Сучасні парадигми та мегатренди промислового розвитку

Вставка. Є підстави вважати, що тренд збільшення креативної складової все повніше виявлятиме себе не тільки в межах «креативних індустрій» (згідно із законодавчо-нормативним визначенням) 1.

З певним ступенем умовності можна говорити про формування та розвиток «креативного капіталу» як економічно значущої складової в структурі сучасного промислового капіталу, насамперед у високотехнологічних секторах обробної промисловості. Він, зокрема, впливає на економічну ефективність виробництв через створення і нарощування інтелектуальної власності, формування брендів, зростання продуктивності праці внаслідок більш повної самореалізації працівників тощо.

Крім того, промисловість тісно співпрацює з видами діяльності, які належать до сектору креативних індустрій. Найперше це ІТ галузь, де продукується програмний продукт і послуги, без чого перехід реального виробництва до системної цифровізації неможливий. Тобто відбувається опосередкований вплив креативного фактора на промисловий розвиток.

Як реакція на посилення ролі таланту, творчих здібностей працівників у забезпеченні розвитку й ефективності економічної діяльності та будь-яких індустрій з'явилося поняття «талант-економіка», насамперед в умовах формування нових моделей організації праці. Попит бізнесу на таланти, як провідного джерела створеної вартості, зростає пропорційно динаміці інновацій і водночас загостренню проблеми забезпечення якісним «людським капіталом». Конкурентна боротьба країн за таланти відображається у проведенні міжнародних рейтингів, які оцінюють національний потенціал для їх ефективного економічного використання та розвитку Див., зокрема, в Україні (Кабінет Міністрів України, 2019). Світові щорічні рейтинги талантів (World Talent Ranking - WTR) здійснює Міжнародний інститут розвитку менеджменту (IMD, Лозанна, Швейцарія; http://www.imd.org/wcc/). Перспективною в довгостроковому вимірі може виявитися тенденція формування нових талантів на основі поєднання можливостей робототехніки та штучного інтелекту Див. (Рыбаченко, 2020)..

У контексті дослідження процесів світового промислового розвитку доцільно також акцентувати увагу на парадигмі глобалізації, яка наразі визначає і визначатиме в перспективі його провідні тренди.

Економічна глобалізація як процес розширення і поглиблення економічної взаємозалежності та співпраці у міжнародному вимірі об'єктивний та закономірний процес, зумовлений зміною ролі й значення факторів простору та часу для забезпечення соціально-економічної ефективності в нових технологічних та інституційних обставинах сучасного історичного етапу світового розвитку. Поглиблюється інтегрованість національних економік (насамперед промисловості), посилюється їхній взаємовплив та взаємозалежність на різних рівнях та в різних сегментах, зокрема в межах утворення двота багатосторонніх економічних угрупувань, а з поширенням цифровізації через формування секторальних і функціональних цифрових платформ. Географічні межі будь-якої держави стають фактично умовними для бізнесу.

Світові тенденції зростання обсягів зовнішньоекономічної діяльності за всіма її напрямами (торгівля, науково-технічне співробітництво, виробнича кооперація та ін.) свідчать про глобальне масштабування промислового виробництва та новітньої інформаційно-комунікаційної інфраструктури. Певною ілюстрацією економічної глобалізації є GVCs та GSCs, основу яких становлять такі форми міжнародного розподілу праці, як спеціалізація та кооперація, з урахуванням конкурентних переваг окремих країн та виробників.

Глобалізація сприяє задіянню таких важливих чинників ефективності функціонування і розвитку промислового виробництва, як масштабування (виробництва, ринків), ефективна локалізація (з урахуванням конкурентних переваг, наявності / наближення до ресурсних джерел та / або до споживача), виробнича спеціалізація та кооперація (через міжнародний розподіл праці в GVCs), диверсифікація (галузева, продуктова, ринкова), інтеграція зусиль і ресурсів. Економічні ефекти цих чинників пов'язані зі скороченням відтворювального та виробничого циклів, створенням нових ринкових сегментів, використанням дешевших ресурсів і кращих бізнесових практик тощо.

Це дає підстави розглядати глобалізаційні тренди як відносно стійкі тренди довгострокового характеру, які тією чи іншою мірою і надалі позначатимуться на організації та ефективності промислової діяльності.

Проте в останні роки спостерігаються зворотні процеси економічної автономізації країн і локалізації виробництв на резидентних територіях (деглобалізація). Основними драйверами їх розгортання стали фактори геополітичних зрушень і погіршення динаміки та збалансованості соціально-економічного розвитку у світі та в окремих країнах. Додаткового відчутного поштовху прискоренню антиглобалізаційних тенденцій надала пандемія COVID-2019.

Вставка. Одним із яскравих прикладів перегляду промислових стратегій з позицій релокації є формування європейської ініціативи The EU Chips Act https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_729. Її ключова мета перебудувати ланцюжки вартості та постачань в індустрії чіпів із глобальних у регіональні в межах ЄС (та окремих третіх країн), кардинально змінюючи ступінь зовнішньої залежності від азіатських країн. Утім курс на європейську локалізацію зберігає регіональний рівень інтеграції по всьому циклу продукції, оскільки це зумовлено вагомими економічними факторами обсягом необхідних витрат і перевагами науково-технологічної та інноваційної кооперації.

Водночас проблема нинішнього регресу щодо глобального економічного співробітництва доволі гостро відчувається на міжнародному рівні. Достатньо згадати тематику останнього Міжнародного економічного форуму в Давосі (16-20 січня 2023 р.) «Співпраця у фрагментованому світі» «Cooperation in a Fragmented World» (https://www.weforum.org/events/world-economic-forum- annual-meet)..

А ВЕФ-2022 (Давос, 23 травня 2022 р.), на якому було відзначено посилення ролі спільних дій на нинішньому складному етапі світового розвитку, став піонером у створенні першої глобальної цільової платформи метавсесвіту The Global Collaboration Village. Мета «... to harness the potential of the metaverse as a platform for collaborative, inclusive and effective international action» «.щоб використати потенціал метавсесвіту як платформи для спільних, інклюзивних та ефек-тивних міжнародних дій» (https://www.weforum.org/press/2022/05/world-economic-forum-unveils-virtual- global-collaboration-village-as-the-future-of-strong-public-private-cooperation/)..

З огляду на економічні ефекти глобалізації, які вже виявили себе або є потенційно можливими, зазначені процеси національної / регіональної автономізації матимуть лише тимчасовий характер і переважно короткострокові позитивні результати. Їх можна розцінювати як тактичний адаптаційний маневр в економічній політиці держав і регіональних утворень, який дозволить національним економікам або окремим секторам структурно «переформатуватися» відповідно до геоекономічних та геополітичних зрушень, що відбуваються.

Сьогодні глобалізаційні тренди розвиваються через подолання певних протиріч, що може спричинити в довгостроковому періоді як позитивні, так і негативні її прояви. Тому актуальним науково-практичним завданням є поглиблений аналіз факторів, які можуть сприяти саме позитивному впливу глобалізаційних процесів на промисловий розвиток.

Багатошаровість, різновекторність та водночас нерозривний діалектичний взаємозв'язок парадигм і мегатрендів, що нині визначають основні параметри у світовому промисловому секторі, формують об'єктивні передумови для посилення ролі інституційного базису в реалізації модернізаційних процесів.

Ідеться насамперед про інституційний потенціал впливу держави, політичних партій, громадянського суспільства на зазначені процеси в промисловості. В умовах глобалізаційно-інтеграційних трендів характерна особливість полягає у зміщенні такого впливу на міждержавний рівень (у межах регіональних і глобальних економічних угрупувань) через спільне опрацювання та узгодження принципів економічної діяльності та векторів руху.

Така зовнішньо орієнтована модель інституціоналізації процесів промислового розвитку має як недоліки, так і переваги. Серед останніх можливість для окремих національних економік швидше й ефективніше налаштуватися на загальносвітові ключові тренди й адаптувати практичний досвід до власних умов. Утім зростають ризики втрати певної частки економічної суб'єктності держави у розробленні промислової політики, а також зовнішній тиск на вибір пріоритетів і цілей.

Проте в будь-якому випадку очевидним є тренд активної державної політики в промисловості. Факти, які підтверджують цю тезу: ініціативи урядів країн щодо реалізації державних промислових та інфраструктурних проєктів і програм; розвиток різних форм взаємодії з бізнесом (консультації, державні замовлення, бюджетне фінансування R&D і пілотних проєктів, фінансово-економічне партнерство); поглиблення протекціонізму тощо.

Як свідчить світова практика останніх двох десятиліть, посиленню ролі держави як стратегічного актора в економічній сфері, насамперед, у промисловості, значною мірою сприяли перманентні кризи як закономірні прояви зростаючої нестабільності та невизначеності. Це такі кризи, як фінансова 2008-2009 рр., COVID-криза у 2019-2022 рр.; нині розгортаються енергетична та «чіпова» (про яку згадувалося вище) та ін. Це стимулює уряди й бізнес до спільних активних дій на основі узгоджень, компромісів та об'єднання ресурсів.

Тренд зміцнення інституціоналізації промислового розвитку на всіх рівнях (глобальному, регіональному, національному) базується на процесах організаційно-комунікаційних трансформацій. Вони охоплюють тенденції системної перебудови міждержавних відносин, корпоративного управління, розгортання мережевих (горизонтальних) структур організації та управління виробництвом, оновлення форм взаємодії основних суб'єктів у промисловій сфері згідно з принципами інклюзивності та соціальної відповідальності. Факторами, які спричинили ці зміни і надалі впливатимуть на формування відповідних тенденцій, є, з одного боку, сучасні ІКТ, а з іншого запит на нову якість організаційно-економічних відносин, зокрема виробничих, побудованих на засадах оптимізації / збалансування інтересів суспільства, бізнесу та держави.

Інституціоналізація процесів промислового розвитку (як і економічного загалом) на сучасному етапі має таку принципову особливість, як безпрецедентне посилення впливу геополітичних зрушень усіх тих змін, що охоплюють переформатування «світопорядку», «центрів сили та впливу», «територій інтересів», міждержавних та регіональних політичних утворень тощо. Таке посилення впливу геополітичного фактора в епоху глобалізації та назрівання новітніх масштабних і стратегічно загрозливих викликів цілком закономірне явище з обґрунтованим логічним поясненням. Проте його характеристики та наслідки повною мірою залежать від вихідних умов конкретної держави (економіки), її готовності та спроможності брати участь як суверенний суб'єкт у таких глобальних структурних змінах.

У світлі подій, що відбуваються, слід звернути увагу на те, що Україна в цих процесах опинилася зовсім не на периферії (на відміну від її становища у світовій економіці), а безпосередньо в їх епіцентрі на перетині геополітичних інтересів США, ЄС та РФ. Через це формування державної промислової стратегії та політики має відбуватися з чітким баченням нових геополітичних реалій і подальших перспектив їхнього розвитку. Тільки за цих умов національні стратегічні цілі й завдання набудуть необхідного рівня адекватності трендам світового розвитку.

Висновки

Сьогодні світова промисловість перебуває в активному стані кардинальних зрушень під впливом модернізаційних змін у системі фундаментальних ідей (парадигм) економічного розвитку та практичних концепцій їх реалізації. Об'єктивно це пов'язано з низкою чинників, породжених як загальними цивілізаційними змінами, так і безпосередньо економіко-технологічними особливостями сучасного етапу. Ці закономірні процеси вже визначають і визначатимуть у довгостроковій перспективі ключові тренди розвитку промислового виробництва. Тобто формується якісно інший глобальний контекст для розроблення та реалізації довгострокових стратегій усіма зацікавленими суб'єктами промислової діяльності.

Глобальний характер викликів зумовлює необхідність органічного та гармонійного включення всіх національних економік у нові парадигмальні рамки розвитку. Стратегічна значущість цих змін для подальшого прогресивного соціально-економічного розвитку визнається політичними та економічними елітами національного, регіонального, глобального рівнів. Це спричинило активні процеси переосмислення стратегічних концептів і промислових політик у світі, особливо в останні два десятиліття.

В умовах зростання економічної нестабільності, невизначеності й непередбачуваності перманентний аналіз базових промислових мегатрендів та їхніх взаємозв'язків набуває науково-практичної актуальності. Методологічно корисним при вирішенні цього завдання є виявлення їх діалектичної взаємообумовленості на основі систематизації в рамках ключових парадигм. За результатами авторського дослідження доволі широкого діапазону промислових трендів, які наразі потрапили в аналітичне поле міжнародних та національних інституцій, запропоновано розглядати їх у контексті чотирьох парадигм: системноцивілізаційної, соціогуманітарної, інноваційної та глобалізаційної. Вони виокремлені за ознаками відповідності ключовим глобальним викликам, домінантної рушійної сили, базових імперативів та можливості високого ступеня узагальнення (агрегованості) різноаспектних трендів, які спостерігаються у світовій промисловості.

Стратегічне значення має тренд розширення цільової багатовимірності промислового розвитку внаслідок розгляду промисловості як складової цілісної соціоекономічної системи будь-якого рівня. Відбувається цільове «вмонтовування» промислового виробництва в сучасні національні, регіональні та глобальні стратегії розвитку. Набуває актуальності завдання поглиблення збалансованості та гармонізації окремих векторів і процесів як у самому секторі, так і в суміжних секторах економіки. Пріоритетними для гармонізації секторальних процесів довгострокового розвитку є і мають залишитися щонайменше три цільових напрями: ефективне економічне зростання на основі інновацій, соціальна справедливість (через принципи інклюзивної та транспарентної організації виробництва й розподілення) і стійкий розвиток. Цей тренд діалектично пов'язаний із рівнем розвитку країн, характеризує передумови їх системного соціально-економічного прогресу та потенціал конкурентоспроможності.

Посилення впливу на промисловий розвиток імперативів соціогуманітарної парадигми відображається у формуванні низки трендів, серед яких: пріоритетність для policymakers та бізнесу цілей / вимог, які спрямовані на забезпечення гуманітарного прогресу (вимоги кліматично-екологічної безпеки, соціальної справедливості, людського розвитку, якісного управління та ін.); домінування клієнтоорієнтованих моделей організації бізнесу; переорієнтація промислової діяльності на формування / розширення «зони комфорту» працівника, людини, колективу, суспільства загалом (за рахунок створення та використання досконаліших технологій, продукції, послуг, форм організації виробництва).

У системі соціогуманітарної мотивації промислового розвитку сучасні технології 4IR надають нового відчутного поштовху актуалізації тренду цінності комфорту (як системи певних якісних параметрів), оскільки вони створюють сприятливі умови для задоволення зростаючих вимог як для безпосередніх учасників промислової діяльності, так і для споживачів промислових товарів і послуг з якісно вищими властивостями / функціями.

Системні зміни в моделях виробничого використання всіх видів ресурсів на засадах максимізації ресурсоефективності та безпеки для довкілля характеризують зміст ще одного стратегічного тренду у світовому промисловому секторі. Він розгортається на підґрунті всеохоплюючого зростання ресурсних обмежень як закономірного явища, яке формується під впливом природно-кліматичних, демографічних, соціальних, історико-культурних, геополітичних та інших факторів.

Зростання ресурсних обмежень спричиняє зміни в моделях не тільки виробничого, але і побутового споживання товарів та послуг. Це формує передумови для опосередкованого посилення впливу базових ресурсних обмежень у виробничому секторі. У довгостроковому розвитку промисловості тренд ефективного ресурсоспоживання матиме вплив на тенденції обсягів, темпів, диверсифікації виробництва. Очевидно, що це зумовить зміщення акцентів у довгострокових стратегіях щодо максимізації об'ємно-кількісних на оптимізацію структурно-якісних параметрів промислових виробництв.

Прискоренню динаміки тренду трансформації моделей виробничого ресурсоспоживання сприятиме розвиток ефективного інституційного середовища (цілеспрямоване законодавство, якість державного управління та регулювання, рівень суспільної свідомості, корпоративної відповідальності, гармонізація стратегій і заходів на міждержавному рівні тощо).

Перспективи імплементації інноваційної парадигми розвитку промисловості переважно визначатимуться масштабами та динамікою розгортання 4IR. Розвиток тренду нарощування та прискорення промислових технологічних інновацій спиратиметься на такі напрями, як роботизація виробництва, інтелектуалізація («смартизація») процесів на основі сучасних ІКТ (зокрема, промислового Інтернету речей, використання «великих даних», штучного інтелекту тощо), запровадження принципово нових конструктивних та обробних технологій (адитивних, лазерних, біоінженерії та ін.). Перманентна інноваційна адаптивність до змін стає важливою властивістю та критичним трендом стійкості (резильєнтності) промислових виробничоекономічних систем на всіх рівнях.

Технологічний тренд, спричинений імплементацією досягнень 4IR, суттєво впливає на трансформацію складу та ієрархії (пріоритетності) факторів довгострокового розвитку промисловості та специфіку формування основних тенденцій. Великого значення набувають фактори інформаційно-комунікаційних і людських ресурсів. Водночас зберігають своє впливове значення фактори R&D, інвестиційних ресурсів, інноваційної інфраструктури. Особливу роль відіграє фактор стабільно активного попиту на інноваційну продукцію як на інвестиційному, так і на споживчому ринках. Зазвичай цей фактор активізується та підтримується у світі на основі активної державної політики.

Провідним напрямом розгортання технологічного тренду 4IR у промисловості є цифровізація (окремих виробництв, підприємств, секторів / галузей). Відповідні цифрові трансформації спираються головним чином на фактор інвестицій у розвиток ІКТ та відповідної інфраструктури. Крім того, велике значення має організаційний фактор, а саме обґрунтована послідовність здійснення цифрових трансформацій конкретних об'єктів відповідно до ступеня їхньої готовності.

Цифровізація як мейнстрим новітнього технологічного тренду викликає дуже суперечливі тенденції на ринку праці, в організації та управлінні персоналом на виробництві, що створює передумови для посилення корпоративної та соціальної конфліктності. Відтак актуалізується завдання гармонізації цілей промислового та соціального розвитку.

Реалізація інноваційної парадигми промислового розвитку сприяє динамічному формуванню та розгортанню тренду креативності при розробленні та модернізації бізнес-моделей і промислових проєктів. Тісний взаємозв'язок тренду креативності з іншими трендами інноваційного спрямування сприяє нарощуванню потенціалу довгострокового промислового зростання за умови їх інтегрованого та паралельного розвитку.

На сучасному етапі світового промислового розвитку реалізація парадигми глобалізації супроводжується суперечливими явищами. Проте економічні ефекти глобалізації щодо масштабування, ефективної локалізації, спеціалізації та кооперації, диверсифікації виробництва та ринків, інтеграції зусиль і ресурсів надають підстави розглядати спричинені нею тренди як відносно стійкі тренди довгострокового характеру.

Водночас спостерігається активізація антиглобалізаційних тенденцій під впливом факторів геополітичних зрушень, погіршення динаміки соціально-економічного розвитку у світі, його асиметрії між країнами та регіонами, пандемії COVID2019.

З огляду на економічні ефекти глобалізації, які вже виявили себе або є потенційно можливими, процеси національної /регіональної автономізації, імовірно, матимуть лише тимчасовий характер і переважно короткострокові позитивні ефекти. Їх можна розцінювати як тактичний адаптаційний маневр в економічній політиці держав і регіональних утворень, який дозволить національним економікам або окремим секторам структурно «переформатуватися» відповідно до геоекономічних та геополітичних зрушень.

Багатошаровість, різновекторність та водночас нерозривний діалектичний взаємозв'язок парадигм і мегатрендів у світовому промисловому секторі зумовлюють об'єктивну потребу у зміцненні інституційного потенціалу держави, політичних партій, громадянського суспільства при формуванні та реалізації сценаріїв довгострокового промислового розвитку. Очевидним є тренд активної державної політики в промисловості. В умовах поглиблення геополітичних і геоекономічних зрушень виявляє себе тенденція до зміщення центрів її формування на міждержавний рівень (у межах регіональних та глобальних економічних угрупувань). Це має як недоліки, так і переваги. Серед останніх можливість для окремих національних економік швидше й ефективніше налаштуватися на загальносвітові ключові тренди. Утім зростають ризики втрати певної частки економічної суб'єктності держав у розробленні промислової політики, а також зовнішній тиск на вибір пріоритетів і цілей.

У подальших дослідженнях доцільно зосередитися на аналізі конкретних проявів світових промислових трендів у промисловості України та можливостях їхнього розвитку з урахуванням специфіки нинішнього стану та повоєнної стратегії розбудови новітньої національної економіки.

Література

Вишневський В. П. (2022). Цифрові технології та проблеми розвитку промисловості. Економіка України. № 1. С. 47-66. DOI: https://doi.org/10.15407/economy ukr.2022.01.047

Геєць В. М. (2020). Феномен нестабільності виклик економічному розвитку / ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Київ: ВД «Академперіодика». 456 с.

Дейнеко Л. В. та ін. (2022). Виклики майбутнього для промислового розвитку України: наукова доповідь; за ред.Л. В. Дейнеко. Київ: НАН України, ДУ «Ін-т економіки та прогнозування НАН України». 184 с.

Збаразська Л. О. (2020). Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні. Економіка промисловості. № 4 (92). С. 5-37. DOI: http://doi.org/10. 15407/econindustry2020.04.005

Збаразська Л. О. (2022). Промисловість України у світовому «ландшафті»: тенденції у контексті завдань довгострокового розвитку. Економіка промисловості. № 2 (98). С. 5-24. DOI: http://doi.org/10. 15407/econindustry2022.02.005

Кабінет Міністрів України (2019). Про затвердження видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій: Розпорядження від 24.04.2019 р. № 265-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/265-2019-%D 1%80#T ext (дата звернення: 21.01.2023)

Колот А. М. (2021). Соціально-трудова реальність XXI: філософія становлення, можливостей та викликів. Економіка України. № 2. С. 3-31. DOI: https://doi.org/ 10.15407/economyukr.2021.02.003

Колот А. М., Герасименко О. О. (2022). Новітні формати організації трудової діяльності: природа, виклики, траєкторії розвитку. Економіка України. № 5. С. 59-76. DOI: https://doi.org/10.15407/economy ukr.2022.05.05

Рыбаченко А. (2020). Кто первым заберет вашу работу: робот или гиг? HR Лига. URL: https://hrliga.com/index.php?module=news&op=view&id=21987 (дата звернення: 18.01.2023)

Сіденко В. Р. (2021). Виклики і ризики цифрової трансформації: світовий та український контексти. Економіка України. № 5. С. 40-58. DOI: https://doi.org/10. 15407/economyukr.2021.05.040

Солдак М. О. (2020). Промислові екосистеми і цифровізація в контексті сталого розвитку. Економіка промисловості. № 4 (92). С. 38-66. DOI: http://doi.org/10. 15407/econindustry2020.04.038

Amosha O., Pidorycheva I., Zemliankin A. (2021). Key trends in the world economy development: new challenges and prospects. Science and Innovation. Vol. 17. No. 1. pp. 3-17.

Committee for the Coordination of Statistical Activities (CCSA, 2020). How COVID-19 is changing the world: a statistical perspective. 90 р. URL: https://unstats.un.org/unsd/ ccsa/documents/covid19-report-ccsa.pdf (дата звернення: 18.01.2023)

European Commission (2014). For a European Industrial Renaissance. Communication from the Commission to the Europ. Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussels. COM/2014/014 final. URL: https://eur-lex. europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri =CELEX:52014DC0014& (дата зверн.: 30.01.2023)

European Commission (2020). A new industrial strategy for Еurope. Communication from the commission to the European Parliament, the European Council, the Council, the European Economic and Social ^mm^e and the ^mm^e of the Regions. Brussels, 10.3.2020 com (2020) 102 final. URL: https://eur-lex.europa.eu/legalcontent/EN/TXT/?uri=CELEX:52020DC0 102 (дата звернення: 02.02.2023)

European Parliament (2021). Resilience of global supply chains: Challenges and solutions. URL: https://www.europarl.europa.eu/ RegData/etudes/BRIE/2021/698815/ EPRS_BRI(2021)698815_EN.pdf (дата звернення: 30.01.2023)

Huawei technologies CO., LTD (2020). Global Connectivity Index 2020. Shaping the New Normal with Intelligent Connectivity. 64 p. URL: https://www.huawei. com/minisite/gci/assets/files/gci_2020_ whitepaper_en.pdf?v=20201217v2 (дата звернення: 30.01.2023)

International Telecommunication Union (ITU, 2022). The Global Connectivity Report 2022. Geneva, Switzerland. 186 с. URL: https://www.itu.int/dms_pub/itu-d/opb/ind/ d-ind-global.01-2022-pdf-e.pdf (дата звернення: 30.01.2023)

PwC (2018). Будущее рынка труда: противоборство тенденций, которые будут формировать рабочую среду в 2030 году. URL: https://www.pwc.com/kz/ru/publications/publications-new/workforce.html (дата звернення: 30.01.2023)

Schwab K. (2016). The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond. World Economic Forum, January, 2016. URL: https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-fourthindustrial-revolutionwhat-it-means-and-how-to-respond/ (дата звернення: 30.01.2023)

UN General Assembly (2015). Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. URL: https://undocs.org/ A/RES/70/1 (дата звернення: 18.01.2023)

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2015). Industrial Development Report 2016. The Role of Technology and Innovation in Inclusive and Sustainable Industrial Development. Vienna. 286 р. URL: https://www.unido. org/sites/default/files/2015-12/EBOOK_ IDR2016_FULLREPORT_0.pdf (дата звернення: 30.01.2023)

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2017). Industrial Development Report 2018. Demand for Manufacturing: Driving Inclusive and Sustainable Industrial Development. Vienna. 274 р. URL: https://www.unido.org/sites/ default/files/files/2017-11/IDR2018_FUL L%20REPORT.pdf (дата звернення: 10.01.2023)

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2019). Industrial Development Report 2020. Industrializing in the digital age. Vienna. 228 р. URL: https: // www.unido.org/sites/default/fil es/fi les/201912/UNIDO% 20IDR20%20main %20report.pdf (дата звернення: 30.01. 2023)

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2020). The Future of Manufacturing in a Post-Pandemic World. URL: https://www.unido.org/sites/default/ files/files/2020-11/GMIS2020%20Virtual %20Summit%20Outcomes%20PDF%20 Version.pdf#GMIS2020%20Virtual%20 Summit%20Outcomes%20PDF%20Versi on.indd%3A.103301%3A101 (дата звернення: 20.01.2023)

United Nations Industrial Develop. Organization (UNIDO, 2021a). Propelling LDCs in the Digital Age: A 4IR Persp. for Sustainable Development. Fifth United Nations conference on least developed countries (LDC5). Vienna, Austria 2021. 102 р. URL: https://hub.unido.org/ sites/default/files/ publications/ Propelling% 20LDCs%20in%20the%20Digital%20Age _2021_EN_0. pdf?_ga= 2.95978143. 20676 91475.1648038699-632838333.16155555 60 (дата звернення: 20.01.2023)

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2021b). Statistical Indicators of Inclusive and Sustainable Industrialization: Biennial Progress Report 2021. Vienna. 98 р. URL: https://www.unido. org/sites/default/files/files/2021-9/SDG_ report_2021_final.pdf (дата звернення: 19.01.2023)

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2022). Industrial Development Report 2022. The future of industrialization in a post-pandemic world. URL: https://www.unido.org/sites/default/ files/files/2021-11/IDR%202022%20-%20 EBOOK.pdf (дата звернення: 30.01.2023)

World Economic Forum (2022). Taking Big Leaps in Value Chain Resilience adaptation and transformation. URL:https://www.weforum.org/agenda/2022/ 09/taking-big-leaps-in-value-chain-resili ence-adaptation-and-transformation (дата звернення: 22.01.2023)

World Economic Forum (2023). The Future of Industrial Strategies: Five Grand Challenges for Resilient Manufacturing. URL: https://www.unido.org/news/what-nextfuture-industrial-strategies (дата звернення: 25.01.2023)

References

Vishnevsky, V. (2022). Digital technologies and problems of industrial development. Economy of Ukraine, 1, pp. 47-66. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2022. 01.047 [in Ukrainian].

Heyets, V. M. (2020). The phenomenon of instability is a challenge to economic development / Institute of Economics and Forecasting of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv: Akademperiodyka Publishing House, 2020. 456 p. [in Ukrainian].

Deineko, L. & etc. (2022). Future challenges for the industrial development of Ukraine: scientific report. In L. Deineko (Ed.). Kyiv: State Institution “Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine”, 184 p.

Zbarazska, L. (2020). Key accents of agenda of industrial development in Ukraine. Econ. promisl., 4 (92), pp. 5-37. DOI: https://doi.org/10.15407/econindustry2020. 04.005 [in Ukrainian].

Zbarazska, L. (2022) .Industry of Ukraine in the world "landscape": trends in the context of long-term development objectives.

Econ. promisl., 2 (98), pp. 5-37. DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2022. 02.005 [in Ukrainian].

Cabinet of Ministers of Ukraine (2019). On Approval of Types of Economic Activity Belonging to Creative Industries: Order of April 24, 2019, No. 265-p. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2652019-%D 1%80#Text [in Ukrainian].

Kolot, A. M. (2021). Social and labor reality XXI: philosophy of formation, opportunities and challenges. Ekon. Ukr., 2, pp. 3-31. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr. 2021.02.003 [in Ukrainian].

Kolot, A. M., & Herasymenko, O. O. (2022). Novel formats of labor activity organization: nature, challenges, development trajectories. Ekon Ukr. (5), pp. 59-76. DOI: https://doi.org/10.15407/economyukr.2022. 05.05 [in Ukrainian].

Rybachenko, A.(2020). Who will pick up your work first: a robot or a gig? Retrieved from https://hrliga.com/index.php?module= news&op=view&id=21987 [in Russian].

Sidenko, V. R. (2021). Challenges and Risks of Digital Transformation: Global and Ukrainian Contexts. Economy of Ukraine, 5, рр. 40-58. DOI: https://doi.org/10.154 07/economyukr.2021.05.040 [in Ukrainian].

Soldak, M. O. (2020). Industrial ecosystems and digitalization in the context of sustainable development. Econ. promisl., 4 (92), pp. 38-66. DOI: http://doi.org/10.15407/ econindustry2020.04.038 [in Ukrainian].

Amosha, O., Pidorycheva, I., & Zemliankin, A. (2021). Key trends in the world economy development: new challenges and prospects. Science and Innovation, 17 (1), pp. 3-17. DOI: https://doi.org/10.15407/ scine17.01.003

Committee for the Coordination of Statistical Activities (CCSA, 2020). How COVID-19 is changing the world: a statistical perspective. 90 p. Retrieved from https://unstats. un.org/unsd/ccsa/documents/covid19-reportccsa.pdf

European Commission (2014). For a European Industrial Renaissance. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Com-mittee and the Committee of the Regions. Brussels. COM/2014/014 final. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/PDF/?uri=CELEX: 52014DC0014&

European Commission (2020). A new industrial strategy for Europe. Communication from the commission to the European Parliament, the European Council, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussels, 10.3.2020 com (2020) 102 final. Retrieved from https://eur-lex. europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CE LEX:52020DC0102

European Parliament (2021). Resilience of global supply chains: Challenges and solutions. Retrieved from https://www.europarl. europa. eu/RegData/ etudes/BRIE/2021/ 698815/EPRS_BRI(2021)698815_EN.pdf

HUAWEI TECHNOLOGIES CO., LTD (2020). Global Connectivity Index 2020. Shaping the New Normal with Intelligent Connectivity. 64 p. Retrieved from https: //www.huawei. com/minisite/gci/assets/files/gci_2020_whitepaper_en.pdf?v= 20201217v2

International Telecommunication Union (ITU, 2022). The Global Connectivity Report 2022. Geneva, Switzerland. 186 p. Retrieved from https://www.itu.int/dms_pub/ itu-d/opb/ind/d-ind-global.01 -2022-pdf-e.pdf

PwC (2018). The Future of the Labor Market: Confronting Trends That Will Shape the Workplace in 2030. Retrieved from https://www.pwc.com/kz/ru/publications/ publications-new/workforce.html

Schwab, K. (2016, January). The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond. World Economic Forum. Retrieved from https://www.weforum.org/ agenda/2016/01/the-fourthindustrial-revolution-what-it-means-and-how-to-respond/

UN General Assembly (2015). Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Retrieved from https://undocs.org/ A/RES/70/1

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2015). Industrial Development Report 2016. The Role of Technology and Innovation in Inclusive and Sustainable Industrial Development. Vienna. 286 p. Retrieved from https: // www.unido.org/sites/default/fil es/ 2015-12/EBOOK_IDR2016_FULLREPO RT_0.pdf

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2017). Industrial Development Report 2018. Demand for Manufacturing: Driving Inclusive and Sustainable Industrial Development. Vienna. 274 p. Retrieved from https://www.umdo. org/sites/default/files/files/2017-11/IDR20 18_FULL%20REPORT.pdf

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2019). Industrial Development Report 2020. Industrializing in the digital age. Vienna. 228 p. Retrieved from https://www.unido.org/sites/default/ files/files/2019-12/UNIDO%20IDR20%20 main%20report.pdf

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2020). The Future of Manufacturing in a Post-Pandemic World. Retrieved from https://www.unido.org/ sites/default/files/files/2020-11/GMIS2020 %20Virtual%20Summit%20Outcomes% 20PDF%20Version.pdf#GMIS2020%20 Virtual%20Summit%20Outcomes%20PD F%20Version.indd%3A.103301%3A101

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2021a). Propelling LDCs in the Digital Age: A 4IR Perspective for Sustainable Development. Fifth United Nations conference on least developed countries (LDC5). Vienna, Austria 2021. 102 p. Retrieved from https://hub.unido. org/sites/default/files/publications/Propelling%20LDCs%20in%20the%20Digital% 20Age_2021_EN_0.pdf?_ga=2.95978143. 2067691475.1648038699-632838333.161 5555560

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2021b). Statistical Indicators of Inclusive and Sustainable Industrialization: Biennial Progress Report 2021. Vienna. 98 p. Retrieved from https://www.unido.org/sites/default/files/fi les/2021-9/SDG_report_2021_final.pdf

United Nations Industrial Development Organization (UNIDO, 2022). Industrial Development Report 2022. The future of industrialization in a post-pandemic world. Retrieved from https://www.unido.org/sites/default/files/files/2021-11/IDR%202 022%20-%20EBOOK.pdf

World Economic Forum (2022). Taking Big Leaps in Value Chain Resilience adaptation and transformation. Retrieved from https://www.weforum.org/agenda/2022/09/taking-big-leaps-in-value-chain-resi lience-adaptation-and-transformation

World Economic Forum (2023). The Future of Industrial Strategies: Five Grand Challenges for Resilient Manufacturing. Retrieved from https://www.unido.org/news/ what-next-future-industrial-strategies

Abstract

Larysa O. Zbarazska,

PhD in Economics

Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine

The article presents results of a scientific and analytical study of key changes in the world industrial development taking place at the turn of the twentieth and twenty-first centuries. The analysis focuses on changes in the general framework formats (paradigms) and major global trends (megatrends) that characterize the state and likely vectors of the prospects for the development of world industry.

The main emphasis is placed on the study of the substantive dominants of the four paradigms, which are of strategic importance for the formation of sustainable processes of long-term industrial development. The author proposes to consider the systemic-civilizational, socio-humanitarian, innovative and globalization paradigms as the basic ones. They form the foundation for the long-term development of industrial production on the basis of principles that are adequate to current global challenges and threats. In addition, the key modern megatrends of the world industry are quite logically integrated into these transformation formats.

The main conclusions are summarized as follows. Changes in the systemic and civilizational paradigm are creating a qualitatively different global context for the development and implementation of long-term strategies by all industrial stakeholders.

The global nature of the challenges necessitates the organic and harmonious integration of all national economies into a new paradigmatic development framework. This requires active rethinking of strategic concepts and industrial policies by political and economic elites at the national, regional, and global levels. There is a growing trend towards expanding the targeted multi-dimensionality of industrial development as a component of holistic socio-economic systems at any level. Thus, the task of deepening the balance and harmonization of individual vectors and processes, both in the sector itself and in related sectors of the economy, is becoming more urgent.

As part of the implementation of the imperatives of the socio-humanitarian paradigm, megatrends are being formed to prioritize the inclusion of humanitarian progress goals in industrial strategies and policies, transition to customer-oriented business models, and reorientation of industrial activities to form/expand the "comfort zone" (in various dimensions).

The trend of systemic changes in the models of production use of all types of resources on the basis of maximizing resources' efficiency and environmental safety is strategically important for global industrial development. This will lead to a shift in emphasis in long-term strategies from maximizing the volume and quantity to optimizing the structural and quality parameters of industrial production.

The prospects for implementing the innovative paradigm of industrial development will be mainly determined by the scale and dynamics of 4IR deployment in key technological areas (digitalization, robotics, Internet of Things, artificial intelligence, etc.).

For sustainable and inclusive development permanent innovative adaptability to changes is becoming a necessary property of industrial production and economic systems at all levels. In the context of the technological trend caused by the 4IR, the factors of information and communication and human resources are becoming increasingly important. The implementation of the innovative paradigm of industrial development contributes to the dynamic formation and deployment of the trend of creativity in the development and modernization of business models and industrial projects.

At the current stage of world industrial development, the implementation of the globalization paradigm is accompanied by contradictory phenomena. However, the economic effects of globalization, which have already manifested themselves or are potentially possible, provide grounds to consider the trends caused by it as relatively stable long-term trends. The current processes of national/regional autonomisation should be viewed as a tactical adaptation maneuver in the economic policy of states and regional entities.

Keywords: industry; world industry; manufacturing; long-term development; industrial policy; industrial strategies; technological innovation; fourth industrial revolution (4IR); digitalization; economic globalization; sustainable and inclusive development.

Размещено на Allbest.ru