Еколого-економічна звітність як індикатор стану лісогосподарського землекористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-економічна звітність як індикатор стану лісогосподарського землекористування

ECOLOGICAL AND ECONOMIC REPORTING AS AN INDICATOR OF THE STATE OF FORESTRY LAND USE

Orest Furdychko1, Oksana Drebot1, Nina Palianychko1, Stepan Dankevych1, Yoshihiko Okabe2

1 Institute of Agroecology and Nature Management of NAAS

2Kobe Gaquin University 1 Ukraine 2Japan

Purpose. The purpose of the article is to provide a theoretical and methodological justification of the completeness, accessibility and transparency of indicators of environmental and economic reporting of forestry enterprises as an indicator of the state of forestry land use in the context of sustainable development (on the example of Male Polissya of Ukraine); to find out the causal relationships between individual indicators that characterize the course of certain processes in forestry. звітність лісогосподарський землекористування

Звітність «має формувати збалансовану і аргументовану картину результатів роботи організації стосовно до цілей сталого розвитку (враховуючи як позитивний, так і негативний аспекти)» [20]. Звітність - основний метод забезпечення користувачів актуальною й неупередженою інформацією не лише про «господарсько- фінансовий стан підприємства, але і про виконання підприємницьких зобов'язань перед соціальним і екологічним середовищем» [4, с. 130]. За дослідженнями О. М. Баришнікової, «звітність сталого розвитку є новим механізмом оприлюднення інформації про господарську діяльність, що дозволяє приймати ... рішення, які мають не лише економічний, але й соціальний та екологічний характер і враховують ризики як внутрішнього, так і зовнішнього середовища» [11, с. 63], а також допомагає узгоджувати нефінансові аспекти сталості з фінансовими показниками [21]. Концепція збалансованої системи показників, розроблена в 1992 р. Робертом Капланом і Девідом Нортоном, поєднує в собі фінансові та нефінансові параметри відповідно до стратегії організації і передбачає формування певним чином упорядкованих показників за такими основними напрямами: фінанси, відносини з клієнтами, внутрішні бізнес-процеси, навчання та розвиток персоналу. «Разом із тим надзвичайно важливим є формування збалансованої системи показників для надання інформації підприємствами лісового господарства про:

- дотримання стандартів під час виробництва та реалізації продукції;

- здійснення заходів із запобігання негативному впливу на довкілля;

- оцінки екологічних факторів для екологічного моніторингу фізичних та грошових потоків, пов'язаних із використанням природних ресурсів» [10].

Взявши за основу принципи системи збалансованих показників, проведемо аналіз повноти, доступності і прозорості показників звітності лісогосподарських підприємств за економічним, екологічним та соціальними напрямами, включаючи взаємозв'язки окремих показників. Система еколого- економічних показників звітності про використання земель лісогосподарського призначення є надзвичайно важливою, оскільки на підставі об'єктивно існуючого причинно-наслідкового зв'язку між явищами та показниками можна зробити висновки щодо перебігу певних позитивних чи негативних процесів у лісогосподарському землекористуванні. За дослідженнями А. Макаренко [12], одним з шляхів раціонального використання лісових ресурсів та поліпшення управління лісовим господарством є обліково-аналітичне забезпечення, яке об'єднує такі елементи, як інформація, облік і аналіз. Як зазначає Ю. Ю. Туниця [6, 23], «економічна політика держави повинна будуватися на трьох основних складових: екологічній моралі (виховання нової ментальності); екологічній економіці; екологізованому праві. Всі ці три складові (екомораль, екоекономіка, екоправо) мусять бути в центрі уваги всіх державних інституцій і політичних сил». Тому нині в Україні ефективне управління землями лісогосподарського призначення не лише вимагає доступності до фінансово- економічних показників, а також потребує даних про екологічні аспекти діяльності.

У цьому контексті надзвичайно важливою є Глобальна оцінка лісових ресурсів (FAO 2020) [35], для якої характерний цілісний підхід, що охоплює всі екологічні показники сталого лісокористування і являє собою всеосяжну, орієнтовану на запити країн оцінку лісових ресурсів світу, управління ними та їх використання. Головна мета проведення глобальних оцінок лісових ресурсів - надання в умовах відкритості надійної і своєчасної інформації про лісові ресурси, у тому числі і землі лісогосподарського призначення, їх стан, управління ними та їх використання для прийняття рішень у національних і міжнародних інтересах. FAO 2020 аналізує стан і тенденції понад 60 пов'язаних з лісами змінних у 236 країнах і територіях. Зокрема, за даними FAO 2020, у всьому світі 424 млн га лісів призначені переважно для збереження біорізноманіття, це становить близько 10 % лісів світу. Водночас 186 млн га лісів відведено для забезпечення соціальних послуг, таких як відпочинок, туризм, освіта, наукові дослідження та збереження об'єктів культурної і духовної спадщини. Практики сталого лісокористування здатні підтримувати або збільшувати накопичення вуглецю в лісах [19]. Проте загальні запаси вуглецю в лісах світу знизилися з 668 Гт в 1990 р. до 662 Гт у 2020 р.; за той же період показник щільності накопичення вуглецю дещо зріс - із 159 до 163 т/га.

За допомогою сталого лісокористування можна запобігати і зменшувати деградацію земель, підтримувати їх продуктивність, забезпечуючи економічно ефективні нагальні і довгострокові вигоди для суспільства, підтримувати ряд цілей сталого розвитку [36]. Хоча вченими [22] виявлено проблеми в досягненні цілей сталого розвитку, втім в Україні, за оцінкою FAO 2020 [35], щорічне зростання показника цілей сталого розвитку «Прогрес у напрямку сталого управління лісами» починаючи з 2015 р., становило 0,07-0,06 % (у 2020 р. порівняно з 2019 р. - на 0,06 %). Частка лісових площ, які мають довгострокові плани управління у 2020 р., становить 89,57 %, за останні п'ять років зазначена частка зросла на 0,93 % (на 0,26 % порівняно з 2019 р.). Також спостерігається позитивна динаміка щільності накопичення вуглецю на землях лісогосподарського призначення з 1990 р. (табл. 1).

Щільність накопичення вуглецю в лісах в Україні, т/га

Джерело: узагальнено авторами на основі [35].

Незважаючи на зростаюче глобальне визнання ролі лісів у міжнародних зусиллях зі скорочення викидів, сьогодні є мало прикладів реальних кроків для створення внутрішніх правових та політичних рамок, за допомогою яких можна було б вимірювати рівень вуглецю в лісах. Ученими [23] обґрунтовано систему сталого управління органічним вуглецем з позицій міждисциплінарного підходу. Важливо зазначити, що використання даних FAO 2020 дасть змогу Україні приймати фактологічно обґрунтовані рішення щодо використання земель лісогосподарського призначення. Науковці [14] зазначають, що вимірювання викидів, викликаних знелісненням, може бути виконано економічно ефективним способом шляхом оцінки площі знеліснення територій між двома точками часу на основі дистанційного зондування та добутку на середній місцевий запас вуглецю на одиницю площі. Тому вважаємо, що в Україні доцільно запровадити оприлюднення суб'єктами господарювання системи екологічних показників, запозичивши досвід FAO 2020. Така деталізація сприятиме формуванню внутрішньої політики збалансованого використання земель лісогосподарського призначення в Україні. Проте недоліком для кінцевих користувачів усіх категорій (особливо для громадськості) є доволі складний доступ до завантаження представлених FAO 2020 даних і метаданих, щоб можна було використовувати прості візуальні уявлення обраних змінних.

Проте ми не розглядаємо вуглецевий моніторинг як єдиний спосіб отримання більш широкої інформації про стан використання земель лісогосподарського призначення. При розширенні набору показників використання лісів за межі встановлених нормативно -правовими актами України не лише вуглець, але й інші важливі показники (наприклад, показники біорізноманіття) можуть бути центральними для концептуалізації збалансованого використання земель лісогосподарського призначення. Таким чином, різноманітність екологічних показників може стати потужним стимулом забезпечення збалансованості лісогосподарського землекористування, переваги і недоліки упровадження яких наведено в табл. 2.

Державне регламентування звітності полягає у встановленні єдиних показників та форм звітності, і єдиних принципів її складання та термінів подання. «Екологічна звітність систематизує інформацію про діяльність підприємства в галузі природокористування та впливу на природне середовище у формах статистичної, податкової, фінансової та нефінансової звітності» [10 ]. За дослідженнями вчених [3; 9], екологічний імператив повинен відображатись у фінансовій звітності, що передбачає її диференціювання, відображення екологічних аспектів діяльності лісогосподарських підприємств, у тому числі витрати на природоохоронні заходи, відповідну трансформацію в бухгалтерському балансі підприємства. Проте зазначений підхід не дає алгоритму комплексного екологічного обліку. Водночас згідно з підходом екобалансів [3; 9], тобто підходом розширення фінансової звітності, реорганізації і розширення обліку, звітність виступає як дієвий інструмент екологічного менеджменту. У свою чергу, послідовність формування облікової інформації на лісогосподарських підприємствах має забезпечувати достовірність показників у звітності з дотриманням методик їх визначення [ 34, с. 112-114].

Набір еколого-економічних показників звітності є надзвичайно значущим, оскільки з використанням звітності здійснюється моніторинг використання земель лісогосподарського призначення, а будь-які негативні зміни можуть мати значні економічні й екологічні наслідки для суспільства, включаючи втрату лісових благ і погіршення якості довкілля. У багатьох міжнародних угодах (наприклад, Міжнародна тропічна організація, Європейський союз, Монреальський процес) представлені показники і критерії для моніторингу практики лісокористування. Проте пошук прийнятного рівня домовленостей щодо непорівняних критеріїв у різних угодах надзвичайно складний [1]. Маючи міцну ресурсну базу, державні лісогосподарські підприємства повинні бути більш підзвітними - цю вимогу можна задовільнити за допомогою публічної звітності. У звіті необхідно подавати результати діяльності організації в більш широкому контексті стійкості (економічні, соціальні та екологічні показники). Звіт повинен відображати позитивні і негативні аспекти роботи, щоб забезпечити обґрунтовану оцінку її ефективності [1].

Таблиця 2

Критерії переваг і недоліків упровадження екологічних показників діяльності лісогосподарських підприємств

Близько 73 % лісових земель України підпорядковані органу управління «Державне агентство лісових ресурсів України». Таким чином, звітність Держлісагентства є інформаційною базою для дослідження взаємозв'язків між статистичними показниками використання земель лісогосподарського призначення (рис. 1-3). Методом кореляційного аналізу досліджено тісноту зв'язку статистичних характеристик показників обсягів фінансування 1 га земель лісогосподарського призначення з рентабельністю діяльності за період 2016-2020 рр. (рис. 1).

Рис. 1. Кореляційне поле та графік кореляційної залежності рентабельності діяльності (%) від фінансування 1 га площі земель лісогосподарського призначення (грн) на землях сфери управління Держлісагентства України

Джерело: сформовано авторами за даними звітності обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України.

Значення коефіцієнта детермінації в середньому за період 2016-2019 рр. становило 0,4726, а в середньому за період 2016-2020 рр. зменшилося до 0,4695. Отже, за весь досліджуваний період частка впливу обсягів фінансування 1 га земель лісогосподарського призначення на значення показників рентабельності діяльності становила 46,95 %, тобто при зростанні першого показника з вірогідністю 46,95 % відбудеться зростання другого. Значення коефіцієнта кореляції г = 0,6852 перевищує його критичний розмір (кількість одиниць сукупності 24), що свідчить про значну щільність зв'язку між компонентами і статистично достовірну (з імовірністю 99 %) залежність між аналізованими показниками.

Зв'язування вуглецю в результаті лісокультурних робіт або природного поновлення лісів відбувається через десятиліття чи століття після початку відновлювальної діяльності [15]. Тому надзвичайно важливим є розуміння динаміки зміни площі лісів та її взаємозв'язку з різними природними і соціально-економічними факторами, що допоможе надати рекомендації для формування політики і стратегій управління лісами та пом'якшення наслідків зміни клімату [16]. Нами досліджено динаміку природного поновлення лісів у розрізі обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства за період 2016-2020 рр. (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка обсягів природного поновлення лісів у розрізі обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України

Джерело: сформовано авторами за даними звітності обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України.

Якщо у 2019 р. порівняно з 2016 р. найбільші відносні й абсолютні показники зростання природного поновлення лісів зафіксовано на території Полісся України, то у 2020 р. спостерігали незначний приріст площ природного поновлення лісів порівняно з 2016 р. лише на території Сумського і Тернопільського управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України. Водночас, незважаючи на значні можливості для створення нових лісових угідь і доведення покажчика лісистості в середньому по Україні до 20 %, у цілому по Держлісагентству України спостерігали негативну динаміку зменшення у 2019 і у 2020 р. порівняно з 2016 р. і площ природного поновлення лісів, і площ створення лісових культур у лісовому фонді (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка обсягів лісокультурних робіт у розрізі обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України

Джерело: сформовано авторами за даними звітності обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України.

У 2019 і 2020 рр. порівняно з 2016 р. зменшилися площі створення лісових культур у лісовому фонді на території майже всіх обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України, крім Волинського, Дніпропетровського та Запорізького. Узявши до уваги таку негативну тенденцію лісокультурних робіт, ми дослідили вплив обсягів фінансових витрат (з розрахунку на 1 га земель лісогосподарського призначення) на відносні обсяги створення лісових культур у лісовому фонді (відсоток від загальної площі) у середньому за період 2016-2020 рр. (рис. 2).

Значення коефіцієнта детермінації за досліджуваний період досягло 0,3067. Отже, частка впливу обсягів фінансування 1 га земель лісогосподарського призначення на обсяги створення лісових культур у лісовому фонді становила 30,67 %, тобто при зростанні першого показника з вірогідністю 30,67 % відбудеться зростання другого. Значення коефіцієнта кореляції г = 0,5538 свідчить про значну щільність зв'язку між компонентами і статистично достовірну залежність між досліджуваними показниками.

Рис. 2. Кореляційне поле та графік кореляційної залежності відносних обсягів створення лісових культур у лісовому фонді (відсоток від загальної площі) від фінансування на 1 га площі земель лісогосподарського призначення (грн) за період 2016-2020 рр. на землях сфери управління Держлісагентства України

Джерело: сформовано авторами за даними звітності обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України.

Інтенсивність зв'язку результатів діяльності держлісгоспів з обсягами створення лісових культур у лісовому фонді за період 2016-2020 рр. наведено на рис. 3. Значення коефіцієнта детермінації за досліджуваний період дорівнювало 0,2117, тобто обсяги створення лісових культур лише на 21,17% залежать від результатів діяльності. Поліпшення економічної результативності діяльності з вірогідністю 21,17 % забезпечить зростання обсягів створення лісових культур в лісовому фонді, решту 78,83 % впливу забезпечують інші фактори. Значення коефіцієнта кореляції г = 0,4601 є помірним і свідчить про статистично достовірну (з імовірністю 95 %) залежність між досліджуваними показниками.

Зміна площ лісових масивів - це процес, що випливає із складної взаємодії багатьох факторів [17]. Міжурядова група експертів зі зміни клімату у своєму звіті зазначає, зокрема, про такі наслідки великомасштабного заліснення, як збільшення цін на продовольство на 80 % до 2050 р. [36]. Як приклад, ученими [15] доведено статистично значущий і позитивний взаємозв'язок між зростанням площ лісів в Австралії та цінами на сільськогосподарську продукцію, що було відповіддю на федеральні стимули для створення лісових насаджень.

Рис. 3. Кореляційне поле та графік кореляційної залежності відносних
обсягів створення лісових культур у лісовому фонді (відсоток від загальної
площі) від рентабельність діяльності (%) за період 2016-2020 рр. на землях
сфери управління Держлісагентства України

Джерело: сформовано авторами за даними звітності обласних управлінь лісового та мисливського господарства Держлісагентства України.

Наведена аналітика опосередковано свідчить про необхідність глибшого дослідження, установлення характеру і тісноти зв'язку між економічними та екологічними показниками використання земель лісогосподарського призначення з метою забезпечення збалансованого їх використання. Адже кількісний вимір ступеня впливу окремих факторів та їх сукупності на рівень певних показників допоможе розрахувати екологічні зміни лісогосподарського землекористування під час планування економічних показників і провести об'єктивну оцінку результатів діяльності на землях лісогосподарського призначення. Однак, дослідження взаємозалежностей між економічними та екологічними показниками лісогосподарського землекористування, їх усебічний аналіз виконати досить складно без наявності відповідних показників у звітності, що потребує дослідження та вдосконалення структури і показників звітності.

Упровадження практики країн ЄС стосовно показників звітності лісогосподарських підприємств, які відображатимуть їх вплив на екологічний стан земель лісогосподарського призначення, має надзвичайно важливе значення у виконанні Україною взятих зобов'язань із захисту довкілля. Водночас «українське законодавство не може бути прикладом наявності нормативних актів з регулювання облікової діяльності в галузі екології, що потребують відображення у фінансовій звітності. Змістовна інформація про природоохоронну діяльність міститься тільки у державній статистичній звітності, яка є додатком до фінансової звітності» [4, с. 218].

В Україні національні стандарти бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності відповідають міжнародним стандартам, що забезпечило подальшу стандартизацію фінансової звітності, тому фінансова частина звітів лісгоспів досить докладна і порівняна. До того ж у 2019 р. в Україні відбувся запуск потужного онлайн-сервісу ProZvit - єдиної бази автоматизованого збору, аналізу та зведення фінансових звітів, а також фінансових планів державних підприємств в електронному вигляді [37]. Ця ініціатива спростила процедуру збору й аналізу звітності держпідприємств, її узагальнення, а також зробила зручним для громадськості використання агрегованої фінансової інформації державних підприємств. Сьогодні теорія бухгалтерського обліку відстає від практики, оскільки соціальний та економічний розвиток вимагає негайної реакції на зміни в навколишньому середовищі [24]. Зазначене потребує врахування екологічних та соціальних аспектів у практиці бухгалтерського обліку українського лісового господарства [25]. Учені зауважують [1], що для порівняння ефективності діяльності різних лісогосподарських підприємств потрібним є застосування відносних результативних показників, якими можуть бути прибуток на одиницю площі, на кубічний метр заготовленої деревини, на штатну одиницю тощо. Ми пропонуємо в доповнення до абсолютних показників застосовувати відносні показники на 1 га земель лісогосподарського призначення, що дає змогу з'ясувати кореляційні зв'язки між статистичними характеристиками екологічних і економічних показників використання земель лісогосподарського призначення (рис. 2, 3).

Інформаційною платформою стану землекористування є моніторинг земельних відносин в Україні [38], яким охоплено 65 показників, що поєднують дані стосовно стану управління земельними ресурсами, у тому числі землями лісогосподарського призначення. Показники моніторингу земельних відносин забезпечують основу для розвитку системи лісового кадастру, обліку лісових екосистем. Учені [26] акцентують увагу на необхідності уніфікованого еколого-меліоративного моніторингу відповідно до європейських підходів. Використання інформаційної бази дистанційного зондування землі, лісовпорядкування, проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, схем формування екомережі забезпечить установлення кількісних і якісних показників стану лісових земель, потрібних для ведення Державного лісового кадастру. З огляду на викладене особливої актуальності набуває інвентаризація земель лісогосподарського призначення, оскільки документацію лісового кадастру ведуть на основі даних інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами. Наявність даних про суб'єктів земельних лісогосподарських відносин і екологічний стан земель лісогосподарського призначення забезпечить громадський вплив та посилення відповідальності користувачів за екологічні порушення. Також, на нашу думку, вагомим ефектом від проведення інвентаризації лісових земель буде можливість виявлення тенденцій щодо зміни показників обсягів накопичення вуглецю в лісах.

Проведення комплексного, усебічного, різнорівневого аналізу різних груп показників використання земель лісогосподарського призначення дозволить дослідити їх взаємовпливи, спрогнозувати наслідки лісогосподарського землекористування з метою забезпечення його збалансованості. Тому складовими блоками публічної еколого-економічної звітності суб'єктів лісогосподарської діяльності мають бути: економічний - свідчить про значущість лісових земель як матеріально-природного блага; екологічний - включає кількісні та якісні характеристики фізичних властивостей земель лісогосподарського призначення, лісових екосистем; соціальний - свідчить про соціальну відповідність результатів лісогосподарської діяльності.

За дослідженнями науковців [1] зацікавленість суспільства у вирішенні екологічних проблем позитивно впливає на стратегічні рішення суб'єктів лісогосподарської діяльності щодо оприлюднення інформації. Для вирішення ключових проблем сталості в галузі лісового господарства надзвичайно важливим є доступ громадськості [27] до показників стану використання земель лісогосподарського призначення, що посилює потребу в поглибленому аналізі системи показників лісогосподарського землекористування. В Україні запроваджено новий дозвільний документ - висновок з оцінки впливу на довкілля, передбачено гласність такої оцінки, оприлюднення та громадське обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. Міністерство енергетики та захисту довкілля України у 2020 р. затвердило Методичні рекомендації з розробки звіту з оцінки впливу на довкілля в галузі лісового господарства [ 39], що надало громадськості інструмент контролю та моніторингу використання земель лісогосподарського призначення. Структурну схему інформаційного доступу громадськості до еколого-економічних показників використання земель лісогосподарського призначення наведено на рис. 4.

Інформація, що стосується впливу на довкілля, використання природних ресурсів, зокрема земель лісогосподарського призначення, має бути відкритою, і доступ до неї не може бути обмеженим. Крім того, комунікація з громадськістю через оприлюднення звітності або оцінку зроблять її більш привабливою для зацікавлених осіб. До методів трансформації економічних інструментів в інструменти екополітики, за дослідженнями І. М. Синякевича [7], належить застосування системи показників для оцінки використання навколишнього середовища і природних ресурсів. Повідомлення про планову діяльність лісогосподарських підприємств, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, публікують у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля [40]. Вплив на землі лісогосподарського призначення оцінюють через такі екологічні показники, як величина і масштаби ерозії або інших процесів деградації земель та ґрунтів після суцільних і поступових рубок (наприклад, з рубками можуть бути пов'язані підтоплення, висушування або розвіювання), оцінку втрат біорізноманіття тощо (табл. 5). Значущість впливу оцінюють на основі оцінок інтенсивності, територіального масштабу і тривалості впливу.

У дослідженні [1] зазначено, що звіти, як друковані, так і онлайн, є кращим способом спілкування зацікавлених сторін, незважаючи на різноманітність варіантів комунікації: веб-сайти, реклама, корпоративні звіти, засоби масової інформації тощо. На території регіону Малого Полісся України основними суб'єктами лісогосподарської діяльності є такі підприємства: державні - ДП «Бродівське лісове господарство», ДП «Буське лісове господарство», ДП «Жовківське лісове господарство», ДП «Рава-Руське лісове господарство», ДП «Радехівське лісомисливське господарство»; комунальні - Бродівське дочірнє ЛГП «Гальсільліс», Буське дочірнє ЛГП «Галсільліс», Жовківське дочірнє ЛГП «Галсільліс», Радехівське дочірнє ЛГП «Галсільліс».

Рис. 4. Структурна схема інформаційного доступу громадськості до еколого-економічних показників використання земель лісогосподарського призначення

Джерело: розроблено авторами.

Таблиця 5

Показники оцінки впливу на довкілля в галузі лісового господарства

Джерело: узагальнено авторами на основі [8; 39].

Передбачається, що інформація, подана у звітах, чесно відображає діяльність підприємства. Аналіз доступності еколого-економічних показників звітів лісогосподарських підприємств Малого Полісся України проведено шляхом дослідження сайтів підприємств, сайтів органів управління (Державного агентства лісових ресурсів [41], Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»), онлайн- сервісу ProZvit [37], Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля [40]. Аналіз набору еколого-економічн...