Пріоритети фінансування науково-технічної діяльності в Україні з боку підприємницького сектору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритети фінансування науково-технічної діяльності в Україні з боку підприємницького сектору

І.О. Булкін, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії, ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України», бульвар Тараса Шевченка, 60, Київ, 01032, Україна

В статті на основі поглибленого аналізу статистичних даних за останнє десятиліття визначено особливості фінансування науково-технічних робіт в Україні з боку вітчизняного підприємницького сектору. Показано, що в розрізі організаційно-правових форм господарювання лідерами в залученні коштів бізнесу є державні та казенні підприємства, що підтверджує висунуту раніше авторську тезу про існування в Україні так званого державного підприємницького сектору. Аналіз концентрації коштів бізнесу в національній науковій системі показав постійне звуження кола науково-технічних організацій -- реципієнтів таких коштів з одночасним скороченням ресурсної бази організацій-аутсайдерів. На розширеному інформаційному масиві апробовано авторський підхід до ідентифікації пріоритетних об'єктів у форматі Класифікації видів науково-технічної діяльності, який ґрунтується на поєднанні як необхідних (абсолютний обсяг вкладень у певну наукову галузь), так і достатніх (обсяг витрат на одну науково-технічну організацію в галузі) умов кваліфікаційної процедури. Ранг пріоритетності залежить від того, чи перевершують індивідуальні значення класифікаційного об'єкта групові значення (середній рівень у відповідній групі наук) і середні значення на рівні всієї наукової системи. На масиві фактологічних даних щодо наукових організацій України виявлено обмеження для застосування підходу. Вказано на поширений в Україні науково-політичний феномен -- практику фінансування оборонних розробок коштом бізнес-сектору. Виявлено приховані напрями діяльності в предметно-дисциплінарному аспекті, які збільшують обсяг відповідних витрат. Визначено, що серед об'єктів групи природничих наук пріоритетами першого рангу для вітчизняного бізнесу станом на 2015 рік були фармацевтичні та медичні науки, а також промислова екологія як об'єкт субдисциплінарного рівня. Провідними об'єктами попиту з боку бізнесу в групі технічних наук (перший ешелон пріоритетних об'єктів) на рівні підвиду класифікації були створення авіаційної та ракетно-космічної техніки, розробки військового призначення, геодезія та розробка корисних копалин. На рівні класифікаційних типів це додатково гідравлічні машини та гідропневмоагрегати, радіолокаційні та оптоелектронні системи, автоматизація технологічних процесів як структурна складова робіт в галузі обчислювальної техніки і автоматизації, прилади та методи вимірювання теплових величин, вентиляція та освітлення. До другого ешелону пріоритетних об'єктів слід включити науково-технічні роботи в галузі радіотехніки і телекомунікацій, обчислювальної техніки, автоматизації та галузевого машинобудування.

Ключові слова: наукова система України, науково-технічна діяльність, дослідження і розробки, науково-технічні послуги, фінансування, підприємницький сектор, пропорція розподілу, пріоритетність.

PRIORITIES OF FINANCING OF SCIENCE AND TECHNOLOGY ACTIVITIES IN UKRAINE BY BUSINESS ENTERPRISE SECTOR. PART I

І.О. Bulkin, PhD (Economics), senior researcher, laboratory head, Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies of the NAS of Ukraine, 60, Taras Shevchenko boulevard, Kyiv, 01032, Ukraine

The specificities of financing of science and technology activities in Ukraine by the domestic business enterprise sector are revealed through an in-depth analysis of statistical data over the last decade. It is shown that by organizational and legal forms of business, leading positions in attracting business funds are taken by state-owned enterprises, thus confirming an earlier argument of the author about the existence of the so called state-owned business enterprise sector in Ukraine. An analysis of the concentration of business funds in the research system of Ukraine shows the continuously narrowing range of science and technology organizations receiving these funds, in parallel with the shrinking resource base of outsider organizations. An extended database is used to test the author's approach to identifying priority objects in the prism of the Classification of Science and Technology Activities. The approach is based on combining the necessary (amount of investment in a given research field) and sufficient (investment per science and technology organization in a given research field) conditions of the qualification procedure. The priority rank depends on where or not the individual value of a classification object exceeds the group value (average level in the respective group of research fields) or the average value for the research system of Ukraine. The applicability of this approach is tested on a set of factual data about research organizations of Ukraine. A research policy phenomenon deeply rooted in Ukraine, i. e. the practice of funding defense-purpose developments by the business circles, is highlighted. Hidden activities tending to increase the expenditures under study are revealed in the disciplinary aspect. It is found that in the group of natural sciences, objects with the top priority rank for the domestic business in 2015 were pharmaceutical and medical sciences, and industrial ecology as an object of sub-disciplinary level. In the group of technical sciences, objects with the highest demand from the domestic business (the first echelon of priority objects) at the subtype level of the abovementioned classification were aircraft and space rocket technologies; developments of military purposes; geodesy and mineral extraction. At the level of classification types, the priorities are added by hydraulic machines and hydraulic pneumatic units; radiolocation and optic-electronic systems; computerization of technological processes as a structural component of works in the field of computing engineering and computerization; devices and methods for measurement of thermal indicators; ventilation and lighting. The second echelon of priority objects includes science and technology works in the field of radio engineering and telecommunications, computing engineering, computerization and branch engineering.

Keywords: research system of Ukraine, science and technology activities, research and development, financing, business enterprise sector, proportion of distribution, priority.

ПРИОРИТЕТЫ ФИНАНСИРОВАНИЯ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКОИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УКРАИНЕ СО СТОРОНЫ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОГО СЕКТОРА. Часть I

И.А. Булкин, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник, заведующий лабораторией, ГУ «Институт исследований научно-технического потенциала и истории науки им. ЕМ. Доброва НАН Украины», бульвар Тараса Шевченко, 60, Киев, 01032, Украина

В статье на основе углубленного анализа статистических данных за последнее десятилетие определены особенности финансирования научно-технических работ в Украине со стороны отечественного предпринимательского сектора. Показано, что в разрезе организационно-правовых форм хозяйствования лидерами в привлечении средств бизнеса являются государственные и казенные предприятия, что подтверждает выдвинутый ранее авторский тезис про существование в Украине так называемого государственного предпринимательского сектора. Анализ концентрации средств бизнеса в научной системе Украины показал постоянное сужение круга научно-технических организаций -- реципиентов таких средств с одновременным сокращением ресурсной базы организаций -- аутсайдеров. На расширенном информационном массиве апробирован авторский подход к идентификации приоритетных объектов в формате Классификации видов научно-технической деятельности, который базируется на соединении необходимых (абсолютный объем вложений в определенную область) и достаточных (удельный объем расходов на одну научно-техническую организацию в конкретной области наук) условий квалификационной процедуры. Ранг приоритетности зависит от того, превышают ли индивидуальные значения классификационного объекта групповые величины (средний уровень по соответствующей группе наук), или же они превышают среднее значение на уровне всей научной системы. На массиве фактологических данных о научных организациях Украины определены ограничения для применения подхода. Охарактеризован распространенный в Украине научно-политический феномен -- практика финансирования оборонных разработок за счет предпринимательских кругов. Выявлены скрытые направления деятельности в предметно-дисциплинарном аспекте, которые увеличивают объем соответствующих расходов. Определено, что среди объектов группы естественных наук приоритетами первого ранга для отечественного бизнеса по состоянию на 2015 год были фармацевтические и медицинские науки, а также промышленная экология как объект субдисциплинарного уровня. Ведущими объектами спроса со стороны бизнеса в группе технических наук (первый эшелон приоритетных объектов) на уровне подвида рассматриваемой классификации были создание авиационной и ракетно-космической техники, разработки военного назначения, геодезия и разработка полезных ископаемых. На уровне классификационных типов это дополнительно гидравлические машины и гидропневмоагрегаты, радиолокационные и оптоэлектронные системы, автоматизация технологических процессов как структурная составляющая работ в области вычислительной техники и автоматизации, приборы и методы измерения тепловых величин, вентиляция и освещение. Ко второму эшелону приоритетных объектов следует отнести научно-технические работы в области радиотехники и телекоммуникаций, вычислительной техники, автоматизации и отраслевого машиностроения.

Ключевые слова: научная система Украины, научно-техническая деятельность, исследования и разработки, научно-технические услуги, финансирование, предпринимательский сектор, пропорция распределения, приоритетность.

Вступ

фінансування науковий технічний підприємницький

Аналіз фінансування науково-технічної діяльності (НТД) з боку підприємницького сектору України спрямований на отримання інформації про платоспроможний попит реального сектору економіки на науково-технічні роботи, виконувані організаціями, розташованими на території України. тут йдеться про попит тих економічних суб'єктів, на підприємствах яких або відсутні внутрішні науково-технічні підрозділи (інакше це було б кваліфіковано як фінансування власним коштом у межах однієї юридичної особи), або технологічно передбачена обов'язковість субпідрядних відносин, тобто кооперація із зовнішніми контрагентами. Це також означає, що замовники робіт мають достатню рішучість, щоб перерозподіляти частину свого прибутку на науково-технічні цілі, а їх галузева належність є певним маркером того, які сегменти української економіки потребують інтенсифікації наукового супроводу своєї діяльності.

Актуальність теми статті обумовлена тим, що фінансування НТД з боку вітчизняного бізнес-сектору є індикатором інноваційної активності суб'єктів цього сектору та їх готовності до технологічної модернізації, що вважається вирішальним фактором підвищення ефективності та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Ситуація, що виникла в Україні на початку 2020 року, унеможливлює збільшення бюджетних видатків на НТД внаслідок різкого зростання боргових зобов'язань країни. З іншого боку, надходження вітчизняним науковцям від іноземних економічних суб'єктів також навряд чи зростатимуть через об'єктивні складнощі в світовій економіці, пов'язані з блокуванням та подоланням наслідків поширення COVID-19. Тому майже єдиним джерелом фінансових ресурсів для науково-технічного розвитку України залишаються кошти вітчизняного бізнесу. Тому важливо визначити попит вітчизняного бізнесу на продукцію вітчизняної науково-технологічної сфери, а також ресурси, які він здатен інвестувати в різні її сегменти. При цьому вкрай бажано охарактеризувати масштаби накопиченої інерції за останнє десятиліття, причому зробити це з максимально можливою деталізацією.

Метою статті є ідентифікація тих сегментів національної наукової системи України, діяльність яких користується підвищеним попитом з боку вітчизняного бізнесу з точки зору інтенсивності його участі в їх фінансуванні.

Методологія дослідження

Аналіз фінансування НтД з боку підприємницького сектору передбачає визначення критеріїв включення інституціональних одиниць до цього сектору, в Керівництві зі збирання та аналізу даних про дослідження і розробки (Посібник Фраскаті) (ред. 2015 р.) вказано, що головним критерієм для групування одиниць за секторами є їх однорідність стосовно економічних цілей, основних функцій та поведінки [1, с. 87]. Не заперечуючи загальну логіку такого підходу, зазначимо, він по суті є феноменологічним, тобто походить від певних особливостей (феноменів) функціонування науки в економічних системах країн Заходу.

Для класифікації за секторами для потреб збирання і аналізу даних про дослідження і розробки у Посібнику Фраскаті застосовано три критерії -- функціонування облікової одиниці на ринкових засадах, надання нею послуг вищої освіти, державний контроль над нею. При цьому неявно мається на увазі, що державний контроль є вторинним критерієм порівняно з базовим -- ринковими засадами. Більше того, за значущістю він поступається наданню освітніх послуг. Отже, підприємницький сектор -- це «корпоративний сектор (фінансові та не-фінансові корпорації), який також включає публічні корпорації (в розумінні Системи національних рахунків -- авт.), але не включає інституції вищої освіти в корпоративному секторі» [1, с. 90]. Крім того, «публічні підприємства, контрольовані державою, також належать до підприємницького сектору» [1, с. 201]. Згідно такою ієрархією ідентифікаційних ознак підприємницький сектор виявляється розширеним з точки зору охоплення структурних одиниць, хоча «однорідність основних функцій і поведінки», на нашу думку, можна реалізувати, застосувавши інший підхід, наприклад піднявши вагу ознаки наявності державного контролю. Для пострадянських країн такий політико-економічний за сутністю підхід є більш релевантним, оскільки він здатен краще проілюструвати процеси роздержавлення економіки, зокрема формування попиту на результати НТД з боку недержавних суб'єктів господарювання.

Роботи українських економістів, зокрема [2], чітко слідують настановам міжнародних стандартів, тому, якщо автори фахово не займались питаннями статистики НТД [3], власні кошти науково-технічних організацій як одне з важливих джерел фінансування НТД з їх поля зору природним чином «випадають». Натомість об'єктом аналізу виступає зведений бізнес-сектор. Причина такого підходу може полягати в перекваліфікації власних коштів наукових організацій на підприємницькі, якщо організації належать до підприємницького сектору економіки, тобто в помилці ідентифікаційного характеру. Між тим фінансування з власних джерел безпосередніх виконавців робіт [4] ніяк не пов'язане з інституціональною приналежністю виконавців.

Згідно з нашим підходом суб'єктами фінансування НТД з боку підприємницького сектору є вітчизняні замовники, які 1) включені до цього сектору на підставі класифікаційних ознак [1] і 2) є зовнішніми для виконавців науково-технічних робіт.

Традиційно пріоритети науково-технічної діяльності формулюються або в семантиці предметно-тематичного аспекту виконуваних робіт, або ж з огляду на характеристики очікуваних результатів. Дискусійним моментом тут є принципи присвоєння об'єкту статусу пріоритетного.

Ми вважаємо, що фактична пріоритетність завжди має залишати фінансовий слід, який відображає наявність платоспроможного попиту з боку того чи іншого економічного суб'єкта. Тому аналіз концентрації коштів підприємницького сектору в науковій системі важливий тим, що він безпосередньо характеризує вибірку наукових організацій з точки зору доступності для них цих коштів. Це дозволяє виявити групу лідерів серед реципієнтів з точки зору їх здатності залучати кошти, з подальшим визначенням профілю їх діяльності, що надає уявлення про пріоритети суб'єктів господарювання, які виділяють такі кошти. Визначення параметрів розподілу коштів між організаціями-реципієнтами за низкою фільтрів (перша десятка, двадцятка та ін.) дозволяє оцінити міру доступності коштів підприємницького сектору для організацій-реципієнтів, у тому числі в динаміці. тобто ключова задача цієї статті полягає в розробленні підходів до виявлення зон зростання науково-технічного потенціалу, яке відбувається за рахунок інвестицій з боку підприємницького сектору, в залежності від насиченості існуючої інформаційної бази -- від самої щільної до поверхневої, але більш-менш стійкої до викликів перманентної облікової реформи в країні.

Наше дослідження проведено у форматі Класифікації видів науково-технічної діяльності (КВНТД) -- найдетальнішої в історії профільної вітчизняної статистики до появи Рубрикатора науково-технічної інформації, а також інших класифікацій, що залишились у використанні після чергового реформування системи обліку в Україні в першій половині 2010-х років. На практиці всі об'єкти КВНТД істотно розрізняються за розмірністю, індикаторами якої можуть виступати обсяг отриманого фінансування або кількість організацій, профіль спеціалізації яких відповідає певному об'єкту. Всі абсолютні значення обсягів фінансування НТД, якщо про це не вказано додатково, перераховані у постійні ціни 2015 року. Інвестиції вітчизняного бізнесу в наукову систему розглядатимуться на рівні як НТД, так і дослі-джень і розробок (ДР) як її активної складової з точки зору реалізації пот-реби суспільства в створенні нового знання.

Кількісно більший об'єкт складніше підтримувати на стабільному рівні фінансування, тому при формуванні суджень про його пріоритетніть факт довготривалого перевищення ним середнього рівня фінансування в групі, до якої він включений (облікового об'єкта вищого ієрархічного рівня), має розглядатися як більш сприятливий порівняно з екстремальною динамікою фінансування з великою амплітудою значень, яка характерна для невеликих об'єктів. Як правило, загальносистемна середня тяжіє до значення її найбільшого структурного елемента, і цей принцип поширюється на всі об'єкти ієрархії, аж до провідного елемента нижчого рівня. Тому порівняння об'єктів за будь-якими показниками (в тому числі в динаміці) слід проводити відносно об'єктів вищого рівня з послідовним зіставленням індивідуальних величин з груповими, а потім із загальносистемними. Якщо величина показника для будь-якого об'єкта вище загальносистемної середньої, вона стає вагомим аргументом на користь його пріоритетності, а якщо нижче, вона вважається недостатньою для висновку про включення об'єкта до числа пріоритетних. Особливо важливим є відпрацювання такого прийому за умови переважно негативної динаміки на рівні всієї наукової системи.

Спеціальну увагу буде приділено такому відносному показнику фінансування НТД як величина питомих витрат -- усереднений обсяг коштів підприємницького сектору в розрахунку на одну наукову організацію-реципієнта. Використання питомого показника, який за своєю побудовою є похідним, має обов'язково доповнюватися розглядом спрямованості динаміки первісних для нього абсолютних величин, причому як у фінансовому, так і в організаційному аспекті. Для цього необхідно регулярно з'ясовувати, які саме обставини формують тенденцію його динаміки: або різке скорочення кількості організацій-реципієнтів (корекція знаменника), або реальне збільшення його фінансування (корекція чисельника).

В дослідженні застосована наступна аналітична схема розгляду стану об'єктів: валові показники ^ темпові показники ^ питомі показники. Послідовність сформовано за значущістю (вагою) показників при формулюванні висновку щодо здатності об'єктів претендувати на пріоритетний статус. Але значущість груп показників не встановлюється жорстко: темпові та питомі показники можуть до певної міри врівноважувати валові, наприклад при аналізі розвитку об'єкта з низької стартової бази. З іншого боку, вкрай низький рівень питомих витрат відразу відсікає об'єкт з числа претендентів на пріоритетний статус, хоч він може демонструвати позитивні зміни валового обсягу залучених витрат у часі. Це свідчить про наявність у об'єкта потенціалу розвитку у віддаленому майбутньому, але про його справжню пріоритетність для певного економічного суб'єкта -- донора коштів говорити не варто. Підвищена частка об'єкта у структурі коштів підприємницького сектору не гарантує його особливий статус, хоча і вказує на інерційність попиту суб'єкта господарювання на результати діяльності організацій цього об'єкта, що відображається у стійкості їх фінансування. Згортка показників буде апробована на масиві фактологічної інформації про стан вітчизняної наукової системи у форматі КВНТД на рівнях підкласу, виду та підвиду цієї класифікації. Така різноманітність обумовлена тим, що в разі недостатності аргументів для визначення пріоритетності об'єкта вищого рівня це можливо зробити стосовно об'єкта нижчого рівня -- його складової частини.

Отже, маємо такі критерії для ідентифікації пріоритетності об'єктів -- реципієнтів коштів підприємницького сектору на НТД:

1) перевищення об'єктом КВНТД середнього рівня питомого фінансування всієї наукової системи або материнської групи наук, якщо величина питомого фінансування групи наук вище, ніж наукової системи. Чим більше величина цього перевищення, тим більш пріоритетним є об'єкт;

2) період, протягом якого рівень питомого фінансування групи наук перевищує загальносистемну середню; період, протягом якого рівень питомого фінансування об'єкта КВНТД перевищує групову і загальносистемну середню; чим довше такий період, тим вище пріоритетність групи наук або об'єкта;

3) тренд змін рівня питомого фінансування об'єкта КВНТД за весь час спостереження та в останні роки; чим більш позитивний характер має цей тренд, тим вище шанси об'єкта стати пріоритетним;

4) стабільність, зростання або незначне зниження кількості профільних наукових організацій об'єкта КВНТД;

5) величина об'єкта порівняно з іншими об'єктами та групами: чим більше об'єкт, тим більш значущим є його відрив від середньогрупових величин і тим більш пріоритетним він є.

На основі поглибленого аналізу спостережень 2006, 2011 та 2015 років також здійснено розбивку тенденції змін на два еволюційні етапи (2007-- 2011 та 2012--2015 роки) при їх додатковому порівнянні. Це дозволяє ідентифікувати кілька типів еволюційної динаміки комбінаторним шляхом. Перший тип змін характеризується поступальним скороченням абсолютних надходжень до класифікаційних об'єктів, що позбавляє їх можливості претендувати на пріоритетний статус. Другий тип -- поступально-позитив-на форма змін як пряма ознака стійкого розвитку та вагомих підстав для отримання об'єктом статусу пріоритетного. Третій тип -- з проміжним «верхнім» переламом динаміки, але із загальним скороченням витрат в останньому році спостереження проти початкового рівня. Четвертий тип подібний до третього, але значення в останньому році спостереження поступаються проміжному року і перевищують початкові. П'ятий тип має проміжний «нижній» перелам динаміки, тобто найменшим є значення спостереження проміжного року. Якщо в разі п'ятого типу значення останнього року спостереження перевищують і початкові, і проміжні, то в разі шостого типу -- тільки проміжні. Складним типам змін буде надана якісна інтерпретація. Дослідження еволюції на основі такого підходу виконано з використанням показників рядів динаміки.

В рамках запропонованого підходу аналіз масиву вітчизняних відомств -- реципієнтів коштів підприємницького сектору на НТД виконано також за Класифікацією органів державного управління (КОДУ). Цей крок обумовлений тим, що після скасування КВНТД відомчий розподіл залишається єдиним стійким інформаційним фільтром у статистиці науково-технічної діяльності, здатним відобразити предметну різноманітність виконуваних робіт.

Починаючи з 2016 року в практиці Державної служби статистики України використовуються лише чотири інформаційні аспекти (відомчий, організаційно-правові форми господарювання, види та сектори економічної діяльності, регіональний), а прийнята замість КвНтД Класифікація за видами науково-технічних робіт застосовується дуже обмежено і без необхідної ієрархічної декомпозиції об'єктів, що ускладнює забезпечення спадкоємності формування параметричних рядів з попередньою класифікацією. Станом на 2019 рік КОДУ забезпечувала деталізацію на рівні 49 об'єктів. Вона суттєво поступається Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) з внутрішньою розбивкою на майже 400 облікових позицій, але значно перевершує решту фільтрів. Докладний аналіз ефективності КВЕД виходить за межі нашого дослідження, але зазначимо, що її побудова не сприяє виявленню предметно-тематичного змісту розділу «Наукові дослідження і розробки» за винятком його складової «Дослідження і розробки у сфері біотехнологій», відокремленої від решти робіт у природничих і технічних науках (обидві групи наук подано сукупно) на доволі дискусійних підставах (а чому не нанотехнології чи інший перспективний напрям?). Сегмент наукової системи, який неможливо ідентифікувати з точки зору змісту діяльності, виявляється занадто великим, щоб бути проігнорованим. Саме тому КВЕД як обліковий фільтр, попри його поширеність в економічному аналізі, не був нами обраний як заміна КВНТД.

Результат аналізу не завжди відображатиме предметно-дисциплінарний фронт робіт (як, зокрема, в разі установ Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки України з вкрай широким профілем виконуваних робіт), але в цілій низці випадків (Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство фінансів України, Національна академія правових наук, решта державних академій, Державний концерн «Укроборонпром» та низка вузькоспеціалізованих відомств, таких як Державна служба автомобільних доріг або Державне агентство лісових ресурсів) дисциплінарний аспект показати можливо, принаймні на рівні основних тенденцій.

Перехід на нові облікові стандарти з 2016 року (без додаткового врахування науково-технічних послуг) змушує респондентів звітності самостійно перекваліфіковувати роботи, які раніше трактувалися як «науково-технічні послуги». Виходячи з того, що загальна чисельність наукових організацій у 2015--2016 роках майже не змінилася (відповідно, 978 і 972 од.), практику самостійної перекваліфікації науково-технічних послуг на розробки, на нашу думку, слід визнати виправданою -- заради збереження організаціями статусу виконавців ДР. перевірка коректності кваліфікації видів робіт, так само як і загальна верифікація даних звітності, статистичною службою України останніми роками не здійснювалось через нестачу кадрів.

Зазначимо, що використання питомого показника у відомчому аспекті викривляє картину в бік зменшення, оскільки при цьому не завжди враховується кількість установ, які дійсно отримували кошти на НтД від підприємницького сектору. Якщо при поглибленому розгляді окремих спостережень це можливо здійснити, то в багаторічних часових рядах відбувається вимушена підміна реципієнтів загальною кількістю організацій у відомстві. проте слід розуміти, що визначення пріоритетів ґрунтується на аналізі взаємних співвідношень між параметрами стану об'єктів-претендентів, і таке викривлення проєктується на них усіх. Це безумовно впливає на абсолютні значення показників, але порядок ранжирування об'єктів суттєво не змінює. Як згадано у Посібнику Фраскаті, «на вибір статистичної одиниці та методології значно впливають завдання статистики ДР, а також існування документації та здатність респондентів надавати бажану інформацію» [1, с. 84], тобто раціоналізація прийняття рішень в умовах обмеженої інформаційної підтримки залишається мистецтвом можливого.

Особливості фінансування науково-технічної діяльності З боку бізнесу. Як і вже розглянуті автором ресурсні джерела (іноземне фінансування та внутрішні кошти наукових організацій) [5--8], бізнес-фінансування НТД спрямоване на створення науково-технічної продукції з високим ступенем технологічної готовності.

В аспекті Класифікації за видами науково-технічних робіт у 2018 році 76,8% від загального обсягу бізнес-фінансування ДР припадало на розробки, а 1,9 і 21,3% -- на фундаментальні та прикладні дослідження. При порівнянні цих значень з пропорціями розподілу для коштів власного та іноземного походження частка розробок у витратах підприємницького сектору ДР виявилася дещо меншою: в разі іноземного фінансування вона сягнула екстремальних 93,7%, звідки слідує, що фонди міжнародних наукових програм Євросоюзу відіграють порівняно невелику роль, а кошти іноземного походження передусім пов'язані з інтересами міжнародного бізнесу.

В абсолютному вимірі фінансування фундаментальних і прикладних досліджень бізнес-сектором в 2018 році склало, відповідно, 74,63 і 842,58 млн грн у поточних цінах, що у сукупності дорівнювало 5,5% від сумарних видатків на ДР в Україні та 25,4% від фінансування всіх робіт у Національній академії наук (НАН) України -- провідній науковій установі України. Двома роками раніше спостерігались кращі значення (відповідно, 7,3% і 37,4%), що було обумовлено історичним мінімумом бюджетного фінансування ДР. Однак з урахуванням розробок загальний обсяг фінансування ДР бізнес-сектором у 2018 році (3,95 млрд грн у поточних цінах) перевершив обсяг іноземних надходжень (3,64 млрд грн), обсяг фінансування НАН з усіх джерел (3,61 млрд грн) і склав майже дві третини від видатків державного бюджету України на ДР. Зазначимо, що ще в 2015 році обсяг ресурсів з підприємницького сектору на ДР значно поступався обсягу самофінансування -- більш ніж удвічі, а іноземним коштам -- в 1,6 раза, тобто вищезазначена тенденція є новою. Навіть у частині прикладних досліджень кошти бізнесу в 2018 році в 4,6 раза перевершували надходження з іноземних джерел, в 2,7 раза -- власні ресурси організацій і тільки в 2,3 раза поступалися бюджетним асигнуванням на ДР. Витратити більш ніж 3,0 млрд грн на фінансування розробок окрім вітчизняного бізнес-сектору здатний лише іноземний бізнес-сектор. Тобто підприємницькі кошти дійсно мають вкрай суттєве значення для підтримки вітчизняної науки.

В призмі Класифікації інституційних секторів економіки України провідним реципієнтом коштів бізнес-сектору цілком природно є підприємницький сектор науки, який у 2017 році акумулював 2,66 млрд грн або 88,4% від сукупних інвестицій бізнес-сектору і цілком очікувано спрямовував їх на проведення розробок (1,95 млрд грн). І навпаки: в підприємницькому секторі (який є провідним виконавцем ДР в Україні) частка розробок, що фінансується бізнесом (29,4%), вища, ніж у всій науковій системі (28,7%).

Організації підприємницького сектору науки здатні залучати кошти з цього ж сектору і для проведення фундаментальних досліджень, хоча їх обсяг у 2017 році вкрай малий (9,16 млн грн), у тому числі в порівнянні з фінансуванням прикладних досліджень (704,6 млн грн). Важливим є те, що більшість вкладень бізнес-сектору у фундаментальні дослідження спрямовується саме до державного сектору, що свідчить про довіру бізнесу до державних виконавців таких робіт (у 2018 році тільки організації НАН України отримали 53,23 млн грн), а також про певну обмеженість здатності до проведення фундаментальних досліджень в організаціях підприємницького сектору. Наявність такої кооперації розхитує стереотипи сприйняття бізнес-поведінки. Проте прикладні дослідження, що фінансуються бізнесом, переважно сконцентровані саме в підприємницькому сегменті наукової системи України (80,8%). В свою чергу, в державному секторі науки в 2017 році кошти бізнес-сектору на виконання прикладних досліджень і розробок розподілились майже однаково: 88,6 та 94,4 млн грн.

Заклади вищої освіти не дуже цікаві для бізнес-сектору як виконавці робіт: в 2017 році на сектор вищої освіти припадало 4,4% сукупних інвестицій бізнес-сектору в ДР і 9,1% фінансування прикладних досліджень, а обсяг підтримки бізнесом фундаментальних досліджень в цьому секторі взагалі дорівнював 0,28 млн грн. Отже, теза колишнього першого заступника міністра освіти і науки України М. Стріхи [9] про підвищену віддачу діяльності підвідомчих йому установ , на наш погляд, має суто апологетичну спрямованість. вона стосується внутрішньої особливості діяльності цих установ (у 2016 році майже 111 млн грн на всі види ДР дійсно надійшли до них від бізнесу), але ніяк не реальних пріоритетів зовнішніх замовників. До того ж тлумачити віддачу науки як відношення обсягу недержавного фінансування до бюджетного не є коректним, бо це відкриває можливості для багаторазового перепродажу наукової продукції, створеної за бюджетні кошти, недержавним замовникам. А в крайньому випадку, тобто при повній ліквідації бюджетного фінансування, така «ефективність» формально прямуватиме у нескінченність.

Застосування Класифікації економічних суб'єктів за організаційно-правовими формами господарювання для аналізу структури бізнес-фінансування ДР свідчить, що, як і в разі розподілу власних та іноземних коштів, лідерство у виконанні замовлень бізнес-сектору залишається за державними підприємствами, хоча й не так виразно, як за Класифікацією інституційних секторів економіки України. Якщо в 2016 році частки державних підприємств як реципієнтів коштів бізнесу та іноземних джерел дорівнювали, відповідно, 63,76 та 73,84%, то в 2017 році вони помітно змінились: 52,18 і 77,76%. Це свідчить, що після багаторічного застою процеси приватизації в науці отримали новий поштовх, хоча міжнародний бізнес все ж залишився прихильником взаємодії з організаційно стійкими контрагентами. про це опосередковано свідчить і той факт, що частка господарських товариств (включає всі публічні та приватні акціонерні товариства, а також товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю) у витратах бізнесу на ДР в 2016 році дорівнювала 18,80%, а рік по тому вже 20,35%. примітно, що значення відповідних показників для групи державних установ у ці роки склали 9,30% і 11,42%, що означає подальше розшарування вітчизняної наукової системи.

Що стосується форми власності виконавців ДР в Україні, то недержавні суб'єкти здатні конкурувати з державними лише на обмеженому сегменті діяльності. На рівні наукової системи України частка державних підприємств -- виконавців ДР у 2017 році складала 41,46%, тобто була найвищою з-серед усіх інших об'єктів класифікації, а разом із казенними підприємствами та державними установами сягнула 83,97%. Останнє значення з початку 2010-х років мало мінімальну варіацію (з розкидом до п'яти відсоткових пунктів). Тобто державний за формою власності сектор в українській науці, який враховується як підприємницький на підставі суто формальних критеріїв класифікації секторів науки, насправді поки що нікуди не зникає.

Міра концентрації інвестицій підприємницького сектору В ДОСЛІДЖЄННЯ І розробки на рівні наукової системи України. Оцінимо міру концентрації коштів бізнес-сектору на виконання ДР в Україні, та також з'ясуємо предметно-тематичний профіль ДР, які користуються найбільшим попитом з його боку. У 2015 році (уряд А. Яценюка за президентства П. Порошенка) кошти з цього джерела отримували 419 науково-технічних організацій з наявних на той рік 978, тобто значно менше половини. З них 219 отримали менше 1 млн грн і 165 -- від 1 до 10 млн грн. Сукупний обсяг замовлень з боку бізнесу в 33 організаціях знаходився в інтервалі 10--100 млн грн і лише в двох вбув вище 100 млн грн. До останньої групи входили незалежне ПАТ «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» (за профілем належить до галузі хімічних технологій в групі технічних наук) та державне підприємство «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. О.Г. Івченка» (двигунобудування, входить до Державного концерну «Укроборонпром»). Зазначимо, що згадані організації того року акумулювали 18,7% від загального обсягу коштів бізнес-сектору та 3,4% від обсягу фінансування ДР в Україні з усіх джерел, що небагато порівняно з параметрами розподілу іноземного фінансування та власних коштів. На перші десять організацій, ранжируваних за зменшенням обсягу фінансування від бізнес-сектору, в 2015 році припало 45,6%, на перші двадцять п'ять -- 65,2%, а на перші сто -- 88,4%. Отже, концентрація коштів у розподілі виявляється помірною, а її параметри поступаються значенням у розподілах фінансування з власних та іноземних джерел. Більшість реципієнтів одержує від бізнесу порівняно незначні обсяги коштів на ДР, але їх коло є ширшим: 219 організацій сумарно отримали тільки 2,9%, тобто їх наявність у вибірці фактично не впливає на підсумкові значення.

За часів діяльності уряду М. Азарова і президентства В. Януковича в 2013 році кошти від бізнесу отримували 514 науково-технічних організацій з 1143 (для порівняння: самофінансуванням тоді займалося вдвічі менше). При перерахунку в постійні ціни 2015 року, шість організацій цієї вибірки отримали більше 100 млн грн, 60 -- від 10 до 100 млн грн, 224 -- від 1 до 10 млн грн, 223 (тобто майже стільки, як і у 2015 році) -- менше 1 млн грн. Ресурсна база лідируючої групи (першої шістки) склала 33,0% від загального обсягу бізнес-фінансування, що набагато більше, ніж у 2015 році, через принципи її відокремлення. Проте провідна десятка організацій акумулювала 40,5% коштів (що вже менше, ніж два роки по тому), перші двадцять п'ять -- 54,8%, а перша сотня -- 81,9%. Ширше представництво реципієнтів коштів від 100 млн грн на одну організацію обумовлено тим, що загальний обсяг фінансування з боку бізнесу в 2013 році (3,17 млрд грн) перевершував значення 2015 року в 1,85 раза: бізнес виявився дуже чутливим до соціально-економічних негараздів, які виникли після зміни влади в Україні.

У лідируючій групі перше місце посідало КБ «прогрес» ім. О.Г. Івченка, друге -- ЗАт (прАт) «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт», третє -- Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (промислова екологія) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (МЕРт), четверте -- всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, п'яте -- Український науково-дослідний інститут природних газів (структурний підрозділ дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України») та шосте -- Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості. Зазначимо, що у 2015 році склад першої шістки в цілому зберігся, попри зміни обсягу надходжень з боку вітчизняного бізнесу, а НТЦ «Енергосталь» змістився на одинадцяти місце, замість якого до шістки лідерів увійшло провідне підприємство військово-промислового комплексу (ВПК) Державне київське конструкторське бюро «Луч».

Тут ми стикаємось з характерним для України науково-політичним феноменом -- практикою фінансування оборонних розробок коштом бізнес-сектору. Так, у згаданому КБ його обсяг за два роки збільшився уп'ятеро. Зрозуміло, що підприємство здатне виконувати замовлення і на створення продукції подвійного призначення, але дуже суттєва міра зростання має занадто очевидний зв'язок саме з державними оборонними потребами. Звісно, що пояснення такого облікового феномену може полягати у недбалості респондента звітності при врахуванні бюджетних надходжень, але ця гіпотеза не підтверджується: КБ отримує чималі за обсягом бюджетні кошти окремо від усіх інших. Інша гіпотеза стосується особливих умов ведення бізнесу в Україні, коли через зрощування влади та олігархату виконання оборонних замовлень (у тому числі в частині розробок) реалізується через низку посередників, які за формальними ознаками виступають представниками бізнес-сектору. тобто кошти державних оборонних програм надходять до головного розпорядника, який за формальними ознаками не належіть до державного сектору, а далі перерозподіляються на безпосередніх виконавців, які потім звітують з кваліфікацією коштів як таких, що мають підприємницьке походження. Оскільки податкові пільги для здійснення інноваційної діяльності були радикально скорочені ще в 2005 році, мотивом для залучення приватного капіталу до військових розробок, окрім певних патріотичних міркувань, може бути лише участь у співфінансуванні з державою створення продукції для потреб експорту (як вказують автори вже згаданої монографії: «Щодо змішаного фінансування, то воно є інструментом мінімізації ризиків для потенційно привабливих інноваційних проектів, які можуть принести істотну користь для кінцевих споживачів» [2, с. 401]). Отже, війна війною, але заробити на споживачах з країн Азії та Африки ніколи не завадить!

Додатковим прикладом тут є діяльність казенного підприємства «харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова», всесвітньо відомого своєю спеціалізацією на створенні бронетанкової техніки: за два роки надходження з боку бізнесу зросли в ньому в 16,5 раза! тобто теза про переважно цивільне спрямування інтересів бізнесу у вітчизняних умовах спрацьовує не завжди, в реальності вони перетинаються з військовими потребами країни. До того ж ініціативні інвестиції підприємств у розробки з метою створення матеріального підґрунтя для здобуття права на виконання оборонних замовлень у майбутньому з точки зору облікових стандартів доречно включати до фінансування з власних (внутрішніх) джерел науково-технічної організації, а не до витрат зовнішнього стосовно неї бізнесу, в розвинених країнах Заходу поширеною є практика виконання за власні кошти розробок і навіть виробництва продукції для участі в конкурсах оборонної спрямованості, але такі кошти мають бути в наявності, а стан банківської сфери України залученню кредитних ресурсів не сприяє.

У 2011 році фінансування ДР з боку бізнес-сектору отримували 546 організацій з 1255 у науковій системі: у шести організаціях воно перевищувало 100 млн грн у постійних цінах, у 65 -- складало від 10 до 100 млн грн, у 242 -- від 1 до 10 млн грн, та в 233 -- менше 1 млн грн. Розподіли 2011 та 2013 років у цілому є подібними. Шістка лідерів залучила 28,3% від загального обсягу коштів з джерела, провідні десять організацій -- 36,1%, перші двадцять п'ять -- 51,9%, а перша сотня -- 80,0%. Отже, характер розподілу при зануренні в ретроспекцію стає більш плавним, що свідчить про більші можливості бізнесу для диверсифікованого фінансування ДР у минулі роки: кошти охоче надавалися не тільки вузькому колу обраних виконавців-лідерів. До числа реципієнтів фінансування з обсягом понад 100 млн грн того року, окрім вже згаданих КБ «Прогрес» ім. О.Г. Івченка, ЗАТ «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт», НТЦ «Енергосталь», НВЦ стандартизації, метрології, сертифікації та НДІ природних газів, входило ПАТ «Турбогаз» (енергетичне машинобудування для нафтогазової промисловості). Обсяг бізнес-фінансування розробок в останньому в 2012--2015 роках у постійних цінах впав у 11 (!) разів, а підприємство переорієнтувалося на переважно іноземні замовлення. Для порівняння, у колишнього лідера КБ «Прогрес» ім. О.Г. Івченка у ці роки відбулося падіння обсягу бізнес-фінансування ДР з 264,6 до 156,9 млн грн, а в НТЦ «Енергосталь» -- з 143,3 до 47,0 млн грн.

Нарешті розглянемо параметри концентрації станом на 2006 рік (уряд В. Януковича за президентства В. Ющенка). Реципієнтами коштів бізнесу на ДР того року були 730 організацій з 1452. З них до восьми було спрямовано понад 100 млн грн, до 115 -- від 10 до 100 млн грн, до 332 -- від 1 до 10 млн грн, а 275 отримували менше 1 млн грн. Сукупна частка трійки лідерів склала 9,5% і виявилася меншою, ніж в інших спостереженнях (наприклад, 23,3% у 2015 році). Десять провідних організацій в рейтингу станом на 2006 рік акумулювали 24,6% від надходжень на ДР з бізнес-сектору, перші двадцять п'ять -- 40,0%, а перші сто -- 70,6%. Варто вказати, що групові значення попередніх років завжди були менше, ніж у наступних, тобто з кожним роком коло обраних наукових організацій для реалізації інтересів бізнесу поступально звужувалося.

Більше 100 млн грн (у постійних цінах 2015 року) отримали від бізнесу на проведення ДР у 2006 році як вже згадані КБ «Прогрес» ім. О.Г. Івченка, НВЦ стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів та НДІ природних газів НАК «Нафтогаз України», так і Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» (як і КБ «Прогрес», комплекс тоді знаходився у підпорядкуванні Міністерству промислової політики (МПП)), Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» , підпорядкований Державному космічному агентству України (ДКА), незалежні відкриті акціонерні товариства «Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут» (розроблення наземної космічної інфраструктури, згодом припинило діяльність), «УкрНДІпроектстальконструкція» (будівельні конструкції та споруди), харківське КБ з машинобудування ім. О.О. Морозова (бронетанкова техніка, того часу знаходилося у підпорядкуванні МПП України). Попри специфіку виробництва, розробки останнього майже повністю (!) фінансувались коштом бізнесу, тобто маніпуляції при ідентифікації джерел коштів у статистичній звітності мали місце ще в ті часи без будь-якого зв'язку зі зміною влади у 2014 році та військовим конфліктом на сході країни. В абсолютному вимірі провідні організації акумулювали 1,17 млрд грн у постійних цінах, тому незначні відносні значення в структурному розподілі пояснюються високою базою порівняння -- вкладення бізнесу в науково-технічні роботи у 2006 році сягали 5,35 млрд грн (без науково-технічних послуг -- 4,10 млрд грн), тобто, відповідно, в 2,54 і 2,4 раза більше, ніж у 2015 році.

Резюме: кількість реципієнтів коштів вітчизняного бізнесу на НТД постійно знижується -- так само як і в разі іноземного фінансування: протягом 2006--2015 років 310 організацій втратили доступ до цього джерела, що набагато більше, ніж для самофінансування та іноземних коштів. Основне скорочення чисельності реципієнтів відбулось у 2007--2011 роках, а не пізніше, як того можна було очікувати. Нагадаємо, що ніщо не заважає бізнесу використовувати науково-технічні результати іноземного походження, тому скорочення його вкладень у національну наукову систему не означає, що підприємці відмовляються від придбання технологій за кордоном. Обсяг коштів на НТД від бізнес-сектору, залучених як першою трійкою лідерів, так і першою десяткою організацій, сягнув максимуму в 2013 році, а потім почав зменшуватись: на рівні перших ста організацій він зменшився більш ніж удвічі. проте основне скорочення відбувалось внаслідок «вимивання» відносно невеликих реципієнтів. так, ресурсна база умовних аутсайдерів (надходження до всіх організацій, окрім лідируючої групи з перших двадцяти п'яти) протягом 2006--2015 років у постійних цінах скоротилася в 4,4 раза, а при вилученні перших ста -- в 6,5 разів. Тобто для більшості організацій канал фінансування, що розглядається, поступово стає недоступним, водночас як найсильніші виконавці посилюють свої позиції, посилюючи загальну нерівномірність розподілу. З 35 організацій, які у 2015 році отримували від бізнес-сектору на НТД більше 10 млн грн, тільки чотири ніколи не потрапляли до цієї групи в спостереженнях попередніх років. В їх числі Науково-дослідний інститут «Шторм», Український науково-дослід-ний інститут радіо і телебачення, Інститут захисту рослин НААН України та Український науково-дослідний інститут еластомерних матеріалів і виробів. При перегляді змісту діяльності ПрАТ «Експериментально-промислова технологія вибухових робіт» у бік її кваліфікації як виконання розро-бок і при вилученні науково-технічних послуг із загального обсягу науково-технічних робіт структура ДР, що виконуються за кошти бізнесу, станом на 2015 рік набуває такого вигляду: фундаментальні дослідження -- 2,7%, прикладні дослідження -- 12,3%, розробки -- 85,0%, тобто наближається до фактичного розподілу іноземних коштів на ДР. Утилітарне ставлення до науки залишилась і в подальшому, попри певні зміни в пропорції на користь посилення прикладних досліджень (які також вимагають перевірки на предмет кваліфікації виду робіт на організаційному рівні): станом на 2018 рік на фундаментальні дослідження витрачалося 1,9%, на прикладні -- 21,3% та на розробки -- 76,8% сукупних вкладень бізнесу в ДР.

Розподіл бізнес-фінансування за Класифікацією видів науково-технічної діяльності

Загальні пропорції. На відміну від іноземних замовників, фінансування НТД вітчизняним бізнес-сектором у 2015 році здійснювалось за всіма групами наук, включаючи гуманітарні та соціальні, хоча частки останніх у загальному його обсязі були незначними -- відповідно, 0,22 і 0,32% для всіх робіт з урахуванням науково-технічних послуг та, відповідно, 0,25 і 0,22% -- для ДР (приблизно так само як і при розподілі фінансування з власних джерел). в абсолютному вимірі чотири організації гуманітарного профілю отримали від бізнесу на НТД 4,20 млн грн, а організації, що спеціалізуються в галузі соціальних наук, -- 3,78 млн грн. І хоча з урахуванням науково-технічних послуг соціальні науки помітно поліпшують свої позиції, надходження обсягом 6,70 млн грн для 21 організації в групі -- це відверто мало. Для порівняння, 116 організацій природничого профілю отримали на НТД 257,06 млн грн (з науково-технічними послугами -- 362,39 млн грн), що перевершило сумарний обсяг надходжень того року з власних та іноземних джерел.

Решта коштів у 2015 році була адресована технічним наукам: 1,72 млрд грн або 81,79% від загального обсягу надходжень від бізнесу на виконання всіх науково-технічних робіт і 1,44 млрд грн, або 83,96% -- на ДР. Однак, попри загальну домінанту технічних наук, представництво природничих наук як реципієнта бізнес-фінансування виявилося набагато суттєвішим, ніж власних та іноземних коштів -- 17,22% для всіх робіт з урахуванням супутніх послуг та 15,0% для ДР. Згадаємо й організацію багатогалузевого профілю -- Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, який отримав аж 9,73 млн грн для проведення прикладних досліджень, проте визначити їх дисциплінарну спрямованість неможливо через комплексність статусу цього закладу вищої освіти в системі національної статистики.

Соціальні та гуманітарні науки. Левова частка коштів бізнесу в групі гуманітарних наук у 2015 році була адресована Інституту археології НАН України (3,35 млн грн), причому всі вони були спрямовані на фундаментальні (!) дослідження. Ще 0,81 млн грн отримали дві дочірні структури цього інституту -- Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» інституту археології НАН та його Дочірнє підприємство «слобідська археологічна служба», які відповідальні за проведення експертизи щодо правомірності відчуження земельних угідь у місцях, які можуть мати археологічну цінність. і тому кошти бізнесу можуть впливати на прискорення таких робіт. внаслідок цього на вищезгадані організації припало 8,55% загальної суми бізнес-інвестицій у фундаментальну науку, серед організацій, що спеціалізуються в галузі соціальних наук, здатність залучати підприємницькі кошти для проведення досліджень виявили Національний інститут стратегічних досліджень, Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Київський національний торговельно-економічний університет, проте їх сукупна сума склала лише 0,91 млн грн. Майже всі вони були спрямовані на прикладні дослідження, що піднімає питання щодо коректності кваліфікації робіт в інституті археології як фундаментальних. вона здійснюється самими респондентами звітності, які нерідко помилково трактують фундаментальні роботи як такі, що мають високу якість, а не такі, що спрямовані на отримання умовно «чистого» знання . стимулювання бізнесом археологічної експертизи прямо не передбачає отримання останніх. Ще одинадцять наукових організацій в групі соціальних наук додали 2,86 млн грн, отримавши замовлення на розробки, і ще 2,92 млн грн було залучено для надання науково-технічних послуг. Для виконання розробок жодна організація не отримала більше 0,95 млн грн, а досліджень -- більше 0,52 млн грн. Тобто вітчизняний бізнес, як і іноземний, не має вираженої зацікавленості у науковій співпраці з організаціями соціального профілю, на що вказують дані про локальні замовлення переважно в галузі економічних наук та здебільшого на придбання науково-технічних послуг. Окрім них і дрібних надходжень до галузі державного управління та українознавства (у 2015 році -- аж на 14 тис грн), решта об'єктів соціальних наук взагалі не отримувала кошти від бізнес-сектору на проведення ДР. Розрахунок середньої величини надходжень від бізнес-сектору на одну організацію, що здійснювала ДР, без включення науково-технічних послуг (далі -- питомі витрати), дає нам вкрай низькі значення: 1,05 млн грн в гуманітарних і 0,22 млн грн в соціальних науках (для порівняння: в усій науковій системі України відповідна величина склала 4,82 млн грн).