Ринок праці України: сучасні виклики та ризики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринок праці України: сучасні виклики та ризики

Гульбаршин Чепурко

доктор соціологічних наук

старший науковий співробітник

завідувачка відділу соціальної експертизи

Інституту соціології НАНУ

Гульбаршин Чепурко

Ринок праці в Україні: сучасні виклики та ризики

Анотація

ринок праця попит пропозиція

Статтю присвячено аналізу ситуації на ринку праці, починаючи з доковідних часів і аж до сьогодення. Зазначено, що останніми роками ринок праці України перебуває у стані трансформації, що супроводжується окремими негативними наслідками, зокрема пов'язаними зі зниженням продуктивності праці, погіршенням умов зайнятості, поширенням сегменту нестандартної зайнятості тощо. Відчутними є прояви професійно-кваліфікаційного дисбалансу попиту та пропозиції на національному ринку праці, збільшення навантаження на регіональні ринки праці, зростання рівня безробіття та соціального напруження в країні. Усі ці негативні наслідки загострилися під впливом пандемії COVID-19 та вторгнення військ Російської Федерації на територію України. Зазначено, що основні зміни, спричинені впливом пандемії COVID-19 впродовж 2019-2021 років на вітчизняному ринку праці, такі: реальне скорочення зайнятості; зростання відсотка безробітних; зменшення кількості трудових мігрантів; скорочення доходів населення від продажу своєї робочої сили та самозайнятості через зменшення зарплат, втрату роботи та доходів фізичних осіб-підприємців (ФОП). Проаналізовано нові тенденції на ринку праці, причиною яких стала війна. Внаслідок війни зарплати українців зменшилися, деякі спеціалісти втратили роботу, низка професій стали малозапитуваними. Компанії були змушені релокуватися у безпечні регіони, тому змінилася структура ринку праці в розрізі регіонів. Попит на роботу перевищує пропозиції, рівень безробіття високий. Визначено, що після подолання кризового стану, спричиненого впливом COVID-19 і війни на ринок праці, виникне потреба в залученні додаткової робочої сили й очікується розширення можливостей працевлаштування. Тому одним з важливих завдань держави зараз є створення чіткої системи пріоритетів для забезпечення зайнятості населення. Серед пріоритетів: збереження та розвиток людського капіталу, створення стимулів для працевлаштування й експорту послуг, дереґуляція та прозорість правил.

Ключові слова: ринок праці, COVID-19, війна, безробіття, попит та пропозиція, віддалена робота, можливості працевлаштування

Гульбаршин Чепурко

Рынок труда в Украине: современные вызовы и риски

Аннотация

Статья посвящена анализу ситуации на рынке труда, начиная с доковидной ситуации и вплоть до настоящего времени. Отмечается, что рынок труда Украины находится в состоянии трансформации, что сопровождается отдельными негативными последствиями, в частности, связанными со снижением производительности труда, ухудшением условий занятости, распространением сегмента нестандартной занятости и т.д. Ощутимы проявления профессионально-квалификационного дисбаланса спроса и предложения на национальном рынке труда, увеличение нагрузки на региональные рынки труда, рост уровня безработицы и социального напряжения в стране. Все эти негативные последствия обострились под влиянием пандемии COVID-19 и вторжения войск Российской Федерации на территорию Украины. Отмечены основные изменения на отечественном рынке труда, вызванные влиянием пандемии COVID-19 на протяжении2019-2021 годов: реальное сокращение занятости; рост процента безработных; уменьшение количества трудовых мигрантов; сокращение доходов населения от продажи своей рабочей силы и самозанятости вследствие уменьшения зарплат, потери работы и доходов физических лиц-предпринимателей (ФЛП). Проанализированы новые тенденции на рынке труда, причиной которых стала война. В результате войны зарплаты украинцев уменьшились, некоторые специалисты потеряли работу, ряд профессий стали маловостребованными. Компании были вынуждены релоцироваться в безопасные регионы, в результате чего изменилась структура рынка труда в разрезе регионов. Спрос на работу превышает предложения, уровень безработицы высок. Делается вывод, что после преодоления кризисного состояния, вызванного влиянием COVID-19 и войны на рынок труда, возникнет необходимость привлечения дополнительной рабочей силы и расширения возможностей трудоустройства. Поэтому одной из важных задач государства сейчас является создание четкой системы приоритетов для обеспечения занятости населения. Среди приоритетов: сохранение и развитие человеческого капитала, создание стимулов для трудоустройства и экспорта услуг, дерегулирование и прозрачность правил.

Ключевые слова: рынок труда, COVID-19, война, безработица, спрос и предложение, удаленная работа, возможности трудоустройства

Gulbarshyn Chepurko, Doctor of Sciences in Sociology, Head of the Department of Social Expertise, Institute of Sociology, National Academy of Sciences of Ukraine

Labor market in Ukraine: current challenges and risks

Abstract

The article analyzes the situation on the labor market in Ukraine, starting before COVID-19 pandemic and up to present. It is noted that in recent years Ukrainian labor market is characterized by transformation stage, accompanied by specific negative consequences, including reduced productivity, deteriorated employment conditions, non-standard employment segment expansion and more. Professional occupation imbalance of supply and demand is significant on the national labor market. It increasingly loads regional labor markets, rasing the level of unemployment and social tension in the country. All these negative consequences rised up with COVID-19 pandemic and invasion of Ukraine by Russian Federation troops. It is noted that the main domestic labor market changes caused by COVID-19 pandemic during 2019-2021 are: decreasing employment; increasing unemployment rate; decreasing number of labor migrants; decreasing population incomes in labor force sale and self-employment because of job loss, decreasing salaries and entrepreneurs' income. New trends in labor market caused by war in Ukraine are analyzed. As a result of war, the salaries of Ukrainians decreased, some specialists lost their jobs, and some professions lost their demand on the market. Companies were forced to relocate their businesses to safer regions, so the labor market structure changed depending on the region. Demand for work exceeds its supply, unemployment is high. It is defined that after having overcome the crisis caused by COVID-19 pandemic and war, there will be a need to attract more labor and expand employment opportunities on the Ukrainian labor market. Therefore, one of the important tasks of the state now is to create a clear system of priorities for employment. Among them: saving and developing human capital, creating incentives for employment and service export, deregulation and transparency of rules.

Keywords: labor market, COVID-19, war, risks, unemployment, supply and demand, remote work, employment opportunities

В останні роки розвиток економіки країни, зокрема й ринку праці, перебуває під впливом багатьох зовнішніх чинників, таких як ґлобалізація економіки, поширення процесів диджиталізації, демографічної кризи, посилення міґраційних процесів, реформування системи вищої освіти, наслідки четвертої промислової революції «Індустрія 4.0» тощо. Для ухвалення своєчасних та обґрунтованих рішень щодо майбутнього розвитку вітчизняного ринку праці необхідно враховувати сучасні тенденції його розвитку, серед яких виокремлюють зменшення кількості населення та його старіння, зниження частки молоді та людей працездатного віку й потенційної робочої сили (дітей і підлітків) у чисельності населення, зростання навантаження на тих, хто працює, активізація відтоку робочої сили за кордон, збільшення пенсіонерів, що працюють, у складі зайнятого населення у певних секторах економіки, дисбаланс між підготовкою фахівців у закладах вищої освіти і потребою в них з боку економіки та роботодавців, масове впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та віртуалізація процесу праці. Крім того слід зазначити, що формування нового ринку праці за сучасних умов відбувається під впливом розпочатої 2014 року російської аґресії проти України, до якої додалася пандемія COVID-19, а наразі пряме вторгнення військ Російської Федерації на територію України, що зумовлює необхідність досліджень і прогнозування попиту та пропозиції робочої сили з урахуванням цих факторів.

Виклики для ринку праці, спричинені пандемією Covid-19 висвітлено у працях вітчизняних вчених: Л. Водянки, М. Зуба, І. Вергелес, Г. Жалдака, А. Колота, Л. Лавриненко, Е. Лібанової, Л. Шамілевої та багатьох інших Водянка, Л.Д., Тодорюк, С.І., Тодоріко, І.М. (2021). Вплив пандемії COVID-19 на стан ринку праці в Україні та світі. Економіка та держава, 10, 74-79; Зуб, М., Вергелес, І.В. (s.a.). Коронавірус як чинник формування нового ринку праці в регіонах України. Одержано з https:// www.ndifp.com/1579/; Жалдак, Г.П., Косянчук, В.О. (2021). Вплив Covid-19 на ринок праці. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 6 (33). Одержано з http://www.easterneurope- ebm.in.ua; Колот, А.М., Герасименко, О.О. (2018). Новітні глобальні тенденції у сфері зайнятості і доходів та їх вплив на соціальну нерівність. Соціально-трудові відносини: теорія та практика,!, 6-33; Лавриненко, Л. (s.a.). Ринок праці на карантині та професії, які будуть затребувані після пандемії COVID-19. Одержано з https://www.ukrlogos.in.ua; Лібанова, Е. (s.a.). Трудова міграція з України: вплив COVID-19. Національна академія наук України. Одержано з http://www.nas.gov.ua/UA/Messages; Шамілева, Л. Л. (2020). Оцінка впливу фінансово-економічної кризи та пандемії COVID-19 на національний ринок праці. Економічний вісник Донбасу, 3, 177-182.. Незважаючи на значний теоретичний доробок учених, питання визначення впливу пандемії на функціювання ринку праці потребують подальшого дослідження, визначення основних тенденцій, проблем та перспектив розвитку вітчизняного ринку праці. Також актуальним на сьогодні є вивчення впливу на ринок праці наслідків вторгнення військ РФ на територію України. Метою цієї роботи є аналіз змін стану ринку праці в Україні, зокрема порівняння зі станом до та після карантину з приводу пандемії Covid-19, а також зі становищем внаслідок повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну.

Ситуація на ринку праці 2018-2022 років (статистика)

Ринок праці України перебуває у стані трансформації, що супроводжується окремими неґативними наслідками, зокрема пов'язаними зі зниженням продуктивності праці, погіршенням умов зайнятості, поширенням сеґменту нестандартної зайнятості тощо. Істотними є прояви професійно-кваліфікаційного дисбалансу попиту та пропозиції на національному ринку праці, збільшення навантаження на реґіональні ринки праці, зростання рівня безробіття та соціального напруження в країні. Усі ці неґативні прояви загострилися під впливом пандемії COVID-19 та вторгнення військ РФ на територію України.

Так, за даними Державної служби статистики України Демографічна та соціальна статистика /Ринок праці/Зайнятість та безробіття. Одержано з http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/rp.htm., у 2019 році можна було спостерігати покращення ситуації на ринку праці, чисельність зайнятого населення у 2019-му зросла порівняно із 2018 роком на 217 тис. і становила 16,6 млн осіб. Рівень зайнятості зріс з 57,1% до 58,2% у 2019 році, рівень безробіття зменшився з 9,1% у 2018-му до 8,6% у 2019-му, що супроводжувалося зниженням рівня зайнятості у неформальному секторі з 21,6% до 20,9% у 2019 році. Серед видів економічної діяльності найбільш поширеною неформальна зайнятість була у сільському, лісовому та рибному господарствах (46%), у будівництві (17%), в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів (16%) h Кількість вакансій перевищувала чисельність зареєстрованих безробітних. Ринок праці характеризувався дефіцитом кадрів (табл.).

В умовах поширення в усьому світі захворюваності на коронавірус ситуація на ринку праці у 2020 році погіршилася. Через обмеження діяльності низки сфер економіки на період карантину знизилася економічна активність населення, рівень зайнятості зменшився з 58,2% у 2019 році до 56, 2% у 2020-му і 55,7% у 2021-му. Внаслідок вивільнення робочої сили всередині країни і через повернення частини заробітчан зріс рівень безробіття з 8,6% у 2019-му до 9,9 % у 2020-му і до 10,3 % у 2021 році. У 2021-му рівень безробіття був найвищим (10,3%) з початку 2017 року. Дефіцит кадрів у 2020-2021 роках змінився на дефіцит вакансій.

Загальне погіршення економічної ситуації в Україні у 2020 році також обмежило можливості роботодавців підвищувати заробітну плату.

Таблиця 1. Динаміка стану ринку праці в Україні (2018-2021, кількість населення в тис. осіб)*

* Без урахування окупованих територій (Криму, Севастополя, частини Донбасу). Джерело: Аналітична та статистична інформація. Державний центр зайнятості. Одержано з https://www.dcz.gov.ua/analitics/68

Попит на робочу силу, який визначається кількістю вакансій станом на кінець звітного періоду, як видно з табл., впродовж 2018-2022 років варіював, загалом скоротившись з 1,1 тис. вакансій у 2018-му до 0,7 тис. у 2021-му і 0,1 тис. у перші два місяці 2022 року. Якщо у 2018-2019 роках спостерігався дефіцит кадрів (відповідно +49801 і + 128 900), то в наступні ковідні 2020-2021 роки спостерігався дефіцит вакансій (відповідно -417562 та -485193), який мав тенденцію до зростання у перші два місяці 2022 року (-286126) (див. табл.). Ситуація на ринку праці та діяльність державної служби зайнятості у січні-червні 2022 року (2022). Одержано з https://www.dcz.gov.ua/sites/default/files/infofiles/06.

Проведений аналіз змін у структурних характеристиках безробіття та зайнятості показав, що дефіцит вакансій посилився в усіх видах економічної діяльності, відповідно підвищилась кількість претендентів на 1 вакансію. У січні-люто- му 2021 року кількість безробітних значно перевищувала кількість вакансій: в сільському господарстві -- в 7,6 рази, в переробній промисловості -- у 2,7 рази, в оптовій та роздрібній торгівлі -- в 4,5 рази, у сфері фінансів та страхової діяльності -- в 11,9 рази, в державному управлінні -- у 3,9 рази [Державний центр зайнятості, 2021], тобто саме ці види економічної діяльності виявилися найбільш ураженими в результаті пандемії коронавірусу. У професійному розрізі безробітними в результаті пандемії стали сотні тисяч громадян серед представників як інтелектуальної праці, так і найпростіших професій.

Отже, пандемія COVID-19 змінила ринок праці. Ідеться не лише про карантинні обмеження, а й про трансформацію культури та технологій у структурі зайнятості в цілому. Війна внесла ще більш жорсткі корективи в кон'юнктуру і структуру ринку праці.

Через війну та окупацію багато людей в Україні втратили роботу. Через півтора місяці, станом на 1 квітня 2022 року статус безробітного мали 286,9 тис. осіб, що на 36% менше, ніж на відповідну дату минулого року. Отримували допомогу по безробіттю 250,5 тис. осіб, що на 35% менше, ніж на 1 квітня 2021 року. За видами економічної діяльності серед зареєстрованих безробітних 22% раніше були зайняті у сільському, лісовому та рибному господарстві, 17% -- у сфері торгівлі; 15% -- у сферах державного управління, оборони, обов'язкового соціального страхування; 13% -- у переробній промисловості.

За професійними групами серед зареєстрованих безробітних переважають працівники сфери обслуговування, експлуатації устаткування та машин -- 17%; сфери торгівлі та послуг -- 17%; представники найпростіших професій -- 14%; службовці та керівники -- 13%; професіонали -- 10%; фахівці -- 10%.

Станом на 1 квітня 2022 року кількість вакансій, зареєстрованих у Державній службі зайнятості, становила 33,5 тис., що удвічі менше, ніж на відповідну дату минулого року (77,1 тис.). Скорочення вакансій відбулося в усіх реґіонах, найбільше там, де відбуваються бойові дії. Проте і там, існує попит на працівників, найбільше -- у сфері забезпечення життєдіяльності (торгівля, медицина, логістика тощо). Одночасно зменшилася потреба роботодавців у сфері надання послуг, ресторанному бізнесі, сфері розваг та відпочинку.

За видами економічної діяльності найбільше вакансій налічується у сільському господарстві (25%), на підприємствах переробної промисловості (18%), в оптовій та роздрібній торгівлі (11%), на транспорті та в поштовій службі (8%), у сферах охорони здоров'я та надання соціальної допомоги (7%).

У професійному розрізі найбільше вакансій для працевлаштування було подано щодо: Аналітична та статистична інформація. Державний центр зайнятості. Отримано з https:// www.dcz.gov.ua/analitics/69.

робітників з обслуговування, експлуатації устаткування та машин -- 27% (водій, тракторист, токар, водій навантажувача, оператор верстатів, машиніст екскаватора, дорожній робітник, фрезерувальник);

кваліфікованих робітників з інструментом -- 19% усіх поданих вакансій (швачка, електромонтер, електрогазозварник, слюсар-ремонтник, слюсар-сантехнік, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, монтер колії, пекар, маляр);

професіоналів -- 12% (лікар загальної практики -- сімейний лікар, вчитель, інженер, фармацевт, агроном, практичний психолог, економіст, інспектор);

працівників сфери торгівлі та послуг -- 11% (продавець, кухар, охоронник, молодша медична сестра, соціальний робітник, помічник вихователя, поліцейський);

некваліфікованих працівників -- 11% (підсобний робітник, прибиральник службових приміщень, вантажник, двірник, сторож, комірник, робітник з благоустрою, робітник з комплексного прибирання будинків);

фахівців -- 9% (сестра медична, вихователь, електрик дільниці, майстер виробничого навчання, електромеханік, інспектор з кадрів, асистент фармацевта, фельдшер)1.

Суттєвим залишається дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили. Станом на 1 квітня 2022 року в середньому по Україні на одне вільне робоче місце претендувало 9 безробітних (на 1 квітня 2021 року -- 6 осіб).

Найбільша невідповідність попиту на робочу силу та її пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі спостерігалася серед службовців та керівників (на 1 вакансію претендували 24 особи); технічних службовців (15 осіб), працівників сфери торгівлі та послуг (13 осіб), кваліфікованих робітників з інструментом (13 осіб). Найбільший брак вакансій спостерігався для представників таких професій: для 2,3 тис. безробітних менеджерів (управителів) зі збуту -- 115 вакансії; для 1,5 тис. безробітних економістів -- 87 вакансій, для 1,8 тис. безробітних адміністраторів -- 142 вакансії; для 4,5 тис. безробітних спеціалістів державної служби (місцевого самоврядування) -- 142 вакансії; для 658 безробітних юристів -- 44 вакансії.

Нестача кадрів спостерігалася серед представників таких професій: лікар загальної практики -- сімейний лікар; водій трамвая; асистент фармацевта; інспектор (пенітенціарної системи); оператор автоматичних та напівавтоматичних ліній верстатів та установок; радіомеханік з ремонту радіоелектронного устаткування; електромонтер з ремонту та обслуговування пристроїв, сиґналізації, централізації та блокування; обхідник гідроспоруд; слюсар аварійно-відновлювальних робіт; токар-розточувальник; авторемонтник; електромеханік дільниці; електрослюсар підземний; завантажувач-вивантажувач харчової продукції; машиніст автомотриси; будівельник суден; фрезерувальник [Попит та пропозиція, 2022]. Див.: Державний центр зайнятості. Отримано з https://www.dcz.gov.ua/storinka/analityka-ta-statystyka

Проведений короткий статистичний аналіз функціювання національного ринку праці за останні роки дає підстави говорити про його неефективність, а саме: зменшення рівня економічної активності та рівня зайнятості населення, збільшення рівня безробіття, наявність диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією, збільшення навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце, що пояснюється як системними проблемами українського ринку праці (невідповідність навичок претендентів тим вимогам, які встановлюють роботодавці тощо), так і змінами, що відбулися на ринку праці під впливом нових реалій, таких як пандемія Covid-19 і війна.

Вплив пандемії COVID-19 на ринок праці

Пандемія COVID-19 стала чи не найбільшою катастрофою для економіки та суспільного життя кожної країни світу. Ризики, пов'язані з пандемією Covid-19 виявилися найбільш значущими внутрішніми ризиками для вітчизняного ринку праці:

«значне безробіття через повернення заробітчан, масове звільнення працівників»;

«масове банкрутство підприємств середнього та малого бізнесу»;

«прискорення інфляційних процесів»;

«експоненціальне поширення Covid-19, неспроможність медичної системи зупинити пандемію в Україні» [Україна: вплив COVID-19, 2020].

Серед зовнішніх ризиків найбільш вагомими для ринку праці стали:

«нова світова криза (внаслідок руйнування усталених виробничих зв'язків, банкрутства ряду промислових виробників в країнах ЄС/світі)»;

«виникнення інших хвиль пандемії Covid-19 в світі» [Україна: вплив COVID-19, 2020].

Багато підприємств -- від дрібних до великих -- припинили свою діяльність. Чимало персоналу звільнилося, торгові центри, кінотеатри й ресторани зачинили свої двері для відвідувачів, готелі та авіакомпанії скасували бронювання, а організації перейшли на дистанційний формат роботи, поставивши, таким чином, багатьох на межі краху кар'єри [Лавриненко: 2020].

Міжнародна організація праці репрезентувала сумні показники: пандемія коронавірусу здатна спричинити ще гірший вплив на світовий ринок праці, ніж фінансова криза 2008-2009 років. Передбачається, що криза внаслідок коронавірусу спричинить скорочення 25 млн робочих місць у світі. Для порівняння: за час фінансової кризи 2008-2009 років безробітних у світі побільшало на 22 млн [Як пандемія COVID-19 змінила, 2020].

Водночас відсутність перспектив для ефективного розвитку бізнесу поряд зі зростанням частки безробітних призвели до соціального загострення, утворення різноманітного «нелеґального» бізнесу та збільшення тіньового ринку.

З початком пандемії Covid-19 у 2020 році події в країні та світі почали кардинально змінюватися. І вже у березні 2020-го ситуація на ринку праці зазнала значного впливу внаслідок епідеміологічної кризи, пов'язаної з Covid-19. Неґативний вплив відчули одразу кілька сеґментів вітчизняного ринку праці. А саме: сеґмент національної економіки, який функціює на внутрішньому ринку; сеґмент, зорієнтований на зовнішній ринок; зміни міґраційних настроїв українців, а саме їх міґрація за кордон. Загалом вплив пандемії на український ринок праці за всіма переліченими напрямами призвів до прямого та опосередкованого зниження потреби в залученні робочої сили до економічної діяльності [Кобеля, Тодорюк, Сторцун, 2021].

Такий прямий вплив на український ринок праці увиразнювався через тимчасову заборону або ж обмеження певних видів економічної діяльності в Україні та припинення/обмеження трудової міґрації з України за кордон. Опосередкований вплив карантинних обмежень пандемії СОVID-19 на розвиток ситуації на вітчизняному ринку праці своєю чергою проявлявся через зміну (переважно зменшення) попиту на різні товари й послуги вітчизняних підприємств в Україні та за кордоном, що відповідним чином змінювало (переважно зменшувало) потребу в живій праці (послугах робочої сили).

Як наслідок значна частина зайнятого населення відчула значне падіння доходів і в цілому населення країни у 2020-му за пів року збідніло, й, за оцінками експертів, бідність становила 45% [Підстав очікувати суттєвого підвищення, 2020].

Хоча в той момент розпалу пандемії Я. Смолій, тодішній голова НБУ, вбачав інші причини погіршення стану на ринку праці України, не пов'язані з СоуМ-19. За його словами, проблема полягає в такому: «По-перше, роками однією із системних проблем української економіки була невідповідність навичок претендентів тим вимогам, які встановлюють роботодавці. По-друге, низька продуктивність праці. По-третє, скорочення та старіння населення. По-четверте, трудова міґрація. По-п'яте, низький рівень участі жінок у робочій силі». Цей факт підтверджують статистичні дані про рівень безробіття, і станом на 12 березня 2020 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних сягала 361 тис. [Як пандемія COVID-19 змінила, 2020].

В умовах турбулентності вітчизняної та світової економік набувають особливої актуальності такі проблеми, як зростання офіційного рівня безробіття та погіршення ситуації у його «неофіційному» секторі. Загалом вплив пандемії COVID-19 на світову та українську економіки впродовж 2019-2021 років спричинив низку змін на вітчизняному ринку праці, серед яких:

реальне скорочення зайнятості в Україні (за даними статистики Державна служба статистики України, (2021). Отримано з http://www.ukrstat.gov.ua/., у період січня-червня 2019 року -- 16 584,8 тис. осіб, у 2020 році -- 16 141,2 тис. осіб, станом на 2021 рік -- 15 665,8 тис осіб);

зростання відсотка безробітних в Україні (згідно зі статистикою, частка безробітних у 2019 році -- 8,4%, у 2020-му -- 9,2%, у 2021-му -- 9,9%);

зменшення числа трудових міґрантів (за даними Міністерства соціальної політики, у 2019 році налічувалося 3,2 млн; у 2020-му, за даними голови Національного банку України, було близько 3 млн трудових міґрантів; у 2021-му, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, кількість трудових міґрантів становила 2,5-3 млн [Трудова міграція, 2021];

скорочення доходів населення України від продажу своєї робочої сили та самозайнятості через зменшення зарплат, втрату роботи та доходів фізичних осіб -- підприємців (ФОП).

Однак ріст безробіття і падіння заробітної плати були далеко не єдиними рисами «карантинного» ринку праці, який, мабуть, уже ніколи не стане колишнім.

Багато роботодавців вдалися до часткового зупинення виробництва, скорочення штату працівників, переведення на неповний робочий тиждень або відправляли працівників у відпустки без збереження заробітної плати [Лавриненко, 2020].

Ситуація з віддаленим працевлаштуванням в Україні є подібною до інших країн. Галузі сектору послуг, такі як ІТ або фінансові установи, порівняно швидко змогли перевести на дистанційну роботу частину співробітників. Натомість транспорт та сільське господарство не мали змоги цього зробити через особливості технологічних процесів, а кур'єрські служби доставки під час карантину навіть наростили кількість працівників, які не можуть працювати віддалено.

Проте можливості переведення співробітників на віддалену форму роботи значно різняться за країнами. Так, якщо в розвинених країнах без істотної втрати ефективності на віддалений режим роботи можна перевести до 27% працівників, то в Україні цей відсоток скорочується до 10-12%. Водночас Л. Шамілева досить позитивно оцінює кінець 2021-го та 2022 рік. На її думку, в цей період слід очікувати формування умов для економічного зростання, що одночасно буде супроводжуватися активним втіленням процесів цифровізації. У системі соціально-трудових відносин будуть створені умови для прояву та зростання соціальних ризиків, зумовлених інтенсивністю цифровізації [Шамілева, 2020: сс. 177-182].

З точки зору змін галузевої структури праці очевидне різке зростання ґлобального попиту на ІТ-фахівців різного профілю, коронакриза дала додатковий імпульс для застосування роботів і заміни ними видів праці та професій, які легко алгоритмізувати. Структурне та стійке падіння попиту відбувається у виробництві низки традиційних товарів та послуг -- одягу та взуття, пасажирського транспорту, контролю й охоронних послуг, послуг громадського харчування тощо.

Попри окремі переваги віддаленої роботи постає питання її ефективності. З одного боку, дистанційна робота забезпечує гнучкіший графік, зменшення транспортних витрат для працівників та витрат працедавців на утримання офісів тощо. З іншого боку, брак самоорганізації, витрати на облаштування робочого місця вдома, відсутність «живого» спілкування можуть знижувати продуктивність праці.

Водночас, на думку окремих дослідників, варто ставити питання, не де працювати ефективніше -- вдома чи в офісі, а який розподіл роботи між двома чи більше місцями є прийнятним для всіх сторін -- як працівників, так і роботодавців. Можливо, що оптимальним форматом організації роботи стане так званий формат «гібридної» роботи, де працівник лише частину часу працюватиме віддалено [Choudhury, Foroughi, Larson, 2020].

Також, згідно з офіційними даними, відбулося не лише зростання безробіття у другому кварталі 2020 року, а й значне скорочення кількості економічно активного населення. Через карантин економічно неактивними були, до прикладу, самозайняті та підприємці, діяльність яких була обмежена й які посідали вичікувальну позицію з метою відновити свою діяльність після зняття обмежень. Сюди можна віднести і людей, котрі не тільки втратили роботу, а й припинили її пошуки внаслідок таких чинників, як відсутність транспорту, щоб до неї дістатися, або проблеми через закриття освітніх установ (ті, кому не було з ким залишити дітей). До цієї групи варто додати і ту частину заробітчан, які, повернувшись в Україну, у березні чекали відкриття кордонів з ЄС після локдауну, а тому не поповнили лави офіційних безробітних. Урешті-решт кількість зайнятих скоротилася на 1,2 млн Ринок праці України, тендерна нерівність та трудова міграція: досвід карантину (2021). Економічна правда. Отримано з: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/01/15/670012/..

Зважаючи на розвиток ситуації в період коронакризи в Україні, можна говорити про такі головні зміни, що відбулися на ринку праці.

По-перше, економічна криза, спричинена Covid-19, призвела до зростання безробіття та зниження участі в робочій силі. За оцінками Л. Л. Шамілевої, в результаті падіння обсягів виробництва по різних галузях від 6% до 66% очікувана зміна кількості зайнятого населення за окремими видами економічної діяльності у кризовий період з 2020-го по 2021 рік мала становити 1224,5 тис. [Шамілева, 2020: сс. 177-182]. За даними Держстату України, чисельність безробітних уже 2020 року становила 1247215 осіб. У другому кварталі 2021 року безробіття в Україні поступово знижувалося мірою відновлення економіки та попиту на працю, але залишилося на вищому щодо минулих років рівні. Зменшилося і приховане безробіття -- кількість зайнятих неповний робочий день та кількість тих, хто не шукає активно нову роботу.

По-друге, обмеження на транскордонні пересування призвели до різкого падіння трудового міґраційного припливу та відтоку. За окремими даними, українських трудових міґрантів у 2019 році налічувалося 3,2 млн осіб, 2020-го їх поменшало до 3 млн, а 2022-го -- до 2,5 млн осіб. Упродовж 2020 року до України повернулося близько 400-500 тис. трудових міґрантів [Трудовая миграция, 2021].

По-третє, коронакриза нерівномірно позначилася на різних галузях економіки. Були й ті, що програли (більшість), і ті, що виграли (меншість). У результаті виник або посилився галузевий дисбаланс на ринку праці, що позначився, зокрема, на галузевій та загальній динаміці зарплат. На думку Ю. М. Заволоки, вплив пандемії слід оцінювати як нерівномірний -- залежно від галузей. Науковець вважає, що найбільший вплив в Україні спостерігався в таких галузях, як:

туризм, який фактично зупинився і найближчі перспективи цієї галузі туманні (зауважимо, що на сьогодні вважається, що ця галузь зможе відновитися лише завдяки розвитку внутрішнього туризму);

галузь дозвілля, спортивних та розважальних установ;

транспортна галузь, в якій спостерігається суттєве зменшення обсягів як міжнародних так і внутрішніх пасажирських перевезень;

роздрібний продаж непродовольчих товарів та послуг [Заволока, 2021: сс. 53-59].

Справді, найбільше постраждав сектор «контактних» послуг, який, за рідкісними винятками, характеризується високою трудомісткістю, нижчим середнім рівнем оплати праці, а також вищою часткою неформальної зайнятості та мікробізнесу. В цьому секторі зайнятість знизилася найсильніше. Одночасно відбулося і зниження середніх зарплат у цій сфері. Л.Д. Водянка пояснює таку ситуацію також забороною з боку уряду на здійснення окремих видів економічної діяльності [Водянка, Тодорюк, Тодоріко, 2021: сс. 74-79]. У деяких галузях і підгалузях економічна активність, зарплата та зайнятість, навпаки, в результаті коронакризи зросли (наприклад, у виробництві ліків, медичних товарів, антисептиків, у сервісах доставки, ІТ-сервісах, сервісах прокату).

По-четверте, особливості коронакризи призвели також до того, що у структурі робочої сили найбільш постраждалими виявилися працівники, зайняті фізичною працею, як правило, з невисоким рівнем освіти та низькооплачувані. Таких працівників практично неможливо перевести на віддалений режим роботи. В результаті зросла цифрова нерівність. Крім того, з урахуванням зниження в середньому рівня адаптації до нових процесів і технологій з віком, а також спочатку нижчого рівня цифровізації життя у старшому віці саме вони опиняються в цій ситуації на ринку праці в більш уразливому становищі [Сало, Базелюк, 2021].

По-п'яте, коронакриза у багатьох країнах посилила нерівність у доходах, насамперед через диференціацію трудових доходів. За умов м'якої монетарної та фіскальної політики у більшості країн світу, що призвело до бурхливого зростання фінансових ринків після тимчасового провалу в березні у виграші також виявилися високоприбуткові когорти населення з високою нормою заощаджень та фінансовими активами. В Україні ж чисельність такої групи досить мала. Одночасно з недолугою монетарною та фіскальною політикою уряду (з одного боку, урядом запроваджено заборону нараховування пені на прострочені кредити і зобов'язання; збільшення обсягів допомоги з резервного фонду на підтримання безробітних громадян; сприяння розвитку малого і середнього бізнесу, зокрема пільгових кредитних програм «5-7-9», тощо. З іншого боку, більше навантаження лягло на самих суб'єктів господарської діяльності [Водянка, Тодорюк, Тодоріко, 2021: сс. 74-79], у 2020-2021 роках спостерігається тотальне зубожіння населення.

По-шосте, наслідки коронакризи мали і ґендерні прояви. Через переважання у сфері контактних послуг жінок та необхідність догляду за дітьми за умов закриття шкіл із запровадженням карантинних заходів частка жінок серед «нових безробітних» виявилася вищою, ніж чоловіків. На цьому робить наголос М.І. Сідненко, яка поряд із ґендерним аспектом відзначає і урбаністичний [Заволока, Івко, Сідненко, 2021: сс. 29-32].

По-сьоме, чим довше затягується період обмежень і самообмежень у зв'язку з пандемією COVID-19, тим більше під їх впливом змінюються звички та поведінка економічних аґентів. Це призводить до довгострокових структурних змін на ринку праці або їх прискорює, одночасно скорочуючи час на адаптацію для роботодавців і працівників. Так, ймовірно, частина безробітних через це може залишитися поза ринком праці тривалий час, збільшуючи показники застійного безробіття та підвищуючи «природний» рівень безробіття, що співвідноситься з повною зайнятістю.

На думку Ю. М. Заволоки, важливим наслідком впливу пандемії на ринок праці стало розмежування всіх працівників на три категорії:

життєво-необхідний персонал, який змушений працювати за умов запровадження карантинних заходів;

віддалений персонал, який працює у дистанційному режимі;

тимчасово звільнений персонал (або зовсім звільнений) [Заволока, 2021: сс. 53-59].

Варто додати до цієї категорії ще й молодь, яка тільки-но закінчила навчальні заклади. В умовах пандемії цій категорії влаштуватися на роботу значно складніше, оскільки ринок скорочується, а перевагу віддають працівникам з досвідом.

Пандемія коронавірусу та пов'язані з нею карантинні обмеження призвели до того, що майбутнє прийшло на робочі місця трохи раніше, ніж це уявлялося ще рік тому. Щоденна цифровізація, перехід на дистанційний формат роботи та швидкий розвиток електронної комерції -- це лише короткий перелік того, що визначає останнім часом ринок праці. У зв'язку з пандемією, яку не вдалося приборкати й у 2021 році, найбільша небезпека скорочення робочих місць існує для працівників готельного та ресторанного бізнесу (47%), оптової та роздрібної торгівлі і транспорту (по 15%) [Ринок праці майбутнього, 2021].

Усе зазначене суттєво вплине на нову парадигму зайнятості та доходів. На порядку денному постає чітка потреба в інноваційних підходах і пошуку швидких та дієвих рішень для мінімізації соціальних розривів і ризиків. Ринок праці опинився на порозі суттєвої трансформації. І серед головних трендів варто зазначити такі.

Віддалена робота як спосіб життя. Перехід на віддалену роботу відбувався з 2010-го по 2020 рік. І хоча більшість компаній почали залучати фрилансерів, переводити співробітників на дистанційну зайнятість та створювати віддалені чи змішані команди лише у 2017-2020 роках, основні підходи щодо віддаленого працевлаштування були сформовані саме на початку 2010-х, а 2020 рік тільки закріпив цей тренд [Балабанюк, 2020]. Швидке поширення повного або часткового віддаленого формату роботи економить час працівників, покращує баланс між працею та відпочинком, підвищуючи ефективність праці (за умови вправної організації та самоорганізації праці, а також поєднання режиму віддаленої роботи з роботою в офісі). Тому в цілому це сприяє підтримці рівня продуктивності та покращенню якості життя, що є запорукою стійкості таких змін. Додаткові витрати на обладнання та функціювання домашнього офісу компенсуються зниженням витрат на оренду офісних приміщень та транспортні витрати. Крім того, віддалена форма роботи сприяє зростанню попиту (і пропозиції) на послуги фрилансерів, гнучкі та тимчасові трудові контракти. Згідно з результатами опитування компанії CBRE Ukraine, трохи більш як половина опитаних (51,1%) розглядають можливість частково чи повністю змінити формат роботи на віддалений у майбутньому. При цьому 47,9% респондентів не готові та не планують переходити на дистанційний режим [Григоренко: 2020].

Компанії стають гнучкішими -- бізнес масово впроваджує гібридний формат роботи. Це невипадково: за даними кадрового порталу grc.ua, лише 59% претендентів готові працювати в офісі. При цьому у великих містах співробітники дедалі частіше шукають роботу поруч із домом, тому компанії пропонують співробітникам коворкінґи недалеко від 'їхнього місця проживання [Пирогова, 2022].

Проте різниця між баченням форматів у роботодавців та кандидатів залишається. Якщо дистанційну роботу хочуть 15% претендентів, пропонують її сьогодні лише 9% компаній. Гнучкому графіку віддають перевагу 14% претендентів, а згодні на нього лише 6% роботодавців. Але компаній, які запроваджують гібридні формати роботи, стає дедалі більше (рис. 1).

Рис. 1. Гібридний формат роботи. Компанії стають більш гнучкими

Максимальна оптимізація витрат. Зараз головним питанням для бізнесу стало те, чи потрібні деякі працівники та функції: «Те, що раніше сприймали як годиться (до прикладу, присутність реґіональних відділень), сьогодні підлягає аналізу. Коли є змога спілкуватися онлайн у ZOOM, то для чого тоді утримувати ще й офісні приміщення? Спрямування на те, щоб якомога більше функцій перекинути на аутсорс, а не розширяти штат». Сьогодні компанії гранично «обнуляються» та залишають лише «кістяк» -- працівників, котрі вміють генерувати прибуток. Відлунням такої тенденції вважається переосмислення мотиваційного механізму робітників: скорочення фіксованої частини оплати та підвищення змінної, що пропорційна виконанню поставлених цілей [Жалдак, Косянчук, 2021].

Різке збільшення конкуренції на ринку праці. В останні місяці 2020 року на одне вакантне місце було у два-три рази більше претендентів порівняно з кінцем 2019-го чи з початком 2020 року (на 1 січня 2021-го у середньому по Україні на одне вільне робоче місце претендувало 11 безробітних). Однак такий великий наплив із боку пошукачів роботи пов'язаний не лише із браком вакансій. Відповідно до соціального опитування, яке провів серед своїх користувачів портал grc.ua, скорочення зазнали 6-7% респондентів. Переважно це були HR-менеджери, маркетологи, IT-фахівці, адміністративний персонал, працівники сфери HoReCa, фахівці з продажу і т.ін. Стосовно матеріальної мотивації працівників ситуація ускладнилася тим, що близько 35,2% роботодавців планують зменшувати розмір зарплати, тоді як 64,7% запевняли, що залишать її на поточному рівні. Хоча як мінімум половина опитаних відзначали, що матеріальна мотивація працівників уже й без того була скорочена [Як пандемія COVID-19, 2020]. Таким чином, можна дійти висновку, що збільшення кількості претендентів відбувається за рахунок пошуку людьми місця, де платитимуть більше.

Швидка зміна пріоритетів і нерівномірність. Коли в одних сферах кількість вакантних місць скорочувалася більше ніж удвічі, то в інших вона виростала втричі. У рамках однієї галузі в період весни та літа 2020 року спостерігалися то злети, то падіння кількості пропозицій роботи [Як пандемія COVID-19, 2020].

До прикладу, на початку карантину, у другій половині березня, активно шукали IT-фахівців, відповідно, чисельність вакансій підвищилася на 25%. Це доволі передбачуване становище, пов'язане з переходом компаній на дистанційний формат роботи. Роботодавці активно підшукували спеціалістів, що підтримуватимуть «життєдіяльність» IT-інфраструктури. Уже в квітні динаміка відчутно сповільнилася: порівняно із березнем вакансій тут побільшало лише на 32%. У першій половині травня в сумарному обсязі вакансій кількість пропозицій роботи в IT ще більше впала [Як пандемія COVID-19, 2020].

Якщо говорити про 2020 рік, то навесні виникла нагальна потреба в розумінні ситуації, що виникла на ринку праці з появою коронавірусу, дослідники робили різні оцінки, однак практично всі нічого не знали аж до кінця вересня -- моменту, коли оприлюднили статистику зайнятості та безробіття за другий квартал року.

Серед трендів, на які слід очікувати у 2022 році, виконавчий директор кадрового порталу grc.ua Катерина Окунська зазначає також таке:

Нові методи підтримки залучення співробітників. Масова віддалена робота змушує компанії вигадувати нові методи підтримки залучення штату.

Дефіцит кадрів та поступове розв'язання проблеми ейджизму. На ринку праці відчувається дефіцит кадрів, пов'язаний зі старінням нації, трудовою еміґрацією та демографічною кризою 1990-х. Це підштовхує роботодавців відкидати стереотипи та придивлятися до фахівців 45+. Компанії створюють програми адаптації та перекваліфікації для таких претендентів.

Зміна цінностей ринку праці. Люди більше не сприймають роботу як щось найважливіше в житті й підбирають її більш свідомо. Здобувачі частіше звертають увагу на стабільність компанії на ринку, її фінансову спроможність та корпоративну культуру. За результатами опитування, найбільш важливими під час вибору компанії роботодавця за часів New Normal є такі чинники: стабільність компанії на ринку (69%), фінансова спроможність компанії (60%), корпоративна культура (38%).

Постійне навчання та підвищення кваліфікації. Провідні компанії впроваджують програми reskilling та upskilling для навчання та придбання працівниками нових знань та навичок (див.: [Пирогова, 2022]).

Наскільки сталими будуть усі ці зміни й тенденції на ринку праці, ми побачимо найближчими роками. А тим часом, співзасновник і голова Netflix Рид Гастинґс в інтерв'ю The Wall Street Journal поділився прогнозами про роботу підприємств за нових умов. Він вважає, що повністю відмовитися від роботи в офісах неможливо, тож після пандемії більшість компаній скасують дистанційну форму роботи і повернуть співробітників на робочі місця. «Неможливість працювати лицем до лиця, особливо в міжнародному масштабі, -- це чистий неґатив», -- сказав Гастинґс, але зазначив, що графік роботи в офісі все ж зміниться. Він прогнозує, що багато компаній після пандемії перейдуть з п'ятиденки на офісну чотириденку і дозволять співробітникам раз на тиждень не з'являтися в офісі, а працювати з дому. Що ж, непогана перспектива, чи не так? [Пирогова, 2020].

Серед позитивних наслідків пандемії COVID-19 і запровадження карантинних обмежень варто виокремити збільшення кількості вакансій на віддалену роботу, зокрема на реґіональних ринках праці. Це може стати суттєвим імпульсом для поглиблення диджиталізації й загалом покращення ситуації на ринку праці. Також позитивною тенденцією є те, що 43% компаній фокусуються на підвищенні продуктивності та результативності співробітників на дистанційці, причому 26% приділяють особливу увагу онлайн-навчанню та перепрофілюванню (re-skilling) співробітників [Барометр, 2021].

Проте назагал ситуація на ринку праці України залишається стратегічно не- прогнозованою. Якщо весна-літо 2021 року характеризувалися певною стабілізацією і зменшенням розриву між попитом і пропозицією, то погіршення епідситуації восени 2021 року спричинило нові коливання. Найбільше постраждали малі та середні підприємці, самозайняті громадяни, працівники сфери обслуговування, туризму тощо.

Пандемія COVID-19, поза сумнівом, спричинила суттєву зміну структури вітчизняного ринку праці. У найближчому майбутньому має спостерігатися бум попиту на абсолютно нові або раніше не запитувані професії. Зокрема, прогнозуємо подальше зростання попиту на програмістів, антикризових менеджерів, операторів call-центрів, доглядальниць тощо. На думку окремих дослідників [Барометр, 2021], як реакція на «коронакризу» на ринку праці стануть популярними такі професії, як експерт з HR-трансформації, експерт із цифрової трансформації, експерт з BigData, організатор VR/AR-трансляцій, персональний IT-консультант.

Для подолання кризи вітчизняного ринку праці та забезпечення його стабілізації під час та після пандемії необхідне застосування комплексних інструментів державного регулювання як на загальнонаціональному, так і на реґіональному рівні, а також готовність до змін, гнучкість, здатність працювати за нових умов як роботодавців, так і найманих працівників.

Що стосується компаній, то головне їхнє завдання полягає у зосередженні зусиль на налагодженні ефективної роботи за умов змін, а не поверненні до колишнього звичного режиму роботи. Тут слід зосередитись на двох аспектах: 1) доступ самої компанії та її працівників до сучасних цифрових технологій; 2) побудова системи ефективної взаємодії працівників з технологіями та забезпечення мотивації у нових реаліях. Наприклад, дистанційна робота дає можливість працівникові самостійно вибирати час роботи, коли його діяльність є максимально продуктивною, за нормованого робочого часу в офісі ця перевага втрачається [Бойда, 2021].

Нарешті, самі працівники мають бути готові змінюватися і підлаштовуватися до нових умов, опановувати цифрові технології, займатися перекваліфікацією в разі потреби і, найголовніше, навчитися сприймати коронакризу як появу нових можливостей, зокрема щодо працевлаштування, не обмеженого регіональними чи державними кордонами [Бойда, 2021].

Одним із можливих інструментів урегулювання ситуації на ринку праці, зокрема на реґіональному рівні, є формування загальної стратегії взаємодії Центрів зайнятості, роботодавців, закладів освіти та пошукачів роботи. Це дало б можливість хоча б частково уникати дисбалансу на ринку праці ще на стадії здобуття освіти.

Отже, пандемія Covid-19 змінила соціально-економічні та трудові відносини в усьому світі. Ринок праці України не залишився осторонь цього впливу: у 2020 році спостерігалося багато змін у структурі попиту та пропозиції щодо праці, умов праці, а також посилення низки тенденцій, що формувалися раніше (особливо у площині цифровізації). Карантинні заходи спричинили суттєвий неґативний вплив на діяльність усіх без винятку бізнес-структур й на формування ринку праці, який забезпечує діяльність суб'єктів господарювання. Відбулося падіння доходів населення і зростання тіньового сектору зайнятості та прихованого безробіття. Для подолання кризових явищ на ринку праці необхідно ухвалювати управлінські рішення -- як оперативні (під час карантину), так і стратегічні (впродовж певного часу після закінчення карантинних заходів). Для цього необхідно мати якісні статистичні дані, отримані шляхом постійного моніторингу реального становища соціально-трудової сфери і з'ясування чинників, які спричиняють певні тенденції та трансформації в соціально-трудових відносинах. Головними векторами розвитку майбутнього ринку праці стануть процеси диджиталізації та використання цифрових технологій, які забезпечуватимуть можливість виконання роботи та навчання у віддаленому доступі. А це, своєю чергою, змінить вектор розвитку всієї національної економіки, зокрема на підставі формування та розвитку ринку праці в новій якості.

Вплив війни на ринок праці України

Вторгнення військ РФ в Україну значно вплинуло на економіку нашої країни, зокрема на ринок праці. Напередодні війни, коли ринок праці вже адаптувався до наслідків пандемії Covid-19, почалося поступове відновлення зайнятості, ринок праці України показував органічне зростання, зіставне зі зростанням бізнес-активності та ВВП країни. Прогнозне річне зростання ринку праці становило 1,3-2,4%. Середня кількість актуальних вакансій для пошуку на кадровому порталі robota.ua до 24 лютого становила близько 100 000 на день, кількість нових резюме, створених користувачами, сягала 25 000-30 000 на день, кількість відправлених резюме -- 80 000 на день [Ромашов, 2022].

Не встиг ринок праці пристосуватися до Covid-реалій, як виникли нові й викликали нові зміни. У перший тиждень повномасштабної війни кількість вакансій, за даними кадрового порталу robota.ua, скоротилася на 45%, кількість нових резюме -- на 51%, кількість відправлених резюме -- на 39%.