Особливості складання виробничої програми з рослинництва в умовах невизначеності ринкового середовища

Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Наукові основи розробки річної виробничої програми підприємства з рослинництва

1.1 Значення, зміст і послідовність складання виробничої програми

1.2 Методики планування обсягів виробництва і використання продукції

1.3 Особливості планування показників економічної ефективності

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку галузі

2.1 Загальні відомості про ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

2.2 Значення і роль галузі в економіці підприємства

2.3 Землекористування ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

2.4 Посівні площі і сортовий склад сільськогосподарських культур

2.5 Врожайність культур та валові збори продукції

2.6 Економічна ефективність виробництва продукції

РОЗДІЛ 3. Обґрунтування виробничої програми галузі

3.1 Планування використання земельних угідь і підвищення їх родючості

3.2 Обґрунтування асортименту та планової врожайності культур

3.3 Планування посівних площ

3.4 Планування обсягів виробництва і використання продукції

3.5 Планування потреби і використання добрив і засобів захисту рослин

3.6 Планування витрат виробництва

3.7 Економічна ефективність проекту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

виробнича програма рослинництво планування економічний



ВСТУП

Одним з найважливіших стратегічних напрямів успішного розвитку аграрних підприємств є їх спеціалізація - ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції на окремих територіях та підприємствах, одержувати завдяки цьому кращі результати господарсько-фінансової діяльності.

Планування виробничої програми з рослинництва спрямоване на пошук та обґрунтування найбільш економічно доцільних та екологічно безпечних варіантів ведення господарства, з метою задоволення потреб працівників підприємства та споживачів продукції, що підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.

Для досягнення поставленої мети необхідне рішення нижче вказаних задач. Розглянути коротку організаційно - економічну характеристику підприємства та сучасний стан і тенденції розвитку зерновиробництва, обґрунтувати виробничу програму з покращення економічної ефективності зерновиробництва підприємства.

Суть планування проявляється в конкретизації цілей розвитку всієї фірми та кожного підрозділу окремо на певний період; визначенні господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, які необхідні для вирішення поставлених завдань. Розкриття всіх аспектів, пов'язаних з плануванням діяльності підприємства: впровадження iнтенсивних технологiй у сiльськогосподарське виробництво передбачає пiдвищення родючостi грунту, на основі максимального високопродуктивного використання матерiальних i енергетичних pecypciв при одночасному економному їх витрачаннi, є основною метою даної курсової роботи. Для створення виробничої програми в рослинництві необхідно займатися плануванням використання земельних угідь і підвищення родючості, підтримання якісного складу грунту, також правильна структура використання посівних площ, урожайності, якості і інших агротехнічних засобів для виконання поставлених планів. Дослідженням планування як інструменту обґрунтування виробничих програм з рослинництва займалися такі вчені як Гапусенко Ю.О., Жебка В.В., Мацибора В.І., Руснак П.П., Рудий М.М., Станісевич С.А., Чалий А.А., та інші.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства важливою задачею є забезпечення належних обсягів виробництва продукції рослинництва, яка має вирішальне значення для всього аграрного сектора економіки. Перед галуззю постають важливі задачі збільшення урожайності, покращення якості продукції, забезпечення сталого виробництва. Тому наукове опрацювання питання підвищення економічної ефективності виробництва рослинницької продукції в сучасних умовах є актуальним для більшості господарств як Миколаївської області, так і України.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства ТОВ «ім. КЛ. Петровського», Березанського району, Миколаївської області, його методичні підходи до планування діяльності сільськогосподарських підприємств, що виробляють продукцію рослинництва

Метою курсової роботи є розробка та обґрунтування виробничої програми з рослинництва для досліджуваного підприємства в умовах дії ринкових механізмів.

Предметом дослідження курсового проекту є особливості складання виробничої програми з рослинництва в умовах невизначеності ринкового середовища.

Інформаційною базою роботи є дані статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського». Для реалізації поставлених завдань застосуємо методи теоретичного узагальнення і порівняння, аналізу і синтезу, деталізації та моделювання, прогнозування та інші. Курсова робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

виробнича програма рослинництво планування економічний



РОЗДІЛ 1

НАУКОВІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ РІЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА З РОСЛИННИЦТВА

1.1 Значення, зміст і послідовність складання виробничої програми

Виробнича програма підприємства представляє собою розгорнутий або комплексний план виробництва та продажу продукції, який характеризує річний обсяг, номенклатуру, якість та терміни випуску необхідної продукції та послуг. У ринкових умовах основу плану виробництва на різних підприємствах становлять укладені договори з споживачами, наявний портфель замовлень та існуюча потреба в товарах, а також діючі закони попиту і пропозиції на продукцію, роботи та послуги [6]. Головна мета планової роботи, як і здійснюваної на її основі підприємницької або виробничої діяльності, полягає у задоволенні потреб покупців і одержання максимального прибутку. Підприємства укладають із споживачами та постачальниками договори на виробництво та продаж продукції і послуг, придбання та закупівлю необхідних ресурсів. Тому в процесі розробки виробничої програми керівникам-менеджерам кожної фірми і плановикам-економістам слід орієнтуватися на вибір таких товарів, робіт і послуг, які принесуть виробникам і підприємцям найбільші кінцеві результати.

Основним завданням виробничої програми з рослинництва є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством при найкращому використанні його ресурсів та отриманні максимального прибутку [6].

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану виробництва у вартісному виразі.

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої рослинницької продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу [8].

При плануванні виробничої програми з рослинництва необхідно використовувати наступні матеріали [9]:

- перспективний план виробництва рослинницької продукції і послуг у рослинництві;

- прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;

- результати вивчення поточного попиту на продукцію;

- договори на виробництво та поставку продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

- заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

- заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

- дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах виявляються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні машино-тракторного парку та устаткування, намічаються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва [10].

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг продукції у вартісному виразі: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції.

Виробнича програма з рослинництва включає в себе план структури посівних площ, урожайності, план виробництва продукції певного асортименту, кількості та якості, а також комплекс агротехнічних заходів щодо виконання плану виробництва продукції (сорти, баланси насіння, добрив, пестицидів, план меліорації).

Розробка виробничої програми рослинництва починається з розробки балансу земельних угідь і визначення напрямів цільового їх використання у плановому періоді. При цьому враховуються законодавчо-правові особливостей користування землями (власні, паї, орендовані) [6].

Планування використання земельних угідь передбачає розробку структури посівних площ з дотриманням вимог науково обґрунтованого чергування культур в сівозмінах та забезпечення максимальної їх віддачі (критерій оптимальності).

Обов'язковим елементом виробничої програми підрозділів рослинництва є розробка технологічної карти для кожної культури та технології.

При прогнозуванні урожайності користуються методом екстраполяції: знаходження наступних її рівнів за аналізом попередніх тенденцій та чинників, що визначали її зміну.

Відповідно до запланованих обсягів виробництва продукції рослинництва розробляють натуральні баланси насіння, мінеральних добрив (за окремими поживними речовинами), засобів захисту рослин, паливо-мастильних матеріалів, з розробкою календарних планів їх постачання та використання. Розробка плану діяльності аграрних підприємств є досить складною і кропіткою роботою, що передбачає здійснення всебічного аналізу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Слід зазначити, що ще й досі на багатьох підприємствах України у плануванні діяльності окремих виробничих підрозділів відсутня узгодженість з загальною стратегією всього підприємства, а отже не має єдиного плану розвитку [11]. Також досить часто рішення ухвалюються тільки з урахуванням внутрішнього середовища і майже не враховується зовнішнє, що спричиняє виникнення негативних наслідків. Підприємства, які в належній мірі не використовують ринкові підходи і методи планування, не можуть не тільки впливати на ринок, але й адаптувати свої можливості до постійно змінного середовища.

1.2 Методики планування обсягів виробництва і використання продукції

Методика планування -- це сукупність методів, прийомів розробки, обґрунтування та аналізу прогнозів, стратегічних програм і планів усіх рівнів і часових горизонтів, системи розрахунків планових показників, їх взаємного узгодження. Якість прогнозів значною мірою залежить від методів прогнозування, якими називають сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу минулих (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв'язків, притаманних об'єктові, а також їхніх змін з певною ймовірністю зробити висновок щодо майбутнього розвитку об'єкта [1].

Розрізняють такі методи планування:

1. Ресурсний метод дозволяє спочатку визначити, якими ресурсами і за

2. якими цінами може розпоряджатися підприємство. Спираючись на ці дані, підприємство визначає свою стратегію.

3. Експертні або евристичні методи ґрунтуються на використанні неповної інформації, досвіду спеціалістів (експертів) та інтуїції.

4. Метод екстраполяції застосовують у разі визначення проміжних та кінцевих планових показників на основі їх динаміки в минулому, припускаючи, що темпи і пропорції будуть збережені в майбутньому.

5. Метод інтерполяції застосовують, коли підприємство встановлює мету і, виходячи з неї, визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.

6. За способом розрахункових показників розробляють такі методи:

7. Дослідно-статистичний метод використовує фактичні статистичні дані за попередні роки при встановленні планових показників.

8. Факторний метод передбачає, що часові напрямки визначаються за допомогою розрахунків найважливіших факторів, о обумовлюють зміну показників.

9. Нормативний метод передбачає, що планові показники розраховують, використовуючи прогресивні норми використання ресурсів з урахуванням їх змін та організаційно-технічних заходів у плановому році.

10. Балансовий метод визначає план розвитку підприємства або галузі, що обґрунтовується шляхом попереднього складання балансів, які включають потреби господарства в ресурсах і джерела задоволення цих потреб.

11. Економіко-математичні методи дають можливість моделювати складні економічні процеси, передбачати найбільш ймовірні напрями розвитку, прискорити розрахунки і підвищити їх точність.

Урожайність сільськогосподарських культур є основним фактором, що визначає обсяг виробництва продукції рослинництва. Планування урожайності сільськогосподарських культур є одним із найбільш важливих показників, що визначають зміст схем і проектів землеустрою. Економічне обґрунтування та ефективність рішень із землеустрою можна спрогнозувати за допомогою виробничих функцій [2]. Усю сукупність методів планування урожайності можна об'єднати в такі групи:

2. Економіко-статистичні методи, що засновані на вирівнюванні рядів динаміки урожайності;

3. Статистичні методи, засновані на використанні виробничих функцій, що враховують вплив та динаміку зміни кожного фактора, що визначає рівень урожайності;

4. Розрахунково-консультативні методи, що дозволяють планувати урожайність сільськогосподарських культур з використанням науково обґрунтованих нормативів приросту врожайності, залежно від зміни факторів інтенсифікації;

5. Аналогові методи, у яких за основу береться урожайність дослідних станцій та провідних господарств, що мають схожі природні умови;

6. Методи експертних оцінок, що дозволяють встановити заплановану урожайність на основі думок експертів.

При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур виходять із потреб в конкретних видах продукції, конкурентоспроможності окремих культур і обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових та матеріальних ресурсах [13].

Обчислюючи планову потребу у продукції рослинництва, враховують:

1. Попит на продукцію певного виду, асортименту та якості на ринку. Основними напрямками реалізації продукції можуть бути:

2. Реалізація на міських ринках та населенню;

3. Поставки за міжнародною кооперацією та експорт продукції.

4. Внутрішні потреби у продукції рослинництва:

5. Створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів;

6. Видача і продаж продукції працівникам;

7. Для переробки у підсобних промислових господарствах.

8. Виходячи з визначеної потреби у продукції рослинництва і запланованої урожайності, визначають розміри посівних площ.

9. Дефіцит площ ліквідується за рахунок:

10. Зміни в структурі посівних площ більш урожайних культур;

11. Підвищення планової урожайності культур за рахунок додаткових агротехнічних заходів.

Посівні площі зернових культур доцільно планувати окремо з виробництва продовольчого і фуражного зерна. Посівні площі технічних культур визначають, відповідно до потреб у товарній продукції, яку, згідно з договорами, продають як сировину для переробної промисловості [10].

Посівні площі кормових культур планують, намагаючись передбачити повне забезпечення потреби у різноманітних високоякісних кормах, як для громадської худоби, так і для худоби господарства.

У загальну площу посівів включають площі під усіма культурами, з яких передбачається зібрати урожай у плановому році, у тому числі під озимими, багаторічними травами, посіви в міжряддях садів і посіви на тимчасово розорених луках і сіножатях.

Виходячи із запланованої врожайності і посівних площ, обчислюють валовий збір продукції. При цьому валовий збір зернових і технічних культур визначають у початково оприбуткованій фізичній і заліковій масі або у вазі після доробки [12].

Маса зерна після доробки включає повноцінне зерно і зерновідходи в перерахунку на зерно за відсотком його вмісту в зерновідходах. Щодо кукурудзи на зерно, качани перераховують у фізичну масу зерна з відсотком його виходу із качанів, що склався у господарстві. Потім фізичну масу зерна перераховують на базову вологість.

Заключним розділом плану використання і виробництва продукції рослинництва є баланс її надходження і витрат, в якому відображається плановий рух продукції рослинництва та окремих продуктів її переробки. В надходженні відображають продукцію, що надійшла з урожаєм, що буде придбана, обміняна та закуплена в населення [13].

1.3 Особливості планування показників економічної ефективності

Найпростішими і вихідними показниками для оцінки діяльності підприємства є натуральні: врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин. Одержання вищої врожайності - це найважливіше завдання аграрних підприємств, оскільки вона забезпечує виробництво певного обсягу продукції та безпосередньо впливає на рівень інших показників господарювання, зокрема на розвиток тваринницьких галузей. Чим вища врожайність зернових і кормових культур, тим вищий рівень продуктивності тварин [14].

Найважливішими вартісними показниками, що характеризують діяльність підприємства, є обсяг валової й товарної продукції, розмір поточних витрат і фондових вкладень, дохідність виробництва. На їх основі можна визначити продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаломісткість, обчислити валовий і чистий дохід, а також показники рентабельності.

Основною метою діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах господарювання є отримання максимального прибутку. На суму прибутку, крім рівня цін, можна впливати шляхом зміни структури витрат на виробництво продукції та її обсягу. Однією з найважливіших передумов формування ефективно функціонуючих сільськогосподарських підприємств є досконале управління витратами. Тобто найважливіший показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва - собівартість продукції.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість і навпаки. Зі зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

До методів планування витрат і собівартості продукції відносять [13]:

1. Кошторисний метод, у якому за допомогою спеціальних таблиць плану складають кошториси витрат, відповідно до їх статей за культурами. Витрати розраховують на основі технологічних норм або планових нормативів за елементами витрат на одиницю продукції.

2. Нормативний метод передбачає, що планування базується на розроблених, відповідно до конкретних умов виробництва, науково обґрунтованих нормативах. Нормативна база має включати сукупність обґрунтованих трудових, матеріальних, фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації.

3. Розрахуноково-конструктивний метод базується на фактичній собівартості і визначенні розмірів збільшення або зменшення витрат, за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів, таких як:

4. Підвищення характеристик виробництва за рахунок впровадження нових технологій;

5. Покращення організації виробництва і праці;

6. Зміни обсягів і структури виробництва;

7. Вплив народногосподарських і галузевих факторів.

На підприємствах планується та обліковується собівартість одиниці продукції основних видів. Дані про собівартість одиниці окремих видів продукції, вільні від впливу побічних структурних факторів, уможливлюють докладну оцінку факторів, що впливають на прямі витрати. Науково обґрунтована система обчислення собівартості одиниці продукції, товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг за елементами витрат становлять один з важливих елементів методу бухгалтерського обліку - калькулювання [13].

У практиці аналітичних досліджень витрати на виробництво вивчають за елементами та за калькуляційними статтями.

У собівартості продукції відбиваються в узагальненому вигляді продуктивність праці, її оплата, ступінь використання основних засобів, витрати предметів праці та інші умови виробництва. Зниження собівартості продукції забезпечує збільшення прибутку господарства, і тим самим є основним джерелом зростання накопичень, необхідних для подальшого підйому економіки сільськогосподарського виробництва та підвищення життєвого рівня його працівників. Актуальним є раціональне й економне витрачання всіх видів ресурсів, зниження їх втрат, перехід до ресурсозберігаючих і безвідходних технологій. Велике значення для успішного вирішення цього завдання має аналіз собівартості продукції, що виявляє шляхи і резерви її зниження в аналізованому господарстві.



РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

2.1 Загальні відомості про ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

Приватне сільськогосподарське підприємство ТОВ «ім. КЛ. Петровського» розташоване в Березанському районі, Миколаївської області, с.Кімівка (Калинівка) та зареєстровано по вул.. Центральній, буд.1. Підприємство має в обробітку близько 12793 га, з них 5842 га засіяно озимими культурами , які вже "підгодовані" мінеральними добривами і планується отримати не менше 25 ц з 1га., а також засіяно близько 4499 га соняшником, 517 га соєю, 1424 га озимим ріпаком.

Тваринництво не представлено в даному сільськогосподарському підприємстві.

Господарство має :

- тік з твердим покриттям на 4

800 т., в т. ч. критий на 1700 і.;

- 5 зерноскладів на 6500т.;

- зерноочисна машина ЗАВ -50;

- ангари для зберігання 10 тракторів та 5 комбайнів;

- власний магазин, з оборотом в середньому 900 грн. за місяці,;

- 7 зернозбиральні комбайни, (3 -Дона -1500 та 2-СК -5, 2 - John Deere);

- 12 тракторів та 21 автомашина.

Земельний масив підприємства розташований у південній частині Центрального Степу України на правому березі р. Південний Буг на території таких сіл: Чапаївка , Кімовка, Данилівка, Ташино, Дмітрівка, Матіясове. Рельєф території хвилястий, що сприяє стоку атмосферних опадів, який приводить до ерозійних процесів .

Клімат - помірно - теплий, напівзасушливий. Літо жарке та сонячна весна рання, тепла напівзасушлива, а осінь пізня, частіше суха. Середньорічна температура повітря 3,2 °С. при цьому найбільш холодний січень, а найбільш теплим - липень. Найбільш низька температура спостерігається - 32 °С ( у лютому місяці), найвища + 38 °С (в липні - серпні). Середня кількість опадів 385-407 мм на рік.

Зима малосніжна, частіше сніговий покрив спостерігається в січні - лютому із середньою висотою 15-25 см. Протягом зими бувають часті тривалі відлиги, що дуже впливає на стан озимого клину .

Характерною особливістю клімату є сухість повітря, наявні суховіїв. Вітри спостерігаються усіх напрямків , але найчастіше північно - східні та східні. Наявність великої кількості світла та тепла створюють сприятливі умови для вирощування сільськогосподарські культур.

ТОВ «ім. К.Л. Петровського» спеціалізується на виробництві озимої пшениці, соняшника, сої, ріпака озимого. Для цього є два відділка. Відділок №1 має тракторну бригаду, що розташована на території села Кімівка. І на території відділка №2 знаходиться зернотік, заправка, автогараж. Для виконання всіх агротехнічних робіт в господарстві налічується 21 автомашина, 12 тракторів та 7 зернозбиральних комбайнів.

В цілому природно - економічні умови господарства сприяють розвитку як галузі рослинництва так і галузі тваринництва. ТОВ «ім. К.Л. Петровського» займається більше рослинництвом, що є ефективним в умовах Півдня України, особливо Миколаївської області. Підтвердженням цього є дані таблиці 2.1.

Як ми бачимо з даних таблиці 2.1 в 2013 р. та 2014 р. відбувається зростання валової продукції: 2014р. - 64,24%, 2015 р. - 2,9%. Грошова виручка зростає і її темпи росту найбільший в 2015р. 60,46%, і сам розмір грошової виручки найбільший у 2015р. 127215,1 тис. грн. Площа с/г угідь з кожний роком зростає і на кінець 2015р. складає 12797 га. Вартість основних фондів скоротилася в 2013р. на 14,8%, але в 2014р.і 2015 р. зросла незначно 0,066% і 0,17% відповідно Чисельність працівників є нестабільним показником, що свідчить про сезонність с/г робіт та залучення робітників за трудової угодою. В 2015 р. відбулося зростання обсягів виробництва рослинництва. Порівняння з середньо галузевими показниками свідчить про випередження за всіма показниками, що в загальному рейтингу підприємств виглядає успішно.

Таблиця 2.1.

Показники розміру виробництва ТОВ «ім. К.Л. Петровського»

Показники	2013р.	2014р.	2015р.	Темп росту в 2014р. до 2013р.	Темп росту в 2015р. до 2014р.	В серед. на 1 госп. р-ну в 2015 р.	Відхилення в 2015 р. від серед. галуз
Валова продукція с/г, тис.грн	32381	53182,8	54720,5	64,24	2,9	28500	24682,80
Грошова виручка від реалізації, тис.грн.	60605,8	79279,3	127215,1	30,81	60,46	28950	50329,30
Площа с/г угідь, га	12521	12793	12797	2,17	0,03	12620	173,00
Вартість ОФ, тис.грн	25743	27804	27807	1,08	1,0	17103	180,00
Середньорічна чисельність працівників, чол.	101	93	78	-7,92	-16,2	95	-9,00

*Джерело: розраховано і побудовано за даними статистичної звітності ТОВ «ім. К.Л. Петровського»

Дане аграрне підприємство можна вважати великим, хоч і розвинуто лише рослинництво, тваринництво не представлено, що свідчить про можливості підприємства розширювати та мобільно управляти своїми виробничими ресурсами, але є досить великі обсяги землі та виробництва. Підтвердженням цього є дані таблиці 2.2

Таблиця 2.2.

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції ТОВ «ім. К.Л. Петровського»

			Роки				В середньому за 3 роки
Галузі та види продукції	2013		2014р.		2015р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зерно	25535,3	42,13	24146,1	30,46	60671,9	47,7	36784,4	22,4
соняшник	30186	49,81	31995,1	40,36	58496,8	46,0	40226	24,5
соя	324,3	0,54	5823	7,34			3073,65	1,9
Ріпак озимий	3483,4	5,75	14217,2	17,93	1555,9	1,2	6418,83	3,9
Інша продукція	456,3	0,75	1489,8	1,88	4141,1	3,3	2029,07	1,2
Разом по рослинництву	59985,3	98,98	77671,2	97,97	124865,7	98,2	87507,4	53,3
Разом по тваринництву	х	х	х	х	х	х	х	х
Всього по с/г	23503,9	98,98	77671,2	97,97	124865,7	98,2	75346,9	45,9
Інша продукція	204	1,02	1608,1	2,03	2349,4	1,8	1387,17	0,8
Всього по господарству	60605,8	100	79279,3	100	127215,1	100	164241,5	100

*Джерело: розраховано і побудовано за даними статистичної звітності ТОВ «ім. К.Л. Петровського»

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна побачити, що в структурі грошових надходжень найбільшу частку складає продукція рослинництва. В 2015 році відбулося зростання грошових надходжень за рахунок зростання обсягів соняшника та зернових на 40,36% та 30,46% відповідно. Підприємство займається вузькою спеціалізацією, кожний рік в галузі рослинництва не випробовує вирощувати нові рослини.

2.2 Значення і роль галузі в економіці підприємства

При вивченні сучасного стану рослинництва важливо знати, яку роль воно відіграє в економіці підприємства та яке місце посідає серед інших галузей, адже чим значимішою є галузь, тим більше уваги слід їй приділяти в поточній діяльності та обґрунтуванні перспективних завдань щодо подальшого її розвитку.

Рослинництво є галуззю сільського господарства, основне завдання якого полягає у вирощуванні рослин для отримання продукції, що задовольняє потребу людини в їжі, а також кормів для тварин і сировини для переробної промисловості. Основу рослинництва складає землеробство - господарська діяльність, пов'язана з обробкою землі. Використовуючи землю як засіб виробництва люди досягають позитивних результатів, направляючи свою працю на отримання рослинної продукції, яка використовується для забезпечення харчування людей та розвитку тваринництва.

Роль рослинництва в економіці ТОВ «ім. КЛ. Петровського», є великою адже підприємство займається лише рослинництвом, і майже всі показники рослинництва відповідають в цілому і по підприємству.

2.3 Землекористування ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

Природно-ресурсний потенціал - це важливий фактор розміщення продуктивних сил, з використанням природних ресурсів, включаючи природно-кліматичні умови.

Природні ресурси - це тіла і сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб суспільства.

Земля - це базис природно-ресурсної основи, а всі інші види ресурсів формують у сукупності екосистему. Вони непрямо використовуються у виробничому процесі. Розглянемо розмір і структуру землекористування у ТОВ «ім. КЛ. Петровського» у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Розмір і структура землекористування у ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

Назва угідь	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
	га	%	га	%	га	%
Сільгоспугіддя - всього	12521	100	12793	100	12797	100	102,2
з них: рілля	12521	100	12793	100	12797	100	102,2

Джерело: розраховано і побудовано з використанням статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського».

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.4, можемо зробити висновок про те, що у 2015 році, порівняно з базисним (2013) роком, площа сільськогосподарських угідь на підприємстві зросла на 2,2%, що було спричинено розширенням земельних площ у зв'язку з новою орендою. Збільшення кількості сільгоспугідь призвело відповідно і до збільшення площ ріллі у 2015 році, порівняно із базисним роком, на 2,2%, адже рілля займає всі сільгоспугіддя підприємства.

Проаналізуємо економічну ефективність використання земель ТОВ «ім. КЛ. Петровського» у таблиці 2.4.

Аналізуючи дані таблиці 2.4, можна зробити висновок про те, що за досліджуваний період ефективність використання земельних ресурсів на підприємстві підвищувалась, про що свідчить зростання показників економічної ефективності використання земель. Так, у звітному (2015) році, порівняно із базисним (2013) роком, збільшилась валова продукція господарства у постійних цінах, як в розрахунку на 100 га ріллі, так і в розрахунку на 100 на сільськогосподарських угідь на 72,6%. Простежувалося зростання прибутку як в розрахунку на 100 га ріллі, так і в розрахунку на 100 на сільськогосподарських угідь (відповідно на 83,3% та на 89,3%). Також збільшилася грошова виручка в розрахунку на 100 га ріллі та сільськогосподарських угідь на 105,4%.

Таблиця 2.4.

Економічна ефективність використання земель ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

Показники	2013 р.	2014 р.	2015 р.	2015 р. у % до 2013 р.
Отримано у розрахунку на 100га сільськогосподарських угідь:
- валової продукції сільського господарства у постійних цінах, тис. грн	258,6	415,7	446,4	172,6
-Грошової виручки	484	619,7	994,1	205,4
- прибутку, тис. грн	225,4	204	426,6	189,3
Отримано у розрахунку на 100га ріллі:
- валової продукції сільського господарства у постійних цінах, тис. грн	258,6	415,7	446,4	172,6
-грошової виручки	484	619,7	994,1	205,4
- прибутку, тис. грн	225,4	204	426,6	183,3

Джерело: розраховано і побудовано з використанням статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ.. Петровського»

В перспективі за допомогою агротехнічних методів покращення якості земельних ресурсів, підприємство має змогу збільшити ефективність їх використання. Зміна технології виробництва та оптимізація структури посівних площ також матимуть позитивний вплив на досліджуваний показник.

2.4 Посівні площі і сортовий склад сільськогосподарських культур

Земельні ресурси -- це землі, що використовуються або можуть бути використані для сільського чи лісового(господарства, містобудівництва та ін. В Україні сільськогосподарські угіддя становлять 70 % площі усіх земель; серед них орні землі -- в середньому 55 %, а в окремих областях -- більш як 80 %. Більше половини всіх сільськогосподарських угідь і 60 % орних земель складають чорноземні ґрунти.

Одним з основних показників використання орних земель є структура посівних площ. Під нею слід розуміти процентне співвідношення окремих культур або їх груп у загальній посівній площі. Склад і структура земельних угідь не постійні. З розвитком техніки, меліорації в обробіток і використання включають такі землі, які раніше не використовувались. Отже, одні угіддя переходять в інші (пасовища в орні, болота в сіножаті тощо). Перехід одних видів земельних угідь в інші називають їх трансформацією.

Розглянемо склад та структуру ріллі і посівних площ ТОВ «ім. КЛ. Петровського» у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Склад та структура орних земель ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

Культури та види угідь	2013 р.	2014 р.	2015 р.	У середньому за 3 роки
	га	%	га	%	га	%	га	%
Рілля - всього	12521	100	х	12793	100	х	12797	100	х	12703,7	100	х
Чисті пари	-	0	х	-	0	х	-	0	х	0	0	х
Площа посівів	12344,10	98,6	100	12792,50	100	100	12756,58	99,7	100	12631,1	99,4	100
у т.ч.: зернові та зернобоб.	7066	56,4	57,2	5872	45,9	45,9	6423	50,2	50,4	6453,7	50,8	51,1
ріпак	593	4,7	4,8	1424	11,1	11,1	86	0,7	0,7	701	5,5	5,5
соя	-	-	-	517	4,0	4,0	-	-	-	517	4,1	4,1
соняшник	4355	34,8	35,3	4499	35,2	19,0	5522	43,2	4 3,3	4792	37,7	37,9

Джерело: розраховано і побудовано з використанням статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського»

Аналізуючи дані таблиці 2.5, можна зробити висновок про те, що за досліджуваний період площа орних земель дещо збільшилася, парів підприємство не залишає. Площа посівів у структурі орних земель зросла. В структурі посівів протягом досліджуваного періоду зменшується частка зернових та зернобобових, площа посівів соняшнику зросла.

Використовуючи Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон України, затверджені Наказом Мінагрополітики та УААН від 18.07.2008 р. №440/71, зробимо висновок про те, що критерії щодо структури посівних площ в зоні південного Степу для підприємств, що спеціалізуються на виробництві зерно-олійної і тваринницької продукції (як ТОВ «ім. КЛ. Петровського»), не враховані у реальних виробничих умовах дослідженого підприємства. Так, частка зернових і зернобобових не знаходиться у межах 60-65%, а є дещо меншою, частка технічних культур не відповідає інтервалу у 10-20%, а площа чистих парів яка повинна становити 15,3%, взагалі відсутня.

Сучасні системи землеробства ґрунтуються на сівозмінному (почерговому) вирощуванні культур. Необхідність чергування культур зумовлюється рядом чинників. Узагальнюючи досвід практичного землеробства і досягнення агрономічної науки, Д.М. Прянишников виділив чотири основи чергування культур у сівозміні: хімічні, фізичні, біологічні та економічні.

За використанням визначають типи сівозміни:

- польові (вирощують переважно польові зернові і технічні культури, на долю яких у цих сівозмінах припадає понад 50% усієї площі);

- кормові (вирощують переважно кормові культури, до таких сівозмін відносяться прифермські і лукопасовищні сівозміни);

- спеціальні (вирощують переважно певні специфічні культури, які не доцільно вирощувати в польових сівозмінах - овочеві, рисові, льонові, а також ґрунтозахисні).

Наведемо видовий та сортовий склад сільськогосподарських культур у ТОВ «ім. КЛ. Петровського» у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Сортовий склад польових культур, які вирощуються в підприємстві станом на 2015 рік

Культура	Сорт
Озима пшениця:	Селянка
	Престиж
	Апогей
	Повага
	Золотоколоса
	Смуглянка
	Достаток
Озимий ріпак:	Піонер
	Чемпіон
Соняшник:	Альфа
	Славутич
	Алісон

Джерело: побудовано з використанням звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського».

Отже найбільш перспективні сорти, що вирощуються на полях підприємства, варто відзначити, що сорт озимої пшениці «Селянка» дає урожайність на рівні 60 ц/га, а сорт озимого ріпаку «Піонер» стабільно приносить урожай на рівні 30 ц/га.

В останні роки для посушливих ґрунтово-кліматичних умов східної та степової зони України створено і рекомендовано для виробництва багато нових високоврожайних сортів озимої пшениці. ТОВ «ім. КЛ. Петровського» використовує при вирощуванні в основному провірені та надійні сорти, хоча не завадило б залучати нові прогресивніші .ТОВ «ім. КЛ. Петровського» використовує переважно власнинй насіннєвий матеріал виробництва і дещо закуповує у вітчизняних виробників.

На підприємстві протягом вегетації проводиться не менше двох основних азотних підживлень в дозах N60-80, по мерзлоталому ґрунту. Ці підгодівлі є продуктивними для підвищення врожайності зерна. А для підвищення якості зерна в фазі колосіння - молочної стиглості - проводиться одне некореневе азотне підживлення в дозі N30-40 (на підставі результатів рослинної діагностики). Пізні некореневі азотні підживлення поєднуються з хімічною обробкою посівів проти клопа-черепашки і хвороб, що скорочують тривалість вегетації прапорцевого листа рослин.

Крім селекційного шляху підвищення якості зерна, застосування мінеральних добрив, науково обґрунтованих сівозмін ТОВ «ім. КЛ. Петровського» розвиває й інші шляхи вирішення цієї задачі, наприклад, розробка і впровадження у виробництво агротехнічних методів управління формування високоякісного зерна: терміни і методи збирання, достовірна оцінка якості та післязбиральна обробка зерна, формування однорідних за якістю партій на токах, цільова підготовка і відправка партій зерна на елеватори.

На підприємстві ТОВ «ім. КЛ. Петровського» є свої тракторно-машинні бригади, які своєчасно проводять обробіток ґрунту .

2.5 Врожайність культур та валові збори продукції

ТОВ «ім. КЛ. Петровського виробляє не велику кількість культур: пшеницю, сою, ріпак, соняшник.

Показники врожайності та якості сільськогосподарських культур на підприємстві є середніми, досягаються на оброблюваних орендованих землях сільськогосподарського призначення, підприємство намагається поліпшити технології вирощування, використовує насіння в основному власного виробництва, обновляє поступово техніку Дані, необхідні для проведення аналізу врожайності та валових зборів продукції сільськогосподарських культур наведено в додатку В.

Аналізуючи дані додатку В, можна зробити висновок про те, що середня врожайність по досліджуваному підприємству (ТОВ «ім. КЛ. Петровського») пшениці озимої менше середню врожайність по Україні на 21,6%,соняшнику - на 23,6%, ріпаку та сої навпаки перевищує - на 1,9% та 8,7% відповідно.

Говорячи про динаміку зміни врожайності окремих культур у господарстві у звітному році, порівняно з базисним, варто відзначити, що урожайність соняшнику та ріпаку озимого скоротилася, а врожайність сої і пшениці озимої навпаки зросла.

На валовий збір продукції рослинництва впливають як площа посіву, так і урожайність. Проведемо факторний аналіз впливу площі посіву та урожайності за окремими видами продукції рослинництва у ТОВ «ім. КЛ. Петровського». на валовий збір відповідних культур у 2014 - 2015 роках у таблицях 2.7 - 2.19. У ході аналізу використовуватимемо метод різниць, що застосовується під час визначення впливу факторів на результативний показник у мультиплікативних моделях. Оскільки валовий збір у моделі, що аналізується є мультиплікативним показником (знаходиться як результат множення площі посіву на урожайність культур), то застосування методу різниць у ході факторного аналізу є доцільним.



Таблиця 2.7.

Вихідні дані для визначення впливу факторів на валові збори зернових та зернобобових в ТОВ «ім. КЛ. Петровського» Березанського району

Показники	2014р.	2015р.
Факторні	5874	6423
Площа посіву зернових та зернобобових, га
Урожайність зернових та зернобобових, ц/га	22,9	40,1
Результативний	134401	257543
Валовий збір, ц
Загальне відхилення:	х	123142
в тому числі за рахунок факторів:	х	12685,7
- площі посіву
-урожайності	х	110456,3

Джерело: розраховано і побудовано з використанням статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського».

Аналізуючи дані таблиці 2.7, відзначимо, що відбулося загальне збільшення результативного показника (валового збору) у 2015 році, порівняно з 2014 роком на 123142 ц. Це відбулося за рахунок збільшення площі посіву (що збільшило результативний показник на 12685,7 ц) та збільшенням урожайності зернових та зернобобових (що збільшило результативний показник на 110456,3 ц). Дані перевірки [12685,7+110456,3 = 123142 ц] підтверджують адекватність моделі.

Таблиця 2.8.

Вихідні дані для визначення впливу факторів на валові збори соняшнику в ТОВ «ім. КЛ. Петровського» Березанського району

Показники	2014р.	2015р.
Факторні	4499	5522
Площа посіву соняшнику, га
Урожайність соняшнику, ц/га	13,7	11,7
Результативний	61636,3	64607,4
Валовий збір, ц
Загальне відхилення:	х	2971,1
в тому числі за рахунок факторів:	х	14015,1
- площі посіву
-урожайності	х	-11044

Джерело: розраховано і побудовано з використанням статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського».

Аналізуючи дані таблиці 2.8, слід вказати, що відбулося загальне збільшення результативного показника (валового збору) у 2015 році, порівняно з 2014 роком на 2971,1 ц. Вище зазначене відбулося за рахунок збільшення площі посіву на 1023 га (що збільшило результативний показник на 14015,1ц) та зменшення урожайності соняшнику на 2,0 ц/га (що зменшило результативний показник на -11044 ц). Дані перевірки 14015,111044= 2971,1 ц] підтверджують адекватність моделі.

Таблиця 2.9.

Вихідні дані для визначення впливу факторів на валові збори ріпаку в ТОВ «ім. КЛ. Петровського» Березанського району

Показники	2014р.	2015р.
Факторні	1424	86
Площа посіву ріпаку, га
Урожайність ріпаку, ц/га	24,9	25,1
Результативний	35457,6	2158,6
Валовий збір, ц
Загальне відхилення:	х	-33299
в тому числі за рахунок факторів:	х	-33316,2
- площі посіву
-урожайності	х	17,2

Джерело: розраховано і побудовано з використанням статистичної та фінансової звітності ТОВ «ім. КЛ. Петровського».

Аналізуючи дані таблиці 2.9, відзначимо, що відбулося загальне зменшення результативного показника (валового збору) у 2015 році, порівняно з 2014 роком на -33299 ц. Це відбулося за рахунок зменшення площі посіву (що зменшило результативний показник на -33316,2 ц) та збільшення урожайності ріпаку (що збільшило результативний показник на 17,2 ц.) Дані перевірки [17,2-33316.2= -33299 ц] підтверджують адекватність моделі.

2.6 Економічна ефективність виробництва продукції

Вирішальне значення у забезпеченні високого рівня ефективності виробництва будь-якої продукції відіграє її собівартість. Враховуючи дану обставину, доречним є вивчення розмірів і структури витрат виробництва на одиницю продукції

Розглянемо забезпеченість господарства виробничим ресурсами та ефективність їх використання (таблиця 2.10).

Таблиця 2.10.

Забезпеченість виробничими ресурсами та ефективність їх використання в ТОВ «ім. К.Л. Петровського»

Показники	2013р.	2014р.	2015р.	2014р. у % до 2013р.	2015р. у % до 2014р.
1	2	3	4	5	6
Припадає на 1 працівника:
с/г угідь, га	124	137,6	164,1	110,96	119,3
основних фондів, тис.грн	254,9	299,0	365,5	117,3	122,2
Припадає на 100 га с/г угідь:
основних фондів, тис.грн	97,23	95,22	93,18	97,9	97,9
Затрат праці, тис. люд-год	1,617	1,457	1,823	90,1	125,1
Одержано на 100 га с/г угідь, тис.грн:
валової продукції	258,6	415,7	446,4	160,8	107,4
грошової виручки	484	619,7	994,1	128,0	160,4
прибутку	225,4	204	426,6	90,5	209,1
Одержано на 1 прац., тис.грн:
валової продукції с/г	320,6	571,9	701,5	178,4	122,7
грошової виручки	600,1	852,5	1631,0	142,1	191,3
прибутку	279,5	280,6	699,9	100,4	249,4
Фондовіддача, грн/грн.	4,978	6,508	5,04	130,7	77,4
Рівень рентабельності, %	46,57	32,92	99,6	70,7	302,6
Норма прибутку, %	89,52	50,86	83,8	56,8	164,8

*Джерело: розраховано...