови і напрями забезпечення розвитку дослідних підприємств, характерні для глобалізації економіки. Доцільність формування інноваційного кластера дослідних підприємств.
  
  статья [296,4 K], добавлен 11.09.2017
  

• Оцінка бізнес-плану інноваційного проекту ПП "Офіс-2000"

  Сутність та призначення бізнес-планування інноваційного проекту, його інформаційне забезпечення. Короткий опис та оцінка конкурентоспроможності інноваційного проекту ПП "Офіс-2000". Вдосконалення бізнес-планування з використанням комп’ютерних технологій.
  
  курсовая работа [2,1 M], добавлен 11.01.2014
  

• Орієнтири інноваційного розвитку сільських територій України в умовах трансформації економіки

  Окреслено основні проблеми інноваційної діяльності на сільських територіях. Визначено об'єктивну необхідність пріоритетності переводу аграрної економіки на інноваційні засади. Розроблено основні орієнтири інноваційного розвитку сільських територій.
  
  статья [75,5 K], добавлен 11.09.2017
  

• Інноваційна діяльність в роботі підприємницької структури

  Специфіка інноваційної діяльності, проектно-конструкторські та виробничо-господарські роботи по створенню та освоєнню нових товарів і технологій їх виготовлення. Виробничий, фінансовий та комерційний бізнес, характеристика фаз інноваційного процесу.
  
  контрольная работа [32,0 K], добавлен 11.11.2010
  

• Механізм взаємодії попиту і пропозиції в системі ринкової економіки

  Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців. Побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету. Вибір оптимальної комбінації виробничих ресурсів при заданих цінах.
  
  курсовая работа [701,6 K], добавлен 07.06.2014
  

• Проблеми інноваційного розвитку української економіки

  Оцінка впливу глобалізаційних чинників на національні економіки країн світу. Зміст стратегій нарощування, перенесення та запозичення як основних варіантів інноваційного розвитку України. Напрямки активізації наукової та дослідницької роботи країни.
  
  реферат [450,5 K], добавлен 26.11.2010
  

• Теорія творчого руйнування та інноваційного розвитку Й. Шумпетера

  Характеристика поглядів на теорію підприємництва австро-американського економіста Й. Шумпетера, який вбачав підприємницьку діяльність у здійсненні нових комбінацій факторів виробництва чи обігу, а також у різноманітних процесах інноваційного розвитку.
  
  реферат [25,4 K], добавлен 01.11.2011
  

• Економічні показники будівлі

  Розрахунок вартості будівлі, етапи даного процесу та головні параметри, що його визначають. Баланс робочого часу одного робітника на рік. Розрахунок чисельності та фонду оплати праці. Визначення собівартості продукції, техніко-економічних показників.
  
  контрольная работа [39,5 K], добавлен 02.10.2014
  

• Економічна політика України за умов переходу до інноваційної моделі розвитку

  Основні напрями інноваційного розвитку у світі. Інноваційні ознаки сучасної економіки. Сутність економіки інновацій, їх класифікація та інноваційні пріоритети українських підприємств. Проблеми створення передумов для інноваційного розвитку в Україні.
  
  реферат [706,2 K], добавлен 13.05.2012
  

• Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

  Комплексне дослідження процесів формування і функціонування системи соціально-трудових стосунків в сучасних економічних умовах. Оцінка і аналіз теоретичних, методичних і прикладних принципів формування, розвитку і регулювання соціально-трудових відносин.
  
  реферат [71,3 K], добавлен 09.10.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам