Пріоритети фінансування науково-технічної діяльності в Україні з боку підприємницького сектору

Питомі витрати в організаціях Концерну в період спостереження були найбільшими в Україні: у 2018 році вони сягнули максимуму в 53,61 млн грн, що в 21,4 рази перевищило рівень наукової системи, набагато відірвавшись від показників решти відомств. Навіть на початку функціонування Концерну в 2012 році вони складали 6,99 млн грн і перевищували середній рівень в 2,45 рази. Проте згадаємо й негативну тенденцію до скорочення кількості науково-технічних структур у Концерні: якщо в 2013 році їх було 28, то через п'ять років - лише 20. Принциповим моментом є те, що йдеться про організації, які в звітності виступають виконавцями ДР за основним профілем своєї діяльності. Тобто спорадичне виконання розробок авіа-, танкоремонтними та іншими подібними підприємствами - а зараз це поширена практика - залишається поза обліковими фільтрами державної статистики, що зменшує величину реального обсягу витрат на виконання організаціями науково-технічних робіт оборонного призначення. З іншого боку, НТК «Антонов» відсутній як респондент в статистиці інноваційної діяльності - через його включення до розділу №72.19 «Дослідження й експериментальні розробки в сфері інших природничих і технічних наук» згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (редакції 2010 року). За формальною ознакою НТК оминає зв'язок з промисловістю, хоча за фактичною спрямованістю робіт він має знаходитись в складі її розділу №30.30 «Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування».

Кошти бізнес-сектору для НТД Концерну є однозначно важливими, а в окремі роки й визначальними, причому не тільки порівняно з надходженнями від інших суб'єктів, а й у сукупності: так, у 2016 році частка бізнес- сектору в сукупній ресурсній базі Концерну дорівнювала 56,0%, тобто це джерело було домінантним. Скорочення частки до 39,6% у 2018 році стало наслідком чергового «сплеску» іноземного фінансування військових розробок - вже циклічного явища для науково-технічної сфери України в ХХІ ст. [3]. Сумарна частка фінансування НТД в НТК «Антонов» з іноземних, власних та бізнесових джерел досягла в 2016 році 91,83%. Це піднімає риторичне питання: в чому полягає практичний сенс статусу Концерну як державного підприємства окрім обставин правового режиму державної форми власності, коли в умовах довготривалого військового конфлікту підтримка ДР з боку державного бюджету, включаючи кошти від організацій державного сектору, не перевершує десятої частини його ресурсної бази (у 2018 році - 9,09%)? Навіть з усіма застереженнями щодо паралельного розроблення підприємствами Концерну низки видів продукції подвійного призначення та субпідрядних схем виконання робіт з обліковими похибками у кваліфікації джерел коштів. Для порівняння: у політично стабільному 2013 році сукупна частка трьох вищезгаданих джерел дорівнювала 89,76%, тобто була меншою, а в 2012 році, коли в складі Концерну почала створюватись мережа підпорядкованих науково-технічних організацій, - 84,63%. Виникають певні історичні асоціації з діяльністю британських компаній - Ост-Індійської та компанії Гудзонової затоки, інших приватних колоніальних утворень, які на заморських територіях окрім суто торговельної де- факто здійснювали й функції уряду материнської держави, тобто являли собою державно-приватне партнерство особливого типу.

Другорядні реципієнти бізнес-фінансування у відомчому аспекті

Серед представників другого ешелону відомств-реципієнтів підприємницьких коштів на НТД (рис. 3) виділяється Державне космічне агентство України (ДКА). Різниця в обсягах підприємницького фінансування НТД між ДКА і вищезгаданими відомствами поки що є надто великою, щоб вважати ДКА пріоритетом для бізнесу з точки зору обсягу вкладених ним коштів. Утім ДКА продемонструвало здатність конкурувати з МПП наприкінці його існування та з Державним концерном «Укроборонпром» на початку його діяльності, коли обсяг коштів від бізнес-сектору на НТД, який залучався кожним зі згаданих трьох відомств (ДКА, МПП та «Укроборонпром»), складав 100-150 млн грн. Траєкторія змін підприємницького фінансування НТД в ДКА за весь час спостереження була наближена до параболічної форми, і якщо не зважати на локальний провал 2015 року, то процес стабілізації цього показника в ДКА розпочався вже з 2010 року, а в 2016 році оформився в окрему, хоча й нестійку тенденцію. Сумарне скорочення показника за весь період спостереження склало лише 1,5 раза, а значення 2018 року (200,6 млн грн) виявилось третім після «Укроборонпрому» та сектору незалежних організацій. Після тривалих коливань частки в діапазоні 3,0-5,6%, в 2018 році на ДКА припало 8,43% від загальних інвестицій бізнесу в сферу ДР. Протягом 2016-2018 років витрати на ДР, профінансовані бізнес- сектором, зросли в ДКА втричі, що склало 20,0% від приросту на рівні наукової системи України (це друге місце після «Укроборонпрому»).

У 2018 році ДКА вийшло з третього на друге місце в Україні за рівнем питомих витрат (28,66 млн грн, що для нього є історичним максимумом), а в 2006-2012 роках впевнено посідало перше місце за цим показником.

Проте кількість його науково-технічних організацій суттєво скоротилась (з 18 у 2006 році до семи в 2015 році), стабілізувавшись в останні чотири роки. Криза підприємницького фінансування НТД в ДКА фактично вичерпана, однак слід зазначити, що до його складу входять організації змішаного предметно-дисциплінарного профілю, які працюють не лише на розвиток космічних технологій у вузькому розумінні, а й на суміжні потреби ВПК. Насамперед це стосується Науково-виробничого об'єднання «Павлоградський хімічний завод», Казенного підприємства спеціального приладобудування КБ «Арсенал», ПАТ «Науково-дослідний технологічний інститут приладобудування» та ін. Діяльність ДКА заслуговує на включення до числа пріоритетних для бізнес-сектору.

Рис 3. Фінансування науково-технічної діяльності в Україні з боку бізнесу за обраними відомствами - виконавцями робіт, постійні ціни 2015 року, млн грн

Джерело: розрахунок автора на основі бази даних Державної служби статистики України.

Відомством, де спостерігалася вкрай нерівномірна динаміка обсягу підприємницького фінансування НТД, є Міністерство економічного розвитку України (МЕРТ), де протягом 2013-2015 років цей показник зріс в 29,9 рази, причому лише за один 2013 рік - у 23,3 рази. Аж до 2015 року така ланцюгова зміна у відносному вимірі була рекордною серед усіх органів державної влади. МЕРТ скоротило роботи, пов'язані із супроводом економічних реформ в Україні, і починаючи з 2013 року перетворилось на другу за значущістю після «Укроборонпрому» компактнішу версію МПП. Станом на 2018 рік в його складі було 33 наукових організації, в тому числі такі великі державні підприємства як Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості «Гипрококс», Український інститут по проектуванню металургійних заводів, Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут. Для порівняння, в 2012 році в МЕРТ було лише чотири організації. В 2018 році воно посіло четверте місце серед усіх об'єктів відомчого рівня за обсягом фінансування НТД бізнес-сектором, хоча в 2015 році виходило на третє, з якого пізніше було посунуто ДКА. В 2016-2018 роках відбувся злам тенденції, в результаті чого обсяг вкладень бізнесу в НТД скоротився в 1,53 рази. І це не беручи до уваги трьохразовий провал рівня фінансування в 2017 році проти попереднього року. Питомі витрати в МЕРТ завжди перевершували середню для наукової системи України, в 2013 році вони сягали 29,79 млн грн (це максимальна величина серед усіх відомств того року), але наприкінці часового інтервалу спостереження скоротились до 4,53 млн грн. - переважно внаслідок різкого збільшення кількості підвідомчих організацій при зіставних валових обсягах коштів. Через нестійкість низки показників науково-технологічну діяльність МЕРТ слід вважати не реально, а потенційно пріоритетною для бізнесу.

Ще більш екстремальна динаміка мала місце в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України (МЕВП) (дані за другу половину 2000-х років отримані шляхом інтеграції інформації про його материнські відомства), де в 2016-2018 роках ланцюгові зміни були сорокаразовими (!) у відносному вимірі та з приростом у 260 млн грн - в абсолютному, а їх напрямок послідовно мінявся кожного року. Зіставна амплітуда розкиду відбулась лише в МПП в останні роки його існування. Локальний максимум 2013 року (267,75 млн грн) було повторено у 2017 році (266,43 млн грн), причому після попереднього трирічного скорочення. При виході на максимум перевищувалося як власне значення 2006 року (в 1,33 раза), так і рівень ДКА та МЕРТ у 2015-2017 роках. Якщо взяти до уваги той факт, що наприкінці періоду відомче значення валового обсягу в 6,52 млн грн було найменшим, динаміка стає не тільки екстремальною, а й аномальною - з повною втратою інерційності процесу. Особливістю МЕВП в аспекті виконання ДР за кошти бізнес-сектору є надвисока концентрація коштів у його провідній організації - Українському науково-дослідному інституті природних газів ПАТ «Укргазвидобування». Окрім організаційного скорочення бази МЕВП (з 32 підпорядкованих наукових структур у 2013 році до 8 у 2018 році), у 2016 році згаданий інститут не відзвітував як виконавець ДР, і провал у значеннях був неминучим. В 2017 році провідний інститут, навпаки, пройшов обліковий фільтр як виконавець ДР. Більше того, в цьому ж році інститут отримав майже 180 млн грн від бізнес-сектору в поточних цінах на модернізацію технологічної бази, які були більшою частиною списані на прикладні дослідження. Завдяки такий масштабній підтримці (ПАТ «Укргазвидобування» є дочірньою компанією НАК «Нафтогаз України», яка оперує стратегічними ресурсами) і відбулось перекриття попереднього падіння обсягу. Кошти, що надходять від материнського підприємства, коректніше трактувати як фінансування з власних джерел. Проте тут ми стикаємось з іншою трактовкою - як у разі «Укроборонпрому»: кошти від керівної структури компанії, що належить до бізнес-сектору, інтерпретуються як опосередковані та зовнішні для організації-виконавця, тобто як підприємницькі. Після проведення модернізації власної технологічної бази інститут відійшов від виконання ДР, що й вплинуло на відомче значення.

Сукупний обсяг підприємницького фінансування НТД в Національній академії наук України (НАН України) протягом 2007-2018 років скоротився в 2,94 рази з доволі високої стартової бази в 243,57 млн грн (за цим показником НАН України у 2006 році посідала четверте (!) місце серед усіх відомств країни). На тлі загального негативно-поступального тренду відбулась спроба зміни характеру динаміки, внаслідок чого локальне збільшення обсягу підприємницького фінансування ДР у 2013 році сягнуло 174,53 млн грн. Однак вже через два роки воно впало до історичного мінімуму, а в 2016- 2018 роки після незначного зростання стабілізувалось у діапазоні 80- 85 млн грн. Найбільша частка сукупних коштів бізнесу на ДР припадала на НАН України в 2013 році (5,55%), а вже через три роки вона впала до мінімуму (3,29%) та у подальшому відчутно не змінилась (3,48% у 2018 році). Тобто для підприємницьких кіл активність установ НАН України аж ніяк не є визначальною, хоча сама Академія зацікавлена в інвестиціях з цього джерела. У 2015 році сім її організацій спромоглись отримати від бізнесу 17,07 млн грн на проведення фундаментальних досліджень, десять - 7,95 млн грн на прикладні дослідження та тридцять три - 39,23 млн грн на розробки. При цьому на першу десятку лідерів за всіма типами робіт припало 60,7% від сукупного обсягу підприємницьких коштів на ДР в НАН України. Це не екстремальна форма розподілу (яка мала місце в аспекті фінансування з власних джерел), але 122 установи та підприємства НАН України надходжень від бізнесу того року не мали взагалі. Серед провідних реципієнтів підприємницьких коштів - Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця, Фізико-технологічний інститут металів та сплавів, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, Інститут сцинтиляційних матеріалів, Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова, Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, Інститут геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова з дочірнім СКТБ, СКТБ Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка та Інститут археології НАН України, профіль діяльності якого дещо випадає із переважно технічної спрямованості групи лідерів. Питомі витрати в НАН України протягом 2006-2018 років коливались в діапазоні 17,7-32,4% від середніх величин на рівні наукової системи, тобто про пріоритетність на рівні системи говорити неможливо. До того ж питомі витрати в НАН України у 2018 році були 2,6 рази нижче, ніж у 2006 році. Навіть врахування реальної кількості реципієнтів у 2015 році дає нам величину в 1,05 млн грн, що вкрай мало (в 50 разів менше, ніж в «Укроборонпромі»).

Подібною до НАН України є динаміка фінансування НТД бізнес-сектором в Міністерстві освіти та науки України (МОН), однак з двома локальними максимумами в 2007 та 2013 роках. З 2007 по 2018 рік обсяг фінансування скоротився в 2,6 рази до 75,39 млн грн, причому другий максимум був результатом трьохрічного поступального зростання, а протягом чотирьох останніх років спостереження обсяг вкладень тримається у порівняно вузькому діапазоні 75-80 млн грн. Тобто процеси мають внутрішню здатність до стабілізації. Попри цю обставину, в 2016 році частка організацій МОН в загальному обсязі коштів бізнесу на НТД виявилась історично мінімальною (2,74%), хоча цей факт не слід перебільшувати через регулярні флуктуації обсягу фінансування НТД бізнес-сектором на рівні наукової системи. Провідними реципієнтами коштів із цього джерела були такі великі заклади вищої освіти як Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Криворізький національний університет, які у 2015 році втрьох акумулювали 30,33% від сукупного обсягу вкладень бізнесу в ДР. Втім 59 наукових установ МОН з 131, які в 2015 році виконували ДР, коштів бізнесу взагалі не мали, хоча такий стан був кращим, ніж у НАН України, де їх не отримували дві третини облікових одиниць.

З іншого боку, і для самого МОН підприємницьке фінансування важить небагато, забезпечуючи 12,6% від обсягу його ресурсної бази в 2018 році. Для кращого усвідомлення цього факту наведемо приклади відомств з виразно підвищеною часткою коштів бізнесу. Це Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (неочікувано, але 100%), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (також 100%), Секретаріат Кабінету Міністрів України (57,7%), Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України (50,5%), Державне агентство резерву України (48,4%). Стосовно діяльності Кабінету Міністрів України слід мати на увазі, що чиновники науково-технічні роботи самотужки не виконують - їх здійснюють підпорядковані органу державної влади наукові організації (так само як і в разі обласних і міських рад та державних адміністрацій).

Питомі витрати в МОН коливались в діапазоні 22,4-39,4% від середніх величин на рівні наукової системи, і навіть врахування реальної кількості реципієнтів підприємницьких коштів у 2015 році дає дуже помірну їх величину в 1,11 млн грн. В динаміці питомі витрати також мають тенденцію до скорочення (значення 2006 року в 2,34 рази вище, ніж 2018 року). Тобто в організаціях МОН фактично відтворюється становище в НАН України у дещо поліпшеному варіанті, хоча з тими ж самими висновками щодо статусу пріоритетності.

В Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України (МРР) реалізувався погіршений варіант МОН за формою та інтенсивністю динаміки. Різке падіння обсягу в 2009-2015 роках (яке тимчасово гальмувалось у 2007-2008 та 2013-2014 роках) вдалось лише пригальмувати: рівень 2018 року в 30,62 млн грн був у шість разів нижче, ніж у 2008 році. Хоча питомі витрати в МРР, окрім 2012 року, протягом усього періоду спостереження перевершували відповідний показник для наукової системи, після серії хаотичних коливань в останні три роки спостереження питомі витрати в МРР і науковій системі майже зрівнялися. Підстав для отримання пріоритетного статусу об'єкт не має, так само як і Міністерство інфраструктури України, динаміка якого повторює МРР.

В організаціях Міністерства охорони здоров'я України (МОЗ) в 2010- 2015 роках відбувалося поступальне скорочення коштів бізнесу з 110,3 (це максимальне значення обсягу, яке того року забезпечило МОЗ п'яте місце серед усіх відомств) до 44,9 млн грн, але в подальшому їх обсяг неочікувано зріс у 1,6 рази. Така траєкторія (рис. 4) відрізняє МОЗ від низки відомств з вираженою імпульсною («рваною») формою динаміки, таких як МЕРТ і МЕВП, і є віддалено подібною до тієї, яку має ДКА. Наукові організації МОЗ мають відчутну залежність від підприємницьких коштів, адже в 2018 році році їх частка в сукупному обсязі фінансування ДР склала 46,04%. Позитивним моментом є порівняно незначне зменшення кількості організацій: з 42 в 2006 році до 33 в 2014 році, а в останні роки спостереження їх кількість зросла до 36. Але цим можна пояснити й помірний рівень питомих витрат, який завжди поступався середньому в науковій системі, тому вести мову про фактичну пріоритетність об'єкта поки що не можна.

В Національній академії медичних наук України (НАМН) фінансування ДР бізнес-сектором у 2006-2013 роках коливалось у порівняно вузькому діапазоні 70-80 млн грн, але в подальші роки спостереження після просадки увійшло в інтервал значень 32-40 млн грн. Попри низькі величини, зазначимо, що форма динаміки в НАМН є більш пластичною, ніж у всіх загаданих відомствах, хоча й має тренд до скорочення. Питомі витрати в НАМН завжди поступалась середньому рівню, а в останні роки спостереження - в 2,0-2,5 рази. Однак частка коштів бізнесу в структурі витрат тут помірна (18,4% в 2018 році), тому їх коливання може бути компенсовано за рахунок інших джерел.

Так само як і при розгляді в аспекті самофінансування, надходження від бізнесу до установ Національної академії аграрних наук України (НААН) мали підвищену волатильність: різке ланцюгове зростання в 2016 році (в 8,8 рази) відбулось із вкрай низької стартової бази попереднього року, коли більша частина коштів бізнесу спрямовувалась на надання послуг, а після облікової реформи відповідні роботи були перекваліфіковані в розробки. На рис. 3-4 підвищеній частці послуг в НТД візуально відповідає локальний провал 2015 року в низці відомств. Загалом валові інвестиції бізнесу в НААН мали складну форму: протягом 2009-2014 років вони поступально наближались до рівня в 50 млн грн, але в подальшому після коливань у 2015-2017 роках впали до 11,05 млн грн. Водночас частка коштів бізнесу в ресурсній базі НААН скоротилась до 2,34%, тобто це джерело стало малозначущим для існування Академії. Тому при співвіднесенні кількісно невеликих валових обсягів з 85-123 підвідомчими організаціями в різни роки питомі витрати виявляються одними з найменших у країні (0,06-0,57 млн грн), а діяльність відомства не є пріоритетом для бізнесу.

Рис 4. Фінансування науково-технічної діяльності в Україні з боку бізнесу за обраними відомствами - виконавцями робіт, постійні ціни 2015 року, млн грн

Джерело: розрахунок автора на основі бази даних Державної служби статистики України.

Сумарна частка трьох обраних національних академій (НАН України, НАМН та НААН) в сукупному фінансуванні бізнес-сектором наукової системи України в 2018 році склала 5,60% і виявилась найменшою на часовому інтервалі 2006-2018 років. Тому важко спростувати висновок, що попри дуже широкий дисциплінарний спектр виконуваних робіт, насамперед в НАН України, установи академічної науки в цілому є недостатньо привабливими для бізнесу як виконавці ДР.

На першій погляд, пояснення тут полягає в традиційно невеликій схильності академічних установ до виконання розробок, адже в розрізі видів науково-технічних робіт фінансування з боку бізнесу на рівні наукової системи спрямовується переважно на розробки, що є природним з огляду на базову мету отримання прибутку. Але профіль замовлень НАН України з боку бізнесу насправді є досить складним: у 2018 році на розробки спрямовувалося лише 45,4% коштів, на прикладні дослідження - 15,8% і, що вкрай неочікувано з точки зору мотивації дії, на фундаментальні дослідження - 39,8% (або 32,8 млн грн) із трирічною тенденцією до зростання. Скоріше за все більшість коштів до НАН України надійшла від підприємств «Укроборонпрому», хоча вищенаведений профіль замовлень потребує перевірки на коректність кваліфікації робіт за видами. Тому радше слід говорити про обмежену здатність організацій НАН України задовольняти потреби бізнесу - бо на розробки витрачається менше, ніж на дослідження обох типів. В установах НАМН прикладні дослідження є майже єдиним об'єктом попиту з боку бізнесу: у 2018 році їх частка сягнула 97,7%, а розробок - лише 0,4%. І тільки в НААН переважають інвестиції в розробки, частка яких у 2018 році склала 67,3% сукупного фінансування ДР бізнес-сектором при відсутності фінансування фундаментальних досліджень.

У спорідненому з НААН за дисциплінарним профілем Міністерстві аграрної політики та продовольства України (МАПП) обсяг фінансування ДР бізнес-сектором до 2013 року коливався навколо позначки в 50 млн грн з ледь помітним трендом до зменшення, у 2014-2016 роках - впав на порядок (!), а у подальшому утримувався в діапазоні 4,5-5,9 млн грн. З питомими витратами ситуація ще гірша: вони були одними з найменших всередині наукової системи України (0,09-0,13 млн грн в 2016-2018 роках, що в 6-7 разів нижче, ніж у 2006 році). Така динаміка жорстко контрастує з розрекламованим курсом на побудову аграрної супердержави, адже реалізація замовлень вітчизняного бізнесу зусиллями 50 організацій для цього виявляється необов'язковою.

Подібну до МАПП динаміку фінансування ДР бізнес-сектором має Фонд державного майна України (ФДМ), «сплеск» якого був обумовлений участю ФДМ в розподілі наукових організацій колишнього Міністерства промислової політики України. Після локального піку 2012 року (74,59 млн грн) через шість років обсяг залучених коштів скоротився в 13,3 рази - внаслідок того, що ФДМ сам почав втрачати наукову базу переважно на користь сектору незалежних організацій: якщо у 2014 році ФДМ були підпорядковані 17 організацій (історичний максимум), то у 2018 році - тільки чотири. Заміть управлінської функції ФДМ фактично виконав посередницько-ліквідаційну.

Діяльність науково-технічних організацій МАПП, НААН, ФДМ та МРР в аспекті залучення коштів бізнесу на виконання ДР слід визнати зоною глибокої деградації. Організації решти відомств України у 2006-2018 роках отримували від бізнесу щорічно не більше 50 млн грн і тому ніяк не можуть претендувати на пріоритетність на загальних підставах.

Резюме

В аспекті всіх трьох розглянутих джерел фінансування науково- технічної діяльності (власні, підприємницькі та іноземні кошти) найвагомішим у вітчизняних умовах був і залишається адміністративно-відомчий фактор, хоча в разі підприємницького фінансування він мав порівняно менший вплив через значну присутність у виконанні замовлень сектору незалежних (не підпорядкованих органам державної влади) організацій. Однак при відсутності дієвих механізмів державного стимулювання технологічних інновацій підприємницьке фінансування має обмежені перспективи. Причому не тільки в аспекті нарощування обсягу вкладень, а й на тлі виразного тренду до перерозподілу ресурсів на користь науково-технічних організацій Державного концерну «Укроборонпром», Державного космічного агентства та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: у 2018 році їхня сукупна частка фінансування ДР бізнес-сектором склала 59,8% (у 2013 році - лише 21,9%). Провідним фактором тут стала мілітаризація науково-технічної сфери (як задля задовольняння актуальних оборонних потреб держави, так і для отримання прибутку від міжнародної торгівлі зброєю та супутніми товарами), в тому числі з участю коштів вітчизняного бізнесу. Залишається відкритим питання: чому перше не здійснюється переважно за рахунок бюджетних видатків (що у військовий час є природним у будь-якій державі), а друге - за рахунок власних коштів підприємств ВПК, які є безпосередніми виробниками продукції? З формальної точки зору десятиліттями пригнічений технологічно-орієнтований бізнес виявив не тільки рішучість, а й неабияку здатність до масштабних вкладень в оборонну науку. Нам здається, що більш реалістичним поясненням феномену є те, що вітчизняний бізнес за умовами господарювання є вкрай неоднорідним, а його науково-технологічна активність передусім обумовлена взаємодією структурних одиниць усередині державних корпорацій як публічних підприємств. Це означає, що кошти будь-якого походження, перерозподілені керівними органами корпорацій, для безпосередніх виконавців науково-технічних робіт є підприємницькими. Активність умовно «класичного» бізнесу (з організаційно незалежними замовниками та виконавцями робіт) краще за все відображає динаміка підприємницького фінансування НТД в секторі незалежних організацій - вона має виразний негативний характер.

Про відсутність державної політики щодо стимулювання вкладень бізнесу в науково-технічну діяльність слід говорити обережно: в країні дійсно немає дієвої наскрізної (рамкової) політики в цій сфері, але фактично існує низка локальних відомчих політик, і якщо відомство має потужну ресурсну базу, то забезпеченість підпорядкованих наукових організацій значно вища, ніж у середньому. Проте наявність такої бази виявилась нездатною стабілізувати загальний рівень фінансування науково-технічної діяльності в країні, компенсувавши втрати з інших джерел: так, у 2019 році в Україні був зафіксований історичний «анти-рекорд» валових внутрішніх витрат на дослідження і розробки - 0,434% ВВП. В статистиці інноваційної діяльності, в якій також відображається науково-технічна активність промислових підприємств, витрати на внутрішні дослідження і розробки у 2018 році проти попереднього збільшились майже в 1,5 рази без будь-якого регуляторного стимулювання. Через рік вони знов «просіли», хоча й в меншій мірі. Така динаміка свідчить про переважно «ручний режим» управління науково-технологічними ресурсами, але наразі йому немає конкурентів.

Список літератури

1. Булкін І.О. Пріоритети фінансування досліджень і розробок в Україні з внутрішніх джерел науково-технічних організацій. Частина І. Наука та наукознавство. 2019. №1(103). С. 19-36.

2. Булкін І.О. Пріоритети фінансування досліджень і розробок в Україні з внутрішніх джерел науково-технічних організацій. Частина ІІ. Наука та наукознавство. 2019. №2(104). С. 95-114.

3. Булкин И.А. Особенности финансирования научно-технического развития военно-промышленного комплекса в Украине. Наука та наукознавство. 2014. №3(85). С. 23-38.

References

1. Bulkin, I.O. (2019). Priorities of R&D financing in Ukraine from internal sources of science and technology organizations. Part I. Science and Science of Science, 1(103), 19-36 [in Ukrainian].

2. Bulkin, I.O. (2019). Priorities of R&D financing in Ukraine from internal sources of science and technology organizations. Part ІІ. Science and Science of Science, 2(104), 95-114 [in Ukrainian].

3. Bulkin, I.A. (2014). Some features of military & industrial complex R&D financing in Ukraine. Science and Science of Science, 3(85), 23-38 [in Russian].

Размещено на allbest.ru