Готовність національної економіки до майбутнього виробництва в контексті наукоємності ВВП

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки

ім. Г.М. Доброва НАН України»

Готовність національної економіки до майбутнього виробництва в контексті наукоємності ВВП

В.М. Головатюк, доктор економічних наук,

головний науковий співробітник

Дослідження спрямоване на вивчення факторів і проблем формування ефективних інструментів і механізмів нової моделі науково-інноваційної політики України в контексті впливу зростання потенціалу наукоємності ВВП національної економіки на забезпечення нарощування потенціалу її готовності до майбутнього наукоємного виробництва; обґрунтування необхідності формування в Україні нової моделі державної науково-інноваційної політики навіть у воєнний період і визначення її особливостей в стратегічній перспективі. Дослідження ґрунтується на принципах проблемно-орієнтованої концепції, традиційних і спеціальних методах наукового пізнання. Його емпіричну базу склали дані звіту Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) «Готовність до майбутнього виробництва 2018» і дані Світового банку. Актуальність дослідження визначається тим, що сучасний світовий суспільно-економічний поступ обумовлюється насамперед рівнем готовності економічно розвинених країн до майбутнього наукоємного виробництва. Проблему вдосконалення механізмів науково-інноваційної політики України, спрямованої на досягнення належного рівня готовності її економіки до майбутнього наукоємного виробництва, досліджено за методологією звіту ВЕФ, а також з використанням даних щодо 100 країн, які досліджувались ВЕФ, але вже за авторською концепцією. За результатами дослідження запропоновано враховувати щонайменше три інтервали зростання рівня потенціалу наукоємності ВВП, які можуть бути використані як дієвий інструмент для обґрунтування прийняття політичних рішень стосовно впровадження конкретної моделі державної науково-інноваційної політики. Обґрунтовано необхідність прийняття владою України рішучих політичних рішень стосовно нарощування потенціалу наукоємності ВВП вітчизняної економіки у новій моделі державної науково-інноваційної політики до найбільш прийнятного його рівня в інтервалі 1,28--2,9 % ВВП навіть під час війни, що сприятиме якнайшвидшій відбудові національної наукоємної економіки у повоєнний період.

Ключові слова: потенціал готовності економіки країни до майбутнього наукоємного виробництва, потенціал драйверів виробництва, потенціал структурних факторів виробництва, інвестиційний потенціал сектору досліджень і розробок, модель державної науково-інноваційної політики суспільно-економічного поступу, наукоємність ВВП.

V.M. Golovatyuk, Dsc (Economics), leading researcher Dobrov Institute for Scientific and Technological Potential and Science History Studies of the NAS of Ukraine

The readiness of a national economy to future production in the context of r&d intensity of GDP

The study is aimed at investigating factors and problems of creating effective tools and mechanisms for a new model of science and innovation policy in Ukraine in the context of the influence of the growth in the potential of R&D intensive GDP of the national economy on achieving the potential of its readiness for future R&D intensive production; substantiation of the need for creating a new model of the science and innovation policy in Ukraine even in the conditions of warfare and defining its features in a strategic perspective. The research is based on the principles of a problem-oriented concept, traditional and special methods of scientific knowledge. Its empirical basis is data from the report of the World Economic Forum (WEF) “Readiness for the future of production 2018” and data of the World Bank. The relevance of the study is determined by the fact that the current global socio-economic progress is closely associated with the readiness of economically developed countries for future R&D intensive production. The problem of improving the mechanisms of the science and innovation policy of Ukraine, aimed at achieving the appropriate level of readiness of its economy for future R&D intensive production was investigated by the methodology of the abovementioned WEF report, as well as and by an author's method with involving data on 100 countries that had been studied by the WEF. Based on the results of the study, it is proposed to take into account at least three intervals of growth in the potential of the R&D capacity of GDP, which can be used as an effective tool to support political decisions on implementation of a specific model for the science and innovation policy. It is demonstrated that Ukrainian authorities need to take radical political decisions aimed at increasing the potential of R&D intensity of GDP of the national economy as part of a new model of the science and innovation policy to the most acceptable level in the range of 1.28-2.9% of GDP even in the warfare conditions, which is supposed to contribute to the fastest possible reconstruction of the national R&D intensive economy in the post-war period.

Keywords: potential of the readiness of the country's economy for future R&D intensive production, potential of production drivers, potential of structural factors of production, investment potential of research and development sector, model of science and innovation policy of socio-economic progress, R&D intensity of GDP.

Вступ

Позитивний досвід наукоємного та інноваційного розвитку країн світу, інтенсивне впровадження їхніми національними економіками стратегії «нової індустріалізації» у контексті концепції Четвертої промислової революції, нарощування економічними системами країн потенціалу готовності до майбутнього наукоємного виробництва [1] та осмислення означеного феномена, зокрема, українськими дослідниками Київської наукової школи наукознавства ще із середини ХХ ст. [2] мало сприяти формуванню в українському суспільстві ефективної моделі державної науково-інноваційної політики суспільно-економічного поступу впродовж усіх років Новітньої доби. Державна влада України у довоєнний (до 2022 р.) період обмежувалася лише прийняттям декларативних документів із цих питань.

Через це Україна до 2022 р. постійно знаходилась серед аутсайдерів світового науково-технологічного та інноваційного розвитку (58 місце із 60 інноваційних країн за рейтингом Bloomberg та 59 місце за цим самим рейтингом за розвитком сектору економіки досліджень і розробок) 1, а проблема ефективної моделі науково-інноваційної політики соціально-економічного поступу українського суспільства, спрямованої на зростання рівня потенціалу готовності національної економіки до майбутнього наукоємного виробництва й забезпечення на цій основі конкурентоспроможного науково-інноваційного розвитку та добробуту українського суспільства є актуальною й сьогодні та залишатиметься такою в післявоєнний період відновлення вітчизняної економіки.

Доречно звернути увагу на ту обставину, що політична та ділова спільнота промислово розвинених країн ще з початку ХХІ ст. активно впроваджує нову модель державної науково-інноваційної політики суспільно-економічного розвитку, побудовану на стратегії «нової індустріалізації», відновленні власного промислового виробництва, або реіндустріалізації на науково-інноваційній основі. У цьому контексті проблема забезпечення нарощування рівня потенціалу готовності національної економічної системи до майбутнього наукоємного виробництва в контексті динаміки зростання потенціалу наукоємності ВВП має важливе значення як для сьогодення українського суспільства, так і для повоєнної розбудови науково-технологічної та інноваційної економіки України.

Метою статті є висвітлення результатів дослідження щодо виявлення характерних факторів і проблем формування механізмів нової моделі державної науково-інноваційної політики України, спрямованої на забезпечення зростання рівня потенціалу очікуваної готовності економічної системи національної економіки до майбутнього наукоємного виробництва; визначення особливостей моделі такої політики для України в стратегічній перспективі.

Новизна постановки проблеми та отриманих результатів. Готовність економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва можна розглядати як комплексну характеристику інвестиційної привабливості її соціально-економічного середовища. Отже, можна вважати, що потенціал такої готовності обумовлюється як інвестиційним потенціалом сектору досліджень і розробок (ДР) (оцінюваним як валові внутрішні витрати на ДР, % ВВП), потенціалом драйверів виробництва та структурних факторів виробництва. У контексті означеного важливо знати особливості впливу нарощування наукоємності ВВП на зростання потенціалу драйверів виробництва, структурних факторів виробництва та очікуваної готовності національної економіки до майбутнього наукоємного виробництва.

За результатами дослідження визначено найбільш інвестиційно-привабливий інтервал зростання рівня потенціалу наукоємності ВВП для прийняття державною владою країни політичних рішень стосовно впровадження тієї моделі державної науково-інноваційної політики суспільно-економічного розвитку, яка забезпечуватиме найефективніший вплив науки на нарощування рівня потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва у контексті нарощування рівня потенціалу драйверів виробництва та структурних факторів виробництва.

Методи дослідження та джерельна база. Дослідження ґрунтується на принципах проблемно-орієнтованої оцінки, використанні методу аналізу та узагальнення, класифікації, графічного методу, статистичного, кореляційного та регресійного аналізу. Джерельну базу дослідження склали вітчизняні та зарубіжні публікації, міжнародні статистичні дані (звіт Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) «Готовність до майбутнього виробництва 2018» [1] і дані Світового банку The World Bank. Research and development expenditure (% of GDP). URL: https:// data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS?view=chart (дата звернення: 21.05.2021).).

Результати дослідження

Наукова проблема, що вирішується в цьому дослідженні, полягає у розробленні та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад удосконалення механізмів державної науково-інноваційної політики стосовно нарощування рівня потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва шляхом покращення інвестиційної привабливості її соціально-економічного середовища. Дослідження є продовженням аналізу особливостей впливу динаміки зростання інвестиційного потенціалу сектору ДР на нарощування рівнів потенціалу драйверів виробництва та структурних факторів виробництва [3], а також потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва. Воно ґрунтується на матеріалах звіту ВЕФ «Готовність до майбутнього виробництва 2018» та даних Світового банку.

Слід зазначити, що достатній арсенал методологічних, теоретичних та емпіричних підходів, які можуть слугувати науковою основою для вивчення особливостей нарощування рівня потенціалу готовності національної економічної системи до майбутнього наукоємного виробництва в контексті динаміки зростання потенціалу наукоємності ВВП, накопичено в роботах Б.А. Маліцького, І.О. Булкіна, І.Ю. Єгорова, І.А. Жукович, Л.П. Кавуненко, О.С. Поповича, Ю.О. Рижкової, В.П. Соловйова та ін.

Особливості впливу динаміки зростання інвестиційного потенціалу сектору ДР на нарощування рівня потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва, зростання рівня потенціалу драйверів виробництва та структурних факторів виробництва досліджуються за такою концепцією:

1. У контексті методології ВЕФ -- на основі запропонованої ВЕФ моделі класифікації країн -- від «країн, що розвиваються» до «провідних країн».

2. З використанням даних щодо 100 країн, які досліджувались ВЕФ, але вже за авторською концепцією їх класифікації та візуалізації отриманих результатів за допомогою графічного методу.

Дослідження за методологією ВЕФ. Дані табл. 1 [3, с. 11] у рамках моделі класифікації країн, запропонованої ВЕФ, дають можливість відстежити закономірний вплив зростання інвестиційного потенціалу сектору ДР від «країн, що розвиваються» до «провідних країн» на нарощування потенціалу очікуваної готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва, збільшення потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва.

Якщо для групи «провідних країн» рівень динаміки інвестиційного потенціалу сектору ДР змінюється в інтервалі 1,0--4,27 % ВВП (середній рівень 2,39 % ВВП), то для групи «країн, що розвиваються» -- в інтервалі 0,04--1,17 % ВВП (середній рівень 0,41 % ВВП). Звідси слідує, що середній рівень інвестиційного потенціалу сектору ДР групи «провідних країн» у понад 5,83 раза перевищує відповідний рівень потенціалу наукоємності ВВП групи «країн, що розвиваються», до складу якої входить і Україна.

При цьому потенціал драйверів виробництва в групі «провідних країн» змінюється в інтервалі 5,71--8,16 бала (середній бал 6,87), а в групі «країн, що розвиваються» -- в інтервалі 3,24--5,65 бала (4,35). Середній рівень потенціалу драйверів виробництва групи «провідних країн» у понад 1,58 раза перевищує аналогічний параметр у групі «країн, що розвиваються».

Потенціал структурних факторів виробництва в групі «провідних країн» змінюється в інтервалі 5,75--8,99 бала (середній бал 7,20), а в групі «країн, що розвиваються» -- в інтервалі 1,66--5,50 бала (3,85). Середній рівень потенціалу структурних факторів виробництва групи «провідних країн» у понад 1,87 раза перевищує аналогічний параметр у групі «країн, що розвиваються».

Отже, за наведеними даними можна побачити таку особливість у нарощуванні потенціалу готовності економічної системи національної економіки до майбутнього наукоємного виробництва. З нарощуванням інвестиційного потенціалу сектору ДР від групи «країн, що розвиваються» до групи «провідних країн» у понад 5,83 раза (за його середніми значеннями у згаданих групах країн), потенціал структурних факторів виробництва зростає лише у понад 1,87 раза, а потенціал драйверів виробництва -- у понад 1,58 раза.

При цьому слід звернути увагу і на те, що в групі «країн, що розвиваються» середнє значення потенціалу структурних факторів виробництва (3,85 бала) нижче ніж потенціалу драйверів виробництва (4,35 бала), а в групі «провідних країн», навпаки, середнє значення потенціалу структурних факторів виробництва (7,20 бала) вище ніж потенціалу драйверів виробництва (6,87 бала).

Звідси слідує, що, по-перше, інтенсивність нарощування потенціалу структурних факторів виробництва при зростанні інвестиційного потенціалу сектору ДР від «країн, що розвиваються» до «провідних країн» є вищою ніж інтенсивність нарощування потенціалу драйверів виробництва. По-друге, при нарощуванні інвестиційного потенціалу сектору ДР у межах групи «країн, що розвиваються» рівень потенціалу драйверів виробництва є провідною компонентою нарощування потенціалу готовності економічної системи національної економіки до майбутнього наукоємного виробництва. В абсолютному вимірі він переважає середній рівень потенціалу структурних факторів виробництва приблизно на 13,0 %. І, навпаки, при нарощуванні інвестиційного потенціалу сектору ДР у межах «провідних країн» потенціал готовності економічної системи національної економіки до майбутнього наукоємного виробництва більшою мірою визначається потенціалом структурних факторів виробництва. В абсолютному вимірі він переважає середній рівень потенціалу драйверів виробництва приблизно на 5,0 %.

Отже, виходячи з особливостей динаміки нарощування інвестиційного потенціалу сектору ДР від групи «країн, що розвиваються» до групи «провідних країн» у рамках моделі, запропонованої ВЕФ, можна припустити, що вплив науки на економіку країни за зростання наукоємності ВВП від 0,04 до 1,17 % відбувається більшою мірою через нарощування потенціалу драйверів виробництва. А за значнішого зростання наукоємності ВВП (від 1,0 до 4,27 %), навпаки -- більшою мірою шляхом нарощування потенціалу структурних факторів виробництва.

Це означає, що потенціали драйверів виробництва та структурних факторів виробництва по-різному реагують на значне і незначне зростання інвестиційного потенціалу сектору ДР, обумовлюючи різну питому вагу їхнього впливу на формування механізмів нарощування й розвитку потенціалу готовності національної економічної системи до майбутнього наукоємного виробництва.

Зрозуміло, що виявлені особливості впливу потенціалів драйверів виробництва та структурних факторів виробництва на нарощування й розвиток потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва при незначному і значному зростанні інвестиційного потенціалу сектору ДР обумовлюють необхідність розроблення різних моделей науково-інноваційної політики формування механізмів та інструментів для забезпечення нарощування й розвитку потенціалу очікуваної готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва.

Це особливо необхідно враховувати в умовах сьогоднішнього функціонування вітчизняної економічної системи, оскільки державна науково-інноваційна політика України навіть у довоєнний період була неспроможна забезпечити нарощування інвестиційного потенціалу сектору ДР: упродовж 2015--2020 рр. він знизився з 0,62 до 0,4 % ВВП 3. Звідси слідує, що вітчизняна економіка має безперервно нарощувати високими темпами потенціал наукоємності ВВП, щоб, по-перше, суттєво посилити вплив вітчизняної науки на соціально-економічний розвиток українського суспільства, по-друге, піднятися на рівень провідних економік світу в готовності до майбутнього наукоємного виробництва, забезпечивши у такий спосіб зростання інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища. Без урахування цього у моделі сучасної та майбутньої науково-інноваційної політики Україна й надалі залишатиметься серед аутсайдерів світового інноваційного розвитку з низьким рівнем інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища.

Дослідження з використанням даних ВЕФ щодо 100 країн за авторською концепцією їх класифікації. Наведений вище аналіз особливостей впливу динаміки нарощування інвестиційного потенціалу сектору ДР на рівень потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва здійснювався від «країн, що розвиваються» до «провідних країн» у рамках моделі класифікації країн, використаної у дослідженні ВЕФ. Такий аналіз має важливе значення, оскільки дає змогу на основі методологічних положень дослідження ВЕФ окреслити загальні тенденції та методологічні особливості взаємозв'язку між компонентами потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва в разі його нарощування завдяки посиленню ролі науки в цьому процесі (зростання потенціалу наукоємності ВВП).

Результати подальшого дослідження з використанням даних ВЕФ щодо 100 країн за авторською концепцією їх класифікації надано в табл. 3, 4, 5, а їхню візуалізацію -- на рис. 1, 2.

Нижче наведено процедуру формування класифікації та її візуалізації за допомогою графіків залежності динаміки оцінок потенціалу драйверів виробництва (Idr) та потенціалу структурних факторів виробництва (Istr) від зростання рівня потенціалу наукоємності ВВП. Графіки побудовано за даними табл. 1, 2, упорядкованими за зростанням рівня потенціалу наукоємності ВВП.

На першому етапі з аналізу вилучено дані щодо Камеруну, Гондурасу, Бангладеш, Домініканської Республіки та Лівану на тій підставі, що для цих країн в емпіричній інтернет-базі даних Світового банку за 2018 р. відсутні дані про потенціал наукоємності ВВП (частка валових внутрішніх витрат на ДР у ВВП). Отже, для емпіричного дослідження характеру взаємозв'язку між компонентами потенціалу готовності економіки країни до майбутнього наукоємного виробництва в списку залишаються 95 країн, що не впливає на результати дослідження. Важливо те, що зберігається єдина методологія формування емпіричних даних. Класифікацію цих країн надано в табл. 3, 4, 5.

Важливо звернути увагу на те, що в табл. 3 і 4 існують випадки, коли країни з однаковим рівнем потенціалу наукоємності ВВП мають різні оцінки потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва. Це означає, що один і той самий рівень інвестиційного потенціалу сектору ДР у різних країнах може забезпечувати формування різного рівня потенціалу готовності економічної системи до майбутнього наукоємного виробництва. Така тенденція характерна і для низького, і для високого рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР. Загальна кількість таких випадків серед досліджуваних країн склала 14.

Якщо різні країни мають однаковий рівень інвестиційного потенціалу сектору ДР, тоді розраховуються середньоарифметичні значення оцінок потенціалу драйверів виробництва та структурних факторів виробництва, які в подальшому використовуються для аналізу та побудови відповідних графіків (табл. 1).

Статистичні характеристики, розраховані для груп країн з однаковим рівнем інвестиційного потенціалу сектору ДР, свідчать про правомірність розрахунку для них середньоарифметичних значень оцінок потенціалу драйверів виробництва та оцінок потенціалу структурних факторів виробництва. Лише у двох групах (країни з рівнем потенціалу наукоємності 0,22 і 0,63 % ВВП) із 14 груп країн з однаковим рівнем потенціалу наукоємності ВВП оцінки драйверів виробництва та структурних факторів виробництва в них виходять за межі довірчого інтервалу а ± о, але у всіх 14 групах ці оцінки зберігаються в межах довірчого інтервалу а ± 2о.

Для всіх 14 груп країн з однаковим рівнем інвестиційного потенціалу сектору ДР розраховані коефіцієнти варіації оцінок потенціалу драйверів виробництва не перевищують 0,4. Тому використання середньоарифметичних оцінок потенціалу драйверів виробництва в групах країн з однаковим рівнем потенціалу наукоємності ВВП можна вважати цілком прийнятною процедурою для ідентифікації таких груп у подальшому аналізі.

Стосовно оцінок потенціалу структурних факторів виробництва слід зазначити, що лише у двох групах із 14 розраховані коефіцієнти варіації перевищують 0,5. Але це не викривлює загальну тенденцію таких оцінок. Тому використання середньоарифметичних значень оцінок потенціалу структурних факторів виробництва в групах країн з однаковим рівнем інвестиційного потенціалу сектору ДР можна вважати цілком прийнятною процедурою для ідентифікації таких груп у подальшому аналізі.

Потрібно також зазначити, що однаковий рівень інвестиційного потенціалу сектору ДР в різних країнах сприяє формуванню в них різних рівнів потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва, але у більшості випадків це відбувається у межах довірчого інтервалу а ± о і практично завжди -- у межах довірчого інтервалу а ± 2о.

Таблиця 1. Таблиця для побудови графіка визначення характеру взаємозв'язку між компонентами потенціалу готовності економіки країн до майбутнього наукоємного виробництва, упорядкована за рівнем потенціалу наукоємності ВВП

Джерело: побудовано автором за даними звіту ВЕФ [1], Світового банку (The World Bank. Research and development expenditure (% of GDP). URL: https:// data.worldbank.org/indicator/GB.XP D.RSDV.GD.ZS?view=chart (дата звернення: 21.05.2020)) та власних розрахунків.

Означене є важливим положенням, яке доцільно враховувати у розробленні інструментів прогнозних моделей оцінювання впливу динаміки потенціалу наукоємності ВВП на формування потенціалу готовності економічної системи країн до майбутнього наукоємного виробництва та інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища.

На другому етапі після розрахунку середньоарифметичних значень оцінок потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва в групах країн з однаковим рівнем інвестиційного потенціалу сектору ДР отримано 76 точок виміру (табл. 1), які можна використовувати для побудови графіків. Характер емпіричного взаємозв'язку між компонентами рівня розвитку потенціалу готовності економічної системи країн до майбутнього наукоємного виробництва показано на рис. 1, 2.

Графік на рис. 1 візуально сприймається достатньо складно. Тому для зручності візуального аналізу особливостей взаємозв'язку між компонентами рівня розвитку потенціалу готовності економічних систем країн до майбутнього наукоємного виробництва емпіричні дані 95 досліджуваних країн, до яких входять і країни з однаковим рівнем інвестиційного потенціалу сектору ДР, класифікуються у 23 групи. На основі цієї класифікації формуються 23 групи укрупнених точок виміру (табл. 2), забезпечуючи у такий спосіб трансформацію 76 точок виміру (табл. 1) у 23 групи укрупнених точок виміру (табл. 2). На основі даних табл. 2 будується графік, зображений на рис. 2. Рисунки 1 і 2 є взаємно доповнюваними, хоча кожен із них виконує свою окрему функцію у візуальному аналізі. Тому використовувати їх доречно разом.

Класифікація 95 досліджуваних країн у 23 групи, на основі яких формуються 23 укрупнені точки виміру (табл. 2), здійснюється за таким правилом: у межах кожної з новоутворених груп укрупнених точок виміру значення оцінок рівня потенціалу наукоємності ВВП, потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва не повинні виходити за межі довірчого інтервалу а ± 2о.

Межі між 23 групами укрупнених точок виміру на рис. 1 позначено кружечками по лінії динаміки оцінок потенціалу драйверів виробництва. Це зроблено з тих міркувань, що згідно з методологією дослідження ВЕФ в економіках країн, де відбувається ефективне нарощення насамперед потенціалу драйверів виробництва, створюються більш сприятливі умови для зростання потенціалу готовності економічних систем до майбутнього наукоємного виробництва. Потенціал драйверів виробництва є основним інструментом нарощування потенціалу готовності економіки країн до майбутнього наукоємного виробництва [1, с. Х, 6--7].

У межах кожної зі сформованих 23 груп укрупнених точок виміру розраховано середні арифметичні значення для оцінок рівня потенціалу наукоємності ВВП, потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва. За результатами розрахунків сформовано табл. 2, на основі якої побудовано графік (рис. 2).

Графіки на рис. 1, 2 візуалізують особливості впливу науки на нарощування потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоемкого виробництва в разі зростання рівня потенціалу наукоємності ВВП. Проте можна побачити, що вони вказують на різні ознаки такої динаміки за різних рівнів інвестиційного потенціалу сектору ДР. За допомогою графіків можна виділити щонайменше три фрагменти, три інтервали зростання обсягів інвестиційного потенціалу сектору ДР, на яких характер динаміки рівня розвитку потенціалу драйверів виробництва та потенціалу структурних факторів виробництва обумовлюється ступенем впливу науки на формування потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва.

науковий інноваційний економіка

Таблиця 2. Таблиця для побудови графіка для візуалізації характеру взаємозв'язку між компонентами потенціалу готовності економіки країн до майбутнього наукоємного виробництва, упорядкована за рівнем потенціалу наукоємності ВВП

Джерело: побудовано автором за даними звіту ВЕФ [1], Світового банку (The World Bank. Research and development expenditure (% of GDP). URL: https:// data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD. ZS?view=chart (дата звернення: 21.05.2020)) та власних розрахунків.

Інтервали динаміки рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР сформовано в такий спосіб, який дає змогу враховувати характер висхідної динаміки оцінок потенціалу драйверів виробництва при зростанні рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР. Цей підхід відповідає методологічним положенням ВЕФ, згідно з якими вплив науки на нарощування потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва відбувається більшою мірою через зростання потенціалу драйверів виробництва. Тобто потенціал драйверів виробництва є першоосновою формування потенціалу готовності економічної системи країни до майбутнього наукоємного виробництва.

Виходячи з означеного виділено перший блок досліджуваних країн та перший досліджуваний інтервал динаміки зростання рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР: 0,04--0,53 % ВВП (табл. 3, рис. 1). До нього входять 38 країн із 95 досліджуваних. Це перші 8 груп зі сформованих 23 (табл. 2), на основі яких побудовано графік на рис. 2.

Це досить велика кількість країн, яка складає 40 % від досліджуваного загалу (95). Особливістю блоку з 38 країн є те, що середні значення оцінок потенціалу драйверів виробництва для семи із восьми груп країн цього блоку перевищують середні значення оцінок потенціалу структурних факторів виробництва (табл. 2).

Виняток складає друга група, де середнє значення оцінок потенціалу структурних факторів виробництва (4,163 бала) є вищим ніж оцінок потенціалу драйверів виробництва (4,136), на 0,027 бала. Зрозуміло, що це не впливає на загальну тенденцію, характерну для 38 досліджуваних країн.

За даними табл. 3 середнє значення оцінок потенціалу драйверів виробництва (4,38 бала) для блоку 38 країн є вищим ніж оцінок потенціалу структурних факторів виробництва (3,75), на 0,63 бала.

Доцільно звернути увагу й на таку закономірність, властиву 38 країнам першого блоку. Вона полягає в тому, що варіація оцінок потенціалу драйверів виробництва в цій групі країн майже вдвічі менша ніж оцінок потенціалу структурних факторів виробництва. У першому випадку вона складає 16,4 % (інтервал оцінок 3,28--5,96 бала), у другому -- 29,9 % (1,66--6,61). Тобто можна припустити, що в разі нарощування економічною системою країни рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР в інтервалі 0,04--0,53 % ВВП можна точніше передбачати ступінь впливу її наукового потенціалу на нарощування потенціалу драйверів виробництва, ніж потенціалу структурних факторів виробництва.

Таблиця 3. Перелік 38 із 95 досліджуваних країн з потенціалом наукоємності ВВП в інтервалі 0,04--0,53 % ВВП, упорядкований за потенціалом наукоємності ВВП

Джерело: побудовано автором за даними звіту ВЕФ [1], Світового банку (The World Bank. Research and development expenditure (% of GDP). URL: https://data. worldbank.org/indicator/GB>.XPD.RSD\^/.GD.ZS?view=chart (дата звернення: 21.05.2020)) та власних розрахунків

Слід також зважати на те, що за розрахованого приросту інвестиційного потенціалу сектору ДР для блоку 38 країн у середньому на 0,013 % ВВП рівень зростання потенціалу драйверів виробництва для них у середньому зменшився, хоча й не суттєво (середній абсолютний приріст -0,012 бала). А рівень зростання потенціалу структурних факторів виробництва в середньому також зменшився, хоча й більш суттєво (-0,045).

Отже, можна вважати, що в разі зростання потенціалу наукоємності ВВП в інтервалі 0,04--0,53 % ВВП буде найімовірніше відсутня тенденція до збільшення потенціалу як драйверів виробництва, так і структурних факторів виробництва.

Цікавим також є те, що розрахований нами коефіцієнт кореляції Пірсона між рівнями інвестиційного потенціалу сектору ДР та потенціалу драйверів виробництва для виділених 38 країн складає 0,20. Водночас коефіцієнт кореляції Пірсона між рівнями інвестиційного потенціалу сектору ДР та потенціалу структурних факторів виробництва складає -0,09.

Відповідно до шкали Чеддока це свідчить про відсутність явно вираженої кореляції між рівнями інвестиційного потенціалу сектору ДР та потенціалу драйверів виробництва й рівнем потенціалу структурних факторів виробництва в разі нарощування економікою країни потенціалу наукоємності ВВП в інтервалі 0,04--0,53 % ВВП.

Отже, на підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що особливістю нарощування інвестиційного потенціалу сектору ДР в інтервалі 0,04--0,53 % ВВП є те, що в разі його зростання вплив науки практично не сприятиме нарощуванню потенціалу готовності країн до майбутнього наукоємного виробництва, а утримуватиметься приблизно на досягнутому рівні в межах статистичної коректності розрахунків. Тобто інвестиційний потенціал сектору ДР в означеному інтервалі, накопичений економікою країни, спрямовуватиметься переважно на забезпечення наукою підтримки вже досягнутого мінімального рівня потенціалу драйверів виробництва та структурних факторів виробництва, а також готовності економіки країни до майбутнього наукоємного виробництва. В першу чергу накопичений інвестиційний потенціал спрямовуватиметься на підтримку досягнутого рівня потенціалу драйверів виробництва і в другу чергу -- потенціалу структурних факторів виробництва. Це є цілком логічним, оскільки за методологією ВЕФ в економічному сенсі потенціал структурних факторів виробництва є похідним від потенціалу драйверів виробництва.

Далі виділено другий блок досліджуваних країн і другий досліджуваний інтервал динаміки рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР: 0,54--2,90 % ВВП (табл. 4, рис. 1). Отримано блок із 50 країн, куди входять 12 груп -- з 9 по 20 групу зі сформованих 23 (табл. 2), що склали основу для побудови графіка на рис. 2. Цей інтервал дослідження охоплює на 12 країн більше за попередній. До нього увійшло більше половини країн із 95 досліджуваних (52,6 %).

Особливістю цього блоку країн є дещо інші закономірності порівняно з попереднім блоком. Найперше слід виокремити важливу ознаку динаміки рівня інвестиційного потенціалу сектору ДР в інтервалі 0,54--2,90 % ВВП: за зростання середніх оцінок рівня потенціалу наукоємності ВВП починаючи з 9 і до 20 групи досліджуваних країн середні оцінки рівня потенціалу драйверів виробництва теж зростають у кожній із них (табл. 2, рис. 1, 2).

Тобто при зростанні рівня потенціалу наукоємності ВВП в означеному інтервалі чітко простежується закономірний вплив науки на нарощування й розвиток потенціалу драйверів виробництва. Можна вважати, що накопичений економікою країн потенціал наукоємності ВВП забезпечує ефективний вплив науки на нарощування й розвиток потенціалу драйверів виробництва та готовності економіки до майбутнього н...